Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину.
Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоніни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).
Фармакологічні властивості. Конвалія регулює діяльність серця, підвищує його працездатність, збільшує діурез.
Показання до призначення: аритмія, невроз серця, екстрасистолія, біль у ділянці серця, хронічний ендокардит, значне фізичне навантаження, нервові потрясіння, епілепсія, безсоння, тіреотоксикоз, хвороби очей, використовується як сечогінний, заспокійливий й легкий проносний засіб.
Способи застосування. Внутрішньо—настій (6 г квітів на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці або спиртову настойку— по 10—15 крапель на прийом 3 рази на день.
Для промивання очей застосовують настій (15 г квітів на 200 мл окропу).
Льон звичайний — Linum usitatissimum L.
Однорічна трав'яна рослина. Стебло циліндричне, вгорі гілчасте, листки чергові, вузьколанцетовидні, квітки крупні, голубі, зібрані розлогими зонтовидними суцвіттями. Віночок з п'ятьма пелюстками блакитного кольору з темно-синіми прожилками. Плід — куляста коробочка з десятьма насінинами.
Цвіте з червня до серпня, насіння достигає у липні— серпні.
Вирощують як культурну рослину.
Райони поширення — північні і середні області Європейської частини.
Для виготовлення ліків використовують товчене насіння або порошок з лляної макухи.
Збирають восени і сушать на вільному повітрі. Оболонка сім'я гладенька, блискуча, сім'я солодке, без запаху.
Сім'я льону містить 40 % жирної олії, оболонки — 6—8% слизових речовин, до 24% білків, вітамін С, каротин. В усіх частинах льону є глюкозид лінамарин, який при розкладанні утворює синильну кислоту. Слизові речовини льону в гарячій воді набрякають, утворюючи слизовий відвар, що має здатність обволікати запалені слизові оболонки і пом'якшувати дію різних подразників.
У народній і науковій медицині сім'я використовують як пом'якшувальний і обволікальний засіб, легке проносне. З лляної олії готують різні мазі.
Застосовують: 1) як обволікальний протизапальний засіб — слиз, який готують безпосередньо перед використанням: 1 чайну ложку сім'я заварюють у 4 столових ложках окропу;
2) у випадку частих запорів — відвар 1 чайної ложки сім'я на 1 склянку окропу або свіжу лляну олію по 1—2 столові ложки на прийом;
3) для припарок беруть 1 склянку товченого сім'я або лляної макухи.
Льон входить до складу пом'якшувальної суміші.
Малина звичайна — Rubus idaeus L.
Багаторічний гілчастий кущ заввишки 0,5—2 м. Корінь дерев'янистий, покручений (звивистий), сланкий, з надземними відгалуженнями. Стебла колючі, листки довгасто-яйцевидні, зверху зелені, зісподу білоповстисті. Квітки середні, зеленувато-білі, знаходяться в пазухових китицях і на кінцевому щитовидно-волотистому суцвітті. Плід — складна кістянка, куляста, малиново-червона, зрідка жовта; дрібні кістянки вкриті волосинками. Достиглі плоди легко знімаються з конічного квітколожа.
Цвіте у травні—червні, достигає у липні—серпні. Росте дика малина у лісах, між чагарниками. Райони поширення — майже вся територія СРСР. Найбільше малини в лісах північної і середньої смуги Європейської частини СРСР і в Сибіру, трапляється в горах Карпат, Кавказу, Середньої Азії. Садову малину вирощують повсюди. Збирання і заготівля: Свердловська і Томська області, Краснодарський край, Чувашія, Татарія, Білорусія, Україна.
Для виготовлення ліків використовують достиглі плоди (ягоди) без квітколожа.
Збирають стиглі ягоди в липні—серпні, обережно відокремлюючи ягоди від квітколожа і складаючи у кошик.
Ягоди, очищені від зіпсованих плодів, сушать негайно після збирання, розклавши їх тонким шаром на полотняних рамах, ситах, фанерних листах на вільному повітрі, горищі, на печі, а також в овочевих сушарках при температурі 50—60° С. Рекомендується перед сушінням ягоди прив'ялювати на сонці. Добре висушені плоди не повинні забарвлювати рук, злипатися в грудки; почорнілі ягоди викидають. Малина пахуча, кисло-солодка.
Зберігати малину треба у сухому місці, стежачи, щоб вона не збивалась у грудочки, щоб не завелися черви.
Малина містить органічні кислоти (яблучну, винну, лимонну), цукор, барвники, слиз, вітамін С. Малина — найкращий засіб проти простуди (відвар, варення, сироп).. Витяжка з малинового кореня має антигонадотропну дію.
Застосовують у випадку простуди — перебуваючи перший день у ліжку п'ють по 2—3 склянки на ніч малинового чаю з 4 столових ложок ягід сухої малини в 2 склянках окропу (настоюють 20 хв., проціджують), а як потогінний засіб — п'ють 2—3 склянки чаю на ніч з малиновим варенням (2 чайні ложки на 1 склянку окропу). Малиновий сироп додають до ліків для дітей. Ягоди малини входять До складу потогінного чаю № 1, 2.