Управління комунікаціями на промисловому підприємстві.

Управління комунікаціями на промисловому підприємстві. Зміст Вступ Розділ I Теоретична частина 1.Економічна сутність та зміст процесу управління комунікаціями на промисловому підприємстві. 2.Особливості проектування між особових і організаційних комунікацій. Розділ II Аналітична частина 1.Загальна частина підприємства АТВТ Нетішенхарчопром . 2.Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.

3.Детальний аналіз основних показників. Розділ III Рекомендації щодо підвищення ефективності комунікацій на промислового підприємства. Висновок Література Вступ Для того, щоб ефективно виконувати свої обов язки, менеджер має спланувати роботу об єкта управління, організувати її, розподіливши завдання між безпосередніми виконавцями і забезпечивши їх необхідними ресурсами, зацікавити працівників у якісному виконанні дорученої роботи,

проконтролювати результати, яких вони досягли і, за необхідності, внести ті чи інші корективи у їх дії. Цю роботу неможливо здійснити, якщо не скласти ясну і чітку картину щодо стану керованого об єкта і середовища його існування, що можливо лише при наявності відповідної інформації. Отже, основою процесу управління є інформація.

Вона перетворилась сьогодні у найважливіший ресурс, який дає змогу організаціям забезпечувати свій розвиток, зміцнювати свої стратегічні позиції. В умовах значного розподілу праці без своєчасного надходження інформації неможлива спільна робота. Без неї не можна сформулювати цілі, оцінити ситуацію, визначити проблеми, підготувати і прийняти рішення і проконтролювати його виконання. Лише вона дозволяє менеджерам належним чином здійснювати управлінські функції.

Серед переліку робіт, які щодня виконує менеджер, робота з інформацією займає 50-90 . Це і опрацювання документів, і заплановані та незаплановані зустрічі, і телефонні розмови, і участь у нарадах та засіданнях тощо. Вся ці дії пов язані з комунікаціями. Комунікація - це процес передавання інформації від однієї особи до

іншої інших . Комунікаціями спілкуванням пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації. Проте комунікація не обмежується простим передаванням інформації. Вона має здійснюватися таким чином, щоб надіслана інформація впливала на поведінку того, кому вона адресована, мотивувала його до певних дій.

А це можливо у тому випадку, коли обидві сторони впевнені у тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Для цього інформація має бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною прямо чи опосередковано стосуватися об єкта управління . Вимоги до інформації неоднакові на різних стадіях процесу управління.

Так, при постановці цілей значення має обсяг інформації, наукова і технічна її новизна, повнота. При оцінці ситуації - структура інформації, що дає можливість використати системний підхід для аналізу ситуації. При розробці управлінських рішень - її своєчасність, повнота, можливість автоматизованої обробки тощо. Менеджери, як звичайно, більше половини свого часу витрачають на певний вид комунікацій.

Комунікації завжди стосуються двох або більше людей, тому тут інші поведінкові процеси, такі як мотивація, лідерство, групова діяльність є суттєвими. Менеджери, якщо вони хочуть бути справжніми лідерами, повинні добре освоїти комунікації. Менеджери по всьому світу погоджуються, цю комунікації є одним із найважливіших їхніх завдань. Для них важливо передати своє бачення

і цілі організації іншим. А для інших важливо спілкуватися з менеджерами, щоб ліпше зрозуміти, що відбувається у їхньому середовищі, і яким чином їм та їхнім організаціям стати продуктивнішими. Метою цієї роботи є аналіз комунікацій у контексті праці менеджера. Розглянуто також форми між особових, групових та організаційних комунікацій схарактеризовано електронні засоби комунікацій, неформальні методи комунікацій, а також описано методи ефективного менеджменту організаційних

комунікацій. I . Теоретична частина 1. Економічна сутність та зміст процесу управління комунікаціями на промисловому підприємстві. Комунікація є смисловим аспектом соціальної взаємодії, однією із найбільших загальних характеристик будь-якої діяльності, включаючи управлінську. Вона являє собою нову форму політичної, наукової, організаційної і технічної сили в суспільстві, за допомогою якої організація включається у зовнішнє середовище, здійснюється

обмін думками або інформацією для забезпечення взаєморозуміння. Вона має досить широке тлумачення. Комунікацію можна визначити як форму зв язку, як один із проявів інформаційного обміну або обміну інформацією між живими істотами у процесі їх безпосереднього спілкування за допомогою технічних засобів. Комунікації - це все проникаючий і складний процес, який включає людей, що розмовляють під час особистого

спілкування або в групах, на зборах, ведуть розмову по телефону чи читають і складають службові записки, листи і звіти. Таким чином, комунікація розглядається як спілкування за допомогою слів, букв, символів, жестів і як спосіб, за допомогою якого висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взаємоприйняття поглядів і ін. Дослідження показують, що керівник 50-90 усього часу витрачає на комунікації.

Це здається дуже багато, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівник займається цим постійно, щоб реалізувати свої ролі у між особистих відносинах, інформаційному обміні в процесах прийняття рішень, в плануванні, організації, мотивації і контролі. Саме тому, що обмін інформацією входить в усі види управлінської діяльності, комунікацію називають зв язуючим процесом, який пов язує частини організації в

єдине ціле. Тому якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру. Соціологічні опитування показали, що 73 американських, 63 англійських, 85 японських керівників вважають комунікації перешкодою на шляху досягнення ефективності їх організацій. Стверджується, що ефективно працюючі керівники - це ті, хто досяг успіхів у налагодженні

комунікацій і саме є комунікативними. Комунікабельність комунікативність - це схильність, здатність до комунікацій встановлення контактів і зв язків, досягнення взаєморозуміння. Теорія комунікації - комплексна галузь знань. Її розробкою займаються спеціалісти в галузі психології, мовознавства, математичної логіки, електроніки та інших наук. Вчені досліджують види інформації і способи

її передачі з точки зору впливу на поведінку окремих осіб і колективів. За теорією комунікації, їх бажана поведінка досягається тільки через розуміння і узгодження із прийнятою інформацією. Щоб здійснювати комунікацію ефективно, тобто передавати якісь повідомлення у вигляді методичних вказівок, інструкцій, наказів, доповідей, звітів і т.п. потрібно враховувати різні фактори підбір слів при формуванні повідомлень, настрій, самопочуття,

потреби адресатів і ін. Тому проблема підвищення ефективності комунікації має різні аспекти формально-логічний, ціннісний, семантичний смисловий відноситься до значення слів , соціально-психологічний, текстово-логічний, організаційний, технічний. Встановлення належної комунікації пов язано з розв язанням багатьох питань. Це готовність партнерів встановлювати комунікацію, виявлення та усунення перешкод, до цього вибір способів комунікації, правильне поєднання усної, візуальної та письмової форм комунікації тощо.

Людську комунікацію прийнято вивчати не тільки в її теоретичних аспектах, але і як мистецтво, і практику. Саме так розглядається здатність до комунікації вміння говорити, слухати, писати, читати і, зокрема, ораторське мистецтво, схильність до журналістики, викладацької роботи, рекламної справи, літератури, радіо - і телемовлення тощо. На практиці ефективність комунікацій знижується, якщо неточно формулюється повідомлення, має місце помилковий переклад або нечітке тлумачення, допускаються

втрати інформації у процесі передачі її зберігання має місце неуважність працівників, недостатній час для адаптації, передчасна оцінка, страх, відсутність передачі та ін. На думку проф. Р.К. Юксвярава, серйозною перешкодою у налагодженні ефективних комунікацій в ділових організаціях є авторитарне відношення адміністрації до підлеглих, нечіткість або небажання керівників виконувати свої обов язки, відсутність здорової атмосфери у розробці ділової політики

і мотивації для спілкування працівників між собою, неправильне визначення прав і відповідальності, страх керівників і підлеглих за наслідки при передачі надто відвертої інформації тощо. До суб єктивних факторів, що знижують ефективність контактів між окремими працівниками, слід віднести той факт, що люди, які обмінюються інформацією, по-різному витлумачують одні і ті ж поняття, мають неоднаковий рівень знань, перебувають у різному емоційному стані та

ін. Тому в процесі спілкування і передачі інформації виникають перешкоди, спотворення інформації, непорозуміння, уповільнення інформаційного процесу тощо. До того ж потрібно мати на увазі, що одержувачі інформації сприймають насамперед ту інформацію, яку вони сподіваються одержати й іноді ігнорують дані, які суперечать уявленням, які у них склалися.

У підприємницькій діяльності використовуються різні засоби, види і форми комунікації. Завдання полягає у тому, щоб насамперед вміло використати різноманітні види комунікації, серед яких можна назвати такі а передача інформації, утримання, інформування читання лекції в аудиторії, виступ по радіо тощо б експресивна - виразна, що характеризується експресією - силою прояву почуттів, переживань наприклад, зустріч після довгої розлуки в переконуюча

- прагнення вплинути на інших, висловлення захоплення, прохання, що особливо важливо для політичних діячів, юристів, торгових працівників г соціально-ритуальна - використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки процедура знайомства, звичаї гостинності д пара лінгвістична комунікація - спілкування за допомогою міміки, виразу очей і рота, а також позі рухів передача різних відтінків повідомлення, його скритого змісту

Рис.1. Місце комунікацій у процесі управління Можливості несловесних повідомлень, які становлять істотну частину людського спілкування, не слід применшувати. Справа в тім, що дуже часто одними словами не можна передати наші емоції, душевний стан, занепокоєння і т. п якщо не скористатись мімікою, певними рухами, виразом обличчя, тональністю голосу та ін. Різноманітні види і способи комунікації можна розбити на три групи усну, письмову

і візуальну. На думку психологів, у багатьох ситуаціях найбільш ефективним є безпосередній усний контакт, за допомогою якого можна передавати усі деталі, уточнити неясні питання і цим виключити неправильне розуміння завдання і ін. Якщо людина може задавати питання, то, на думку американських дослідників, ймовірність того, що вона правильно зрозуміла повідомлення, підвищується на 20 , а якщо вона може робити зауваження, то

її розуміння підвищується ще на 15 . Доповнює і підкріплює усну комунікацію. Наприклад, коли потрібно передати важливе повідомлення, яке не допускає найменших неточностей, або передається дуже відповідальне розпорядження і т.п. Одночасно слід пам ятати, що надто великий наголос на письмову комунікацію веде до зайвої бюрократизації управлінського процесу. Ключем до ефективної письмової комунікації

