Кримiнально-правовi заходи щодо затримання злочинцiв у дiяльностi ОВС

Кримнально правов заходи щодо затримання злочинцв у дяльност ОВС. Вступ Глава 1 нститут затримання злочинця у систем обставин, як виключають злочинн вчинки 1 сторко-правовий нарис формування кримнального законодавства про затримання злочинця 2 Затримання та його мсце у систем заходв обмеження вол Глава 2 Кримнально-правова характеристика нституту затримання злочинця 1

Поняття ознаки особи пдлягаючо затриманню 2 Приводи та пдстави затримання злочинця 3 умови правомрност затримання злочинця Глава 3 Кримнально-правов наслдки застосування заходв необхдност затримання злочинця 1 Пдстави умови правомрност заподяння шкоди злочинцю при затриманн Заключення. Список використано лтератури. Додатки. Вступ Найголовншаа цннсть у нашому сучасному суспльств людина, честь, гднсть, свобода недоторкансть

Ст. 3 Конституц Украни вд 28 червня 1997р Недоторкансть особи охороняться державою, Конституцю, законами ншими нормативно-правовими актами. В Закон украни Про млцю говориться, що правоохоронн органи повинн забезпечити захист законних нтересв громадян . За останнй час, передан гласност випадки грубого порушення законност у дяльност правоохоронних органв, що пов язан з недодержанням принципу презумпц невинуватост, порушеннями прав пдозрюваного обвинуваченого

на захист, незаконними арештами, змушеними ззнаннями т Проблема недоторканост особи стала особливо актуальною у наш час, час економчно полтично нестабльност, величезного зростання злочинност, прикувала до себе увагу не тльки юриств, але простих громадян. Сьогодн ми стомо на шляху становлення розвитку правово держави. На наших очах при нашй безпосереднй участ створюються нов закони, мняться законодавча база, що повинна

вдображати у соб не тльки основи правово держави, але знаходитися у тснй гармон з нормами мжнародного права, вдповдати його вимоз. Певно, що стрижень нашо держави взамовдносини держави та особи, забезпечення свобод. Необхдно памятати, що правову державу можна назвати такою, коли в нй чтко виражен закрплен так ознаки 1 Вдображення правом дйсно вол народу 2 Право засноване на гуманних загальнолюдських принципах, воно безпробельно та без суперечностей 3 Верховенство закону суворе пдпорядкування йому усх службових

особ та громадян на основ рвност перед законом 4 Вдповдальнсть держави перед громадянами щодо забезпечення хнх прав, при наявност ефективного механзму захисту цих прав 5 Чткий розподл влади на законодавчу, виконавчу, судову неприпустимсть обднання х в одному орган Як видно, з вищенаведеного кожна ознака вплива прямо або побчно на положення особи у держав, у тому числ у сфер кримнального судочинства. Правова реформа держави включа у себе перегляд кримнально-процесуального

законодавства. мета створити ряд додаткових гарантй недоторканост особи особистого життя громадян у кримнальному судочинств забезпечити звуження перелку правопорушень, що тягнуть за собою кримнальну вдповдальнсть бльш широке застосування тих видв покарань, що не застосовують позбавлення вол. Ця реформа повинна виршити деяк моменти, пов язан з нститутом затримання. Щодо мого погляду, необхдно переглянути питання, що стосуються порядку затримання пдозрюваного приватними

особами допущення захисника до участ у процес з моменту затримання негайно доставки затриманого до прокурора або у суд для допиту виршення питання про необхднсть правомрность затримання та н. у новому кримнально-процесуальному законодавств повинна бути проведена полтика щодо гуманзац запобжних заходв. Розроблен включен запобжн заходи, що стали б альтернативою арешту наприклад, домашнй арешт, пдписка про належну поведнку, застава таке нше. Заключення пд варту повинно стати виключною мрою припинення,

застосовано до суду лише при здйсненн найбльш небезпечних злочинв. Заборонити застосування цього запобжного заходу до певно категор осб вагтн жнки, тяжкохвор, неповнолтн, престарл. Необхдно також, переглянути сам пдстави утримання пд вартою. Вони не повинн бути скерован на одержання вимушених ззнань. Адже мета затримання або арешту позбавлення вол, що б уникнути здйснення нових злочинв з боку дано

особи, не дати йому переховатися, завадити робот слдства, дзнання або суду щодо встановлення стини при розбор даного правопорушення т Але утримання пд вартою у нашй систем ВТу порушу ус права свободи людини, воно принижу честь, лома психку, змню, у ненайкращу сторону, характер. Тому необхдно провести реформування у виправно-трудовому прав. Також мета правово реформи пдвищити роль суду, пдняти його незалежнсть.

Перш кроки у цьому напрямку уже зроблен. Так Конституцю украни суди надлен широкими повноваженнями. Доцльно видлити слдчий апарат у окрему структуру незалежну вд мсцевих органв. Щодо мого погляду, це забезпечить те, що питання про затримання або заключення пд варту т або ншо особи, як звльнення ъъ вд цих запобжних заходв буде виршуватися у вдповдност з обставинами дла щодо внутршнього переконання слдчого без будь-якого втручання, тобто з боку нших службових осб органв.

Правова реформа також повинна торкнутися прокуратури адвокатури. нститути затримання та запобжних заходв розглядаються в данй робот в аспект захисту прав людини подальшого удосконалення гарантй недоторканост особи. Адже людина при затриманн позбавляться права свободи, але зберга багато нших повноважень, з яких складаться право недоторканост особи. Глава 1 нститут затримання злочинця у систем обставин, що виключають злочиннсть вчинку. Спробу сформулювати теоретично обгрунтувати систему доказв, достатнх для затримання

або арешту, вжив Ч. Беккаря у вдомому трактат, який вийшов у 1764 роц 11 Ч Беккария О преступлениях и наказаниях М. Юриздат, 1939г. 2 И.С. Тишкевич Право граждан на задержание преступника. Минск, 1972г Розроблений м перелк доказв з деякими поправками доповненнями був включений до законодавства ряду вропейських кран, у тому числ у росйський Статут кримнального судочинства 1864 року.

Цей перелк, згодом, з деякими змнами був перенесений до КПК РРФСР 1923 року. Пзнше вн був збережений, у значнй мр, у КПК 1958р. Таким чином, ми мамо дло з давнм нститутом кримнально-процесуального права, висхдним своми витоками до теор легальних доказв. Його формальна означеннсть дозволя уникати довльних затримок. Вперше, питання про затримання злочинця було порушено у

КК РРФСР у 1922г. В ст. 145 цього першого радянського кримнального кодексу встановлювалась вдповдальнсть за вбивство особи, яку затримано на мсц здйснення злочину, з перевищенням необхдних для його затримання мр. За цю ж статтею передбачалася вдповдальнсть за заподяння тих же наслдкв при перевищенн меж необхдно оборони. Таким чином, перевищення мр при затриманн злочинця прирвнювалося щодо свойого покарання до перевищення меж необхдно оборони. у основних засадах кримнального законодавства

СРСР союзних республк 1924 р. та прийнятих у 1926-1928 рр. кримнальних кодексах про заходи щодо затримання злочинця нчого не говорилося, що внесло неозначеннсть у це питання. Розумння даного питання було таким - Якщо при затриманн злочинця йому заподяна шкода з перевищенням мр, необхдних для затримання, то покарання наста не за статтями про вдповдальнсть за перевищення меж необхдно оборони, а як за звичайний злочин проти життя здоровя.

