Характеристика СДПУ Її роль в політичних процесах України

Контрольна робота

на тему:

“Характеристика СДП(о)У.

Її роль в політичних процесах України”

План

вступ

1. Історія Соціал-демократичної партії України (об'єднаної)

2. Витоки соціал-демократичних ідей в Україні. Перші соціал-демократи та соціал-демократичні партії.

3. СДПУ(О) В ЦИФРАХ І ФАКТАХ

4. ПАРТІЯ НА ВИБОРАХ

5. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІДЕЙ СОЦІАЛ - ДЕМОКРАТІЇ

6. ПІДГОТОВКА КАДРІВ ТА ПАРТІЙНЕ НАВЧАННЯ

7. МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА СДПУ(О)

8. РОБОТА З ПОЛІТИЧНИМИ ПАРТІЯМИ, ПРОФСПІЛКАМИ ТА ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

9. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ СДПУ(О)
У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

список використаної літератури

вступ

Українська політична система на сьогоднішній день складається з великої кількості партій, але по-справжньому сильних і спроможних реально впливати на ситуацію в нашій країні не так багато.

Не буде перебільшенням сказати, що СДП(о)У партія, яка може і повинна позитивно впливати на розбудову нашої країни в різних напрямках, як політичних, культурних, так і соціально-економічних, згідно своїх положень вона має відстоювати сучасні демократичні тенденції розвитку суспільства, орієнтувати життя України на найкращі міжнародні взірці.

У даній роботі планую дати детальну характеристику СДП(о)У, розглянути її роль в політичних процесах України.

1. Історія Соціал-демократичної партії

України (об'єднаної)

Соціал-демократична партія України (об'єднана) (СДПУ(О)) заснована у травні 1990 року під назвою Соціал-демократична партія України (СДПУ) як правонаступниця українських соціал-демократичних партій - УСДРП, УСДП, УСРП та УСП, які послідовно представляли інтереси України в Соцінтерні аж до 1976 року.

Реєстрація СДПУ відбулася 1 листопада 1991 року. В 1996 році на Х з'їзді вона змінила назву і була зареєстрована як Соціал-демократична партія України (об'єднана).

Структура партії визначена Статутом СДПУ(О), остання редакція якого була ухвалена XIII з`їздом у грудні 1998 року, із змінами і доповненнями, внесеними XV з'їздом партії у червні 2000 року.

Членство в СДПУ(О) є фіксованим. На 1 квітня 2002 року в її лавах налічувалось 376297 членів партії. Вона будується за територіальним принципом. Сьогодні парторганізації діють у всіх адміністративно-територіальних одиницях України.

На XIII з'їзді у жовтні 1998 року Головою Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) обрано Віктора Медведчука.

Партія має фракцію у Верховній Раді України.

Центральний друкований орган СДПУ(О) "Наша газета +". Її наклад сьогодні - 650 тис. примірників, та 12 регіональних партійних видань, загальний наклад яких у І кварталі 2002 році склав 1,5 млн. примірників.

Міжнародні зв'язки і найбільш сталі відносини партія має з соціал-демократичними партіями Білорусі, Молдови, Польщі, Словаччини, Росії, Румунії, Угорщини та Чехії.

СДПУ(О) здійснює свою молодіжну політику через громадську організацію "Українська соціал-демократична молодь" (УСДМ), організації якої представлені в усіх регіонах України. Станом на 1 квітня 2002 року чисельність спілки складає близько шістдесяти тисяч членів. УСДМ налагодила плідну співпрацю з багатьма студентськими, молодіжними організаціями.

2. Витоки соціал-демократичних ідей в Україні.

Перші соціал-демократи

та соціал-демократичні партії

Ідеї свободи, солідарності та соціальної справедливості, які обстоює сучасна Соціал-демократична партія України (об'єднана), мають давню історію. Вони беруть початок у ХІХ столітті. Першими українськими соціал-демократами вважаються відомі громадські діячі 70-80 років ХІХ століття - О. Терлецький і С. Подолинський. Їхню справу продовжив і розвинув славнозвісний український історик і публіцист, професор Київського і Софійського університетів М. Драгоманов.

Саме перу М. Драгоманова належить перша програма української соціал-демократії, написана ним у 1888 році. У 80-х роках XIX століття виникають перші соціал-демократичні гуртки на заході України, які діють у структурах однієї з найстаріших в Європі Соціал-демократичної робітничої партії Австрії, що була утворена ще в 1868 році. Зокрема, під історичним рішенням Паризького конгресу про утворення Соціалістичного Інтернаціоналу в 1889 році поруч з підписами А. Бебеля, В. Лібкнехта, Г. Плеханова стоїть і підпис делегата цієї партії, львівського друкаря Й. Данилюка.

Під впливом М. Драгоманова у 1890 році І. Франком та М. Павликом на засадах соціал-демократії була утворена радикальна партія. Партія була утворена під назвою "Русько-українська радикальна партія", та згодом за нею "закріпилась" назва Українська радикальна партія (УРП). Серед її засновників були також Є. Левицький, В. Охримович, Т. Окуневський, О. Терлецький, Р. Яросевич та інші.