є дотримання певних вимог до інформації ясність, повнота, надійність і правильність. Перелічені види комунікацій не вичерпують усю їх різноманітність. Так, за цільовою спрямованістю комунікації бувають інструктуючі, мотивуючі та інформуючі, які постачають інформацію для прийняття управлінських рішень, організації

і контроль за їх виконанням. Для досягнення цілей організації та ефективного обміну інформацією використовуються висхідні, низхідні і горизонтальні комунікації. Висхідні комунікації, як правило, здійснюються у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок. Метою їх є оповіщення вищого ешелону влади вищого керівництва про те, що робиться на більш низьких рівнях ієрархічної системи. В Японії,

США та інших країнах створюються спеціальні групи працюючих осередки якості , завданням яких є розробка і регулярне інформування керівництва про виникаючі проблеми і шляхи їх розв язання. Існують певні правила успішного здійснення вертикальних комунікацій а правильний, ввічливий стиль мови б достатня гласність, що унеможливлює домисли, плітки в недопущення дріб язкової опіки над підлеглими г не допускати передачу інструкцій, вказівок від вищестоящого керівника безпосередньо

до останнього адресата що веде до втрати відповідальності, порушення встановленої ієрархії. Перед низхідними комунікаціями ставиться задача довести до відома і свідомості вищих рівнях, стратегічні напрямки майбутньої діяльності. Яскравим прикладом горизонтальної комунікації є обмін інформацією між різними відділами та іншими структурними підрозділами, в результаті чого досягається

координація і узгодження діяльності для досягнення загальних цілей організації. Умовою ефективного здійснення горизонтальних комунікацій є чіткий розподіл обов язків, повноважень і відповідальності структурних підрозділів, дотримання службової етики взаємовідносин, використання сучасних засобів зв язку тощо. Комунікації між організацією і зовнішнім середовищем здійснюються у низхідному

і висхідному напрямках. Тут використовуються різноманітні засоби. Із наявними і потенційними споживачами організації спілкуються за допомогою реклами та інших програм просування товарів на ринок. У відносинах із громадськістю першочергове значення надається створенню сприятливого образу, іміджу організації на місцевому загальнонаціональному та міжнародному рівні.

Велику питому вагу займає особиста комунікація, або безпосередні контакти між працівниками, під якою розуміються усі види обміну інформацією, що має місце між людьми. Вона набуває таких форм комунікація між двома людьми, комунікація між індивідом і групою, комунікація всередині групи. Характер комунікаційної системи будь-якої організації у великій мірі залежіть від типу структурних систем, що використовуються для побудови управлінської

системи. Структуру прийнято зображати позиціями окремі особи, організації, структурні підрозділи, технічне обладнання та ін. і зв язками між ними. Перелічено основні типи структурних схем лінійна, кільцева, сотова, багато звязкова, типу колесо , ієрархічна, зіркова тощо. При лінійній схемі кожна позиція окрім крайніх пов язана із двома сусідніми і інформація, що передається з одного кінця на

інший, стає відомою усім. Тут немає відносин підлеглості, але будь-який розрив зв язку не компенсується, і така організація стає малокерованою, оскільки контакт між окремими частинами системи втрачається. Але простота побудови, порівняно короткі канали зв язку створюють передумови для оперативного прийняття рішень. Кільцева схема являє собою замкнуту структуру із однаковими зв язками. При цій схемі підвищується швидкість передачі

інформації і стійкість структури, оскільки будь-які дві позиції використовують два напрямки інформаційного обміну. Сотова схема являє собою більш складну структуру із розвинутими багатьма шляхами і походження інформації. Багатозв язна схема реалізує принцип кожен зв язаний із кожним. Тут зв язки рівноцінні і жоден з них не має переваг перед

іншим. Висока швидкість проходження інформації до-досягається прямими зв язками, коли не має потреби використовувати обхідні шляхи. Близькими до багато звязної схеми є схема типу колесо і зіркова схема. Перша з них передбачає встановлення зв язку із двома сусідами і з центром. При зірковій схемі кожна позиція підтримує зв язок лише із центром, який виконує командні функції. Найбільш поширеною в менеджменті

є ієрархічна схема, яка уособлює командні функції одних позицій по відношенню до інших. Позиції, розташовані у верхній частині схеми, є чисто підлеглими. Позиції, розташовані над ними, є одночасно підлеглими і командними. І, нарешті, позиції, розташовані у верхній частині схеми, виконують лише командні функції. Ієрархічна схема передбачає більш високу централізацію у порівнянні з кільцевою.

Але найбільш високий рівень централізації командних функцій має місце при зірковій схемі, де поведінка кожного елемента у повній мірі залежить від центральної позиції. Крім офіційних формальних комунікацій, у менеджменті важливу роль відіграють неформальні неофіційні комунікації. У підприємницькій діяльності неформальні комунікації неминучі і мають різноманітний характер. На практиці офіційні структури та офіційні комунікації - це лише частина

айсберга, що видніється над водою. Чимало питань розглядаються і вирішуються неформально групами, що не наділені офіційними повноваженнями і які створені на базі дружніх відносин, старих шкільних зв язків, приналежності до однієї партії, національного походження, релігії та інших загальних інтересів. Керівники усіх рівнів часто підтримують ділові зв язки з однією або декількома неофіційними групами всередині або за межами організації,

іноді ділять свою владу з неофіційним кухонним кабінетом Природнім джерелом неофіційних відносин є поліархія, що характеризує взаємовідносини між різними партіями або групами, а також різні чутки про скорочення штатів, переміщення кадрів, випровадження на пенсію, чвари між керівником та заступниками і ін. Для розвитку неформальних комунікацій можуть з успіхом використовуватися неофіційні правила і ритуали, система ящиків для пропозицій, яка сприяє вільному потоку новаторських

різних рівнів. У цьому руслі можуть діяти спеціальні комісії для розгляду скарг, дні відкритих дверей , різні збори і наради. При дослідженні комунікацій в залежності від рольової участі окремих осіб часто виділяють сторожів , зв язкових їх ще називають містками , лідерів думки це скоріше неформальні, ніж формальні лідери , космополітів індивіди, що частіше за інших взаємодіють із зовнішнім середовищем . За всіх умов неформальні комунікації забезпечують певну

надмірність у всіх елементах інформації для досягнення гнучкості цієї системи. І все-таки, ефективний менеджмент передбачає ситуацію, за якої основна частина задач організації повинна вирішуватися в результаті використання офіційних зв язків і відносин. Переважання неофіційних комунікацій в системі управління призводить до високого ступеня невизначеності і часто свідчить про її недосконалість.

Таким чином узагальнюючи всю проаналізувавшу інформацію можна зробити висновок, що Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна така, що викликає емоції і фактична пов язана

із встановленням контактів функції. У своїй основі процес комунікації становить процес руху інформації в ланцюг відправник - канал - одержувач , реальному або потенційному зв язку у формі діалогу, а також впливу на керований об єкт, який досягається в результаті обміну повідомленнями. В процесі обміну інформацією можна виділити вісім базових елементів 1. Відправник 2.Кодування 3.Повідомлення 4.Канали передачі 5.Декодування 6.Приймач 7.Відгук 8.Зворотній

зв язок Щодо управління інформаційним зв язком, або комунікаціями, в проектах включає дії, необхідні для забезпечення своєчасного отримання, збору, поширення, зберігання і кінцевого розміщення проектної інформації. Воно забезпечує дуже важливі зв язки між людьми для обміну ідеями та різного роду інформацією, що в кінцевому підсумку необхідно дня успішного завершення підприємства. Будь-яка особа, залучена до роботи в рамках підприємства, повинна бути готовою до пересилання та прийому

інформації на мові підприємства по встановлених каналах, повинна розуміти, як ці комунікації впливають на підприємство в цілому. Управління комунікаціями підприємства повинно бути націлене на групову взаємодію в рамках управління підприємством і включає 1. інформацію підприємства, тобто зібрані, оброблені і розподілені дані, що включають як вихідні дані, так і ті, які одержані в результаті прямих розрахунків, аналітичної обробки, эксперних оцінок

і ін. 2. засоби обробки інформації, тобто інформаційні технології, що базуються на сучасних програмних продуктах 3. засоби комунікації, що базуються на сучасних засобах зв язку, орієнтовані на забезпечення своєчасного збору, генерації, розподілу і збереження і передачі необхідної підприємницької інформації 4. документування робіт - збір, обробка та збереження документації по підприємству. Всі учасники інформаційної системи підприємства, а також

їхні вимоги до документації й системи повинні бути ідентифіковані до початку розробки інформаційної системи підприємства. Учасники інформаційного обміну в підприємстві 1.замовник споживач 2. інвестор 3.виконавець 4.керівник проекту 5.консультанти 6.контрольні органи 7.громадські організації та приватні особи. Рис. 1. Схема інформаційного обміну в організації

Інформаційний зв язок на підприємстві є широким поняттям і включає обширні знання, що не відносяться до напряму підприємницького оточення. Наприклад 1. Моделі відправник-одержувач - цикли зворотного зв язку, комунікаційні бар єри. 2. Вибір засобів комунікації - коли інформувати необхідно в письмовій формі, а коли в усній, коли можна написати неформальну записку, а коли треба скласти офіційний звіт.

3. Стиль написання - активний або пасивний, побудова речення, добір слів і т. ін. 4. Засоби комунікації - в основному мова, проектування візуальних засобів подання інформації . 5. Техніку управління нарадами - підготовка порядку денного, розгляд конфліктів. 2. Особливості проектування між особових і організаційних комунікацій За типом відносин між учасниками можна виділити між особову, публічну, масову

і організаційну комунікацію. До між особової комунікації прийнято відносити її засоби і форми, в яких повідомлення адресовано цілком конкретному індивіду сюди входить бесіда, професійне обговорення, розсилання препринтів і ін. При налагодженні між особових комунікацій слід враховувати роль комунікативних бар єрів - психологічних перешкод на шляху поширення і прийняття

інформації, які виникають з різних причин упередженість, соціальні, політичні, моральні професійні та інші відмінності між людьми і, зокрема, між джерелом інформації та її адресатом одержувачем і ін. Існуючі між особові бар єри ефективної комунікації пов язані із 1 сприйняттям 2 семантичними бар єрами 3 невербальними перепонами 4 неякісним зворотним зв язком 5 невмінням слухати.

