ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1: Теоретичні проблемиформування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.1. Формування навчальноїдіяльності учнів молодших класів як науково педагогічна проблема
1.2. Сучасні форми, методи татехнології формування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.3. Методика формуваннянавчальної діяльності учнів молодших класів
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОДIЛ2: Дослiдно-експерементальнаперевiрка ефективностiметоди формування навчальноiдiяльностiучнiв молодших класiв
2.1. Методика дослiдно-експерементальноiперевiрки
2.2. Аналiзрезультатiв дослiдно-експерементальноiперевiрки
ВИСНОВКИ ДО РОЗДIЛУ2
ЗАГАЛЬНIВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження.Сучасне навчання повинне бути гуманним та індивідуалізованим, а у традиційнихпідходах до уроку це зробити неможливо, та й зміст сучасних підручників даєзнання учням у готовому вигляді. Тільки діяльніснийпідхід до сучасного уроку дозволяє перебороти сформовані традиції. Аналізсучасних підходів до планування уроку дозволяє зробити висновок про те, щосучасне навчання все більше набуває рис рефлексивності, в яких створюютьсяпередумови для перетворення як учня, так і вчителів у суб'єкти, якісамозмінюються в навчальній діяльності.
Навчальна діяльність містить у собі такікомпоненти: навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю та самооцінки.У традиційному навчанні третій компонент практично відсутній. Щоб діти вчилисята засвоювали знання й уміння у формі повноцінної навчальної діяльності, їїпотрібно відповідно організувати.
Правильно налаштована діяльність — це такаорганізація навчально-виховного процесу, що реалізується на основі потреб людейв оволодінні навчальними компетентностями й умінні спілкуватись. Основні вимогидо такої організації полягають у тому, що урок є постійним відкриттям істини,шляхом до пізнання нового, з'ясування закономірностей навколишнього світу. Надумку В. Давидова, зміст уроку повинен бути достатньо науковим і теоретичним. Воснову такого підходу покладена робота з науковими поняттями курсу абопредмета. Причому учню мало дати систему понять — потрібно, щоб вона булазасвоєна ним, стала реальним інструментом його навчальної діяльності.
Реформування системи загальноїсередньої освіти, зокрема і її початкової ланки, актуалізувало в Україні пошукшляхів удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на вихованняініціативної, самодостатньої, творчої особистості учня, яка відповідає вимогамІІІ тисячоліття. Важливою складовою освітніх реформ є також удосконаленнясистеми оцінювання навчальних досягнень учнів середньої загальноосвітньоїшколи. Адже за умови оптимальної організації навчально-виховного процесуоцінювання сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхкомпетентність, своєчасно виявляє прорахунки дидактичного процесу, демонструєрезультати індивідуалізації та диференціації навчання, допомагає вчителюотримати інформацію про хід навчально-пізнавальної діяльності школярів [3, с.112 ].
Результативність модернізаціїзагальної і початкової освіти залежить від змін, що відбуваються в змістісучасної освіти за останнє десятиліття, — перенесення акценту з передачінаочних знань, умінь і навиків на підтримку формування загально учбових умінь,на розвиток самостійності учбових дій, на подолання труднощів, що виникають вході учбової діяльності. Ці зміни повинні бути направлені на викорінюванняпогляду на дитину як на об'єкт педагогічної дії, нездібної і неготової до «самозрощуванню»,що вимагає цілеспрямованої роботи з боку педагога по формуванню якостей,значущих з соціальної точки зору, без урахування індивідуальних характеристик.В зв'язку з цим турбота про збереження унікальності, своєрідності кожної особи,співпраця педагогів з дитиною по розвитку у нього засобів пізнання і розвиткусвоїх сутнісних сил, повинні стати основою оновлення змісту загальної іпочаткової освіти.
Для цього необхідне створення умовдля побудови кожному вчитися індивідуально і як наслідок – життєвої траєкторії,на основі якої формується генеральна здібність до самовизначення по відношеннюдо культури, суспільства, миру, інших людей, самому собі. У освітньому просторіповинні створюватися умови для вирощування унікальності і неповторності кожноїособи, її особистої відповідальності за свою долю, визнання нею унікальності інеповторності інших людей.
Такий підхід максимально актуалізуєпроблему якісної зміни на первинному ступені освіти — в початкових класах: відтого, як в цей період буде надана допомога молодшому школяру в заставлянніоснов особи, вибудовуванні системи етичних цінностей, розвитку основ учбовоїдіяльності, інтелектуального розвитку — залежатиме успішність особовогозростання і вибір життєвого шляху дитиною. Останнім часом в сучасномуосвітньому просторі все більш чітко стали виявлятися тенденції педагогічноїпідтримки дітей в освіті і вихованні. Кожна дитина має право на комфортненавчання, коли педагог підтримує учня в його власній учбовій діяльності,допомагаючи молодшому школяру вчитися. Для досягнення даної мети необхідно вжена ступені початкової школи забезпечити: розширення прав дитини, пошана особидитини, облік освітніх інтересів кожного учня, відповідність освітнього процесузросту, забезпечення повноцінного фізичного і психічного розвитку дітей.
