--PAGE_BREAK--рахунок великої кількості часу, що витрачався на вправи. Обов'язковим і корисним в американській системі вважалося малювання на дошці букв латинського алфавіту, а також цілих слів і фраз з них.
У Росії та Україні малювання крейдою на дошці при навчанні одержало широке поширення в другій половині XIX століття. З 1804 року малювання починає викладатися в гімназіях і військових училищах. До 30-х років XIX століття в системі навчання панував так названий копіювальний метод, при якому використовувалися малюнки-оригінали для перемальовування учнями.
Так, у книзі Франкера «Керівництво до лінійного малювання і геометричного креслення» (1842) пропонувалося десять таблиць з малюнками, що служать зразками для викладача при роботі на класній дошці. Учні перемальовували ці зразки крейдою на грифельні дошки і потім перевіряли зображення за допомогою інструментів.
Поступово пануючою системою навчання став геометричний метод. Завдяки працям А.П. Сапожникова в середині століття одержала поширення більш прогресивна методика навчання, при якій зросла і роль малюнка вчителя на дошці. Основою навчання в багатьох навчальних закладах поступово стає малювання з натури. Однак недоліком цієї системи все-таки залишався малий зв'язок навчання з навколишньою дійсністю.
Великий внесок у розвиток методики викладання малювання внесли П.П. Чистяков і художники-передвижники. Натуральний метод навчання, що з'явився в той час, дозволяв вирішити деякі питання взаємозв'язку навчання і виховання. Малювання крейдою на класній дошці і тут мало велике значення. В основу методу було покладено осмислене зображення предметів з натури. Класна дошка використовувалася при бесідах як спосіб роз'яснення послідовності малювання. Питанням малюнка вчителя на дошці приділялося усе більше уваги. З'явилися книги, що узагальнюють досвід у цій області: «Педагогічний малюнок» В.С. Мурзаєва, «Техніка малювання на класній дошці» Э. Вебера й інші. Вони не втратили значення і для сучасних педагогів, хоча в них і мають місце недоліки.
У передреволюційний період для вчителів різних предметів організовувалися курси, де давалися навички в малюванні, у тому числі і крейдою на класній дошці. Серед учителів загальноосвітніх предметів були такі, котрі захоплювалися цим видом роботи.
2. Художні зображальні матеріали для педагогічного малюнка
У навчальних приміщеннях наших середніх та вищих навчальних закладах завжди є класні дошки чорного, коричневого, рідше темно-зеленого кольору, на яких чітко виділяються написи чи малюнки крейдою.
Класні дошки виготовляються з древесностружкової плити, на яку наклеюється лінолеум темного забарвлення. Лінолеум натягнуть таким чином, щоб поверхня була ідеально рівною. Дошка має раму, або буртики знизу і зверху. Нижній буртик, що робиться з твердих порід дерева, має лоток з виїмкою для крейди і ганчірки. Дошки часто виготовляють з фанери, що небажано, тому що вони деформуються під впливом змін вологості повітря і поверхня їх стає нерівною. Застосовується й особлива товста фанера, що не жолобиться. Буртики покривають безбарвним лаком.
Колір лінолеуму повинен гармоніювати із забарвленням приміщення, не стомлювати очей і давати можливість ясно бачити намальоване на дошці із самих віддалених місць навчальної кімнати.
Покищо в школах найчастіше можна бачити дошки темного кольору. Це викликано тим, що крейди випускаються тільки світлих тонів. Більш вдале використання дощок ясно-сірого кольору і темних крейд, що дає можливість наблизити зображення на дошці до зображення на папері.
Стирати крейду зручно сухою ганчіркою і вологою губкою. Спочатку змахують крейду ганчіркою, а потім начисто витирають дошку мокрою губкою.
Для малювання па дошці застосовують білі і кольорові крейди, що повинні бути відносно м'якими, щоб малюнок був чітким, виразним. У заводських умовах для виготовлення крейд використовують крейду, каолін, парафін і фарбуючи речовини. Як сполучну речовину використовують картопляний крохмаль.
Крейда, парафін і барвники у випадку їхньої відповідності стандартним вимогам використовують без попередньої обробки. Каолін замочується водою за добу до формування. Крохмаль перед змішуванням компонентів заварюють окропом. Перераховані матеріали у відповідних пропорціях перемішуються в мішалці, потім вони добу вистоюються, після чого на машині типу м'ясорубки формуются у виді прямокутних смуг, що підсихають на піддонах у приміщенні цеху. Потім їх ріжуть на палички необхідних розмірів і сушать у тунельній сушарці при температурі 100°С. Готові до вживання крейди сортують і упаковують. Покищо випускаються крейди світлих відтінків, але можливості палітри кольорових крейд необмежені. При відсутності кольорових крейд звичайні білі просочують кольоровим чорнилом чи аніліновими фарбами.
Можна приготувати кольорові крейди й у домашніх умовах. Для цього треба мати порошки фарб, терту крейду і шматочок вишневого чи сливового застиглого клею (соку, що влітку стікає по стовбурі дерева). Клей варто розпустити в гарячій воді (попередньо його треба потовкти), одержавши дуже слабкий розчин, яким змочити порошок фарби, змішуючи його, якщо це потрібно, з порошком крейди або білил. Тісто, що утворилося, скручують в палички і дають висохнути. (Якщо склад клею занадто міцний, то отримана крейда буде дряпати дошку.) Такі крейди вживав у своїх творчих роботах поряд з пастеллю художник С. В. Малютін.
Можна використовувати для роботи класну дошку, покриту білою емаллю, оброблену наждаковим папером. Малюнок на ній варто виконувати крейдами, просоченими чорним чорнилом.
Часто вчитель малює на папері вугіллям чи пастеллю. Для цього треба мати планшет з наклеєним на нього аркушем паперу. Його можна виготовити з різних матеріалів; на підрамник натягують біле полотно або зміцнюють фанеру, щільний картон, деревостружкову плиту. Необхідно мати пристосування, за допомогою яких можна прикріплювати планшет до стіни чи дошки і швидко його знімати. Розмір планшета повинний бути таким, щоб на ньому можна було виконувати малюнки великого формату. Бажано, щоб по великій стороні він мав довжину не менш метра.
Для малювання на планшеті використовують деревне вугілля. Віно добре лягає на поверхню паперу, картону чи полотна і легко знімається з нього.
