Діяльність дошкільника

ВСТУП
Навколишнє середовище постійно впливає на органи чуттялюдини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захопленийсвоєю працею, робітник не помічає, що довкола нього відбувається, хоч навиробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механізми. З того, щозалишається в полі його зору, одне сприймається чітко, а інше відступає назадній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення.
Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, щоробиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складногозавдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів іявищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення дорослоїлюдини обмежуються 4—6 об'єктами одночасно. Тому вона завжди спрямована нащось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна доінших. Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка збирає у фокус сонячніпромені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини йспрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею. Самезосередженість на об'єктах дає змогу поглибити бачення, деталізувати явища тауспішно розв'язати проблему. Якщо людина розпорошує пізнавальні і продуктивнісили одночасно на багатьох питаннях, у неї залишається менше сил, а звідси—слабкі результати. Послідовне зосередження уваги спочатку на одному питанні, апотім на іншому дає можливість глибше вивчати їх у всіх деталях і досягативагоміших успіхів.
Із численних сигналів оточення людина виділяє те, щонеобхідне для цілеспрямованої діяльності в даний момент, залежно від цьогонадаючи кожному об'єктові відображення певного значення. У взаємодії знавколишнім середовищем складається вибіркове відображення свідомістю предметіві явищ, що забезпечується увагою. Вибірковість, яка регулює пізнавальну й продуктивнудіяльність, визначається можливостями особи та спрямованістю, метою їїдіяльності. Механізмами вибірковості уваги служать процеси довільної регуляціїдіяльності. В здатності довільно спрямовувати й зосереджувати увагу виявляєтьсяактивність людини. Постановка й постійне уточнення мети діяльності викликають,підтримують, поглиблюють, розподіляють і переключають увагу.
Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини,забезпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти— означає бути уважним до об'єктів діяльності. Напруження в діяльності завждипов'язане з відповідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовоюпсихічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відображення об'єктів зовнішньогосвіту відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованоїдіяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежатьповнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденнихпроблем.
Увага конче потрібна людині для виконання кожногонавчального чи трудового завдання. Особливого значення увага набуває узасвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, щоце основні ворота до свідомості, «єдині двері нашої душі», через які входять донас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. А П.Ф. Каптерєвзробив таке порівняння: «… Навчати неуважного — все одно що наповнювати водоюдіжку без дна». Уважність — запорука успіхів у розв'язанні проблем життя ідіяльності!
На вихователя покладено відповідальність за розвиток у дошкільниківпізнавальних процесів.
Розумова діяльність дитини багато в чому залежить від ступеня уваги.
Пізнавальні процеси характеризуються вибірковістю і певною спрямованістю. Цепояснюється притаманною психіці особливістю, яка називається увагою.
Дитина в перші місяці життя здатна зосереджуватись на предметах,виконуючи маніпуляційні дії з ними. Розвиток уваги передбачає підвищений рівеньсенсорної, інтелектуальної і рухової активності дитини.
Принципи керування діяльністю вихованців
Принцип поєднання педагогічного керівництва зрозвитком ініціативи та самостійності вихованців. У педагогічному процесікерівництво повинне підтримувати позитивні прагнення дітей. Звідси висновок — необхідно створювати умови для самоуправління.
Принцип свідомості та активності учнів у навчальномупроцесі.
Поєднання поваги до дитини вимогливістю. Вимогливість- міра поваги до особистості.
Принцип опори на позитивне.
Принцип єдності вимог школи, сім'ї, суспільства.
Принцип врахування вікових та індивідуальнихособливостей
Вихователь використовує кожний момент для виховання вдітей уваги. Наприклад, звертається до дітей: «Я знаю цікаву казку про рибок. Я вам обов'язковорозкажу її. Але раніше ви повинні поспостерігати за нашими рибками. Усе, щопомітите, розкажіть усім». Або: «Васильку, постеж за білкою, чому вона сьогодніневесела. І розкажи мені».
Про велике значення уваги в розумовому розвиткудошкільнят свідчить оцінка П.Я. Гальперіним цього процесу як згорнутоїавтоматизованої розумової дії — контролю, розвитку на його основі уважності йспостережливості.
Постановка вихователем ускладнених вимог становлення вдитини здатності керувати своєюувагою. В цьому виявляється суть довільності цих процесів. Підвести до цьогодітей можна, виховуючи н них інтерес до пізнання, прагнення до діяльності,постійно розвиваючи їхню допитливість. Встановлено, що довільність пізнавальнихпроцесів і уваги ефективніше формується в ігровій діяльності
Це підтверджує, що пряме навчання на заняттях повиннепоєднуватися з різними іграми та ігровими прийомами, які підвищують інтересдітей. Таке поєднання дає вихователеві можливість підтримувати пізнавальніпроцеси й увагу на достатньо високому рівні.
Крім того, вихователі повинні враховувати, щодовільність пізнавальних процесів якоюсь мірою стабілізується коли дитинакерується суспільними мотивами поведінки і у своїй практичній діяльності прагнепринести радість, задоволення навколишнім.

РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬ У МОЛОДШОМУ ЙСЕРЕДНЬОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
У перші роки дошкільного дитинства предметнадіяльність поступається провідним місцем грі. Гра, малювання, конструювання (атакож подібні з малюванням і конструюванням інші види продуктивної діяльності — аплікація, ліплення) остаточно оформлюються як самостійні види діяльності.
1.1 Предметна діяльність дошкільника
Оволодіння діями із предметами в дошкільному дитинствітриває. Дитина цього віку вже знайома з уживанням основних предметів, якізастосовуюються у домашньому побуті,- одягу, посуду, меблів та ін., однак технікаїхнього використання ще досить недосконала. Те ж саме стосується вживаннялопатки, совка, олівця, пензлика, тобто найпростіших знарядь. Удосконалюваннятехнічної форми дій із предметами триває: дитина вчиться застібати ґудзики,зав'язувати шнурки на черевиках, копати, правильно користуватися олівцем. Такідії засвоюються найуспішніше, якщо включені в приваблюючі дошкільника видидіяльності. Він найохочіше застібає ґудзики на ляльковому платті, чим навласному, учиться тримати олівець у процесі малювання й т.п. Дії із простими,знайомими предметами перестають викликати інтерес. Тепер дитину приваблюютьскладні, малознайомі предмети та дії з ними. Він намагається розібратися вїхньому улаштуванні і призначенні: задає питання дорослим, а якщо це можливо, прибігаєдо самостійного «експериментування». Іноді воно кінчається плачевно:видавлюються очі ляльці, ламається заводна машина, але в цілому це — показникзростаючої допитливості дитини, його інтересу до навколишніх речей. Такимчином, предметна діяльність, видозмінюючись, дає початок допитливості, яка дужеважлива для розумового розвитку.
З іншого боку, предметні дії починають засвоюватися йвиконуватися у зв'язку з елементарним самообслуговуванням, допомогою дорослим увиконанні побутових обов'язків.
У такий спосіб поступово відбувається перехідпредметної діяльності в побутову і закладаються основи для наступного засвоєннятрудових дій.
1.2 Сюжетно-рольова гра
Будова гри. Перш ніж обговорювати особливостісюжетно-рольових ігор дітей трьох-чотирьох років, подивимося, з яких сторінвона складається і по яких ознаках ігри можуть розрізнятися між собою.
Гра має певну тему. Діти грають в «родину»,«поліклініку», «подорожі», «космонавтів», «зоопарк». Все це — різні теми ігор.Здебільшого тема гри береться з навколишньої дійсності, але часто виникаютьігри на казкові теми («у Вінні-Пуха», «у Білосніжку та сім гномів» й ін.).Відповідно до теми будується сюжет гри — це ті події, які зображуються в грі.Сюжети ігор (за винятком самих примітивних) включають звичайно певнупослідовність подій: мама годує дочку, потім веде її гуляти, укладає спати йт.д. Ігри на ту саму тему можуть мати різні сюжети. Наприклад, гра в «родину» водних випадках може включати зображення прання, збирання, в інші — прогулянки,прийому гостей та ін.
Розігруюючи той або інший сюжет гри, дитина бере насебе певну роль — мами, льотчика, лікаря та ін. Як правило, в іграх буває неодна, а дві або більше ролі. Інакше неможливо передати навіть нескладний сюжет- неможна зображувати маму, якщо в неї немає дочки, або лікаря, якщо йомунікого лікувати. Коли дитина грає одина, віна бере на себе одну роль, а іншіролі роздає іграшкам — лялькам, іграшковим тваринам. У спільній грі, що маєдекількох учасників, ролі розподіляються між дітьми. Вони діляться на головні йдругорядні. Головна роль — роль людини, що по сюжету гри керує іншими. Це — роль мами (або папи) у родині, лікаря в поліклініці, капітана на кораблі.
Роль– це головне, що приваблює дитину в грі. Звичайногра вже починається з того, що дитина бере на себе роль, а вже потім, виходячиз неї, починає вигадувати сюжет гри.
В грі дитину приваблює, першза все, здатність зображувати людини (особливо дорослого). Тому, коли дитині пропонуютьграти самого себе, він відмовляється: це для нього не гра.
Ролі виконуються за допомогоюігрових дій. Лікар «вислуховуєхворого», робить йому « укол», дає вказівки про режим. Капітандивиться в підзорну трубу, дає команди про зміну курсу корабля. Ігрові діїможуть зображати ті або інші реальні, практичні дії людей (годування,вимірювання температури і т.п.), а можуть бути словесними (поради хворому,зауваження і повчання дитині, команди та ін..).
В одиночній грі всерозігрування сюжету складається з ігрових дій дитини, в сумісній грі — зігрових дій всіх її учасників.
В ігрових діяхвикористовується ігровий матеріал. Це — іграшки та інші предмети, за допомогоюяких дитина розігрує роль. Головна особливість ігрового матеріалу в тому, щопредмети використовуються в грі, як правило, не в своєму власному значенні, аяк заступники інших, справжніх предметів. Ми вже бачили, як в ранньомудитинстві вперше виникає ігрове використання предметів — з нього і починаєтьсярозвиток гри.
Хоча гра допускає достатньовільне використання ігрового матеріалу, предмети-заступники зовсім необов'язково повинні бути схожі зовні на ті справжні предмети, які нимизображаються. Вибір цього матеріалу має велике значення. По-перше, певнііграшки, особливо якщо вони є тематичним набором («Доктор Айболіт», «Перукарня» та ін.), можутьнаштовхувати дітей на виконання відповідної ролі, вибір теми і визначеннясюжету гри. По-друге, ігровий матеріал повинен обов'язково давати можливістьвиконання з ним ігрових дій. Коли дітям пропонували пограти в гру, де цілийсірник повинен був зображати маму-ведмедицю, половинка сірника — її синаМішутку, а сірникова коробка — його ліжечко, вони охоче погоджувалися. Протепропозиція зробити Мішуткой коробку, а ліжком — сірник викликало рішучізаперечення: «Так не буває».
Коли грають разом двоє абобільше дітей, вони вступають між собою у ролеві відносини, які визначаютьсяролями і виражаються в ігрових діях, звернених один до одного. «Дочка» просить «маму» дати їйцукерку, а «мама» пропонує спочаткувимити руки або говорить, що їй не можна їсти багато солодкого. «Капітан» віддає розпорядження, а «матрос» їхвиконує.
Окрім ролевих відносин, всумісній грі виявляються реальні відносини між граючими дітьми. Вонидомовляються про те, в що гратимуть, розподіляють між собою ролі, ігровийматеріал, обговорюють (найчастіше не наперед, а по ходу гри) ті або іншісторони сюжету, нерідко роблять один одному зауваження ( «Доктор так неговорить.»). Іноді реальні відносини приводять до конфлікту — діти не можутьдомовитися між собою і сумісна гра розпадається.
Розвиток гри. Молодші дошкільники грають,як правило, поодинці. Вони ще не уміють домовлятися між собою, розподілятиролі, ігровий матеріал. Теми їх ігор звичайно беруться з вражень власногожиття, з безпосереднього оточення. Це –«дочки-матері», «дитячий садок», «їзда»на машині або в тролейбусі, «лікування». Сюжети ігор одноманітні. Це найчастішебагатократне повторення одних і тих же ігрових дій.
Особливість ігор молодшихдошкільників полягає в тому, що серед ігрових дій переважають зовнішні дії, поможливості точно, буквально відтворюючі дії людей, що зображаються. Так, граючив «лікаря» після того, як в дитячому садку побував лікар і зробив дітям щеплення, молодші дошкільникинамагаються точно повторювати зовнішні дії лікаря: як він протирає руку дитиниспиртом, як робить укол, як після цього знову протирає місце уколу.
В іграх трирічних дітей словесні ігрові діївикористаються порівняно рідко. Але можна їх цьому спеціально навчити. Так, водному дослідженні з дітьми другої молодшої групи затівалися ігри звикористанням іграшкових телефонів. Спочатку дорослий «говорив по телефону» відімені казкових персонажів, а дитина йому відповідала. Потім самі діти (вже бездорослого) почали активно користуватися телефоном, «дзвонити» зайчикові,колобкові, Мийдодирові й розмовляти з ними.
Безпосереднім поштовхом до початку гри в молодшихдошкільників служить або рада дорослого, або недавно отримане враження(наприклад, медичний огляд у дитячому садку), або іграшка, що попалася на очі.Тому в цьому віці корисні іграшки й комплекти іграшок, що відносяться додоступних розумінню дітей видам людської діяльності.
Протягом молодшого й середнього дошкільного вікувідбувається значна зміна сюжетно-рольової гри. Це, насамперед, перехід відодиночних ігор до спільним, що включає двох і більше учасників. Відбуваєтьсявін поступово. Спочатку діти починають проявляти інтерес й увагу до гри іншоїдитини, епізодично включаються в неї на короткий час. Поки гра полягає лише увиконанні елементарних дій з іграшками (катання машини за мотузочку, накладання«їжі» на тарілку), вона ще не дає підстав для стійкого спілкування. Діти можутьмінятися іграшками, допомагати один одному, але потім знову розходяться, ікожний грає сам по собі.
У більше тривале спілкування діти починають вступати вміру розвитку ігрових умінь і більше детального знайомства з життям дорослихлюдей. Глибше проникаючи в життя дорослих, діти виявляють, що вона постійнопротікає в спілкуванні з іншими. Мама розмовляє з папою, подає родині обід,стежить за тим, як діти поводяться за столом. Продавець розмовляє з покупцями,перукар -з клієнтами. Прагнення відтворити в грі не тільки дії дорослих зречами, але і їхні взаємини приводить до того, що дитина починає мати потребу впартнерах, які грали б разом з ним. Виникає необхідність організувати гру, що включаєкілька ролей, домовитися з іншими дітьми. У середньому дошкільному віці вумовах дитячого саду починають виникати невеликі групки дітей (2-3 дитини), щочасто грають разом. Їх поєднує інтерес до тих самих тем ігор.
Разом з переходом від одиночної до спільної грирозширюється тематика дитячих ігор й ускладнюються їхні сюжети. Головним усюжетах дитячих ігор стає відтворення відносин між людьми. В іграх зникаєбагаторазове повторення одних і тих же дій. А самі ці дії відбуваються длятого, щоб виразити відношення до іншої людини у відповідності з узятою роллю.
Діти намагаються вести гру так, щоб дотримувалисявідомі їм правила поведінки людей у тій ситуації, що відбиває сюжет гри.
Спільна гра створює необхідність у розвитку реальнихвзаємин між граючими дітьми. Вони повинні навчитися домовлятися між собою,вирішувати виникаючі суперечки й непорозуміння. Однак у три-чотири роки цевикликає в дітей істотні труднощі, через які може порушуватися хід гри. Томувелике значення має керівництво грою з боку дорослого. Але це керівництвоповинне полягати не в нав'язуванні дітям готових рецептів (у що і як грати), ав організації обговорення й рішення питань, що виникають по ходу гри, самимидітьми.
Поступово організація та керівництво іграми переходятьдо самих дітей. Але не всі вони однаковою мірою в цьому беруть участь. Звичайнонайбільш активні й ініціативні діти, що знають багато сюжетів ігор, стаютьїхніми організаторами, інші ж учасники залишаються більш пасивними.
1.3 Малювання
До трьох років дитина звичайно вже мине стадіюкаракулів. Він має деякий запас графічних образів, що дозволяють йомузображувати предмети. Однак обмеженість цього запасу приводить до того, щорізні предмети зображуються однаково й звичайно ніхто, крім самої дитини, неможе точно визначити, що ж намальовано. Так, коли дітям трьох роківзапропонували намалювати яблуко, м'яч, кавун, картоплину, повітряну кулю,грушу, буряк, електричну лампочку й кубик, вони всі предмети зобразили задопомогою однакових неправильних кружечків або відмовилися малювати незнайомі.Зовсім однаково (у вигляді «головоногів») малювали трьохлітки й чоловічків,коли їх просили зобразити маму, папу, бабусю й себе, причому той же «головоног»уживався ними й для зображення собаки, коня.
Розвиток зображення предметів. Більша частина малюнківдітей трьох-чотирьох років — зображення окремих предметів. Розвиток дитячогомалювання відбувається під впливом навчання і знайомства із предметами навласному досвіді.
Вплив навчання позначається, насамперед, у тім, якіпредмети малює дитина. Звичайно діти, які виховуються будинку, найчастішемалюють чоловічків, будиночки, квіточки, автомобілі. Діти, що відвідуютьдитячий сад і що займаються малюванням по програмі, малюють стрічечки, доріжки,огорожі, сонечко, кульки, сніговиків, ялинки й ін.
Вирішальний вплив робить навчання й на те, як малюєдитина, як він зображує різні предмети.
Дорослі навчають дітей малюванню різними шляхами. Вонипоказують дітям, як зображується той або інший предмет, вчать технічнимприйомам (як проводити округлі й прямі лінії, повертати їх під кутом, наноситимазки кистю), звертають увагу дітей на недоліки в їхніх малюнках і радять, якїх усунути, пропонують краще розглянути зображувані предмети й указують на їхніособливості, які варто відобразити в малюнку. Все це безумовно впливає нарозвиток малювання, але впливає по-різному.
Якщо дорослі переважно показують дитині, як малюютьпевні предмети, і дитина намагається копіювати зразки (однаково, намальованідорослим або наявні в книжці), то ці зразки, звичайно сильно спрощені,перетворюються в застиглі шаблони, тобто без істотних змін переходять із одногомалюнка в іншій. Дитина не піклується про те, щоб його малюнок був схожий назображуваний предмет; він знає, що так малюють, наприклад, будинок, і цього знього досить. Шаблонові способи зображення деяких предметів (чоловічків,будиночків, дерев, квітів й ін.) настільки живучі, що передаються з покоління впокоління. Дитина, яка ніколи не жила в селі, малюючи будиночок, зображує йогоодноповерховим із трикутним дахом і трубою, з якої йде дим.
Значно більше допомагає розвитку малювання такенавчання, при якому дитині дають деякі технічні прийоми зображення йнамагаються звернути увагу на особливості зображуваних предметів.
Можуть привести до того, щоб дитина почала малювати,як дорослі. І зовсім не тільки через те, що він погано володіє технічнимиприйомами. Діти ще не можуть засвоїти, що малюнок завжди зображує тільки видиміособливості предметів, якщо дивитися на предмет з однієї сторони. На дитячиймалюнок впливає весь досвід дитини, отримана самими різними шляхами — прирозгляданні предметів, їхньому обмацуванні, виконанні з ними різноманітних дій.Крім того, дитина зображує тільки ті особливості предметів, які здаються йомуважливими, опускаючи багато інших. Так, одна дівчинка намалювала вікно, а потімперекреслила його лінією, що йде зверху вниз. Коли неї запитали, що це, дитинавідповів: «Це так закривають штору». А хлопчик, що намалював «головонога», наздивоване питання дорослого: «Як, тільки голова й ноги?», упевнено заявив:«Звичайно, цього досить, щоб дивитись і ходити гуляти».
