--PAGE_BREAK--Оперативний аналіз виробництва і відвантаження (реалізації) продукції здійснюється на основі розрахунку, в якому відображаються планові і фактичні відомості про випуск і відвантаження продукції за об'ємом і асортиментом за день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від плану (таблиця 2).
Плановий обсяг виробництва продукції ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» на 2009 рік розраховується в оперативних планах (графіках) підприємства. Згідно цього графіку плановий обсяг виробленої продукції звітного періоду повинен бути не менш ніж на 10% більшим попереднього.
Таблиця 2 – Динаміка обсягів виробництва продукції на ВАТ «СВЗ»
продолжение
--PAGE_BREAK--
З таблиці 2 можна побачити, що фактичний обсяг продукції 2007 р.,
2008 р., 2009 р. перевищує плановий: у 2007 році – на 12101,4 тис. грн, у 2008 році – на 40686,6 тис. грн., у 2009 році на 25486,3 тис. грн. Перевиконання плану виробництва продукції ВАТ «СВЗ» пов’язано з виконанням зобов'язань по держзамовленню, кооперованим поставкам і по експорту продукції; високою конкурентоспроможністю продукції за рахунок якісної сировини; правильно сформованої цінова політика на ринку збуту; ефективної організації процесу збуту і реклами продукції; товариство має відповідні можливості, щодо виробничих потужностей; – це внутрішні фактори.
Обсяг виробництва продукції у відсотковому відношенні, порівнюючи з плановим, збільшився; чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 19,2%; в тому числі надходження грошовими коштами збільшився на 73,8%.
З 4 кварталу минулого року вітчизняне будівництво вагонів стало помітно втрачати свою виробничу потужність. Зниження виробництва в галузі за результатами 2008 року порівняно з 2009 роком склало майже 7%, але це ще не показує реальну ситуацію. Тому що першу половину року галузь показувала значний ріст випуску продукції, так що навіть зниження виробництва у другому півріччі не змогло серйозно вплинути на загально річні показники.
Зовнішні фактори, які пливають на перевищення плану випуску товарної продукції: високий попит на продукцію; продукція експортується за кордон; щороку вагонобудівний завод шукає нові ринки збуту та розширює давно освоєні; демографічні, соціально-економічні, політичні і інші причини. Данна галузь в Україні орієнтована на експорт. Обсяги експорту традиційно перевищують обсяги імпорту. За експертними оцінками, українські виробники поставили до зарубіжних країн різних вагонів і локомотивів на суму 1,42 млрд. USD. Експортні поставки з України до інших країн в майбутньому цілком можуть збільшуватися.
Важливим узагальнюючим показником, що використовується для характеристики швидкості реалізації продукції, є тривалість її знаходження на стадії реалізації. Для розрахунку даного показника необхідно середні залишки готової продукції розділити на одноденний об'єм продажів; зростання його рівня свідчить про труднощі збуту і підвищення ризику незатребуваної продукції.
Тзн.р. = ГПсер/Vден. прод., (1)
де ГПсер– середні залишки готової продукції на складі, грн.,
Vден. прод. – одноденний об'єм продажів товару, грн.
Середні залишки готової продукції на складі 2007 року дорівнювали:
(192101,4 – 191516,8) = 584,6 тис. грн; у 2008 році склали 10445,8 тис. грн.; у
2009 році 20427,7 тис. грн.
Тзн.р (2008) = 10445,8/900 = 11,6;
Тзн.р (2009) = 20427,7/1234 = 16,6;
У 2009 році швидкість реалізації продукції дорівнювала 16,5 а в 2007 році показник був найкращим, тому що чим швидше реалізується продукція тим більш оптимально для підприємства, і оборотні кошти принесуть більше прибутку товариству.
Оперативний аналіз реалізації продукції свідчить, що реалізація товару у 2009 році збільшилась на 13% порівняно з минулим роком, що склало 40770,8 грн. (таблиця 3).
Таблиця 3 – Динаміка обсягів реалізації продукції на ВАТ «СВЗ»
Враховуючи те, що потреби потенційних споживачів на види залізничного транспорту та металоконструкції зростає, підприємство, крокуючи в ногу з часом, розширює асортимент і номенклатуру продукції, тим самим нарощуючи обсяги виробництва.
Таким чином, галузь транспортного машинобудування в Україні дуже перспективна для інвесторів. Підприємства даної галузі працюють як для українських замовників, так і зарубіжних.
На стахановському вагонобудівельному заводі постійно проектуються нові вагони, які відповідають вимогам і побажанням клієнтів, що підвищує їхню конкурентоспроможність на ринках інших країн. Також здійснюється модернізація старих моделей вагонів. Найбільш розвинуто виробництво вантажних вагонів.
