Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування

ЗМІСТ:
Вступ
Розділ 1. Теоретичне обґрунтуванняпроблеми міжособистісного спілкування та гендерних стереотипів
1.1 Соціально-психологічнаспецифіка спілкування
1.2 Гендерні стереотипи та їхвплив на міжособистісне спілкування 
1.3 Конструктивні та деструктивнівияви гендерних стереотипів у спілкуванні
1.4 Особливості проявів гендернихстереотипів у процесі спілкування
Розділ 2. Аналіз впливу гендернихстереотипів на характер та ефективність спілкування старших підлітків
2.1 Методи й методики дослідженнявпливу гендерних стереотипів на процес спілкування старших підлітків
2.2 Аналіз результатів дослідженнявпливу гендерних стереотипів на спілкування старших підлітків
Висновки
Список використаноїлітератури
Додатки 
Вступ
Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризуєтьсясуттєвими змінами у системі гендерних відносин, внаслідок чого, з одного боку, відкриваютьсяможливості для їх оптимізації, а з іншого — виникає ризик порушень формування гендерноїідентичності у підростаючого покоління.
Сучасні дослідження в області феміністської й гендерної теорії дуже великі.Інтерес до даної проблематики в наш час великий, що пояснюється високим ступенемактуальності теми й існуванням у суспільстві ще досить сильного, стійкого традиційногопогляду, як на жінку, так і на чоловіка. Незважаючи на те, що багато сучасних соціальнихстандартів, норм й цінностей стають більше гнучкими, сила гендерних установок —дотепер є однією з головних їхніх характеристик; суспільство в більшій своїй частинінепохитно відтворює стереотипи минулого. У зв'язку із цим діагностика вивчення гендернихстереотипів представляється необхідною і досить актуальною.
Гендерні стереотипи — механізми, що забезпечують закріплення і трансляціюгендерних ролей від покоління до покоління. У суспільній свідомості вони функціонуютьяк стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно допонять «чоловіче» та «жіноче».
Процес гендерної соціалізації визначається й направляється за допомогою різнихсоціальних і культурних засобів. Для цього в кожному суспільстві існують певні гендерніролі. У широкому змісті поняття ролі означає спосіб поведінки людей у системі міжособистіснихвідносин, що залежить від їхньої позиції в суспільстві й, що відповідає набору нормприписань і очікувань, які існують в даному суспільстві. Під гендерною роллю розуміютьсистему соціальних стандартів, приписань, стереотипів, яким людина повинна відповідати,для того щоб її визнавали як хлопчика або дівчинку.
Вивчення гендерних стереотипів почалося у середині 50-х років XX ст., колиамериканські соціологи Мак Кі та Шерріфс визначили типово чоловічий та типово жіночийобрази. На їх думку, типово чоловічий образ — це сукупність рис, пов'язана із соціальнонеобмеженою поведінкою, компетентністю, раціональними здібностями, активністю ірезультативністю [36, 499]. Жіночий — характеризують соціальні й комунікативні навички,теплота, емоційна підтримка. Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючисьпротягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежуютьсвободу, можливості людини, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Тимбільше, що, як відомо, не існує чисто «чоловічої» або чисто «жіночої» особистості;будь-яка особистість втілює у собі риси як фемінності, так і маскулінності.
Аналізуючи трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільствізагалом та їхній вплив на гендерну картину, варто зазначити, що гендерну картинусучасного суспільства важко визначити як однорідну та чітко структуровану, вонахарактеризується полярними гендерними стереотипами, появу і функціонування якихспричинили економічні, політичні, культурні зміни суспільств, що трансформуються.
У рамках традиційної освіти існує сильний вплив стереотипів на виховання йнавчання дітей. У дослідженнях Р.Хол і Б. Сендлер було показано, що пануючі формивикладання опираються на маскулінні способи спілкування, що спонукає дівчат відходитина другий план в освітньому процесі, а хлопчиків заохочують бути активними [11,58]. Вітчизняні дослідження показують, що наші співвітчизники серед шкільних предметівнайважливішими для хлопчиків вважають математику, комп'ютерні знання, фізику, фізкультуру,а для дівчаток — домоведення, літературу, історію, етику й психологію сімейногожиття, статеве виховання. У підлітковому віці дівчатка виявляються перед дилемою:чи розвивати свої здатності до математики, фізики, інформатики далі або віддатиперевагу загальноприйнятим нормам і стандартам поведінки, щоб бути прийнятою навколишніми.У той же час на рівні міжособистісних відносин хлопчики мають набагато менш близькізв'язки й контакти із друзями, батьками — діє традиційне «табу» на чоловічу емоційність.І.С. Кон пише про кризу маскулінності — сьогодні чоловікові все складніше відповідатитій ролі, яку йому пропонують сформовані норми [23, 25]. Таким чином, школа як одинз інститутів соціалізації сьогодні відтворює сформованими століттями гендерні стереотипи.