Для виготовлення вугілля обпалюють гілки різних порід дерева (верби, берези, бересклета). Можна також використовувати пилене дерево, розрубавши його на невеликі палички чотиригранної форми. У домашніх умовах вугілля приготовляеться в такий спосіб: у залізну банку циліндричної форми щільно закладаються гілки чи палички (краще березові), потім їх засинають просіяним річковим піском, закривають кришкою і замазують глиною. Пісок засипається для того, щоб палички не деформувалися при згорянні. Для випалу все це ставиться в піч. Обпалюють вугілля доти, поки з отвору банки (спеціально зробленого в кришці) не припиняється вихід газів, що виділяються при горінні.
Чорні сорти вугілля на заводі пресують під великим тиском, іноді додаючи небагато рослинного клею для одержання пресованого вугілля.
Пастель багато в чому має подібність з кольоровими крейдами. Це. в основному, спресовані у вигляді паличок порошки пігментів. Усі фарби-пігменти можуть служити для виготовлення пастельних олівців. Зв'язувальною речовиною служить траганат, декстрин, молоко, цукор, відвар солоду. Обходяться без клею в тому випадку, якщо для розбілу тонів уводиться біла трубкова глина, крейда, гіпс, порцелянова глина, магнезія чи тальк.
Ці речовини звичайно служать сполучним елементом у паличках пастелі. Пігменти дуже дрібно розмелюють, просівають через сито, потім додають інші необхідні для даного кольору речовини і перетирають з водою. У ті пігменти, де це необхідно, додають клей. Співвідношення його з порошком фарби не має точних пропорцій і звичайно визначається дослідним шляхом у залежності від інших компонентів, що входять до складу того чи іншого кольору. Масу, отриману при перетиранні з водою, підсушують, доводять до консистенції густого тіста формують машиною під тиском у довгі палички. Палички розрізають і сушать при високій температурі щоб уникнути зміни кольору.
3. Технічні прийоми малювання крейдою на класній дошці
Технічні прийоми малювання крейдою визначаються в основному навчальними задачами і призначенням даного виду зображень на дошці, а також можливостями матеріалів, що є в наявності вчителя. Основна задача педагога — найбільше повно, дохідливо донести навчальний матеріал до слухачів. Це пред'являє до педагогічного малюнка ряд основних вимог.
Насамперед, малюнок на дошці повинен бути досить великого розміру, щоб усі сидячі в класі добре бачили його. Він повинен бути також гранично простим, ясним, лаконічним, тому що викладачу необхідно виділити головне в зображеному і звернути на нього увага учнів. Треба мати на увазі, що здебільшого малюнки на дошці робляться для того, щоб дати учням правильний напрямок для самостійного рішення задачі побудови об'ємних зображень. Тому довго малювати, затримуючи увагу дітей роботою на дошці, не слід.
Крейда як матеріал малюнка має свої позитивні якості. Це слухняний матеріал у руках художника. Він дає контур різної товщини, легко стирається.
Однак малюнок на темній дошці світлими крейдами в силу своєї негативності обмежує можливості передачі об'ємності предметів, різної їхньої тональності і фактури. Крім того, використання крейди не дозволяє повною мірою показувати технічні прийоми роботи через невідповідність його тому матеріалу, що знаходиться в руках учнів. Однак не у всіх випадках ця обставина відіграє негативну роль, тому що школярі звикають сприймати білі лінії на дошці як чорні в себе в зошиті і не звертають уваги на цю невідповідність.
Деякі початкові моменти в зображенні об’єму можна показати великими штрихами, але при цьому потрібно знайти міру в їхньому застосуванні. Соковитим грфічним штрихом можна переконливо показати напрям поверхонь, а суцільне тушування білою крейдою небажане.
Перед початком роботи вчитель пояснює завдання, супроводжуючи бесіду малюванням на дошці. При цьому не можна, захоплюючись зображенням, забувати про пояснення. Біля дошки вчителю необхідно стояти обличчям до класу, перериваючи малювання звертанням до учнів. Вчитель, якщо він знаходиться близько від дошки великих розмірів, повинен пам'ятати, що це створює труднощі в проведенні паралельних прямих ліній і ліній, що паралельні краям дошки. Тому в процесі роботи необхідно відходити від дошки на деяку відстань, для того щоб перевірити зображене. Ці проміжки часу варто заповнювати поясненням, розповіддю про задачі наступного етапу роботи і т.д.
Навчальні програми педагогічних та художньо-графічних факультетів складені із врахуванням того, що студент на заняттях по малюнку і живопису одержує достатній запас знань в області образотворчого мистецтва. Однак перераховані вище специфічні особливості малюнка на класній дошці вимагають додаткового тренування. Треба навчитися поєднувати чітке і послідовне словесне пояснення і виконання виразного малюнка. Уміння тримати себе біля дошки має велике значення і досягається не відразу. Якщо в самостійній роботі з натури на папері можуть бути постійні пошуки, виправлення помилок, переробки, то на дошці цього допускати не можна. Помилка, зроблена викладачем і особливо не виправлена ним на дошці, часто залишається в пам'яті учнів. Крім того, варто враховувати, що на постійні виправлення при малюванні на дошці вчителю просто бракуватиме часу. Спочатку роботи в школі необхідне додаткове тренування в малюванні на класній дошці, практична перевірка своїх знань і можливостей.
У залежності від тематики завдань, зміст малюнківна дошці і їх технічні прийоми дуже різноманітні. Це можуть бути лінійні малюнки; часто, наприклад, при декоративному малюванні, необхідно використовувати чорну і білу пляму або колірні прокладки. Лінійні малюнки звичайно будуються від руки. Але іноді при роботі крейдою на дошці можуть бути застосовані лінійка, циркуль (наприклад, на уроках при поясненні перспективи). Широко використовується лінійний малюнок із застосуванням штрихування, що показує побудову об’ємів. Можуть бути малюнки негативні і позитивні, начерки людей і тварин, де сполучаються лінії і штрихування. Усе це розширює творчі можливості вчителя стосовно до задач матеріалу, що викладається, з урахуванням специфіки даної області зображень.
