--PAGE_BREAK--
nДуже велике число.Основною рисою чисто конкурентного ринку є наявність великого числа незалежно діючих продавців, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку. Прикладом служать ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.
nСтандартизована продукція.Конкуруючі фірми роблять стандартизовану, чи однорідну, продукцію. При даній ціні споживачу байдуже, у якого продавця купувати продукт. На конкурентному ринку продукти фірм Б, У, Г, Д так далі розглядаються покупцями як точні аналоги продукту фірми А. Унаслідок стандартизації продукції отсутствует підстава для неценоой конкуренції, тобто конкуренції на базі розходжень як продукцію, чи рекламі стимулювання збуту.
n« ЩоПогоджується з ціною».На чисто конкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною продукції. Ця властивість випливає з попередніх двох. В умовах чистої конкуренції кожна фірма робить настільки невелику частину від загального обсягу виробництва, що чи збільшення зменшення її випуску не буде робити відчутного впливу на загальне пропозиції, чи, отже, ціну продукту. Коротше кажучи, окремий конкуруючий виробник погоджується з ціною; конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, алі може тільки пристосовуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник перебуває під владою ринку; ціна продукції є дана величина, на яку виробник не робить впливи. Фірма може одержати ту ж саму ціну за одиницю продукції як при більшому, так і при меншому обсязі виробництва. Запитувати більш високу ціну, чим існуюча ринкова ціна, було б даремно. Також у фірми немає заподій призначати яку- або більш низьку ціну, тому що це викликало зменшення її прибутків.
nВільний вступ і вихід з галузі.Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі- вільно залишати чисто конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод- законодавчих, технологічних, фінансових і ін.,- які могли б перешкодити виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.
Крива попиту, з яким зіштовхується окрема конкурентна фірма, зовсім еластична. Фірма не може домогтися більш високої ціни, обмежуючи обсяг випуску; не бідує вона й у більш низькій ціні, для того щоб збільшити свій обсяг продажів. Якщо один- єдиний виробник чи збільшує зменшує випуск при незмінних обсягах прозводства у всіх інших конкуруючих фірм, це не робить істотного впливу на загальний обсяг пропозиції і ринкову ціну. Отже, графіки попиту і продажів окремої фірми зовсім еластичні, як це показаний на приведеному нижче графіку.
Оскільки фірма може продати додаткові одиниці продукції за постійною ціною, крива її граничного доходу (MR) в умовах чистої конкуренції збігається з її кривої зовсім еластичного попиту (D). Крива валового доходу фірми (TR) має вид прямої висхідної лінії.
У чисто конкурентній економіці дії прагнучих до прибутку виробників приведуть до такого розподілу ресурсів, що максимізує задоволення споживачів. Дійсно, ефективне використання обмежених ресурсів вимагає виконання двох розумів. Перше: для досягнення ефективності розподілу ресурсів ресурси повинні бути розподілені між фірмами і галузями так, щоб одержати визначений асортимент продуктів, що найбільш необхідні суспільству (споживачам). Ефективність розподілу ресурсів досягається, коли неможливо змінити структуру сукупного обсягу виробництва так, щоб одержати чисту вигоду для суспільства. Другу: виробнича ефективність вимагає, щоб кожен товар, включень у цей оптимальний склад продукції, вироблявся найменш дорогим образом.
Алі й у цієї, здавалося б, ідеальної моделі існують вади. Економісти визнають чотири можливих фактори, що перешкоджають ефективності розподілу ресурсів у конкурентній економіці: а) немає заподій, по якій конкурентна ринкова система приведе до оптимального розподілу доходів; б) розподіляючи ресурси, конкурентний модель не допускає побічних витрат і чи вигод виробництва суспільних благ; в) галузь з чистою конкуренцією може заважати застосуванню кращої з відомих виробничої техніки і благоприятствовать повільному темпу технічного прогресу; г) конкурентна система не забезпечує ні широкого діапазону вибору продуктів, ні розумів для розробки нових продуктів.
