--PAGE_BREAK--Генеральный директор
Замісник директора
сник директора Секретар-референт
Шшшшшшшшшшшшш
Рис. 1. Схема управління фірмою
В подальшому з розвитком і розширенням виробництва підприємства можливе ускладненняструктури управління.
2.3 Обгрунтування виробничої програми
У процесі вивчення ринку була визначена ємність ринку на вироблений нашимпідприємствомтовар — валянки. Ця ємність склала 500000 пар.
Враховуючи те, що на ринку у нашого підприємства не має конкурентів, на даному етапі розвитку мета нашого підприємства — завоювати місце на ринку,продемонструвавши високу якість продукції. Свій цільовий ринок ми маємо намірзабезпечитинашою продукцією протягом найближчих5 років.Саме тому ми приймаємо виробничу програму на перший рік N= 100000 виробів. Реалізувати таку кількість продукції в рік буде нескладно, оскільки у підприємства є заказники за кордонами держави.
Розрахунок необхідної кількості устаткування для реалізації виробничої програми
Технологічний процес виготовлення валянок складний. Для реалізації виробничої програми необхідно мати відповідне устаткування:
1. Чесальна машина;
2. Звойлочувальна машина;
3. Роликовий станок;
4. Механічні колодки;
5. Молотова машина МВ-3;
6. Сушильна камера;
Виробничий процес
Виробничий процес поділяється на операції:
1.Отримання шерсті зі складу;
2.Приготування суміші;
3.Чесання конусів;
4.Чесання і намотування шерсті на барабан;
5.Звойлочування конусів після намотування;
6.Ручна формовка головки і звойлочування;
7.Виготовлення і ущільнення пластів;
8.Зарощування основи;
9.Звойлочування основи;
10. Окислювання, покраска і розтягування на роликовому станку;
11. Насадка валінкового взуття на механічні колодки;
12. Погрузка валянок на вагонетку і транспортування їх до місця сушіння;
13. Погрузка валянок в сушильну камеру і їх вигрузка;
14. Роз колодка;
15. Чищення халяв валянок;
16. Зняття ворсу з головки валянок на шліфувальному станку;
17. Чищення валянок щітками;
18. Сортування валянок попарно і маркування;
19. Обрізання верхнього краю валянок;
20. Зшивання валянок попарно;
21. Складання по розмірам і пакування.
2.4 Розрахунок беззбитковості підприємства
Для знаходженняточки беззбитковостінеобхідно матизначеня наступних величин:
1. Умовно-постійні затрати— затрати по утриманню іексплуатаціїприміщення, обладнання, організації виробництва, управління на одиницю продукції:
Упо = ЗВ + НевирВ,
Упо = 1,113+1,382= 2,495
ЗВ– цехові ізаводськівитрати;
Невир В -поза виробничі витрати.
2. Умовно-змінні затрати— цезатрати, загальнасума якихза певний час залежить від об’єму виготовленої продукції, віднесені до виробничої програми:
Узм= М + К + Тр.вит.+ Ос.зп+ Дод.зп+ Відр.,
Узм = 11,9969+2,55+1,1524+0,31792+0,031792+0,3497=16,398
М— вартість матеріалів;
К – вартість комплектуючих;
Тр.вит.— транспортні витрати;
Ос.зп— основна зарплата;
Доп.зп –додаткова зарплата;
Відр. – відрахування.
Розрахуємо точку беззбитковості виробництва:
Упо * N+ Мар
ТБ =;
Ц- Узм
ТБ =(2,495*100000+2000)/(24,388 – 16,398)=31476(шт)
N— кількість товаруу виробничій програмі;
Мар – витрати намаркетинг;
Ц — ціна одиниці товару без врахуванняНДС.
Критичнимоб’ємом виробництва продукції, вищеякого виробництво стає рентабельним, являється31476 штук.
2.5 Політика ціноутворення
Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма.
Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.
Ціноутворення — складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:
1. реальні витрати;
2. цінність для споживача;
3. можлива реакція конкурентів;
4. еластичність попиту на продукцію фірми;
5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.
У нашій діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою «собівартість плюс прибуток». Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:
,
де — собівартість продукції;
— величина прибутку.
Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.
Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницькоїдіяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.
Цінова політика буде змінюватися в залежності від життєвого циклу товару, кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.
2.6Розрахунок очікуваного річного кошторисувитрат на виробництво
Бізнес-план включає оцінку ефективності підприємницької діяльності шляхом співставлення розміру затрат на виробництво продукції з результатами її реалізації.