Перешкоди, обумовлені сприйняттям, полягають у наступному люди реагують не на те, що в дійсності відбувається, а на те, що ними сприймається. Однією із перешкод правильного сприйняття є конфлікт між сферами компетенції, різними судженнями відправника і одержувача інформації. Повідомлення по-різному інтерпретується залежно від роду занять, спеціальності, у випадку недовіри, антагонізму. Чималі труднощі в налагодженні ефективної комунікації виникають через

семантичні бар єри, різне розуміння і тлумачення слів, тестів, інтонації. Виявляється, що передати інформацію за допомогою слів не просто, оскільки одні і ті ж слова мають багато значень. Так, відоме слово замок має щонайменше три значення замок-фортеця, дверний замок і замок - якийсь предмет, став мокрим. Значення символу виявляється завдяки досвіду воно змінюється у залежності від контексту, ситуації,

при якій використано символ. Семантичні труднощі виникають через різне тлумачення таких широковживаних слів, як оптимальність , ефективність , продуктивність тощо. Часто причиною комунікаційних бар єрів є недооцінка важливості комунікацій і неправильні психологічні установки окремих працівників. Недоліки психологічної установки проявляються у стереотипі мислення - надмірно спрощеному погляді окремих

категорій людей або спеціальних груп при розгляді явищ чи процесів, упереджених міркуваннях, неправильному відношенні до чогось, слабкій увазі і втраті інтересу. Обмін інформацією відбувається належним чином через погану структуру повідомлень неправильний вибір слів, помилки в організації повідомлення, неправильна оцінка спроможного одержувача зрозуміти повідомлення і ін а також слабку увагу до невербальних комунікацій.

Вже згадувалося, що в невербальній комунікації використовують, крім слів, будь-які символи обмін поглядами, вираз обличчя, наприклад, усмішка, недоумкувато-підняті брови, живий або відсутній погляд, погляд з виразом схвалення або несхвалення - це все приклади невербальної комунікації. Використання пальця як вказуючого перста , прикривання рота рукою, доторкання до руки співрозмовника, в яла поза також відноситься до невербальних способів передачі смислу значення .

Сюди ж можна віднести розширення зіниць, інтонацію, модуляцію голосу, плавність мови. Американський вчений Мехребієн вважає, що 55 повідомлень сприймаються через обличчя, пози і жести, а 38 - через інтонації і модуляції голосу. Звідси виходить, що лише 7 залишається словам, слів, які ми вживаємо. Треба правильно поєднувати слова із невербальними засобами, щоб передати те, що ви бажаєте.

Слід знати звичаї інших народів. Наприклад, прийнявши від японця візитку, слід зразу ж прочитати її і засвоїти. Якщо ж ви покладете її у кишеню, то він розцінить це ж як свідчення, нібито його вважають несуттєвою особою, що сприймаються одержувачем, коли ми говоримо. Таким чином, дуже часто те, як ми говоримо, важливіше Нерідко знижує ефективність комунікації поганий зворотний зв язок.

З огляду на це важливо, щоб людина була однаково точна, відправляючи і приймаючи інформацію. Необхідно також вміти слухати спокійно, уважно, зосереджено, не перебивати, не задавати питання, не вступати в суперечки, терпляче вислуховувати, допомагати розкритися, співпереживати тому, хто говорить. Неодмінно потрібно слідкувати за мовою, власною позою, жестами, вивчати прийоми емпатії готовність влізати в чужу шкуру . Умовою успіху в менеджменті

є вільний потік комунікацій, а це означає, що для ефективності виробництва необхідно, щоб цей потік передавався не лише зверху вниз від керівництва до підлеглих , але й знизу вверх від підлеглих до керівництва , а також горизонтально на одному й тому ж рівні . Занадто часто менеджери покладаються виключно на комунікації зверху вниз, а це на практиці веде до того , що політика, стратегія і тактика організації часто залишаються незрозумілими для підлеглих.

Ось чому для успішних комунікацій необхідне двостороннє спілкування, яке дозволяє керівництву визначити, наскільки є зрозумілими для підлеглих завдання, що перед ними ставляться, використати їх пропозиції для досягнення успіху. Досягається це шляхом досконального проектування комунікаційного процесу, створення, при необхідності, різних комісій для опрацювання певних питань, проведення зустрічей, зборів та індивідуальних контактів. На досягнення до між особових комунікацій, менеджер повинен мати

чітке уявлення про перешкоди на шляху обміну інформацією в організації і про методи удосконалення такого обміну. Найпростішою перешкодою в організаційних комунікаціях є перекручення повідомлень 1 ненавмисно, в силу труднощів у між особових відносинах 2 свідоме перекручення інформації, коли хто-небудь керівник не згоден із повідомленням і змінює його своїх інтересах 3 внаслідок фільтрації, передачі

інформації з одного рівня на інший тільки тих повідомлень, які його стосуються. В комунікаційному процесі часто мають місце інформаційні перевантаження. Керівник, зайнятий переробкою отриманої інформації та необхідністю підтримувати інформаційні обмін, не в змозі ефективно реагувати на всю інформацію. Труднощі в налагодженні ефективної комунікації

іноді виникають через недосконалу структуру управління зайва кількість ієрархічних ступенів, недотримання норми керованості, нечіткий розподіл обов язків, прав і відповідальності управлінського персоналу тощо. Для удосконалення комунікацій в організаціях слід чітко визначати потребу в інформації кожного структурного підрозділу і кожного робочого місця, регулювати інформаційні потоки відповідно до вирішуваних задач.

Управлінська діяльність має набувати більш організованого характеру повинні чітко плануватись масові організаційні заходи збори, наради , зустрічі з підлеглими, ветеранами праці, керівниками інших підприємств та організацій. Слід відновити подекуди забуту практику установки ящиків для пропозицій, ведення внутрішнього друкованого органу багатотиражних газет, інформаційних бюлетенів і ін. Американські компанії розробляють

і впроваджують пізні системи збору пропозицій, створюють спеціальні групи для апеляції, організують опитування, слідкують за відносинами між співробітниками тощо. Велике значення має техніка комунікації використання правильних виразів, точних термінів, наглядних матеріалів, стилю викладу матеріалу, технічних засобів і ін. Сьогодні знаходять застосування нові комунікаційні технології, оскільки аудіовізуальні засоби

вступили в стадію кардинальних змін. Це пов язане із успіхами в галузях телекомунікацій, кабельного телебачення, супутникових систем зв язку, інтерактивних термінів типу відео текст і т.п. Великі комунікативні можливості для підприємства і менеджменту відкриваються за умов приєднання підприємств та організацій до системи Internet - самої великої глобальної сітки у світі, якою нині користуються більше 70 млн. чол.

З допомогою Internet можна приймати та відправляти пошту приймати участь у телеконференціях обмінюватися файлами вести одночасно розмову з декількома сотнями людей, не відходячи від комп ютера здійснювати пошук різної інформації працювати у Word Wide Web використовувати обчислювальні потужності супер компютерів та ін. Розвиток нових технічних засобів веде до зміни цілей і змісту повідомлень. Нині можна вести мову про тенденцію до

інтерактивності нових комунікаційних каналів, завдяки чому, наприклад, споживачі не тільки зможуть одержувати інформацію, але відбирати і замовляти її, а також посилати повідомлення у відповідь. Нові засоби забезпечують доступ до величезних банків даних, в результаті чого буде зростати інформованість учасників комунікаційного процесу. Крім того, об єднання можливостей телефону, комп ютера і телевізора дозволить направляти

індивідуалізовані повідомлення старанно підібраній аудиторії. II Розділ 2.1 Загальна характеристика підприємства АТВТ Нетішинхарчопром Нетішинський хлібозавод, який був введений в експлуатацію 1987 році, є правонаступником АТВТ Нетішинхарчопром . Засновником відкритого акціонерного товариства є товариство покупців фізичні особи , створене на базі організації орендарів

Нетішинський хлібозавод згідно з рішенням зборів від 28 вересня 1992 р. та договору купівлі-продажу від 9 березня 1994 р. 77, зареєстрованого рішенням Нетішинської міської Ради народних депутатів від 27 березня 1994 р. 67, а також інші фізичні особи, які набули права власності на акції Товариства в процесі приватизації. Запланована потужність заводу 45 т. хлібобулочних виробів на добу.

Завод оснащений 4-ма тунельними печами ПХС-25 для випуск хліба із пшеничного борошна першого, вищого та другого сортів, а також випуску булочних виробів в асортименті. На підприємстві є власний автотранспорт для доставки хлібобулочних та кондитерських виробів, для транспортування сировини та матеріалів. Наявність власного транспорту, а також розвиток сітки власних торгівельних точок магазинів, авто лавок, фургонів при постійній роботі над удосконаленням

і розширенням асортименту і якості продукції дали можливість заводу не зупинитись в період економічної кризи перехідного періоду 90-х років. Також підприємство володіє спеціалізованими хлібними магазинами. З 1992 року на заводі налагоджено випуск макаронних виробів. Встановлено малогабаритне устаткування по переробці зерна БМК Колосок для виробництва житнього борошна. В 1999 році закуплено устаткування міні-пекарні.

Організація комплексу пекарня-магазин дала можливість наблизити продукцію заводу до покупця. На базі міні-пекарні запрацював кондитерський цех. Вся продукція, що випускається заводом, має хороші якісні показники, які дозволяють конкурувати на внутрішньому ринку споріднених товарів, крім цього вона гарантовано не містить в собі токсичних та техногенних речовин, тобто є екологічно чистою продукцією. Предметом діяльності колективу товариства

є - виробництво хлібобулочних виробів - виробництво кондитерських виробів виробництво макаронних виробів виробництво борошна та круп торгівля товарами продовольчої та промислової груп здійснення закупівельної та комерційної діяльності здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом - виробництво продукції виробничо-технічного призначення - виробництво інших продуктів харчування, товарів народного споживання, різноманітних видів пакувань

і транспортної тари - здійснення і самостійне проведення експортно-імпортних операцій, прямих виробничих і науково-технічних звязків із зарубіжними партнерами - здійснення взаємних поставок продукції, зразків виробів, приладів, оснащення, інструментів, матеріалів, окремих машин, устаткування, обмін необхідними послугами, в тому числі із зарубіжними партнерами - створення особистих і спільних підприємств, виробничих підрозділів на території

України і за її межами по випуску товарів промислового призначення, продуктів харчування, товарів народного споживання, нових матеріалів і виробів, продукції сільськогосподарського призначення - проведення ремонтно-будівельних робіт, виробництво будівельних матеріалів та деталей, виробів із дерева, меблів, сувенірів - закупівля та реалізація зацікавленим організаціям, установам і громадянам технічної продукції, товарів народного споживання, напівфабрикатів, матеріалів, сировинних

відходів виробництва, вторинної сировини і матеріалів, а також виробів, що були у користуванні - організація мережі магазинів, кафе, пунктів по прийому і реалізації продукції та послуг науково-технічного побутового призначення, товарів народного споживання, продуктів харчування. Загальна структура АТВТ Нетішинськогохарчопрому зображена на рис. 2.1. Вона являє собою сукупність підрозділів основного виробництва та

інфраструктури ремонтного, енергетичного, тарного, складського, транспортного господарств . Виробнича структура стосується виключно основного виробництва. У складі цехів відрізняють потокові лінії. Потокові лінії складаються з відділень, які спеціалізуються на виконанні окремих стадій технологічного процесу. За кожним з них закріплена певна кількість робочих місць з визначеними операціями.

