ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття«педагогічна оцінка», його зміст, форми та вплив на поведінку школяра
1.1 Проблема впливу педагогічної оцінки на поведінку учнів упсихолого-педагогічній науці
1.2 Зміст поняття «Педагогічна оцінка»
1.3 Функції, форми та роль педагогічноїоцінки
1.4 Завдання педагогічної оцінкиу вихованні поведінки школяра молодших класів
1.5 Помилки при виставленні педагогічної оцінки
1.6 Вікові особливості молодших школярів тавплив на їх поведінку педагогічної оцінки
1.7 Впливпедагогічної оцінки на емоційний стан учня молодших класів
Розділ 2. Методики визначення психологічного впливуоцінної діяльності вчителя на поведінку учнів молодшихкласів
2.1 Методика «Спрямованість наоцінку»
2.2 Методика«Спрямованість на придбання знань»
2.3 Експериментальне дослідження відношеннямолодшого школяра до педагогічної оцінки
Висновки
Додатки
Список використаної літератури
ВСТУП
Актуальність дослідження. Реформування національної освіти зумовило кардинальні зміниу системі оцінювання навчальних досягнень школярів. Запропоновані нові критеріїоцінювання, мають на меті реалізацію принципів гуманізації і демократизаціїосвіти й спрямовані на суттєву переорієнтацію процесу навчання, яказабезпечувала б особистісний розвиток кожного учня.
Психологи, педагоги і вчителі–майстри одностайні у тому, що педагогічнаоцінка здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радістьуспіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивніемоції, пов'язані з одержаною оцінкою, вчені вважають могутнім стимуломнавчання, негативні – навпаки, погіршують загальний стан школяра, знижують йогопрацездатність. Тому, коли вчитель підбадьорює учня, схвалює його відповідь,роботу – це стенічно впливає на школяра. Проте, як стверджують деякі дослідники(Н.П. Зубалій, В.І. Помагайба) [11] стимулюючою може бути і негативнаоцінка (за умови, що вона об'єктивна, доброзичлива і учень її усвідомлює).
Тому іпозитивні, і негативні емоції сильно впливають на поведінку дитини. Позитивнаемоція, пов'язана з оцінюванням знань, стимулюватиме досягнення більш високихнавчальних результатів, негативна ж може в одних випадках здійснюватидезорганізуючий вплив на діяльність, а в інших – активізувати її, тобтоспонукати до усунення перешкод.
У наукових дослідженнях оцінка,вміння оцінювати вивчалися у декількох напрямах. Ряд вчених (Ш.О.Амонашвілі,Л.Ф.Ващенко, О.Я.Савченко, Л.М.Фрідман та ін.) [2], [4], [5], [25], [30] характеризують цей феномен у зв’язкузі специфікою професійної діяльності педагога. Інші (Б.Г.Ананьєв,В.С.Заслуженюк, Н.П.Зубалій, В.О.Онищук, В.А.Семиченко та ін.) [2], [26], [11],[21], [26] розглядають оцінку як інструмент педагогічного впливу вчителя научня. Третій напрямок репрезентовано дослідженнями, що вивчали оцінку якпсихологічний механізм саморозвитку і самовдосконалення особистості(Т.В.Вершиніна, Г.А.Карпова, Г.І.Липкіна) [18] та компонент професійногомислення вчителя (Ю.М.Кулюткін, О.С. Цокур). [16], [33]
Втой же час, попри згадані дослідження, проблеми впливу педагогічної оцінки наповедінку учнів молодших класів, залишаються недостатньо вирішеними. Такимчином, відсутність належного теоретичного аналізу порушеної проблеми, а такожусвідомлення необхідності ґрунтовно вивчити тему зміни поведінки дитини,відповідно до отриманої педагогічної оцінки, визначають актуальність виборутеми курсового дослідження: “Вплив педагогічної оцінки на поведінку учнівмолодших класів”.
Об’єкт дослідження — процес навчальної діяльностімолодших школярів.
Предмет дослідження — оцінювання навчальних досягненьмолодших школярів та зміна їх поведінки в залежності від отриманої педагогічноїоцінки.
Мета дослідження: охарактеризувати основні підходи до проблеми оцінювання, роліта впливу педагогічної оцінки на поведінку молодших школярів.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети дослідженнявизначені наступні завдання дослідження:
– виявитичинники становлення теорії і практики вчення про педагогічну оцінку, та їївплив на поведінку школярів;
– простежитидинаміку основних характеристик оцінки у навчально-виховному процесі закладівпочаткової освіти;
– окреслитисучасний стан функціонування системи оцінювання навчальних досягнень учнівпочаткової школи України;
– проаналізуватишляхи впливу на поведінку молодших школярів завдяки використанню педагогічноїоцінки.
Методологічнуі теоретичну основу дослідження становлять психологічні та педагогічні положення просутність соціально-педагогічних та психологічних явищ; системність підходу довивчення психолого-педагогічних явищ; концепціяцілісного підходу до навчання та виховання особистості; ідея про учня якактивного суб’єкта навчальної діяльності; концепція про навчання як управліннянавчальною діяльністю; психолого-педагогічна теорія С.Л.Рубінштейна про дію“зовнішніх впливів через внутрішні умови” [24], [23]; сучасні даніонтогенетичної психології про особливості особистісного, пізнавального тапсихічного розвитку дітей молодшого шкільного віку; сучасні поглядиІ.С.Якиманської до реалізації особистісно орієнтованого навчання в практицішколи [46]; психолого-педагогічні наукові здобутки про навчальну діяльністьучня початкової школи (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін) [7], [45].
Методи дослідження: конкретно-пошуковий (аналіз науково-педагогічної,психологічної та методичної літератури); системно-структурний (систематизаціянаукових ідей з проблем педагогічної оцінки й оцінювання результатів навчальноїдіяльності школярів для отримання певного впливу на їх поведінку);логіко-синтетичний (аналіз, систематизація та узагальнення положеньпедагогічної, психологічної, довідкової літератури, праць учених); емпіричний(спостереження за навчальним процесом початкової школи; бесіди, інтерв’юванняпедагогів); теоретико-узагальнюючий (формування й обґрунтування висновків зарезультатами здійсненої науково-пошукової роботи).
Наукова новизна одержаних результатів дослідженняполягає у визначенні педагогічної сутності, змісту, структурних компонентівкритеріїв оцінки навчальних досягнень молодших школярів; визначенніпсихологічного та педагогічного впливу оцінки на поведінку молодших школярів.
Практичнезначення дослідження. Матеріали дослідження можуть бути використані при написаннінаукових та пошукових праць з даної проблематики, в процесі підготовки лекцій звікової психології та педагогіки. Вони становлять підґрунтя для подальшихпсихолого-педагогічних досліджень.
Структурадослідження.Курсоваробота складаєтьсязі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (46 найменувань).
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ПЕДАГОГІЧНА ОЦІНКА»,ЙОГО ЗМІСТ, ФОРМИ ТА ВПЛИВ НА ПОВЕДІНКУ ШКОЛЯРА 1.1 Проблемавпливу педагогічної оцінки на поведінку учнів у психолого-педагогічній науці
Важливість педагогічноїоцінки і оцінювання, їх функцій у навчальному процесі початкової школи дозволяєсформулювати до них низку вимог: об’єктивність; формування вмінь самоконтролюта самооцінювання; систематичність; доцільність обґрунтування оцінки;індивідуальний підхід; використання різноманітних форм і методів контролю.Дотримання цих вимог є запорукою досягнення ефективних результатів у діяльностівчителя з молодшими школярами.
Дужеважливим є диференційований підхід до оцінювання як діяльності педагога(характеристика рівня підготовки учня у відповідності з вимогами на певномуетапі навчання; зіставлення їх з нормами державних освітніх стандартів) іоцінки як результату навчання.
Педагогічнаоцінка має різні види, насамперед, квалітативний (якісний стан успішностіувиразнено в оцінній думці) та квантативний (застосування бала згідно усталеноїсистеми оцінювання) оцінок. Між ними є принципові відмінності, оскільки оцінка– результат може бути квалітативною, натомість оцінка-бал лише квантативною. [34,65]
Враховуючивікові особливості означеної в дослідженні вікової категорії учнів, варто обстоюватизначущість для них оцінних суджень про навчальні досягнення із ширшоюхарактеристикою. Відкритою квалітативною оцінкою педагог диференціює дії учнявід його нахилів та здібностей дотично до сутності особистісно орієнтованогопідходу в оцінюванні навчальних досягнень. Такий контроль та оцінювання єпозитивним фактором підвищення якості змісту освіти сучасних учнів, хоча аналогічніпідходи періодично впроваджували в практику початкової школи вже з кінця 50-хроків ХХ. [34, 66]
Учбово-пізнавальна діяльність школяра як соціальна йіндивідуально значима по суті має подвійну стимуляцію: внутрішню, коли школяродержує задоволення, здобуваючи нові знання й уміння, і зовнішню, коли йогодосягнення в пізнанні оцінюються вчителем. Оцінка з боку вчителя є провіднимчинником, що стимулює навчальну діяльність і визначає самооцінку учня. Цeзначення може підсилюватися настільки, що вона починає виступати як основниймотив пізнавальної діяльності.
