--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--На сучасному етапі найбільш динамічно розвиваються такі види поділу праці:
1. міжгалузевий
2. внутрішноьгалузевий
3. подетальний (технологічний) поділ праці що розвивається в середині корпорації
Ми можемо також спостерігати еволюцію ринків.
Структура всіх ринків: 1. Внутрішній (задоволення власних потреб)
2. Національний (частково для себе частково для експорту)
3. Міжнародний (частина національних ринків що частково пов'язується з зарубіжними)
4. Світовий ринок (сформувався в кінці 19 ст. — поч. 20 ст.)
Одна країна — зовнішня торгівля.
Дві країни — міжнародна двостороння, взаємна торгівля. Всі країни -світова, міжнародна торгівля.
За ступенем включення МПП розрізняють такі країни:
· Авторкічні країни (Іран, Пд. Корея, Албанія) — майже не приймають участь у міжнародній торгівлі;
· Відкриті економіки (Сингапур, з деякими обмеженнями — економіка Гонк-Конгу) — повністю інтегруються в світову торгівлю, майже без обмежень руху товарів.
· Економіка яка поєднує елементи першого та другого; яка є дуже велика і не однорідна наприклад, за ступенем відкритості: Тайвань, Австрія)
Вартість експорту товару Хij Xwj Xi – заг. експорт Xw – світ. експорт
RCA = (Хij/Xwj)/( Xi/Xw) відношення експорту по певному товару до співвідношення загального експорту
Номінальний вартіснийобсяг світової торгівлі-це обсяг:
А) експорту та імпорту в $ обчисленні
Б) в поточних цінах. Дуже залежить від курсу $
З аспекти:
1. Окремі товари;
2. Окрема країна;
3. Група країн.
Як правило світовий експорт підраховується в цінах РОВ, світовий імпорт в цінах СІР. Тлумачення всіх термінів дає міжнародний кодекс термінів. Він визначає РОВ як Ргее оп Ьоага-передбачає доставку в порт і на судно. СІР-соазІ іпзигапсе Ггаіе. В СІР завжди будуть вимагати доставку товару в порт, розвантаження, страховий поліс і сплату фрахтування. За основу, міжнародна статистика при розрахуванні цін бере умовне транспортування морем.
Головні аспекти світової торгівлі: 1.Динаміка світової торгівлі
• Темпи зростання експорту за останні 20 років завжди перевищують темпи зростання ВВП в 2-2,5 рази
• Темпи зростання експорту країн що розвиваються були вищі ніж темпи у розвинутих країн.
• Найвищі темпи давали НІК.
2.Географічна структура
• 2/3 світового експорту припадає на промислове розвинуті країни
• серед країн що розвиваються Уд експорту припадає на НІК
• питома вага промислово-розвинутих країн зменшується
• питома вага НІК значно збільшується
3.Товарна структура світового експорту
• Характеризується значною питомою вагою обробної промисловості — 2/3
• Питома вага палива зменшилась за 20 років у 2 рази
• Питома вага сировини і продовольства повільно зменшується
Нові риси світової торгівлі:
1. значний вплив-інформаційно-технологічної революції на динаміку і структуру торгівлі
2. різке загострення і нові форми конкуренції
3. різке збільшення внутрішньофірмової торгівлі
4. відбувається глобалізація ринку
Форми міжнародного обміну товарами:
Етапи розвитку форм:
1. Докапіталізм і ранній капіталізм(15-17 ст)
1. факторії, ярмарки, торгівельні компанії, товарні біржі, торгівельні будинки (Японія)
2. Капіталістичний етап (17-19 ст) аукціони, міжнародні торгівлі
3. Сучасний етап.
Пряма міжфірменна торгівля, зустрічна торгівля, внутрішньокорпораційна торгівля (з'явилась 20-30
років тому)
Суб'єкти світової торгівлі.
1. Найбільші світові експортери: США, Німеччина, Японія. Разом 500 млрд експорту
2. Серед країн що розвиваються: Гоконг, Сінгапур, Півнвчна Корея. Разом 100 млрд експорту на рік.
3. Серед перехідних країн: Китай (130 млрд) Росія, Польща.
Найбільші країни за експортом на душу населення: Гонконг, Бельгія.