Об'єкт— навчальновиховнийпроцес початкової школи
Предметом дослідженнякурсової роботи є особливості формування навчальної діяльність учнів молодшихкласів
Метою даного дослідженняє виявлення особливостей та проблем формування навчальної діяльності учнівмолодших класів
Завдання дослiдження:
1.Проаналiзувати науково-педагогiчну лiтературу, що присвячена проблемi дослiдження.
2.Виявити оптимальнi умови, що сприяють ефективномунавчально-виховному процесу.
3.Розробити методику.
4.Дослiдним шляхом перевiрим ефективнiсть методики.
Методи дослiдження:
1.Теоретичнi(зiхньою допомогою написанатеоретична частина);
2.Емпiричнi(здопомогою цього метода було проведено дослiд):
3.Математико-статестичнi(цiметоди допомогли виявити середнiзначення).
РОЗДІЛ 1: Теоретичні проблемиформування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.1. Формування навчальноїдіяльності учнів молодших класів як науково педагогічна проблема
Навчальна діяльність – провіднадіяльність в шкільному віці. Під провідною діяльністю розуміється такадіяльність, в процесі якої відбувається формування основних психічних процесіві властивостей особи, з'являються новоутворення, відповідні зросту(довільність, рефлексія, самоконтроль, внутрішній план дій). Навчальна діяльністьздійснюється впродовж всього навчання дитини в школі. Особливо інтенсивноформується навчальна діяльність в період молодшого шкільного віку.
В ході навчальної діяльностівідбуваються зміни:
1 у рівні знань, умінь і навиків;
2 у рівні сформованості окремих сторінучбової діяльності;
3 у розумових операціях, особливостяхособи, тобто в рівні загального і розумового розвитку.
Навчальна діяльність – це, перш завсе, індивідуальна діяльність. Вона складна по своїй структурі і вимагаєспеціального формування. Як і праця, навчальна діяльність характеризуєтьсяцілями і завданнями, мотивами. Як і доросла людина, що виконує роботу, ученьповинен знати, що робити, навіщо, як, бачити свої помилки,контролювати і оцінювати себе. Дитина, що вступає до школи, нічого цьогосамостійно не робить, тобто він не володіє навиками учбової діяльності. Впроцесі учбової діяльності школяр не тільки освоює знання, уміння і навики, алеі вчиться ставити перед собою учбові завдання (цілі), знаходити способизасвоєння і застосування знань, контролювати і оцінювати свої дії [2, с. 46].
Молодшим школярампри певній організації навчання доступне оволодіння теоретично насиченимскладним матеріалом.
Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов висунули 3 основнихположення, які стосуються змісту навчальної діяльності:
1. Засвоєння системи наукових понять.
2. Формування теоретичного мислення.
3. В результаті засвоєння системи науковихпонять і формування у учнів теоретичного мислення навчальна діяльність починаєносити характер науково-дослідницької діяльності [6,с. 56].
Навчальна задача має місце там, де від учнявимагається оволодіти загальним способом відкриття даного об’єкта [6,с. 57].
Наприклад, якщо учню пропонують вираз «a+b=c» івимагають оволодіти ним – це означає, що перед учнем ставлять навчальну задачу.
В навчальній задачі подається зразок загальногоспособу відкриття об’єкта. А потім у вираз «a+b=c» замість знаку «+» можнапоставити любий такий знак, де б «a» і «b» відповідали третьому – «с».
Навчальні дії – це такі перетворення дидактичногоматеріалу, які в кінці кінців призводять до розв’язання навчальної задачі (довідкриття даного об’єкта).
Провідним внавчальній діяльності — є навчальназадача. Її слід відрізняти від конкретно-практичних задач, які мають місце вшколі, коли від учня вимагається будь-яке засвоєння часткового способурозв’язання задачі. На жаль, можна констатувати, що в переважній більшостівипадків всі предмети в наших школах викладаються в рамках конкретнопрактичних, а не навчальних задач. Конкретно практичні задачі дають частковийрезультат. Щоб першокласник зрозумів загальну ідею, йому пропонують розв’язатидесятки конкретних задач.
Таким чином, всистемі Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова показано:
1. Все традиційненавчання будується в руслі конкретно-практичних задач.
2. Антиподом цьомує навчальна задача.
3. В навчальнійдіяльності створюється ситуація сходження від абстрактного до конкретного.
Коротко основніпозиції циклу досліджень в педагогічній психології зводяться до наступного.
По-перше, розглядаєтьсяпроблема аналітико-синтетичної діяльності учнів в процесі навчання.Узагальненню (синтезу) передує аналіз. На початкових етапах аналіз є неповним,не схоплює сутності явищ, тому і узагальнення є неповним [6,с. 57].
По-друге, розумовийрозвиток, розвиток мислення йде завдяки засвоєнню знань. Знання засвоюютьсязавдяки розумовим операціям (інтелектуальним вмінням).
По-третє, виділенорівні продуктивного мислення, які визначаються рівнями аналітико-синтетичноїдіяльності.
По-четверте,проаналізовано певні поняття, що характеризують властивості мислительноїдіяльності: швидкість засвоєння, гнучкість, тісний зв’язок або розрізненістьнаглядних і абстрактних компонентів мислення, різний рівень аналізу і синтезу,широкий і активний перенос прийомів розумової діяльності з одного на іншийоб’єкт.
