Право собственности в Украине

Вступ У кожнй держав центральним правовим нститутом нститут власност. Його регламентаця визнача характер регулювання нших нститутв цивльного права. Серед численних нормативних актв в Укран щодо питань власност важливе мсце займають Закон Украни Про власнсть вд 7 лютого 1991 р. та Цивльний кодекс Украни роздл 11. Радикальн економчн й полтичн перетворення в сувереннй незалежнй

Укран мають на мет побудувати нову модель господарсько системи. фундамент складають рзномантн форми власност вдповдних субктв, х рвноправнсть змагальнсть. Над-звичайно важливим елементом нового господарського механзму ринок, який повинен перетворитися в поднанн з державним регулюванням в активний нструмент, що сприяв би ефективнй дяльност учасникв суспльного виробництва. Серед основоположних нормативних актв, як складатимуть основу ново господарсько системи,

виршальне значення належить цивльно-правовим законам, що передбачають нову систему видв форм власност. яка вдобража плюралзм вдносин власност. 2. Загальне поняття власност права власност снування людини забезпечуться головним чином зав-дяки суспльному виробництву, в процес якого створю-ються необхдн для не матеральн блага за винятком благ, безпосередньо створених природою. Звичайно ж функцонування такого виробництва неможливе без повно взамод людей.

Тобто заради досягнення тих чи нших цлей суспльного виробництва задоволення таким чином свох потреб вони змушен вступати у вдповдн взамовдносини суспльн вдносини мж собою, як набувають насамперед виробничого забарвлення. Суспльне виробництво форму вдповдну спрямовансть взамовдносин, сутнсть яко поляга у привласненн людиною колективом людей предметв природи продуктв суспльного виробництва, що да можливсть ндивду ста-витися до них як до свох, до власних. Цлком логчно, що коли для одного ндивда субкта привласнене майно

сво, то для ншого воно ма бути чуже . Однак привласнення, як правило, не може бути без вдчуження. Тому варто погодитись з авторами, як вважають, що власнсть одних людей чи х колективв на майно невддльно повязана з вдчуженням даного майна вд нших людей. Водночас подбне твердження не може бути в такй же мр прийнятним, коли ндивд привласню результати власно прац. У такому раз привласнення майна одним ндивдом не супроводжуться вдчуженням його вд ншого ндивда.

У найбльш узагальненй форм власнсть можна визначити як вдносини мж людьми з приводу привласнення матеральних благ та встановлення влади над ними, приналежност х конкретнй особ. Саме ц вдносини рушйною силою суспльного виробництва, його сутнстю. Для того, щоб було що привласнювати необхдно насамперед належним чином пдготувати предмети природи, створити нов матеральн блага. Така дяльнсть людини ста ефективною набува для не адекватно значимост

лише в умовах певно самоорганзац суспльства. Для зольованого ндивда привласнення такого значення не ма, оскльки вн позбавлений як можливост так необхдност вступати у вдносини з ншими ндивдами йому подбними. Отже, поза сумнвами твердження власнсть можлива лише в людському суспльств, яке до того ж знаходиться на певному ступен свого розвитку. Про досягнення суспльством такого ступеню може свдчити здатнсть людей вступати у виробничий процес з метою привласнювати засоби виробництва, продукти прац та задовольняти

сво потреби в кнцевому результат. Тому не можна не погодитись з основоположниками марксизму-леннзму втому, що всяке виробництво привласнення ндивдом предметв природи в рамках певно форми суспльства через не. В свой стор, як загальновдомо, суспльство пройшло клька ступенв розвитку розподлу прац первснообщинний, рабовласницький, феодальний, капталстичний соцалстичний типи виробничих вдносин. Кожному з перерахованих типв виробничих вдносин вдповда вдповдна форма власност первснообщинна, рабовласницька,

феодальна, капталстична соцалстична. Першооснову усх наведених форм власност становлять економчн вдносини привласнення матеральних благ у процес виробництва. Тому власнсть у такому значенн економчним розумнням. Мжтим економчн вдносини власност, як снують в цлому помимо вол свдомост людей, можуть бути обктом правового регулювання, одержуючи вдповдне оформлення в нормах права.

У такому раз проявляться юридичний змст власност. Закрплення вдносин власност правовими засобами здйснються пд впливом вол суспльних груп, як прийнято називати класами. В Ленн неодноразово наголошував, що класи це велик групи людей, становище яких визначаться х вдношенням до засобв виробництва. Звичайно ж класики марксизму-леннзму мали на уваз, що регулювання вдносин власност здйснються за волею пануючого класу.

Однак, на наш погляд, сторичний розвиток суспльних вдносин свдчить, що в сучасних умовах вдбуваться процес нвелювання класового впливу на формування вдносин власност посилення на них впливу тих суспльних груп, як домнують в суспльств, обднуючись мж собою заради суспльно-прогресивно де наприклад, досягнення високого добробуту на демократичних засадах суспльного життя. Важливо, що суспльство не обмежуться правовим закрпленням засобв виробництва продуктв прац за конкретними

особами чи х колективами. Вдносини власност одержу-ють також, що не менш важливо, необхдну регламентацю примусовий захист. У такому раз врегульован правовими нормами економчн вдносини власност набувають ознак яксно нових вдносин вдносин права власност. Безперечно, що вдносини права власност похдними вдносно економчних вдносин власност, як складовою частиною виробничих вдносин. Саме власнсть умовою функцонування органзованого виробництва в межах загального комплексу виробничих

вдносин, а вдтак х головною складовою частиною. Роль економчних вдносин власност поляга у закрпленн стану приналежност матеральних благ ндивдам, вддзеркалюючи статичний момент того чи ншого способу суспльного виробництва. В юридичнй науц радянського пероду на баз марксистських положень про власнсть сформувалася в цлому правильна уява про статичний характер економчних вдносин власност. Так, це питання особливо грунтовно дослдив С.Н. Братусь.

Вн вдзначив, що власнсть як стан привласненост матеральних благ вдтворю статичн моменти, як характеризують даний спосб виробництва, що вона вддзеркалю виробництво не як процес, не як динамку вдносин, а як момент статичний, як результат процесу розподлу засобв виробництва. В радянськй юридичнй лтератур така думка стала панвною, а також одержала пдтримку в Укран в умовах переходу до ринково економки. В ход привласнення суспльство оберта в свою користь багатства

природи, створю нов матеральн блага. Однак цього недостатньо для снування членв суспльства, оскльки вони повинн одержати для вчасних потреб ц матеральн блага. Тому не менш важливою завршувальна стадя привласнення розподл матеральних благ мж членами суспльства. Власнсть обумовлю необхднсть суспльного роз-витку, виробництва. Водночас без виробництва неможливе снування власност, оскльки не можна привласнити те, чого не сну.

Привласнення не самоцллю суспльства. В кнцевому випадку здобут чи створен матеральн блага використовуються для вдновлення процесу виробництва та безпосередньо споживаються членами суспльства. Отже, економчн вдносини власност включають наступн визначальн стад х реалзац а заволодння багатствами природи та створення нових матеральних благ б розподл матеральних благ мж членами суспльства та х колективами в виробниче та особисте споживання матеральних благ.

