План
Вступ
Розділ 1.Психолого-педагогічні особливості дітей середньогодошкільного віку та методика навчальної роботи з ними
1.1Особливості розвитку дитини п'ятого року життя
1.2Сучасне освітньо-виховне заняття у дошкільнійустанові: формальні, змістові та структурні ознаки
1.3Основні форми освітньо-виховних занять з дітьми середнього дошкільного віку
Розділ 2.Дослідження ефективності використання освітньо-виховних занять в процесіпідготовки дітей середнього дошкільного віку до навчання у школі
2.1Виявлення рівня вміння самостійно застосовувати засвоєні знання (констатуючийексперимент)
2.2 Впливосвітньо-виховних занять на рівень сформованості математичних знаньдошкільників
2.3 Перевірка ефективності проробленої роботи на формуючомуетапі експерименту (контрольний експеримент)
Висновкита методичні рекомендації
Списоквикористаної літератури
Вступ
Актуальність дослідження. В сьогоднішніх умовах педагоги дошкільних навчальних закладів планують освітньо-виховнийпроцес з дітьми відповідно до інструктивно-методичного листів Міністерства освітиі науки України № 1/9-434 від 01.10.2002 року «Про планування освітнього процесув дошкільному навчальному закладі» та № 1/9-306 від 06.06.2005 року «Організаціята зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах» [36,5]. Згідно цих документів у навчально-виховному процесі дошкільного навчальногозакладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організовананавчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова,мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження,екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо.
Перебудова системи освіти з переходом на нові зміст,структуру й терміни навчання вимагає змін в організації та у змісті педагогічногопроцесу. Ці зміни зумовлюють також необхідність перегляду деяких підходів до плануваннядіяльності дошкільного навчального закладу.
Планування роботи дошкільного навчального закладу- процес визначення конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів, засобів досягненнянамічених перспектив на певний відрізок часу. Його мета — забезпечити гармонійний,різнобічний розвиток особистості кожної дитини з орієнтацією на її цінності та інтереси,збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України «Продошкільну освіту» [35], змісту Базового компонента та чинних програм розвитку,навчання та виховання дошкільнят.
Основною формою організованої навчальної діяльностідітей дошкільного віку залишаються навчально-виховні заняття з різних розділів програми(тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).
Навчально-виховні заняття — форма дошкільного навчання,за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовуєі спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожноїдитини.
За змістом навчання розрізняють заняття:
з ознайомлення з навколишнім середовищем;
з розвитку мовленнєвого спілкування;
з формування елементарних математичних уявлень;
з образотворчої діяльності;
з фізичної культури;
музичні [40, 23].
Навчально-виховні заняття з дітьми дошкільноговіку відіграють величезне значення не тільки у всебічному розвиткові дитини, алей у підготовці до навчання у школі. Така навчальна робота починається вже з дітьмисереднього дошкільного віку (5 років). Дитина 5-го року життя не лише дивиться,а й бачить, не лише слухає, а й чує, намагається глибше пізнати навколишній світ.Порівняно з дітьми більш раннього віку, у п'ятирічних дітей помітним стає інтересне до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення.Її дії переходять з хаотичних у пошукові, розумні, проблемні, що є компонентом пізнавальноїдіяльності й показником її успіху. Отже, зважаючи на усе вищезазначене, тема"Роль освітньо-виховних занять у підготовці дітей п'ятого року життя донавчання у школі" є достатньо актуальною.
Об’єкт дослідження:підготовка дітей дошкільного віку до школи.
Предмет дослідження: процес підготовки дітей п'ятирічного віку до школи в умовах дошкільноїнавчальної установи, при використанні освітньо-виховного комплексу занять, розробленихспеціально для даної вікової категорії дітей.
освітній виховний дошкільний школа
Мета дослідження: теоретичнеобґрунтування та практична перевірка педагогічних умов забезпечення ефективної організаціїпроцесу підготовки п'ятирічних дітей до школи за допомогою освітньо-виховних занять.
У відповідності до об’єкта, предмета й мети дослідженняпоставлено такі завдання:
1) Дослідити особливості фізичного, інтелектуального тапсихологічного розвитку дитини п'ятирічного віку.
2) Узагальнити основні методи організації навчальної роботиз дітьми дошкільного віку.
3) Проаналізувати види освітньо-виховних занять та їх значенняу процесі підготовки дитини до навчання у школі.
4) Розробити комплекс освітньо-виховних занять для дітейп'ятирічного віку та експериментально перевірити їх дієвість у процесі підготовкидітей до школи.
Робоча гіпотеза. Роль освітньо-виховних занять у підготовці дітей 5-го року життя до навчанняу школі буде значимою, якщо педагогічно-виховнадіяльність буде побудованапланомірно, відповідаючи потребам дітей даного віку та буде залучати інтерес дітей,а отже міститиме ігрові елементи.
Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положення педагогічної, психологічної наук щодозакономірностей розвитку і виховання особистості; методологічні висновки про взаємозв’язоктеорії і практики, єдність навчання і виховання, особистісно-діяльнісний підходидо аналізу і синтезу педагогічних явищ і процесів.
Методи дослідження. Теоретичні: аналізу й синтезу для обґрунтуваннятеоретичних положень процесу підготовки дітей до школи та визначення основних науковихпонять; емпіричні: методи прямого, опосередкованого спостереження та самоспостереження,бесіда з вихователем, вивчення результатів навчальної діяльності середніх дошкільнят.
Експериментальна частина дослідження була організованана базі середньої групи ДНЗ №2 м. Рівне. Дослідженням було охоплено 9 дітей.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані студентами підчас підготовки до занять, а також при написанні курсових, дипломних робіт з цієїчи суміжної проблематики.
Структура дослідження. Курсова роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаної літератури.
Розділ 1. Психолого-педагогічні особливостідітей середнього дошкільного віку та методика навчальної роботи з ними1.1 Особливості розвитку дитини п'ятогороку життя
Дитина четвертого і п'ятого року життя відрізняєтьсяхорошим психомоторним розвитком. Вона надзвичайно витривала і може здійснювати доситьтривалі прогулянки, під час яких одержує багато нових, цікавих вражень, і такимчином її знання про навколишній світ значно розширюються. Образотворча діяльністьдитини цього вікового періоду відрізняється тим, що для неї абсолютно не важливийрезультат. На перший план виступає сам процес створення малюнка. Дитина четвертогоі п'ятого року життя не тільки малює, але і грає. Гра стає все більш складною: вонавже сюжетно-рольова, моделююча і групова. Тепер діти можуть грати самостійно. Вонинаперед придумують сюжет, розподіляють ролі, підкоряються певним правилам і жорсткоконтролюють виконання цих правил [9, 24].
Таким чином, в грі дитина вчиться спілкуванню зоднолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те,що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить при відповіднихвимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості, наполегливості, дисциплінованості.У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, етичні установки.
У цьому віковому періоді характерною особливістюмови дитини є використання її для спілкування з однолітками. А спілкування, у своючергу, розвиває мову. Дитина ставить питання, розповідає казки, міркує, фантазує,переказує, обмінюється враженнями.
Характерним для даного періоду життя дитини є вдосконаленняузгодженої діяльності різних органів чуття. Тому важливим для розвитку є вправлянняу словесному супроводі ігрових дій, сприймання пояснень педагога в процесі виконаннягімнастичних вправ, зображувальної діяльності і навіть одягання. Вдосконалення механізмуузгодженої діяльності двох сигнальних систем є фундаментом для розвитку самостійностідій і мислиннєвих операцій.
На п'ятому році життя особливо відчувається перевагазбудження над процесами гальмування, щоб при найменшому порушенні умов життя призводитьдо бурхливих емоційних реакцій. Є небезпека закріпити підвищену нервову збудливість.Слід пам'ятати, що недосконалість гальмівних процесів впливає на характер формуваннясистеми вмінь і навичок. Саме же процес їх формування повільний, тривалий, вимагаєвід дорослого терпіння і чуйності [9, 24].
Для розвитку психічних процесів у цей період характернимє зростання довільності, цілеспрямованість сприймання, пам'яті, уваги. Продовжуєвдосконалюватись наочно-образне мислення. Особливу роль відіграють різноманітнісприймання. Так, до п'яти років діти повинні навчитися розрізняти всі звуки рідноїмови, порівнювати їх за висотою; оволодіти вмінням виділяти ритм, тембр голосу,силу звучання; розрізняти і запам'ятовувати, пісні, вірші, прозу.
Зростають можливості зорового аналізатора. Дітинавчаються розрізняти всі основні кольори, відчувати проміжні, оволодівають повнимнабором еталонів форми предметів. Удосконалюється уявлення про співвідношення предметівза розмірами: шириною, висотою, довжиною (можуть «на око» встановлювативідношення між п'ятьма предметами за цими вимірами). Активно формуються просторовіуявлення. Сприймання узгоджується х практичними діями, що є фундаментом для формуваннярізноманітних обстежувальних дій. Останні є суттєвим компонентом діяльності і найважливішимпоказником її успіху. Як і раніше, найкраще сприймаються, запам'ятовуються діючіоб'єкти, особливо приваблюють дітей їх функціональні ознаки.
Якщо до цього часу дитину переважно вабили саміпредмети, то на п'ятому році життя помітним стає інтерес не до самого предмета,а до способу його використання, механізму побудови, призначення. В умовах цілеспрямованогозадоволення такого інтересу пізнавальні мотиви починають виступати головною рушійноюсилою пізнавальної активності.
Починається розвиток довільного відтворення, азгодом і довільного запам'ятовування. В умовах емоційно близької мотивації та осмисленняз допомогою дорослих діти оволодівають окремими прийомами довільного запам'ятовування(повторення, елементарна систематизація матеріалу). Збільшується не лише обсяг,а й зміст того, що відклалося у пам'яті. Так, переказуючи казку, діти не лише відтворюютьосновні події, а й вдаються до подробиць, передають пряме і авторське мовлення.Відчутно міцніє увага. Але цей процес перебуває у прямій залежності від особливостейрозвитку нервової системи дитини. Підвищена збудливість, знижена працездатністьпри кисневому голоді різко знижують увагу. слід пам'ятати і про те, що можливістьдовільної уваги в цьому віці ще надзвичайно обмежена. Тому потрібно цілеспрямованопрацювати над її розвитком [13, 40].
