--PAGE_BREAK--Отже, із таблиці 3.3.7. робимо висновок, що при впровадженні проекту показники діяльності підприємства покращуються, як-от: зросли обсяг виробництва продукції у діючих цінах, обсяг виробництва продукції у порівняних цінах, чистий дохід від реалізації продукції, основні виробничі фонди (середнє значення за рік), прибуток від операційної діяльності, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність діяльності (продажів), рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність продукції, зменшилася чисельність промислово-виробничого персоналу, це все говорить про доцільність впровадження інвестиційного проекту.
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
3) Чистий дохід від реалізації продукції проектний рік = Чистий дохід від реалізації продукції базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу = Чисельність промислово-виробничого персоналу базова — Абсолютне вівільнення чисельності
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік = Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік + Вартість повна нової лінії без ПДВ — Балансова вартість зношеної лінії, що підлягає демонтажу
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проектний рік = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік + Повні витрати на 1 тонну продукції проект * Обсяги виробництва проект — Повні витрати на 1 тонну продукції базис * Обсяги виробництва базис
7) Обігові кошти проектний рік = Обігові кошти базисний рік + Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва у натуральному виразі
8) Активи середньорічне значення = (Активи на початок року + Активи на кінець року) / 2
9) Власний капітал (середнє значення за рік) = (Власний капітал на початок року + Власний капітал на кінець року) / 2
10) Чистий прибуток проектний рік = Чистий прибуток базисний рік + Приріст прибутку = Чистий прибуток базисний рік + (Ціна 1 тонни продукції проект — Повні витрати на 1 тонну продукції проект)* Обсяги виробництва проект – (Ціна 1 тонни продукції базис — Повні витрати на 1 тонну продукції базис)* Обсяги виробництва базис
11) Прибуток від операційної діяльності = Чистий дохід від реалізації продукції — Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
12) Продуктивність праці = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Чисельність промислово-виробничого персоналу
13) Витрати на 1 грн реалізованої продукції = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) / Чистий дохід від реалізації продукції
14) Фондовіддача = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
15) Рентабельність діяльності (продажів) = Чистий прибуток * 100% / Чистий дохід від реалізації продукції
16) Рентабельність активів = Чистий прибуток * 100 % / Активи середньорічне значення
17) Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток * 100 % / Власний капітал (середнє значення за рік)
18) Рентабельність продукції = Прибуток від операційної діяльності * 100 % / Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
3.3 Інвестиційний проектвиробництва тортів на експорт
Маркетологи провели дослідження зовнішнього ринку і з’ясували, що на ринку Канади є попит на торти тривалого зберігання. Хлібокомбінат № 10 має можливість задовольнити цей попит, якщо придбає нове устаткування для виробництва вафельних тортів.
Необхідно за рахунок капіталовкладень придбати нове устаткування для оновлення виробництва і випускати на ньому конкурентоспроможну продукцію, яка б мала попит на ринку Канади, а саме – торти.
Альтернатива 1. Кошти залучаються під ставку 18%.
Дані для розрахунку необхідного обсягу капіталовкладень:
1. Вартість усього устаткування, необхідного для реалізації цього проекту, становить 750 тис. грн.;
2. Для встановлення, доставки та монтажу цього обладнання необхідно ще 30 тис. грн.;
3. Сума коштів, яка необхідна для закупівлі сировини на початковий виробничий цикл, становить 70 тис. грн.
Із загального обсягу капіталовкладень 400 тис. грн. – власний капітал та 450 тис. грн. – залучений.
Залучений капітал – це кредит на 3 роки за таких умов: відсотки за кредит становлять 18% і сплачуються щорічно за формулою складних відсотків. Сума кредиту повертається в останній рік сплати відсотків.
Капіталовкладення здійснюються в середині 2009 року.
Таблиця 3.2.1. Вихідні дані
Найме-нування тортів
Річні обсяги продажу продукції за планом, тис.кг.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
2012 р.
„Лимонний”
450
600
800
800
„Київські каштани ”
480
700
900
900
„Бриз”
150
210
210
210
Витрати на виробництво та збут (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати на збут) 1 кг продукції становлять: торт „ Лимонний” – 38 грн., торт „Київські каштани” – 37 грн., торт „Бриз” – 41 грн.
Прибуток від реалізації продукції планується на рівні 10%.
Дисконтна ставка становить 20 %.
1. Розрахуємо майбутню вартість запозичених коштів.
Майбутня вартість запозичених коштів розраховується за формулою:
МВ= ТВ*(1+r) n
МВ=450*(1+0,18) 3 = 450000*1,64=738 тис. грн.
2. Чистий приведений дохід – різниця між приведеним грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.
ЧПД= ЧТВ гп — К
ГП= Пп – Податок П + Амортизація
Амортизація = Сума капіталовкладень * норма амортизації
Амортизація = 850 000 *0,24 = 204 тис. грн.
Обрахуємо витрати на виробництво та збут тортів:
„ Лимонний ”:
(450+600+800)*38 = 1850*38 = 70300 тис. грн.
„ Київські каштани ”:
(480+700+900)*37 = 2080*37 = 76960 тис. грн.
„Бриз”:
(150+210+210)*41 = 570*41 = 23370 тис. грн.
Об’єднаємо витрати на виробництво та збут 3 видів тортів:
70300+76960+23370 = 170630 тис. грн.
Знаходимо плановий прибуток від реалізації на рівні 10%:
10% від 170630 грн. = 17063 тис. грн.
Знаходимо грошовий потік:
ГП = 17063 – 4265,75 + 204 = 13001,25 тис. грн.
Знаходимо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВгп = ((ГП1)/(1+Д)1)+((ГП2)/(1+Д)2)+((ГПn)/(1+Д)n)
ЧТВгп = (13001,25 /(1+0,2)1)+( 13001,25 /(1+0,2)2)+( 13001,25 /(1+0,2)3)=
10834,375+9028,648+7523,871=27386,894 тис. грн.
ЧД = -450+27386,894 = 26936,894 тис. грн.
Оскільки значення чистого доходу має знак „+”, то цей проект варто прийняти.
Знайдемо індекс прибутковості:
Іпр =ЧТВгп/ Ік
Іпр = 27386,894 /850 = 32,219
Оскільки індекс прибутковості перевищує 1, то проект варто прийняти.
Знайдемо індекс доходності:
Ід = (ЧТВгп -Ік)/Ік
Ід =(27386,894 – 850)/850 = 31,219
Оскільки індекс доходності перевищує норму дисконту(0,2), то проект варто прийняти.
Термін окупності:
Т = Ік/ГП
Т = 850/13001,25 = 0,065378 (року) або 0,065378 * 12 = 0,784 (місяця)
Отже, проект відшкодується приблизно за 0,784 місяця.
Можемо зробити висновок, що аналізуючи ці показники можна впевнено сказати, що цей проект варто прийняти, оскільки він не лише дуже швидко окупиться, а й буде приносити певний прибуток хлібокомбінату № 10 і дасть можливість завоювати закордонний ринок Канади.
Альтернатива 2. Кошти залучаються під ставку 20%.
Дані для розрахунку необхідного обсягу капіталовкладень:
1. Вартість усього устаткування, необхідного для реалізації цього проекту, становить 750 тис. грн.;
2. Для встановлення, доставки та монтажу цього обладнання необхідно ще 30 тис. грн.;
3. Сума коштів, яка необхідна для закупівлі сировини на початковий виробничий цикл, становить 70 тис. грн.
Із загального обсягу капіталовкладень 400 тис. грн. – власний капітал та 450 тис. грн. – залучений.
Залучений капітал – це кредит на 3 роки за таких умов: відсотки за кредит становлять 20% і сплачуються щорічно за формулою складних відсотків. Сума кредиту повертається в останній рік сплати відсотків.
Капіталовкладення здійснюються в середині 2009 року.
Таблиця 3.2.2. Вихідні дані
Найме-нування тортів
Річні обсяги продажу продукції за планом, тис.кг.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
2012 р.
„Лимонний”
450
600
800
800
„Київські каштани ”
480
700
900
900
„Бриз”
150
210
210
210
Витрати на виробництво та збут (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати на збут) 1 кг продукції становлять: торт „ Лимонний” – 38 грн., торт „Київські каштани” – 37 грн., торт „Бриз” – 41 грн.
Прибуток від реалізації продукції планується на рівні 10%.
Дисконтна ставка становить 20 %.
1. Розрахуємо майбутню вартість запозичених коштів.
Майбутня вартість запозичених коштів розраховується за формулою:
МВ= ТВ*(1+r) n
МВ=450*(1+0,2) 3 = 450000*1,728=777,6 тис. грн.
2. Чистий приведений дохід – різниця між приведеним грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.
ЧПД= ЧТВ гп — К
ГП= Пп – Податок П + Амортизація
Амортизація = Сума капіталовкладень * норма амортизації
Амортизація = 850 000 *0,24 = 204 тис. грн.
Обрахуємо витрати на виробництво та збут тортів:
„ Лимонний ”:
(450+600+800)*38 = 1850*38 = 70300 тис. грн.
„ Київські каштани ”:
(480+700+900)*37 = 2080*37 = 76960 тис. грн.
„Бриз”:
(150+210+210)*41 = 570*41 = 23370 тис. грн.
Об’єднаємо витрати на виробництво та збут 3 видів тортів:
70300+76960+23370 = 170630 тис. грн.
Знаходимо плановий прибуток від реалізації на рівні 10%:
10% від 170630 грн. = 17063 тис. грн.
Знаходимо грошовий потік:
ГП = 17063 – 4265,75 + 204 = 13001,25 тис. грн.
Знаходимо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВгп = ((ГП1)/(1+Д)1)+((ГП2)/(1+Д)2)+((ГПn)/(1+Д)n)
ЧТВгп = (13001,25 /(1+0,2)1)+( 13001,25 /(1+0,2)2)+( 13001,25 /(1+0,2)3)=
10834,375+9028,648+7523,871=27386,894 тис. грн.
ЧД = -450+27386,894 = 26936,894 тис. грн.
Оскільки значення чистого доходу має знак „+”, то цей проект варто прийняти.
Знайдемо індекс прибутковості:
Іпр =ЧТВгп/ Ік
Іпр = 27386,894 /850 = 32,219
Оскільки індекс прибутковості перевищує 1, то проект варто прийняти.
Знайдемо індекс доходності:
Ід = (ЧТВгп -Ік)/Ік
Ід =(27386,894 – 850)/850 = 31,219
Оскільки індекс доходності перевищує норму дисконту(0,2), то проект варто прийняти.
Термін окупності:
Т = Ік/ГП
Т = 850/13001,25 = 0,065378 (року) або 0,065378 * 12 = 0,784 (місяця)
Отже, проект відшкодується приблизно за 0,784 місяця.
Можемо зробити висновок, що аналізуючи ці показники можна впевнено сказати, що цей проект варто прийняти, оскільки він не лише дуже швидко окупиться, а й буде приносити певний прибуток хлібокомбінату № 10 і дасть можливість завоювати закордонний ринок Канади.
Альтернатива 3. Кошти залучаються під ставку 21%.
Дані для розрахунку необхідного обсягу капіталовкладень:
1. Вартість усього устаткування, необхідного для реалізації цього проекту, становить 750 тис. грн.;
2. Для встановлення, доставки та монтажу цього обладнання необхідно ще 30 тис. грн.;
3. Сума коштів, яка необхідна для закупівлі сировини на початковий виробничий цикл, становить 70 тис. грн.
Із загального обсягу капіталовкладень 400 тис. грн. – власний капітал та 450 тис. грн. – залучений.
Залучений капітал – це кредит на 3 роки за таких умов: відсотки за кредит становлять 21% і сплачуються щорічно за формулою складних відсотків. Сума кредиту повертається в останній рік сплати відсотків.
Капіталовкладення здійснюються в середині 2009 року.
Таблиця 3.2.3. Вихідні дані
Найме-нування тортів
Річні обсяги продажу продукції за планом, тис.кг.
2009 р.
2010 р.
2011 р.
2012 р.
„Лимонний”
450
600
800
800
„Київські каштани ”
480
700
900
900
„Бриз”
150
210
210
210
Витрати на виробництво та збут (виробнича собівартість + адміністративні витрати + витрати на збут) 1 кг продукції становлять: торт „ Лимонний” – 38 грн., торт „Київські каштани” – 37 грн., торт „Бриз” – 41 грн.
Прибуток від реалізації продукції планується на рівні 10%.
Дисконтна ставка становить 20 %.
1. Розрахуємо майбутню вартість запозичених коштів.
Майбутня вартість запозичених коштів розраховується за формулою:
МВ= ТВ*(1+r) n
МВ=450*(1+0,21) 3 = 450000*1,771561=797,2 тис. грн.
2. Чистий приведений дохід – різниця між приведеним грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.
ЧПД= ЧТВ гп — К
ГП= Пп – Податок П + Амортизація
Амортизація = Сума капіталовкладень * норма амортизації
Амортизація = 850 000 *0,24 = 204 тис. грн.
Обрахуємо витрати на виробництво та збут тортів:
„ Лимонний ”:
(450+600+800)*38 = 1850*38 = 70300 тис. грн.
„ Київські каштани ”:
(480+700+900)*37 = 2080*37 = 76960 тис. грн.
„Бриз”:
(150+210+210)*41 = 570*41 = 23370 тис. грн.
Об’єднаємо витрати на виробництво та збут 3 видів тортів:
70300+76960+23370 = 170630 тис. грн.
