ПЛАН
Вступ
Виникненнякласичноїполітичноїекономії
Життєвийшлях АдамаСміта
Економічневчення Сміта
Висновки
Література
Вступ
У своїйреферативнійроботі я хочурозповістипро видатногоанглійськогоекономіста,«батька економіки»і просто доситьосвічену іцікаву людину, якою був АдамСміт. Саме уйого працяхі у працях йогопослідовників, зокрема ДавидаРікардо, класичнаполітичнаекономія досягланайвищогорозвитку.
Сміт з’явивсятоді, коли існуваланеобхідністьзмінити економічнудумку, повернутиїї в інше русло.Саме це він ізробив, написавшипрацю «Дослідженняпро природута причинибагатстванародів» іутвердившиекономічнийлібералізм, трудову теоріювартості таінше. І хочайого поглядине були досконалими, але започаткувалианаліз сферивиробництва, а не обігу.
Метоюмоєї реферативноїроботи є висвітленняжиттєвого шляхуАдама Сміта, проаналізувавшиякий, можнасказати проформуванняйого поглядів, а також самевисвітленняцих поглядів.
Я поставилаперед собоюзавдання таке: не просто написатипро цю видатнулюдину, а зробитианаліз йоговчення, йогопраці. Саме напогляди класиків, зокрема Сміта, спираютьсяі інші напрямиполітичноїекономії, наприклад, неокласичний, хоча він маєі багато відмінностей.Можна сказати, що праця А. Смітастала певнимпідґрунтямдля вивченняекономіки якнауки.
Працюючинад створеннямреферату, менідовелося переглянутиі перечитативелику кількістьлітератури.І можу сказати, що дана темає дуже цікавоюдля мене. В деякихджерелах робивсяакцент на життєвийшлях вченого, в деяких – нааналіз найважливішоїпраці йогожиття «Багатствонародів».
З впевненістюможна сказати, що «Адам Сміт– центральнафігура класичноїполітичноїекономії» –тема, що висвітленадобре в сучаснійлітературі.Суттєвим крокомна шляху науковогодослідженняпраці АдамаСміта є російськакнига «Историяэкономическихучений» Ядгарова, а також українськіпідручникиз історії економічнихвчень. Та, нажаль, мені непотрапила наочі ні однаукраїнськакнига, присвяченасуто аналізупоглядів АдамаСміта.
Англійськийісторик економічноїдумки М. Блаугписав: "…Смітунемає рівнихні у XVIII, ні навіть у ХІХстолітті заглибиною іточністю проникненняв суть економічногопроцесу, економічноїмудрості…".Мені здається, що ця цитатаяскраво відображаєвнесок вченогоу економічнунауку. І якщови ще не повірили, що Адам Сміт– центральнафігура класичноїполітичноїекономії, тоя вам це доведу.
Виникненнякласичноїполітичноїекономії
Розвитоккапіталістичнихвідносин спричинивзанепад меркантилізму– першого напрямуполітичноїекономії — першза все в Англії, найбільш економічнорозвинутійкраїні. Інтересибуржуазіїпереміщуютьсязі сфери обігуу сферу виробництва.На перший планвиходить промисловийкапітал.
За цих умоврекомендаціїмеркантилістівне могли вирішитиекономічнихпроблем буржуазії, яка потребувалаобґрунтуванняосновних засадкапіталістичноговиробництва, розробки новихекономічнихкатегорій. Крімтого, буржуазіянамагаласьзвільнитисьвід жорсткогоурядовогорегулюванняекономічногожиття. Вонажадала свободи.Буржуазнареволюціясередини 17 століттяв Англії розпочаладобу політичнихі промисловихреволюцій наєвропейськомуконтиненті.Буржуазіяпоступовоприходить довлади. Бурхливорозвиваєтьсяпромисловість, великих успіхівбуло досягнутов розвиткумеханіки, математики, фізики, філософіїта інших наук.Активізаціятеоретичнихдослідженьу різних галузяхзнань сприялай розвиткуекономічноїнауки, булопокладенопочаток формуваннюполітичноїекономіки якнауки. За цихумов і виниклакласичнаполітекономія.
Класикипроголосилиідею природногопорядку, діюоб’єктивнихекономічнихзаконів. А цезмінило напрямдослідженьвід системирегламентуючихправил до економічноїсвободи, якаодна тілький забезпечуєефективнийрозвиток економіки.