По-п’яте, введено поняття «темп просування»,тобто кількість однотипових вправ, необхідних для формування узагальнення.
По-шосте, розроблено зміст поняття “економністьмислення”, тобто раціональність, лаконічність мислення: учні з різним рівнемрозвитку по-різному користуються умовами задачі і можуть «витиснути» з неїрізну інформацію.
Таким чином, і в цій системі, як бачимо, є певнідосягнення в розробці проблеми навчальної діяльності, які проводились в руслі асоціативно-рефлекторноготипу психологічних теорій навчання [3, с. 123].
Важливимифакторами, які повинні враховуватись при організації навчальної діяльності,виступає індивідуалізація і диференціація навчання.
Індивідуалізація – це врахуванняіндивідуальних особливостей учнів в навчальній роботі: особливості пізнавальнихпроцесів, властивості нервової системи, мотивація, здібності, риси характеру іволі тощо.
1.2. Сучасні форми, методи татехнології формування навчальної діяльності учнів молодших класів
Стандарти загальної освіти поставилиперед масовою початковою школою нові завдання, які припускають її переорієнтаціювід навиково-освітньою до особово-орієнтованої розвиваючої моделінавчання. Дане положення припускає зміна цільовій спрямованості, змісту,методичних прийомів, способів взаємодії суб'єктів освіти, показниківрезультативності початкового навчання.
Іншими словами, виникає необхідністьв нових підходах до організації учбової діяльності молодших школярів. Усучасній психології існує різноманіття позицій в дослідженні проблемидіяльності в цілому. У дослідженні учбової діяльності визначені основні напрямироботи, спираючись на принцип провідного типу діяльності на різних віковихетапах (А.А. Леонтьев, Д.Б. Ельконін).
Трудність полягає в тому, щопроводилися дослідження по вивченню окремих компонентів учбової діяльності,тоді як навчальна діяльність представляє цілісний процес в реалізації івзаємозв'язку всіх її структурних компонентів. Бачимо своє завдання увизначенні змісту, психолого-педагогічних компонентів учбової діяльності івиявленні їх взаємодії як системи в умовах сучасного освітнього процесу впочатковій школі [7, с. 197].
Навчальна діяльність молодшихшколярів в даний час здійснюється в умовах варіативностіпочаткової загальної освіти. Варіативніпрограми навчання покликані забезпечити реалізацію навчання, з урахуваннямвікових і індивідуальних особливостей психофізичного розвитку дитини. В данийчас в освітньому процесі початкової школи реалізуються декілька систем навчанняі ще більше число навчально-методичних моделей-комплектів але в масовійпедагогічній практиці це не тільки не приводить до ефективних результатівосвітнього процесу, але спричиняє за собою ряд негативних чинників: викликаєпорушення одноманітності освітнього простору в початковій школі; утрудняєорієнтацію педагога в змісті, методиках навчання, організації взаємодії зучнями; приводить до перевантажень молодших школярів, негативно позначається наїх здоров'ї і мотивації до учення. Крім цього, ряд навчально-методичнихкомплектів не має єдиної теоретичної і методологічної підстави, а, отже, приреалізації комплекту вчитель орієнтований на використання тих, що суперечать, адеколи взаємовиключних освітніх технологій. Необхідна порівняльнахарактеристика існуючих варіативних систем і моделей-комплектів початковоїосвіти за визначенням їх педагогічної ефективності в рамкахособово-орієнтованої розвиваючої освітньої моделі по наступних підставах:теоретико-методологічній спрямованості, дидактичним принципам, цільовій спрямованості,змісту, технології навчання, критеріям і показникам освітнього процесу,відповідності результату навчання поставленим цілям. Лише з урахуванням всіхназваних чинників можлива організація ефективної учбової діяльності молодшихшколярів відповідно до цілей, поставлених перед сучасною початковою школою [12,с. 47].
Саме від вчителязалежить ступінь суб’єктності учня на певних етапах учбової діяльності, самевін визначає цілі, зміст діяльності пропонує або підводить до способів рішенняпоставлених учбових завдань. О.С. Анісимов відзначає, що «оскільки сам навчанийне має скільки-небудь певних способів своєї зміни і розвитку, не може виступитияк цілеспрямований перетворювач себе, цю функцію реалізує педагог. І лишеповторно, завдяки виникненню і реалізації потреби самоорганізації в навчанні, впередачі функцій педагога навчаному, виникає навчальна діяльність.» При цьомуроль вчителя як «простого джерела знань, довідкової книги або словника,підручника або демонстратора.» [2, с. 79] «.все більше сходить нанівець, івсіляко заміщається активною енергією учня, який скрізь і усюди винен самшукати і здобувати знання.» [2, с. 79], тобто в даному випадку учень виступаєповноцінним суб'єктом учбової діяльності.
Пропонуємо інтеграційну модельучбової діяльності в умовах варіативності початкової загальної освіти,направлену на формування компонентів учбової діяльності молодших школярів. Прицьому ми вважаємо за доцільне виділити модульні компоненти учбової діяльності.