В свою чергу проблема спілкування відноситься до числа найважливіших для людини,та для старшого підлітка в контексті нашого дослідження, сфер життєдіяльності. Психологиєдині у визнанні значення спілкування у формуванні особистості підлітковому і юнацькомувіці. Ці періоди досить істотні для формування основних структурних компонентівособистості. Від того, як буде складатися спілкування, залежить формування майбутньоїособистості.
Провідну роль у галузі досліджень гендеру відіграють зарубіжні психологи (С.Бем, Ш. Берн [6], Т. Маерс [35], Скінер, А. Шерріффс та ін.). У вітчизняній психологіїдана проблема розглядається в основному у двох напрямках: психологічному та соціально-психологічному.У межах психологічного напрямку дослідження спрямовані на визначення відмінностейміж статями, особливостей статевої диференціації, формування психологічної статі(Т.В. Бендас [5], Д.Т. Воронцов [13], Є.П. Ільїн [19], І.С Кльоцина [19], [20],[21], [22], М.І. Кошенова [25], Д.В. Логвінова [26], [27] та ін.). Підкреслюється,що обидві статі психологічно рівноцінні, хоча й різні за змістом. Початковою базоювиступає прийняття біологічного детермінізму ролей, опора на уявлення про природженістьчоловічого й жіночого єства в людині. Зокрема, відзначається, що статеворольовасфера особистості повинна розглядатися як базова структура, що зумовлює соціальнеі психологічне благополуччя людини; вивчення механізмів становлення статеворольовогосимптомокомплексу в онтогенезі, розробка концептуально-методичних засобів діагностикий оцінки сприяє запобіганню виникнення неврозів, психосоматичних розладів.
Напрямок, пов'язаний із вивченням впливу гендерних стереотипів на ефективністьміжособистісного спілкування, не здобув у науці достатнього висвітлення. Це і зумовиловибір теми курсового дослідження «Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективністьспілкування».
Об'єкт дослідження — статево-рольове самовизначення, гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистіснеспілкування.
Предмет дослідження — психологічні особливості впливу гендерних стереотипівта їх роль у процесі спілкування.
Мета дослідження — обґрунтувати значимість гендерних стереотипів на процесспілкування старшокласників.
Відповідно до висунутої мети були поставлені наступні завдання:
1. На основіаналізу зарубіжних та вітчизняних теоретико-експериментальних досліджень узагальнитисучасні уявлення про міжособистісне спілкування;
2. Проаналізуватипоняття стереотипів, та гендерних стереотипів, як одного з їх різновидів.
3. Виявити особливостігендерних стереотипів і їхнє значення в міжособистісній взаємодії старшокласників(в контексті дослідження).
4. Підібратиметодики для вивчення гендерних стереотипів, засобів спілкування, комунікації тапровести експериментальне дослідження.
         Методи дослідження. У курсовій роботі використанокомплекс теоретичних та емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми й етапамдослідження: аналіз психологічної літератури по даній проблемі, психодіагностичніметоди (анкетування, тестування), математичні методи обробки кількісних даних.
Практична значущість полягає в тому, що матеріали та результатидослідження можуть бути використані студентами під час підготовки до семінарськихзанять, що стосуються даної проблематики, а також для при написанні наукових, курсовихта дипломних робіт.
Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двохрозділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 36 позицій та додатків.
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблемиміжособистісного спілкування та гендерних стереотипів
Кожна людина має потребу у спілкуванні, налагодженні соціальних контактів.Постає вона як необхідність у нових враженнях, почуттях, знаннях, у бажанні поділитисяз кимось своїми переживаннями й думками, обмінятися певною інформацією, налагодитистосунки./>1.1 Соціально-психологічнаспецифіка спілкування
Спілкування є невід'ємним аспектом існування людини, важливою передумовоюформування її як соціальної істоти, взаємодії з різноманітними спільнотами, а такожнеобхідною умовою існування суспільства. У процесі спілкування відбувається інтелектуальната емоційно-чуттєва взаємодія індивідів, досягається єдність і злагодженість їхдій, що зумовлює формування спільних настроїв і поглядів, взаєморозуміння, згуртованостій солідарності. Вони необхідні в колективній діяльності, оскільки становлять культурно-комунікативнуоснову соціального життя суспільства. У процесі розвитку індивіда потреба у спілкуваннімає соціально-вибірковий характер.