Класичнашкола, на відмінувід меркантилістів– прихильниківдержавноговтручання векономічнежиття, проголосилапринцип економічноїсвободи, економічноголібералізму.Проблему цінності, яка на той часбула однієюз центральнихв економічномуаналізі, вонивирішувалипереважно зпозицій трудовоїтеорії, застосовуючиабстрактно-дедуктивнийметод дослідженняекономічнихявищ.
Загальнаоцінка класичноїполітекономіїздійснюваласьза схемою К.Маркса, якийдо класиківзараховувавекономістіввід Петті доРікардо в Англіїі від Буагільберадо Сісмондіу Франції. ВершиноюкласичноїполітекономіїМаркс називавпраці А. Смітаі Д. Рікардо, якими, на йогодумку, класичнашкола вичерпаласебе. Дійсно, свого вищогорозвитку класичнабуржуазнаполітичнаекономія досяглав працях британськихвчених АдамаСміта і ДавидаРікардо, оскількиВеликобританіябула в той періоддуже розвиненоюв економічномувідношеннікраїною. Вонаволоділа відносновисокорозвиненимсільськимгосподарствомі промисловістю, вела активнузовнішню торгівлю.Капіталістичнівідносини вАнглії активнорозвивалися: тут виділилисяосновні класибуржуазногосуспільства: робочий клас, буржуазія іземлевласники.Буржуазія булазацікавленав науковомуаналізі капіталістичногоспособу виробництва.Таким чином, в другій половиніXVIII в. у Великобританіїсклалися сприятливіумови для злетуекономічноїдумки, якоюбула творчістьшотландськогоекономістаі філософа А.Сміта. Своїпогляди вінвисловив вкнизі «Дослідженняпро природуі багатствонародів», виданув 1776 році [7, 60].
Життєвийшлях АдамаСміта
Ім'я великогошотландця АдамаСміта рівношанується всімасучаснимиученими-економістами, скільки б різнихточок зору вонине дотримувалися.Разом з іменамиКарла Марксаі Джона Кейнсаім'я цієї видатноїлюдини викликаєпідвищеннякров'яноготиску у будь-кого, хто має хоч якевідношеннядо економічноїнауки, оскількисаме до працьцих трьох великихекономістівзвертаютьсяза тим, щоб зрозумітиосновні ціліекономіки якнауки.
А шляхАдама Смітадо вивченняцієї дисципліниі написанняним славнозвісноїпраці «Дослідженняпро природуі причини багатстванародів» тимчасом був непростим.
Він народився5 червня 1723 рокув Шотландії, в містечкуКірколд. Бувєдиною дитиноюв небагатійсім'ї митногоурядовця, якийпомер всьоголише за декількамісяців донародженнясвого сина.Вихованийматір'ю, якаприсвятилайому все своєжиття, Адам в14 років вступивв університетГлазго, почавшисвою дорогудо збагненнясвіту.
Він доситьрано почавподавати великінадії і в 16 роківодержав стипендіюдля навчанняв Оксфордськомууніверситеті.Але Оксфордв ті часи небув центромнавчання, якє тепер. Систематичноговикладаннятам не було абомайже не було, студентамнадаваласяможливістьсамонавчання, аби тільки вонине читали небезпечнихкниг. Смітаодного разухотіли виключитиза те, що у ньогобув твір ДавідаЮма «Трактатпро людськуприроду», якийтепер вважаєтьсяодним з шедеврів18-сторіччя.
Наполегливонабираючизнання і долаючихвороби, щовічно мучилийого, ця молодалюдина поступовостала однієюз найосвіченішихлюдей свогочасу. Визнаннямцього сталопризначенняйого професоромфілософії таетики Глазговськогоуніверситетупісля того, яквін повернувсяз Оксфорда дорідної Шотландії.Вважається, що саме підготовкалекцій длястудентів цьогоуніверситетуі стала поштовхомдо формулюванняАдамом Смітомйого уявленьпро проблемиекономіки.Попрацювавшикерівникомна кафедріетичної філософії, Сміт заслуженопосідає посадуректора Глазговськогоуніверситету.
Велика науковаробота «Теоріяморальнихпочуттів», видана ним у1759 році, принеслайому широкупопулярність.Але в подальшомунауковий інтересСміта все більшепереміщуєтьсядо економічноїнауки, що булочастково пов’язаноз участю успецифічномуглазговськомуклубі політичноїекономії, ачастково –дружбою з філософомі економістомДавидом Юмом.
