Поетична та пісенна творчість України на шляху становлення державності і незалежності

Мета: показати роль поезії та пісні в боротьбі за утвердження волі та незалежності України, виховувати в учнів любов до рідного краю, мови, поезії, пісні, розвивати в учнів усне мислення, творчу ініціативу.

План уроку:

Роль поезії та пісні у боротьбі за волю і незалежність України.

Пісня – душа українського народу, невичерпна скарбниця України.

Обладнання уроку: виставка художньої та пісенної літератури місцевих авторів, поетів України.

Хід уроку:

Викладач: Щасливий той народ, що має змогу знати історію свого краю, але двічі щасливий той народ, який після тривалого небуття врешті відкриває своє минуле. Бо наша українська історія – це незбагненний шлях руїни і світового феномену, національного визиску та культурних злетів.

Кожен народ, нація мають право на своє самовизначення. Мову, цілісність території, сповідування віри, дотримання традицій і звичаїв.

Наш святий обов’язок зберегти те, що нам передали наші предки і передати нашим нащадкам скарбницю поезії та пісень з метою збереження рідної мови, нації, своєї Батьківщини.

Учень читає вірш.

Відлітають високі літа

В далину від Гуцульської гражди

І пшениця твоя золота

У негоду мені світить завжди.

І яку я не вибрав би путь

І яка б не пробила година –

Всі дороги до тебе ведуть:

Ти на світі у мене єдина.

Через гори, за ріки, моря

Усміхається вечір погідно.

І встає Кобзарева зоря

Над тобою, моя Україно.

Викладач: Важкий і тернистий шлях пройшла Україна, гірка доля впала на плечі українського народу.

Протягом багатьох століть нашу землю терзали татари і монголи, шведи і німці, австро-угорські та польські війська, червона російська чума. Але український народ знаходив у собі сили і знову вставав з колін, все робив для того, що звучала солов’їна українська мова, задушевна пісня, була воля і незалежність.

Сьогодні ми торкнемось окремих історичних фактів і дат, які донедавна замовчувались радянським режимом, комуністичною цілеспрямованою ідеологією.

Події першої світової війни сприяли створенню легіону Українських Січових Стрільців. Перше українське військове формування усвідомлюючи непримиренну ворожість російського царизму до суверенності України, а також деяку толерантність Австро-Угорщини до української автономії виступили у першій світовій війні на стороні Австрії.

Звучить пісня “Гей, там на горі Січ іде”,

Гей, там на горі Січ іде

Гей, малиновий стяг несе

Гей малиновий, наше славне товариство,

Гей маширує, раз, два, три!

Гей, дай нам силу й відвагу

Гей Україні на славу...

Гей, малиновий, наше славне товариство,

Гей, маширує раз, два, три.

Викладач: Невмирущою славою вкрили себе січові стрільці у боях за міста Стрий, Борислав, Дрогобич, при звільнені Галичини влітку 1915 р. Незважаючи на важкі умови січові стрільці мужньо переносили всі труднощі армійського життя. Багато матерів не дочекались додому своїх синів.

Ой там при долині,

Гарматами зритій,

Лежить не віднині

Січовик убитий.

Не заплаче мати

Та над головою,

Не посадить квіти

На могилу твою.

Не викує, брата,

Літ твоїх зозуля,

Закує з гармати

Ворожая куля.

Одні рано-вранці

Вітри заголосять

Вовки-сіроманці

Кістки порозносять.

І кров при долині

Накриє мурава

Та слава не згине

Стрілецькая слава.

Викладач: Однак подальші воєнні стали драматичними для січових стрільців. Вони зазнали значних втрат, більша частина попала в полон.

В листопаді 1918 р. 1200 стрільців очолених Вітовським підняли у м. Львові повстання проти австрійців і проголосили ЗУНР.

Багато українських хлопців і дівчат загинуло за Україну.

Учень читає вірш: “Коли ви вмирали”.

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали.

Ніхто не заплакав за вами.

Лиш в чистому полі ревіли гармати

І зорі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темну могилу

Від крові земля почорніла

Під хмарами круки стадами літали

І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести полились

Калина нагнулась додолу

Спіть, орли-соколи, стрільці січовії

Гармати розбудять вас знову.

Викладач: Боротьба українських січових стрільців не була марною. У ній загартовувалися і мужніли нові покоління незламних борців за волю України.

Захопивши Галичину поляки перетворили наш край в об’єкт колоніального грабунку, джерело дешевої робочої сили. Селяни змушені були покидати край і податись на заробітки за океан.