Умови торгівлі:
Тенденції:
1. Погіршення умов торгівлі країн що розвиваються
2. Покращення умов торгівлі розвинутих країн
3. Погіршення умов торгівлі перехідних країн
Щодо окремих країн:
США (80 роки — погіршення, 90-покращення)
Японія (покращення умов торгівлі за останні 15 років)
Країни що розвиваються: Найбільше погіршення серед регіонів мав Близький Схід. Стійке погіршення мали Латинська Америка та Африка, але з 1994 року Латинська Америка його покращила, а Африка ні.
Експортні квоти:
Промислові країни можна ранжувати за експортними квотами:
1. Німеччина(33%)
2. Японія(9,5%)
3. США
Імпортні квоти:
1. Німеччина
2. США
3. Японія
Світові ціни
Розрахункові Друковані
Ціни, які розрах. Фірмами Ціни повідомлені в джерелах
За власною методикою яка є ноу-хау масової інформації
Друковані поділяються на:
А) Довідкові: внутрішньо та зовнішньооптові (базові для всіх розрахунків в міжнародній торгівлі)
Б) Біржові котировки (використовуються особливо часто при торгівлі сировиною)
В) Ціни аукціонів
Г) ціни міжнародних торгів
Д) ціни фактичних контрактів
Е) ціни пропорцій найкрупніших фірм
Основні центри інформації біржових цін:
1. лондонська біржа металів
2. чикагська торгова палата, чикагська товарна біржа
3. нью-йорська торгівельна біржа
4. французька міжнародна фьючерсна біржа
Товари, що продаються через біржі:
1. с\г товари
2. енергетичні товари
3. метали
4. інші сировинні товари
Існує З види цін:
1. ціна продавця
2. ціна покупця
3. ціна реального контракту
Світова торгівля сировиною і с\г товарами включає основні види контрактів:
контракти, що здійснюються на умовах СПОТ(негайний продаж товару після його оплати) форвардні — контракти на поставку в майбутньому ( від 3 до 24 місяців) Ціни на такі контракти зовсім різні
Аукціон торгівля
Значна кількість товарів не продається через біржі.
Аукціонні товари продаються партіями. Один екземпляр(виставлений) — називаєтьсялот.
Аукціон ведеться англійською мовою
Ціни контрактів містять інформацію про комплексні поставки товарів.
Розглядають4типи комплексних поставок:
1. генеральний підряд
2. договора про готову продукцію
3. договора про реалізацію
4. контракт ВОТ (Built Operate Transform)
Зовнішньоторгова політика Стратегії:
Ступені (форми):
розумні, помірковані
крайні
Імпорт заміщуючої моделі який поєднується з протекціонізмом означає, що країна намагається стимулювати внутрішній розвиток, виробляти товари та зменшувати імпорт.
Така стратегія поєднана з експортним зростанням — передбачає максимальне стимулювання експорту.
Існують нетарифні бар'єри, які переважно:
· пряме обмеження мита, квоти
· побічні процедурні, санітарні та інші норми до товару
· інші заходи
Міжнародний торговий союз (МТС) та зони світової торгівлі Зони:
· Північно-Американська торгова угода про зону торгівлі (МАГТА) Ініціатори: Канада, США, Мексика
· Карикомсько-карибське товариство і карибський спільний ринок Діє з 1974 р. (Гаяна, Ямайка та ін.)
· Антська система. Діє з 1969 р. Країни Півн. Америки
· Азіатсько-тихоокеанське співтовариство
· Асоціація країн південно-східної Азії
· Євросоюз. Спільний ринок з 1978 р. ВТО з 1994 року — Всесвітня торгова організація.
Міжнародний науковотехнічний обмін (МНТО) Три етапи МНТО:
1. кінець 19 початок 20 століття — головна форма:
Головна форма трансферу — прямі інвестиції
Інтернаціоналізація почала охоплювати сфери науки та техніки
2. 50-70 роки
переважаюча частина технічного обміну йде між промислове розвинутими країнами
виникають нові форми обміну технологіями (СП, ліцензійні угоди, контрактні механізми, угоди надання різних форм допомоги)
3. з 80-х років
глибока інтернаціоналізація сфер науки і техніки
розвинута міжнародна кооперація в галузі науки і техніки
виникнення нової форми стратегічного альянсу
Провідні позиції утримують США — володіє 2/3 ліцензій на торгівлю.