До числа підрозділів інфраструктури підприємства належать ремонтно-механічні майстерні, матеріальні склади, газорегулюючі пункти, компресорні, склади безтарного зберігання борошна та допоміжної сировини. Управління Нетішинським хлібокомбінатом здійснюється згідно статуту АТВТ Нетішинхарчопром виконавчим органом підприємства - дирекцією, штат якої затверджується Головою Правління АТВТ Нетішинхарчопром . Дирекцію підприємства очолює

Директор. У своїй діяльності Директор підпорядковується безпосередньо Голові Правління ВАТ Нетішинхарчопром , а виконання своїх функцій здійснює через служби заводоуправління бухгалтерію, відділ економіки і виробництва, відділ кадрів і т.д. та лінійних керівників начальника виробництва, майстрів та ін. рис.2.1. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

Заступники керівника, керівники та спеціалісти підрозділів, майстри і старші майстри призначаються на посаду та звільняються з неї керівником підприємства. Рис 2.1 - Організаційна структура управління підприємством 2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства Метою будь-якого субєкта господарювання є забезпечення стійкого насичення ринку конкурентоспроможною

продукцією та одержання прибутку. В сучасних умовах підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію. Саме тому постійне виконання аналізу діяльності підприємства, виявлення вузьких місць є необхідним для забезпечення ефективної діяльності підприємства. Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства наведено в таблиці 2.1.

Для оцінки напруженості виробничої програми необхідно вивчати повноту використання підприємством своїх потенційних можливостей, що закладені у виробничій потужності. Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції за заздалегідь визначеними номенклатурою, асортиментом, якістю за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Обсяг виготовленої продукції характеризує загальну вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, що призначені для продажу або реалізації споживачам. Реалізованою вважається продукція, за яку надійшли кошти від покупця на рахунок підприємця-виробника. В умовах проведення передоплати продукція вважається реалізованою в міру її відвантаження покупцям, а при бартерному обміні - при надходженні товарів обміну на відповідну вартість

відпущеної продукції, на яку належним чином оформлено документи. Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники роботи підприємства за 2005 - 2007 роки п п Назва показника Од. виміру Значення показників по роках Термін змін, 2005 2006 2007 2006 2005 2007 2006 1 Виробнича потужність підприємства середньодобова хлібобулочні вироби середньозмінна середньодобова кондитерські вироби тонн кг 2,77 69,5 3,1 65,2 3,1 58,3 111.9 93.8 100 89.4 2

Вироблено продукції в натуральному вигляді тонн 2020,58 2881,26 2823,5 142.6 98 3 Обсяг виробленої продукції тис.грн 2020,58 2881,26 2823,5 142.6 98 4 Обсяг реалізованої продукції тис.грн 2554,7 3245,8 3640,3 127 112.2 5 Середньорічна вартість основних виробничих фондів тис.грн 4052 4050,6 3952,0 100 97.6 6 Фондовіддача грн грн 0,63 0,80 0,92 127 115 7 Середньоспискова чисельність працівників осіб 142 141 139 99.3 98.6 8

Фонд оплати праці працівників тис.грн 541,1 672,9 731,9 124.4 108.8 9 Середньорічна заробітна плата 1-го працівника грн 5509,17 6176,15 8213,1 112.1 133 10 Виробіток продукції на одного середньоспискового працівника тис.грн чол. 16,84 20,81 20,3 123.6 97.5 11 Собівартість реалізованої продукції тис.грн. 2898,8 2704,7 2779,5 93.3 102.8 12 Витрати на 1 грн реалізованої продукції грн. грн 1,06 1,02 1,03 96.2 101 13

Прибуток збиток тис.грн -725,1 -391,0 -488,4 -53.9 125 14 Рентабельність Кондитерські вироби збільшилися на 19,88 тонн, або на 331,3 в основному за рахунок поліпшення якості та збільшення асортименту продукції. Виробництво хлібобулочних виробів щороку зменшується. Зменшення обумовлене заміною фізично застарілої печі ХВЛ-Р на піч Матадор турецького виробництва. Демонтаж

і введення в дію нової лінії тривав 6 місяців. Також зменшення реалізації хлібобулочних виробів пояснюється високою конкуренцією з боку хлібокомбінатів м. Славута, м. Рівне, м. Шумськ та виробників інших форм власності. Здійснивши аналіз основних показників діяльності підприємства протягом 2001-2007рр. можна зробити наступні висновки 1.Потужність підприємства використовується на низькому рівні.

2.Виручка від реалізації продукції за досліджуваний період зросла на 20,9 , але водночас зросла і собівартість продукції - на 11,4 3.Обсяг товарної продукції у 2007 році зріс на 67,1 у порівнянні з 2001 роком. 4.Починаючи з 2003 року і включно до 2007 року підприємство працює збитково. Хоча в 2006 році вдалося скоротити величину збитків до 391,0 тис. грн. у порівнянні з 2005 роком 725,1 тис. грн. за рахунок збільшення обсягів виробництва та зменшення витрат на 1грн. товарної продукції,

однак у 2007 році спостерігаємо знову негативну тенденцію, а саме збільшення збитків до 488,4 тис. грн. 5.Чисельність персоналу в загальному за останні сім років скоротилася з 221осіб до 139 осіб, тобто - 59 . І складає 62 від 2001 року, чисельність непромислової групи скоротилась до 39,2 6.Собівартість реалізованої продукції за досліджуваний період зросла на 686,3 тис.грн. або на 27,4 . У 2006 році її величина становила 2639,7 тис.грн що на 10 більше, ніж у 2005 році, у 2007 році -

2779,5 тис. грн , що на 10 більше ніж у минулому році. 7.Продуктивність праці на протязі аналізуємого періоду зростає за виключенням 2007 року, де спостерігається зниження на 2,4 . 8. Фонд оплати праці всього персоналу за 2007 рік становить 731,9 тис. грн середня заробітна плата 1 працюючого 684,4 грн цей показник є значно низьким у порівнянні з середнім показником у промисловості.

2.3 Детальний аналіз основних показників Аналіз виробництва та реалізації продукції Ріст виробництва продукції робіт, послуг у вартісному виразі - один із загальних показників економічної ефективності виробництва. Розширення виробництва відбувається перш за все за рахунок кращого використання техніки і матеріалів, росту продуктивності праці. Виробництво продукції оцінюється за допомогою натуральних

і умовно-натуральних показників, в одиницях трудомісткості і по вартості. Обєм виробництва характеризується валовою і чистою продукцією, випуску - готової і товарної продукції, реалізації - відвантаженої і реалізованої товарної продукції. Обєм виконаних на підприємстві робіт визначається їх трудоємкістю, тобто кількістю затраченої праці.

Загальний обєм виробництва у вартісному виразі характеризується валовою продукцією, яка залежить не тільки від трудоємкості, але і від матеріалоємності і рентабельності виготовленої продукції. Таблиця 2.2 - Аналіз структури товарної продукції АТВТ Нетішинхарчопром п п Назва виробів 2005 р. 2006 2007 Тис.грн. Тис.грн. Тис.грн.

1. Хлібобулочні вироби 1729,1 85,5 1844,8 64,0 1784,5 63,2 2. Макаронні вироби 63,9 3,2 224,5 7,8 177,9 6,3 3. Кондитерські вироби 177,7 8,8 696,1 24,2 717,2 25,4 4. Борошно 5. Сухарі паніровочні 5,6 0,3 34,8 1,2 25,4 0,9 6. Висівки 44,2 2,2 81,1 2,8 118,6 4,2 7. Товарна продукція в діючих оптових цінах 2020,58 100 2881,3 100 2823,5 100 Рисунок 2.2 - Аналіз структури товарної продукції хлібокомбінату за 2005-2007 р.

В структурі виробництва найбільшу частку займає виробництво хлібобулочних виробів, що і є головним видом діяльності підприємства. У 2006 році порівняно з 2002 роком відбувається різке зниження виробництва хлібобулочних виробів на 206,3 тис. грн. це повязано із значним впливом конкурентів, а також з зменшенням населення з причин виїзду за кордон. Відбулося незначне збільшення виробництва макаронних виробів на 142,5 тис. грн. у порівнянні з 2002

роком, що становить 7,6 у структурі товарної продукції. У звязку з покращенням асортименту та якості продукції відбулося різке збільшення попиту на кондитерські вироби, що в свою чергу вплинуло на збільшення виробництва. У порівнянні до 2005 року виробництво кондитерських виробів у 2006 році зросло на 418,4 тис.грн. і на 15,4 у структурі виробництва, що становить 24,2 .

За даними таблиці 2.2. видно, що відбулося зменшення обсягу виробленої продукції на 320,6 тис.грн. або 16,8 . По виробництву хліба зменшення становить 476,7 тис. грн. або 37,9 , у звязку з зменшенням виробництва хліба з пшенично-житнього борошна на 353,5 тис.грн і з пшеничного борошна на 122,8 тис.грн. Реалізація хлібобулочних виробів підприємством здійснюється у м.Нетішині, Славутському, Острозькому районах. Аналіз стану та ефективності використання основних

фондів підприємства У період переходу до ринкових відносин в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками підвищенню ефективності використання основних фондів повинна приділятися особлива увага, оскільки від раціонального використання основних фондів залежать усі техніко-економічні показники випуск продукції, її собівартість, продуктивність праці, прибуток, рентабельність, фінансовий стан. Саме тому кожне підприємство повинно постійно вишукувати резерви підвищення ефективності використання

основних фондів. Виявити ці резерви та контролювати виконання заходів щодо їх мобілізації і використання можна лише з допомогою глибокого системного економічного аналізу. Поліпшення використання основних фондів - великий резерв підвищення ефективності виробництва. У кінцевому результаті ефективність використання обладнання впливає на собівартість продукції, прибуток та рентабельність. Аналіз основних фондів проведемо за наступними напрямками - аналіз динаміки, структури

основних фондів - аналіз стану та руху основних фондів - аналіз ефективності використання основних фондів. Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами проведемо досліджуючи динаміку середньорічної вартості основних фондів таблиця 2.3 . Для аналізу були використані ф. 1 Баланс підприємства ф. 3 Звіт про фінансово-майновий стан підприємства ф. 11- ОФ Звіт про наявність та рух основних фондів ф.