Малюнок дитини змінюється залежно від того, що вінробить із предметами, як знайомиться із ними, на що звертає увагу. Один раздітям запропонували пограти з опудалом білки, а після цього попросили їїнамалювати. Виявилося, що малюнок залежав від того, як дитина знайомилася ізпредметом.
Після чотирьох років деякі діти починають використатикольори як обов'язкова ознака певних предметів і зафарбовують ці предметизавжди однаково (трава зелена, небо синє, сонце жовте або червоне й ін.). Однакце не результат власних спостережень, а колірні шаблони, запозичені в дорослих(подібно будиночку з димом із труби).
Задум малюнка. Малювання й гра. Дитина трьох-чотирьохроків заздалегідь намічає, що він буде малювати. Однак його задуми звичайнообмежуються позначенням окремих предметів. Вони ще досить нестійкі й можутьзмінюватися в ході малювання.
Часто задум малюнка включений у гру й саме малюванняпроходить, як своєрідна гра.
1.4 Конструювання
Виділення конструювання із гри. До початку дошкільногодитинства дитина вміє створювати деякі елементарні будівлі. Однак конструюванняще не виділилося в самостійний вид діяльності. Звичайно конструктивні діївключені в гру й мають допоміжне значення. Часто дитина обмежується самимпримітивним об'єднанням декількох деталей і вже надає їм ігрового змісту.
Протягом четвертого-п'ятого року життя складаєтьсяконструктивна діяльність, спеціально спрямована на створення конструкцій, щозображують різні предмети й ситуації. Це може відбуватися поза грою або узв'язку із грою, але конструктивні задуми здобувають самостійне значення йчасто підкоряють собі гру.
Види конструювання. У первісному оволодінніконструюванням, що відбувається під керівництвом дорослих, велике значеннямають методи навчання — особливо характер тих завдань, які даються дітям.Залежно від характеру завдань виділяються три види конструювання: конструюванняза зразком, за умовами й задумом.
При конструюванні за зразком діти відтворюють зразок, представленийу формі готової конструкції, малюнка, фотографії, нарешті, найпростішогокреслення й нерозчленованої схеми, у якій позначений тільки загальний контурнеобхідної конструкції.
Конструювання за умовами полягає в тому, що дітиконструюють уже знайомі предмети з урахуванням вимог, пропонованих їхнімпризначенням. Наприклад, будинок повинен бути такого розміру, щоб у ньому моглижити ляльки, міст повинен мати таку ширину, щоб на ньому могли розминутися двімашини, що їдуть у різні сторони, і т.п.
Конструювання за задумом припускає або пропозиціюдитині певної теми («Побудуй міст, який хочеш»), або задум дитиною й теми, ісамої будівлі.
Поділ цих видів конструювання досить умовний. Вониможуть по-різному сполучатися між собою й стосуються, головним чином,проведення організованих занять у дитячому саду. В умовах сімейного вихованнядорослі частіше керують дитячим конструюванням, створюючи конструкції разом здитиною, попутно показуючи їй прийоми використання сполучень будівельнихдеталей, допомагаючи виправляти помилки, що порушують стійкість конструкції абоїї подібність із зображуваним предметом.
Конструктивні уявлення. Навчаючись конструюванню, дітипоступово опановують уявленнями про конструкції предметів і конструктивнихвластивостей деталей будівельного матеріалу. Адже конструкція, будова предмета- зовсім не те, що його зовнішній вигляд. Якщо дитина малює, наприклад, підйомнийкран, він зображує кабіну, потім домальовує до неї стрілу й колеса. Але щобпобудувати підйомний кран, необхідно не тільки дотримувати іншого порядку, алей ураховувати, що основу крана становить досить масивна й стійка платформа,інакше конструкція розвалиться ще в процесі будівництва. Конструктивнівластивості деталей будівельного матеріалу з'ясовуються, коли дитина починаєпоєднувати їх у загальній конструкції. Якщо предмет високий і має виступаючічастини, вони повинні бути врівноважені важкою підставою. Куб однаково стійкий,на яку би грань його не поставили, а от брусок буде стійкий, тільки якщо йогопокласти на одну з бічних граней; поставлений торцем, він губить стійкість.Важко створити міцну будівлю з одних пластин, але сполучення пластин з кубиками- цілком надійно.
Установлено, що для розвитку конструктивних уявлень (ідля підвищення загального розвиваючого значення конструювання) дуже важливовчасно переводити дітей від використання як зразки готових конструкцій та їхніхдетальних зображень до використання схем. У розчленованих зразках видні всідеталі і їхнє розташування. Зникає найважливіше — необхідність самостійнопідбирати деталі, випробовувати придатність їхніх різних сполучень.
При самостійному конструюванні в дітей молодшого йсереднього дошкільного віку конструктивні задуми ще нестійкі. Часто вонивиникають і змінюються в ході гри, що конструювання обслуговує.
У самому процесі конструювання діти частоперебудовують невдалі частини будівлі, тому що заздалегідь наміченогорозгорнутого плану будівлі ще немає — він намічаєтся тільки загалом іуточнюється по ходу справи, у результаті практичних проб.
Відсутність розгорнутого планування позначається втім, що діти, як правило, не можуть заздалегідь ураховувати умови, яким повиннавідповідати будівля, зауважують порушення цих умов тільки після закінченняконструювання або в його ході й переробляють будівлю.
1.5 Керування діями дошкільника
Розвиток довільності. Розвиток довільного керуваннядіями припускає постановку усе більше віддалених цілей, збільшення часу,протягом якого дитина може виконувати дію, яка для нього не приваблива. Ставитиперед собою цілі та приймати цілі, поставлені дорослим, дитина починає вранньому віці. Але, як ми бачили, цілі дуже часто не досягаються. Різнізовнішні обставини відволікають дитину або їй просто набридає, і вона кидаєсправу, не доводячи її до кінця. У дошкільному віці можливості досягненняпоставлених цілей поступово зростають.
В одному експерименті перед дітьми ставилася метапрокотити по вузькій доріжці м'яч. Для цього потрібно було йти зігнувшись іштовхати м'яч двома руками. Коли дитина з’являлася на півдорозі, йому назустріч виїжджала гарна іграшкова машина.Всі діти дворічного віку переставали котити м'яч і починали грати з машиною.Після цього тільки половина з них знову поверталась до перерваної дії йзакінчувала його. Трьох-чотирьохрічні діти грали з машиною значно рідше, ібільша частина (більше 80%) виконала завдання до кінця.
Але описане завдання було досить простим і виконувалося швидко.Більше складні й тривалі довільні дії ще представляють для дітей значнітруднощі.
Дітям давалося малоцікаве завдання: потрібно було кріпитипо двох кубика спеціальним цвяхом, що уставлявся в отвір у стінках кубиків.Що-небудь будувати з кубиків заборонялося. Виявилося, що деякі діти трьох —п'яти років виконали завдання з точним дотриманням інструкції. Біля половинивипробуваних не могли придушити бажання робити зі здвоєних кубиків які-небудьбудівлі (спорудження, «дороги», «забори» й ін.). Третина дітей зовсімвідволіклася від основного завдання — скріплення кубиків. (З матеріалів В.К.Котырло.)
Підміна завдань. Якщо потрібно виконати яку-небудьнецікаву для них справу, діти найчастіше не просто відмовляються від завдання,а видозмінюють його, перетворюючи в гру, і тим самим роблять його цікавим длясебе. Коли дитина, наприклад, збирає іграшки на вимогу дорослого, він починаєзбирання, але потім або вносить у неї ігрові моменти, або зовсім заміняє грою.
Значення успіху й невдачі. У першій половинідошкільного дитинства на виконання дітьми довільних, цілеспрямованих дій упершепочинають впливати успіхи й невдачі при виконанні завдань. Для молодшихдошкільників успіх або невдача ще не занадто значимі. Вони погано оцінюютьрезультати своїх дій, і невдача їх, як правило, не засмучує. У середньомудошкільному віці положення, однак, змінюється: невдачі позбавляють дітейбажання продовжувати дія, успіхи, навпаки, породжують прагнення доводити справадо кінця.
Супідрядність цілей. Коли дорослі хочуть домогтися віддитини виконання якої-небудь необхідної дії, вони часто обіцяють його за цевинагородити: «Забери в ящик іграшки й одержиш цукерку». У цьому випадку віддитини потрібно, щоб він робив щось одне заради чогось іншого, тобто зв'язувавміж собою дві різних мети: збирання іграшок й одержання цукерки. Однак длямаленької дитини це не так-те просто.
Установлення зв'язків між цілями, підпорядкуванняоднієї дії іншій —важлива сторона розвитку довільності поводження й волі дитини в цілому. Алевона тільки починає складатися в першій половині дошкільного дитинства. Дитина можезв'язати дві мети тільки в умовах, коли друга досягається відразу ж післядосягнення першої, причому дія, спрямована на досягнення першої мети, просто йне вимагає зусиль.
Один з найбільш доступних дітям видів супідрядності цілей- виготовлення найпростіших іграшок для того, щоб потім з ними грати.
На поведінку дітей робить дуже сильний вплив ситуація,те, що вони бачать у цей момент. Коли молодшим дошкільникам запропонувалирозкласти кульки по коробочках, пообіцяв після цього дати нову гарну іграшку,діти прийнялися за виконання непривабливої дії. Коштувало, однак, поставити цюіграшку перед дитиною, як вона виявлялася не взмозі продовжувати розкладуваннякульок — іграшка поглинала її цілком і вона починала просто випрошувати її в дорослого.
Труднощі зв'язування, супідрядності двох цілейприводить до того, що діти молодшого й середнього дошкільного віку ще не можутьзасвоїти значення призу за виграш у грі із правилами. Всі описані особливостідовільних дій, властиві дітям трьох-чотирьох років, приводять до того, що вонище не в змозі скільки-небудь тривалий час підкоряти свою поведінку правилам,зазначеним дорослими. Щоб заняття, які проводить вихователь із дітьми цьоговіку, були успішними, завдання, які їм даються, повинні надаватися в ігровій формі.У випадках же, коли від дітей потрібно точне виконання інструкції, її необхіднодавати покроково, кожний раз ставлячи перед дітьми найближчу конкретну мету.
Словесне керування діями. І все-таки успіхидошкільників у керуванні своїми діями в порівнянні з дітьми раннього вікудосить значні.
Ці успіхи досягаються за рахунок переходу до мовного,словесного керівництва у виконанні власних дій. Дитина починає за допомогоюмови керувати собою, якби нагадувати: про, що й для чого віна робить. І самецікаве, що трьох-чотирьохлітка вимовляє слова, які направляють і підтримуютьвиконання дій, уголос (або хоча б пошепки), супроводжуючи ними сам хід дії. Іце не «каприз» дитини, а необхідність, вираження важливого щабля розвиткудовільності.
Розвиток уваги. У першій половині дошкільногодитинства увага дітей залишається мимовільною. Однак її стійкість істотнозростає. Діти можуть подовгу, годинами займатися привабливою для них справою,не відволікаючись і не перемикаючись на інші заняття. Головною передумовою длянаступного оволодіння довільною увагою є виникаюче в цьому віці словеснекерування діями: поки воно стосується тільки цілей і способів виконання дії,але згодом починає використатися й для контролю за правильністю виконання дій.

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ СТАРШОГОДОШКІЛЬНИКА
У старшому дошкільному віці провідною діяльністюпродовжує залишатися сюжетно-рольова гра. Причому й у тому випадку, якщо дитинашести років починає вчитися в школі. Гра, як правило, більше приваблює дитину, ніжчитання, і тільки поступово протягом шостого і сьомого роки життя він може вдостатній мері освоїти основні елементи навчальної діяльності. Продовжуютьрозвиватися в старшому дошкільному віці й продуктивні види діяльності — малювання, конструювання та ін. Їхнє використання значною мірою сприяєвиробленню в дитини психологічних якостей, необхідних для систематичного навчанняй праці. Разом з тим старший дошкільник починає виконувати й такі види дій, якіможна оцінювати як перехідні від предметних і побутових до трудових.
2.1 Гра в старшому дошкільному віці
Особливості сюжетно-рольової гри. Сюжетно-рольова грастарших дошкільників, як правило, колективна. Вона відрізняється більшою розмаїтістютематики, складністю й розгорненням сюжетів. Діти відбивають в іграх події таситуації, що далеко виходять за рамки їхнього особистого досвіду, прагнутьвідтворити те, що відбувається в житті країни й усього людства — освоєнняПівнічного полюса й Антарктиди, космічні польоти, боротьбу за мир.
Як правило, вони заздалегідь планують гру — домовляються між собою про тему гри, розподіляють ролі, підбирають потрібнийігровий матеріал. Сам же сюжет гри звичайно визначається в її ході за рахуноквиконання кожним учасником своїх рольових дій, звернених до партнерів по грі, іїхніх відповідних дій.
Однак далеко не завжди дітям вдається (особливо привеликій кількості учасників гри) послідовно розвертати складний сюжет. Нерідкозадуми окремих дітей приходять в протиріччя або діти не розуміють змістузвернених до них рольових дій партнера. У цих випадках потрібне спеціальнеобговорення подальшого ходу гри, нерідко — втручання дорослого.
В іграх, що мають розгорнутий сюжет, уже неможливо«буквально» виконувати кожну ігрову дію — це тільки гальмує розвиток сюжету.Тому ігрові дії старших дошкільників звичайно виглядають скоріше натяком навиконання дії, чим реальним його виконанням. Вони здобувають умовний характер:їжа зображується одним змахом руки по напрямку до рота, лист — проведеннямрукою в повітрі над папером і т.п. Значна частина дій взагалі не виконується, атільки позначається словесно («Вже поїли», «Їдемо, приїхали»). Оскільки длядітей найважливіше — передати рольові відносини, основного значення набуваютьсловесні обіги від імені своєї ролі до інших учасників гри.
Все більшу увагу діти приділяють точному дотриманнюправил, які накладає на кожного учасника гри виконувана їм роль. Відхилення відїхнього виконання відразу ж зауважується партнерами по грі й викликає їхнійосуд.
Змінюється в старшому дошкільному віці й використанняігрового матеріалу. Оскільки ігрові дії виконуються здебільшого умовно, для нихнепотрібні предмети, з якими можна діяти, як зі справжніми. Значно більшепривабливими для дітей стають аксесуари, що позначають роль (підзорна труба длякапітана, безкозирка — для матроса, сумка із червоним хрестом або білоюшапочкою — для лікаря, пилозахисні окуляри — для мотоцикліста й т.п.).
Складний характер здобуває в старших дошкільниківспіввідношення рольових і реальних взаємин. У цьому віці вже, як правило,виділилися діти, що постійно є організаторами ігор. Вони звичайно одержують іголовні ролі. Однак трапляється, що така дитина вибирає другорядну роль, алепри цьому «веде» всю гру, визначаючи дії інших її учасників.
Організатори ігор звичайно мають авторитет середоднолітків. Їхні індивідуально-психологічні якості, методи керівництва іграмиможуть вплинути на реальні взаємини дітей в іграх і через це — на загальнийстиль спілкування дітей та їхню поведінку. Тому з боку вихователя потрібнаособлива увага до таких дітей і, якщо необхідно, індивідуальна робота з ними.
У дітей старшого дошкільного віку, поряд зі спільноюсюжетно-рольовою грою, одержує розвиток інший її різновид— режисерська гра. Це- одиночна гра, але яка вібрала досвід спільної. В ній дитина не бере на себеніякої ролі, а виступає як режисер у театрі. Він роздає ролі іграшкам, а самобмежується тим, що пересуває їх, придумуючи події, що відбуваються з ними.
Сюжети таких ігор можуть досягати великої складності.Це, наприклад, бої цілих армій, що мають генералів, офіцерів, розвідників іскладених із пластмасових солдатиків, вершників, гармат, танків.
Ігри з правилами. Крім сюжетно-рольової гри в старшомудошкільному віці великого значення набувають інші види ігор — рухлива й дидактична(навчальна). Такі ігри не виникають у самостійній діяльності дітей. Їхпридумують і пропонують дорослі з метою вдосконалювання рухів або вироблення вдітей різних знань і навичок. Деякі рухливі ігри передаються з покоління впокоління (схованки, лапта) і переходять до молодших дітей від старших. Рухливій дидактичні ігри подібні до сюжетно-рольової гри в тому відношенні, що містятьу собі її елементи — іноді сюжет (наприклад, ігри типу «подорожі» з викиданнямокулярів за допомогою кубика), іноді — привабливий ігровий матеріал (ігри типулото) і майже завжди — явні або приховані ролі. У таких іграх, як«Гусаки-гусаки, додому», «Козаки та розбійники», ролі позначені прямо. Але вонифактично є й у схованках (ролі тих що ховаються та того що шукає), і в салочках(ролі доганяючих тікаючих), і в багатьох інших рухливих і дидактичних іграх(ролі того хто водить, шукаючого й т.п.).
Загальна особливість рухливої та дидактичної ігорскладається, в тому що це — ігри із правилами. Їхній основний зміст для дитини зводитьсядо строгого виконання правил і виграшу.
Молодші дошкільники ще нездатні всерйоз грати в такіігри — вони завжди й поруч не дотримують правил і потрібна пильна увагадорослого, щоб гра не порушувалася. В середньому дошкільному віці діти потрохупочинають виконувати правила більш точно, але усе ще не розуміють сенсу виграшу.Якщо за умовами гри той, хто виграв, одержує як приз, наприклад, картинку, іншідіти починають просити картинки теж, не розуміючи, чому їх обділили (адже вонинамагалися!). І тільки старші діти підкоряються правилам повністю й прагнутьперемогти в грі. Ігри із правилами стають їхніми улюбленими іграми, і готовитьїх до цьому сюжетно-рольова гра, коли вони вчаться виконувати правила,обумовлені роллю.
Різниця між поведінкою молодших і старших дошкільниківу грі із правилами добре видна з наступного приклада.
Дівчинки ховалися, а я їх шукав. У кімнаті, девідбувалася гра, стояла вішалка, на якій висів одяг. Ховатися за нею булоулюбленим місцем. Я, звичайно, бачив, де вони ховалися, але не показував цьогой довго ходив по кімнаті, кажучи: «А де ж мої дівчинки?» Коли я підходив до місця,де сховалися дівчинки, я чув, як за вішалкою розігрувалася «драма». Молодшарвалася кинутися до мене, а старша затискала їй рот, шепотіла: «Сиди тихо!» — івтримувала силою на місці. Нарешті, молодша, не витримуючи напруги, вириваласяй спрямовувалася до мене зі словами: «От я!» Старша виходила незадоволена йзаявляла, що більше з нею грати не буде, тому що вона грати не вміє. Подібніспостереження показали мені, що якщо для старшої зміст гри полягав у виконаннівзятої на себе ролі й пов'язаного з нею правила, те для молодшої зміст гри полягаву спілкуванні із мною. (Зі спостережень Д. Б. Эльконина.)

2.2 Малювання в старших дошкільників
Старший дошкільний вік — вік розквіту дитячогомалювання. Особливо це стосується п'ятирічних дітей, тому що на сьомому роціжиття інтерес до малювання, захоплення їм починають трохи спадати.