Помітні зміни бачимо в сфері спілкування дітейп'ятого року з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими хлопчики та дівчаткацього віку довірливі, спокійні, впевнені і зацікавлені у контактах, то у присутностістороннього дорослого їм (як і дітям трьох-чотирьох років) здебільшого притаманнісором'язливість, неспокій (проте вони зацікавлені у контактах з незнайомцями). Психологивідмічають, що саме на п'ятому році життя найбільш зростає інтенсивність спілкуваннядитини з близькими дорослими при емоційно-позитивному ставленні останніх до контактівз дитиною. У взаємодії з близькими діти виявляють особливу чутливість до настроюі характеру їхнього мовлення, рухів, всієї гами експресивних засобів. Цю особливістьдітей і має використовувати вихователь для моделювання різних засобів співробітництвау специфічно дитячих видах діяльності. Саме за таких умов діє найсильніший механізмвправляння — наслідування, завдяки чому діти починають усвідомлювати особливу рольдобрих людських стосунків у їхній взаємодії з дорослими. Так формується доброта,чуйність, здатність любити [13, 41].
Зазначені особливості знаходять свій вияв і в сферіспілкування дитини з однолітками. На фоні зростання потреби у співробітництві зровесниками все виразніше виявляється потреба у доброзичливій увазі з боку товаришів.Саме у цьому віці діти усвідомлюють місце в групі однолітків свого товариша, а потімі своє. На цьому ґрунті чітко проглядається вибіркове ставлення до партнера по спілкуванню.
Не слід забувати, що і в сфері спілкування великерозмаїття індивідуальних варіантів. Одні діти виявляють інтерес до вихователя, інші- замкнуті, побоюються його; одні — комунікативно активні, інші — обмежуються однослівнимшепотінням. За умов спілкування з новою людиною такі відмінності ще більш чіткіі різноманітні. Про це варто пам'ятати щораз, коли у групу до дітей приходить новалюдина на підміну постійному вихователеві або коли проводяться різні обстеженнясторонніми особами чи у їх присутності. Та й повсякчасно вихователь, спілкуючисьз такими сором'язливими дітьми, має бути особливо обережним. Украй недопустимо зауваженнятипу «Сміливіше, чого ти так соромишся.», „Роман у нас такий сором'язливий.",навіть коли вимовляються доброзичливо. Це не підтримує дитину, не відволікає відвнутрішніх переживань, а навпаки, фіксує на них увагу всіх, ускладнюючи проблемисамій дитині [13, 44].
Не менш важливо тактовно і обережно втручатисяу сферу спілкування таких дітей з однолітками. Тут бажано попереджати конфлікти,ускладнення у спілкуванні. Саме довірливі стосунки з вихователем має допомогти уникнутибагатьох труднощів і збудувати співробітництво у тій чи іншім діяльності так, щобзапобігти можливим негативним ситуаціям. Для діте й п'ятого року життя характернийбільш активний відгук на запропоновану дорослим діяльність, поступове формуванняздатності самостійно визначити її мету. Ця мета утримується в пам'яті довше і реалізуватикраще, коли є ігрова мотивація. Закладаються основи уміння керувати суспільне значимимимотивами діяльності, перші спроби планувати свою діяльність, самостійність виконаногоетапу діяльності.
Зростання самостійності проявляється і в характерімовного спілкування дітей у процесі гри, яка є важливим джерелом загального розвиткудитини саме на даному етапі дитинства. Цьому насамперед сприяє значне збагаченнядитячого досвіду і водночас якісні зміни у пізнавальних процесах. Так з«являютьсянові сюжети ігор; одна й та сама гра може повторюватись у продовж кількох днів зрізними варіаціями. Це і є показник розвитку творчої гри і водночас поглибленняінтересу до певних сторін навколишнього життя. Якщо ж гра, повторюючись в одномуж варіанті, швидко розпадається, бо стає нецікавою то не свідчить, що діти не взмозі самі осягнути глибше той чи інший бік життя. Потрібне активне втручання дорослого,щоб дати новий поштовх грі, збудити пізнавальну активність дитини, її творчу ініціативу.В цьому віці дошкільники охоче починають вигадувати, особливо коли їх уважно слухаютьта ще й заохочують. Мудре керівництво коли їх уважно слухають та ще й заохочують.Мудре керівництво дорослого, яке стимулює активність та ініціативність кожного учасникагри, робить її неповторною школою життя [21, 19].
Народжується справжня вільна гра. Одним з джерелїї розвитку є гама позитивних емоцій. Варто лише за допомогою спеціальних завданьстворювати ситуації, що викликають почуття радості від гри у гурті. Але слід пам'ятати,що емоційна сфера дитини вимагає надзвичайно чуйного ставлення. Тут особливо помітнііндивідуальні відмінності. Наприклад, є діти які надають перевагу індивідуальнійгрі. Слід замислитися: чи треба залучати їх до колективних ігор, а чи достатньотого, що вони беруть участь у рухливих іграх групи, дидактичних тощо. У кожномуразі найоптимальніше рішення може знайти тільки сам педагог.
Отже, гра має сприяти тому, щоб дитина якомогаповніше виразила себе вже на перших етапах свого розвитку. За таких умов вона ібуде провідною діяльністю у житті дітей.
Мовне спілкування стає основою встановлення дружніхстосунків групі однолітків. Але вирішальна роль у психічному розвитку належить співробітництвудитини з дорослими у специфічних видах діяльності.
Чим би не займався п'ятирічний дошкільник, вінпочинав виділяти мету і, підкорюючи їй свої дії, навчається керувати своєю поведінкою,доводити почату справу до кінця, долати перешкоди. Тут у перше з'являється усвідомленнясмислового зв'язку речей і дій. Одна дія починає підпорядковуватись іншій. Протеце можливо лише за умови, коли смисловий зв'язок між окремими діями виступає переддитиною у конкретній формі. Цілком зрозуміло, що і в цьому процесі потрібна цілеспрямованаувага дорослого. Лише у співробітництві з ним у дитини виробиться звичка до трудовогозусилля, сформується уміння оцінювати дій і вчинки [22, 9].
Для п'ятого року життя чи не найактивнішою є мовнадіяльність дитини. Різко збагачується словник (в основному за рахунок конкретнихнайменувань, функціональних ознак і властивостей, слів — понять, що узагальнюютьдіяльність людини, дієслів, які визначають стани і переживання людини тощо). Значнимдля загального розвитку у цей період є те, що мовлення несе чи не найбільше навантаженнящодо регуляції дитячої поведінки. Дитина набуває здатності підкоряти свої дії прийнятійпрограмі, контролювати її виконання у плані внутрішнього мовлення.
Дитина стає чутливою до пояснювального мовлення- відчуває постійну потребу щось пояснити, довести. Задоволення цієї потреби дорослим,достатня його увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дійовим джерелом розвиткупояснювального мовлення. Таке не помітне для дитини само вправляння у використаннінайрізноманітніших граматичних форм цінніше за будь — яке спеціально побудованезаняття. Зрозуміло, що і цей процес вимагає спеціального керівництва з боку педагога,батьків. Нехтування необхідністю стимулювати мовний розвиток на цьому етапі можезначно загальмувати весь процес формування чуття мови [41, 115].1.2 Сучасне освітньо-виховне заняття удошкільній установі: формальні, змістові та структурні ознаки
Основною формою навчання дошкільнят у процесі організованоїпізнавальної діяльності було й лишається освітньо-виховне заняття, І саме це поняттябагатьма трактується по-різному. Досить поширеним є підхід, за якого заняття сприймаєтьсяяк урок з формування знань — на зразок шкільного. Аргументуючи такий стан речейтим, що дітей треба готувати до школи з пелюшок, щоб у школі було легше (питання- кому?), вихователі, які обстоюють цю позицію, намагаються скрупульозно втілитиу занятті всі ознаки шкільного уроку: жорстку дисципліну, монологізовану форму проведення(»Діти, закрийте роти, слухайте уважно мене"), мінімум нерегламентованоїфізичної, емоційної активності з боку дітей.
Існує також і підхід, що є крайньою протилежністютого, про який ішлося вище, — перетворення заняття на шоу, гру або іншу розвагу.Не будемо заперечувати — і такі заняття потрібні. Проте вони аж ніяк не можуть бутипостійною формою організації пізнавальної діяльності дітей.
Таким чином, є необхідність розібратися передусімз термінологією. Що таке сучасне заняття в сучасному дошкільному закладі? Які видий типи занять описано в літературі та реально застосовуються на практиці?
Динамічні, тематичні, інтегровані, комбіновані,комплексні, сюжетні, сюжетно-ігрові, літературні, художні — ось неповний перелікзанять, які згадуються у періодичній літературі. Спробуймо упорядкувати цей перелікта охарактеризувати основні види занять з різних позицій.
Передусім поглянемо на заняття з позиції спрямованостізмісту. Традиційно у дошкільному закладі найпоширенішими були й лишаються односпрямованізаняття, зміст яких лежить у площині однієї галузі знань, а хід переважно обмежуєтьсяодним видом діяльності, хоча можуть застосовуватися й кілька видів дій. Традиціявикористання односпрямованих, або предметних занять іде ще з початку двадцятогостоліття, коли для побудови навчально-виховного процесу в дошкільному закладі (суспільнасистема дошкільного виховання ще тільки складалася) застосовувався шкільний розпредмеченийпідхід [46, 94].
