--PAGE_BREAK--Це характеризується зростом артеріального тиску (AT), зниженням зовнішньої роботи серця. Але при до нозологічних та преморбідних станах зміна фізіологічних показників не виходе за межі клінічної норми та не приваблює уваги лікарів [18,19].
1.2 Вплив різних факторів на здоров'я сучасної студентської молоді Говорячи про фактори, що здійснюють несприятливий вплив на здоров'я (патогенні фактори), в аспекті охорони здоров'я студентів, необхідно розділити їх на дві великі групи: фактори, безпосередньо пов'язані з освітнім процесом, освітніми закладами, та всі інші фактори, потенційно здійснюючі вплив на здоров'я студентів.
Перелік загально патогенних факторів, що наносять шкоду здоров'ю студентів:
1. Низький рівень мотивацій на збереження та укріплення індивідуального здоров'я. Зараз все частіше можна почути про відсутність культури здоров'я в Україні. Людина не прагне взяти на себе відповідальність за здоров'я. Народжуючись здоровою, самого здоров'я людина не відчуває до тих пір, доки не виникнуть серйозні признаки його порушення. Тепер, відчувши хворобу та отримавши полегшення від лікаря, вона все більше схиляється до впевненості про залежність свого здоров'я саме від медицини.
2. Звуження поняття здоров'я. Не дивлячись на те, що більшість спеціалістів тримаються визначення здоров'я, даного ВООЗ, часто мають на увазі його фізичну складову, забуваючи про соціально-психологічну та духовно-моральну складову поняття. Дійсно, для характеристики стану населення, як правило, використовується класична тріада: смертність в різних вікових категоріях, рівень та структура загальної захворюваності, а також досягнутий рівень фізичного розвитку. Статистичні дані можливо знайти тільки в цих критеріях. Психологічну складову здоров'я ми маємо можливість оцінити, але розрізнено. На сьогодні ще не розроблена комплексна система оцінки рівня здоров'я людини, що охоплює всі його складові. Важливо переломити цю тенденцію і керуватися визначенням здоров'я, як багатогранного поняття, що включає всі три аспекти.
3. Вплив несприятливих для здоров'я екологічних факторів. За даними екологів, більша частина нашої країни — зони екологічної неблагополуччя. А це зумовлює шкоду для здоров'я людей и питної води, і продуктів харчування, що зростають на цих територіях. Але ж ходити в протигазі, захиститися від радіації, зовсім відмовитися від більшості продуктів харчування та ін… — неможливо. І чим слабше (більш незахищений) організм, а саме такий є організм дитини, тим більш тяжкі наслідки для його здоров'я від впливу шкідливих факторів навколишнього середовища.
4. Вплив несприятливих для здоров'я антропогенних факторів. До них належить широкий спектр патогенних впливів — від впливу електромагнітних полів, в «павутині», де ми проводимо більшість життя, та частих поїздок у транспорті до соціально-психологічних впливів засобів масової інформації. Саме ці атрибути міського життя визначають походження значної частини неврозів, депресивних станів, психосоматичних захворювань, проявів агресії, зросту споживання алкоголю та наркотиків.
5. Відсутність цілісної та цілеспрямованої системи формування культури здоров'я населення.
- відсутність послідовної та безперервної системи навчання здоров'ю;
- низький рівень санітарно-гігієнічної роботи;
- відсутність моди на здоров'я;
6. Недосконалість законодавчої, нормативно-правової бази, що регламентує діяльність з охорони здоров'я населення, а саме дітей і підлітків шкільного віку.
7. Не сформованість культури здоров'я у викладачів, неблагополуччя їх стану здоров'я.
Разом з такими факторами, як генетична обумовленість, несприятливі соціальні, екологічні умови розвитку та їм подібні, несприятливий і суттєвий вплив на здоров'я студентської молоді здійснює інша група факторів — «внутрішньо вузова», що має безпосереднє відношення до проблеми здоров'язберігаючих освітніх технологій. З негативним впливом саме цих факторів, до яких відносяться інтенсифікація та нераціональна організація учбового процесу, невідповідність методик навчання віковим можливостям студентів та ін., спеціалісти зв'язують до 40% підліткової патології. Слід відмітити, що стомливість у навчанні не є наслідком якоїсь однієї причини (складності матеріалу або психологічної напруженості), а певним поєднанням, сукупністю різноманітних факторів [20,21,22].
Інтенсифікація освітнього процесу йде різноманітними шляхами. Перший — збільшення кількості учбових годин (уроків, позаурочні заняття, факультативи тощо). Суттєве збільшення учбового навантаження в подібних закладах не проходить безслідно: у цих юнаків частіше відмічається більша поширеність і виразність нервово-психічних порушень, більша втомлюваність, що супроводжується імунними та гормональними дисфункціями, більш низька опірність хворобам та інші порушення… В більшості досліджень відмічається чітка залежність зросту відхилень в стані здоров'я від інтенсивності учбового навантаження.
Частий наслідок інтенсифікації — виникнення в студентів станів втоми, стомлення, перевтоми. Саме перевтома створює передумови розвитку гострих та хронічних порушень здоров'я, розвитку нервових, психосоматичних та інших захворювань [19,23].
Згідно з дослідженнями Г.Н. Спіранського, якщо у пiдлiтка сформувався синдром стомлення, що виражається в зниженні працездатності, підвищеній неуважності, роздратованості, в'ялості, чи, навпаки, в руховому та речовому збудженні, головній болі, втраті апетиту чи його різкого зростанні та в багатьох інших симптомах, що навіть дев'яти годинний нічний сон не знижує стомлення.
Фізіологічна основа стомлення — пригнічення діяльності коркових центрів. В подальшому — гальмування поширюється на підкоркові центри, пригнічується судинна активність, затрудняється робота умовних рефлексів. З гострого стану стомлення, якщо його не компенсувати, може стати хронічним. Особливо часто хронізація стомлення виникає у студентів які захоплюються навчанням та погано його контролюють.
Авжеж, стомлення не пояснюється якимось одним фактором — воно визначається комбінацією різноманітних причин, серед яких значне місце займають розумові та фізичні перевантаження, не адекватні можливостям даного організму, статичне положення тіла під час роботи, «моногонія». Фоном розвитку стомлення звичайно є байдужий чи пригнічений емоційний стан [24,25,26].
Охорона здоров'я молоді потребує суворого нормування різноманітних видів їх діяльності та правильної організації режиму доби. Це не означає, що
студенти зовсім не повинні стомлюватися. Навпаки, до певного рівня напруження функціональних систем, тимчасове зниження повноцінності функції стомлення необхідно. Без цього не буде удосконалювання функціональних систем, становлення нового рівня регулювання, довгострокової адаптації студентів до розумових та фізичних навантажень.
Важливо відгородити учнів від надмірного стомлення, раціонально організувати заняття, підвищити рухову активність та забезпечити ефективний відпочинок [27,28].
Зміна рівнів показників розумової працездатності залежить і від кількості занять. Наприклад, при шести і навіть п'яти заняттях рівень показників становить на 18-22% нижче, ніж при чотирьох. Швидкість роботи залишається відносно високою:. до кінця навчання при чотирьох заняттях і зменшується при шести.
Виділяють три групи психолого-педагогічних факторів, що впливають на об'єм та зміст учбового навантаження студентів. Перша з них визначає, що характеризують учбовий процес з даного предмету та включають програму, підручники, планування занять, діяльність викладача ту студента, які визначаються прийнятою методикою навчання. До другої відносяться фактори, що зумовлюють умови навчання у конкретному закладі (розклад занять, додаткові роботи). Третю групу складають фактори, що характеризують самого студента з точки зору сформованості учбових вмінь та навичок, а також рівня психічного розвитку і фізіологічного стану його організму. Авжеж, фактори, що відносяться до різних груп, взаємопов'язані між собою і цей зв'язок необхідно враховувати, якщо роздивлятися учбовий процес та супутні йому явища в динаміці.