Вибір технічних прийомів у кожному конкретному випадку залежить від призначення малюнка. Малюнок як засіб пізнання і відображення дійсності має свої особливості і задачі. Часто він відіграє пдопоміжну роль. Такими є схеми, малюнки, креслення на уроках біології, фізики, трудового навчання й ін.
4. Методика ведення педагогічного малюнка на уроках образотворчого мистецтва. Методичне скерування педагогічного малюнка
Образотворче мистецтво поряд з іншими загальноосвітніми предметами сприяє розвитку мислення, творчої уяви, естетичних почуттів учнів. Учитель образотворчого мистецтва направляє мислення школярів на активне пізнання навколишньої дійсності, розуміння об'єктивних закономірностей життя, виявляє і розвиває індивідуальні здібності кожного. Усе це вимагає глибоких знань педагогіки, фахової методики, естетики, історії мистецтв, уміння професійно малювати, володіти методикою викладання образотворчого мистецтва.
Шкільна програма по образотворчому мистецтву передбачає засвоєння великого обсягу знань за порівняно короткий (по кількості відведеного на заняття) час. Тому педагог повинен гранично чітко використовувати всі засоби і можливості навчання. Усне пояснення завдання підкріплюється демонстрацією відповідних наочних посібників і малюванням крейдою на класній дошці. Це допомагає розкриттю найбільш ефективних способів і прийомів зображення.
Уже при складанні загального тематичного ілюстрованого плану на навчальний рік учитель намічає ті уроки, де малюнок крейдою на класній дошці буде максимально використаний, і заняття, на яких можна дати його в меншому обсязі, застосувати замість класної дошки малюнок вугіллям або показати прийоми роботи акварельними фарбами на планшеті з наклеєним на нього аркушем паперу. Визначаються також уроки, де застосовується тільки словесне пояснення.
У плані-конспекті уроку характер малюнків крейдою намічається у вигляді невеликих олівцевих ескізних замальовок, що супроводжують текст усного пояснення. Це дозволить учителю чітко продумати хід уроку, виділити головне, не затримуючи значну увагу на подробицях і деталях.
Часто вчитель обмежується показом репродукцій, наочних посібників, методичних малюнків чи таблиць, де добре видно методику виконання завдання від початкового задуму до кінцевого завершення роботи. Однак досвід і експериментальні дослідження показали, що при постійному використанні таблиць педагогічний ефект їхнього застосування знижується, тому що учні швидко звикають до них, увага їх розсіюється, сприйняття трохи притупляється.
Виконання малюнка вчителем на очах у школярів завжди викликає жвавий інтерес, прагнення побачити весь процес створення зображення. Уміле ведення малюнка, дотримання основних методичних вимог, творче натхнення педагога в процесі роботи допоможуть зрозуміти послідовність виконання завдання, значення окремих етапів і їхній зв'язок.
У таблицях етапи малювання дані на окремих аркушах у відриві один від одного, а в малюнку на дошці з'являється можливість розкрити їхній зв'язок, логічну необхідність ведення завдання саме в тому порядку, у якому воно виконується вчителем. Крім того, при цьому педагог може дати і словесне пояснення своїх дій. Це дозволяє попередити помилки учнів, що особливо важливо в процесі навчання.
Попередження помилок повинне проводитися на основі вивчення малюнків школярів, визначення характерних неточностей і можливостей розвитку активної розумової діяльності дітей. Робота з попередження помилок ведеться цілеспрямовано і будить активність учнів; часто вона використовується для закріплення пройденого матеріалу. У цих випадках вчитель у початковому начерку на дошці навмисне припускається помилки і, звертаючись до класу з питанням, змушує усіх задуматися і загальними зусиллями виправити її.
Можна виконати кілька начерків і разом з дітьми відібрати найбільш вдалий варіант. Інші начерки закреслюються або стираються. Деякі характерні помилки, що зустрічаються в багатьох учнів, учитель показує на дошці, роз'яснює, чому не можна так вести роботу, і одночасно відзначає особливості вірного малюнка. За умови добре підготовлених окремих учнів класу, можна викликати до дошки спочатку слабшого учня, а потім більш підготовленого, котрий під керівництвом учителя виправить неточності малюнка першого учня.
Зображення на класній дошці з успіхом використовується в проблемному навчанні. Проблемні ситуації можна застосовувати на кожнім уроці. Так, з різних варіантів малюнка учням пропонують самостійно вибрати вірний варіант. Можна показати на дошці початковий етап зображення і запропонувати дітям самостійно закінчити роботу.
продолжение
--PAGE_BREAK--Отже, малюнок учителя на класній дошці сприяє вихованню самостійності, активності учнів, цілеспрямованості при виконанні зображень. Малюнок педагога на дошці, усне пояснення, що супроводжує хід роботи, питання до школярів і їхні відповіді допомагають встановити тісний контакт учителя з учнями. Такий метод роботи веде до більш повного і заглибленого засвоєння знань і умінь. Педагог при цьому має можливість виявити ступінь активності учнів і залучити до виконання завдань учнів, що відносяться дещо байдуже до занять.
При всіх перевагах малюнок крейдою на дошці має і деякі недоліки. Так, він не дозволяє показати завершальні стадії роботи над зображенням тому, що у вчителя не вистачить на це часу, та й сам характер негативного (біле на чорному) малюнка не дає можливості повноцінно передати тональні відношення натурної постановки. Тут необхідна наочність у вигляді таблиці, малюнка, виконаного викладачем, чи репродукції з роботи відомого майстра. Можливе використання зразка з методичного фонду, створеного студентами художнього навчального закладу, або роботи вчителя згідно обраної теми уроку.
Малюнок учителя стирається з дошки відразу ж після пояснення. Незважаючи на це, він повиннен нести в собі творчий початок, тому що діти, схильні до наслідування, по-своєму засвоюють особливості прийомів роботи вчителя. Творчий малюнок стимулює розвиток художніх прагнень учнів, сприяє виникненню естетичних почуттів при сприйнятті предметів натурних постановок, розумінню особливостей підходу до зображення специфічними художніми засобами (розмаїтість прийомів до передачі матеріальності предметів, точність, лаконізм лінії в начерку, короткочасному малюнку, графічність штриха при виконанні об’єму предметів.
Учитель, що добре володіє прийомами творчого малюнка на класній дошці, здобуває безсумнівний авторитет, що, у свою чергу, активізує образотворчу діяльність школярів на уроках образотворчого мистецтва.