Зазначен стад економчних вдносин здйснюються безпосередньо учасниками субктами цих вдносин, як мають бути надлен для цього вдповдними повноваженнями, а саме повноваженнями господаря власника. Таким чином, господарю надаться можливсть панувати над належними йому речами. Однак таке панування над речами може бути ефективним лише тод, коли воно закрплються певними правилами правовими нормами, обовязковими для усх ндивдв суспльства, як власникв так невласникв.

Як уже вдзначалося, виробнич вдносини, в тому числ вдносини власност, розвиваються снують незалежно вд вол конкретних ндивдв, оскльки так вдносини уявляють собою обктивний результат дяльност людей та х утворень. Пд таку дяльнсть пдпадають численн акти вольово поведнки людей, як в свой сукупност утворюють особливу категорю економчних вдносин власност, а саме майнових вдносин. Таким чином, майнов вдносини як реально снуюча форма проявлення та реалзац виробничих вдносин, формуються

завдяки вольовим актам людей та х колективв, що робить можливим розповсюдження на них вдповдного правового регулювання. При цьому майнов вдносини подляються на вдносини статики динамки. Перш з них утверджують приналежнсть матеральних благ власникам, друг перехд матеральних благ вд одних до нших субктв. Правове врегулювання економчних вдносин власност породжу утворення права власност, за допомогою якого утверджуться панування власника над належними йому речами та його повноваження по володнню,

користуванню та розпорядженню цими речами. Перерахован повноваження власника для нього найбльш значимими в свой сукупност складають змст економчних вдносин власност. Право власност регулю лише статику майнових вдносин власност, тобто визнача стан приналежност матеральних благ ндивдам. Що ж до вдносин по розподлу матеральних благ ндивдам та х переходу вд одних осб до нших тобто х динамка, то х регулювання здйснються ншими правовими нормами наприклад, зобовязальноправовими.

В цивльноправовй науц право власност ма два значення в обктивному субктивному розумнн. Право власност в обктивному розумнн це сукупнсть правових норм, як встановлюють охороняють приналежнсть матеральних благ конкретним субктам в тому числ визначають пдстави та умови виникнення припинення у них такого права щодо цих благ. Подбна сукупнсть норм в цлому утворю цивльноправовий нститут права власност. Варто, однак, зауважити, що норми нституту права власност мстяться як в цивльному законодавств, так

в нших галузях законодавства конституцйному, земельному, пенсйному, смейному та н. Тому такий правовий нститут вс пдстави вважати комплексним багатогалузевим нститутом права. Ним регулюються, як правило, лише т вдносини власност, як набувають форму товарно-грошових вдносин. нш ж майнов вдносини щодо власност предметом регулювання чи захисту нших галузей права кримнального, адмнстративного та н Деяк автори певну частину таких норм схильн розглядати як складов частини загальноправового,

комплексного нституту права власност. Така думка безперечно ма право на снування, хоча й вимага ще свого глибокого та всебчного обгрунтування. До нституту права власност мають вдноситися т норми, як а встановлюють приналежнсть матеральних благ власнику б встановлюють пдстави та умови виникнення у субктв права власност в визначають обсяг повноважень власника по володнню, користуванню та розпорядженню матеральними благами г встановлюють пдстави та умови припинення права власност на приналежн субкту матеральн блага

д встановлюють правов засоби захисту охорони прав власника. Вищенаведен критер дають можливсть виявити в рзних галузях законодавства т норми, як мають бути вднесен до нституту права власност. Безумовно переважна х частина цивльноправовими. Право власност в субктивному значенн це передбачене гарантоване законом право конкретного субкта-власника громадянина, колективного утворення, держави здйснювати володння, користування, розпорядження та нш

можлив правомочност щодо належного йому майна на свй розсуд з будь-якою метою, якщо нше не передбачено законом. Таким чином, субктивне право власност, як будь-яке нше субктивне право, означа мру можливо поведнки уповноважено особи власника щодо належного й май-на. Повноваження власника динамчною категорю, залежною вд суспльного ладу, державного устрою, загального рвня людсько цивлзац та нших чинникв. Розвиток свтово цивлзац засвдчу, що лише у високорозвинених економчно

та нтелектуально кранах, в яких утверджуються демократичн нститути та проритет людських цнностей, досягаться оптимальний обсяг правомочностей власника та створюються рвн правов можливост спвснування рзних форм власност. Субктивне право власност носить абсолютний характер . Це означа, що власнику протистоть необмежена безпосередньо не визначена кльксть осб, яким забороняться порушувати таке субктивне право та створювати перешкоди його здйсненню.

В юридичнй лтератур вважаться, що субктивне право власност сну в межах конкретного право-вдношення власност. Не заперечуючи можливсть такого пдходу в оцнц факту прояву субктивного права власност, на наш погляд, необхдно все-таки звертати увагу на певну умовнсть снування цього правовдношення, оскльки такого конкретного правовдношення в юридичному розумнн цього поняття може не бути. Субктивне право власност це не абстракця. Воно характеризуться свом конкретним наповнювальним змстом.

Загально прийнято, що його змст становлять правомочност власника володння, користування та розпорядження належним йому майном. Перерахован правомочност були сформульован протягом багатовкового формування правово системи одержали серед юриств назву тради. В правовй науц, однак, нема дност щодо авторства тако тради. Довгий час вона вважалася дтищем римського приватного права. Ця думка була пддана сумнву деякими вченими, зокрема .

О.Сухановим, який вдзначив, що в римському приватному прав були закрплен дв правомочност володння, користування як самостйн речов права, а третя розпорядження стала середньовковим винаходом коментаторв. Так сумнви, однак, безпдставн, оскльки дослдниками доведено достатньо доказв про снування знаменито тради в римському приватному прав. В Рос трада була запропонована М.М.Сперанським вперше знайшла сво вдображення в 1832 р. в с.420 т.

Х ч. Зводу законв Росйсько мпер. В цивльному законодавств радянського пероду трада правомочностей також була без-посередньо законодавчо закрплена. Знайшла вона сво вдображення в законодавств незалежно Украни, зокрема, в Закон Украни Про власнсть 1. Зазначен правомочност в тй чи ншй нтерпретац мстяться в законодавств бльшост кран. Перерахованими правомочностями не вичерпуться змст субктивних прав власника. В юридичнй лтератур називаються й нш його повноваження, наприклад, право на власну господарську дяльнсть.

А.М.Оноре виявив в англосаксонському прав одинадцять елементв правомочностей власника зокрема, право володння право користування право управлння право на доход право на вдчуження право на безпеку. За пдрахунками вчених використання зазначених автором елементв в рзних спввдношеннях здатне дати до пвтори тисяч варантв прав власника . Звичайно в законодавств закрпити таку кльксть прав власника практично неможливо, а вдтак недоцльно. Враховуючи традиц законотворення в

Укран, вважамо, що в нин розроблюваному новому Цивльному кодекс Украни достатньо застосування випробувано часом традно формули правомочностей власника, якою в принцип можуть бути охоплен будь-як конкретн прояви цих традицй-них правомочностей. Водночас необхдно визнати, що застосування законодавцем методу традних правомочностей власника не да повного уявлення про реальний змст субктивного права власност.