Знаходимо плановий прибуток від реалізації на рівні 10%:
10% від 170630 грн. = 17063 тис. грн.
Знаходимо грошовий потік:
ГП = 17063 – 4265,75 + 204 = 13001,25 тис. грн.
Знаходимо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВгп = ((ГП1)/(1+Д)1)+((ГП2)/(1+Д)2)+((ГПn)/(1+Д)n)
ЧТВгп = (13001,25 /(1+0,2)1)+( 13001,25 /(1+0,2)2)+( 13001,25 /(1+0,2)3)=
10834,375+9028,648+7523,871=27386,894 тис. грн.
ЧД = -450+27386,894 = 26936,894 тис. грн.
Оскільки значення чистого доходу має знак „+”, то цей проект варто прийняти.
Знайдемо індекс прибутковості:
Іпр =ЧТВгп/ Ік
Іпр = 27386,894 /850 = 32,219
Оскільки індекс прибутковості перевищує 1, то проект варто прийняти.
Знайдемо індекс доходності:
Ід = (ЧТВгп -Ік)/Ік
Ід =(27386,894 – 850)/850 = 31,219
Оскільки індекс доходності перевищує норму дисконту(0,2), то проект варто прийняти.
Термін окупності:
Т = Ік/ГП
Т = 850/13001,25 = 0,065378 (року) або 0,065378 * 12 = 0,784 (місяця)
Отже, проект відшкодується приблизно за 0,784 місяця.
Можемо зробити висновок, що аналізуючи ці показники можна впевнено сказати, що цей проект варто прийняти, оскільки він не лише дуже швидко окупиться, а й буде приносити певний прибуток хлібокомбінату № 10 і дасть можливість завоювати закордонний ринок Канади.
Висновки до розрахунків за трьома альтернативами
За результатами трьох альтернатив можна зробити висновок, що доцільніше взяти залучені кошти у банку із меншою річною відсотковою ставкою, бо від цього зменшаться витрати підприємтсва (на обслуговування своєї заборгованості перед банком) та збільшиться прибуток нерозподілений прибуток підприємства, тобто доцільно залучити кошти під 18%.
Висновки
Стратегія виробничого підприємства — це сукупність головної мети і основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз підкреслити. що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в загальну стратегію розвитку підприємства в цілому.
Стратегічне планування зазвичай розраховане на довгий період, хоч на багатьох підприємствах стратегія базується на середньотривалому плануванні (другий спосіб більш прийнятний для підприємств України, що працюють в умовах великої невизначеності). В галузі ЗЕД стратегічне планування може охоплювати період від 4 до 7 років. Як уже відзначалося, не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування.
продолжение
--PAGE_BREAK--Стратегічне планування — це не функція часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена на даному періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері ЗЕД.
Процес стратегiчного планування в мiжнароднiй фiрмі можна представити у виглядi 4 блокiв:
Блок 1. Визначення основних прiоритетiв
Блок 2. Визначення мети
Блок 3. Розробка cтpaтeгії
Блок 4. Реалiзацiя стратегії.
Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств, формальне планування має важливі переваги:
ü планування заохочує керівників постійно думати перспективно;
ü веде до більш чіткої координації діяльності підприємства;
ü стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;
ü сприяє більш чіткому визначенню фірмою своєї мети і завдань;
ü покращує забезпечення фірми необхідною інформацією;
ü допомагає більш раціональному розподілу ресурсів;
ü сприяє активізації роботи по вивченню світового ринку, пошуку необхідних партнерів по бізнесу;
ü робить фірму більш підготовленою до несподіваних змін;
ü полегшує контроль за діяльністю на підприємстві і т.д. В сучасних умовах жорстокої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба в плануванні ЗЕД значно зростає.
ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 10 доцільно займатися ЗЕД, бо це розширить ринки збуту його продукції, стане джерелом іноземної валюти, стане можливим приводом для співпраці цього підприємства із іноземними контрагентами не лише у галузі купівлі-продажу продукції, а у інших формах співробітництва.
Список використаної літератури
1) Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.
2) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.
3) Закон України «Про режим іноземного інвестування»
4) Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р.
5) Декрет Кабінету Міністрів України «Про єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993 p. № 4-93.
6) Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14 березня 1994 р. № 167.
7) Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928.
8) Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991 р.
9) Герасимчук В.Т. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. –К., 1995.
10) Зовнішня торгівля. — 1999. — № 1, 2, 3.
11) Немцов В.Д. Стратегічний менеджмент: Підруч. для ВНЗ. — К., 2001.
12) Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій.
13) Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент. — К., 1996.
14) Шершньова 3.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.
15) Акофф Р. Планирование будущих корпораций. — М., 1985.
16) Ансофф И. Стратегическое управление. — М. .: Экономика, 1969.
17) Ансофф И. Стратегическое управление.- М.: Экономика, 1989.
18) Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии.– М.: Центр экономики и маркетинга, І996.
19) Виханский О.С. Стратегическое управление.– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995.
20) Градов А.П. Стратегия экономического управления предприятием. Учебное пособие. – СПб.: СПб ГТУ, 1993.
21) Грейсон Дж. (мл.), О'Дел К.Л. Американский менеджмент на пороге XXI столетия. — М., 1991.
22) Гусев Ю.В. Стратегия развития предприятий. — СПб., 1992.
23) Игнатьев А.М. Рынок и стратегия развития предприятия.– М., І993.
24) Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственное управление. — М., 1982.
25) Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс,1990.
26) Кредисов А.И., Березовченко С.Н., Волошин В.В. и др. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.И. Кредисова. — К., 1996.
27) Лобанова Е. Стратегическое планирование и прогнозирование на предприятии // Российский экономический журнал. — 1992. — № 3.
28) Лэнд Питер Э. Менеджмент — искусство управлять. — М., 1995.
29) ЛюкшиновА.Н. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М., 2000.
30) Менеджмент и рынок: немецкая модель: Учеб. пособие: Пер. с нем. / Под ред. проф. У. Рора и проф. С. Долгова. — М., 1995.
31) Мескон М, Альберт М, Хедоури Ф. Основы менеджмента.–М.: Дело, І992.
32) Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М., 1992.
33) Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Конкурентоспособность, маркетинг, обновление. Т. І. — М.: Внешторгиздат, 1993.
34) Мухопад В. и др. Основы изучения отраслевой конъюнктуры. — Г., 1992.
35) Пахомов С.Б. Международный маркетинг: опыт работы заграничных фирм. — Г., 1993.
36) Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга: Учеб. пособие. — М., 1997.
37) Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ, Под ред. Щетинина. – М.: Междунар. отнош., 1993.
38) Томпсон А. Стратегический менеджмент. — М.: ЮНИТИ, 1998, 576с.
39) Чесноков А-.С. Инвестиционная стратегия, опционы и фьючерсы.– М.: НИИ УМЭ, І993.
40) Эванс Дж. Р., Берман Б, Маркетинг.– М.: Экономика, 1990.
41) Экономическая стратегия фирмы /Под. ред. А.П.Градова СПб.: Спец. лит-ра, 1995.
42) Bowman С. The Essence of Strategic Management. — N.-Y., 1990.
43) «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства» Г.М. Дроздова, підручник наявний на сайті library.biz.ua/15/1152.html
ДОДАТОК 1
БАЛАНС ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2005 РІК
Актив
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість
48,3
49,6
Первісна вартість
117,9
120
Накопичена амортизація
69,6
70,4
Незавершене будівництво
286,3
678,9
Основні засоби:
Залишкова вартість
22972,9
24696,1
Первісна вартість
31393,3
34816,6
Знос
8420,4
10120,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
Інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
109
105
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1
23416,5
25529,6
2. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси
2597,6
2603,4
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
Готова продукція
12,9
17,8
Товари
66
93,3
Векселі одержані
Дебіторська зоборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна вартість
983,5
1350,8
Первісна вартість
1007,7
1350,8
Резерв сумнівних боргів
24,2
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом
176
За виданими авансами
3379,4
932
З нарахованих доходів
Із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
125,1
59,3
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти
В національній валюті
115,8
184,8
В іноземній валюті
Інші оборотні активи
162,3
359,1
Усього за розділом 2
7442,6
5618,1
3. Витрати майбутніх періодів
Баланс
30859,1
31147,7
Пасив
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1. Власний капітал
Статутний капітал
2156,6
2156,6
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал
Інший додатковий капітал
18748,3
18748,3
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
426,5
2327,2
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
Усього за розділом 1
21331,4
23232,1
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
220
86
Інші забезпечення
Цільове фінансування
Усього за розділом 2
220
86
3. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
63,2
91,7
Інші довгострокові зобов’язання
Усього за розділом 3
63,2
91,7
4. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
4126,5
2728,1
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
1789,7
1963,6
Поточні зобов’язання за розрахунками:
З одержаних авансів
653,6
599,2
З бюджетом
556,5
691,7
З позабюджетних платежів
1,6
6
Зі страхування
416,8
248,1
З оплати праці
787,3
814,8
З учасниками
Із внутрішніх розрахунків
636,3
686,3
Інші поточні зобов’язання
276,2
0,1
Усього за розділом 4
9244,5
7737,9
5. Доходи майбутніх періодів
Баланс
30859,1
31147,7
ДОДАТОК 2
БАЛАНС ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №10 ЗА 2006 РІК
Актив
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість
49,6
28,4
Первісна вартість
120
102,4
Накопичена амортизація
70,4
74
Незавершене будівництво
678,9
226,9
Основні засоби:
Залишкова вартість
24696,1
29406,6
Первісна вартість
34816,6
41397,7
Знос
10120,5
11991,1
Довгострокові фінансові інвестиції:
Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
Інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
105
57,7
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1
25529,6
29719,6
2. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси
2603,4
3009,7
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
Готова продукція
17,8
15,4
Товари
93,3
77,8
Векселі одержані
Дебіторська зоборгованість за товари, роботи, послуги
Чиста реалізаційна вартість
1350,8
2147,5
Первісна вартість
1350,8
2147,5
Резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом
17,6
49,6
За виданими авансами
932
3345,8
З нарахованих доходів
Із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
59,3
216,5
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти
В національній валюті
184,8
201,1
В іноземній валюті
Інші оборотні активи
359,1
230,8
Усього за розділом 2
5618,1
9294,2
3. Витрати майбутніх періодів
230
Баланс
31147,7
39036,8
Пасив
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1. Власний капітал
Статутний капітал
2156,6
2156,6
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал
Інший додатковий капітал
18748,3
20187,4
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
2327,2
3267,5
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
Усього за розділом 1
23232,1
25611,5
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
86
145,9
Інші забезпечення
Цільове фінансування
Усього за розділом 2
86
145,9
3. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
4950,9
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
91,7
305,8
Інші довгострокові зобов’язання
Усього за розділом 3
91,7
5256,7
4. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
2728,1
2570,1
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
1963,6
1078,6
Поточні зобов’язання за розрахунками:
З одержаних авансів
599,2
1640,2
З бюджетом
691,7
884,3
З позабюджетних платежів
6
15,9
Зі страхування
248,1
538,9
З оплати праці
814,8
1253,5
З учасниками
Із внутрішніх розрахунків
686,3
Інші поточні зобов’язання
0,1
41,2
Усього за розділом 4
7737,9
8022,7
5. Доходи майбутніх періодів
Баланс
31147,7
39036,8
продолжение
--PAGE_BREAK-- продолжение
--PAGE_BREAK--Організація ЗЕД — дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово «структура» означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи.
Розрізняють:
— організаційно-виробничу структуру;
— структуру управління;
— організаційну структуру підприємства.
На будь-якому підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першої відносяться органи, служби, апарат управління. До іншої — виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи).
Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління — системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства — побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем.
Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД. Апарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління — це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління.
Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру — конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга «середовище — стратегія — структура» взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми. Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета — максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними. Перед підприємствами — суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання:
1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління?
2. Як керувати нею, щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори:
— розмір фірми;
— значення і характер зарубіжної діяльності;
— ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається;
— характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції;
— специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.
Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси. На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двох формах:
1. Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.
2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).
Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти).
Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути:
1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.
2. Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку.
3.Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.
4.Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами.
5.Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації.
6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.
7. Здійснення рекламної діяльності.
8. Організація протокольних міроприємств та ін.
Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів).
Кожен із секторів (груп) має свої конкретні завдання і виконує відповідні функції. Наприклад, комерційний сектор повинен забезпечувати: виконання зобов'язань по міжнародних контрактах і угодах, участь у підготовці і проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно контракту і контроль за їх виконанням; перегляд-рекламацій по експорту й імпорту та ін.
Екологічний сектор покликаний забезпечувати прогнозування і планування ЗЕД підприємства; аналіз ефективності експортно-імпортних операцій; контроль за виконанням плану; валютний контроль і т.д.
Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає коньюктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних міроприємств, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін. Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентноздатність; брати участь в розробці пропозицій по оновленню виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.
Протокольний сектор готує і організовує протокольні міроприємства, виконує доручення керівництва фірми по зустрічах, прийому і проводах представників зарубіжних фірм, які прибули на підприємство з візитом.
На практиці організаційна структура управління ЗЕД підприємства може бути побудована трохи інакше.
Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі.
Основними завданнями ЗТФ, як правило, являються:
1.Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод.
2.Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури.
3.Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегії підприємства.
4. Підвищення конкурентноздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.
5. Вивчення коньюктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентноздатності товарів.
6.Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.
7.Організація післяпродажного обслуговування за кордоном.