Програма партії, підготовлена І. Франком, М. Павликом, Є. Левицьким, Р. Яросевичем і схвалена з'їздом, стратегічною метою в економічній сфері проголошувала "зміну способу виробництва згідно зі здобутками наукового соціалізму", "колективний устрій праці і колективну власність". Серед політичних завдань висувались такі: повна свобода особистості, слова, організації, зібрань, друку, віросповідання; забезпечення кожному громадянинові найповнішого впливу на вирішення всіх питань політичного життя; автономія громад, повітів, країв, надання кожному народу можливості якнайповнішого культурного розвитку, використання надбань науки і культури на благо людини.

Автори програми проповідували доцільність еволюційного переходу трудящих до соціалізму на основі широкої демократії і вперше серед галицьких українців висунули вимогу загального та рівного виборчого права. УРП проголосила парламентаризм одним з найважливіших принципів своєї діяльності і вважала, що соціальною базою радикального руху, виходячи з аграрного характеру краю, має бути селянство, яке на 80 відсотків було безземельним.

Слід зазначити, що партія брала активну участь у парламентських виборах в Австро-Угорщині. Так, на виборах 1897 р., від УРП було обрано Т. Окуневського, Р. Яросевича та незалежного кандидата Д. Танячкевича. В 1907 р. партія здобула також 3 місця, а після виборів 1911 р. мала вже 5 послів у Відні (Л. Бачинський, В. Стефаник, К. Трильовський, М. Лагодинський, П. Лаврук) та в Галицькому сеймі - шість.

У вересні 1899 року, також у Галичині, ті радикали, що вважали за необхідне працювати і серед робітників, утворили Українську соціал-демократичну партію (УСДП). УРП та УСДП працювали в постійному контакті, координуючи свої дії. УСДП очолили М. Ганкевич, С. Вітик, В. Охримович. УСДП стала автономною секцією Соціал-демократичної робітничої партії Австрії (СДРПА). Тому за політичну платформу партії було прийнято програму австрійської соціал-демократії. Партія обстоювала соціалістичні позиції і ставила за мету підтримку робітничого руху, соціальних реформ, видавала свій центральний орган - газету "Воля".

УСДП визнавала метою робітничого руху побудову соціалізму, але відкидала найрадикальніші, неправові засоби його досягнення. Ідея захоплення політичної влади через збройне повстання відкидалась. Українські соціал-демократи перебували під впливом ідей СДРПА, яка обстоювала поступову соціалізацію засобів виробництва, здобуття влади парламентським шляхом, збереження і використання існуючої держави як інструменту суспільної трансформації.

У 1907 році на виборах до австрійського парламенту УСДП здобула 2 місця (Я. Остапчук та С. Вітик). Партія входила до ІІ Інтернаціоналу, мала постійне представництво на його конгресах.

У лютому 1900 р. на конференції студентських громад i політичних гуртків у Харкові була заснована Революційна Українська партія (РУП) - перша політична партія Наддніпрянської України. Серед її засновників були Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М. Русов. Метою цієї першої у Східній Україні політичної організації було об'єднання різних поколінь і класів у боротьбі за національні права і соціальну революцію. Новостворена партія виступала не тільки проти неполітичного українофільства, а й проти примирення з російськими революційними групами в Україні. Деякий час програмним документом партії була брошура "Самостійна Україна" (автор М. Міхновський).

У 1900 році незалежно від РУП було створено іншу організацію соціалістичного спрямування. Це була Українська соціалістична партія (УСП), засновником і ідеологом якої був українець польського походження журналіст Б. Ярошинський. Програмним документом УСП був "Нарис програми Української партії соціалістичної", надрукований улітку 1900 року.

Програма УСП і її прагнення до союзу з соціал-демократами і соціалістами Росії та Польщі викликали критичну реакцію з боку найстарішої української соціал-демократичної організації - групи І. Стешенка і Лесі Українки, яка випустила в 1901 р. у Львові "Оцінку "Нарису програми Української партії соціалістичної"". Леся Українка, добре знаючи про централізаторські і великодержавні погляди російських і польських соціал-демократів, висловлювала сумнів щодо можливості безперешкодного створення незалежної Української держави після повалення самодержавства. Вже 1901 року УСП погодилась у певній мірі з висловленими критичними зауваженнями, але продовжувала зберігати власну думку щодо більшості політичних процесів в Україні.

У червні 1903 - січні 1904 років УСП входила до складу РУП, а у 1905 році - припинила своє існування. Більша частина колишніх членів партії увійшла до лав ППС (Польської партії соціалістичної). Разом з тим, партія залишила помітний слід у суспільно-політичному русі, насамперед через те, що її програма наголошувала на існуванні національного і соціального гніту і вимагала утворення незалежної Української республіки.

Створена в результаті розколу РУП Українська соціал-демократична спілка ("Спілка") одразу ж після створення приєдналась до РСДРП. На женевській конференції РСДРП (квітень 1905 року) "Спілка" була визнана автономною складовою частиною партії на основі окремого статуту.

