Міністерствоосвіти і науки України
Криворізькийдержавний педагогічний університет
Кафедрапедагогіки
Курсоваробота
Формуванняпізнавальної активності засобами дидактичної гри
Виконала
Андрусенко Анастасії Олегівни
Перевірив
Саунова Юлія Олександрівна
КривийРіг – 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальноїактивності засобами дидактичної гри
1.1 Поняття пізнавальної активності впсихолого-педагогічній літературі
1.2 Можливості ігор у формуванні пізнавальноїактивності
1.3 Дидактичні умови формування пізнавальноїактивності
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота зформування пізнавальної активності
2.1 Дослідницько-експериментальна програма зформування пізнавальної активностізасобами дидактичної гри
2.2 Результати дослідження
Висновки до другого розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність тасоціальна значущість теми: Життя людини – це постійна динаміка різних видів їїдіяльності. Проте в усій різноманітності діяльностей, які освоює людинапротягом життя, існує три види, що здійснюють найбільший вплив на розвиток їїособистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна другу, вониспівіснують протягом всього життя людини.
Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності,повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуючаж необхідність у раціональній побудові, організаціїта застосування її в процесі навчання і вихованнявимагає більш ретельного і детального її вивчення.
При вивченні гри дослідники стикаються з її багатством, багатомірністюпроявів, невизначеністю кордонів гри, з її феноменом першоджерела дозвілля, так і однією з форм людської діяльності.
Гра навчає, виховує, розвиває, соціалізує,розважає, дає відпочинок, не вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми життя та діяльності людини, зберігаючипри цьому свою самоцінність.
Російський письменник Ю. Нагібін так оцінює значення дитячоїгри: «У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гринаближаються до вирішення складних життєвихпроблем. Дитинствобез гри і поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігрової практики- це позбавлення її головного джерела розвитку: імпульсів творчості, ознак соціальної практики, багатства і мікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнаннясвіту і т.п. Для дітей гра — це продовження життя,де вигадка — грань правди. „Гра — регулятор всіхжиттєвих позицій дитини. Вона зберігає і розвиває “дитяче»в дітях, вона — їхня школа життя і «практика розвитку»
Об’єктдослідження: процес формування пізнавальної активності
Предметдослідження: дидактичні умови формування пізнавальної активності. Мета дослідження: визначити рольдидактичної гри у системі навчання, вміти правильно преподнести урок у формігри та викликати увагу школярів. Гіпотезадослідження: процес формування пізнавальної активності засобами дидактичної грибуде ефективним за таких умов:
1. застосуванняігрових завдань
2. визначенняїхньої питомої ваги та місця у системі навчання
3. педагогічнестимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів
Згідно допоставленої мети та гіпотези дослідження визначаються наступні завданнядослідження:
— розкритизначення та зміст поняття «пізнавальна активність»
— ознайомитися зрізними засобами підношення учбового матеріалу
— встановитиефективність навчання дітей за допомогою гри
— визначитидоцільність формування пізнавальної активності засобами
Дидактичної гри
Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел; вивчення таузагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики; науковеспостереження; розвідувальний метод експерименту.
Практичне значення дослідження: дана робота може бути використана дляформування вчителем пізнавальної активності учнів. Теоретичнезначення дослідження: полягає у тому, що його основні положення та висновкисприяють глибшому розумінню значення формування пізнавальної активностізасобами дидактичної гри. Експериментальна база дослідження: педагогічна гімназія № 24; удослідженні взяли участь 30 учнів. Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків,списку використаних джерел (20) та додатків.
Розділ 1. Теоретичніоснови формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
1.1 Поняттяпізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі
Багато дослідників розглядають сутність пізнавальноїактивності учнів як психолого-педагогічну проблему. І.І. Родак звернув увагу на психологічну сторону цьогопоняття. Автор ставить у пряму залежність активність школяра в навчальномупроцесі від напруги уваги, опори на уяву, аналізу та синтезу, здогадки таприпущення, сумніви і перевірки, узагальнення та судження, інтересу,наполегливості, ентузіазму. Все це він справедливо вважає необхіднимиумовами для організації ефективного навчального процесу. Безсумнівно, що розгляд сутності поняття пізнавальноїактивності та суміжних з ним понять різними авторами з різних позицій, з одногобоку, просуває розвиток уявлень про поняття активності, так як його сутністьпіддається аналізу з різних сторін, з іншого боку — така багатоплановістьпідходів ускладнює формування єдиної точки зору. З аналізу основних публікацій,в яких розглядається питання про сутність поняття пізнавальної активності,можна виокремити основні підходи дослідників до розгляду питання. Такихпідходів фактично два. Одні автори розглядають пізнавальну активність якдіяльність, інші — як рису особистості. Ці підходи не можна відриватиодин від одного. Використання їх в діалектичнійєдності дозволяє сформувати єдину точку зору на поняття сутності пізнавальноїактивності, яку необхідно розглядати і як мету діяльності, і як засіб їїдосягнення, і як результат.