Тому в юридичнй лтератур з метою уникнення цього недолку дослдники прагнули доповнювати траду вказвками про здйснення й правомочностей свою владою в свому нтерес А.В.Венедиктов, на свй розсуд та н. Безумовно, так доповнення до тради вдало визначають абсолютний характер права власност, утверджу-ють повне панування власника над належною йому рччю, хоча й не завершують характеристику сутност субктивного права власност. Кожна з правомочностей ма сво призначення.

Так, володння означа юридично забезпечену можливсть власнику мати майно у свому вданн, у сфер свого фактичного господарського впливу. Користування це закрплена юридично можливсть господарського використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими ним особами. Розпорядження це юридично закрплена можливсть власника самостйно виршувати долю майна шляхом його вдчуження ншим особам, змни його статуту призначення. Окрем з перерахованих правомочностей можуть належати й ншим

особам, як не власниками даного майна наприклад, особам, як одержали майно за договором оренди. Однак на вдмну вд цих осб власник ма монопольне право здйснювати правомочност, яке засноване безпосередньо на закон сну незалежно вд вол та влади нших осб. Як вдомо, реч можуть використовуватися уповноваженими особами на пдстав зобовязальних прав. Однак так субктивн зобовязальн права похдними вд влади власника, а вдтак вони можуть бути вдносно самостйними, але не абсолютними.

В.Маслов вдзначав, що право власност здйснються без посередництва ншо особи, а в зобовязальному прав мж уповноваженою особою рччю предметом зобовязання перебува ще одна зобовязана особа. Як вже зазначалося вище, суспльству вдом пять сторичних форм типв власност первснообщинна, рабовласницька, феодальна, капталстична соцалстична. Особливстю ж цих економчних форм власност те, що кожнй з них притаманна вдповдна форма права власност. Право власност вдсутн було в первснообщинний перод, в якому розподл матеральних

благ здйснювався за снуючими традицями та певними моральними уявлення-ми. Виникнення права власност бере початок з становленням рабовласницького ладу, коли вдбувалося зародження держави права. Звичайно перерахован форми власност стотно вдмнн одна вд одно. Водночас рабовласницьку, феодальну капталстичну форми власност обдну панування приватного привласнення засобв виробництва продуктв прац. Кожний перехд вд одн форми власност до ншо супроводжувався також певними

позитивними змнами в правовому регулюванн вдносин власност. Багатовкове формування капталстичного способу виробництва призвело водночас до утворення високоефективно системи права власност, в якй переважна частина суспльства ста реальними власниками, а поступальнсть виробництва забезпечена значними матеральними стимулами до прац. Капталстичний спосб виробництва та притаманна йому капталстична приватна власнсть не деальною системою

снування суспльства. Необмежена капталстична приватна форма привласнення здатна породжувати так негативн на-слдки, як зосередження основних багатств, створених працею всього народу, у невелико групи людей катастрофчне обднення переважно частини народу поширення масового безробття подл народу на антагонстичн класов групи за майновою ознакою та нш. Так негативн явища призводять до класового протистояння в суспльств, страйкв та нших форм соцального протесту. Свтовй практиц вдом два шляхи подолання цих негативних явищ

капталстично системи еволюцйний революцйний. Перший шлях зводиться до оптимзац правового врегулювання капталстичного виробництва та вдносин власност, яке урвноважу нтереси усх груп населення та усува певною мрою антагонстичне протистояння мж ними. Другий шлях супроводжуться застосуванням радикальних методв усунення класових суперечностей головним чином насильницьких методв без врахування визначальних обктивних законв розвитку суспльства, наступного х переростання в громадянську вйну.

Вибр цих двох шляхв залежить вд багатьох обктивних субктивних факторв економчного та деологчного змсту, наприклад, вд стану май-нового розшарування гостроти суперечностей в суспльств, вд бажання спроможност правлячо верхвки йти шляхом прогресивних перетворень в держав, вд рвня розвитку демократичних нститутв полтизац громадян в суспльств. Як свдчить сьогодення, багатьом кранам свту США, Англя, Франця, Нмеччина, Канада, Швеця та н. вдалося еволюцйним шляхом пристосувати капталстичн

вдносини до потреб рзних верств населення, створити високо ндустральну економку, здатну забезпечувати достатнй рвень життя практично усм х громадянам та усунути в них ворожо-агресивне ставлення до приватно власност на засоби виробництва. Другий шлях обрала царсько-помщицька Рося, в якй формування капталстичних вдносин призвело до особливо гострих суперечностей в суспльств, До класового антагонзму мж бдними багатими, поглиблених неспроможнстю влади провести в нтересах народу

так необхдн народу ре-форми. Жовтнева соцалстична революця 1917 року започаткувала появу ново суспльно-економчно формац соцалстичного ладу, становлення яко вдбувалося в умовах жорстоко боротьби за владу, за розподл власност пд соцалстичними гаслами. Революця була спрямована на знищення основ приватно власност на засоби виробництва розповсюдження на них режиму соцалстично власност, в якй домнуючими стали колективно-державн форми привласнення державна, колгоспно-кооперативна та власнсть профсплкових громадських органзацй.

Основною ндивдуальною формою привласнення матеральних благ стала особиста власнсть громадян, яка проснувала близько 70 рокв впродовж снування Союзу РСР. деологчною базою правового регулювання вдносин особисто власност громадян слугувало марксистсько-леннське вчення про власнсть в соцалстичному суспльств. Основоположники марксизму-леннзму визначили основн ознаки особисто власност мсце в економчнй систем при соцалзм, розглядаючи таку власнсть як ндивдуальну форму привласнення результатв сво прац з метою

задоволення особистих потреб. При цьому вони визначали особисту власнсть як особисто придбану свою працею, що утворю основу особисто свободи. Таким чином, в марксистсько-леннському вченн про особисту власнсть в соцалстичному суспльств визначальними стали де про трудове походження споживчий характер. Саме ц ознаки знаходили сво адекватне вдображення в усх законодавчих актах про право власност громадян радянського пероду. Як правило, громадянам заборонялося набувати у власнсть засоби виробництва, встановлювалися

обмеження щодо використання особисто власност з метою одержання вд не доходв тощо. Оскльки в дореволюцйний перод в державно-полтичному план Украна була залежною вд Рос, то цлком зрозумло, що вона не могла в цих умовах мати самостйно правово системи. В псляреволюцйний перод ця тенденця продовжувала збергатися. Не стала правова система Украни повноцнною в перод перебування як союзно республки у склад

Союзу РСР. Звичайно законодавство цього пероду мало деяк особливост. Однак вони стосувалися другорядних питань. Визначальн ж майнов вдносини, в тому числ вдносини власност, регулювалися переважно законодавством СРСР. Формування правово системи Украни СРСР здйснювалося пд впливом соцально-полтично обстановки, ршень Комунстично парт. Саме пд таким кутом зору висвтлювалися питання держави права

Укрансько РСР в юридичнй лтератур пероду соцалстичного будвництва. Наприклад в науковй прац История государства и права Украинской ССР перодизаця становлення держави права в Укран була сформульована таким чином 1 Перемога Велико Жовтнево соцалстично революц створення Укрансько радянсько держави права 2

Державний устрй право Радянсько Украни в умовах ноземно вонно нтервенц громадянсько вйни 3 Радянська держава право в перод вдновлення народного господарства 4 Радянська держава право в перод соцалстично ндустралзац крани пдготовки суцльно колективзац сльського господарства 5 Держава право в перод наступу соцалзму по всьому фронту. Створення колгоспного ладу 6 Держава право в перод завершення соцалстично реконструкц народного господарства.