Предметне заняття має як сильні, так і слабкі сторони.Позитивним є те, що більшість предметних занять, які є, по суті, навчально-пізнавальними,дають можливість формувати в дошкільнят чітку систему уявлень, знань, певні вмінняй навички у межах окремих освітніх галузей (математики, розвитку мовлення, ознайомленняз природою, образотворчої діяльності тощо). Для дошкільника, який лише починає ознайомлюватисязі світом, це необхідно. Водночас на предметних заняттях пріоритетною, на жаль,лишається навчально-дисциплінарна модель взаємодії, домінує пояснювально-ілюстративнийметод навчання, що часто призводить до зниження пізнавального інтересу, формуванняв дошкільнят інтелектуального споживацтва. Предметні заняття розрізняють за провідноюгалуззю знань — мовленнєве, математичне, природознавче, валеологічне, музичне, фізкультурнетощо. Такі заняття супроводжуються вказівкою на певну тематику. Втім нерідко вихователі,вказавши тему предметного заняття, формулюючи його назву, роблять акцент не на змістовіййого спрямованості (як от: «Будуємо дорогу», «Осінь-чарівниця»,«Ти та я — дружна сім'я»),. а на провідному виді діяльності, наприклад,«Розповідання за картиною „Кішка з кошенятами“, „Слухання українськоїнародної казки “Коза-дереза», «Переказ казки М. Коцюбинського»Про двох цапків" тощо [1, 11].
Але ж у такому разі ми інформуємо про те, чим займатимемосяз дітьми на занятті, а не про те, в якій галузі прагнемо дітей зорієнтувати, досягтицілісності уявлень. Іноді вихователі формулюють такі назви занять, які більше годилисяб для назви методичного семінару, батьківської конференції тощо, наприклад:«Використання народно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні дітей».У таких випадках очевидно, що вихователі забули, для кого та в ім'я чого проводитьсятаке заняття.
Зауважимо: предметне заняття може бути тематичним,коли всі завдання, що їх педагог планує розв'язати, підпорядковані розкриттю певноїтеми засобами конкретної діяльності, наприклад заняття з формування елементарнихматематичних уявлень на тему «На гостині у ведмедів» {за мотивами казки«Три ведмеді»), в ході якого через різні складові математичної галузі(форма, величина, лічба, просторове орієнтування) буде реалізовано тему гостювання.Проте предметне заняття може І не бути тематичним. Більшість повсякденних занять,які найчастіше проводять вихователі, є саме такими. Всі зусилля вихователів і дітейспрямовані на реалізацію програмових завдань, які нерідко характеризуються дужеслабкою прив'язкою до життя [11, 52].
Сучасна дидактика оголосила провідним принципоморганізації освітнього процесу принцип інтеграції, реалізація якого дає змогу забезпечитисистемність знань дітей. Відтак паралельно з предметними проводяться різноспрямовані,або міжпредметні заняття, зміст яких об'єднує різні галузі знань та види діяльності.До цієї групи можна віднести інтегровані та комплексні заняття, їхню специфіку можнакраще збагнути в зіставленні з односпрямованим заняттям.
На предметному занятті вихователь, як правило,розв'язує низку завдань, пов'язаних із засвоєнням однієї галузі знань. Перевагаінтегрованого заняття полягає у можливості формування, як ми вже зазначали, системнихзнань, оскільки в ході його задіюються елементи знань з різних галузей. Оскількив інтегрованому заняті поєднуються різні види діяльності та розширюється інформаційнеполе, воно триваліше в часі за традиційне предметне заняття. Так, у середній групійого тривалість може становити 30-35 хвилин. При цьому різноманітність способівнавчання, регулярна зміна видів діяльності, емоційна насиченість заняття дають змогузберегти високий рівень працездатності дітей і педагога. Сигналом до закінченнязаняття є зниження пізнавальної активності дітей, поява перших ознак втоми.
Інтегроване та комплексне заняття передбачають,як уже зазначалося, об'єднання знань з різних галузей та різних видів діяльності,що є природнішим для синкретичної природи дошкільника, проте в кожному разі об'єднаннявідбувається по-різному: з проникненням елементів однієї діяльності в Іншу, колимежі такого об'єднання розмиті [32, 104].
Інтегрованим є заняття, спрямоване на розкриттяцілісної сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що об'єднуютьсяв широкому інформаційно-предметному полі заняття.
Комплексне заняття ми визначаємо як таке, що спрямованена різнобічне розкриття сутності певної теми засобами різних видів діяльності, щопослідовно змінюють одна одну.
Якщо на інтегрованому занятті майже неможливо,принаймні дуже важко, відокремити одну сферу знань від іншої (спробуйте відокремитиматематичну компоненту від природознавчої та образотворчої, коли дитина викладаєіз семи паличок будиночок для жирафи чи солов'я. Ця діяльність характеризуєтьсяцілісністю).
У комплексному занятті одна діяльність змінює іншу,і цей перехід відчутний: помалювали, тепер пограємо, а потім послухаємо казку, Комплекснезаняття нагадує листковий пиріг, в якому кожен з шарів лишається відокремленим.Зауважимо: якщо предметне заняття може і не бути тематичним, а лише спрямованимна розв'язання певного ряду навчальних завдань, то інтегроване і комплексне заняттянетематичними бути не можуть! Інтегроване чи комплексне заняття обов'язково тематичне,оскільки тема в такому занятті є стрижнем, ключовою ідеєю, віссю, навколо якої об'єднуютьсярізні види діяльності та різні галузі знань. Правильно визначена тема заняття, інтегрованогочи предметного, приводить до загального смислоутворювального ефекту, підносить мисленнядітей на більш високий рівень, допомагає їм усвідомити взаємопов'язаність предметіві явищ.
Адаптуючи класичну модель класифікації за дидактичнимицілями, виокремимо заняття з формування нових знань, заняття із закріплення ранішезасвоєних знань та заняття з контролю якості засвоєння знань, умінь, навичок, яків дошкільній дидактиці традиційно називають підсумковими [32, 105].
До групи занять з формування нових знань належатьодноспрямовані, тобто предметні заняття.
Ми вже говорили про їхню націленість на розв'язанняконкретних навчальних, розвивальних завдань, на формування нових умінь, ознайомленняз новою для дітей інформацією. За характером діяльності це можуть бути навчально-ігровечи навчально-пізнавальне заняття.
Навчально-ігровим вважається заняття, в якому дляреалізації навчальних завдань активно застосовують елементи гри. В основу такогозаняття можуть бути покладені ігровий чи літературний сюжет, в який уплетено різноманітнінавчально-розвивальні завдання, вправи, монологізовані фрагменти, через які виховательповідомляє дітей про невідоме чи маловідоме. Ігрові заняття переважно використовуютьу роботі з молодшими дошкільнятами, хоч вони дуже подобаються і старшим дітям.
Навчально-пізнавальне заняття за характером діяльностінаближене до урочного типу. Аналіз теорії і практики сучасної дошкільної освітидає змогу узагальнити досвід проведення навчально-пізнавальних занять та виокремитизаняття, побудовані на основі застосування дидактичного матеріалу (наприклад, дидактичнагра; заняття із застосуванням дидактичної наочності), на основі художнього тексту(за мотивами казки, на матеріалі ігрового вірша тощо) та з елементами експериментування.
Важливим завданням дошкільної освіти є формуванняв дітей здатності та готовності до самостійної пізнавальної діяльності під керівництвомпедагога. Найсприятливішими для цього є різноспрямовані заняття: інтегровані такомплексні. Щоб дитина почувалася впевненіше, була активнішою, виявляла пізнавальнийінтерес у ході заняття, в неї має бути певна база сформованих раніше знань, уявлень,умінь, які допоможуть їй установлювати нові взаємозв'язки, обирати з власного арсеналунайдоцільніші способи дій. Правильно побудоване інтегроване чи комплексне заняттямає величезний розвивальний ефект, що зумовлено насамперед тим, що вихователь відступаєна задній план, виконуючи функції диригента і даючи дітям, таким чином, можливістьпроявляти самостійність у прийнятті рішення, відповіді на «хитре» запитання,вмілість, реактивність мислення тощо [18, 36].
Для прикладу наведемо стислий план проведення інтегрованогозаняття на тему «Яблуко», мета якого — допомогти дітям усвідомити функціїчуттєвого сприймання у становленні цілісного образу предмета чи об'єкта; опануватиспособи символізації думки.
Змістова частина заняття організується за допомогоюкарти інтелектуальних дій, яка наочно демонструє дітям цілісну картину пізнавальнихдій навколо яблука. Слід уточнити, що вихователь не просто демонструє готову карту,вона створюється на очах у дітей за їх активної участі.
Вихователь пояснює дітям, що за допомогою органівчуттів можна здобути різноманітні знання та відчуття про будь-який предмет.
Щоб визначити форму, величину, колір, кількістьпредметів у дітей принаймні мають бути первинні уявлення про названі характеристикипредметів, хоча б елементарні уміння обстежувати, а також певний досвід дослідноїдіяльності. Об'єднані в пари, трійки, діти під керівництвом вихователя символічнопозначають різні якості та властивості яблука, попередньо обговоривши, як вони церобитимуть.
Для такої під-групової роботи їм потрібен хочаб якийсь досвід соціальної взаємодії, вміння будувати діалог, обстоювати свої думки,ініціювати власні дії тощо [1, 11].
До занять другої групи — на закріплення ранішесформованих знань — належать навчально-пізнавальні заняття. Зміст одного з них мирозібрали. Сюжетно-ігрові заняття характеризує наявність єдиної сюжетної лінії,яка є стрижнем усього заняття та визначає його логіку. Ігрові елементи можуть бутипредставлені театралізацією, драматизацією, ігровими ситуаціями, рухливими, словеснимиіграми тощо. Сюжет заняття може бути підказаний змістом будь-якого літературногочи фольклорного твору, наприклад за мотивами української казки «Рукавичка»[23, 29].