33 М. Шаргородский, Л. Козак Новий уголовный кодекс УССР. Харьков, 1927г. А. Б. Врувлевский КримнальнийКарнийУголовныйУголовний кодекс. Коментар. М 1928 г. Яснсть внес Пленум Верховного Суду СРСР вд 23 жовтня 1956р що у п. 5 постанови розяснив д, застосован потерплим або ншими особами щодо затримання злочинця з метою доставки його у вдповдн органи влади, як правомрн, прирвнюються до

необхдно оборони 44 Збрка постанов Пленуму Верховного Суду СРСР 1924-1963гг. М 1964, стор. 185. Кримнальний кодекс уРСР у ч. 3 ст. 15 встановив, що д здйснен потерплими та ншими особами безпосередно псля здйснення посягання з метою затримання злочинця правомрними прирвнюються до необхдно оборони, якщо вони були необхдн для затримання вдповдали небезпец посягання та обстановки затримання злочинця. у ст.

16 указу Презид Верховно Ради СРСР вд 26 липня 1966р. Про пдсилення вдповдальност за хулганство говориться, що д громадян, спрямован на припинення злочинних посягань затримання злочинця, правомрними не тягнуть за собою кримнально або ншо вдповдальност, навть якщо цими дями була вимушене, заподяна шкода злочинцю . Виходячи з цих норм, можна зробити висновок, що певний крок в област правового регулювання дяльност

громадян, направлено на припинення, попередження злочинв був зроблений. Заходи щодо затриманню злочинця та захисн д дуже схож мж собою. Оборона затримання мають активний характер дину мету попередження припинення нанесення шкоди нтересам, охоронюваним законом. Вдокремлювальна особливсть заходв затримання та захисних дй перебу у тому, що перш мають бльш широк меж у час, тобто право на необхдну оборону виника в момент появи реально загрози

нападу, а право на затримання може виникнути до появи права на необхдну оборону приготування, замах. Затримання його мсце у систем заходв обмеження свободи. Затримання - короткочасне позбавлення вол особи, пдозрюваного у здйсненн злочину, без санкц прокурора постанови суду. Затримання заподю певн моральн страждання та стотн обмеження у правах обмеження у сплкуванн, розпорядженн майном, пересування, пдтвердження обшуку, пдрив репутац, як у трудовому колектив, так

у суспльств. Враховуючи все це, необхдно памятати, що до затримання треба вдаватися тльки у виняткових випадках на вагомих пдставах. ншими словами затримання повинно бути законним обгрунтованим. При затриманн, протягом 72 годин господарем положення млця. Пдозрюваний, позбавлений юридично допомоги з боку захисника, не може отримати тямущу юридичну пораду, дух його зломлен, нердко людина знаходиться у повнй розгубленност, особливо якщо вн дйсно не винуват.

А в результат вн дасть неточн показання, часто оговорю себе або пода неправдиву нформацю, яка перекручу обставини дла. у ст. 1 Положення про короткочасне затримання осб, що пдозрюються в здйсненн злочину, зазначен мета затримання 1 Зясування причетност затриманого до злочину 2 Розвязування питання про застосування до нього запобжних заходв утримання пд вартою Однак мета затримання визначен не зовсм точно, адже ус ц питання можна з ясувати без затримання кнцево,

коли людина затримана, то зясовувати х бльш зручно легше. На мй погляд, цл затримання необхдно формулювати у бльш вузькому змст. Тут можна заперечити, сказавши, що щоб з ясувати усх ц питання необхдно певний час, а за цей час людина, якщо його не затримати може переховатися. Але спвробтники млц надлен певними професйними знаннями досвдом, щоб швидко оцнювати людину, ситуацю без помилок застосовувати ршення.

Мета затримання у деяких аспектах спвпадають з цлями запобжних заходв Запобгання ухилення вд дзнання, попереднього слдства суду, припинення його злочинно подальшо дяльност та нше. Поняття обмеження свободи складаться з 1 Покарання за здйснене правопорушення позбавлення вол, як кримнальне покарання, адмнстративний арешт, дисциплнарний арешт 2 Превентивна процесуальна мра 3 Примусове примщення особи до медичного або виховно трудово установи,

як мра захисту 4 Примусове примщення осб у психатрчн установи для проведення експертиз по кримнальним цивльним справам 11 . Л. ПетрухинПетрухн Недоторкансть Особи примушенняпримуспримушування ву кримнальномукарному процес. М. Наука, 1989 - 256 зз. Кожна людина ма право на свободу та особисту недоторкансть. Нхто не може бути заарештований або триматися пд вартою накше, як за вмотивованим ршенням суду тльки

на пдставах та у порядку встановлених законом 22 ст. 29 КонституцКонсттуц УкраниУкран вд 28.06. 97р. Однак у кримнально-правовому законодавств нема такого запобжного заходу як арешт, а говориться тльки про затримання заключення пд варту. При цьому не вимагаться санкця суду або прокурора на затримання, тод як для заключення пд варту ця умова необхдна. Щодо мого переконання, необхдно дозвл суду або санкця прокурора на затримання особи.

А так поняття як затримання заключення пд варту обднати одним поняттям - позбавлення вол . Було б доцльно розробити впровадити у життя закон, який б регулював ус види обмеження свободи пдстави, строки застосування, а також субктв хнього застосування, гарант прав громадян, пдданих обмеженню свободи. Кримнально-процесуальне затримання не покарання не штрафна санкця, а превентивна мра, що застосовуться для припинення матерально правового правопорушення, тльки тод, коли особа обгрунтовано пдозрються у

здйсненн злочину. Деяк автори стояють на позиц, що захоплення доставка повинн стати складниками кримнально-правового затримання строки повинн обчислюватися з фактичного позбавлення людини вол. Затриманий не повинен розплачуватися за те, що його так довго доставляли у органи млц. Сьогодн ж захоплення доставка осб, що пдозрюються у здйсненн злочинв немов би нчийна зона , бо вони напряму не регламентован кримнально-процесуальним правом.

Кримнально-процесуальне затримання звичайно переду обранню запобжного заходу. Звичайно , тому що згодом мра припинення може бути не обрана або не повязана з заключенням пд варту. Якщо мра припинення не обрана або не пов язана з позбавленням вол, утриманням пд вартою, той час затримання повинно включатися у строк покарання у спввдношенн 11, якщо покарання позбавлення вол 31, якщо покарання виправн роботи. Глава 2 Кримнально-правова характеристика нституту затримання злочинця.