Мотиваційний модуль.Виділяючи формування мотиваційної основи як перший етап в теорії поетапногоформування розумових дій, П.Я. Гальперін відзначав, що «. вплив мотивації – церіч делікатна, легко не виявляється, але, врешті-решт, що дає про себе знатисамим фатальним чином» [3, с. 97]. Перехід на вищі рівні внутрішньої мотиваціїчерез формування соціальних і пізнавальних мотивів можливий прицілеспрямованому систематичному мотивуванні учнів з боку педагога доучбової діяльності… Мотивувати що вчаться доучбової діяльності – означає торкнутися їх важливих особистих інтересів,створити їм умови для реалізації себе в процесі навчання.
Диагностико-аналітичний(орієнтування) модуль. П.Я. Гальперін відзначав, що «.всі форми психічноїдіяльності, а не тільки пізнавальні, інтелектуальні є різними формамиорієнтування суб'єкта в проблемних ситуаціях. Ці різні форми виникають тому, щоістотно різні обставини, в яких опиняється суб'єкт, різні завдання, що встаютьперед ним, і засоби, за допомогою яких вирішуються ці завдання» [4, с.164.Навчальна діяльність через свою новизну і невизначеність, як на змістовному,так і на функціональному рівні спочатку є проблемною для дитини. По суті,дитина здійснює орієнтовну діяльність в новій для нього ситуації. При цьому вінвимушений при сформованому рівні мотивації визначити свою готовність доспілкування з вчителем і однолітками в рамках здійснення учбової діяльності,ухваленню або неприйняттю мети діяльності; змісту учбових завдань, наявних вйого досвіді способів і визначенню достатніх засобів для їх вирішення.
Змістовний модуль.Змістом учбової діяльності є система наукових (теоретичних) понять, якаосвоюється дитиною за допомогою рішення учбових завдань (В.В. Давидов, 1996).При цьому для формування дитини як суб'єкта учбової діяльності необхідно, щобпропонований зміст був прийнятий таким, учнем, тобто було для нього особовозначущим і носило проблемний характер, не припускаючи репродуктивних способівдіяльності.
Модуль Операційно-діяльністний.За умови ухвалення учбового завдання і її проблемного змісту учню необхідновідкрити спосіб рішення запропонованої задачі. Виходячи з суб'єктної позиції,визначеної попередніми етапами діяльності, необхідно здійснити наступні дії: 1)виявленняутруднення (проблеми) в запропонованому завданні; 2) формулювання проблеми, 3)визначення причини утруднення, 4) вибір способу виходу з проблемної ситуації,5) обґрунтування даного способу, 6) фіксація нового способу в знаковій формі(буквеною, схематичною, графічною), складання алгоритму застосування новогоспособу; 7) рішення приватних завдань із застосуванням нового способу дій; 8)контроль і оцінка способу і результату діяльності.
Результативний модуль. Зовнішнімрезультатом учбової діяльності є відкриття нового способу діяльності іздібність до його застосування при рішенні учбових завдань. На внутрішньомурівні результатом є розвиток особи учня (розумових операцій, мотиваційної,емоційно-вольової сфери, розвиток комунікативних умінь, активності,самостійності, відповідальності).
Контрольно-оцінний модуль.Розглядаючи дії контролю в процесі учбової діяльності, В.В. Давидов визначав,що контроль полягає у визначенні відповідності інших учбових дій умовам івимогам учбового завдання. Він допомагає учневі, міняючи операційний склад дій,виявляти їх зв'язок з тими або іншими особливостями умов завдання іотримуваного результату. Дію оцінки дозволяють визначити, засвоєний або незасвоєний (і в якому ступені) загальний спосіб рішення учбової задачі,відповідає чи ні (і якою мірою) результат учбових дій їх кінцевої мети. Самеоцінка повідомляє школярів про те, вирішена або не вирішена ними дане учбовезавдання. (В.В. Давидов, 1996).
Коректувальний модуль.Навчальна діяльність дитини направлена на засвоєння загальних способів рішенняучбових завдань. Тому самокорекція, перш за все, повинна бути направлена наусунення недоліків, виявлених в системі дій на рівні (А.Б. Воронцов, 2002)рефлексії, що припускає: визначити учбове завдання, в якому була допущенапомилка; виявити причину помилки, порівняти свої дії по кроково з алгоритмом;визначити для себе як уникнути помилки; вирішити схожу задачу.
Таким чином, при організації роботипо формуванню учбової діяльності молодших школярів ми вважаємо важливиминаступні позиції:
— облік змісту іпсихолого-педагогічних компонентів учбової діяльності молодших школярів;
— виявлення ефективності учбовоїдіяльності молодших школярів шляхом порівняльної характеристики вариативныхсистем початкової освіти;
— визначення умов проектуванняучбової діяльності молодших школярів на двох рівнях: а) у логіці педагога; б) улогіці учня, що забезпечують реалізацію особово — орієнтованій розвиваючіймоделі навчання в умовах її варіативності.
Причому при цьому необхідновраховувати: зміна соціальній ролі дитини; зміна змісту діяльності; змінаспособів діяльності, наявних в життєвому досвіді дитини; зміна способівспілкування (взаємодії) з тими, що оточують; формування психічних новоутвореньвідповідно до даних змін.