Вирішувати питання про розподіл навантаження по дням тижня слідує з урахуванням даних, отриманих фізіологами з динаміки працездатності студентів, зі змін фізіолого-гігієнічних показників, які характеризують показники їх організму [29,30,31].
Більш складним є питання про причини виникнення в ході учбового процесу перевантаження в тих випадках, коли матеріал, що вивчається відповідно до програми, відповідає як навчальному плану, так і можливостям студентів.
Центральною ланкою учбово-виховного процесу є заняття. Тому важливим стає питання про те, як слідує будувати заняття, з тим, щоб не допустити виникнення перевантаження студентів. З цією метою треба звертати особу увагу на побудову заняття, його окремі компоненти, на виявлення того, який вплив вони можуть здійснити на об'єм домашнього навантаження студентів.
Для усунення перевантаження студентів домашньою роботою шляхом перенесення центра тяжіння учбового навантаження на заняття потрібні обґрунтовані розрахунки часу на різні види учбової роботи, що виконується в ході приготування домашнього завдання з кожного предмету, з допомогою яких викладач може регламентувати учбове навантаження групи і кожного студента окремо. Необхідно також з'ясувати, яку частку в стомленості студентів може вносити сама учбова робота, а яку — різноманітні минущі фактори, що супроводжують процес навчання: психічний і фізіологічний стан студентів, що є наслідком недотримання фізіолого-гігієнічних норм у вузі та вдома, небажання навчатися, страх перед отриманням незадовільної оцінки, перед іспитом та ін. [27,32].
1.3 Здоров'язберігаючі технології та сучасна система освіти В умовах, коли освіта стала загальною, а професія викладача масовою, надіятися на індивідуальну майстерність педагога стає все складніше. Тому зараз педагоги та методисти ведуть активні пошуки дидактичних засобів, котрі могли б зробити процес навчання схожим на добре відрегульований механізм. Ще Я.А.Каменський прагнув знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося би за єдиними законами людини та природи. Тоді навчання не потребувало б іншого, окрім митецького розподілу часу, предметів та методів. Про актуальність такого підходу до освіти — технологічного, з яким методисти звертаються до нових для них понять — педагогічні технології, технології навчання, освітні технології (an educational technology).
З'ясувати поняття «здоров'язберігаючі освітні технології» представляється коректним, виходячи з «родового» поняття «освітні технології». Якщо останні відповідають на питання «як вчити?», то логічною буде відповідь: так, щоб не наносити шкоди здоров'ю суб'єктів освітнього процесу — студентів та педагогів.
Термін «здоров'язберігаючі освітні технології» (ЗОТ) можна роздивлятися і як якісну характеристику любої освітньої технології, її «сертифікат безпеки для здоров'я», і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної роботи, котрі доповнюючи традиційні технології навчання та виховання, наділяють їх ознакою здоров'язбереження» [33].
Близькими до ЗОТ є медичні технології профілактичної роботи, що проводиться в навчальних закладах. Прикладами такої роботи слугує диспансерізація, вакцинація студентів, контроль за строками щеплень, виявлення груп медичного ризику та ін… Ця діяльність також направлена на збереження здоров'я студентів, профілактику інфекційних та інших захворювань, але вже не з допомогою освітніх технологій.
Існує немало можливостей конструктивної взаємодії педагогів та медиків в їхній спільній роботі по збереженню та укріпленню здоров'я студентів. Медичний підхід до здоров'язбереження, що реалізується в рамках профілактичного напрямку, від психолого-педагогічного відрізняється не тільки методами та професійною підготовкою фахівців, але і тим, що звільняє людину від відповідальності за своє здоров'я, передаючи цю відповідальність лікарю, медицині. Протилежний підхід — в мобілізації почуття відповідальності людини за своє здоров'я, виховання постійної потреби турбуватися про нього (а значить і про здоров'я інших людей). Формування в студентів відповідальності, в тому числі і за своє здоров'я, виховний процес, котрий слідує роздивлятися в якості однієї з найважливіших задач закладів освіти [34,35].
Навчити молоду людину загальним принципам, сучасним системам та методам охорони та укріплення здоров'я, безумовно, — задача освітніх закладів. А вже за консультаціями з приватних питань, за корекцією особистої програми з урахуванням індивідуальних особливостей, з метою відновлення здоров'я, що похитнулося, людина може звернутися до медика (фізіолога, психолога), спеціаліста з питань здоров'я.
Таким чином, сучасний рівень цивілізації та культури висуває в число найважливіших для людини пріоритетів завдання самій навчитися не хворіти, бути здоровим. Для системи освіти ця задача трансформується в імператив виконувати для досягнення цієї мети ті технології, якими якраз володіє педагог, психолог.
Постановка задач здоров'язбереження в освітньому процесі може роздивлятися в двох варіантах — задача-мінімум та задача-оптимум. Задача-мінімум і відповідає фундаментальному принципу медицини та педагогіки: «No посеге!» («Не нашкодь!»). Реалізація її робочої програми включає виявлення і каталогізацію факторів, що здійснюють або потенційно спроможні здійснити шкідливий (патогенний) вплив на організм студента — його фізичне, психічне (психологічне), репродуктивне, морально-духовне здоров'я, і, в майбутньому, усунення самих цих факторів або пом'якшення їх впливу на студентів та педагогів. Відповідно, самі патогенні (або умовно патогенні) фактори, пов'язані із вузом, освітнім процесом, можуть бути розділені на три групи: ті, що стосуються гігієнічних умов освітнього процесу (гігієнічні); обумовлені організацією навчання (організаційно-педагогічні) та пов'язані безпосередньо з роботою викладачів, адміністрації, співробітників освітнього закладу (психолого-педагогічні фактори) [36,37].
Таким чином, вирішення задачі мінімуму з використанням здоров'язберігаючих освітніх технологій полягає в забезпеченні таких умов навчання, виховання, розвитку, котрі не здійснюють впливу на здоров'я всіх суб'єктів освітнього пронесу.
Як вже зазначалося, на практиці виділяється 3 джерела загроз для здоров'я студентів та педагогів:
1. Гігієнічні, середові фактори;
2. Організаційно-педагогічні фактори;
3. Психолого-педагогічні фактори.
ЗОТ в першу чергу стосується третьої групи факторів, що висуває на перший план задачу формування відповідної компетенції у всіх робітників освітніх закладів. Але роздивлятися ЗОТ тільки як характеристики робити викладача було б методологічною помилково. Занадто тісний взаємозв'язок всіх вищезазначених факторів, особливо у відношенні ефекту, що досягається. Таким чином, ЗОТ можна роздивлятись як альтернативу загрозам здоров'ю, що виходять зі всіх джерел, так чи інакше пов'язаних з виховним процесом.
Було би помилкою вважати турботою про здоров'я молоді створення тепличних умов, утримування його у навчальному закладі під своєрідним «ковпаком», що захищає від усіх шкідливих впливів. По-перше, це неможливо практично, а, по-друге, що дуже важливо, в цьому-випадку, переступивши поріг закладу, підліток зіткнеться з тими впливами, котрі стануть для нього непереносними через неготовність до взаємодії з ними. Підготувати підлітка до самостійного життя, означає сформувати в нього адекватні механізми адаптації -фізіологічної, психологічної, соціальний Це і повинні робити навчальні заклади через ЗОТ — тренуючи, навчаючи, виховуючи. Створення на заняттях моделей реальних умов життя — це ті мости, котрі дозволяють студенту в майбутньому використовувати отриманні знання, вміння та навички на практиці, а не тяготитися ними, як інформаційним баластом. Це мистецтво — підготування студента до реального життя — визначає, в кінцевому рахунку, професіоналізм викладача, є змістом «педагогічної адаптології», що роздивляється у певному аспекті численні проблеми формування, збереження та закріплення здоров'я учнів, що складає один з теоретичних конструктів про ЗОТ [34,38,39].