8. Вироблення рекламних міроприємств з метою розширення експорту.
9.Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.
10.Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції.
11.Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, «ноу-хау».
12.Участь в здійсненні протокольних міроприємств і т. д.
Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції і організаційну структуру управління.
Директор ЗТФ, як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічних зв'язках.
Основними функціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.
Кожна із даних служб виконує відповідні функції. В компетенцію маркетингової служби входять:
— участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;
— вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;
— забезпечення реклами і руху товару;
— підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідних для формування базисних умов контракту;
— прогнозування коньюктури товарних ринків і динаміки цін;
— аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;
— збирання, накопичення і обробка необхідної інформації;
— методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;
— забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.
Функціями оперативно-комерційної служби являються:
— проведення переговорів з іноземними фірмами;
— підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовах контракту;
— організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;
— забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;
— перегляд рекламацій по експорту й імпорту;
— ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін.
В міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунків та ін. Чи варто створювати ЗТФ в складі підприємства-суб'єкта ЗЕД? Для того, щоб відповісти на це питання, треба співставити затрати підприємства при відсутності власної такої фірми і витрати на її утримання. При цьому треба мати на увазі, що ефект діяльності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи.
1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання
Законом України «Про економічну самостійність України» від 3 серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди. Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами та організаціями інших держав, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону).
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначається у ст. 25 Закону України «Про підприємства в Україні», є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., який визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:
a) принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
b) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
c) принцип юридичної рівності і недискримінації;
d) принцип верховенства закону;
e) принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
f) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього входять:
· фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;
· юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
· об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
· структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
· спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;
· інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво», а фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.
Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:
§ експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
§ надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг — виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;
§ наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
§ навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
§ міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
§ кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;
продолжение
--PAGE_BREAK--§ спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;
§ підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;
§ організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;
§ товарообмінні (бартерні) операції;
§ орендні, у тому числі лізингові, операції;
§ операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
§ інші види зовнішньоекономічної діяльності.
Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.
Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Митним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України «Про єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993 p. № 4-93.
Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
o генеральна ліцензія — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);
o разова (індивідуальна) ліцензія — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;
o відкрита (індивідуальна) ліцензія — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.
Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).
Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.
Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
· глобальні квоти (контингенти) — квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;
· групові квоти (контингенти) — квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;
· індивідуальні квоти (контингенти) — квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.
· Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.
Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.
Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоеквномічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.
Правовий режим іноземних інвестицій
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р… Цей Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та державами.
Особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначаються Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р., дія якого поширюється виключно на іноземних інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями.
Відповідно до цього Закону іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді:
Ø іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
Ø валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
Ø будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
Ø акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеного відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
Ø грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
Ø будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
Ø прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до законодавства України.
Іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватись у різних формах.
Серед цих форм, зокрема, такі:
§ часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
§ створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
§ придбання незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
§ придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
§ придбання інших майнових прав;
§ в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
Загалом щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Винятки передбачаються чинним законодавством та міжнародними договорами України.
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава встановила певні державні гарантії захисту іноземних інвестицій, у тому числі:
· гарантії від зміни законодавства;
· гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їхніх службових осіб;
· компенсацію і відшкодування збитків іноземним інвесторам, завданих їм внаслідок дій або бездіяльності державних органів України чи їхніх службових осіб;
· гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;
· гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Державна реєстрація іноземних інвестицій проводиться відповідно до розділу III Закону України «Про режим іноземного інвестування» та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928. Таку реєстрацію проводять Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації після фактичного здійснення інвестицій. Для цього іноземні інвестори подають документи, зазначені у п. З вказаного Положення.
Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів починаючи з цієї дати розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.
Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України або подані документи не відповідають вимогам зазначеного раніше Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається. Відмова у державній реєстрації має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку.
Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони.
Правовий режим вільних економічних зон
Спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.
Вільна економічна зона — це частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України. Для ВЕЗ характерним є те, що на П території запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб.
Правовий режим ВЕЗ в Україні визначається, в першу чергу, Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р… Цей Закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ін.
Важливе значення для активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення ВЕЗ має Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14 березня 1994 р. № 167і, якою зазначену Концепцію було схвалено.
Згідно із Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-пра-вових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ:
· зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко) та митні склади;
· комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальницькі операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамінних виробництв;
продолжение
--PAGE_BREAK--· науково-технічні зони — це ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів — технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;
· туристично-рекреаційні зони — це ВЕЗ, які створюються у регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (у тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;
· банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;
· зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
Крім зазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.
ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцезнаходження ВЕЗ поділяються на зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).
Статус і території ВЕЗ, а також строк, на який вона створюється, визначає Верховна Рада України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. Порядок їх створення, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються статтями 5-7 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».
Управління ВЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому, що структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території. Проте незалежно від типу ВЕЗ їх органами управління є місцеві ради та місцеві державні адміністрації у межах своїх повноважень (їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»); орган господарського розвитку і управління ВЕЗ, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності (функції цього органу, визначені ст. 11 зазначеного Закону, можуть бути покладені на одного із суб'єктів економічної діяльності ВЕЗ). На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності ВЕЗ поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції.
Оскільки ВЕЗ є тимчасовим утворенням, вона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України. За поданням Президента України або Кабінету Міністрів України ВЕЗ може бути ліквідована достроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію. Держава відповідно до законодавства України гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» «КИЇВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №10»
2.1 Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика
У серпні 1970 року рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів у промзоні «Оболонь» Київському тресту хлібопекарської промисловості було виділено ділянку на 3,1 гектара під будівництво нового хлібозаводу.
Поки Мінхарчопром колишнього Союзу вишукував кошти на проектування та спорудження, а «Укрдіпрохарчопром» розробляв проект, минули роки.
Лише в березні 1989 року остаточно погоджено і затверджено проект хлібозаводу потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів на добу. Тоді ж Київським виробничим об’єднанням хлібопекарської промисловості укладено договір на підрядні роботи з фірмою «Київінвест». Першу чергу хлібозаводу добовою потужністю 140 тонн хлібобулочних виробів здано в експлуатацію наприкінці 1994 року, а через рік державна приймальна комісія підписала акт про введення в дію хлібозаводу загальною потужністю 200тонн хліба та хлібобулорчних виробів.
Наказом по Київському об’єднанню хлібопекарської промисловості від 28 квітня 1995 року хлібозаводу присвоєно назву «Київський хлібокомбінат №10». Керівником будови й першим директором хлібокомбінату був М.Б.Волинський, а з липня 1995 року підприємство очолив В.В.Череда.
Хлібокомбінат споруджено за індивідуальним проектом. Спочатку підприємство було орієнтоване на виготовлення хлібобулочних виробів. Поступово було введено в експлуатацію обладнання для булочних і кондитерського виробництва: в 1997р. почала діяти дільниця з виробництва здобних дрібноштучних виробів, в 1999р. запрацювала ще одна дільниця, на якій було освоєне виробництво дріжджових листкових виробів, кексів та здобного печива.
На підприємстві встановлено сім комплексно-механізованих ліній з потужними печами ППЦ (виробництва Чехія) та «Гостол» (Югославія). Сьому лінію було організовано в жовтні 2002 року для виробництва хліба пшеничного.
В цеху №1 на який поширюється дія системи менеджменту якості, асортимент продукції налічує понад 70 найменувань хлібобулочних та борошняних кондитерських виробів. З них понад 25 найменувань – це власні розробки хлібокомбінату.
На хлібокомбінаті в експедиції готової продукції змонтовано підвісний конвеєр для транспортування контейнерів, наповнених хлібом, з автоматизованим керуванням роботою експедиції. На складі безтарного зберігання борошна та на виробничих силосах впроваджено цифрове електронно-тензометричне зважування. На комбінаті автоматизовано облік тари з виведенням даних на електронно-обчислювальні машини, змонтовано автоматичні системи обрушення склепінь борошна в силосах на складі безтарного зберігання та подачі його на виробництво, автоматизовано укладання тістових напівфабрикатів у шафи для відстоювання, застосовано мікропроцесорну автоматику для контролю за горінням газу в печах ППЦ. На сьогоднішній день підприємство є найбільш автоматизованим в Україні.
У 1995 році працівники хлібокомбінату виготовили 3732 тонни хлібобулочних виробів, а торік – 10512тонн.
За веденням технологічного процесу, якістю, сировини і готової продукції забезпечено цілодобовий контроль з боку технологічної служби.
Система управління якістю сертифікована в системі сертифікації «ПРИРОСТ» (сертифікат QSP – 0038/03) та в Системі сертифікації Укр СЕПРО (сертифікат NUA 2.034.833 від 25.09.2003р.).
Продукцію хлібокомбінату знають і споживають не тількив столиці та Київській області, але й далеко за її межами – Черкаській, Житомирській, Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській, Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській областях.
За високу якість продукція хлібокомбінату не раз отримувала нагороди на різних виставках: дипломи загальнонаціонального конкурсу «Вища проба» (2002р.), Міжнародних спеціалізованих виставок «ПродЕкспоУкріїна» та «Хліб».
Підприємство має самостійний баланс, печатку зі своїм повним найменуванням, штампи, знак для товарів і послуг, іншу символіку, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків.
Загальною метою діяльності підприємства є отримання прибутку.
Основними видами діяльності підприємства є:
§ отримання прибутку (доходи) через різнобічну підприємницьку діяльність пов’язану в першу чергу з виробництвом та реалізацією хлібобулочних, макаронних та кондитерських та інших харчових виробів;
§ надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
§ оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;
§ впровадження нової техніки та технологій, які відповідають світовому науково-технічному рівню;
§ проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;
§ торгівельно-посередницькі операції та послуги, реалізація власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;
§ оновлення і поліпшення асортименту, підвищення якості власної продукції та послуг, що надаються підприємством;
§ утворення системів магазинів, кафе, ресторанів та інших установ аналогічного призначення;
§ організація та участь у виставках, аукціонах, торгівельних ярмарках;
§ операції з цінними паперами, нерухомістю та земельними ділянками;
§ надання побутових послуг;
§ здійснення експортно-імпортних операцій;
§ надання комунально-побутових послуг;
§ надання житлово-комунальних послуг;
§ діяльність пов’язана з охороною державної таємниці;
§ надання медичних послуг, які не потребують додаткового ліцензування;
§ медична практика.
Підприємство має право проводити всі операції та здійснювати усі види діяльності, не забороненим чинним законодавством, які необхідні для виконання покладених на нього завдань у відповідності з цим статутом та статутом товариства.
Підприємство має право за погодженням з правлінням одержувати кредити від своїх зарубіжних партнерів, при цьому валюта зараховується на баланс підприємства і використовується ним самостійно. По одержаних кредитах товариство та держава відповідальності не несе.
Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, інших господарських засобів та цінностей вартість яких відображена в балансі підприємства.
Приріст майна підприємства здійснюється внаслідок його господарської діяльності за рахунок одержаних доходів, в інших випадках – на підставах, не заборонених чинним законодавством.
Джерелами формування майна є:
Ø доходи від власної виробничо-господарської діяльності;
Ø кредити банків та інших кредиторів;
Ø надходження від цінних паперів та дивідентів;
Ø безоплатні та благодійні внески;
Ø придбання державного та /або/ недержавного майна;
Ø інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Статутний фонд підприємства формується за рахунок внесків засновника у грошовій та негрошовій формах і становить 2156640 (два мільйона сто п’ятдесят шість тисяч шістсот сорок) гривень.
Управління підприємством здійснюється виконавчим органом підприємства – адміністрацією, штат якої затверджується головою правління (генеральним директором) товариства. Адміністрацію підприємства очолює директор.
Вищим органом трудового колективу є загальні збори трудового колективу, які:
1. затведжують проект колективного договору;
2. визначають та затверджують перелік та порядок працівникам підприємства соціальних пільг.
Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, готує та подає статистичну звітність у порядку встановленому чинним законодавством. Звітність підприємства має відповідати загальним вимогам товариства, які можуть бути встановлені інструкціями товариства.
Фінансово-господарська діяльність підприємства підлягає ревізії яка здійснюється:
a) аудиторськими та іншими організаціями, які відповідно до чинного законодавства мають право контролювати діяльність структурного підрозділу товариства;
b) ревізійною комісією товариства;
c) контрольно-ревізійнним відділомтовариства під час проведення комплексних ревізій і тематичних перевірок згідно із затвердженням планом та відповідним графіком або показом по товариству у порядку, встановленому товариством.
Підприємство на протязі одного місяця по закінченні фінансового року подає детальний звіт про свою діяльність правлінню товариства, а посадові особи, які відносяться до сфери управління товариством, звітують посадовій особі, які відносяться до сфери управління товариством, звітують перед балансовою комісією товариства за встановленим графіком, якщо інше не передбачено внутрішніми нормативними документами товариства.
2.2 Характеристика техніко-економічних показників ДП ВАТ «Київхліб» «Київський хлібокомбінат №10»
Для аналізу основних показників діяльності підприємства використовують звіт про основні техніко-економічні показники. Отже, оцінки та аналізу діяльності ДП ВАТ «Київхліб» «Київський хлібокомбінат №10» можна викоритати такі аналітичні таблиці ( див. 2.2.1 та 2.2.2).
Таблиця 2.2.1 Основні показники роботи Хлібокомбінату №10 (цех 1)
№
Показники
Од. вим.
2005р.
2006р.
Відхилення
абсол.
віднос.