Сюжетне малювання. Від зображення окремих предметівдіти переходять до сюжетного малювання — зображенню життєвих подій, сцен ізказок і розповідей, що містять безліч предметів і персонажів. Створеннямалюнків починає випереджатися розгорнутим задумом, що потім послідовновтілюється в життя.
Схематизм у дитячому малюнку. Побудова сюжетнихмалюнків, розташування зображуваних предметів, людей, тварин і сам характерїхнього зображення відрізняються рядом особливостей, які позначаються як схематизмдитячого малюнка.
Дитячий схематичний малюнок завжди площинний. Він непередає обсяг предметів і перспективних скорочень — їхнє зменшення залежно відвідстаней. Типовим для нього є розташування предметів і персонажів в один ряд.Уздовж нижнього краю аркуша паперу проводиться лінія, що зображує землю, на нійі розташовані люди, будинки, дерева, тварини, які ніколи не заслоняють одинодного. Уздовж верхнього краю аркуша проводиться інша лінія — небо. На ньомуможуть міститися сонце, хмари, птахи. Тільки під впливом систематичногонавчання діти можуть опанувати прийом заповнення всього простору аркуша, але іто при вільному малюванні вони часто відмовляються від цього прийому.
Зображення людей, тварин, предметів у схематичномумалюнку часто досить детальні, але деталі скоріше позначені, чим зображені:руки й ноги — одинарні або подвійні прямі лінії, ступні — загнуті кінці ліній,пальці — пучок рисок і т.д. Люди й тварини зображені в застиглих позах, обличчямдо глядача або в профіль. На малюнках можуть позначатися невидимі частини влюдини, зображеного сидячої на коні в профіль, видні обоє ока й обидві ноги.Деякі малюнки мають «рентгенівський» характер — трамвай, а в ньому видні людина весь зріст, в одягненої людини видний «живіт» (пупок) і навіть серце. Буває,що дитина, прагнучи позначити зникнення якого-небудь предмета (наприклад,відхід одного з персонажів), закреслює його зображення.
Схематизм дитячих малюнків говорить про те, що дітизображують не тільки те, що вони бачать, але й те, що вони знають пронавколишній світ.
Виразність дитячих малюнків. Незважаючи на схематизм,дитячі малюнки часто бувають дуже виразними, тому що передають відношення дитинидо того, що він зображує.
Для цього застосовуються різні способи. Особливостіпредметів і персонажів, що роблять найбільше враження на дитину, вонапідкреслює, зображуючи з перебільшеному виді. У страшного тигра — величезнапаща з великою кількістю гострих зубів. Усе, що приваблює дитину (добрі, гарнілюди, тварини), зображується особливо ретельно, усіляко прикрашається, інавпаки, все погане, зухвале негативне відношення (злі звірі, Баба Яга й ін.),рисується недбало, криво, абияк. Виразне значення мають й кольори. Привабливіперсонажі, предмети розфарбовуються яскравими, чистими фарбами, непривабливі– темними,брудними. Дійсні кольори предметів при цьому не враховуються.
Виразність дитячих малюнків настільки велика, що використовуєтьсядля того, щоб з'ясувати відношення дитини до людей, які його оточують. Припсихологічних обстеженнях дітей просять намалювати свою родину й по розмірахзображення членів родини (у тому числі й себе самого), їхньому розташуванню,старанності промальовування деталей судять про те, як дитина почуває себе вродині, як ставиться до матері, батькові, братам і сестрам.
Індивідуальні розходження в дитячих малюнках. Далеконе всі діти малюють однаково. Тут позначаються індивідуальні інтереси, смаки й прихильності,ступінь навченості малюванню, загальна емоційність дитини, його життєвий досвіді багато інших якостей. Це проявляється й у змісті дитячих малюнків, їхніхсюжетах, і в способах зображення. Одні діти більше малюють різні явища природи,реальні події повсякденного життя людей, інші виражають у малюнках своїнездійснені мрії, зображують казковий, фантастичний мир. Нерідко протягомякогось проміжку часу дитина постійно захоплена одними й тими самими сюжетами,а потім переходить до інших.
У кожної дитини з'являється ряд улюблених тем.
Творчество в дитячому малюнку. Створення й втіленнязадуму в малюнку — самий яскравий прояв творчості в дошкільному дитинстві. Виразністьдитячих малюнків, їхня своєрідність справляють враження не.тільки на дітей, алей на дорослих, надають їм цінність, що виходить за межі тільки особистих,індивідуальних досягнень дитини.
Дитяче малювання розвивається під вирішальним впливомнавчання. Дитина, що не опанувала основними технічними прийомами малювання, щоне навчилася послідовному втіленню задуму, не може створити досить складних івиразних зображень. Разом з тим надмірне оволодіння «дорослими» способамималювання може знищіти оригінальність дитячих малюнків, знизити їхнювиразність. У деяких дослідженнях було встановлено, що при цілеспрямованомунавчанні діти п'яти-шести років можуть засвоїти, наприклад, прийоми об'ємногозображення предметів і передачі перспективи. Однак це не сприяє проявам дитячоїтворчості. Знайти потрібне співвідношення між навчанням дітей малюванню йнаданням їм необхідної самостійності, спонуканням до створення й втіленнявласних задумів — одне із самих важких і важливих завдань, що стоять переддошкільним вихованням.
2.3 Конструювання в старшихдошкільників
У старшому дошкільному віці конструювання стаєскладною й різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовуютьрізні конструктори з металу, пластмаси, дерева з різним типом з'єднаннядеталей. Своєрідним видом конструювання в старших дошкільників є конструюванняз паперу, природного й непридатного матеріалу. При відповідному навчанні дітипочинають оволодівати ним у середньому дошкільному віці, а в старшому вжеможуть самостійно задумати й виконати оригінальний виріб.
Зміст конструювання. Використовуючи будівельні набори,діти будують палаци, станції метро, вежі, кораблі й інші складні предмети.Значне поширення одержує сюжетне конструювання, коли конструкція відбиваєобстановку певної казки або ситуацію, знайому дітям із власного досвіду. Востанньому випадку вони прагнуть домогтися подібності конструкції з реальноюситуацією. Сюжетне конструювання стає спільною діяльністю: складну сюжетну конструкціюзадумують і виконують спільно кілька дітей.
Розвиток конструктивного задуму й планування дій.
Основна відмінність конструювання старших дошкільниківвід конструювання дітей попередніх вікових груп — наявність попередньогорозгорнутого задуму конструкції й складання плану його виконання. Задуми дітейстають великими та деталізованими, які включають сполучення безліч окремихдеталей.
Планування дій по реалізації задуму полягає в тому, щозаздалегідь, до початку конструювання, діти розмічають простір, де будутьрозташовані окремі частини конструкції, визначають, якими саме вони повиннібути та у якій послідовності їх потрібно будувати.
2.4 Елементи навчальної та трудовоїдіяльності у старших дошкільників
Систематичної навчальної й трудової діяльності встарших дошкільників ще немає. Відбувається тільки підготовка дітей домайбутньої участі в цих видах діяльності. Не представляють виключення дітишестирічного віку, які навчаються по програмі першого класу чотирирічноїпочаткової школи: цей клас повинен вирішувати головним чином підготовчізавдання.
Підготовка до оволодіння навчальною діяльністю вдошкільному дитинстві включає розвиток пізнавальних інтересів і засвоєннянавчальних дій.
Пізнавальні інтереси. Діти старшого дошкільного вікузвичайно жваво цікавляться всім, що їх оточує, про що їм розповідають дорослі,задають багато питань. Якщо в три-чотири роки тільки невелика частина питаньспрямована на одержання нових знань, з'ясування незрозумілого, то в п'ять-шістьроків такі питання стають переважними. Діти часто цікавляться причинамирізноманітних явищ, з’вязками, що існують між ними: «Чому йде дощ?», «Навіщо потрібнополивати рослини?», «Навіщо доктор слухає хворого?», «Звідки беруться зірки?».Ці й інші подібні їм питання — прояв допитливості, інтересу до всього нового,незрозумілого.
Інтерес до того або іншого явища, як правило, швидковиникає й швидко зникає, переміняється іншим. Але бувають випадки, коли в дітейдуже рано виникає стійкий інтерес, необхідний для успішного виконаннянавчальної діяльності.
Звичайно стійкі пізнавальні інтереси починаютьскладатися в дітей до кінця дошкільного дитинства й залежать від змісту тихзнань, які одержує дитина в процесі дошкільного навчання. Якщо дітей знайомлятьне з окремими предметами і явищами, а із загальними законами, яким вонипідкоряються, з тим, чому ростуть рослини, як тварини пристосовуються до умовжиття, харчуються, рятуються від ворогів, як улаштовані слова, для чого людямпотрібні числа й т.п.- діти з величезним інтересом намагаються з'ясувати, як цізакони проявляються в нових випадках, перед ними розкриваються різні сторонинавколишнього світу, а в навчанні вони починають бачити шлях до дивнихвідкриттів. Але пізнавальні інтереси створюють тільки бажання вчитися. Для тогощоб не тільки хотіти, але й уміти вчитися, потрібно опанувати навчальнимидіями.
Навчальні дії. Головне в оволодінні навчальними діями– навчитися відрізняти навчальні завдання від практичних життєвих ситуацій.Нерідко дошкільник, вислухавши арифметичне завдання, думає не про те, які діїпотрібно виконати, щоб його вирішити, а про ту ситуацію, що описана в умовах.«Мама з'їла чотири цукерки, а Мише дала дві. Скільки цукерок вони з'їли разом?»«А чому вона Мише так мало дала,— запитує дитина.— Треба було нарівно»,— івідмовляється лічити. Буває, що діти замість виконання арифметичних дійпосилаються на свій життєвий досвід. «У великому бідоні було сім літрів молока,а в маленькому на два літри менше. Скільки молока було в маленькому бідоні?»«Три літри»,— відповідає дитина. «Чому три?» — «А я бачив маленький бидончик,туди більше не влізе». Все це — прояв нерозуміння змісту навчальних завдань,ціль яких — навчитися чомусь.
Діти починають приймати навчальні завдання спочаткутільки в тих випадках, коли отримані знання й навички можна відразу жвикористати в грі, малюванні або інший досить привабливій діяльності. Тільки докінця дошкільного дитинства стає можливим свідоме засвоєння знань «прозапас»,розуміння того, що вони будуть потрібні в майбутньому. І все-таки цезалишається для дитини нелегкою справою, якщо самі знання його не цікавлять,можливість діяти заради одержання віддалених результатів ще занадто мала.
Розуміння змісту навчальних завдань необхідно нетільки для того, щоб дитина їх виконувала (виконувати їх він може й під впливомвимог дорослого), а й для того, щоб він спеціально звертав увагу на способи дій,намагався їх засвоїти. Проявом уваги до способів дій служать виникаючі в дітейзвертання до дорослого із проханнями оцінити правильність виконання завдання,дотримання тих вимог, яким воно повинне відповідати. Так, в одному дослідженніпри складанні складного візерунка за зразком старші дошкільники запитуваливихователя: «Подивитеся, будь ласка, правильно в мене виходить?», «Потрібно,щоб куточок до куточка й щоб цей трикутник був напроти цього. Правильно?»
Оцінка дорослим ходу й результатів виконання дітьминавчальних завдань приводить до розвитку в них самооцінки. Уміння правильнооцінювати результат своїх дій зовсім необхідно для успішного навчання. Покидитині здається, що все в нього виходить добре, він не прагне до того, щобполіпшувати, удосконалювати свої знання й навички. Однак досить правильноїсамооцінки в межах дошкільного дитинства досягають тільки деякі діти. Убільшості залишається тенденція завищувати свої успіхи.
Формування трудових якостей. Свідома участь упродуктивній праці (тобто в праці, спрямованій на виробництво матеріальних ідуховних цінностей) вимагає від людини ряду складних психологічних якостей:розуміння суспільного значення праці, уміння діяти разом з іншими, спільнодомагатися наміченого результату, планування дій, їхнього підпорядкуванняпоставленої мети, уміння переборювати труднощі. Ці якості перевищуютьможливості дитини-дошкільника, хоча й починають складатися в старшомудошкільному віці.
Засвоєння знань і умінь відбувається в дошкільникаголовним чином поза виконанням навчальних завдань, психологічні якості,необхідні для праці, складаються переважно поза виконанням завдань трудових. Цевідбувається при спостереженні праці дорослих, слуханні книжок, розгляданнікартинок у грі, малюванні, конструюванні й інших видах діяльності. Тому трудовевиховання дошкільників охоплює набагато більше широке коло питань, чим тількиїхня власна участь у праці.
Трудові дії старших дошкільників. Коли дітидошкільного віку виконують завдання, які дорослі вважають трудовими — чергуютьпо групі, беруть участь у збиранні, доглядають за рослинами, скопують грядки йін., для самих дітей вони найчастіше не відрізняються від гри, предметних іпобутових дій.
Такі завдання набувають сенсу дійсно трудових, колидіти усвідомлюють значення їхнього виконання для інших людей й обов'язковістьодержання заданого результату. Цьому сприяє організація спільного виконаннядітьми трудових завдань із таким розподілом обов'язків, коли якість роботикожної дитини має вирішальне значення для якості роботи інших дітей і длязагального результату. Якщо, наприклад, дітям поручається вимити кубики, тонайбільш доцільним буде такий розподіл дій: двоє миють, один споліскує, двоєвитирають й один складає. Якщо перші дві дитини будуть виконувати свою частинуроботи погано, третьому прийдеться або перемивати кубики й затримувати всіх,або залишати їх брудними й утрудняти роботу що витирають.
Виконання дошкільниками трудових дій організується йнаправляється дорослими й не може проходити без постійної участі дорослих,допомоги дітям у плануванні й узгодженні дій.
2.5 Керування діяльністю в старшомудошкільному віці
Супідрядність мотивів. У старшому дошкільному віцікерування діяльністю істотно міняється. Хоча дитині ще недоступні складнівольові дії, його поводження в цілому стає значно більше довільним. Основоюрозвитку довільності в старших дошкільників стає виникаюче в цьому віці супідрядністьмотивів. Воно полягає в тому, що мотиви, які спонукають дитину до діяльності, маютьдля нього різне значення. Серед них виділяються головні, провідні, а іншівідходять на другий план. Це надає поведінці дитини певну цілісність: вона меншезалежить від ситуації, оскільки дитина починає керуватися найбільш важливимидля нього мотивами, стримувати ситуативно виникаючі бажання. Однак цевідбувається не завжди; набагато частіше в присутності інших людей, дорослихабо однолітків.
Цілеспрямованість дій. Дії старших дошкільників стаютьзначно більше цілеспрямованими, чим раніше. Так, в ситуації із прокатуваннямм'яча по вузькій площадці всі діти, починаючи з п'яти років, виконували дію докінця, не відволікаючись на гру з машиною.
Зникає й властиве дітям трьох-чотирьох роківперетворення серйозних завдань у гру. Якщо дитина не хоче виконувати нецікавезавдання, вона просто відмовляється від нього або намагається якось осмислити,наприклад, розцінити завдання як випробування власних якостей –швидкості,спритності, вмілості.
Успіхи та невдачі у виконанні завдань діють на більшучастину дітей так само, як і раніше: успіх впливає, сприяє продовженню діяльності,а невдача обескураживає, веде до відмови від подальших спроб. Однак у деякихдітей цього віку виникає нове відношення до невдач. Вони прагнуть все-такидомогтися результату, просять дати їм ще раз спробувати свої сили. Удослідженні, де старшим дошкільникам давали дві задачі-головоломки (більшпросту й більш складну) і після перших спроб залишали дітей одних, забезпечившисховане спостереження, більшість дітей поверталися до успішно вирішеногозавдання, але деякі бралися за ту, котра була більше важкої і яку раніше їм вирішитине вдалося.
Супідрядність цілей. Старші дошкільники істотнопросуваються у встановленні зв'язку між віддаленими й більше близькими цілями.У ряді випадків вони можуть охоче виконувати малопривабливі дії, якщо знають,що вони потрібні для досягнення віддаленої, значимої для них мети — виготовлятиподарунки мамі до 8 березня, іграшки для малят та ін. В експериментах, де дітямспеціально поручалася одноманітна робота, старші дошкільники поводилися зовсімпо-іншому, чим діти трьох-чотирьох років.
Одним з яскравих проявів просування старшихдошкільників у встановленні зв'язків між цілями окремих дій служить появаелементарного планування — установлення послідовності досягнення цілей у грі,малюванні, конструюванні й інших видах діяльності.
Разом з тим старшим дошкільникам ще недоступний «далекийприціл» — керування своєю поведінкою, виконання непривабливих дій зарадидосягнення віддаленої мети, яку вони не можуть ясно собі уявити.
Словесне керування діями. Ріст довільного керуваннясвоєю поведінкою у старшому дошкільному віці заснований на зміні характерусловесного керівництва виконанням дій. Якщо на початку дошкільного дитинствадитина використовує мову для керівництва своїми діями лише час від часу й, якправило, проговорює «самокоманди» вголос, то в старшому дошкільному віцісловесне керування діями стає більше систематичним і здійснюється за допомогоювнутрішньої мови — про себе. Таке керування діями дає дитині можливістьутримувати й виконувати правила як в іграх, так й у нескладних навчальних ітрудових діях.
Зародження довільної уваги. У старшому дошкільномувіці дитина вперше починає опановувати довільною увагою– навмисним контролем заправильністю виконання дій, їхньою відповідністю правилу й зразку. До цьоговона підготовлений розвитком мовного керування поводженням і тим контролем, щоздійснюють за його діями дорослі.
Зовнішні прояви довільної уваги полягають у тому, щодитина може тепер, не відволікаючись, виконувати завдання дорослих і при цьомунамагається не допускати помилок, а якщо допускає, то сама помічає їх івиправляє. Може вона й уважно вислуховувати вказівки й пояснення, намагаючисьзрозуміти їх і нічого не впустити, уважно розглядати предмети і їхнізображення, послідовно переходячи від однієї частини до іншої.
Значну роль у розвитку довільної уваги грає виконаннядітьми спільних завдань, при якому кожна дитина контролює правильністьвиконання дій партнером й у підсумку опановує прийомами контролю правильностісвоїх власних дій.
Обмеженість можливостей довільного керуванняповедінкою. Незважаючи на те що рівень довільності поведінки у старшомудошкільному віці в порівнянні з рівнем довільності в молодших дітей дужевисокий, основні сторони управління поведінкою тільки починають складатися:стійка цілеспрямованість дій, зв'язування далеких і близьких цілей, словеснекерування діями, їхнє підпорядкування правилам, довільна увага. Ці якостіпроявляються в дитині далеко не систематично, тільки в окремих найбільш простихвипадках. Тому діти п'яти-шести років ще не можуть систематично займатисядіяльністю, яка вимагає високого рівня довільності.
Розвиток керування поведінкою досягає різного рівня врізних дітей залежно від умов виховання й індивідуально-психологічнихособливостей. У старшому дошкільному віці зустрічаються діти, поведінка яких щенадзвичайно ситуативна й нестійка, і діти, які ведуть себе цілком витримано йорганізовано. Однак для будь-якої дитини цього віку скільки небудь триваланапруга довільної уваги представляє більші труднощі й буває стомлюючою. Томузаняття зі старшими дошкільниками ще не можуть постійно ґрунтуватися наобов'язковому засвоєнні строго певного програмного матеріалу.

