Органи пенсійного забезпечення України

Кафедра адміністративного права

Тема: "Органи пенсійного забезпечення України"

Зміст

1. Центральні органи, що здійснюють функції управління пенсійним забезпеченням в Україні.

2. Повноваження управлінь соціального захисту населення обласних державних адміністрацій.

3. Повноваження управлінь соціального захисту органів виконавчої влади в районах і містах.

4. Пенсійний фонд України і порядок його формування і використання.

Висновок

Вступ

Чинна система державних органів, у тому числі тих, що здійснюють управління пенсійним забезпеченням, визначається Конституцією та іншими законодавчими актами. Вона є відображенням мети й завдань, що стоять перед державою на сучасному етапі. Зміст діяльності того чи іншого органу та його функції залежать, як відомо, від характеру того суб"єкта, для управління яким створено цей орган. Саме цим відрізняються одні органи від інших.

1. Центральні органи, що здійснюють функції управління пенсійним забезпеченням в Україні.

У системі органів, що здійснюють пенсійне забезпечення, вирізняються насамперед органи законодавчої та виконавчої влади. Вони посідають першорядне місце у структурі органів державної влади і відігрують провідну роль у керівництві всією системою соціального захисту населення.

Єдиним органом законодавчої влади в державі є Верховна Рада України Вона приймає законои про основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, затверджує основні показники бюджету Пенсійного фонду, які включаються до Державного бюджету, визначає розмір (тариф) обов"язкових страхових внесків підприємств, організацій і громадян. Верховна Рада України є органом загальної компетенції.

Систему органів державної виконавчої влади представляють центральні органи та місцеві державні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади представляють центральні органи та місцеві державні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До його відання належать питання, пов"язані з реалізацією та виконанням гарантій, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. Кабінет Міністрів видає підзаконні нормативні акти з питань здійснення пенсійного забезпечення, щороку представляє на затвердження Верховної Ради Державний бюджет, складовою якого є бюджет Пенсійного фонду,і вживає заходів до виконання останнього. Кабінет Міністрів входить із поданням до Президента України про створення,реорганізацію і ліквідацію Міністерства, призначення міністра соціального захисту населення України, затверджує склад колегії Міністерства, Заслуховує звіти Міністерства і дає оцінку цого роботі.

Одним із центральних органів державної виконавчої влади, що здійснює функції управління пенсійним забезпеченняму країні, є Мімістерство соціального захисту населення України, підвідомче Кабінетові Міністрів.Завдання і функції Міністерства визначені положенням про Міністерство, затвердженим Президентом України в новій редакції від 23 жовтня 1996 р. На Мінісерство покладено втілення в життя єдиної державної політики у сфері соціального забезпечення і соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, які потребують підтртимки з боку держави.

У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання законодавства України, здійснює контроль над його виконанням, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Коло повноважень Міністерства досить широке. Одначе більшість із них Міністерство виконує через свою систему обласних, міських, районних (міських) управлінь соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування.

Під час виконання своїх функцій, у тому числі щодо здійснення пенсійного забезпечення, Міністерст-во соціального захисту населення взаємодіє з Міністерством праці, Пенсійним фондом та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями.

Управління Пенсійним забезпеченням здійснюєть-ся у вигляді виконавчо-розпорядчої діяльності органів соціального захисту населення. Міністерство в межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує і контролює їх виконання, дає роз"яснення з питань пенсійного забезпечення громадян.

До змісту управління пенсійним забезпеченням входять численні і різноманітні види діяльності:

участь Міністерства в розроблені нормативно-правових актів із питань пенсійного забезпечення, соціально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, соціальної допомоги сім"ям з дітьми;

організація роботи органів соціального захисту населення з призначення пенсій і допомог у зв"язку з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням працівників;

здійснення контролю з наданням інвалідам, ветеранам війни і праці, сім"ям загиблих військовослужбовців, сім"ям з дітьми та іншим громадянам установлених пільг;

розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян із питань, що входять до компетенції Міністерства і вжиття заходів до усунення причин, що викликають скарги;

здійснення у встановленому порядку міжнародного співробітництва у питаннях пенсійного забезпечення, соціального захисту пенсіонерів, інвалідів та інших соціально незахищених громадян.

2. Повноваження управлінь соціального захисту населення обласних державних адміністрацій.

У системі державних органів, які здійснюють пенсійне забезпечення, важлива роль належить управлінням соціального захисту населення обласних державних адміністрацій. Їхні функції безпосередньо не стосуються призначення пенсій. Однак у межах своїх повноважень, визначених Типовим положенням про управління соціального захисту населення обласної, Київської, Севастопольської міської державних адміністрацій, затвердженим Кабінетом Міністрів України 12 січня 1996 р. і Положенням про управління соціального захисту населення обласної державної адміністрації, це управління здійснює керівництво у сфері соціального забезпечення населення і соціального захисту пенсіонерів на певній територіх, області.