БП Баланс виробничої потужності ф. 2КБ Звіт про введення в дію обєктів основних фондів і використання капіталовкладень Як бачимо, з розрахунків проведених в таблиці 2.3 в структурі основних фондів найбільшу питому вагу складають будинки, споруди та передавальні пристрої. Їх частка сягає майже 90 . Значну частку становлять машини і обладнання - від 7 до 9 . Транспортні засоби, інструменти, прилади та

інші основні засоби складають, приблизно, 3 від загальної вартості основних фондів. Таблиця 2.3 - Структура основних фондів підприємства за 2005-2007 роки Основні виробничі фонди Роки 2005 2006 2007 тис.грн тис.грн. тис.грн. Всього 4052 100 4050,6 100 3952,0 100 Будинки, споруди та передавальні пристрої 3520,2 86,9 3520,2 86,9 3446,1 87,2 Машини та обладнання 376,6 9,3 376,6 9,3 363,6 9,2

Транспортні засоби 109,1 2,7 109,1 2,7 98,8 2,5 Інструменти, прилади, інвентар 29,7 0,7 28,7 0,7 31,6 0,8 Інші основні Засоби 16,4 0,4 16,0 0,4 11,8 0,3 Важливим етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагальнюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зносу визначається як відношення суми зносу за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів. Цей коефіцієнт показує міру зносу основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості фондів, яка перенесена на новостворений продукт. Коефіцієнт придатності обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів до їх початкової вартості. Таблиця 2.4 - Аналіз стану основних фондів

Найменування показників Роки Відхилення абсолютне 2005 2006 2007 2002 до 2006 2005 до 2006 2007 до 2006 1. Основні фонди, всього первісна вартість , тис. грн 5913,7 5984,6 6013,3 281,3 70,9 28,7 2. Сума зносу 1861,7 1934,0 2061,3 -77,9 72,3 127,3 3. Залишкова вартість 4052,0 4050,6 3952,0 359,2 -1,4 260,6 4. Коефіцієнт зносу 0,31 0,32 0,34 -0,02 0,01 0,02 5.

Коефіцієнт придатності 0,69 0,68 0,66 0,02 -0,01 -0,02 За даними таблиці 2.4 основні фонди зношені на 37 , придатними до використання залишилося 63 основних фондів. Початкова вартість основних фондів збільшилась на 310 тис.грн а сума зношеності - на 49,4 тис.грн. Це і спричинило зростання коефіцієнта зносу зниження ступеня придатності основних фондів на 0,02. Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення

і вибуття. Коефіцієнт оновлення показує інтенсивність оновлення і визначається відношенням вартості фондів, які надійшли за аналізований період, до їхньої загальної вартості на кінець року. Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття фондів з виробництва і визначається як відношення вартості основних фондів, які вибули за певний період, до вартості основних фондів на початок періоду.

Розглянемо рух основних фондів в таблиці 2.5. Таблиця 2.5 - Аналіз руху основних фондів Найменування показників Роки Відхилення 2005 2006 2007 2005 до 2007 2006 до 2007 1. Вартість на початок року 5703,3 6056,1 6139,4 436,1 83,3 2. Вартість на кінець року 6056,1 6139,4 5913,7 -142,4 -225,7 3.

Надійшло, тис.грн. 352,8 93,0 523,8 171,0 430,8 4. Вибуло, тис.грн 9,7 749,5 - 739,8 5. Коефіцієнт вибуття - 0,002 0,122 - 0,12 6. Коефіцієнт оновлення 0,058 0,015 0,088 0,03 0,073 7. Коефіцієнт інтенсивності оновлення - 7,5 0,721 - -6,779 За даними таблиці до 2007 року основних фондів більше надходило ніж вибувало, а в 2007 році основних

фондів вибуло на 749,5 тис.грн а надійшло на 523,8 тис.грн. Коефіцієнт вибуття 0,122 випереджає коефіцієнт оновлення 0,088 . Це свідчить про те що на підприємстві оновлення основних фондів відбувається не тільки за рахунок придбання нових фондів, але і за рахунок заміни зношених. Це позитив, так як на підприємстві не накопичується застаріле обладнання, яке стримує зростання економічної ефективності основних фондів.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Загальним показником ефективності використання основних виробничих фондів є виробництво товарної валової продукції в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості - фондовіддача. Фондовіддача визначається обсягами валової продукції, оскільки

валова продукція характеризує весь обсяг виконаних робіт, в тому числі незавершених, а також оцінюється в незмінних цінах, що дає змогу аналізувати фондовіддачу в динаміці. Фондомісткість - обернений до фондовіддачі показник, характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості виробленої продукції. Таблиця 2.6 - Аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів

Показники Роки Відхилення 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2005 до 2006 2006 до 2007 Товарна продукція у порівняних цінах тис.грн. 2006,3 2235,9 2182,4 2334,5 2881,26 2823,5 -314,0 57,76 Середньорічна вартість основних фондів тис.грн. 5536,6 5607,1 5879,7 6097,7 6026,5 6061,3 -71,2 -34,8 Фондовіддача грн. 0,36 0,4 0,37 0,38 0,33 0,46 -0,05 -0,13 Фондомісткість грн. 2,76 2,51 2,69 2,61 2,98 2,14 0,37 0,84

Як свідчать дані таблиці 2.6 значення показника фондовіддачі є надто низьким, хоча спостерігається його зростання у 2007 році зростання склало 13 коп . Фондовіддача основних виробничих фондів у 2006 році зменшилася на 5 коп. по відношенню до 2005 року. Аналіз трудових ресурсів підприємства Аналіз ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві проведемо за наступними напрямками 1.Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами 2.Аналіз

продуктивності праці 3.Аналіз оплати праці 4.Аналіз балансу робочого часу. Основним джерелом інформації для проведення аналізу ефективності використання трудових ресурсів є форма 1-ПВ Звіт з праці та форма 3-ПВ Звіт про використання робочого часу . Продуктивність праці - найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Аналіз продуктивності праці проведемо у вигляді таблиці 2.12. Таблиця 2.7 - Аналіз продуктивності праці на підприємстві за 2002-2007 роки з п Показник Одиниці виміру Роки Темп росту 2007р. до 2002р 2005 2006 2007 1. Обсяг виробництва хліба і хлібо-булочних виробів тонн 1033,9 1383,5 1463,8 95,0 2. Товарна продукція тис. грн. 2020,58 2881,26 2823,5 126,3 3.

Середньооблікова чисельність 3.1. працівників чол. 142 141 139 68,8 3.2. робітників чол. 120 121 119 78,8 4. Продуктивність праці в натуральному виразі 4.1. працівників кг чол. 7697,89 9812,06 10530 138,0 4.2. робітників кг чол. 9109,17 11433,9 12300 120,5 5. Продуктивність праці в грошовому виразі 5.1. працівників грн. чол. 14229,4 20434,5 20312,9 183,5 5.2. робітників грн. чол.

16838,2 23812,1 23726,9 160,2 На основі показників, представлених в таблиці 2.7 можна зазначити, що у 2007 році відбувається поступове збільшення продуктивності праці у натуральному виразі, що обумовлене збільшенням обсягів виробництва продукції. На підприємстві спостерігається зростання продуктивності праці робітників і працівників в грошовому виразі до 23812,1 грн чол. і до 20434,5 грн чол. відповідно. Продуктивність праці робітників у вартісному виразі збільшилась у 2007

році на 68,8 . Повноту використання трудових ресурсів оцінимо за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Конкретні причини втрат робочого часу встановимо, порівнюючи плановий і фактичний баланс робочого часу у звітному періоді. Під час проведення аналізу слід звернути особливу увагу на внутрішньо змінні простої.

Вони спричиняються недоліками в організації виробництва й управління, простоями обладнання, машин і механізмів, браком сировини і матеріалів, низькою трудовою дисципліною. Аналіз витрат і собівартості продукції Виживання підприємства в умовах ринкової конкуренції значною мірою залежить від здатності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції, оскільки саме собівартість продукції є одним з основних факторів формування прибутку.

Між показником собівартості та прибутком існує прямий звязок якщо за відповідний період собівартість підвищилась, то при всіх інших рівних умовах розмір прибутку за цей же період обовязково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж саму величину. Від рівня собівартості продукції залежить і фінансовий стан підприємства. Собівартість продукції є важливим показником, який характеризує ефективність діяльності підприємства, оскільки в ньому відображається

організаційно-технічний рівень підприємства, продуктивність праці, якість продукції, раціональність використання усіх видів ресурсів. Витрати виробництва, їх структуру необхідно аналізувати за двома взаємодоповнюючими напрямами - за елементами витрат та за калькуляційними статтями. Дослідження складу і структури витрат на виробництво дозволило нам вивчити причини зміни витрат та визначити шляхи і джерела зниження витрат

і збільшення прибутку. Загальні витрати на виробництво поступово збільшуються з року в рік. Це явище є позитивним у випадку, якщо із зростанням сукупних витрат зростає обсяг виробленої продукції, причому обсяг виробництва має зростати більшими темпами. Зростання сукупних витрат може бути також і негативним явищем у тому випадку, коли обсяг виробництва є сталим або навіть зменшується. Саме така ситуація

і спостерігається на даному підприємстві за останні 2 роки обсяг виробленої продукції зменшився на 13,4 . На основі проведеного аналізу елементів операційних витрат підприємства за досліджуваний період, можна зробити наступні висновки 1 загальна сума витрат протягом шести років діяльності підприємства зросла на 1015,7 тис. грн. або на - 39,9 2 змінилась структура витрат, тобто протягом останніх років абсолютна частка і питома вага матеріальних витрат збільшилась у 2007 році порівняно з 2002 роком - відповідно

на 262,9 тис. грн. та 14,0 3 водночас значно зросли витрати на оплату праці, а отже і відрахування на соціальні заходи - відповідно на 366,6тис. грн. та 78,7 протягом 2002-2007 років , що відбулося за рахунок зменшення чисельності персоналу та підвищення рівня оплати праці на підприємстві 4 спостерігається тенденція до значного зростання суми амортизації - на 15,8 тис. грн. або на 10,4 . В цілому структура витрат на підприємстві є стійкою.