Чиста конкуренція на практиці досить рідка. Алі це не означає, однак, що розуміння функціонування конкурентного ринку недоречно. В- перших, існує кілька галузей, що більш схожі на конкурентну модель, чим на бу-яку іншу ринкову структуру. Наприклад, сільське господарство. Крім того, функціонування чисте конкурентної економіки дає нам зразок, чи стандарт, з яким може бути зрівняна і по який може бути оцінена ефективність реальної економіки. Чиста конкуренція- це модель ринку, що має вагоме аналітичне і практичне значення.На конкурентному ринку існує пряма залежність між ціною й обсягом пропозиції. Ця залежність відбита кривої пропозиції.
РИНКОВА РІВНОВАГА.
Ринки передають інформацію у формі цін людям, що купують і продають товари і послуги. Продавці і покупці планують свою діяльність на основі цієї інформації і своїх знань.
На кожнім ринку існує безліч продавців і покупців, кожний з який планує свої дії незалежно від інших. Коли смороду зустрічаються для торгівлі, те виявляється, що багато хто не в стан виконати намічені плани. Можливо, що загальна кількість товарівів, що споживачі планують купити, більше, ніж кількість товарівів, що виробники бажають продати за існуючою ціною. У цьому випадку деяким покупцям прийдеться змінювати плани. Можливо також, що планований збут перевищить плановане споживання за даною ціною. Тоді зміняться плани продавців.
Іноді відбувається так, що сумарна кількість товару, запропонована виробниками, у точності збігається з кількістю товаруу, що споживачі планують купити. Якщо плани продавців і покупців збігаються, те нікому не приходяться ці плани змінювати. У цьому випадку мі говоримо, що ринок знаходиться в стані рівноваги. Словник визначає слово " рівновага" як ситуацію, у якій врівноважуються разнонаправленные сили. Дане визначення описує і ринкова рівновага.
Зміст рівноваги: у крапці перетинання (у крапці рівноваги) збігається кількість, що споживач бажає купити, а виробник продати. І тільки при такій ціні, коли ці плани продаж і покупок збігаються, ціна не має тенденції до зміни.
Закон ринкової рівноваги затверджує, що ціна будь-якого товару змінюється, щоб привести попит та пропозиція товару в стан рівноваги. Стабільна рівновага- стан, відхилення від який приводити до повернення в цей же стан. Конкурентна ціна- ціна рівноваги, утворена на конкурентному ринку. У такий спосіб на конкурентному ринку, за умови залежності попиту на товар від його ціни, установлюється рівноважна ринкова ціна, що відповідає вирівнюванню попиту та пропозиції. Ринкова ціна називається вільної, тобто вона вільна від зовнішнього диктату, алі не вільна від законів ринку. Рівноважний обсяг — обсяг пропозиції й обсяг попиту в умовах, коли ціна врівноважує попит та пропозицію.
Криві попиту та пропозиції, що відбивають плани покупців і продавців, можуть бути використані для графічної демонстрації ринкової рівноваги.
Якщо мі порівняємо плановані кількості продажів за кожною ціною з планованими по цих же цінах кількостями куплених товарів, те помітимо, що існує лише одна ціна, при якій плани продавців і покупців збігаються. Ця ціна- 0,40 долара за фунт — є рівноважною ціною. Якщо всі покупці і продавці будуть будувати свої плани, з огляду на зазначену ціну, те нікому не прийдеться перебудовуватися на ходу.
1.1. Монополія.
На сучасному ринку існує кілька ситуацій, що залежати від кількості продавців і покупців. У випадку, коли на ринку мається тільки один продавець, цей продавець має монополію. На такому ринку продавець може істотно впливати на ціну, контролюючи наявність товару.
Монополія виникла наприкінці 19 – початку 20 в. Термін “монополія” у буквальному значенні слова означає єдиного продавця товару. У сучасних умовах уживання цього терміна вийшло за рамки буквального розуміння і цей термін використовується для позначення різних різновидів ринкових ситуацій, характерних для недосконалої конкуренції.
