Організація позакласної виховної роботи

ВступРозділ 1. Теоретичні основиорганізації позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистостімолошдого школяра1.1 Поняття «позакласна виховнаробота» в педагогічній літературі1.2 Основні завдання позакласноївиховної роботи1.3 Місце позакласної виховноїроботи та її роль в формуванні особистості школяра1.4 Шляхи та форми організаціїпозакласної виховної роботи з молодшими школярамиВисновок до розділу 1Розділ 2. Практичні засадипозакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молодшогошколяра2.1 Сучасний підхід до позакласноївиховної роботи. Нові форми позакласної виховної роботи2.2 Розвиток творчої особистості упозашкільній виховній діяльностіВисновок до розділу 2ВИСНОВОКСПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Вступ
Актуальністьдослідження. Величезні соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні,бурхливий науково-технічний прогрес пред'являють все більш високі вимоги донавчання і виховання кожної людини. У цих умовах стає особливо актуальноформування у всіх людей творчого підходу, активної життєвої позиції в праці, внавчанні, в роботі. Виховне середовище частина соціального середовища, якеспеціально створюється для формування суб'єктів суспільної діяльності на всіхрівнях суспільного життя.
В даний час виділяютьтакі пріоритетні напрями виховання особистості, як здійснення вікового підходув процесі створення сприятливого середовища виховання, зміцнення духовнихконтактів між вихователями і вихованцями в ході співпраці в загальній справі івідповідального відношення до нього; постійна спонука молодшого школяра досамовиховання, до самоосвіти.
Школа позбулася сформованої мети іраціональної системи виховання, класне керівництво перетворилося наформальність. Спроба звести виховання до освіти суперечить всьому досвідусвітової педагогіки.
Необхіднеформування внутрішнього світу дітей. Це припускає виявлення причин деформацій врозвитку дітей, пошук засобів і способів їх усунення, зміна середовища накористь дитини, побудова процесу виховання, сприяючого розвитку гармонійноїособистості.
Індивід, щонародився, повинен встигнути за дуже короткий час розвинутися в гармонійнуособистість — носія соціальних відносин, члена суспільства, здатноговзаємодіяти з людьми. Сам по собі індивід не володіє здібністю до такихперетворень, він не отримує біологічних гарантій особистісного розвитку. Але,щоб дитина змогла брати активну участь в суспільних подіях і відносинах, вонаповинна бути вихованою, тобто засвоїти певний рівень духовної і матеріальноїкультури.
Сьогодні слід враховувати зміну масштабівцілісності виховного процесу, оскільки сфери духовної культури, освіти івиховання все більш органічно сполучаються з соціальним простором і йоготимчасовими характеристиками. Це конструктивно впливає на стратегію ітехнологію освітньої виховного процесу, додає всім суб'єктам діяльності більшспрямовану особистісно-гуманістичну орієнтацію в сферах педагогічноїдіяльності.
Виховання дітей є одним з важливі чинники розвиткусуспільства. Виховання повинне досягати двох цілей: успішності соціалізаціїпідростаючих поколінь в сучасних умовах і саморозвитку людини як суб'єктадіяльності і як особистості.
Школа часто не може вибрати необхіднуспрямованість позакласної виховної роботи. Це призводить до втрати часу,інтересу учнів і погіршенню відносин учнів і вчителів.
Позакласна робота формує і розвиває особистістьдитини. Управляти виховним процесом – означає не тільки розвивати іудосконалювати закладене в дитині природою, коректувати небажані соціальнівідхилення, що намічаються, в її поведінці і свідомості, але інформувати у неїпотребу в постійному саморозвитку, самореалізації фізичних і духовних сил,оскільки кожна людина виховує себе перш за все сама, тут здобуте особисто — здобуто на все життя.
Виховання – цілеспрямований процес формуваннягармонійно розвиненої особистості.
У літературіпроблема позакласної виховної роботи розглядається з різних точок зору.Описуються етапи становлення соціально-педагогічної роботи в школі,наголошується зв'язаність соціальної роботи з соціальним простором і йоготимчасовими характеристиками. Так само наголошується зростаюча роль позакласноївиховної роботи в формуванні особистості дитини молодшого шкільного віку. Вказуютьсяосновніформи організації позакласної виховної роботи. Описуються сучасні підходи допозакласної виховної роботи, її нові форми. Розглядаються напрями стратегійвиховання в сучасній школі.
Об'єктом дослідження є позакласна виховна робота учнівмолодшого шкільного віку.
Предметом дослідження є механізми діїпозакласної виховної роботи на особистість школяра, формування особистості,вплив зацікавленості учнів молодших класів і вчителів на ефективністьпозакласної виховної роботи.
Метою є оцінка ефективностіпозакласної виховної роботи, вироблення рекомендацій по оптимізації процесупозакласної виховної роботи
Завдання:
1. Проаналізуватизагальні засади позакласної виховної роботи та її значення в формуванніособистості молодшого школяра;
2. Визначитимісце позакласної виховної роботи в шкільному житті;
3. Проаналізуватисучасні підходить до позакласної виховної роботи;
4. Розробити новістратегії позакласної виховної роботи
Наукова новизна.Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому визначено таобгрунтовано методичні поради по використанню позакласної виховної роботи та їїзначення в формуванні особистості молодших школярів.
Практичнезначення роботи полягає у можливості практичного використання результатівдослідження при організації позакласної виховної роботи.
Апробаціядослідження. Дослідження було апробоване в Чернявській загальноосвітній школіІ-ІІ ступенів з учнями третього класу.
Структуракурсової роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини (двохрозділів), висновків та списку літератури який складається з 21 джерела. Роботамістить 38 сторінок.
позашкільний виховний робота

Розділ 1. Теоретичні основи організаціїпозакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молошдогошколяра
1.1 Поняття«позакласна виховна робота» в педагогічній літературі
У Російськійпедагогічній енциклопедії «позакласна робота» визначається як «складова частинаучбово-виховного процесу в школі, одна з форм організації вільного часу учнів».
Позакласній виховнійроботі завжди приділялася значна увага з боку багатьох вчителів, методистів і вчених.У методичній літературі існує багато визначень позакласної роботи. Більшістьавторів вважають, що позакласна виховна робота це – навчальний процес, щореалізовується в позаурочний час понад учбовий план і обов'язкову програмуколективом вчителів і учнів або працівників і установ додаткової освіти, щовчаться, на добровільних засадах, обов'язково з урахування інтересів всіх їїучасників, будучи невід'ємною складовою частиною виховного процесу.
Суть позакласної виховноїроботи визначається виховною діяльністю школярів в позаурочний час приорганізуючій і напрямній ролі вчителя. Але ця організація проводиться такимчином, що творчість і ініціатива учнів повинні завжди виходити на перший план.Л. М. Панчішникова вважає, що поза сумнівами той факт, що позакласна виховнаробота грає величезну роль для сучасної школи. В умовах перебудови соціальногоі економічного життя суспільство сильно зростає роль позакласної роботи увихованні нової зовнішност особи. Ця робота вносить в такі якості особистості,як ініціативність, активність, творчість, здібність до саморозвитку, самовиховання,самоосвіти. Позакласна виховна робота — це, з одного боку, педагогічна система,що володіє цілісними властивостями і закономірностями функціонування, а з іншою- невід'ємна частина вітчизняної системи освіти. З цієї причини однією зцентральних проблем методики позакласної виховної роботи завжди була проблемавзаємозв'язку урочних і позаурочних занять як окремий випадок фундаментальноїпедагогічної проблеми цілісності учбово-виховного процесу.
У літературізустрічається безліч формулювань цілей і завдань позакласної виховної роботи,які давали наступні автори: А. І. Никішов, І. Я. Ланіна, А. В. Усова, С. Н.Савіна.
