Видільна система

Реферат з біології

Утворені в процесі обміну речовин кінцеві продукти розпаду, що є отруйними для організму, видаляються з нього через нирки, потові залози, легені, кишечник.

Основна роль в їх виділенні належить спеціалізова­ним органам виділення — ниркам, які виводять з організ­му 75% різних речовин: сечовину, сечову кислоту, надли­шок води й солей, чужорідні речовини, що потрапили в кров (ліки та ін.). У результаті роботи нирок кров очищу­ється й зберігає свій постійний склад і фізико-хімічні властивості.

Нирки — парні органи, розташовані в черевній поро­жнині з обох боків хребта. Права нирка лежить дещо ни­жче лівої. Вони мають бобоподібну форму, увігнутий край їх звернений до хребта й має виїмку — ворота нирок, де проходять кровоносні й лімфатичні судини, нерви й се­човід (мал. 160). Нирки вкриті капсулою зі сполучної тка­нини. На розрізі нирки виділяють два шари: темно-чер­воний зовнішній — кірковий, — в якому розташовані нир­кові тільця, і більш світлий внутрішній — мозковий, в яко­му проходять ниркові канальці. Канальці утворюють пі­раміди, поділені прошарками кіркової речовини. У звивистий каналець. Стінки його утворені з одного шару епітеліальних клітин. Зробивши декілька вигинів і утво­ривши петлю, каналець впадає в одну з трубочок, що про­ходять усередині піраміди. Довжина одного нефрону 35— 50 мл. У кожній нирці їх налічується близько 1 млн. Зага­льна довжина всіх канальців 70— 100 км, а їх поверхня ста­новить 6 м2.

Нирки мають велику кількість кровоносних судин. Дрібні гілочки ниркової артерії (приносні суди­ни) входять у капсулу й утворюють клубочок артеріаль­них капілярів. З кожного клубочка виходять артеріальні судини меншого діаметру (у порівнянні з тими, що при­ходять). Кожний з них розгалужується й утворює капі­лярну сітку навколо канальців. З капілярів цієї сітки фо­рмуються ниркові вени, що впадають у нижню порожни­сту вену.

Таким чином, кровоносні судини, що розгалужують­ся в нирках, утворюють капіляри двічі: спочатку клубоч­ки, які лежать у капсулах, а потім — сітки, що оплітають петлі ниркових канальців. Це має дуже важливе значен­ня при утворенні сечі.

Через нирки, що становлять 1/200 маси нашого тіла, за 1 хвилину протікає 1200 мл крові, тобто близько 1/4 загальної її кількості, яка надходить із серця в кровонос­ну систему за цей час. Уся кров організму людини (бли­зько 5 л) проходить через нирки кожні 4—5 хвилин, а за добу більше 300 разів.

Таким інтенсивним кровопостачанням нирок, що перевищує в багато разів кровопостачання інших органів, забезпечуються умови для очищення крові від речовин, які безперервно надходять до неї з клітин і підлягають ви­даленню з організму разом із сечею.

За рахунок значної різниці тиску в клубочках (бли­зько 70 мм рт. ст.) і в порожнині капсули (близько 30 мм рт. ст.) відбувається фільтрація рідкої частини крові з усі­ма розчиненими речовинами, за винятком великих моле­кул білка й формених елементів крові, які не можуть прой­ти через стінки капілярів і мембрану капсули. Аналіз цьо­го фільтрату — первинної сечі — виявив, що за складом речовин і за їх концентрацією вона є безбілковою плаз­мою крові й містить мінеральні солі, глюкозу, гормони, вітаміни, амінокислоти та інші сполуки, необхідні орга­нізму, поряд із продуктами розпаду, що підлягають вида­ленню.

У нирках після фільтрації епітеліальними клітина­ми канальців здійснюється процес зворотного всмокту­вання, при якому в кров повертаються необхідні організ­му речовини, тобто очищена, «ідеальна» плазма. Надли­шки речовин (наприклад, глюкози, якщо її вміст у крові перебільшує 150 мг.) і непотрібні організму продукти обміну видаляються назовні в невеликому об'ємі вто­ринної (кінцевої) сечі. На добу через нирки проходить до 1 500—1 700 л крові й утворюється 150—170 л первинної сечі. З організму ж виводиться всього лише близько 1 — 1,5 л вторинної, або кінцевої, сечі. У ній знач­но збільшується концентрація сечовини (майже в 60— 70 разів). Жовтий колір сечі залежить від пігменту уро­біліну.

Нирки дуже чутливі до надмірно гострої їжі, яка мі­стить багато пряностей, і особливо до алкоголю, що ви­кликає подразнення нефронів, а це призводить до тяжко­го розладу їх функцій. Руйнують нирковий епітелій де­які отрути, які можуть потрапити в організм при небез­печному поводженні з ними й порушенні правил збері­гання отруйних речовин. Порушення функцій нирок-при-зводить до отруєння організму отруйними продуктами обміну речовин, яке може закінчитися смертю.

Найбільш розповсюджене захворювання нирок — нефрит (запалення різних елементів нирки).

Пієлонефрит — інфекційне запалення сечовивідних протоків.

Цистит — запалення оболонки сечового міхура.

Уретрит — запалення сечоводу, яке викликається бактеріями (стрептококами, кишковою паличкою).

Порушення обміну речовин в організмі може бути причиною відкладання солей і утворення в нирках і сечо­вивідних шляхах каменів. Щоб попередити ці захворю­вання, необхідно дотримуватись правил гігієни.