В 60-70 рр Японія доганяла США кроками монстра, але не догнала, на третьому місці була Британія
потім Німеччина.
Існує дві форми технологічного поділу:
комерційна:
— передача на умовах ліцензійних угод прав користування винаходів і технічної документації:
- патенти
- ноу-хау
- торгові знаки
— інші промислові знаки
— поставки машиннообладнання
— технічна допомога
— інжиніринг
— експорт комплексного обладнання
— підготовка і стажування спеціалістів
— управлінські контракти
— науково-технічне кооперування
некомерційна:
- науковотехнічні публікації
- виставки, ярмарки
- обмін делегаціями
- міграція спеціалістів
продолжение
--PAGE_BREAK--- навчання студентів аспірантів
- діяльність міжнародних організацій
Найбільшим продавцем є транснаціональні корпорації (90%). Цю технологію отримують підконтрольні особи цих же корпорацій.
Технології продаються незалежним компаніям:
1. коли технології старіють
2. коли компанія відчуває кризу в грошах
3. конкуренція
Всі технології проходять цикл життя. Етапи:
унікальна технологія
прогресивна технологія
традиційна технологія
моральнозастаріла технологія
Існує специфіка руху товарів. Переважно — це прогресивна технологія. Майже ніколи обмін технологіями між виробництвом і підконтрольними особами не буде мати чогось специфічного.
— патент — закріплює виключні права за господарем
— промисловий зразок-художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд
— товарний знак — зареєстроване зображення що відрізняє один товар від іншого.
З типи ноу-хау:
зразки виробів
технічна документація
інструкція
З риси ліцензійних угод:
- не передаються третій стороні
- вказувати в рекламі і на виробах
- не надавати субліцензій
Основні напрямки ліцензійованої торгівлі і групи країн:
- країни з ліцензіями (США)
- розвинуті країни з переважаючим експортом ліцензій (США, Швеція)
- промислове розвинуті країни з переважаючим імпортом ліцензій (Японія, Німеччина)
- країни, що розвиваються, що імпортують та експортують ліцензії (переважна більшість)
- інколи імпортують (найбільш розвинуті)
Види ліцензійних угод:
- проста
- виключна
- повна
Продавець ліцензії називається ліцензіаром. Він може видавати її будь-кому. Ліцензіар не може вільно заключати цей договір з третьою фірмою, або може тільки на певній території.
З типи ліцензійних платежів:
1. роялтінг;
2. плаушальні платежі — здійснюються одночасно на базі розрахунків, встановлюються заздалегідь та не залежать від обсягу вир-ва;
3. комбіновані (1+2)
Визначити ціну ліцензії можна так:
Ще 2 специфічні форми:
- сплата участі у прибутках
- сплата частиною акцій
Інші форми МНТО:
- промислові та будівельні контракти
- контракти про розподіл продукції
- сервіс-контракти
- менеджмент-контракти (управління)
- контракти на надання науково-технічної допомоги
- франчайзингові контракти
- інжинірінгові контракти
- контракти на інженерно-технічні послуги
Міжнародний рух капіталів і міжнародні інвестиціі Інвестори поділяються на 2 групи:
- індивідуальні-окремі юр. чи фіз. особи що здійснюють інвестиційну діяльність
- інституціональні-фінансовий осередок що акумулює гроші і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (як правило на операціях цінних паперів)
Види інституціональних інвесторів:
- інвестиційні фонди
- інвестиційні компанії
- пенсійні фонди
- страхові компанії
- взаємні фонди
- спеціалізовані банки
3 періоди інвестиційного циклу:
1. передінвестиційна фаза
2. фаза інвестиції
3. експлуатаційний період-період отримання прибутку
Форми інвестицій:
- гроші
- рухоме і не рухоме майно
- різні фінансові інструменти (акції)
- нематеріальні активи
- земля
Форми міжнародного руху капіталу:
- офіційний
- приватний
Види офіційного капіталу:
1. державні займи
2. державні позики
3. державні гранти, субсидії
4. державна допомога
Рух офіційного капіталу відбувається за двома типами угод:
двосторонні угоди
багатосторонні угоди
По характеру використання міжнародного капіталу:
— рух підприємницького капіталу — це кошти прямо або побічноінвестовані з метою отримання
прибутку
— рух позичкового капіталу-кошти надаються в допомогу з метою отримання заздалегідь
фіксованого прибутку
По строку інвестування:
- середньострокові
- довгострокові
- корострокові
За метою вкладення:
· прямі
· портфельні
Прямі іноземні інвестиціі – це набуток довготривалого інтересу нерезидента підприємства в іншій країні.