Ознаки, що характеризують затриману особу особа,яка почала скоювати або скола злочин. Так, одним з головних ознак затримання те, що затриманим може бути тльки злочинець. Мен здаться, що таке формулювання не зовсм правильне. По-перше, тльки суд визна виннсть людини у здйсненн злочину таким чином зводить його у ранг злочинця , ншими словами не всякий, що скою суспльно-небезпечний вчинок, злочинець.

По-друге, не кожний, що скою суспльно небезпечний вчинок субктом злочину злочин скою малолтнй, неосудний. На мй погляд, замсть термну злочинець пдйшов б термн особа, що скола суспльно небезпечний вчинок . Друга ознака особа, що скола суспльно небезпечний вчинок повинна бути явною очевидною. ншими словами, особа, здйснююче затримання, повинно бути твердо переконана, що менно дана особа, скола дане правопорушення. Переконання повинно будуватися не на теор здогадках, а на пдстав чтких даних.

Висновок громадянина про здйснення очевидного злочину повинен грунтуватися на дност двох умов 1 його обзнансть про заборону того або ншого вчинку кримнальним законом 2 наявнсть нформац про те, що даний злочин сконий або скоються. Тльки за наявностю цих умов зводиться до мнмуму можливсть помилки. Пдстави затримання. Одним з гарантв недоторканост свободи особи та, що особа, яка пдозрються у здйсненн злочину, може бути затримана тльки у випадках передбачених законом. строго регламентован кримнальним

кримнально-процесуальними кодексами пдстави затримання громадянина. Ц пдстави нщо нше, як набр певних доказуючих ситуацй , що за наявностю хоча б одн з них, на думку законодавця, достатньо, що б запдозрити особу у здйсненн злочину затримати його. Розглянемо кожне з, означених у закон, пдстав 1. Особу застигнута при здйсненн злочину або безпосередньо псля його здйснення. Як правило, службов особи, орган дзнання, попереднього слдства або прокуратури

рдко застигають особу при здйсненн злочину. Тому дана пдстава адресована особам, що здйснюють фактичне затримання особи захват . Застигнуто означа раптовсть його затримання, а також припиняючий швидкоплинний характер захвату . Але дане формулювання ц пдстави залиша вдкритим питання чи можна застигнути затримати особу при приготуванн та замаху на злочин. у росйському КПК чтко регламентуться цей момент, тобто у ньому допускаться можливсть затримання при безпосередньому

приготуванню до злочину . Деяк автори вважають, що дане тлумачення необхдно вдновити у нашому КПК. Адже щодо свойого характеру ц д можуть бути такими, що при спостереженн за ними, не залишаться сумнвв у намр особи скоти злочин тому треба визнати допустимим затримання цих осб, тобто ризик затримання особи не причетно до злочину тут зведений до мнмуму. З даним поглядом не можна погодитится, уже тому, що ризик затримати невинну особу все ж хоча мнмальний,

але , а це суперечить конституцйним гарантям свободи громадян. До того ж, як говорилося ранше, затримання здйснюють або громадяни, або рядов робтники млц, що, прибувши на мсце под, повинн дяти швидко та ршуче м нколи розбиратися дйсно особа приготовувалась до здйснення злочину або ж це субктивна думка громадян. По-друге, як правило, ц особи юридично не грамотн, що заважа м правильно оцнювати ситуацю. Ряд авторв пропонують доповнити закон наступним формулюванням затримання

особи, яка готовиться до здйснення особливо тяжкого або тяжкого злочину, допустимо, якщо спостереження за дями, що скоюються, сам по соб або у сукупност з ншими даними дадуть пдставу вважати, що злочин буде доведений до кнця .1Але це формулювання просто юридично неграмотне. Адже основн вимоги до закону це стислсть та однозначнсть у тлумаченн, без будь-яких допустимо якщо . Щодо мого погляду, нема потреби, у будь-яких добавках до дано пдстави, тобто саме приготування та

замах стад здйснення злочину являються кримнально-караючими дяннями. Другий момент закон допуска також затримання безпосередньо псля здйснення злочину. Слово безпосередньо означа, що затримання здйснються у ход короткого термну часу псля здйснення злочину або пд час переслдування. Якщо ж особ вдалося переховатися, то затримання проводиться уже за ншими пдставами, як ми розглянемо пзнше. Деяк автори, зокрема, Тишкевич .

С Дубинский А. Я Петрухн . Л. Вважають, що особа псля здйснення злочину уже не може бути застигнута ставить питання про допустимсть затримання не вдразу псля здйснення злочину, а у межах встановленого законом строку давност кримнального переслдування ст. 48 КК украни. наводять так приклади якщо особа несподвано впзнала злочинця згодом псля здйснення злочину, то вона повинна мати можливсть затримати його або звернутися у млцю з проханням про затримання.

Ну що ж, можна тльки привтати творчий пдхд авторв до даного питання та х бажання поширити пдстави затримання. Але я вважаю належним нагадати даним авторам, що окрм першо пдстави закон передбача ще ряд пдстав, даний приклад якраз пдпада пд другу пдставу Очевидц, у тому числ потерпл, прямо вказують на дану особу як на сковшу злочин. у данй пдстав вдразу оберта увага на себе той факт, що показання очевидцв або потерплих законодавець да у множин. Адже очевидець або потерплий може бути один.

Таким чином, спираючись на букву закону можна сказати, що повдомлення одного очевидця або потерплого недйсним. Хоча на практиц це ствердження не ма такого категоричного вигляду, бо виника маса ситуацй, коли один очевидець або потерплий володють достатнми вдомостями, що х можна вважати переконливими для затримання. Другий спорний момент перебу у тому, що на даному етап потерпл ще такими офцйно не являються, бо нема мотивовано постанови про освдчення особи потерплою.

Тому термн потерплий доцльно замнити на особу, яка постраджала вд злочину . Очевидц, у тому числ потерпл, повинн прямо вказати на особу, яка скола злочин, тобто жодн ймоврн, припустим повдомлення не прямою вказвкою. На пдозрюваному або на його одяз, при ньому або у його житл виявлен явн слди злочину. Як правило, дана пдстава не носить раптовий характер. Нажаль, кримнально-процесуальне законодавство не да чткого визначення слдам злочину дане поняття мститься

у кримналстиц. у кримналстичному вченн про слди розрзняють слди у широкому вузькому змст слова. До першо групи слдв вдносяться будь-як матеральн наслдки, пов язан з подю злочину кров, уламки розбитого скла, микроволокна та нше. До друго групи вдносяться слди, в яких передаються ознаки хнього обкту, що залишив механзм хнього утворення слди взуття, транспортних засобв, рук т. У даних визначеннях не порушен предмети злочину реч матерального свту при вдкритт яких зявляться необхднсть

у затриманн особи, пдозрюваного наприклад виявлення ножа, викрадених предметв т. На мй погляд, формулювання пдстави не зовсм повне його необхдно поширити додавши явн слди або предмети злочину . нш дан пдстави, що дають пдозрювати особу у здйсненн злочину. Вдокремлювальна особливсть ц пдстави перебу у тому, що ц дан застосовуються тльки у сукупност хоча б з одним з обставин n Замах особи, пдозрюваного на втечу n