Психологічне значення педагогічної оцінки було розкрито Б. Г.Ананьєвим [2, 128], який визначив дві її основні функції — орієнтуючу істимулюючу. Оцінка орієнтує школяра на його розумову роботу, сприяєусвідомленню учнем процесу цієї роботи й розумінню ним власних знань; оцінкастимулює школяра, впливає на його афективно-вольову сферу за допомогоюпереживання ним успіху або неуспіху, сприяє формуванню в нього домагань інамірів, вчинків і відносин, впливає на особистість школяра в цілому. Підбезпосереднім впливом оцінки відбуваються прискорення або вповільнення, темпіврозумової роботи, якісні зрушення в зміні прийомів роботи й перетворенняінтелектуальних механізмів. Далі Б. Г. Ананьєв визначив три основні кола впливупедагогічної оцінки на поведінку школяра: на самого школяра й на зміни йогоінтелектуальної й особистісної сфер, його самооцінки й самосвідомості; наколективні внутрішньокласові зміни відносин, що існують між учнем і класом;нарешті, на взаємини школяра й родини, що, у свою чергу, впливає на взаєминиродини й школи. [2, 129]
Безпосередній або непрямий вплив педагогічної оцінки викликаєактивну реакцію з боку школяра; взаємооцінки педагога, родини, товаришів ісамого школяра. У дослідженні Л. Рутке (1988), було показано, що оцінювання, якеформується в ситуаціях відношення учнів до вчителя може виступати фактором, щовпливає на їхню навчальну успішність. [1, 44]
У зазначеній роботі знайшло свій розвиток і інше положення Б.Г. Ананьєва, про те, що педагогічна оцінка впливає на відносини в шкільномуколективі. Позитивне оцінювання зміцнює соціально-психологічні позиції учня вкласі (за соціометричними даним). Автори також відзначають створення різнихпсихологічних ситуацій розвитку, оскільки й частота опитування, і характерстимуляції різні в учнів з неоднаковою успішністю. [2, 130]
В 2-3 рази частіше оцінюються сильні учні, ніж слабкі, апотреба в оцінці й сила переживань через негативну та позитивну оцінку більшевиражена в останніх. У слабких учнів переважає негативна стимуляція (53%негативних оцінок); у них же зустрічається більше невизначених іопосередкованих оцінок, у порівнянні із сильними учнями. 1.2 Зміст поняття «Педагогічна оцінка»
Сама педагогічна оцінка діяльності учня виникає у результатіпедагогічного контролю, причому необхідно, звичайно ж, що б він бувсистематичним. Отож види педагогічного контролю бувають різними:
- тематичний — глибоке вивчення знань і вмінь учнів по ключовимтемам навчальної програми (вивчення системи роботи вчителя в границяхнавчальної теми);
- фронтально-оглядовий — пілотажне вивчення знань і вміньколективу учнів по загальних питаннях;
- порівняно-паралельне вивчення особистості учнів, навчальнихгруп, окремих педагогів;
- персональний — всебічне вивчення особистості конкретноїдитини, системи професійної діяльності окремого педагога;
- класно-узагальнюючий — вивчення якостей знань і вмінь учнів(якості викладання) у конкретному класі;
- предметно-узагальнюючий — вивчення якостей знань і вміньучнів (якості викладання) по окремим навчальним курсам;
- комплексно-узагальнюючий — всебічне вивчення якостей знань івмінь учнів у конкретному класі на початковому, основному або повномусередньому щаблі школи;
- оперативний — вивчення зненацька виниклих проблем восвітньому процесі;
- формуючий — оцінювання здійснюється протягом усього часунавчання для встановлення зворотного зв'язку від учнів до викладача;
- підсумковий — оцінювання спрямоване на підведення кінцевих результатівнавчання. [10, 14] 1.3 Функції, форми та роль педагогічної оцінки
У числі засобів педагогічного впливу на дітей одним з дужеважливих є оцінка. Педагогічна оцінка, таким чином є головним регуляторомповедінки й діяльності дитини.
Упсихолого-педагогічній літературі виділяють різні функції оцінки. Так,Ш.О.Амонашвілі розкриває виховну (спрямовану на розвиток особистоївідповідальності, працелюбності, цілеспрямованості, старанності та іншихякостей особистості) та навчальну (спрямовану на покращення результатівнавчальної діяльності, формування мотивів учіння) функції оцінки [1, 45]. Л.Ф. Ващенковказує на контрольно-коригуючу функцію оцінки (визначення рівня знань, умінь інавичок кожного учня або класу з подальшим усуненням виявлених недоліків ) [3,35]. Б.Г.Ананьєв виділяє дві функції впливу оцінки на дитячу особистість: а)орієнтувальну, що полегшує усвідомлення процесу діяльності; б) стимулюючу, якавпливає на афективно-вольову сферу внаслідок переживання успіхів чи невдач [2, 131].
Педагогічна оцінка виконує дві найважливіші функції:співвіднесення й мотивації. У своїй першій функції педагогічна оцінка виступаєяк індикатор певних результатів і рівня досягнень, яких домігся той або іншийшколяр у своїй навчальній діяльності. Мотиваційна функція педагогічної оцінкипов'язана зі спонукальним впливом на особистість школяра, викликаючи істотнізрушення в самооцінці дитини, рівні її домагань, у поведінці, у способахнавчальної роботи, у системі відносин між всіма учасниками освітнього процесу.Під впливом цих зрушень прискорюються або вповільнюються темпи психічногорозвитку, відбуваються якісні перетворення в структурі інтелекту, особистості йпізнавальній діяльності школяра.
Підвищена залежність самопочуття дітей, їхнього психічноготонусу й працездатності від зовнішніх умов, пред'являє до оцінної діяльностівчителя особливі вимоги. У класах протягом перших років навчання вчитель некористується оцінкою як формою обліку поточної успішності дітей. В його рукахзалишається тільки змістовна оцінка навчальної роботи школярів.
Учитель повинен постійно враховувати, який вплив вона робитьна кожного окремого учня, якими шляхами впливає на навчальну роботу, наформування особистості.
Існує пряма залежність між характером оцінних впливівпедагога й самопочуттям дитини, її настроєм, продуктивністю її діяльності. Якщооцінки (позитивні або негативні) протягом значного періоду повторюються, топриродно повторюються й викликувані ними почуття. На тлі гарного емоційногостану, обумовленого переважно позитивними оцінками створюється сприятливийґрунт для формування пізнавальних мотивів навчання, розвитку працьовитості.
Позитивні емоції є спочатку навчання головним стимулом длянових зусиль, заставляється основа працьовитості, «треба» перетворюєтьсяв «хочу». Інша картина спостерігається, якщо бере гору негативнаоцінка, вона викликає почуття незадоволеності, неуспіху, невдачі, дітивтрачають надію на успіх, до їх і без того слабких можливостей приєднуєтьсянепевність у собі. Це гальмування навчальної діяльності дитини на шляху дознань. Діти, яких учитель увесь час засуджує й вичитує, прагнуть уникатиконтактів зі своїм наставником, намагаються привертати до себе якнайменшеуваги, віддають перевагу пасивним формам роботи. Недальновидна тактика вчителяобертається повним виключенням дитини з навчальної роботи, формуваннямбоязкості, скритності, пасивності, підвищенням тривожності та зниженнюсамооцінки учня. [10, 17]
Оцінний вплив педагога — це не відокремлений акт, прихованийвід очей дітей. Педагогічна оцінка в початковій школі виступає одним з головнихрегуляторів внутрішньо-колективних відносин дітей, важливим фактором, якийвизначає місце особистості в колективі.
Сам процес оцінювання припускає дотримання рядуемпіричних правил.
1. Безумовна об'єктивність оцінки. Варто пам'ятати, що всі учні,незалежно від віку й положення, найбільш хворобливо сприймають необ'єктивністьоцінки їхньої роботи або навчання.
2. Врахування особистості, її можливостей, тобто індивідуальнийпідхід.
3. Оцінка однієї ж якості повинна носити різний характер залежновід того, кому вона призначена: учневі, батькам, самому вчителеві.