Пригадавши сюжет відомої казки, діти під керівництвомвихователя створюють дошку оголошень у лісі, на якій вміщують повідомлення про різнізнахідки (можна почати з тієї самої рукавички). Оголошення на дошці можуть супроводжуватисямалюнками, розрахунками (вказівками щодо кількості, розміру, форми тощо). Педагогспонукає до розігрування діалогових ситуацій (розмова по телефону, зустріч, допомогатощо). Змістова спрямованість сюжету заняття може визначатися будь-якою життєвоюситуацією, наприклад: відвідування крамниці (ярмарку, виставки, базару), святкуваннядня народження, мандрівка, організація роботи ательє, служби порятунку, бюро знахідок,підготовка циркової вистави тощо. Цей вид заняття має свої характерні особливості.По-перше, всі навчальні, розвивальні завдання розв'язуються в процесі розгортаннясюжету, під час гри, тобто приховані від дітей, що дає змогу забезпечити високийрівень пізнавальної активності та інтересу протягом усього заняття. По-друге, характерноює логічна структура, що включає вступну частину — входження в сюжет, визначеннязагальної мети руху (дій, пошуку тощо), розподіл обов'язків та ролей; основну частину- власне розгортання ігрового сюжету, виконання дітьми відповідних дій; та заключнучастину, в якій обов'язковим елементом є післядія: обговорення підсумків гри, складаннякарти, запис витрат, створення пам'ятного альбому чи щось інше. Сюжет передбачаєзастосування різних видів завдань, водночас дії дітей і вихователя у процесі виконаннязавдань не регламентовані жорстко, як у сценарному шоу-занятті. Сюжетне заняттяпотребує облаштування середовища відповідно до задуму.
Воно відбиває величезну внутрішню спільну роботудітей і дорослих, що не розрахована лише на зовнішнє враження. Сюжетне заняття маєвеличезний розвивальний ефект й водночас дарує дітям радість від спілкування, змістоутворювальноївзаємодії. Проте вихователь не може планувати такі заходи надто часто.
Ігрове заняття також має свою специфіку. Незважаючина безперечне, безумовне домінування ігрових елементів у заняттях як формі навчаннядошкільнят, більшість вихователів, коли йдеться про використання гри в навчальномупроцесі, забуває про єдність, цілісність її структури — задуму, ролей, сюжету, правил,дій, підсумків тощо, підпорядковує гру розв'язанню суто навчальних завдань. І тодіігрове заняття стає просто заняттям з використанням ігрових елементів. Заняття-груможна побудувати на основі певного сюжету — ігрового. Окрім ігрового сюжету, Кезаняття повинно мати всі інші ознаки гри: ігрові ролі, рові правила, ігрові дії,підбиття підсумків гри. На відміну від попереднього виду, заняття-гра має тренінговийхарактер, діти вправляються у застосуванні тих чи інших способів дії, закріплюють,уточнюють чи розширюють здобуті раніше знання. Якщо в сюжетному занятті виховательє ключовою фігурою, то в занятті-грі його роль — диригувати грою, допомагати дітямстворювати та розгортати ігровий сюжет. Він також може бути одним із її учасників.Так, на занятті «Збираємося на острів», вихователь, спонукаючи дітей дообговорення в першій частині гри списку необхідних речей, не заперечував проти пропонованихдітьми речей, які в ситуації життя на острові були очевидно зайвими (холодильник,ліжко, кашпо з кімнатною квіткою та ін.). Пізніше, на наступних етапах гри, дітисамі починали це розуміти та виправляли свої помилки [46, 71].
До третьої групи занять, спрямованих на здійсненняконтрольно-оцінної діяльності, належать заняття-змагання, заняття-шоу та ігровізаняття. Коротко прокоментуємо кожний вид. Заняття-змагання не обов'язково має бутиспортивного характеру. Це можуть бути інтелектуальні змагання — турнір знавців чивікторина з будь-якої галузі знань; художній конкурс, виставка, учасники якої демонструютьсвої художні таланти. Зауважимо, з огляду на психологічні особливості дошкільнят,доцільність занять-змагань очевидна лише стосовно старших дітей, причому має домінуватисаме процес презентації досягнень, а не її порівняння.
Останнім часом у дитячих садках набули особливоїпопулярності заняття-шоу як вид підсумкового, показового заняття. Цей вид занятьлегко розпізнати навіть уже за його планом, який нагадує сценарій, наприклад; ведуча,баба Палажка, дідусь, Весна, перша дитина, друга дитина, грибок-мухомор, лісовикі т.д. Для кожного визначено слова, які треба сказати вчасно, щоб витримати загальнусюжетну лінію. Це заняття для гостей, для глядачів. Відтак непередбачені дії дітейта інших учасників шоу не схвалюються, отже, творчість відразу гаситься, випадковостівиключаються. Кожному відведено своє місце й роль від початку до кінця. Це заняттяможна віднести до розряду розваг, оскільки воно насичене різноманітними сюрпризнимимоментами, концертними номерами. Інколи в намаганні вразити глядачів педагоги втрачаютьпочуття міри, вносячи в заняття елементи дорослої культури. Це справді подобаєтьсядітям, от тільки розвивальний ефект такого заняття надто низький, та й часу і силна його підготовку витрачається забагато. Заняття-шоу доречно організовувати підчас презентації досвіду роботи, проте, на жаль, саме цей вид занять більшість вихователівобирає для відкритих показів, адже тут на першому плані — сам педагог (його артистичніздібності, майстерність, зовнішня привабливість тощо), а не діти. Переваги такогозаняття полягають у тому, що діти отримують яскраві емоційні, можливо навіть естетичнівраження. Недоліки — у тому, що мовленнєва, інтелектуальна активність дітей на такомузанятті не передбачається, отже про його розвивальний ефект говорити не доводиться.Такі заняття потребують також тривалої підготовки та виснажливих репетицій, фізичнихта матеріальних укладень, отже, реально не можуть проводитися часто [46, 74].
Заняття за способом організації розподіляютьсяна групові чи супергрупові, тобто з усією групою дітей (традиційно такі заняттяназиваються фронтальними), підгрупові (кількість дітей — від 8 до 15), у сучаснихумовах це переважно з половиною групи; індивідуально-підгрупові (від 4 до 8 дітей)та індивідуальні (від 1 до 4 дітей).
Найдоцільніший спосіб організації інтегрованогочи комплексного заняття — загальногруповий, оскільки вихователь застосовує різнівиди діяльності, що змінюють один одний, використовує різноманітні засоби, що робитьйого результативним, та й за емоційною насиченістю таке заняття майже неможливоповторити двічі.
Що стосується предметних, односпрямованих занять,то їх, з огляду на дані психологічних, медичних і педагогічних досліджень, які свідчатьпро низький рівень розвитку психічних процесів у значного числа дошкільнят, несформованістьз різних причин навичок навчальної діяльності, характерну для багатьох дітей гіперактивність,доцільніше проводити навчально-пізнавальне заняття підгрупами, оскільки вихователевілегше організувати індивідуальну роботу з невеликою кількістю дітей: надати їм допомогу,скоригувати власні дії.
Що стосується індивідуальних занять, то значнакількість вихователів змішують поняття індивідуальна робота та індивідуальне заняття.Індивідуальна робота, по суті, є реактивною дією на кожний окремий професійний випадок,яких під час робочого дня трапляється без ліку і які потребують адекватного реагування(Василько не вимовляє звук «К», Марійку слід навчити ініціювати свої дії,пропонувати себе як ігрового партнера, Олега — вправляти в стримуванні агресивнихпроявів тощо). На відміну від неї індивідуальне заняття можна визначити як спланованудію, важливий елемент системи навчання, що є незмінним для усіх дітей групи. Йоговідрізняє більша свобода у виборі часових та просторових меж, тобто індивідуальнезаняття може проводитись у будь-який, зручний для вихователя і дітей час (прийом,прогулянка, самостійна діяльність, вечірній час), що дає можливість максимальновраховувати Індивідуальні особливості та потреби кожної дитини (для «совенят»,наприклад, індивідуальні заняття доцільніше проводити в другій половині дня).1.3 Основні форми освітньо-виховних занятьз дітьми середнього дошкільного віку
Навчання дошкільників здійснюється не лише на спеціальноорганізованих заняттях, а й у повсякденному житті, у різноманітних видах діяльностідітей за допомогою форм організації навчального процесу.
Форма організації навчання — спільна навчальнадіяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.
Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичнізасоби, оптимальне поєднання яких допомагає дошкільникам глибше пізнавати дійсність,збагачує їх враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони використовують унавчальній, а згодом і в інших видах діяльності. Такими дидактичними засобами єслово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічнихзасобів, дидактичних матеріалів; об'єкти живої і неживої природи, їх зображення;існуючий в уяві дитини); дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарнідосліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвиткудошкільника.
У середньому дошкільному віці на передньому планіопиняється образ і слово, а дії сприяють закріпленню знань (наприклад, практичнідії у дидактичній грі). За провідною діяльністю розрізняють такі форми організаціїнавчання дошкільників: дидактична гра, екскурсія, заняття.
Дидактична гра. Використовують її як самостійнуформу організації навчання і як частину заняття. Дидактичні ігри ознайомлюють дітейз різноманітними явищами, предметами та їх властивостями (формою, величиною, кольором,просторовим розміщенням) [24, 108].
Кожна дидактична гра має своє навчальне завдання,наприклад, ознайомити із властивостями і якостями предметів, порівняти предмети,явища тощо. Гра активізує довільні і мимовільні процеси сприймання, уваги, пам'яті.Якщо у ранньому віці майже всі заняття відбуваються у формі дидактичної гри, спрямованоїна розвиток сенсорики, мовлення, ознайомлення з предметами і явищами дійсності,то для старших дошкільників вона набуває значення самостійної форми організаціїнавчання. Найчастіше її використовують для закріплення знань, здобутих дітьми підчас занять.
Екскурсія. Цінність екскурсії полягає у безпосередньомуознайомленні дітей із предметами, явищами природи, діяльністю дорослих у природнихумовах. Починають проведення екскурсій у другій молодшій групі (екскурсії-оглядив межах дитячого садка, під час яких дітей ознайомлюють із його приміщеннями, організовуютьїхнє спостереження за роботою його працівників). Екскурсії з дітьми середньої групипроводять за межами дитячого садка (в магазин, на пошту, в бібліотеку та ін.).