Вдсутнсть у пдозрюваного постйного мсця проживання n Не встановлення особистост пдозрюваного Пд ншими даними законодавець розум фактичн дан, повдомлен потерплими, свдками, що не були очевидцями злочину, або пдозрюваного, обвинуваченого матерали експертизи, оперативн дан, явка з повинною. Цкавою думка росйських юриств, зокрема, професора . Петрухна, В. Вольского, що пропонують внести у пдстави затримання пдозрюваного явку з повинною, а також

ситуац, коли дан про особу, що готу або що скола злочин, отриман в результат оперативно-розшукувальних заходв . 11 В. ВольскийВольський Затримання, як мразасб процесуального примушення примусу примушування Законнсть1996г. 11 . Л. ПетрухинПетрухн Недоторкансть Особи примушенняпримуспримушування ву кримнальномукарному процес. М. Наука, 1989г. Затримання, як процесуальна мра примушення при явц з повинною, можлива тльки при здйсненн

тяжкого злочину. Як показу практика, частше явка з повинною або не знаходить свого пдтвердження у ход попереднього розслдування викликан особистою зацкавленстю або свдчать про д, що за свом характером малозначними. На мй погляд, цього робити не можна, тобто явка з повинною не доказом вини заявника не переводить його у статус пдозрюваного. Нердко заявники дають неправдив показання, з метою приховати нший злочин або, переслдуючи нш нтереси, тому явка з повинною вимага ретельно переврки якщо вона пдтвердиться, то зявляться

нш пдстави до затримання показання очевидцв або потерплих, виявлення слдв злочину та нше. Не можна погодитись з ствердженням, що фактичн дан, що встановлюють пдстави затримання у момент його фактичного здйснення не доказами у процесуальному змст слова, тобто вони отриман не з кримнально-процесуальних джерел. Справа у тому, що докази нколи не витягаються з кримнально-процесуальних джерел, а тльки закрплюються у них псля ретельного вдбору, аналзу обробки, тобто одержують юридичну чиннсть.

Певно, що докази, як стали пдставою до затримання не доказами вини затриманого, але на хнй пдстав ми переводимо особу в розряд пдозрюваного. Бльшу складнсть пода доведення пдстав затримання за допомогою негласних оперативних вдомостей, як у момент фактичного затримання, так при складанн протоколв про нього. Складнсть поляга у тому, що утримання оперативних вдомостей не може бути доведене до затриманого, негласн оперативн дан не вдображаються у матералах кримнально справи, недосяжн вони прокурорському судовому

нагляду. Деяк проблемн питання виникають при складанн протоколу затримання. Так, у протокол затримання, досить часто, не вказуються пдстави затримання. Адже право громадянина знати за яко пдстав вн затриманий виплива з конституцйного права недоторканост особи, а також з принципу права нхто не може бути пдданий арешту, затриманню або вигнанню 22 ст. 9 Загально Декларац Прав Людини, прийнятою Генеральною

Асамблею ООН 10 грудня 1948г Пдстави затримання злочинця за кримнальним правом. 1. Фактична пдстава позбавлення особи особисто свободи ст. 106 УКК украни. Деяк автори роблять заключення, що необхднсть негайно дставки злочинця органам влади, як фактична пдстава його затримання ма мсце там, де вн - захоплен на мсц здйснення очевидного злочину - сковши його, виклика небезпеку для окремих громадян, суспльства, держави - переховався з мсця злочину

- виявив прагнення до втеч вдсутнсть, хоча б одного з цих умов, не да приводу до затримання. 33 Ю. В. БаулинБаулн Обставини, що виключають злочиннсть вчинкудяння. Харкв Основа, 1991г. З цю думкою не можна погодитись. Припустимо, злочинець не затриманий на мсц здйснення злочину, а виявлений у ншому мсц при ньому або у його житл присутн явн слди злочину. А це, як вдомо, пдставою до затримання злочинця.

Бльш того, Ю. В. Баулн прямо говорить, що нема необхдност затримувати особу, що скола необережний злочин, якщо вдома особистсть вона не вжива заходв по приховуванню вд органв правосуддя. 44 те жеж Але якщо особа, наприклад, скола такий злочин, як вбивство по необережност, необережне нанесення тяжких тлесних ушкоджень орган млц вимушений затримати людину з метою зясування обставин дла. Хто може поручитися, що особа не ма намр переховатися вд органв правосуддя. нше дло, що до дано особи

не доцльно застосовувати мру припинення утримання пд вартою . 2. У вдповдност з кримнальним законодавством правовою пдставою затримання злочинця здйснення особою злочину. Але не будь-якого злочину. Особа повинна скоти такий суспльно небезпечний вчинок, що н у кого не виклика сумнви його злочинний характер. ншими словами злочин повинен бути очевидним. 3. Немаловажну роль вдгра ступнь громадсько небезпеки здйсненого вчинку.

Громадянин, що припиня злочинний вчинок затриму злочинця виходить не з кримнально-правово характеристики злочину, а з сво внутршньо правосвдомост. Виходячи з цього, злочин доцльно подлити на дв групи А з великим ступенем громадсько небезпеки, спрямован на абсолютн цнност власнсть, життя, здоровя т Б з невеликим ступенем громадсько небезпеки, як не завдають велико шкоди просте хулганство Дане длення необхдно при визначенн меж заподяння шкоди злочинцю при затриманн.

Баулн Ю. В. пдда критиц таку пдставу правомрност затримання як - небезпеку ухилення злочинця вд кримнально вдповдальност - мотивуючи тим, що це прерогатива органв влади - здйснення особою тяжкого злочину мотивуючи тим, що дану пдставу не можна видляти в якост самостйно. Баулн Ю. В. видля наступн пдстави 1 здйснення очевидного злочину 2 необхднсть негайно доставки злочинця до органв влади Але при цьому вн не мотиву, чим викликана необхднсть доставки особи до органв влади.