Розділ 3. УВАГА
 
3.1 Поняття про увагу
Увага — не саме відображення, вона не має свогопредмета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швидше його необхіднаумова, форма окремої відображувальної й продуктивної діяльності на різнихрівнях свідомості. Отже, увага є формою організації психічної діяльностілюдини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, щозабезпечує їх виразне відображення.
Концепції довільної внутрішньої зосередженості свідомостіта емоційно-вольової активності, що виявляються в увазі, розроблялися ще вмежах інтроспективної психології. Проте вони не. пояснювали механізмивиникнення і розвитку уваги. На спробу науково обґрунтувати ці механізми впершенатрапляємо в моторній теорії уваги, авторами якої були французький психолог Т.Рібо і російський психолог М.М. Ланге. Ця теорія надає надзвичайно важливогозначення зовнішнім виявам уваги, розглядаючи роль рухів не стільки як побічнийвияв, скільки як умову виникнення уваги. Рух, зазначали вони, фізіологічнопідтримує і посилює акт уваги, налаштовуючи органи чуття на зосередження абовідвернення свідомості. Руховий ефект уваги та вміння ним керувати розкриваємеханізми довільної уваги. Довільно регулюючи рухи, пов'язані з чимосьзначущим, можна відповідно активізувати й спрямувати увагу. Якщо, підкреслювалиприхильники цієї теорії, усунути рухи, то від уваги нічого не залишиться, тобтонеможливою стане сама увага. Звичайно, роль рухів у підтриманні увагибезперечна. Проте не можна зводити до них саму увагу.
У 20—30-ті роки досить поширеною була теорія уваги Д.М.Узнадзе, пов'язана з поняттям установки. Згідно з цією теорією, увага —особливий стан налаштованості, породжений впливом попереднього досвіду нанаступні дії суб'єкта. Наприклад, пояснює автор, якщо потримати в рукаходнакові за об'ємом, але різні за вагою кульки, то потім суб'єктивно по-різномубудуть оцінюватися за вагою інші кульки. Установка, що виникла внаслідокілюзії, впливатиме на сприймання ваги предмета, що пов'язано з увагою: Вонавнутрішньо зумовлює стан уваги людини, що в подальшому впливає на орієнтацію вумовах певної ситуації.
Рефлекторна теорія уваги (І.М. Сєченов, І.П. Павлов, О.О.Ухтомський) пов'язує причини, що викликають увагу та її розвиток, із впливомзовнішнього середовища. Предмети і явища зовнішнього світу, діючи черезрецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси тапристосувальні рухові реакції, які в процесі розвитку досягають тонкихдиференціацій та досконалості. Орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозковихпроцесів у корі великих півкуль головного мозку, створюють осередокоптимального збудження (за І.П. Павловим) або домінанту (за О. О. Ухтомським).У цих зонах легко утворюються тимчасові нервові зв'язки, вирішуються новіпроблеми. Виникнення домінанти викликає гальмування в сусідніх ділянках кориголовного мозку, блокує інші реакції організму, підпорядковує собі побічніімпульси-подразнення, посилюючи завдяки їм увагу до основної діяльності. Іншідії в цей час можуть виконуватися переважно в автоматизованому режимі,обмежуючись менш активними ділянками кори мозку.
У межах концепції поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна увага розглядається як функція психічного контролю за змістом дійлюдини. Як діяльність контролю вона є невід'ємним елементоморієнтувально-дослідницької діяльності, але не становить самостійний процес, немає окремого продукту, а тому завжди спрямована на те, що створюється іншимипроцесами. Водночас увага — це не лише контроль, за допомогою якого дія тількиоцінюється. Увага сприяє формуванню та вдосконаленню розумової дії, «Коли новадія контролю перетворюється на розумову й скорочену, тоді, і тільки тоді, вонастає увагою — новим, конкретним процесом уваги. Не кожний контроль є увагою,однак увага — це завжди контроль», — зазначав П. Я. Гальперін.
Довільна увага — це контроль за дією на основі плану,за допомогою заздалегідь визначених критеріїв та засобів їх використання.Кожний новий акт довільної уваги базується на процедурі поетапного формуваннярозумових дій. Для цього потрібно, крім основної діяльності, дати завданняперевірити її, визначивши для цього критерії й засоби, загальний шлях іпослідовність, реалізувати це на всіх етапах формування дії, починаючи зматеріальної або матеріалізованої й закінчуючи розумовою.
Існує концепція уваги, що будується на принципівзаємодії свідомості й діяльності особистості (М.Ф. Добринін, Є.О. Мілерян,Ф.Н. Гоноболін, І. В. Страхов та ін.). її вихідне положення полягає в тому, щоувага нерозривно пов'язана з діяльністю, в діяльності вона існує і неюпідтримується. Бути уважним — обов'язково означає бути діяльним щодо тих чиінших об'єктів. Водночас увага розгля/>/>дається як необхідна внутрішня умовапсихічної діяльності людини. Вона забезпечує організацію і регуляцію психічноїдіяльності, ясність і чіткість сприйняття об'єктивної дійсності, доведення досвідомості змісту продуктивних дій.
Взаємні зв'язки психічної діяльності суб'єкта йоб'єкта, свідомості й предмета визначають механізми виникнення й розвитку увагита підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється у двосторонностівідносин суб'єкта й об'єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльностісуб'єкта, тим чіткіше виступає об'єкт; чим виразніше у свідомості виступаєоб'єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі.Розглядувана концепція певною мірою асимілює й узагальнює окремі положеннярізних теорій і в цьому плані є універсальною.
3.2 Природа уваги
Явище уваги породжується об'єктивними причинами, якідіють за суб'єктивних умов, наявних у самому організмі. Вони тісно пов'язані зприродним пристосуванням організмів до умов існування й утворенняморієнтувальних рефлексів, які спочатку реагують на різкі зміни середовища, алевнаслідок нагромадження досвіду, тренувань і розвитку збагачуються більштонкими й досконалими умовними рефлексами. Орієнтувальні реакції виявляються вустановках на чіткіше сприймання нових явищ або тих, що мають певне значеннядля суб'єкта.
Однак фізіологічний механізм уваги набагато складнішийза описаний. Неабияке значення тут має і ретикулярна формація — сіткоподібне утворенняяке посилює значущі сигнали, пропускаючи їх у кору мозку, і гальмує інші. Цесприяє відсіву стимулів, що досягають зони чіткого усвідомлення. Повнішеуявлення про динаміку уваги дає можливість скласти відкрите І.П. Павловимявище, назване осередком оптимального збудження. Один значущий подразник або їхкомплекс викликає за законом індукції нервових процесів гальмування в суміжнихділянках кори головного мозку. Об'єкти, імпульси «яких доходять до зониоптимального збудження, відображаються у свідомості людини, а ті об'єктизбудження, які потрапляють у загальмовані ділянки кори, залишаються позаувагою.
Осередок оптимального збудження є динамічнимутворенням взаємодії споріднених збуджень середньої інтенсивності, що найбільшесприяє створенню нормальних умов для певної діяльності. Зміна подразників,тривала їх дія на одні й ті самі центри головного мозку викликають перемі­щенняосередку на інші ділянки кори та зміну обрисів його форми, що узгоджується здинамікою зміни змісту діяльності індивіда.
Ця ідея набула подальшого розвитку в працях О.О,Ухтомського, який назвав розглядуване явище домінантою, тобто панівнимосередком збудження. Він довів, що цей осередок відносно стійкий, він не тількигальмує, а й підпорядковує собі побічні імпульси, завдяки їм посилюючись інабуваючи більшої стійкості. Відоме явище, коли слабкі звуки музики, звичнийшум у приміщенні іноді навіть підсилюють зосередження уваги на виконуванійроботі, а їхня відсутність часом відволікає увагу від роботи.
Виникнення панівної домінанти спонукається актуальнимипроблемами, мотивами, інтересами, а зміна домінант зумовлюється виникненнямнових потреб, сильніших і значущих. Тривале виконання одних і тих самих дійпризводить до втоми та затухання домінанти, послаблення уваги. Тоді потрібназміна діяльності або відпочинок. У стані втоми організму увага послаблюється,легко відволікається. Тому стан уваги може слугувати показником утоми людини.
Проте поняття оптимального осередку збудження, абодомінанти, до кінця не розкриває механізми уваги людини, зокрема її довільнийхарактер. Якщо фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження,викликаного об'єктивними зовнішніми чи внутрішніми подразниками, у певнихділянках кори головного мозку (але при цьому невідомо, який зміст за цимприховується), то психологічний механізм пояснює його через різноманітнівзаємозв'язки людини з навколишнім середовищем, через здатність ставити передсобою мету, підпорядковуючи її досягненню всі свої можливості й дії, а це даєзмогу регулювати увагу. Керуючись певними цілями й мотивами, людина спрямовуєувагу переважно на необхідні їй об'єкти, зосереджується на них, незважаючи наперешкоди, абстрагується від того, що не пов'язане з метою діяльності,переборює відвертання, опановує свою увагу. Певною мірою вона сама організовує,регулює і контролює свою діяльність завдяки увазі, що стає властивістюособистості як свідомої істоти.
/>/>/>3.3 Види уваги
Залежно від активності людини та співвідношеннязовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільнуй післядовільну. Ці види уваги водночас є і ступенями її розвитку у філогенезій онтогенезі.
Мимовільна увага — це зосередження свідомості людинина об'єкті внаслідок його особливостей як подразника. Вона характеризуєтьсясаме тим, що в даному разі об'єкти через ті чи інші особливості, їхнє значеннядля особистості або відношення до мотивів діяльності привертають до себе увагу,а то й захоплюють її цілком. Особливості подразників, завдяки якимпривертається увага людини, вирізняються великою силою, інтенсивністю,контрастом, новизною, посиленням або послабленням, просторовими змінами руху,раптовістю появи об'єкта, виділенням на певному фоні тощо. Нашу увагу привертаєрокіт двигунів літака під час зльоту, миготіння світлового сигналу автомобіля,раптове зниження Інтенсивності голосу вчителя, нові зразки виробничого обладнанняв цеху. Зовнішні об'єкти викликають мимовільну увагу остільки, оскільки вонипов'язані з потребами, інтересами, прагненнями, почуттями, досвідом людей.Мимоволі ми уважні до того, що нас цікавить, має життєво важливе сигнальнезначення, активізує і підтримує нашу діяльність. Залежно від нашого стану йдосвіду викликають мимовільну увагу пахощі в їдальні, куди ми приходимообідати, наші улюблені заняття, цікаві книжки, знайомі, до яких ми маємо певнийінтерес, тощо (табл. 1).
Мимовільна увага є первинним ступенем уваги в їїісторичному та індивідуальному розвитку, основою для виникнення і розвиткубільш характерної для людини уваги — довільної. Довільна увага — це та, щосвідомо спрямо­вується і регулюється особистістю. Людина виявляє активність,ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їхдосягненні. Тому вона повинна докладати зусиль, щоб бути уважною, особливо дотого, що спершу і непривабливе, і нецікаве. Довільна увага пов'язана з силоюволі та здатністю долати зовнішні й внутрішні пе­решкоди. Вона особливопотрібна в навчальній і трудовій діяльності, зокрема в тих випадках, колипроцес навчання чи праці найменше захоплює своїм змістом.

Таблиця 1. Видиуваги та їхні порівняльні характеристикиВид уваги Умови виникнення Основні характеристики Механізми Мимовільна Дія сильного, контрастного або значущого подразника, який викликає емоційну реакцію Мимовільність, легкість виникнення і переключення Орієнтуваль­ний рефлекс, або домінанта, яка характеризує більш або менш стійкий інтерес особистості Довільна Постановка (прийняття) задачі Спрямованість відповідно до задачі, вимагає вольових зусиль, утомлює Провідна роль другої сигнальної системи Післядовільна Входження в діяльність і викликаний у зв'язку з цим інтерес Зберігається цілеспрямованість, знімається напруженість Домінанта, яка характеризує зацікавленість, що виникла у процесі діяльності
Довільна увага тісно пов'язана з працею і мовою, увзаємодії яких вона виникла й розвивається. Необхідною умовою довільної уваги єоволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намірособистості бути уважною, забезпечується постійний контроль за діями.Поставивши мету якоїсь діяльності, ми виконуємо це рішення. Досягнення метитрудової діяльності вимагає не тільки вміння зосереджуватись на ній, а йвідвертатися від побічних стимулів, переборювати не тільки зовнішні, а йвнутрішні перешкоди, розподіляти свої зусилля на виконанні окремих етапівпраці, хоча вони бувають і непривабливими, контролювати цей процес до кінця. Ічим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш при­ваблива самаробота, тим більше вимагає вона довільної уваги. Чим більше зовнішніх і внутрішніхперепон трапляється на шляху досягнення мети, тим більше зусиль необхіднодокласти до підтримання уваги в належному напрямі.
Обидва види уваги — мимовільна й довільна — маютьбагато спільних рис і відмінностей, вони тісно пов'язані між собою і взаємодіють.Довільна увага виникає з мимовільної в міру утворення узагальнених умовнихзв'язків. Проте й довільна стає мимовільною внаслідок зміни мотиваціїдіяльності. Часто, приступаючи до виконання нової роботи, />/>розв'язування практичного завдання,написання твору, людина усвідомлює потребу в їх виконанні й тому змушенамобілізувати свою волю, зробити неабиякі зусилля, щоб скон­центрувати на нихрозумові сили. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється іпоринає у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює самзміст діяльності. Цю увагу називають, вторинною мимовільною, або післядовільною.Таку захопленість нерідко можна помітити в діяльності фахівців, зайнятихтворчою пра­цею: інженерів-конструкторів, технологів-розробників,налагоджувальників, письменників, художників, архітекторів, дослідників та ін.Вона має ознаки як мимовільної — не вимагає спеціальних вольових зусиль, так ідовільної — залишається цілеспрямованою і передбачуваною. Перехід від довільноїуваги в післядовільну зменшує напруженість діяльності через зменшення потребиу; витрачанні зусиль на зосередження в роботі й тому підвищує її ефективність.
Не все в навчальній і трудовій діяльності може бутизахоплюючим, багато в ній і рутинного. Тому треба привчали дітей бути уважнимиі до того, що зовсім не захоплює… Однак постійне підтримання уваги задопомогою вольових зусиль пов'язане з великим напруженням у роботі, що швидковикликає втому. Тож, виховуючи довільну увагу, слід спрямовувати більше зусильна те, щоб зацікавити учнів змістом навчальної діяльності, виробити в нихзвичку до роботи і тим полегшити перехід довільної уваги у продук­тивнішупіслядовільну.
3.4 Властивості уваги
Різні види діяльності відповідно висувають особливівимоги до уваги людини. В одному випадку необхідна блискавична точність усприйманні рухів, у практичних або розумових діях, в іншому — тривалезосередження на одному об'єкті або одночасна увага до кількох та ін. Історичносформувалися різні властивості уваги: концентрація, стійкість, переключення,розподіл та обсяг .
Концентрація уваги. Увага характеризується зосередженістюна конкретному об'єкті психічної діяльності, має певну інтенсивність, а отжепевний ступінь концентрації. Чим сильніше зосередження, тим більше внаслідокнегативної індукції гальмується дія побічних подразників, тим цілеспрямованішоюй продуктивнішою стає сама діяльність. Та­ке гальмування сприяє концентраціїзбудження в обмежених ділянках кори головного мозку.
Концентрація уваги виявляється в тому, що увагапоглинається одним об'єктом. Показником її інтенсивності є стійкість доперешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності стороннімиподразниками. Скажімо, захопившись якою-небудь справою, ми не бачимо й нечуємо, що навколо нас відбувається (негативна індукція).
Класичним прикладом виняткової зосередженості увагивважається трагічний випадок з Архімедом, який настільки був захопленийвирішенням оборонних проблем, що під час облоги Сіракуз не подбав про власнубезпеку й поплатився за це своїм життям. Відомий неординарний випадок, колигрецький філософ Сократ у бесіді зі своїми учнями поринув у глибокезосередження на обговорюваних проблемах. У нерухомості він простояв усю ніч, несприймаючи й не реагуючи на оточення навіть тоді, коли варта, грюкаючи, ходилаповз цього. І тільки зі сходом сонця він вийшов з цього стану.
Стійкість уваги. Стійкість уваги виявляється утривалості Ц зосередженості на об'єкті. Вона характеризується часом, протягомякого діяльність людини зберігає свою цілеспря­мованість, а тому є необхідноювнутрішньою умовою вико/>/>/>нання завдання до кінця. Властивістьця залежить від сили нервових процесів, характеру діяльності, ставлення досправи, усталених звичок, уміння працювати.
Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльностівикликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об'єктом уваги, постійновиявляємо в ньому нові особливості. Стійкість уваги є і умовою, і наслідкомцілеспрямованої діяльності людини. Увага до об'єкта викликає необхідність дії,а дія ще більше зосереджує увагу на об'єкті, що, в свою чергу, є неодмінноюумовою мобілізації розумових сил для подолання труднощів. Помірні труднощі, якідолаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги.
/>
Рисунок 1. Двоїсте зображення опуклої та ввігнутоїпризм
Властивістю, протилежною стійкості, є відволіканняуваги об'єктами, що не стосуються діяльності. Чим менш стійка увага, тимчастіше й легше відволікається вона побічними стимулами, внаслідок чогознижується ефективність пізнавальної чи продуктивної діяльності. Мимовільно від­волікаютьувагу різкі та сильні зовнішні подразники, раптові й динамічні зміни реагентів,емоційно діючі фактори. Боротьба з відволіканням уваги вимагає тренувань увиконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах.
Зі стійкістю пов'язане також явище, що має назву коливанняуваги. Воно виявляється в тому, що зосередженість та стійкість уваги періодичностають більш або менш інтенсивними. У звичайних умовах вони малопомітні, але усприйманні ледве помітних подразників ці коливання уваги відбуваються дужечасто, через кожні кілька секунд (2—5, максимум 12 с).- Спостереження свідчать,що коливання уваги через 15—20 хв здебільшого приводять до мимовільноговідволікання її від об'єкта.

/>
Рисунок 2 Двоїсте зображення розташування кубиків
Коливання уваги спочатку були виявлені в сенсорнихформах. Якщо прислухатися до ледве чутного цокання годинника, то виявляється,що звуки періодично послаблюються і зовсім зникають. При цьому створюєтьсявраження, що джерело звучання то наближається, то віддаляється. Якщо протягомкількох хвилин дивитись на рисунок (рис.1), то легко помітити, що меншийквадрат немовби або висунутий вперед, або відходить на задній план. Ці зміниспостерігаються стрибкоподібно через невеликі проміжки часу (рис.2). Уприродних умовах коливання уваги простежуються, напри­клад, коли ми намагаємосясприймати об'єкти вдалині, зокрема літак на небосхилі, човен на обрії в морі,людину в степу; вони то з'являються на короткий час, то знову поринають умарево неба, моря чи рівнини степу. В умовах різноманітної й змістовноїрозумової чи практичної діяльності періоди коливань стають рідшими, алезберігаються. За напруженої навчальної діяльності можливі пропуски увагоюокремих елементів лекції або тексту книжки. Іноді вони частішають і знижуютьефективність навчання.