Критерієм здоров'язберігаючих якостей освітніх технологій при вирішення з їх допомогою захисту від патогенних факторів буде наявність або відсутність погіршення здоров'я студентів та педагогів, що знаходиться в очевидному взаємозв'язку зі-впливом таких факторів.
продолжение
--PAGE_BREAK--Задача-оптимум — це вирішення задачі-мінімум, а також формування у студентів фізичного, психічного, морально-духовного здоров'я, виховання в них культури здоров'я, дієвої мотивації на ведення здорового способу життя. Тоді більш правильним є визначення здоров'язберігаючих освітніх технологій як сукупності всіх заходів, що використовуються в освітньому процесі, технологій, не тільки зберігаючи здоров'я студентів та викладачів від несприятливого впливу факторів освітнього середовища, але і сприяючих вихованню у студентів культури здоров'я.
Завдання здоров'язберігаючої педагогіки — забезпечити випускнику навчального закладу високий рівень здоров'я, сформувати культуру здоров'я [34,36].
В числі головних недоліків сучасної системи освіти в Україні, українських вузах — її авторитарність, що в деяких учбових закладів та в деяких викладачів доходить до деспотизму. Втім, це стосується особливостей системи освіти не тільки нашої країни. В деяких випадках неспроможність дотримуватися правил дисципліни, рухова розгальмованість, емоційна неврівноваженість нерідко зумовлені органічними мозковими або функціональними нервово-психічними відхиленнями, відносності яких педагогічні засоби безсильні. Саме авторитарна позиція заповнює нехватку професіоналізму, енергетичних та особистих ресурсів викладача, та виконує компенсаторну роль [40].
Негативні сторони авторитарної позиції відомі: сковується ініціатива студентів, знижується рівень проявлення та розвитку креативності, знижується самооцінка, формується стан хронічного стресу, як і у всіх випадках, коли людина відчуває залежність від іншого. Тривале перебування у такій ситуації призводить до формування протестних реакцій, енергетика яких, поступово накопичуючись, може стати причиною несподіваного сплеску агресивності («немотивована агресія»). Виховний же вплив психологічного тиску ззовні, формування таких рис характеру як нещирість безініціативність, безвідповідальність, сором'язливість та ін.
З визначення здоров'язберігаючих освітніх технологій видно, що найважливішою метою впровадження ЗОТ в освітній процес є формування культури здоров'я. Саме на це повинні в значній мірі бути скеровані зусилля закладів та сім'ї, з урахуванням пріоритету в даному питанні виховання над освітою. Культура здоров'я повинна не вивчатися, а виховуватися. Психологічна основа цього — мотивація на введення здорового способу життя. Невід'ємною частиною культури здоров'я є інформованість в питаннях здоров'я та здорового способу життя. Як домогтися успіху в житті, як не стати жертвою алкоголю або наркотиків — приєднавшись до культури здоров'я, за відповідями на ці питання дитина, підліток звертається саме до викладача, спеціаліста. І тоді отримана від них інформація має максимальні шанси бути використаною на практиці [27,31,40].
1.4 Соціально-гігієнічні аспекти здоров'я молоді У цей час, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВІЗ), молоді люди становлять 30% населення земної кулі -1 млрд. 445 млн. чоловік.
Єдиної точки зору відносно класифікації віків немає, хоча не викликає сумніву той факт, що в різних вікових групах фактори, що впливають на рівень здоров'я, виявляють різний вплив. Кожна вікова група відрізняється «персональними» характеристиками, обумовленими соціальною роллю її представників. Виходячи зі спільності соціальних факторів, до категорії молоді більшість дослідників відносить людей у віці від 16 до 29 років. [42].
Поняття молоді як самостійної групи населення зв'язане насамперед з досягнутої на розглянутий історичний момент її соціально-економічною зрілістю, а також із сукупністю особистісних особливостей і відмітних рис. Специфіка групи полягає в тому, що саме в цей період закладається фундамент ідейно-політичних, трудових, моральних позицій, а також здоров'я людини.
Разом з тим для соціально-демографічної групи, відносної до молоді, характерно максимальне число найважливіших переходів з одного соціального середовища в інше, позначуваних психологами як дезорганізація найближчого соціального середовища. До таких переходів ставляться закінчення школи, вступ у технікум, ВНЗ, початок виробничо-трудової діяльності й т.п. Протягом цього періоду відбувається формування родини, народження дітей, що також вимагає якісної перебудови всього укладу й ритму життя.
Контингент молоді неоднорідний — це учні шкіл, ПТУ й коледжів, молоді робітники, студенти, значна частина інженерно-технічного персоналу, працівників утвору, культури, сфери обслуговування, медичних установ. Кожна із цих груп має специфічні риси й особливості, які вимагають диференційованого підходу при визначенні форм і методів збереження й зміцнення здоров'я.
З погляду демографічної ситуації, що складається сьогодні, слід зазначити, що протягом найближчих 2-3 десятиліть відбувається безперервне зменшення частки молодих у віковій структурі населення. Іншими словами, процес демографічного старіння буде тривати, а темпи приросту загальної чисельності населення падати[44].
Молодь у віці 16 — 29 років (76% населення) зайнята в суспільнім виробництві нашої країни, однак серед усіх працездатних громадян рівень зайнятості молоді найнижчий, тому що ця група полягає не тільки із працюючих, але й з учнів. Найбільше число учнів припадає на вік 16 — 24 роки, причому майже всі із них вчаться з відривом від виробництва.
На частку молодих людей, що поєднують роботу з навчанням, випадає значне навантаження, яке відбивається згодом на здоров'я людини, його нервово-психічному стані, а в остаточному підсумку позначається на трудовому потенціалі в більш старших віках. Часом комбінація праці з навчанням негативно впливає й на сімейно-шлюбні відносини, знижує народжуваність.
Молодь відіграє особливу роль у формуванні трудового потенціалу країни. Це найбільш мобільна частина трудових ресурсів. Саме за її рахунок оновляється робоча сила, змінюється професійний і утворювальний склад працівників, значною мірою забезпечуються кадрами нові виробництва.
Молодіжному контингенту належить провідна роль у міграційних процесах і в перерозподілі працюючих між галузями. У країні щорічно міняють місце проживання понад 20 млн. чоловік, більшу частину яких становлять обличчя у віці до 30 років. Відомо, що мігранти піддаються більшому ризику захворювань (адаптація до нового місця проживання вимагає певних резервів здоров'я). Для них характерні більш низька народжуваність, більша частота зловживання алкоголем, високі показники захворюваності. Міграційна рухливість населення — найважливіший демографічний фактор, що виявляє вплив на здоров'я молоді.
Молодь — майбутнє країни, але вона несе відповідальність і перед сьогоденням. Її віддача суспільству в умовах прискорення соціально-економічного розвитку країни потрібна вже зараз. І тільки здоровіша, фізично міцна молодь у стані впоратися з покладеними на неї завданнями.
Здоров'я кожного нового покоління по всіх параметрах повинне бути краще, чим попереднього. Це непорушна істина. Разом з тим на нові покоління людей, їх здоров'я й працездатність діють такі фактори, про існування яких кілька десятиліть назад і не підозрювали. Причому різні фактори внутрішнього й зовнішнього середовища, що провокують виникнення або несприятливий плин різноманітних захворювань, починають інтенсивно діяти вже в молодому віці й позначаються як фактори ризику.
Науково-технічний прогрес приводить до зміни умов і прискоренню темпів праці й життя, суттєво й швидко міняє навколишню людину середовище. Прискорюваними темпами розвивається економіка, наука, техніка. Ріст міст автоматизація, що стрімко зростає, і механізація виробничих процесів, зниження фізичної й підвищення нервово-психічного навантаження, розвиток засобів транспорту й зв'язки, інформаційний бум — усе це разом узяте створює нове екологічне, психологічне й соціальне середовище, у якім живе сучасна людина [44,45].