Специфічне значення екскурсій полягає в забезпеченніпершого сприймання невідомих предметів і явищ. За правильної методики таке сприйманняє яскравим і цілісним, наснаженим емоційним ставленням дитини до побаченого, Щосприяє розвитку її пізнавальних інтересів.
Однією з вимог до екскурсії є повторюваність їїпроведення, тому вихователь повинен раціонально розподілити знання, які діти маютьотримати під час кожної екскурсії. Наприклад, оскільки для ознайомлення з осіннюяк порою року організовують три екскурсії в різні її періоди (ранньою, середньою(“золотою", пізньою осінню), педагог поступово вчить дітей спостерігати й аналізуватизміни у спостережуваних явищах. Пізнавальний матеріал ускладнюють як у плані поглибленнязнань про об'єкт чи явище, так і завдяки розширенню кола предметів і явищ, із якимиознайомлюють дітей. Важливими умовами успішності екскурсії є раціональність спостереження,посильна участь дітей у ньому [22, 14].
Екскурсія як організована форма навчання має такузагальну структуру:
1) підготовчий етап. Педагог визначає її зміст,готує відповідний об'єкт, створює у групі настрій очікування цікавого і корисного,повідомляє певну інформацію щодо об'єкта, який діти спостерігатимуть;
2) власне екскурсія. Під час екскурсії виховательорганізовує спостереження дітей, спрямовує їхню пізнавальну активність, стимулюємислення, увагу, сприяє розвитку уяви;
3) закріплення знань. Робота після екскурсії забезпечуєзакріплення отриманих під час спостережень знань і вражень. Із цією метою виховательорганізовує використання зібраного матеріалу, читання відповідної художньої літератури,створює умови для розвитку ігрової діяльності за мотивами побаченого на екскурсії.
Освітньо-виховні заняття. На перших етапах свогорозвитку дошкільна педагогіка вбачала у заняттях можливість чимось зайняти дітей:іграшкою, розповіддю, малюванням. Пізніше головним змістом занять стали дидактичніігри, вправи з дидактичним матеріалом, самостійна художня діяльність та ін. На сучасномуетапі утвердився погляд на заняття як на форму впливу вихователя на дітей, виконанняпередбачених програмою завдань, тобто як на особливу форму організації навчання.
Заняттю властиві такі ознаки:
реальні можливості дітей активно засвоювати передбаченіпрограмою знання і вміння;
постійний склад дітей усієї вікової групи;
провідна роль педагога, який визначає тему, завданняі зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує й оцінює пізнавальну діяльністьдітей, спрямовує їх на використання набутих знань, умінь і навичок у практичнійдіяльності.
Освітньо-виховні заняття є формою педагогічноговпливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей умінняактивно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога,що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослим і однолітками [22, 19].
Освітньо-виховні заняття — форма дошкільного навчання,за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовуєі спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожноїдитини.
За допомогою різноманітних методів і дидактичнихзасобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, уміньі навичок, розвиток пізнавальних здібностей.
На заняттях з дошкільниками не обмежуються лишенавчальною роботою. Тому організоване їх навчання повинно бути позбавлене жорсткогорегламентування, передбачати такі його форми:
організоване навчання у повсякденному житті;
організовані заняття за вибором дітей (вони саміобирають вид діяльності, матеріал, з яким працюватимуть, способи роботи з ним підкерівництвом педагога);
обов'язкові заняття за планом педагога, який визначаєїх мету, зміст, структуру та ін.
Такий підхід набуває актуальності у зв'язку з гуманізацієюпроцесу навчання і виховання у дошкільних закладах і зменшенням кількості обов'язковихзанять за планом вихователя. На це націлюють програми виховання та навчання дітейу дитячих садках, які, на відміну від попередніх, не поділяють навчальний матеріална той, що має бути засвоєний лише на заняттях, і той, який діти повинні опановуватиу повсякденному житті.
У навчальному процесі дошкільного закладу використовуютьсярізні види занять.
За змістом навчання розрізняють заняття:
з ознайомлення з навколишнім середовищем;
з розвитку мовленнєвого спілкування;
з формування елементарних математичних уявлень;
з образотворчої діяльності;
з фізичної культури;
музичні.
За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:
заняття із засвоєння дітьми нових знань. Маютьна меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предметиі явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об'єктом, читання художніхтворів, розповіді вихователя та ін.;
заняття із закріплення і систематизації досвіду(організованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формуваннянайпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичніігри);
контрольні заняття. Покликані з'ясувати наявністьу дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект вихованняі навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;
комплексні заняття. Включають повідомлення дітямнових знань, повторення, закріплення, систематизацію і використання набутих знань,умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.
За організацією дітей заняття поділяють на:
фронтальні (з усіма дітьми групи);
групові (10-12 дошкільнят);
індивідуально-групові (4-6 дошкільнят);
індивідуальні (1-4 дошкільнят) [22, 21].
Зміст занять визначає програма виховання і навчаннядітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховнізавдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівняїхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалувідбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бутиневеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприйманнянового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних — розширення знань,умінь, навичок.
Як правило, заняття відбувається за такою структурою:
1) організаційний момент. Метою його є пробудженняінтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети,пояснення шляхів її досягнення;
2) основна частина заняття. Педагог послідовноформулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовануна вирішення завдань;
3) підведення підсумків. Метою його є самостійнийаналіз і самоаналіз дітей, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльностіпісля заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.
Головні вимоги до занять ґрунтуються на загально-дидактичнихпринципах навчання. Передусім слід чітко визначати навчальні, розвивальні, виховнізавдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх вибір залежитьвід його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на змістякої впливає вік і рівень розвитку дітей.
У середній групі дітей приваблює зміст знань іумінь, у них з'являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можнадізнатися багато нового і цікавого. Організовуючи колективну пізнавальну діяльністьдошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки виявлялисебе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків.
Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бутичистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним меблями відповідно до зросту дітей.Дошкільники повинні навчитися правильно сидіти під час слухання, виконання різноманітнихробіт. Традиційно у середній групі заняття триває — 15-20 хв.
Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюєтьсяне від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потрібно протягом заняттячергувати різні види діяльності [45, 93].
Однією з умов успішного навчання дітей дошкільноговіку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ними. Сучасні концепції дошкільноговиховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лишена заняттях, айв різних формах роботи у повсякденному житті: на екскурсіях, прогулянках,під час різноманітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігрових вправ.
Отже, використання різноманітних форм організаціїнавчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвитокпізнавальних можливостей дитини.
Розділ 2. Дослідження ефективності використанняосвітньо-виховних занять в процесі підготовки дітей середнього дошкільного вікудо навчання у школі2.1 Виявлення рівня вміння самостійнозастосовувати засвоєні знання (констатуючий експеримент)
Одним із основних завдань у підготовці дитини дошколи є формування уявлення про число, лічба, дії додавання та віднімання, свідомезасвоєння ряду чисел (дитина повинна засвоїти, як утворюється кожне наступне числов ряду) — це основа всього подальшого навчання малечі обчислювальним навичкам. Наньому буде базуватися все подальше навчання у школі.
Почати знайомство дошкільнят з числами найкращез лічби предметів. Дітям п'ятирічного віку значки 3, 5, 8 нічого не говорять, аджемалята мислять образами, фарбами, формами. Тому необхідно запропонувати їм малюнки- і діти швидко та легко запам'ятають цифри.
Дуже важливо для подальшого навчання свідоме івпевнене засвоєння складу чисел з двох менших (2 — це 1 і 1, 3 — це 1 і 2 та 2 і1; або 4=3+1, 4=2+2, 4=1+3).
Для кращого сприйняття та запам'ятовування можнавикористовувати «цифрові будиночки», квітки з різнокольоровими пелюсткамитощо.
Якщо дитина знає напам'ять склад чисел першогодесятка, вона швидко та легко складає та вирішує приклади на додавання та на відніманняв межах 10 (наприклад, 2+3 =5 або 5-2=3, тому що 5 це 2 і 3). Крім того, знанняскладу чисел першого десятка необхідне дитині і для розв'язування задач.
Виконувати вправи потрібно в наступному порядку:
вправи на лічбу предметів та засвоєння порядкучисел при рахунку;
завдання на розпізнавання 2, 3, 4 предметів;
робота з числами 5, 6, 7, їхнім складом;
робота із складом чисел 8 — 9 (декілька вправ,оскільки прикладів вже більше).
Поступово можна знайомити дитину з різними способамиобчислень в межах десяти: прораховування, образне запам'ятовування кількості, запам'ятовуванняскладу чисел, лічбі по лінійці.
Вибір дітей п'ятого року життя носив не випадковийхарактер, тому що робота з формування елементарних математичних уявлень у дітейдошкільного віку є частиною їхньої загальної підготовки до школи. Формування елементарнихматематичних уявлень сприяє розвитку тих якостей, які необхідні майбутньому школяру.
Тому самостійне застосування математичних знань,свідчить про міцне засвоєння дітьми цього віку програмного матеріалу.
Для участі в нашому дослідженні були відібрані9 дітей середньої групи (Додаток 1), рівні за рівнем розвитку. Констатуючий етапдослідження проводився в спокійній, звичній для дітей обстановці.
Для визначення рівня вміння дітей застосовуватизасвоєні на заняттях математичні знання вихованцям були запропоновані спеціальнізавдання.
Програмний зміст:
1. Закріпити прямій і зворотний рахунок у межах 10, знанняцифр у межах 10, позначати кількість предметів цифрою.
2. Продовжувати формувати просторові уявлення, уміння орієнтуватисяна листку у велику клітину.
3. Продовжувати вчити дітей при порівнянні двох предметіввиділяти параметр довжини, ширини, висоти, використовувати в мові слова “довше- коротше”, “вище — нижче”, “ширше — вужче”.
4. Закріплювати вміння розрізняти й називати геометричніфігури (коло, квадрат, трикутник, циліндр, конус, піраміда, призма, куб).
5. Закріплювати вміння дітей користуватися найпростішимитаблицями.
6. Вправляти в складанні малюнка з геометричних фігур попам'яті.
7. Закріплювати вміння продовжувати ряд, складений з фігур.