Розглянемоще однуточку зору. Пізнавальна активність виявляється в спрямованості істійкості пізнавальних інтересів, прагненні до ефективного оволодіння знаннямиі способами діяльності, у мобілізації вольових зусиль на досягненнянавчально-пізнавальної мети. Тут в комплексі проявляються емоційні,інтелектуальні та морально — вольові процеси. Ця якість діяльності особистостіформується головним чином у процесі пізнання, яке за своєю природою пов'язане зцілеспрямованою активністю суб'єкта в активний стан є результатом йоговзаємодії з зовнішнім середовищем. Пізнавальна активність має індивідуальнийхарактер. Одночасно з цим слід зауважити, що активність, будучи умовоюпізнання, не є вродженою рисою особистості — вона сама формується у процесідіяльності. Що стосується активності навчання, то вона формується в процесіпізнавальної діяльності й характеризується прагненням до пізнання, розумовимнапруженням і проявом морально — вольових якостей учня, і в той же час самаактивність впливає на якість діяльності. Проведений аналіз трактувань поняття «пізнавальна активність » показує, що в них неповно враховуютьсяважливі сторони сутності даногопоняття у зв'язку з тим, що здійснювався його односторонній аналіз:пізнавальна активність розглядалася або якдіяльність, або як якість особистості у відриві віддіяльності.
Пізнавальна активність тут не зводиться до простої напругиінтелектуальних і фізичних сил учня, а розглядається як якість діяльностіособистості, яка виявляється у відношенні учня до змісту і процесу діяльності,у прагненні його до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності заоптимальний час, в мобілізаціі морально- вольових зусиль на досягненнянавчально-пізнавальної мети. Виходячи з цього,активізація навчання школярів трактується не як посилення діяльності, а якмобілізація вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально- вольових і фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання івиховання.
1.2 Можливостіігор у формуванні пізнавальної активності
Гра є одним з найцікавішихвидів людської діяльності, провідною діяльністю дитини, засобом його всебічногорозвитку, важливим методом виховання. Її назвали «супутником дитинства»,хоч у житті граються не тільки діти, й дорослі. Дитяча гра – це діяльність,спрямована на орієнтування в предметній і соціальній діяльності, в якій дитинавідображає враження від їх пізнання.
Гра як діяльністьпритаманна передусім молодому організму, що зумовлене потребою дитини увиявленні активності. Тому гра в дитячому віці є нормою. Гра є не лише факторомнастрою, емоцій дитини, а й важливим чинником розвитку функцій мозку,серцево-судинної, нервової систем її організму.
Ігри, ігровізаняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчальногоматеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елементцікавості.
Дидактична гра –гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу дотого, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь інавичок.
Дидактична гра.Педагогіка вивчає три види діяльності людини: гру, навчання, працю. Саме вони єдіючими чинниками формування світогляду особистості, її ідейних і моральнихпереконань. Спираючись на якийсь конкретний вид діяльності учня, ми можемогармонійно поєднати цю діяльність з іншими видами. На цю особливістьнавчально-виховного процесу вказував ще К.Д. Ушинський. Він писав, що «викладання,засноване на нав’язуванні, вбиває в учневі прагнення до навчання, без якого віндалеко не піде, а навчання, засноване тільки на інтересі, не дає можливостізакріпити самовладання і волю учня, тому що не все в навчанні цікаво іпотрібно, і багато чого він братиме силою волі». Таким чином виникаютьзапитання: чи можна гру вважати методом навчання? Чи це методичний прийом абоформа організації уроку?
Коли ми вводимо унавчально-виховний процес ігрові елементи, то цим самим ми стимулюємопізнавальні можливості учнів. Адже гра як ніщо інше дуже захоплює дітей.