Це середовище безпосередньо впливає, з одного боку, на здоров'я молоді, виникнення й поширення в її середовищі різних захворювань і, з інший, — на можливості їх профілактики й лікування. Таким чином, об'єктивні зміни в характері праці й життєдіяльності людей підвищують рівень вимог до підтримки, збереження й зміцненню здоров'я.
Час, у якім ми живемо, стало часом великих змін і перетворень. Перехід з екстенсивного шляху розвитку народного господарства на рейки інтенсивного виробництва сполучений з підвищенням ефективності й продуктивності праці на кожному робочім місці, максимальною віддачею від кожного працюючого, реалізацією всіх наявних ресурсів. Змінюється роль людини у виробництві, зростає значення складної розумової праці, розширюється можливість творчого додатка сил. У зв'язку із цим неминуче загострення проблем, пов'язаних із забезпеченням високого рівня здоров'я сучасних і майбутніх поколінь людей, їх адаптацією до швидко мінливих умов соціального й природного середовища.
У цей час молодь зустрічається ще з однієї немаловажною проблемою — це безробіття.
Безробіття — одна з головних причин, що створюють непевність у житті, що ведуть до розчарування й розпачу, — найбезпосереднішим образом впливає на здоров'я. Статистика свідчить, що ріст безробіття на 1% спричиняє ріст самогубств на 4,1%, а числа з душевнохворих на 3,4%. Однак у цей час діють фактори, які, породжуючи цілий ряд проблем, впливають на стан здоров'я молодих людей безвідносно до їхнього проживання в різних соціально- економічних формаціях[44].
До негативних тенденцій у стані здоров'я населення економічно розвинених країн ставиться тенденція «омолодження» захворювань: ті хвороби, які порівняно недавно зустрічалися лише в старших вікових групах тепер нерідкі у молодих людей. Спостерігається виразне зниження середнього віку, що занедужують багатьма хронічними хворобами, що наносить величезний економічний і соціальний збиток суспільству.
У першу чергу це ставиться до серцево-судинних захворювань. За даними ВІЗ, за 10 років в 23 країнах миру смертність від них і головним чином від ішемічної хвороби серця зросла в молодих чоловіків на 5 — 15%.
Радянськими вченими також відзначається значний ріст серцево-судинних захворювань у молодому віці. Тільки за одне п'ятиліття відбувається збільшення їх частоти в 2 — 2, 5 рази.
Тенденція омолодження торкнулася й інших захворювань, пов'язаних зі способом життя сучасної людину. До них належать хвороби шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи й ін.
За матеріалами обстеження чоловіків працездатного віку, що страждають хронічними захворюваннями, було встановлено, що серед хворих виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки 10,7 % становили молоді чоловіки у віці 20 — 30 років[43,44,45].
Дане захворювання чревате раннім настанням інвалідності, що віднімає в людей молодого, що цвіте віку можливість повноцінно жити й трудитися. Переважна більшість хворих виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки (73 %) первинно визнаються інвалідами в молодому, найбільш працездатному віці — до 40 років, причому кожний четвертий з них у віці до 30 років.
Крім виразкової хвороби, значно поширені серед молоді жовчнокам’яна хвороба, хронічний гастрит, дуоденіт.
Протягом останнього десятиліття виявилася тенденція до збільшення частоти гіпертонії серед студентів. Так, частота гіпертонічних станів у студентів підвищилася з 12,1 до 19,2%. Поширеність підвищеного артеріального тиску у віці 10 — 17 років становить 9 — 15% [44].
Головною причиною смерті молодих чоловіків в економічно розвинених країнах є нещасні випадки й травми. Велике соціально-економічне значення цієї, проблеми, тому що основною причиною інвалідності чоловіків до 30 років служить виробничій травматизм.
При аналізі обертаності населення за медичною допомогою за віком і підлоги було виявлено, що найменший рівень захворюваності припадає на вік 15 — 19 років: 554,6 випадку захворювань на 1000 людей, причому в чоловіків менше, чим у жінок (відповідно 497,6 і 589,7). Однак до 20 — 24 рокам рівень захворюваності піднімається до 1086,1. Підйом відбувається як у чоловіків (986,6), так і в жінок (1152,4).
Аналіз стану здоров'я деяких соціальних груп молоді показує, що з 1000 учнів ПТУ в школярів 601 є здоровішими, 227 — практично здоровішими й 172 — хворими, серед 1000 студентів технікумів відповідно 411, 337 і 252 і серед 1000 студентів вузів 381 здорові, 377 практично здорові й 242 хворі.
Поширення патологічних станів серед молоді має ряд закономірностей, пов'язаних з функціональним станом організму, особливостями способу життя, а також організацією медичної допомоги. Серед осіб у віці 15 — 19 років найбільше часто поширені хвороби нервової системи в органів почуттів, травлення в подихи. Поглиблений аналіз перерахованих класів хвороб по нозологічних формам показує, що у віці 15 — 19 років найбільше часто зустрічаються аномалії рефракції, пародонтоз, карієс в інші хвороби зубів, хвороби опорного апарата, гіпертрофія мигдалин і хронічний тонзиліт. Значну частку в структурі становлять неврози, нетоксичний зоб і тиреотоксикоз, гіпертонічна хвороба, запальні захворювання бруньок[43].
При порівнянні захворюваності по підлозі відзначаються значні коливання: у чоловіків найбільше часто відзначаються виразкова хвороба шлунка у дванадцятипалій кишки, хронічні бронхіт і пневмонія, інфекція бруньок, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба; у жінок — нетоксичний зоб, тиреотоксикоз, дисфункція яєчників, авітамінози й інші розлади харчування, гіпертрофія мигдалин, хронічний тонзиліт.
Серед хвороб сечостатевої системи в жінок значну частку становлять хронічні цервіцити й інші захворювання шийки натчи, гострі та хронічні сальпінгіти й офорити, патологія вагітності.
У середньому протягом працездатного віку кожний чоловік переносить 34,9 захворювання, а кожна жінка — 36,3. З них у віці 15 — 29 років у кожного чоловіка виникає 8,1 захворювання, у кожної жінки — 9,6. Із загального числа захворювань в 15 — 29-літньому віці 25,9% у чоловіків і 29,2% у жінок становлять гострі респіраторні захворювання. Частка практично здоровіших осіб у віці 15 — 19 років серед чоловіків становить 52% серед жінок-47,6% а в 55 — 59 років відповідно 3,5 і 1,0%, що ще раз наочно доводить теза про необхідність початку первинному профілактика більшості захворювань у можливо більш молодому віці[44].
Значну роль у стримуванні клінічних проявів більшості захворювань відіграють потужні компенсаторні й адаптивні механізми молодого організму. Вони не дають перейти факторам ризику границю «здоров'я — хвороба». Але як тільки цей вплив починає перевищувати граничні значення, виникають ознаки захворювання.
Фактори ризику ряду хронічних захворювань починають формуватися в дитячому й підлітковому віці й до 20 — 29 рокам їх поширеність різко зростає. У цьому віці артеріальна гіпертонія є вже в 5,6% чоловіків а 1,1% жінок, надлишкова маса тіла — в 6% чоловіків і 1,1% жінок, порушення ліпідного спектра крові — в 114% чоловіків а 8,3% жінок, паління — в 65,2% чоловіків і 21,2% жінок.
Тут слід особливо підкреслити, що здоров'я людини значною мірою залежить від нього самого. Здоров'я — це та вершина, на яку повинен піднятися сам. Усі соціально-економічні перетворення, зусилля по вдосконалюванню медичної допомоги практично будуть зведені на немає при неправильнім відношенні молоді до свого здоров'я[45,46].