8. Розвивати логічне мислення, увагу, пам'ять.
Матеріали до заняття:
Демонстраційний — лісова галявинка із зображеннямквітів, ягід, грибів і ялинок, набір цифр, геометричні фігури (куб, циліндр, призма,піраміда, конус), таблиця-будиночок з геометричними фігурами, картки із цифрамивід 1 до 10, будиночок із золотим ключиком.
Роздавальний — “геометрична мозаїка”, ігрове поледля гри “Муха" (лист паперу з розлініяними клітинами й фішка-метелик”), геометричнамозаїка.
Структура заняття:
1. Розминка.
2. Сюрпризний момент.
3. Рахунок і співвіднесення цифр із кількістю предметів.
4. Робота з геометричними фігурами.
5. Рахунок у межах 10 у прямому порядку.
6. Робота з таблицею.
7. Рахунок у межах 10 у зворотному порядку.
8. Робота на листі в клітину на орієнтування в просторі.
9. Геометрична мозаїка.
10. Підсумок заняття.
Хід заняття
Вихователь: Зараз миз вами трохи пограємо. Проведемо розминку. Відповідати потрібно швидко й правильно.
Яке зараз пора року?
Який весняний місяць зараз іде?
Яка частина доби зараз іде?
Який сьогодні день тижня?
Вихователь: Ой, дітки,я зовсім забула, до нас у дитячий садок прийшов лист для нашої групи (на листі зображенняБуратіно). Як ви думаєте від кого він?
Діти: Від Буратіно.
Вихователь: Правильно.Давайте його, прочитаємо (вихователь відкриває лист і читає): “Діти, допоможіть!Хитра Лисиця Аліса й Кіт Базиліо викрали Золотий ключик і сховали його”.
Вихователь: Ну, щодітки, допоможемо Буратіно відшукати Золотий ключик.
Діти: Так.
Вихователь: Ну, тодів дорогу.
Діти рухаються по групі.
Вихователь: Ми з вамиприйшли на лісову галявинку, давайте розглянемо її краще (перед дітьми плакат знамальованою галявиною, на якій зображені гриби, ягоди, квіти, ялинки). Що на нійросте?
Діти: Квіти, ягоди,гриби, ялини.
Вихователь: Давайтеїх порахуємо й підберемо потрібні цифри.
Діти рахують і підбирають необхідні цифри.
/>
Малюнок 1
Вихователь: На галявиніє ключик?
Діти: Немає.
Вихователь: Тоді намнастав час відправлятися далі.
Діти рухаються по групі.
Вихователь: Подивіться,що в нас спереду.
Діти: Геометричні фігури.
Вихователь: Фігуриграли на галявині й забруднили свій одяг, випрали її й висушили. Прийшов час йогоприміряти, але вони не пам'ятають де, чий одяг. Допоможемо розібратися фігурам?
Діти: Звичайно!
Діти вибирають фігуру, називають її, підбираютьдля неї “сукню” і називають, з яких фігур складається ця “сукня”.
/>
Малюнок 2
Діти: Це циліндр, платтядля циліндра складається із двох кіл і одного прямокутника.
Це куб, “плаття" для куба складається з 6квадратів і т.д.
Вихователь: Молодці,дітки, допомогли фігурам. Але нам пора.
Діти рухаються по групі.
Вихователь: А спередуболото. Перейти через болото можна тільки по купинах, на яких написані цифри. Ітими будемо в прямому порядку від 1 до 10.
Діти крокують по купинах і рахують.
Вихователь: Молодці,перебралися на інший берег. А спереду дві галявинки. Давайте їх розглянемо й зрівняємо.
Діти розглядають предмети на галявинах і порівнюютьїх по величині.
/>
Малюнок 3
Діти: На першій галявинірічка широка, а на другий вузька.
На першій галявині потяг довгий, а на другий короткийі т.д.
Вихователь: На ційгалявині стоїть будиночок, у будиночку живуть геометричні фігури. Вони вийшли погуляти,а коли повернулися, не змогли знайти свою квартиру? Допоможемо їм?
Діти: Так.
Вихователь: Як називаєтьсяцей будинок?
Діти: Таблиця.
Вихователь: Як називаютьсяповерхи в будинку?
Діти: Рядки.
Вихователь: А квартири?
Діти: Стовпчики.
Вихователь: Які фігуриживуть на першому поверсі? На другому? На третьому?
Діти: Трикутник, квадрат,коло.
Вихователь: Якого кольоруфігури живуть у першому стовпчику? У другому? У третьому? У четвертому?
Діти: Червоні, жовті,зелені, сині.
Вихователь роздає геометричні фігури дітям,і вони поміщають їх в потрібну “квартиру”.
/>
Малюнок 4
Вихователь: Фігуривам дякують. Діти, а на цій галявині є золотий ключик?
Діти: Немає.
Вихователь: Тоді даліпродовжимо дорогу. Але спереду дороги немає. Нам потрібно повернутися й знову перейтичерез болото. Але тепер ми будемо йти у зворотному порядку від 10 до 1.
Діти крокують по купинах і рахують у зворотномупорядку.
Вихователь: Подивіться,який гарний метелик летить. Давайте поспостерігаємо за його польотом.
Діти сідають за столи, беруть лист із розлініянимиклітинами й намальованим метеликом.
/>
Малюнок 5
Вихователь: Метеликполетів і сів на середину листка.
Метелик полетів на одну клітину нагору.
Метелик полетів на одну клітину вправо.
Де виявився метелик?
Діти: У верхньому правомукутку. І т.д.
Вихователь: Спостерігаючиза метеликом, ми заблукали. Давайте за допомогою геометричних фігур викладемо доріжку,яка нас приведе до Золотого ключика.
З яких фігур буде складатися доріжка і як воничергуються за формою.
Діти: Коло, трикутник,квадрат.
Діти викладають доріжку.
Вихователь: Діти, доріжка привела нас до будинку.У цьому будиночку і захований Золотий ключик, але на дверях вісить замок. Замоквідкриється, якщо ми впораємося ще з одним завданням.
/>
Малюнок 6
Вихователь показує картину із зображенням будиночкавикладеного з геометричних фігур.
Вихователь: Уважнорозглянете цю картину й запам'ятаєте. Вам необхідно кожному по пам'яті викластина своїх столах таку ж картину.
Діти викладають картину.
/>
Малюнок 7
Вихователь: Молодці,діти! Подивіться, замок відкрився, а за дверима дійсно Золотий ключик. Ви правильновиконали завдання й допомогли Буратіно знайти Золотий ключик. Що вам найбільше сподобалосяв нашій подорожі? А що вам здалося самим важким?
Для виявлення рівня вмінькожної дитини ми склали таблицю, у яку помістили результати відповідей дітей накожне завдання заняття.
Оцінка результатів завданняпо рівнях.
Низький — 0-4 балів;
Середній — 5-9 балів;
Високий — 10-12 балів.
Виходячи з результатівтаблиці ми бачимо, немає жодної дитини, яка б відповіла вірно на всі запитання(0%);
частково виконали завдання,9 дітей або 100% з них:
— 3 дітей (33,3%) із середнім рівнем умінь
— 6 дітей (67,7%) з низьким рівнем умінь.
Особливо важко далисядітям відповіді на запитання 3 і 4 завдання. Діти при відповіді на питання цих завданьповодилися розгублено, плуталися у своїх відповідях. Олексій С., Віка К., Віка Д.,Євген Б., Олег С., не змогли вчасно відповісти яке число більше і яке менше 4 на1, тому відповідь на це запитання ним не була зарахована.
При відповіді на питання4 завдання 6 дітей (Віка К., Віка Д., Данило С., Євген Б., Олена П, Олег С) відповіли,що більше більших гусаків, а менше маленьких гусенят. Це говорить про те, що ізцими дітьми мало ведеться робота з визначення незалежності числа предметів від їхньоївеличини. Причому ця робота не повинна обмежувати тільки заняттями по математиці,але й здійснюватися й у вільній ігровій діяльності дітей.
За результатами завданьми склали діаграму (Рис.1) з якої видно які завдання викликали труднощі у дітей.
/>
Рис.1 Результати якостівиконання завдань констатуючого етапу експерименту
Виходячи з результатівконстатуючого етапу експерименту ми намітили для себе подальшу роботу з використаннямосвітньо-виховних занять для вивчення їх впливу на вміння самостійно застосовуватиматематичні знання дошкільників 5-го року життя при підготовці до навчання у школі.2.2 Вплив освітньо-виховних занять нарівень сформованості математичних знань дошкільників
Для підвищення рівня намибула розроблене освітньо-виховне заняття з математики.
Тема: План (карта подорожей)
Програмні завдання:
Формувати вміння орієнтуватися за елементарнимпланом, правильно визначати взаємне розташування предметів у просторі
Формувати вміння будувати найпростіші геометричніфігури з паличок і ниток на площині стола, обстежити й аналізувати їх зорово-дотичнимспособом.
Закріпити лічбу у межах 5, формувати уявлення прозворотний рахунок.
Матеріал:
Демонстраційний — іграшки, квитки в театр, таблицяіз планом, набір цифр від 1 до 5.
Роздавальний — рахункові палички, нитки.
Хід заняття.
1. Гра «Театр»
Вихователь: Діти, сьогодні ми з вами відправимосяв театр звірів. Спочатку треба купити квитки. Як вас багато бажаючих! Ми будемозаходити групами по кілька людей, по п'ять.
Завдання першій групі: Хто у вашій групі перший,третій, п'ятий? (роздаю цифри).
Завдання другій групі: порахуйте від 1 до 5 (роздаюцифри).
Завдання третій групі: назвіть числа один по одному,починаючи з «хвоста» (роздаю цифри).
Вихователь: Молодці! Переверніть картку із цифрою- це запрошення-квиток у театр (зображені тварини).
Розсідайтеся на стільці, відповідно до купленихквитків.
2. Робота із планом.