Можна відзначити,що позакласна виховна робота ставить перед собою дуже важлив мету — цеформування і розвиток творчої особистості учня. Цілі позакласної виховноїроботи вимагають рішення завдань, до яких автори відносять наступні: формуванняпізнавального інтересу до предмету; скріплення шкільного предмету з життям;поглиблення і розширення змісту предмету, що вивчається; розвиток здібностейучнів; здійснення індивідуального підходу; професійна організація позакласної виховноїроботи; вдосконалення умінь і навичок використання джерел інформації. Проте Н.М. Верзілін відзначає, що кінцева мета і завданняпозакласної виховної роботиможуть бути конкретизовані і змінені вчителем відповідно до специфіки іможливостей. При аналізі літературних джерел були виділені загальні принципипозакласної виховної роботи, які характерні для всіх видів позакласноїдіяльності — добровільності (принцип, що враховує бажання школярів взяти участьв позакласній виховній роботі), обліку індивідуальних особливостей учнів(принцип, обліку відмінності спрямованості інтересів і рис вдачі учнів).Існують принципи позакласної виховної роботи, характерні тільки для певноїсфери діяльності — комунікативної активності (принцип, стимулювання і залученнянових, невідомих їм матеріалів, що вчаться у використанні, пізнавальна цінністьі цікавість яких викликають потребу в спілкуванні, підвищують його якіснийрівень, що сприяє розвитку комунікативної компетентності школяра).
Розглянемоважливі принципи позакласної виховної роботи. Одним з найголовніших завданьпозакласної виховної роботи є формування учнів пізнавального інтересу допредмету. Такий інтерес не може виникнути, якщо робота виконана без бажання, зпримусу. Тому А. В. Усова вважає, що принцип добровільності є одним знайважливіших принципів позакласної виховної роботи. Учень повинен висловлюватищиро бажання взяти участь в цій роботі, без якого-небудь на те примусу. Відомо,що по рівнях загального розвитку, спрямованості інтересів і рисах вдачі учнівідрізняються один від одного. Ігноруючи ці відмінності, неможливо досягтиуспіхів в позаурочній роботі. І. Я. Ланіна стверджує, що принцип облікуіндивідуальних особливостей учнів є важливим при організації позакласної виховноїроботи. Він дозволяє враховувати рівні розвитку кожного учня і виходячи зцього, коректувати виховну роботу, що проводяться з кожним учнем.
Як і в навчаннібудь-якому шкільному предмету, в позакласній виховній роботі визначним є її зміст,який відбирається довільно. Тематика позакласної виховної роботи дужерізноманітна. У позакласній виховній роботі більше, ніж в будь-якій іншій,виявляється вплив особистості вчителя, його кругозору, інтересів, теоретичногоі етичного багажу.
1.2 Основнізавдання позакласної виховної роботи:
1. формування вучнів певних особистісних якостей
2. Розвиток іудосконалення знань вмінь та навичок
3. Розвитоктворчої активності, ініціативи і самодіяльності учнів
4. Підготовкаучнів до практичної діяльності
5. Організаціявідпочинку учнів в поєднанні з їх естетичним і етичним вихованням.
Навчання івиховання складає єдиний педагогічний процес, що забезпечує формування і різностороннійрозвиток особистості учня. Досвід показує, що педагогічні завдання успішнорозв'язуються лише при органічному поєднанні учбової – виховної роботи в ходіуроку з цілеспрямованою дією на учня в позаурочний час, тому позаурочна роботасправедливо розглядаються як важлива складова частина роботи школи.
Як відомо,позакласною виховною роботою називають таку діяльність вчителя яка спрямованана виховання особистості дитини. Керівництво з боку вчителя може бути якбезпосереднім, так і за допомогою запрошених для цієї метифахівців з іншихустанов, студентів, учнів старших класів.
Новим учбовимипланами загальноосвітньої школи передбачені факультативні заняття з різнихпредметів. Так само як і позаурочні заняття, вони не обов'язкові для всіхучнів. Від позаурочних факультативні заняття відрізняються тим, що вонипроводяться за визначеними і стабільними програмами. Формою вони близькі дозвичайного уроку. Зміст цих занять не може повністю відповідати різним запитамокремих учнів.
Істотнийвиховнийелемент позаурочних занять – виконання суспільно корисних завдань, в ході якогоу учнів виробляється відчуття відповідальності, дбайливе відношення доматеріальних цінностей, пошана до праці.
Слід підкреслитище одну дуже важливусторону позаурочної роботи. Чудовий педагог нашого часуВ.А. Сухомлинський писав: «Логіка учбового процесу таїть в собі небезпекузамкнутості і відособленості, тому що в школі на кожному кроці підкреслюється:досягай успіху власними зусиллями, не сподівайся на інших бо результатирозумової праці оцінюються індивідуально. Щоб шкільне життя було пройняте духомколективізму, воно не повинне вичерпуватися уроками». Позаурочна роботаоб'єднує учнів в дружні колективи, зв'язані загальними інтересами і захопленнями.Вона допомагає долати такі негативні риси особистості, як замкнутість, егоїзм,недисциплінованість. Робота в колективах, секціях – виховує учнів у дусітовариськості, цілеспрямованості, глибокого і активного інтересу до науки.
Позакласнізаняття більшою мірою, ніж урок і факультатив, пристосовані для виховання вучнів молодших класів певних якостей особистості. Позаурочні заняття маютьвідмінні від уроку форми організації, методи і зміст. Для такої роботи вчительповинен бути озброєний відповідними знаннями. Слід зазначити, що питаннямиорганізації, методики і змісту окремих форм позаурочної роботи останніми рокамиприділялася значна увага. Були проведені конференції і наради, видані посібникиз позакласної виховної роботи.
На сьогодні вжене можна задовольнитися проведенням епізодичних позаурочних заходів. Необхіднопрагнути до організації добре продуманої, пов'язаної з програмою і календарнимпланом, школи, що враховує можливості, схильність учнів молодших класів допевного предмету. Позаурочна виховна робота повинна бути частиною загальношкільноїсистеми позаурочних заходів, гармонійно поєднується з аналогічною навчальною роботою.Позаурочна виховна робота спираєтьсяна допомогу з боку керівництва ігромадських організацій школи. Слід враховувати і великі можливості ворганізації позаурочної роботи в школі, що виникають у зв'язку з різнимизаходами, що виходять за рамки шкільної роботи, як такої: участь у виховнихзаходах, конкурсах, виставках творчості.
Позакласну виховнуроботу необхідно планувати: перспективно на навчальний рік і детальніше напівріччя і четверть. Необхідність ця визначається не тільки тим, щоб пов'язатипозаурочні заняття з учбовими планами, але і тим, щоб уникнути перевантаженняучнів позаурочними заходами.
Плани позаурочноїроботи, як по окремих предметах, так і школи в цілому, обговорюються зучнівським активом, затверджуються директором школи і доводиться потім дозведення всієї школи в спеціальних графіках, афішах, оголошеннях. Причомуінформувати учнів про окремі заходи масового характер необхідно завчасно.
Слід підкреслити,що не може бути успішної позакласної виховної роботи без її початку на уроках.Принцип єдності урочної і позаурочної роботи – найважливіший принципорганізації навчально-виховного процесу.
Саме на урокахвчитель ставить перед учнями питання, які повинні стимулювати їх допитливість,дати перші імпульси читанню додаткової літератури по предмету, викликатипрагнення власними руками здійснити те, про що мовиться в підручнику і впрочитаних книгах. Шлях до організації масової і групової позакласної роботилежить через складання і читання невеликих додаткових повідомлень учнів науроках, проведення спочатку епізодичних, а потім все більш систематичнихмасових заходів. Залучення в інтенсивну позакласну роботу йде, таким чином, відуроку до масової роботи. Потім із загального числа учнів, охоплених масовоюроботою, формується актив – учасники роботи кружків та окремі учні, особливодопомагає вчителю в організації масової виховної роботи. Так поступовостворюється в школі атмосфера захопленості предметом, причетності кожного досправ всього колективу і виникає струнка система позаурочної роботи, в якійкожен елемент існує не окремо, не паралельно іншим, а в тісному взаємозв'язку зними і з урочною роботою.