1
Товарна продукція в діючих цінах
тис.грн
91646,4
103395,5
+11749,1
112,8
2
Товарна продукція в порівняльних цінах
тис.грн
923774,0
112711,0
+20337,0
122,0
3
Хлібобулочні вироби
тн
61145,7
59766,2
-1379,5
97,7
В т. ч.
· булочні і здобні 0,5кг і менше
тн
28581,6
30443,5
+1861,9
106,5
· булочні і здобні 0,3кг і менше
тн
1496,9
1362,1
-134,8
91,0
· дієтичні віироби
тн
685,0
808,4
+123,4
118,0
В т. ч. діабетичні
тн
475,2
548,9
+73,7
115,5
· хлібобулочні в Упа-ковці
тн
8973,7
9491,9
+518,2
105,8
4
Кондитерські вироби
тн
82,0
45,7
-36,3
55,7
В т. ч.
· печиво
тн
20,9
3,1
-28,0
14,8
· кекс
тн
61,1
42,6
-18,5
69,7
· діабетичні кондитерс. вироби
тн
331,0
—
-331
—
5
Средньооблікова чисельність всього персоналу в т. ч. промисловвиробничого
осіб
осіб
756
747
753
743
-3
-4
99,6
99,5
6
Середньомісячна
заробітна плата всього в т. ч. промислововиробнич.
грн.-коп
грн.-коп
1292-95
1294-59
1720-22
1725-49
427-27
+430,9
133,0
133,3
7
Собівартість товарної продук
тис.-грн
85252,2
96005,0
+10752,8
112,6
8
Прибуток від випуску товарної продукції
тис.-грн
6394,2
7390,5
+996,3
115,8
9
Рентабельність
%
7,5
7,7
+0,2
102,7
10
Затрати на 1 грн. товарної продукції
коп
93,0
92,9
-0,1
99,9
продолжение
--PAGE_BREAK--Як видно з наведеної таблиці випуск товарної продукції по цеху №1 в діючих цінах збільшився на 11749,1тис.грн. або на 112,8%. Це обумовлено:
1). зменшення виробництва продукції всього на 2251,4тис.грн, в тому числі:
· хлібобулочних виробів на 1379,5тн або 2055,6тис.грн.
· кондитерських виробів на 36,3тн або 227,4тис.грн.
· збільшення виробництва сухарів панірувальних на 15,8тн або 31,6тис.грн.
2). збільшення оптових цін на продукцію всього на 14000,5тис.грн., в тому числі за рахунок:
· хлібобулочних виробів за 13816,9 тис.грн.
· кондитерські вироби на 97,6 тис.грн.
Таблиця 2.2.2 Основні показники роботи Хлібокомбінату №10 (цех 2)
№
Показники
Од. вим.
2005р.
2006р.
Відхилення
абсол.
віднос.
1
Товарна продукція в діючих цінах
тис.грн
16255,6
20745,9
+4490,3
127,6
2
Товарна продукція в порівняльних цінах
тис.грн
16427,0
23274,0
+6847,0
141,7
3
Хлібобулочні вироби
тн
9824,4
11805,5
+1981,1
120,2
В т. ч.
· булочні і здобні 0,5кг і менше
тн
4414,6
5215,0
+800,4
118,1
· булочні і здобні 0,3кг і менше
тн
131,7
112,3
-19,4
85,3
· хлібобулочні в Упа-ковці
тн
40,1
81,2
+41,1
202,5
4
Кондитерські вироби
тн
46,4
45,5
-0,9
98,1
В т. ч.
· печиво
· тістечка
· торти
· кекси
тн
тн
тн
тн
2,1
4,2
37,0
3,1
1,1
5,8
34,1
4,5
-1,0
+1,6
-2,9
+1,4
52,4
138,1
92,2
145,2
5
Средньооблікова чисельність всього персоналу в т. ч. промисловвиробничого
осіб
осіб
272
257
260
245
-12
-12
95,6
95,3
6
Середньомісячна
заробітна плата всього
в т. ч. промислововиробнич.
Грн.коп
грн.-коп
1093-35
1103-60
1460-80
1488-95
367-45
+385-35
133,6
134,9
7
Собівартість товарної продук
тис.-грн
16445,9
21374,8
+4928,9
130,0
8
Прибуток від випуску товарної продукції
тис.-грн
-190,3
-628,9
-438,6
в 3,3 р.
9
Рентабельність
%
-1,2
-2,9
-1,7
в 2,4 р.
10
Затрати на 1 грн. товарної продукції
коп
101,2
103,0
+1,8
101,8
Як видно з наведеної таблиці випуск товарної продукції по цеху №2 в діючих цінах збільшився на 4490,3 тис.грн. або на 127,6%. Це обумовлено:
1). Збільшенням виробництва продукції всього на 3175,7тис.грн, в тому числі:
· хлібобулочних виробів на 1981,1тн або 3155,2тис.грн.
· сухарів панірувальних на 16,0тн. або 32,0тис.грн.
· зменшення кондитерських виробів на 0,9тн. або 11,5тис.грн.
2). Зменшення оптових цін на продукціювсього на 1314,6тис.грн. в тому числі за рахунок:
· хлібобулочних виробів за 1212,3 тис.грн.
· кондитерські вироби на 122,2 тис.грн.
· зменшення цін на сухарі панірувальні на 19,9 тис.грн.
Аналіз ефективності використання трудових ресурсів і заробітньої плати
Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів підприємства.
Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей у будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціонування підприємства.
Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи тих суб’єктів господарювання (трудових колективів) забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу.
Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
На підприємстві діють два основних види заробітньої плати:
1. основна заробітна плата;
2. додаткова заробітна плата.
Основна заробітна плата – це заробітна плата, яка виплачується згідно із тарифними ставками, відрядними оцінками та посадовими окладами.
Додаткова – це премії та надбавки відповідно до тарифних ставок, відрядних оцінок і посадових окладів. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.
Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та почасова.
Почасова заробітна плата – це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).
Відрядна – це оплата вартості й ціни товару робочої сили залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.
На хлібокомбінаті №10 поширена почасова форма оплати праці. А за відрядною працює лише два працівника – столяри.
Для аналізу основних показників трудових ресурсів підприємства використовують:
ü ф.№1-ПВ «Звіт з праці»;
ü ф.№3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»;
ü ф.№6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання».
Згідно із КЗППУ: стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Отже, для оцінки та аналізу показників можна використати таблиці (див. Табл. 2.2.3 й 2.2.4).
Таблиця 2. 2.3 Аналіз використання трудових ресурсів по Хлібокомбінату №10 (цех 1)
Основні показники
2005р.
2006р.
Абсолютне відхилення
Відносне відх., %
Середньоспискова чисельність, чол.
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
756
747
650
9
753
743
639
10
-3
-4
-11
+1
99,6
99,5
98,3
111,1
Фонд оплати праці, тис.грн.:
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
11808,3
11667,6
9136,2
140,7
15590,6
15412,6
11745,9
178,0
+3782,3
+3745
+2609,7
+37,3
132,0
132,1
128,6
126,5
Середня заробітня плата, грн.:
· весь персонал
1292,95
1720,22
+427,27
133,0
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльност
1294,59
1163,24
1156,48
1725,49
1528,94
1328,33
+430,9
+365,7
+171,85
133,3
131,4
114,9
Відпрацьовано, людино-годин:
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
1401598
1383950
1207670
17648
1402709
1383999
1193160
18710
+1111
+49
-14510
+1062
100,1
100,0
98,8
106,0
Невиходи на роботу, днів
25103
22816
-2287
90,9
У т. ч. з поважних причин
24811
22495
-2316
90,7
§ чергові відпустки
§ хвороби
§ відпустки на навчання та інші, передбачені законодавством
14013
9791
1007
14207
7386
902
+194
-2405
-105
101,4
75,4
89,6
Втрати робочого часу, днів:
292
321
+29
109,9
У т. ч.
§ прогули
§ невиходи з дохволу адміністрації
11
281
4
317
-7
+36
36,4
112,8
Продуктивність праці, грн
123660
151697
+28037
122,7
Прийнято на роботу нових працівників протягом року
178
226
+48
127,0
Вибуло працівників
у т. ч. з причин
§ з власного бажання
195
178
211
159
+16
-19
108,2
89,3
Коефіцієнт плинності кадрів
23,5
21,1
-2,4
89,8
Коефіцієнт обороту
§ з прийняття, %
§ зі звільнення
23,5
25,8
30,0
28,0
+6,5
+2,2
127,7
108,5
Коефіцієнт загального обороту робочої сили
49,3
58,0
+8,7
117,6
Як видно з показників у 2006 р. порівняно з 2005р. зріс фонд оплати праці по всіх категоріях працюючих, зросла середня заробітня плата. Це зумовлено тим, що у 2006р. було підвищення мінімальної заробітньої плати, підвищення розмірів годинних тарифних ставок і посадових окладів.
Коефіцієнт загавльного обороту робочої сили збільшився у звітному періоді на 17,6%, коефіцієнт обороту з приймання – 27,7%. Збільшення коефіцієнта загального обороту кадрів пов’язане із збільшення заново прийнятих на роботу, із створенням нових робочих місць.
На ряду із збільшенням втрат робочого часу на 29 днів (з дозволу адміністрації – 90 днів), всього невиходи на роботу зменшились на 2287 днів, що становить 90,9% за рахунок зменшення невиходів на роботу через тимчасову непрацездатність – 2405 днів. Продуктивність праці збільшилась на 28037 грн., що становить 122,7% в порівнянні з 2005р.
Таблиця 2.2.4 Аналіз використання трудових ресурсів по Хлібокомбінату №10 (цех 2)
Основні показники
2005р.
2006р.
Абсолютне відхилення
Відносне відх., %
Середньоспискова чисельність, чол.
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
272
252
221
15
260
245
211
15
-12
-12
-10
—
95,5
95,3
95,5
100,0
Фонд оплати праці, тис.грн.:
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
1093,35
1103,60
1030,09
917,78
1460,80
1488,95
2105,39
1001,11
367,45
385,35
1075,30
83,33
133,6
134,9
204,4
109,1
Середня заробітня плата, грн.:
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльност
1093,35
1103,60
1030,09
917,78
1460,80
1488,95
2105,39
1001,11
367,45
385,35
1075,30
83,33
133,6
134,9
204,4
109,1
Відпрацьовано, людино-годин:
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
482049
453654
389252
28395
467053
442227
379751
24826
-14996
-11427
-9501
-3569
96,9
97,5
97,6
87,4
З них понаднормованих, людино-годин:
· весь персонал
· промислово-виробничий персонал
· робітники
· персонал неосновної діяльності
15673
14421
13134
1251
27667
27093
25803
574
+11994
+12672
+12669
-677
176,5
187,9
196,5
45,9
Невиходи на роботу, днів
9688
8847
-841
91,3
У т. ч. з поважних причин
9491
8581
-910
90,4
§ чергові відпустки
§ хвороби
§ відпустки на навчання та інші, передбачені законодавством
5638
3602
251
5261
3196
124
-377
-406
-121
93,3
88,7
49,4
Втрати робочого часу, днів:
197
266
+29
135,0
У т. ч.
§ прогули
§ невиходи з дохволу адміністрації
10
187
4
262
-6
+75
40,0
140,1
Продуктивність праці, грн
63918
94996
+31078
148,6
Прийнято на роботу нових працівників протягом року
49
39
-10
79,6
Вибуло працівників
у т. ч. з причин
§ з власного бажання
39
35
56
51
+17
+16
143,6
145,7
Коефіцієнт плинності кадрів
12,9
19,6
+6,7
151,9
Коефіцієнт обороту
§ з прийняття, %
§ зі звільнення
18,0
14,3
15,0
21,5
-3,0
+7,2
83,3
150,3
Коефіцієнт загального обороту робочої сили
32,4
36,5
+4,1
112,7
продолжение
--PAGE_BREAK--Як видно із показників у 2006р. порівняно з 2005р. зріс фонд оплати праці по всіх категоріях працюючих, зросла середня заробітна плата. Це зумовлено тим, що у 2006р. було підвищення мінімальної заробітної плати, підвищення розмірів годинних тарифних ставок і посадових окладів зменшилась середньоспискова чисельність працівників хлібокомбінату на 12осіб, середньоспискова чисельність робітників на 10 особи.
Коефіцієнт плинності кадрів збільшився на 6,7%, коефіцієнт загального обороту робочої сили збільшився на 4,1%. Збільшення коефіцієнту загального обороту робочої сили та коефіцієнту плинності кадрів пов’язане зі збільшенням звільнення працівників за власним бажанням на 145,7% проти минулого року. На 10 осіб менше прийнято нових працівників протягом 2006р., ніж 4 2005р.
Фонд робочого часу зменшився за рахунок зменшення чисельності робітників – 14996 годин.
Втрати робочого часу зменшилися за рахунок зменшення невиходів на роботу через:
Ø тимчасова непрацездатність – 406 днів;
Ø чергові відпустки – 377 днів;
Ø відпустки на навчання та інші невиходи, передбачені законодавством – 127 день;
Ø прогули – 6 днів;
Ø невиходи з дозволу адміністрації +75днів.
Всього невиходи на роботу зменшилися на 841день, що становить 91,3% до минулого року.
Продуктивність праці збільшилась на 31078грню, що становить 148,6% в порівнянні з 2005р.