Успіх гри унавчальному процесі забезпечується, по-перше, умінням учителя визначити ступіньїї необхідності на даному етапі навчання, а, по-друге, переконаністю удосягненні учнями її позитивних результатів.
Важливістьнавчальних ігор визначається тими позитивними деталями, що не можуть дати іншівиди діяльності. Насамперед, вони допомагають індивідуалізувати навчання, щозабезпечує один із важливих принципів дидактики. В ігровій діяльностівизначаються і виявляються інтереси учнів, ступінь сформованості навчальнихумінь і навичок. А.С. Макаренко говорив: " Яка дитина в грі, такою багатов чому вона буде і в роботі, коли виросте". Тому ті навички й уміння, щоодержує учень у процесі гри, будуть доцільними і необхідними й у подальшомужитті.
Учитель,застосовуючи дидактичні ігри на уроці, має, відповідно до завдань уроку, чітковизначити дидактичну мету такої роботи. Введення гри передбачає гнучкістьметодики вивчення – потребує від учителя знань, умінь, певних навичок, а такожтворчого підходу до проведення уроку.
Щодо визначеннядидактичної гри, то можна сказати, що дидактична гра – «творча форманавчання, виховання і розвитку студентів, школярів і дошкільників».Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову,сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під часвикладання будь-якого предмета. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових формнавчання, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагогів іучнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементамибезпосередності й неудаваної цікавості. В терміні «дидактична гра»наголошується її педагогічна спрямованість, відображається багатогранність їїзастосування з урахуванням дидактичної мети заняття і рівня підготовленостістудентів та учнів.
Витоки дидактичних ігор ми можемо знайти в народнійпедагогіці. Ігри та іграшки, які створив народ, завжди допомагали дітямпізнавати світ граючись. Тому ігри пізніше дуже тісно пов'язались з навчанням,постійно удосконалюючись. Оцінюючи дидактичну гру та її роль в системінавчання, А. П. Усова писала: «Дидактичні ігри, ігрові завдання та прийомидозволяють підвищити сприйнятливість дітей, різноманітити навчальну діяльністьдитини, приносять цікавість».
У системінавчання і виховання дітей активно використовуються дидактичні (навчальні)ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мовлення,сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюютьінтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.
Якщо творчі ігризабезпечують максимальні можливості для вияву уяви, нестандартного мислення,ініціативи дітей, то педагогічна мета дидактичних полягає в сенсорномувихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнімсвітом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо.
Дидактична гра —гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу дотого, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь інавичок.
Дидактичні ігри,ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчальногоматеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елементцікавості.
Використовуютьдидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідностіактуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання іуявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і післяспостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичнимиматеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою якихвихователь готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишньогосвіту.
Як ігровий методнавчання дидактична гра постає у двох видах:
1) власнедидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізаціїдітей;
2) гра-заняття(гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчителю, який є її організатором.Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляютьсянеобхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення,мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичнійдіяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.
У дидактичній гріяк формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава)сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь уїхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати ірозвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає якавтодидактизм.
Пізнавальнийзміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставитьперед учнямии не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями таігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітноюдля дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під часцікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування,елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).
Основнимстимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вчителячи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягтиігрової мети, виграти. Саме це спонукає учнів до розумової активності, якоївимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишньогосвіту, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість,підбирати і групувати предмети та ін.).
Дидактична гра яксамостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завданьдля сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правилта ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такимиє передумови використання учнями набутих знань про предмети і явищанавколишнього світу.
Для того щобдидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтересидітей, вчитель повинен добирати їх відповідно до учбової програми для кожноївікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігровихзавдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного іпоступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасаєінтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань,ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів іспособів дій, активізацію всіх учасників гри. Постійний розвиток самостійнихдидактичних ігор неможливий без наявності достатньої кількості ігрового матеріалу.
Дидактична гразбагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Розвитоксенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвиткомлогічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язанняігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки предметів іявищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення.Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості,довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.
Розв'язаннядидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правилвимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості,впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правиладидактичних ігор допомагають формуванню у дітей моральних уявлень і понять (пробережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про нормиповедінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).
Ігри здидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичномурозвитку, оскільки дитина оцінює їх. Цікава дидактична гра викликає позитивніемоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовцідітей до письма, образотворчої діяльності тощо.
Особливостідидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є.Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту,природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри дляматематичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорногорозвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвиткусамостійності й активності мислення дитини).
Отже, як і всіінші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвитокучнів. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діямивимагає від вчителя майстерного педагогічного керівництва ними.
Дидактична грамає сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності.Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, єдидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.
Дидактичні таігрові завдання. Кожнадидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне) завдання, що відрізняє їївід іншої. Ці завдання обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховнимвпливом педагога на дітей і можуть бути різноманітними (наприклад, з розвиткумовленнєвого спілкування — розвиток мовленнєвого апарату, зв'язного мовлення,закріплення звуковимови, уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленніз живою і неживою природою тощо). Наявність дидактичного завдання (або кількох)підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну діяльністьдітей.
Виконуючи під часгри ігрове завдання, діти виявляють активність, бажання і потребу розв'язатийого. Як і дидактичні, ігрові завдання можуть бути найрізноманітнішими.
Правила гри. Правила кожної дидактичноїгри обумовлені її змістом та ігровим задумом, вони визначають характер іспособи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншимидітьми, спонукають учня керувати своєю поведінкою, оскільки йому частодоводиться діяти всупереч безпосередньому імпульсу.
Дотримання правилвимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборюватинегативні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила єкритерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають наповедінку дітей: одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать заїх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провіднихролях, а у звичайних — порушують їх, намагаючись виграти; ще інші занедотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищеннядієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки дітей є важливимпедагогічним завданням.
Ігрові дії. Основою, сюжетною канвоюдидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти реалізовують свої ігровізадуми. Без підпорядкованих певним правилам дій неможлива гра.
Увага дитини вгрі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією єпередумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання. Завдяки ігровимдіям і правилам дидактичні ігри, що використовуються на заняттях, роблятьнавчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов дляглибокого оволодіння змістом передбаченого програмою матеріалу.
Ігрові дії дітейсереднього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші стосунки міжними. Вони можуть полягати у виконанні конкретної ролі у конкретній ситуації,загадуванні і відгадуванні, своєрідному змаганні (хто скоріше закриє порожніклітинки великої картки маленькими тощо).
Захоплюючими єігрові дії в народних іграх, завдяки яким, як стверджував К. Ушинський, дитинавчиться мислити, набуває важливі знання. У кожній народній грі розум дитинипрацює жваво й енергійно, почуття напружені, дії організовані, їх змістнасичений яскравими образами, внаслідок чого дитина не просто їх наслідує, аживе у певній ігровій ситуації.
Результат гри. Результатом дидактичної гри єїї фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, виявкмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляєтьсявін і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вчителя результатом гриє рівень засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розумовій діяльності,налагодженні гармонійних взаємин.
Ігровий задум,ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум визначає характерігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та розв’язанніігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих елементівунеможливлює гру.
Види дидактичнихігор. Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом,пізнавальною діяльностю дітей, ігровим діям і правилам, організацією та взаєминам дітей, за роллювчителя. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, однак, в однихіграх виразніше виступають одні ознаки, в інших — інші.
Чіткої класифікації, групування ігор за видами ще немає. Часто ігри співвідносять зі змістомнавчання: ігри по сенсорному сприйняттю, словесні ігри, ігри з ознайомлення зприродою та інші.
Вимоги до дидактичної гри. З розуміння значення дидактичних ігорвипливають такі вимоги до них: 1. Кожна дидактична гра повиннадавати вправи, корисні для розумового розвитку дітей та їх виховання. 2. У дидактичній гріобов'язково наявність захоплюючій завдання, вирішення якої потребуєрозумового зусилля, подолання деяких труднощів. 3. Дидактизм в грі повиненпоєднуватися з цікавістю, жартом, гумором. Захоплення грою мобілізуєрозумову діяльність, полегшує виконання завдання.
Використовуютьігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідностіактуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання іуявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і післяспостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичнимиматеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчительнавчає дитину правильно сприймати об’єкти і явища навколишнього світу.
У грі як формінавчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони.Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, адіти граючись навчаються.
Для того, щобігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вчительповинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючипізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставленняпедагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення,розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вчительініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил,включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій,активізацію всіх учасників.