1.3. Методика формування навчальноїдіяльності учнів молодших класів
Методика формуваннянавчальної діяльності спрямована на підвищення рівня розвитку навичоксамостійного мислення та вирішення самостійних логічних операцій серед учнівмолодших класів у процесах оволодіння знаннями та вміннями. Вона ґрунтується на органічному поєднанні змісту, методів,організаційних форм в умовах загальноосвітніх закладів.В основу методикипокладено впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання,зокрема аналіз літературних джерел; вивченняпередового педагогічного досвіду; спостереження; тестування; анкетування; опитування.Наш вибір зумовлений тим, що саме ці методи сприяють розвитку мислення учнів,їх пізнавальних потреб та забезпечують формування стійкого інтересу, який спонукає особистість до самостійноїпошукової діяльності, збагачуючи її творчу,інтелектуальну та емоційну сфери; активізують спілкуваннявикладача і учнів, створюють атмосферу творчого пошуку,завдяки чому знання набувають сили переконань і починають коригувати поведінку учнів.
Передбачений комплекс організаційнихформ спрямоване на:
1 допомога учням вадаптації до нової для них сфери перебування;
2 розвиток необхіднихякостей особистості;
3 розвиток в дітях розумової та мислячої діяльності.
При побудові роботи з дітьми миспирались на дидактичні принципи: принцип урахування вікових та індивідуальнихособливостей, принцип виховання в діяльності і спілкуванні, принципстимулювання дитини до саморозвитку.
Спираючись на аналіз науковоїлітератури, були виділені й створені такі умови, а саме фізичні умови, яківизначаються у наданні матеріалів для самостійної творчості, фантазування йможливості кожну хвилину діяти разом з ним; соціально-емоційні умови, яківключали в себе створення внутрішньої безпеки, відчуття розкутості й можливостідіяти довільно; інтелектуальні умови, які включали розвиток уміння розв’зуватитворчі завдання, розвиток інтуїції, як суміші знань, емоцій, моралі таціннісних суджень; розширення кругозору; надання дітям можливості діяти заінтересами, можливість ставити перед собою завдання.
Суть методики полягає у розвиткурозумових та творчих здібностей дітей за допомогою використання суджень дітейвголос, що є одним з найефективніших засобів розвитку розумових здібностей удітей дошкільників.
Етапи формуваннянавчальної діяльності учнів молодших класів
Таблиця 1
Етапи
Поетапна мета
Форми та методи навчання І Адаптування дитини у новій для неї середі перебування. Урок-гра «Пізнаємо себе-пізнаючи навчання», вихід за територію учбового закладу ІІ Інтелектуально-творчий напрямок: розвивати швидкість, гнучкість мислення, творчу уяву через використання ігор-фантазувань. Формувати знання про засоби творчих дій в різних видах діяльності. Ігри-фантазування (перетворення казки у вірш), принцип багатоваріантності рішень, який сприяє розвитку гнучкості й швидкості мислення. ІІІ Формування навчальної діяльності у школяра. Урок-гра, колективна методика «Завдання Ваше-розвязання наше»
Робота складалася з трьох етапів:
На першому етапіроботи пріоритетною лінією визначено розвиток творчого потягу. Метою першогоетапу було створення умов опосередкованого впливу на адаптивний період дитини уновій сфері. Було проведено декілька тестів на перевірку світосприйняттядитини.
На основі збагачення лексичногобагажу, засвоєння граматичних уявлень діти оволодівають вмінням складати різнітипи зв’язного висловлювання. Формування відбувається в ході проведеннявчителем уроку-гри під час якої учні добуваючи різні асоціації в пізнанніпредметів, що зустрічаються вперше та пізнанні людей, що нині їх оточуватимуть напротязі
На другому етапі пріоритетноюлінією навчання був інтелектуально-творчий напрямок, завдяки якому відбуваєтьсярозвиток творчої уяви дивергентного мислення, розвиток творчих можливостейдітей, що збагачує їхні можливості у самостійному пошуку способів розв’язаннямовленнєвих творчих завдань паралельно проводиться робота з формуваннязв’язності та цілісності висловлювання, складеної дітьми розповіді. Метою другого етапу було створення умовцілеспрямованого розвитку інтелектуальних та творчих мовленнєвих здібностей.
Основою для здійснення такої роботиє створення розвивального середовища, що постійно містить у собі ознаку новизнита проблемності. Одним із найважливіших принципів такого виду роботи бувпринцип багатоваріантності рішень, який сприяв розвитку гнучкості, швидкостімислення.
На третьому етапівідбувається колективне та індивідуальне моделювання різних типів ситуацій зметою розкрити увесь творчий потенціал у вирішенні завдань. Метою третьогоетапу було створення умов для збагачення різних видів діяльності на основірозвитку логічних, пізнавальних та творчих здібностей у дітей. На третьому етапіформується індивідуальна творча особистість із її індивідуальними здібностями.
Робота будувалася з поетапнимускладненням матеріалу. Для реалізації поставленої мети навчально-виховнийпроцес будувався за трьома етапами:
На першому етапі проводилисьзавдання які включали в себе ігри-фантазування:
Завдання №1 «Колективний похід наприроду»
Мета:Розвивати уяву, фантазування в дітях під час прогулянки лісом, або парковоюзоною.