Вся позакласнаробота в школі будується на основі принципу добровільності. Тому, особливо наперших порах, важливо знайти стимули, які могли б зацікавити учнів ще до того,як вони глибше познайомитися з предметом у порядку проходження шкільноїпрограми. Таким стимулом можуть бути елементи цікавості, зовнішньоїефективності різних демонстрацій, елементи гри і театралізації. Зрозуміло,нудьзі не місце і на уроці, але позаурочна робота надає виключно великіможливості для збудження інтересу учнів, вводити елементи цікавості впозаурочних заняттях. Вони, проте, не повинні бути самоціллю, в повинніпідкорятися загальним завданням навчання.
Для учнів,інтерес яких до навчання вже виразно визначився, цікавість, як така, поступовопоступається місцем глибше зацікавленості в істоті виконуваної роботи. Тутдоречна постановка таких експериментів, які дають чіткий конкретний результат,можуть наштовхнути учнів молодших класів на роздуми і узагальнення, вироблятиздатність уловлювати за розрізненими зовнішніми явищами відомі їм з навчальногоплану, а у ряді випадків знаходити закономірності, що виходять за межі шкільноїпрограми, аледоступні для розуміння учнів молодших класів. У масовійпозаурочній роботі, тобто роботі, в яку залучені не тільки учасники, але ірешта учнів молодших класів, цікавість – найважливіша і необхідніша межа, щозберігає своє значення і в старших класах загальноосвітньої школи.
Позакласна виховнаробота переслідує не тільки цілі виховання, а також оволодіння предметом, івирішує задачі навчального плану. У вихованні вольових якостей, дисципліни,здорової обстановки в колективі важливезначення має правильне розуміння принципудобровільності участі школярів в позакласній роботі самоціллю якої є виховання.Це питання в ході занять звичайного типу не стає, проте для позаурочної роботивін представляється дуже істотним, що було відмічено багатьма організаторами позакласноївиховної роботи. Цей принцип означає, що учні по своєму вибору і бажанню берутьсядо тієї або іншої роботи, але виконують її обов'язково і в строк. Саме такерозуміння добровільності допомагає вихованню відчуття відповідальності,свідомого відношення до своїх, добровільно прийнятим на себе обов'язкам.Допомагає в здійсненні цього принципу залучення колективу учнів молодших класівдо організаційної самостійності і самодіяльності. Корисно привертатисамих учнівдо оцінки своєї роботи. Трапляється, що оцінка, яку дають роботі своїхтоваришів рецензенти – що вчаться, і навіть самооцінка авторів у багатьохвипадках виявляється набагато строгіша, ніж вчителів.
Найважливішемісце в системі позакласної виховної роботи займаєвиконання завдань, що маютьсуспільно корисну спрямованість.
Слід прагнути дотого, щоб всі види діяльності робіт індивідуального характеру учнів молодшихкласів при виконанні, так або інакше могли бути використані в роботі колективув цілі: не просто прочитати популярну книгу з питання, що цікавить, але ірозповісти про прочитане товаришам на уроці, зацікавити їх тими або іншимипитаннями. Не просто виконувати експеримент, але і показати його на уроці,пояснити суть спостережуваних явищ, добитися, щоб експеримент був зручний длядемонстрації в аудиторії. Можливості учнівського колективу, як показує практикабагатьох вчителів, надзвичайно велика, і робота учнів може серйозно допомогти врозширенні теоретичної бази. Не випускаючи з уваги цей, аспект роботи учнів,слід враховувати і величезний виховний ефект роботи, бо ніщо так не сприяєвихованню самоповаги, розвитку трудових навиків, дбайливого відношення доматеріальних цінностей, як активна, творча робота, що має конкретну суспільнокорисну мету.
1.3 Місце позакласної виховноїроботи та її роль в формуванні особистості школяра
Оскільк проблемазбереження і розвитку творчої активності дитини не стала в шкільних програмахосновною метою виховання, ми маємо підставу говорити про недосконалістьсучасної системи виховання, про малу ефективність виховної дії сім'ї і школи.Істотною стороною діяльності педагогічного колективу школи є організація ікерівництво позакласною виховною роботою. Значну частину цієї роботи планують іздійснюють класні керівники (етичне виховання, стимулювання учбової діяльності,організація суспільно-корисної праці). Велике місце в організації позакласноїроботи займаютьзагальношкільні заходи, які проводяться керівництвом школи. Приорганізації позакласної виховної роботи необхідно направити зусилляпедагогічного колективу і керівництва:
1. Різносторонністьїї змісту, і суспільну спрямованість. Необхідно, щоб вона охоплювала етичне,естетичне, фізичне, трудове виховання.
2. Важливоюстороною цієї роботи євикористання її масових форм, як для виховання учнівмолодшого шкільного віку, так і для розумної організації їх вільного часу.
3. Педагогічномуколективу слід піклуватися, щоб позакласна виховна робота охоплювала всіх учнівмолодших класів.
4. Позакласнавиховна робота повинна сприяти розвитку суспільних інтересів, активності і самостійностіучнів.
З урахуванням цихположень педагогічний колектив розробляє систему позакласної і позашкільної виховноїроботи, а керівництво школи надає методичну допомогу і здійснює контроль запроведенням і якістю цієї роботи.
Успіхупозаурочної виховної роботи сприяє чітка організація. Здійснення комплексногопідходу до виховання вимагає, щоб при організації всіх заходів розв'язувалося бне тільки одне профільне завдання, важливо, щоб кожен захід вирішува максимумвиховних задача. При виборі змісту, організацією форм завжди необхіднодотримувати принцип обліку вікових та індивідуальних особливостей учнів.Важливою умовою дієвості всіх видів виховної роботи єзабезпечення їх єдності,спадкоємності і взаємодії.
Найбільш поширенінаступні ділення форм позакласної виховної роботи: індивідуальні, гурткові,об'єднуючі і масові.
Індивідуальнаробота — цесамостійна діяльність окремих учнів, направлена на самовиховання. Наприклад:підготовка доповідей, номерів художньої самодіяльності, підготовка ілюстрованихальбомів і т.д. Це дозволяє кожному знайти своє місце в загальній справі. Цядіяльність вимагає від вихователів знання індивідуальних особливостей учнівмолодших класів шляхом бесід, анкетування, вивчення їх інтересів.
Гуртковапозакласна виховна робота сприяє виявленню і розвитку інтересів і творчихздібностей в певній області науки, мистецтва, спорті. Найбільш поширені такі їїформи, як кухлі і секції (наочні, технічні, спортивні, художні). У кухляхпроводяться заняття різного типа: це доповіді, обговорення творі літератури,екскурсії, виготовлення наочної допомоги, лабораторні заняття, зустрічі зцікавими людьми і ін. Звіт роботи круу за рік проводиться у вигляді вечора,конференції, виставки, огляду.
До об'єднуючихформ роботи відносяться дитячі клуби, шкільні музеї, суспільства. Широкогопоширення набувають клуби дружби, вихідного дня, цікавих зустрічей. Діють вонина основах самоврядування, мають свої назви, статути. Робота клубів будуєтьсяпо секціях. Так інтернаціональні клуби можуть мати секції: кореспондентську,вивчення історії, географії, економіки, культури країни, з якою дружать діти.Профільні клуби (літературні, юного фізика, хіміка, математика). Поширеноюформою є шкільні музеї. За профілем вони можуть бути краєзнавчі, історичні,історико-літературні, природознавчі, художні. Основна робота в шкільних музеяхпов'язана із збором матеріалів. Для цього проводяться походи, експедиції,зустрічі зцікавими людьми, ведеться широке листування, робота в архіві.Матеріали музею повинні використовуватися на уроках. Необхідно, щоб роботашкільного музею проходил у контакті з державним, який повинен надавати їмнаукову і методичну допомогу.