Казка «Заєць і лисиця» (з використанняміграшок)
Вихователь: Жили-були Заєць і Лисиця. Набридлоїм сваритися, вирішили вони жити дружно. Запросила Лисиця Зайця в гості. Жила вонадалеко, не відразу дійдеш. Намалювала Лисиця Зайцю дорогу до свого будинку (виховательпоміщає план на дошку). Розповідайте, як дійти до Лисиці.
(Діти аналізують план разом з вихователем)
Вихователь: Скільки доріг веде до будиночка Лисиці?
Схотілося Зайцю викупатися. Допоможіть йому дійтидо озера.
Вирішив Заєць почастувати Лисицю грибами. Як йомупотрапити на грибне місце?
3. Фізхвилинка.
Вихователь: уявіть, що ми йдемо до Лисиці в гості.А в лісі стільки ягід. Давайте зберемо Лисиці суниці.
Діти йшли, йшли, йшли
Суницю знайшли!
Ох, ах яка ягідка!
4. Гра «Склади фігуру»
У кожної дитини на столі по 2 мотузочки й набіррахункових паличок.
Завдання:
Складіть □ и ∆. Скільки паличок вамбуде потрібно?
Покажіть сторони □ и ∆. Скільки їх?Скільки кутів?
Зробіть із ниток Ο и 0 (овал)
Чи можна скласти їх з паличок? Чому? Чим схожіці фігури?
5. Гра «Мотузочка» (Даю товсту мотузочку,зв'язану в кільце)
Вихователь: Діти, візьміться за мотузочку рукамий утворіть Ο, 0 (овал), □, ∆.2.3 Перевірка ефективності проробленоїроботи на формуючому етапі експерименту (контрольний експеримент)
Для визначення ефективності проробленої нами роботина формуючому етапі експерименту був використаний наступний діагностичний матеріал.
Завдання 1.
Перед кожною дитиною поклали 2 листка паперу. Наодному намальовані в ряд кружечки, на іншому зображені насіння.
Експериментатор:
Це болітце з купинами, по яких будуть скакати жаби.Жабеня (воно перед вами) повинне прискакати на п'яту купину й залишитися на ній.Подумайте, як треба рахувати, щоб жабеня потрапило на п'яту купину.
Експериментатор: Підсуньтелисточки, на яких намальовані насіння. Найперші паростки з'явилися із четвертогой п'ятого насіння. Намалюйте на цих насінинах паростки.
Завдання 2 — встановленнязв'язків і відносин між числами натурального ряду.
Експериментатор. Заразпограємо в гру «Вгадай числа». Я буду називати вам числа, а ви, взявшипотрібну картку із цифрами, покажіть, яке число більше (менше) названого на 1 (називаютьсячисла 3, 2,5). Отже: яке число стоїть до 3? після 3? (Діти показують картки із цифрами2 і 4.) вгадайте, яке число більше 2 і менше 4. (Діти показують цифру 3.) вгадайте,яке число більше 3 і менше 5. (Діти показують цифру 4.)
Завдання 3 — склад числаіз двох менших.
На воротах, зробленихз фанери, прикріплюється картка із цифрою. У кожної дитини є 1 картка з однією ізцифр від 1 до 9. У ворота може пройти та пара, у якої в сумі на картках виходитьчисло, яке позначено цифрою на воротах. Цифри міняються, і відповідно до них дитиніщораз потрібно знайти собі в парі іншого гравця із цифрою, що разом з його карткоюскладе суму, рівну зазначеної на воротах. Кожна пара одержує по 2 фішки.
Завдання 4 — збереженнядискретних кількостей.
Експериментатор. Всі ви,діти, любите грати в шашки. Але сьогодні ви будете грати не так, як у справжнійгрі. У кожного на столі 2 ряди чорних і білих шашок (шашок однакова кількість, розташованівони паралельно). Яких шашок більше (менше) або їх порівно? Якщо шашок порівно,ви повинні підняти квадрат червоного кольору, якщо не порівно, то зеленого кольору.(Діти піднімають червоні квадрати.)
Експериментатор. А теперпоставте чорні шашки в стовпчик. Яких шашок більше (менше) або їх порівно? (Тимдітям, які піднімають червоні квадрати, що означає: шашок порівно, їхня кількістьне змінилася, — вручають фішки.)
Завдання 5 — лічба одиницьпо мірці, рівній декільком частинам, які фізично не поєднуються.
Експериментатор. Діти,ви любите кашу? Щоб зварити вам на вечерю смачну кашу, кухареві потрібна крупа.Але ваги на кухні зламалися, і він не зміг довідатися, скільки взяти крупи. Допоможітьйому: у нас є поліетиленові пакети, у кожний пакет потрібно насипати по 2 великікелихи крупи.
Діти із задоволенням погоджуютьсядопомогти. Експериментатор повідомляє, що є, на жаль, тільки 1 келих, але передкожним стоїть маленька чашка, 2 такі чашки становлять 1 келих. Він демонструє, щов 1 келих уміщаються 2 маленькі чашки крупи. Діти самостійно міряють крупу чашкамий віддають мішечки кухареві. Дітям, які вірно виконали завдання вручаються фішки.
Завдання 6 — залежністьчисла від величини мірки при незмінній величині об'єкта виміру.
У всіх дітей є однаковіпо довжині стрічки, але для їхнього виміру вихованці одержують різні мірки.
Експериментатор. Скількиразів вклалася мірка по довжині стрічки? Чому вийшли різні числа? (Діти пояснюють.)
Відповіді дітей оцінювалисяпо бальній системі
0 балів — дитина не виконалазавдання;
1 бал — дитина виконала завдання частково;
2 бала — дитина виконала завдання повністю.
Найбільша кількість балів,що могла би набрати дитина за результатами 6 завдань 12 балів.
Оцінка результатів:
Високий рівень — 10-12балів;
Середній рівень — 5-9балів;
Низький рівень — 0-4 бали.
Порівнюючи результатиконстатуючого й контрольного етапів експерименту (Таблиця 1) видно, що в більшостідітей намітилася позитивна тенденції до підвищення рівня сформованості математичнихзнань та вміння їх самостійно застосовувати на заняттях.
Таблиця 1. Динаміка підвищення рівня сформованості математичних знань дітей5-го року життя
№
п/п Ім'я дитини Констатуючий експеримент Контрольний експеримент
Приріст
(у балах) Загальна кіл-у балів Рівень Загальна кіл-у балів Рівень 1 Олексій С. 5 С 8 С 3 2 Андрій К. 5 С 9 С 4 3 Аня М. 6 С 10 В 4 4 Віка Д. 5 Н 8 С 3 5 Віка К. 4 Н 7 С 3 6 Євген Б. 2 Н 8 С 6 7 Леонід П. 4 Н 6 С 2 8 Данило С. 3 Н 5 С 2 9 Олег С. 3 Н 4 Н 1
Як видно з таблиці 3 дітей(34%) залишилися на тому ж рівні, 1 дитина (11%) підвищила свій рівень до високого,4 дитини (44%) підвищили свій рівень до середнього й 1 дитина (11%) залишилася натому ж рівні (низькому).
Найбільше наочно це можнапобачити на порівняльній діаграмі (Рис/ 2).
/>
//>
Рис.2 Порівняльна діаграмадинаміки підвищення рівнів математичних умінь за результатами констатуючого й контрольногоетапів експерименту
Аналіз відповідей дітейна завдання контрольного експерименту свідчить про те, що більшість дітей опанувалипрограмний матеріал по математиці й вони можуть застосовувати ці знання при рішеннізавдань на заняттях з математики, що свідчить про ефективність даної програми упідготовці дітей 5-го року життя до навчання у школі.
Більшість дітей легкорозуміли зміст практичних завдань, діти логічно діяли й доводили правильність своєївідповіді, діти намагалися вільно орієнтуватися в складних залежностях існуючихміж об'єктами виміру, мірами й числами., але на жаль, це не вдалося зробити ОлегуС, Євгену Б.
Олег на запитання завдання№ 2, сильно нервував, плутався в картках і тому не зміг дати правильної відповіді.
Данило С. Проходячи черезворота разом з Оленкою П (завдання 3) не зміг показати друге правильне число з якогоповинна вийти сума 4 (Олена показала число 2, а Данило 1).
Більшість дітей (п'ятеро)легко впоралися з 4 завданням, а в 4 дітей це завдання викликало невелике утруднення.Так, Віка К. не змогла визначити кількість шашок на столі, дівчинка сказала, щобілих шашок більше ніж чорних (Правильна відповідь порівно).
З 5 завданням впоралисявсього 3 дітей.6 дітей не змогли використовувати умовну мірку: діти пересипали впакет маленькі чашки, замість того, щоб 2 маленькі чашки висипати в один келих.
Таким чином, результатиконтрольного експерименту свідчать про ефективність проробленої нами роботи на формуючомуетапі експерименту. Необхідно відзначити те, що по закінченні нашого дослідженняробота з використання освітньо-виховних занять з математики повинна тривати, томущо не всі діти вміють самостійно застосовувати отримані на заняттях по математицізнання в нових умовах.
Висновки та методичні рекомендації
П’ятий рік життя є періодом інтенсивного ростута розвитку організму дитини. Протягом року маса тіла збільшується на 1,5-2 кг., зріст — на 6-7 см. До 5 років маса тіла складає 19 кг, зріст — 110 см., коло грудної клітини — 54 см. Інтенсивно розвивається головний мозок, удосконалюються функціїкори великих півкуль, однак вплив підкоркових центрів на поведінку дитини залишаєтьсязначним. У розвитку основних рухів дітей відбуваються помітні якісні зміни, зростаєприродність та легкість їх виконання.
Виникає та удосконалюється уміння планувати своїдії, створювати та втілювати певний задум, який, на відміну від простого наміру,включає уявлення не тільки про мету дії, а й також про способи її досягнення.
Сприйняття набуває більшої розрізненості. Дітинабувають уміння обстежувати предмети, послідовно виділяти в них окремі частинита встановлювати між ними залежності.
На основі ознайомлення з еталонами зовнішніх властивостейпредметів у цьому віці діти правильно оцінюють форму, колір, величину, просторовівідношення предметів, ритм музичних звуків тощо.
