Гра в особистісно-орієнтованому навчанні та вихованні
Крепак Алла 31 Ш9
Керівник: Книш О.К.
Суспільство постійно змінюється, це в свою чергу призводить довиникнення певних завдань, які постають перед суспільством. Так, одним ізосновних завдань сучасного суспільства, ми вважаємо, реформування освіти вУкраїні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного іморального здоров'я. Розв’язання цього завдання передбачаєпсихолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховногопроцесу, спрямованого саме на розвиток особистості дітей. У зв'язку з цим педагогиі психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізаціїособистісно-орієнтованого підходу до дітей як одного з принципів організаціїнавчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією іпедагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійномурозвитку особистості дитини.
Ключовим принципом виховання в сучасній ситуації виступає принципціннісної орієнтації, реалізація якого передбачає залучення дітей до взаємодіїз навколишнім світом і формуванню ціннісних ставлень через гру, яка виступає способомвиховання розумової активності дітей.
В останні роки практика застосування ігрових завдань визначиламетодичну думку, що зараз настав час узагальнення практичного досвіду,об'єктивної оцінки доцільності застосування ігрових завдань, визначення їхпитомої ваги та місця у системі навчання. Гра дозволяє яскраво реалізувати всіпровідні функції навчання: освітню, виховну та розвивальну, які діють ворганічній єдності.
В своїх працях неодноразово зазначали роль гри в процесіособистісно-орієнтованого навчання та виховання такі педагоги, як О.М. Горький,А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Ш.О. Амонашвілі та інші.
Мета дослідження – теоретично дослідити суть гри вособистісно-орієнтованому навчанні та вихованні учнів молодших класів.
Ми вважаємо, що гра — цінний спосіб виховання розумової активностідітей. Вона викликає у дітей цікавість до процесу пізнання, допомагає їмзасвоїти навчальний матеріал. При складанні та застосуванні ігор необхідно спиратисьна основні закономірності навчання. Головна з них це те, що навчаннявідбувається при активній діяльності учня. Чим різноманітніша забезпечуванавчителем інтенсивність діяльності учня з предметом засвоєння, тим вища якістьзасвоєння на рівні, який залежить від характеру організованої діяльності —репродуктивної або творчої.
Розглянемо гру з різних точок зору. Спочатку спробуємо дізнатисьяк гру сприймає та використовує вчитель. На початку вчителю важко створитиатмосферу гри, налаштувати на неї дітей з найменшою затратою часу, отриматирезультати, а потім також швидко вивести дітей з неї, не перетворивши урок набезглузду витрату часу. Тому що кожна хвилина знань, яку ви дасте дітям зкористю може бути вирішальною в житті дитини, а втративши її, потім буде простонеможливо її повернути.
Педагог-новатор Ш.О. Амонашвілі [3] говорив, що до шести роківможна вчить граючи, після шести потрібно вчити серйозно. Грає учитель. І граєтак, щоб діти втратили почуття гри. Але вона є.
Вчителі школи повинні приділяти багато уваги розвиткові своєїпідготовленості до організації ігрової діяльності. Гра – це цілий світ, наодному полюсі якого – життя, а на другому – дидактика, педагогічний іпсихологічний інструментарій, цілий арсенал педагогічних технологій. А між полюсами– країна дитячих ігор, дитячої творчості.
Щоб зорієнтуватися у світі гри, треба чітко уявити собі, що вньому буде цікаве й корисне для дитини.
Педагоги світового рівня, також в своїх працях зазначали роль грив процесі навчання. Так, А.С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення вжитті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коливиросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі...»Отже, гра, її організація — ключ в організації виховання.
Видатний педагог В.О. Сухомлинський [7] промовив фразу, яка сталаосновою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: «Навчайтеграючись, а граючи навчайте». Ось такий простий вираз, а містить у собінеабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми.
К. Д. Ушинський [8] писав: «Зробити серйозне заняття для дитиницікавим — ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребуєдіяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших ж уроків привчайтедитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність у їх виконанні». Педагогвважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через грудитина пізнає всі таємниці світу. Отож, двоє досвідчених людей вважали груважливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває. Самесвоєрідність дидактичної гри і полягає в тому, що вона дає змогу педагоговіздійснювати навчання, вправляння, розвиток розумових здібностей, формуванняцінних рис особистості і взаємин дітей доступній і привабливій для них ігровійформі.
Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодшихшколярів. Отже, гра – випробуваний і ефективний засіб навчання в початковійшколі, але ні в якому разі не універсальний. Ще К.Д. Ушинський застерігав проти«забавляючої педагогіки», підкреслюючи, що засобами гри значно легше навчитидитину читати й писати, але серйозна навчальна праця потребує від дитини такоїж серйозної, копіткої і зосередженої роботи. Тому питання раціонального,виправданого застосування гри у навчальному процесі першокласників певний часбуло предметом найширших досліджень сучасних педагогів.
Д.Б.Ельконін [9] вважає, що гра за своїм змістом наближається допраці дорослих. Спостерігаючи за тим, як діти граються. Дорослі думають, щодіти лише забавляються і, що гра немає нічого спільного з серйозними заняттямитипу приготування уроків, праці. Але приготування домашнього завдання — обов'язок, а праця – тяжка необхідність. Дитині хочеться грати не тому, що целегко, а тому, що це важко. З кожною грою дитина має бажання дізнаватися пронове, розуміти і виконувати ті речі, які розуміють в виконують дорослі.