Адже мета ц д поляга у тому, щоб затримана особа не могла переховатися вд органв влади, пти вд вдповдальност за здйснений вчинок. Обктивна сторона затримання злочинця включа 1 Д, направлен на позбавлення злочинця особисто вол . Ц д можуть бути, як фзичними, так психчними. А обктивн умови затримання мсце, час, обстановка Б короткочасний характер затримання безпосередньо псля здйснення посягання 2

Результат, що досягаться при вплив громадянина як правило - це позбавлення особисто вол 3 Причинний звязок. Заподяння шкоди злочинцю при затриманн без пдстав незаконним. Ршення про заподяння шкоди злочинцю громадянин прийма самостйно, в результат зставлення свох сил, засобв та можливостей, тобто в залежност вд обстановки. Обстановка ма сво види, наявнсть яких стотно вплива на кримнально-правову оцнку дяльност громадянина. Обстановка бува 1

Сприятливою коли субкт ма явну перевагу в сил, засобах затримання, клькост осб, здйснюючих затримання 2 Несприятливою коли сили засоби рвн або злочинець ма перевагу Таким чином, тльки в другий ситуац виправдовуться заподяння шкоди злочинцю. Одн пдстави злочинець намагався переховатися недостатньо для заподяння шкоди . Ще одна особливсть д, що заподяли шкоду злочинцю, будуть правомрн тльки у тому випадку, якщо вони мали

свою метою затримати злочинця доставити його органам влади. Якщо в процес затримання злочинця була заподяна шкода третм особам, то так д необхдно розглядати, як крайня необхднсть, або по необережност. Саме ж заподяння шкоди не може бути необмеженим. Воно повинно вдповдати небезпец посягання обставинам затримання. Мотив мета затримання злочинця. Встановлення мотиву ма важливе кримнально-правове значення, тобто мотив

частиною само мети затримання злочинця. Деяк автори, зокрема Баулн Ю. В стверджують, що мотив визнача саму мету затримання злочинця, а основною метою затримання доставка особи, що скола суспльно небезпечний вчинок до органв влади. Дан ствердження вказують на вузький пдхд авторв до дано тематики. Мотив може рзко вдрзнятися вд мети затримання. Наприклад, мотив припинити суспльно небезпечну дяльнсть,

а мета повернути предмети власност, вдновити порушений громадський порядок. Звичайно мотив спонукання, як заохочуються мораллю, що вдобража суспльно-життву позицю громадянина. Не можна виключати особисту мотивацю прагнення показати свою силу, розрахунок на винагороду та нше. Сама мета може носити негативний характер, хоча самий мотив був позитивний самосуд. Мета доставки злочинця органам влади певно, ма першорядне значення, але не можна ставити питання про

незаконнсть затримання за вдсутностю ц мети. Виконання дано мети тсно повязано з принципами кримнального права, зокрема, з принципами покарання. При недодержанн даного принципу виносити вирок про незаконне затримання можна, тльки вивчивши ус обставини та мотивацйну сферу особи, що здйснила дане затримання. Наприклад, затримання з метою повернути викраден предмети, затримання особи, яка знаходиться в стан алкогольного спянння з метою припинити хулганство, до його тверезост.

На мй погляд, жорстку позицю на виконання дано мети необхдно займати, коли затриманий сков тяжкий злочин. тобто при недоставки тако особи до органв влади або неповдомлення про злочин тягне кримнальну вдповдальнсть. Умови правомрност затримання 1 злочин, у здйсненн якого пдозрються особа, караться позбавленням вол 2 затриманий субкт, належним з точки зору встановлених законом вимоги 3 пдстави затримання проводимого без попереднього винесення постанови зявляються зненацька

Деяк автори додають до цих умов порушення кримнально справи дло пдслдне даному органу дзнання або слдчому. З цим не можна погодитись. Затримання можна розбити на два види 1 без попередньо винесено постанови органу дзнання, слдства, прокурора або визначення суду 2 на пдстав тако постанови або визначення суду Затримання першого виду проводиться до порушення кримнально справи може здйснюватися увсма спвробтниками млц приватними особами. Це затримання проходить наступн етапи

А фактичне затримання на мсц захоплення Б доставка В переврка пдстав затримання Г складання протоколу затримання Д збудження вдмова кримнально справи Е повдомлення прокурора про затримання Затримання другого виду виробляться псля порушення кримнально справи проводиться особами, як мають право на проведення дзнання попереднього слдства. Рзниця мж цими видами затримання поляга у тому, що перше

затримання ми здйснюмо зненацька, у другому випадку, ми уже при порушенй кримнальнй справ можемо винести постанову про затримання особи. Але це затримання уже не буде раптовим, тобто фактично ми можемо затримати особу, як до порушення кримнально справи, так псля. Однак у цьому протирччя. Справа у тому, що затримання носить процесуальний характер, тобто у свому род слдчою дю, а згдно дючому законодавству до порушення кримнально справи ми можемо проводити тльки

огляд мсця под. Певну складнсть пода питання про можливсть проведення затримання доставки у млцю пдозрюваного приватними особами Л. Петрухн пропону, щоб уникнути помилкових та довльних затримань на мсц громадянам слдувало б надати право затримання тльки у випадках, коли скоюються небезпечн злочини, як караються не менше, нж 5 роками позбавлення вол. 11 . Л. ПетрухинПетрухн Недоторкансть Особи примушенняпримуспримушування ву кримнальномукарному процес.

М. Наука, 1989г. Але нажаль бльшсть громадян не орнтуються де небезпечний, а де не небезпечний злочин тим бльш не знають санкцй статей кримнального кодексу. сну надто спрне питання про можливсть затримання осб надлених правом дипломатично недоторканост, а також народних депутатв украни мсцевих Рад Народних Депутатв. На мй погляд, було б бажано зазначити у Конституц та нших законодавчих актах, що депутат може бути затриманий без згоди

Верховно Ради украни або ншо належно Ради, якщо для цього законн пдстави. У випадках раптових ситуацй, коли злочин сконий очевидно, що злочинець переховуваться або завадить встановленню стини, якщо його негайно не затримати. В органу дзнання, слдства або прокуратури часто нема часу, щоб одержувати згоду на затримання депутата. нше дло, що прокурор ма право санкцонувати заключення пд варту за умови, що отримане винесене у встановленому

законом порядку ршення Верховно Ради про позбавлення затриманого особи депутатсько недоторканост. Якщо таке ршення не надйшло у орган дзнання протягом 72 годин з моменту затримання, то тод депутат повинен бути звльнений. Затримання пдозрюваного за кримнальною справою допустимо тльки один раз. У противному випадку було б суцльне свавлля, тиск на психку пдозрюваного з метою отримати ззнання. Не можна затримання повторювати у випадках застосування рзних пдстав спочатку був зловлений на гарячому,

псля цього випущений, а псля цього знову затриманий. У нашому КПК не виршено позитивно питання про можливсть надання права затримання пдозрюваного приватними особами. Хоча заборони на ц д нема. У певнй мр дане питання виршено у кримнальному кодекс Украни в ст. 15 Необхдна оборона. Таким чином, законодавець визна наявнсть права у громадян на затримання злочинця, але процедурна норма, що дозволить напряму реалзовувати це законне право, буде вдстун.

Характеристика затримання. Кримнальне затримання можна подлити на два види 1 затримання без заподяння шкоди у цьому випадку ущемляться тльки особиста свобода злочинця 2 затримання з заподянням фзично шкоди у даному випадку крм особисто свободи порушуться принцип недоторканост особи Характерною рисою те, що саме затримання злочинця повинно бути правомрним, якщо воно не правомрно, то заподяння шкоди у будь-якому випадку буде неправомрним. навпаки, неправомрнсть заподяння шкоди не тягне

за собою неправомрност самого затримання. Вимага до соб уваги те, що ознаки пдстави затримання необхдно вдбити у кримнальному закон. Це викликане тим, що принципи свобод громадян та хньо недоторканост Конституцйним Правом громадянина, охороняються кримнальним законом. У КПК перерахован пдстави затримання, але не передбачена вдповдальнсть за незаконне затримання. Хоча саме ненасильнецьке затримання пдпада пд ознаки незаконного позбавлення вол ст.