2 типи прямих іноземних інвестицій:
- новітні інвестиціі (в новітнє виробницьтво)
- купівля існуючих інвестицій за рахунок поглинання чи злиття
з точки зору бухгалтерської звітності є 2 види:
1. первісні
2. приріст капіталу
з точки зору джерел – 3 види прямих інвестицій:
1. вивіз власного капіталу
2. реінвестування прибутків
3. внутрішньокорпораційні позики, кредити
організаційні форми прямих іноземниз інвестицій:
- 90 % всіх інвестицій здійснюються ТНК
- 10 % інші компаніі
Мережа підприємств, куди вкладаються інвестиціі:
1. дочірні компаніі – підприємства, де інвестор не резидент має білш 50% капіталу
2. Асоційовані компаніі – підприємства, де інвестор нерезидент має менше 50% капіталу
3. Філія – підприємство, де інвестор має 100% капіталу
4. Представницьтво – здійснює представницькі функціі
Кількісні критеріі прямих іноземних інвестицій:
- прямі інвестиціі – 10 або більше % в капіталі
- Менше 10% — портфельні
Загальні тенденціі вивозу капіталу:
2 періоди:
До ІІ світовой війни:
· Більша частина вивозу капіталу направлялась в країни, що розвивались
· Більша частина – офіційний капітал, менша – приватний
· Більша частина – вивіз позичкового, менша – підприємницького
· Більша частина – портфельні інвестиціі, менша – прямі
· Темпи вивозу повільні і менші ніж темпи росту світової торгівлі
Після II світової війни:
· до кінця 80-х рр питома вага інвестицій що йшли в розвинуті країни збільшувалась, а в ті що розвиваються – зменшувалась
продолжение
--PAGE_BREAK--· до кінця 80-х рр питома вага стала навпаки
· приватний капітал переважає офіційний капітал
· майже на всьому протязі прямі інвестиції переважали портфельні але з 1993 р нова тенденція — різко збільшились портфельні інвестиції
· підприємницький капітал зріс і переважає позичковий
· темпи зростання інвестицій значно збільшились і переважають темпи зростання світової торгівлі
Причини різкого збільшення портфельних інвестицій:
- лібералізація фінансових ринків
- глобалізація міжнародних вінансових ринків
- концентрація значних фінансових ресурсів в руках інституціональних інвесторів
5найбільших портфельних інвесторів:
США, ЯПОНІЯ, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, ГОНКОНГ, СИНГАПУР.
Кризи: Російська (98), Азіатська (97), Латиноамериканська (98-99) — привели до гальмування портфельних інвестицій.
Динаміка світових прямих інвестицій:
Аналіз інвестицій по експорту та імпорту. По експорту — прямі інвестиції збільшились з 50 до 420 млрд. дол. за останні 20 років.
2показ ники, що характеризують вивіз прямих інвестицій:
- щорічний відплив капіталу
- аккомульовані іноземні інвестиції.
В першому випадку щорічні вивози свідчать про тенденції даного року. Аккомульовані — скільки всього вивезли інвестицій.
За останні 20 років виникло 3 хвилі зростання прямих іноземних інвестицій. 1) 1969-71; 2) 1986-90; 3) 1993-97
Процес бурхливого зростання інвестицій, що почався з2-їполовини80рр називається Глобальним інвестиційним бумом. Характеризувався:
- якщо до II половини 80 рр було збільшення в 4%, то після 80 рр — в 20-25%
- якщо до того сума була 100 млрд дол то після того 200-250 млрд дол в рік
В 90 рр глобальна рецесія прорвала пік але потім бум відновився.
В 1997 р зріст інвестицій до 424 млрд дол інвестицій
Причини глобального інвестиційного буму:
· циклічні фактори (поєднання інвестицій з підйомом економіки)
· фактори економічної політики (починається лібералізація економіки — країни змінили своє економічне законодавство і інвестори почали туди рухатись)
· структурні фактори (світова економіка стала глобальною)
Відношення валовогопродукту до прямих іноземних інвестицій досягає 9 %.