У 1906 році "Спілці" вдалося очолити керівництво масовим пролетарським рухом на півдні Російської імперії. Певний успіх вона мала і під час виборів до ІІ Державної Думи, провівши до неї 14 депутатів. Проте організація, яка проголошувала себе єдиним представником українського пролетаріату і налічувала від 4,3 до 7 тисяч чоловік, перестала звертати увагу на національні проблеми, вважаючи своїм основним завданням вирішення соціально-економічних питань.

Наприкінці 1906 року "Спілка" стала політично і чисельно занепадати. У 1907 році був заарештований майже весь її центральний комітет. До 1911 року вона припинила своє існування, а рештки членів партії об'єдналися з УСДРП.

У грудні 1905 року більша частина РУП трансформувалася в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). В основу програми УСДРП було покладено Ерфуртську програму німецької соціал-демократії. Членами УСДРП були відомі громадські та культурні діячі - М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, М. Вороний, І. Стешенко, М. Левитський, В. Чехiвський, А. Левицький та інші.

Після падіння Української Народної Республіки соціал-демократи мали змогу легально діяти лише у Західній Україні (Галичина і Волинь). У цей час радикали об'єдналися з залишками українських есерів і утворили Українську соціал-радикальну партію (УСРП) .До її складу, крім названих вище, увійшли окремі організації УСДРП.

У міжвоєнний період УСДРП продовжувала діяти в еміграції. Соціал-демократи відіграли значну роль у створенні емігрантських культурних центрів, зокрема, Українського соціологічного інституту, Українського вільного університету та Українського робітничого університету. Наближення Другої світової війни унеможливило діяльність УСДРП навіть в еміграції. На Празькій партійній конференції в 1938 році її діяльність була тимчасово припинена. Разом з тим, конференція вирішила при першій нагоді відновити діяльність соціал-демократичної партії в Україні та участь в Соціалістичному Інтернаціоналі за умови визнання ним незалежності України і відмежування від марксизму.

Після Другої світової війни в 1950 році на з'їзді в Ауґсбурзі (Німеччина) членами колишніх УСДРП, УСДП і УСРП була утворена Українська соціалістична партія (УСП). УСП відновила участь українських соціал-демократів у Соціалістичному Інтернаціоналі і працювала в ньому до 1976 року.

3. СДПУ(О) В ЦИФРАХ І ФАКТАХ

Сьогодні в Україні активно працюють Кримська Республіканська, 24 обласні, Київська та Севастопольська міські організації, 780 міських і районних організацій СДПУ(О) та понад 17 тисяч первинних партійних осередків. Це свідчить про те, що партія стала потужною політичною силою, здатною змагатися за владу, втілювати в життя ідеали Свободи, Справедливості і Солідарності.

Весь цей період продовжувалося зростання лав партії. За останні чотири роки партія збільшилася у чотири рази - з 85-ти тисяч у жовтні 1998-го до 353 тисяч у березні 2003 року. Наразі вона охоплює всі адміністративно-територіальні одиниці України.

Найбільшими за чисельністю є Закарпатська обласна партійна організація, яка нараховує 36 401 члена партії, Харківська та Запорізька обласні парторганізації, на обліку в яких відповідно 32 300 і 25 115 партійців.

Більше половини членів СДПУ(О) - жінки. Їх у партії 174 622 або 50,2% від загальної кількості об'єднаних соціал-демократів.

Серед членів СДПУ(О) 12,9% - працівники сільського господарства, 10,3% - науки і освіти, 8% працюють у легкій і важкій промисловості. 2,9% або 9912 членів СДПУ(О) - в органах влади та місцевого самоврядування. В лавах налічується 33 247 студентів та учнів (9,6%), а також 30 867 пенсіонерів (8,9 %).

Членами СДПУ(О) сьогодні є заступник Голови Верховної Ради України, 2 Надзвичайних і Повноважних Посли України, 2 міністри, 2 голови державних комітетів, 1 державний секретар, відповідальні працівники Адміністрації Президента України, 3 голови та 12 заступників голів обласних державних адміністрацій, 25 голів районних державних адміністрацій та 141 їх заступник, а у 1998 році у наших лавах перебували лише 1 голова та 2 заступники голів обласних державних адміністрацій.

Членами СДПУ(О) є 25 народних депутатів України, 3 депутати Верховної Ради АР Крим, 4 голови обласних, 25 - районних рад, 113 депутатів обласних, 1 107 - міських рад, 2067 - районних та 224 - районних у містах рад, 889 депутатів селищних та 6531 - сільських рад. 34 члена партії є міськими головами міст обласного значення або їх заступниками, 47 - міст районного значення, 120 - селищними головами, 1 115 - сільськими головами.

Серед членів партії 3 Герої України, 18 Героїв Радянського Союзу, 6 Героїв Соціалістичної праці. 9160 партійців нагороджено орденами України та інших держав, 13 є лауреатами державних премій, 542 мають почесні звання, 118 є докторами наук, 522 - кандидатами, 2 члени СДПУ(О) є академіками Національної Академії наук України, 17 - академіками галузевих академій.