173 КК украни, але менно кримнальний закон повинен визначати, коли позбавлення особисто свободи правомрним. Спрним залишаться питання, що стосуться субктв ст. 15 КК украни. Справа у тому, що дана стаття передбача загальний субкт потерпл та нш особи. У поняття нш особи включен службов особи, робтники млц. Тут то криться протирччя. Згдно закону затримання особи право, а не обовязок громадян.

Робтники млц та нш службов особи зобовязан виконати д щодо затримання злочинця. ншими словами, вони не можуть утриматись вд затримання. З точки зору юридично форми затримання злочинця можна пдроздлити на 1 здйснення права 2 виконання правових обовязкв 3 виконання службового боргу Одна юридична форма може переходити у ншу. Так, наприклад, право громадянина на затримання злочинця для службово особи, перетворються в обовязок в усх тих випадках, коли скоються порушення правоохоронямих

нтересв. Правомрнсть здйснення громадянами дй, направлених на затримання злочинця, заснована на нормах кримнального права. Дан д громадян можна охарактеризувати, як суспльно-корисн бажан для суспльства вчинки. Ця норма вплива на розвиток активност громадян у област боротьби з злочиннстю. З ясувати правову природу даного виду дй, направлених на затримання злочинця, неможливо не зясувавши, чи вони самостйною обставиною, що виключають громадську небезпеку протиправнсть вчинку.

Згдно дючому укранському кримнально-правовому законодавству затримання злочинця розглядаться як самостйний вид правомрно поведнки громадян, наряду з необхдною обороною крайньою необхднстю. Але правов наслдки таких дй законодавець прирвняв до правових наслдкв необхдно оборони 1, тобто за так д кримнальна вдповдальнсть не наступа, а перевищення меж заподяння шкоди при затриманн прирвнються до перевищення меж необхдно оборони. знайти ППВС Украни про затримання злочинця необхдно оборони.

Необхдно пдкреслити той факт, що д направлен на затримання злочинця, пдставою, що виключають кримнальну вдповдальнсть. Деяк плутають цю пдставу з пдставою, що звльняють вд кримнально вдповдальност не досягнення вку кримнально вдповдальност, вдсутнсть одного з елементв складу злочину, малозначимсть злочину т. Це неврно, тобто так д людини не тльки не злочином, але вдрзняються вд злочину соцально полтичним змстом та юридичною формою, носять суспльно корисний характер.

Ю. В. Баулн розрзня наступн групи пдстав, що виключають кримнальну вдповдальнсть особи за зроблене 1 група об дну ситуац, здйснення особою злочину, з високим ступенем громадсько небезпеки, що за будь-якими причинами, не передбачене кримнальним законом як злочин. А одного високого ступеню громадсько небезпеки вчинку не достатньо, щоб квалфкувати його як злочин. 2 група охоплю випадки, сконня особою вчинку, формально кримнально правово заборони, що пдпада пд ознаки,

але за свом змсту воно або позбавлене громадсько небезпеки аморальна провина, або ступнь громадсько небезпеки характерна адмнстративному проступку малозначн вчинки. 3 група сюди включаються вчинки, що хоча зовн нагадують злочин, але вдповдають ознакам юридично форми правомрно поведнки. Сюди входить необхдна оборона, крайня необхднсть, затримання злочинця. 11 Ю. В. БаулинБаулн Право громадян на затримання злочинця.

Харкв Вища школа , 1986г. Баулн також визнача соцально юридичну природу дй громадян, направлену на затримання злочинця. Затримання злочинця це гарантований охоронюваний державою, оснований на повноважуючих нормах кримнального права, самостйний вид суспльно корисно правомрно поведнки громадян, що виключа кримнальну будь-яку ншу вдповдальнсть особи за шкоду, заподяний злочинцю при його затриманн, що вдповда обстановц затримання небезпеки посягання. Глава3 Кримнально-правов наслдки застосування мр необхдност затримання

злочинця. Пдстави, що виключають злочиннсть вчинку. Ознаки пдстав, що виключають злочиннсть вчинку 1 Пдстави подають собою свдом вольов вчинки людини, виражен у форм д або бездяльност 2 Обовязкова зовншня схожсть вчинкв з тим або ншим складом злочину,тобто по свой юридичнй форм пдстави або правомрним вчинком, або правопорушенням 3 Характеризуються як негативним, так позитивним соцально-полтичним змстом.

Пдстави, що виключають злочиннсть вчинку це система зовн схожих з певним колом злочинв свдомих вольових вчинкв, що виключають громадську небезпеку або протиправнсть вчинку вимагають вд уповноважених на то органв держави обовязкового безумовного усунення кримнально вдповдальност за ц вчинки. Дан ознаки умовно можна подлити на обктивн та субктивн. Обктивн позбавлення на короткий строк вол очевидного злочинця шляхом фзичного або фзичного впливу на

нього, або шляхом обману. Субктивн мета затримання. Законодавча мета доставка особи до органв влади. У громадянина можуть бути нша мета припинити суспльно небезпечний вчинок, позбавити можливост скоти нов злочини, перешкодити ухиленню вд кримнально вдповдальност та нше. Головне, щоб мета не була злочинною саморозправа, нажива, шантаж. сну ряд помилок, яких найбльш часто припускаються при затриманн. Найбльш повну класифкацю дав, на мй погляд,

В Ткаченко 1 Помилки, вдносно юридичного затримання особи, коли д потерплого неправильно приймаються за злочин 2 Помилки у властивостях особи, що затримуться, тобто коли вона, будучи малолтнею, неосудною або невинною, помилково прийматься за дорослу, психчно повноцнну або винну 3 Помилки, вдносно фактично пдстави для затримання злочинця органи влади випустили злочинця на пдриску про невизд, а громадянин його затриму, вважаючи, що органам влади невдомо про злочин 11

В ТкаченкоТкаченко Необхдна оборона пощодоз кримнальному праву. М 1979г. 4 вибачаюча помилка охоплю ситуац затримання фктивного злочинця особою, що вибачно помиляться у вдношенн юридично або фактично пдстави затримання особи або властивостей у цьому випадку ма мсце випадок казус . 5 невибачаюча помилка поспшне затримання, не зважена оцнка обстановки, необачнсть, помилка вдносно пдстав затримання т на вдмну вд вибачаючо помилки у громадянина була реальна можливсть передбачати,

що вн заподю шкоду особ, що не злочинцем Кримнальне законодавство регламенту дяльнсть громадян лише по затриманню очевидного злочинця,тобто осудного досягнувшого вку кримнально вдповдальност громадянина Украни, ноземного громадянина особи без громадянства, що як виконавець, органзатор, пдбурювач або пособник почав скоювати або уже сков очевидний суспльно небезпечний вчинок, передбачене кримнальним законом як злочин Перевищення меж заподяння злочинцю шкоди при його затриманн навмисне нанесення особ тяжко шкоди,