Форми масовоїроботи належатьдо найбільш поширених в школі. Вони розраховані на одночасний обхват багатьохучнів різних вікових категорій, їм властива барвистість, урочистість,яскравість, велика емоційна дія на дітей. Масова робота містить в собі великіможливості активізації учнів молодших класів. Так конкурс, олімпіада, змагання,гра вимагають безпосередньої активності кожного. При проведенні ж бесід,вечорів, ранків лише частин школярів виступають як організатори і виконавці. Утаких заходах, як відвідини спектаклів, зустріч з цікавими людьми, всі учасникистають глядачами. Співпереживання, що виникло від участі в загальнійсправіслужить важливим засоби об'єднання колективу. Традиційною формою масовоїроботи є шкільні свята. Вони присвячуються датам календаря, ювілеямписьменників, діячів культури. Протягом навчального року можливо проведення 4-5свят. Вони розширюють кругозір, викликають відчуття залучення до життя країни.Широко використовуються конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють дитячуактивність, розвивають ініціативу. У зв'язку з конкурсами звичайновлаштовуються виставки, які відображають творчість школярів: малюнки, вироби.Шкільні олімпіади організовуються по учбових предметах. Участь в них беруть учні,що вчаться з початкових класів. Їх мета — залучити всіх дітей з відборомнайбільш талановитих. Огляди — найбільш загальна форма змагання масової роботи.Їх завдання — підбиття підсумків і розповсюдженнякращого досвіду, організаціякружки, клубів, виховання прагнення до загальногопошуку. Формою масової роботиз дітьми є класний час. Він проводиться в рамках відведеного часу і є складовоючастиною виховної діяльності. Будь яка форма позакласної виховної роботиповинна бути наповнена корисним змістом. Характерною особливістю позакласної виховноїроботи є те, що в ній якнайповніше реалізується принцип взаємного виховання,коли старші учні передають свій досвід молодшим. У цьому полягає один зефективних способів реалізації виховних функцій колективу.
1.4 Шляхи та форми організаціїпозакласної виховної роботи з молодшими школярами
Позакласна виховна робота впочаткових класах проводиться у певних організаційних формах масових, груповихта індивідуальних.
Масові форми це свята, ранки, збори, лінійки, фестивалі, огляди, виставки,екскурсії, зустрічі, суботники, ігри-подорожі, конкурси, вікторини.
Групові форми це об’єднання дітей по інтересах: кружки, клуби, лялькові театри(постійний склад, план роботи); а також патрулі, загони друзів птахів (тимчасовіоб’єднання) та ін.
Різноманітні індивідуальні форми занять: конструювання, моделювання, колекціонування, вирощуваннярослин, відхід за тваринами, малювання, ліплення, аплікація, вишивання, випалювання,випилювання. При виборі форм позакласної виховної роботи необхідно їхнє розумне сполучення.Наприклад, якщо в класі працює клуб з освітнім ухилом, то на ранках і зборах, уконкурсах і бесідах повинна бути широко представлена тематика естетичного напрямкулітературно-музичні композиції, конкурси на краще виконання пісень, бесіди по картинаххудожників, виставки малюнків і виробів. Відсутність у класі кружка ”Юний математик”заповнюється проведенням ранку ”Веселого та кмітливого математика”, математичнихконкурсів і вікторин.
Великий виховний вплив на дітей молодшогошкільного віку роблять масові заходи. Масовий характер діяльності включає дітейу систему різноманітних відносин, діти зближаються, краще відносяться один до одного,збагачується їхній досвід взаємин, пробуджується почуття відповідальності за колектив.Інтерес дітей до позаурочних справ зростає, якщо весь шкільний колектив зайнятийзахоплюючою суспільно корисною роботою. У такій загальній колективній діяльностіє на кого дорівнюватися, є з чим порівнювати результати своїх зусиль і досягнень.Молодші школярі особливо охоче прилучаються до масових загальшкільних заходів. Вартопрагнути до того, щоб учні 1-3 класів брали активну участь у загальшкільних святах,фестивалях, виставках, рейдах, оглядах, конкурсах і спортивних змаганнях.
Але правильний вибір організаційних формще не визначає їхньої виховної ефективності. Необхідна відповідна організація позакласноїроботи. Це значить, що в ході проведення позакласного заходу між дітьми повинніскластися відносини, що виховують у них культуру поводження, дисциплінованість івзаємну вимогливість. Тому вчитель повинний детально продумати, як буде проходитипозакласний захід, якими будуть відносини дітей у спільній діяльності. Значне місце в позаурочній роботізаймає гра. Дитина 6-10 років має потребу в активній, бадьорій і радісній діяльності,у гострих переживаннях. Цінність гри як виду і форми організації діяльності полягаєв тому, що дитина сам вибирає способи рішення виникаючих практичних задач і завдякицьому активно діє, учиться керувати собою в залежності від обставин, що складаються. Практично кожне позакласне виховнезаняття може включати елементи гри чи бути організоване у формі ігрової діяльності.Діти грають на ранках, на заняттях кружків і клубів по інтересах, у походах і наекскурсіях. В ігровій формі проходять конкурси, вікторини, спортивні змагання.
В позакласній виховній роботі використовуютьсязагальні методи виховання і навчання школярів.
1. Методи формування свідомостіособистості. Це навчальні, етичні та естетичні бесіди, спостереження, розповіді,читання й обговорення книг, статей з журналів, демонстрація кінофільмів, відеофільмів.За допомогою цих методів озброюють учнів знаннями, роз’ясняють їм норми і правилаповедінки, формують поняття, розвивають почуття, учать оцінювати вчинки і застосовуватизнання на практиці.
2. Методи організації практичноїдіяльності, формування трудових умінь і звичок. Це вправа, доручення і змагання.За допомогою цих методів організують діяльність, вчинки і поведінки дітей.
Всі методи виховання і навчання в практицівиховної роботи використовуються в єдності. Роз’яснення і приучення, переконанняі вправа, оцінка і вчинок, слово і справа єдині і неподільні в процесі формуваннясвідомості і поведінки дітей.
Навчальні бесіди. У навчальнійбесіді повідомляються нові знання, роз’ясняються цікавлячі дітей наукові факти,дається інструктаж з виконання завдання. По дидактичних задачах розрізняють наступнібесіди: вступна (на заняттях кружків, клубів, на екскурсії, при виконанні практичнихзавдань); бесіда-повідомлення нових знань; бесіда-інструктаж. Вимоги до навчальногобесідам на позакласних заняттях такі ж, як і до бесід на уроках: зміст бесід повиненвідповідати підготовленості і запитам учнів; питання повинні бути чітко сформульовані,щоб спонукувати учнів до розумової активності, самостійності в доказах і висновках.
До бесід готуються не тільки вчитель,але й учні. Вони заздалегідь знають тему бесіди, підбирають матеріал, продумуютьсвої відповіді, використовуючи для цього рекомендовану літературу, беруть активнуучасть у бесіді. Часто в назві теми включаються питання, що викликають у дітей інтерес,допитливість, прагнення знайти рішення, дати відповідь. Наприклад: Чи знаєте ви,з яких матеріалів зроблена ваша іграшка?”, ”З чого і як роблять папір?, ”Як виробляєтьсяцукор?” та ін. Нерідко темами бесід стають питання дітей. Треба йти назустріч дитячоїдопитливості, давати докладні відповіді на їхні питання.
Етичні бесіди. Призначенняетичної бесіди полягає в тому, щоб дати учнем знання про норми і правила поведінки,сформувати моральні поняття.
Бесіда словесний спосіб виховного впливу, а переконання словом ефективнотоді, коли вони викликають переживання. Все, що дитині необхідно зрозуміти і засвоїти,повинне хвилювати його, викликати емоційний відгук, бажання робити вчинки, що заслуговуютьсхвалення. У ході бесіди діти висловлюють свої судження і самі приходять до висновківпро те, як надходити, як треба і як не треба поводитися в суспільстві.