3. Аналіз ритмічності виробництва продукції
Ритмічність випуску продукції – це виробництво у суворій відповідності з прийнятим завданням за певний проміжок часу (квартал, місяць, день). Ритмічність не завжди означає рівномірність, бо прогнозні завдання не можна розподілити порівну, наприклад за місяцями року, через нерівне число робочих днів, а також через сезонність виробництва і прогнозоване наростання обсягу виробництва.
Аналіз ритмічності проводять шляхом зіставлення фактичних і прогнозних даних про питому вагу випуску за місяцями і кварталами в цілому по підприємству. Для такого аналізу використовуємо подану нижче аналітичну таблицю (таблиця 4) і Рисунок 3.
Таблиця 4 – Ритмічність випуску обсягу товарної продукції за кварталами 2009 року
Порівняння фактичних питомих ваг з прогнозними показує, що на підприємстві наявні суттєві порушення ритмічності.
Питома вага випуску продукції у третьому місяці IV кварталу перевищує прогнозну на 9960,8 тис. грн., причина відхилення: замовлення іншою країною товарної продукції заводу.
Зведене оцінювання ритмічності проводять шляхом розрахунку коефіцієнта ритмічності. Коефіцієнт ритмічності (Кр) визначають так, як середній відсоток виконання завдання щодо асортименту.
Кр = , (2)
де ВЗсер– середній відсоток виконання завдання щодо асортименту, %;
Ас– асортимент продукції, тис. грн.
Коефіцієнт ритмічності виконання плану у 2009 році склав 0,33.
Рисунок 3 – Ритмічність випуску обсягу товарної продукції за кварталами 2009 року
Аналіз даних у таблиці 4, рисунку 3 показує, що випуск продукції з календарним планом кварталів йшов нерівномірно.
Через те, що коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, підраховують числа аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних і негативних відхилень від прогнозного завдання. Чим неритмічніше працювало підприємство, Тим більші числа аритмічності, і навпаки; при суворому виконанні прогнозних завдань за кожний відрізок часу числа аритмічності за період у цілому будуть дорівнювати нулю.
До виконання завдання зараховують фактичний випуск у межах завдання і одержану суму зіставляють із завданням випуску. Цей розрахунок можна провести як за абсолютними показниками випуску, так і за їх питомою вагою (таблиця 5).
Таблиця 5 – Ритмічність випуску обсягу товарної продукції за декадами
Аналіз показує, що у першу декаду всі виробництва дають разом від 16 до 21% місячного випуску, а у третю декаду – від 51 до 55%.
На підприємстві ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» числа аритмічності у першій декаді по всіх цехах були від'ємними і становили відповідно 7,5; 9,5 і 12,5 пунктів; у другій декаді числа аритмічності позитивні і по цехах становлять відповідно 11,0; 13,0 і 18,0 пунктів.
Причинами аритмічності виробництва продукції на ВАТ «СВЗ» стали з одного боку зниження обсягів вантажних перевезень і виручки від їх здійснення, з іншого боку основними споживачами вагонів в Україні, крім Укрзалізниці виступали і металургійні комбінати. В результаті кризи інвестиційні можливості металургів стрімко знизились, до того ж у них з’явилися інші важливі напрями інвестування, в першу чергу – модернізація основного виробництва.
Розглянемо, до яких негативних наслідків призводить порушення ритмічності виробництва. Перш за все це відображаються на неповному завантаженні виробничих потужностей і робочої сили з початку місяця і застосуванні надурочних робіт у другій декаді. Збільшується частка бракованої продукції. Неритмічна робота у кінці місяця призводить до різкого зменшення залишків незавершеного виробництва порівняно з нормативом і нагромадження наднормативних залишків готової продукції на складі. Через неможливості відвантаження наднормативних запасів готової продукції в останні дні місяця не виконуються контрактні зобов'язання. За невиконання контрактів підприємство сплачує штрафи, що разом з невиконанням обсягу реалізації продукції зменшують суму прибутку підприємства. За рахунок невиробничих витрат (оплата простоїв не з вини робітників, надурочних робіт, браку) зростає собівартість продукції і зменшується сума прибутку.
4. Аналіз ефективності використання основних засобів на ВАТ «СВЗ»
Під час аналізу структури основних засобів встановлюються співвідношення їх активної і пасивної частин. Підвищення питомої ваги активної частини (машин, обладнання) характеризує прогресивність сртуктури основних фондів, зростання технічного забезпеченняпраці, сприяє збільшенню випуску продукції.