Великий розмір класної до01шки дозволяє учителю виконувати малюнки великих розмірів, що допомагає словесному поясненню ходу роботи. Зручність полягає також у тім, що крейду завжди легко стерти і знову швидко нанести зображення на площину дошки. У минулому учні використовували чорну дошку менших розмірів для тренування руки, розвитку окоміру, що було обумовлено необхідністю економії дорогих матеріалів (паперу, олівців і ін.).
5. Тематика малюнків на класній дошці
Малюнок на класній дошці, як уже відзначалося, може бути використаний учителем для ілюстрації усного пояснення, а також як легко доступний матеріал для тренування, що сприяє розвитку почуття пропорцій, композиційних навичок і т.д.
Призначення малюнків крейдою визначає їхню тематику. Цей вид зображення може бути використаний на уроках малювання з натури, декоративного малювання і малювання на теми. Відповідно до цього на дошці зображуються геометричні тіла, орнаменти, натюрморти, пейзажі, фігури тварин і людей і т.д. Якщо ж враховувати і підготовчі малюнки художника-педагога крейдою на кольоровому ґрунті, то тематика може розширюватися при розробці портретів і навіть картин.
У школі класна дошка і крейда застосовуються і при вивченні шрифту, його конструктивних особливостей, для попередніх вправ при написанні закликів, гасел, при створенні ескізів костюмів і декорацій для шкільних театральних постановок.
Малюнок на дошці може використовуватися для роз'яснення деяких питань історії, пояснювальних замальовок і схем на уроках географії, ботаніки, фізики, хімії і багатьох інших предметах, що вивчаються у загальноосвітній школі. При вивченні анатомії він має багато в чому переваги перед таблицею, тому що дозволяє ясніше розповісти про функціональні особливості м'язів і кістяка людини. Велике значення має малюнок і креслення на дошці у викладанні технічного малювання, питань технічної естетики і креслення. Такий далеко не повний перелік тематики малюнка на класній дошці.
Розглянемо питання застосування малювання крейдою на різних уроках образотворчого мистецтва у початковій школі. В першу чергу зупинимося на використанні класної дошки при вивченні основ образотворчої грамоти в молодших класах.
Зміст навчання образотворчому мистецтву, основам зображальної грамоти в школі включає наступні види робіт: малювання з натури, за пам'яттю і за уявою, декоративне малювання та малювання на теми, бесіди про образотворче мистецтво. Усі ці види робіт нерозривно пов'язані між собою і сприяють більш глибокому пізнанню навколишньої дійсності, естетичному і моральному вихованню школярів. Малювання крейдою як творчий процес у роботі вчителя Створені в процесі уроку зображення на класній дошці не можуть стати самостійними творами мистецтва, тому що їхнє основне призначення — бути допоміжним матеріалом для бесіди, пояснення завдання. Однак не можна забувати про те, що ці малюнки повинні бути виконані на високому художньому рівні. Це визначається головною метою уроків образотворчого мистецтва — розвивати творчу уяву й образотворчі навички школярів.
Творчість починається з того моменту, коли учитель визначає можливості застосування зображень крейдою на тому чи іншому етапі роботи. Вибір тематики малюнка на дошці, його сюжет, компонування на площині також вимагають усвідомлення творчих задач. Саме виконання малюнка на будь-яку тему, починаючи з зображення куба, потім орнаменту, натюрморту, пейзажу, фігури людини, є не просто механічним повторенням відомих положень методики, а новим творчим варіантом задуму викладача.
Узагальнений малюнок, виконаний, власне кажучи, тільки лінією, не може бути вирішений сухими, бездуховними прийомами.
Методи малювання на уроках необхідно по можливості урізноманітнювати, це сприяє різнобічному розвитку індивідуальних здібностей учнів. Можна практикувати чисто лінійне зображення, виразний штрих і позитивний малюнок кольоровими крейдами. Можна виконати його і як аплікацію, прикріплюючи до дошки заздалегідь підготовлені шматки кольорового паперу відповідно до форми зображуваних предметів. Таким чином, задача эстетичного виховання жадає від учителя постійних творчих пошуків при роботі на класній дошці.
У деяких малюнках з натури, або на теми вчитель може використовувати позитивне зображення, виділяючи білою крейдою світлі місця і залишаючи колір дошки для передачі темних місць. У цьому випадку необхідно дати завдання учня дома підготувати аркуш паперу, покривши його рівним тоном (чорним, коричневим, або зеленим). Цей прийом можна використовувати в малюнку з натури, де є скляний предмет. Білилами, або світлою гуашевою фарбою учні покривають світлі місця. Учитель попередньо показує на дошці процес роботи над таким завданням.
6. Робота крейдою на класній дошці на уроках декоративного малювання
В основі декоративного малювання найчастіше лежить площинне зображення. Основні особливості орнамент — стилізація й узагальнення існуючих у природі форм рослинного і тваринного світу. Декоративне малювання надає величезні можливості для розвитку творчої фантазії учнів, однак в цьому виді мистецтва є свої закони композиції. Форма і зміст орнаментальних композицій залежать, від призначення тих предметів, що вони прикрашають. Орнамент застосовується для оформлення різних предметів побуту, в одязі, у книжкоій графіці, в архітектурі і т.д.
Виконання композицій по декоративному малюванню сприяє розвитку художнього смаку учнів. Кожне завдання повинне супроводжуватися бесідою з показом кращих зразків народного мистецтва. Необхідно широко використовувати невичерпне багатство культури, створеної народом. У той же часне слід перевантажувати увагу дітей багатством і розмаїтістю орнаментальних форм протягом однієї бесіди.
На початковому етапі навчання іноді можна допустити копіювання учнями зразка, виконаного вчителем на дошці.Це дає можливість засвоїти на практиці деякі закони орнаментальних композицій і прийоми роботи акварельними, гуашевими фарбами. Доцільно намалювати ряд орнаментальних композицій, котрі вчитель може використати при поясненні: стрічковий орнамент, візерунок у квадраті і видовженому прямокутнику й ін.