До кожної етичної бесіди вчитель і учніготуються заздалегідь. Діти підбирають для бесід розповіді, казки, вірші, малюнки,прислів’я. Учитель складає план бесіди. У ньому вказуються тема, мета, матеріал,питання і завдання, визначаються поняття, що повинні бути засвоєні, і вимоги, щошколярам має бути виконувати. Для засвоєння правил поведінки дітям пропонуютьсязадачі морального змісту. Жвавий інтерес викликають бесіди по казці чи розповіді,що треба продовжити, по листу, на яке треба дати відповідь, висловити свої побажання.Дуже переконливі для дітей бесіди з ігровими кінцівками й інсценаціями. Наприклад,після бесіди про товариський вчинок дітям пропонується по дощечках пройти черезструмок, не промочивши ніг. Але при переході в одна дощечка ”зламалася”, і він можепромочити ноги, якщо йому вчасно не допомогти. Чи догадається про це його товариш?
Етичні бесіди повинні бути діючими. Кожнабесіда завершується точно сформульованим правилом чи вимогою, яку треба виконуватив повсякденних справах і вчинках.
Спостереження. Спостереженняцілеспрямоване сприйняття учнями явищ навколишньої дійсності з метою їхнього пізнання.В.А Сухомлинський додавав спостереженням дітей особливе значення, називав їх ”подорожамидо джерел думки і рідного слова”. Спостереження будять активні сили дитини, розвиваютьу нього уяви, мислення і творчі здібності. Можливості для спостережень у позакласнийчас безмежні: діти ведуть тривалі спостереження за явищами в природі, за подіями,що відбуваються, за роботою дорослих.
У процесі позакласної та позашкільноїроботи вчитель продовжує навчати дітей умінню спостерігати ставить мету, зосередженовдивлятися, виділяти головне, вести записи, робити замальовки, використовувати даніспостережень у подальшій роботі (розповідях, малюнках, творах). Педагог прагне розбудитиінтерес до спостережень у всіх дітей. Якщо дитина байдужа до явища, що спостерігається,учитель не повинний заспокоюватися доти, поки не зацікавить його.
Добре організоване спостереження дає дитинібагато яскравих і незабутніх вражень. На них спирається вчитель у своїй роботі,проводячи з дітьми конкурси виробів, малюнків, творів.
Вправи практичні дії, у ході яких виробляється уміння застосовувати знанняна практиці, формується звичка поведінки.
В позакласній виховній роботі використовуютьсярізноманітні вправи усні, письмові. Діти вирішують задачі, пишуть твору, малюють,конструюють, готують художні виступи, розучують вірші, грають, виконують трудовіта фізичні завдання.
Навчальні (пізнавальні) вправи повиннібути різноманітними, систематичними, змістовними, досить важкими. Від варіантності,труднощі, творчій насиченості вправ багато в чому залежать якість знань, розвитокучня, його інтерес до занять. Учитель повинний накопичувати вправи творчого характеру,створювати систему творчих, цікавих завдань по математиці, мові, праці, технічномумоделюванню, малюванню і фізичній культурі. Вправи в моральному вихованнізакріплюють стійкі форми поведінки. Вчинки, які викликають почуття радості, успіху,самоствердження, при багаторазовому їхньому повторенні переходять у потребу, моральнузвичку. Вправи в моральному вихованні використовуються в єдності з приученням івимогою. Дітей привчають до товариської взаємодопомоги, організованості, чесності,увічливості, акуратності, до самоконтролю за своїми діями і вчинками. Існують такіприйоми приучення до визначених учинків: показ зразка дії чи вчинку (дії вихователячи зразковий вчинок товариша); повторні дії по даному зразку і правилу (на прохання,нагадуванню, вимозі); створення ситуацій, що спонукують до визначених учинків.
Доручення. У процесі виконаннядоручень у дітей розвиваються суспільна активність, почуття довгу, колективізму,здобуваються організаторські навички. Успішне використання доручень можливо приобліку рівня розвитку колективу й індивідуальних особливостей учнів. Наприклад,якщо в школяра не розвите почуття колективізму, то йому дають доручення, що жадаєвід його прояву товариської взаємодопомоги і турботи про колектив.
Доручення, які виконують діти в позакласнийчас, бувають постійними, тимчасовими, колективними, груповими, індивідуальними.Постійні доручення дітей: староста класу, санітар, бібліотекар, квіткар, відповідальнийза ведення календаря погоди, помічник учителя при підготовці до уроку та ін. Постійнідоручення варто давати всім чи майже всім учням по черзі така змінюваність допомагаєзалучити кожної дитини до виконання суспільних обов’язків.
Виконання постійних доручень повинне знаходитисяпід неослабним контролем вчителя.
При організації виконання колективнихі групових доручень учитель повинний дотримувати наступні правила:
1. Роз’яснення мети (призначення) доручення.Вступна бесіда, інструктаж. Розподіл обов’язків, установлення терміну виконаннязавдання.
2. Навчання умінню виконувати обов’язку.Поточне інструктування, показ прийомів виконання завдань, контроль за ходом виконання,використання методів стимулювання.
3. Підведення підсумків. Оформлення результатіввиконаного завдання.
Змагання метод стимулювання суспільної активності, ініціативи і творчостіучнів. Уміле використання цього методу викликає в дітей бажання помірятися силами,виявити волю, наполегливість і кмітливість. Змагання породжує ентузіазм, емоційнупіднесеність, готовність дружно братися за діло і доводити його до кінця.
Виховну ефективність змагання визначаютьнаступні умови: чіткість і конкретність зобов’язань (що, скільки, кому і коли зробити);гласність і наочність, оперативність і об’єктивність в обліку і підведенні підсумківзмагання; залучення учнів до організації змагання; заохочення за успіхи, ініціативуі вмілі дії.
Зі змаганням зв’язаний метод заохоченняучнів за досягнуті успіхи. У педагогічній практиці накопичено багато способів використаннязаохочення з метою стимулювання суспільної активності дітей. Це винесення подяки,вручення грамот, преміювання походом у кіно, повідомлення по шкільному радіо, наданняпочесних обов’язків і відповідальних доручень і ін. Частіше варто використовуватинагородження жетонами (їх неважко виготовити з картону чи кольорового папера). Жетонами,наприклад, можна нагороджувати переможців конкурсів, активних учасників самодіяльності,клубних занять, кращих умільців, колекціонерів і т.д. У самих назвах жетонів повиннабути приваблива сторона. Наприклад, ”Майстер золоті руки”, Майбутній олімпієць.Дітям подобаються жартівливі призи і забавні сувеніри.
Рекомендується частіше заохочувати групиза дружну роботу і колективний успіх. Особливої уваги вимагають діти невпевненіу своїх силах, недотепні і соромливі. Їх треба заохочувати частіше, створювати дляних ситуації, у яких вони переборювали б свою нерішучість, досягали успіхів і заслуговувалисхвалення і похвалу.
Висновки до розділу 1. Позакласна виховна робота маєінші виміри педагогічних цінностей. Про шкільний урок говорять: ”провести урок”.Це природно і логічно. Так сказати про позаурочне заняття не можна. Його разом здітьми треба прожити, чітко виявляючи свою людську позицію, свою гідність і честь,глибокий інтерес до особистості дитини, зосередженість на її духовному світі. Головна особливість позаурочноговиховного процесу полягає в тому, що він будується на взаємній співтворчості педагогіві дітей, на їхній дружбі і духовній спільності, на визнанні самоцінності особистостідитини, на взаємодопомозі і взаємній зацікавленості у спільному успіхові і результатідіяльності.
Отже, позакласний виховний педагогічнийпроцес не можна ототожнювати з навчальним. Перед ним не ставиться завдання опрацюватидержавний стандарт загальної освіти. Його логічно розглядати в руслі соціальноїкомунікації, як процес соціально-педагогічної взаємодії, в якій найважливішу рольвідіграють феномени емпатії, атракції, рефлексивної саморегуляції тощо.