Причини коливання уваги слід шукати передусім унеобхідності відновлення працездатності виснажених кіркових центрів тагальмування внаслідок динаміки процесів іррадіації й концентрації негативноїіндукції. При цьому варто враховувати, що на межі можливостей незначні зміни />/>потенціалу нервової клітинивідбиваються на стійкості уваги; цей потенціал швидко відновлюється, як івичерпується до певної межі, що й відбивається на коливаннях уваги. Окрім того,на характер коливання уваги впливають особливості нервової системи людини,умов, змісту, напруження і тривалості діяльності. Знаючи ці властивості уваги,треба передбачати зміни та перерви в діяльності, уникати дублювання йавтоматизації виробничих процесів, коли це може мати негативні наслідки.
Переключення уваги. Переключення уваги полягає вдовільному перенесенні її спрямованості з одного об'єкта на інший. Навмисний характервідрізняє його од відволікання уваги, коли людина змінює об'єкт увагимимовільно. Фізіологічною основою переключення уваги є переміщення, рухливістьосередку оптимального збудження. Дослідження свідчать, що зміна уваги нерідковідбувається досить швидко, протягом секунди ми можемо перевести увагу з одногооб'єкта на інший 3—4 рази. Переключення полегшується за наявності зв'язків міжзмістом попередньої й наступної діяльності, інтересу до наступної діяльності,за умови не дуже глибокого зосередження на попередній діяльності, наявностізвички переключати увагу, усвідомлення важливості іншого завдання. Інертністьнервових процесів утруднює переключення уваги.
Переключаючи увагу, людина свідомо переходить з одногооб'єкта на інший, від одного завдання до іншого, ставлячи перед собою метузайнятись чимось новим або перепочити. Здатність переключати увагу важливатоді, коли треба швидко реагувати на зміни середовища: Подібні ситуаціїхарактерні для низки складних різновидів діяльності людини: вони виникають уроботі водія автотранспорту, льотчика, ткалі, верстатника, оператора системспостереження і керування, педагога та ін. У таких професіях від здатностіпереключення уваги залежить успіх виконання трудового завдання Переключення увагивикликається змінами в навколишньому середовищі. Наприклад, водій автомобіляпереключає увагу з одного об'єкта на інший, змінює свої дії з керуванняавтомобілем. Прискорення руху автомобіля визначає швидкість переключення уваги,що викликає перевантаження і втому.
Переключення уваги — важлива властивість особистості,вияв її здатності володіти своєю увагою, яка допомагає їй орієнтуватися внавколишній дійсності, швидко приступати до виконання нових завдань. Здатністьдо переключення уваги виробляється в процесі практичної діяльності. Потрібновиробити звичку переключати увагу в певних умовах. У школі слід такорганізувати процес навчання, щоб діти з самого початку одержували завдання,яке б вимагало переключення їх уваги на учіння. Треба слідкувати, щоб воницілком переключалися на новий предмет діяльності, повністю виконували йоговимоги до діяльності. Дотримання розумного режиму переключення уваги в процесінавчання має важливе значення для гігієни розумової праці, виступає необхідноюумовою раціонального режиму праці й підтримання оптимального рівняпрацездатності учнів на уроках.
Розподіл уваги. Розподіл уваги полягає в тому, щолюдина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об'єктів, виконувати два,а то й три види діяльності. Складні різновиди діяльності вимагають від людинивиконання одночасно кількох видів діяльності; вона змушена розподіляти увагу,тобто одночасно зосереджувати її на різних процесах і об'єктах, часто з різноюмірою виразності. Наприклад, водій автомобіля має одночасно стежити задорожньою ситуацією на кожний момент руху (станом власного автомобіля,зустрічного і попутного транспорту, поведінкою пішоходів, дорожніми знаками,станом дорожнього полотна тощо), слідкувати за показаннями приладів(спідометра, приладів контролю за роботою двигуна), керувати маневрами руху автомобіля,координуючи дії з кермом і спрямовуючи автомобіль, муфтою зчеплення, подачеюпалива, коробкою зміни передач, гальмами та ін. Розподілу уваги вимагає переважнабільшість різновидів професійної праці. Проте є професії, які висуваютьпідвищені вимоги до розподілу уваги. Це вчителі, оператори,робітники-багатоверстатники, водії транспортних засобів, регулювальники руху надорогах та ін.
Уміння розподіляти увагу виробляється на практиціГоловною умовою успішного суміщення діяльностей є достатнє оволодіння людиноюпевними видами діяльності. Успіхи значно зростають, якщо виконання однієї абокількох діяльностей більш або менш автоматизоване й не натрапляє на серйозніперешкоди. В такому випадку основна діяльність припадає на нервові центри, щоперебувають у стані оптимального збудження, тоді як додаткові види діяльностізабезпечуються напівзагальмованими нервовими центрами. Додаткові діяльностівимагають менше уваги до себе, бо />/>/>виконуються значною міроюавтоматизовано. Наприклад, для інженера-конструктора, що розробляє новуконструкцію механізму, основною діяльністю є розумове вирішення проблемреалізації своєї ідеї. На цьому концентрується вся його увага, рішенняпослідовно просувається від одного етапу до іншого. Водночас, не відриваючисьвід головного задуму, він веде записи, креслить окремі деталі, проводить простіобчислення, не задумуючись спеціально, як це зро­бити, бо дії переважноавтоматизовані. Ці додаткові дії не тільки не заважають йому в творчій роботі,але допомагають створювати образ майбутнього приладу.
Проте майже неможливо розподіляти увагу в межах одногоаналізатора: слухати уважно дві промови, слухати й читати. Якщо одна здіяльностей вимагає великої концентрації уваги, то розподіл стає неможливим, бозосередження свідомості на певних об'єктах неминуче пов'язане зі звуженням йогополя.
Різні життєві ситуації вимагають різних видів уваги,водночас кожна з таких ситуацій може реалізуватися за допомогою різних видівуваги. Це стосується насамперед розподілу й переключення уваги, але не завждиможна точно визначити, завдяки чому досягнуто мети. Молодий учитель з рухливоюнервовою системою, який не має відповідного досвіду й умінь, частішекористується переключенням ува­ги, а досвідчений учитель переважно розподіляєувагу. У певних випадках один вид уваги легко переходить в інший, даючи змогудосягти мети більш раціональними способами.
Обсяг уваги визначається тією кількістю об'єктів, яку можнаохопити увагою в обмежений відрізок часу. Нормативно цей відтинок часу векспериментах на тахістоскопі дорівнює 0,1 с. Людина при цьому сприймає 4—6об'єктів, не пов'язаних між собою. Тренування, розвиток навичок читання даютьможливість сприймати більший обсяг слів, хоча при цьому можливе збільшенняпомилок. Обсяг уваги пов'язаний із властивістю її концентрації й перебуває узворотній пропорційній залежності з нею. Якщо максимальна концентрація увагихарактеризує ступінь звуження свідомості, то обсяг характеризує ступінь йогорозширення
3.5 Уважність як властивістьособистості
У трудовій діяльності й повсякденному житті людибувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності — це стійка властивістьособистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється протягом життя вдосить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважний водній галузі життя може бути зовсім неуважний в шішй. Тому поділ людей за такимкритерієм треба вважати певним чином умовним.
Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважаєдовільна й після довільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює,чого хоче. Неуважна людина — це та, яка не вміє зосередитися на предметі, нездатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людинапосідає проміжне місце за градацією уваги, має поверхову спрямованість дій, неможе зосередитись на якомусь об'єкті.
Велику суспільну цінність становить уважність як рисахарактеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів,переживань, запитів. Така уважність є основою чуйності й тактовності уставленні до інших людей і має бути неодмінною якістю керівників, педагогів,громадських і державних діячів.
Уважність або неуважність позначаються на всіхсторонах особистості та її діяльності. Уважність — важлива умова чуттєвого йраціонального відображення дійсності, логічного ходу думки та її позитивнихрезультатів. Неуважність завжди тісно пов'язана з невмінням довільно регулюватиувагу, а це негативно відбивається на розумовій діяльності, порушуючипослідовність, доказовість, несуперечливість суджень та викликаючи емоційне відволіканнядумки. Проте причини неуважності криються не тільки в недоліках довільноїуваги, а й у відсутності знань.
Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, якаполягає в перестрибуванні від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увагалюдини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнімобставинам. Та її не треба плутати з «професорською розсіяністю», причиною якоївиступає глибока концентрація уваги на одному об'єкті своїх пошуків, що єнеобхідною умовою зосередження особистості.
Однією з важливих характеристик уваги є зв'язокуважності з діяльністю і спрямованістю особистості. На певному />/>етапі свого розвитку людина починаєдедалі більше виділяти об'єкти, на які спрямовується довільна увага, згодомсягаючи післядовільних її форм. Об'єкти, які виділяє суб'єкт у зв'язку з метоюі змістом діяльності, поступово посідають домінуюче місце в його свідомості.Виробляється звичка, поглиблюється інтерес, посилюється мотивація до певноїдіяльності. Накопичення відповідного досвіду загострює увагу на найдрібнішихдеталях у предметах і явищах, малопомітних неспеціалістам. Так складаєтьсяпрофесіоналізація уваги, що починає формуватися ще в школі. Наприклад, заняттятехнічним конструюванням спонукає майбутнього робітника чи інженераприглядатися до машин, виробляти відповідні властивості уваги. Досліди з фізикивиробляють навички концентрації уваги на істотних змінах, які помітити нелегко, привчають бачити у явищах істотне, нове, формують мислення і внутрішнюувагу. Уважність як риса особистості виявляється у своєрідному синтезівластивостей уваги, який сприяє активній професійній діяльності.
Є професії, в яких властивості уваги мають надзвичайноважливе значення і зумовлюють успіхи в роботі. Адже не можна собі уявити водіяавтомобіля зовсім неуважним, виходячи з тих наслідків, до яких це можепризвести. Неуважність оператора-диспетчера може дорого обійтися екіпажам іпасажирам авіалайнерів. Виникає проблема визначення індивідуальних властивостейуваги з метою професійної орієнтації, профвідбору, організації навчання.Кожному варто знати свої індивідуальні особливості уваги й ураховувати їх уповсякденному житті.
3.6 Вивчення властивостей уваги
Для більш обґрунтованого й точного вивчення уваги впсихології використовують ряд методик (бланкових і апаратурних), які даютьзмогу виявити окремі властивості й дати їм якісну та кількісну оцінку. Це можебути психологічний експеримент із використанням тестових методик, що значнопідвищує надійність психодіагностики.
Методика «Переплутані лінії» дає можливість визначити ступінь стійкості таконцентрації уваги в умовах напруженої діяльності. Методика передбачає роботупіддослідного з бланком зображень 25 переплутаних ліній із за­вданням —простежити тільки зоровим контролем хід кожної лінії й поставити на кінцевій точціцієї лінії той самий номер, що стоїть на її початку. За допомогою плаката можепроводитися колективний експеримент На виконання завдання дається 7 хв.Потрібно безпомилково віднайти 15— 18 ліній. Можна фіксувати витрати часу навиконання всього завдання і для кожного етапу, враховуючи помилки, що відкриваєможливість аналізу й оцінки властивостей уваги кожної особистості, впливутренування і втомлюваності, залежності від об'єктивних і суб'єктивних умовдіяльності.
Методика коректурної проби дає змогу визначити стійкість уваги вумовах, близьких до роботи коректора, які вимагають її розподілу йпереключення. Для проведення дослідів потрібні спеціальні бланки (рис. 3) злітерами (40 рядків по 40 літер у кожному). Необхідно продивлятись рядки зліванаправо, немов читаючи, і закреслювати букву «И» та підкреслювати «К». Черезкожну хвилину за командою «Риска» позначається рискою місце, до якого вдалосядійти за хвилину. Результати правильних і неправильних дій фіксуються втаблиці. Співвідношення цих показників і є підставою для оцінки продуктивностіта стійкості уваги. На основі аналізу помилок судять про концентрацію уваги.
/>/>/>СХАІСХЕІИХНАИСНХІХІКСНАИСЕХІ
ІНХИІСНАІСАІСНАЕКЕАХІКЕСІСНА
НХИСХІЕКІХИІХЕИСНЕИНАИЕНКХКХ
ХАКХНСКАИСІЕКІХНАИСНХЕКХИСНА
ИСНАИКАЕХКИСНАИКХЕХЕИСНАХКЕК
СНАИСІНКХІАИСНАХЕКЕХСНХАКСІЕЕ
Рисунок 3. Коректурна таблиця з літерами (фрагмент)
Методика коректурної проби має й інші варіанти.Наприклад, піддослідний працює безперервно 5 хв і викреслює літери, які стоятьу рядку першими. При цьому з'ясовуються обсяг уваги (норма — 850 знаків і вище)та концентрація уваги (5 помилок і менше). Інший варіант методики передбачаєроботу піддослідного, що полягає в перегляді рядів з кільцями Ландольдта,прорізи яких спрямовані в різні боки .
Методика відшукування чисел допомагає вимірювати ступіньрозподілу зорової уваги в умовах однорідної діяльності. Використовуються бланкиз 25 клітками, на які нанесені числа від 1 до 40, 15 чисел випущено (рис. 4).Треба віднайти відсутні числа й записати на контрольному бланку в порядкучерговості числа, яких немає на стимульному бланку. Пропуск відсутнього числавважається помилкою. Час виконання завдання обмежений — 1,5 хв. Дослідпроводиться індивідуально або колективно, використовуються від­повідно бланкиабо таблиці-плакати.
Обробка результатів полягає в підрахувати кількостіправильно відшуканих чисел. Орієнтовно середня норма має бути в межах 8—10правильних відповідей. Із практичною метою на основі середньо груповихпоказників визначаються довірчі інтервали й робляться висновки про рівеньрозподілу уваги — низький, середній і високий.14 5 31 27 37 40 34 23 1 20 19 16 32 13 33 2 6 8 25 9 12 26 36 28 39
Рисунок 4 Бланк-таблиця для відшукування відсутніхчисел
Методика складання чисел з переключенням застосовується для вивченнястійкості та переключення уваги. Крім того, методика дає змогу визначити рівеньрозумової працездатності і вольових зусиль, тренованість навичок і розвитокутомлюваності. Експеримент полягає в тому, що під­дослідний має з можливоюшвидкістю виконувати послідовно дві прості розумові дії, що чергуються(складання двох однозначних чисел і підготовку двох нових для наступногоскладання), а це, у свою чергу, забезпечує функціонування наступних розумовихоперацій у безперервному режимі. Процедура виконання завдань полягає в тому, щодані два числа записуються у вигляді дробу. Складають числа чисельника йзнаменника, відкидають число десятків, а число, що залишилось, записують унаступний дробовий вираз. Друге число переноситься в наступний вираз без змін.Методика передбачає виконання завдань у два способи.
I спосіб — сума чисел чисельника й знаменникапопереднього виразу записується в чисельнику наступного, а число чисельника —переноситься в число знаменника.
II спосіб – сума чисел чисельника й знаменникапопереднього виразу записується у знаменнику наступного, а число знаменникапереноситься у число чисельника.
Після практичного засвоєння правил виконання завданьобома способами (вправи фіксуються) проводиться основ/>/>ний експеримент протягом 10 хв,почергово кожним способом по 1 хв. Потім підраховуються кількість правильновиконаних дій, допущених помилок та визначається характер останніх.Ураховуються напруженість і темп роботи, упевненість і втомлюваність суб'єкта,ставлення його до виконання завдань і труднощів у роботі. Потрібно встановитипричину недоліків і дати характеристику уваги. Середній показник — 160—200правильно виконаних дій.   
Існують також інші методики вивчення окремихвластивостей уваги. Зокрема, методика вивчення розподілу й переключення уваги«Відшукування чисел з переключенням», розподілу -— «Відшукування слів»,мимовільного переключення — «Подвійне зображення», концентрації, розподілу йпереключення — за допомогою мнемотахістоскопа, атенціометра тощо.
3.7 Розвиток і виховання уваги
Увага в дітей з'являється досить рано. Мимовільнаувага виникає в перші тижні життя. Це безумовно-рефлекторна увага, щовикликається подразниками, безпосередньо пов'язаними із задоволенням органічнихпотреб. Дитина реагує на зовнішні подразники тільки за їх різких змін: припереході від темряви до яскравого світла, зміні температури, раптових сильнихзвуках. Далі вона вже цікавиться предметами, особливо яскравими.Умовно-рефлекторні зв'язки утворюються на першому році, коли дитина починає реагуватина голос матері. Розвиток уваги посилюється, коли дитина починає сидіти,ходити, говорити, гратися з предметами. Увага стає дедалі більш стійкою ікерованою.
Велике значення для розвитку довільної уваги вдошкільному віці має гра. В грі виникає потреба домагатися певного результату йкоординувати свої дії відповідно до завдань, підпорядковувати їх певнимправилам, підкорятися вимогам групи. Гра виробляє здатність навмиснозосереджувати ува­гу на певних предметах, переключати й розподіляти їївідповідно до програми діяльності. З розвитком розумових дій виникає внутрішняувага.
Подальший розвиток уваги в дітей відбувається вшкільний період. Навчальна робота школярів висуває нові вимоги, потребує увагинезалежно від того, приваблює їх предмет чи ні. Навчання збагачує досвіддитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалоївнутрішньої організації й регуляції своєї діяльності, виробляти вміння свідомоспрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкільногонавчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складностізасвоюваного матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги.Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, і чим вонибільші, тим більше напруження уваги необхідне. Звідси подвійна функція уваги:коли робота нова й складна, то вимагається довільна увага, яка б спрямовуваладіяльність; коли ж робота засвоєна до автоматизму, то вимагається увага, яка бтільки контролювала правильність процесу виконання завдання.

 />
Рисунок 5. Крива розвитку в дитячому віці (за О. М.Леонтьєвим)
Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладатинавчальний матеріал, але потрібна й наполеглива розумова активність учнів.Необхідні різноманітні види й форми роботи, чітка організація уроку, але й неменш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу, волі тавідповідальності самого учня. Існує точка зору (П.Я.Гальперін), що увага є ідеальна,скорочена й автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідністьцілеспрямованого її формування як функції психологічного/>/>/> контролю. Як і кожназгорнута автоматизована розумова дія, дія контролю має формуватися поетапно: 1)зовнішня предметна дія — перевірка правильності написаних слів на основікартки, в якій записаний порядок перевірки тексту; 2) зовнішньомовний —операції виконуються вголос; 3) внутрішньомовний, коли учень виконує діїпошепки; 4) переведення дії в розумовий план — дія відбувається в планівнутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається допопереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливимкритерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навітьдеяке випередження, що становить одну з умов безпомилкового виконання роботи.
Звичайно, психологічний контроль не обмежуєтьсярегуляцією процесу поетапного формування розумових дій, він виконує такожфункцію управління становленням самої уваги в процесі навчальної й трудовоїдіяльності, виробленням таких її властивостей, як концентрація, розподіл,переключення та стійкість. При цьому необхідно створити такі умови, які бсприяли формуванню уваги:
1) привчити учнів працювати в різних умовах, тренуючидовільну увагу;
2): захоплювати цікавою і важкою працею, формуючипіслядовільну увагу;
3) домагатись усвідомлення суспільної значущостідіяльності учня, розвитку моральних якостей;
4) пов'язувати увагу з вимогою дисципліни;
5) розвивати стійкість уваги, формувати вольові якостіучнів;
6) формувати обсяг і розподіл уваги як певну трудовунавичку виконання кількох дій у високому темпі;
7) формувати переключення уваги вправами переключенняуваги з об'єкта на об'єкт за маршрутами і виділенням найбільш важливих із них.
Треба привчати дітей за жодних обставин не робити щосьнедбало. Це є запорукою формування в них уважності.