4. Оцінка, що зачіпає особистісні якості, не повинна даватисяпривселюдно.
5. Вчитель повинен роз'яснювати свій підхід до оцінювання учня,обґрунтовувати правильність виставляння оцінок.
6. Вчитель має здійснювати оцінювання систематично, щоб учасникипедагогічного процесу були постійно інформовані про свої успіхи.
7. Будь-який сумнів трактується на користь учня.
8. Потрібно пам¢ятати простимулюючу функцію оцінювання. Намагатися побачити позитивні зміни в поведінцішколяра, його знаннях, уміннях. Вчитель повинен підтримати, закріпити їх, зробитиоцінювання діючим.
9. Варто пам¢ятати, щооцінювання має подвійну спрямованість: одна його сторона спрямована на учнів, адруга — на вчителів. Майстерність оцінювання є одним із провідних критеріївпрофесійної майстерності педагогів. [37, 102-103]
Педагоги постійно відчувають протиріччя вимог, прагнучизадовольнити їх, мимоволі порушують то вимогу об'єктивності, то вимогусправедливості. Діти тонко вловлюють непослідовність в оцінках учителя й частовважають себе скривдженими, оціненими несправедливо.
Такого побічного ефекту варто уникати. Підґрунтям оцінки єкритерій відносної успішності: оцінюється сьогоднішнє досягнення дитини впорівнянні з тим, що характеризувало її вчора. Враховуються реальні навчальніможливості дитини, конкретний рівень її досягнень і та міра старанності, наполегливості,що була вкладена в досягнення оцінюваного результату.1.4 Завдання педагогічної оцінки у вихованні поведінки школяра молодшихкласів
Найважливішим завданням є виховання позитивного відношення донавчання. У педагогічної оцінки — головна функція стимулююча.
Другим найбільш важливим завданням навчання є формування вдітей основних компонентів навчальної діяльності, усвідомленого відношення їхдо навчання.
Педагогічна оцінка доносить вимоги вчителя до учнів, уможливлюєзасвоєння цих вимог, що в остаточному підсумку і є головною метою навчання.Вимога дорослих стає лише тоді надійним регулятором поведінки дитини, коли вонапереобертається в саморегулятори (вимоги до самого себе). [38, 306]
Для вчителів повинно бути законом правило: перш, ніж перейтидо оцінки результатів навчальної діяльності, необхідно навчити дітей учитися. «Чимби людина не володіла на землі: прекрасним здоров'ям, будь-якими благами життя,але вона все-таки не задоволена, якщо не користується пошаною в людей.» Цимисловами Паскаль якнайкраще відбив головну людську потребу — потребу у повазі, увизнанні достоїнств особистості. Ця потреба — один з головних стимулів убудь-якій роботі. Найбільш ефективною для вдосконалювання діяльності учня єпозитивна оцінна стимуляція (згода, схвалення, підбадьорення). [38, 307]
Для початкового етапу навчання доцільною є диференціаціявимог з урахуванням рівня шкільної підготовки учнів. Відбиваючи співвідношення міжтим, що учень досяг, і між тим, що вже знає й уміє, і тим, що від нього вправіочікувати педагог з урахуванням його реальної підготовленості й розвитку,оцінка тим самим буде еквівалентна праці, що вклав учень у досягненнянавчального результату, і буде стимулювати його до нових трудових зусиль.
Диференційована вимога — це дуже тонке й відповідальнепедагогічне завдання й вирішити його можна лише на основі глибокого знання дитини.Треба пам'ятати, що надзвичайно шкідливим для розвитку особистості виявляєтьсяяк заниження вимог, так і їх завищення.
Стосовно до тих сфер діяльності, у яких учень виявляє кращупідготовку, варто висувати такі вимоги, щоб їхнє виконання було сполучено звідомою напругою сил, щоб кожна похвала, схвалення вчителя були винагородою запрацю.
Диференціація вимог досягається двома основними способами.Один з них — спеціальний підбор навчального матеріалу відповідно до навчальнихможливостей, рівня підготовки учня. Інший спосіб — спеціальне планування йсистематичне використання в роботі різних форм допомоги дітям при виконаннієдиних для всіх завдань.
Поряд з диференціацією вимог важливою умовою реалізаціїстимулюючої функції оцінки є певна спрямованість самої оцінної діяльності, якуможна охарактеризувати, як опору в оцінці на позитивне.
Критерій відносної успішності, що береться за основу впедагогіці, принципово міняє сам характер оцінної діяльності педагога. Норма йеталон тут є лише орієнтиром, метою, до якої треба вести учня, а основою оцінкистають ті зміни, які відбулися до даного моменту. Саме просування вперед і єпредметом оцінки.
Ситуація успіху стає в цьому випадку обов'язковим супутникомнавчання, робить це навчання «переможним», перетворює навчальнудіяльність дітей у фактор ефективної педагогічної терапії — фактор, щокультивує в дитини переважно позитивні емоції, згладжує емоційнуневрівноваженість, сприяє формуванню наполегливості, цілеспрямованості. [35, 96]
Багато можливостей створення «ситуації успіху» длядітей укладено й у позаурочній діяльності. Спостереження показують, що «важкі»діти мляві й байдужні на уроках, зате на перерві, після уроків проявляютькипучу діяльність, наполегливість, виявляють значні успіхи в якомусь видітворчих занять.
Оцінюючи роботу учня, варто виділяти моменти: одержаннязавдання (увага дитини, розуміння завдання, розпитування роз'яснень);початковий момент роботи (ініціатива, відсутність пасивного відношення донеобхідності в зовнішніх спонуканнях до роботи); спосіб працювати (попереднєзагальне орієнтування в роботі, свідомість мети й захоплення нею, самоконтрольі свідомість помилок); відношення до роботи (серйозне, спокійне, без зайвоїпоспішності й нервозності); відношення до результатів (перевірка, завзятість уподоланні труднощів, прагнення до найкращого результату). [35, 97]
Дуже важливо, щоб перераховані характеристики діяльності булипредметом уваги вчителя як при виконанні школярами конкретних навчальнихзавдань, так і, властиво, при сприйнятті ними навчальної інформації — як наслух (важливо, щоб учні вміли слухати й чути), так і візуально (при розгляданніілюстрацій до навчальних текстів, при роботі із самим текстом).
Надзвичайно важливим аспектом оцінної діяльності вчителя єспеціальна увага до такої характеристики діяльності, як її цілеспрямованість.Формуванню в дітей усвідомленого відношення до навчання повинна служити й систематичнаробота педагога над засвоєнням дітьми критеріїв оцінки. Щоб вимоги вчителя булизрозумілі й прийняті учнем (без останнього жодне педагогічний вплив не досягаєочікуваного ефекту) учитель повинен доводити ці вимоги до розуміння школярів.Оцінні судження вчителя повинні бути обов'язково змістовними, мотивованими,повинно бути чітко зазначено, що учневі вдається, що виходить добре, а в чомуйого помилки, як їх перебороти. Розуміння учнем критеріїв оцінки, свідомого їїсприйняття дозволяють включити в оцінну діяльність самих учнів.1.5 Помилкипри виставленні педагогічній оцінці
Дуже важливо щоб оцінка була адекватною, справедливою йоб'єктивною. Широко відомий ряд типових суб'єктивних тенденцій або помилокпедагогічної оцінки в шкільному моніторингу. С.Є. Шишов, В.А. Кальней у своїйроботі " Моніторинг якості освіти в школі" приводять приклади такихпомилок:
«До основних типових суб'єктивних помилок оцінювання відносятьсяпомилки великодушності, центральної тенденції, ореолів т.д.» [26, 4]
Оцінка «великодушності» проявляється у винесеннівчителями завищених оцінок. Крайньою й перекрученою формою«великодушності» в оцінках школярів виявилася процентоманія.
Помилка «центральної тенденції» проявляються увчителів при прагненні уникнути крайніх оцінок. Наприклад, не ставити ані 3-4,ані 12.
Помилка «ореола» пов'язана з відомою упередженістювчителів і проявляється в тенденції оцінювати позитивно тих школярів, до якихвони особисто ставляться позитивно, відповідно негативно оцінювати тих, до якихособисте відношення негативне.
Помилки «контрасту» інших людей полягає в тому, щознання, якості особистості й поведінка учня оцінюються вище або нижче залежновід того, вище або нижче виражені ті ж характеристики в самого вчителя. Наприклад,менш зібраний і організований викладач буде вище оцінювати учнів, яківідрізняються високою організованістю, акуратністю й ретельністю.