Характер діяльності обласних управлінь залежить від тих завдань, що стоять перед ними. Основними завданнями обласного управління соціального захисту є:

розвиток соціального забезпечення з метою задоволення потреб соціально незахищених громадян; керівництво роботою районних і міських органів соціального захисту щодо призначення і виплати державних пенсій і допомог відповідно до законодавства;

створення системи адресної соціальної допомоги і підримки малозабезпечених громадян і сімей з дітьми;

сприяння працевлаштуванню інвалідів, здійснення їх професійного навчання, матеріально-побутового обслуговування, надання протезно-ортопедичної допомоги і забезпечення інвалідів засобами пересування; здійснення контролю над наданням пільг громадянам, які мають право на їх отримання;

розширення та укріплення матеріально-технічної бази установ соціального захисту населення, розвиток мережі будинків-інтернатів (пансіонатів) для престарілих та інвалідів;

здійснення разом з органами місцевого самоуправління, управліннями й відділами обласної державної адміністрації комплексних цільових програм щодо посилення соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, одиноких непрацездатних громадян, розвиток мережі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів і надомних форм обслуговування, спорудження спеціальних житлових будинків для цієї категорії населення;

впровадження в органах соціального захисту населення наукової організації праці;

забезпечення підвідомчих організацій кваліфікованими кадрами, створення умов для їх закріплення, якнайширшого використання знань і досвіду працівників.

З метою реалізації цих завдань обласні управління соціального захисту наділені виключно широкими повноваженнями, які охоплюють численні питання зі здійснення соціального захисту населення в області. У центрі уваги цієї роботи - питання організуючого і контролюючого характеру, пов"язані з діяльністю районних (міських) управлінь та відділів соціального захисту населення.

Обласне управління соціального захисту очолює начальник управління, який призначається на цю посаду і звільняється з неї головою обласної держадміністрації за узгодженням з Міністерством соціального захисту населення. Він несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, а також роботу підвідомчих установ і організацій, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління, керівників його структурних підрозділів.

Керівник управління соціального захисту видає в межах своєї компетенції накази, затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов"язки працівників управління, організує й контролює їх виконання.

Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції управління, в управлінні може утворюватися колегія у складі начальника управління (голова колегії) та заступника начальника управління за посадою, а також інших працівників управління. Склад колегії затверджується головою обласної держадміністрації за поданням начальника управління. Рішення колегії втілюються в життя наказами начальника управління.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків і утримується за рахунок коштів Державного бюджету.

3. Повноваження управлінь соціального захисту органів виконавчої влади в районах і містах.

Повноваження управлінь соціального захисту органів виконавчої влади в районах і містах визначено Типовим положенням про упраління соціального захисту населення районної, районної у містах Кєві і Севастополі державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996р. У своїй основі вони багато в чому збігаються з повноваженнями особливого управління соціального захисту населення, хоча маштаби різні. Але є й такі повноваження, якими наділені лише районні (міські) управління соціального захисту населення.

Управління соціального захисту населення сільських районів входять до структури райдержадміністрацій, а районів у містах і містах обласного підпорядкування - до складів виконкомів Рад.

Управління районної (міської) ланки, будучи низовими органами системи соціального захисту населення, блище ніж усі, можна сказати, безпосередньо пов"язані з громадянами які потребують соціального захисту і пенсійного забезпечення. Районні (міські) управління функціонують за принципом подвійного підпорядкування - по вертикалі вони підпорядковані обласному управлінню соціального захисту населення, а по горизонталі - районній держадміністрації чи віддповідному виконкому ради.

Районне (міське) управління, соціального захисту населення очолює начальник, якого призначає і звільняє голова районної дерадміеістрації, а в міських районах і містах обласного підпорядкування - виконкоми рад за узгодженням із начальноком управління соціального захисту населення обласної державної адміністрації.

До компетенції районних (міських) упправлінь соціального захисту населення входить:

розгляд питань про призначення державних пенсій і допомог, їх перерахунку, видачі пенсійних посвідчень, особистих книжок матерям, які отримують щомісячну допомогу;

надання правової допомоги підприємствам, установам і організаціям у підготовленні документів для призначення пенсій працівникам і членам їхніх сімей;

сприяння громадянам в отриманні документів, необхідних для призначення пенсій і допомог;

підготовлення пропозицій місцевим радам про встановлення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Управління соціального захисту населення разом зі відповідними державними органами:

здійснює працевлаштування інвалідів, направлення їх до МСЕК на огляд та встановлення групи інвалідності;