Питома вага активної частини основних засобів знаходиться по формулі:
(3)
де ОФА и ОФ– відповідно середньорічна вартість активної частини і всіх основних засобів, тис. грн.
КОФА(2008) = 67141,4/156142,8 = 0,43
КОФА(2009) = 63257,12/158142,8 = 0,40
Питома вага активної частини основних засобів зменшилася в порівнянні з 2007 і 2008 роками. Ця динаміка негативно відображається на виробництві продукції, яка визнане моральним та фізичним зносом основних засобів.
Технічний стан основних засобів характеризується ступінєм їх зносу-обновленням, віковим складом обладнання.
Коефіцієнт зносу основних засобів:
(4)
де ИОФ – сума зносу основних засобів, тис. грн.
КИОФ(2008)= 86190,8 /156142,8 х 100% = 55,2%;
КИОФ(2009) = 89034,4/158142,8 х 100% = 56,3%;
Фондовіддача– це співвідношення обсягу виробничої за рік продукції до вартості середньорічноїфондів:
, (5)
де ВП – обсяг випуску продукції, тис. грн.
ФО(2008)= 203141,8/156142,8 = 1,301;
ФО(2009)= 211595,1/158142,8 = 1,338.
Такий показник, як фондовіддача, характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Аналізуючи цей показник, можна побачити, що він має тенденцію до незначного зростання. Так найбільша сума продажу, яку отримало підприємство з 1 тис. коштів вкладених в основні засоби була у 2009 р. й 1,338 грн., у порівнянні з 2007р, де вона становила 1,258 грн., сума продажу зросла на 20,4%. Це явище можна простежити в таблиці 1.
Основними причинами зростання фондовіддачі є те, що з кожним роком збільшується коефіцієнт використання основних засобів на підприємстві.
Коефіцієнт обновлення основних засобів розрахуємо наступним чином:
КООФ= , % (6)
де ООФ – сума обновлення основних засобів, тис. грн.
КООФ(2008)= 40225/156142,8 = 26%,
КООФ(2009)= 30000/158142,8 = 19%,
Згідно отриманих результатів розрахунків можна зрозуміти, що коефіцієнт обновлення основних засобів є невеликим і за останній рік зменшився на 7%.
Найголовнішим показником використання основних засобів на підприємстві є коефіцієнт використання виробничої потужності основних засобів на ВАТ «СВЗ», яка визначається за формулою:
грн. станко-год.(7)
де РОБ – кількість працюючого обладнання, один.;
ДН – кількість відпрацьованих днів;
Т – тривалість робочого дня, час.
Календарний фонд – це загальний фонд часу, який визначається як добуток календарних днів в даному періоді на число годин за добу.
У розрахунку на один станок його календарний фонд часу за рік буде складатися:
Кф(ст) = , годин (8)
де РД – робочі дні за тиждень, дн.
24 х365 = 8760 годин
Отже, календарний фонд часу обладнання складає:
Кф = , годин (9)
8760х 6 = 52560 годин
Фонд часу залежить від числа робочих днів і встановленій на підприємстві залежно від змінності роботи.
При п'ятиденному робочому тижні і двохзмінному режимі роботи річний режимний фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 4022 годин.
У розрахунку на 7 станків режимний фонд часу становить:
ФРЧ = 4022 х6 = 24132 станко-годин.
На ВАТ «СВЗ» плановий фонд часу роботи обладнання менш режимного на величину його планових простоїв на ремонт встановлено у розмірі 11% режимного фонду, то плановий фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 35796 станко-годин, а на 6 станків 21477,6.
Фактичний фонд часу роботи обладнання менш планового на величину понадпланових проектів і більше його на величину часу понадурочних робіт.
Відомо, що понадпланові простої 6 станків за рік складають 10000 станко-годин, а понадурочні за цей час було відпрацьовано 4000 годин, то фактичний фонд часу роботи станків складає:
ФРЧф= , год. (9)
де ФРЧп– фонд часу роботи станків плановий, год.,
ПП – понадпланові простої станків, год.,
ПЧ – понадурочно відпрацьований час, год.
ФРЧф= 21477,6 – 10000+4000 = 15477,6 годин
Співвідносимо фактичний час роботи обладнання з плановим, режимним і календарним фондами часу і визначаємо коефіцієнт їх використання в таблиці 6.
Наступні розрахунки показали, що плановий фонд часу в середньому використовується на 72%.
Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізують екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання.
Причинами відхилення коефіцієнтів використання фактичного часу роботи обладнання від планового на ВАТ «СВЗ» виступають: несвоєчасне забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, скорочення цілоденних простоїв обладнання, аритмічність виробництва.