У структурі витрат на виробництво найбільшу долю займають витрати на сировину, матеріали та енергоресурси. У процентному відношенні вони становлять близько 50-65 , тобто виробництво є матеріаломістким. Амортизація ОФ та витрати на оплату праці становлять 5-6 . Інші статті витрат - відрахування на соціальні заходи - 7 та інші витрати приблизно складають 12 від загальної величини сукупних витрат.

Проведемо аналіз витрат на 1 грн. реалізованої продукції в таблиці 2.16. Як видно з табл. 2.16 протягом досліджуваного періоду спостерігається різке зростання витрат, які у 2005р. сягнули значення 142 коп. на 1 грн. готової продукції. Тобто підприємство мало збитки, які постійно зростали. Але у 2006 році витрати на 1 грн. готової продукції зменшилися до 111 коп. за рохунок збільшення обсягу

товарної родукції в 2007 році витрати на 1 грн. реалізованої продукції зросли з 111 коп до 112,9 коп. Виходячи з даних можемо зробити висновок, що в період 2003-2007 рр. виробництво на підприємстві було нерентабельним. Виробництво нерентабельне, так як витрати на 1 грн. реалізованої продукції перевищують 100 коп. Таблиця 2.8 - Аналіз витрат на 1 грн. реалізованої продукції Показники Роки 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Обсяг продукції, робіт

і послуг, тис.грн. 2235,9 2182,4 2334,5 2020,58 2881,3 3033,6 Собівартість реалізованої продукції, тис.грн. 2503,4 2576,1 2821,5 2898,8 3189,7 3423,8 Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, коп. 112 118 121 143 111 112,9 Таблиця 2.9 - Структура повної собівартості різних видів продукції на 1 тонну випічки Показники Повна собівартість батона Підмосковного Повна собівартість макаронних виробів

Повна собівартість хліба Переяславського грн. питома вага, грн. питома вага, грн. питома вага, Виробнича собівартість 2068,1 85,98 1518,4 98,04 1070,6 87,88 Адміністративні витрати 318,49 13,24 16,7 1,08 132,75 10,90 Витрати на збут 18,61 0,77 13,67 0,88 14,99 1,23 Всього 2405,2 100 1548,7 100 1218,3 100 Рис. 2.3 - Структура повної собівартості різних видів продукції на 1 тонну випічки де 1- структура оптової

ціни батона 2- структура оптової ціни макаронних виробів 3- структура оптової ціни хліба. На основі проведених вище розрахунків видно, що найбільшу собівартість має виробництво батонів, за рахунок великих витрат на збут та адміністративних витрат. Найменша питома вага адміністративних витрат 1,08 та витрат на збут 0,88 у структурі повної собівартості макаронних виробів, але їх виробництво є найбільш матеріаломістким.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства Прибуток та рентабельність - основні підсумкові показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного субєкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку акумулюються результати всіх сторін діяльності виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів

і собівартість. Окрім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольнити не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоровя,

проведення екологічних заходів тощо. Аналіз фінансових результатів виробничо-господарської діяльності ВАТ Нетішинхарчопром наведено в таблиці 2.10. Таблиця 2.10 - Фінансові результати виробничо-господарської діяльності Показники Роки 2002 2003 2004 2005 2006 2007 1 2 3 4 5 6 7 Чистий дохід виручка від реалізації прп продукції, тис.грн.

2508,3 2448,4 2561,1 2128,9 2704,8 3033,3 Собівартість реалізованої продукції, тис тис.грн 2088,0 1977,9 2289,3 2265,4 2639,7 2779,5 Валовий прибуток збиток , тис.грн. 420,3 470,5 271,8 -136,5 65,1 254,1 Інші операційні доходи, тис.грн 120,8 100,5 122,3 113,9 971,2 Адміністративні витрати, тис.грн. 303,9 369,7 325,8 477,6 506,9 550,7 Витрати на збут, тис.грн. 111,5 121,3 108,5 78,2 85,2 93,6

Інші операційні витрати, тис.грн 107,2 97,9 77,6 67,9 1045,0 Фінансові результати від операційної діял діяльності,тис.грн прибуток 4,9 6,9 -159,9 -647,6 -481,0 -464,0 Інші фінансові доходи, тис.грн 0,4 - Інші доходи, тис.грн. 127,5 2,1 - 161,3 187,3 16,5 Фінансові витрати, тис.грн 27,6 18,3 29.8 Інші витрати, тис.грн. 118,1 211,2 79,4 11,1 1 2 3 4 5 6 7

Прибуток до оподаткування, тис.грн. 14,3 4,8 -159,9 -725,1 -391,0 -488,4 Податок на прибуток, тис.грн. 4,3 - -48,0 Чистий прибуток, тис.грн. 10,0 4,8 -111,9 -725,1 -391,0 -488,4 За даними таблиці 2.10. видно, що доход від реалізації продукції у 2007 році збільшився порівняно з 2006 роком на 328,5тис.грн. Собівартість реалізованої продукції також збільшилась на 139,8 тис.грн

Величина валового прибутку, за виключенням 2005 року, є позитивною. Однак величина непрямих витрат є значно більшою ніж маржинальний, прибуток тобто сума покриття непрямих витрат є недостатньою. По цій причині підприємство останні чотири роки працює збитково. Керівництву підприємства слід звернути увагу на більш ефективне управління витратами в частині непрямих витрат. Розділ III Рекомендації щодо підвищення ефективності комунікацій на промислового підприємства.

Різке ускладнення системи виробництва і збуту по наявних підрахунках, складність господарських звязків зросла за останні 30 років у 150-200 разів , інформаційний вибух кількість інформації, необхідної для вирішення обєктивно виникаючих завдань, зростає по експоненті з періодом подвоєння біля 5 років вимагають вирішення проблеми переходу до нових технологій управління, буз яких неможливо забезпечити реалізацію інноваційних процесів, підвищення конкуренто здатності.

В останні десятиліття в діловому світі по-справжньому осмислено значення технологічних сторін управління - як головної звязкової ланки між цілями, принципами керівництва і економічним механізмом. Без технологічного забезпечення, котре внаслідок впровадження компютеризації повинно бути радикально змінено, не можуть суттєво впроваджуватись в життя ефективні рішення. Звідси рішуче відкидається погляд на процедури, регламенти, документи як на дрібницю , що не заслуговує

уваги науки і технології. На базі розвитку індустрії інформатики, а також використання традиційних технічних засобів в поєднанні з найновішими компютерними комплексами все ширше розгортається робота по автоматизації управлінської діяльності. За кордоном, як і в нашій країні, спостерігається суттєвий розрив між рівнем автоматизації виробництва і рівнем управлінської діяльності. У результаті темпи росту продуктивності праці в управлінні на два

десяткових порядки відстають від темпів росту продуктивності праці в сфері виробництва. У звязку з цим особливу актуальність отримує проблема прискореного розвитку нових засобів автоматизації менеджменту, а також відповідної сучасної технології обробки даних. Створення організаційної автоматизованої системи управління - це шлях до загального впровадження нової інформаційної технології. Однією з головних задач поряд з розробкою основ економіко-організаційного

моделювання апарату управління є раціоналізація організаційних звязків і приведення структури апарату управління у відповідність з реальними виробничими умовами. Повна інтегрована автоматизація менеджменту передбачає охоплення наступних інформаційно-управлінських процесів звязок, збір, зберігання і доступ до необхідної інформації, аналіз інформації, підготовка тексту, підтримка

індивідуальної діяльності, програмування і вирішення спеціальних задач. Для створення інформаційного середовища необхідне поєднання всіх шести функцій системи автоматизації як в управлінському апараті центру, так і на кожному робочому місці, а також на підприємствах. Сучасний менеджмент неможливо уявити без засобів, що дозволяють оперативно опрацьовувати інформацію, необхідну для обґрунтування та прийняття управлінських рішень.

Висока складність та надзвичайна мінливість зовнішнього середовища потребують відповідної швидкості обробки інформаційних сигналів. Для цього застосовуються певні технічні засоби, якідопомагаютьскоротити витрати часуна технічні операції обробки інформації і тим самим збільшити його ресурси на творчі процеси, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною. За своїм призначенням технічні засоби управління поділяються на такі,

що дозволяють -механізувати окремі операції -механізувати групи операцій і процедур управління - створити систему комплексної механізації і автоматизації процесів реалізації всіх функцій управління. Механізації в першу чергу підлягає бухгалтерський облік, оперативне управління, планові розрахунки, діловодство, облік кадрів тощо. Технічні засоби, що дозволяють механізувати певні операції та процедури,

поділяються на такі групи 1. Засоби виготовлення документів друкарські машинки, засоби компютеризованого набору, диктофони тощо . 2. Засоби копіювання та розмноження документів копіювальна техніка, мікрофільмування, компютерні засоби обробки та зберігання інформації . 3. Засоби обробки інформації засоби автоматизації збору і аналізу даних- компютерні системи та спеціалізовані

АСУ . 4. Засоби зберігання, групування і пошуку документів стелажі, папки, каталоги, компютерні системи -масиви, бази даних . 5. Засоби передачі інформації радіо - і телефонні засоби, автовідповідачі, селектори і компютеризовані засоби інформації - компютерні мережі . 6. Засоби обчислювальної техніки механічні та електронні обчислювальні машини та системи різного рівня складності . Найпростіші засоби організаційної техніки, призначені для

роботи з паперовим документообігом, застосовуються досить широко копіювальна техніка, різних видів папки і файли, степлери, каталоги і т.д Однак збереження паперової системи документообігу як у великій установі, так і в установах середнього та малого розміру не принесе відчутного зменшення витрат на управління і майже не вплине на його ефективність. Звісно, що деяка частина паперової системи документообігу є необхідною зовнішній документообіг платіжні доручення, договори, контракти, акти

і т.ін Але використання технічних засобів тільки з метою прискорення роботи з паперовими носіями інформації - це використання лише двох з шести вище перерахованих функцій. Раціонально організована структура технічних засобів управління має допомогти звільнитися від паперового документообігу всередині організації. Тому останнім часом, поряд із простими пристроями, що полегшують управлінську працю, та засобами оргтехніки, які використовуються