Помилка" близькості" знаходить своє вираження в тому,що вчителеві важко відразу після двійки ставити п'ятірку, при незадовільнійвідповіді «відмінника» учитель схильний переглянути свою оцінку убікзавищення. [26, 5]
«Логічні» помилки проявляються у винесенні подібнихоцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, які здаються їмлогічно зв'язаними. У педагогічній практиці подібні помилки знаходять своєвираження в переносі оцінок за поведінку на оцінки по навчальному предмету.1.6 Віковіособливості молодших школярів та вплив на їх поведінку педагогічної оцінки
Навчання – немеханічна передача знань від вчителя до дитини, а, насамперед, людськівідносини. Відношення дитини до знань, до навчання у величезній мірі залежитьвід того, як він ставиться до вчителя. Учитель для маленької дитини — живевтілення справедливості. Якщо учень відчув несправедливість, він вражений. Анезадовільну оцінку маленькі діти завжди вважають несправедливістю й глибокопереживають її, тому що майже ніколи не буває так, щоб дитина не хотілаучитися. [29, 169-170]
«Подивіться в очіучневі 1-го класу, який отримав незадовільну оцінку, — пише відомий педагогВ.А. Сухомлинський. — Дитина не тільки почуває себе нещасною, але й відчуваєпочуття ворожості, а нерідко й ворожнечі до вчителя. Учитель, що ставить двійкупо суті за те, що дитина чогось не зрозуміла, представляється дітямнесправедливою людиною».[29, 172]
Немає нічогонебезпечніше для становлення моральних і вольових сил дитини, чим байдужністьучителя до її успішності. Хвороблива реакція нервової системи нанесправедливість учителя в одних дітей здобуває характер напруженості, в інших —це манія несправедливих образ і переслідувань, у третіх — озлобленість, учетвертих — напускна безтурботність, у п'ятих — байдужість, крайняпригніченість, у шостих — страх перед покаранням, перед учителем, перед школою,у сьомих — блазнювання, у восьмих — запеклість, що приймає іноді патологічніпрояви (дуже рідко, але це не можна ігнорувати).
Для дитининайбільшою несправедливістю з боку вчителя є те, що вчитель, поставившинесправедливо, за її глибоким переконанням, незадовільну оцінку, прагне ще йтого, щоб за цю оцінку дитину покарали батьки. Якщо дитина побачила, що вчительобов'язково хоче повідомити батьків про погану оцінку, він озлобляється й противчителя, і проти школи.
При цьому, відчуваючибайдужне до себе відношення, дитина втрачає чуйність до добра й зла. Вона неможе розібратися, що в навколишніх людях добре, а що зле. У її серціпоселяється підозрілість, невір'я в людей, а це — найголовніше джерелоозлобленості.
Оцінка – самеголовне заохочення й найсильніше (але не завжди діюче) покарання в педагогічнійпраці. Це найбільш гострий інструмент, використання якого вимагає величезноговміння й культури. Щоб мати право користуватися цим інструментом, треба,насамперед, любити дитину. [29, 172]
Відношення дітейдо оцінок міняється згодом. В 1-2 класах діти оцінку пов'язують зі своєюстаранністю, а не з результатами навчальної діяльності. Учень не відокремлюєнавчальну діяльність (тобто старання, ретельність і ін.) від її результату (відзасвоєних знань, умінь і навичок) і хоче, щоб вони педагогом були оцінені вцілісності (така позиція не залишає учня й у наступних класах).
Оцінки в їхнійсвідомості поки не здобувають самостійного значення, і вони не «женуться» заоцінками. Надалі ситуація змінюється. Уже з третього класу з'являєтьсятенденція «учитися заради оцінки». Ця тенденція з кожним роком зростає,слабшаючи лише в старших класах. В окремих груп учнів сильно розвинене прагненняодержувати гарні оцінки, навіть якщо вони цього не заслужили. Оцінці надаєтьсясамостійна цінність.
Прагнення«учитися заради оцінки» виявляється й у тому, що частина учнів не займаєтьсярівномірно, одержує оцінки, які скачуть: то «9», то «5», то «12» і т.д.Відсоток таких учнів постійно росте: від 10% в 3 класі до 51-53% в 6-8 класах.Як правило, вони «підтягуються» до кінця чверті й, особливо, під кінець року.Деякі учні вибірково пропускають ті уроки, до яких вони не підготувалися.
На початку, в 1 ічастково 2 класах, оцінка затверджує позицію дитини як школяра. На цьому етапів силу вікових особливостей дітям важко зрозуміти значення оцінки і їїоб'єктивність. У зміні позицій дошкільника на школяра, «маленького» на вже«великого», оцінки надихають дитину.
Тому й наголошуємаленький Петрик, герой повести В.Катаєва «Біліє вітрило самотнє», який,одержавши суцільні двійки, зі здивуванням дивиться на докірливе обличчя тітки:«Як ви, тітка, не розумієте? Важливо, що оцінки! Розумієте? О-Ц-І-Н-К-И! А ви цьогоне хочете зрозуміти!»
Однак навчальнадіяльність починаючого школяра усе більше й більше визначається вимогаминавколишніх. Близьке соціальне середовище оцінює вже особистість учня, а нейого конкретні знання, пред'являючи йому свої вимоги: куди не піди, першепитання, яке буде задавати дорослий школяреві: «Як ти вчишся?», тобто «Які втебе оцінки?»
Другий і кожнийнаступний цикл навчальної діяльності й оцінки її результатів будуть все міцнішевідбивати вплив соціального середовища. Питання «Заради чого вчитися?»усвідомлено або неусвідомлено не буде залишати учня. Можливо, час від часу вінвиявиться жагуче захопленим самими знаннями, процесом пізнання й своїхпізнавальних інтересів. Однак не буде одного – захоплення всіма навчальнимипредметами. [1, 44] 1.7 Впливпедагогічної оцінки на емоційний стан учня молодших класів
Реформування національної освітизумовило кардинальні зміни у системі оцінювання навчальних досягнень школярів.Запропоновані нові критерії оцінювання, мають на меті реалізацію принципівгуманізації і демократизації освіти й спрямовані на суттєву переорієнтаціюпроцесу навчання, яка забезпечувала б особистісний розвиток кожного учня.
Загальновизнано науковцями, що оцінкаможе виступати як:
1) емоційнеставлення вчителя до навчання учня, що виражається за допомогою слова, жесту, міміки,які означають згоду, схвалення, незгоду, незадоволення тощо. Позитивне емоційнеоцінювання підтримує віру дитини у свої сили і можливості, негативне – спонукаєдо усунення виявлених помилок та недоліків у навчанні;
2) мотивоване оцінне судження, що дає учневі можливістьусвідомити, як саме він справився з роботою, що вийшло добре, в чому помилка,як її краще виправити. При цьому треба дбати про домінування позитивнихпереживань, тому будь-яке оцінювання повинно ґрунтуватися на доброзичливомуставленні до дитини. Наприклад: «Андрійко прочитав вірш гарно, виразно,але не вивчив до кінця. Сподіваюсь, що на наступний раз він розкаже нам віршзначно краще», «Мені приємно, що вправу ти виконав самостійно, хоч іпомилився в одному слові». Важливо, щоб якісна характеристика відповідізавжди передувала кількісній оцінці результату. Це стимулює дитину до роботинад собою, утверджує позитивні емоції, оскільки усвідомлюється справедливістьоцінки;
3) оцінка у вигляді цифрового балу.
Про вплив педагогічної оцінки на емоційний стан учня зазначається також удослідженнях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського та ін. Психологи,педагоги і вчителі–майстри одностайні у тому, що вона здатна викликати в учнягаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу,підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов'язані з одержаною оцінкою,вчені вважають могутнім стимулом навчання, негативні – навпаки, погіршуютьзагальний стан школяра, знижують його працездатність. Тому, коли вчительпідбадьорює учня, схвалює його відповідь, роботу – це стенічно впливає на школяра.Проте, як стверджують деякі дослідники (Н.П. Зубалій,В.І. Помагайба), стимулюючою може бути і негативна оцінка (за умови, щовона об'єктивна, доброзичлива і учень її усвідомлює). [10, 14]
Тому іпозитивні, і негативні емоції багато важать у житті дитини. Позитивна емоція,пов'язана з оцінюванням знань, стимулюватиме досягнення більш високихнавчальних результатів, негативна ж може в одних випадках здійснюватидезорганізуючий вплив на діяльність, а в інших – активізувати її, тобтоспонукати до усунення перешкод.