Перелік посилань
1.Гальпврин П. Я., Кабьільницкая С. Л. Зкспериментальное формирование внимания.Москва, 1974.
2Гоноболин Ф Н Внимание и его воспитание Москва, 1972 З.ДжелшшА. СекретиНаполеона. Память. Внимание. Скоро-
чтение.Харьков, 1995.
4.Добрынин Н. Ф. О селективности и динамике внимания// Вопр. психологии. 1975. № 2.
5.Ермолаев О. Ю., Марютина Т М.,Мешкова Т А. Вниманиешкольника. Москва, 1987
6.Лввитина С. С. Можно ли управлять вниманиемшкольника. Москва, 1980.
7.Матюгин И. Ю., Аскоченская Т. Ю.,Бонк И. А. Какразвивать внимание и память вашего ребенка. Москва, 1995.
8.Кондратова В.В. Розумове виховання дошкільників, 1979.
9.Дошкільне виховання № 2 2002..
10.Дошкільне виховання № 8 2003.
11.Дошкільне виховання № 9 2003
12.Дошкільне виховання № 10 2003
13.Дошкільне виховання № 1 2004
14.Дошкільне виховання №11. 2004
15.Дошкільне виховання № 1. 2006
16.Дошкільне виховання № 2. 2006
17.Дошкільне виховання № 5. 2006
18.Дошкільне виховання № 4. 2006
19.Дошкільне виховання № 3. 2006
20. Рибцун Юлія. «Вправні курчата».Заняття для молодших дошкільнят, Київ, 2006
21.Рибцун Юлія. «Теремок». Дидактичнагра для старших дошкільнят. Київ, 2002
22. Воліна Антоніна. «Математичні ігри».Дидактичні ігри математичного змісту для старших дошкільнят.Київ,2003
23. Рибцун Юлія, Рибцун Ольга, «Квітковіфантазіі». Дидактичні ігри для старших дошкільнят.Київ,2003
24.Косенко Марія. «Лісова галявина».Неординарне заняття для старших дошкільнят. Одеса,2003
25.Фадеєєва Наталя. « На гостини доПопелюшки».Комбіноване заняття для змішаної за віком групи (5-й – 6-й рокижиття).Севастополь.2003
26. Солов’янова Інна, Якимаха Людмила,«Музичні ляльки-неваляйки».Київ, 2004
27.Полякова Марія. «Веселий морозець».Рухливі ігри на свіжому повітрі для старших дошкільнят.Київ,2004
28.Юдіна Ганна. «Кольоровий Кришкоград».Інтегроване заняття для дітей півтора-двох років. Донецьк, 2006
29.Тимошенко Галина. «У гості долісовичка Озивайка». Комплексне заняття з математики та природознавства длястарших дошкільнят. Орджонікідзе,2006
30.Ложкіна Тетяна. «Допоможемо Зайчику».Заняття для дітей середньої групи. Славутич,2006
31. Палітра педагога. № 1,2006
32. Ніколаєнко Валентина. «Наука дляНезнайки». Харків,2006
33.Валлон А. Психическое развитие ребенка. Москва, 1965
34.Венгер Л. А. Восприятие и обучение. (Дошкольныйвозраст). Москва, 1969
35.Возрастная и педагогическая психология/Под ред. А. В.Петровского. 2-е изд. Москва, 1979, гл. 2, 3
36.Выготский Л. С. История развития высших психическихфункций.–Собр. соч. Москва, 11983, т. 3
37. Гальперин П. Я. Развитие исследований по формированиюумственных действий.– В кн..: Психологическая наука в СССР. Москва, 1959, т. 1
38.Диагностика умственного развитиядошкольников/Под ред… Л. А. Венгера и В. В. Холмовской. Москва, 1978
39.Дидактические игры и упражнения посенсорному воспитанию дошкольников/Под ред… Л. А. Венгера. Москва, 1973
40.Запорожец А. В. Развитие произвольныхдвижений. Москва, 1960
41. Котырло В. К. Развитие волевого поведения удошкольников. Киев 1971.
42. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. 3-е изд.М., 1972
43. Лисина М. И. Генезис форм общения у детей. – В кн.:Принцип развития в психологии /Под ред. Л.И. Анциферовой. М. 1978
44. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка какформа усвоения социального опыта. М. 1981
45. Пиаже Ж. Психология интеллекта. – В кн.: Пиаже Жан.Избранные психологические труды. М. 1969
46. Поддьяков Н. Н. Мышление дошкольника. М. 1977
47. Развитие познавательных и волевых процессов удошкольников/Под ред. А. В. Запорожца и Я. З. Неверович М. 1995
48. Сенсорное воспитание в детском саду/Под ред. А. П.Саккулиной и Н. Н. Поддьякова М. 1969
49. Мухина В. С. Детская психология/Под ред. Л. А.Венгера М. 1985
50. Венгер Л. А. и Мухина В. С. Психология М. 1988

Додатки
 
Дидактичні ігри
Ось і промайнуло літо. Воно було квітуче. Адже самевлітку квітів розквітаєнайбільше — у садах, парках, у лісі за містом… Діти люблять милуватисяквітами, збирати букети. А чи добре знають малята назви квітів, чи відомо їм,коли і де вони розквітають? Вихователь-методист Ольга РІБЦУН та логопед ЮліяРІБЦУН з київського дитсадка № 611 пропонують добірку ігор, які допоможутьдошкільнятам краще запам'ятати назви квітів та їхні ознаки, вправляти внаписанні відповідних назв і створенні зв'язних розповідей, а також сприятимутьрозвиткові уяви та зорової уваги.
СКЛАДИ КВІТКУ
Дидактична гра для старших дошкільнят
Мета: узагальнити знання дітей про складові частинирослин, вправляти у вживанні іменників у кличній формі, в родовому відмінкуоднини; розвивати зорову увагу, пам'ять.
Обладнання: картки із зображенням стебел з листям таголівок квітів.
Хід гри
Варіант 1. Педагог роздає дітям картки із зображенням стебел з листям.Він показує дітям картку з голівкою якоїсь квітки та промовляє:
Листячко зелене, оживай,
Свою рідну квіточку впізнавай.
Дитина, в якої є зображення стебла та листя до цієїквітки, відповідає: „Я впізнала тебе, ромашко, ти — моя квітка“. Вонапідходить до педагога та з'єднує картки.
Варіант 2. у педагога -стебла з листям. У дітей — квіти.
Педагог. Квітко, квітко, оживай, свій листочок впізнавай!
Дитина. Я вас упізнала. Ви — листочки моєї ромашки.
По ходу гри вихователь може ставити дітям запитання,на зразок: „А що ще ти знаєш про ромашку? Де вона росте? Коли розквітає? Ачи є в ромашки якісь особливі прикмети?“
РОСТИ, КВІТКО, РОЗКВІТАЙ!
Дидактична гра для старших дошкільнят
Мета: розширювати знання дітей про процес розвиткурослини; вправляти в складанні зв'язних розповідей зі встановленнямпричинно-наслідкових зв'язків. Розвивати зорову увагу, елементи логічногомислення (аналіз, синтез, порівняння).
Обладнання: картонний круг, поділений на 8 сегментів;8 окремих сегментів із зображеннями етапів роз­витку квітки.
Хід гри
Педагог розповідає: „Щоб квіточка виросла, треба спочаткупосіяти в землю маленьку насінинку, доглядати рослинку, виполювати бур'яни. Таквирощують садові квіти. Проте і в лузі, і в лісі, і в полі росте багато різнихквітів, хоча їх ніхто не саджав і не доглядав. Про них подбала сама природа.Вітерець приніс насіннячко, дощик його полив, сонечко приголубило — і вирослачудова квіточка“.
— А тепер спробуйте розповісти мені, як ростеквіточка. Зараз я загадаю вам загадку. Про яку квітку в ній ідеться?
Зацвіли в травиці Жовтенькі сестриці. посивіли, Звітром полетіли. На землю впадуть — Знову зацвітуть.
— Правильно, це кульбабка. Саме про неї ви йрозповідатимете. А допоможуть вам оці картинки. Уважно їх розгляньте: на кожнійкартці зоб­ражено певний етап розвитку рослини, починаючи із насінини.Викладайте ці картинки на круг у правильній послідовності.
Діти складають із сегментів круг, причому кожнийрозповідає окремо про „свій“ етап. Педагог допомагає вихованцямнавідними запитаннями, на які діти мають дати розгорнуту відповідь, наприклад:»А що потрібно насінинці, щоб прорости? (Щоб прорости, насінинці потрібнівода, тепло, світло.) Яке за формою листя в кульба-бки? Якого кольору квітка? Ачому шапочка кульбабки розлетілася? (Кульбабка розлетілася, бо подуввітерець)".
НА ГОСТИНІ У КВІТІВ
Рухлива гра для старших дошкільнят Мета: розвивати слуховуувагу, уяву, загальну моторику; виховувати інтерес до рослинного світу
Обладнання: картинки із зображенням квітучої луки тасаду; картонні «медалі» із зображеннями окремих квітів.
Попередня робота: вивчення назв квітів.
Хід гри
Педагог виставляє перед дітьми картин­ку іззображенням луки і пропонує вибра­ти, хто якою квіткою хоче бути. Потім роздаєкартонні «медальки» з відповідними зображеннями. Діти вільнорозміщуються на килимку. Педагог пояснює, що треба дуже уважно слухати йогорозповідь. Коли хтось почує, що йдеться про його квітку, він має підвестися йвиконати рухи відповідно до тексту.
Розповідь педагога має бути виразною, помірно швидкоюі небагатослівною.
Педагог. Тільки-но прокинулося сонечко, я вийшла на ґанок і вдихнуласвіже повітря, сповнене пахощів квітів. Мені захотілося піти на луку іпривітатися з квітами. Я попростувала стежинкою і незабаром побачила в травіромашку. (Дитина-ромашка підводиться). Вона щойно прокинулася й розплющила своївічка. (Дитина потягується, удає, що протирає заспані очі). Побачивши мене,вона кілька разів хитнула голівкою вперед-назад (відповідні рухи), розправилаза вітром листячко (дитина розводить руки в боки) і помахала мені (дитинаробить кілька змахів руками). Мабуть, квіточка зі мною привіталася. А трохидалі я побачила яскраво-синю волошку, яка тягнулася голівкою до сонця (дитина-волошкастає нав­шпиньки, піднявши вгору руки та обличчя). Аж тут дмухнув вітерець, іволошка почала хитатися: вперед-назад, вперед-назад (дитина робить нахили)...
Упродовж розповіді педагога діти-квіти в'януть,хитаються вперед-назад і з боку в бік. ловлять дощові крап­линки, змахуютьлистям тощо. Потім оповідачка повертається додому і йде в сад. де зустрічаєсадові квіти. Наприкінці гри педагог «збирає букет квітів» — всі берутьсяза руки і танцюють під веселу музику.
ОЖИВИ БУКЕТ
Дидактична гра для старших дошкільнят
Мета: узагальнити знання дітей про сезон, час цвітіннята місце зростання квітів; вправляти в складанні описових розповідей: розвиватизв'язне мовлення, зорову увагу, пам'ять.
Обладнання: картка із зображенням вази з букетом, уякому на місці голівок квітів — невеличкі прорізи; картонні зображення квітівна «ніжках» для вставляння у прорізи.
Хід гри
Педагог. Кожному з нас приємно, коли кімнату прикрашає гарний букет.Давайте складемо його з лугових квітів. Перед вами розкладено картки. Виберітьз них лише ті, на яких зображено лугові (садові, лісові) квіти. Вибрані квітивставте у прорізи на картці. Який гарний у нас вийшов букет! Але ж усі ці квітиз картону. Треба їх оживити. Оберіть подумки якусь квітку з букета й розкажіть усімпро неї, не називаючи самої квітки. Як тільки
уя, про яку квітку йдеться, вона оживе, і описує квітку (коливона цвіте, де росте, яко-пвхне тощо). Як тільки хтось вгадує її вставляє у проріззамість картки з її зоб-р|або об'ємну паперову) квітку.
її сам педагог, а діти вгадуватимуть
Хід гри
Педагог роздає дітям кросворди у формі квітки.Пояснює, що всі назви квітів на «пелюстках» закінчуються однієюлітерою (А), яка розміщується у середині квітки.
Потім зачитує загадки, а діти, відгадавши, маютьвизначити, куди «вписати» відповідні назви, і потім викласти їх укросворді за допомогою літер розрізної абетки.
Я квітка ніжна, як весна, Я різні сукні маю. Все літопишна й запашна, Я й осінь зустрічаю. Буваю кольору зорі, Лимона барву маю, Існігу зимної пори, І вишнею палаю.
(Троянда)
Осіння квітка сукню вділа Рожеву, синю, ніжно-білу.Стоїть, неначе їжачок, У неї сотні пелюсток. (Айстра)
У зеленім зіллі Виросло дівчатко — В неї вії білі Йзолоті очатка.
Загадки:
Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Потім сталобіле-біле І за вітром полетіло. (Кульбабка)
Теремок
Дидактична гра для старших дошкільнят
/>Мета: закріплювати знаннядітей з теми «Дикі та свійські тварини». Розвивати фонематичнісприймання та уявлення, увагу, дрібну моторику, просторову орієнтацію, навчатиелементів логічного мислення (аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення).
Обладнання: вирізане з картону велике зображеннятеремка, набори геометричних фігур до нього: один — для педагога та по одномуна кожну дитину.
Попередня робота: вивчити назви диких і свійськихтварин (ведмідь, вовк, білка, лисиця, заєць,їжак, кіт, коза, собака, вівця, кінь, корова, свиня), геометричних фігур (круг,трикутник, чотирикутник, прямокутник, квадрат, ромб).
Хід гри
Педагог виставляє на фланелеграфі зображення теремка,всі віконця якого закриті відповідними геометричними фігурами. Читає закличкудо гри:
В чистім полі теремочок стояв, Хтось у тому теремочкупроживав. Хто ж у тому теремочку проживав? Знає той, хто у віконця зазирав. Хтож у ті віконця зазирав? Той, хто правильно фігуру відкривав, В назві звірапершу літеру вгадав Й про звірятко те гарненько розказав.
Потім педагог пропонує дітям по черзі«відчинити» вікон­ця якоїсь певної форми — спочатку круглі, потімтрикутні тощо. Перш ніж діти відчинять чотирикутні віконця, він за­питує: якназивається чотирикутна фігура, в якої всі кути прямі. (Прямокутник). А якщо втакої фігури ще й усі сторо­ни однакової довжини, як її називають тоді? (Квадрат).
— Тож відчиніть спочатку просто чотирикутні віконця,потім прямокутні, і, нарешті, квадратні. Хто ж мешкає у цьому будиночку? На якідві групи можна поділити всіх тварин? (Дикі та свійські тварини). Перелічітьспочатку тіль­ки свійських тварин, потім — диких. Хто живе на першому поверсі (другому,третьому)? Яка тварина зайва на кожному поверсі? Чому?
Потім вихователь пропонує дітям такі завдання:
♦Відгадати назву тварин запершим (останнім) звуком у назві і накрити відповідне зображення тваринигеометричною фігурою, орієнтуючись на форму вікна.
♦Визначити у назві якоїсьтварини (за вибором вихователя) перший (останній) звук.
♦Відгадати тварину, в назвіякої є певний звук, і накрити відповідною геометричною фігурою зображення цієї тварини.
♦Педагог повільно називаєтварин, заміняючи в деяких назвах звуки (свистячі — на шиплячі, дзвінкі — наглухі тощо): швиня (свиня), горова (корова)… Почувши помилку, діти маютьплеснути в долоні й підняти руку, якщо бажають її виправити (назватиправильно).
♦За описом тварини, який даєвихователь, дитина має відгадати, про кого йдеться. Потім — навпаки: виховательпропонує дитині описати тварину або пригадати про неї вірш чи загадку.
Аналогічне заняття можна провести з тем«Птахи», «Комахи» тощо.
Наука для Незнайки
Мета: зосередити увагу дітей нанебезпеці, що криєтьсяу предметах, які колють, ріжуть або завдають іншої травми, а відтак непридатнідля гри. Вчити бути уважними та обережними на вулиці і вдома під час ігор;виховувати дбайливе ставлення до свого здоров'я та здоров'я людей, які навколо.
Хід заняття
Вихователь. Погляньте, діти, яка в мене цікава книжка. Розгляньмоїї разом. (Діти читають назву: «Наука для Незнайка»). На сторінкахцієї книжки живе хлопчик — йому, як і вам, шість років. А звуть його Незнайко,і це персонаж оповідань відомого дитячого письменника Миколи Носова. ЗНезнайком із нашої книжки теж частенько трапляються всілякі пригоди. Ось одногоразу він приніс у дитячий садок цукерки й почастував ними дітей у групі.Тетянка розгорнула барвистий папірець і здивувалася: всередині ховалася великакнопка. А Вовчик раптом вигукнув: «Ой-ой-ой! Я пальця вколов! Що це?»Виявляється, в нього замість цукерки був цвях. Інші діти також почалискаржитися: «А в мене гайка!», «А в мене скріпка!», «Ав мене старе лезо!» От вам і солодке частування!
Якби Незнайко раптом З'явився серед нас, То ми б йогопровчили! І ми б його навчили!
Чути стукіт, брязкіт. Із торбинкою в руках забігаєНезнайко.
Незнайко
Кликали мене ви, друзі? Ось мої болти, ось гайки! Догостин охочий дуже Ваш знайомець, я — Незнайко!
Вихователь. Бач, який ти, Не­знайку! Навіщо утнув таке дітям?
Незнайко. Та я ж пожартував.
Вихователь. Нічогенькі жарти! Ти, мабуть, і гадки не мав, що моглоб статися лихо? Та ще й не одне.
Незнайко. Яке ще там лихо? Чому й не одне?
Вихователь (розгортаєкнижку). А типослухай. Перше — на кнопку можна наступити й боляче вколотися! (Діти гуртомповторюють цю та інші перестороги). Друге — цвях можна ненаро­ком проковтнути,і тоді треба буде негайно робити операцію! Третє — лезом можна порізати руку!
Четверте — скріпка може застрягти в горлі! П'яте — іржеюможна отруїтися! Тепер утямив, Незнайку, що ти міг би накоїти своїми нерозважливимипустощами?
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. Отож віддай мені свої болти, гайки, цвяхи, леза — все,що є у тебе в торбинці. Покладемо твій небезпечний дріб'язок ось у цю червонукоробку. Бачиш напис на ній? Ти вже вмієш читати?
Незнайко. Вмію, але поганенько.
Вихователь. Ми тобі допоможемо.
Діти вголос читають напис на коробці: «НЕ ДЛЯГРИ!»
Незнайко (спершу нудиться, а потім жвавішає). Діти, у мене ще є клубок ниток іспиці (виймає їх із кишені). Можу навчити вас плести. Хочете?
Діти. Звичайно, хочемо.
Незнайко намагається показати процес плетіння, алешвидко втрачає інтерес, і клубок падає на підлогу. Вже забувши про нього, Незнайконамагається спицею штрикнути в розетку.
Діти (злякано). Ой, що це він робить? Його ж може вбити електричним струмом!
Вихователь (забирає спицю). Незнайку, ніколи так не роби! Діти правду кажуть. Поглянь укнижку: ось що могло б статися з тобою! Електричний струм уразив би тебе йзабрав би життя.
Біди, Незнайку, уникай, І правило ти пам'ятай:Потрібні спиці для в'язання, Тож у розетку їх не пхай!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. Клади до коробки свої спиці!