За станом на 01.01.2007р. на хлібокомбінаті облікова кількість штатних працівників складає цех №1 – 811 чол., цех №2 – 268 чол., працівників керівного складу та фахівців цех №1 – 113 чол., цех №2 – 33 чол. За рік прийнято осіб: цех №1 – 113 чол, цех №2 – 39 чол. Звільнено за рік: цех №1 – 211 чол., цех №2 – 56 чол.
Чисельність працівників, які отримують пенсію – 101 чол. (за віком – 74 чол., по інвалідності – 27 чол.). Оформлено у 2006р. пенсії – 20особам.
Укладені договори на проходження практики студентами вищих навчальних закладів. Протягом року прийнято студентів вищих навчальних закладів для проходження виробничої, технологічної, переддипломної практики – 112 чол., а також з Корледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій – 17 чол., з інших учбових закладів – 24 чол.
Кількість працівників, які закінчили навчальні заклади освіти:
1-2 рівнів акредитації – 1 чол.
3-4 рівнів акредитації – 8 чол.
На кінець року в НУХТ навчається 36 чол. В інших навчальних закладах – 16 чол.
За період 2006р. підвищили кваліфікацію та навчено новим професіям (первинна підготовка, перепідготовка) по цеху №1 – 74 чол., з них робітників – 52 чол.; по цеху №2 – 30 чол., з них робітників – 27.
У цьому напрямку ведеться співпраця з Інститутом після дипломної освіти НУХТа, Учбовим центром автоматизації та лінгвістики, Учбовим комбінатом ДКП «Київжитлоспексплуатація», ООО «Учбово-курсовий центр Освіта».
За 2006рік оформлено 599 наказів з особового складу та наказів про відпустки та відрядження – 919.
Також обчислено лікарняних листів: цех №1 – 1282, цех№2 – 346, всього – 1612 (в минулому році 1612 лікарняних листів).
Проведено перевірку виконання договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та заведені на них особові справи – 125 чол. заведені на них особові справи – 125 чол.
Знаходились у щорічній відпустці: цех №1 – 688 чол., цех №2 – 338 чол.
Кількість працівників, які перебували у додатковій відпустці, як матері, які мають дітей віком до 15 років – 62чол.
У додатковій оплачувальній відпустці, як донори перебули 6 чол.
У додатковій оплачуваній відпустці, як учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, перебули 25 чол.
У додатковій оплачувальній відпустці перебувало 60 одиноких матерів.
У відпустці без збереження зар.плати знаходилось 155 чол.
Кількість працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – 54 чол.
У грудні 2006р. відділом проводилось анкетування працівників підприємства для визначення рівня задоволенності персоналу у відповідності з вимогами ISO9001:2000. Анкети заповнили 70% працюючих на підприємстві працівників. За результатами проведеного анкетування підготовленого звіту.
Аналіз основних фондів і оборотних активів підприємства
Основні операції на хлібокомбінаті механізовані, допоміжні виконуються вручну, проте їх відсоток невеликий.
Основними виробничими фондами на підприємстві є печі ППЦ – 1381 та «Гостол», а також ротаційні печі марки ПКЕ-1 та ПП-1.
На печах ППЦ-1 та «Гостол» випікається 97,6% всієї продукції Хлібокомбінату (хліб український новий подовий 1,0кг, хліб пшеничний 1 сорт 0,75кг та батони «дорожні» вищого сорту 0,5кг).
На ротаційних печах випікається 45 найменувань булочних і здобних виробів, 15 найменувань кондитерських виробів. У вересні 2001 року в експлуатацію введено сьому ротаційну піч.
Середня тривалість випічки батона 23 хвилини, хліба пшеничного – 23-30хв., хліба житнього – 55-60хв.
На кожній лінії встановлено парогенератор. Тістові заготовки зволожуються паром, який надходить з котельні промвузол «Оболонь».
Готові вироби надходять на циркуляційний стіл, охолоджуються і укладаються в лотки за асортиментом, а потім відправляються в експедицію.
Термін зберігання хлібних виробів 24-72 години.
Для того, щоб збільшити тривалість збереження свіжості хлібу та зручності для споживача на підприємстві здійснюється також упаковка охолодженого хлібу в стрейс-плівку та нарізання його на спеціальних машинах «Minipak» і «Exta».
Прогресивною формою організації виробництва є відокремлення на підприємстві деяких спеціалізованих потокових ліній, на яких виробляються вироби, які близькі за технічним процесом. Для цього використовується універсальне обладнання (лінії №1 і №3). На лінії №1 може відбутися перехід від виробництва батону на хліб пшеничний, а на третій – з українського на пшеничний.
На протязі 2006 року збудовано та введено в дію компресорне відділення для шокового замороження «Miwe» та забезпечення технологічним повітрям обладнання лінії №8.
Змонтована нова система транспортування борошна шнеками пружинними «Spiromatic» на потреби лінії №8.
Придбано, зтонтовано та налагоджено систему дозування сипучих та рідких компонентів «Авіарм». Введено в дію нову тістомісильну машину «Diosna», а також льодогенератор для технологічного виробництва лінії №8.
З метою покращення властивостей хліба пшеничного подового вагоно змонтовано та введено в експлуатацію вакуумний тістоподільник «Глімек». Це дало змогу більш ефективно розраховувати технологічні витрати сировини, що призводить до підвищення продуктивності праці.
Також для покращення якості готової продукції змонтовано систему витяжки пари на лінії №6 в цеху 1 – виробництво батонів.
Для покращення якості булочних та здобних виробів було встановлено новий дозатор рідких компонентів (дільниця 1). Встановлено прилади контролю та управління рівнем рідких компонентів дозувальних станцій тістомісильного відділення.
За 2006 рік було виготовлено та встановлено модернізовані пульти керування печами та теплообміннаками.
Для економії паливно-енергетичних ресурсів було встановлено нові пластинчасті теплообмінники системи підігріву води.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції при досягнутому та передбаченому рівні техніки, технології, форм організації праці і виробництва з урахуванням прогресивних витрат праці та в умовах найефективнішого використання всіх засобів виробництва
На підприємстві не проводять планування потужності, вона залежить від кількості замовлення.
Потужність хлібокомбінату на 01.01.2007 року в номенклатурі та асортименті продукції звітного року становить по цеху №1 215,7 тн/добу, що до 01.01.2006 року зменшилась на 4,3 тонни, по цеху №2 становить 69,6 тн/добу, що до 01.01.2006 року зменшилась на 3,2 тонн. Зменшення середньодобової потужності відбулося за рахунок змін номенклатури продукції, а саме з метою поліпшення якості хліба зміни маси хліба українського домашнього та пшеничного київського.
Використання середньорічної потужності в 2006 році по хлібокомбінату становить: по цеху №1 – 85,8%, по цеху №2 – 50,1%.
В тому числі по цеху №1:
Ø хлібобулочному цеху – 88,5%
Ø булочному цеху:
дільниця 1 – 58,2%
дільниця 2 – 34,4%
По цеху №2:
ü хлібне виробництво – 50,1%
ü кондитерське виробництво – 13,2%
Використання середньорічної виробничої потужності по цеху №2 збільшилося з 39,7% в 2005р. до 50,1% в 2006р. Цьому сприяло, в основному, початок виробництва продукції на лінії №4 БН-50. За 2006 рік на ній виробили 2452,3 тонни хліба українського домашнього.
Використання виробничих потужностей характеризується коефіцієнтами:
1. Показник екстенсивного використання потужності = час роботи устаткування за зміну або за рік / розрахунковий час роботи, який беруть для розрахунку виробничої потужності.
2. Показник інтенсивного навантаження устаткування показує ступінь використання устаткування в одиницю часу за продуктивністю. Розраховується: фактична потужність устаткування / техніко-економічна норма потужності устаткування.
3. Інтегральний коефіцієнт використання ВП = Кекс*Кінт
Важливим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх руху. Рух основних засобів характеризується коефіцієнтом оновлення та вибуття.
Коефіцієнт оновлення – відбиває інтенсивність оновлення основних засобів і визначається як відношення вартості основних засобів, які надійшли за звітний період (ОФн), до їх вартості на кінець цього ж періоду (ОФк):
Кон (2005) = 3719/34816,6=0,11 або 11%
Кон (2006) = 6974,5/41397,7=0,17 або 17%
Цей показник у 2006 році зріс на 6% у порівнянні з 2005 роком. Цьому сприяло збільшення кількості основних засобів.
Коефіцієнт вибуття – характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних засобів із господарського використання і розраховується як відношення вартості основних засобів, які вибули за звітний період (ОФвиб), до їх вартості на початок цього ж періоду (ОФп):
Квиб (2005) = 295,7/31393=0,01 або 1%
Квиб (2006) = 393,4/34816,6=0,01 або 1%
Показники, які характеризують технічний стан основних засобів, є коефіцієнт зносу та придатності.
Коефіцієнт зносу показуєпитому вагу вартості основних засобів, що вже перенесена на вироблену продукцію. Розраховується за формулою: сума зносу / повна первісна вартість ОФ.
Кзн (2005) = 10121/34816,6=0,29 або 29%
Кзн (2006) = 11991/41397,7 =0,29 або 29%
Коефіцієнт придатності – показує питому вагу основних засобів, які придатні для подальшого використання у процесі виробництва продукції. Розраховується: 1-Кзносу
Кприд (2005) =1-0,29=0,71 або 71%
Кприд (2006) =1-0,29=0,71 або 71%
Коефіцієнти вибуття, зносу та придатності не змінилися. Це свідчить про те, що підприємство рівномірно використовує свої виробничі потужності. Оновлення основних фондів відбуваєтьсяшвидше чим їх виведення.
Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів використовуються наступні показники.
Фондовіддача – показує, скільки продукції виробляється на 1 грн основних виробничих засобів. Розраховується: вартість випущеної продукції / середньорічна вартість основних засобів.
Середньорічна вартість основних засобів = (Первісна вартість на кінець року + Первісна вартість на початок року)/2
ОЗс.в. (2005) = (34816,6+31393,3)/2=33104,95
ОЗс.в. (2006) = (41397,7+34816,6)/2=38107,15
Фв (2005) = 107902/33105=3,26
Фв (2006) = 124141/38107,2=3,26
Фондомісткість – це обернений показник до фондовіддачі і характеризує вартість основних засобів, необхідних для випуску продукції на 1 грн.
Фм (2005) = 33105/107902=0,31
Фм (2006) = 38107,2/124141=0,31
Фондоозброєність характеризує вартість основних фондів, що припадає на одну особу промислово-виробничого персоналу на підприємстві.
Ф озбр = ВП/Чпвп
Ф озбр (2005) = 33104,95/756,00=43,79
Ф озбр (2006) = 38107,2 / 753 = 50,61
Показник фондоозброєності зріс за 2006 рік за рахунок збільшення кількості основних засобів. Показники фондомісткість та фондоозброєність не змінилися.
2.3 Фінансовий аналіз підприємства
Для здійснення оцінки економічної діяльності підприємства здійснюють фінансовий аналіз, який є основою для прогнозування фінансового стану підприємства на підставі інформації, яка міститься в бухгалтерській і фінансовій звітності та оперативних даних. Основною метою фінансового аналізу є об’єктивна оцінка фінансово-економічного стану та виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства.
Базою для цього є форма №1 «Баланс» і форма №2 «Звіт про фінансові результати», а також інформація яка подається у звіті підприємства про основні показники. Так, у формі №2 міститься інформація про доходи, витрати та фінансові результати від звичайної та надзивичайної діяльності, за якою оцінюють і прогнозують прибутковість підприємства, прогнозують структуру доходів і витрат. А інформація, що відображена у формі №1 стосується наявності економічних і фінансових ресурсів, які контролюються підприємством.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупність виробничогосподарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Таблиця 2.3.1 Аналіз ліквідності підприємства
Показники
2005р.
2006р.
Норматив
Коефіцієнт готівкової ліквідності ф1(р.230+р.240)/ф1р.620
0,02
0,03
більше 0,2
Коефіцієнт поточної ліквідності ф1р.260/ф1р.620
0,73
1,2
більше 1,0
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ф1(р.220+р.230+р.240)/ф1р.620
0,02
0,03
більше 0,7
Коефіцієнт швидкої ліквідності ф1(р.260-р.100-р.110-р.120-р.130 р.140)/ф1р.620
0,38
0,80
більше 0,2
Чистий оборотний капітал Ф1р.260-ф1р.620
-2119,8
1556,3
Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи та одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.
Коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду відповідає нормі.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсів Хлібокомбінату №10, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобовязань. Значення цього показника на початок періоду менший норми та становить 0,73, а на кінець періоду помітна позитивна тенденція підвищення показника (1,2). Це означає, що підприємство взмозі погазити поточні зобовязання протягом року.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Цей показник менший норми. І він свідчить про те, що лише 3% боргів підприємство може сплатити негайно.
Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частка поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. У 2006 році, в порівнянні з 2005, зріс у 2 рази. Відповідає нормі.
Величина чистого оборотного капіталу в 2005 році мала від’ємний характер, в 2006 році – зросла. Це свідчить про те, що для покриття потреби в оборотному капіталі підприємству не вистачало власних коштів, і воно було змушене користуватися короткостроковими позиками банків та комерційним кредитом.