Вид творчості:колективний
Матеріал:кольорові олівці, аркуші паперу.
Під час завдання такого типувиконуються будь-які рухливі, або мовні конкурси, вчителями можуть бутизапропоновані будь-які художні конкурси на кшталт типу намалювати дерево, абоодне одного, порахувати горобців на галявину, або ж на піску гілочкою вирішуватиарифметичні задачки.
Завдання №2 Похід до планетарію
Мета:полягає в розвитку креативного мислення дитини.
Вид творчості:колективна
Логіка побудови заняття була така,що діти спостерігаючи сузір’я отримають нові враження, в ході котрихрозвиваються творчі навички.
Завдання №3 Читанняказочки, створення віршиків
Мета:вправляти дітей у доборі різних груп слів до заданого слова, вчитиусвідомлювати пряме та переносне значення слів. Уточнити уявлення дошкільнятпро жанрові та композиційні особливості казкового жанру. Вміти складати віршикиз опорою на маленьку казочку. Розвивати творчу уяву, дивергентне мисленнядітей.
Матеріал:казочка
Логіка побудови заняття була така,що головному творчому завершенню скласти казку — передували численні цікавілексичні, граматичні вправи, які допомагали актуалізувати необхідний длятворення словник, активізуючи, збуджували мислення, уяву, емоційний стан дітей.Все це дозволяло розігріти їх, викликати сильне бажання вигадувати, створитиатмосферу радісної фантазуючої гри. На заняттях ми використовували прийомималювання ілюстрацій до епізодів казки та віршика. Потім вихователь, зазвичай,пропонував дітям назвати свій епізод ключовим словом, реченням.
Висновки до розділу 1
Отже, необхідна умова для створенняу учнів інтересу до змісту навчання і до самої учбової діяльності – можливістьпроявити в ученні розумову самостійність і ініціативність. Чим активніше методинавчання, тим легко зацікавити ними учнів. Основний засіб виховання стійкогоінтересу до учення – використання таких питань і завдань, рішення яких вимагаєвід учнів активної пошукової діяльності.
Велику роль у формуванні інтересу доучення грає створення проблемної ситуації, зіткнення учнів з трудністю, якувони не можуть вирішити за допомогою запасу знань, що є у них; стикаючись зтрудністю, вони переконуються в необхідності отримання нових знань абозастосування старих в новій ситуації.
Аналіз ключових категорій теоріїучбової діяльності показує, що засвоєння змісту навчання і розвиток учнявідбувається не шляхом передачі йому ззовні деякій інформації, а в процесісамостійного здійснення ним повного циклу учбовий-пізнавальної діяльності(етапів сприйняття, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення ісистематизації нових знань і способів діяльності). Знання отримуються івиявляються тільки в діяльності, за уміннями і навиками завжди коштує дія зпевними характеристиками; результат учбової діяльності – розвиток учня.
У зв'язку з цим з'являється необхідністьперекладу методичної системи навчання інформатиці на мову діяльності івключення в учбовий процес по інформатиці учбової діяльності що вчаться, аконкретніше, такого її компоненту, як прийоми учбової діяльності учнів.
Розділ ІІ: Дослідно-експериментальнаперевірка ефективності дослідження
2.1. Методикадослідно-експериментальної перевірки
Експериментальне дослідженняпроводилось на базі НВК №143 м. Дніпропетровська, Ленінського району.
Дослідно-експериментальна перевіркаметодики дослідження розвитку здібностей дітей шкільного віку до навчальноїдіяльності складається з двох етапів:
На першому етапі було проведеноконстатуючий експеримент. Для дослідження було обрано дві групи дітей зприблизно однаковим рівнем розвитку.
На основі проаналізованої науковоїлітератури оцінювання рівня розвитку творчих здібностей у шкільниківвідбувається з урахуванням таких критеріїв:
— літературознавча обізнаність, якавиявляється у знаннях літературних творів; наявності елементарних знань прожанри, композиційні та жанрові особливості, про засоби художньої виразності;вміння переносити ці знання в самостійну творчу діяльність; а також усприйманні літературних творів в єдності їх змісту та художньої форми;
- креативність, показниками якоїбули свобода комбінування уявлень, оригінальність задуму, вибору сюжетної лініївисловлювання, мовних засобів втілення образу; здатність створити власнийсюжет, готовність до багатоваріантного розв’язання творчого завдання;індивідуальність вираження, тобто характерна і неповторна для кожної дитинисукупність способів, методів використання засобів специфічної мови мистецтвадля відбиття свого ставлення до дійсності; чутливість до незвичайного тавибірковість виділення в навколишньому об’єктів чи окремих їх сторін длянаступного втілення за допомогою образних засобів, загальна творчаспрямованість особистості. Тобто визначення ступеня креативності ми пов’язувализ особливостями уяви і мислення;
— образність, що виявлялася вбагатстві (розмаїтті), точності, доречності використаних засобів створенняхудожнього образу,;
— ставлення дитини до творчих дій,про що свідчили: інтерес, бажання фантазувати, складати різні зв’язнівисловлювання, ініціативність, самостійність, творча активність.