Незнайко (тихенько). Що ж би ще вигадати? Чим тепер розважитися?
Вихователь. Діти, запросіть Не­знайка ліпити разом з вами.
Діти садовлять Незнайка за стіл, дають йому матеріалдля ліплення й починають ліпити самі. Незнайко спочатку мне в руках кавалочок,та згодом кидає роботу. Дістає з другої кишені трубочку й починає плюватисяжуваними паперовими кульками.
Вихователь. Стривай, що це ти робиш?
Незнайко. Граю у баскетбол.
Вихователь. Хіба це баскетбол? Слухай-но далі.
Плюватися негарно,
знай, — це раз. По-друге,
ти повинен пам'ятати: Твій «м'ячик» здатний
око травмувати, А в баскетбол не можна
ним зіграти!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. То клади до коробки трубочку та «м'ячики».
Незнайко. Діти, а ви любите грати у футбол?
Діти. Грати ми любимо, але ж у тебе немає футбольного м'яча.
Незнайко. Овва! Я маю ось такого м'яча! (Кидає на підлогу консервну бля­шанкуі підбиває її ногою).
Вихователь. Незнайку, що це ти робиш? Зупинися!
Щоб у футбола грати, знай, Потрібний м'яч футбольний!Для волейбола також м'яч Є свій — він волейбольний. А жодні інші речі Ти небери до гри, Бо дуже небезпечні, Бач, для життя вони!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду!
Вихователь. Кидай у коробку свою бляшанку!
Незнайко (вовтузиться). Знову хочеться щось цікаве вигадати! Ага, знаю що. Діти, вилюбите зиму?
Діти. Любимо, але ж уже весна!
Незнайко. Ет, це зовсім просто зробити. Для ковзанки потрібна холоднаВОДа. (Поливає підлогу). А ТЄПЄР візьму дощечку та й прокочуся!
Бере дощечку, пробує ковзатися по мокрій підлозі йпадає. Кривлячись від болю, хапається за забиту ногу.
Вихователь
Що знову скоїлось, мій друже?
Усе це бешкети твої.
Ти правила погано слухав,
Ось і нога тепер болить.
Незнайко. Зараз я правду кажу! Більше ніколи не буду так гратися.
Вихователь. Гаразд, на цей раз повіримо тобі. (Підводить Незнайката дітей до коробки).
А щоб з Незнайком та із вами Не трапилось, бува, біди,Ви, діти, добре пам'ятайте Безпеки правила завжди! •
Лісова галявина
користь зелених насаджень, про те, що обов'язок кожноїлюдини — охороняти рідну природу. Спонукати дітей до відтворення своїх враженьу роботах з природного матеріалу. Розвивати пам'ять, творчу уяву, увагу;виховувати зосередженість.
Обладнання: природний матеріал (шишки, жолуді,каштани, горіхи, листя, пір'їни, палички, черепашки; гарбузове та соняшниковенасіння; кошик; площинні дерева (дуб, ялинка) та квіти, ширма для ляльковоготеатру, фігурки звірят та Змія.
Хід заняття
Вихователь. Малята, наше сьогоднішнє заняття незвичайне. Мипрацюватимемо з різноманітним природним матеріалом. Ой, а він кудись зник! Я жприготувала його ще вчора звечора, але тепер не бачу. Мабуть, хтось тутпохазяйнував без мене й усе забрав. Не знаю, що й діяти. Але стривайте. Япомітила якусь стрілочку. Може, вона підкаже, де віднайти наш матеріал. А ви,діти, допоможете мені? Тож будьте уважні, бо мені потрібна ваша допомога.Ходімо.
Вихователь підходить до ширми й стає за нею. Виставляєдекорацію: лісову галявину—ялинку, дуб, кати. Піддеревами —зайчик, їжачок, ведмідь.У кутку
— Змієва оселя.
Вихователь. Гляньте, це ж лісова галявина.
Нумо розплющимо очі — дивіться: В лісі біліє он цвітомдівочим суниця. Кущики пишні її не топчіте, бо скоро Ягідки будутьпалати-горіти червоні. Палиць із віття ялинки не треба робити —
Хай молоденька росте всім на радість, на втіху. Квітівне рвіть, а краще промовте ім щиро: — Дзвоники, маки, ромашки і ніжні гвоздики,Цвітом своїм нас милуйте і вабте, ви — квіти! З'являється Змій.
Змій. Ага, прийшли-таки! Вихователь. Авжеж. Нам треба проводити заняття,а матеріал зник. Змій. Знаю.
Вихователь. То це ти похазяйнував у групі? Змій. Справді, але я йне збираюся віддавати ваш матеріал.
Вихователь. Як це не віддаси? Змій. А ось так. Не віддам, та йусе. Вихователь (пошепки до дітей). Діти, що ми будемо робити? Спробуймо зіЗмієм позмагатися! Дамо йому завдання, а якщо він їх не виконає, тоді заберемов нього наш матеріал. Змій. Про що це ви там шепочетесь?
Вихователь. Ми вирішили з тобою воювати. Змій. Це як?
Вихователь. А ось так: ми тобі дамо кілька завдань. Якщо не впораєшсяз ними, віддаси нам матеріал, який ти забрав.
Змій. Гаразд.
Вихователь. З чого почнемо? Коли вже ти привів нас на лісовугалявину, то й поговоримо про ліс, про його мешканців.
Змій. Знайшли про що говорити. Що може бути цікавого в деревах?Навіщо вони взагалі потрібні?
Вихователь. Ти з нами сперечаєшся, а ще й не привітався.
Змій. Здрастуйте.
Вихователь. Перш ніж ми з дітьми відповімо на твоє запитаннявщгадай нашу загадку.
Змій. Яку?
Вихователь. Без чого ми не можемо жити?
Змій. Як без чого? Без мене.
Вихователь. Так ти гадаєш, що ми не зможемо жити без тебе?
Змій. Звичайно. Я забрав ваш матеріал, а ще можу васусіх погубити.
Вихователь. Отакої! Ми без тебе завжди проживемо. Чи не так, дгги?
Діти. Так.
Змін То без чого ж ми тоді не зможемо жити? Цікаво!
Вихователь. Діти, поясніть Змієві: без чого ми не мо­жемо жити?
Діти. Ми не можемо жити без дерев.
Змій. Вигадали! Без дерев? Не вірю.
Вихователь. Тоді скажи нам, чи можеш ти не дихати? Ану, спробуйзачаїти подих. Діти, ви теж спробуйте так зробити.
Змій голосно вдихає повітря й не дихає. Потім невитримує і голосно видихає.
Змій. Більше не можу! Дихати хочеться.
Вихователь. А ти знаєш, чим дихаєш?
Змій. Я й не думав про це. Дихається, то й дихається. Чим же мидихаємо?
Вихователь. Діти, скажіть, чим ми дихаємо?
Діти. Повітрям.
Змій. А до чого ж тут дерева? Поясніть мені, діти.
Діти. Дерева допомагають нам дихати, тому що вони очищують повітря.
Змій. То виходить, якби не було дерев, ми не змогли б дихати? Отже,чим більше дерев, тим більше чистого повітря?
Діти. Так, правильно.
Вихователь. Ось тобі наступне завдання. Галинка з мамою прийшли дорічки. «Дивись, мамо, як багато черепашок у воді! Можна, я побавлюся зними?» — запитала донька. «Ні, не можна», — відповіла мама. Чомувона не дозволила Галинці побавитися черепашками?
Змій. Бо вода холодна.
Вихователь. Не зовсім так. Діти, допоможіть Змієві зрозуміти.
Діти. У воді не іграшки, а живі черепашки. Всередині в них живутьмолюски, і коли їх забрати з води й бавитися, вони загинуть. їм потрібна вода.Вони корисні для річки, бо очищують воду.
Вихователь. Тепер інше завдання. Оленка з мамою йшли лісом іпобачили на кущі пташеня. Дівчинка хотіла впіймати його й забрати додому. Мамазаборонила їй це робити. Чому?
Змій. Бо воно ще мале.
Вихователь. То й що? А великих пташок хіба можна ловити? Діти,підкажіть.
Діти. Пташеня виросте й буде корисним для лісу, а в квартирі вономоже загинути.
Вихователь. Послухай, Змію, іще. Хлопчик гуляв на галявині йзахотів упіймати метелика. Чи можна так робити?
Змій. Звісно, не можна, бо він не наздожене метелика.
Вихователь. Неправильно. А ви, діти, як відповісте?
Діти. Метеликів не можна ловити, тому що вони корисні. Метеликипереносять пилок з квітки на квітку, поїдають у повітрі мушок та комарів. А щеметелики при­крашають природу.
Вихователь. Так, і метелики, і комахи, і птахи корисні для нашогодовкілля. Ми знаємо, що легко дихається там, де багато рослин. Тому білябудинків садять кущі та дерева. А найкраще відпочивати в лісі. Змію, хочешподивитися, як наші діти відпочивають на галявині? Діти виконують пісню-танок«Ой є в лісі калина».
Вихователь. Що ж, Змію, ти не впорався із завданнями. Віддавай нашматеріал.
Змій. Так я вам і віддам відразу. Відгадайте, який це матеріал.
У зеленім кожушку, в кістяній сорочечці
Я росту собі в ліску, всім зірвати хочеться.
Діти. Це горішок.
Змій. Забирайте свій горіх. Слухайте далі.
Я родився у сорочці у зеленій з колючками.
А вона, як стиснуть, трісне — стрінусь тут я з діточками.
Діти. Це каштанчик.
Вихователь. Віддавай наш каштанчик.
Змій. Каштанчика треба знайти, бо він упав і закотився у правийкуток.
Вихователь. Ходи, Михасю, пошукай у правому кутку каштанчик.
Змій. А ось цю загадку ніхто не відгадає:
Живе один батько і тисячу синів має, Всім шапкисправляє, а в самого немає.
Діти. Це дуб і жолуді.
Вихователь. Ходи, Іро, знайди на галявині дуб і жолуді. Бачишнапис? Прочитаєш, де їх можна знайти? Дівчинка (читає). Під дубом. Змій. Нарешті— остання загадка.
Ростемо ми на ялинці — то й при ділі, бо на місці. Ана лоба нас не просить ні дитина, ні дорослий.
Діти. Ми відгадали — це шишки.
Вихователь. Ходи, Вово, знайди шишки. Де вони?
Хлопчик. На ялинці.
Змій. А навіщо вам увесь цей непотріб?
Вихователь. Непотріб? Діти, що можна виготовити з природногоматеріалу?
Діти. Можна виготовити чоловічків, птахів, звірят.
Вихователь. Отже, ми вже можемо починати працювати. Змію, де ти?Немає. Діти, ми таки перемогли його. Змій зник, але весь матеріал так і незнайдено, тільки дещо. Ага, онде знову стрілочка. Ходімо.
Діти повертаються до столів, де розкладено в мисочкахприродний матеріал, і починають працювати.
Придивіться уважно до поданих зразків, а такожприкличте на допомогу власну фантазію.
Он скільки цікавого можна виготовити зі шкаралупокволоських горіхів, каштанів, жолудів, з крилаток клена та ясеня, з гарбузовогота соняшникового насіння.
За допоміжний матеріал правитимуть пластилін тагалузочки.
Веселий морозець
Рухливі ігри на свіжому повітрі для старших дошкільнят
Рухливі ігри, які проводяться на майданчикудошкільного закладу, не лише фізично загартовують дітей, а й сприяютьформуванню дружніх стосунків між ними, поліпшують настрій. Сподіваємося, ігри,запропоновані методистом ДНЗ № 677 м. Києва Марією ПОЛЯКОВОЮ, стануть у нагодівихователям при плануванні та проведенні ранкового прийому, прогулянок,фізкультурних занять та розваг.
/>/>/>Сонечко та діти
Мета: вдосконалювати в дітей навички бігу та стрибків;розвивати увагу, швидкість, орієнтацію у просторі.
Обладнання: обручі-«будиночки* (на один менше відзагальної кількості гравців), сонечко, вирізане з цупкого картону або клейонки(діаметр 1 м).
Хід гри
Вихователь викладає по колу обручі-абудиночки»для дітей. Вирізане сонечко — в центрі кола. Гравці лічилкою обираютьдитину-Сонечко й займають свої місця в будиночках. Присідають І вдають, нібисплять.
Вихователь промовляє зачин:
Ти швиденько уставай, На зарядку поспішай. Сонцедивиться в віконце, Гей, не спи — вітайся з сонцем.
На ці слова діти прокидаються, потягуються йповторюють вправи, які їм пропонує Сонечко. Після виконання вправ Сонечко такожстає з ними в коло.
Вихователь промовляє:
По доріжці — на лужок. А з лужка — у наш садок.
Діти й Сонечко перестрибують з обруча в обруч. Хто іззакінченням слів залишився без будиночка, той стає Сонечком. Гра повторюєтьсякілька разів.
Вихователь пояснює дітям, що не можна вдвохзастрибувати в один будиночок; стежить за тим, щоб кожне наступне Сонечко неповторювало рухи свого попередника.
Від редакції.
Для зимової пори пропонуємо варіант: «ВеселийМорозець». Замість Сонечка грає Морозець. Слова з третього рядка звучатьтак:
Морозець тебе вітає, Швидко з ліжка піднімає. Прямо зґанку — насніжок, По сніжку — у наш садок.
Мороз і Піч
Мета: вдосконалювати в дітей біг із ловінням;розвивати спритність, швидкість, орієнтування у просторі.
Хід гри
Діти лічилкою обирають двох ведучих — Мороза і Піч. Зодного боку стають діти, з другого — Піч. Мороз лишається осторонь.
Піч промовляє:
Я Морозу не боюся, З тих, хто мерзне, я сміюся, Білямене всі товчуться, Недарма ж я Піччю звуся.
З останніми словами діти біжать до Печі, щобзаховатися за неї. Мороз намагається їх «заморозити». Кого він торкнетьсярукою, той завмирає на місці.
Баба Віхола
Мета: вдосконалювати в дітей вміння орієнтуватись у просторі;розвивати спритність та швидкість.
Хід гри
Діти лічилкою обирають бабу Віхолу й стають гуртом уякомусь місці. Баба, осідлавши мітлу, під'їжджає на ній до місця, де ховаютьсядіти. Під час руху Віхоли діти промовляють слова:
Баба Віхола, сива Віхола, На метільній мітлі приїхала.Полем їхала, в землю дихала, В шиби стукала, двері смикала.
По останніх словах діти розбігаються хто куди, аВіхола намагається «заморозити» якомога більше гравців. До кого вонаторкнеться, той завмирає на місці і стоїть доти, доки вихователь не промовитьслова: «Баба Віхола геть поїхала». «Заморожені» фігури«тануть», і гра починається знову.
Музичні ляльки-неваляйки
Дидактична гра
для дітей чотирьох-шести років
Мета: розвивати в дітей звуковисотний слух, пам'ять, увагу; вчитирозрізняти напрямок руху мелодії; закріплювати вміння сприймати на слух тавизначати кількість звуків (один, два, три) під час звучання інтервалів татризвуччя.
Корекційні завдання: розвивати фіксацію зорової функції;сприяти тренуванню зорового аналізатора та розвиткові сенсорних здібностей;формувати вміння орієнтуватись у мікропросторі.
Матеріал: сім площинних ляльок-неваляйок різного кольору; картки іззображенням нотного стану та набори різноколірних кружечків-ноток (за кількістюгравців); музичні інструменти: фортепіано, металофон, дзвоники різного тембру;фланелеграф із зображенням нотного стану.
Хід гри
Перший варіант
Діти сидять півколом. Кожен має набір кольоровихкружечків-ноток. Музичний керівник показує дітям ляльок-неваляйок та розповідаєпро кожну з них. Звертає
Дітям пропонують вибрати кружечок-нотку такогокольору, як убрання ляльки, про яку розповідає музичний керівник. Нехайпослухають голосок кожної ляльки (він відповідає певній ноті) та визначать, яказ них співає високо, а яка низько. Шестирічним дітям пропонують проспіватизвуки разом із ляльками.
Другий варіант
Дітям роздають картки із зображенням нотного стану інабори кружечків-ноток. Ляльки-неваляйки викладені на фланелеграфі відповіднодо кольору і назви (синя — до, зелена — ре...).
Музичний керівник грає ноту в низькому, а потім увисокому регістрі і пропонує дітям віднайти серед ляльок на фланелеграфі тих,які співали низьким голосом, і тих, які співали високим голосом. Малівіднаходять також кружечки, колір яких відповідає вбранню неваляйок, івикладають їх на нотному стані (на нижній та горішній лінійках). Для озвученняспіву ляльок можна використати фортепіано, металофон або дзвоники.
Третій варіант
Музичний керівник грає мелодію (на фортепіано,металофоні), яка «рухається» вниз або вгору. Діти проспівують її насклад «ля» й визначають напрямок руху. Далі на нотному станівикладають кружечками рух мелодії.
Четвертий варіант
Музичний керівник розповідає дітям, що лялькиприготували для них концерт і співатимуть по одній, удвох і навіть утрьох. Дітимають визначити, скільки ляльок співає.
Музичний керівник програє один звук, інтервал аботризвуччя (на дзвониках, фортепіано, металофоні), а діти відгадують, скількиневаляйок співають.
МАТЕМАТИЧНІ ІГРИ
Кілька дидактичних ігор математичного змісту длястарших дошкільнят пропонує вихователь Антоніна ВОЛІНА (дошкільний заклад №591м. Києва).
Математичне лото
Мета: закріплювати вміння дітей розв'язувати простіматематичні приклади, знання площинних геометричних фігур. Розвивати пам'ять,увагу.
Зміст гри: вихователь роздає дітям кілька карток зматематичними прикладами. Вони розв'язують їх і знаходять відповіді, записаніна інших картках. Якщо відповідь правильна, то зображення геометричних фігур назвороті обох карток мають збігатися. Замість геометричних фігур можнавикористати зображення іграшок, предметів побуту тощо.
Ускладнення: виготовити картки з прикладами у межах100, не переходячи за межі того чи іншого десятка. Наприклад:
10 + 5=15, 20 + 3 = 23, 90 + 9 = 99, 12—2 = 10.
Загадковий будиночок
Мета: закріпити додавання та віднімання одиниці наоснові знань про відношення між суміжними числами. Вчити розв'язувати прикладина знаходження суми та остачі двох чисел у межах 10.
Зміст гри: на віконцях будиночка зображені цифри від 2до 9. На даху — цифра 1 зі знаком "+" або "-". До числа у віконечкутреба додати (або відняти) число з даху. Коли приклад розв'язаний правильно,віконце відкривається, й дитина бачить відповідну цифру.
За «відкритим» віконцем — правильнавідповідь. Верхня картка клеїться лише з одного боку, щоб можна було відгортатиїї.
Калькулятор
Мета: вчити дітей аналізувати математичні приклади,порівнювати їх за типами, виконувати арифметичні дії на додавання та відніманняу межах 10.
Картка багаторазового використання: до вертикальногоотвору з правого боку картки на звороті кріпиться аркуш паперу, на якому дітизаписують відповіді (або креслять відповідну кількість паличок).
Своє місце
Мета: закріпити знання дітьми цифр від 1 до 10 та їхмісцезнаходження в цифровому ряді. Вправляти у прямій та зворотній лічбі.
На картонну смужку наклеюються в певній послідовностікольорові кружечки — з цифрами та порожні. На порожні кружечки діти самостійноставлять фішки з потрібною цифрою. Фішки зберігаються в конверті на зворотікартки
Геометричне доміно
Мета: закріпити знання дітьми пло­щинних геометричнихфігур, основних кольорів та відтінків. Розвивати пам'ять, спостережливість,увагу.
