Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
Факультет фізичний
Кафедра теоретичної фізикиДИПЛОМНАРОБОТА
Питання радіаційної безпеки в екологічній освіті усередній школі
Виконавець
студентка групи
ФІ-99-1 ЦюпакЕ.В.
Керівники
ст.викл. Смойловський О.Н.
доц., к. ф.-м.н. Ярошенко А.П.
Рецензент
проф., д. ф.-м.н. Башев В.Ф.
Консультант
доц. АгаповаВ.Т.
Допускається дозахисту:
Зав. кафедри
проф., д. ф.-м.н. Тутік Р.С..
Дніпропетровськ
2004
План
Вступ.
1. Види, фізичний змісті одиниці вимірювання доз опромінення.2. Вплив радіаціїна живий організм.
3.Природні й антропогенні джерела іонізуючого випромінювання.
4. Проблеми, пов'язані звикористанням ядерної енергії.
4.1. Теплове забруднення навколишнього середовища.
4.2. Розробка родовищ урану та його збагачення.
4.3 Обробка і ліквідаціярадіоактивних відходів.
5. Основнізаходи захисту населення від іонізуючого випромінювання
6. Лекція на тему: Радіація та її вплив на живийорганізм.
7. Забезпечення рівня фізичного захисту під часзахоронення радіоактивних відходів.
Висновки.
Використана література.
Додаток.
Втуп
Радіація та екологія – дуже актуальне питання в останні десятиліття постає в зв’язку з тим,що людство вступило в атомне століття. Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузяхнародного господарства – промисловості, медицині, сільському господарстві, науковихдослідженнях, а також у побуті. Разом з цим значно росте кількість людей, якібезпосередньо професіонально та не професіонально пов’язані з іонізуючим випромінюванням. Крім того, втеперішній час при великій кількості технологічних процесів отримання та застосування атомної енергії, виробництва тавикористання штучних радіоізотопів існує можливість попадання радіоактивнихвідходів в навколишнє середовище. Тому необхідно деякі початкові знання проядерну енергію надавати ще школярам. Більшість теперішніх учнів отримають такізнання тільки в школі.
Зараз основною задачею людства в області радіаційногоконтролю – не допустити помітного збільшення радіоактивності, що створенаприродою, тобто недопущення збільшення природного радіаційного фону. Длярішення такої задачі людству необхідно мати представлення про фізико-хімічнуоснову такого явища як радіоактивність; знати як взаємодіє іонізуючевипромінювання з речовиною та, обов’язково, як впливає радіація на живийорганізм; а також мати деякі знання по дозам та заходам захисту населення віддії іонізуючого випромінювання. Для насця тема особливо актуальна тим, що на Україні працює чотири атомнихелектростанції, є родовища уранової руди в Дніпропетровській (м. Жовті Води) таКіровоградській (м. Олександрія) областях, а також вже відбулася аварія в 1986році на Чорнобильській атомній електростанції.
Дуже великої шкодиекології України завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. Їїнаслідки виходять далеко за межі проблем довкілля і переростають у рядсоціально-економічних, медичних, біологічних та психологічних проблем.Екологічну небезпеку становить також ядерне паливо та радіоактивні речовини,викинуті під час аварії, які осіли навколо блоку, а потім були закриті піскомта бетоном. З паливномісткими матеріалами з часом можуть статися такі зміни:роздрібнення паливних частинок, утворення на їхній поверхні нових сполук, якіможуть розчинятися у воді, вимивання радіонуклідів водою. Усе це може викликатиміграцію радіонуклідів. Безпосередня загроза екологічній безпеці з боку ЧАЕС єприводом для виникнення суперечностей між Україною і сусідніми державами, якіможуть значною мірою ускладнити міждержавні відносини з ними.
Аварія на ЧАЕС єнайбільшою екологічною катастрофою, за останні десятиліття. В результаті понад41 тис. км2 території було забруднено радіонуклідами. Близько 46тис. га орної землі та 46 тис. га лісу за рівнями забруднення, що перевищують15 кюрі на квадратний кілометр (Ки/км2), вилучено з виробництва.Зона відчуження Чорнобиля становить серйозну загрозу для навколишньогосередовища внаслідок наявності 800 поховань радіоактивних відходів.