Результативним показником ефективності є валовий прибуток, що визначається для кожного товару окремо. Валовий прибуток розраховується як різниця між ціною продажу і сумою змінних витрат. Таким чином визначається стабільність надходження прибутку та тенденції його зміни. Для обусловлювання цієї тенденції потрібно розрахувати перемінні і постійні затрати, а також питому вагу статей калькуляції в собівартості продукції. Для цього необхідно встановити критеріальні значення статей, надати їм на визначений період часу еталонний характер і шляхом співставлення з ними реальних затрат зробити висновки про рентабельність підприємства. Величина цих затрат знаходиться в прямій залежності від об’єму продаж. Виходячи з цього необхідно розрахувати оптимальну величину об’єму продаж, нижче і вище якої підприємству буде не вигідно випускати продукцію. Такий розрахунок дозволить зробити висновок про зону беззбиткової діяльності підприємства і про гарантію ефективної роботи, захищеної від банкрутства підприємства.
Банкрутство означає фінансову неспроможність підприємства через порушення відповідності між розміром затрат на виробництво продукції і сумою виручки від її реалізації. Багаторазове повторення перевищення затрат над виручкою приводить до збиткової роботи і, до необхідності ліквідації підприємства.
Щоб уникнути банкрутства, потрібно знати, що буде вигідним, а що не вигідним для підприємства.
Не вигідно:
· Виробляти продукцію в умовах жорсткої конкуренції, не знаючи можливостей конкурентів;
· Імпортувати товари, так як мито та податки “з’їдять” весь прибуток;
· Експортувати продукцію, так як курс долара часто робить експорт збитковим;
· Інвестувати, якщо дуже великий ризик повернення і не аналізувалися позитивні результати;
· Приватизовувати – зростання цін на сировину, матеріали і обладнання може призвести до банкрутства;
· Зберігати гроші в банку, так як інфляція обезцінює вклади;
· Створювати спільні підприємства в країнах з нестабільною політичною структурою, де не має майнових гарантій для нормальної роботи і т. д.
При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що включаються до неї. Як відомо, витрати підприємства повертаються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, що включаються в собівартість, є питанням їхнього поділу між визначеними джерелами повернення. Загальний принцип цього поділу полягає в тому, що через собівартість повинні повернуться витрати підприємства, що забезпечують просте відображення всіх чинників виробництва: предметів, знарядь праці, робочої сили і природних ресурсів.
Відповідно до вище сказаного необхідно розрахуватикошторис витрат на виробництво, що включає наступні витрати.
Матеріальні:
Зм = (М+К+Тр.вит) * Nрiч + Q
— матеріали () — дорівнюютьціні матеріалів,щовикористовуються для виготовлення одиниці продукції;
— комплектуючі ()-дорівнюютьціні комплектуючих, що застосовуютьсядля виготовлення одиниці продукції.
— транспортні витрати:
,
— паливо й енергія () рівні загальним витратам палива й енергії, що використовуються при створенні і реалізації продукції;
Витрати на оплату праці () — грошова маса призначена для виплати заробітної плати робочим і додатковою заробітною платою;
Відрахування () — відрахування в пенсійний фонд, фонд постраждалим від ЧАЕС, фонд зайнятості, на страхування і т.д.:
,
Амортизація:
— приміщення — грошові витрати по поверненню собівартості або оренди робітників і складських помешкань;
,
— обладнання— витрати на купівлюпромислового устаткування, необхідного в процесі виробництві;
,
а) примiщення (при нормiамортизацii5 %):
Апр = 200000 * 0.05 = 10000 (грн)
б) станки та установки (норма амортизацii30 %):
Аоб. = 20000 * 0.3 = 6000 (грн)
в)iнструмент:
Аiнс = 5000 * 0.4 = 2000 (грн)
г) транспорт:
Атр = 35000*0.2= 7000 (грн)
Загальна сума по амортизацii: А = 25000 (грн.)
— Інші витрати — витрати, що породжуються явищами нерозривно пов'язаними з виробничою або невиробничою сферою виробництва, але в однаковій мірі впливаютьна собівартість продукції. Даний кошторис приведений у таблиці.
Таблиця2.6 Кошторис витрат на виробництво.
2.7Аналіз показників господарської діяльності
Для того, щоб зробити висновки про діяльність підприємстванеобхідно ввести показник, який би прямолінійно відображав результати цієї діяльності. Таким показником у господарській діяльності є рентабельність.
Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат.
При обчисленні рентабельності необхідно враховувати наступні пункти:
1. Ємність ринку ( продолжение
--PAGE_BREAK--