Таблиця 6 – Коефіцієнти використання обладнання
--PAGE_BREAK--
Ефективне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний період.
Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного обладнання завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи.
Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.
5. Аналіз використання матеріальних ресурсів
Для забезпечення безперебійної роботи підприємств вагонного господарства дуже важливою є правильна організація забезпечення їх матеріалами і запасними частинами. Матеріально-технічне постачання являє собою процес планового визначення потреби і розподілу засобів виробництва, найбільш раціонального доведення їх до споживачів.
Для безперервного забезпечення потрібними матеріалами, сировиною, паливом, обладнанням, запасними частинами тощо на залізничному транспорті існує система органів матеріально-технічного постачання.
Правильно організоване матеріально-технічне постачання створює необхідні передумови для ритмічної роботи підприємств і успішного виконання ними планових завдань, кращого використання виробничих потужностей, зростання продуктивності праці і зниження собівартості ремонту вагонів та їхніх вузлів, сприяє економічним витратам матеріальних ресурсів і грошових коштів.
Норми витрати матеріалів і запасних частин у вагонному господарстві встановлюються: для будівництва вантажних вагоніва і напіввагонів – на одиницю, що будується; для поточного ремонту – на 1 млн. ваг/км пробігу вагонів.
Норма витрати матеріалу – це його кількість, яку необхідно витратити на виробництво одного виробу або для виконання одиниці роботи за раціонального технологічного процесу і передової організації виробництва. Норми витрат матеріалів і запасних частин розроблюються на основі первинної конструкторської і технологічної документації, експериментальних перевірок і технічних розрахунків, аналізу техніко-економічних показників, вивчення передового досвіду підприємств і рекомендацій науково-дослідницьких і проектно-конструкторських організацій з питань економії матеріальних ресурсів.
План матеріально-технічного постачання встановлює обґрунтовану потребу в матеріальних ресурсах і джерела покриття цієї потреби. Визначення потреби в матеріальних ресурсах є найважливішим етапом планування постачання. При плануванні потреби в матеріальних ресурсах і джерел покриття цієї потреби необхідно враховувати всі наявні резерви зниження витрат матеріалів, сировини, палива, запасних частин тощо.
Наприклад, на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» найбільшим попитом при замовленні користуються вантажні вагони, напіввагони та вантажні візки.
Виробнича собівартість вантажного вагону у 2009 році складає 31192,75 $, тобто 246422,80 грн. (за крос-курсом UAH/USD = 7,98).
За даними статистичних показників ціна вантажного вагону, наприклад, у квітні 2010 року складається, як завжди, за допомогою точки рівноваги між попитом та пропозицією.
Будівництво залізничного транспорту – це галузь важкого машинобудівництва, яка базується на високій матеріаломісткості продукції, тому в структурі собівартості товару матеріали займають більше ніж 70%. У 2009 році доля матеріалів у складі готової продукції (вантажних вагонів) займали 76%, що склало 180078,20 грн. на одиницю.
Собівартість продукції з кожним роком зростає, тому що збільшуються ціни на матеріали, енергоресурси, запчастини.
Матеріальні витрати найсильніше впливають на вартість продукції.
Вплив на собівартість продукції змін норм витрачання матеріалів, палива, енергії за окремим видом здійснюється за формулою:
СП(ВМ) = (ВМф – ВМп) х ЦМф, грн., (10)
де ВМф і ВМп – відповідно фактична і планова норми витрат матеріалу, (енергії), на од. виробу;
ЦМф– фактична собівартість даного виду матеріалу (енергії), грн.
(89985 – 90000) х 119032 = -1785480 грн.
(93000 – 93000) х122368 = 0 грн.
Вплив на собівартість продукції зміни вартості кожного виду матеріалів (енергії) визначається за формулою:
СП(ЦМ) = (ЦМф – ЦМп) х ВМп, грн., (11)
де ЦМп– планова собівартість даного виду матеріалу (енергії), грн.
(119032 – 119050) х 90000 = -1620000 грн.
(122368 – 122360) х93000 = 744000 грн.
В таблиці 7 проаналізуємо планові та фактичні показники витрат матеріалів на одиницю продукції (наприклад, за березень) останніх трьох років і знайдемо відхилення та причини його виникнення.
Проаналізувавши показники таблиці 7, можна зробити висновки, що
у 2007 році відхилення від плану незначні, у 2008 році причинами економії матеріалів стало використання в загальній структурі товару не 76%, а 75,61% матеріалів, у 2009 році витрати матеріалів на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» більше норми обумовлені незначні прорахунки робітників та загально виробничі витрати.
Таблиця 7 – Аналіз використання матеріалів на одиницю продукції
--PAGE_BREAK--