Перемога соцалзму в СРСР 7 Радянська держава право в перод змцнення розвитку соцалстичного суспльства 8 Радянська держава право в перод Велико Втчизняно вйни 9 Держава право СРСР в псля-вонний перод 10 Держава право УРСР в перод боротьби за потужний пдйом народного господарства, за за-вершення будвництва соцалзму 11 Радянська держава право в умовах розвинутого соцалстичного суспльства. нший пдхд до перодизац розвитку

радянсько правово системи застосований в прац История государства и права России, опублковано псля розпаду СРСР краху соцалстичного ладу. В нй видлен так псляреволюцйн етапи 1 Соцалстична революця в Рос створення Радянсько держави 2 Держава право в перод державно-партйного соцалзму 1930 поч. 6О-х рокв 3 Держава право в умовах кризи соцалзму

Застосован в обох випадках методи щодо перодизац розвитку правово системи СРСР Украни не можуть бути повною мрою використан при висвтленн проблем права власност громадян, оскльки законодавство про власнсть не завжди зазнавало стотних змн при переход вд одного до ншого соцально-полтичного етапу соцалстичного будвництва. Тому, на наш погляд, становлення нституту права власност взагал та права власност громадян, зокрема, необхдно розглядати з врахуванням законотворчих процесв, що здйсню-валися

в кран, та особливостей вдповдно соцально-полтично обстановки в суспльств. Звичайно, право власност громадян в соцалстичному суспльств в суспльств з ринковою економкою категорю несумсною. Першому притаманна особиста власнсть, другому приватна. Особиста власнсть громадян розпочала сво снування псля перемоги в Рос Жовтнево соцалстично революц та скасування приватно власност 1917 р. була практично диною правовою

формою ндивдуального привласнення громадянами матеральних благ близько 70 рокв. Водночас процес формування права особисто власност проходив досить неоднозначно. Загалом тут можна видлити клька його етапв, кожний з яких ма певн вдносно самостйн пдетапи. 1917-1937 рр. перод зародження особисто власност при збереженн обмежено дрбно приватно власност переважно в час д так звано полтики НЕПУ за створення мнмальних правових засад регулювання вдносин особисто власност

конституцйного оформлення. В полтичному аспект в межах цього пероду створюються засади Радянсько держави та завершуться боротьба за соцалзм. 1936-1961 рр. перод утвердження особисто власност як дино форми привласнення громадянами матеральних благ, пошуку шляхв правового регулювання вдносин власност та створення передумов для розробки нового цивльного законодавства. В цей час партйно-державний апарат спрямову зусилля суспльства на завершення

будвництва соцалзму. 1961 кнець 80-х рокв перод створення д повноцнного нституту права власност на баз Основ цивльного законодавства Союзу РСР союзних республк та цивльних кодексв союзних республк. Функцонування такого правового нституту вдбуваться в умовах розвинутого соцалзму та. перебудови за сучасними оцнками в умовах кризи соцалзму. Заради справедливост необхдно зазначити, що вже в кнц 80-х рокв закладалися юридичн та економчн переду-мови народження права приватно власност громадян.

Неоднозначно розвивалися також процеси по формуванню приватно власност та правового оформлення. Незважаючи на те, що пдвалини для цього закладалися в умовах перебудвного пероду, вддк реального виникнення, на наш погляд, необхдно вести з 1990 р. 3. Загальн умови виникнення права приватно власност у громадян Для виникнення у громадян права приватно власност на те чи нше майно необхдн певн юридичн факти, як в правовому значенн виступають в якост юридично пдстави виникнення права власност.

Подбн юридичн пдстави не-обхдн для виникнення права власност також у нших суб ктв, але повного х спвпадння може не бути. Наприклад, державна власнсть може виникнути внаслдок конфскац майна за сконий особою злочин. Звичайно за такою пдставою не набувають права власност громадяни або юридичн особи. 1 так випадки не поодинок. Тому правомрним можна вважати подл пдстав виникнення права власност на унверсальн загальн спецальн. В перод соцалстичного будвництва, на наш погляд, спецальн способи пдстави набуття

права власност мали певну перевагу над унверсальними, оскльки для суспльно власност особливо державно встановлювалися численн переваги. Що ж до особисто власност громадян, то тут дяв заборонний обмежувальний принцип снування, а вдповдно обмежувалось коло пдстав виникнення права власност у громадян. За новим законодавством про власнсть набувають бльшого значення унверсальн пдстави виникнення права власност, зокрема у зв язку з наданням громадянам, нарвн з ншими суб ктами цивльних правовдносин, права

на пдпримницьку та ншу господарську дяльнсть. Водночас з явилися деяк нов спецальн пдстави набуття громадянами права приватно власност, наприклад в порядку приватизац державного майна за майновими сертифкатами. Так чи накше, в умовах переходу до ринково економки впровадження при-ватно власност вдбулись стотн змни в спввдношенн спецальних унверсальних пдстав виникнення права власност рзних форм, причому на користь останнх. Продовжу збергати свою актуальнсть в сучасних умовах вдомий ще з часв розквту римського права

подл пдстав способв виникнення права власност на первсн похдн. Розмежування первсних похдних пдстав виникнення права власност, в тому числ приватно власност громадян, здйснються за традицйними давно вдомими критерями, як вже нами розглядались в попереднх роздлах дано прац. Введення приватно власност в Укран стотних змн у ви-значення цих критерв не внесло, а лише розширило коло первсних похдних пдстав виникнення у громадян права власност, наприклад внаслдок надання громадянам

права займатися будь-якими видами пдпримницько дяльност крм заборонено законом. Значна частина юридичних фактв може служити юридичною пдставою як виникнення права власност, так його припинення. Наприклад, укладення договору купвл-продажу тягне за собою припинення права власност у продавця одночасне виникнення його у покупця. Але в практиц так бува не завжди. Так, створення громадянином власними зусиллями з власних матералв скульптури, картини, ншо реч призводить

лише до виникнення права власност. Тому дещо необережними можуть бути беззастережн висловлювання про те, що в нормальному товарообгу виникнення права власност на конкретне майно у одн особи одночасно означа припинення права власност у ншо особи, Бльш виваженою позиця Н.С.Кузнцово, яка вважа, що не завжди певний юридичний факт виступа одночасно пдставою припинення виникнення права власност це ма мсце головним чином тод, коли припинення права власност не пов язане з правонаступництвом.