Серед молоді поширене неправильне уявлення про те, що хвороби приходять у старості, коли активне життя вже закінчилося. Роль молодих людей у підтримці й зміцненні власного здоров'я сьогодні мінімальна, тим більше що ніяких витрат у зв'язку із хворобою нести не доводиться. Та обставина, що держава повністю бере на себе всі витрати по відновленню загубленого здоров'я і його збереженню, народжує утриманську позицію. Формується зовсім необґрунтована впевненість у тому, що здоров'я гарантоване саме по собі молодим віком, що будь-які позамежні навантаження, грубі порушення харчування, режиму дня, недостатня фізична активність, стреси й інші фактори ризику « по плечі» молодому організму, що він упорається з усіма випробуваннями, що випали на його частку. Однак це далеко не так, і сьогодні в молоді все частіше й частіше відзначаються захворювання, які раніше були долею осіб більш старшого віку. Сама думка про те, що здоров'я не розтрачується, залишається непорушним, народжує абсолютно неправомочну самозаспокоєність і завдає шкоди здоров'ю молоді[44,43].
З'явився навіть спеціальний термін — медична активність, що означає відношення до власного здоров'я й здоров'ю навколишніх. Ю. П. Лисицын (1998) дає наступне визначення: « Під медичною активністю, що є одним з елементів способу життя, розуміється відношення до свого здоров'я й здоров'я інших людей, виконання медичних приписань і призначень, відвідування лікувально-профілактичних установ і ін.».
продолжение
--PAGE_BREAK--Медична активність як один з найважливіших елементів способу життя пряно впливає на стан здоров'я людину. При оцінці впливу на здоров'я 30 різних факторів було встановлено, що серед них домінують суб'єктивні: відношення людину до медичної допомоги, до свого здоров'я й здоров'ю оточуючих людей[42].
Дослідження останніх років, на жаль, змушують переконатися в тому, що медична активність населення, молоді зокрема, залишається вкрай низкою. Причому низка вона як у здоровіших, так і у хворих людей. Проявляється низька медична активність по-різному. Наприклад, у небажанні населення брати участь у профілактичних оглядах. Тим часом смертність серед людей, що відмовилися від участі в медичнім обстеженні на виявлення ішемічної хвороби серця ближче всього до такої в групі високого ризику, що дає підставу відмова від обстеження розцінювати як фактор ризику ішемічної хвороби серця [42.44].
Байдужне або негативне відношення молоді до профілактики хвороб формується, з одного боку, внаслідок однотипності й стандартності профілактичних рекомендацій. З іншого боку, воно обумовлене явним нерозумінням усіх грізних наслідків і ускладнень, що виникають як наслідок розвиненого захворювання. Наприклад, у більшості випадків початкова стадія ожиріння самою людиною не розцінюється як захворювання, що ускладнюється надалі серйозними порушеннями здоров'я. За медичною допомогою звертається всього лише 5,5% таких хворих. 18,5% хворих інфарктом міокарда переносять його гостру стадію «на ногах», навіть не підозрюючи, наскільки вони серйозно хворі [47].
Для того щоб відповідати сучасним вимогам і бути готовим до змін умов виробництва ( як матеріального, так і духовного), мало мати лише високий рівень утвору й культури, глибокими професійними знаннями й навичками, необхідно мати ще й міцне здоров'я. Без нього недосяжне все інше, тому здоров'я повинне стати для молоді одним із пріоритетів у шкалі соціальних цінностей.
Про те, наскільки реальний стан справ далеко від ідеального, говорять результати соціологічних досліджень. От як, наприклад, розподіляються ціннісні орієнтації робочої молоді: 1 — успіхи в роботі; 2 — гарні відносини в колективі; 3 — повага з боку товаришів; 4 — обрання в керівні органі; 5 — високий матеріальний рівень життя; 6 — уміння приносити людям користь; 7 — високі моральні якості, рівень культури; 8 — дружба із цікавими людьми; 9 — успіхи у творчості; 10 — незалежність від інших; 11 — гарна родина.
Факт залишається фактом — про здоров'я ніхто не згадав. І тільки серед причин, що перешкоджають повному використанню можливостей дозвілля, на 7-е місце було поставлено погане здоров'я [45].
Ціннісні орієнтації є компонентом не тільки свідомості, але й поведінки. Від того, які цільові настанови людей реалізує у своїй поведінці, залежить його спосіб життя.
Науково-технічний прогрес, подальше прискорення соціально-економічного розвитку нашої держави пред'являють до здоров'я молоді підвищені вимоги. Потрібні більш інтенсивні заходи для його відновлення, збереження й зміцненню. Враховуючи, що в джерел виникнення багатьох захворювань лежать фактори ризику, пов'язані зі способом життя людину й керовані їм ( тобто, що піддаються цілеспрямованим змінам), необхідно зробити найважливіший висновок: ми можемо впливати на своє здоров'я, зберігати й зміцнювати його шляхом формування відповідного способу життя. Ми повинні вести боротьбу за здоров'я здоровіших, за здоровіший спосіб життя всієї молоді[44].
1.5 Захворюваність студентів, що навчаються в навчальних установах За наявними даними, у середньому в кожного майбутнього студента перед вступом у ВНЗ було 1,6 захворювань, зареєстрованих у дитячі й шкільні роки. Деякі із цих хвороб певною мірою турбували студентів дотепер. У структурі зазначеної патології провідну роль відіграють хвороби органів подиху, на які доводиться половина від загального числа зареєстрованих при профілактичних оглядах захворювань. Друге рангове місце займають інфекційні хвороби, якими в шкільному віці перехворів кожний восьмий студент. Далі йдуть хвороби органів травлення, око й придаткового апарата, а також травми. Що стосується захворюваності студентів у періоді навчання, то її рівень є порівняно низьким. Так захворюваність по обертаності студентів на 1-3 курсах у середньому 295,0 випадків на 1000 людей відповідного контингенту. У її структурі основне місце відведене також хворобам органів подиху. На цьому тлі відзначається поступове збільшення частоти захворювань органів травлення, сечостатевої системи, хвороб крові й ендокринної системи.
Результати комплексних медичних оглядів, проведених бригадою фахівців у складі терапевта, хірурга, окуліста, отоларинголога й невропатолога, дозволяють зробити наступний висновок:
1) на кожного студента з обстеженого контингенту доводиться 0,19 захворювань або відхилень у стані здоров'я;
2) у структурі захворюваності домінують хвороби кістково-м'язової системи, око і їх придаткового апарата;
3) відзначається висока частка хвороб системи кровообігу, органів подиху й травлення.
Особливе місце в дослідженні захворюваності автори віддають взаємозв'язкам між заняттями спортом, станом здоров'я й успішністю студентів. Отримані ними дані свідчать про те, що більшість із них (дві третини) досить здорові для того, щоб відвідувати основні групи занять фізкультурою. Проте кожний третій студент є носієм хронічного захворювання, що дозволяє йому відвідувати тільки групу ЛФК. Згідно отриманим даним, 64,7% обстежених студентів взагалі не займаються спортом[42,46,48,49].
Виявлена наявність зворотньої кореляції між здоров'ям й успішністю: частка здоровіших студентів, що не перенесли захворювання, зростає по мірі пониження встигаємості. Серед встигаючих на «добре» і «відмінно» здорові 2 студента з 3, на «задовільно» — 3 з 4.
У структурі захворюваності встигаючих на «відмінно» і «добре» перші місця займають нозології обумовлені високому навчальним навантаженням: сколіоз і міопія. Для встигаючих на «задовільно» характерна низька частота їх загальної захворюваності – в 2 рази нижче, чим в «відмінників», і більш ніж в 5 раз нижче, чим в «ударників». На перших місцях перебувають хвороби органів подиху й органів травлення. Для них характерна вкрай низька частка хвороб ока і їх придаткового апарата й хвороб кістково-м'язової системи.
Результати вивчення фізичного розвитку показали, що гармонічним воно є лише в 44,6% студентів, дисгармонійним – в 31,4% і різко дисгармонійним – в 24%. Середні, нижче середнього й низького росту студенти мають більшу ймовірність надлишку маси тіла, тоді як на високі й вище середнього зросту студентів слід звернути підвищену увагу в плані вирішення проблем дефіциту маси тіла. Таким чином, більшість студентів потребують регулярного проведення лікувально-реабілітаційних і профілактичних заходів.