Було виділено три рівні: низький,середній та високий рівні.
З метою виявлення рівня розвиненостівиділених критеріїв було підібрано експериментальні завдання:
Завдання №1(Тема: «Пізнаючи себе-пізнаємо навчання») базою для даного завдання булоадаптування дитини до нової сфери перебування, знайомство із усім новим, щозустрінеться на протязі першого часу. Знайомство із новими друзями методамирізних ігор та завдань.
Завдання №2(Тема: «З казочки складемо віршика») було спрямоване на вміння складати віршикиіз казочки на свій розум. Педагог пропонував учням казку,їх задачею булостворити віршика. Таким чином ми мали змогу оцінити творчі якості кожного іздітей а також розвити мовленнєві та мисленнєві задатки
Завдання №3 (Тема:«Завдання Ваше-вирішення наше»)
Діткам на розсуд задаються задачкирізного типу: від логічних до життєвих. Задачею учнів було вирішити їх і закожну вірну відповідь було запропоновано видавати нагороду(солодощі).
З метою обчисленняотриманих результатів були розроблені наступні кількісні показники.
Показники
Бали Показник реалізовано повністю 3бали Показник реалізовано слабко 2 бали Показник не реалізовано 1 бал
З метою виявлення сформованостімовленнєвих творчих здібностей були розроблені наступні рівні: від 0 — 1,6 — низький; 1,7 — 2,3 — середній, 2,4 — 3 – високий.
2.2. Аналіз результатівдослідно-експериментальної перевірки
Після проведення констатуючогоексперименту, ми отримали такі результати:
Контрольна група
Експериментальна група 48,5% дітей мають високий рівень 44,1% дітей мають високий рівень 45,7% дітей мають середній рівень 36,4% дітей мають середній рівень 5,8% дітей мають низький рівень 19,5% дітей мають низький рівень
Обчислення результатів здійснювалосяза формулою:
Кількість балів отриманих зазавдання ділилася на кількість завдань. Результатиконстатуючого експерименту свідчать про доцільність організації спеціальноїроботи з розвитку у дітей молодшого шкільного віку навчальної діяльності. Уході констатуючого експерименту виявлено, що діти добре володіють набутиминавичками та вміннями.
В результаті проведення формуючогоексперименту ми провели повторне вимірювання сформованості здібностей. Аналізрезультатів показав, що в експериментальній групі значно підвищився рівеньсформованості мовленнєвих, логічних та творчих здібностей, а в контрольнійгрупі фактично залишився на тому ж рівні:
Контрольна група
Експериментальна група 43,5% дітей мають високий рівень 59,5% дітей мають високий рівень 46,4% дітей мають середній рівень 43,9% дітей мають середній рівень 10,1% дітей мають низький рівень 15,6% дітей мають низький рівень
Табл.2
мент
Рівні Констатуючий Формуючий КГ ЕГ КГ ЕГ Низький 5,8% 19,5% 10,1% 15,6% Середній 45,7% 36,4% 46,4% 43,9% Високий 48,5% 44,1% 43,5% 59,5%
Аналіз кількісних даних дозволяєвідзначити покращення результатів виділених показників у експериментальнійгрупі. Аналіз експерименту засвідчив, що зменшилась кількість дітей, щоналежать до низького рівня розвитку творчості, — їх стало 15,6%, віднесених досереднього рівня -43,9%, віднесених до високого рівня – 59,5%(векспериментальній групі).
Результати експерименту свідчать, щоу контрольній групі показники майже не змінились. Вважаємо це наслідкомтрадиційної методики навчання дітей.
Аналізуючи результати експерименту,необхідно підкреслити, що значно зросла ініціативність дітей, їх активністьфантазування у складанні віршика та вирішенні логічних задачок. Порівняно зпопередніми даними, діти експериментальної групи вільно висувають мету своєїроботи, майже всі намагаються планувати роботу і виконувати її за своїм планом.Діти раціонально добирають спеціальні дії для досягнення бажаної мети. Дітистали більш незалежними, самостійними, наполегливими. Діти із цікавістюприймали участь у складанні власних творів, намагалися діяти оригінально.Загальний рівень розвитку творчих здібностей дітей експериментальної групизначно підвищився.
Таким чином, аналіз експериментупродемонстрував ефективність використання запропонованих методик у розвиткутворчих здібностей. Дані дослідження свідчать, що використання подібних методиксприяє розвитку активності ініціативності та творчості.
Висновки до розділу ІІ
Шляхом аналізу сучасних досліджень йнауково-методичних розробок було визначено, що найефективнішим засобом упроцесі розвитку творчих здібностей являються самостійне виконання творчихзавдань та методики, що були нами запропоновані, а саме «Створи віршика» та«Завдання Ваше-вирішення наше».
Методики «Створи віршика» та«Завдання Ваше-вирішення наше». являються найбільш ефективним засобом врозвитку навчальної творчої діяльності дитини. В даних методиках учні маютьзмогу фантазувати, грати, створювати нове, самостійно себе реалізовувати внавчальній діяльності… Дитина може по експериментувати, багаторазово виконатибудь-яку дію, від якої вона отримує задоволення і наявний продукт їїдіяльності.