Позиції окремих експортерів:
1. США (115 млрд)2. БРИТАНІЯ, 3. ЯПОНІЯ, 4. НІМЕЧЧИНА, 5. ФРАНЦІЯ. Імпортери:
1. США (95 млрд), 2. КИТАЙ, 3. БРИТАНІЯ
Особливості вивозу капіталу закордон в90рр.:
- збільшення питомої ваги країн, що розвиваються
- значне збільшеня ролі інвестицій, що пов«язано з злиттям та поглинанням
Найбільш розвинуті регіони:
країни Південно-східної Азії
країни Зах. Європи
З регіони інвестицій:
США
Пд-Сх Азія
Зах. Європа
Особливості транснаціоналізації світової економіки 2 аспекти:
- інтеграція світової економіки
- суб'єкт інтеграції — ТНК
ТНК- компанії, що здійснюють міжнародну діяльність на основі вивозу прямих інвестицій.
Багатонаціональні кампанії- компанії, капітал яких належить різним за нац походженням групам капіталу.
Наприклад: DUTCH SHELL, ROYAL, UNILERO
ТНК- основний капітал таких компаній належить ондій нації. ТНК — лідер серед інших міжнар.
організацій
Критерії відношення компаній до ТНК:
Кількісні- колись вважалось що коли компанія має хоча б 6 філій за межами країни — то вона належить до ТНК. Зараз іноді включаються компанії і з меншеєю кіль-стю філей.
Теоретичні основи ТНК
1. Перші ТНК з'явилися в кінці 19 ст, наприклад — 2ІМСЕК, але потім протягом десятиріч к-сть ТНК не збільшувалась. Перед 2-гою св. війною ТНК були зосереджені лише в сировинному секторі. Напр. ЗІМЗЕЗТЕК-нафта.
2. Після 2-гої св. війни починається бурхливий розвиток ТНК. НОВІ РИСИ: якщо раніше ТНК розподіляють ринки збуту, то зараз — конкуренція в виробництві (найбільші країни США, Англія -до 60-х років була лідером в ТНК завдяки колоніям )
3. Сер. 60-х новий розподіл сил — США 1- й св. інвестор. ТНК США домінують в світі.
4. 70-ті Ч. Кінберг „атегісап спаїїепде от гоаа“ — чому Америка кинула виклик всьому світу? — завдяки подвійної економіці та ТНК. Виробництво ТНК за кордоном = виробництву на території США. Кінберг — »Ми контролюємо 2 економіки"
5. Сер 80-х Франція та Німеччина набувають розвитку у ТНК + дуже сильного розвитку набуває ТНК у Японії — 3-те місце у світі.
6. Сер 80-х з'явилась спроба об'єднати всі ек пояснення чому з'явились ТНК. Англійський вчений Дж. Даннінг розробив теорію — «еклектична парадигма», яка пояснює виникнення ТНК з точки зору існування 3 переваг:
- інтернаціоналізації
- власності
- розміщення
Дж Даннінг не створив сам жодної концепції, а тільки об'єднав всі теорії, які існували до нього в одну.
Характеристика активів
1. Спец. фірмові активи
Поділяються на:
- Фіз капітал (машини, обладнання)
- Людський капітал (патент, креслення; + репутація компанії, доступ до джерел фінансування, інформації, здатність втілювати нові ідеї) — саме цей актив зацікавив Дж. Даннінга.
- Інші невидимі активи
Частину цих активів можна продати, а частину не можна.
Бар'єри для входження (entry bariers) — одна з основних категорій ек. теорії, їх можна подолати маючи спеціальні фірмові активи.
2. На початку 30-х років вчений Кране почав вивчати — трансакційні витрати — витрати на проведення комерційних операцій.
Теорія трансакцій них витрат
Якщо порівняти трансакційні витрати в різних компаніях то вони не схожі
Існує 2 види трансакційних витрат:
1. Між спорідненими структурами.
2. Між незалежними компаніями.
Правило Goans-a.
споріднені кампаніi незалежні кампаніі
С1 — витрати між спорідними структурами завжди менше, ніж між незалежними.