Словесні пояснення закономірностей композиції необхідно підкріплювати практичною роботою. Так, учитель малює на дошці дві горизонтальні паралельні лінії, розбиває їх на рівні відрізки, пояснюючи при цьому, як це слід зробити в альбомах для малювання. Дві горизонтальні лінії — це поля для майбутнього орнаменту в смузі. Розділивши лінії на рівні частини, можна побудувати ряд квадратів, у яких розмістяться ритмічно черговані мотиви орнаментальної композиції. Спочатку це може бути просте чергування перехресних діагоналей, квадратів чи кіл. Це перше знайомство зі значенням ритму в композиції орнаменту. Квадрати можна використовувати при побудові всередині смуги різноманітних звивистих ліній, котрі створять основу для побудови майбутніх орнаментів. Тут дається поняття єдиного руху в орнаменті. Можна побудувати й орнаменти, симетричні стосовно центральної осі.
Застосовуючи кілька схем компонування, учні можуть виконувати завдання на творення власних орнаментів після того, як вони намалюють з натури листя дерева, квітку чи метелика. Ці замальовки вони можуть використовувати відповідно до власних задумів, повторюючи і розташовуючи елементи в різних варіантах. Поступово учні засвоюють закономірності композиції, методи і прийоми компонування орнаменту. Школярі можуть використовувати схеми, що подані на дошці, але малюнки орнаментів вони повинні придумувати самі.
Орнаментальні мотиви є важливими складовими елементами композиції орнаментів. У смузі мотив ритмічно повторюється, у квадраті він може бути зображений по кутах або по краю предмета, що прикрашається, у колі розташовується в центрі по окружності. Вибір мотиву і його елементів диктується змістом задуманого декоративного оформлення предмета.
Необхідно враховувати призначення предмета, для оздоблення якого створюється орнамент. Це може бути закладка для книги, пенал, кобка для олівців, кишеня для дитячого одягу, фартух і т.д.
Елементами мотиву часто є декоративно перероблені, стилізовані форми живої природи, зручні для використання у візерунку на площині: листи і гілки дерев, різні квіти, метелики, жучки, рибки і т.д. Стилізації нерідко піддаються і форми з рельєфним виявленням об'ємності, наприклад, зображення птахів, тварин і навіть людини. Прийоми стилізації зручно пояснити малюнками на дошці.
Візерунок у смужці — простий вид композиції. Тільки зрозумівши його структуру і побудову, можна приступити до композиції орнаменту в квадраті і колі. Є різні способи побудови орнаменту в квадраті, котрі учителю треба показати крейдою на дошці, розбиваючи квадрат перехресними діагоналями, будуючи композиції по діагоналях чи всередині трикутників, що утворилися. Квадрат можна розбити на ряд дрібних кліток і композицію побудувати за принципом шахівниці.
Надалі учні знайомляться з побудовою орнаментів, котрі можуть послужити оформленням тканин. Працюючи над таким завданням, учні знайомляться з поняттям “рапорт”. Рапортні побудови також виконуються вчителем крейдою на дошці.
На уроках декоративного малювання в школі існує можливість познайомити учнів з основами колористичного рішення композицій. У I класі учні вивчають основні кольори. Викладач на дошці кольоровими крейдами показує, як елементи орнаменту можна заштрихувати кольоровими олівцями. У цьому випадку корисно скласти попередній ескіз орнаменту в кольорі для того, щоб продуманим підбором фарб виховувати в дітей гармонію та естетичний смак.
У першому класі учням можна дати повну самостійність у виборі кольорів. Надалі необхідно ставити визначені, конкретні задачі, наприклад: виконати орнамент у гамі зелених тонів чи побудувати його колорит на гармонійних сполученнях контрастних і додаткових кольорів Ці прийоми збагачують розуміння декоративних якостей кольорів, колірної гармонії і колориту в декоративному мистецтві. У таких практичничних завданнях використовуються кольорові крейди для показу на дошці основних поєднань кольорів.
Малювання на дошці широко використовується і на гурткових заняттях. Різні варіанти ескізів крейдою можуть послужити початком наступних тривалих розробок орнаментів, композицій та малюнків на папері.
Деякі ескізи можуть бути зроблені для виконання їх у матеріалі на уроках трудового навчання (наприклад, ескізи орнаментів для різьби на дереві, випалюванні, інкрустації, аплікації соломкою, декоративному розписі, вишивці тощо). Супроводжуючи пояснення малюнками на дошці, учитель веде розповідь про ці види роботи, при складанні ескізів показує різні прийоми виконання завдання.
Малюнки крейдою на дошці допомагають і в оформленні святкових газет, запрошень, вітальних листівок, пиміщень, а також для створення ескізів всіляких емблем, значків.
Учитель може показати на дошці декілька варіантів композиційного розміщення матеріалів стінної газети. Вона включає заголовки, ілюстративну, зображальну частину і текстовий матеріал. Всі ці елементи вимагають умілого розташування. Газета повинна привертати увагу глядача (читача) лаконічним, виразним художнім вирішенням.
Велике значення має виконання заголовка газети, оголошення чи привітання. Він повинен легко читатися, бути написаний чітким шрифтом і пов’язаний з усіма іншими елементами оформлення.
Зображальний матеріал для виконання перелічених робіт вимагає композиційні пошуки і виразность малюнків. Тут також зручна та необхідна для використання класна дошка. Можна використовувати її і при компонуванні гумористичних, сатиристичних малюнків для стінгазети, для тренування в пошуках їхньої виразності.
Уроки декоративного малювання в першу чергу мають за мету ознайомлювати учнів з народним та професійним декоративно-прикладним мистецтвом мистецтвом. Вивчаючи та аналізуючи вироби різних видів народного мистецтва, вчитель повинен акцентувати увагу учнів на регіональні особливості, стильову будову орнаментів, візерунків, композицій, на кольорову гаму. Розглядаючи вироби, фотознімки чи репродукції творів декоративно-прикладного мистецтва, вчитель повинен крейдою на класній дошці зображати основні структурні схеми побудови орнаментів, орнаментальних або сюжетних композицій, котрими оздоблені вироби ДПМ. Такий вид роботи вчителя допоможе учням краще і глибше засвоїти специфіку декоративного мистецтва та їх регіональну приналежність, свідомо прилучатися до народних традицій, звичаїв, цінувати минуле і сучасне мистецтво нашої держави.
7. Робота вчителя на уроках малювання з натури
Процес навчання малюванню з натури дає можливість прищепити учням навички цілеспрямованого сприймання натури і грамотного її зображення, сприяє більш глибокому розумінню художньої своєрідності творів мистецтва.