За віком: членів СДПУ(О) до 30 років - 31,2%, від 31 до 40 років - 25,6%, від 41 до 50 років - 23,2%, від 51 до 60 років - 13,6%, старших 60 років - 6,4% від загальної кількості членів партії. Середній вік членів СДПУ(О) - 39 років.

4. ПАРТІЯ НА ВИБОРАХ

У 1998 році, коли вибори проводилися за змішаною системою, СДПУ(О) вдалось не тільки подолати 4%-ий бар'єр, а й вперше створити власну фракцію у Верховній Раді України, яка успішно працювала у Парламенті ІІІ скликання.

За підсумками виборів народних депутатів України 31 березня 2002 року СДПУ(О) здобула 6,27% голосів виборців. На початок роботи Верховної Ради ІV скликання разом з депутатами-мажоритарщиками утворено фракцію з 31 народного депутата. Станом на 1 березня цього року фракція СДПУ(О) налічує 39 народних депутатів України. Першого заступника Голови СДПУ(О) О.Зінченка обрано Заступником Голови Верховної Ради України, член фракції СДПУ(О) Г.Руденко очолює Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, 2 члени фракції є першими заступниками голів Комітетів, 5 - заступниками голів Комітетів, 6 - секретарями Комітетів та 6 членів фракції є головами підкомітетів. Загалом народні депутати України - члени фракції СДПУ(О) представлені у 20 з 24 комітетів Верховної Ради України.

Депутатами органів місцевого самоврядування обрано 10 928 членів СДПУ(О). Станом на 1 березня 2003 року по Україні створено 822 фракції та групи СДПУ(О) у місцевих радах всіх рівнів.

5. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІДЕЙ СОЦІАЛ - ДЕМОКРАТІЇ

Одним із найважливіших джерел інформації про партію, її діяльність, здобутки соціал-демократії на теренах України та за кордоном є центральний друкований орган партії "Наша газета +". Вперше партійна газета вийшла у квітні 1999 року і за чотири роки збільшила свій наклад з 25 тисяч до 300 тисяч та здобула популярність у своїх читачів.

Регіональні партійні газети виходять в АР Крим ("Наш взгляд" та "Ялтинський вісник"), Житомирській ("Житомирщина молода"), Закарпатській ("Соціал-демократ" та "Прикордонний соціал-демократ"), Кіровоградській ("Час і ми"), Львівській ("Об'єднана сила"), Луганській ("Соціал-демократія"), Одеській ("Альтернатива +"), Сумській ("Ми - однодумці"), Черкаській ("Соціал-демократ Черкащини"), Чернігівській ("Пульс тижня") областях та у місті Севастополі ("Перспектива"). У 2002 році загальний наклад партійних видань становив близько 5-ти мільйонів примірників, з них - 1,8 мільйона - регіональні видання.

Сучасним каналом розповсюдження інформації про партію, її діяльність та позиції щодо різноманітних суспільно-політичних подій є офіційний сайт партії в мережі Internet. Інформаційну Internet-сторінку партії було створено ще в 1999 році, а оновлена версія партійного сайту (www.sdpuo.org.ua) була презентована громадськості 5 грудня 2001 року. Інформація на сайті розміщена трьома мовами - українською, російською і англійською, що гарантує інтерес з боку різних читацьких аудиторій і розширює національні кордони.

Одним з важливих факторів, спрямованих на поширення соціал-демократичних ідей, є діяльність партійного видавництва СДПУ(О) "Основні цінності", створеного у квітні 2000 року.

6. ПІДГОТОВКА КАДРІВ ТА ПАРТІЙНЕ НАВЧАННЯ

Партією постійно проводилось навчання партійного активу, оскільки політична і професійна підготовка партійних кадрів, їх компетентність у галузі управлінської діяльності сьогодні є одним з головних факторів поліпшення діяльності як партії в цілому, так і її організацій на місцях. Системна робота у цьому напрямку розпочалася у 2000 році. Відповідно до постанови Політбюро СДПУ(О) від 3 листопада 2000 року в м. Києві проведено семінар з питань організаційно-партійної роботи. Протягом 2001 -2002 років проведено ще 33 семінари з різних напрямків підготовки.

Після прийняття 13 липня 2002 року постанови Політбюро СДПУ(О) "Про організацію курсів підвищення кваліфікації керівних кадрів СДПУ(О)" робота з партійного навчання вийшла на якісно новий рівень. Метою курсів є забезпечення представників партійних регіональних активів ґрунтовними знаннями та навичками для здійснення ними ефективної діяльності, спрямованої на пропагування та поширення ідей соціал-демократії. Навчання здійснюється за напрямками: ідеологічна підготовка, організаційно-партійна робота, регіональна політика, проведення виборчих кампаній, публічна політика. Курси на центральному рівні розраховані на секретарів, керівників апаратів, завідувачів відділів ідеологічної роботи обласних комітетів партії. Вони проводяться зонально, в чотирьох містах України - Києві, Львові, Харкові, Сімферополі, куди запрошуються представники сусідніх регіонів. Заняття проводяться протягом двох-трьох днів з періодичністю раз на квартал. Весь курс розрахований на 2 роки.