Таблиця 2.3.2 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
Показники
Значення показників станом на:
норматив
2005
2006
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) Ф1р.380/ф1р.640
0,75
0,06
>0,5
Коефіцієнт фінансової залежності Ф1р.280/ф1р.380
1,34
1,52
Коефіцієнт фінансування Ф1(р.430+р.480+р.620+р.630)/ф1р.380
0,34
0,52
1:1
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами Ф1(р.260-р.620)/ф1р.260
-0,38
0,14
0,5
Коефіцієнт маневреності власного капіталу Ф1(р.260-р.620)/ф1р.380
-0,09
0,05
>0,2
Коефіцієнт загальної заборгованості Ф1(р.640-р.380+р.430+р.630)/р.640
0,26
0,35
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу Ф1(р.460+р.620)/ф1р.280
0,25
0,21
Коефіцієнт фінансового лі вереджу Ф1р.480/ф1(р.380+р.340+р.630)
0,004
0,205
>1
продолжение
--PAGE_BREAK--Платоспроможність – можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов’язання.
Коефіцієнт автономії відповідає нормі. Він вказує на те, що 6% активів підприємства сформовані за рахунок власних коштів. Це свідчить про фінансову стійкість підприємства.
Коефіцієнт фінансової залежності показує суму заборгованості підприємства, яка припадає на 1 гривню власного капіталу. Показник значно перевищеє норму, що свідчить про його фінансову залежність.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами не відповідає нормі. Коефіцієнт маневреності власного капіталу в 2006 році був 0,05 (менший норми показник). Це свідчить про те, що власного капіталу недостатньо для фінансування оборотних активів.
Таблиця 2.3.3 Аналіз ділової активності підприємства
Показники
Значення показників станом на:
2005
2006
Коефіцієнт оборотності активів
3,53
4,26
Коефіцієнт оборотності основних засобів
3,16
3,09
Коефіцієнт оборотності власного капіталу
4,73
4,99
Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, що вкладений в активі підприємства. Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає швидкість обороту вкладенего власного капіталу. Коефіцієнт оборотності активів та коефіцієнт оборотності власного капіталу зросли, що характеризує підвищення кількість обертів та зростання ділової активності підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів суттєво не змінився.
Ступінь привабливості функціонування підприємства найточніше визначає показник рентабельності.
Таблиця 2.3.4 Аналіз рентабельності підприємства
Показники
Значення показників станом на:
2005
2006
Аналіз рентабельності активів
0,080
0,082
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
0,107
0,124
Коефіцієнт рентабельності діяльності
0,023
0,025
Рентабельність – це якісний показник, який характеризує рівень використання наявних ресурсів у процесі виробництва. Ефективність роботи підприємства в 2006 році, в порівнянні з 2005, зросла, але суттєвих змін показників рентабельності не відбулось.
Таблиця 2.3.5 Аналіз рентабельності за групами продукції за 2006р.
Назва виробу
Випуск тонн
BП у діючих цінах тис грн
Повна собівартість тис грн
Прибуток тис грн
Рентабельність %
Хліб і хлібобулочні вироби всього
59766,2
102875,8
95500,1
7375,7
7,72
у т. ч. в упаковці
9491,9
20770,5
18258,6
2511,9
13,76
Хліб із житнього борошна і суміші
20861
24254,4
22976,9
1277,5
5,56
у т. ч. в упаковці
2421,9
3192,4
2949,6
242,8
8,23
Хліб із пшеничного борошна 2 сорту
0
0
0
0
у т. ч. в упаковці
0
0
0
0
Хліб із пшеничного борошна 1 сорту
8385,9
13554
13609,5
-55,5
-0,41
у т. ч. в упаковці
783,3
1353,1
1338,3
14,8
1,11
Хліб із пшеничного борошна вищого сорт
47,7
235,7
219,4
16,3
7,43
у т. ч. в упаковці
47,7
235,7
219,4
16,3
7,43
Булочні вироби 2 сорту
0
0
0
0
у т. ч. в упаковці
0
0
0
0
Булочні вироби 1 сорту
548,9
1835,6
1656
179,6
10,85
у т. ч. в упаковці
120,5
447,4
376,9
70,5
18,71
Булочні вироби вищого сорту
29212,5
58106,3
52718,8
5387,5
10,22
у т. ч. в упаковці
5906,4
14238,6
12198,6
2040
16,72
Здобні вироби
710,2
4889,8
4319,5
570,3
13,20
у т. ч. в упаковці
212,1
1303,3
1175,8
127,5
10,84
Кондитерські вироби всього
45,7
384,3
350,1
34,2
9,77
у т. ч. в упаковці
25,3
236,1
212,2
23,9
11,26
Кекси всього
42,6
350,4
322,7
27,7
8,58
у т. ч. в упаковці
22,5
205,4
186,9
18,5
9,89
Печиво всього
3,1
33,9
27,4
6,5
23,72
у т. ч. в упаковці
2,8
30,7
25,3
5,4
21,34
Інші вироби:
Тістові напівфабрикати
8,6
86
78,6
7,4
9,41
Сухарі панірувальні
24,7
49,4
76,2
-26,8
-35,17
Всього по хлібокомбінату №10
59845,2
103395,5
96005
7390,5
7,69
Незважаючи на низький рівень рентабельності (7,72 та 10,22), найбільшу частку прибутку забезпечує підприємству і реалізація хліба із житнього борошна і суміші – 1277,5 тис.грн., білочних виробів вищого сорту – 5387,5 тис.грн., що становить 17,3 й 72,9% прибутку.
Найбільш рентабельним для підприємства є виробництво печива. Але попит на цей продукт обмежений (у структурі асортименту печиво складає 0,005% від загального обсягу продукції). Прибуток від реалізації – 6,5 тис.грн.
Нерентабельним і збитковим є виробництво панірувальних сухарів. Величина збитку – 26,8 тис.грн. підприємству доцільно було б відмовитись від виробництва цього продукту.
Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг).
Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).
Таблиця 2.3.6 Витрати на виробництво продукції по хлібокомбінаті№10 (аналіз виконання плану витрат)
Показник
2005 рік
% виконання плану
2006 рік
% виконання плану
Планові
Фактичні
Планові
Фактичні
Сировина і матеріали
60324
59039,9
97,87
55962
62094,9
110,96
у тому числі борошно
49745
48062,7
96,62
44950
50404,7
112,14
Паливо
1919
1954,2
101,837
2325
2946,5
126,73
Електроенергія
500
582,4
116,48
760
1186,5
156,12
Заробітна плата
6170
6826,4
110,64
7853
8695,2
110,72
у т.ч. резерв відпусток
950,3
1307,1
Відрахування на соціальні заходи
2354
2633,6
111,88
2993
3303,1
110,36
у т.ч. резерв відпусток
346,3
509,2
Загальновиробничі витрати
10120
10849,2
107,21
11670
12106,2
103,74
Виробничасобівартість
81387
81885,7
100,61
81563
90332,4
110,75
Адміністративні витрати
5246
5416,1
103,24
6544
7120,7
108,81
Витрати на збут
12151
14396,3
118,48
16108
19926,7
123,71
Повнасобівартість
98784
101698,1
102,95
104215
117379,8
112,63
Прибуток
3506
6203,9
176,95
5745
6761,6
117,70
Рентабельність,%
3,55
6,10
171,88
5,51
5,76
104,50
ТП у діючих цінах, тис.грн
102290
107902
105,49
109960
124141,4
112,90
У 2005 році за найбільшими статтями витрат сировини і матеріалів було використано менше, ніж заплановано.Авсі інші витрати є більшими, ніж планові. У 2006 році за всіма статтями витрати були більшими, ніж їх по плану розраховували.
Зросли витрати на оплату праці у зв’язку із зростанням мінімальної заробітної плати. Також спостерігається зростання витрат на паливо, електроенергію та соціальні заходи.
Собівартість товарної продукції зросла на 12,6% а затрати на 1 гривню товарної продукції знизилися лише на 0,1 коп.
Таблиця 2.3.7 Динаміка витрат на виробництво продукції по підприємству за економічними елементами
Показники
2005 р.
2006р.
тис.грн.
%
тис.грн.
%
Матеріальні витрати
67995,80
64,38
73594,50
60,04
Витрати на оплату праці
15499,10
14,67
20540,00
16,76
Відрахування на соціальні заходи
5,888,10
5,57
7546,60
6,16
Амортизація
1905,90
1,80
2224,00
1,81
Інші операційні витрати
14327,30
13,57
18674,80
15,23
Разом
105616,0
100,00
122579,90
100,00
Елемент витрат – це сукупність економічно-однорідних витрат.
Найбільшу питому вагу у складі витрат припадає на матеріальні витрати, тому що виробництво на підприємстві – матеріаломістке. Показник у 2006 році зменшився (на 4,34%). Причиною стало зменшення обсягів виробництва.
Також на хлібокомбінаті №10 збільшилась питова вага витрат на оплату праці, цьому сприяло підвищення середньої заробітної плати. Кріт того. Збільшилися показники питомої ваги відрахування на соціальні заходи та інші операційні витрати. В амортизації суттєвих змін не спостерігається.
Для контролю і аналізу витрат, порядок з обліком їх за елементами, застосовується групування витрат на виробництво застаттями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції.
Таблиця 2.3.8 Планова калькуляція на торт «Хрещатий яр» 1,0кг Калькуляційна одиниця – 1т
№
Найменування статті
Сума, грн.коп
Питома вага, %
1
Сировина і матеріали
7154,32
56,07
2
Пакувальні матеріали
1358,48
10,65
3
Електроенергія на технологічні цілі
272,06
2,13
4
Основна заробітна плата
708,36
5,55
5
Відрахування на соцстрах
262,66
2,06
6
Загальні виробничі вирати
850,03
6,66
7
Виробнича собівартість
10605,91
83,13
8
Витрати на збут
1325,74
10,39
9
Адміністративні витрати
827,26
6,48
10
Повна собівартість
12758,91
100,00
11
Фінансовий результат
2741,09
12
Рентабельність, %
21,48
13
Оптова ціна підприємства за 1т
15500
14
Оптова ціна 1шт.
15,50
15
ПДВ
3100
16
ПДВ на одиницю продукції
3,10
17
Вільна відпускна ціна 1т
18600
18
Вільна відпускна ціна 1шт
18,6
Аналізуючи таблицю, видно, що у складі витрат на виробництво торта «Хрещатий яр» найбільшу питому вагу становлять витрати на сировину і матеріали (56,07%), а також значну частку займають пакувальні матеріали (10,65%). Найменше витрат припадає на електроенергію та на соціальні заходи.
За оптовою ціною підприємство продає свою продукцію. В неї входить собівартість і норма прибутку. Відпускна ціна включає в себе оптову ціну з додаванням акцизного збору і податок на додану вартість (ПДВ=20%). Роздрібна вміщує відпускну ціну, а також торгову націнку.
Величину прибутку, яку підприємство очікує отримати після реалізації торту. Цей плановий показник характеризується рентабельністю (21,48%). Торт «Хрещатий яр» є рентабельним.
Оптова ціна за тону даної продукції складає 15500 гривень.
2.4 Аналіз стратегічного менеджменту на Хлібокомбінаті №10
Управління персоналом є важливим у сучасних умовах глобальної конкуренції стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури застарівають з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників підприємства стають головним джерелом його тривалого розвитку.
Метою управління персоналом підприємства є підвищення ефективності виробництва та праці для досягнення максимального прибутку.
Ефективність управління персоналом залежить від принципів та методів процесу управління.
Загальна структура хлібокомбінату являє собою сукупність підрозділів основного виробництва та інфраструктури (ремонтного, енергетичного, тарного, складського, транспортного господарств, адміністративного комплексу).
На сьогодні організаційно-структурна схема управління має лінійно-функціональний характер.
Неодмінною складовою ефективного управління є функція контролювання. Контролювання дає змогу суб’єкту управління отримувати інформацію про стан справ у керованій системі, на основі чого він приймає управлінське рішення, спрямовані або на закріплення досягнутого успіху, або на усунення причин, що перешкоджають його досягненню.
Контролювання завершує цикл управління. Суть його полягає у своєчасному виявленні відхилень в роботі, зумовлених низькою виконавчою дисципліною персоналу або впливом чинників зовнішнього середовища, внесенні коректив, а також, створенні належних умов для реалізації стратегії організації.
Контролювання як завершальна стадія процесу управління безпосередньо впливає на ефективність здійснення інших управлінських функцій – планування, організування, мотивування.
Системі контролю на підприємстві віддають належну увагу. Підприємство за роки свого існування сформувало майже ідеальну систему контролю.
На ДП АТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» ведеться контроль в першу чергу за такими ресурсами як:
ü трудовими;
ü матеріальними;
ü фінансовими.
Всі перераховані вище ресурси включають три етапи контролю:
Ø попередній;
Ø поточний;
Ø завершальний.
Трудові ресурси характеризуються працівниками підприємства. Попередній контроль включає перевірку претендентів на вакантну посаду робітників, тобто прийом на роботу. Займається цим відділ кадрів. Працівнику надається випробний термін взалежності від посідаючої роботи, щоб перевірити чи відповідає працівник свої характеристиці (професійна освіта, досвід роботи, навички, риси характеру і т. д.).
Поточний контроль здійснюється в процесі виробничо-господарської діяльності. В цьому випадку контролює особа вищестояча (майстер – начальник – зам. директор — директор).
Завершальний — охоплює перевірку відповідності кваліфікації працівників посаді. Відбувається це методом проведення курсів по підвищенню кваліфікації. Таким чином перевіряють чи здатний працівник виконувати свої обовязки, а також покращувати продуктивність своєї праці.
Матеріальні ресурси характеризують все, що входить до продукції. Попередній контроль перевіряє відповідність кількості та якість продукції, що одержана від постачальників.
Поточний – слідкує за ефективним використанням матеріальних ресурсів в процесі виробництва. Відповідальними за цим є начальники цехів.