1.3 Дидактичніумови формування пізнавальної активності
Щоб процесформування пізнавальної активності був ефективним вчитель повинен створити потрібніумови. Наприклад:
— забезпечення внутрішнього прийняття дітьми цілімайбутньої роботи, тобто забезпечення розуміння того, навіщо треба це робити,на який передбачуваний результат орієнтуватися. Якщо ж діти не підготовлені довирішення навчального завдання, вони не зможуть повноцінно включитися внавчальну діяльність; — виключення поверхового оцінювання підсумків попередньоїроботи і в момент актуалізації знань; — комбінування різних форм організаціїнавчальної роботи, визначення їх місця на кожному етапі заняття; — обговореннярезультатів діяльності та застосування придуманих самими дітьми вправ ізавдань;
— створюванняситуації сприятливого творчого прояву й розвитку індивідуальних здібностей;
— наявністьпозитивної мотивації, стійких пізнавальних інтересів, пізнавальної потреби;
— проведенняучбового процесу на оптимальному рівні розвитку учнів;
— сприятливеспілкування в учбовому процесі
-самоуправлінняпроцесу навчання та успішне володіння інтелектуальними вміннями, пов'язаними зпереробкою набутої інформації, уміннями;
— співпраця таспівтворчість вчителя й учнів для забезпечення ситуації успіху й психологічногокомфорту кожного учня;
— стимулюваннясамовдосконалення, самокритичності, впевненості у собі;
Висновки дорозділу
Пізнавальнийзміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставитьперед учнями не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями таігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітноюдля дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під часцікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування,елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Дидактична гра яксамостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завданьдля сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння нимиправил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду.Такими є передумови використання учнями набутих знань про предмети і явищанавколишнього світу. Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічнудіяльність і задовольняли інтереси учнів, вчитель повинен добирати їхвідповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст,ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи єпередумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативностіігор. Якщо у учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумуваннянових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльностірізних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри. Дидактичнагра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.
Розділ 2. Дослідницько-експериментальнаробота з формування пізнавальної активності
2.1Дослідницько-експериментальна програма з формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
Фрагмент урокуросійської
Тема: Повторення складу слова.
Мета: створити умови для повторення складу слова іспособів словотворення.
Завдання: відпрацьовувати вміння визначати спосібутворення слів; утворювати слова по заданій моделі;
— формувати пізнавальну активність засобами гри;
— виховувати акуратність при роботі в зошиті і на дошці,виховувати інтерес до уроку через дидактичну гру.
Етап уроку — повторення вивченого.
Дидактична гра «Прибери зайвий вагон».
Мета гри: створити умови для закріплення складу слова,вчити бачити слово, що відрізняється від інших за своїм складом.
Вчитель:- Тепер, діти, трошки пограємо. На станцію прибули трипотяги. Кожен поїзд складається з чотирьох вагонів. Коли вагони приєднували допоїзда, зробили помилку, приєднавши зайвий вагон, що не підходив до цьогоскладу (на дошці з'являються три поїзда). Вам необхідно знайти цей зайвий вагон. Зробити це вам допоможуть слова,написані на кожному вагоні.
(Підказка. Зайві слова відрізняються від іншихслів, написаних на вагонах, за своїм складом.)
Вчитель: — Кожному ряду дістається свій поїзд,перш ніж прийняти рішення, обговоріть його разом зі своїм рядом, визначтелюдини, який буде висловлювати загальну думку.
Поїзд № 1.
забіг, заплив, закон, запуск.
Слово, на якому вагоні тут зайве?
Зайве слово закон, на третьому вагоні?
Чому?
Діти: — Слова, написані на інших трьохвагонах, мають приставку, а в слова закон немає приставки.
Вчитель:- Вірно діти, молодці. Зайвий вагонприбраний зі складу поїзда. Поїзд може продовжувати свій шлях. Тепер запишіть всі слова, крім слова закон, і виділітьв них приставки.
Поїзд № 2.
чайник, кавник, молочник, віник.
Яке слово зайве?
Діти: — Зайве слово віник, так як воно,на відміну від інших слів не має суфікса.
Вчитель:- Запишіть слова з суфіксами.
Поїзд № 2 може продовжувати шлях. Молодці,діти.
Поїзд № 3. подивитися, перемогти,подумати, посумувати.
Який вагон, тут зайвий?
Діти: — Вагон зі словом перемогти, томущо в цьому слові немає приставки.
Вчитель:- Запишіть слова з приставками.
Що тут зайве?
Вчитель:- Молодці діти. Ви добре попрацювали.