У грудні 2002 року в усіх зональних центрах було проведено І-ий етап курсів за напрямком підготовки "Ідеологічна робота". Кримською республіканською, Львівською та Харківською обласними, Київською міською організаціями СДПУ(О) на належному рівні було проведено роботу по організації курсів, їх матеріально-технічному та методичному забезпеченню. Усього в навчанні взяли участь 70 чоловік, що представляли всі регіональні партійні організації. Учасникам навчання висококваліфікованими викладачами та науковцями були прочитані лекції з конституційного права, політології, партійного будівництва. Вони взяли участь у практичних заняттях та "круглих столах". Аналогічне навчання проводилось всіма партійними організаціями на регіональному рівні для секретарів міських та районних комітетів партії, секретарів первинних організацій та активістів.

За підсумками навчання видано перший випуск посібника "Методичні матеріали курсів підвищення кваліфікації керівних кадрів СДПУ(О)", який розповсюджено серед усіх обласних, районних та міських комітетів СДПУ(О). Цю роботу буде продовжено в майбутньому.

7. МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА СДПУ(О)

СДПУ(О) завжди опікувалась проблемами молодого покоління та підтримувала зв'язки з молодіжними організаціями, усвідомлюючи, що від молоді залежить спокій та добробут завтрашнього дня. 13 липня 2002 року постановою Політбюро СДПУ(О) було затверджено першу в Україні Концепцію молодіжної політики партії, яка передбачає активізацію залучення молодого покоління до політичного життя країни, підтримку ініціатив молоді, сприяння самореалізації творчих, соціальних і духовних інтересів молодих людей. Концепція була розроблена на основі пропозицій УСДМ, СКМ та інших молодіжних організацій, поданих до Національної програми молоді України на 2003-2008 рр., діючих законотворчих актів, основних принципів політичної Програми СДПУ(О).

Для ефективної реалізації концепції було створено Комісію з молодіжної політики СДПУ(О), яка координує співпрацю партії з молодіжними організаціями. Також на комісію покладено представницькі функції з питань молодіжної політики у взаємовідносинах з органами державної влади та іншими громадськими об'єднаннями. План заходів по реалізації Концепції молодіжної політики Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) було розроблено, враховуючи пропозиції регіональних комітетів СДПУ(О) та молодіжних організацій, і затверджено на засіданні Політбюро СДПУ(О) 28 грудня 2002 року.

Після створення Комісії з молодіжної політики СДПУ(О) помітно активізувалась робота з молоддю.

Стратегічним партнером СДПУ(О) у сфері молодіжної політики залишається громадська організація "Українська соціал-демократична молодь" (УСДМ), яка функціонує на засадах прав людини, демократії, свободи, справедливості та солідарності.

Діяльність УСДМ є різноплановою. Зокрема у сфері поліпшення умов і гарантій для отримання молоддю освіти та сприяння творчому та інтелектуальному розвитку молодих людей реалізуються програми "Правовий всеобуч молоді", "Молодь за відповідальну владу в Україні", "Моя справа", "Книга з рідної оселі до рук знедолених дітей", "Молодий депутат", "Соціальний десант", "Тепла зима".

У сфері забезпечення зайнятості та розвитку підприємницької діяльності в містах Мукачеве, Одесі та Сімферополі створені молодіжні центри праці. Проведено всеукраїнські та регіональні семінари з питань молодіжного підприємництва, цикл семінарів в межах програми "Освіта молоді - запорука майбутнього України". Створено громадське об'єднання "Молодіжний бізнес України", до складу якого ввійшло 25 організацій.

У напрямку формування здорового способу життя молоді місцевими організаціями УСДМ реалізується програма "Кидай палити", розпочато впровадження пілотних проектів "Анти СНІД" у м. Чернігові, "Здорова молодь - здорова нація" у м. Харкові. В рамках програми впровадження в загальноосвітніх школах уроку футболу, спільно з "Молодіжним футбольним союзом" проводиться всеукраїнська акція "Молодь в підтримку уроку футболу".

У січні 2002 року партнером Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) стала всеукраїнська молодіжна громадська організація "Соціалістичний конгрес молоді", яка активно діє в Україні протягом 10 років.

З лютого 2002 року організація входить до всеукраїнської спілки молодіжних організацій - Соціал-демократичний молодіжний альянс України та виступила співорганізатором створення Громадського комітету "Відродимо село силами молоді". У листопаді 2001 року СКМ був прийнятий до світової організації - Міжнародного об'єднання соціалістичної молоді (IUSY).

Статутна мета СКМ полягає в сприянні самореалізації трудової та учнівської молоді, її соціальному захисті; сприянні виховання молоді на основі ідей соціальної справедливості, наукового соціалізму. Основні напрямки діяльності: реалізація програм, спрямованих на вирішення соціальних проблем молоді та залучення молоді до суспільно-політичного життя країни.