явно непропорцйно небезпеки посягання або обстановки затримання. Нажаль, закон не мстить поняття перевищення меж заподяння шкоди злочинцю. Заподяння шкоди злочинцю при його затриманн Кримнальний кодекс прирвню по свом правовим наслдкам до необхдно оборони. Обставини, при наявност яких можливо затримання 1 характер ступнь громадсько небезпеки злочину 2 ступнь небезпеки особи самого злочинця 3 спввдношення сил затримаючого затримаючих 4 обстановка

затримання 5 поведнка особи пд час затримання Право громадян на затримання злочинця носить самостйний характер, тобто громадяни здйснюють дане право незалежно вд того чи мають вони можливсть звернутися за допомогою до органв влади. Заходи по затриманню злочинця захисн д дуже схож мж собою. 1. Право на здйснення цих дй виника лише у вдношенн особи, що скою суспльно небезпечний вчинок. 2. Мають активний характер. 3. Мета попередження припинення нанесення шкоди або ншо шкоди затримання

псля здйснення посягання, оборона пд час здйснення. Загальна мета затримання затримати доставити до органв влади. Загальна мета оборони запобгання нападу. 4. Як затримання так необхдна оборона правомрн лише при додержанн певних умов. Суспльн та юридичн ознаки затримання злочинця 1 cуб ктивне право кожно людини Кожна особа ма право на ч.1ст.15 УК Украни. 2 незалежне право тобто не залежить вд можливост особи уникнути

нападу чи звернутися за допомогою до нших осб або до органв влади 3 унверсальне право наявнсть його не залежить вд наявност у осби нших прав 4 найбльш суспльне право може бути застосовано для захисту права та нтересв усх нших осб Пленум Верховного суду Украни у постанов вд 28 червня 1991року зазначив, що вдповдно до закону заподяння шкоди особ, яка вчинила злочин, пд час правомрного затримання за правовими наслдками прирвнються до необхдно оборони.

При цьому слд мати на уваз, що не злочином д, як хоч пдподають пд ознаки дяння, передбаченого уголовним законом, але спрямован на затримання особи в момент або беспосередньо псля вчинення злочину з метою передач органам влади, якщо при цьому не допущено явно невдповдност засобв затримання характеров ступеню суспльно небезпеки. Обкт заподяння шкоди. Правомрним визнаться шкода, що була заподяна менно злочинцю, тобто його життя, здоровю або майну. Якщо у ход затримання була заподяна шкода третй сторон, то вн

повинен розглядатися з точки зору крайньо необхдност, тобто тут буде деальна сукупнсть акту правомрного затримання акту правомрного заподяння шкоди злочинцю. Деяк автори наркають на те, що КПК Украни регламенту процесуальну дяльнсть лише органв дзнання, слдства щодо проведення тако слдчо д, як затримання злочинця. Право проводити таку слдчу дю окремим громадянам законом не дано 11

Ю. В. БаулинБаулн Право громадян на затримання злочинця. Х 1986г Таке право громадянам законом даться Кримнальним законом ст. 15 КК украни, а кримнально-процесуальний закон не може давати таке право. Згдно кримнально-процесуальному законодавству затримання-слдча дя. Слдчий або орган дзнання, здйснюючи дане право, виносить вдповдний процесуальний документ протокол

затримання, тобто вн облицю процес затримання у процесуальну форму. Пдстави умови правомрност заподяння шкоди злочинцю при затриманн. умови 1 вимушеннсть 2 певне спрямування 3 особлива мета 4 пропорцйнсть Правомрним визнаться така шкода, що вдповда сукупност усх цих умов. Вимушеннсть - опр злочинця при його затриманн - тяжксть сконого злочину - спроби переховатися Тут необхдно враховувати два фактору 1. Фактор, що характеризу злочинця та його поведнка при затриманн.

2. Фактор, що характеризу громадянина його затримуючого. У перший фактор входить поведнка злочинця, що свдчить про його намагання ухилитися вд затримання, або його опр. У другий фактор входять обставини, що свдчать про неможливсть конкретного громадянина затримати злочинця без застосування насильства. Тут ма значення число осб з двох сторн вк, фзичн сили, озбронсть та н. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що пдстави заподяння шкоди злочинцю при затриманн, визначаються

такою обстановкою затримання, при якй у громадянина була вдстуня реальна можливсть без серйозно небезпеки для себе та третх осб, здйснювати ненасильнецьке затримання протидючому злочинцю, що виклика необхднсть заподяння йому певно шкоди. У випадку, коли затримання злочинця було законним шкода вдповда умовам крайньо необхдност, вдповдальнсть громадянина повнстю виключаться. Якщо при законному затриманн заподяння шкоди не задовольня умовам крайньо необхдност, то громадянин

несе вдповдальнсть на загальних пдставах. Мета заподяння шкоди припинення дяльност, затримання доставка до органв влади. Правильна оцнка заподяння шкоди злочинцю при його затриманн потрбна для зясування тих фактв, що розмежують правомрне затримання вд саморозправи. Однак мета доставка особи до органв влади не завжди може бути досягнута. Якщо вона не досягнута по обктивним причинам, то заподяння шкоди все рвно буде правомрним.

Вимушене заподяння шкоди не може бути необмеженим, тобто шкода повинна мати розумн меж. Шкода визнаться правомрною якщо вона вдповдала небезпец здйсненого посягання обстановц затримання злочинця. ншими словами шкода, що заподються повинна бути пропорцональною 1 обстановц затримання 2 небезпеки сконого злочину 3 особ, що затримуться 4 силам та засобам, наявним в обох сторн Перерахован умови вдповдност завжди повинн розглядатися у свой сукупност.

Разом з тим ч. 3 ст. 15 КК Украни прирвню до необхдно оборони не будь-як д по затриманню злочинця, а лише т з них, що були вжит безпосередньо псля здйснення посягання. Отже, перевищення меж заподяння шкоди злочинцю згодом псля закнчення м посягання не можна бути приравняти по правовим наслдкам до необхдно оборони. Вдповдальнсть на загальних пдставах може наступати лише у двох випадках 1 коли заподяна злочинцю шкода не необхдною для його затримання, тобто при недодержанн

громадянином умови, про вимушеннсть шкоди, що заподються 2 коли вимушено заподяна злочинцю шкода, явно не вдповдна характеру та небезпец посягання або обстановц його затримання, мала мсце не безпосередньо псля здйснення злочину, а згодом. Привлейований характер перевищення меж заподяння шкоди злочинцю при затриманн виражаться насамперед у тому, що кримнальна вдповдальнсть за шкоду, заподяну у результат виходу за меж дозволеного, може наступити у випадку заподяння злочинцю не будь-яко, а тльки тяжко шкоди.