Дослідження особливостей способу життя показало, що курять 28,4% опитаних студентів, а зловживає спиртними напоями – 36%. Тривожність цієї інформації підвищується при порівнянні з іншими компонентами здоровішого способу життя: займаються фізичними вправами, роблять зарядку тільки 20,5% опитаних, відвідують спортивні секції – 6,8%, займаються бігцем з підтюпцем – 2,5%, намагаються дотримувати режиму дня – 17,8%, стежать за своїм харчуванням — 14,5%, регулярно консультуються з лікарем – 8,3% і, нарешті, під час канікул виїжджають у вдома відпочинку й санаторії – 5,9%.[41,42]. Згідно з результатами досліджень, причина наявності шкідливих звичок у студентів – стреси, викликані перевантаженістю навчальних програм, невпорядкованістю побуту й дозвілля, відсутністю нормальних механізмів релаксації, украй необхідних при такій інтенсивній роботі, як засвоєння сучасних навчальних програм. Але переважна більшість студентів віддають перевагу пасивним формам дозвілля. Активні форми відпочинку – заняття спортом, робота в саду, робота на присадибній ділянці – залучають у сукупності тільки мала кількість студентів. Використовувані студентами механізми релаксації, форми дозвілля вкрай недостатні для компенсації витрат нервової, психічної енергії, необхідних для успішного навчання.
При цьому медична активність студентів перебуває на низькому рівні. Незважаючи на те, що цінності здоров'я в переважної більшості студентів належать до основних, багато в чому це носить формальний характер, не відбиваючись на реальній гігієнічній поведінці.
Зложилася важка ситуація, що характеризується тим, що в цілому молодь України, яка по логіці повинна бути найбільш здоровішою частиною суспільства, такою не є. Положення збільшується тим, що в цей час знижена увага суспільства до здоров'я молоді, тому що скорочене число профілактичних оглядів, не діє система диспансерного спостереження, знижений науково-дослідний інтерес до проблем молодого покоління [44].
Дослідженнями ряду авторів за даними про захворюваність по обертаності показане що, найбільш високі середньорічні темпи приросту відзначаються по хворобах нервової (34,8%) і сечостатевій (30,4%) систем. Наступні рангові місця по середньорічних темпах приросту займають захворювання органів травлення (17,8%), кістково-м'язової системи й сполучної тканини (8,5%), системи кровообігу (8,3%).[46,47]
Характерною рисою є висока схильність до хронизації патологічного процесу. Поряд із цим автори відзначають відносно невисокі середньорічні темпи приросту показника по класу хвороб органів подиху. Істотний ріст захворюваності по обертаності хворобами органів травлення, сечостатевий і нервової систем також відзначається при її вивченні в динаміку навчання з I по IV курс.
При вивченні даних поглиблених медичних оглядів виявлені найбільш високі середньорічні темпи приросту хвороб органів подиху (42,3%) і сечостатевої системи (3,5%). Істотний внесок у формування високого рівня хронічної захворюваності й морфо функційних відхилень вносять хвороби кістково-м'язової й сполучної тканини, системи кровообігу й нервової системи, середньорічні темпи приросту по яких склали 18-24,8%.
Аналіз структури захворюваності також виявляє широкий спектр захворювань і тенденцію до збільшення числа студентів із хронічними захворюваннями. Найбільше часто студенти звертаються з гострими респіраторно-вірусними інфекціями (ГРВІ), 2-е місце по обертаності займають ангіна й гострий бронхіт, менша кількість студентів іде із захворюваннями сечостатевої системи. Причому, як показують результати досліджень, спостерігається тенденція до росту захворюваності, як у цілому, так і по окремих видах захворювань [46,50].
Аналіз структури відвідувань лікаря виявив найбільше їхнє число в студентів I і II курсів в основному у зв'язку із хворобами органів подиху, нервової системи й органів почуттів (переважно синдром вегетативних дисфункцій). У старшокурсників ріст числа відвідувань обумовлений хворобами органів травлення, кістково-м'язової системи й травмами, що, найімовірніше, пояснюється порушеннями харчування, перенапругою й зривом адаптаційних систем через більш тривале навчання у Вузі.
При аналізі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ТВП), частота видачі довідок склала 25-35%. Відзначається сезонна спрямованість захворюваності з найбільшими показниками у вересні, березні й квітні. Рівень захворюваності з ТВП у середньому склав 32,8 випадку тимчасової непрацездатності (на 100 студентів). Близько 60% склали студенти I і II курсів. У структурі захворюваності переважають простудні хвороби (73,1%); наступні рангові місця займають хвороби органів травлення й зубів, серцево-судинна патологія, захворювання бруньок і сечовивідних шляхів.
Прямим показником здоров'я, як відомо, є фізичний розвиток, у результаті вивчення якого виявлено, що гармонічним воно є лише в 54,6% студентів, дисгармонійним – в 31, 4% і різко дисгармонійним – в 14% студентів. Середня маса тіла студентів склала 62,2кг, довжина тіла – 173см, окружність грудної клітини – 76,1см. У студентів середнього, нижче середнього й низького росту є більша ймовірність надлишку маси тіла, тоді як у високих студентів існує ризик розвитку дефіциту маси тіла.
Таким чином, майже половина обстежених студентів по показниках фізичного розвитку й захворюваності потребують перекладу в підготовчу або в спеціальну фізкультурну групу, або повністю повинні звільнятися від занять по фізкультурі [47,49,50].
Загальновідомо, що здоров'я на 50-55% залежить від способу життя людини, значить можна вважати, що генеральною лінією формування й зміцнення здоров'я є здоровіший спосіб життя. Спосіб життя студентської молоді ніяк не можна назвати здоровішим. Як показують проведені дослідження спосіб життя студентів характеризується високою поширеністю негативних стереотипів поведінки й низкою фізичною активністю.
Особливістю гендерних тенденцій є велика питома вага дівчат з незадовільним рівнем рухової активності (46,9 – 63,6%), наявність шкідливих звичок (41,4 – 45,1%) у порівнянні з юнаками. Спосіб життя юнаків характеризується: наявністю психоемоційного стресу (87,5-87,8%), недостатнім перебуванням на свіжім повітрі (88,9-90,6%), недостатньою тривалістю сну (37,5-44,4%), незадовільною медичною активністю (19,8-26,3%). До специфічних особливостей способу життя студенток у цьому плані можна віднести читання ночами (51,3%), прийняття їжі перед сном (48,6%), недостатній рівень рухової активності (71,7%), наявність проблем в особистім житті (48,9%), уживання алкоголю по святах (81,2%), паління (7,7%).
При цьому слід зазначити, що, незважаючи на досить високу поширеність шкідливих звичок серед студентів, тільки половина з них намагаються боротися з ними.
У цілому повсякденна поведінка й життєвий уклад студентської молоді як особливої соціальної когорти населення, об'єднаної специфічними умовами навчальної діяльності, віковими закономірностями функціонування організму, обумовлюють специфіку способу життя. У загальному виді йому властиві незадовільний рівень рухової активності, наявність шкідливих звичок, недостатня тривалість сну й перебування на свіжім повітрі, нераціональне харчування, постійний і періодичний психоемоційний стрес. Крім того, досить значна питома вага студентів з незадовільною медичною активністю.
Встановлено, що студенти недостатньо використовують ефективні компоненти по забезпеченню здоровішого способу життя. Так, регулярну профілактику стомлення й щоденне відновлення після роботи проводять тільки 25,15% студентів, раціональний добовий режим дотримують тільки 22,15% студентів, що гартують процедури використовують 25,98%, а антистресові заходи – 18% [42,45,47].
