Страхові
послуги в майновому страхуванні
План
1 Страхування майна юридичних і фізичних осіб
1.1 Предмети й об’єкти, страхові ризики й суб’єкти страхування
1.2 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк
страхування майна
1.3 Страхова премія й страхові тарифи
1.4 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку
1.5 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування
2 Страхування транспортних засобів
2.1 Види й склад транспортних засобів, взятих для страхування
2.2 Страхові ризики, суб’єкти й об’єкти страхування транспортних
засобів
2.3 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування
2.4 Страхова премія й страхові тарифи
2.5 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку
2.6 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування
3 Страхування вантажів
3.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів
3.2 Предмети й об’єкти, страхові ризики й суб’єкти страхування вантажів
3.3 Порядок висновку й основний зміст договору страхування вантажів
3.4 Обсяг страхової відповідальності страховика. Страхова сума й термін
дії договору страхування вантажу
3.5 Страхова премія й страхові тарифи
3.6 Порядок виплати страхового відшкодування
1 Страхування майна юридичних і фізичних
осіб
Майнове страхування включає, як нами було
зазначено раніше, такі підгалузі: страхування майна підприємств, страхування
транспорту, страхування вантажів, сільськогосподарське страхування, страхування
майна громадян.
У страхуванні майна юридичних і фізичних
осіб беруться для страхового захисту численні й різноманітні об’єкти іншого
майна, що вичерпує перелік цього майна скласти досить важко. Однако очевидна
об’єктивна необхідність у страхуванні інших видів майна, тому що надзвичайні,
руйнівні події завдають величезної шкоди його власникам.
1.1 Предмети й об’єкти, страхові ризики й
суб’єкти страхування
Основні групи майна юридичних і фізичних
осіб, взятого звичайно для страхування, наведені в таблиці 1.1
Таблиця 1.1 - Основні групи майна
юридичних, фізичних осіб, взяті для страхування
| № | Назва групи майна юридичних осіб | № | Назва групи майна фізичних осіб | |
| 1 | Власні основні фонди й оборотні кошти (крім готівки, цінних паперів і нематеріальних активів) або приналежному страхувальникові на праві господарського ведення, оперативного керування | 1 | Житлові будинки, квартири, дачі, гаражі, склади й інші будівлі , власні або орендовані, використовувані за договором наймання | |
| 2 | Домашне майно, включаючи предмети побуту, домашнього побуту й особистого користування | |||
| 2 | Об’єкти майна, отримані в оренду, переробки, перевезення, ремонту, на комісію, зберігання, для спільної діяльності | 3 | Сільськогосподарські культури, багаторічні чагарникові насадження | |
| 4 | Сільськогосподарські, домашні й екзотичні тварини | |||
| 3 | Майно, отримане на час експериментальних робіт або досліджень, для експонування на виставках, у музеях | 5 | За спеціальними договорами страхування окремі страховики беруть для страхування:різні колекції, картини, унікальні й антикварні предмети, якщо в страхувальника є документ, що підтверджує їх оцінку компетентною організацією | |
| 4 | Сільськогосподарські культури, багаторічні чагарникові, плодовоягідні насадження | |||
| 5 | Сільськогосподарські тварини | 6 | Виробу з дорогоцінних металів, дорогоцінних, напівкоштовних і виробних каменів | |
| 6 | Будівельно-монтажні роботи | 7 | Будівельні матеріали, у тому числі, які знаходяться на земельній (дачній) ділянці | |
| 7 | Інше майно, не враховане в п. 1—6. | 8 | Мотоблоки, інша садовоогородна техніка, інвентар, запчастини й інший інвентар | |
Як правило, не береться для страхування таке
майно юридичних осіб:
• документи й ділові книги;
• готівка і цінні папери;
• нематеріальні активи;
• дамби, греблі, мости;
• тротуари, асфальтові й бетонні дороги,
площадки;
• іригаційні й меліоративні спорудження;
• майно,що перебуває в зоні, якій загрожує
стихійне лихо, про що у встановленому порядку оголошено населенню, суб’єктам
господарювання, а також майно в аварійних будинках, спорудах.
Деякі види майна фізичних осіб також не
беруться страховиками для страхування.
До них відносять, зокрема, документи й
ділові книги, готівку й цінні папери, рукописи, креслення, фотографії, слайди,
моделі, макети, кімнатні рослини, насіння, саджанці, кішки, собаки, кімнатні
птахи, акваріуми, майно в зоні, якій загрожує стихійне лихо, а також перебуває
в місцях загального користування (у сараях, льохах, підвалах, коридорах, на
сходових площадках, на горищах і т.п.).
Зазначені групи майна юридичних, фізичних
осіб, взяті для страхування, розрізняють за родовими ознаками, функціональним
призначенням, життєвим (виробничим) циклом, особливостями прояву ризикових
подій .Тому їх страхування проводиться за окремими правилами страхоування,
наприклад, страхування домашнього й іншого майна фізичних осіб, житлових будинків,
дач, сільськогосподарських культур, тваринних та інших груп майна. Однак
організація страхових відносин, їх економічні, правові основи практично
однакові при страхуванні різних видів майна.
Страхові ризики, які в різних сполученнях
характерні для більшості зазначених груп майна юридичних і фізичних осіб,
включаються у правила (договори) страхування.
Такими ризиками, від яких проводиться
страхування майна, є ушкодження, знищення (загибель), втрата майна внаслідок:
• пожеж;
• стихійних лих (повеней, посух,
заморозків, землетрусів, бурь, ураганів, штормів, вихрів, смерчів, цунамі,
граду, обвалів, зсувів, осідань грунту та ін.);
• противоправних дій третіх осіб, включаючи
крадіжки й грабежі;
• падіння літальних апаратів або їх уламків;
• вибуху парових казанів, паливо й газосховищ,
паливо й газопроводів;
• аварії водопровідних, оопалювальних, каналізаційної
систем;
• підтоплення грунтовими водами;
• наїзду наземного транспортного засобу;
• непередбаченого відключення
електроенергії, водопостачання, подачі тепла;
• внутрішнього загоряння машин,
устаткування, електроапаратів, електроприладів.
Не вважаютья страховими випадками й не
покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі), втрати
майна в результаті:
• наміру або грубої необережності
страхувальника (вигодоотримувача);
• дефекту в майні, що був відомий
страхувальникові до укладання договору страхування, але про що не був
сповіщений страховик;
• недотримання вимог нормативних
документів, правил та інструкцій для експлуатації й обслуговування об’єктів
майна;
• використання об’єкта майна не за
призначенням або в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;
• природних процесів (корозії, зношування, бродіння,
гниття, псування і т.п.), обумовлених внутрішніми властивостями об’єктів майна.
Крім того, не відшкодовується збиток,
завданий внаслідок подій непереборної чинності (форс-мажорних обставин), якщо
договором страхування не передбачене інше.
До таких форс-мажорних подій відносять:
• вплив ядерного вибуху, радіації або радіоактивного
зараження;
• воєнні дії, а також маневри або інші
військові заходи;
• громадянська війна, народні хвилювання
всякого роду або страйку;
• конфіскація, реквізиція, арешт або
вилучення й знищення майна за рішенням органів державної влади, якщо договором страхування
не передбачене інше.
Об’єктами страхування майнаа є майнові
інтереси страхувальника (вигодоотримувача), пов’язані з волаодінням, розпорядженням,
користуванням майном і необхідністю відшкодування збитку при настанні страхових
випадків.
Суб’єктами страхування є страховики,
страховальники, вигодоотримувачі.
Страхувальниками майна можуть бути юридичні
й дієздатні фізичні особи.
Вигодоотримувачем є особа, на користь якої
укладений договір страхування майна. Ним може бути юридична або фізична особа.
Договір страхування укладаається на
підставі письмової або усної заяви й подання страхувальником опису майна, що
підлягає страхуванню, за встановленим страховиком формою.
В описі майна страховики передбачають
необхідність подання страхувальником таких даних у різних їх поєднаннях: назви
об’єктів майна; тип, марка або інші важливі ознаки об’єкта майна (наприклад,будівельного
матеріалу, з якого зведені стіни житлового будинку або будівлі іншого
призначення і т.п.); рік випуску (здачі об’єкта в експлуатацію); кількість одиниць
даного об’єкта майна; страхова (дійсна) вартість одиниці об’єкта й усієї
кількості; страхова сума одиниці і всієї кількості; місце знахождення майна
(територія страхового захисту).
До укладання договору страхування страховик
може перевірити вирогідність відомостей, поданих в описі майна, та інші дані
про об’єкти, умови їх експлуатації, а за необхідності призначити експертизу для
оцінки стану й дійсної вартості.
Страховиком перевіряються, зокрема,
наявність майна в зазначеному в описі місці; приналежність майна до права
власності, повного господарського ведення, оперативного керування або інших
права; умови зберігання майна; кваліфікація обслуговуючого персоналу; схильність
майна до ризиків збитків від пожежі, стихійних лих, затоплення, крадіжок та
інших несприятливих подій, балансова, залишкова вартість, ціна покупки; строк
експлуатації та ін.
Страхувальник зобов’язаний при укладанні
договору страхування майна:
• повідомити страховикові всі відомі йому
обставини, що мають значення для визначення ступеня ймовірності настання страхових
випадків і розміру можливих збитків; якщо після укладання договору страхування
буде встановлено, що страхувальник повідомив навмисне неправдивих відомість
страховикові про такі обставини, то страховик має право вимагати визнання
договору страхоування недійсним і відшкодування збитків;
• сповістити страховика про укладений уже
договір страхування цього ж майна від тих самих або інших ризиків в іншого
страховика, а також про завдання майну збитку за страховими випадками, що
раніше відбулися і отриманому страховому відшкодуванні. Якщо після набуття
договором страхування чинності змінилися обставини, враховані при укладанні
договору, що збільшило можливість настання страхового випадку, то страхувальник
забов’язаний сповістити про це страховикові. Страховик має право в цьому
випадку зажадати від страхувальника зміни умов страхування або сплати
додаткової суми страхової премії. При неповідомленні страхувальником страховика
про зміну ризикових обставин або запереченні проти зміни умов страхування й
доплати страхової премії страховик може розірвати договір страхування. Страхувальник
у цьому випадку відшкодує збитки страховика, викликані розірванням договору
страхування.
1.2 Обсяг страхової відповідальності
страховика, страхова сума і строк страхування майна
Страхувальник залежно від ступеня
ймовірності настання страхових випадків, характерних для даного виду майна,
укладає договір страхування звичайно від найбільш імовірних ризиків.
Наприклад, якщо для одного об’єкта майнаа досить
велика небезпека (ризик) виникнення пожежі, а ймовірність настання інших
страхових випадків —загибелі, втрати або ушкодження в результаті аварії систем
водопостачання, опалення, вибуху та ін. — відсутній або вона незначна, то може
укладатися договір страхування тільки від ризику пожежі — вогневе страхування.
За іншим об’єктом майна перелік страхових
ризиків у договорі може бути більш широким.
Обобщенная оценка объема страховой
ответственности (обязательств) страховщика определяется по страховой сумме
отдельных объектов имущества и договора страхования в целом.
Страхове законодавство регулює умови
встановлення страхової суми при укладанні договору страхування майна.
Зокрема, передбачається, що страхова сума
визначається угодою між страхувальником і страховиком.
При цьому страхова сума кожного об'єкта й
усього майна за договором страхування не повинна перевищувати їх дійсну
(страхову) вартість.
Такою вартістю майна вважається дійсна
вартість у місці його знаходження в день укладання договору страхування.
При страхуванні страхувальником майна від різних
ризиків за
декількома, окремими договорами страхування
(у тому числі за договорами з різними страховиками) допускається перевищення
загальної страхової суми за типами договорів над страховою вартістю.
Якщо страхова сума, зазначена в договорі
страхування майна, перевищує його страхову (дійсну) вартість, договір є
незначним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість.
Зайво сплачена частина страхової премії
поверненню не підлягає.
У випадку завищення страхової суми в
результаті обману страхувальником страховика останній має право вимагати
визнання договору страхування недійсним і відшкодування завданих йому збитків у
розмірі, що перевищує суму сплаченої страхувальником страхової премії.