На думку Д.Б. Ельконіна грі властиві певні загальні, універсальніознаки:
· гра як активна формапізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм вводить дитину у сферуреальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості та властивостіпредметів, їх призначення, способи використання; засвоює особливості стосунківміж людьми, правила і норми поведінки; пізнає саму себе, свої можливості іздібності. Інтерес дитини до гри поступово вичерпується внаслідок засвоєннязнань і умінь;
· гра як свідома іцілеспрямована діяльність. Кожній грі властива значуща для дитини мета. Чимменша дитина, тим більш наслідувальними є її ігрові дії. Поступово зростає рівеньусвідомленості дітей у грі.
Крім загальних, гра наділена специфічними, характерними тільки длянеї ознаками:
1. Гра як вільна, самостійна діяльність, що здійснюється заособистою ініціативою дитини. У грі дитина реалізує свої задуми, по-своєму діє,змінює за своїми уявленнями реальне життя.
2. Наявність творчої основи. Гра завжди пов'язана з ініціативою,вигадкою, кмітливістю, винахідливістю, передбачає активну роботу уяви, емоцій іпочуттів дитини. Ініціативу і творчість у різних ситуаціях діти виявляютьпо-різному. Значну творчу роботу передбачають дидактичні ігри, які мають наметі розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових дій,ініціативи у прийнятті рішень. Творчий елемент є носієм індивідуальностікожного гравця, тому гра є засобом розвитку творчості, формування здібностейдітей.
3. Емоційна насиченість. У процесі гри діти переживають певніпочуття, пов'язані з виконуваними ролями. У колективних іграх вони виявляютьдружбу, товариськість, взаємну відповідальність, відчувають радість від результату,подолання труднощів. Більшість ігор супроводжуються естетичними емоціями.
Ігрові дії – це засіб реалізації ігрового задуму і водночасздійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігровідії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють закладений у грі навчальнийзміст.
Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримуютьігровий задум, їх невиконання здійснює гру, робить її нецікавою. Беззаздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичнізавдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вихователемдо її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітямпояснюється ігрове завдання, а потім — спосіб його виконання.
Тепер розглянемо гру з боку учня. Він сприймає її привітно, дітямнабагато краще сприймати інформацію в грі. Адже тоді діти більш розкуті, вонивідволікаються від оточуючого і зосереджуються на грі, це приносить якіснийрезультат.
Ігри підбираються з врахуванням різноманітних видів діяльностіучня. За характером пізнавальної діяльності їх можна поділити на групи:
· ігри, які вимагають віддітей виконавчої діяльності;
· ігри, в яких запрограмованаконтролююча діяльність;
· ігри, за допомогою яких дітивиконують перевтілення;
· ігри, які включають в себеелементи пошукової діяльності.
Формування учня як самостійної, ініціативної, вдумливоїособистості буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першогопроведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів,озброєння їх необхідними уміннями і навичками, є впровадження активних форм іметодів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися,самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, щонавчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Дотого ж, коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюєтьсядоброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок,учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві йзрозумілі.
Важливою являється її виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви,вміння швидко знаходити правильне рішення. Ігри допомагають виховувати у дітейпочуття задоволеності від прояву своїх знань та навичок, логічного мислення,спостережливості.
Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини зколективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітейвиробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно,розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань.
Отже, у дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За їїдопомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденністьжиття може викликати у них захворювання. У грі діти й підліток перевіряють своюсилу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці іпрагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незаміннимпомічником педагога.
Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладніпотреби, а ще — спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чизакріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконаннясоціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра,панує здоров'я, радість дитячого життя.
У законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, щоосвіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості.Реалізація цих завдань може забезпечуватися лише за умови здійсненняособистісно-орієнтованого навчання, виховання і розвитку. Тому педагог повинен пам’ятати,що кожна дитина неповторна, вона має свій темп росту і розвитку, свій спосібнавчання. Тому надзвичайно важливо створити такі умови, які сприяли б навчаннювідповідно до рівня розвитку, забезпечували б у процесі навчання подальшийрозвиток здібностей та інтересів школярів.
Використана література
1. Амонашвілі Ш.О. Здрастуйтедіти!, М: «Просвіт», 1983.
2. Амонашвілі Ш.О. Школа життя,М., 2007.
3. Амонашвілі Ш.О. Як живете,діти?, М: “Просвіт” 1986.
4. Ващенко Г. Роль ігровоїдіяльності у навчанні // Ващенко Г. Загальні методи навчання. — К., 1997. – С.366-380.
5. Дидактичні ігри // Початковашкола — 1997. — № 9. – С. 49-50.
6. Коменський Я.А. Большаядидактика // Собрание педагогических произведений.- М: 1982.
7. Сухомлинський В. О. «100порад учителю», М: «Просвіт», 1965.
8. Ушинський К. Д. « Дитячийсвіт», М: 1863.
9. Эльконин Д.Б. «Психологияигры» — М: «Владос», 1999. – 360 с.