Аналіз фрагмента уроку.
Для проведення гри використовувалися наочні засоби. Уданому випадку зображення трьох потягів зі словами на кожному вагоні. Цесприяло залученню уваги учнів до виконання ігрового завдання.
Кожному ряду було запропоновано забрати зайвий вагончикзі свого поїзда. Таким чином, учні розділилися на три команди. Завданням учнівбуло знайти слово, яке є зайвим серед всіх інших. Для цього їм необхідно булозгадати склад слова, розібрати кожне слово за складом, потім, порівнявши складувсіх слів, знайти зайве слово, що відрізняється від інших слів за складом.
Робота по групах сприяла згуртуванню колективу учнів,тому що вони були об'єднані спільним завданням, важливою умовою було те, щохлопці працювали всі разом, вислуховувати думки кожного. Працюючи в групі, дітимогли розподілити свої обов'язки, наприклад, кожен член групи, розбирав своєслово за складом, а той хто найкраще оволодів цим матеріалом, перевіряв розбірданих слів. Дітям також необхідно було вибрати того, людину, яка будевідповідати на запитання вчителя і зможе толково висловити думку всієї команди.
У процесі гри, діти повторили склад слова, потренувалисяв розборі слова за складом, тим самим, закріпивши цю тему у себе в пам'яті. Упроцесі гри знання засвоюються значно краще, а їх закріплення йде набагатопродуктивніше. Школярі навчалися зіставляти, порівнювати, аналізувати наданийїм навчальний матеріал, а потім робити відповідні висновки. Також гра дозволяєформувати усне мовлення учнів через висловлювання своєї думки. У школярівформується вміння доводити свою точку зору, підтверджувати її висновками,отриманими в процесі обговорення в команді.
Гра була проведена на завершальному етапі уроку, щосприяло активізації пізнавальної активності учнів у кінці уроку, стимулюваннюїх діяльності, гра сприяла також зняттюнапруги, втоми, тому що на цьому етапі втому школярівособливо відчувається, вони гірше працюють, увага стає розсіяним. Гра ж, у своючергу, сприяє концентрації уваги на навчальній задачі, дозволяє школярамзосередитися на складному матеріалі навіть наприкінці уроку, не вимагаючи відних особливого напруження (процес гри дозволяє це здійснити).
Таким чином, дана гра дозволяє в більш адаптованій форміповторити вивчений матеріал і закріпити його в пам'яті. Гра сприяє формуваннюучнів інтересу до російської мови, тому що гра створює більш невимушенуобстановку на уроці, учням, при використанні такого засобу навчання, простішевисловити свою думку, гра не вимагає від школярів напруги, вони не відчуваютьпочуття провини якщо зроблять помилку. Гра дозволяє активізувати весь клас, вроботу включаються слабкі учні, в процесі гри вони відчувають упевненість усвоїх силах. Даний засіб навчання в цьому разі сприяє формуванню пізнавальноїактивності учнів.
2.2Результати дослідження
Набазі проведеного дослідження можна зробити висновки, що цінність дидактичноїгри на уроках російської мови полягає в тому, що на матеріалі гри можнавідпрацьовувати швидкість читання, слоговий склад слова, розвивати орфографічнупильність і багато іншого. Важлива роль дидактичних ігор, які використовуютьсяна уроках мови полягає у тому, що вони сприяють зняттю напруги й страху приписьмі у дітей, які відчувають свою власну неспроможність, створює позитивнийемоційний настрій у ході уроку. Можна відмітити, що дитина із задоволеннямвиконує будь-які завдання і вправи вчителя. Вчитель, таким чином, стимулюєправильну мову учня як усну, так і письмову. Використання таких ігор-вправрозвивають пам'ять дітей, увагу, кмітливість, їх загальний кругозір.
Висновкидо другого розділу
Отож,з'ясувалося, що дидактичні ігри — різноманітні, але призначення їх одне — пробуджувати думку, розвивати пізнавальну активність, залучати дитину до світузнань. Кожна дидактична гра має педагогічну мету, яка виступає у прихованій віддітей формі, але є потужним поштовхом у розвитку пізнавальних інтересів.