Алезараз більше 50 відсотків всієї електроенергії виробляється на атомних станціях. Зараз на Україні дїє 4 атомних електростанції: Рівненська,Хмельницька, Південно-Українська таЗапорізька. За кількістю реакторів та їх потужністю Україна посідаєвосьме місце у світі.
1. Види, фізичний зміст і одиниці вимірювання доз опромінення.
Атомсхожий на сонячну систему в мініатюрі: навколо ядра рухаються по орбітахелектрони. Розміри ядра в сто тисяч разів менше самого атома.
Деякінукліди стабільні, тобто під час відсутності зовнішнього впливу ніколи неперетерплюють ніяких перетворень.
Значнакількість нуклідів нестабільні, тобто без якого-небудь зовнішнього впливу вониувесь час перетворюються в інші нукліди. 99 % від загальної кількості урану,який міститься в земній корі, займає уран-238. Нижче наведено схему розпадуурану-238, урану-235 та урану-236.
Мал.1Схема перетворення урану-238
З мал.1видно, що весь ланцюжок перетворення урану-238 закінчується стабільним нуклідомсвинцю. Випущення ядром частки, що складає з двох протонів і двох нейтронів –це альфа-випромінювання; випущення електрона – це бета-випромінювання.
Основною характеристикою іонізуючого випромінювання єдоза випромінювання.
Дозавипромінювання – це кількість енергії іонізуючоговипромінювання, поглиненої одиницею маси середовища, що опромінюється.Розрізняють експозиційну, поглинену й еквівалентну дозивипромінювання. Для визначення поглиненої енергії будь-якого видувипромінювання в середовищі прийняте поняття поглиненої дози випромінювання.
Поглинена дозавипромінювання визначається якенергія, поглинена одиницею маси речовини, що опромінюється. За одиницюпоглиненої дози випромінювання приймається джоуль на кілограм (Дж/кг).
У системі СІ поглинена дозавиміряється в греях (Гр). 1Гр – це така поглинена доза, при якій 1 кг речовини, що опромінюється, поглинає1 Дж енергії, тобто 1 Гр = 1 Дж/кг.
Відповіднодо вищевикладеного,
де Dпогл — поглинена доза випромінювання,
ΔE — енергія, поглинена речовиною, що опромінюється, Δm — маса речовини.
Величинапоглиненої дози випромінювання залежить від властивостей випромінювання іпоглинаючого середовища.
Для оцінки біологічного впливу іонізуючого випромінюваннявикористовується еквівалентна доза Dекв.Вона дорівнює добуткупоглиненої дози Dпогл натак названий коефіцієнт відносної біологічної ефективності даного виду випромінювання η.
Dекв= Dпогл·η
Для рентгенівського, гама-, бета-випромінювань η=1; для альфа-випромінюванняη=20; для нейтронів з енергією менше 20 КеВ η=3; для нейтронів з енергією 0,1-10 МеВ η=10.
Одиницею вимірювання еквівалентної дози в системі СІвикористовується зіверт (Зв), несистемною одиницею є біологічний еквівалентрада (бер);
1Зв = 100 бер =1 Грη·
Дляхарактеристики джерела випромінювання по ефекту іонізації застосовується такназвана експозиційна доза рентгенівського і гамма-випромінювань.Експозиційна доза виражає енергію випромінювання, перетворену в кінетичнуенергію заряджених часток в одиниці маси атмосферного повітря. З вищевикладеного випливає :
де Dексп — експозиційна доза рентгенівського і гамма-випромінювань;
ΔQ- заряд, що виникає в результаті іонізації повітря в елементі об’єму; Δm — маса повітря, що опромінюється, у цьому об’ємі.
Заодиницю експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань приймаєтьсякулон на кілограм – 1 Кл/кг. Кулон на кілограм – експозиційна дозарентгенівського і гамма-випромінювань, при якій сполучена з цим випромінюваннямкорпускулярна емісія на кілограм сухого повітря при нормальних умовах (при t0= 0°C і тиску 760 мм рт. ст.) робить у повітрі іони, що несуть заряд в одинкулон електрики кожного знаку.