У 2002-2003 рр. СКМ спільно з УСДМ у складі СДМАУ реалізував наступні програми: "Міжнародний "круглий стіл" "Молодь гідна кращого", "Даруємо радість дітям", "Соціальна адаптація неповнолітніх, що скоїли злочини" та "Міжнародний "круглий стіл" "Світ без тероризму: погляд молодого покоління", взяв активну участь у реалізації програми Громадського комітету "Відродимо село - силами молоді", "Книга кожному від 6 до 17".

Переважна більшість активних членів СКМ вступили до лав СДПУ(О).

Значно активізувалася робота у сфері міжнародної діяльності. УСДМ та СКМ виступили одними з ініціаторів та організаторів Соціал-демократичного молодіжного форуму країн східної Європи. У серпні 2002 року трьох членів організації було обрано до складу робочих груп Європейської економічної комісії ООН, а в лютому цього року в Женеві делегація УСДМ виступила ініціатором проведення регіонального форуму "Молодь ХХІ століття: реалії та перспектива" під егідою Європейської економічної комісії ООН, що відбудеться у вересні 2003 року в Києві. Активізувалась співпраця з російськими молодіжними організаціями, з якими реалізується низка програм в рамках проведення року Росії в Україні. У січні цього ж року була підписана Угода про співпрацю з Союзом Соціалістичної молоді Польщі (ССМП), яка є стратегічним партнером СЛД (голова - Л.Міллер). В рамках Угоди передбачена реалізація спільного плану дій на 2003 рік: у березні проведено зустріч між керівниками регіональних структур УСДМ та ССМП в Польщі, укладено Протоколи про співпрацю між регіональними організаціями і створено молодіжний оргкомітет з проведення у 2004 році - Року Польщі в Україні. У лютому 2003 року підписано Договір з Молодіжною організацією Латвійської соціал-демократичної робітничої партії. Партнерські відносини існують з представниками Угорщини, Хорватії та Німеччини, розпочато співробітництво з молодими соціал-демократами Швеції та Фінляндії. Івано-Франківська, Закарпатська та Львівська організації УСДМ проводять активну діяльність з налагодження міжнародних зв'язків на регіональному рівні.

У січні 2002 року була створена коаліція понад тридцяти молодіжних громадських організацій "Блок української молоді за СДПУ(О)", яка взяла активну участь у парламентських виборах 2002 року.

8. РОБОТА З ПОЛІТИЧНИМИ ПАРТІЯМИ,

ПРОФСПІЛКАМИ ТА ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

СДПУ(О) на центральному та регіональному рівнях проводить постійну роботу по налагодженню зв'язків з іншими політичними партіями та громадськими організаціями. Профспілкові, національно-культурні, жіночі, ветеранські, молодіжні, спортивні, творчі, мистецькі та інші громадські об'єднання не тільки організовують захист прав та інтересів своїх членів, а й надають можливість через співпрацю з ними реалізовувати політику партії, створювати під егідою СДПУ(О) нові суспільно-політичні формування.

Якщо у 1998 році стратегічним партнером партії була лише УСДМ, то за звітний період до неї долучилися профспілки, інші молодіжні та громадські організації.

У лютому 2002 року в м. Києві було підписано угоди про співпрацю з Профспілкою працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, Профспілкою працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України.Виходячи із спільної мети - реального забезпечення розвитку галузей та захисту трудових, соціально-економічних та інших прав людей праці, стабілізації і розвитку сфери виробництва та обслуговування на законодавчому рівні, у післявиборчий період було продовжено співробітництво з цими профспілками. А саме, члени фракції СДПУ(О) у Верховній Раді України та керівництво Виконкому партії взяли участь у роботі Пленумів Центральних комітетів профспілок. На центральному рівні були прийняті програми спільних дій на 2002-2003 роки, які поступово реалізовуються.

25 лютого 2002 року була підписана угода про співпрацю з Конгресом національних громад України з метою сприяння утвердженню інститутів громадянського суспільства з розвиненою системою життя національних громад, забезпеченню подальшої інтеграції національних громад в українське суспільство як рівноправних учасників суспільно-політичних процесів. За рік співробітництва було проведено цілий ряд спільних заходів.

У серпні 2002 року протягом двох тижнів працював перший міжнаціональний табір "Джерела толерантності", організований Конгресом національних громад України та СДПУ(О). В роботі табору взяли участь понад 150 дітей з дванадцяти національних громад, які проживають в Україні.

Партія завжди опікувалася проблемами національної та мовної політики в Україні. Саме за ініціативи СДПУ(О), наприкінці 2001 року, було зібрано 140 тисяч підписів мешканців Закарпатської, Одеської, Чернівецької областей та Криму щодо підтримки нового закону про мови, який врахував би основні положення Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин.