Цінністьдидактичної гри визначають не за тим, яку реакцію вона викличе з боку дітей, аза ефективністю у вирішенні того чи іншого завдання кожним учнем.Результативність дидактичних ігор залежить від систематичного їх використаннята цілеспрямованості програми ігор у сполученні із звичайними дидактичнимивправами. Наприклад, у вирішенні проблеми розвитку пізнавальної активностінеобхідно вважати головним завданням розвиток самостійності мислення учня. Цеозначає, що необхідні такі групи ігор та вправ: які формують уміння виділятиосновні характерні ознаки предметів, порівнювати та зіставляти їх; поузагальненню предметів за певними ознаками; у процесі яких у молодших школяріврозвиваються кмітливість, швидкість реакції та всі необхідні якості дляуспішного оволодіння навчальним матеріалом. Складання програми таких ігор — турбота кожного вчителя.
Отже,дидактична гра в усіх своїх видах виконує різні функції, але домінує — мотиваційна; саме з цих позицій слід оцінювати її переваги порівняно з іншимиметодами навчання.
Длявчителя важливо зрозуміти, що дидактичні ігри в школі — перш за все повчальні,вони повинні прикувати нестійку увагу дитини до матеріалу уроку, давати новізнання, примусити напружено мислити.
Висновки
Таким чином, піднавчанням ми будемо розуміти планомірну і систематичну роботу вчителя ізучнями, засновану на здійсненні і закріпленні змін у їхніх знаннях, настановах,поведінці й у самій особистості під впливом навчання, оволодіння знаннями іцінностями, а також власної практичної діяльності.
Навчання єцілеспрямованою діяльністю, коли вчитель стимулює навчання як суб'єктивнудіяльність самих учнів. На цій основі деякі дидактики визначають навчання, якнагляд за навчанням, однак це визначення не є повним, оскільки воно виключаєінші характеристики навчання. Однією з таких важливих характеристик є обмінінформацією між учителем, іншими джерелами й учнем, що дозволяє учневіопановувати знаннями, засвоюючи їх безпосередньо або в ході вирішення проблеми.Здобуваючи знання про навколишню дійсність і про себе, учень здобуває здатністьприймати рішення, що регулюють його відношення до цієї дійсності. Одночасно вінпізнає моральні, соціальні і естетичні цінності і, переживаючи їх у різних дидактичнихситуаціях, формує своє ставлення до них і створює систему цінностей. Важливимфактором змін особистості учнів є також їхня практична діяльність, зв'язана зпридбанням знань і впливом на дійсність.
Навчання – цепроцес, у ході якого на основі досвіду, пізнання і вправ виникають нові формиповедінки і діяльності чи змінюються раніше придбані. Воно являється такимвидом людської діяльності, що у дитинстві і юності переважає над іншимиформами, тобто над грою, роботою і суспільною діяльністю.
Дидактикадосліджує не усі форми поведінки, а лише цілеспрямовані, тобто ті, метою яких єперетворення людської діяльності. Гра – одна з найважливіших сфер ужиттєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом воназабезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвиткуособистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогуповністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвиватиініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умовидля саморозвитку.
Списоквикористаних джерел
1. Бондар В.Дидактика як наука. Ціле покладання в дидактику // Бондар В. Дидактика. – К.,2005. – С. 6 – 43
2. ВеремійчикІ. Дидактична гра «Поле чудес» // Початкова школа. – 1997. – № 6. –С. 46 – 47
3. ВоробйоваС. Дидактична гра в процесі навчання // Рідна школа. – 2002. — № 10. – С. 46 –48
4. ГазманО.С., Харитонова Н.Е. В школу с игрой. Кн… для учителя. М.: Просвещение, 1991.– 96 с., 4 л.
5. Дидактичнагра // форми навчання в школі. – К. 1992. – С. 89 – 104
6. Дидактическийматериал к учебнику русского языка. 5 кл. – Пос.для учителя. – 3-е изд.,перераб. – М.: Просвещение, 1989. – 175 С.
7. Дидактическийматериал к учебнику русского языка. 6 кл. – Пос.для учителя. – 3-е изд.,перераб. – М.: Просвещение, 1983. – 176 С.
8. Дидактичнийматеріал до організації мовних ігор на народознавчому матеріалі. – К., 1996. –72 с.
9. Дон О.Дидактичні ігри // Шкільний світ. – 2001. — № 35 ( вересень)
10. ЖуковскаяР. И. Игра и ее педагогическое значение. — М., 1975. – 128 с.