Кожна корпорація намагається обмежити транзакцію своїми внутрішніми підрозділами; Іпіегпаї Ігапзасііоп більш ефективні. Явище інтернаціоналізації- набуття внутрікорпораційного характеру транзакції.
3. Переваги розміщення:
1. Динамічний ринок
2. Стабільна економ, ситуація
3. Стабільні закони
4. Розвинена інфраструктура
5. Дешева робоча сила
6. Наявність сировинних ресурсів
7. Пільги, інвестиційні стимули
Нові риси сучасних ТНК
1. Величезний обсяг операцій ТНК (експорт ТНК — 1\3 світового експорту, ВП від ТНК — 30% від світового ВП)
2. Збільшеня ступеню міжнародності (тоб-то питомої ваги заруб, активів займів, загальнокорпораційних показників)
3. Втягнення в процес транснаціоналізації средніх та малих компаній
4. Еволюція організаційної стратегії
Типи організаційної стратегій:
1.Батьківська компанія (має зв'язки з дочерними компаніями)
Батьківська компанія Þ Закордонні філіі
2.Модель простої інтеграції: визначено технологічну спеціалізацію кожного підрозділу; це яскраво виражається особливо у сировинних галузях
Батьківська компанія ÞФілія 1 ÞФілія 2
3. Модель комплексної інтеграції
Батьківська компанія Û Філіі
Спеціальні риси нової моделі
— докорінно нова риса передбачає, що кожна філія може виконувати будь-яку функцію на основі
мобільності факторів виробництва
— стратегічний альянс
Міжнародна валютно-фінансова система
Міжнародні валютно-фінансові відносини опосередковують всі інші МВ, що існують між країнами. МВФ-відносини існують як система, що має свої елементи
Існування такої системи відповідає конкретним проблемам
Функції МВФС
1. Обслуговує і здійснює платежі
2. Забезпечує стабільну одиницю вартості
3. Забезпечує стандарт для відстрочених платежів
Приклад; Філіпінська кампанія хоче здійснити трансакції. Вона бере кредит у банку розміром у 200 000песо строком на5років.
- Завдяки МВФС кампанія отримала в банку гроші
- Банк має право на сталу суму від200 000
- Система забезпечує стандарти для відстрочених платежів, що визначаються валютним курсом
Ключові вимоги до функціонування МВФС
1. Забезпечення належної ліквідності (за рахунок резервів кожна країна і кожен банк мають власні резерви)
2. Функціонування механізму вирівнювання (всі країни повинні підтримувати збалансування системи; вирівнюються платіжні баланси в країні)
3. На основі пп. 1 і 2: забезпечення впевненості у МВФС (головна вимога для будь-якого інвестора) Частина елементів системи існує самостійно, але частина функціонує лише тому, що існує рух товарів та факторів виробництва
Елементи МВФС
• Валютні елементи
1. Національні валюти
2. Конвертованість валют
3. Валютний паритет
4. Валютний курс
5. Механізм регулювання валютних курсів
• Фінансові елементи
1. Міжнародні фінансові ринки
2. Механізм торгівлі фінансовими інструментами
- Валюта
- Кредити
- Цінні папери
- Похідні (деревативи) від цінних паперів
- Інші боргові зобов'язання (кожен має власний ринок і правила торгівлі)
продолжение
--PAGE_BREAK--Основні поняття
Класифікація валют
1)За приналежністю
2) Класифікація валют країн на групи
1. Резервна валюта- валюта, в який країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи (Україна: Ц80, ОМ)
2. Валюти, що вільно використовуються- валюти, що активно торгуються на валютних ринках і широко застосовуються як засіб платежу 5 стандартних резервних валют: USD, DM, Франк, Фунт-стерлінг, Йена
3. Тверда валюта- валюта, що характеризується стабільним курсом
4. Конвертована валюта- національна валюта, яка здатна без обмежень обмінюватись на іноземну та іноземна валюта, яка використовується в усіх операціях з будь-якими активами На практиці поняття «тверда валюта» тяжіє до поняття «конвертована валюта», але теоретично ці поняття різні
2аспекти конвертованості:
- вільний обмін 2-х одиниць (іноземної і національної)
- юридичний дозвіл і можливість здійснювати операції за іноземну валюту
Системи конвертованості валют
1. Внутрішня конвертованість валют- право резидентів здійснювати операції всередині країни з активами, що деноміновані в іноземній валюті
2. Зовнішня конвертованість валют- право резидентів здійснювати операції з резидентами
Резиденти- фізичні та юридичні особи, що функціонують всередині країни і мають громадянство цієї країни або реєстрації в країні.