Для випадку страхування того самого майна
від однакового складу ризиків у двох або декількох страховиків (подвійне
страхування) сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті кожним зі
страховиків скорочується в цьому випадку пропорційно зменшенню первісної страхової
суми за відповідним договором страхування.
Якщо при укладанні договору страхування
майна страхова сума встановлена нижче страхової вартості, то страховик при
настанні страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові
(вигодоотримувачу) частину заподіяних збитків, пропорційну відношенню страхової
суми до страхової вартості.
Якщо обсяг страхової відповідальності за
окремим ризиком договору страхування майна перевищує 10% величини власних
коштів страховика, то в договорі за згодою сторін може бути передбачена
безумовна франшиза.
Для забезпечення фінансової стабільності,
платоспроможності страховик у таких випадках може також застрахувати майно
страхувальника разом з іншим страховиком (страховиками) за одним договором
страхування (зістрахування або страхування учасниками страхового пулу або
укласти договір перестрахування.
Строк страхування майна встановлюється,
виходячи з інтересів страхувальника звичайно від 1 місяця до 1 року або більше
при добровільному страхуванні.
Договір страхування майна набуває чинності
з моменту сплати страхової премії або першого страхового внеску, якщо договором
не передбачене інше.
При обов'язковому страхуванні майна його
страховий захист триває весь період експлуатації (використання) об'єктів.
Строк страхування за договором
добровільного страхування майна може скоротитися при достроковому розірванні
договору.
Строк страхування й безпосередній страховий
захист достроково закінчуються при достроковому припиненні договору
добровільного страхування майна у випадках:
• виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником
у повному обсязі (виплата відшкодування в розмірі страхової суми) до закінчення
терміну дії договору страхування ;
• несплати страхувальником страхової премії
або чергового страхового внеску;
• ліквідації страхувальника - юридичної
особи або смерті страхувальника (застрахованого) - фізичної особи;
• ліквідації страховика ;
• ухвалення судом рішення про недійсність
договору страхування.
1.3 Страхова премія й страхові тарифи
Страхова премія як плата за страховий
захист за будь-яким видом страхування визначається множенням страхової суми на
страховий тариф.
Це загальне положення. Однак у розрахунку страхової
премії за договором страхування конкретного майна повинні враховуватися певні фактори,
що роблять його більш складним:
• якщо договором передбачене страхування
від різних ризиків об'єктів майна страхувальника, що мають кожний свою дійсну
(страхову) вартість і погоджену сторонами страхову суму, то спочатку
розраховується страхова премія за страхуванням кожного об'єкта майна, а потім
загальна за всіма об'єктами;
• при строку страхування за договором, що
може бути^ менш одного року, так і до декількох років, розрахунок страхової
премії по об'єктах майна провадиться з урахуванням строку страхування.
Страхова премія за строк страхування
об'єкта майна менше одного року визначається звичайно з розрахунку 1/12 річної
страхової премії за щомісяця (неповний місяць прирівнюється до повного) або із
застосуванням коригувальних коефіцієнтів і може бути розрахована за формулою
де Тб - брутто-ставка;
Tн - нетто-ставка;
S - страхова сума;
t - строк страхування за місяцями;
f - питома вага навантаження в структурі
брутто-ставки.
Страхова премія може сплачуватися
страхувальником за узгодженням зі страховиком одноразово за весь період
страхування або на виплату тому числі один раз на рік - при строку страхування
протягом декількох років, у строк, зазначений у договорі страхування
(страховому полісі).
У випадку несплати страхової премії або
внеску страховик відповідно до правил (договору) страхування майна звичайно
звільняється від обов'язку відшкодовувати збиток при настанні страхового
випадку, а договір страхування, якщо інше не передбачено ним, може бути
припинений.
При безперервному висновку договорів
страхування майна, відсутності страхових випадків і страхових виплат за
попереднім договором страхування страхувальникові надається знижка на річну
страхову премію, що підлягає оплаті, за договором, що укладає знову, - звичайно
в розмірі 10% за кожний рік страхування.
Загальний розмір зменшення страхової
премії, що сплачується, установлюється в межах 35-50%. Крім того, деякі
страховики передбачають у правилах страхування майна збереження зазначеної
пільги при переході до них страхувальника з іншої страхової кампанії.
Надаються й пільги щодо сплати страхової
премії за страхування майна окремим категоріям страхувальників (пенсіонерам,
інвалідам, учасникам Другої світової війни) і страхувальникам, що уклали вже з
даним страховиком договір страхування іншого виду.
У випадку встановлення в договорі
страхування майна франшизи страхова премія, що сплачує страхувальник,
зменшується на величину добутку страхового тарифу на суму франшизи й може бути
розрахована за формулою
де Тб - брутто-ставка;
Tн - нетто-ставка;
S - страхова сума;
t - строк страхування в місяцях;
f - питома вага навантаження в структурі
брутто-ставки;
Ф – франшиза.
Страхові тарифи за страхуванням майна
юридичних, фізичних осіб розраховуються страховиками за методикою розрахунку
тарифних ставок для ризикових видів страхування.
Страхові тарифи встановлюються для
однорідних або близьких за функціональним призначенням об'єктів майна, таких,
наприклад, як:
- будинки й спорудження;
- силові й робочі машини;
- технологічне устаткування;
- вимірювальні й регулювальні прилади й
пристрої;
- обчислювальна техніка;
- оргтехніка;
- електронні прилади;
- устаткування;
- житлові будинки;
- квартири;
- дачі;
- домашнє майно за його групами (меблі;
одяг; взуття; білизна; побутова техніка і т.п.).
Тарифи встановлюються для кожної групи
однорідних об'єктів і кожного страхового ризику із усього переліку ризиків,
передбачених правилами страхування для тієї або іншої групи об'єктів,
розраховуючи на один рік страхування.
Про середній рівень страхових тарифів,
застосовуваних у практиці страхування, можна судити, наприклад, за такими їх
значеннями:
- вогонь - 0,08%;
- блискавка - 0,06%; -вибух-0,13%;
- самозапалювання - 0,013%;
- землетрус, виверження вулканів - 0,015%;
- страйки, громадські хвилювання, злочинні
дії - 0,03%;
- бурі, урагани - 0,013%;
- повені - 0,0125% і т.д.
При страхуванні майна за повним пакетом
страхових ризиків загальний страховий тариф за цим пакетом встановлюється
звичайно менше на 30-50% арифметичної суми тарифів за окремими ризиками.
Це забезпечує стимулювання страхувальника
до страхового захисту майна за всіма ризиками і більшій доступності такого
страхування. Імовірність настання страхових випадків за усім пакетом ризиків за
період страхування незначний, тому страховик не має нерозмірних зі страховою
премією, що надійшла, збитків.
Для забезпечення гнучкості в обліку конкретних
обставин, що впливають на ймовірність настання страхових випадків, при
укладанні договору страхування майна страхові тарифи встановлюються в межах
мінімального і максимального їх значень. При цьому може передбачатися
диференціація тарифів, наприклад, залежно від будівельного матеріалу, з якого
зведені стіни будинку, домів або дач; страхової суми; страхувальника -
юридичної або фізичної особи та ін.
Таблиця 1.2 - Средні ринкові тарифні нетто-ставки
за страхуванням майна юридичних осіб від пожежі за категоріями майна, %
| Тарифна нетто-ставка | Внутрішня обробка офісних преміщень | Оргтехніка | Товарно-матеріальні цінності на складах | Товарно-матеріальні цінності в торговельному залі | ||
| Мінімальна | 0,15 | 0,35 | 0,25 | 0,6 | ||
| Максимальна | 3,0 | 4,0 | 4,0 | 4,0 | ||
Вплив деяких інших факторів, що збільшують
або зменшують імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору
страхування майна враховується шляхом застосування до страхових тарифів підвищувальних
і понижувальних коефіцієнтів.
Наприклад, при страхуванні від крадіжки товарно-матеріальних
цінностей у складі з охороною й сигналізацією застосовується понижувальний
коефіцієнт. При страхуванні таких самих товарно-матеріальних цінностей у складі
без охорони й сигналізації застосовується підвищувальний коефіцієнт.
1.4 Порядок дій страхувальника й страховика
при страховому випадку
Правилами страхування майна,
розроблювальними страховиками відповідно до чинного законодавства, звичайно
передбачається, які дії зобов'язані зробити страхувальник і страховик при
настанні страхового випадку із застрахованим майном.
Страхувальник (вигодоотримувач), зокрема,
при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування майна,
зобов'язаний:
1) прийняти розумні й доступні міри в
сформованих обставинах, спрямовані на зменшення можливих збитків; при цьому
страхувальник (його представник) повинен додержуватися вказівок страховика,
якщо вони були йому повідомлені;
2) повідомити про настання страхового
випадку страховика (його представника) негайно або в строк і способом, зазначеним
у договорі страхування ;
3) повідомити про страховий випадок у
відповідні органи відповідно до їх компетенції;
4) скласти перелік ушкодженого, знищеного
або викраденого майна;
5) зберегти ушкоджене внаслідок страхового випадку
майно для безперешкодного огляду, з'ясування причин настання страхового
випадку, установлення розміру збитків;
6) одержати в компетентних органах
документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання страхового
випадку, характер і обсяг завданої їм шкоди.
Для одержання страхової виплати
страхувальник (вигодоотримувач) повинен подати страховикові заяву на виплату
страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком, оригінал страхового
поліса, документи компетентних органів, що підтверджують настання страхового
випадку, його причину й обставини.
Страховик після одержання від
страхувальника (вигодоотримувача) повідомлення про страховий випадок здійснює
таке:
• за необхідності дає потрібні вказівки
страхувальникові (його представникові) про вживання заходів щодо запобігання
збільшення збитку від страхового випадку;
• перевіряє, чи є подія, що відбулася,
страховим випадком за строком страхування; часу початку й закінчення плину
відповідальності страховика; об'єкту майна й місцем його знаходження під час настання
страхового випадку; страховим ризикам, передбаченим договором страхування;
• звичайно протягом трьох днів після
одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок страховик
повинен почати складати страховий акт (складається фахівцем страхової компанії)
або аварійний-сертифікат (складається фахівцем аварійно-комісарської фірми —
аварійним комісаром).
Страховий акт і аварійний сертифікат є
документами однакового цільового призначення. Вони повинні відповідно до правил
страхування складатися протягом 7- 10 днів з моменту початку робіт з них. За
необхідності для розслідування страхового випадку й складання страхового акта
(аварійного сертифіката) можуть залучатися страховиком незалежні експерти.
У додатках до страхового акта (аварійному
сертифікату) містяться акти експертизи, акти уцінки об'єктів майна, акти про
знищення негідного ушкодженого майна, а також розрахунки розмірів збитку й
страхового відшкодування.
1.5 Порядок розрахунку розміру збитку й
виплати страхового відшкодування
Розміром збитку у випадку загибелі
(знищення) об'єктів основних коштів вважається їх дійсна (страхова) вартість,
установлені договором страхування.
У правилах страхування майна деякі
страховики передбачають, що при витратах на відновлення (ремонт) потерпілого
від страхового випадку об'єкта майна, що становлять 75% або більше від
страхової вартості, об'єкт вважається знищеним.
При цьому розмір збитку визначається
вирахуванням з дійсної (страхової) вартості об'єкта реальної вартості придатних
для використання або реалізації залишків майна.
При ушкодженні об'єкта основних коштів
розмір збитку встановлюється шляхом виключення з вартості його відновлення
(ремонту) вартості придатних для застосування або реалізації залишків
ушкоджених частин об'єкта майна.
Вартість ремонту (відновлення) визначається
на основі відповідного кошторису.
Розмір збитку, завданого страховим випадком
товарно-матеріальним цінностям (сировині, матеріалам, продукції юридичних, а
також домашньому й іншому майну фізичних осіб, крім нерухомого), визначається
як різниця між страховою (дійсною) вартістю й зниженою за ціною їх вартістю з
урахуванням втрати споживчих властивостей, якостей.
Якщо при ушкодженні предмета в результаті
страхового випадку можливе його відновлення (ремонт), подальше застосування,
реалізація, то збиток установлюється як різниця між вартістю ремонту й реальною
вартістю придатних для використання або реалізації залишків (при їх наявності).
Поряд із зазначеними збитками суму, що
відшкодовується страховиком, можуть включатися також витрати, пов'язані з розбиранням
залишків майна, очищенням території (площі приміщення), видаленням води від
пожежогасіння.