Безумовно,оцінюючи результати навчання, вчитель має дбати про домінування позитивнихпереживань, пов’язаних із оцінюванням знань. Це важливо з трьох причин:
- по-перше, молодші школярі, як відомо, часто сприймаютьпедагогічну оцінку як оцінювання власної особистості. Тому оцінка повинна бутипов’язана з аналізом того, що і як виконав учень (наприклад, «я твоєю роботоюзадоволена»), а не з його особистістю (наприклад, «я тобою незадоволена»);
- по-друге, нагромадження позитивного емоційного досвіду узв’язку з оцінюванням засвоєних знань є основою для розвиткунавчально-пізнавальних мотивів;
- по-третє, педагогічна оцінка є основою для формуваннясамооцінки школяра. Як відомо, учні початкових класів ще неспроможні даватиоб’єктивну оцінку якості своєї роботи чи особистості в цілому і судять про цена основі оцінок дорослих і, в першу чергу, вчителів. [10, 17]
Це свідчить проте, що оцінка не тільки педагогічне поняття. Вона також є соціально-психологічнимявищем, що є значущим в житті і діяльності учня. Як зазначає відомийпедагог-гуманіст Ш.О.Амоношвілі, оцінка є регулятором життєвих відносин учнів уїхньому мікросоціальному середовищі [1, 46]. Статус дитини укласі, ставлення до неї вчителів і однокласників нерідко зумовлене тим, якіоцінки вона отримує. У сім'ї ставлення батьків до дитини також частодетерміновано оцінками у школі. І якщо ці ставлення не відповідають рівнюдомагань дитини, то вона постійно знаходиться у стресовій ситуації.
Тому вчителіповинні дотримуватися дидактичних вимог щодо оцінювання знань, умінь і навичокшколярів, це запобігатиме виникненню конфліктних ситуацій між учителями таучнями, їхніми батьками.
Оцінка має бутиоб’єктивною, відображати дійсний рівень знань навчального матеріалу,передбаченого програмою. Неприпустимим є як завищення, так і заниження оцінок.Їх завищення викликає у батьків незадоволення, призводить до конфліктів.Шкідливе також заниження оцінок, зайва вимогливість під час оцінювання знань. Удітей втрачається стимул до навчання, вони часто заявляють, що вчитель оцінку«12» ніколи не поставить, а на «9» я й так відповім.
Диференційованийхарактер оцінки потребує від педагога враховувати індивідуальні особливостіучнів та специфічні особливості навчального предмета і навчального матеріалу.Для цього йому необхідно знати психологічні особливості психічних процесів,темпераменту кожного учня. Деякі вчителі схильні занижувати оцінкифлегматичним, меланхолічним дітям, а холерикам завищувати. Однак шкільнапрактика свідчить, що зовнішня активність не завжди адекватна високому рівнюзнань, а тим часом несміливі, мало активні учні можуть добре знати навчальнийматеріал, але бояться піднімати руку.
Стимулюваннюнавчальної діяльності учнів сприятиме використання методу заохочення, якийвиражається у різних видах емоційного ставлення до відповіді (погодження,підбадьорення, схвалення тощо). Наприклад: «Молодець!», «Дужедобре!», «Вже набагато краще, але не забувай про ...», «Тистараєшся, тому у тебе обов’язково все вийде». Здебільшого слідзаохочувати дітей сором'язливих, пасивних, рідше і стриманіше – самовпевнених.
Оцінка маєспонукати школяра краще вчитися. Вона має бути за знання конкретного матеріалу,а не за поведінку учня на уроках чи перерві. Адже бувають випадки, коли вчителівикористовують оцінку як покарання за будь-які вчинки учня (за порушеннядисципліни на уроці, забутий вдома підручник чи зошит та ін.).
Важливо, щоб вчитель поступовопідключив дітей до висловлювання оцінних суджень про свою відповідь ітоваришів.
Досліджуючи процес навчання молодшихшколярів, Д.Б.Ельконін зробив висновок, що формування контролю йде від контролюза діями інших до контролю за своїми власними. Тому самоконтролю і самооцінціпередує етап оволодіння взаємоконтролем і взаємооцінкою [45, 29].
Як показали дослідження психологів тапедагогів, корисно практикувати взаємоперевірку виконаних робіт (два учні, якісидять за однією партою, обмінюються зошитами, перевіряють завдання,виправляють помилки) та колективне рецензування (коли якість роботи учняаналізує весь клас). Такі прийоми можна застосовувативже з перших днів навчання. Учень, контролюючи результати діяльностітовариша, одночасно здійснює і самоконтроль. Разом з тим, така робота породжуєпочуття задоволення, впевненості у власних силах, радості успіху. При цьомуслід звертати увагу школярів на те, що аналіз роботи чи відповіді учня доречнопочинати з виявлення її позитивних моментів, а потім вказати на негативні.Дітей необхідно націлювати не на виявлення недоліків у роботі один одного, а наузгоджений пошук оптимальних шляхів виконання завдання.
Таким чином, організований на уроцівзаємоконтроль дає можливість сконцентрувати увагу класу на відповіді товариша,разом з ним міркувати, стежити за правильністю і, одночасно, закріплювати своїзнання з даного питання; викликає у школярів позитивні емоції: кожен має змогупобувати у ролі помічника вчителя.
У навчальній діяльності контрольтісно пов’язаний з оцінкою.
Значну увагу варто приділитирозгорнутим оцінним судженням учнів, формуванню у них еталонів оцінки.Необхідно націлювати школярів на те, що, аналізуючи відповідь, доречно сказати,насамперед, що сподобалось, а потім – які є зауваження, виправити помилки.Взаємооцінка сприяє формуванню доброзичливого ставлення дитячого колективу докожного учня, вмінню співпереживати, радіти успіху однокласника, вболівати зайого невдачі.
Отже, контроль і оцінка необхідні.Але від педагога як особистості, від його ставлення до предмету, до учнів, стилюспілкування з ними, від вміння створити емоційно-позитивну атмосферу в класіпід час оцінювання знань учнів залежать емоційні переживання школярів, яківпливають на поведінку школяра.
Таким чином,оцінюючи результати навчальної діяльності учня, учитель повинен дотримуватисядидактичних вимог, використовувати різні форми оцінювання, пам’ятати про впливоцінки на емоційний стан учня. Потребують також більш майстерного професійноговикористання й багатобальна шкала оцінок, а також навчання школярів розгорнутимоцінним судженням, взаємо- та самооцінки власної діяльності.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГОВПЛИВУ ОЦІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ НА ПОВЕДІНКУ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ
Травматичний вплив оцінки
Один відомий педагог писав: «Я прийшов до жахливоговисновку, що я як учитель є головною фігурою в класі. Своїм особистимповодженням я формую клімат у наших відносинах. Все залежить від могоповсякденного настрою. Я, учитель, маю величезну владу над дітьми, я можузробити життя кожного з них нещасним або, навпаки, радісним. Я можу бутизнаряддям катування або джерелом натхнення».
Головним недоліком існуючої системи оцінювання і оцінок, зпогляду психолога, — це їх можливий травматичний вплив на дитину. Педагогамдобре відома напружена тиша в класі при оголошенні оцінок, сумне перегортаннязошитів у пошуках отриманих балів. Всім педагогам доводилося спостерігати й туреакцію, яку викликають оцінки у дітей: від неприхованої радості до сліз.
Значимість впливу оцінки на поведінку дитини
Чому ж оцінка й оцінка так важливі в житті дитини? Насампередтому, що вона тісним чином пов'язана з такими психологічними характеристиками,як самооцінка, мотивація досягнення, тривожність, емоційної комфорт, взаємини знавколишніми, творчість.
Психологами давно доведено, що успішно діє й досягаєрезультатів людина, у якої сформована адекватна висока самооцінка своєїособистості й менш успішні в житті, як правило, люди з низькою самооцінкою. [23, 189] Думкапедагога про дитину формує її самосприйняття. Кожний знижений бал зменшує вочах дитини її власну цінність. Не відокремлюючи себе від продукту своєїдіяльності, дитина бачить стверджування в зниженій оцінці, що вона поганий. Іотут включаються механізми психологічного захисту: якщо людина не успішна водній області, то вона буде шукати успіху в іншій, іноді не найкращій (дворовікомпанії й т.д.). Від цієї захисної реакції на негативні оцінки дуже частопсується поведінка дитини. І, навпаки, при високих оцінках дитина відчуває себездатною, улюбленою — тим самим формується висока самооцінка.
Оцінна діяльність педагога також може робити вплив і намотивацію досягнення. Мотивація досягнення — це прагнення до поліпшеннярезультатів, незадоволеність досягнутим, наполегливість у досягненні своїхцілей.
Ідучи в школу трепетним першокласником, кожна дитина бачитьсебе відмінником і на початку навчання щиро прагне ним стати. Однак якщовчитель — прихильник строгості при виставлянні оцінок, уже в молодших класахшколяр розуміє, що в нього нічого не вийшло, якийсь час горює… і вирішує махнутирукою. У такої дитини потреба в досягненні мети не сформується, тому щодосягати чогось будь-яка людина прагне тільки при позитивній оцінці своєїдіяльності.