На першому етапі навчання школярів йде через зорові враження. Якщо вони ще не вміють читати, малюнки допомагають їм вивчати букви і складати з них слова і фрази. Тому вчитель у першу чергу показує на дошці способи правильного проведення вертикальних і горизонтальних ліній.
Малюванню з натури приділяється найбільша кількість уроків образотворчого мистецтва. Учитель на цих заняттях має багаті можливості і для пояснення об'єктивних закономірностей реальної дійсності, розвитку уявлень дітей про навколишній світ, виховання почуття прекрасного.
Принципи навчання реалістичному малюнку визначають усю роботу вчителя, зокрема прийоми малювання крейдою на класній дошці на всіх етапах навчання.
Дуже важливо з перших днів навчання малюнку з натури вести роботу методично правильно, з урахуванням психолого-педагогічних особливостей процесу малювання, вікових особливостей учнів.
У I класі прищеплюється уміння володіти олівцем, проводити лінії під різними кутами. Плануючи хід уроку і продумуючи процес пояснення матеріалу, викладач повинен добре знати можливості учнів цього віку. Першокласники ще не мають розвинутих графічних уявлень і навичок, не володіють на достатньому рівні координацією рухів руки. Приймаючи в увагу незрілість м'язів руки, у практиці навчання прийнято, щоб перші зображення прямих ліній крейдою на класній дошці учні перемальовували у свої зошити. Задача вчителя — домогтися, щоб ці вправи не були тільки механічним повторенням дій педагога, а носили осмислений характер. Це можливо лише в тому випадку, якщо чітко ставиться задача даної вправи і вказуються шляхи досягнення кращого результату. Відомо, що вправи проведення горизонтальних і вертикальних прямих ліній повинні бути зв'язані з умінням учнів орієнтуватися на площині аркуша паперу, бачити його вертикальні і горизонтальні сторони. Учитель розповідає про те, якими засобами можна домогтися паралельності ліній до країв паперу. Саме слово «паралельний» школярам I класу незрозуміле, тому педагогу більше доводиться розраховувати на зорове сприйняття учнями тих дій, за допомогою яких досягається правильність малюнка.
продолжение
--PAGE_BREAK--Можна вести розмову про те, як намітити, наприклад, рівні відстані від країв аркуша паперу, як провести пряму через ряд крапок і т.д. Виконуючи ці вправи, школярі малюють разом з викладачем і в тій же послідовності, тому що вони поки ще не можуть осмислити зображуване, не вміють самостійно розчленовувати процес роботи на ряд етапів.
Надалі основне місце приділяється малюванню навчальних натурних постановок. Зміст натурних постановок продумується відповідно до тієї послідовності, у якій передбачається вести навчання для досягнення кращих результатів.
Малювання так званих плоских предметів, тобто предметів, розташованих основною площиною під прямим кутом до головного променя зору, складає важливий розділ у навчанні. Воно дає можливість найбільше наочно пояснити основи композиційноїорганізації площини зображення, пропорційних співвідношень висоти і ширини предметів, значення центральних осьових ліній предмета і т.д.
Вирішення перерахованих задач тісно зв'язано з розвитком мислення учнів. Приклад роботи вчителя на класній дошці допоможе школярам навчитися аналізувати форму і пропорції предметів, характер силуету, співвідношення деталей із загальною великою формою.
При малюванні з натури плоского предмета прямокутної форми, наприклад зошита, перед учнями ставиться задача: побудувати на дошці зображення відповідно до пропорційних співвідношень висоти і ширини, розділити пряму на рівні відрізки. Треба уважно і докладно продумати хід уроку, тому що це один з перших малюнків з натури. Викладач повинен врахувати важливість застосування роботи крейдою на такому занятті. Він заздалегідь вирішує, як почати, де провести перші лінії, як показати на дошці хід роботи.
Педагог пояснює, як потрібно розташувати зображення предмета ся на аркуші альбому школяра, де воно повиннео знаходитися стосовно країв аркуша папеуа. Учитель проводить дві горизонталі, що визначають предмет по висоті, показує, як відзначити один, а потім інший край, як знайти величину і місце малюнка на обкладинці зошита.
Звичайно, можна застосувати й інший хід роботи, однак важливо щоб при цьому була дотримана послідовність розмітки стороі предмета і школярі зрозуміли зміст цього.
Так, спочатку можна намітити на дошці контур аркуша паперу, на якому діти будуть розташовувати малюнок, потім провести центральну осьову лінію зображуваного предмета. Це дасть можливість учням охопити поглядом аркуш альбому, зорієнтуватися в його розмірі. Наотриманій вертикалі учитель відзначає висоту зошита і проводить дві горизонтальні лінії для позначення ширини зображення.
Якщо викладач не пояснить докладно хід роботи, то діти починають по частинах малювати лінію контуру зображуваного предмету, забувають про пропорції, замість прямокутника них може вийти ромб. Попередження цих помилоктакож входить у число задач вчителя при малюванні на класній дошці.
Зображення плоских предметів не вимагає передачі світла і тіні. У процесі пояснення вчитель застосовує в основному лінійний малюнок. Після малювання плоских предметів, що мають в основному вертикальні і горизонтальні лінії, приступають до зображення більш складних форм — листя різних порід дерев, квітів тощо.
Багато природних форм будуються за законами симетрії (листя дерев, квіти, метелики й ін.). Розуміння цих закономірностей сприяє загальному розвитку школярів, придбанню навичок у розумінні побудови складних форм. От чому малювання листія дерев має немаловажне значення.
Виконання малюнка починається від середньої лінії, потім намічається висота і ширина зображення. Одночасно визначається характер геометричної фігури, у яку вписується дана форма листка дерева. Після цього проводяться промені, що відповідають прожилкам листка, уточнюються деталі.
У залежності від віку і рівня підготовленості учнів педагог визначає час і характер пояснення ходу роботи над завданням.