Страховик виплачує страхувальникові
страхове відшкодування в розмірі заподіяних страховим випадком збитків у
застрахованому майні або збитків у зв'язку з іншими майновими інтересами
страхувальника в межах установленої договором страхування страхової суми.
Якщо страхова сума встановлена в договорі
страхування на рівні дійсної (страхової) вартості майна, то розмір основної
частини страхового відшкодування дорівнює величині збитку, що включає й
супроводжують витрати (розбирання залишків майна, очищення території та ін.).
При встановленні в договорі страхування
майна страхової суми, нижче страхової вартості, страховик при настанні
страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові
(вигодоотримувачу) частину понесених збитків (збитку) пропорційно відношенню
страхової суми до страхової оцінки об'єкта страхування.
Якщо для зменшення збитків відповідно до
вказівок страховика або в чинність необхідності порятунку майна страхувальником
зроблені витрати, то вони повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо
міри виявилися безуспішними.
Такі витрати відшкодовуються в розмірі
пропорційно відношенню страхової суми до страхової оцінки об'єкта страхування
незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх
може перевищити страхову суму.
Страховик має право не відшкодовувати збитки,що
виникли внаслідок того, що страхувальник навмисне не вжив розумних і доступних
йому заходів, щоб зменшити можливі збитки від страхового випадку, що настав.
У випадку встановлення договором
страхування майна франшизи розмір страхового відшкодування визначається
вирахуванням з величини збитку суми франшизи.
У загальному вигляді розмір страхового
відшкодування можна розрахувати за такою формулою
де В - розмір страхового відшкодування;
Ф - франшиза;
Р -витрати страхувальника щодо порятунку
майна;
S - страхова сума;
Со - страхова оцінка застрахованого майна.
Головним обов'язком страховика с здійснення
страхових виплат при настанні страхових випадків.
Тому після складання страхового акта
(аварійного сертифіката) і одержання всіх необхідних документів від страхувальника
(вигодоотримувача) страховик протягом установленого правилами (договором)
страхування періоду (звичайно від 3 до 7 днів) провадить виплату страхового
відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) готівкою або безготівковим
шляхом.
При затримці страхової виплати страховик
сплачує страхувальникові неустойку (якщо вона передбачена правилами, договором
страхування) або відсотки від суми, не виплаченої вчасно страхувальникові
(вигодоотримувачу).
Виплата страхового відшкодування може бути
відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами, пов'язаними з
настанням страхового випадку, порушена кримінальна справа або поданий позов до
винної юридичної, фізичної особи.
Страхувальникові у цьому випадку на його
вимогу при затримці страхової виплати на строк більше ЗО днів може бути
передбачена правилами страхування виплата авансу до 50% безумовно належної
суми.
Отримане страхувальником страхове
відшкодування підлягає поверненню страховикові у випадках:
• відшкодування збитку винною особою за
рішенням (вироку) суду;
• повернення страхувальникові
(вигодоотримувачу) викраденої речі;
• непідтвердження слідчими органами факту
крадіжки майна.
Страховик має право відмовити у виплаті страхового
відшкодування
страхувальникові (вигодоотримувачу)
повністю або частково, якщо:
• страхувальник не повідомив страховика (його
представника) про настання страхового випадку в передбачений договором
страхування строк і зазначеним у договорі способом;
• страхувальник навмисне не вжив розумних і
доступних йому заходів з метою зменшення збитків від страхового випадку;
• збиток завданий внаслідок наміру або грубої
необережності страхувальника (вигодотримувача);
• про знищення, ушкодження або розкрадання
майна третіми особами не було заявлено в органи міліції або якщо такий факт не
підтверджений їх розслідуванням;
• не були подані страховикові (його представникові)
або експертові потерпілі від страхового випадку об'єкти майна або їх залишки
(при їх наявності після страхового випадку);
• страхувальник (вигодоотримувач) одержав відшкодування
завданого майну збитку від імені винного в його заподіянні;
• страхувальник (вигодоотримувач) увів
страховика в оману щодо обставин й інших відомостей про об'єкт майна, що мають
істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку й можливого
розміру збитку;
• страховий випадок із застрахованим майном
відбувся не на території страхування, зазначеної в договорі;
• страхувальник (вигодоотримувач) не передав
страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком
страхового відшкодування, що перейшов до нього після виплати, права вимоги до
винного перед страхувальником (вигодоотримувачем) особі, внаслідок чого
реалізація цього права стала неможливою або страхувальник відмовився від свого
права вимоги до особи, відповідальному за збитки .
2 Страхування транспортних засобів
2.1 Види й склад транспортних засобів,
взятих для страхування
У цей час страхування транспортних засобів
являє собою широко поширені види страхування. У міру появи й розвитку видів
транспорту виникали й розвивалися відповідні види страхування транспортних
засобів.
За існуючою класифікацією виділяють такі
види страхування транспортних засобів, включених нами в галузь (вид страхової
діяльності) «страхування майна»:
- страхування коштів наземного транспорту;
- страхування коштів водного транспорту;
- страхування коштів повітряного
транспорту.
Кожний із зазначених видів страхування
транспортних засобів містить у собі певні підвиди, що відрізняються типом
коштів транспорту, призначенням і умовами їх експлуатації, вартістю й
характерними для даного транспортного засобу страховими ризиками.
Страхування коштів транспорту, що
передбачає відшкодування тільки збитку, завданого страхувальникові
(вигодоотримувачу) при ушкодженні, ' знищенні (загибелі), втраті самого
транспортного засобу (без страхування вантажу, багажу), називається
страхуванням каско.
У практиці транспортного страхування досить
широко застосовується комбіноване страхування.
Комбіноване страхування може включати
страхування за страховим полісом (договором) у різних сполученнях: страховий
захист транспорту кошти й переведений вантаж (багажу) з вартістю
транспортування (фрахту), а також страхування відповідальності власника
(експлуатанта) транспортного засобу за завдання шкоди життю, здоров'ю або майну
третіх осіб (включаючи пасажирів).
Оскільки страхування транспортних засобів
відносять до галузі «страхування майна», оскільки правові норми, що визначають
права й обов'язки суб'єктів страхування майна юридичних і фізичних осіб,
повністю поширюються й на страхування коштів транспорту.
Страхування транспортних засобів поряд із
загальними принципами його організації економічними відносинами, однаковими
правами й обов'язками страхувальника (вигодоотримувача) і страховика, має й
певні особливості за різними їх видами.
Предметами страхування завжди є ті або інші
матеріальні, нематеріальні цінності (блага) юридичних, фізичних осіб, що
забезпечують їм нормальні умови існування й розвитку, що оберігаються і
захищаються ними від несприятливих подій, здатних завдати їм певний збиток. До
таких цінностей (благ) відносять й транспортні засоби, які і є предметами
страхування в розглянутих його видах.
Повний перелік транспортних засобів, які
можуть братися для страхування страховими організаціями, скласти досить важко
через різноманіття їх типів, видів, моделей, марок і функціонального
призначення.
Стосовно до існуючої класифікації видів
страхування транспортних засобів можна виділити такі транспортні засоби
(предмети страхування) за їх типами і видами :
Таблиця 2.1 - Кошти наземного транспорту
| Автомобілі | Кошти залізничного транспорту | Інші кошти наземного транспорту |
Види автомобілів: 1 Автомобілі легкові. 2 Автомобілі вантажні. 3 Автобуси. 4 Автомобілі спеціального а) автокрани; б)автонавантажувачі; в) автотехдопомога; г)авторефрижератори; д) автофургони вантажні; е) автомобілі швидкої є) автомобілі спортивні; ж)автобензовози; з) цементовози; и) інші | Види залізничного транспорту: 1 Тяговий рухомий склад: а)електровози; б)тепловози; в) паровози; г) мотовози; д) мотодрезини; е) локомотиви на повітряній 2 Причіпний рухомий склад: а) вагони пасажирські б) вагони вантажні в) вагони-цистерни для г) вагони для перевезення д) вагони для перевезення е) поштові, 3 Спеціальні технічні кошти а) снігоочисники; б) шляхопід'ємні машини; в) будівельно-монтажні г) крани на залізничних д) протипожежні кошти; е) інші види техніки | Види інших транспортних засобів: 1 Мотоцикли. 2 Моторолери. 3 Мопеди. 4 Велосипеди. 5 Снігоходи. 6 Всюдиходи на пневмоходу 8 Інші види |
Таблица 2.2 - Кошти водного транспорту
| Типи водних судів за їх призначенням | Основні види водних судів |
1 Пасажирські судна. 2 Торговельні судна. 3 Промислові судна. 4 Судна технічного флоту. 5 Спортивные суда. 6 Судна спеціального призначення | Теплоходи, катери, пороми. Танкери наливні, Рибальські судна (сейнери, Рятувальні, криголами. Яхти, катамарани, човни. Науково-дослідні, навчальні |
Таблица 2.3 - Средства воздушного
транспорта
| Основні типи цивільних повітряних судів | Види повітряних судів | |
| літаки | вертольоти | |
| 1 Транспортні. | Пасажирські. Вантажні. Вантажопасажирські | Пасажирські. Вантажні. Вантажопасажирські |
| 2 Спеціального призначення. | Рятувальні. Санітарні. Пожежні | Рятувальні. Санітарні. Пожежні |
| 3 Народно-господарське й інше призначення | Сільськогосподарські. Спортивні | Сільськогосподарські. Спортивні |
Не беруться для страхування транспортні
засоби:
що мають давній строк експлуатації;
технічний стан або умови експлуатації яких
визначають високу ймовірність настання страхового випадку;
арештованому, конфіскованому, такому, що
підлягає вилученню за рішенням органів державної влади;
оголошеного стихійного нещастя, що
перебувають у зоні, крім випадків висновку нового договору перед закінченням строку
діючого договору страхування.
2.2 Страхові ризики, суб'єкти й об'єкти
страхування транспортних коштів
Страхування каско транспортних засобів
водного, повітряного, автомобільного й залізничного транспорту передбачає
страховий захист від сукупності властивих небезпечних подій (страхових ризиків)
і їх наслідків.
Наслідками транспортних коштів, що фактично
відбулися несприятливих, подій є їх загибель (знищення), втрата або ушкодження,
що завдають збитки (збиток) страхувальникам (вигодоотримувачам) потребують
кошти для відшкодування втрат.
Перелік страхових ризиків,що включають у
правила страхування транспортних засобів, наведений у таблиці.
Таблиця 2.4 -Страхові ризики за видами
страхування транспортних засобів
| Страхування водних судів (морських, річкових, озерних) | Страхування повітряних судів | Страхування автотранспортних засобів | Страхування коштів залізничного транспорту |
1 Шторми, урагани, цунамі. 2 Зіткнення з іншим судном 3 Посадка судна на мілину, 4 Затоплення, перекидання 5 Пожежа, вибух. 6 Протиправні дії третіх 7 Викрадення судна. 8 Падіння літальних апаратів, 9 Землетрус, виверження 10 Поломка валів або | 1 Пожежа, вибух. 2 Удар блискавки. 3 Зіткнення з іншими 4 Невдалий зліт або посадка 5 Протиправні дії третіх 6 Викрадення судна. 7 Падіння повітряного судна. 8 Землетрус, виверження 9 Повінь, обвали грунту, | 1 Пожежа, вибух. 2 Дорожньо-транспортний 3 Протиправні дії третіх 4 Викрадення автомобіля. 5 Випадковий, непередбачений 6 Падіння, перекидання 7 Землетрус, виверження 8 Повінь, обвали грунту, 9 Урагани, бурі, смерчі | 1 Пожежа, вибух. 2 Протиправні дії третіх 3 Катастрофи, аварії, 4 Повені, зливи. 5 Обвали грунту, зсуви. 6 Несправність залізного 7 Землетрус, виверження 8 Урагани, бурі, смерчі, 9 Падіння літательних апаратів, |
Значна частина небезпечних подій (ризиків),
що завдавати збиток коштам транспорту й майновим інтересам страхувальника
(вигодоотримувача) у відповідних правилах (договорах) страхування, не
визнаэться страховими випадками.