Нерезиденти- фізичні та юридичні особи, що функціонують всередині країни, але не мають громадянство цієї країни або реєстрації в країні.
Україна має обмежену конвертованість (перш за все — зовнішню, але також не повну)
Валютний курс1) ціна одиниці національної валюти, що виражена в іноземній валюті
2) кількість одиниць національної валюти, що може бути куплена за 1 грошову одиницю іншої країни
2шляхи встановлення валютних курсів
1. Законодавче встановлення- валютний курс проголошує держава (в Україні така політика домінувала у 1994-поч. 1998 рр.)
2. Ринкове встановлення- ринок, через валютні котирування, що відповідають попиту і пропозиції, встановлює валютний курс на кожний історичний момент
Види котирувань
Класифікація курсів за ступенем гнучкості
1. Політика фіксованих валютних курсів - офіційно встановлені співвідношення між національними валютами, від якого можна відхиляться тільки тимчасово і не більше, ніж на 2,25 %
2. Плаваючі валютні курси - економічна політика, за якої курс вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції
За ступенем вільності плаваючі курси розрізняються:
- Керовані плаваючі курси
- Незалежно (вільно) плаваючі курси — економічна політика, яка дозволяє курсу валют відхилятися тільки в залежності від попиту і пропозиції
Зміни вартості валют
1. при режимі плаваючих курсів:
- зниження вартості валюти – знецінення валюти
- підвищення вартості валюти – подорожчання валюти
2. при режимі фіксованих валютних курсів:
- законодавче зниження вартості валюти – девальвація
- законодавче підвищення вартості валюти – ревальвація
Специфічні ризики при коливанні курсів – валютні ризики
2 види валютних ризиків:
- ризики у зв’язку із зміною в майбутньому валютних курсів
- ризики у зв’язку з розрахунками
Історія розвитку МВФС (останні 100 років)
1 етап: етап золотого стандарту:
2 підеталі
1) 1870-1914 рр.: золотий стандарт
Головні риси підетапу:
1. домінування Фунта-стерлінга
2. Лондон – світовий банкір
3. Зміна % ставок в Лондоні призводила до зміни % ставок в інш. Країнах
4. Британія – головний торговець і інвестор
5. Офіційні резерви усіх країн у Лондоні
6. Фунт прирівнювався до золота
Риси золотого стандарту, як системи:
1. курси та вартість валют визначається золотом
2. вільна чеканка монет
3. дозволяється необмежений експорт та імпорт золота
На цьому етапі Великобританія не приймає участь у великих війнах. Цей період є періодом стабільності, нема криз
3. Після 11-ї Світової війни — зміни в організації техніки банківських операцій
4. Транснаціоналізація: ТНК — головна дійова особа
5. Періодично відбуваються фінансові кризи
6. Зростання обсягу портфельних інвестицій
IIетап: Бретон-Вудська валютно-фінансова система
Нова ситуація щодо потенціала США визначила нові орієнтири нової ВФС, яка отримала назву «Бретон-Вудська»
Ключові риси Бретон-Вудської системи (БрВ.С):
1. Функція світових грошей була закріплена за золотом, але в значно меншому вигляді.
2. Ключовою валютою світу є долар і частково фунт.(вони вільно конвертувалися в золото)
3. Долар обмінювався на золото за вимогами ЦБ (35$ за 1 трійську унцію золота = 31,1 грам)
4. Були встановлені фіксовані валютні паритети.
5. Ринкові курси відхилялися від встановлених паритетів на 1%.
6. Були створені могутні валютно-фінансові інститути, наприклад МВФ; тільки за згодою МВФ курс валюти міг відхилитися від норми більше ніж на 10%
На деякий час БрВ.С дала поштовх і стабілізувала всю валютно-фінансову систему, завдяки чому зросла світова торгівля та стабілізувалася платіжно-кредитні відносини між країнами. Але ця система спиралась на могутність США. Оскільки $ став ключовою валютою виникла спокуса друкувати $ та забезпечити експансію США. Тому США встали на шлях всесвітньої експансії. На той час США були втягнуті:
— у війну в Кореї.