Метод пояснення і малювання крейдою можна змінювати, не відступаючи від основних принципів зображення. У деяких випадках учень біля дошки починає роботу, а вчитель разом із класом виправляє його помилки, попереджаючи в такий спосіб виникнення подібних помилок в інших школярів. Після пояснення процесу роботи з натури малюнок на дошці стирається, і діти виконують зображення у своїх зошитах, не змальовуючи, а на підставі спостереження натури. Вчитель відразу бачить, наскільки зрозуміле його пояснення, відзначає для себе допущеніним самим прорахунки. Потім він знову може повернутися до малювання на дошці, або викликати учня, для того щоб звернути увагу на помилки. Можна за допомогою крейди і вказівної палички показати на дошці способи перевірки намальованого, наприклад, як з допомогою олівця перевірити правильність відкладених величин відрізків чи паралельність ліній. Такі способи не можна рекомендувати відразу, тому що малюнок спочатку варто робити на око.
Корисний розбір на дошці помилки, що є загальною для класу і практичне роз'яснення способу її виправлення. Це допомагає школярам самостійно розбиратися у своїх малюнках, знаходити і виправляти власні помилки.
У I класі розвивається уміння володіти олівцем, проводити різні прямі лінії, відкладати на них рівні частини, користуватися правильними прийомами малювання. На перших етапах роботи діти часто розфарбовують малюнки кольоровими олівцями. Тут класна дошка дає можливість показати кольоровими крейдами напрямок штрихових ліній, пояснити, якими способами можна домогтися щільності накладення штрихів і як наносити їх, не виходячи за контур зображення. Темний колір дошки у цьому випадку особливої перешкоди не представляє. За допомогою кольорових| крейд можна наочно ознайомити дітей з колірним колом. Проте, основні кольори в крейдах сильно разбілені, тому краще використовувати білий папір і пастель.
Таким чином, у лінійному малюванні, при роботі плямою і зображенні плоских форм широко використовується робота білими і кольоровими крейдами як при поясненні навчального материалу вчителем, так і в малюнках учнів, яким надається можливість вправлятися в малюванні на класній дошці.
Малювання з натури об'ємних предметів у просторі вимагає від учителя знання закону перспективної побудови. Вивчення об'ємних форм починається з малювання геометричних фігур. Школярам дається спочатку відомості про найпростіші явища перспективи, які можна спостерігати. Важливо дотримувати послідовності вивчення закономірностей передачі простору. Учитель підбирає предмети і ставить їх таким чином, щоб із усіх сторін можна було побачити їх у тривимірному зображенні. У разі потреби варто поставити кілька натюрмортів.
Малюючи крейдою на дошці, вчитель повинен дивитися на постановку збоку, а зображувати предмети так, як їх бачить більшість учнів класу. Це треба врахувати в процесі підготовки до уроку, тому що малюнок вчителя в цьому випадку робиться по представленню, за пам’яттю. У бесіді треба роз'яснити, що сидячі праворуч побачать предмет інакше, ніж ті учні, що сидять ліворуч, і зробити пояснювальні замальовки на дошці. Можна показати і ряд таблиць, що зображують предмет з різних точок зору.
Малюнок на дошці створюється в тій послідовності, у який учні виконують завдання. Спочатку визначається положення предмета, або групи предметів на аркуші (наприклад, геометричних фігур — куба і кулі). Легкими штрихами відзначають крайню грань куба, правий і верхній краї кулі, проводять гопизонтальну лінію з найближчої до нас точки основи куба. Після цього вчитель визначає спочатку найближче до нас ребро, потім відповідно до законів перспективи — горизонтальні ребра двох вертикальних площин, що скорочуються в просторі знаходить їх величину, намічає окружність, що обмежує кулю. Проведення окружності від руки – справа для початківців складна, тому можна в попередніх малюнках окремо будувати її за допомогою квадрата, його діагоналей і двох перпендикулярних ліній.
Після того як куля і куб побудовані, учитель показує, яким чином потрібно розподілити світло, тінь, рефлекс, півтон, відблиск, що сприяють передачі об'ємності предметів. У процесі малювання на дошці і пояснення вчитель звертається до учнів з питаннями і радить їм уважно вивчати натуру. Він націлює увагу дітей на особливості побудови предметів, що спостерігаються з інших точок зору. Після пояснення малюнок із класної дошки стирається.
Перш ніж почати малювання гіпсових геометричних тіл, учитель повинен розкрити основні поняття (супроводжуючи розповідь прикладами), пов'язані з законами перспективи: що таке точка зору, лінія горизонту, чому предмет зменшується в міру видалення його від нашого ока і т.д. Усе це наочно видно на замальовках, за виконанням яких спостерігають учні.
У старших класах ці поняття ускладнюються й висвітлюються більш докладно, глибоко, тому що учні вже мають деякі знання з математики, фізики й інших предметів. Школярам, що добре знають креслення, легко пояснити закони перспективи на основі методу центральної проекції. Учням III-IV класів важко засвоїти ці закони, тому рекомендується провести попередньо ряд замальовок, що полегшують розуміння спостережливої перспективи.
У поєднанні з малюнками крейдою для цієї мети використовується ряд наочних приладь, наприклад картонний квадрат, у якому зроблений виріз квадратної форми, і з вирізом у формі кола. Викладач може і сам знайти багато цікавих посібників для пояснення явищ перспективи, наприклад, виготовити дротовий (каркасний) куб, в одну з бічних сторін якого вписаний коло і його діагоналі. Демонструючи його, варто показати в замальовках на дошці побудова ряду площин, розташованих вище і нижче лінії обрію.
Зображення на дошці залізничної дороги з вддаленням її до точки сходу можна доручити одному з учнів і, поступово доповнюючи цей малюнок, пояснити ряд явищ перспективи. У старших класах закономірності перспективних скорочень необхідно пов'язувати з засвоєнням основ наук (геометрії, анатомії й ін.). Говорячи про зорову властивість ока, корисно виготовити простий прилад, що наочно демонструє метод центрального проектування, а також показати на класній дошці деякі доступні способи побудови лінійної перспективи на картинній площині.
У III-ІV класах школярі дізнаються про картинну площину, лінії горизонту, центральній точки сходу і точки віддалення. Одним зі складних моментів у розумінні перспективи є побудова горизонтальних площин і предметів на них, скорочування відстаней у глибину. Про те, як уникнути помилок, потрібно говорити на кожному занятті малювання з натури, показуючи на дошці способи побудови горизонтальних площин.