Зокрема, не визнається страховими випадками
й не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі),
втрати транспортного засобу, що виникли внаслідок:
• навмисних, небезпечних для транспортного
засобу дій або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача);
• протиправних дій страхувальника
(вигодоотримувача);
• недотримання страхувальником (його
представниками) вимог інструкцій, правил експлуатації, руху транспортних
коштів:
• використання транспортного засобу не за
призначенням;
• керування транспортним засобом у стані
алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;
• корозії, зношування деталей, які призвели
до ушкодження корпуса (кузова) або устаткування транспортного засобу;
• ушкодження транспортного засобу
перевезеним вантажем;
• впливу ядерного вибуху, радіації або
радіоактивного зараження;
• воєнних дій, маневрів або інших
військових заходів;
• громадянської війни, народних заворушень
усякого роду або страйків;
• вилучення, конфіскації, реквізиції,
арешту або знищення застрахованих транспортних засобів за рішенням органів
державної влади.
Якщо законом або окремими правилами
(договорами) страхування останні чотири групи подій представляються як страхові
події, то збитки, завдіні ними страхувальникові (вигодоотримувачу)
транспортного засобу, покриваються страховиком.
Страховий захист транспортних засобів, як і
інших об'єктів майна, здійснюється укладанням договору страхування. Укладаючи
договір страхування транспортного засобу ,сторони досягають угоди щодо
встановлення , зміни й припинення своїх прав і обов'язків, а також третіх осіб,
тобто прав і обов'язків суб'єктів страхування.
Суб'єктами страхування транспортних засобів
є страхувальник, страховик і вигодоотримувач.
Страхувальник - юридична або дієздатна
фізична особа, що володіє транспортним засобом на правах власності, за
договором оренди, фінансового лізингу, майнового наймання, за згодою про
спільну діяльність або експлуатує його за дорученням.
Страховщиком є страхова організація -
юридична особа, що має ліцензію на здійснення страхування транспортних засобів,
або суспільство взаємного страхування.
Суспільство взаємного страхування є, як
правило, некомерційною організацією, що створюється на умовах добровільного
об'єднання коштів у вигляді вступних і членських внесків юридичними й фізичними
особами для цілей страхування транспортних та інших майнових ризиків членів
цього суспільства й ведення його справи.
В якості вигодоотримувач виступає юридична
або фізична особа, на користь якого укладений договір страхування транспортного
засобу і яке має право одержати від страховика страхове відшкодування в межах
страхової суми при настанні страхового випадку. Такою особою може бути власник
або орендодавець транспортного засобу, на користь якого й укладає договір
страхування, або інша особа, що експлуатує транспортний засіб на підставі
відповідного договору або за дорученням.
Предметом страхування завжди є конкретний
транспортний засіб.
Об'єктом договору страхування транспортного
засобу є майнові інтереси страхувальника (вигодоотримувача), пов'язані зі
збереженням, відновленням транспортного засобу при настанні страхового випадку
з ним і потребою в додаткових коштах для цих цілей.
При укладанні договору страхування
транспортних засобів між страхувальником і страховиком повинно бути досягнуто
згоди за істотними умовами договору, тобто повинні бути дані погоджені
відповіді на запитання:
1 Які конкретно транспортні засоби, у якій
кількості і якою дійсною вартістю будуть застраховані?
2 Від яких небезпечних подій (страхових
випадків) має намір застрахувати транспортні засоби страхувальник?
3 На яку страхову суму кожний транспортний
засіб і всі разом (якщо їх небачать) будуть застраховані?
4 Який строк страхування транспортних
засобів?
5 Який розмір страхової премії?
Крім того, у договорах страхування передбачаються
погоджені сторонами інші умови:
- права й обов'язки страхувальника
(вигодоотримувача) і страховика;
- строки виконання прав і обов'язків;
- порядок дій сторін, у тому числі при
настанні страхового випадку;
- різні застереження й обмеження, що стосуються
окремих положень правил страхування транспортних засобів;
- відповідальності сторін за порушення
договору страхування та ін.
Договір страхування транспортного засобу й
договір страхування майна укладаються на основі усної або переважно письмової
заяви страхувальника.
Залежно від змісту й форми стандартної
заяви безпосередньо у відповідному його розділі або в прикладеній до заяви
опису підметів страхуванню транспортних засобів зазначаються (відповідно до
типу транспорту):
• типи, види або марки, моделі, категорії
підметів страхування транспортних засобів;
• строк експлуатації кожного транспортного
засобу (його «вік»);
• номери державної реєстрації, місце
приписки водних судів (пароплавство), приналежність авіакомпаніям повітряних
судів, тягового й причіпного рухливого складу - залізницям за їх назвами;
• місцезнаходження, маршрути (траси)
експлуатації, руху транспортних коштів;
• показники, що характеризують потужність
транспортного засобу (потужність двигунів, вантажопідйомність, водотоннажність
судна, кількість палуб, кількість місць для пасажирів і т.п.);
• кількість одиниць транспортного засобу
даного типу, виду, марки, моделі, категорії;
• дійсна (страхова) вартість і страхова
сума за окремим транспортним засобом й загальна за всією кількістю а також підсумкові
їх значення за описом в цілому.
При укладанні договору страхування
транспортних засобів страховик має право провести огляд транспортних засобів,
які страхуються , перевірити подані страхувальником дані про них, а за
необхідності -призначити експертизу для встановлення їх дійсної вартості, умов і
експлуатації й зберігання.
Страхувальник при укладанні договору
страхування транспортних засобів зобов'язаний:
1) повідомити страховикові всі відомі
страхувальникові обставини, що мають істотне значення для визначення
ймовірності настання страхових випадків і розмірів можливих збитків від їх
настання ;
2) якщо після укладання договору
страхування транспортного засобу виявиться, що страхувальник повідомив
страховикові свідомо неправдиві відомість про зазначені обставини, то страховик
має право зажадати визнання договору недійсним і відшкодування збитків;
3) повідомити страховика про вже укладений
договір страхування цих самих транспортних засобів від тих самих або інших
ризиків (страхових випадків) в іншого страховика, а також про розмір завданого
збитку від страхових випадків, що раніше відбулися, і про отримане страхове
відшкодування.
2.3 Обсяг страхової відповідальності
страховика, страхова сума й строк страхування
Залежно від обставин, що визначають ступінь
імовірності настання небезпечного для транспортного засобу події, страхувальник
укладає договір його страхування звичайно від найбільш імовірних страхових
випадків, наприклад, від викрадення, ушкодження автомобіля внаслідок ДТП.
У цьому випадку мас місце обмежений обсяг
страхової відповідальності страховика.
Однак, наприклад, для водних, повітряних
судів, що експлуатуються в складних і небезпечних умовах, перелік ризиків, від
яких проводиться страхування за договором, який заключається, може дути досить
великим.
Повна й узагальнена оцінка обсягу страхової
відповідальності страховика за договором страхування транспортного засобу, які
іншого виду майна, здійснюється тільки за страховою, сумою кожного й усіх
застрахованих за договором транспортних засобів.
За договором страхування транспортного
засобу від одного або декількох страхових ризиків , а також декількох договорів
страхування від тих самих ризиків (допускається страхування в різних
страховиків) страхова сума в тому числі загальна за двома (подвійне
страхування) або декількома договорами не повинна перевищувати страхову
вартість коштів транспорту.
У частині перевищення страхової суми над
страховою вартістю застрахованого транспортного засобу договір страхування
вважається незначним (є недійсним без необхідності встановлення цього через
суд), а зайво сплачена частина страхової премії поверненню не підлягає .
Страхувальник залежно від фінансових
можливостей за сплати страхової премії має право застрахувати транспортний
засіб на страхову суму, що менша від його страхової (дійсної) вартості.
Тоді при настанні страхової події страховик
зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) частину збитків,
пропорційну відношенню страхової суми до страхової вартості.
За необхідності й наявності коштів для
виплати страхової премії договір неповного страхування транспортного засобу
може бути доповнений другим договором страхування (додаткове страхування) у
будь-якого страховика від тих самих страхових ризиків.
При цьому загальна страхова сума за двома
договорами страхування також не повинна перевищувати страхову вартість
застрахованого транспортного засобу.
При подвійному страхуванні, коли загальна
страхова сума перевищує страхову вартість транспортного засобу, сума страхового
відшкодування, що підлягає виплаті кожним страховиком (або за кожним
договором), скорочується пропорційно зменшенню первісної страхової суми за
відповідним договором страхування .
Дійсною (страховою) вартістю майна,
включаючи транспортні засоби, вважається «дійсна вартість у місці його
перебування в день укладання договору страхування».
Про економічні (страхові) відносини
суб'єктів страхування транспортних засобів, формованих відповідно до страхового
законодавства, можна судити за поданими нижче прикладами.
Об экономических (страховых) отношениях
субъектов страхования транспортных средств, формируемых в соответствии со
страховым законодательством, можно судить по приведенным ниже примерам.
Наприклад, дійсна вартість автомобіля Cо встановлена
- 100 тис. грн. Цей транспортний засіб власник застрахував від «ушкодження в
результаті ДТП» і від «викрадення» за одним договором страхування на страхову
суму S1 = 90 тис. грн і за іншим договором від тих самих ризиків у другого
страховика - на страхову суму S2 = 60 тис.грн. Термін дії кожного договору
страхування 1 рік. Страховий тариф (брутто-ставка) Тб - 7% від страхової суми.
Після закінчення 7 місяців з моменту укладання договору страхування в
результаті ДТП автомобілю завдано шкоду за оцінкою станції техобслуговування в
розмірі В= 40 тис. грн.
Яку суму страхового відшкодування одержить
страхувальник і скільки від кожного страховика?
Оскільки має місце подвійне страхування,
то, незважаючи на загальну страхову суму за двома договорами страхування S0=S1+S2
= 150 тис. грн, автомобіль вважається застрахованим на страхову суму,яка
дорівнює страховій вартості (у частині перевищення S0 над З договір вважається
незначним), тобто 100 тис. грн. Отже, автомобіль застрахований на повну
величину його дійсної вартості (повне страхування). При цьому S = З. Тому
страхувальник має право одержати від двох страховиків страхове відшкодування В
у частках, сума яких повинна дорівнювати величині збитку, але в межах загальної
страхової суми S, яка дорівнює в цьому випадку страховій вартості транспортного
засобу 3.
Загальна формула для розрахунку страхового
відшкодування може бути подана у вигляді
Отже, для даного страхового випадку
Частка страхового відшкодування кожного
страховика в грошовому вираженні Вi може бути розрахована за формулою
За першим договором страхування страховик
повинен виплатити суму страхового відшкодування
Другий страховик зобов'язаний виплатити
страхувальникові страхове відшкодування в сумі
Припустимо, що до закінчення терміну дії
договору страхування наступила другий страховий випадок - автомобіль був
викрадений.
Якщо в договорі страхування не була
передбачена можливість уцінки вартості автомобіля після ремонту, викликаного попереднім
страховим випадком, то величина збитку у випадку викрадення автомобіля дорівнює
його страхової вартості (100 тис. грн)
Оскільки за договором (договорами - при
подвійному страхуванні) страхування страхові виплати за декількома страховими
випадками провадяться в розмірі завданого ними збитку, але в межах страхової
суми (у тому числі встановленої для подвійного страхування), то в даному
прикладі при S = 100 тис. грн, установленої на обидва страхові випадки і
виплаченому страховому відшкодуванні В = 40 тис. грн на випадок викрадення,
залишається сума для виплати страхового відшкодування Ву, яка дорівнює 60 тис.
грн ( Ву = S - В = 100 - 40 = 60 ).
Збиток від викрадення автомобіля Ву дорівнює
З , тобто 100 тис. руб.
За формулою (2) можна розрахувати розміри
сум страхових відшкодувань, які повинні виплатити страхувальникові
(вигодоотримувачу) за договорами страхування страховики у зв'язку з викраденням
автомобіля :
Інші економічні результати для
страхувальника й страховика будуть, якщо страхувальник укладе два договори
страхування автомобіля від різних ризиків: один договір на випадок «ушкодження
в результаті ДТП», інший на випадок «викрадення». Страхова сума за кожним із
цих договорів може бути встановлена в межах страхової вартості, тому що при
страхуванні одного об'єкта за двома або декількома договорами страхування від
різних ризиків загальна страхова сума за ними може перевищувати страхову
вартість.