Шкільна тривожність, яку психологи часто виявляють в учнів,також прямо пов'язана з оцінюванням і оцінками. Причому тривожним може бути йвідмінник і двієчник. Дитина може боятися не відповідати очікуваннямнавколишніх, іноді виникає страх самовираження, страх перед конкретнимучителем, з ім'ям якого пов'язаний негативний досвід. Як показують дослідження,найбільший страх у школі — це страх перевірки знань. [25, 151]
Величезний вплив робить оцінювання на розвиток творчихздатностей дитини.
Дуже часто дитина мисляча нестандартно зіштовхується в школіз нерозумінням: «Тобі що, більше всіх треба», — говорять йомуоднокласники; «Ти робиш не так, як всі й не так, як я вимагаю» —говорить учитель. Результат, що відрізняється від стандарту, далеко не завждизаслуговує високої оцінки. Природно, незабаром учневі стає зрозуміло, що процесгарний, якщо він приводить до одержання гарної оцінки. Тим самим закладаютьсяоснови стилю поведінки, при якому головне — ціль, а засоби її досягненнядругорядні, причому стандартні — краще. Зміна внутрішньої мотивації на зовнішнювідбувається дуже швидко. Може бути зовнішня мотивація не так вже і погана,якщо приводить до підвищення освітнього рівня? Але не можна навчати невиховуючи. Адже закладена в школі мотивація основної діяльності визначає якістьвсього наступного життя. Від цієї мотивації залежить, чи буде людина робитисвою роботу тільки за зарплату або, виходячи із внутрішньої мотивації,розкриється на повну силу своїх можливостей (див. тест «Спрямованість наоцінку», «Спрямованість на набуття знань»).
І, нарешті, значний вплив чинить оцінювання на взаємини дітейз навколишніми. Оцінки можуть бути й причиною високого й низького авторитетусеред однолітків, джерелом конфлікту. Якщо дитина не може набути авторитетусеред однолітків за допомогою гарних оцінок, вона може самостверджуватися вколективі за рахунок негативних вчинків або поганої поведінки.
Комунікативний фактор педагогічної оцінки дуже важливий. Прощо запитує батько своє чадо, що повернулося зі школи? — про оцінки. Про щонайбільше говорить учитель, повідомляючи результати перевірених робіт? — прооцінки. Що більшу частину часу обговорюють педагоги? — оцінки.
Оцінки перетворилися в якусь мову, зрозумілу усім. Там, девід них відмовилися, батьки часто скаржаться, що їм важко зрозуміти вимогипедагога й уявити собі рівень досягнення дитина. Здавалося б, як засібкомунікації оцінка має чимало позитивних якостей. З іншого боку, таке спрощеннязагрожує втратою основного змісту спілкування батьків і педагога, що припускаєвзаємодопомогу у вихованні дитини.
Виходячи з вищесказаного, варто підкреслити, що у руках вчителявелика сила, що може рухати вперед розвиток особистості та удосконалювати чивиправляти поведінку дитини, змусити її вірити у свої сили, а може й знищити.Тому особливу важливість здобуває психологічний аспект оцінювання.
Психологічні аспекти оцінювання
Може виникнути питання, що ж тепер взагалі поганих оцінок неставити? Ні, ставити іноді треба, але оцінки повинні бути об'єктивні. Існує рядпсихологічних факторів, які можуть вплинути на об'єктивність оцінювання:
А) При оцінюванні свою роль може зіграти негативна установка.Уявіть собі таку ситуацію: до вас приходить новий учень, його колишній вчительрозповідає вам про нього попередньо, як про ледаря, дурня. І при оцінюваннідитини ви можете мимоволі опиратися на цю оцінку особистості дитини, що можезнайти відбиття в оцінках.
Б) Існує так званий «ефект ореола». Наприклад,дитина несимпатична зовні, неохайна, з неблагополучного середовища може в нашійсвідомості зв'язатися з образом учня нездатного.
Для того щоб дитина навіть негативну оцінку сприйняла яксправедливу, необразливу можна використовувати просте правило: при оцінюванніспочатку людині говоритися гарне, те позитивне, що є в її діяльності. Потімпідноситься критика в дуже тактовній формі, не торкаючись особистості (не можнаговорити: «Ти нездара, ти ледар»). Оцінюється тільки дія, а неособистість: не «Ти ледар», а «Ти полінувався».
Тут має сенс пояснити, чому саме така оцінка поставлена. Ідалі варто показати дитині перспективу, тобто що треба робити, щоб результатполіпшити й обов'язково виразити віру в сили дитини: «У тебе обов'язкововийде», «Я вірю в тебе» — такі слава педагога здатні зробитипереворот у душі учня, навіть в душі того учня, поведінка якого вже зіпсована.
Потрібно хвалити дитину. Похвала повинна виникати спонтанно,її не варто планувати. Похвала повинна бути заслужена. Похвала повинна бутиточно адресованою. Подяку одержати завжди приємніше, якщо вона адресована не взагальну масу, а тобі одному теплими словами.
Вчителям варто звертатися до самолюбства. Немає людей,згодних ходити все життя в невдахах. Тут стоїть задача змусити учня вимовити:"І я не гірше інших!" Також варто витягати максимум стимулів зпомилок: «Прекрасна помилка! Твоя думка не зовсім правильно, але даєінформацію для міркувань». Необхідно пам'ятати, що будь-яка людина маєправо на помилку.
Є ще одне психологічне правило, що повинно стати законом длябудь-якого вчителя: дитина рівняється тільки із самим собою, а не з іншимидітьми.
Стресовою ситуацією для дітей є контрольні роботи.Травматичний вплив, можна зменшити. Важливий психологічний настрой на роботу.Для цього іноді досить посміхнутися, зустрічаючи дітей у дверей класу, теплопривітатися, виразити віру в їхні сили.
Під час контрольної роботи вчитель може підійти до учня, якийвідчуває складнощі (ступінь допомоги фіксується вчителем), іноді можна датидодатковий час на роботу (особливо стосується учнів-флегматиків). Кожна роботаповинна завершуватися самоперевіркою. Самостійно знайдені й виправлені помилкине є приводом для зниження оцінки.
Коли не можна ставити негативні оцінки:
· не можнакарати оцінкою (ставиться «2» за погану поведінку);
· якщо мизнаємо, що в дитини в цей момент складна життєва ситуація, яка сама по собітравмує, то ставиться до оцінок треба гранично обережно, щоб не спровокуватинесприятливу спонтанну реакцію в поведінці дитини;
· якщооцінка спірна, то ставити потрібно на користь дитини. 2.1 Методика «Спрямованість на оцінку»
Методика запропонована Є.П. Ільїним і Н.А. Курдюковою. [22, 43]
Інструкція
Дається ряд запитань. Відповідайте на них, поставивши увідповідному осередку знаки "+" («так») або "- "(«ні»)
Тест опитувальника
№
Питання
Так
Ні 1 Чи пам'ятаєш ти, коли одержав першу в житті двійку? 2 Чи турбує тебе, що твої оцінки трохи гірше, ніж в інших учнів класу? 3 Чи буває, що перед контрольною роботою серце в тебе починає прискорено битися? 4 Чи червонієш ти при оголошенні тобі поганої оцінки? 5 Якщо наприкінці тижня ти одержав погану оцінку, у тебе в вихідний день поганий настрій? 6 Якщо тебе довго не викликають, це тебе турбує? 7 Чи хвилює тебе реакція однолітків на отриману тобою оцінку? 8 Після одержання гарної оцінки, чи готуєшся ти до наступного уроку як треба, хоча знаєш що однаково незабаром не запитають? 9 Чи тривожить тебе очікування опитування? 10 Чи було тобі цікаво вчитися, якби оцінок взагалі не було? 11 Чи захочеш ти, щоб тебе запитали, якщо будеш знати, що оцінку за відповідь не поставлять? 12 Після одержання оцінки на уроці ти продовжуєш активно працювати?
Обробка результатів
Нараховується по 1 балу за відповіді «так» напитання по позиціях 1-9 і за відповіді «ні» — по позиціях 10-12.Підраховується загальна сума балів.
Висновки
Чим більше набрана сума балів, тим більшою мірою в учнявиражена спрямованість на оцінку.
Зіставлення балів за цією методикою й методикою "Спрямованість на придбання знань" показує перевагу тієї або іншоїтенденції в даного учня: на знання або на оцінку. 2.2 Методика " Спрямованість на придбання знань"
Методика запропонована Є.П. Ільїним і Н.А.Курдюковою. [22, 56]
Інструкція
Дається ряд тверджень-запитань із парними відповідями. Іздвох відповідей потрібно вибрати один і поруч із позицією питання написати букву(а або б), що відповідає обраній відповіді.