для складання документів, їх розмноження, обробки,зберігання, пошуку та передачі, особливої популярності набули електронні комунікаційні системи і технології. Для їх створення використовуються комп ютери, комп ютерні мережі, телефони та інше устаткування, а також засоби програмного забезпечення, які дозволяють автоматизувати більшість рутинних операцій. Створення системи комплексної механізації

і автоматизації процесів реалізації всіх функцій управління може здійснюватися у двох напрямках а впровадження електронно-обчислювальних систем, розробка економіко-математичних методів і моделей і використання їх на основі АСУ б застосування організаційної техніки та розроблених на її основі організаційних проектів і систем комплексної механізації і автоматизації управлінської праці. Слід зауважити, що застосування технічних засобів управління вимагає

комплексного підходу, врахування глибокого аналізу техніко-економічних показників керованої системи.Проблеми ефективного використання технічних засобів в управлінні в наш час викликані наступними чинниками - апарат управління недостатньо використовує організаційну техніку, що призводить до надмірної кількості управлінських працівників - придбання невиправдано потужної техніки призводить до значного збільшення умовно-постійних витрат і негативно відображається на собівартості товару - недостатня кваліфікація

персоналу або відсутність комплексного підходу заважають використовувати придбані технічні засоби управління на повну потужність та за своїм призначенням. Отже, завдання полягає в тому, щоб створити таку модель інформаційного забезпечення управлінської діяльності в організації, яка б, з одного боку, зменшила витрати часу менеджерів на здійснення рутинних операцій, а з іншого - відповідала вимогам економічної доцільності, тобто оптимізувала співвідношення результати витрати

. Для задоволення потреб різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту існують такі головні типи інформаційних систем 1 операційно-виконавчі 2 офісні автоматизовані, 3 управлінські інформаційні системи 4 системи підтримки рішення 5 системи підтримки виконання рішень 6 Інтернет-мережі. Операційно-виконавча система - це комп ютерна

інформаційна система, що виконує рутинні поточні операції, потрібні для розвитку бізнесу і забезпечує пряму підтримку організації на операційному рівні. Ця система - головне джерело інформації, яка використовується іншими типами комп ютерних систем організацій. Прикладом такої системи є автоматичні сканери у торговельних мережах фірми, які дають

інформацію про обсяги і асортимент проданої продукції. Офісна автоматизована системамає завданням полегшити зв язок і підвищити продуктивність менеджерів і офісних працівників завдяки вдосконаленню документообігу і передаючих процесів. Ця система, крімселекторної передачі інформації, може також включати електронний календар, телеконференцію, графіки та

інше. Управлінська інформаційна система - це комп ютерна інформаційна система, що постачає повсякденну інформацію менеджерам середнього і нижчого рівнів. Вона збирає дані,систематизує їх у формі, зручній для роботи менеджерів відповідних функціональних відділів ізабезпечує їх нею.Система орієнтована на поточні, операційні напрямки діяльності і особливо важлива в плануванні, прийнятті рішень,контролюванні.

Як правило, система підсумовує інформацію з операційно-виконавчих систем для підготовки поточних звітів, що використовуються менеджерами для оперативного керування процесами. Наприклад, працівник служби маркетингу може з цієї системи довідатись про підготовку для клієнта замовлення та дату його відвантаження, операційний менеджер може відстежувати використання матеріальних ресурсів у процесі виготовлення продукції та її кількість тощо.

Система підтримки рішень СПР - комп ютерна інформаційна система, яка підтримує процес прийняття управлінських рішень в ситуаціях, які не досить добре структуровані. Такі системи загалом не вказують, які рішення є оптимальними. Проте вони роблять спробу спрямувати процес прийняття рішень у правильне русло з допомогою спеціальних прийомів, які допомагають менеджерам більш детально аналізувати ситуацію.

Зокрема, якщо менеджера цікавить, які наслідки для фірми матиме збільшення ціни на її продукцію, він може це перевірити за допомогою СПР, оскільки у ній уже закладені відповідні тенденції, а також закономірності зміни ринкових цін під впливом дій конкурентів, інфляційних процесів, сезонних коливань тощо. СПР дозволяє підрахувати обсяги продажу і прибутки на кожен рівень можливого підвищення цін, на основі чого менеджер може прийняти рішення.

Спеціалізованим типом інформаційної системи підтримки рішень,який знаходить все більше використання, є експертна система. Це комп ютерна система, яка використовує реальні знання експерта для вирішення спеціальних проблем. Такі системи інколи називають інтенсивно-науковими системами, тому що вони намагаються об єднати знання великої групи експертів для вирішення проблем в

їх сфері досвіду. Системи підтримки виконання рішень - це комп ютерні інформаційні системи, що підтримують виконання рішень і ефективне функціонування організацій на вищих рівнях. Такі системи, головним чином, розроблені недавно і їх інколи називають виконавчо-інформаційними системами.

Інтернет-мережі - це локальні комунікаційні мережі, які діють у межах однієї фірми. Вони дають змогу кожній структурній одиниці фірми накопичувати інформацію про себе і робити її доступною для своїх працівників, а при потребі і обмінюватися інформацією з іншими функціональними відділами. Використання електронних засобів збереження інформації дозволяє, за досвідом

Bank of America, скоротити споживання паперу на 25 процентів, а системнезастосування цих засобів підвищує ефективність управлінської праці у 3 рази. Багато компаній використовує персональні електронні засоби зв язку для того, щоб дати змогу своїм працівникам самостійно планувати свій робочий час і використовувати його ефективніше. Виникла нова версія надомної роботи, яку тепер називають telecommuting. Люди працюють вдома і періодично надсилають результати своєї роботи засобами компютерного звязку електронною

поштою . У більш широких масштабах через мережу Інтернет це дозволяє розширювати рамки діючих організацій, відкривати нові підрозділи поза межами країни, залучати найбільш кваліфікованих працівників до роботи у компанії. Ще привабливішими стають перспективи телекомунікацій у майбутньому, про що свідчить бурхливий розвиток фірм, які працюють у галузі телекомунікацій. Це і відео конференції, і приєднання до Інтернет-мережі через мобільний телефон

і багато інших можливостей, які прискорюють процес обміну інформацією, збагачують його можливості і, в кінцевому результаті, підвищують потенціал фірми. В сучасних умовах виключно важливе значення має перебудова технічної і технологічної бази управління, що забезпечує процеси інформатизації. Однак важливо не переоцінити роль інформаційно-управлінської техніки.

Вона виконує в основному забезпечуючі функції. Головні напрямки робіт по інформатизації менеджменту лежать в області організаційної, соціальної, кадрової перебудови управлінської діяльності. Практичні спостереження доводять, що для належного функціонування системи управління підприємства важливо не тільки підібрати найкращий склад її елементів, але й сформувати ефективні зв язки між нею та зовнішнім середовищем шляхом належних комунікацій.

На сучасному етапі динамічного розвитку економічних процесів у світовому масштабі особливо актуальними стають завдання розробки методів економічного оцінювання та управління процесами інформаційного забезпечення та формування систем комунікацій. Елементами цих систем є впровадження комплексних методів оцінки доцільності, ефективності та ризиків інформаційного забезпечення, розробки і впровадження механізмів управлінських комунікацій на підприємствах.

Метод у науковому тлумаченні - це сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності, способів пізнання явищ природи та суспільного життя, сукупність прийомів або система прийомів, спосіб дії, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності науці, виробництві . Проблема формування комунікацій під час декомпозиції завдань та інформаційних потоків на підприємстві полягає у необхідності впровадження комплексних методів оцінки

доцільності, ефективності та ризиків інформаційного забезпечення, у необхідності розробки і впровадження ефективних механізмів управлінських комунікацій на підприємствах. На мою думку необхідність формування та впровадження змін у систему управлінських комунікацій в сучасних умовах зростання динамізму економічних процесів підприємств та їх середовища виникає у зв язку з необхідністю масштабних та

ґрунтовних змін в організаційній та виробничій сфері. Під системою управління підприємствами в умовах формування комунікацій розуміємо сукупність керуючих одиниць, підрозділів, відділів, служб, які беруть участь під час комунікацій, а також методів та способів впливу, які вони використовують. Особливість розробки системи управління підприємствами в умовах формування комунікацій визначається метою і цілями, які ставляться перед певними структурними одиницями підприємств

під час такого роду інтеграційних трансформацій. Належна поінформованість управлінців є опорою в роботі підприємства у напрямі послаблення територіальних та часових обмежень, подолання невизначеності, налагодження добрих стосунків з постачальниками і споживачами, розвитку існуючих й нових видів діяльності. Знову ж таки, навіть найефективніше комунікаційне забезпечення не дає змоги підприємствам уникнути невизначеності та ризику, усіх організаційних труднощів.

Розвиток сучасної світової економіки перетворив інформацію у товар, на купівлю якого організації витрачають значні кошти. Управлінська діяльність за своєю суттю побудована та реалізується на певній інформаційній базі. Як показав проведений нами аналіз український ринок інформаційних товарів та послуг не є наповнений, що є перешкодою у розробці та прийнятті оптимальних управлінських рішень щодо створення систем

інформаційних та комунікаційних рішень. Наприклад, за останні ЗО років у світі було вироблено більше інформації, ніж за попередні 5000 щодня виходять друком тисячі книг . Уникнути цих проблем допоможе інформаційно-технічна підготовка персоналу, адекватна до зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства. Функціонування системи менеджменту можна зобразити у вигляді цілісної системи інформаційної взаємодії управлінського персоналу підприємства.

Чим кращими комунікації під час формування систем менеджменту, тим вищі за якістю та ефективністю результати. Інформація знижує ступінь невизначеності, але не ліквідовує необхідності прийняття раціональних управлінських рішень. На основі опрацювання підходів до формування комунікацій на підприємстві з позицій системності управлінської діяльності, з позицій якісного та кількісного оцінювання інформації, як об єкта комунікацій, з позицій необхідності та доцільності процесів централізації та

децентралізації управління, а також на основі власних практичних досліджень, нами пропонується система показників для оцінювання комунікацій на підприємстві з метою їх удосконалення на розбудови. Цілі, які ставили перед розробкою цієї системи показників, апробації запропонованої системи показників та параметрів оцінювання та формування комунікацій на підприємстві дали можливість встановити, що послідовне застосування цих параметрів дає можливість уникнути багатьох

комунікаційних проблем під час управління бізнес-процесами на підприємствах Інформація передається для використання за допомогою комунікаційного процесу - як процесу обміну інформацією між двома і більше людьми, працівниками. У класичній науці управління виділяють такі складові елементи процесу комунікацій - відправник джерело - це той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає

її - повідомлення - інформаційна ідея, яка закодована за допомогою символів - канал - засіб передачі інформації - отримувач споживач - особа, для котрої призначена інформація. Враховуючи наведену вище ідею етапування формування комунікацій на підприємстві та на засадах розробленої нами системи показників для оцінювання комунікаційної системи, нами пропонується модель формування комунікаційного процесу. Зображена модель формування комунікаційного процесу розроблена на

основі власних дослідних проблем комунікацій на низці підприємств та основі узагальнення сучасних публікацій за цією тематикою. Варто наголосити, що саме належне оцінювання усіх етапів формування комунікаційного процесу в умовах декомпозиції завдань, поставлених складними управлінськими рішеннями, є найважливішим елементом формування системи комунікацій. Основним керуючим фактором є процедура ухвалення управлінського рішення, на підставі результату виконання

якого формується вплив на систему комунікацій підприємства. Власне у самій комунікаційній системі, яка є частиною інформаційної системи, управлінські рішення не приймаються. Однак ефективно налаштовані системи комунікацій здатні постачати ту інформацію керівникові, яка найбільше підходить для ухвалення оптимального рішення.