Чиста монополія – це ситуація, коли існує єдиний продавець товару, що не має близьких замінників. Ринок, на якому домінує монополія є протилежністю цілком конкурентному ринку, на якому безліч продавців пропонують однорідний товар. У споживачів, що бажають придбати товар даної монополії, є тільки одне джерело пропозиції: ця сама фірма. У чистої монополії немає конкурентів.
Однак, варто врахувати, що поняття чистої монополії є свого роду абстракцією. Існує не так вуж і багато продуктів, у яких немає замінників.
Ситуація, коли на національному чи світовому ринку є тільки один продавець, украй рідкий. На «De Beers» приходитися близько 85% річних продажів алмазів. Хоча компанія не може вважатися чистою монополією, вона дуже близька до неї. Коли «De Beers» за місяць запропонує на продажів більше алмазів, те ціна на алмази упаді. Хоча «De Beers» не може вважатися чистою монополією, вона продає дуже велику частку всіх неопрацьованих алмазів, що купуються щорічно, і може вплинути на ціни на алмази, контролюючи їхню кількість, що вона пропонує на продажів.
У тієї ж година, чиста монополія характерна скоріше для місцевих чи локальних ринків, ніж для міжнародних. Як приклад можна привести село з єдиним магазином. Отут магазин буде монополістом.
Фірма має монопольну владові тоді, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи його кількість, що готова продати. Величина використання продавцем своєї монопольної влади залежить від наявності близьких замінників його продукту і його частки в обсязі продажів на ринку. При цьому, фірмі не потрібно бути чистою монополією, щоб мати монопольну владові. Передумовою до появи монопольної влади є ті, щоб крива попиту на продукцію фірми була нахилена вниз, а не була горизонтальної, як при зробленій конкуренції. Якщо у фірми мається нахилена вниз крива попиту на її продукт, вона має здатність підвищувати і знижувати ціну шляхом зміни кількості товарів, що вона пропонує. Істотне розходження між монополістичним ринком і конкурентним ринком полягає в здатності визначеної фірми на монополістичному ринку впливати на, що виручається за її товар. Фірма, у якої є монопольна влада, є фірмою, що за своїм розсудом установлює ціну на свій товар, а не приймає її як дане.
1.2. Підтримкамонопольноївлади.
Якщо монопольна фірма дістає економічний прибуток, те це неминуче буде спокушати нових потенційних продавців конкурувати з монополістом шляхом виробництва аналогічного товару. Підтримка чистої монополії вимагає існування розумів, що запобігали би конкуренцію нових продавців з монополією. Цими умовами є бар'єри для входу в галузь.
Бар'єри для входу в галузь – це обмежник, що запобігає поява нових продавців на ринку монопольної фірми. бар'єри для входу на ринок необхідні для підтримки монопольної влади в тривалому періоді. Якби вхід на монополістичні ринки був вільний, те прибутку, одержувані монополістами, залучили би безліч нових виробників і продавців. Унаслідок цього, пропозиція на цих ринках зросло б, і монопольний контроль над ціною зник би, тому що ринки стали б конкурентними.
Основними типами бар'єрів для входу на ринок є наступні:
1. Патенти й авторські права. Патенти й авторські права забезпечують творцям нових продуктів виключні права, щоб чи продавати надавати ліцензії на використання їхніх винаходів. Також патенти можуть видаватися на виробничі технології. Патенти й авторські права забезпечують монополію тільки на обмежене число років. Після витікання терміну дії патенту бар'єр для входу на ринок зникає.
2. Виключні права, отримані від уряду. Деякі бар'єри для входу в галузь можуть бути результатами урядових мір, що надають фірмам статус єдиного продавця.
3. Власність на всю пропозицію якого-небудь виробничого ресурсу. Монополія також може підтримуватися в результаті володіння всіма джерелами пропозиції конкретного ресурсу, що необхідний для виробництва монополістичного товару. «De Beers» має монопольну владові завдяки її контролю над продажами 85% неопрацьованих алмазів, придатних для виробництва коштовностей.