У 1764 році в життіА. Сміта відбулася, можна сказати, переломнаподія: він залишивкафедру (яквиявилосяназавжди) іприйняв пропозиціюсупроводжуватина час закордонноїподорожі молодоголорда, пасинказначного політичногодіяча, герцогаБаклю. Матеріальнийінтерес мавдля Сміта неостаннє значення: подорож гарантувалайому 800 фунтівстерлінгівкожного місяцядо кінця життя, що було значновищим за гонорару професора.Подорож продовжуваласьбільше двохроків, з якихпівтора вінпробув у Тулузі, два місяці вЖеневі, де йомудовелося зустрітисяз Вольтером,і дев’ять місяцівв Парижі. Тіснезнайомствоза час подорожіз французькимифілософамид’Аламбером, Гельвіцієм, Гольбахом, атакож з фізіократами, в тому числіз Кене і Тюрго, були відображенізгодом в йогонайважливішійроботі «Дослідженняпро природута причинибагатстванародів», донаписання якоївін приступивще в Тулузі.
Після поверненняу ШотландіюСміт вирішивжити у своєїматері, де з1767 року усамітнюєтьсядля завершеннятвору «Багатствонародів». Книгабула надрукованау 1776 році і щебільше зміцнилавідомістьСміта. Воначотири разипередруковуваласьза його життяі ще три разиз дня його смерті(1790 р.) до кінцястоліття. Смітвідправивпримірник Юму, який став йогоблизьким другом.Юм відповів:«Здорово! Краса! Дорогий містерСміт, Ваша працяпринесла менівелике задоволення».Юм зрозумів, як і вся рештаосіб, які прочиталикнигу, що Смітстворив твір, який назавждизмінить уявленнясуспільствапро багатствонації [6, 166-170].
Економічневчення АдамаСміта
Основоюнаукової теоріїАдама Смітабуло прагненняпоглянути налюдину з трьохсторін: з позиційморалі і моральності; з позицій цивільнихі державних; з позиційекономічних.Він спробувавпояснити економічнівідносини людейсаме з урахуваннямособливостейїх натури, вважаючи, що людина –істота, егоїстичнавід природи,і її цілі цілкомможуть суперечитиінтересамоточуючих.
Адам Смітне ідеалізувавлюдини, вінбачив всі їїнедоліки іслабкості, алепри цьому вінписав: «Однаковеу всіх людей, постійне і незникаюче прагненняполіпшити своєстановище –це початок, звідки витікаєяк суспільнеі національне, так і приватнебагатство».На відміну відсвоїх попередників, він зумів зрозумітиі довести, щобагатство націїстворюєтьсяне тільки всільськомугосподарствіі торгівлі, алевсіма видамивиробництв,існуючими векономіці. Саметому Сміт такбагато писавпро розподілпраці, оскількибачило в ньомуджерело зростаннядобробутубудь-якогонароду світу.
Великийшотландецьпоказав, щообмін товарамивідбуваєтьсятоді і тількитоді, коли вінвигідний обомсторонам. Цебула революційнадля свого часуідея, і навітьдотепер вонанелегко засвоюєтьсялюдьми малознайомимиз економікою.До Сміта наобмін і торгівлюдивилися відповіднодо жартівливогозатвердженнястародавніхгреків: " Ринок– це спеціальновідведенемісце, де людиможуть обдурюватиодин одного".Іншими словами, вважалося, щов будь-якійоперації однасторона виграє, а інша відповіднообов'язковопрограє. Смітдовів, що насправдііснує універсальнавигода длявсіх, хто вступаєв обмін товарами.Ця вигода –економія учасникамиобміну своєїпраці. Якщообмін відбуваєтьсявільно і йогоучасники вільніу виборі партнеріві узгодженніцін, то такийобмін – благодля всіх йогоучасників ікраїни в цілому.
Перешкодитизростаннюбагатствакраїни можетільки нерозсудливістьїї правителів.Якщо ж правителіне заважаютьлюдям працювати, створюватизаощадженняі вкладати їхв комерційнудіяльність, то країнапроцвітатиме:«Для того, щобпідняти державуз найнижчогоступеня варварствадо вищого ступенядобробуту, потрібні лишемир, легкі податкиі терпимістьв управлінні, все інше зробитьприродний хідречей» [4, 116].