Текст опитувальника
1. Одержавшипогану оцінку, ти, коли приходиш додому: а)відразу сідаєш за уроки, повторюючий те, що погано відповів; б) сідаєш дивитися телевізор або грати на комп'ютері,думаючи, що уроку по цьому предмету буде ще через день.
2. Післяодержання гарної оцінки ти: а) продовжуєш сумлінно готуватися до наступногоуроку; б) не готуєшся ретельно, тому що знаєш, що однаково не запитають.
3. Чи буває,що ти залишаєшся незадоволений відповіддю, а не оцінкою: а) так; б) ні.
4. Що длятебе навчання: а) пізнання нового; б) обтяжне заняття.
5. Чизалежать твої оцінки від старанності підготовки до уроку: а) так; б) ні.
6. Чианалізуєш ти після одержання низької оцінки, що ти зробив неправильно: а) так;б) ні.
7. Чизалежить твоє бажання готовити домашнє завдання від того, чи виставляють занього оцінки: а) так; б) ні.
8. Чи легкоти втягуєшся в навчання після канікул: а) так; б) ні.
9. Чи жалієшти, що не буває уроків через хворобу вчителя: а) так; б) ні.
10. Коли типерейшовши в наступний клас, одержуєш нові підручники, тебе цікавить, про що вних йде мова: а) так; б) ні.
11. Щопо-твоєму краще — навчатися або боліти: а) учитися; б) боліти.
12. Що длятебе важливіше — оцінки або знання: а) оцінки; б) знання.
Обробка результатів
За кожну відповідь у відповідності в ключем нараховується 1бал.
Ключ до опитувальника
Про мотивацію на придбання знань свідчать відповіді«а» на питання 1-6, 8-11 і відповіді «б» на питання 7 і 12.
Висновки
Сума балів (від 0 до 12) свідчить про ступінь виразностімотивації на придбання знань. 2.3Експериментальне дослідження відношення молодшого школяра до педагогічноїоцінки
В останні рокидослідження поведінки дітей молодших класів стають усе більше інтенсивними.Накопичено безліч матеріалів про роль емоцій у різних видах діяльності, у томучислі їх впливу на поведінку. Однак питання про те, чи є емоції організуючимабо дезорганізуючим фактором поведінки, погіршує або поліпшує сприйняття, увагу,інтелектуальну діяльність не має однозначної відповіді.
Є численніспостереження, що свідчать про загострення чутливості й поліпшенні діяльностіпри емоційній напрузі в людини. У той же час ряд авторів указує надезорганізуючу роль емоцій, на погіршення сприйняття, інтелектуальноїдіяльності, уваги, пам'яті. При вивченні впливу емоцій на діяльність необхідновраховувати знак емоційного стану (негативний або позитивний).
Метою емпіричногодослідження є вивчення впливу оцінки на емоційний стан учнів, та яким чином цейемоційний стан впливає на подальшу поведінку школяра.
У роботіпередбачається, що
· «Оцінка»несе емоційне забарвлення, тобто впливає на емоційний стан учня, а отже на йогоповедінку;
· Під впливемоційного порушення відбувається погіршення інтелектуальної діяльності; щоведе до погіршення якості виконуваної діяльності, що проявляється в хаотичностімислення, нездатності зосередитися.
Для досягненняпоставленої мети й перевірки гіпотези як респондентів були обрані учні 2-4класів ЗОШ. У дослідженні брали участь 25 школярів.
У ходідослідження ставилися наступні завдання:
· Виявитизв'язок оцінки з емоційним станом учня, який в свою чергу впливає на подальшуповедінку учня;
· Виявитипереважну мотивацію навчання (спрямованість на придбання знань або на одержанняоцінки);
Для рішенняпоставлених цілей і завдань використовувався набір різних методик:
· Анкетування.
· Тест Люшера;
· Мотиваційні анкети.
Результати іїхнє обговорення
Отримані в ходіекспериментального дослідження дані показують, що в структурі мотивації в 55%опитаних учнів переважає спрямованість на одержання оцінки. (Див. Додаток) Прицьому якість набутих знань, для них має менше значення. Це свідчить про те, щооцінка в житті молодшого школяра має важливе значення. Якщо розглядати дануспрямованість по паралелях, то виявляється наступна тенденція: спрямованість напридбання знань збільшується чим доросліше стає учень. Чим молодше учні, тимбільше вони орієнтовані на одержання оцінки.
За допомогоютесту Люшера було виявлено, що 60% учнів відчувають емоційний дискомфорт,почуття тривоги перед контрольною роботою, чекаючи результатів з контрольнихробіт — 80% учнів. 100% учнів відчувають різні емоційні переживання приодержанні оцінки за свою роботу.
При опитуванні20% учнів відзначають, що незадовільна оцінка не викликає в них негативнихемоцій. 20% опитаних учнів відзначають, що отримана ними оцінка, чи викликалавона радість або прикрість, не впливає на їхню роботу на наступних уроках. 60%опитаних учнів відзначають, що після одержання незадовільної оцінки (або оцінкинижче очікуваної) на наступних уроках відповідають гірше, навіть якщо добрезнають навчальний матеріал, їм важко зосередитися. 20% учнів при одержанніпозитивної оцінки (особливо якщо вона вище очікуваного результату) відчуваютьемоційне порушення, почуття радості, яке заважає їм зосередиться протягомнавчального дня. (Див. Додаток)
Підводячивисновок, можна сказати що, на основі аналізу отриманих у ході дослідженняданих можна зробити наступні висновки:
1. Длярізних паралелей, учнів оцінка має важливе значення.
2. Уструктурі мотивації учнів спрямованість на одержання оцінки домінує.
3. «Оцінка»несе емоційне фарбування, тобто впливає на емоційний стан учнів, на їхповедінку під час наступних уроків;
4. Підвпливом емоційного порушення може відбуватися погіршення інтелектуальноїдіяльності; що веде до погіршення якості виконуваної діяльності та проявляєтьсяв хаотичності мислення, нездатності зосередитися.
ВИСНОВКИ
Учбово-пізнавальна діяльність школяра як соціальна йіндивідуально значима по суті має подвійну стимуляцію: внутрішню, коли школяродержує задоволення, здобуваючи нові знання й уміння, і зовнішню, коли йогодосягнення в пізнанні оцінюються вчителем. Оцінка з боку вчителя є провіднимчинником, що стимулює навчальну діяльність і визначає самооцінку учня. Цeзначення може підсилюватися настільки, що вона починає виступати як основниймотив пізнавальної діяльності.
І позитивні, інегативні емоції сильно впливають на поведінку дитини. Позитивна емоція,пов'язана з оцінюванням знань, стимулюватиме досягнення більш високихнавчальних результатів, негативна ж може в одних випадках здійснюватидезорганізуючий вплив на діяльність, а в інших – активізувати її, тобтоспонукати до усунення перешкод.
Існує пряма залежність між характером оцінних впливівпедагога й самопочуттям дитини, її настроєм, продуктивністю її діяльності. Якщооцінки (позитивні або негативні) протягом значного періоду повторюються, топриродно повторюються й викликувані ними почуття. На тлі гарного емоційногостану, обумовленого переважно позитивними оцінками створюється сприятливийґрунт для формування пізнавальних мотивів навчання, розвитку працьовитості.
Позитивні емоції є спочатку навчання головним стимулом длянових зусиль, заставляється основа працьовитості, «треба»перетворюється в «хочу». Інша картина спостерігається, якщо бере горунегативна оцінка, вона викликає почуття незадоволеності, неуспіху, невдачі,діти втрачають надію на успіх, до їх і без того слабких можливостейприєднується непевність у собі. Це гальмування навчальної діяльності дитини нашляху до знань. Діти, яких учитель увесь час засуджує й вичитує, прагнутьуникати контактів зі своїм наставником, намагаються привертати до себеякнайменше уваги, віддають перевагу пасивним формам роботи. Недальновиднатактика вчителя обертається повним виключенням дитини з навчальної роботи,формуванням боязкості, скритності, пасивності, підвищенням тривожності тазниженню самооцінки учня.
Психологами давно доведено, що успішно діє й досягаєрезультатів людина, у якої сформована адекватна висока самооцінка своєїособистості й менш успішні в житті, як правило, люди з низькою самооцінкою.Думка педагога про дитину формує її самосприйняття. Кожний знижений бал зменшуєв очах дитини її власну цінність. Не відокремлюючи себе від продукту своєїдіяльності, дитина бачить стверджування в зниженій оцінці, що вона поганий. Іотут включаються механізми психологічного захисту: якщо людина не успішна водній області, то вона буде шукати успіху в іншій, іноді не найкращій (дворовікомпанії й т.д.). Від цієї захисної реакції на негативні оцінки дуже частопсується поведінка дитини. І, навпаки, при високих оцінках дитина відчуває себездатною, улюбленою — тим самим формується висока самооцінка.