Світова практика страхування транспортних
засобів виробила збільшені види обсягу страхової відповідальності страховика,
що включають у договір страхування й орієнтовані на певні наслідки страхових
подій, що є проявом окремих, декількох або всіх передбачених правилами
страхування ризиків.
Наприклад, при страхуванні водних і
повітряних судів застосовуються такі види відповідальності страховика:
1) «з відповідальністю за повну загибель
судна»;
2) «з відповідальністю за ушкодження
судна»;
3) «з відповідальністю за загибель і
ушкодження судна»;
4) «з відповідальністю за загибель водного
судна, включаючи витрати щодо його порятунку».
Страхування коштів залізничного й
автомобільного транспорту здійснюється за одним або декількома видами
відповідальності з такого їх переліку:
1) «з відповідальністю за ушкодження»;
2) «з відповідальністю за загибель
(знищення)»;
3) «з відповідальністю за втрату (викрадення)».
При цьому не покриваються страхуванням
збитки, пов'язані з ушкодженням, загибеллю (знищенням), втратою (викраденням) транспортного
засобу, якщо вони виникли у результаті подій, що не є страховими випадками
відповідно до правил страхування.
Строк страхування транспортних засобів
звичайно встановлюється при добровільному страхуванні від 1 місяця до 1 року.
Однак правилами страхування передбачаються строки страхування на одну поїздку
(рейс), які можуть бути й менше 1 місяця.
Строк страхування транспортного засобу може
достроково скоротитися, коли загибель цих коштів відбулися із причин інших,ніж
настання страхового випадку, передбаченого
договором страхування .
Єдиних, абсолютно однакових умов
страхування транспортних засобів немає як у національних страховиків, так і в
представників міжнародного страхового ринку.
2.4 Страхова премія й страхові тарифи
Плата за страхування транспортного засобу
(страхова премія), як і будь-якого іншого майна страхувальника, визначається
множенням страхового тарифу (тарифної брутто-ставки) на страхову суму. Якщо
договором страхування передбачається франшиза, то при розрахунку страхової
премії зі страхової суми віднімається величина франшизи .
Від кількості страхованих за договором
страхування різнотипних груп транспортних засобів з різними наборами
характерних для них ризиків і відповідно з рівнями, що відрізняються, тарифних
ставок залежить етапність і складність розрахунків страхової премії.
При безперервному висновку договорів
страхування транспортного засобу, відсутності страхових випадків і страхових
виплат за попереднім договором страхувальникові надається, як і звичайно при
страхуванні майна, знижка на річну страхову премію,що підлягає виплаті, як
правило, у розмірі 10% за кожний рік страхування.
Загальний розмір зменшення страхової
премії, що сплачує, установлюється до 50%. Багатьма страховими організаціями
надаються також пільги страхувальникам транспортних засобів, які застосовуються
для окремих категорій страхувальників майна (інвалідів, учасників ВВВ, пенсіонерів),
а також при переході страхувальника в дану страхову компанію від іншого
страховика.
Базові тарифні ставки за страхуванням
водних суден (річні) розраховуються за видами різних типів судів, звичайно
окремо для морських і річкових, озерних судів. Страхові тарифи встановлюються в
мінімальних і максимальних їх значень.
Так, наприклад, для страхування морських
(океанських) судів у середині 90-х років страхові тарифи Військово-страхової
компанії (ВСК) за різними їх видами коливалися від 4,8 до 7,5%, у тому числі:
- для пасажирських судів - від 5 до 6%;
- для судів технічного флоту - від 5,4до
7%.
Для річкових судів різних видів тарифні
ставки змінювалися в межах від 2,7 до 4,5%.
Базові тарифні ставки коректуються убік
збільшення або, зменшення встановленими страховиком у правилах страхування
поправковими коефіцієнтами, що враховують вік судна, страхову вартість і
страхову суму, вид відповідальності страховика.
Аналогічно встановлюються й коректуються
при висновку конкретних договорів страхування тарифні ставки за страхуванням
різних видів повітряних судів за їх типами.
Рівень базових значень страхових тарифів
Військово-страхової компанії у зазначений період часу перебував у межах від 3,5
до 6,8%.
При страхуванні автотранспортних засобів
страхові тарифи розраховуються за видами відповідальності окремо для легкових,
і вантажних автомобілів з диференціацією їх за марками, вантажопідйомністю
терміном придатності .
Так, наприклад, правилами АСО «Захист» на
початку 90-х років передбачалися страхові тарифи на випадок викрадення для
автомобілів, що переганяються рідко, марок «Таврія» , «Ока» , «УАЗ» , «ЛУАЗ»
при строку експлуатації від дня придбання нового автомобіля 5 років -і 1%, при
строку 2 роки - 2%, а для ВАЗ-2109 при цих самих строках експлуатації –
відповідно 3, 5 і 7%.
Методичні основи встановлення страхових
тарцфів за страхуванням коштів залізничного транспорту практично такі самі, як
і за іншими видами транспорту.
2.5 Порядок дій страхувальника й страховика
при страховому випадку
Страховим законодавством і правилами
(договорами) страхування транспортних засобів передбачаються порядок дій
страхувальника (вигодоотримувача) і страховика при настанні страхового випадку.
Страхувальник (вигодоотримувач), як і при
страхуванні майна, при настанні страхового випадку, передбаченого договором
страхування транспортного засобу, зобов'язаний:
1 Прийняти, що розумні й доступні в
сформованих обставинах заходу щодо зменшення можливих збитків від страхового
випадку; при цьому страхувальник (його представник) повинен додержуватися
вказівок страховика, якщо вони були дані їм при повідомленні йому про настання
страхового випадку.
2 Повідомити страховика (його представника)
про настання страхового випадку негайно або в строк і способами, які зазначені
в договорі страхування транспортного засобу .
3 Повідомити про страховий випадок у
відповідні органи відповідно до їх компетенції (у Державну інспекцію з безпеки
дорожнього руху, міліцію, орган пожежного нагляду, транспортну інспекцію
відповідного виду транспорту, аварійно-рятувальну службу й т.п.); при
страховому випадку з водним судном капітан або його вахтовий помічник робить
відповідний запис про факт, обставини й причину страхової або іншої події, про
вжиті заходи й локалізацію, зменшенні негативних наслідків, а після прибуття в морський
порт капітан подає у відповідний орган «морський протест». у якому викладається
все про випадок, що трапився (ававрії), і діях капітана, його команди.
4 Скласти перелік ушкоджень застрахованого
або загиблого, знищеного транспортного засобу із вказівкою ушкоджених, знищених
або втрачених вузлів, агрегатів іншого, у тому числі додаткового устаткування.
5 Зберегти ушкоджене, розукомплектоване
внаслідок страхового випадку (у тому числі при розкраданні деталей, вузлів
устаткування) транспортний засіб і забезпечити представникові страховика,
сюрвейеру (аварійному комісарові, диспашеру) умови для огляду транспортного
засобу, місця події, з'ясування обставин, причин настання страхового випадку й
установлення розміру збитків.
6 Одержати у відповідних компетентних
органах документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання
страхового випадку, характер і обсяг заподіяної шкоди, для подання їх
страховикові разом із заявою про виплату страхового відшкодування.
Для одержання страхового відшкодування
страхувальник (вигодоотимувач) повинен подати страховикові заяву з вимогою про
страхову виплату у зв'язку зі страховим випадком за встановленою страховиком
або довільною формою. До заяви додаються страховий поліс (оригінал) і документи
компетентних органів, що підтверджують настання страхового випадку, обставини й
причини.
Страховик, одержавши від страхувальника
(його представника, вигодоотримувача) повідомлення про страховий випадок,
перевіряє, чи є подія, що відбулася, страховим випадком. Перевірка здійснюється
за строком страхування; часу початку й закінчення плину відповідальності
страховика; виду, марці, реєстраційному, заводському номеру й іншим
характеристикам транспортного засобу, а також за місцем його перебування,
маршруту руху під час страхового випадку; страховим ризикам, передбаченим
договором страхування.
Якщо подію, що відбулася, визнано страховим
випадком, то страховик:
• дає за необхідності потрібні вказівки
страхувальникові (його представникові, вигодоотримувачу) про вживання заходів
щодо запобігання збільшення збитків від страхового випадку;
• звичайно негайно або не пізніше трьох
днів після одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок
забезпечує початок роботи зі складання страхового акта (аварійного сертифіката)
із залученням за необхідності незалежних експертів.
Страховий акт (складається фахівцями
страхової компанії) або аварійний сертифікат (складається притягнутими
фахівцями аварійно-комісарських фірм або однойменних підрозділів деяких великих
страхових компаній) разом із прикладеними до нього актами обстеження,
експертизи потерпілий збиток у результаті страхового випадку транспортного
засобу, оцінки придатності до використання (реалізації) окремих деталей,
вузлів, устаткування й за необхідності їх уцінки, а також з розрахунком
загального розміру збитків від страхового випадку повинен бути готовий, як
правило, через 7-10 днів з моменту початку роботи. Цей строк може бути
збільшений у випадках, що вимагає розслідування спеціальною комісією або
слідчими органами й рішення суду.
2.6 Порядок розрахунку розміру збитку й
виплати страхового відшкодування
Розмір збитку визначається залежно від
характеру шкоди, завданої транспортному засобу.
Внаслідок фактичної загибелі (знищенні),
втраті (викраденні) або пропажі транспортного засобу без звістки збиток
дорівнює його страховій (дійсній) вартості.
При ушкодженні транспортного засобу збиток
може визначатися як різниця між вартістю відновлення (ремонту) транспортного
засобу й вартістю придатних для використання, що залишилися після ремонту,
реалізації деталей.
Вартість ремонту (відновлення)
транспортного засобу визначається на підставі становить сметьі, що, витрат на
ремонт.
Витрати на відновлення, включаючи вартість
робіт, а також нові запчастини, ремонтні матеріали, не пов'язані із заміною,
відновленням потерпілих від страхового випадку частин транспортного засобу, які
зазначені в страховому акті (або акті обстеження, експертизи), не включаються
до кошторису на ремонт.
Страховик виплачує страхувальникові
страхове відшкодування в розмірі завданого страховим випадком збитку, якщо
страхова сума встановлена в договорі страхування на рівні страхової вартості
транспортного засобу.
Якщо в договорі страхування кошти
транспорту страхова сума встановлена нижче страхової вартості, то страховик
відшкодовує страхувальникові (вигодоотримувачу) частину збитків, пропорційну
відношенню страхової суми до страхової вартості.
Витрати страхувальника, зроблені з метою
зменшення збитків від страхового випадку відповідно до вказівок страховика або
через необхідність порятунку транспортного засобу (включаючи перевезений вантаж
і/або пасажирів), також повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо міри
виявилися безуспішними.
Розмір відшкодування таких витрат
пропорційний відношенню страхової суми до страхової вартості незалежно від
того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може
перевищити страхову суму.
Багатовікова практика розвитку морського
страхування виробила свої позначення понять збитків від страхових випадків.
Зокрема, розрізняються поняття «загальної»
і «приватної» аварії.
Під загальною аварією розуміються збитки,
понесені внаслідок навмисно й розумно зроблених витрат або пожертвувань
(чим-небудь) з метою порятунку судна й вантажу від небезпечної, надзвичайної
події.
До таких подій, наприклад, ставляться:
• посадка судна на мілину й необхідність
рятування від частини вантажу для порятунку судна;
• змушений захід судна в
притулок-притулкові-притулку-порт-притулок у випадку небезпечного шторму,
урагану;
• буксирування судна при втраті ними
ходових можливостей;
• перевантаження вантажу на інше судно та
ін..
Збитки від загальної аварії розподіляються
між власниками судна, вантажу й фрахту пропорційно їх вартості.
Вивчення обставин, причин і наслідків загальної
аварії здійснює фахівець-диспашер.
Диспашер виконує розрахунки збитків
загальної аварії й розподіл їх між власниками судна, вантажу й фрахту,
Збитки від ушкодження або загибелі
(знищення), втрати (викрадення) або пропажі транспортного засобу (водного
судна) без звістки, що виникли як результат тих або інших подій, зазначених у
таблиці, є приватною аварією.
Страхове відшкодування виплачується
страхувальникові транспортного засобу страховою організацією при страховому
випадку відповідно до наслідків, розмірів збитків, страхової суми, франшизи і
виду відповідальності страховика.