Проаналізувавши отримані дані, можна сказати, що ціннісні орієнтації, зв'язані зі здоров'ям і веденням здоровішого способу життя, поки ще не зайняли належного місця в системі цінностей студента. Це викликає заклопотаність, тому що відсутність відповідної орієнтації в поведінці збільшує розрив, що утворюється між реальним статусом і способом життя студентів, з одного боку, і вимогами життя – з іншої. Для ліквідації такої розбіжності необхідно проводити комплексну роботу з формування здоровішого способу життя в родині із залученням різних суспільних інститутів. Таким чином, критичні явища в стані здоров'я, нездоровий спосіб життя й поширеність шкідливих звичок диктують необхідність пошуку нових шляхів формування здоров'я студентської молоді[45].
2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНIЗАЦIЯ ДОСЛIДЖЕННЯ Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб за допомогою анкетування виявити можливі порушення стану здоров’я у студентів. Оцінити рівень фізичного здоров’я та фізичної підготовленості за допомогою комп’ютерної програми «Оберіг». Та також провести скринінг — тестування з метою профілактики донозологічного контролю за станом здоров’я студентів.
2.1 Завдання дослідження 1. Проаналізувати захворюваність студентів на основі результатів їх диспансерного обстеження;
2. Оцінити рівень фізичного здоров’я юнаків і дівчат за допомогою сучасних валеометричних методів;
3. Провести скринінг – тестування здоров’я студентів;
4.Співставити результати медичного, валеантричного і моніторингового обстежень юнаків і дівчат.
2.2 Методи дослідження Для вирішення поставлених завдань в роботі були використані наступні методи дослідження:
1.аналіз та узагальнення літературних джерел;
2.аналіз статистичних даних;
3.анкетування;
продолжение
--PAGE_BREAK--4.методи математичної статистики.
Скринінг – тестування здоров’я студентської молоді проводили за допомогою методики, запропонованої співробітниками Республіканської НДЗ охорони здоров’я та підлітків [51].
Анкета — скринінг
стану здоров’я студентів (Г.Н Даніленко та інші 1996)
Відповіді на передбачувані питання, необхідні для своєчасного виявлення у Вас можливих порушень стану здоров’я. Під час відповідей аналізуйте, будь ласка, свій стан протягом останніх декількох місяців і враховуйте те, що Вам у найбільшій мірі властиво. Якщо Ви готові відповісти на запитання «Так», укажіть номер, що буде названий наприкінці питального речення.
Чи вважаєте Ви, що стан Вашого здоров’я за останнім часом погіршився?
Чи змінився у Вас апетит (значно підвищився або понизився)?
Чи трапляються у Вас напади нудоти?
Чи буває у Вас: печія?
-блювота?
-відрижка?
-відчуття гіркості в роті?
-неприємний смак у роті?
Чи бувають у Вас неприємні відчуття в животі?
Чи бувають у Вас запори або поноси?
Чи турбує Вас біль у животі, що виникає без особливої причини?
Чи турбує біль у животі, коли Ви голодні?
Чи зауважували Ви у собі наявність нальоту?
Чи турбує Вас зубний біль?
Чи бувають у Вас кровотечі з ясен під час чищення зубів?
Чи буває у Вас неприємний з рота?
Чи трапляється у Вас періодично, без істотної причини невелике підвищення температури (37.0-37.2°С)?
Чи буває слабість, розбитість ранком?
Чи обертали Ви увага на наявність у себе слинотечі ранком або вночі?
Чи вважаєте Ви себе дратівливим?
Чи зауважуєте Ви в себе сонливість удень, значну утому наприкінці дня?
Чи зауважували Ви в себе болю в області серця при фізичних навантаженнях?
Чи мерзнете Ви безпричинно (відчуття вогкості й холоду)?
Чи зауважували Ви в себе:
— погіршення зору при поганому висвітленні?
— збільшення часу звикання зору при переході від світла до темряви?
— зменшення сльозовиділення (сухість око)?
— зміна форми й кольори нігтів, їхня крихкість?
— поява блідо-сірого відтінку шкіри?
— крапкові крововиливи на передпліччях і щиколотках?
— поява почервоніння й набряклості ясен?:
— сухість, відшелушення шкіри?
— значне випадання волосся?
— неприємні відчуття болю, ваги в ногах?
— почервоніння шкіри на кистях?
— відчуття збільшеного, набрякшого язика?
— наявність дрібних тріщин язику?
— збліднення губ із червоною облямівкою по лінії змикання?
— поява тріщин і скоринок у куточках рота?
— підвищене сльозовиділення, світлобоязнь?
— часті нежиті?
Чи зауважували Ви в себе, що погано розрізняєте заходи?
— легка поява синців?
— часта поява фурункулів?
Чи трапляться у Вас періодично, без істотної причини поганий настрій?
Чи зауважували Ви в себе: підвищену чутливість ніг до холоду?
— хворобливість п'ят піл час ходіння?
— посилений ріст волосся на тілі?
— часта поява «гусячої шкіри», не пов'язане із впливом холоду?
— набряклість піл очами ранком?
Чи турбує Вас періодичний біль у попереку?
— унизу живота?
— утруднення піл час сечовипускання?
— періодичний біль без видимої причини в області серця?
Чи зауважували Ви в себе напади посиленого серцебиття?
— непритомні стани?
Чи турбує Вас запаморочення, що виникає періодично?
— потемніння в очах?
Чи зауважували ви в себе неприємні відчуття в області серця: перебої, завмирання?
Чи погано Ви переносите їзду в транспорті?
— перебування в задушливих приміщеннях?
Чи погано Ви переносите охолодження (відчуття холоду із тремтінням м'язів)?
Чи зауважували Ви в себе таке відчуття, що не вистачає повітря, важко вдихнути?
Чи турбують Вас часті головні болі?
Чи трапляється у Вас шум, дзенькіт у вухах?
Чи зауважували Ви в себе періодично пітливість, похолодіння кистей або стіп?
Чи турбують Вас періодичні болі в суглобах?
-їх набряклість?
Чи зауважували Ви в себе зміни форми суглобів?
— погану рухливість у суглобах ранком?
— обмеження руху в суглобах?:
— збільшену рухливість у суглобах, чим у Ваших однолітків?
— болю в суглобах, хребті при тривалому стоянні або сидінні?
— болю в хребті, що підсилюються під час рухи?:
Чи трапляється у Вас оніміння рук, ніг після тривалого перебування без руху?
Чи зауважували Ви в себе поява хворій, оніміння кистей при різких змінах температури?
— поява висипки на шкірі без видимої причини?
Чи трапляється у Вас відчуття скутості в м'язах рук, ніг?
Чи турбують Вас болі в м'язах, що виникають без видимої причини?
Чи буває у Вас відчуття постійної сухості в роті?
Чи трапляється, що Ви п'єте більше 2-х літрів води в добу?
Чи зауважували Ви в себе стовщення шиї?
Чи зауважували Ви, що сильно потієте навіть під час невеликого фізичного навантаження?
Чи погано Ви переносите жару?
Чи можна сказати, що Ви плаксиві, у Вас легко з'являються сльози?
Чи обертали Ви увага на утруднений подих носом?
Чи характерні для Вас часті й тривалі нежиті?
Чи схильні Ви до частих простудних захворювань?
Чи часто Ви хворієте на ангіну?
Чи турбує Вас часте відчуття, що б'є або сохне в горлі, біль при ковтанні?
Чи буває у Вас постійний кашель (до 3-х місяців)?
— часта або постійна сиплість голосу?
Чи турбує Вас сверблячка, неприємні відчуття в області промежин?
Чи трапляється, що Ви не можете довго заснути?
Чи трапляються у Вас напади утрудненого свистячого подиху?
— відчуття недостачі повітря при наявності сильних заходів?
Чи турбують Вас виділення з вух?
Чи турбує Вас зниження слуху?
— постійний шум у вухах?
Чи турбує Вас періодично відчуття закладених вух?
Чи зауважували Ви в себе поява нежиті, ядухи, сверблячка очей, носа при контакті зі свійськими тваринами або пилком квітучих рослин?
Чи зауважували ви в себе реакцію на яку-небудь їжу, ліки, щеплення у вигляді висипань, набряку, утрудненого подиху?