Завдання “Малювання гіпсового орнаменту” полягає не тільки| у грамотному зображенні його симетричних форм, але й в ознайомленні учнів з особливостями цього виду мистецтва.У вступній бесіді викладач розповідає про стилизацію рослинних форм, розвиток орнаментальних композицій, про застосування орнаменту в оформленні архітектурних споруд… Пояснення супроводжуються швидкими замальовками на дошці. У зв'язку із труднощами перспективної побудови малюнка, спочатку орнамент встановлюється по можливості фронтально.
Учитель показує на дошці хід роботи. Спочатку він визначає загальну форму підстави, на якій розташований орнамент, з огляду на композиційне розташування на площині, потім— середню лінію, будує загальну форму по висоті і ширині самого рельєфу орнаменту. Після цього намічає характеристику окремих його частин, підкреслюючи важливість побудови допоміжних ліній для кожного пелюстка, кожної форми. Декількома штрихами вчитель показує розташування тіней. Після цього він стирає малюнок з дошки й учні ведуть роботу самостійно.
При зображенні натюрмортів, починаючи з перших завдань по малюванню окремих об'єктів, згодом груп предметів, різних за формою і фактурою, можна використовувати дошку і світлу крейду для розкриття конструктивної побудови малюнка. Якщо постановка складається, наприклад, із трьох предметів: чайничока, чашки і яблука, то вчитель показує спочатку, як знайти їхню загальну величину на аркуші, намічаючи композицію на площині, потім пояснює побудову окремих предметів. Так, для передачі форми чайничка намічає його середню осьову лінію, встановлює пропорції — висоту, ширину, будує верхню і нижню частини, передаючи характерні риси форми. Потім показує, як для побудови носика і ручки треба намітити лінію (контур січної площини). У випадку, коли все це вже знайомо учням, можна доручити початок виконання малюнка на дошці (наприклад побудова висоти, ширини і основи чайничка, інших предметів) одному з учнів. У цей час вчитель виправляє помилки учня і веде бесіду з класом. Це дає можливість попередити ряд загальних помилок у роботах школярів.
Велике значення має робота крейдою на дошці при зображенні птахів і тварин. Перед тим як приступити до малювання, викладач проводить бесіду з класом, з'ясовує характерні риси зображуваної тварини чи птаха. Потім демонструється послідовність роботи над малюнком. На дошці вчитель починає пояснення з композиційного розміщення зображення на площині, визначає загальну величину опудала по висоті і ширині, лінією намічає рух торса, стосовно нього — положення ніг, шиї і голови, потім штрихами визначає загальну форму, загострюючи увагу учнів на характерних деталях.
Зображення фігури людини входить до завдань малювання з натури та тематичного у всіх класах початкової та основної школи.
Людина – найбільш важливий і цікавий об'єкт в образотворчому мистецтві. Діти намагаються малювати фігуру людини вже в дошкільному віці. У програмі середньої школи по образотворчому мистецтву також є багато завдань, де з'являється необхідність у зображенні людей. Це малюнки на жанрові, побутові теми, ілюстрації до казок і розповідей, і просто короткочасні замальовки фігури людини. У процесі пояснення прийомів передачі фігури людини педагог повинен враховувати вікові можливості школярів і будувати навчання від простого до більш складного.
Вже в молодших класах при малюванні на теми варто розкрити спів розмірність будови фігури людини. Часто в школярів виходять дуже приблизні зображення людей з непомірно великими головами, маленькими ногами і руками. Іноді діти малюють голову в профіль, пулуб у фас, або допускають інші грубі помилки. Потрібно допомогти учням побачити основні пропорції фігури людини. Для цього є різні способи.
Насамперед, вчитель повинен знайти захоплюючий сюжет однофігурної композиції і запропонувати школярам. На початку уроку необхідний аналіз характерних помилок, що допускаються при зображенні людей. Для цього можна швидко намалювати на класній дошці фігуру людини такий, як вона вийшла б у багатьох без попереднього пояснення. Потім запрошують одного зі школярів стати поруч для порівняння намальованого з натурою. Спільними зусиллями робота виправляється. Учням дається поняття про основні частини людського тіла і їхнього взаємозв'язку. Поруч з отриманим зображенням учитель малює сам, розповідаючи при цьому, як правильно побудувати фігуру людини. Це — узагальнений малюнок із правильними пропорціями фігури людини. Наступним етапом у роботі є знайомство учнів із зображенням рухів фігури, з положеннями у фас і профіль. Снову використовується натура, що зображується на дошці в цих поворотах.
Після цього замальовуються фігури: сидяча, нахилина, що йде. При цьому треба дати поняття про головну осьову лінію і її роль у визначенні руху. На дошці вчитель робить ряд схематичних начерків для визначення руху фігури за допомогою осьових ліній. Уже на цьому етапі навчання вчитель повинний дати поняття про послідовність роботи: як треба намітити висоту і ширину фігури короткими лініями і тільки потім приступити до малювання її частин. У ІІІ -ІV класах малювання повинне ґрунтуватися на знанні найбільш великих елементів анатомічної будівлі фігури людини. Учитель може обмежитися показом таблиці, але краще самому, хоча б узагальнено, схематично, виконати зображення на класній дошці і розповісти про пропорції кістяка і вплив його на зовнішні форми людини. Потім за допомогою окремих схематичних начерків варто показати найбільш характерні рухи фігури і положення основних частин кістяка. При цьому необхідно дати поняття про центр ваги. Ці малюнки учням рекомендується перемалювати у свій альбом. Після цього можна зробити невеликий начерк фігури людини в русі.
Малюючи фігуру людини потрібно звернути увагу учнів не тільки на пропорції фігури, але і на її рух. Ознайомивши з основною будовою кістяка, необхідно розповісти і про великі м'язи зовнішніх форм, що впливають на характер фігури. Відповідна замальовка також виконується спочатку вчителем на дошці. Після того, завдання виконується як начерк фігури в легкому одязі з натури. Замальовка на дошці допоможе для поясненні того, як будова тіла людини впливає на утворення складок одягу. Для цього можна, наприклад, кольоровою крейдою намалювати на дошці анатомічно вірно контур руки людини і потім по натурі домалювати одяг, виділивши при цьому найбільш характерні складки. Такий малюнок на дошці, поряд з репродукціями начерків художників, допоможе учням класів усвідомити основи грамотного зображення фігури людини.
продолжение
--PAGE_BREAK--