Продовжується налагодження зв'язків з представниками національних меншин в регіонах, з деякими підписані угоди про співпрацю. За ініціативи Кримського рескому було підписано Угоду про співробітництво з громадсько-політичним об'єднанням "Мілет". Вінницький обком СДПУ(О) співпрацює з міським відділенням Товариства єврейської мови і культури, обласним відділенням єврейського агентства "Сохнут-Україна", Українським товариством російської культури "Русь". Донецький обком партії - з Федерацією грецьких громад України. Сумським обласним комітетом СДПУ(О) налагоджено тісну співпрацю з єврейським товариством "Яхад" та єврейським благодійним фондом "Хесед". Під егідою Львівської обласної організації створено асоціацію національних меншин регіону "Етнос". Партійні організації Запоріжжя співпрацюють з громадами німців, ассірійців, греків, чехів, болгар, татар; Харківщини - з вірменською та азербайджанською громадами; Тернопільщини - з національними меншинами поляків та лемків. Хмельницький обком партії встановив дружні стосунки з регіональним відділенням Федерації польських організацій в Україні, обласною єврейською общиною "Тхія" і обласною общиною "Вірменія". Роботу в цьому напрямку проводять й інші партійні організації, з кожним днем розширюючи географію стосунків з національними громадами України.

14 лютого 2003 року, з метою координації спільних дій для досягнення головної мети - задоволення та захисту економічних, правових, соціальних та інших інтересів громадян України, сприяння розвитку медичної сфери для поліпшення здоров'я населення України, відбулося підписання Угоди про співпрацю між СДПУ(О) та Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація Служби крові України". Зараз розпочато роботу з підготовки плану спільних дій на період 2003-2004 рр., встановленню зв'язків з відділеннями цієї організації на регіональному рівні.

СДПУ(О) накопичено певний практичний досвід по залученню до активної політичної діяльності жінок. За останні три роки в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Чернігівській, Одеській, Сумській, Херсонській областях та м. Києві за активної підтримки партії було створено 14 регіональних жіночих організацій.

Задля конструктивного діалогу та співробітництва партією проводиться робота з налагодження контактів з політичними партіями. 19 лютого 2001 року було укладено угоду про співпрацю Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) та партією "Демократичний Союз", що передбачає об'єднання зусиль партій для політичного забезпечення реалізації демократичних засад Конституції України, консолідацію державотворчих сил. Партія співпрацює з Партією Зелених України в рамках Екологічного моніторингового комітету СДПУ(О), створеного в липні 2002 року.

9. ДЕПУТАТСЬКА ФРАКЦІЯ СДПУ(О)
У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

Здобувши підтримку виборців на парламентських виборах 1998 року, партія утворила депутатську фракцію у Верховній Раді України.

Досвід роботи Верховної Ради України у період з січня 2000 року до квітня 2002 року виявився першою успішною спробою реалізувати в українському Парламенті ідею конструктивної центристської більшості. По суті в цей період відбувся справжній законодавчий прорив у діяльності Парламенту. Зокрема, мова йде про прийняття шести кодексів, серед яких ухвалення Земельного кодексу не мало жодного шансу відбутись без принципової зміни політичного курсу Верховної Ради України.

У сфері соціальної політики законотворча робота фракції зосереджувалась на проведенні через парламент низки Законів України соціального спрямування.

Мова йде про ефективну організацію законодавчої роботи, зокрема, в галузі соціального страхування.

Назріли зміни у галузі пенсійного забезпечення. Пенсійна система має надавати громадянам послуги 2-х типів. По-перше, це створення надійних і привабливих умов для заощадження коштів з метою самозабезпечення у пенсійному віці, а по-друге - гарантувати громадянам похилого віку рівень життя не нижчий за прийнятий в країні мінімальний стандарт.

За активної участі депутатської фракції СДПУ(О) в чинному соціальному законодавстві усунено невідповідність рівня соціального захисту найбільш вразливих соціально-демографічних груп шляхом прийняття Законів України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та "Про державну соціальну допомогу дітям - інвалідам та інвалідам з дитинства".

Також суттєвою проблемою на сьогодні було і залишається забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Саме тому фракція спільно з парламентським комітетом з питань національної безпеки і оборони внесла на розгляд Парламенту нову редакцію Закону України "Про правовий статус та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" і законопроект "Про державні гарантії прав, соціальний захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби та членів їх сімей".

У сфері економічної політики фракція детально проаналізувала перспективи розвитку підприємництва в Україні та чітко визначила послідовність дій щодо усунення причин гальмування розвитку малого та середнього бізнесу і провела презентацію плану парламентських дій у цій сфері на Всеукраїнському з'їзді представників малого та середнього бізнесу.

На активну протидію корумпованості державної влади було спрямовано, розроблений за ініціативою народного депутата України - члена фракції СДПУ(О) В.Медведчука, проект Закону "Про державний (фінансовий) контроль за декларуванням доходів та здійсненням витрат державними службовцями та вищими посадовими особами України".

Завдяки зусиллям депутатської фракції СДПУ(О) в практику бюджетної політики останніх років були введені видатки на поетапне погашення заборгованості по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах колишнього Ощадного банку СРСР, індексацію грошових заборгованостей по заробітній платі працівників бюджетних установ, виплати стипендій студентам, суттєве збільшення витрат на молодіжну політику, надання пільгових довгострокових державних кредитів молодим сім'ям на будівництво житла, індивідуальним сільським забудовникам.