організує матеріально-побутове обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, веде облік інвалідв і пенсіонерів та видає тим із них, хто цього потребує, путівки на санаторно-курортне лікування, забеспечує інвалідів транспортними засобами в установленому порядку;

аналізує стан представлення встановлених законодавством пільг соціально незахищеним громадянам, виявляє малозабезпечених громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціальної допомоги різних видів;

створює в свому складі підрозділи соціальних компенсацій і гарантій малозабезпеченим громадянам з метою організації мережі й роботи територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів;

веде облік осіб, які потребують утримання в будинках-інтернатах (пенсіонатах), надає допомогу в організації роботи будинків-інтернатів, розташованих на території району;

забезпечує видачу адресної цивільної грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, веде інвентаризацію пенсійних (особових) справ і особистих рахунків пенсіонерів, які отримують допомогу в установленому законодавством порядку;

розглядає в установлені строки звернення громадян і здійснює інші види діяльності, віднесені до компетенції управління.

Отож, питання, що їх розглядає районне (міське) управління соціального захисту населення, є дуже важливими. Саме в цій ланці управління йде найінтенсивніша оперативна робота з призначення пенсій. На них покладається основний тягар здійснення пенсійного забезпечення громадян, і компетентність цієї ланки має бути досить високою. Саме районні (міські) управління здійснюють по суті функції основного органу, який керує пенсійним забезпеченням, і реально здійснюють захист прав і законних інтересів пенсіонерів.

Районне (міське) управління соціального захисту населення виносить імперативні, владні рішення про призначення пенсій і допомог, з якими не можуть не рахуватися інші державні органи, підприємства, організації та громадяни.

Отже, управління пенсійним забезпеченням являє собою дуже важливу частину загальної системи управління соціального захисту населення. Через те йому властиві ті самі риси і принципи, які характерні для управління взагалі, хоча і тут є свої специфічні особливості. Воно повинне базуватись передовсім на принципі законності, ща набуває на теперішній час особливого значення, оскільки триває процес правової держави, стверджується прицип верховенства права.

Принцип законності є конституційним принципом, що випливає із ст. 8 Конституції України. Суть даного принципу полягає в тому, що всі органи соціального захисту населення, всі посадові особи повинні здійснювати свої функції відповідно до законів, неухильно обстоюючи конституційні права громадян.

Принцип законності у здійсненні пенсійного забезпечення ознаає виконання всіх правових приписів. Невиконання їх, обхід закону з посиланнями на місцеві умови або неправильне тлумачення його - недопустимі. Скажімо, районне (міське) управління соціального захисту населення не може самостійно міняти розміри пенсій аб надбавки до них; надавати чи ненадавати пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни і праці; розширювати переліки професій з особливо шкідливими умовами праці, що дає право на пільгову пенсію, зменшуати чи збільшувати розміри допомог сім"ям з дітьми та ін.

Крім того принцип законності передбачає виконання встановленої процедури винесення управлінських рішень, інакше вони можуть бути визнані незаконними. Так, документи про рпизначення пенсії повинні розглядатися районним (міським) управлінням соціального захисту населення не пізніше як через 10 днів од дня їх народження, а повідомлення про відмову в призначенні пенсії з зазначенням причин відмови і порядку його оскарження - надсилатися заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповіднго рішення.

Рівночасно було б неправильно зводити вимоги дотримання законності лише до винесення управлінських рішень. Установлення режиму законності залежить не тільки від своєчасного винесення управлінських рішень, а й передовсім від того, як самі працівники органів соціального захисту практично реалізують ці рішення.

Реалізація норм права і рішень, що схвалюються на їх основі, залежать від ряду організаційних чинників. До них належать:

обізнаність працівників із приписами закону;

визначення кола безпосередніх виконавців;

розроблення порядку реалізації правових приписів;

навчання виконавців способам і методам роботи;

забезпечення взаємодії між органами соціального захисту населення та іншими органами державної виконавчої влади;

виготовлення форм обліку і звітності та іншої бланкової документації;

налагодження систематичного контролю над виконанням нормативних актів;

встановлення відповідальності за порушення законодавства.

4. Пенсійний фонд України і порядок його формування і використання.

Пенсійний фонд України є ценральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи Пенсійного фонду утримуються за рахунок державного бюджету.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 року. Фонд створений на базі Українського республіканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР. Його статус, завдання і функції первинно були призначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а вновій редакції - від 1 червня 1994 р.

Основним завданням Пенсійного фонду є збирання, акумулювання коштів (страхових внесків) та фінансування витрат зі сплати пенсій і допомог, тобто формування і цільове використання бюджету фонду.