Свй висновок автор пдтвердила прикладами, серед яких називаються випадки споживання власником належних йому продуктв харчування, знищення або викидання власником непотрбно йому реч, загибел реч не по вол власника, вилучення майна вдповдно до акту органв державного управлння наприклад, у раз вилучення худоби при епзоотях. Наведен приклади, дйсно, засвдчують снування випадкв, коли пдставою способом виникнення припинення в особи права власност служать рзн юридичн факти.

Перерахування подбних прикладв можна було б продовжити. Бльше того, можуть бути випадки переходу права власност в порядку правонаступництва, в яких також пдставою виникнення права власност один юридичний факт, а пдставою припинення у попереднього власника нший. Саме така ситуаця спостергаться при спадкуванн за заповтом, оскльки право власност у спадкодавця припиняться у зв язку з його смертю, а право власност у спадкомця виника на пдстав заповту таке неспвпадння юридичних

фактв не виключаться при спадкуванн за законом. Вддаючи належне проблем класифкац пдстав виникнення права власност, все-таки необхдно визнати проритетнсть питання розкриття змсту самих пдстав, х впливу на формування приватно власност громадян. Не можна не враховувати того, що, як правило, право власност набуваться за правомрними юридичними пдставами. Законодавство про особисту власнсть не мстило н вичерпного, н орнтовного перелку пдстав виникнення у громадян права власност, обмеживши коло можливих об ктв та

меж х використання. По-ншому виршена ця проблема в Закон Украни Про власнсть, в якому проблема пдстав виникнення у громадян права власност знайшла конкретне виршення. В ст.12 Пдстави виникнення права приватно власност Закону Украни Про власнсть записано 1. Праця громадян основою створення примноження х власност. 2. Громадянин набува права власност на доходи вд участ в суспльному виробництв, ндивдуально прац, пдпримницько

дяльност, вкладення коштв у кредитн установи, акцонерн товариства, а також на майно, одержане внаслдок успадкування або укладення нших угод, не заборонених законом. В Закон Про власнсть в СРСР також мстилася подбна норма, але з певними редакцйними структурними особливостями. Сформульована вона в пп.1, 5 ст.6 Загальн положення про власнсть громадян Закону. Власнсть громадян, зазначаться в ньому, створються примножуться за рахунок хнх трудових доходв

вд участ в суспльному виробництв, вд ведення власного господарства доходв вд коштв, вкладених у кредитн установи, акц та нш цнн папери, набуття майна у спадщину на нших пдставах, як допускаються законом п.1. Право успадкування майна громадян визнаться охороняться законом п.5. На перший погляд здаться, що стотно рзниц у формулюванн пдстав виникнення у громадян права власност не сну. Але насправд це не так. Так, в п.1 ст.12 Закону

Украни Про власнсть зафксоване положення про те, що праця основою створення примноження х власност, яке вдсутн в Закон Про власнсть в СРСР. Однак таке положення ма лише соцально-економчне значення не несе якогось юридичного навантаження, що да пдстави для висновку про сумнвнсть його практично значимост, а вдтак про необов язковсть введення цього положення у викладенй редакц в новому Цивльному кодекс Украни. Не можна навть при-пустити, що законодавець мав на уваз не визнавати право

власност за громадянами, як набули майно не в результат прац, адже вже в наступному пункт п.2 Закону Украни Про власнсть громадянам дозволяться набувати майно без безпосереднього прикладення прац отримання доходв вд акцй та нших цнних паперв, в порядку спадкування тощо. Повернення ж до використання понять трудовий доход нетрудовий доход не може мати перспектив, оскльки, як засвдчила багаторчна практика х застосування, вони при-зводять до багатьох ускладнень, до порушень

майнових прав громадян. П. ст.12 Закону Украни Про власнсть фактично не потрбний тому, що в наступному другому пункт ц статт отримання громадянами доходв вд участ в суспльному виробництв, ндивдуально прац тощо визнаться пдставою виникнення на них права власност. Правов редакцйн переваги ма змст 11.2 ст.12 Закону Украни Про власнсть над змстом п.1 11.2 Закону Про власнсть в

СРСР, як зводяться до наступного. 1. В закон Украни Про власнсть де мова про набуття громадянами права власност, а в Закон Про власнсть в СРСР про створення примноження власност громадян. Тобто в останньому випадку визначаються економчн засади формування власност громадян, а не юридичн. 2. Положення укранського Закону значно прогресивнш, оскльки вн нада громадянам право набувати власнсть

на доходи вд пдпримницько дяльност, а Закон Про власнсть в СРСР надав таке право на трудов доходи вд ведення власного господарства, що зрозумло, не одне те ж. 3. В Закон Украни Про власнсть спадкування майна розглядаться як пдстава виникнення у громадянина права власност, а в Закон Про власнсть в СРСР лише зазначалося, що право успадкування майна громадян визнаться охороняться законом п.5 ст.6. За Законом Про власнсть в

СРСР створення власност можливе за перерахованими та ншими пдставами, як до-пускаються законом, що суперечить проголошеному цим же Законом принципу дозволено все, що не заборонено законом. Укранський законодавець намагався врахувати цю обставину, але здйснив це, як на наш погляд, не найкращим чином, допустивши правову суперечливсть в формулюванн заключно частини п.2 ст.12 Закону Украни Про власнсть. Для кращого розумння допущено правово суперечност викладемо зазначений пункт

у спрощеному нами вигляд, а саме Громадянин набува права власност на майно, одержане внаслдок успадкування або укладення нших угод, не заборонених законом. Загальновдомо, мж тим, що спадкування в Укран здйснються за законом за заповтом ст.524 ЦК. 3 наведеного тексту складаться враження, що спадкування за законом це пдстава виникнення права власност у спадкомця за угодою, що було б юридичною помилкою. Але навть тод, коли спадкування здйснються за заповтом, юридично не коректно робити висновок про виникнення

у спадкомця права власност на спадкове майно на пдстав укладено угоди. Заповт односторонньою угодою, в якй виражаться воля лише одн сторони спадкодавця, юридичного вдношення до укладення спадкомець не ма. Зазначене положення, однак, може дати привд для протилежного висновку. Водночас воно правильне щодо двостороннх багатостороннх угод. Незрозумло також, чому законодавець обмежив не пере-рахован в п.2 ст.12

Закону Украни Про власнсть пдстави виникнення у громадянина права власност лише ншими угодами, не забороненими законом. Насправд право власност у громадянина може виникнути також за пдставами, як конкретно не перерахован в зазначеному пункт не угодами наприклад, отримання винагороди за зданий скарб, призв за перемоги на спортивних змаганнях тощо. Враховуючи суттвсть вдзначених недолкв, вважамо за необхдне викласти ст.12 Закону Украни Про власнсть в такй редакц Громадянин набува права власност на доходи вд участ в суспльному

виробництв, ндивдуально прац, пдпримницько дяльност, вд вкладення коштв у кредитн установи, акцонерн та нш товариства, на пенс, соцальн та нш виплати, на успадковане майно, на майно одержане за угодами та ншими пдставами, не забороненими законом . Запропонована редакця ст.12 Закону Украни Про власнсть вона може бути покладена в основу змсту вдповдно статт нового Цивльного кодексу Украни дозволя уникну-ти можливого ототожнення рзних за свом значенням по-нять джерело

виникнення приватно власност пдстава виникнення права приватно власност. Перше з них вдобража економчну основу створення приватно власност, друге юридичне обгрунтування привласнення конкретною особою. Власнсть створються завдяки прац, розширено-вдновлювальному виробничому процесу, як завершуються створенням матеральних благ. При цьому право власност на так матеральн блага виника в особи за наявност вдповдних юридичних пдстав, переважна бльшсть яких похдними.