Туга, ностальгія за Батьківщиною, за своїм краєм, домівкою, рідними і по сьогоднішній день бринить сумною струною в серцях української діаспори, яка знаходиться далеко за межами рідної неньки України.

Слова і музика Степана Ткачука, Коломийського самодіяльного композитора, заслуженого діяча мистецтв України.

Повези мене батьку на Україну,

Хай весною почую спів солов’я,

Повези мене батьку на свою Батьківщину,

Де зелені Карпати, домівка твоя.

Повези мене батьку на Україну,

Щоби літом побачить пшеничні поля,

Повези мене батьку на свою батьківщину,

Де зелені Карпати, домівка твоя.

Повези мене батьку на Україну,

Восени хай нап’юся води з джерела,

Повези мене батьку на свою Батьківщину,

Де багряні Карпати, домівка твоя.

Повези мене батьку на Україну,

Як килимом білим вкрита земля,

Повези мене батьку на свою Батьківщину,

Де білі Карпати, домівка твоя.

Повези мене батьку....

Викладач: Нові випробування впали на долю нашого народу з приходом “старшого брата” у вересні 1939 року. Саме з цього часу до липня 1991 року наш край знаходився в складі Радянської України.

З приходом більшовиків на землі колишньої Станіславської області всі прояви українського національного питання завмерли. Діяла лише ОУН та й то в підпіллі.

На початку липня 1941 р. територія нашої області була окупована. Україна як і наша область опинилася між молотом і ковадлом, тобто, між Берліном і Москвою.

Осередком збройного опору спершу стали Волинь і Полісся. На цих територіях були найбільш сприятливі умови для ведення партизанської боротьби. 14 жовтня 1942 року було видано наказ проводу ОУН про формування військових відділів Української Повстанської Армії.

Звучить пісня “Ой у лісі на полянці”.

Ой у лісі на полянці

Стояли повстанці

Посходились до потічка

Вмивалися вранці.

Декотрі ся повмивали

Декотрі лиш встали

Більшовицького навалу

Ся не сподівали.

Упав орел, упав орел,

Упав соловейко

Крикнув слава Україні

Будь здорова ненько.

Будь здорова, чорноброва,

І ти рідна нене,

А ти славна Україно,

Не забудь за мене.

Викладач: Цікавою сторінкою діяльності УПА було єднання для спільної боротьби проти фашистів і більшовиків. Воїни УПА проявляли героїзм, мужність, волю до перемоги за побудову незалежної самостійної України. Та не судилося їм це зробити. Більшовицький тоталітарний режим виявився сильнішим.

Моя Україно, як сонечко красна,

Колись так могутня, а нині нещасна.

Докіль карать буде тебе лиха доля?

Докіль глузуватиме чорна недоля?

Колись твоя сила лунала за зір,

А потім синів твоїм гнали в Сибір,

Сльозами та кров’ю стелився їм шлях,

А рідну Вкраїну посів лютий жах.

За тебе доньки й сини підуть у бій,

І Неньку заступлять, як пчіл густий рій,

І стануть панами у рідній землі,

І щастя зазнають в великій сім’ї.

Викладач: Післявоєнний період у 1945-1954 рр. знову супроводжується подоланням великих труднощів.

Початок 60-х років був періодом так званої “хрущовської відлиги” яка тривала недовго, бо знову на Україну прийшли часи коли почався погром культури, активно йшла русифікація України, що повинна була зупинити процес розбудови української нації.

ІІ. Пісня – душа українського народу, невичерпна скарбниця України.

Викладач: Україна і пісня, пісня і Україна – це два слова, які нерозривно зв’язані між собою, як два крила. Як не може бути польоту без крил у птиці, так само не можна собі уявити Україну без пісні.

За даними міжнародної організації ЮНЕСКО Україна має в своїй пісенній скарбниці понад 600 тис. українських народних пісень, підкреслюю народних, тобто, слова і мелодію склав народ. Жодна держава світу не може похвалитися такою скарбницею. У важкі для України часи, у період тиску Комуністичного режиму наші поети, композитори оспівували свій нард, землю і мелодії пісень глибоко западали в душу нашого народу.

Викладач української мови і літератури:

Андрій Малишко – поет-лірик від Бога.

Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання. Постать Андрія Малишка не блякне, вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу. Андрій Малишко захоплюється пісенністю своєї лірики, а тому кожен рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Дитинство поета було важким, хоча й благополучним. Народився поет 14 листопада 1912 р. Він з дитинства найперш виніс незрадливу любов до рідної землі, та матері, до рідної пісні. Перші друковані вірші студента А.Малинка побачили світ на сторінках журналу “Молодий більшовик”. З-під пера А.Малишка вилилась пристрасна, пекуча й ніжна пісня любові до Вітчизни – “Україно моя”.

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весни.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небі росла.

З роками голос А.Малишка міцнів, наливався силою. Поет починає пильніше придивлятися до життя, глибше сягати в сутність складних вічних проблем, бачить загальнолюдське.

Любив Малишко рідну мову, рідне слово і пісню над усе. Він наголошував, що без мови все мертве. Без мови немає життя. Більшість творів його інтимна лірика – це пісні, покладені на лірику. Багато Малишкових пісень стали воістину народними в найповнішому розумінні цього слова і насамперед це – “Пісня про рушник”, яку народ усе-таки називає по-своєму, пісня “Рідна мати моя...”.

Звучить “Пісня про рушник”.

Викладач: Це гідний пам’ятник матері вкраїнській, який вдячний син звів на віки вічні. Ця пісня глибоко національна. Її не можна перекласти іншою мовою, бо образність її тримається на вишиваному українському рушникові, з яким у нас пов’язано все – від народження до останнього шляху.

У більшості пісень Малишка – роздуми над людською долею, оспівування найсвітлішого почуття кохання, живе краса природи, краса людини праці.

Плідною виявилася праця композитора Олександра Білаша з нашим земляком – поетом Дмитром Павличком.

Справедливо говорять, що біографія поета – в його віршах. З поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж з підручників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета.

Народився Дмитро Васильович Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів на Івано-Франківщині в селянській сім’ї. В одному з ранніх віршів “Дві ялинки” йдеться про те, як у передноворічний вечір хлопчик продає ялинку, бо ж “Треба купить бараболі матері хворій своїй”. З цих та інших віршів постає узагальнена картина гіркої долі гуцульської бідноти, безнадії, горя.

Павличко завжди в шуканнях, він черпає з багатющої спадщини попередників – особливо І.Я. Франка, М.Рильського, з котрим його єднає громадянське звучання поезії, прагнення пронести свої ідеали крізь шкаралупу дрібно буденного, вимушеного, філософська заглибленість у сутність вічних, загальнолюдських проблем.

Подорожі по світу (Куба, Канада, Америка), ряд інших країн, глибоке ознайомлення зі світовою літературою не тільки розширили його уявлення про світ, а й наблизили до нього поезію Заходу і Сходу, збагатили художню палітру. Так, він блискуче оволодів такою складною віршованою формою, як сонет, зробив чималий внесок у його цікавий різновид – білий сонет, відродив у сучасній поезії жанр притчі.

Вшановується постать вірного сина України, якому судилося пройти тернистим шляхом:

Йому призначено й далі йти,

Через усі весілля наші й тризни,

Через любов нашої мети....

...В майбутнє сонце нашої Вітчизни.

Яскравою сторінкою увійшла в творчість українського народу пісня “Два кольори” на слова Д.Павличка і музику О.Білаша.

Викладач: Особливо хочеться сказати про творчість українського композитор Олександра Білаша, пісні якого стали великим надбанням для України. Зокрема пісні “Ясени”, “Прилетіла ластівка”. “Сніг на зеленому листі” і багато інших. Це пісні про людську вірність, чисте земне кохання.

Звучить пісня до кінофільму “Роман і Франческа” – “Впали роси на покоси”.

Викладач: Сьогодні не можна не згадувати про співпрацю наших івано-франківських земляків: поета Степана Пушика і самодіяльного композитора Богдана Юрківа.

Звучить пісня “Любисток”.

Наші поети, композитори постійно оспівують рідний Карпатський край, вірну любов до своєї землі, працю наших людей.

Багата талантами і наша коломийська земля. В нашому місті плідно працюють такі композитори як Степан Ткачук, Карл Венгриновський, Василь Григорчук, Євген Бондаренко.

Сьогодні на уроці ми лише в деякій мірі намагалися збагнути те, що так нам дороге для нашої душі, нашого серця. Так будьмо вірні своїм традиціям, звичаям, любімо свій народ, свою стражденну Україну. Хочеться закінчити словами Йосифа Сліпого:

“Пам’ятайте, що народ який не знає або загубив свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає із землі”.

Звучить після “Ой у лузі червона калина”.