Особливого значення у роботі фракції СДПУ(О) набули мовні питання. 28 листопада 2001 року в стінах Верховної Ради України відбулась процедура передачі понад 140 тисяч підписів від жителів різних регіонів України щодо прийняття демократичного закону про мови, який би враховував основні положення Європейської хартії регіональних мов і мов національних меншин.

На жаль, ініціатива фракції СДПУ(О) щодо невідкладного розгляду та прийняття зазначеного закону до закінчення повноважень нинішнього скликання Парламенту викликала спротив "правих" парламентських фракцій.

Зрозумілою і послідовною була наша позиція щодо ухвалення 25 жовтня 2001 року Верховною Радою України нової редакції Земельного кодексу України.

Символічним є те, що організація процедури голосування за прийняття Земельного кодексу України випала на долю об'єднаних соціал-демократів. Сьогодні жоден суб'єкт законодавчого процесу серед наших прибічників або опонентів не має сумніву про виключну роль об'єднаних соціал-демократів і особисто В.Медведчука, як головуючого на пленарному засіданні 25 жовтня 2001 року.

Разом з тим, на думку фахівців, в розвиток Земельного кодексу необхідно прийняти ще 35 законів, у тому числі про державний земельний кадастр, землеустрій, охорону земель, оцінку землі, іпотеку тощо.

Одним із суттєвих результатів роботи Верховної Ради України третього скликання є помітний внесок фракції СДПУ(О) у створення сучасної системи кодифікованих правових документів у найважливіших галузях законодавства. Чинним скликанням Парламенту ухвалено шість кодексів у нових редакціях: Кримінального, Бюджетного, Земельного, Сімейного, Цивільного, Господарського, що є реальним внеском депутатської фракції СДПУ(О) у здійснення широкомасштабної правової реформи в Україні.

Також, слід звернути увагу на провідну роль депутатської фракції СДПУ(О) щодо удосконалення цивільного та господарського законодавства.

Після виборів 2002 року була зареєстрована нова фракція СДПУ(О). До складу фракції ввійшов 31 народний депутат України.

Спираючись на програмні цілі партії, фракція прийняла найактивнішу участь у формуванні керівного складу парламенту. Представника фракції - народного депутата України О.Зінченка обрано Заступником Голови Верховної Ради України. Г.Руденко очолює Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; А.Льовін став першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту і зв'язку, Б.Андресюк - першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони; М.Лісін - заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; В.Воюш - заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету; Г.Суркіс - заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму; В.Заплатинський - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій; В.Мазуренко - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; Я.Сухий - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці; В.Шепетін - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності; В.Євдокимов - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань правової політики; П.Кузьменко - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва; І.Гайдош - секретарем Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Фракція делегувала своїх представників у 18 Комітетів Верховної Ради України та в Спеціальну контрольну комісію з питань приватизації.

На другій сесії Верховної Ради України четвертого скликання, що відбулась у період з 3 вересня 2002 р. по 17 січня 2003 р., було прийнято рішення щодо 390 проектів законів, в тому числі прийнято чи підтверджено 126 законів, схвалено в першому-другому читаннях 79 законопроектів.

Серед основних законодавчих актів, прийнятих впродовж другої сесії, слід виокремити Державний бюджет України на 2003 рік, нову редакцію Цивільного і Господарського кодексів України, а також прийняття в першому читанні Кримінально-виконавчого кодексу.

За ініціативою депутатської фракції СДПУ(О) внесено ряд законопроектів, спрямованих на вдосконалення законодавства у сфері соціального захисту певних категорій населення:

- проект Закону про державні гарантії соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

- проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України (за участю Т.Прошкуратової) щодо фінансування позашкільних навчальних закладів.

Не відповідає реаліям сучасного життя чинне законодавство щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Фракцією внесені законодавчі пропозиції щодо усунення деяких недоліків, що мають місце у цій сфері.

Фракцією внесено ряд законодавчих пропозицій щодо питань правової політики і державного будівництва. Зокрема, проект Закону про вибори народних депутатів України пропонує застосувати для виборів народних депутатів пропорційну систему з єдиним загальнодержавним виборчим округом, у якому партії і їх виборчі блоки висувають єдині виборчі списки кандидатів у народні депутати.

Всього за період роботи першої та другої сесій Верховної Ради України ІV скликання фракцією СДПУ(О) внесено 64 законопроекти.

З вищенаведеного випливає, що СДП(о)У – реальна сила в Україні, яка спроможна змінювати життя українців у позитивному напрямку і робить певні кроки до цього.

Останні роки були роками енергійного, динамічного розвитку партії, набуття та підтвердження нею парламентського статусу, випробувань на зрілість та відповідальність, здатність запропонувати суспільству конкретні шляхи розвитку української державності та поліпшення добробуту народу.

СДПУ(О) має всі підстави стверджувати, що стала за цей час однією із визначальних політичних складових українського суспільства.

Звіт СДП(о)У за 1998-2001 рр.

Крижанич І.М. Політичні партії і сили в Україні. – К., 2002.

Словник-довідник з політології. – К., 2001.

Політологія. Підручник для ВУЗів. – К., 2001.

Янкевич В.В. Особливості українського політичного життя.