— у війну во В'єтнамі.
1969 р. — економіка США входить у рецесію.
Поч. 70-х — загроза а потім і девальвація;
1971 р. — 1-ша девальвація, а в 1973 2-га девальвація -* довіра до $ підірвуться. Тому США відмовляється від конвертації $ в золото. Декілька з ключових моментів БрВ.С втрачають свою дію. Починаються зміни вал курсів. Тільки ОЕМ і фунт тримають позиції. Сер 70-х років стає зрозумілим, що ВФС потребує корінних змін.
IIIетап: Ямайська валютно-фінансова угода
Голови урядів збираються в Кінгстоні Ямайка -+ Ямайська валютно-фінансова угода (ця система з деякими модифікаціями діє і до сьогоднішнього дня).
Ключові риси Японської Угоди
1. Країна має право обирати будь-яку з систем валютних курсів.
2. Скасування офіційної ціни за золото (золото перестає бути засобом офіційного платежу між фін установами)
3. Впровадження резервного активу ЗОК-ЗресіаІ ага\л/іпд гідПІз — спеціальні права запозичення.
4. Проголошено 5 ключових валют — $, Марка, Франк, Фунт, Ґ
5. Вводиться дуже жорстокий нагляд МВФ над валютними курсами і економічною системою в країнах.
Стабілізації ВФС і подальшому ії розвитку сприяли новітні досягнення в сфері банківських і фінансових технологій.
Досягнення
1. Створена світова телекомукаційна мережа ЗНІРТ (мережа світ. Банківської трансакції охопила всі без виключення банки світу).
2. Створена розгалужена система зв'язку між фінансовими установами.
В сер 80-х рр. — в Європі значно прискорюються інтеграційні процеси. Країни спільного ринку почали крок за кроком інтеграцію — виникло ЄС, європейські країни проголосили валютну інтеграцію. Валютна інтеграція країн Європи —> створення Європейської Валютної Системи (ЄВС).
Риси ЄВС як частини ВФС
1. Коливання курсів валют ~2,25% від фіксованих між собою паритетів.
2. Створення єдиної спочатку розрахункової валюти — Екю, а потім кроки до створення реальної валюти Євро.
3. Створення Європейського Фонду Валютного Співробітництва.
Був утворенний Європейський Валютний Союз —> стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС.
Головні цілі що має ЄС
1. Єдина грошова політика.
2. Створення єдиної реальної Європейської валюти.
3. Створення єдиного ЦБ Європи.
Етапи впровадження Євро
Фаза А: весна 1998 — підготовка до створення валютного союзу Риси
1. Прийняття рішень щодо єдиної валюти
2. Створення ЦБ Європи.
3. Впровадження законів, що дозволяють використання єдиної валюти.
4. Інтенсивна підготовка до введення євро в фінансовому і банківському секторі.
Фаза Б: 1.01.1999 — початок функціонування Валютного Союзу Риси
1. Фіксація обміних курсів всіх країн, що сходять до євро-зони
2. Передача всіх функцій щодо валютно-фінансової політики від власних ЦБ до Європейського ЦБ.
3. Впровадження євро в безготівковий обіг.
4. Впровадження європейської автоматизованої системи трансакції Євро
5. Перехід до впровадження Євро в усіх сферах господарського життя.
Фаза В: 1.01.2002 — завершення формування Валютного Союзу (тривалість 6 місяців)
Риси
1. Національні гроші вилучаються з обігу і в обіг впроваджуються монети та купюри Євро.
2. Завершення впровадження Євро в усі сфери господарського життя.
3. Припинення функціонування нац. грошей з 1 липня 2002р. як засобу платежу.
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
Створення: 1944 р.
Кількість членів:182країни (на1.01.99)
Головна мета: забезпечення стабільності міжнародної валютно-фінансової системи
Функції МВФ
1. Нагляд за політикою вал курсів та макроекономічного політичного життя країн-учасників
2. Надання тимчасової фін. Допомоги країнам учасникам.
3. Технічна допомога країнам учасникам в галузях держ фінансів та регулювання банк. сектору.
Механізми надання тимчасової фінансової допомоги
1.Регулярний Види:
а) 2-18 місяців (короткострокові)
продолжение
--PAGE_BREAK--