Загальний розмір страхового відшкодування
для всіх, власне кажучи, видів відповідальності страховика за страхуванням
транспортного засобу може визначатися за формулою
В = (В– Ф + Р)
де В - розмір збитку, завданого
страхувальникові в результаті страхового випадку із транспортним засобом при
тому або іншому виді відповідальності страховика;
Ф – установлена договором страхування
транспортного засобу сума
безумовної франшизи;
Р – витрати страхувальника
(вигодоотримувача)щодо зменщення збитків при настанні страхового випадку,
зроблені через необхідність або за вказівкою страховика, а також витрати,
пов'язані із установленням розмірів збитків, включаючи частку судна у витратах
на складання диспаші за загальною аварією;
S - страхова сума, на яку застрахований
транспортний засіб;
Со - страхова вартість транспортного
засобу.
Після складання страхового акта (аварійного
сертифіката) і одержання всіх необхідних документів від страхувальника
(вигодоотримувача) страховик протягом установленого правилами (договором)
страхування періоду (звичайно від 7 до 10 днів) провадить виплату страхового
відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) готівкою або безготівковим
розрахунком.
При затримці страхової виплати страховиком
він сплачує страхувальникові (вигодоотримувачу) неустойку, якщо вона
передбачена договором, або відсотки від суми, не виплаченої вчасно
страхувальникові (вигодоотримувачеві).
Виплата страхового відшкодування може бути
відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами пов'язаним з
випадком, однієї зі сторін поданий позов до іншої сторони договору страхування
або до винної третьої особи, у тому числі у випадку порушення кримінальної
справи. При цьому правилами (договором) страхування можуть бути передбачені
авансові виплати у вигляді частини страхового відшкодування.
Страховик вправі відмовити у виплаті
страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) транспортного
засобу повністю або частково, якщо:
страхувальник (вигодоотримувач)
транспортного засобу не повідомив страховика (його представника) про настання
страхового випадку в строк і способами, зазначеними в договорі страхування ;
страхувальник (його представник) навмисне
не прийняв розумних і
доступних йому мір з метою зменшення
збитків від страхового випадку із транспортним засобом ;
збиток транспортному засобу завданий внаслідок
наміру або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача); порушення
правил експлуатації транспортного засобу, кодексів море- і повітроплавання,
міжнародних угод, конвенцій, службових інструкцій;
про страховий випадок із транспортним
засобом страхувальник (його представник) не повідомив у відповідні органи відповідно
до їх компетенції або факт страхового випадку не підтверджений їх
розслідуванням;
страхувальником (вигодоотримувачем) не були
поданні страховикові (його представникові), експертові постраждалий від
страхового випадку транспортний засіб або
окремі частини, що залишилися від нього, агрегати, вузли;
збиток транспортному засобу завданий внаслідок
керування їм особами в стані алкогольного, наркотичного або токсичного
сп'яніння
або не мають права управляти коштами
транспорту;
збиток транспортному засобу завданий у
процесі здійснення протиправних дій страхувальником (його представником,
вигодоотримувачем) або в результаті використання транспортного засобу не за
призначенням;
страхувальник (вигодоотримувач) ввів
страховика в оману щодо обставин експлуатації транспортного засобу й інших
даних про нього, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання
страхового випадку й можливих збитків, що було виявлено тільки при
розслідуванні страхового випадку;
страховий випадок із транспортним засобом
відбувся не на території (маршруті) страхування або під час доби, що не є часом
дії страхування за умовами договору;
страхувальник (вигодоотримувач) одержав
повне відшкодування нанесеного застрахованому транспортному засобу шкоди
(збитку) від імені, відповідального за завдані збитки;
страхувальник (вигодоотримувач) не передав
страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком, що
виплатив страхове відшкодування, що перейшло до нього права вимоги (у сумі
виплаченого відшкодування) до винної особи, внаслідок чого реалізація цього
права стала неможливою, або страхувальник (вигодоотримувач) відмовився від
свого права вимоги до особи, відповідальній за збитки .
3 Страхування вантажів
3.1 Основні поняття й особливості
страхування вантажів
Страхування, що передбачає страховий захист
тільки вантажів, називається страхуванням карго.
Страхування вантажів - один з найбільш
древніх і широко поширених видів страхування.
Бурхливий розвиток торгівлі, що почалося в
середні століття, наступний прогрес у поділі суспільної праці, поява виробничої
кооперації, включаючи міжнародну, перетворили процес транспортування товарів,
сировини, матеріалів, устаткування й іншого майна в самостійний виробничий
процес, що супроводжується безліччю небезпечних подій, здатних завдати шкоди
перевезеним матеріальним цінностям.
Предмет транспортування, переміщення тим
або іншим видом транспорту прийнято називати вантажем.
З урахуванням специфічних особливостей
перевезених вантажів їх підрозділяють за рядом ознак на:
- види;
- групи вантажів, однакових або близьких за
своїй природі (наприклад, метали й металовироби; нафта й нафтопродукти);
- за способом перевезення в тій або іншій
формі (насипні, наливні, штучні та ін.);
- за призначенням вантажу (продовольчі,
промислові товари й вантажі іншого призначення);
- за швидкістю псування, легкості руйнування.
Страхування вантажу має на увазі страховий
захист у прогресі його переміщення (перевезення) з одного пункту в іншій, як
правило, па всіх стадіях схеми перевізного (транспортного) процесу.
Схема перевезення може, зокрема, включати:
• навантаження вантажу зі складу продавця
(відправника), наприклад на автомобіль;
• доставку вантажу на автомобілі на
станцію, у порт відправлення;
• розвантаження автомобіля й навантаження
вантажу на водне або повітряне судно, у залізничний вагон або спеціальний
магістральний (міжнародний) автотранспорт при відповідному оформленні
товарно-транспортних, платіжних, страхових документів;
• безпосередньо перевезення вантажу водним
або повітряним, залізничним або автомобільним транспортом;
• перевалку вантажу у встановлених пунктах
маршруту транспортування (за необхідності зі зберіганням вантажу на проміжних
складах), доставку й передачу вантажу одержувачеві на станції, у
порти-призначення або в інші місця зазначені одержувачем, з оформленням
документів прийому-здачі вантажу, здійсненням необхідних грошових розрахунків.
Застосовуються й більш прості схеми
поставки вантажів (товарів) від відправника (продавця) до одержувача (покупця).
Наприклад, часто застосовується схема
самовивозу товарів покупцем власним або найманим транспортом.
Широко поширені й схеми прямих перевезень
вантажу одним видом транспорту (залізничним або водним, повітряним,
автомобільним), спеціалізованою транспортною організацією від станції, порту-відправлення
до відповідного пункту призначення й передачі вантажу одержувачеві.
Від прийнятої схеми перевезення вантажу
залежить (з урахуванням умов договору) і момент часу, з якого ризик можливих
збитків від страхового випадку вантажем переходить від відправника (продавця)
товару, майна до одержувача (покупцеві).
Транспортна схема перевізного процесу
визначає й склад основних його учасників. До них,зокрема, належать:
• відправник (відправник вантажу,
продавець) - юридична або фізична особа, що відправляє вантаж того або іншого
виду, яким воно володіє за правом власності, оренди, наймання або іншій
правовій підставі;
• одержувач (вантажоодержувач, покупець) -
юридична або фізична особа, що має або набула право одержати вантаж у своє
володіння, користування, розпорядження;
• перевізник — юридична або фізична особа,
що володіє транспортним засобом того або іншого типу (виду) на правах
власності, оренди, майнового наймання, спільний діяльності або за дорученням і
дозвіл, що одержав у встановленому законодавством порядку, на здійснення
перевізної діяльності;
• експедитор - юридична або фізична особа,
уповноважена представляти інтереси відправника або одержувача вантажу й діюче
від їх імені на всіх етапах перевізного процесу, що здійснює всі необхідні дії
за координацією й стикуванням операцій робіт, взаємодії всіх учасників,
залучених у безпосереднє перевезення вантажів і перевалочних операцій,
навантаження й розвантаження вантажу, а також оформляє необхідні документи
відповідно до договору доручення (або за дорученням).
Складність транспортних схем і маршрутів,
різноманіття ризиків, що супроводжують процеси перевезення вантажів,
обумовлюють об'єктивну необхідність страхування вантажів за узгодженням сторін
договору - їх відправником (продавцем) або одержувачем (покупцем).
Затвердження про те, що за відправлений
вантаж несе майнову відповідальність перевізник хоча й справедливо, але
гарантованого захисту вантажу за багатьох несприятливих подій перевізник не
забезпечує.
Наприклад, перевізник не буде нести відповідальності,
якщо доведе, що «при цьому ступені дбайливості й обачності, який від нього був
необхідний за характером зобов язання й умовами обороту, він прийняв всі міри
для належного виконання зобов'язання». Те саме передбачається правовими нормами
й у випадку появи збитків внаслідок непереборності, тобто надзвичайних і
невідворотних подій, якщо інше не передбачено договором. Крім того, не
виключена ситуація, коли при невиконанні або неналежному виконанні своїх
зобов'язань перевізник виявиться неплатоспроможним або навіть банкрутом.
Страхування вантажів ставиться до галузі
«страхування майна», і тому правові норми страхового законодавства, що
визначають права, обов'язки й відповідальність суб'єктів страхування майна,
транспортних засобів, поширюються й на страхування вантажів.
3.2 Предмети й об'єкти, страхові ризики й
суб'єкти страхування вантажів
Для цілей страхування за ознаками їх
природи (походження, фізико-механічних, хімічних властивостей) і призначення
перевезених вантажів можна виділити такі класифікаційні групи вантажів:
1) руда й кам'яне вугілля;
2) метал і металовироби;
3) будівельні матеріали й конструкції;
4) деревина, пиломатеріали;
5) нафта й нафтопродукти;
6) виробниче устаткування, машини,
агрегати, комплектні технологічні лінії;
7) транспортні засоби й
вантажо-розвантажувальна техніка, дорожньо-будівельні машини й механізми;
8) прилади, апарати, вимірювальна,
регулююча й контролююча різні процеси техніка;
9) офісні меблі, малоцінні й
швидкозношувані предмети;
10) зерно, бобові, борошно;
11) сільськогосподарські тварини;
12) домашнє майно фізичних осіб;
13) кольорові й дорогоцінні метали;
14) медикаменти;
15) аудіо- і відеотехніка, ЕОМ і
оргтехніка;
16) скло, вироби з фаянсу й порцеляни;
17) овочі й фрукти;
18) швидкопсувні м'ясні, молочні, кондитерські
продукти харчування й інші вироби.
Для більшості із цих груп вантажів
характерні як загальні ризики загибелі (знищення), ушкодження або втрати
(пропаж), так і властиві тільки окремим або декільком групам.
Наприклад, практично для всіх видів вантажів
ризик крадіжки або грабежу є одним з найбільш імовірних.
Для продовольчих швидкопсувних вантажів
серйозну небезпеку складає псування товарів внаслідок зміни температурного
режиму зберігання під час перевезення, перевалки або неправильного упакування, навантаження,
що не виключає можливість ушкодження, а також використання невластивих
продуктам заходів.
Склу, виробам з фаянсу й порцеляни, відео-
і аудіотехніці, ЕОМ іоргтехніці найбільшою мірою небезпечні ушкодження
внаслідок ударів, падінь, незадовільного упакування й неправильного розміщення
й закріплення вантажу в транспортному засобі при навантаженні.
Певною мірою перелік ризиків, що враховують
у правилах (договорах) страхування вантажів, залежить від виду транспорту й
способу перевезення (насипом, навалом, на палубі судна або в його трюмі, у
контейнерах, у танкері й т.п.).