Крм того, покараннсть цього злочину характеризуться значно зниженими санкцями у порвнянн з санкцями однойменних злочинв, не повязаних, однак з затриманням злочинця. Очевидно, що правильне ршення питання про квалфкацю дй громадян, що перевищили мри по затриманню злочинця, спроможного виявити серйозний вплив на розвиток нцативи у боротьб з злочиннстю. Неправильне застосування закону, притягнення до вдповдальност осб, у дях яких було було вдстун перевищення

означених меж, або засудження х за бльш тяжк злочини, у здйсненн яких вони не винуват, може перешкодити широкому притягненню громадськост до боротьби з злочиннстю, завадити у тй або ншй мр проведенню у життя нормативних наказв, направлених на подальший розвиток нцативи населення у боротьб з правопорушеннями. Рвним чином не притягнення до вдповдальност осб, винних у необгрунтованому заподянн злочинцю шкоди, спроможно породити свавлля, свдомсть безкарност за здйснення суспльно небезпечних дй, зневагу до особистост,

закону. Заключення. нститут затримання злочинця ма свою давню юридичну сторю, висхдну своми витоками до теор легальних доказв. Створювався вн поступово, мняючись у вдповдност з змнами, що вдбуваються у житт суспльства та держави. Найбльш прогресивно цей нститут був виражен у кримнальному кодекс Укрансько РСР. У наш час цей нститут особливо не змнився. На жаль у стислих рамках даного реферату неможливо повнстю проаналзувати цю тематику, та це й не доцльно.

Як видно з роботи сьогодншне законодавство ма певн недолки з питань затримання злочинця. Ц пробли стосуються як кримнального, так процесуального законодавства. Роблячи навть стислий аналз снуючого законодавства, вдносно нституту затримання можна зробити висновок, що його необхдно розглядати, як самостйний вид правомрно поведнки, наряду з необхдною обороною крайньою потребою. нститут затримання злочинця ма багато спльного з нститутом необхдно оборони.

Однак вн ма специфчну мету пдстави. Засоби затримання мають бльш широк меж в часу, нж захисн д. Адже право на затримання злочинця може постати до виникнення права на необхдну оборону. Не виршене позитивно питання про можливсть надання права затримання особи, що скола злочин, приватними особами. Хоча заборони на здйснення цих дй нема. В якйсь мр таке право да ст. 15 КК Украни, але сама процедурна норма, що дозволить напрямуреалзовувати це право, буде вдстун.

Вимага до себе увагу той факт, що ознаки пдстави затримання, не вдбит у кримнальному прав. На мй погляд, для вдосконалення законодавства, з цього питання, а також для створення ряду додаткових гарантй недоторканост особи особистого життя громадян необхдно поширити нститут затримання злочинця. Зробити це можна, видливши його у окрем статт кримнального кодексу,тобто надлити його самостйним складом. У наш час цей нститут особливо не змнився. Так, наприклад, у нашому дючому кримнальному кодекс нема

спецальних статей про вдповдальнсть осб, що перевищили меж заподяння шкоди злочинцю. Вдосконалення кримнального законодавства можливо шляхом або додання статей у кримнальний кодекс, що передбачають вдповдальнсть за перевищення меж необхдно оборони, або введення у кримнальний кодекс спецальних статей, що встановлювали б вдповдальнсть за заподяння злочинцю при його затриманн непропорцйно тяжко шкоди. Список використано лтератури. 1.Актуальные проблемы уголовного права.

М 1988г. 2.Белый Н.А. Процессуальное положение подозреваемого в уголовном процессе. Автореферат. К 1995г. 3.Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. Х 1994г. 4.Варфоломеева Т.В. Органзацйн, процессуальн та кримналстичн проблеми захиста адвокатом прав пдозрюванного, обвнуваченного, пдсудного. К 1994р. 5.Вишинская З.А. К вопросу о необходимой обороне и задержании лица, совершившего общественно опасное посягательство.

М 1981г. 6.Всник Академ правових наук Украни Х 1997р. 1 про методологю сторчного дослдження проблеми свободи вол в соцальнй флософ права. 2 Реценз особа пд охороною кримнального закону. 7.Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве. М 1991г. 8.Вопросы уголовного права и процесса Сб. статей. Алма-Ата 1963г. 9.Гальперин И.М. Наказание социальная функция, практика применения.

М 1983г. 10.Гуляев А.П. Комментарий к положению о порядке кратковременного задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления. М 1982 г. 11.Грищук В.К. Кодификаця кримналистичного законодавства Украни, проблеми стор, методолог та теор. К 1992р. 12.Дивлетов А Вегтомов С. О совершении процессуального порядка задержания подозреваемого Сов. Юстиция 1991г. 5 с.12-13. 13.Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании.

К 1984 г. 14.Дурманов Н.Д. Обстоятельства, исключающие преступность деяния М 1994г. 15.Еникеев Е.Д. Проблемы эффективности уголовно-процессуального принуждения. Казань. 1992г. 16. Злочиннсть в Укран. Бюллетень законодавства та юридично практиц Украни 2. К 1994р. 17.Закон Украни Про запобжне затримання особи вд 29 липня 1994р. 18.Закон Украни Про попередн увязнення вд 12 серпня 1993р.

19.Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции. Красноярск, 1989г. 20.Костенко О.М. Воля свдомсть злочинця. К 1995р. 21.Коржанський М.Й. Уголовне право Украни. Частина загальна. К 1996р. 22.Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. К 1993г. 23.Кожохин Б.И Антонова Л.И Дрейшев Б.В.

Государственная дисциплина и ответственность. Изд-во ЛГУ, 1990г. 24.Науково-практичнй комментар кримнального кодексу Украни. К ЮРнком 1997р. 25.Огородников В.С. Подозреваемый еще не преступник Известия 1990г. 26.Осипов П.П. Теоритические проблемы построения и применения уголовно-правовых санкций. Л 1996г. 27.Права людини основн мжнародно правов документи.

Збоник документв. К 1996р. 28.Права людини. Мжнародн договори Украни. К 1993р. 29.Преступление и наказание в Англии, США и Японии. Общая часть уголовного права. М 1992г. 30. Петрухин И.Л. Задержание и арест охрана интересов личности Советское государство и право. 1989г. 8 с.73-82. 31.Петрухин

И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. М 1989г. 32.Стецовский Ю.И. Если человек обвинен в преступлении , М 1988г. 33.И.С. Тишкевич Право граждан на задержание преступника. Минск. 1989г. 34.Танцюра О.В. Принцип презумпц невинуватост та проблеми його реалзац у процесуальних ршеннях слдчого. Х 1995р. 35.Харченко В.Н. Роль предварительного заключения в достижении целей наказания,

назначенного в виде лишения свободы. Х 1992г. 36.Чаадаев С.Г. Уголовная политика и преступность. М 1992г. 37.Янович Ю.П. Проблемы совершенствования процессуального статуса подозреваемого и обвиняемого. Х 1992г. 38. Якубович М.И. Необходимая оборона и задержание преступника. М 1989г