Несистемною одиницею експозиційноїдози рентгенівського і гамма-випромінювань є рентген.
Рентген– це дозагамма-випромінювання,під дією якої в 1см3 сухого повітряпри нормальних умовах (t =°C і тиску 760 мм рт. ст.) створюються іони, щов одиниці об’єму несуть одну електростатичнуодиницю електрики одного знака. Дозі в1Р відповідає утворенню 2,08·109 пар іонів у 1см3повітря.
Одиницярентген може бути використана до значення енергії 3 Мев рентгенівського ігамма-випромінювань. Випромінювання може вимірятися в рентгенах — Р,мілірентгенах — мР чи мікрорентгенах — мкР (1 Р = 103 мР = 106мкР).
Отже, для одержання експозиційноїдози в один рентген потрібно, щоб енергія, витрачена на іонізацію в одномукубічному сантиметрі повітря (чи грамі), відповідно дорівнювала
1 Р = 2,58·10 — 4 Кл/кг або 1 P = 3,86·10-3 Дж/кг
Джерела іонізуючихвипромінювань характеризуються активністю, щовизначається кількістю ядерних розпадів dNза проміжок часу dt:
У системі СІ одиницею вимірювання активності є беккерель(Бк).
1Бк– це один розпад за секунду. Несистемною одиницею є кюрі (Ки).
1 Ки = 3,7·1010 Бк.
Поглинена дозавипромінювання й експозиційна доза рентгенівського і гамма-випромінювань,поділені на одиниці часу, називаються відповідно потужністю поглиненої дозивипромінювання і потужністю експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань (Рпогл і Рексп).
За одиницю потужностіпоглиненої дози випромінювання і потужності експозиційної дози прийнятийвідповідно ват на кілограм (Вт/кг) і ампер на кілограм (А/кг).
Несистемними одиницямипотужності поглиненої дози випромінювання і потужності експозиційної дозирентгенівського і гамма-випромінювань відповідно є рад в секунду і рентген всекунду (рад/сек и р/сек):
Ступінь забруднення навколишнього середовищарадіоактивними речовинами характеризуєтьсягустиною забруднення, що виміряється кількістюрадіоактивнихрозпадів атомів в одиницючасу на одиницю поверхні, або в одиницімаси, або в об’ємі (Ки/кг, Бк/кг, Ки/л, Бк/л, Ки/км2, Бк/км2).
Співвідношення міжодиницями СІ і несистемними одиницями активності і характеристик полявипромінювання:
Таблиця 1
Величина та її символ
Назва та позначення одиниць
Зв’язок між одиницями
Одиниця СІ
Несистемна одиниця
Активність (А)
Беккерель (Бк), дорівнює одному розпаду в секунду (розпад/с)
Кюрі (Ки)
1 Ки = 3.700·1010 Бк;
1 Бк = 1 розпад/с;
1 Бк = 1 розпад/с = 2.703·10-11 Ки
Поглинена доза (Dпогл)
Грей (Гр), дорівнює одному джоулю на кілограм (Дж/кг)
Рад (рад)
1 рад = 1·10-2 Дж/кг=
=1 ·10-2 Гр;
1 Гр = 1 Дж/кг;
1 Гр = 1 Дж/кг=100рад.
Еквівалентна доза (Dекв)
Зіверт (Зв), дорівнює одному грею на коефіцієнт якості η
1 Зв = 1 Грη
Бер (бер)
1 бер = 1 рад/η= 1·10-2 Дж/кг/ η
= 1·10-2 Гр η= 1·10-2 Зв;
1 Зв=1Грη=1Дж/кг/η=100 радη
=100 бер.