Розвиваючивчення основоположниківкласичноїполітичноїекономії про«природнийпорядок», Смітпідкреслює, що за умов«природногопорядку» (вільноїконкуренції)складною взаємодієюгосподарськоїдіяльностікерує «невидимарука», тобтоекономічнежиття людейпідпорядковуєтьсяоб’єктивнимзакономірностям.У трактуванні«природногопорядку» Смітвиходить з двохпринципів: об’єктивноїзакономірностіприроди («невидимоїруки») та «природноїсвободи» людини.
Дія об’єктивнихзаконів спрямованана благо людини.Проте благотворністьдії об’єктивнихзаконів неабсолютна. Вонапередбачаєпевні соціальніумови, а саме- природну свободулюдини, якапроявляєтьсяв можливостяхкожної людинивільно захищативласні інтереси.Лише за цихобставин поведінкалюдини збігатиметьсяз дією природнихсил, «невидимоїруки», тобтоіз законамиприроди. У концепціяхнаступниківСміта (Рікардо, Сен-Симона, Маркса) самеця теза відсутня.У них залишиласьлише об’єктивназакономірність, що керує поведінкоюлюдини [2, 36-37].
Адам Сміту «Багатствінародів» розглядаєтакі економічніпоняття, якподіл праціі гроші, теоріявартості, класиі доходи, заробітнаплата, земельнарента, капітал.Розберемо кожнез цих понять.
Поділ праціі гроші. Свійтвір Адам Смітпочинає з розглядуподілу праці.Це не випадково– адже він –економістмануфактурногоперіоду. Смітчітко називаєпершоджерелобагатства –працю.
Зростанняпродуктивностіпраці внаслідокїї поділузумовлюється:
збільшенням вправності робітника;
збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого;
винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дають змогу одному робітникові виконувати працю кількох.
Надаючивеличезногозначення поділупраці, Сміт, проте, не розумівйого причин.Поділ праців нього породжуєтьсясхильністюдо обміну.
Поділпраці й обмін, в свою чергу, передбачаютьнаявністьзнаряддя обміну.Таким знаряддяму Сміта є гроші.Їх виникненняСміт правильнорозглядає якоб’єктивнийпроцес, а не якрезультатдомовленостіробітників.Визнаючи всіфункції грошей, вчений головноюназивав функціюгрошей як засобуобігу. На відмінувід меркантилістів, Сміт підкреслював, що дохід суспільства– це товари, ане гроші [4, 58].
Теоріявартості. Воснову своїхпоглядів Смітпоклав теоріютрудової вартості: визначеннявартості, щозатрачуєтьсяна виробництвотовару, працеюі обмін товаріввідповіднодо вкладеноїв них кількостіпраці. Требазазначити, щовчений, як іінші економіститого часу, користуєтьсяпоняттям «цінність», а не «вартість».Цінність унього має двазначення: корисність(«цінність успоживанні»)і можливістьпридбання іншихпредметів(«цінність вобміні»).
Сміт визначиві розмежувавспоживну імінову вартостітовару. Вінвизнав рівнозначністьвсіх видівпродуктивноїпраці як творцяі кінцевогомірила вартості, показав закономірністьтого, що вартістьнеодмінноповинна виражатисяв міновій вартостітовару, в йогокількісномуспіввідношенніз іншими товарами, а при достатньорозвиненомутоварномувиробництві- в грошах.
Сміт недосліджувавпрацю як субстанціювартості, нерозрізнявпроцеси праціяк процесистворення іперенесеннявартості, оскількився його увагабула спрямованана мінову вартість, на кількіснуміру вартості, на те, як вонавиявляєтьсяв обміннихспіввідношенняхі насамкінець- в цінах. Смітрозумів, щовеличина вартостівизначаєтьсяне фактичнимивитратами праціокремоготоваровиробника, а тими витратами, які в середньомунеобхідні приданому станісуспільства.Він відзначавтакож, що кваліфікованаі складна працястворює в одиницючасу більшевартості, ніжнекваліфікованаі проста, і можебути зведенадо неї за допомогоюякихось коефіцієнтів.