Щоб виникло у громадянина право власност необхдно, щоб мали мсце певн умови, щоб були здйснен певн д, щоб наступили певн юридичн факти, як визначаються нормами нших галузей законодавства. 4. Обкти права приватно власност громадян. У приватнй власност громадян можуть бути будь-як об кти особисто-споживчого та виробничого призначення, результати нтелектуально прац, якщо нше не передбачено законом. Фактично у власност громадян може бути те ж майно, що у власност юридичних осб, за певними

винятками. Однак використання цього майна у пдпримницькй дяльност можливе з дотриманням спецальних правил про пдпримництво. За чинним законодавством Украни склад кльксть майна, що може бути у при-ватнй власност громадян, може бути обмежена лише законом. Як виплива з змсту ст.9 Закону Украни Про власнсть, не можуть бути у власност окремих громадян об кти права виключно власност народу Украни, до яких належать земля за винятком земельних длянок певного розмру, надра, повтря-ний

простр, водн та нш природн ресурси континентального шельфу та виключно морсько економчно зони. Кожна держава вправ визначити об кти, як з мркувань державно безпеки або нших пдстав, не повинн знаходитися у власност тих чи нших суб ктв правовдносин або мають набуватися з дотриманням спецальних правил. Тому Постановою Верховно Ради Украни вд 17 червня 1991 р. Про право власност на окрем види майна з наступними змнами доповненнями вд 22 квтня 1993 р 15 липня 1994

р 24 счня 1995 р. було затверджено Перелк видв майна, що не може перебувати у власност громадян, громадських об днань, мжнародних органзацй та юридичних осб нших держав на територ Украни та Спецальний порядок набуття права власност громадянами на окрем види майна, викладен вдповдно в додатках 1 2. До такого Перелку входять 1. Зброя, боприпаси крм мисливсько пневматично збро, зазначено в Додатку 2, боприпасв до не, а також спортивно збро боприпасв до не, як набуваються громадськими об

днаннями з дозволу органв внутршнх справ, бойова спецальна вйськова технка, ракетно-космчн комплекси. 2. Вибухов речовини засоби вибуху. Вс види ракетного палива, а також спецальн матерали обладнання для його виробництва. 3. Бойов отруйн речовини. 4. Наркотичн, психотропн, сильнодюч отруйн лкувальн засоби за винятком отримуваних громадянами за призначенням лкаря. 5. Протиградов установки. 6. Державн еталони одиниць фзичних величин.

7. Спецальн технчн засоби негласного отримання нформац зазначен засоби не можуть також перебувати у власност юридичних осб недержавних форм власност. 8. Електрошоков пристро та спецальн засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крм газових пстолетв револьверв та патронв до них, заряджених речовинами сльозоточиво та дратвно д. Що ж до видв майна, для яких встановлються спецальний порядок набуття громадянами права власност, то

в Додатку 2, зокрема, зазначаються вогнепальна мисливська зброя, газов пстолети револьвери та деяк види пневматично збро пам ятки стор культури радоактивн речовини. Так види майна можуть бути придбан лише за наявност вдповдного дозволу органв внутршнх справ, Мнстерства культури, державних органв по ядернй та радацйнй безпец тощо. Вилучення перерахованих видв майна з числа об ктв права приватно власност громадян аж няк не можна

розглядати як обмеження прав власника, оскльки перебування такого майна у власност громадян завдавало б шкоду держав, суспльству, окремим громадянам, суперечило б в багатьох випадках принципам мжнародного права. 3 таких мркувань наведений перелк в майбутньому може поповнюватися. Як вже вдзначалося, цивльним законодавством СРСР УРСР встановлювалися кльксн та нш обмеження щодо права особисто власност на жилий будинок а з часом на квартиру.

Зокрема, вдповдно до ст.ст. 101 102 ЦК Украни 1963 р. в особистй власност громадянина мг бути лише один жилий будинок або частина його, розмр якого не повинен перевищувати 60 кв.м жило площ з 1985 р. 80 кв.м. Оскльки ж Законом Украни Про власнсть ц обмеження прямо не скасовувалися, а лише зазначалося, що склад, кльксть вартсть майна, що може бути у власност громадян, не обмежуться, крм випадкв, передбачених законом ст. 13, то виникли пдстави для сумнвв в подальшй чинност норм

ЦК, обмежуючих кльксть розмри жилих будинкв квартир громадян. Подбна невизначенсть поглибилася у зв язку з прийняттям Закону Украни Про проритетнсть соцального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарств Украни вд 17 жовтня 1990 р в ст. якого зазначалося, що розмри ндивдуальних житлових господарських споруд на сел не регламентуються. Норма ст.П зберегла свою чиннсть псля прийняття

Закону Украни Про власнсть, а також псля подальших змн доповнень, що вносилися в Закон вд 17 жовтня 1990 р. Звдси можливий логчний висновок в селах збергаються обмеження щодо клькост жилих будинкв, а в мстах щодо клькост розмрв жилих будинкв. Вдповдно Пленум Верховного Суду Украни в свой Постанов вд 4 жовтня 1991 р. Про практику застосування судами законодавства, що регулю право ндивдуально власност на жилий будинок

рекомендував судам при розгляд справ дано категор враховувати ст. Закону вд 17 жовтня 1990 р. п 1 лише псля вилучення з ЦК Украни ст.ст. 100 104 та нших, вдповдно до Закону вд 16 грудня 1993 р зникли остаточно правов пдстави застосування норм, обмежуючих право власност на жилий будинок квартиру. Звичайно, передчасно стверджувати, що сьогодн кожний громадянин може мати у власност клька квартир

клька будинкв або житло будь-якого розмру. По-перше, в Укран поки що сну великий дефцит житла, а по-друге, у переважно бльшост громадян вдсутн необхдн кошти для придбання житла в таких обсягах. Окрм всього, можливе певне регулювання розмрв жилих нежилих споруд, що обумовлюватиметься на-явнстю земельних ресурсв населених пунктв, встановленими правилами х архтектурно забудови тощо. Особливим обктом права земля. Як вдомо, в перод снування

СРСР дяв принцип абсолютно державно монопол на землю. Земля, надра, води лси становили виключну власнсть держави надавалися тльки у користування. В декларац про державний суверентет Украни так об кти були проголошен власнстю народу. Вдповдно в Земельному кодекс Украни вд 18 грудня 1990 р. в первснй редакц в Закон Украни Про власнсть сформувався новий правовий нститут, який встановлював умови порядок надання

земл громадянам у довчне успадковуване володння, який, однак, не набув необхдно правово завершеност у зв язку з введенням Законом вд 30 счня 1992 р. поряд з державною колективно приватно форми власност на землю. Тому в Земельний кодекс Украни 18 березня 1992 р. були внесен стотн змни доповнення, як формально засвдчили повноцннсть нституту права приватно власност в Укран. Земельним законодавством встановлються спецальний правовий режим щодо умов набуття права власност