11. КондрашоваЛ. В. И др. Дидактическая игра в системе обучения / Л.В. Кондрашова, М. Г.Виевская, Л. А. Савченко // Кондрашова Л. В. И др. Иллюстрационно –игровоеобучение в высшей школе / Л.В. Кондрашова, М. Г. Виевская, Л. А. Савченко. –Кривой Рог, 2001. – С. 79 – 105
12. ЛазаренкоЮ. Особливості використання дидактичних ігор у навчальному процесі / Ю.Лазаренко // Зб. Наук. праць студентів. – К., 2009. вип… 15. – С. 62 – 63
13. Нестандартнійурок // Початкова освіта. – 2002. — № 5. – С. 1
14. Онищук В.Дидактика современной школы: Пос. для учителей / Под ред. В. Онищука. – К.:Рад. Школа., 1987. – 351 с.
15. ОстапенкоА. Дидактические средства: попытка классификации // Пед. технологии. – 2005. №1, — С. 3 – 22
16. Саюк В.Історико – педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі // Ріднашкола. – 2005. — № 7. – С. 50 — 52
17. ХуторскойА. В. Дидактика как наука // Хуторской А. В. Современная дидактика – Санкт –Петербург, 2001. – С. 13 – 90
18. ШатроваЛ. В. / СШ № 24 м. Кривого Рога / Дидактичні ігри на уроці. – «Початковашкола», 1977, № 2, С. 45 / Сучасний урок …/
19. ШамоваТ.И. Активизация учения школьников. – М., Педагогика, 1983.
20. ЩербаньП. Дидактичні ігри у навчально – виховному процесі // Початкова школа. – 1997.- № 9. – С. 18 – 20
Додаток А
Інструкція: вам дано п'ять слів. Чотири з них об'єднанізагальною ознакою. П'яте слово до них не відноситься. Знайдітьце п'яте слово:
1) приставка, прийменник, суфікс, закінчення, корінь
2) трикутник, відрізок, довжина, квадрат, коло
3) дощ, сніг, опади, іній, град
4) кома, крапка, двокрапка, союз, тире
5) додавання, множення, ділення, додаток, віднімання
6) дуб, дерево, вільха, тополя, ясен
7) Василь, Федір, Іван, Петров, Семен
8) молоко, сир, сметана, м'ясо, кисле молоко
9) секунда, година, рік, вечір, тиждень
10) гіркий, гарячий, кислий, солоний, солодкий
11) футбол, волейбол, хокей, плавання, баскетбол
12) темний, світлий, блакитний, яскравий, тьмяний
13) літак, пароплав, техніка, поїзд, дирижабль
14) коло, квадрат, трикутник, трапеція, прямокутник
15) сміливий, хоробрий, рішучий, відважний, злий.
Учням можна запропонувати 5 завдань з перелічених.
Час виконання завдань — 3 хвилини
Додаток Б
Інструкція: дано три слова, перші два знаходяться впевному зв'язку. Між третім і одним із запропонованих п'яти слів існують такожвідносини. Необхідно знайти четверте слово.
Наприклад: пісня — композитор = літак -? а) аеродром, б)пальне, в) конструктор, г) льотчик, д) винищувач
Відповідь: конструктор. Функціональні відносини(композитор склав пісню, а конструктор зробив літак)
Завдання:
1) школа — навчання = лікарня -? а)доктор, б) учень, в) лікування, г) установа, д) хворий;
2) пісня — глухий = картина -? а)сліпий, б) художник, в) малюнок, г) хворий, д) кульгавий;
3) ніж — сталь = стіл -? а)вилка, б) дерево, в) стілець, г) їжа, д) скатертина;
4) паровоз — вагони = кінь -? а)потяг, б) кінь, в) овес, г) віз, д) стайня;
5) ліс — дерева = бібліотека -? а)місто, б) будівля, в) бібліотекар, г) театр, д) книги;
6) бігти — стояти = кричати -? а)повзати, б) мовчати, в) шуміти, г) кликати, д) плакати;
7) ранок — ніч = зима -? а) мороз, б)день, в) січень, г) осінь, д) сани;
8) вовк — пащу = птах -? а) повітря, б)дзьоб, в) соловей, г) яйце, д) спів;
9) холодно — гаряче = рух -? а)спокій, б) взаємодія, в) інерція, г) молекула, д) бігти;
10) доданок — сума = множники -? а)різницю, б) дільник, в) твір, г) молекула, д) бігти;
Час виконання завдань — 7 хвилин.