Плідноюбула концепціяСміта про природнуі ринкову цінутоварів. Підприродною ціноювін розумівгрошовий виразмінової вартостіі вважав, що втривалій тенденціїфактичні ринковіціни прагнутьїї як до якогосьцентру коливань.Вона «як би єцентральноюціною, до якоїпостійно тяжіютьціни всіх товарів.Різні випадковіобставиниможуть інодітримати їх назначно більшвисокому рівніі іноді дещознижувати їхв порівнянніз нею. Але якіб не були перешкоди, які відхиляютьціни від цьогостійкого центру, вони постійнотяжіють донього» [5, 58].
При урівноваженніпопиту і пропозиціїв умовах вільноїконкуренціїринкові ціниспівпадаютьз природними.Сміт поклавтакож початоканалізу чинників, здатних викликатитривалі відхиленняцін від вартості; найважливішимз них він вважавмонополію. Це, зокрема, відкриваломожливостідослідженняпопиту і пропозиціїяк чинниківціноутворення, а також рольрізного родумонополій вцій області.
Крімосновноговизначеннявартості, укладеногов товарі кількістюпраці, Смітввів другепоняття, девартість визначаєтьсякількістюпраці, яка можнакупити за данийтовар. В умовахпростого товарноговиробництва, коли не булонайманої праціі виробникитоварів працювалина засобахвиробництва, що належатьїм, це одне іте ж. Ткач, наприклад, обмінювавшматок зробленогоним сукна начоботи. Можнасказати, щошматок сукнакоштує паричобіт або щовін коштуєпраці шевцяза той час, покивін виготовлявчоботи. Але, посуті, це зовсімне одне і те ж, що стає яснодля умов капіталістичноговиробництва.Якщо швецьпрацює по наймуу капіталіста, то вартістьпроведенихним за виробництвомгодин і «вартістьйого праці», те, що він одержуєза свою працю- абсолютнорізні речі.Шматок сукнаяк і ранішекоштує паричобіт, але вінкоштує більше, ніж праця шевця, оскільки увартості чобіттепер укладенадодатковавартість, привласненакапіталістом.
Сміт натрапивна суперечність, яка полягаєв тому, що увідносинахміж капіталістомі робітником(при наймі робочоїсили) законвартості, законобміну еквівалентівпорушується.Капіталістоплачує робітникуу вигляді заробітноїплати лишечастину вартості, яку створюєпраця робітникаі одержує капіталіст.Сміт не мігпояснити цюсуперечністьв рамках теоріїтрудової вартостіі робив висновок, що вартістьвизначаласяпрацею тількив «первинномустані суспільства», коли не булокапіталістіві найманихробітників, тобто при простомутоварномувиробництві.Для умов капіталізмувін сконструювавіншу теорію– «теорію витратвиробництва», згідно якоївартість товаруутворюєтьсяшляхом складаннязаробітноїплати, прибуткуі ренти на одиницютовару. Длятоварів, увиробництвіяких не береучасть орендованаземля, цінаскладаєтьсяіз заробітноїплати і прибутку.Він писав: «Заробітнаплата, прибутокі рента є трьомапервиннимиджереламивсякого доходу, рівно як і всілякоїмінової вартості»[5, 53]. Вінвключав в складовутаким чиномвартість непросто прибутку, а природну, середню нормуприбутку накапітал. Длянього булоочевидно, щоза відсутностіперешкод дляпереливу капіталунорма прибуткув різних галузяхі при різнихдодатках капіталуповинна зрівнюватися.Визначенняцінності яксуми доходівсвідчить проте, що Сміт, проявившигеніальнунепослідовність, заклав основитеорії факторіввиробництва, яка в ХІХ ст.стала панівною.
Класи ідоходи. Вченийпрямо зазначає, що три складовіціни є видамидоходів трьохпрошарківсуспільства, які відповідаютьфакторам виробництва: праці, капіталуі землі. Власникикожного з цихфакторів утворюютьвідповіднікласи. В рукахземлевласниківзнаходитьсяголовний засібвиробництва- земля. Вониодержують дохіду вигляді земельноїренти, яка виступаєбезпосередньояк оренднаплата за землю, що здаєтьсяв оренду капіталістичнимфермерам. Капіталістиволодіютьіншими видамизасобів виробництва(промисловібудівлі, устаткування, кораблі, ферми, запаси сировини), наймають робітниківі одержуютьдохід у виглядіприбутку. Якщовони орендуютьземлю, то частинуприбутку вонизмушені віддаватиу вигляді земельноїренти. Це можетакож стосуватисякапіталістів, зайнятих вгірничодобувнійпромисловостіі тих, які орендуютьрудники. Смітне робив принциповоївідмінностіміж капіталістами, зайнятими впромисловостіі в сільськомугосподарстві.Проте середкапіталістіввін особливовиділяв позиковихкапіталістів, що позичаютьпромисловимкапіталістам.Їх дохід — позичковийвідсоток — взвичайнихумовах складаєчастину промисловогоприбутку, якийїм віддаютькапіталісти-позичальники.Нарешті, найчисленнішийі найбіднішийклас складаютьнаймані робітники, що не мають усвоєму розпорядженнівласності ізмушені продаватисвою працю зазаробітнуплату.