Потужність еквівалентної дози (Р)
Зіверт в секунду (Зв/с)
Бер в секунду (бер/с)
1 бер/с = 1·10-2 Зв/с;
1 Зв/с = 100 бер/с
Експозиційна доза (Dексп)
Кулон на кілограм (Кл/кг)
Рентген (Р)
1 Р = 2,58·10-4 Кл/кг;
1Кл/кг=3,88·103Р
Потужність експозиційної дози (Рексп)
Кулон на кілограм в секунду (Кл/кг·с)
Рентген в секунду (Р/с)
1 Р/с = 2,58·10-4 Кл/кг·с;
1Кл/кг·с=3,88·103Р/с 2. Вплив радіації на живий організм.
Урезультаті впливу іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинахможуть відбуватися складні фізичні, хімічні і біологічні процеси.
Дію іонізуючого випромінювання на біологічніоб'єкти можна розділити на кілька етапів, що відбуваються на різних рівнях.Початковий розвивається на атомарному рівні — іонізація і збудження. Час протікання цього процесу складає 10-16-10-14с. Надалі в результаті прямої чи непрямої дії спостерігаються зміни вмолекулярній структурі біологічного об'єкта, що опромінюється. Тривалість цьогопроцесу складає 10-10-10-6 с. На цьому закінчуєтьсяфізико-хімічний етап радіаційного впливу на живий організм і починається біологічний.
Первиннимфізичним актом взаємодії іонізуючого випромінювання з біологічним об'єктом єіонізація. Саме через іонізацію відбувається передача енергії об'єкту.
Відомо, що дві третини загального складу тканинилюдини складають вода і вуглець. У результаті іонізації молекули води утворюютьвільні радикали Н+ і ОН– за наступною схемою:
H2O+ → H++ OH–
Уприсутності кисню утвориться також вільний радикал гідроперекису (H2O–)і перекис водню (H2O2), що є сильними окислювачами.
Вільні радикали й окислювачі, що утворюються впроцесі радіолізу води, володіють високою хімічною активністю і вступають ухімічні реакції з молекулами білків, ферментів і інших структурних елементівбіологічної тканини, що приводить до зміни біологічних процесів в організмі. У результатіпорушуються обмінні процеси, придушується активність ферментних систем,сповільнюється і припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні сполуки, невластиві організму – токсини. Це приводить до порушень життєдіяльності окремихфункцій чи систем організму в цілому. У залежності від величини поглиненої дозий індивідуальних особливостей організму, викликані зміни можуть бути оборотнимичи необоротними.
Деякірадіоактивні речовини накопичуються в окремих внутрішніх органах. Наприклад,джерела альфа-випромінювання (радій, уран, плутоній), бета-випромінювання(стронцій і ітрій) і гамма-випромінювання (цирконій) відкладаються в кістковихтканинах. Усі ці речовини важко виводяться з організму.
Прививченні дії випромінювання на організм були визначені наступні особливості:
· висока ефективність поглиненоїенергії. Малі кількості поглиненої енергії випромінювання можуть викликатиглибокі біологічні зміни в організмі;
· наявність схованого прояву діїіонізуючого випромінювання. Цей період часто називають періодом уявногоблагополуччя. Тривалість його скорочується при опроміненні великими дозами;
· дія від малих доз можесумуватись чи накопичуватися. Цей ефект називається кумуляцією;
· випромінювання впливає нетільки на даний живий організм, але і на його потомство. Це так називанийгенетичний ефект;
· різні органи живого організмумають свою чутливість до опромінення;
· не кожен організм у ціломуоднаково реагує на опромінення;
· опромінення залежить відчастоти. Одноразове опромінення у великій дозі викликає більш глибокі наслідки,ніж порціонні.
дія іонізуючого випромінювання на організм невідчутно людиною. Тому це небезпечно. Дозиметричні прилади є як би додатковиморганом почуттів, призначеним для сприйняття іонізуючого випромінювання.
У результаті впливу іонізуючоговипромінювання порушується нормальний плин біохімічних процесів і обмін ворганізмі.
Різніферментні системи реагують на опромінення неоднозначно. Активність однихферментів після опромінення зростає, інших — знижується, третіх — залишаєтьсянезмінною.