4. Переваги низьких витрат великого виробництва, обумовленого монополізацією ринку.Переваги у витратах, що маються в дуже великих фірм, можуть дозволити одній фірмі, що обслуговує весь ринок як єдиного продавця, робити продукцію з більш низькими витратами, чим це було б можливо при наявності на ринку двох і більш фірм.
Якщо фірми будуть послідовно знижувати середні витрати виробництва й одержувати прибутку шляхом розширення виробництва, щоб задовольнити довгостроковий ринковий попит, то, зрештою, як основний постачальник затвердиться лише одна фірма. Щоб скористатися перевагою низьких витрат великого виробництва і досягти більш низьких середніх витрат, винна домінувати одна фірма. Домінуюча фірма завжди могла б робити по більш низьких середніх витратах, чим бу-яка нова фірма, що входити в галузь. Вона могла б тимчасово знизити ціну і продовжувати діставати прибуток. Таким чином, вона може використовувати свій контроль над ціною, щоб виштовхнути з галузі будь-якого суперника.
1.3. Попит на продукт монополіста.
. Кривая спрос на выпуск продукции монопольной фирмы совпадает с наклоненной вниз кривой рыночного спроса на продукт, продаваемый монополией. Поэтому монополист считается с реакцией покупателей на изменение цены, когда устанавливает цену на свой продукт.
Монополист может установить либо цену своего товара, либо его количество, предлагаемое на продажу за любой определенный период времени. И раз он выбрал цену, то требуемое количество товара определится кривой спроса. Аналогично, если фирма — монополист выберет в качестве устанавливаемого параметра количество товара поставляемого ею на рынок, то цену, которую потребители заплатят за это количество товара, определит спрос на данный товар.
Предложение продукции чистой монополией является рыночным предложением. Спрос на товар монополиста также является рыночным спросом. ( Это объясняет тот факт, что монополист не является получателем цены ),
1.4. Монопольнарівновага.
Графік 1. Економічний прибуток монополії.
Рівновага на конкурентному ринку досягається тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам, а монопольна влада припускає, що ціна перевищує граничні витрати. Томові що монопольна влада приводити до підвищення цін і зменшенню обсягів виробництва, нам варто очікувати погіршення добробуту споживачів і збільшення добробуту фірм. Чи поліпшує погіршує монопольна влада добробут суспільства в цілому?
Мі можемо відповісти на це питання, порівнюючи надлишок споживачів і виробників в умовах конкурентного і монополізованого ринків (мі припускаємо, що у виробників на ринку вільної конкуренції й у монополіста однакові криві витрат). Рис. 6 показує криві середнього і граничного доходів і криву граничних витрат
Рис.6 Графічне зображення чистих збитків
від монопольної влади
витрат монополіста. Щоб максимізувати прибуток, фірма здійснює такий обсяг виробництва, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам. Монопольна ціна й обсяг виробництва позначені як Рм і Qm. На конкурентному ринку ціна винна дорівнювати граничним витратам і конкурентні ціна Рс і кількість продукції Qc повинні знаходитися на перетинанні кривої середнього доходу ( щозбігає з кривої попиту) і кривої граничних витрат. Тепер подивимося, як міняється надлишок, якщо мі переміщаємося з рівноважні ціни Рс і кількості Qc до монопольних ціні Рм і кількості продукції Qm.
