Звідки взялись козаки

Хоча питання про походження козаків загалом розв’язане , існує декілька версій тлумачення

«козак». Так деякі автори виводять це слово від слова «коза» : козаки прудкі , мов кози. Інші по -

силаються на сміливого воїна на ім’я Козак , що буцімто колись жив на світі. Ще інші пишуть ,

що,то поляки так називали мешканців українського степу. Але то все польські версії.

Класичне тлумачення цієї проблеми дав видатний український історик і знавець козацтва

академік Д.І.Яворницький . У 2-му томі своєї «Історії запорозьких козаків» він стверджує , що сло -

во «козак» (казак) є східного походження, тюркського кореня. Так , зокрема , називався один із ро-

дів народу киргизів , до того ж це була самоназва. Осілі мешканці середньої Азії під козаками розу -

ли войовничі , завжди готові до розбою племена кочовиків , від яких пішли сучасні козаки.

Лінгвісти слово «козак» (кай-сак) виводять з «кай» - легко , і «сак»-в’юк ,тобто легков’ючний.

І.Крип’якевич вважав ,що слово «козак» турецького походження і означає відважну ,вільну людину

юнака , войовника. Слід також згадати версію невідомого автора «Історії русів» , який виводить ко-

заків від козарів чи хозарів. Він доводить , що хозари були не кочовики , а слов’янські воїни , що да-

нина хозарам-то просто військова подать , а хозарські війни-то усобні війни слов’ян доварязької доби

нашої історії. Але переважна більшість учених не погоджується з цією версією.

На терені України слово «козак» стало відомим з XI ст. у тюркомовних половців і означало варто -

вого , передового , нічного і денного. Безпосередніми попередниками козаків були бродники і берла –

дники. Назва бродників пішла від слова «бродити» в розумінні блукати , мандрувати. Вони відомі вже

з другої половини XXI ст. Про бродників відомо , що 1147 року разом з половцями вони приходили на

допомогу Олегові Святославину , а 1180 року воювали в Болгарії та Угорщині проти Візантії. Бровники

мали українські імена , були християнами і пробували колонізувати південні степи. Назва «берладники»

пішла від міста Берлад на Дунаї. Там 1145 року Іван Ростиславич , один із галицьких князів , після

втрати уділу організував військо. Військо берладників зробило декілька походів півднем України та

на узбережжя чорного моря. 1160 року вони захопили порт Олешню в гирлі Дунаю. Це степове військо

мало чисельність до 6000 вояків та свій невеличкий флот із човнів. Дії берладників не мали певної

політичної мети , були хаотичними і носили скоріше розбишацький характер.

З середини XV ст. стають відомі татарські козаки , так звана кайсацька орда , яка прийшла від

Волги і напала на Поділля 1459 року. Трохи пізніше , наприкінці XV ст., з’явились ординські козаки в

Криму.

М.Максимович стверджує , що українські козаки стали відомі десь близько 1471 року. 1491 року

козаками називали себе повсталі селяни в Галичині. Перше письмове свідчення про українських коза –

ків з’явилося в уставній грамоті литовського князя Олександра 1499 року.

Перші українські козаки були різного походження , віри , різних народів. Основною метою уходу

в степ , козакування була охота до війни , пригод , легкої здобичі. Козаки організовувались у ватаги

і обирали собі отамана – найдосвідченішого з-поміж себе. Пізніше козацьких отаманів почали називати

гетьманами (від німецького hauptmann – начальник , капітан ). Це слово прийшло в Україну з Польщі.

Спочатку так називали ватажків взагалі , але згодом за гетьманами закріпилась адміністративна та

cудова влада.

Козаки на відміну від решти населення України вважали війну з татарами за своє постійне заня –

тя. У степи йшли найвідчайдушніші , найвправніші , найсильніші люди , і поступово козацька частина

населення зростала кількісно , набуваючи дедалі більшої сили в суспільстві. За даними Яворницького ,

1563 року стали відомі черкаські козаки , які становили нерегулярне військо Литви для захисту кор –

донів.

Багато сприяв становленню козацтва як організованої сили «знаменитий козак» О.Дашкевич ,

родом з Овруча. Спочатку він був литовським воєводою , а згодом став черкасько – канівським старос –

тою. Дашкевич сприяв тому, що до Черкас сходилося безліч козаків , організовував їх. Він зробив

Черкаси та Канів козацькими центрами. Навіть Україну недовго по тому іноземці називали Черкасією ,

а українців – чекасами. Саме Дашкевич запропонував створити козацьке укріплення на одному з

дніпровських островів для захисту від татар. Але тоді цей задум не було виконано.

Яворницький оповідає , що 1556 року князь Дмитро Вишневецький , званий у народі Байдою ,

з 300 козаками після вдалого походу на татар зупинився на дніпровському острові Мала Хортиця ,

де збудував невеличку фортецю. Це була перша Січ Запорозька (від слів «засіка» , «сікти» ) , Січ –мати ,

а Вишневецький – Байда , здійснивши план Дашкевича , увійшов в історію як засновник Січі , Низового війська і перший кошовий отаман на Запоріжжі.

Реформи короля Стефана Баторія 1583 року щодо поділу козаків на реєстрових та нереєстрових

(незаконних) остаточно заклали фундамент майбутньої славної Запорозької християнської козацької республіку. Щодо причин виникнення українського козацтва , то Яворницький зазначає , що зміни

у при6нципах землеволодіння з перетворенням Київського князівства 1471 року на литовське

«1ст»

воєводство примусили українське населення поступово втрачати землю , покидати обжиті місця та

переселятися на околиці , ближче до степу. Литовські землевласники більше цінували лісові угіддя

зі звіром , рибою , бджолами. Чорноземи лісостепу та степу вважалися малоцінними і роздавалися селянам , які були змушені обробляти та захищати їх . Існування кримської , білгородської , буджакцької

та ногайської татарських орд становили постійну загрозу як для українських селян – орачів , так і для

більш заможних верств населення. Постійно стикаючись з татарами , козаки в боротьбі з ними засвоювали деякі татарські звичаї , зброю , тактику.

Існування вільних , майже порожніх степів , постійний виклик з боку степу у вигляді татарських

набігів зумовили відповідний потужній відгук – появу вільних людей – козаків , становлення їх як добре

організованої та вправної військової сили , захисників Вітчизни. Врешті – решт , українському народові

завжди було близьке вільне життя в громаді , де здійснюється самоуправління. У народі ще був живий

спогад про вічовий устрій суспільства у докнязівський , дохристиянський період та при перших князях.

А лад на Запорожжі дуже нагадував той прадавній вічовий устрій.

Ось так з’явилися козаки в Україні , і серед них – запорожці , які залишили після себе славні діла

і яких наш народ пам’ятає і шанує понині.

(Автор Сергій Граб)

«2ст»