Сміт бачив, що реальнесуспільствоскладаєтьсяне тільки з цихтрьох класів, але також включаєрізні проміжнігрупи. Але основнікласи відрізняютьсятим, що їх доходиє первинними, тоді як доходивсіх інших груп- вторинними, перерозподіленими.Вони маютькінцеве джерелоабо в прибутку, або в ренті, або в заробітнійплаті.
Заробітнаплата у Сміта– це продуктпраці, природнавинагородаза неї. Смітговорив, що, працюючи насвоїх власнихзасобах виробництваі на своїй землі, виробник товаріводержує повнийпродукт своєїпраці. Але зтих пір, як засобивиробництваі земля знаходятьсяу власностікапіталістіві поміщиків, а незалежнийвиробник перетворивсяна найманогоробітника, останній неодержує у виглядізаробітноїплати вартістьвсього продуктусвоєї праці.Сміт відзначавтенденцію дозникненнянезалежностідрібного виробництва, до загальногорозповсюдженнянайманої праці.
Сміт писав:«Людина завждиповинна матиможливістьіснувати своєюпрацею, і йогозаробітна платаповинна, щонайменше, бути достатньоюдля цього» [5,63]. Вінвважав, що воснові величинизаробітноїплатні лежитьвартість засобівіснування, необхіднихдля життя робітникаі вихованнядітей, які змінятьйого на ринкупраці. Він відзначав, що її нижньоюмежею є фізичниймінімум. Якщовартість робочоїсили (нормальназаробітнаплата) найманихробітниківнижче за цеймінімум, цезагрожує вимиранням«раси цих робітників»[5, 64]. Це можливолише в суспільстві, вважав Сміт, де існує економічнийрегрес: як прикладтакої країнивін називавтериторії вІндії і Китай, де заробітнаплата лишетрохи перевищувалафізичний мінімум, а економіказнаходиласяв стані застою.Проте в країнах, де йшов помірнийі тим більшешвидкий розвитокгосподарства, заробітна платавключала крімфізичногомінімуму певнийнадлишок, розміриякого визначалисянормами споживання, традиціями, культурнимрівнем, що склалися.Сміт відзначав, що, наприклад, в Америці заробітнаплата вище, ніжв Англії, оскількиекономікапершої розвиваласяособливо бурхливо.
Він вважав, що стихійнийринковий механізмутримує природну(середню, нормальну)заробітну платуна певномурівні, обмежуючивідхиленняфактичноїзаробітноїплати від цьогорівня. Значнепідвищеннязаробітноїплати викликаєзростаннянароджуваностів сім'ях робочих, виживаннябільшого числадітей і внаслідокцього збільшенняпропозиціїробочої силиі конкуренціїміж робітниками.Під впливомцих чинниківнормальнийрівень заробітноїплатні знижується, що може викликатизворотну тенденцію: падіння народжуваності, збільшеннядитячої смертності, скороченняпропозиціїробочої силиі посиленняконкуренціїміж підприємцями.В результатізаробітна платаможе підвищитися.Таке розуміннявідповідалозагальномууявленню Смітапро роль вільногоринку у встановленніпевної економічноїрівноваги.
Розбираючипитання прооплату по професіях, Сміт дуже добреобґрунтовувавнеобхідністьпідвищеноїоплати тихвидів праці, які вимагаютьспеціальноїпідготовки.Більш високо, доводив він, повинні оплачуватисяпраця важка, неприємна, тівиди праці, дояких суспільствовідноситьсяз презирством.Із його точкизору цілкомприродно, щопраця почеснихпрофесій оплачуєтьсяпорівнянонизько.