Коштами фонду є обов"язкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. Розмір (тариф) страхових внесків установлений постановою Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. зі зміною і доповненням від 7 лютого 1996 р. Цим нормативно-правовим актом установлено диференційований підхід до сплати страхових внесків. Підприємства, установи та організації сплачують обов"язкові страхові внески у розмірі 37% від загального фонду винагороди, що сплачується працівникам, а самі працівники вносять 1% своюї зарплати. Для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, у тому числі адвокатів, їхніх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких базується на приватній власності фізичної особи і виключно на його праці, встановлено тариф страхових внесків у розмірі 33,6% від сумидоходу. Якщо громадянин-підприємець за договором цивільно-правового характеру, то підприємство, яке сплачує йому винагороду, зобов"язане сплатити страхові внески у розмірі 33,3% від суми винагороди.

Із загальної суми нарахованих страхових внесків у Пенсійний фонд спрямовується 88%, а до Фонду соціального страхування - 12%. Такий порядок розподілу відрахувань на пенсійне забезпечення і соціальне страхування встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р.

Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) організує і контролює роботу органів Пенсійного фонду і забезпечення виконання вимог законодавства про державне соціальне страхування; веде облік сплатників обов"язкових страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду, перевіряє правильність призначення і виплати пенсій та допомог, забезпечує фінансування витрат на виплату пенсій, веде статистичну та бухгалтерську звітність;

2) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду разом з іншими зацікавленими відомствами та представляє його на розгляд до Кабінету Міністрів України;

3) бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства про соціальне страхування, у тому числі про пенсійне забезпечення, а також у розроблені проектів нормативних актів із цих питань;

4) Видає в межах своєї компетенції положення, інструкції, роз"яснення, методичні рекомендації з питань обліку платників обов"язкових внесків до Пенсійного фонду, нарахування та сплати цих внесків, порядку використання та обліку коштів Пенсійного фонду;

5) забезпечує діяльність органів Пенсійного фонду, проводить ревізії та перевірки їхньої роботи, за результатами яких уживає необхідних заходів;

6) організує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників Пенсійного фонду, узагальнює та поширює досвід його роботи;

7) забезпечує розроблення та впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизовану обробку інформації в системі Пенсійного фонду; організує роботу зі створення єдиного державного банку даних про платників обов"язкових страхових внесків до Пенсійного фонду;

8) інформує громадськість про свою діяльність;

9) взаємодіє у питаннях, що підпадають під його компетенцію, з міністерствами, відомствами, організаціями місцевої влади, підприємствами, установами та організаціями;

10) здійснює відповідно дочинного законодавства виплату пенсій громадянам України, які переїхали на постійне проживання за кордон, а також іноземним громадянам, які постійно проживають в Україні.

Пенсійний фонд забезпечує:

фінансування витрат на виплату пенсії згідно Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи", виплату пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби;

допомогу на дітей;

інші витрати, фінансування яких згідно з чинним законодавством покладене на Пенсійний фонд. Фонд бере участь у фінансуванні державних, регіональних та обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, в організації міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення.

Кошти Пенсійного фонду зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Перерахування грошей на пенсійне забезпечення проводиться безпосередньо через відділення зв"язку чи ощадні банки, де й отримують свої пенсії пенсіонери.

Пенсійний фонд і його органи на місцях, обласні управління й районні відділення наділені правом вилучати у беззаперечному порядку не внесені до фонду страхові внески разом із нарахованою пенею, а також застосовувати інші санкції, зокрема накладати адміністративні стягнення (штрафи) на посадових осіб.

А втім, стабільність Пенсійного фонду весь час перебуває під загрозою. Значне число підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців ухиляється від сплати страхових внесків. Це призводить до перевищення витрат фонду над доходами і вимагає дотацій з Державного бюджету та залучення банківських кредитів.

Висновок

В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Вона виявляється насамперед у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і частково, дотацій з Державного б"юджету, які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує повсюдно на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного з найважливіших соціальних прав.

Список використаних першоджерел

1. Конституція України - Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996р. - № 30.

2. Про пенсійне забезпечення - Закон України від 5 листопада 1991 року // ВВР. - 1992 - №3

3. Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін та доповнень в Закон України "Про пенсійне забехпечення" - постанова Верховної Ради України від 17 червня 1993року // ВВР. - 1993, №29, №44.

4. Про створення Пенсійного фонду України - постанова Кабінету Міністрів України №39 від 28 січня 1992 року // ЗП України - 1992р. - №2.

5. Питання Пенсійного фонду України - постанова Кабінету Міністрів України №345 від 1 червня 1994року // ЗП України - 1994р. - №9.

6. Типове положення про управління соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації /Затв. постановою Кабінету Міністрів України №461 від 26.04.96 // ЗП України - 1996р. - №10.

7. Положення про Міністерство соціального захисту населення України / Затв. Указом Президента України №988/96 від 23.10.96р. // Урядовий кур"єр - 1996р. - 29 жовтня.