Зміст гри: вихователь роздає дітям по 4-6 карток іззображенням кольору. Діти по черзі викладають по одній картці, щоб зображення(за формою та кольором) на. Гра триває доти, доки на руках не залишиться жодноїкартки. Виграють
Візерунок
Мета: закріпити знання дітьми площинних геометричнихфігур. Формувати переконання, що форма не залежить від кольору. Дати уявленняпро ритм візерунка. Розвивати зорову пам'ять, увагу.
Завдання: продовжити ряд геометричних фігур,дотримуючись ритму візерунка. Ускладнення: запасні фігури, призначені длявикладання візерунка, зробити одного кольору.
Вправні курчата
Заняття для молодших дошкільнят
Це сюжетне заняття з фізкультури пропонує Юлія РИБЦУН (Інститут спеціальноїпедагогіки АПН України, лабораторія логопедії). Його можуть використатипедагоги масових і спеціальних дитсадків.
Мета: вправляти дітей у ходьбі по дошці, покладеній напід/іогу; у підстрибуванні на місці на обох ногах; у підлізанні, напівприсівши,під мотузку (висота 40-50 см). Розвивати спритність, чуття рівноваги, вмінняорієнтуватись у просторі, слухову увагу. Виховувати стриманість, сміливість.
Обладнання: наголівникиКурки, Кота (для дорослого),курчат (за кількістю дітей), штучні квіти, обруч, іграшкове заводне курча,дошка (завширшки 20 см), кубик, підставки з напнутою мотузкою, комарики наниточках.
Словник: іменники — квочка, голівка, крильця, дзьобик,ніжки, повороти; дієслова — марширувати, бігти, оббігти, нахилитися, присісти.
Хід заняття
Вихователь. Жили собі Дід та Баба. І була в них Курочка Ряба.Зробили Дід із Бабою для Курочки гніздечко. (Кладе на підлогу обруч). НанеслаКурочка яєчок багато-пребагато. Так багато, як оце вас зараз. Ледве-ледвевмістилися всі яєчка в цьому гніздечку. Спробуйте й ви — чи поміститеся тут? (Дітигуртом присідають в обруч та навколо нього). Стала Курочка курчаток висиджувати.(Вихователь вдя­гає собі на голову наголівнмк Курочки й присідає, широко розвівшируки в сторони). Почали з яєчок вилуплюватися курчата. До кого я зараздоторкнуся, той устане й скаже: «Пік-пік!» (Дитині, яка підвелася,вихователь одягає наголівник Курчати).
Ви, курчата, все сиділи — Мабуть, трохи зледачіли. Не годитьсялінуватись — Це й курчата мають знати. Адже і пташки, й звірятка Вранці роблятьфіззарядку.
Вихователь починає крокувати, промовляючи слова:
Курочка пішла гуляти, Стала гарно крокувати. А за неюйдуть малята — Всі жовтесенькі курчата.
Діти йдуть у колоні одне за одним; біжать змійкою,оббігаючи квіти, розкладені на підлозі. Вихователь заводить коло.
Виконання вправ
«Дзьобики до сонечка». В.п.: основна стійка.
Вгору наші дзьобики Піднімаємо — З днем новим мисонечко Всі вітаємо.
1. Підняти голову вгору (вдих). 2. Повернутись у в.п. (видих).Повторити вправу 4 рази в середньому темпі.
• «Почистимо крильця». В.п.: ноги на шириніступні, руки внизу.
Крильця ми почистимо Чисто-чисто,
Усміхнемось весело, Променисто!
1.Нахилитися вперед, відвестиназад прямі руки з розчепіреними пальцями (видих).
2.Випростатися, опустити руки(вдих). Повторити 4 рази в повільному темпі.
•:• «Чи міцні наші ніжки». В.п.: основнастійка, руки на поясі.
Повертаємось убік, Ніжку відставляємо, Чи міцні вони унас, Ми перевіряємо.
1. Обернутися праворуч — відставити праву ногу (вдих).2. Повернутись у в.п. (видих). 3-4—зробити те саме в лівий бік. Повторити 4рази в середньому темпі.
• «Дзьобаємо зернята». В.п.: ноги на шириніступні, руки внизу.
Низько-низько присідаєм, Дружно зернятка дзьобаєм.
1 -3. Присісти, постукати пальцями обох рук по колінах(видих). 4. Повернутись у в.п. (вдих). Повторити 4 рази в повільному темпі.
Вихователь
Гей, швидесенько, курчата, Маму-квочку доганяти!
Діти біжать гуртом по колу з відведеними в сторони йназад руками (15-20 с), ворушачи пальцями рук. Далі переходять на ходьбу.
А тепер відпочиваєм — На всі груди ми вдихаєм.
Діти здіймають руки вгору, вдихаючи через ніс. Потім опускаютьруки, промовляючи протяжно: «Пі-і-ік!»(видих).
Виконання основних рухів
* Ходьба по дошці завширшки 20 см, по­кладеній на підлогу. На краю дошки — кубик. Діти йдуть, орієнтуючись на нього.
Спинку рівно всі тримаєм, Голову не опускаєм.
♦ Підстрибування на обох ногах. Діти намагаютьсядоторкнутися руками до комариків, підвішених на ниточках.
Хоче матінка навчити, Як комариків ловити. Щобкомарика впіймати, Треба вище нам стрибати.
Гра «Квочка та курчата»
Діти-курчатка, біжіть-но сюди, Квочка-матуся вас кличедо гри!
Курочка й курчатка стоять перед мотузкою, напнутою нависоті 40-50 см. Неподалік сидить Кіт (помічник вихователя).
Вийшли крихітки-курчата, З ними Курочка чубата. —Ко-ко-ко! — засокотіла. — Не відходьте, дітки милі!
Курчата разом із Квочкою пролізають під мотузкою.Курочка підходить до Кота.
А надворі край воріт Спав на лаві Кіт-воркіт. Очівитріщив він: «Ня-а-в!», За курчатами помчав.
Почувши «Няв!», курчата біжать до«курника» (в інший кінець кімнати), а Кіт женеться за ними. Квочка,розпросторивши руки, промовляє:
Геть, Коте-Котище, Сірий хвостище! Не віддам тобікурчат, Жовтих діточок-малят!
Гра повторюється двічі. Кіт звертається до дітей:
— Ви не думайте, дітки, що я на­справді лихий. Я бувупіймав одне курчатко, але воно в мене засумува­ло. Тож я вирішив віддати йоговам, бо бачу, що ви діти веселі та кмітливі.
Кіт дарує дітям заводне курча. Вихователь заводитьйого, курча танцює, діти плещуть у долоні.
У гості до лісовичка Озивайка
Комплексне заняття з математики та природознавства длястарших дошкільнят
Мета: вдосконалювати лічбу в межах 10. Розвивативміння порівнювати дві множини, встановлювати між ними рівність та нерівність.Закріпити знання про геометричні фігури та вміння оперувати ними. Ознайомити зновою геометричною фігурою — чотирикутником. Вправляти дітей у просторовійорієнтації на площині під час виконання графічних диктантів; у користуваннімалюнком-схемою. Сприяти розвиткові психічних процесів: мислення, пам'яті,уяви, уваги. Виховувати бажання виконувати завдання вихователя; прищеплюватидоброзичливість до тих, хто навколо. Виховувати любов до природи, до живихістот.
Корекційна мета: розвивати аналізуюче сприйняття,зорову увагу на полісенсорній основі. Закріпити центральну фіксацію погляду,дрібну моторику рук та окомір. Задля запобігання втомі змінювати діяльністьдітей, застосовувати зорову та медитаційну гімнастики.
Індивідуальна робота:
1.Вправляти в кількісній лічбіпід час виконання ігрового завдання «Сніговички» (з Олею, низькийрівень).
2.Закріпити знання геометричнихфігур (з Лілею, середній рівень).
3.Удосконалювати орієнтацію наплощині (з Дмитриком, високий рівень).
Матеріал: плакати із завданнями (напідставках-вказівках), лічильні картки, 10 площинних сніговичків та сніговихкульок, 10 об'ємних іграшок, картинки-завдання під калькою, геометричні фігури;ножиці, кольорові олів­ці, фломастери; лист-запрошення, «лісовагалявина», фланелеграфи, паперові сніжинки.
Хід заняття Вихователь вітається з дітьми:
—Доброго ранку! Доброго дня! Хай плещугь долоньки! Хайтупають ніжки! Працюють голівки! Доброго ранку! Доброго дня! Бажаю усім яздоров 'я й добра!
—      Діти, тепер послухайте загадку й скажіть мені,про яку пору року йдеться: «Білокоса, білолиця, рукавом махає, сріблом всевкриває». (—Цезима). Як можна назвати зиму за цією загадкою? (—Білокоса,білолиця). Що робить зима? (— Рукавом махає, сріблом землю укриває). Яке ЦЄСрібло? (—Це сніг). А якою ви уявляєте зиму? (Відповідідітей).
Вихователь читає дітям листа-запрошення, яке надійшлов групу: «Ось і зима настала, побіліло все навкруг. У свій рідний лісок язапрошую на зустріч добрих друзів. Вас теж, малята, чекаю. Приходьте. ВашЛісовичок Озивайко».
—      То як, приймаємо запрошення? Погляньмо, що тут намальовано.Це план-схема, як дістатися до хатинки, де живе Лісовичок. А ще тут багаторізних завдань, які маємо виконувати.
— Готові? Тоді вирушаймов дорогу. Перед нами «Загадкові стежини» (на підлозі розкладені слідизвірів та людей). Що ви бачите перед собою? (— Сліди). Як ви гадаєте, по якихслідах нам треба йти? (—По звіриних). Правильно, діти, будемо рухатись один заодним, щоб не нашкодити жучкам та іншим комахам, які заховалися тут на зиму.Молодці, всі правильно йшли. Але наші загадкові стежини ще не закінчилися. Осьвам завдання на увагу та кмітливість
1. «Полічисніговичків'.
2. »Якоїіграшки не стало?"
3. «Скількилапок у їжачка?»,«Скільки хвостиків у зайчика?», «Скільки очей у сови?»
4. «КогоЛісовичок запросив до себе в гості?» (Обведення контурів по кальці).
—     Молодці!Наша мандрівка триває. Ми прийшли до «Лісу несподіванок». Погляньте —в ньому ховається ціле місто.
— Вовчику-братику, ти дозволиш нам побувати в місті?—Дозволю, якщо скажете, з яких геометричних фігур воно збудоване.
—     З якихгеометричних фігур збудований дім? Башта? Ялинка?
—     Чимвідрізняється трикутник від квадрата?
—     Якігеометричні фігури ви ще тут бачите?
—А зараз сідаймо за столи. Перед вами лежать картки іззавданнями.
1. Зафарбуйте геометричні фігури всередині квадрата
2. Зафарбуйте
геометричні фігури поза колом.
—      Гаразд, упоралися, молодці! Але ми ще не вийшлиз лісу. Погляньте, яке незвичайне дерево тут росте. На гілочках висять якісьпредмети. Що це? Так, це геометричні фігури, але всі вони чимось особливі.Зніміть кожен по одній — я вас із нею познайомлю. Це чотирикутник, бо в ньому (показує)чотирикути. Тепер підійдіть до мого столу.
Вихователь показує дітям трикутник і демонструє, як задопомогою ножиць можна перетворити його на чотири­кутник. Діти повторюютьзавдання за вихователем.
—      Доведіть, що це чотирикутник. (— Він має чотиристорони, чотири кути). А тепер відпочиньмо.
Проводиться фізкультхвилинка — діти виконують рухи затекстом:
Вітер віє нам в лице, захиталось деревце. Вітерець всетихший, тихший, Деревце все вище й вище.
—      Мандруємо далі. Погляньте —перед нами «Сніговікучугури». Як нам тут пройти? (— Обійти, переступити). А який вийденайкоротший шлях? (— Коли переступати). Де кучугури високі, як треба підніматиноги? (—Високо).
Вихователь називає слова, а дошкільнята кажутьнавпаки: білий—чорний, великий—малий, день — ніч, товстий— тонкий, високий —низький.
—      Серед кучугур, які ми переступали, віднайдімо стежкудо хатини Лісовичка.
Діти виконують графіч­ний диктант за цифрами.
—Молодці! Роззирнімося—десьтут має бути галявина з хатиною Лісовичка. Ось він і сам зустрічає нас.
—Добрий день, дідусю Озивайко!
—Добрий день, діти! Я вжедавно на вас чекаю, бо хочу пограти з вами. Бачите, скільки снігу намело!Заплющіть очі, а я почаклую.
Звучить музика, Лісовик рухає палицею і розкидає папе­ровісніжинки. Діти розплющують очі. Вихователь пропо­нує кожному взяти по однійсніжинці.
—      Якого вони кольору? Як можна назвати це явище? (—Снігопад).
Проводиться гра-медитація «Сніжинки».
—      Подаруймо наші сніжинки Лісовичкові. Нехай вкриє ними своюхатину, і в ній буде тепло.
Лісовичок дякує малятам, частує їх яблуками тагорішками.
Допоможемо Зайчику
Заняття для дітей середньої групи
Програмовий зміст: перевірити вміння дітей лічити до5, порівнювати предмети різної висоти; знання про геометричні фігури, частинидоби; вміння узгоджувати порядкові числівники з іменниками. Розвивати увагу.Виховувати товариськість, бажання допомагати тим, хто цього потребує. Матеріал:роздавальний — площинні геометричні фігури, дидактична гра «Лабіринт»,олівці, гуашеві фарби (4 кольори), пензлі; демонстраційний— 4-кадрова сюжетнакартина (для визначення послідовності подій), посібник «Де чиїсліди?», ілюстрації «Частини доби».
Хід заняття
Діти заходять у групу й помічають у кутку ялинку зкупою «снігу» під нею. (Це дитина-Зайчик, на­крита білою полотниною).
Вихователь (звертає їхню увагу на «купу»). Погляньте, діти, снігворушиться! Мені здається — тут хтось є. Цікаво, хто ж то може бути? (Малівисловлюють свої здогади). Маринко, ходи сюди й спробуй навпомацки дізнатися,хто ховається в снігу.
Дівчинка, обмацуючи «купу», визначає, що підснігом сидить Зайчик. Знімає полотнину, й усі діти бачать його.
Діти. Зайчику, ти чому тут ховаєшся?
Зайчик (хлипає). Лисичка вигнала мене з моєї хатинки. Ще й наказала сюди неповертатися. От я й сиджу в снігу. Вже дуже змерз, але нічим собі зарадити неможу. Хіба від вас допомоги діждуся.
Вихователь. Малята, спробуймо допомогти бідоласі Зайчику. ЩобЛисичка подобрішала, ми подаруємо їй гарну картину, й тоді вона впуститьЗайчика до його хатинки. Ця картина складається з окремих частин-пазлів. їхтреба відповідно з'єднати, щоб вийшло цілісне зображення. Картина неодміннобуде до вподоби Лисичці, але спершу ми маємо виконати кілька завдань. За кожнез них, правильно розв'язане, отримуватимете одну частинку картини для Лисички. Тояк, ви готові допомогти Зайчикові?
Діти погоджуються. Зайчик показує їм три коробкиоднакової форми, але різного кольору — зеленого, блакитного та червоного, іпропонує відгадати, в якій із них містяться Лисиччині завдання для виконання. Проблемнаситуація обговорюється в режимі 'мозкового штурму": пропонуються різніваріанти, всі гуртом аналізують їх та обирають найбільш прийнятний. Разомдрхгуіять висновку, що саме в червоній коробці — найбільш яскравій і помітній —знаходяться діти мають виконати.
Завдання 1. «Опишітьпригоди сніговика»
Вихователь. Художник переплутав кадрики цієї мальованої оповідки.Ви маєте показати й розповісти, в якій послідовності відбувалися зображеніподії.
♦  Яка картинка, на вашу думку, має бутипершою? Напишемо поряд цифру 1.
♦  А що було далі? Так, це другакартинка, пишемо цифру 2.
♦  Яка третя? Тут буде цифра 3.
♦  А ось і остання, четверта, картинка—пишемо цифру 4. Молодці, діти! Ви впорались із цим завданням, тож отримуєте заце першу частинку нашої картини-подарунка. (Показує її та розміщує нафланелеграфі).
Завдання 2. «Упізнайте й назвіть»
Дістається конверт із предметними картинками:всередині певної геометричної фігури зображені різні тварини. Викликана достолу дитина впізнає і називає тварину, обводить пальцем контур фігури й також називає ЇЇ. Решта дітейпідтверджує або спростовує відповідь. Вихователь у разі потреби допомагаєнавідними запитаннями.
Вихователь. Повторимо назви фігур: трикутник, чотирикутник,п'ятикутник, коло, овал. Отже, виконане й це завдання — маємо другу частинкукартини. (Розміщує її на фланелеграфі).
Завдання 3. «Де чиї сліди?»
Діти розглядають зображених праворуч тварин та слідиліворуч. Визначають, кому які сліди належать, і вписують поряд відповіднуцифру.
Вихователь. Ось бачиш, Зайчику, це завдання виявилося не таким ужей складним. Треба було ли­ше трохи поміркувати й уважно придивлятися. У нас ужеє й третя частинка картини. (Розміщує).
Завдання 4. «Допоможіть сніговикам» Вихователь. Як ви гадаєте, діти, що туттреба Зробити? (— Допомогти сніговикам дістатися додому). Де вони живуть? (— Усвоїх будиночках). Сніго-вики однакові? (— Вони різного зросту). А будиночки? (—Тежрізні за розміром). Покажіть, де живе високий сніговик. А де живе низький?Проведіть їх, куди слід.
Завдання 5.
«Назвіть і розмалюйте частини доби» Вихователь. Я впевнена, що з цимзавданням ви впораєтеся швидко. Назвіть мені частини доби. (Показує ілюстрації,діти називають). А тепер пригадаймо прислів'я про ранок:
♦   Уставай зранку, працюй доночі, то їстимеш калачі.
♦   «Рання пташка росу п 'є,а пізня сльозу ллє ».
Яким кольором ви б розмалювали ранок? (—Жовтим). Чому?(—На небі з'являється сонце і посилає на землю світло й тепло).
Пригадаймо прислів'я про сонячний день:
♦       У сонячний день і сумний звеселяється. 4Добра праця, лиш день малий.
4 При роботі швидко день минає.
♦       День у жнива рік годує.
— Якого кольору день? (— Червоного, бо сонце дужчегріє, та й роботи більшає). Що йде далі? (— Вечір). Пригадаймо прислів'я:
♦       Що вранці не зробиш, то ввечері неназдоженеш.
Яку барву подаруєте вечору? (— Синю, бо заходитьсонце, й навкруги темнішає). Ось і ніч настала:
♦       Хто багато працює, той удома ночує. Який колір ночі? (— Чорний.Якщо не світить місяць, то взагалінічого не видно).
Діти відповідно розфарбовують аркушики паперуквадратної форми. Вихователь розміщує на фланелеграфі останню, п'яту частинкукартини.
Зайчик. Дякую вам, малята, за те, що впоралися з усіма завданнями. Залишаєтьсяскласти всі частинки картини. (Двоє викликаних дітей з'єднують пазли нафланелеграфі в належному порядку).
Молодці! Тепер я можу сміливо йти додому. Лисичка будепотішена вашим подарунком, і я повернуся до моєї хатинки. Бувайте!