При побудові інформаційних систем промислових підприємств для покращення комунікацій слід ураховувати рівні управління підприємством таб. 2.11 , взаємозв язок технології, завдань, структури, цілей таб. 2.12 . Для кожного підрозділу для виконання кожної операції технологічного процесу формується завдання операція . В інформаційній системі кожна операція повинна мати кілька станів запланована, у стадії виконання, виконана, невиконана та ін. Рис. 2.11 Структура рівнів управління промислового підприємства

Рис. 2.12 Взаємозвязок технології, завдань, структури, цілей Після цього всі цілі завдання необхідно пов язати з відповідними показниками, які потім за допомогою системи моніторингу необхідно відстежувати. Для відповідних рівнів управління слід сформувати відповідні комплексні показники діяльності промислових підприємств. У процесі управління постійно відбувається обмін інформацією, причому напрям

її переміщення може бути як вертикальним від керівника до підлеглих чи від підлеглих до керівника , так і горизонтальним між начальниками підрозділів, підлеглими одного рівня . Провідну роль в інформаційному забезпеченні відіграє бухгалтерський облік і звітність, де найповніше відображаються господарські явища, процеси, їх результати. Своєчасний і повний аналіз даних, наявних в облікових документах первинних та зведених

і звітності, забезпечує вживання необхідних заходів, спрямованих на поліпшення виконання планів, досягнення кращих результатів господарювання. Дані статистичного обліку, у яких міститься кількісна характеристика масових явищ і процесів, використовуються для поглибленого вивчення й осмислення взаємозв язків, виявлення економічних закономірностей. Оперативний облік і звітність сприяють більш оперативному порівняно із статистикою чи бухгалтерським обліком забезпеченню аналізу необхідними даними наприклад, про виробництво

і відвантаження продукції, про стан виробничих запасів і тим самим створюють умови для підвищення ефективності діяльності інформаційної системи. Для підвищення комунікацій на підприємстві передача інформації є неодмінним і першорядним фактором нормального функціонування. При цьому особливого значення набуває забезпечення оперативності й вірогідності.

На мою думку удосконалення інформаційного забезпечення може показати такі позитивні результати 1 економія витрат за рахунок зниження - фонду заробітної плати - вартості програмного забезпечення - витрат на поточні потреби - витрат на оформлення та супроводження договорів - витрат на перерозподіл сировини 2 нематеріальні вигоди - поліпшення якості інформації - підвищення продуктивності праці - поліпшення і прискорення обслуговування запитів - поліпшення контролю - більш збалансовані управлінські рішення

- оптимізація запасів грошових коштів - більш повне використання програмного забезпечення 3 усунення можливих витрат у майбутньому - запобігання майбутньому збільшенню чисельності персоналу - зниження вимог до обробки даних - зниження вартості обслуговування. Висновок Комунікації - це все проникаючий і складний процес, який включає людей, що розмовляють під час особистого спілкування або в групах, на зборах, ведуть розмову по телефону чи читають

і складають службові записки, листи і звіти. Таким чином, комунікація розглядається як спілкування за допомогою слів, букв, символів, жестів і як спосіб, за допомогою якого висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взаємоприйняття поглядів і ін. Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільності при збереженні

індивідуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна така, що викликає емоції і фактична пов язана із встановленням контактів функції. Для удосконалення комунікацій в організаціях слід чітко визначати потребу в інформації кожного структурного підрозділу і кожного робочого місця, регулювати інформаційні потоки відповідно до вирішуваних задач.

Управлінська діяльність має набувати більш організованого характеру повинні чітко плануватись масові організаційні заходи збори, наради , зустрічі з підлеглими, ветеранами праці, керівниками інших підприємств та організацій. Слід відновити подекуди забуту практику установки ящиків для пропозицій, ведення внутрішнього друкованого органу багатотиражних газет, інформаційних бюлетенів і ін. Американські компанії розробляють

і впроваджують пізні системи збору пропозицій, створюють спеціальні групи для апеляції, організують опитування, слідкують за відносинами між співробітниками тощо. Загальна структура АТВТ Нетішинськогохарчопрому являє собою сукупність підрозділів основного виробництва та інфраструктури ремонтного, енергетичного, тарного, складського, транспортного господарств . Виробнича структура стосується виключно основного виробництва.

У складі цехів відрізняють потокові лінії. Потокові лінії складаються з відділень, які спеціалізуються на виконанні окремих стадій технологічного процесу. За кожним з них закріплена певна кількість робочих місць з визначеними операціями. До числа підрозділів інфраструктури підприємства належать ремонтно-механічні майстерні, матеріальні склади, газорегулюючі пункти, компресорні, склади безтарного зберігання борошна та допоміжної сировини.

Виробництво продукції оцінюється за допомогою натуральних і умовно-натуральних показників, в одиницях трудомісткості і по вартості. Обєм виробництва характеризується валовою і чистою продукцією, випуску - готової і товарної продукції, реалізації - відвантаженої і реалізованої товарної продукції. В структурі виробництва найбільшу частку займає виробництво хлібобулочних

виробів, що і є головним видом діяльності підприємства. Сучасний менеджмент неможливо уявити без засобів, що дозволяють оперативно опрацьовувати інформацію, необхідну для обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Висока складність та надзвичайна мінливість зовнішнього середовища потребують відповідної швидкості обробки інформаційних сигналів. Для цього застосовуються певні технічні засоби, якідопомагаютьскоротити

витрати часуна технічні операції обробки інформації і тим самим збільшити його ресурси на творчі процеси, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною. Слід зауважити, що застосування технічних засобів управління вимагає комплексного підходу, врахування глибокого аналізу техніко-економічних показників керованої системи.Проблеми ефективного використання технічних засобів в управлінні в наш час викликані наступними чинниками

- апарат управління недостатньо використовує організаційну техніку, що призводить до надмірної кількості управлінських працівників - придбання невиправдано потужної техніки призводить до значного збільшення умовно-постійних витрат і негативно відображається на собівартості товару - недостатня кваліфікація персоналу або відсутність комплексного підходу заважають використовувати придбані технічні засоби управління на повну потужність та за своїм призначенням. Отже, завдання полягає в тому, щоб створити таку модель

інформаційного забезпечення управлінської діяльності в організації, яка б, з одного боку, зменшила витрати часу менеджерів на здійснення рутинних операцій, а з іншого - відповідала вимогам економічної доцільності, тобто оптимізувала співвідношення результати витрати . Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін

відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Деталізація інформації залежить в основному від ступеня деталізації завдання та від рівня повноважень структурних підрозділів. Враховуючи принципи декомпозиції завдань в умовах функціонального поділу управлінської праці, доцільно проаналізувати необхідний ступінь деталізації інформації залежно від ступеня деталізації завдання, виконання якого розподіляється між лінійними та функціональними підрозділами підприємства та кількістю рівнів управління, які задіяні під час виконання

цього завдання. Література 1. Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. -Львів Світ, 1995. -296с. 2. Виханский О.С Наумов А.И. Менеджмент Учебник для экон. спец. вузов. -М. Высш. шк 1994. -224с. 3. Доусон Р. Уверенно принимать решения Как научиться принимать решения в бизнесе и жизни Пер. с англ

М. ЮНИТИ, 1996. 4. Евланов Л. Г. Теория и практика принятия решений М. Экономика, 1984 175 с. 5. Жигалов В.Т Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. -К. Вища школа, 1994. -223с. 6. Зайцева О.А Радугин А.А Радугин К.А Рогачёва Н.И. Основы менеджмента Учебное пособие для вузов

Науч. редактор А.А. Радугин. -М. Центр, 1998. -432с. 7. Завадський Й.С. Менеджмент К. Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997 543с. 8. Карданская Н.Л. Основы принятия управленческих решений Учебное пособие М. Русская Деловая Литература, 1998 288 с. 9. Карданская

Н.Л. Принятие управленческого решения Учебник для вузов. -М. ЮНИТИ, 1999. -407с. 10. Менеджмент организации Учебное пособие Под ред. З.П.Румянцевой, Н.Л.Саломатина М. ИНФРА - М, 1996 429 с. 11. Менеджмент организации. Учеб. пособие Румянцева З. П. и др М. ИНФРА-М, 1995. 12. Менеджмент человеческих ресурсов обзорная информация сост.

В.И. Яровой под ред. Г.В. Щекина - К. МАУУП,1995. 13. Общий курс менеджмента в таблицах и графиках Учебник для вузов Б.В. Прыкин, Л.В. Прыкина, Н.Д. Эриашвили, З.А. Усман Под ред. проф. Б.В. Прыкина. -М. Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. -415с. 14. Саркисян С.А. и др. Теория прогнозирования и принятия решений

Под ред. С.А. Саркисян М. Высшая школа, 1977 355 с. 15. Современный экономический словарь Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева - М. ИНФРА-М, 1996. 16. Тарнавська Н.П Пушкар Р.М. Менеджмент теорія та практика Підручник для вузів. -Тернопіль Карт-бланш, 1997. -456с.

17. Хміль Ф.І. Менеджмент Підручник. -К. Вища школа, 1995. -351с. 18. Цветаев В.М. Менеджмент в сфере найма и обеспечения фирмы кадрами Весник С-П университета. 1992 12 19. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации учебное-практическое пособие - М. ЗАО Бизнес-школа , 1997. 20. Щекин Г. В. Основы кадрового менеджмента. Учебник К.

МЗУУП, 1993.