Основними страховими ризиками загибелі
(знищення), ушкодження або втрати вантажів при їх перевезенні, які включаються
в тому або іншому складі страховиками в правила страхування, є такі:
• пожежа, вибух;
• перекидання, падіння, у тому числі з
мосту, транспортного засобу з вантажем або схід вагонів з рейок при
перевезеннях вантажів коштами наземного транспорту;
• викид штормом судна з вантажем на берег
або його посадку на мілину з ушкодженням (або без ушкодження) корпуса судна й
погрозою загибелі без звільнення (викиду) частини вантажу;
• затоплення транспортного засобу з
вантажем;
• зіткнення транспортного засобу з вантажем
з іншим транспортним засобом з через останнього;
• випадковий, непередбачений наїзд
транспортного засобу з вантажем на нерухомий об'єкт;
• крадіжка, грабіж вантажу;
• протиправні дії третіх осіб, що призвели
до ушкодження або знищення вантажу;
• падіння вантажу із транспортного засобу,
змив вантажу з палуби судна;
• викрадення або пропажа транспортного
засобу з вантажем без звістки;
• випадкове ушкодження вантажу при
навантаженні, розвантаженні або падіння вантажу за борт водного судна;
• непередбачена, раптова зміна
температурного режиму зберігання вантажу при його перевезенні або перевалці;
• затока або підмочування вантажу забортною
водою;
• падіння літальних апаратів та їх уламків
на вантаж, транспортний засіб з вантажем;
• повінь, ураган, буря, смерч;
• землетрус, вулканічне виверження;
• обвали, зсуви, просідання грунту;
• невдалі зліт, посадка літального апарата
у зв'язку з раптовою відмовою двигуна (двигунів), навігаційних приладів, щасі,
інших бортових систем або через надзвичайно несприятливі метеоумови.
Не зізнаються звичайно страховими випадками
й не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі) або
втрати (псування) вантажів, що виникли внаслідок:
• наміру або грубої необережності
страхувальника (вигодоотримувача);
• протиправних дій страхувальника
(вигодоотримувача);
• незадовільним, не відповідним стандартам
упакування вантажу;
• недостачі вантажу при цілісності
упакування;
• витоку, втрати ваги або обсягу вантажу в
межах установлених норм природних втрат;
• неправильного (з порушенням технічних
вимог) розміщення й закріплення вантажу при його навантаженні;
• порушення перевізником правил перевезення
вантажів, керування транспортним засобом, допуску на транспортний засіб осіб,
що не має відносини до перевезення вантажу;
• процесів корозії, шумування, гниття,
самозаймання, руйнування, обумовлених внутрішніми властивостями застрахованого
вантажу;
• порушення перевізником строків доставки
вантажу в пункт призначення.
Якщо законом, правилами (договором)
страхування не передбачене інше, то не зізнаються страховим випадком і не
відшкодовуються страховиком збитки, що виникли в результаті:
впливу ядерного вибухуирадіації або
радіоактивного зараження; воєнних дій, а також маневрів та інших військових
заходів;
громадянської війни, народних хвилювань
усякого роду або страйків;
вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту
й/або знищення застрахованих вантажів щодо рішень органів державної влади.
Предметами страхування вантажів завжди є
конкретні матеріальні цінності (блага) із кількості поданих вище в
класифікаційних групах вантажів та інші цінності, передбачені правилами
страхування того або іншого страховика.
Об'єктами страхування є майнові інтереси
страхувальника (вигодоотримувача), пов'язані зі збереженням відновленням того
або іншого предмета страхування при настанні страхового випадку й з потребою в додатковому
джерелі коштів для цих цілей.
Суб'єктами страхування вантажів є
страхувальник, страховик, вигодоотримувач.
Страхувальник - юридична або дієздатна
фізична особа, що є відправником (продавцем) або одержувачем (покупцем)
вантажу, товару.
Залежно від схеми перевезенчя вантажу,
моменту переходу ризику його загибелі (знищення), ушкодження або втрати від
відправника (продавця) до одержувача (покупцеві), страхувати перевезений вантаж
повинен той або інший з них.
Якщо відправник вантажу й вантажоодержувач
- одна й та сама особа, то питання страхування вантажу вирішується ними.
Страховиком, як і при страхуванні
транспортних засобів, є страхова комерційна організація - юридична особа, що
має ліцензію на страхування вантажів, або суспільство взаємного страхування.
Вигодоотримувачем може бути юридична або
фізична особа, на користь якого укладений договір страхування вантажу і яка має
право одержати від страховика страхове відшкодування в межах страхової суми при
страховому випадку з вантажем.
Такою особою є одержувач, зазначений у
товарно-транспортних документах. Одержувачем може бути, як зазначено вище, і
безпосередньо сам покупець товару (він же відправник вантажу) або уповноважена
ними особа.
Наприклад, комерсант або його представник
(довірена особа) закупив в іншому регіоні продовольчі товари й відправив їх
морським транспортом, зазначивши товарно-транспортних документах як одержувач
вантажу самого себе.
3.3 Порядок висновку й основний зміст
договору страхування вантажів
Страховий захист вантажів, як і
транспортних засобів, здійснюється шляхом висновку договорів страхування.
Вантаж може бути застрахований на користь
особи (страхувальника або вигодоотримувача), що має заснований на законі,
іншому правовому акті або договорі інтерес щодо збереження цього вантажу. За
відсутності такого інтересу договір страхування вантажу є недійсним.
Договір страхування вантажу може укладатися
на підставі усної або письмової заяви страхувальника.
У страховій практиці договір страхування
вантажу укладається звичайно на підставі письмової заяви страхувальника про
страхування вантажу. Страхові організації пропонують страхувальникам для
заповнення типові форми таких заяв.
У заяві страхувальником повинні
зазначатися, як правило,такі відомості:
• повна й скорочена назва страхувальника,
адреса й телефон;
• точна назва вантажу (кожного з предметів
, що підлягає перевезенню), рід упакування, число місць, вага;
• номери перевізних документів (транспортні
накладні, квитанції або коносаменти);
• вид транспортного засобу: назва, марка, тип,
номер державної реєстрації (для водного судна - назва, рік будівлі, тоннаж,
приналежність);
• спосіб відправлення вантажу (у трюмі, на
палубі, навалом, насипом, наливом);
• пункти відправлення, призначення й
перевантаження вантажу;
• дата відправлення вантажу й доставки в
пункт призначення;
• дійсна вартість вантажу;
• страхова сума;
• вид страхової відповідальності
страховика, вибраний страхувальником.
Страховик має право зробити огляд вантажу,що
підлягає страхуванню, а за необхідності - призначити експертизу для оцінки його
дійсної вартості.
За рішенням страхової організації при
спільному огляді страхованого вантажу страховик і страхувальник роблять його
опис.
В описі зазначають дані, що характеризують
кожний вид вантажу. точну назву, тип, марку, номер (державної реєстрації,
заводський і/або інвентарний), кількість, ціну одиниці й загальну вартість, рік
випуску, номер техпаспорта — для технчних коштів, рід якість упакування, вагу,
обсяг, страхову суму та ін.
Для оцінки ймовірності настання страхового
випадку з вантажем і можливими збитками страховикові необхідна й інша
інформація.
Зокрема, башто видів вантажів вимагають
особливих умов перевезення для їх збереження враховуючи специфічні властивості
вантажу (овочі, фрукти, швидкопсувні продукти харчування, тендітні, ламкі
вироби, а також вантажі, які зазнають природного збитку).
Страхувальник зобов'язаний повідомити
страховикові всі відомі страхувальникові обставини, що мають істотне значення
для визначення ступеня ризику загибелі (знищення) або ушкодження, втрати
вантажу .
Якщо після укладання договору страхування
вантажу буде встановлено, що страхувальником дані страховикові свідомо
неправдиві відомість про обставини, що визначають імовірність настання
страхового випадку з вантажем і можливі збитки, то страховик має право зажадати
визнання договору страхування недійсним.
Для укладання договору страхування вантажу
між страхувальником і страховиком повинне бути досягнуто згоди за істотними
умовами договору, тобто про вантаж, що підлягає страхуванню; страхових ризиках
(страхових випадках), що покривають страхуванням; розмірі страхової суми;
терміну дії договору страхування; страхової премії, що сплачує страхувальник.
У досягненні такої угоди реалізуються права
та обов'язки сторін при укладанні договору страхування вантажу, які
визначаються правовими нормами страхового й загальногромадянського
законодавства. Цими самими нормами передбачається й відповідальність учасників
угоди за неправомірні дії при укладанні договору страхування.
Головним обов'язком страховика при
укладанні договору страхування вантажу є роз'яснення страхувальникові окремих
положень правил (договору) страхування, які йому після ознайомлення з ними
залишилися в якихось положеннях незрозумілими або допускають неоднозначне
тлумачення.
Істотні умови страхування вантажу в
договорі визначають основний його зміст і головні обов'язки сторін.
Так, страховик за договором страхування
вантажу зобов'язується при настанні передбаченого договором події (страхового
випадку) відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) завдані внаслідок
цієї події збитки в межах страхової суми. Страхувальник же зобов'язується
сплатити за страхування страховикові встановлену договором страхову премію в
передбачений термін одноразово або на виплату.
Договір страхування вантажу, як і будь-який
інший договір страхування, набуває чинності в момент сплати страхової премії
або першого ЇЇ внеску, якщо договором не передбачене інше.
Зокрема, за згодою сторін договору
страхування вантажу може бути передбачена дія страхування (страховий захист) не
з моменту сплати страхової премії (внеску), а пізніше - з певного етапу
перевізного процесу.
3.4 Обсяг страхової відповідальності
страховика, страхова сума і термін дії договору страхування вантажу
У страхуванні вантажів застосовуються
вироблені світовою страховою практикою види обсягів відповідальності
страховика, що включають у договори страхування вантажів і орієнтовані на певні
наслідки страхових подій, що є проявом окремих, декількох або всіх передбачених
правилами страхування ризиків.
У правилах страхування вантажів страховики
передбачають звичайно такі види своєї відповідальності:
1 Страхування «з відповідальністю за всі
ризики» - передбачає відшкодування страховиком збитків від ушкодження, загибелі
(знищення) або втрати вантажу , що виникли як наслідок будь-яких страхових
випадків (ризиків) з їхнього повного переліку в правилах страхування вантажів.
2 Страхування «з відповідальністю за
приватну аварію» -зобов'язує страховика відшкодувати збитки від ушкодження,
загибелі (знищення),або втрати вантажу (з обліком застрахованих транспортних
витрат), що виникли як наслідок тих або інших певних договором страхових
випадків (ризиків), які представляють частину загального їх переліку із правил
страхування вантажів.
3 Страхування «без відповідальності за
ушкодження, крім випадків катастрофи» - передбачає відшкодування страховиком
збитків від загибелі (знищення) або втрати вантажу , що виникли як наслідок
обмеженого, як і при страхуванні «з відповідальністю за приватну аварію»,
складу страхових випадків (ризиків).
Збитки від ушкодження вантажу внаслідок цих
страхових випадків не відшкодовуються при цьому виді відповідальності
страховиком.
Але збитки від ушкодження вантажу в
результаті події, визнаного катастрофою, страховик -зобов'язується при даному виді
відповідальності відшкодувати.
Відшкодування збитків за видами
відповідальності при страхуванні вантажів провадиться в межах їх страхових сум
за відповідними договорами страхування.
Крім цього, страховик зобов'язаний
відшкодувати витрати страхувальника щодо зменшення збитків, зроблені ним
відповідно до вказівок страховика або самостійно, при настанні страхового
випадку, навіть і в тому випадку, коли вжиті заходи виявилися безуспішними.
Розмір відшкодування таких витрат
пропорційний відношенню страхової суми до страхової вартості вантажу незалежно
від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може
перевищити страхову суму.
Узагальнена оцінка обсягу страхової
відповідальності страховика за договором страхування вантажу здійснюється за
загальною величиною страхової суми всіх видів застрахованих вантажів.
Страхова сума встановлюється за згодою
сторін договору й не повинна перевищувати дійсну вартість вантажу на момент
укладання договору страхування.
Вартість самого вантажу в пункті відправлення
в момент страхування береться звичайно фактична, з урахуванням зношування, якщо
він с, і в принципі властивий даному виду вантажу (машини, устаткування,
прилади, обчислювальна техніка, автомобілі та ін.).
Не враховується зношування як таке таких товарах,
як паливо, будівельні матеріали, кольорові й дорогоцінні метали, твори
мистецтва (живопису, скульптури та ін.), продовольчі й деякі інші вантажі.
У договорі страхування вантажу сторони
можуть передбачити погоджений розмір франшизи (умовної або безумовної) у
відсотках від страхової суми або в абсолютній грошовій величині.