Поглиненадоза випромінювання, що викликає поразку окремих частин тіла, а потім смерть,перевищує смертельну поглинену дозу опромінення всього тіла. Смертельніпоглинені дози для всього тіла наступні: голова — 2000 рад, нижня частинаживота — 5000 рад, грудна клітка — 10 000 рад.
Ступінь чутливості різних тканин до опроміненнянеоднакова. Якщо розглядати тканини органів у порядку зменшення їхньоїчутливості до дії опромінювання, то одержимо наступну послідовність: лімфатичнатканина, лімфатичні вузли, селезінка, кістковий мозок, зародкові клітки. Великачутливість кровотворних органів до радіації лежить в основі визначенняхарактеру променевої хвороби. При однократному опроміненні всього тіла людинипоглиненою дозою 50 рад через день після опромінення може різко скоротитисячисло лімфоцитів, зменшиться також і кількість еритроцитів (червоних кров'янихтілець) через два тижні після опромінення.
Важливимфактором при впливі іонізуючого випромінювання на організм є час опромінення.Зі збільшенням потужності дози вражаюча дія випромінювання зростає. Чим більшдробове випромінювання за часом, тим менше його вражаюча дія.
Біологічна ефективність кожного видуіонізуючого випромінювання знаходиться в залежності від питомої іонізації. Так,наприклад, альфа-частинки з енергією 3 мев утворять 40 000 пар іонів на одномуміліметрі шляху, бета-частинки з такою же енергією – до чотирьох пар іонів.Зовнішнє опромінення альфа- і бета-випромінюваннями менш небезпечно, тому щоальфа- і бета-частинки мають невелику величину пробігу в тканині і не досягаютькровотворних і інших органів.
Ступінь поразки організму залежитьвід розміру поверхні, що опромінюється. Зі зменшенням поверхні, щоопромінюється, зменшується і біологічний ефект. Індивідуальні особливостіорганізму людини виявляються лише при невеликих поглинених дозах.
Чим молодше людина, тим вище йогочутливість до опромінення, особливо висока вона в дітей. Доросла людина у віці25 років і більше найбільш стійка до опромінення.
Є рядпрофесій, де існує велика імовірність опромінення. При деяких надзвичайнихобставинах (наприклад, вибух на АЕС) опроміненню може піддатися населення, щоживе на визначених територіях. Деякі відомі речовини, здатні цілком захистити,частково захищають організм від випромінювання. До них відносяться, наприклад,азид і ціанід натрію, речовини утримуючі сульфогідридні групи і т.д. Вонивходять до складу радіопротекторів.
Радіопротекторичастково запобігають виникнення хімічно активних радикалів, що утворюютьсяпід впливом випромінювання. Механізми дії радіопротекторів різні. Одні з нихвступають у хімічну реакцію з радіоактивними ізотопами, що попадають ворганізм, і нейтралізують їх, утворюючи нейтральні речовини, які легковиводяться з організму. Інші мають відмінний механізм. Одні радіопротекторидіють протягом короткого проміжку часу, час дії інших більш тривалий. Існуєкілька різновидів радіопротекторів: таблетки, порошки і розчини.
При попаданні радіоактивних речовинвсередину організму, вражаючу дію роблять в основному альфа-джерела, а потімбета- і гама-джерела, тобто в зворотній зовнішньому опроміненню послідовності.Слід альфа-частинки, що має густину іонізації, руйнує слизову оболонку, що єслабким захистом внутрішніх органів у порівнянні з зовнішнім покривом.
Таблиця2
Властивостірадіоактивного природного випромінювання
Тип випромінювання
Склад випромінювання
Іонізуюча здатність Проникаюча здатність
a
Іони Не++
Дуже висока
Низька. Захист: 0,1 мм води, лист папера
b Електрони
Висока
Висока. Захист: шар алюмінію до 0,5 мм.
g
Електромагнітне випромінювання
Низька
Дуже висока. Захист: шар свинцю до декількох см.
Попаданнятвердих часток у дихальні органи залежить від ступеня дискретності часток.Частки розміром менше 0,1 мкм при вході разом з повітрям попадають у легені, апри видиху видаляються. У легенях залишається тільки невелика частина. Великічастки розміром більше 5 мкм майже усі затримуються носовою порожниною.