на земельн длянки та здйснення громадянами правомочностей власника, обмежуються х розмри, що обумовлено особливостями такого об кта права власност та його значенням в суспльств. Насамперед ц особливост полягають в тому, що об ктом права власност не земля взагал як фзичний об кт матерального свту, а земельна длянка як правова категоря з чтко окресленими межами. На вдмну вд нших об ктв права власност, щодо яких власник вправ здйснювати будь-як д змнювати мсце-

знаходження, споживати, навть знищувати чи псувати, земель-на длянка ма використовуватися лише вдповдно до цльового призначення для сльськогосподарського виробництва, за-будови тощо, власник не повинен завдавати й шкоди, знищу-вати чи псувати пд страхом застосування до нього санкцй. Враховуючи загальнонародн нтереси, обмеженсть розмрв земельних ресурсв кордонами територ Украни, законодавець передбачив певн розмри земельних длянок, що можуть пере-бувати у приватнй власност

громадян. Наприклад, для ведення селянського фермерського господарства можуть передаватися у приватну власнсть земельн длянки, розмр яких не повинен перевищувати 50 га сльськогосподарських угдь 100 га усх земель ст.52 Земельного кодексу Украни. Вдповдно до земельного та приватизацйного законодавства громадянам Украни надано право одержати безоплатно у власнсть так розмри земельних длянок до 0,6 га для ведення особистого пдсобного господарства в межах населених пунктв до 0,25 га в сльських населених пунктах,

до 0,15 га в селищах мського типу членам колективних сльгосппдпримств до 0,25 га, а в мстах до 0,1 га для будвництва та обслуговування жилого будинку, господарських будвель споруд до 0,12 га для ведення садвництва до 0,1 га для ндивдуального дачного будвництва до 0,01 га для будвництва ндивдуальних гаражв. В окремих випадках громадяни можуть мати у власност земельн длянки понад площу, що передаться м безплатно. Так, вони можуть придбати у мсцевих Рад народних депутатв земельн длянки у власнсть для ведення селянського

фермерського господарства понад 50 га за вдповдну плату ст.18 Земельного кодексу. У даному раз законодавець не встановлю певних обмежувальних розмрв земельних длянок. Не встановлен вони щодо тих длянок, як набуваються громадянами за угодами у нших власникв. Указами Президента Украни вд 15.11.1994 р. Про невдкладн заходи щодо прискорення земельно реформи у сфер сльськогосподарського виробництва та вд 12.08.1995 р.

Про порядок паювання земель, переданих у колективну власнсть сльськогосподарським пдпримствам передбачене виникнення права власност на землю на пдстав паювання земель сльськогосподарських колективних пдпримств, сльськогосподарських колективв, сльськогосподарських акцонерних товариств та нших сльськогосподарських пдпримств, трудов колективи яких ви-явили бажання одержати землю у власнсть. Вдповдно до цих Указв псля прийняття ршення мсцевими

Радами народних депутатв про передачу у колективну власнсть земл органи землеустрою здйснюють подл на земельн частки па без видлення х в натур на мсцевост. При цьому кожному члену таких пдпримств видаться сертифкат на право приватно власност на земельну частку пай в умовних кадастрових гектарах, а також у вартсному вираз. При цьому кожному члену сльгосппдпримства надано право безперешкодного виходу з нього безкоштовного

одержання у приватну власнсть сво земельно частки паю в натур, що засвдчуться держав-ним актом на право приватно власност на землю. В Указах закладена певна внутршня неузгодженсть, оскльки ними передбачаться передача земл у колективну власнсть водночас за кожним членом сльгосппдпримства визнаться право приватно власност на земельну частку пай. Власне ця не-узгодженсть породжена певною мрою змстом ст.5 Земельного кодексу Украни, згдно з якою суб ктами права колективно власност сльгосппдпримства, а спввласниками

х члени. В сучасних умовах широкого розповсюдження набув обг цнних паперв, значення яких в умовах соцалстично економки було мнмальним. За Законом Украни Про цнн папери фондову бржу цнними паперами грошов документи, що засвдчують право володння або вдносини позики, визначають взамовдносини мж особою, що х випустила, та х власником передбача-ють, як правило, виплату доходу у вигляд дивдендв або про-центв, а також можливсть передач грошових та нших прав, що випливають з цих документв, ншим особам.

Зазначеним Законом цнними паперами, як можуть випускатися обертатися, ви-знаються акц, облгац внутршнх республканських мсцевих позик, облгац пдпримств, казначейськ зобов язання республки, ощадн сертифкати, вексел, приватизацйн папери. Мж тим в юридичнй лтератур називаються нш документи, як мають ознаки цнних паперв, а саме чеки, акредитиви, ощадн книжки, лотерейн квитки, страхов полси, накладн, варанти, коносаменти. На наш погляд, однак, не вс з перерахованих доку-ментв повноцнними цнними паперами наприклад накладн,

страхов полси, менн ощадкнижки, не розгран програшн лотере. Цнн папери як об кти цивльних прав мають вдповдати встановленй законом форм, мстити ус необхдн для них реквзити. За чинним законодавством випускати цнн папери тобто бути емтентом мають право лише юридичн особи. Однак громадянин може стати власником будь-яких видв цнних паперв, як правило, в необмеженй клькост. Можливе також певне регулювання вдносин по придбанню окремих цнних паперв, на-приклад акцй, з встановленням

тих чи нших обмежень. Так, придбати акц акцонерного товариства закритого типу можуть, як правило, лише засновники, так акц не можуть розповсюджуватися шляхом пдписки, купуватися та продаватися на брж. Громадянин може стати власником спввласником цлсних майнових комплексв пдпримств рзних органзацйно-правових форм, як мають статус юридично особи та здйснюють виробничу, комерцйну чи ншу дяльнсть з метою одержання прибутку. В Закон Про пдпримства в Укран, нших законодавчих актах та в юридичнй науц поняття

пдпримство вживаться в розумнн суб кта права, а нколи об кта права. Наприклад, п.5 ст. 10 зазначеного Закону пдпримству як суб кту права надаються вдповдн повноваження по розпорядженню його майном, а в ст. 14 визначаються повноваження власника по управлнню пдпримством як об ктом права. Бльше того, в деяких випадках законодавець застосову поняття власник майна пдпримства, що може дати пдстави для висновку про те, що, наприклад, громадянин, який заснував приватне пдпримство,

не його власником як об кта права, а ста лише власником майна пдпримства. Подбна позиця законодавця на практиц може призводити до певних непорозумнь. Так, у випадку смерт власника приватного пдпримства можна дйти висновку, що спадкомц набувають лише прав на майно пдпримства не вправ визначати подальший статус пдпримства як юридично особи. Однак такий висновок був би позбавлений правово логчност економчно доцльност.

Так чи накше законодавець встановлю спецальний правовий режим майна пдпримства, який стосуться порядку набуття, облку, використання та вдчуження такого майна. Правовий режим майна пдпримства, безперечно, перебува пд впливом статутних положень, визначених власником-засновником. Вдповдно до ст.49 Закону Про власнсть володння майном вважаться правомрним, якщо нше не буде встановлено судом, арбтражним чи третейським судом.