Немає нічогонебезпечніше для становлення моральних і вольових сил дитини, чим байдужністьучителя до її успішності. Хвороблива реакція нервової системи нанесправедливість учителя в одних дітей здобуває характер напруженості, в інших— це манія несправедливих образ і переслідувань, у третіх — озлобленість, учетвертих — напускна безтурботність, у п'ятих — байдужість, крайняпригніченість, у шостих — страх перед покаранням, перед учителем, перед школою,у сьомих — блазнювання, у восьмих — запеклість, що приймає іноді патологічніпрояви (дуже рідко, але це не можна ігнорувати).
Оцінка – самеголовне заохочення й найсильніше (але не завжди діюче) покарання в педагогічнійпраці. Це найбільш гострий інструмент, використання якого вимагає величезноговміння й культури. Щоб мати право користуватися цим інструментом, треба,насамперед, любити дитину.
Таким чином,оцінюючи результати навчальної діяльності учня, учитель повинен дотримуватисядидактичних вимог, використовувати різні форми оцінювання, пам’ятати про впливоцінки на емоційний стан учня. Потребують також більш майстерного професійноговикористання й багатобальна шкала оцінок, а також навчання школярів розгорнутимоцінним судженням, взаємо- та самооцінки власної діяльності.
Додатки
/>
/>
/>
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. АмонашвилиШ.А. Воспитательная иобразовательная функция оценки учения школьников. – М.: Педагогика, 1984. — С. 44-46;
2. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки //Избр. психол.труды: В 2-хт. – М.: Педагогика, 1980.– Т. 2. – С.128 — 267;
3. БожовичЛ. И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Подред. Д. И. Фельдштейна. — М.: Международная педагогическая академия, 1995; 4. Ващенко Г. Виховнийідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді, батьків. — 3-є вид. — Т.1. — Полтава:Редакція газети «Полтавський вісник», 1994. — 191 с.;5. Ващенко Г. Твори. Том4. Праці з педагогіки та психології. — К.: «Школяр» — «Фада» ЛТД, 2000. — 416 с.;
6. ВыготскийЛ. С. Педагогическая психология. — М.: Педагогика, 1991; 7. Давыдов В.В.Содержание и структура учебной деятельности школьников Формирование учебнойдеятельности школьников. — М., 1982. — С. 10-21;
8. Джеймс М.О'Нил, Попова Л. В. Психологическое насилие и школа // Магистр. — 1993. — № 4.— С.28–34;
9. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 2004;
10. Зубалій Н.П. Роль педагогічної оцінки у формуванні позитивного ставленняшестиліток до навчання //Початкова школа. –1983. – № 12. – С. 14-18;11. Зубалій Н. П.Психологічний аналіз структури позитивного ставлення до учіння студентів //Наук. записки: Зб. наук. праць. — Вип.40. — К.: НПУ, 2001. — С. 221-223;
12. Кан-КаликВ. А. Основы профессионально-педагогического общения. —Грозный: ЧИГУ им. Л. Н.Толстого, 1979;
13. КащенкоВ. П. Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей иподростков. — М.: Просвещение, 1994;
14. Ксендзова Г.Механизмы самоопределения школьника. // Директор школы. — 2000. — №6. — С.62-71
15. Ксендзова Г.Школьная отметка: стимулятор умения или «дамоклов меч»? // Директоршколы. — 2000. — №5. — С.49-57;16. Кулюткин Ю.Н.Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя // Вопросыпсихологии. — 1986. — № 2. — С. 21 – 30;17. Липкина А.И., РыбакЛ.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. — М.: Просвещение,1968. — 141 с.;18. Липкина А.И.Психология самооценки школьника: Автореф. дис. доктора психол. наук.: 19.00.07.— М., 1974;
19. Мышлениеучителя: Личностные механизмы и понятийный аппарат / Под ред. Ю. Н. Кулюткина,Г. С. Сухобской. — М.: Педагогика, 1990;
20. Немов Р.С. Психология: В 2 кн. — М.: Просвещение: Владос, 1994;21. Онищук В.О. Шлях доглибоких знань. — К.: Знання, 1969. — 47 с.;
22. Практикумпо возрастной и педагогической психологии / Под ред. А. И. Щербакова. — М.:Просвещение, 1987; 23. Рубинштейн С.Я.Исследование самооценки // Экспериментальные методики патопсихологии. — М.: Медицина,1970. — С. 187-190;24. Рубинштейн С.Л.Основы общей психологии: В 2 т. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. — 486 с.;
25. Савченко О.Я. Оцінка вчителя – стимул і орієнтир учнів //Урок упочаткових класах. – К.: Освіта, 1993. –С. 148-153;
26. Семиченко В., Заслужнюк В. Проблема педагогічного оцінювання //Ріднашкола. – 2001. –№ 7. – С. 3-9;27. Семиченко В.А.Заслуженюк В.С. Психологічна струкура педагогічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Вид-во«Київський ун-т», 2000.— Ч.1. — 217с.; Ч.2. — К.,2001. — 231с.;
28. Стоунс Э.Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения / Под ред. Н. Ф.Талызиной. — М.: Педагогика, 1984;
29. СухомлинскийВ.А. Сердце отдаю детям.– Киев: Радянська школа, 1974. — С. 169-170, С.166, С.171-172;30. Фридман Л.И., КулагинаИ.Ю. Психологический справочник учителя. — М.: Просвещение. 1991;
31. ХаррисонСтивен. Счастливый ребенок / пер. с. англ. — М.: София, 2005.
32. Хрестоматияпо педагогической психологии / Сост. и вступ. очерки. А. Красило и А.Новгородцевой. — М.: Международная педагогическая академия, 2003; 33. Цокур О. С.Педагогіка вищої школи: Навч.-метод. посібник / Одеська національна юридичнаакадемія. — Юридична література, 2002. — Вип. 2: Педагогічний менеджмент. — 80 с.;
34. Цукерман Г.А. Чтооценивает объективная оценка? // Психологическая наука и образование. — 1997. —№4. — С. 65-70;
35. Чошанов М.А.Школьная оценка: старые проблемы и новые перспективы. // Педагогика. — 2000. —№10. — С.95-102;
36. ЧупахінаС. Контроль та оцінювання результатів діяльності дітей 6-7-річного віку взакладах освіти (кінець ХХ – початок ХХІ сторіччя) // Вісник Прикарпатськогоуніверситету. Педагогіка. – Івано-Франківськ: Плай, 2007. – Вип. ХІІІ–ХІV. – С.149–156;
37. Чупахіна С.Методичне керівництво оцінюванням навчальних досягнень першокласників // ВісникПрикарпатського університету. Педагогіка. – Івано-Франківськ: Плай, 2006. –Вип. ХІІ. – С.102–109;
38. ЧупахінаС. Навчальна діяльність молодших школярів: пошук шляхів оптимізації //Актуальні проблеми гуманітарної освіти. Збірник наукових праць. – Кременець,2004. – Вип.І. – С.306–309;
39. ЧупахінаС. Оцінка знань, умінь і навичок в історії розвитку школи // Педагогіка іпсихологія професійної освіти // Науково-методичний журнал. – Львів: Львівськаполітехніка, 2006. – № 5. – С.139–146;
40. ЧупахінаС. Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у сучасній початковійшколі // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія.– Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 256. – С.181–186;
41. ЧупахінаС. Підготовка педагога до оцінювання навчальних досягнень сучаснихпершокласників // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка тапсихологія. – Чернівці: Рута, 2007. – Вип. 300. – С.185–190;
42. ЧупахінаС. Усвідомлення першокласниками результатів навчальної діяльності: сутніснийконтекст педагогічної оцінки // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.:Педагогіка і психологія. – Зб. статей: Ч.2. – Ялта: РВВ КГУ, 2007. – Вип. 13.– С. 254–259;
43. Чупахіна С.Формування навчальної мотивації у молодших школярів // Міжнароднанауково-практична конференція “Початкова школа на перехресті проблем” –Тернопіль, 2004. – С.40–43;
44. ШадриковВ.Д. Деятельность и способности. — М.: Изд. Корпорация «Логос», 1994;
45. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. – М.: Знание, 1974.– 64 с.;46. Якиманская И.С.Разработка технологии личностно- ориентированного обучения // Вопросыпсихологии. — 1995. — №2.