Чи трапляються у Вас носові кровотечі?
Чи трапляється, що Ви прокидаєтеся вночі і якийсь час не можете заснути?
Чи вважаєте Ви себе запальним?
Чи турбують Вас безпричинні страхи?
Чи зауважуєте Ви в себе затримки під час розмови?
Чи трапляється у Вас швидка зміна настрою без істотної причини?
Чи вважаєте Ви, що для завчання вірша Вам потрібно більше часу, чим Вашим товаришам?
Чи властиві Вам непосидючість, метушливість?
— тремтіння пальців рук?
— постійне відчуття стурбованості?
— схильність до фантазування?
Чи вразливі Ви?
Чи трапляється у Вас при хвилюванні відчуття «грудки» у горлі?
Ви часто конфліктуєте із друзями?
Чи турбують Вас нав'язливі рухи, дії, звички?
Ви часто конфліктуєте із учителями?
Чи турбує Вас почуття постійного сумніву у всім?
Чи можете Ви сказати про себе, що Ви вперта, недружна людина?
Чи зауважували Ваші близькі, що Ви говорите або ходите вночі, не контролюючи себе?
Чи зауважували Ви в себе неприємні відчуття в очах під час або після занять?
— зниження гостроти зору (погано бачите на дошці, із зусиллям читаєте книгу)?
Чи трапляється у Вас почервоніння білків око?
Чи зауважували Ви в себе коли-небудь підвищений артеріальний тиск?
Чи зауважували Ви в себе тривалі кровотечі після порізу?
Чи зауважували Ви болю в костях?
Чи часто Ви конфліктуєте з батьками?
Чи турбує Вас швидка стомлюваність очей?
Чи була у Вас за останні півроку травма: голови?
— хребта?
— очей?
Чи знаходили Ви в себе на шкірі незвичайні утворення (пухлини, плями, виразки)?
Чи знаходили Ви в себе змінені ділянки шкіри (в'яла шкіра, суха, огрубіла, що лупиться)?
— розчесану шкіру?
Чи була у Вас зміна тембру голосу в 13-14 років?
Чи відзначається у Вас ріст волосся у пахвовій западині?
— унизу живота?
— на собі?
Увага !наступні питання пропонуються тільки дівчаткам.
Є чи у Вас місячні?
Чи бувають у Вас рясні, тривалі місячні?
Перші місячні почалися у Вас після 14 років?
Аналіз отриманих відповідей за допомогою прогностичних коефіцієнтів дозволяє з великою вірогідністю судити про наявність чи ризик розвитку у студентів певних захворювань.
Результати анкетування були обробленні за допомогою спеціально розробленої авторської комп’ютерної програми.
Методом визначення фізичного здоров’я, фізичної підготовленості та функціонального стану ми обрали комп’ютерну програму комплексної експрес-оцінки «Оберіг», розроблену на кафедрі фізичної реабілітації ЗНУ доцентом кафедри Богдановської Н.В. й професором Маліковим М.В. з соавторами, метод є достатньо інформативним та простим для виконання. Для його проведення необхідно визначити наступні показники: довжина тіла, см; маса тіла, кг; частота серцевих скорочень (ЧСС), уд/хв; артеріальний тиск систолічний та діастолічний (АТс і АТд), мм рт.ст.; життєва ємність легень (ЖЄЛ), мл; час затримки дихання на вдиху (проба Штанге), сек; час затримки дихання на видиху (проба Генче), сек; підйом тулуба з положення лежачи за 60с, раз. Всі отримані в ході медичного тестування первинні дані піддаються обробці на персональному комп'ютері у відповідності зі спеціально розробленими авторами програмою. Розраховуються величини наступних показників: рівень фізичного здоров’я (РФЗ), рівень рухової підготовленості (РРП), рівень функціонального стану серцево-судинної системи (РФС с. с. с), рівень функціонального стану системи зовнішнього дихання (РФЗ з. д), окремих складових цих параметрів з ранжуванням на класи. Ранжування проводиться з урахуванням віку та статі обстежуваного, для чого авторами розроблені відповідні шкали оцінки для кожного показника. У результаті даного аналізу кожен випробуваний одержує визначену кількість балів, на підставі яких робиться висновок про рівень його фізичного здоров'я, функціонального стану серцево — судинної і дихальної систем організму.
Якщо в результаті комп'ютерної обробки даних медичного тестування загальна бальна оцінка випробуваного склала менш 40 балів, то рівень його фізичного здоров'я оцінюється як низький, при 41-55 балах – як нижче середнього, при 56-70 балах — як середній, при 71-85 балах – як вище за середнє, і при результаті від 86 до 100 балів — як високий.
2.3 Організація дослідження У відповідності до мети і завдань роботи, нами у грудні – березні 2009 – 2010 роках, було проведено дослідження, в якому приймали участь 210 студентів 1 – 4 курсу Запорізького музичного коледжу імені І.П. Майбороди.
Результати були використанні для оцінки стану здоров’я студентської молоді, та аналізу їх функціонального стану.
3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Здоров’я та освіта молоді – нові пріоритетні направлення розвитку суспільства. В умовах сучасного реформування й модернізації системи вищої освіти підвищуються вимоги до стану здоров'я студентів, зростає фізіологічна ціна адаптації до навчання у вузі. Неодноразово багатьма дослідниками було зауважено ріст захворюваності серед студентської молоді.
Аналізуючи дані матеріалів звітної документації Запорізької студентської поліклініки, слід зазначити, що серед діагностованих захворювань найбільш поширеними є захворювання систем (див. табл. 3.1)
Таблиця 3.1 Поширеність захворювань серед першокурсників за результатом медичного огляду
Захворювання
Хворі, %
серцево-судинної системі
опорно-рухового апарату
шлунково-кишкового
неврологічні
офтальмологічні
ендокринні
ЛОР- захворювання
дихальної системи
22,9
33
6,3
18
16
4
4
2.1
в цілому
67
Здоров’я студентів за результатами обстеження характеризується як вкрай незадовільне. Порушення здоров’я відмічаються у 67% юнаків i дівчат, в тому числі, захворювання серцево-судинної системи — 22,9%; опоро — рухового апарату — 33%. Таким чином практично здоровими є лише 33% із числа обстеженої молоді.
Згідно з даними обстеження першокурсників за фізкультурними групами, розподілились таким чином ( рис. 3.1).
Рисунок 3.1 Розподіл першокурсників за фізкультурними групами (%)
Згідно з отриманими даними до основної фізкультурної групи відносяться 62,7% обстежених студентів, 7,9% мають показники до підготовчої групи, 25,4% спеціальна група здоров’я, це студенти у стані яких мають функціональні або морфологічні зміни, відхилення після перенесених захворювань чи часто хворіючи, страждаючих хронічними захворюваннями в стадії компенсації, а також з фізичними недоліками, наслідку травм. Решта 4% студентів звільненні від занять фізичної культури в наслідок хронічних захворювань у стадії субкомпенсації.
Ми застосували метод експрес — оцінки фізичного здоров’я, що дозволяє визначити і завчасно прогнозувати можливі не благополучні зміни стану здоров’я студентської молоді (див.табл.3.2).
Таблиця 3.2 Розподіл студентів за рівнями фізичного здоров’я (РФЗ)
РФЗ, %
Низький
нижче середнього
середній
вище середнього
високий
61,8
10,3
21,3
4,3
2,3
Незадовільний рівень фізичного здоров’я (низький та нижче середнього) характерний для 72,1% обстежених студентів. Таким чином явних порушень здоров’я не мають лише 38,2% обстежених студентів. Існує припущення, що поступово відбувається розподіл студентів з поганими та хорошими показниками, які з віком збільшуються створюючи сприятливі умови для формування хронічної патології. Рівень неблагополуч здоров’я студентської молоді можна прогнозувати аналізуючи показники рівня функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем.
продолжение
--PAGE_BREAK--