Водночас це означа, що власник не зобов язаний мати письмовий доказ приналежност йому того чи ншого майна, за окремими винятками. Право власност на окрем об кти обов язково ма пдтверджуватися спецальним документом наприклад, свдоцтвом про право власност на жилий будинок, свдоцтвом на спадщину, державним актом на право приватно власност на землю, нотарально посвдченим Договором купвл-продажу 5. Здйснення громадянами права приватно власност

Право приватно власност передбача надлення громадянина-власника юридично забезпеченою можливстю здйснювати у передбачених законом межах права щодо володння, користування розпорядження належним йому майном. Зазначен правомочност власника утворюють змст права власност громадян. У цивльному законодавств, нших законодавчих актах, як правило, не визначаться конкретний обсяг правомочностей громадян щодо х приватно власност. Лише в окремих випадках законодавець встановлю безпосередн меж здйснення

громадянами правомочностей права приватно власност щодо того чи ншого конкретного майна наприклад, стосовно земельних длянок, приватного пдпримства, збро, валютних цнностей. Тому, визначаючи обсяг правомочностей громадянина щодо належного йому майна, необхдно враховувати загальн принципи здйснення цивльних прав, соцально-економчну природу власност громадян особливост окремих об ктв. Правильне визначення обсягу правомочностей та умов х здйснення ма велике значення для утвердження

правового статусу громадянина-власника захисту його прав. Бльше того, порушення особою вдповдних правових норм може позбавити його такого за-хисту або навть призвести до припинення права власност. Власник, як зазначаться в ст.4 Закону Про власнсть, ма право вчиняти щодо свого майна будь-як д, що не суперечать закону, використовувати таке майно для господарсько та ншо не заборонено законом дяльност.

При цьому власник зобов язаний додержуватися моральних засад суспльства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права охоронюван законом нтереси громадян, юридичних осб, адмнстративно-територальних утворень держави. 1 лише у випадках порядку, встановлених актами законодавства Украни, дяльнсть власника може бути обмежена або припинена. Недотримання власником встановлених законодавством

Украни вимог може бути пдставою для вдмови у захист права приватно власност, оскльки цивльн права охороняються законом лише за умови, що хн здйснення не суперечить призначенню цих прав у суспльств. У перод переходу Украни до ринкових вдносин в новому цивльному законодавств набира реального змсту формула дозволяться все, що не заборонено законом. Не заперечуючи можливсть застосування в нститут права власност, на наш погляд, необхдно обов язково

враховувати ту обставину, що у цивльному законодавств, як правило, прямо не перераховуються ус неправомрн д громадян-власникв. Практично це й неможливо передбачити. Тому звернення до загальних критерв визначення правомрност чи неправомрност дй власникв цлком виправданим не суперечить закону. Це стосуться однаковою мрою усх трьох елементв правомочност власника, тобто володння, користування розпорядження. Причому обсяг правомочност обмеження може встановлюватися як щодо сукупност

усх названих елементв, так щодо кожного з них, що зумовлено неоднаковим х значенням для власника оточуючих осб. Володння об ктами права приватно власност тобто фактичне панування над рччю чи фактичне утримання в сфер власних потреб власника кожен громадянин здйсню самостйно або за власною волею спльно з ншими особами як фзичними так юридичними, зокрема членами см . Проте таке спльне володння не породжу в останнх права власност.

Власник вправ передати належне йому майно у володння нших осб, не втрачаючи при цьому права власност. Власник не завжди може бути зацкавлений мати майно у свому фактичному володнн. На-приклад, власник клькох квартир може задовольнятися проживанням в однй з квартир, виходячи з власних потреб. Бльше того, можлив ситуац, коли фактичне володння майном для власника недоцльним. Так, як правило, громадяни володють грошовими сумами в межах, необхдних для задоволення власних потреб.

Залишков ж суми вкладають в кредитн установи, акц, нш цнн папери, оскльки це нада м можливсть одержувати дивденди чи нший прибуток. Користування майном також для власника одним з найважливших рушйних мотивв у набутт права власност, оскльки ця правомочнсть безпосередньо сприя задоволенню його матеральних, культурних господарських потреб. Користування, як володння, власник може здйснювати самостйно або спльно з ншими особами. Вн вправ вимагати усунення перешкод по користуванню свом майном, захищати ншим чином це право.

нод користування власнстю можливе лише при дотриманн громадянином тих чи нших спецальних умов. Так, для самостйного користування автомоблем, лтаком чи ншим транспортним засобом необхдно мати вдповдне посвдчення на право управлння, для експлуатац житлового будинку, деяких його комункацй повинн бути дотриман протипожежн та нш правила. Власник може бути позбавлений можливост, всупереч власнй вол, користуватися свою власнстю, наприклад у раз арешту майна у зв язку з сконням злочину чи його засудженням до позбавлення

вол. Розпорядження не менш важливим правом власника. Воно остаточно утверджу абсолютну владу громадянина над майном, да можливсть реалзувати цю владу шляхом тимчасово передач майна ншим особам або вдчуження його за угодами продажу, дарування, заповту тощо. У багатьох випадках без права розпорядження право власност взагал було б позбавлене доцльност, наприклад, щодо права власност на грошов кошти. Реалзуючи сво грошов доходи, громадяни набувають у власнсть чи

тимчасове користування майно, отримують необхдн послуги для задоволення свох потреб. Дякуючи праву розпорядження, громадяни мають можливсть здйснювати пдпримницьку та ншу господарську дяльнсть. Як правило, лише власник може визначати юридичну чи фактичну долю належно йому реч. Надляючи власника максимально можливими повноваженнями по володнню, користуванню розпорядженню майном, законодавець водночас визнача певн загальн або спецальн правила х здйснення.

Прикладом загальних правил, що встановлювалися законодавством соцалстичного пероду, була заборона громадянам одержувати вд сво власност нетрудов доходи. Звичайно, сьогодн ця заборона не д, оскльки громадянам надано право одержувати прибутки та нш плоди вд сво власност будь-яким чином, прямо не забороненим законом. Зрозумло, що використовуючи сво майно для систематичного одержання прибуткв, громадянин зобов язаний дотримуватися правил, встановлених для пдпримництва чи ншо дяльност суб ктв цивльних правовдносин.

Водночас для нового законодавства ринково орнтац здебльшого характерне встановлення спецального правового режиму здйснення правомочностей власника щодо окремих видв майна валютних цнностей, збро, земельних длянок тощо. Законодавством можуть встановлюватися обмеження або заборони щодо ввезення в Украну, вивезення з Украни та транзит через територю товарв та нших предметв окремих видв ст.51 Митного кодексу Украни. Наприклад, Кабнет Мнстрв Украни свою

Постановою вд 11 вересня 1996 р. затвердив Перелк предметв промислового призначення, що застосовуються у виробничй сфер, вивезення пересилання яких громадянами Украни, ноземцями та особами без громадянства за меж територ Украни забороняться Урядовий кур р. 1996. 19 вересня