З метою забезпечення фінансової
стабільності й гарантованого виконання зобов' язань страховиком щодо виплати
страхувальникові страхового . відшкодування при страхуванні вантажів від
страхових випадків з більшими обсягами відповідальності застосовуються
зістрахування або перестрахування ризиків.
Термін дії договору страхування вантажів
установлюється за згодою страхувальника й страховика.
Договір страхування вантажів може
укладатися на разове перевезення, на кілька перевезень протягом певного періоду
часу, а також' генеральний договір (генеральний страховий поліс), що укладає
звичайно на рік за будь-якою схемою перевезення, включаючи «самовивіз».
Систематичне страхування різних партій
однорідних вантажів на подібних умовах може здійснюватися на підставі одного
договору страхування -генерального страхового полісу.
У генеральному полісі звичайно зазначають
види вантажів; маршрути перевезення; вид транспорту; перелік страхових ризиків,
від яких проводиться страхування; планований обсяг річного вантажообігу;
орієнтовні строки відправлення партій вантажу; максимальна (гранична) страхова
сума перевезеного вантажу одним транспортним засобом; тарифна ставка й порядок
сплати страхової премії.
У генеральному страховому полісі
передбачається обов'язок страхувальника представляти страховикові за кожною
партією вантажу необхідні відомості у встановлений строк.
На вимогу страхувальника страховик
зобов'язаний видавати страхові поліси за окремими партіями вантажів,
перевезених відповідно до генерального полісу. У випадку невідповідності змісту
страхового полісу за окремими партіями вантажу генеральному страховому полісу
перевага при дозволі спірних питань віддається страховому полісу.
3.5 Страхова премія й страхові тарифи
Страхова премія являє собою плату за
страхування перевезеного вантажу, що сплачує страхувальник страховикові в
порядку й у строки, установлені договором страхування вантажів (включаючи
транспортні витрати, фрахт). Розмір страхової премії визначається, як і в інших
видах страхування, множенням страхового тарифу (брутто-ставки) на страхову
суму.
Якщо договором страхування встановлена
безумовна (умовна) франшиза, то при розрахунку страхової премії зі страхової
суми віднімається величина франшизи.
У випадку перевезення й страхування
різнорідних видів вантажів з характерними для них різними ризиками й
відповідно, цю відрізняються рівнями, тарифних ставок розрахунок страхової
премії проводиться спочатку за окремими видами вантажів, потім визначається
загальний розмір страхової премії за договором страхування.
Постійним страхувальникам вантажів за умови
недопущення ними страхових випадків страховики надають знижки страхової премії,
що підлягають оплаті, за страхування вантажу за черговим договором до 20% від
страхової премії.
Страхова премія сплачується звичайно
одноразово -перерахуванням безготівкових коштів на розрахунковий рахунок
страховика або вноситься готівкою в його касу.
При страхуванні вантажів, періодично
перевозяться страхувальником протягом досить тривалого періоду, страхова премія
за згодою сторін може сплачуватися частинами. Однак перший внесок звичайно
встановлюється від 30 до 50% загальної страхової премії за договором
страхування вантажів. Строки сплати внесків за іншою сумою страхової премії
встановлюються в страховому полісі.
Тарифні ставки (брутто-ставки) деякими
страховими компаніями встановлюються з урахуванням умов міжнародної практики
страхування вантажів і найважливіших факторів, що впливають на ймовірність
настання страхових випадків з вантажем.
Зокрема, страхові тарифи розраховуються за
класифікаційними группами вантажів відповідно до видів відповідальності
страховика («з відповідальністю за всі ризики», «з відповідальністю за приватну
аварію», «без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи») і для
кожного виду транспорту у відповідному варіанті відповідальності.
Середні тарифні ставки змінюються в межах
від 0,5 до 0,75% від страхової суми партії вантажу й зростають за всіма типами
вантажів від виду відповідальності «без відповідальності за ушкодження, крім
випадків катастрофи» до виду «з відповідальністю за всі ризики».
При цьому в кожному виді відповідальності
тарифні ставки зростають від водного (повітряного) транспорту до залізничного й
далі до автомобільного транспорту.
При укладанні договору страхування вантажу
для обліку конкретного ступеня ризику настання страхового випадку до базових
тарифних ставок застосовуються підвищувальні або знижувальні коефіцієнти.
Так, наприклад, збільшення відстані
перевезення понад установлений середнього (наприклад, 1000-1200 км) підвищує
ризик настання страхового випадку. Тому страховики передбачають підвищувальні
коефіцієнти залежно від збільшення відстані звичайно в межах 1,1 - 1,5 разу.
При відстані перевезення вантажу менше 1000
км установлюються знижувальні коефіцієнти в межах 0,8 - 0,9.
Окремі страховики встановлюють єдині базові
тарифні ставки незалежно від виду вантажу за типами транспорту, але залежно від
величини страхової суми перевезеного вантажу.
Рівень базових тарифних ставок у цих
випадках звичайно вищий й змінюється у таких межах: для перевезень залізничним
транспортом 1 -2%, для автомобільного транспорту 2 - 4 %, для авіатранспорту
2,5 - 5 % від страхової суми перевезеного вантажу.
3.6 Порядок виплати страхового
відшкодування
Страхувальник (вигодоотримувач) при
настанні страхового випадку з вантажем, передбаченого договором його
страхування, зобов'язаний:
1) повідомити страховика (його
представника) про настання страхового випадку негайно або в строк і способом,
які зазначені в договорі страхування вантажу ;
2) прийняти розумні й доступні в
сформованих обставинах заходу щодо зменшення можливих збитків від страхового
випадку; при цьому страхувальник (його представник) повинен виконувати вказівки
страховика за такими мірами, якщо вони були дані їм при повідомленні його про
страховий випадок ;
3) повідомити про страховий випадок у
відповідні органи відповідно до їх компетенції;
4) скласти перелік ушкодженого або
загиблого (знищеного) або втраченого (викраденого) застрахованого вантажу;
5) зберегти ушкоджені вантажі, а також
залишки від практично знищених вантажів і забезпечити представникові
страховика, сюрвейера (аварійному комісарові, диспашеру) умови для огляду
вантажів, транспортного засобу, місця події, з'ясування обставин, причин
настання страхового випадку з вантажем, транспортним засобом і встановлення
збитку від нього;
6) одержати у відповідних компетентних
органах документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання
страхового випадку з вантажем, характеру й величини завданої шкоди для подання
їх страховикові.
Для одержання страхового відшкодування
страхувальник (вигодоотримувач) повинен подати страховикові заяву про страховий
випадок з вантажем і про вимогу до страховика щодо виплати страхового
відшкодування.
До заяви додаються: страховий поліс
(оригінал), документи компетентних органів, що підтверджують факт, обставини й
причини настання страхового випадку з вантажем і його наслідку (висновку, акти
огляду, уцінки, експертизи вантажу; строковий акт або аварійний сертифікат і
т.п.).
Крім того, документами ж підтверджується
право заявника на застрахований вантаж (транспортні накладні, вантажні
квитанції, рахунки-фактури, коносамент, договір купівлі -продажу).
Страхувальник зобов'язаний передати страховикові
всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком, що виплатив
страхове відшкодування щодо страхового випадку з вантажем, що перейшов до
нього, права вимоги страхувальника до винної особи, відповідальній за збитки.
Страховик, одержавши від страхувальника
повідомлення про страховий випадок з вантажем, перевіряє, чи є подія, що
відбулася, страховим випадком .
Якщо подію, що відбулася, визнано страховим
випадком, то страховик проводить такі дії:
дає за необхідності потрібні вказівки
страхувальникові (його представникові) про вживання заходів щодо запобігання
збільшення збитку від страхового випадку з вантажем ;
негайно або звичайно не пізніше 3 днів
після одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок з
вантажем забезпечує початок роботи зі складання страхового акта (аварійного
сертифіката) із залученням за необхідності незалежних експертів;
виплачує страхувальникові
(вигодоотримувачу) суму в розмірі встановленого страхового відшкодування
протягом передбаченого правилами (договором) страхування вантажу періоду
(звичайно 7-10 днів) готівкою або безготівковим перерахуванням грошей на
рахунок заявника.
Виплата страхового відшкодування може бути,
відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами, пов'язаними зі страховим
випадком з вантажем, пред'явлений однією зі сторін до іншої сторони або до
винної третьої особи, включаючи перевізника, позов про відшкодування збитків
або порушена кримінальна справа.
Розмір страхового відшкодування,
виплачуваного страхувальникові (вигодоотримувачу), залежить від розміру збитку,
завданого страховим випадком вантажу, страхової суми, на яку вантаж був
застрахований, і її співвідношення зі страховою вартістю вантажу, а також від
виду відповідальності страховика за договором страхування.
Загальний розмір страхового відшкодування (
В) для всіх видів відповідальності страховика визначається за такою формулою:
де В - завданий застрахованому вантажу
збиток у результаті страхового випадку при даному виді відповідальності
страховика за договором страхування вантажу;
Ф —сума безумовної франшизи, установленої
договором страхування вантажу;
Р — витрати страхувальника
(вигодоотримувача)щодо зменшення збитків при настанні страхового випадку з
вантажем, зроблені за вказівкою страховика або через необхідність;
S —страхова сума застрахованого вантажу;
Со — загальна страхова вартість вантажу (з
урахуванням транспортних витрат, фрахту) у день страхування й у місці його
знаходження.
Розмір збитку визначається залежно від
наслідків страхового випадку для застрахованого вантажу.
При фактичній загибелі (знищенні),
розкраданні (втраті) вантажу розмір збитку (збитків) дорівнює страхової
вартості цього вантажу.
Якщо страхова сума застрахованого вантажу
встановлена в договор страхування рівної його страхової вартості, то збиток
відшкодовується страховиком у повному розмірі.
За наявності франшизи(безумовної) розмір
відшкодування збитку зменшується на її величину.
При ушкодженні вантажу внаслідок страхового
випадку збиток може встановлюватися шляхом:
1) визначення різниці між колишньою (за
рахунком -фактурою; транспортними документами) і зниженою в ціні вартістю
вантажу (об'єкта майна), якщо його можливо використати без ремонту
(відновлення);
2) розрахунку різниці між вартістю ремонту
ушкодженого вантажу й залишками його частин, деталей, придатних для
експлуатації (використання) або реалізації.
Страховик має право відмовити у виплаті
страхувальникові страхового відшкодування збитків, що виникли внаслідок подій і
їх наслідків, які не вважаються страховими випадками.
Крім того, страховик може відмовити
страхувальникові у виплаті страхового відшкодування (частково або повністю) у
випадках, якщо:
• страхувальник (вигодоотримувач) не
повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в
строк і способом, зазначеним і в договорі страхування вантажів ;
• страхувальник (його представник) навмисне
не прийняв розумних і доступних у сформованих обставинах мір з метою зменшення
збитків при настанні страхового випадку з вантажем ;
• про страховий випадок страхувальник (його
представник) не повідомив у відповідні органи відповідно до їх компетенції або
факт страхового випадку не підтвердився їх розслідуванням;
• страхувальником (його представником) не
були пред'явлені страховикові (його представникові), експертові потерпілий від
страхового випадку вантаж, а також залишки від вантажу, які об'єктивно могли
бути;
• страхувальник (вигодоотримувач) навмисне
ввів страховика в оману щодо підстави й інтересу в збереженні вантажу при
укладанні договору страхування, що було встановлено при розслідуванні
страхового випадку;
• страхувальник (вигодоотримувач) увів
страховика в оману щодо особливостей вантажу й обставин його перевезення, що
мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку;
• страховий випадок з вантажем відбувся при
відхиленні від обумовленого договором маршруту перевезення або пунктів
перевантаження (перевалки) без повідомлення про це відхилення страховика;
• страхувальник (вигодоотримувач) одержав
повне відшкодування нанесеного застрахованому вантажу збитку від імені,
відповідального за збитки;
• страхувальник (вигодоотримувач) не передав
страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком, що
виплатив страхове відшкодування, що перейшло до нього право вимоги (у сумі
виплаченого відшкодування) до винної особи, відповідальній за збитки, внаслідок
чого реалізація цього права стала неможливою або страхувальник (вигодоотримувач)
відмовився від свого права вимоги.
| ! |
Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов. |
| ! | План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом. |
| ! | Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач. |
| ! | Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты. |
| ! | Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ. |
| → | Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре. |