При монополії ціна вище і споживачі купують менше продукції. Через більш високу ціну ті споживачі, що купують товар, утрачають частину надлишку, показану прямокутником А. Ті споживачі, що не можуть купити товар за ціною Рм, алі купили б його за ціною Рс, також утрачають надлишок у розмірі площі трикутника В. Отже, сукупна втрата споживчого надлишку складає А + В. Виробник, однак, дістає прибуток, позначену прямокутником А, продаючи товар по більш високій ціні, алі втрачає частина надлишку, позначену трикутником З, що представляє собою додатковий прибуток, що виробники одержують від продаж (Qc — Qm) за ціною Рс. Загальний прибуток виробника, отже, складі А — С. Віднімаючи втрату споживчого надлишку з прибутку виробника, мі одержиме чисті збитки, рівні В + С. Це повні чисті збитки від монопольної влади. Навіть якщо прибутку монополіста були обкладені податком і перерозподілені на користь споживачів продукту, ефективність не буде досягнута, тому що обсяг виробництва буде нижче, ніж в умовах вільної конкуренції. Загальні чисті збитки — це суспільні витрати такої неефективності.
Можуть виникнути і додаткові суспільні витрати монопольної влади, що перевищують повні чисті збитки в трикутниках В и С. Фірма може затратити величезні засоби із суспільних позицій непродуктивно, щоб одержати, удержати і використовувати монопольну владові. Це може бути зв'язане з витратами на рекламу, створенням свого «лобі» і юридичними спробами уникнути урядового контролю над цінами й антитрестовським законодавством. Це може виражатися також у створенні невикористовуваних додаткових виробничих потужностей, для того щоб переконати потенційних конкурентів залишити спроби проникнення на монопольний ринок. Економічний стимул цих витрат безпосередньо зв'язаний із прибутком фірми в результаті одержання монопольної влади (тобто прямокутник А мінус трикутник З). Отже, чим велика частина надлишку переходити від споживачів до монополіста (прямокутник А), тім більше суспільні витрати монополії.
1.5. Монопольнапропозиція.
Як відомо, крива попиту представляє із собі комбінацію з цін і кількостей товару, пропоноване чи фірмою галуззю. У випадку з конкурентними фірмами всі просто: смороду просто реагують на ціни. Монополія ж може сама встановлювати ціну. Тобто вона може вибрати ціну, що максимізує її прибуток і надати споживачам вирішувати, яку кількість товару купити за цією ціною. Монополія вирішує, скільки робити, ґрунтуючись на інформації, що вона має з приводу попиту на її товар.
Графік 3. Реакція монополії на зміну попиту.
На графіку 3 показана ситуація, коли попит на монопольний продукт виріс з D1 до D2. До збільшення попиту монополія продавала кількість товару QM, що відповідає крапці Е1, у якій крива граничного доходу MR1 перетинає криву граничних витрат монополії. Щоб продати така кількість товару монополіст вибирає ціну Р1, що відповідає крапці А на кривій попиту D1. При цій ціні кількість товару, на яку пред'являється попит, дорівнює максимизирующему прибуток випуску в QM штук на місяць.
Після збільшення попиту до D2 нової кривої граничного доходу є MR2.алі MR2 також перетинає криву граничних витрат монополії в крапці Е1. Отже, QM залишається максимизирующим прибуток випуском. Проте, з появою нової кривої попиту, монополія вибирає ціну Р2, що відповідає крапці В на кривої D2, щоб продати QM. Як видно з цього, на зміну попиту монополія реагує не зміною обсягу пропонованого товару, а зміною ціни.
Еластичність попиту
Еластичність попиту— зміна попиту на даний товар під впливом економічних і соціальних факторів, зв'язаних зі зміною цін; попит може бути еластичним, якщо процентна зміна його обсягу перевищує зниження рівня цін, і нееластичним, якщо ступінь зниження цін вище приросту попиту.
Цінова еластичність
Відповідно до закону попиту, споживачі при зниженні ціни будуть здобувати більшу кількість продукції. Однак ступінь реакції споживачів на зміну ціни може значно варіюватися від продукту до продукту.
Економісти використовують концепцію цінової еластичності для визначення чутливості споживачів до зміни ціни продукції. Якщо невеликі зміни в ціні приводять до значних змін у кількості продукції, що купується, то такий попит називають відносно еластичним чи просто еластичним.
Якщо істотна зміна в ціні веде до невеликої зміни в кількості покупок, то такий попит відносно нееластичний чи просто нееластичний.
продолжение
--PAGE_BREAK--