Відбуваються значні зміни у мисленні дітей. Вонипочинають виділяти загальні ознаки предметів, групувати предмети за зовнішніми властивостями,матеріалом та призначенням, розуміти прості причинні зв’язки між явищами. На більшістьзапитань діти намагаються відповісти самостійно, керуючись певним досвідом, спрямованимна з’ясування невідомого.
На п’ятому році діти активно оволодівають зв’язниммовленням, можуть переказувати невеликі літературні твори, розповідати про іграшку,картинку, про деякі події з особистого життя.
Поряд з ситуативними емоціями у дітей під впливомвиховання починають складатися почуття, які виражають більш стійке ставлення долюдей та явищ, з’являється прагнення бути корисним для оточуючих, увага до їх потреб,товариське ставлення до однолітків; формується уміння підкоряти свої бажання вимогамдорослих, початки почуття відповідальності за доручену справу, результат якої єважливим для оточуючих.
Діти п’ятого року життя здатні вже свідомо співвідноситивласну поведінку з поведінкою товаришів, оцінювати їх та свої можливості, головнимчином у практичній діяльності, допомогти однолітку, узгодити з ним дії, спрямованіна досягнення спільної мети.
У тісному зв’язку з моральними почуттями у дітейрозвиваються естетичні почуття та відносини, підвищується здатність відгукуватисьна образний зміст пісні, картини, ілюстрації, казки та розповіді, вірша, яскравопроявляється співчуття до позитивного персонажа художнього твору. Діти цього вікусприймають найбільш яскраві виразні засоби, звуковисотний та ритмічний малюнок мелодії,тембр музичних інструментів, силу звучання музики, ритм вірша; впізнають та запам’ятовуютьвірші, п’єси, вірші, прозу; можуть інтонаційно чисто співати, ритмічно рухатись,передавати образи у малюнках та ліпці.
У дошкільному віці закладаються основи знань, необхіднихдитині в школі. Математика являє собою складну науку, яка може викликати певні труднощіпід час шкільного навчання. До того ж далеко не всі діти мають схильності й маютьматематичний склад розуму, тому при підготовці до школи важливо познайомити дитинуз основами рахунку.
І батьки, і педагоги знають, що математика — цепотужний фактор психічного розвитку дитини, формування її пізнавальних і творчихздатностей. Найголовніше — це прищепити дитині інтерес до пізнання. Для цього заняттяй повсякденна діяльність дітей повинні проходити в захоплюючій ігровій формі.
Цікаві завдання сприяють розвитку в дитини вмінняшвидко сприймати пізнавальні завдання й знаходити для них вірні рішення. Діти починаютьрозуміти, що для правильного рішення логічного завдання необхідно зосередитися,вони починають усвідомлювати, що така цікава задачка містить у собі якийсь«підступ» і для її рішення необхідно зрозуміти, у чому тут хитрість.
Аналіз теоретичних положень і методичних висновківдозволив надати результати дослідно-експериментальної роботи, проведеної на базіДНЗ № 2 М. Рівне по підвищенню рівня сформованості математичних знань та вміннясамостійно застосовувати їх на заняттях з математики. Була простежена динаміка змінирівня вміння в процесі експериментальної роботи. За інших рівних умов на початковомуетапі експерименту рівень розвитку дітей був приблизно однаковий. Аналіз результатівдо й після формуючого експерименту свідчить про ефективність розробленої нами методикивдосконалювання роботи. Результати дітей покращилися. Одна дитина досягла високогорівня вміння, також зросли показники середнього рівня з 67,7% до 78%, але на жальзалишилася одна дитина на колишньому низькому рівні.
У процесі роботи були замічені такі зміни: дітистали лічити предмети на відстані, поглядом, вголос вимовляючи числівники й користуючисьвказівним жестом. Діти стали більш активними, самостійними і уважними до дій рахунку,почали міркувати. Деякі помітно розширили свої знання, за рахунок спілкування вгрі і на заняттях з іншими дітьми, вони не тільки почали вирішувати завдання безусякої наочної опори, але й самостійно придумувати нові ігри з рахунковими діями,залучаючи до них і інших дітей.
Зрозуміло, дане дослідження не претендує на доситьповне, і питання залишається актуальним. Однак у плані підвищення ролі освітньо-виховнихзанять у підготовці дітей 5-го року життя до навчання у школі перероблені відоміметодичні аспекти й адаптовані для дітей середнього дошкільного віку в конкретнихумовах дитячої установи.
Виходячи з аналізу дослідно-експериментальної роботи,можна дійти висновку, що гіпотеза про те, що роль освітньо-виховних занять у підготовцідітей 5-го року життя до навчання у школі буде значимою, якщо педагогічна роботаз їхнього використання буде носити цілеспрямований і планомірний характер, якщостворити такі педагогічні умови:
1. Систематично давати дітям можливість використовуватисвої знання на практиці;
2. Сприяти самореалізації дітей у різних видах діяльності;
3. Розвивати пізнавальну діяльність дітей, через нетрадиційнийпідхід до використання освітньо-виховних занять та дидактичних ігор у педагогічнійдіяльності.
Список використаної літератури
1. Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітньогопроцесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2002. — № 11.
2. Буре Р.С. Воспитание в процессе обучения на занятияхв детском саду. — М., 1981.
3. Буре Р.С. Готовим детей к школе. — М., 1987.
4. Васильєва А.И. Совершенствование обучения в детскомсаду. — Минск, 1980.
5. Воробьева Е.Н. Изменение форм и содержания познавательнойдеятельности детей дошкольного возраста на занятиях. — Рязань, 2001. — 79с.
6. Денисюк О. У центрі уваги — раннє дитинство // Дошкільневиховання. — 2003. — № 8. — С.10.
7. Дошкольная педагогика / Под ред.В.И. Логиновой, П.Г.Саморуковой. — Ч.2. — М., 1988.
8. Горлова Н.А. Личностный подход в дошкольном образовании:стратегия и путь реализации. — М.: МГПУ, 2000. — 196с.
9. Гураш Л. Раннє дитинство: специфіка, особливості //Дошкільне виховання. — 2002. — № 1. — С.24.
10. Запорожец А. В Современная наука о детях. — М., 1995.
11. Зак А.З. Розвитие интелектуальных способностей у детей6 — 7 лет. — М., 1996.
12. Закон України «Про дошкільну освіту» // Дошк.вих. 2001 №9.
13. Зеньковский В.В. Психология детства — Екатеринбург:Деловая кн. — 1995.
14. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика.- М., 2002.
15. Коменский Я. — А. Великая дидактика // Избр. пед. произведения.- Т.1. — М., 1982.
16. Коментар до базового компонента дошкільної освіти вУкраїні. О.Л. Кононко. — К., «Д. в» 2003.
17. Кондратенко Т.Д., Котырло В.К., Ладывир С.А. Обучениестарших дошкольников. — К., 1986.
18. Кондратова В.В. Розумове виховання дошкільників. — К.,1979.
19. Кононко О. Л Психолого — педагогічні умови становленняпозиції “Я — у — Світі' в дошкільному дитинстві // Теоретико — методичні проблемивиховання дітей та учнівської молоді. — К.,; Пед. думка, 2000.
20. Кононко О.Л. Психологічний комфорт // Дошк. вих., 1996№ 5.
21. Кононко О. Л Психологічні основи особистісного ставленнядошкільника (системний підхід), — К.: Стилос, 2002.
22. Костюк Г.С. Розвиток і виховання // Навчально-виховнийпроцес і психічний розвиток особистості. — К., 1989.
23. Кулачківська С. Є., Ледивір С.О. Я дошкільник (віковіта індивідуальні аспекти психічного розвитку // Дошк. вих. — 2001, — № 9.
24. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. Педагогіка.- К., 1993.
25. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. — К., 1975.
26. Мчедлидзе Н.Б. Место игры в педагогическом процесседетского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А.В. Запорожца,А.П. Усовой. — М., 1966.
27. Мухина В. В Детская психология. — М.: ООО Апрель Пресс.- 2000
28. Новоселова С.Л. Развивающая предметная среда. — М.,1995.
29. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А.В. Запорожца,Т.А. Марковой. — М., 1980.
30. Основы педагогического мастерства: Учеб. пособие дляпед. спец. высш. учеб. заведений / И.А. Зязюн, И.Ф. Кривонос, Н.Н. Тарасевич и др.;Под ред. И.А. Зязюна. — М.: Просвещение, 1989.
31. Павлова Л. Малыш начинает ходить и говорить // Дошкольноевоспитание. — 2000. — №3,5,7.
32. Педагогика раннего возраста, / Под ред.Г. Г. Григорьевой,Н.П. Кочетовой, Д.В. Сергеевой. — М.: Академия, 1998, — 336 с.
33. Плохій З.П., Дьоміна І.С. Методичні рекомендації дляпрацівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К.,1988.
34. Програми «Малятко», «Дитина», — К., «Богдан», 2003.
35. Про дошкільну освіту: Закон України. — К., 2001.
36. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальномузакладі. Інструктивно-методичний лист МОН України (№1/9-434 від 01.10.2002) // Дошкільневиховання. — 2002. — № 10.
37. Психология воспитания / пед. ред.В.А. Петровского.- М.: Аспект — Пресс, 1995.
38. Рыжова Н.А. Развивающая среда дошкольных учреждений.- М., 2003.
39. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997.
40. Содержание и методы умственного воспитания дошкольников/ Под ред.Н. Н. Поддьякова. — М., 1980.
41. Смирнова Є. О Психология ребенка от рождения до семилет. — М.: Школа — Пресс, 1997.
42. Сорокина А.И. Умственное воспитание в детском саду.- М., 1975.
43. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки:Навчальний посібник. — К.: Академвидав, 2005.
44. Усова А.П. Обучение в детском саду. — М., 1981.
45. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. Т.1/Сост.С.Ф. Егоров. — М.: Педагогика, 1998 г.
46. Хохрякова Ю.М. Методика развития предметной деятельностив раннем возрасте. — Пермь.: ПГПУ 2001. — 233с.