Сміт звеликою енергієювиступав зависоку заробітнуплату, оскількивін вважав, щоце краще всьоговідповідаєумовам поступовогоекономічногозростання.Відносно високазаробітна платає найважливішимстимулом зростанняпродуктивностіпраці. Це, у своючергу, призводитьдо накопиченнякапіталу іпідвищує попитна працю. Вінкатегоричнозаперечувавпоширену думку, що висока заробітнаплата робитьробітниківледачими ізменшує стимулидо праці. Крімтого, він закликавпідприємцівне побоюватисязростаннязаробітноїплати, оскількистихійниймеханізм всеодно обмежитьце зростання.
Прибутоку Сміта теж маєтрудове походження.Сміт говорив, що із створеноїпрацею і визначеноїкількістю цієїпраці вартостітовару робітникудістаєтьсяу вигляді заробітноїплати лишедеяка частина.Решта є прибуткомкапіталіста-підприємця.В деяких випадкахчастину її вінповинен віддатиу вигляді земельноїренти, частину- у виглядіпозичковоговідсотка, якщовикористовувавпозичковийкапітал.
Сміт називавприбутком всюрізницю міждоданою працеювартістю ізаробітноюплатою і в цихвипадках маву вигляді додатковувартість. Вінших випадкахСміт розумівпід прибуткомзалишок післясплати ренти, а також відсотка,і тоді прибуткомназивав, підприємницькийдохід капіталіста.
Він рішучевідкидав думку, що прибуток- це просто іншийвид заробітноїплати, якавідшкодовуєпрацю по наглядуі управліннюпідприємством,і приводив вобґрунтовуваннясвого поглядупереконливіаргументи.Розміри прибуткувизначалися, на його думку, не кількістю, тяжкістю абоскладністюцієї передбачуваноїпраці по наглядуі управлінню, а розмірамиспожитого всправу капіталу.Крім того, набагатьох великихпідприємствахфункції наглядуі управлінняпередаютьсянайманомукерівнику. Смітвважав прибутокзакономірнимрезультатомпродуктивностікапіталу івинагородоюкапіталістівза їх діяльність, працю і ризик.
Сміт відзначавтенденцію нормиприбутку допониження, вказував, щоприбуток більшнизький в розвиненихкапіталістичнихкраїнах. В Англії, писав він, звичайновважається, що відсотокможе складатиблизько половиниприбутку. Смітдає наступнепоясненнятенденціїпониженнявідсотка інорми прибутку: в багатих країнахз ходом економічногорозвитку утворюєтьсянадлишок капіталу, який викликаєзростанняконкуренціїкапіталів ізниженняприбутковості.Низький рівеньвідсотка інорми прибуткуСміт розглядавяк прояв економічноїрозвиненостіі здоров'я нації, що забезпечуєтьсяприроднимпорядком. Протидієтакому порядкубудь-яка монополія.Тому Сміт бувнепримиреннимпротивникомрізних монополійі привілеїв.
Другим видомприбутку єземельна рента.Земельна рентау Сміта – цеплата за користуванняземлею. Її причиноювін називаєприватну власністьна землю. Смітвідрізняє рентувід орендноїплати, в якувключаєтьсяі процент навкладенийкапітал. Смітвідкидав уявлення, згідно якомурента є законнаплата, свогороду відсотокна капітал, колись вкладенийземлевласникамив поліпшенняземлі. Землевласниквимагає рентуі за землю, щоніколи не піддаваласяполіпшенню,і за природніоб'єкти, яківзагалі неможуть бутиполіпшені, інавіть вимагаєзбільшенняренти у томувипадку, колиполіпшенняземлі проведеноорендарем засвій рахунок.Сміт відзначав, що ділянкиземлі відрізняютьсяяк за родючістю, так і за місцезнаходженням,і обидві відмінностіможуть бутипричиною утвореннядиференціальноїренти.
Сміт характеризувавренту, разомз прибутком, як нетрудовийдохід, як вирахуванняна користьземлевласниказ вартостітовару. Землевласники, зазначав Сміт, хочуть пожинатитам, де вони несіяли. Вонипривласнюютьте, що зробленечужою працею.
Він визначавренту як надлишоквартості надзаробітноюплатою робітниківі середнімприбуткомкапіталістичногофермера. Смітстверджував, що разом іззаробітноюплатою і прибуткомвона формуєвартість товару.
Крімземельної рентита інших вищенаведенихпонять, Смітприділив увагутакій економічнійкатегорії яккапітал. Капіталу нього – головнарушійна силаекономічногопрогресу. Підкапіталом вінрозуміє запаспродукції, щоприноситьприбуток, абоза допомогоюякого працеюстворюютьсянові блага.