Розділ 2. Практичнізасади позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молодшогошколяра
2.1 Сучасний підхіддо позакласної виховної роботи. Нові форми позакласної виховної роботи
В.А. Сухомлинськийписав: «Я не один рік думав: у чому виражається найяскравіше результат виховання?Коли я маю моральне право сказати: мої зусилля принесли плоди? Життя переконало:перший і найбільш відчутний результат виховання виражається в тому, що людина сталадумати про саму себе. Задумався над питанням: що в мені хорошого і що поганого?Найвитонченіші методи і прийоми виховання залишаються порожніми, якщо вони не приведутьдо того, щоб людина подивилася на самого себе, задумалася над власною долею.»
Який же світоглядформує сьогоднішня школа? Багато вчителів чесно відповідають на це питання – ніяке.Але ж так не повинно бути. Людина росте, вона повинна відповісти собі на питання:що таке добре і що таке погано. Він поставлений перед необхідністю хоч в якомусьнаближенні зрозуміти, що таке життя, як воно влаштоване і що їй в ньому робити.Якщо сьогоднішня школа залишить на якийсь час формування цілісного стійкого світоглядуу дитині, вона просто зрадить його.
Школа позбулася сформованоїмети і раціональної системи виховання, класне керівництво перетворилося на формальність.Спроба звести виховання до освіті суперечить всьому досвіду світової педагогіки.
В основі якостей особизавжди лежало відношення людини до іншого, до суспільства. Але щоб воно склалося,і закріпилося, відношення повинне довго функціонувати і тоді воно закріпиться якякість особи. Для цього потрібне спілкування, воно дає можливість одержати і пережитиширший досвід, засвоїти ціннісні відносини. Умовою спілкування повинно бути: свобода,рівноправ'я, незалежність учасників спілкування.
О.С. Газман в статті«Відповідальність школи за виховання дітей» пропонує ідеї, якими можна керуватисяв сучасних умовах:
1. Виховання– це органічна части цілісного «утворення особи», воно здійснюється під впливомзовнішніх чинників соціалізації і внутрішніх процесів саморозвитку особи.
2. Процес виховання– це взаємодія дорослих і дітей (їх співпраця) з метою створення сприятливих умовдля саморозвитку всіх суб'єктів.
3. «Реалізм цілейвиховання» означає не всесторонній, а різносторонній розвиток особистості.
4. Базова культураособи служить підставою для розробки змісту виховання.
5. Ідея життєвогосамовизначення особи вихованця стає основоположною для гуманістичної орієнтаціїпедагога.
6. Участь дітейв позаурочній виховній роботі повинна бути добровільною.
7. Колективнатворча діяльність – це сукупність завданя, методів, що забезпечують гуманістичнусамоврядну спільність дітей і дорослих.
Школа завжди частинасуспільства, в школі народжується завтрашній день країни. От чому доля школи – справане одного лише вузького круга фахівців з педагогіки.
Сім'я закладає фундаментособи, на школу падає головна праця по її будівництву, причому нерідко доводитьсязайматися і зміцненням і перебудовою самого фундаменту. Один з головних аспектівсвітогляду виховання – розвиток у людини здатності самостійно оцінювати соціальніявища. Ця здатність необхідна сучасній молоді і як передумова соціальної правильностіїї поведінки в обстановці ослаблення традиційних форм суспільного регулювання іконтролю. Навіть істотно підвищити виховну віддачу навчання, школа не має прававідмовлятися від виховання як первинної і масштабнішої мети, досягнення якої покликанепідняти на нову якісну висоту відношення вчителя до учнів. Тому завдання вже початковоїшколи: починати виховання культури поведінки і мислення, шанобливого відношеннядо праці і старших.
Праця підлітків, направленняна організовуваний школою не єдиний спосіб залучити до трудової діяльності. Як показалисоціологічні дослідження діти мало трудяться по будинку, і в цьому напрямі такожнеобхідно працювати школі. Діти мало читають, більше дивляться телевізор, а це великарізниця. Важливе значення має така організація професійної орієнтації, яка багатоб збільшила трудову віддачу кожного, підвищила б задоволеність працею, оскількитільки праця людини, що знайшла себе, може стати творчим, принести їй пошану товаришів.Громадськість може сприяти виховній діяльності сім'ї і школи в різний напрямах.Цей розвиток неформальних контактів з підлітками, важливр в цьому випадку, щоб дорослівиступали перед дітьми в ролі зразків. В даний час, в період науково-технічної революції,оновлення суспільства, ефективно готувати молодь до життя може тільки школа що виховує.Хочеться закінчити словами ректора Рязанського Педагогічного університету ЛіфероваА.П.: «Щоб стати центром співтовариства (мікрорайону) школа сама повинна стати глобальнимспівтовариством, де внесок кожного в загальнусправу, де відносини учнів і батьківдо учбового процесу не споживче, а конструктивне і творче. Розробка концепції школивід її загальної місії і портрета випускника, до розробки планів, програм і вимогдо уроку, до оцінки результатів – процес тривалий і безперервний, оскільки вимогижиття і нові напрацювання вчителі вносять в нього свої корективи».
2.2 Розвитоктворчої особистості у позашкільній виховній діяльності
Позакласнавиховна діяльність спрямовані на виховання гармонійної особистості. Ця діяльністьзаснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості,інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватисявільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомівспівтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає експерементування дітей, ігри,гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності,самостійної та педагогічно скерованої.
Одна зособливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, щодитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторністькожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальнийдосвід. Завдяки цьому запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарністьу вихованні, інтелектуальні перевантаження.
Педагогічнийпроцес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковостіпід час пошуків і створення творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі маєбути органічно пов'язана з діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом.
Ефективністьпедагогічного процесу в позашкільних закладах визначається появою таких психічнихновоутворень, як:
— самостійнатворча активність;
— уміннясвідомо та корисно використовувати свій вільний час із метою гармонійного саморозвитку;
— підвищенняособистісного статусу дитини в позашкільному колективі;
— більшширокий спектр нестандартного мислення;
— розкриттяздібностей дитини.
Молодшийшкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Для дітеймолодшого шкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує,підвищена реактивність, готовність до дії. Однак молодощі школярі швидко втомлюються,а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їх зміни.
Дітямцього віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка змінанастрою. Недостатність життєвого досвіду й знань компенсується фантазією. Образністьмислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності,що оточує, — ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчить про широкийрівень творчих здібностей вікової категорії у цілому.
Саме нацьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські,здібності до художньо-театральної діяльності.
Специфікадозвільної сфери обумовлена емоційною привабливістю для молодших школярів. У молодшомушкільному віці розкриваються також літературні здібності. Діти залюбки складаютьвірші, казки, оповідання. Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістомі формою, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому.Л. Виготський вважав, що було б несправедливо і неправильно розглядати дитину якписьменника. Її літературна творчість, необхідна перш за все для повного розгортаннясамого «автора».
На думкупсихологів Я. Коломенського, Е. Панька та інших, після 6 років у дітей розвиваютьсямузичні здібності: ладове почуття (здібність емоційно відгукуватися на музику),тонко диференційоване сприйняття (слуховий компонент музики), високо розвинуте музично-ритмічнепочуття (здатність переживати музику за допомогою рухів). Відчуття емоційної виразностіі музичного ритму та здатність точно його відчувати, на думку Б. теплова, стаютьпоказником музичних здібностей. Дітей із музичними здібностями відрізняє вмінняпередавати ігрові образи, довільність рухів, ініціатива.
В 6-7років зароджується здібність до художньо-театральної діяльності. Сюжетно-рольовагра, яку Л. Виготський назвав «дев'ятим валом дошкільного виховання», у молодшихшколярів гармонійно змінюється захопленням ляльковим театром, театром іграшок, інсценуваннямказок, байок, віршів.
Більшістьмолодших школярів виявляє нахили до образотворчого мистецтва. Здібності у виді діяльностіпроявляються у так званій «гостроті бачення», у високому рівні уяви.