Ступіньнебезпеки залежить також від швидкості виведення речовини з організму. Якщорадіонукліди, що потрапили усередину організму однотипні з елементами, щоспоживаються людиною, то вони не затримуються на тривалий час в організмі, авиділяються разом з ними (натрій, хлор, калій і інші).
Інертні радіоактивні гази (аргон,ксенон, криптон і інші) не є вхідними до складу тканини. Тому вони згодомцілком видаляються з організму.
Зорганізму швидко виводяться радіоактивні речовини, що концентруються в м'якихтканинах і внутрішніх органах (цезій, молібден, рутеній, йод, телур). Повільновиводяться – добре фіксовані в кістах (стронцій, плутоній, барій, ітрій,цирконій, ніобій, лантаноїди). Ці елементи, хімічно зв'язані з кістковоютканиною, дуже важко виводяться з організму. З великого числа радіонуклідівнайбільшу значимість як джерело опромінення населення представляють стронцій-90і цезій-137.
Стронцій — 90. Період напіврозпаду цього радіоактивного елемента складає 29 років. Припопаданні стронцію всередину його концентрація в крові вже через 15 хв. досягаєзначної величини, а в цілому цей процес завершується через 5 годин. Стронційвибірково накопичується в основному в кістах і опроміненню піддаються кістковатканина, кістковий мозок, кровотворна система. Унаслідок цього розвиваєтьсяанемія, називана в народі «малокрів'ям». Дослідження показали, щорадіоактивний стронцій може знаходитися й у кістах немовлят. Через плаценту вінпроходить у період всього періоду вагітності, причому в останній місяць переднародженням у кістяку його накопичується стільки ж, скільки акумулювалося завсі попередні вісім місяців. Біологічний період напіввиведення стронцію зкістяка складає понад 30 років. Прискорення виведення з організму стронцію єважкою задачею. Принаймні дотепер не знайдено високоефективних засобів дляшвидкого виведення цього радіоактивного елемента з організму.
Цезій — 137. Після стронцію-90 цезій-137 є самим небезпечним радіонуклідом для людини.Він добре накопичується рослинами, попадає в харчові продукти і швидковсмоктується в шлунково-кишковому тракті. Цезій-137 — довгоживучий радіонуклід,період його напіврозпаду складає 30 років. До 80% цезію відкладається вм'язовій тканині. Біологічні процеси ефективно впливають на цезій, тому навідміну від стронцію, біологічний період напіввиведення цезію в дорослих людейколивається від 50 до 200 доби, у дітей у віці 6 — 16 років від 46 до 57 доби,у немовлят — 10 доби. Причому близько 10% нукліда швидко виводяться зорганізму, інша частина — більш повільними темпами. Але в будь-якому випадкущорічний його зміст в організмі практично визначається надходженням нукліда зраціоном у даному році.
Найважливіші біологічніреакції організму людини на вплив іонізуючого випромінювання умовно розділеніна дві групи. До першої відносяться гострі поразки, до другої — віддаленінаслідки, що у свою чергу розділяються на соматичні (вплив на тіло і кісти) ігенетичні ефекти.
Променева хвороба. У випадкуоднократного опромінення людини значною дозою радіації на короткий термін ефектвід опромінення спостерігається вже в першу добу, а ступінь хвороби залежитьвід величини поглиненої дози.
Приопроміненні всього організму людини дозою менше як 1 Зв, як правило,відзначаються лише легкі реакції організму, що виявляються в зрушеннях уформулі крові, зміні деяких вегетативних функцій.
При дозах опромінення більш 1 Зврозвивається гостра променева хвороба, тяжкість проходження якої залежить віддози опромінення. Перший ступінь променевої хвороби (легка) виникає при дозах1-2 Зв, друга (середньої ваги) – при дозах 2-3 Зв, третя (важка) – при дозах3-5 Зв і четверта (украй важка) – при дозах більше 5 Зв.
Дози однократного опромінення 5-6 Зв привідсутності медичної допомоги вважаються в 100 % випадків смертельними.