Методики передбачають не тількирозвиток окремих здібностей, а й насамперед розвиток виховання культури мовидитини, що передбачає особливу організацію мовної роботи, націлену назбагачення словника, граматичної упорядкованості, зв’язності висловлюваності упроцесі творчої роботи, розвиток поетичної чутливості до краси і точностіхудожнього слова, який сприяє прояву естетичної функції дитячого мовлення.Мовленнєві творчості здібності у методиках виявляються у вмінні дітейсамостійно, образно, зв’язно та виразно будувати власні твори.
Вони формують у дітей граматичнукомпетентність, розвивають всі психічні процеси, головне спонукають дитину дотворчості, до самостійної творчої діяльності.
З метою експериментальної перевіркиметодики розвитку творчих здібностей в учнів засобами представлених методик бувпроведений педагогічний експеримент на базі НВК № 143 м. Дніпропетровська.На основі аналізу наукової літератури були визначені наступні критерії тапоказники творчих здібностей: літературна обізнаність, креативність. Аналізрезультатів констатуючого етапу експерименту дозволив підтвердити наявність 3рівнів сформованості показників у дітей: високий – 46,1%, середній – 34,4%, низький– 19,5%. Аналіз формуючого експерименту засвідчив, що зменшилась кількістьдітей, що належать до низького рівня розвитку творчості, — їх стало 15,6%,віднесених до середнього рівня -43,9%, віднесених до високого рівня – 59,5%(векспериментальній групі).
Загальні висновки
Було проаналiзовано науково-педагогiчну лiтературу, що булаприсвячена проблемi дослiдження i виявлено, що чим активнiше методи навчання,тим легше зацікавити ними учнів. Основний засіб виховання стійкого інтересу доучення – використання таких питань і завдань, рішення яких вимагає від учнів активноїпошукової діяльності.Мiжтим було з ясовано, що велику роль у формуванні інтересу до учення граєстворення проблемної ситуації, зіткнення учнів з трудністю, яку вони не можутьвирішити за допомогою запасу знань, що є у них; стикаючись з трудністю, вонипереконуються в необхідності отримання нових знань або застосування старих вновій ситуації iу зв'язку з цим з'являється необхідність перекладу методичної системи навчанняінформатиці на мову діяльності і включення в учбовий процес по інформатиці учбовоїдіяльності що вчаться, а конкретніше, такого її компоненту, як прийоми учбовоїдіяльності учнів.Розробивши методики «Створи віршика» та «ЗавданняВаше-вирішення наше», якiявляютьсянайбільш ефективним засобом в розвитку навчальної творчої діяльності дитини. Вданих методиках учні мають змогу фантазувати, грати, створювати нове, самостійносебе реалізовувати в навчальній діяльності… Дитина може по експериментувати,багаторазово виконати будь-яку дію, від якої вона отримує задоволення і наявнийпродукт її діяльності. Iзметою експериментальної перевірки методики розвиткутворчих здібностей в учнів засобами представлених методик був проведенийпедагогічний експеримент на базі НВК № 143 м. Дніпропетровська. На основіаналізу наукової літератури були визначені наступні критерії та показникитворчих здібностей: літературна обізнаність, креативність. Аналіз результатівконстатуючого етапу експерименту дозволив підтвердити наявність 3 рівнівсформованості показників у дітей: високий – 46,1%, середній – 34,4%, низький –19,5%. Аналіз формуючого експерименту засвідчив, що зменшилась кількість дітей,що належать до низького рівня розвитку творчості, — їх стало 15,6%, віднесенихдо середнього рівня -43,9%, віднесених до високого рівня – 59,5%(векспериментальній групі).
Список використаноiлітератури
1. АнисимовО.С. Педагогічна концепція перебудови освіти. Випуск 3. М., 1990.– с.536.
2. Бондарчук Е.И.,Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики. – К., 2002. – с.168.
3. Веретенко Т.Г. Загальнапедагогіка. – К., 2004. – с.316.
4. Волкова Н.П. Педагогіка:Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2001. –с.576.
5. Выготский Л.С. Педагогічнапсихологія. М., 1989. – с.432.
6. ДавидовВ.В. Теорія розвиваючого навчання. М., 1996–с.279.
7. Зимняя И.А. Педагогическаяпсихология. – М., 2002. – с.197.
8. Ильясов И.И. Структура процессаучения. – М., 1986. – с.251.
9. ЛернерИ.Я. Процесс обучения и его закономерности. – М., 1980.– с.312.
10. Лихачов Б.Т. Педагогика:Курс лекций. – М., 1999. – с.523.
11. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка. –К., 2001. – с.417.
12. Підласий І.П. Практичнапедагогіка або три технології. – К., 2004. – с.616.
13. Талызина Н.Ф. Педагогическаяпсихология. – М., 1998. – с.378.
14. ЯкунинВ.А. Педагогическая психология. – М., 1998– с.416.
15.СтоляровА.М. Эвристические приемы и методы активизации творческое. мышления.М: ВНИИПИ,1988.-с.126.
16.СтоляровА.М. Методологические основы изобретательского.