У цьомувіці починають розвиватися організаційні та конструктивно-технічні здібності. Організаційніздібності виявляються й формуються в іграх дітей. Здібності до конструктивної діяльності– в умінні легко, у швидкому визначенні опорних деталей, вузлів, конструкцій, увмінні вносити зміни в рішення конструктивно-технічних завдань. Найяскравіше ціздібності виявляються у спорудженні необхідних для гри конструкцій, експериментуванніз конструктором, використанні замість реальних предметів їх ігрових замінників.
Спеціальніздібності, для розвитку яких молодший шкільний вік найбільш сенситивний, можутьбути реалізовані в системі позашкільних закладів. Структура та зміст діяльностіцих закладів мають великі педагогічні можливості для розвитку здібностей.
Більшістьдітей цього віку люблять займатися такими видами творчості, як малювання, складаннявіршів, казок, спів, танці, ігри.
Аналізсучасних засобів і форм позакласної діяльності для молодших школярів свідчить проте, що вони націлені перш за все на виявлення та розвиток лише спеціальних здібностей,які можливі лише тільки за наявності природних задатків. Це такі форми, як концерти,виставки. Однак у формуванні особистості, здатної до творчості, не менш важливимє питання розвитку загальних здібностей.
Головнаособливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю.Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальнихі духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формується якостітворчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасновиявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.
ПедагогІ. Лернер довів, що практично всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо,якщо починати в молодшому шкільному віці. Він визначив прийоми нестандартного мислення,які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:
— самостійнеперенесення знань і вмінь у нову ситуацію;
— баченнянової функції знайомого об'єкта;
— баченнянових проблем у знайомих ситуаціях;
— баченняструктури об'єкта.
Якщо доцих рис додати ще й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам'ять,досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальнихздібностей. Виявлення й розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позакласноїроботи, бо, по-перше, досить розвинуті загальні здібності сприяють розвитку спеціальнихі дають змогу досягти значних успіхів у виконанні будь-якої діяльності; по-друге,розвиток загальних здібностей значно менше залежить від природних факторів – задатків,бо загальні здібності спираються на розумову діяльність. Отже, у всіх дітей з нормальнимрозумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості

Висновки
Позашкільнадіяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностеймолодших школярів та розв'язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісноїсистеми пошуку та виховання творчо обдарованої особистості. Тобто, позашкільні закладинайдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначеннядітей.
Заняттяв позашкільних закладах, будучи необов'язковими, природно добудовують незаповненіпроміжки соціального становлення особистості. Свобода і можливість вибору улюбленихзанять у позашкільних закладах благотворно впливає на молодших школярів. При цьомуорганізація діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищіровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов'язаною і авторитет яких длянеї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення дотворчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійноїдіяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостейі якостей, які є складовими творчої особистості.
Літературнийбрейн-ринг
Веселийерудит
Раундісторичний
1. Середправителів Київської Русі була одна жінка. Хто вона?
(Ольга,княгиня)
2. Когоз давньоруських князів народ називав “ Красне сонечко”?
(Володимира)
3. Назвітьострів на Дніпрі, де була Запорізька Січ?
(Хортиця)
4. Назвітьім’я сестри Кия, Щека і Хорива?
(Либідь)
5. Хтозаснував першу на Русі бібліотеку?
(ЯрославМудрий)
6. Яку давні часи на Україні називали перевізників солі?
(Чумаки)
7. Якзвали Київського князя, котрий загинув від укусу гадюки ?
(Олег)
8. Яку середні віки в Київський Русі називалося м. Стамбул?
(Царьград)
Раунднародознавчий
1. Назвітьрослину, що є поетичним символом України?
(Калина)
2. Якназивається головна обрядова страва, яка готується на свят-вечір напередодні Різдва?
(Кутя)
3. Якназивається зачіска запорожця?
(Оселедець)
4. Продовжітьукраїнське народне прислів’я: “Мачухине серце, як зимове сонце...”
(Світить,а не гріє)
5. Якназиваються українські обрядові пісні, якими зустрічають весну?
(веснянки)
6. Назвітьмузичний інструмент, у супроводі якого виконували свої пісні кобзарі?
(бандура)
Літературнийраунд
1. Назвітьлітературного героя, ім’ям якого названий дитячий журнал?
(Барвінок)
2. Якзвуть фею, котра боялася води і скільки років вона не вмивалася?
(Бастинда,500 років)
3.З назвиякої яхти збило 2 літери і назва змінилася зовсім?
(Беда-Победа)
4. Якзветься найкращий в світі засіб проти жара і який його рецепт?
(Карлсон)
Казковийраунд
1. Якийгерой казки дуже полюбляв взуття і як його за це прозвали?
(Кіт учоботях)
2. Самаязиката жінка в українських казках?
(ЯзикатаФеська)
3. Якзвалася харчевня в казці А.Толстого “Золотий ключик?
(Три пескаря)
4. Казка,де всі герої фрукти та овочі?
(ПригодиЧиполіно)
5. Заяку ціну купив дід козу в казці “Коза-дереза”?
(За трикопи)
6. Геройукраїнської народної казки, якому у тяжку хвилину допомогло гусеня?
(Івасик-Телесик)
7. Хтоавтор казки “Рукавичка?
(Народ)

Раундвеселий
1. Якийоселедець не можна з’їсти?
(козацький)
2. Яйцевариться в мішечку3 хвилини. Скільки потрібно хвилин, щоб зварити 6 яєць?
(3 хвилини)
3. Якачайка не літає?
(козацька)
4. Якеполе не можна засіяти?
(магнітне)
5. Якогокаменя немає в морі?
(сухого)
6.Докизаяць біжить у лісі?
(докистане сил)
Раундпоетичний
1. Звідкиці рядки?
1.”І менев сім’ї великій
В сім’ївольній, новій,
Не забудьтепом’янути
Незлимтихим словом”
Т.Г.Шевченко
2.”Ріднамова в рідній школі!
Що бринитьнам чарівніше
Що намближче і миліше
І дорожчев час недолі?
О.Олесь
3.”Там,де гори і долини,
Де гуляєвітровій, -
Там цвітекраса країна
З дивнимім’ям Сльозолий “
(В.Симоненко,Цар Плаксій та Лоскотон)
4.”Чихто правий, чи неправий,
Чи хтоприйде сам, чи вдвох
Всіх приймаєпан ласкавий
Тількитреба мовить: “Ох!”
(ЛесяУкраїнка, Казка “Про Оха- Гародія”)
5.”БачитьХлопчик: садять сад,
Він помігкінчити ряд,
Вмитьприніс відро води
І поливаж два ряди.”
(П.Воронько,“Помагай”)
6.”Миспитали журавля:
-Де найкращаяземля?-
Журавельвідповідає:
-Кращерідної немає!”
(П.Воронько,“Облітав журавель”)

Висновок до розділу2
Позакласнавиховна робота має величезні можливості для прилучення дітей до формування особистості,ніж звичайні шкільні заняття. Величезна розмаїтість позаурочних виховних методикі прийомів дозволяє робити це найбільше всебічно. Обсяг цієї роботи не дозволяєрозповісти про всі можливі позашкільні і позакласні заходи, присвячені вихованнюв дітей особистісного розвитку. З урахуванням цих положень педагогічний колектив має розробитисистему позакласної виховної роботи, а керівництво школи повинно надати методичнудопомогу і здійснювати контроль за проведенням і якістю цієї роботи. Різносторонністьїї змісту, і суспільну спрямованість. Необхідно, щоб вона охоплювала етичне, естетичне,фізичне, трудове виховання.
Я б хотіла, працюючив даній області, рухатися в тому напрямі, де мистецтво виховання базується на науково-теоретичномуфундаменті, а нові методики і технології виховного процесу виростають із зерен соціально-педагогічноїтеоретичної думки.