Капітал Смітподіляє наосновний іоборотний. Доосновногоналежать машиниі різні знаряддяпраці, промисловій торгівельнібудівлі, складитощо. Оборотнийкапітал складаєтьсяз грошей, запасівпродовольства, сировини інапівфабрикатів, а також готовоїпродукції, щоперебуває наскладах і вмагазинах.
Великезначення Смітнадавав нагромадженнюкапіталу. Це, по суті, основнаідея праціСміта. Навітьекономічнезростання Смітзв’язував нетільки зі зростаннямдоходу, а й знагромадженнямкапіталу.Нагромадженнякапіталу, заСмітом, є результатомощадливості.Річний продуктнації, робитьвисновок Сміт, може бути збільшенийлише за рахунокзростаннякількостіпродуктивнихробітниківі підвищенняпродуктивностіїхньої праці.Отже, Сміт приділявзначну частинусвоєї роботидослідженнюкапіталу якрушійної силипрогресу суспільства[7, 62-69].
Висновки
Економічніпогляди АдамаСміта:
Адам Сміт стверджував, що джерелом багатства країни є продуктивна праця. Всяка нова вартість створюється працею, вартість товарів виражає суспільне багатство народів.
Праця, основа багатства суспільства, є невід’ємною властивістю людського існування, тому що у формі праці реалізується природне прагнення людини до благополуччя, бажання домогтися більш високого положення в суспільстві.
Гармонія суспільних й особистих інтересів виражається при цьому через суспільний поділ праці. Поділ праці створює можливість для досягнення більш високої продуктивності праці й призводить до росту суспільного багатства.
Перевагою ринкової економіки є те, що вона має здатність до саморозвитку та саморегуляції. Основою цієї здатності він вважав конкуренцію між робітниками, які прагнуть до поліпшення соціального і матеріального положення в суспільстві.
Сміт запропонував власний аналіз соціальної структури суспільства, розділивши його на найманих робітників, капіталістів і землевласників. Перші живуть за рахунок заробітної плати, другі – прибутку, треті – доходів із землі (ренти).
Отже, розглянувшипогляди АдамаСміта, можназазначити, щоАдам Сміт виконавв науці великуісторичнузадачу, визначившиі окреслившимежі політичноїекономії іпривівши всистему накопиченуна той час сумуекономічнихзнань. Йогопраці є однієюз вершин суспільноїдумки XVIII в. Вонипослужилиосновою длявиникненняі розвиткунових економічнихтеорій.
Але йогозаслуга полягаєне лише в тому, що він започаткувавсистематизованийвиклад політичноїекономії. Вінпідкресливзначення особистих, егоїстичнихінтересів якрушійної силипрогресу заумов, коли всімзабезпеченооднакові можливості.Коли власнийінтерес намагаютьсяреалізуватиза рахунокінших, то віннабирає несприятливогодля суспільствахарактеру.Ринковий механізмстворить гармоніюлише тоді, колийого буде включеноу відповідніправові таінституціональнірамки.
ТеоріяАдама Сміта, хоч і не є досконалою, але є визначноюі має великезначення усуспільстві.Навіть пушкінськийЄвгеній Онєгін«читал АдамаСмита» ідякую йому«умел судитьо том, как государствобогатеет». Йогоі в наші днівважають тим, хто створив«перший в економічнійнауці повноціннийтруд… причомувесь цей трудпронизанийвисокою ідеєюприродноїсвободи, доякої, як здавалосяСміту, йде весьсвіт».
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
Большая Советская Энциклопедия. Т. 40./За ред. Б.А. Введенского. – М.: Государственное научное издательство «Большая Советская Энциклопедия», 1957. – 645 с.
Костюк В. Н. История экономических учений. – М.: «Центр», 1997. – 224 с.
Ласкін М. Обрії економічної думки: Адам Сміт, або пророцтво про щастя // Дзеркало тижня. – 2004. – 14 серпня (№ 32). – 16 с.
Липсиц И. Экономика без тайн. – М.: Издательство РГГУ «Вита-Пресс», 1994. – 292 с.
Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – Кн. I-III. – М., 1993. – 404 с.
Харт М. 100 великих людей. – М., 1998. – 328 с.
Ядгаров Я. С. История экономических учений. 3-е издание. – М., 2000. – 249 с.