продолжение
--PAGE_BREAK--Завершальний контроль перевіряє якість і кількість виробленої продукції.
Доречі, виробничий процес також знаходиться під пильним контролем відповідних працівників. Стосовно продукції, то вона під час виробництва перевіряється (лабораторія та цехова лабораторія)
Фінансові ресурси включають кошти підприємства. Попередній контроль здійснюється з метою перевірки грошових надходжень, а також відповідність фінансової документації. Доречі фінансова документація ведеться під пильним наглядом головного бухалтера і головним економістом.
Поточний контроль слідкує за поточною роботою фінансових структур.
Завершальний контроль передбачає перевірку фактичних результатів і порівняння їх із запланованими.
Контролюється ще рівень збуту продукції, а також створення відповідної реклами.
Крім цього, ведеться контроль за:
· вчасною виплатою основної та додаткової заробітньої платні;
· вчасною явкою на роботу;
· виконанням правил безпеки;
· наданням ефективних послуг в столові;
· тим, щоб на підприємстві всі працівники пройшли відповідний медичний огляд;
· інформацією;
· тим, щоб не було крадіжок.
Таблиця 2.4.1. Загальні зовнішні можливості та загрози для ДП ВАТ «Київлліб» «Київський хлібокомбінат №10», що використовуються в SWOT- аналізі
Потенційні зовнішні можливості, О
Потенційні зовнішні загрози, Т
· зростання доходів населення; обслуговування нових додаткових груп споживачів;
· входження у нові сегменти ринку;
· розширення виробництва для задоволення потреб споживачів;
· обґрунтоване законодавство.
· інфляція ;
· зростання тиску конкурентів;
· зміни в потребах і смаках споживачів;
· уповільнений темп зростання ринку.
Таблиця 2.4.2. Характеристика сильних та слабких сторін ДП ВАТ «Київлліб» «Київський хлібокомбінат №10», що використовують в SWOT- аналізі
Сфера діяльності
Сильні сторони загроз (S)
Слабкі сторони загроз (W)
Маркетинг, Продукція, бренди.
Сильні ринкові позиції; постійне вивчення та аналіз стану ринку, своєї позиції, позиції конкурентів, потреб споживачів; диференціація виробів; підтримка та розвиток іміджу.
Постійні атаки з боку ключових конкурентів; інколи просліджується необґрунтована, невдала диверсифікація.
Виробництво, інновації .
Значні виробничі потужності
Розміри виробництва надто великі, може виникнути “хвороба великої компанії”, не розроблена ресурсозберігаюча стратегія.
Фінанси .
Фінансова стабільність; можливість зниження витрат.
Низька рентабельність і прибутковість.
Організація, управління.
Чітко сформовані стратегії; високий рівень управління ефективні засоби контролю творчий підхід у менеджменті; здатність реалізовувати навички персоналу.
Не проявляються в даній сфері діяльності підпиємства.
Кадри .
Високий рівень кваліфікації та підготовки персоналу; досвід діяльності.
Інколи проявляється неефективна система стимулювання праці.
Виходячи із оцінки внутрішнього стану ДП ВАТ «Київхліб» «Київський хлібокомбінат №10» та досліджень зовнішнього оточення, проведемо SWOT-аналіз для Хлібокомбінату №10
Таблиця 2.4.3. Матриця SWOT для Хлібокомбінату №10
Сильні сторони загроз (S)
Слабкі сторони загроз (W)
Можливості, О
СіМ
Використовуючи сильні ринкові позиції, аналіз ринкової ситуації, конкурентні переваги Хлібокомбінату №10 може ввійти в нові сегменти ринку, обслуговувати додаткові групи споживачів.
СлЗ
На основі можливості проникнення на нові сегменти ринку, обслуговування нових додаткових груп споживачів, розширення виробництва компанія може мінімізувати атаки з боку конкурентів, невдалі диверсифікації, “хворобу великої компанії” та розробити ресурсозберігаючу стратегію. Також використовуючи зростання доходів населення може вдосконалити систему стимулювання праці. Загрози, Т
СіЗ
Завдяки диференціації виробів, підтримці та розвитку іміджу, сильним ринковим позиціям може протистояти змінам в потребах і смаках споживачів, зростанню тиску конкурентів.
СлЗ
Компанія має спрямувати свою діяльність на мінімізацію неефективної системи стимулювання праці, протистоянню атакам з боку ключових конкурентів уникати необґрунтованої диверсифікації, слідкувати за доцільністю розмірів виробництва та розробити ефективну ресурсозберігаючу стратегію. Також має звести до мінімуму вплив інфляції, зменшення доходів населення, зміни смаків та потреб споживачів, уповільнення темпів зростання ринку.
На основі визначених місії, цілей підприємства, зовнішніх та внутрішніх факторів впливу відбувається формування стратегічного набору (формування корпоративних стратегій та стратегій на рівні стратегічного господарського підрозділу).
Після того, як визначена загальна ідея розвитку підприємства, стає можливим побудувати функціональні стратегії реалізації загальної ідеї. Для цього потрібно переписати всі проблеми та переваги, які є у підприємства та вказати найбільш загальні рішення для них. Потім ці рішення деталізуються за функціональними напрямками: виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, організаційна культура та доводяться до кожного функціонального керівника.
Таблиця 2.4.4. Набір функціональних стратегій розвитку ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 10
У виробництві
· забезпечення дотримання технічних стандартів виготовлення продукції, її високої якості;
· проведення подальшого удосконалення, модернізації, модифікації технічного оснащення та підвищення загального рівня фондоозброєності праці.
У маркетингу
· подальше удосконалення та посилення маркетингової політики;
· збільшення потужності маркетингової збутової політики; розширення каналів розподілу продукції та ринків збуту; вихід на нові сегменти ринку та на нові ринки;
· вдосконалення маркетингових комунікацій.
У фінансах
· дотримання курсу стабільності основних фінансових показників;
· поступове збільшення прибутку та рентабельності.
У кадрах
· забезпечення збереження раціонально підібраного та розставленого персоналу;
· випередження темпів приросту продуктивності праці над рівнем заробітної плати;
· налагодження більш досконалої системи стимулювання праці.
В організаційній культурі
· проводити роботу зі створення та застосування норм організаційної поведінки;
· підвищити готовність колективу до змін;
· переконати трудовий колектив працювати як єдина команда, що має спільні цілі, досягнення яких призведе до задоволення потреб кожного працівника.
У наступному розділі розглянемо заходи щодо впровадження зовнішньоекономічної діяльності на досліджуваному підприємстві.
РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТУ № 10
3.1 Основні шляхи планування зовнішньоекономічної діяльності ДП ВАТ «Київліб» Хлібокомбінату № 10
Поняття «стратегія» вже міцно увійшло до лексикону управлінської діяльності. Слово «стратегія» (у перекладі з грецької означає «мистецтво розгортання військ у бою») протягом останніх двадцяти років широко використовується в теорії і практиці менеджменту. З погляду сучасних уявлень про управління, стратегія — це не абстрактна річ, це серйозна ділова концепція в сукупності з реальними діями, що може привести цю ділову концепцію (бізнес-концепцію) до створення реальної конкурентної переваги, спроможної зберігатися тривалий час.
Чи потрібна особлива стратегія ЗЕД, чи ж міжнародні операції можна планувати як складову загальної стратегії? Чи належить термін «стратегічний менеджмент» до управління ЗЕД? Чи варто відразу виробляти міжнародну стратегію компанії, чи необхідно визначити спочатку власний зовнішньоекономічний стратегічний профіль? Чи правомірно при розробці стратегічних питань ЗЕД спеціально мати стратегію експорту й імпорту?
На зазначені та інші питання не існує єдиної правильної на усі випадки ділового життя відповіді. Проте існує логіка пошуку правильних для кожної ситуації і компанії відповідей. І пов'язані вони, насамперед, із роллю і масштабами ЗЕД для конкретного підприємства.
Якщо ЗЕД займає незначне місце в загальних результатах, то навряд чи доцільно витрачати багато зусиль на розробку спеціальної міжнародної стратегії. І навпаки, при збільшенні масштабів ЗЕД, а також в умовах наростання конкуренції на міжнародних ринках варто не тільки мати спеціальні стратегії, але і створювати систему міжнародного стратегічного менеджменту. Вона включає не тільки розробку стратегії (стратегічне планування), але і реалізацію стратегії, а також стратегічний контроль. У цьому випадку правомірно говорити про глобальну стратегію корпорації, схему якої подано у таблиці 3.1.1.
Таблиця 3.1.1. Вплив планування
ВПЛИВ ПЛАНУВАННЯ
Планування на рівні головного офісу
Централізація
Достатньо сильний вплив головного офісу
Стратегічне планування
Стратегічний контроль
Слабкий вплив головного офісу
Фінансовий контроль
Планування на рівні окремих підрозділів
Холдингова компанія
Гнучкий стратегічний контроль
Гнучкий стратегічний контроль
Гнучкий стратегічний контроль
Способи стратегічного планування
По осі ординат (див мал.) показано вплив чинника планування, а по осі абсцис — вплив контролюючого чинника. Чим вище ми піднімаємося по вертикалі і збільшується масштаб міжнародних операцій, тим важливішу керівну роль у визначенні зовнішньоекономічної стратегії відіграє головний офіс фірми. Чим нижче ми опускаємося по вертикалі, тим більше кожний підрозділ може сам розробляти стратегію свого зовнішньоекономічного розвитку. До контролюючого впливу належить централізоване встановлення жорстких маркетингових меж прибутковості й розмірів бюджету. У цьому разі встановлюються чіткі конкретні завдання на короткостроковий період, здійснюється ретельний контроль за їхнім виконанням, і керівники виробничих підрозділів повинні звітуватися.
Таким чином, розглянувши рис., ми можемо визначити чотири способи керівництва ЗЕД компанії.
1. Стратегічне планування. Головний офіс корпорації бере участь у визначенні стратегії розвитку кожного підрозділу, що займається ЗЕД.
Переваги даного способу управління ЗЕД такі:
— дає змогу ввести систему контролю і взаємозв'язку з боку головного офісу в процес розробки стратегії конкретним підрозділом;
— сприяє інтегруванню стратегій різних підрозділів у єдину зовнішньоекономічну стратегію фірми;
— створює стимул для розробки довгострокової стратегії розвитку, спроможної забезпечити конкурентні переваги фірмі на міжнародних ринках.
Але разом із цим існують і слабкі сторони даного підходу:
— консультації з керівниками в ході розробки стратегії можуть зайняти занадто багато часу, і, таким чином, сама стратегія стає застарілою;
— у психологічному плані це може призвести до того, що керівники підрозділів будуть почувати себе менш відповідальними за виконання наміченого плану, тому що вони не брали належної участі в його розробці;
— головний офіс корпорації може не володіти повною інформацією про те, що відбувається на конкретному ринку, який обслуговується даним виробничим підрозділом;
— чим більше часу займає процес прийняття стратегічних рішень, тим більша ймовірність зниження ефективності роботи підрозділу.
2. Фінансовий контроль є повною протилежністю стратегічному плануванню. В даному випадку керівники підрозділів самі розробляють стратегію розвитку з тією лише умовою, що вони повинні вкладатися в рамки визначеного бюджету. Перевагами цього способу є:
— велика зацікавленість керівника підрозділу у вдосконаленні розробленої на короткостроковий період зовнішньоекономічної стратегії;
— оскільки керівник сам розробляє стратегію, то у випадку виникнення проблеми він шукає розв'язання безпосередньо в розробленій ним стратегії;
— заохочувальний чинник для фахового зростання самих керівників, що у цьому разі несуть безпосередню відповідальність за валютну прибутковість підрозділу;
— даний спосіб керівництва компанією найбільш ефективний на дуже великих диверсифікованих фірмах, де головний офіс не має у своєму розпорядженні вичерпних знань про те, яка ситуація існує в конкретній галузі на конкретному закордонному ринку.
3. Стратегічний контроль. Компанії, що дотримуються даного способу, мають на увазі одержання переваг, закладених у перших двох, але без їхніх недоліків, тому не дивно, що цей спосіб найважчий у застосуванні. Планування відбувається на рівні підрозділів, але вже розроблені зовнішньоекономічні стратегії старанно розглядаються на рівні головного офісу, фінансові показники задаються централізовано, що може призвести до того, що план і бюджет не будуть збігатися (наприклад, середньо- і довгострокові інвестиційні програми будуть вступати в протиріччя з фінансовими показниками, запланованими на короткостроковий період).
Слабкою стороною даного способу є те, що стратегічні і фінансові зовнішньоекономічні цілі, завдання довго- і короткострокового розвитку можуть створити непевність. Керівникам підрозділів часто буде важко визначити, який із планів є найбільш пріоритетним: агресивний довгостроковий план зростання чи короткостроковий план для досягнення конкретних результатів.
4. Керівна роль належить холдинговій компанії. У компаніях, що дотримуються даного способу керівництва, головний офіс відіграє незначну роль у керівництві підрозділами. Найчастіше компанії, що почали своє існування з цього підходу, потім починали застосовувати один із трьох попередніх способів.
Стратегічне планування
Основою стратегічного менеджменту є стратегічне планування, яке тут розуміється як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку бізнесу. До питань стратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їхнє коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану підприємства і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей (збільшення прибутку, зниження собівартості, вихід на міжнародний ринок, збільшення масштабів діяльності, створення спільних підприємств і т.ін.).