Інша форма гострої променевої хворобивиявляється у виді променевих опіків при опроміненні деякої невеликої ділянкитіла. У залежності від поглиненої дози іонізуючої радіації мають місце реакції1-й ступеня (при дозі до 5 Зв), 2-й (до 8 Зв), 3-й (до 12 Зв) і 4-й ступінь (при дозі вище 12Зв), що виявляються в різних формах: від випадання волосся, лущення і легкоїпігментації шкіри (при 1-ої ступені опіку) до язвено-некротичних хвороб іутворення довгострокових незагойних трофічних виразок (при IV ступеніпроменевої хвороби). При тривалому повторюваному зовнішнім чи внутрішнімопроміненні людини в малих, але перевищуючих допустимі величини, дозах можливийрозвиток хронічної променевої хвороби.
Віддалені наслідки. До віддалених наслідків соматичного характеру відносятьсярізноманітні біологічні ефекти, серед яких найбільш істотними є лейкемія,злоякісні утворення, катаракта кристалика ока і скорочення тривалості життя.
Лейкемія– відносно рідке захворювання. Частота випадків виникнення лейкемії середлюдей, які піддавалися впливу іонізуючої радіації, за даними ряду авторів,перевершує рівні, характерні для населення в цілому.
Більшість радіобіологів вважають, що імовірність виникнення лейкеміїскладає 1-2 випадків на рік на 1 млн. населення при опроміненні всієї популяціїдозою 0,01 Зв.
Злоякісні утворення. Перші випадкирозвитку злоякісних утворень від впливу іонізуючої радіації описані ще напочатку XX сторіччя. Це були випадки раку шкіри кистей рук у працівниківрентгенівських кабінетів. Надалі була виявлена можливість виникненняостеосарком при змісті 226 Ра в організмі в кількостях, щоперевищують 0,5 мкКи. Свідчення про можливість розвитку злоякісних утворень улюдини поки ще носять описовий характер, незважаючи на те, що в рядіекспериментальних досліджень на тваринах були отримані деякі кількісніхарактеристики. Тому точно вказати мінімальні дози не можливо.
Розвиток катарактиспостерігалося в людей, які пережили атомні бомбардування в Хіросімі іНагасакі, у фізиків, що працювали на циклотронах, у хворих, очі якихпіддавалися опроміненню з лікувальною метою. Однократна катарактогенна дозаіонізуючої радіації, на думку більшості дослідників, складає близько 2 Зв.Період до появи перших ознак хворобизвичайно складає від 2 до 7років.
Скорочення тривалості життя в результатівпливу іонізуючої радіації на організм виявлено в експериментах на тваринах(припускають, що це явище обумовлене прискоренням процесів старіння ізбільшенням сприйнятливості до інфекцій). Тривалість життя тварин, опроміненихдозами, близькими до летальних, скорочується на 25-50% у порівнянні зконтрольною групою. При менших дозах термін життя тварин зменшується на 2-4% накожен 1 Гр.
Достовірнихданих про скорочення термінів життя людини при тривалому хронічному опроміненнімалими дозами дотепер не отримано. На думку більшості радіобіологів, скороченнятривалості життя людини при опроміненні знаходиться в межах 1-15 днів на 0,01Зв.
Дози і можливі наслідки опромінення:
· 4,5 3в — важкий ступіньпроменевої хвороби (помирає 50% опромінених).
· 1 3в — нижній рівень розвитку легкого ступеняпроменевої хвороби.
· 0,75 Зв — незначна короткочасна зміна складу крові.
· 0,30 Зв — опромінення під час рентгенографії шлунка(місцеве)
· 0,10 Зв — припустиме разове опромінення населення.
· 0,03 Зв — опромінення при рентгенографії зубів.
· 0,005 Зв — припустиме опромінення населення при нормальнихумовах за рік.
· 0,001 Зв — фонове опромінення за рік.
· 0,0001 Зв — перегляд одногофутбольного матчу.
Привпливі іонізуючого опромінення летальна доза для ссавців складає 10 Зв, аенергія, що поглинаєтьс