Висновок
Основною проблемоюефективності позакласної роботи є класне керівництво, адже, саме від класного керівниказалежить наскільки дітям буде цікава позакласна робота. Деякі діти навіть не змоглипорозумітися з своїм класним керівником. І саме в класах, де у учнів немає контактуз куратором, вони вважають за непотрібне позакласну роботу і обтяжливою. Майже всівчителі вважають, що інтереси учнів і вчителів повинні співпадати, але як видноз досліджень такого в школі немає. Інтереси не тільки не співпадають, а як вважаютьучні про ці самі інтереси вчителі не знають і природно не прагнуть їх задовольняти.Необхідно, щоб вчителі проводили анкетування з метою з'ясування їх інтересів. Приобговоренні проблеми ефективності позакласної виховної роботи я визначила, що вбільшості випадків вчителі не справляються з обов'язками вихователя-куратора. Зцією метою необхідно для ефективнішої позакласної роботи, щоб питаннями виховноїроботи займалася окрема людина – соціальний педагог. У цьому я бачу рішення проблеминедостатньої ефективності позакласної виховної роботи.
Аналізуючи свою роботув школі по основних критеріях ефективності позакласної і загальношкільної роботи,що проводиться, я можу дати загальну характеристику ситуації тієї, що склалася вшколі:
1. Отримання додатковихпозапрограмових учбових знань. Індикатор: число учнів, відвідуючих факультативнізаняття, число тих, що назвали нормою поведінки читання додаткової літератури. Школярівважають, що знань, одержаних на уроці, не достатньо, а факультативи, на яких школярімогли б одержати додаткову інформацію, не вистачає. Додаткову літературу читаютьлише половина опитаних. Необхідно визначити основні напрями додаткових занять задопомогою анкетувань.
2. Заняття спортом,фізичне вдосконалення. Індикатор: число відвідуючих учнів різні секцій, число тих,що назвали основними цінностями життя здоров'я, число тих, що назвали нормою поведінкизаняття спортом. Так само критерієм може виступати: число учнів тих, що займаютьсявранці зарядкою Більше половини опитаних в кожному з класів називає своїм хобі –спорт. Займаються ним діти в межах школи. Існують різні напрями спортивної підготовки,направлені на поглиблення спортивних інтересів у школярів. Поняття спорт і здоров'ядля учнів взаємозв'язані, а здоров'я вони називають основною життєвістю цінністю.Необхідно вести пропаганду здорового способу життя у зв'язку з погіршенням станунавколишнього середовища, збільшенням числа підлітків з аморальною поведінкою(куріння,алкоголізм, наркоманія, токсикоманія і т. д.)
3. Заняття мистецтвом.Індикатор: число тих, що беруть участь в різних театральних постановках, КВК, святах,і т.п. В школі проводяться різні театральні постановки, КВК, свята, на яких дітиможуть реалізувати свої можливості. Створення методик для виявлення обдарованихдітей (у області мистецтва), створення необхідних умов для подальшого розвитку.
4. Виконання соціальноїролі. Індикатор: число тих, що належать до різних громадських організацій, і щозаймаються суспільною діяльністю. Найбільшими організаціями за радянських часівбули: жовтенята, піонери, комсомол. З моменту їх зникнення в школі нічого подібногонемає. Необхідне створення подібних організацій, оскільки дитині необхідне спілкуванняз дітьми які мають схожі інтереси, цілі. Така організація дозволить дітям успішнішепройти процес соціалізації, навчиться «існувати» в соціумі.
5. Заняття в руслівибраної професії. Індикатор: число тих, що навчаються в професійно-орієнтованихкласах, число професійно-орієнтованих учнів. У школі створені спеціалізовані класи,які прикріплені безпосередньо до Вузів. Там учні одержують знання, що допомагаютьвступати до різних Вузів. Необхідна серйозна робота по професійній орієнтації. Повиннавестися серйозна робота по роз'ясненню переваг тієї або іншої професії, реальнихможливостей при надходженню до різних учбових установ, і т.п.
6. Комфортність вшколі. Індикатор: число тих, що відчувають себе «господарями школи». Учні з своїйбільшості вважають, що їх основні права і свободи порушені. Вони не відчувають себегосподарями школи. Необхідно виховати господаря території, дати їм більше свободи,особистої відповідальності за долю школи. Школяр не відчуває себе комфортно приходячив школу.
Основними рекомендаціями можуть бути:
1. Створення в освітніхустановах виховних систем, що знаходяться в руслі не тільки на гуманістичній, алеі соціальної парадигм.
2. Гармонізація соціальногополя життєдіяльності дитини, педагогічне освоєння середовища в радіусі дії освітньоїустанови.
3. Розгортання клубноїі любительської діяльності, підтримка і створення нових молодіжних суспільних об'єднань,заохочення демократичних початків в управлінні, зокрема дитячому самоврядуванні.
6. Введення в школупрограм, направлених на раннє професійне самовизначення молоді.
7. Посилення соціальнозахисної функції школи, підвищення ефективності заходів по охороні життя, фізичного,розумового і психічного здоров'я дітей засобами освіти в процесі соціально-педагогічноїдіяльності.
8.  Розвиток мережі установ додатковоїосвіти, і також охорони здоров'я, соціального захисту, спорту, комітетів у справахмолоді, що виконують соціальне замовлення по реалізації освітніх програм різногорівня.
При організації позакласноївиховної роботи необхідно направити зусилля педагогічного колективу і керівництва:
1. Різносторонністьїї змісту, і суспільну спрямованість. Необхідно, щоб вона охоплювала етичне, естетичне,фізичне, трудове виховання.
2. Важливою стороноюцієї роботи є використання її масових форм, як для виховання школярів, так і длярозумної організації їх вільного часу.
3. Педагогічному колективуслід піклуватися, щоб позакласна робота охоплювала всіх учнів.
4. Позакласна роботаповинна сприяти розвитку суспільних інтересів, активності і самостійності учнів.
Список використаної літератури
1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання.– К., 1997.
2. Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательногопроцеса. – М., 1983.
3. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., СергійчукЗ.О. Основи національного виховання. Умань, 1993.
4. Концепція позакласної виховної роботив загально-освітній школі – К., 1991.
5. Методика воспитательной работы (Подред. Л.И. Рувинского). – М., 1989.
6. Новое в воспитательной работе школы(Сост. Н.Е. Шуркова, В.Н. Шногрева.) – М., 1991.
7. Педагогика (Под ред. П.И. Пидкасистого.)– М., 1995.
8. Стельмахович М.Г. Теорія і практикаукраїнського національного виховання. Івано-Франківськ, 1996.
9. Галузинський В.М. Педагогіка. Київ.,“Вища школа” 1995 р.
10. Калечиц Т.Н. Внеклассная и внешкольнаяработа с учащимися. Москва., Просвещение, 1980 р.
11. Соя М. М., Я.В. Луцький. Виховна роботав дитячих оздоровчих закладах. Івано-Франківськ, 1995 р.
12. Молодь і дозвілля. Київ, 1996 р.
13. Бех І.Д., Радул В. Педагогічна культураі розвиток соціальної зрілості особисті вчителя Наукові записки. Випуск 32. Ч.1.Серія «Педагогічні науки». – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001.
14. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізаціївідносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія.– К.: ІЗМН, 1997.
15. Вульфов Б.З., Поташник М.М. Организаторвнеклассной и внешкольной воспитательной работы. – К.: Рад. школа, 1984.
16. Життєва компетентність особистості:Науково-методичний посібник / За ред. Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова та ін. – К.: Богдана,2003.
17. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання:Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
18. Психологія і педагогіка життєтворчості:Навч.-метод. посібник / Ред. В.М.Доніна та ін. – К.: Освіта, 1996.
19. Семашко А.Н. Система и принципы эстетическоговоспитания студенчества Эстетическое воспитание студентов Под ред. М.Ф.Овсянникова.– М.: Просвещение, 1980.
20. Сухомлинский В.А. Методика воспитанияколлектива. – М.Просвещение, 1981.
21. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.– М. 2000.