Історично стратегічному плануванню в бізнесі передувало довгострокове планування, що практикувалося в 50-х і 60-х роках XX ст., коли ринки ще розросталися і політика компаній базувалася на уявленнях про безупинне зростання. Кризові явища у світовій економіці початку 70-х років, що супроводжувалися такими явищами, як насичення попиту, посилення конкуренції, зміни в технології, нестабільність зовнішнього середовища змусили переглянути методи планування, які стали неадекватними проблемам, що виникли. Сформувалося розуміння, що сила компанії базується на можливості розвинути потенціали стратегічного успіху — стратегічні переваги, тобто ринкові переваги, такі як високі стандарти якості продукції (послуг), низькі витрати, ефективна мережа розподілу, високий імідж. Звичайно стратегічні переваги випливають з аналізу, по-перше, особливостей фірми порівняно з її конкурентами і, по-друге, сприятливих і несприятливих чинників навколишнього середовища. Останнім часом до цих позицій додають ще дві: здатність до швидких змін у стратегії й організації у відповідь на зміни навколишнього середовища, а також культуру організації в плані сприйняття і реалізації стратегії.
продолжение
--PAGE_BREAK--Безперервне планування, тісно пов'язане з постійно діючою і використовуваною системою маркетингової інформації, захищає підприємство від несприятливих зовнішніх впливів, дає змогу своєчасно виявляти і враховувати тенденції розвитку ринків, технологій, зміни в масовій свідомості та інші чинники, що визначають умови функціонування бізнесу і його ефективність.
Впровадження на практиці" стратегічного планування дає ряд переваг, оскільки воно змушує фірму більш чітко визначати свої завдання і політику; веде до кращої координації зусиль працівників організації і визначення показників діяльності фірми для наступного контролю; привчає керівників постійно мислити перспективно і готувати підприємство до несприятливих змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі; дає змогу більш наочно демонструвати взаємозв'язок усіх посадових осіб.
Численні дослідження показують, що стратегічне планування підвищує якість управління, приводить його у відповідність до вимог швидких і часто непередбачуваних змін у зовнішньому середовищі. Це сприяє зростанню обгрунтованості управлінських рішень і концентрації довгострокової і поточної діяльності менеджерів, спрямованої на досягнення глобальних цілей фірми.
У розробці стратегії враховується багато факторів: характер діяльності підприємства, його структура і кадровий потенціал, особливості галузі, тенденції розвитку макроекономічних процесів, стан правової бази, що регламентує умови господарської діяльності, та ін.
Горизонт стратегічного планування, тобто часовий інтервал, на який ведеться планування, звичайно змінюється від одного року до п'яти і в кожному конкретному випадку залежить від стабільності економічного стану і передбачуваності майбутнього, терміну впровадження прийнятих стратегічних рішень, середньої тривалості часу, необхідного для реалізації конкретної ідеї від її зародження до практичного впровадження.
Кількість і зміст етапів розробки стратегічних планів, а також сама їхня форма можуть істотно змінюватися залежно від конкретних умов. До числа чинників, що впливають на послідовність і зміст робіт із стратегічного планування і управління, належать: форма власності підприємства; його тип (спеціалізоване чи диверсифіковане), галузева приналежність; рівень концентрації виробництва (велике, середнє чи мале підприємство); рівень розвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури; стан маркетингової орієнтації підприємства; рівень освоєння методів стратегічного планування і т.д.
У цілому процес стратегічного планування і управління обов'язково передбачає використання широкого кола інформаційних джерел й інтенсивної аналітичної роботи, зміст і послідовність етапів виконання якої наведено на рис.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 3.1.1 Процес стратегічного планування
Таким чином, у розробці стратегії планування умовно виділяють такі етапи:
— стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення;
— визначення мети і завдань підприємства;
— варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування);
— реалізація;
— контроль за виконанням;
— Оцінювання і коригування стратегічного плану.
Процес стратегічного плануванн
Процес стратегічного планування є незамкненою системою, функціонування якої пов'язане із систематичним аналізом зовнішнього середовища і гнучким реагуванням на зміну зовнішніх умов функціонування підприємства. В результаті аналізу визначаються і встановлюються причини і масштаби відхилень, що забезпечує своєчасне реагування на виявлені зміни і здійснення відповідних коригуючих заходів.
Планування стратегії зовнішньоекономічної діяльності є підсистемою стратегічного управління і складовою процесу стратегічного планування, що відрізняється від планування стратегії тільки етапами реалізації і подальшої оцінки його обгрунтованості й ефективності. У зв'язку з цим правомірною є рівнозначність понять «планування стратегії» і «стратегічне планування».
Моделі процесу стратегічного планування поведінки організації на зовнішньому ринку є різними рівнями агрегування і дезагрегування таких етапів:
а) розробка місії і цілей організації;
б) аналіз зовнішнього середовища;
в) аналіз сильних і слабких сторін організації;
г) аналіз альтернатив і вибір стратегії;
д) управління реалізацією стратегії;
е) оцінювання стратегії діяльності організації і її коригування.
Перелік етапів дає уявлення про послідовність процесу планування стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку. Проте варто враховувати, що за відносною його простотою прихована велика кількість зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значні розбіжності в рівні агрегування останніх. У зв'язку з цим робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення.
Варто враховувати також і те, що в сучасних умовах організації не володіють необхідною для ефективного стратегічного планування інформацією ні про себе, ні, тим більше, про зовнішнє оточення і перспективи змін у ньому. В організаціях, як правило, немає компетентних менеджерів, спроможних забезпечити розробку і реалізацію стратегії підприємства в цілому і зовнішньоекономічної його діяльності зокрема.
3.2 Інвестиційний проект впровадження нового обладнання на ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінаті № 10
У даному інвестиційному проекті пропонується впровадження нового обладнання для виробництва більшої кількості продукції, частина якої відправлятиметься на експорт.
Таблиця 3.3.4. Вихідні дані інвестиційного проекту 2
Показники
Одиниця виміру
Значення
Показники, що характеризують проект:
Обсяги виробництва:
Базис
т
59811,90
Проект
т
65523,00
Ціна 1 тонни продукції
Базис
грн
1724,83
Проект
грн
1690,50
Повні витрати на 1 тонну продукції
Базис
грн
1630,67
Проект
грн
1578,21
Балансова вартість зношеної лінії, що
підлягає демонтажу
грн
400000,00
Вартість повна нової лінії з ПДВ
грн
750000,00
Вартість повна нової лінії без ПДВ
грн
625000,00
Абсолютне вівільнення чисельності
чол
2,00
Показники по підприємству базисні:
Обігові кошти
грн
2603400,00
Обсяг виробництва продукції у діючих цінах
грн
103395500,00
Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах
грн
112711000,00
Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
грн
93636800,00
Чисельність промислово-виробничого персоналу
чол
743,00
Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
грн
27051350,00
Чистий дохід від реалізації продукції
грн
127826400,00
Чистий прибуток
грн
3186600,00
Прибуток від операційної діяльності
грн
5382300,00
Активи:
Активи на початок року
грн
31147760,00
Активи на кінець року
грн
39036800,00
Власний капітал:
Власний капітал на початок року
грн
23232100,00
Власний капітал на кінець року
грн
25611500,00
У таблиці 3.3.4. припускається, що базовим роком є 2006 рік і показники базового року – це показники 2006 року взяті із додатків форма 1 та форма 2. припускається купівля обладнання на 750000 грн з ПДВ частково на умовах кредиту, як описано вище у пукнті 3.2.
Таблиця 3.3.5. Розрахунок абсолютних показників діяльності підприємства
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базовий рік =
103395500,00
Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік =
110996772,02
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базовий рік =
112711000,00
Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік =
120312272,02
3) Чистий дохід від реалізації продукції базовий =
127826400,00
Чистий дохід від реалізації продукції проектний =
135427672,02
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу базова=
743,00
Чисельність промислово-виробничого персоналу проектна=
741,00
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) базовий рік =
27051350,00
Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік =
27276350,00
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік=
93636800,00
Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проетний рік =
99512616,39
7) Обігові кошти базовий рік
2603400,00
Обігові кошти пректний рік
2851983,94
8) Активи середньорічне значення базовий рік =
35092280,00
Активи середньорічне значення проектний рік =
42113783,94
9) Власний капітал (середнє значення за рік) базовий рік =
24421800,00
Власний капітал (середнє значення за рік) проектний рік =
24421800,00
10) Чистий прибуток базовий рік =
3186600,00
Чистий прибуток проектний рік =
4912055,63
Прибуток базовий =
5632188
Прибуток проектний =
7357643
Приріст прибутку =
1725456
11) Прибуток від операційної діяльності базисний рік =
5382300,00
Прибуток від операційної діяльності проектний рік =
7357643,19
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у діючих цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах проектний рік = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
3) Чистий дохід від реалізації продукції проектний рік = Чистий дохід від реалізації продукції базис + Ціна 1 тонни продукції проект * Обсяги виробництва проект – Ціна 1 тонни продукції базис* Обсяги виробництва базис
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу = Чисельність промислово-виробничого персоналу базова — Абсолютне вівільнення чисельності
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік = Основні виробничі фонди (середнє значення за рік) проектний рік + Вартість повна нової лінії без ПДВ — Балансова вартість зношеної лінії, що підлягає демонтажу
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) проектний рік = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) базовий рік + Повні витрати на 1 тонну продукції проект * Обсяги виробництва проект — Повні витрати на 1 тонну продукції базис * Обсяги виробництва базис
7) Обігові кошти проектний рік = Обігові кошти базисний рік + Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва у натуральному виразі
8) Активи середньорічне значення = (Активи на початок року + Активи на кінець року) / 2
9) Власний капітал (середнє значення за рік) = (Власний капітал на початок року + Власний капітал на кінець року) / 2
10) Чистий прибуток проектний рік = Чистий прибуток базисний рік + Приріст прибутку = Чистий прибуток базисний рік + (Ціна 1 тонни продукції проект — Повні витрати на 1 тонну продукції проект)* Обсяги виробництва проект – (Ціна 1 тонни продукції базис — Повні витрати на 1 тонну продукції базис)* Обсяги виробництва базис
11) Прибуток від операційної діяльності = Чистий дохід від реалізації продукції — Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Таблиця 3.3.6. Розрахунок відносних показників діяльності підприємства
Показники
Значення
1) Продуктивність праці базовий рік =
151697,17
Продуктивність праці проектний рік =
162364,74
2) Витрати на 1 грн реалізованої продукції базовий рік =
0,73
Витрати на 1 грн реалізованої продукції проектний рік =
0,73
3) Фондовіддача базовий рік =
4,17
Фондовіддача проектний рік =
4,41
4) Рентабельність діяльності (продажів) базисний рік =
2,49
Рентабельність діяльності (продажів) проектний рік =
3,63
5) Рентабельність активів базисний рік =
9,08
Рентабельність активів проектний рік =
11,66
6) Рентабельність власного капіталу базисний рік =
13,05
Рентабельність власного капіталу проектний рік =
20,11
7) Рентабельність продукції базисний рік =
5,75
Рентабельність продукції проектний рік =
7,39
Відносні показники вимірюються у відсотках.
1) Продуктивність праці = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Чисельність промислово-виробничого персоналу
2) Витрати на 1 грн реалізованої продукції = Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість) / Чистий дохід від реалізації продукції
3) Фондовіддача = Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах / Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
4) Рентабельність діяльності (продажів) = Чистий прибуток * 100% / Чистий дохід від реалізації продукції
5) Рентабельність активів = Чистий прибуток * 100 % / Активи середньорічне значення
6) Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток * 100 % / Власний капітал (середнє значення за рік)
7) Рентабельність продукції = Прибуток від операційної діяльності * 100 % / Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
Таблиця 3.3.7. Динаміка абсолютних і відносних показників діяльності підприємства до та після впровадження проекту
Показники
Значення
Відхилення
Базовий рік
Проектний рік
Абсолютне
Відно-сне
1) Обсяг виробництва продукції у діючих цінах
103395500,00
110996772,02
7601272,02
7,35
2) Обсяг виробництва продукції у порівняних цінах
112711000,00
120312272,02
7601272,02
6,74
3) Чистий дохід від реалізації продукції
127826400,00
135427672,02
7601272,02
5,95
4) Чисельність промислово-виробничого персоналу
743,00
741,00
-2,00
-0,27
5) Основні виробничі фонди (середнє значення за рік)
27051350,00
27276350,00
225000,00
0,83
6) Повні витрати на весь обсяг виробництва (собівартість)
93636800,00
99512616,39
5875816,39
6,28
7) Обігові кошти
2603400,00
2851983,94
248583,94
9,55
8) Активи середньорічне значення
35092280,00
42113783,94
7021503,94
20,01
9) Власний капітал (середнє значення за рік)
24421800,00
24421800,00
0,00
0,00
10) Чистий прибуток
3186600,00
4912055,63
1725455,63
54,15
11) Прибуток від операційної діяльності
5382300,00
7357643,19
1975343,19
36,70
12) Продуктивність праці
151697,17
162364,74
10667,57
7,03
13) Витрати на 1 грн реалізованої продукції
0,73
0,73
0,00
0,31
14) Фондовіддача
4,17
4,41
0,24
5,86
15) Рентабельність діяльності (продажів)
2,49
3,63
1,13
45,50
16) Рентабельність активів
9,08
11,66
2,58
28,45
17) Рентабельність власного капіталу
13,05
20,11
7,07
54,15
18) Рентабельність продукції
5,75
7,39
1,65
28,63