 Паралельно з потребою у спілкуванні існує потреба в усамітненні (тут — спілкуванніз собою), яка в одних людей виражена яскраво, в інших — ледь помітна. Це залежитьяк від конкретної особистості, так і від соціального середовища [8, 34].
Активізація, напруження соціальних контактів і міжособистісних взаємин дедалігостріше актуалізують прагнення індивіда відособитися, зберегти свою незалежність.Воно реалізується як потреба відпочити, розібратися в собі. Якщо поряд немає друга,з яким можна обговорити проблеми, індивід починає спілкуватися з собою, немовбироздвоюючи власне «Я». Уміння вести внутрішні роздуми-діалоги, «розмовляти», «радитися»з власним сумлінням надзвичайно важливе не тільки для прийняття зважених рішень,уникнення помилок, а й для духовного та професійного розвитку людини, збереженняїї внутрішньої гармонії.
 Феномен спілкування виявляється в численних взаємозв'язках людей, в обміні діяльністю,інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами праці тощо. Спілкуванняє й одним із виявів людської сутності, особистісною формою існування й функціонуваннясуспільних відносин. Воно відображає об'єктивну потребу людей жити в соціумі, об'єднуватисьі працювати один з одним. Спільна діяльність не може відбуватися без координаціїдій, узгодження цілей, обміну думками, формування внутрішнього світу людини, їїсвідомості, почуттів, знань. А це можливо лише завдяки спілкуванню.
Спілкування охоплює різноманітні взаємозв'язки, міжособистісні взаємини, здійснюєтьсяу різних формах і за допомогою різних засобів, які, будучи невід'ємним чинникомкультури, постійно вдосконалюються, збагачуються.
Спілкування— увесь спектр зв'язків і взаємодій людей у процесі духовного іматеріального виробництва, спосіб формування, розвитку, реалізації та регуляціїсоціальних відносин і психологічних особливостей окремої людини, що здійснюєтьсячерез безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи[16, 14].
Звужене тлумачення цього поняття пов'язане з міжособистісними стосунками людини.
Міжособистісне спілкування — процес предметної та інформаційної взаємодії між людьми, вякому формуються, конкретизуються, уточнюються і реалізуються їх міжособистіснівідносини (взаємовплив, сприйняття одне одного тощо) та виявляються психологічніособливості комунікативного потенціалу кожного індивіда. Міжособистісне спілкування є взаємодієюлюдей, в якій кожен учасник реалізує певні цілі, водночас пізнаючи і змінюючи себей співрозмовника.
Для соціальної психології принциповим є взаємозв'язок спілкування і діяльності.Маючи за основу ідею їх єдності, вона тлумачить спілкування як реальність людськихвзаємин, які охоплюють усі форми спільної діяльності людей. Це означає, що будь-якіформи спілкування належать до специфічних форм спільної діяльності. Тобто люди завждиспілкуються у відповідній діяльності. Серед учених є немало прихильників якнайширшогопогляду на зв'язок діяльності і спілкування, згідно з яким спілкування тлумачитьсяі як аспект спільної діяльності, і як її продукт, їх опоненти вважають спілкуваннясамостійним, незведеним до діяльності феноменом, доводячи, що процес спілкуванняє для людини не тільки засобом, а й метою. Згідно з таким розумінням спілкуванняне обов'язково зумовлюється потребою у спільній діяльності, воно може реалізовуватисяі як самомотивований процес.
Отже, спілкування в соціальній психології трактується як особливий вид діяльності;специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку; форма взаємодії суб'єктів; самостійнаі незведена до діяльності категорія; процес міжособистісної взаємодії; обмін думками,почуттями і переживаннями; суттєвий аспект людської діяльності; реальність людськихвзаємин, що передбачає будь-які форми спільної діяльності людей; універсальна реальністьбуття людини, яка породжується і підтримується різними формами людських відносин,та ін. Очевидним є те, що діяльність людини, її спілкування з іншими взаємопов'язаній відокремлено існувати не можуть. Будь-який різновид, форма людської діяльності(гра, керівництво, виховання тощо) реалізуються через спілкування, а спілкування— через них. Навіть спілкування з собою відбувається так, що людина подумки продовжуєрозмову зі своїм партнером.
Спілкування є явищем соціальним, його природа виявляється в соціумі. Будучиактом передавання соціального досвіду, норм поведінки, традицій, воно сприяє збагаченнюзнань, умінь і навичок учасників спільної діяльності, задовольняє потребу в психологічномуконтакті, є механізмом відтворення подій, настроїв, координує зусилля людей, сприяєоб'єктивному виявленню особливостей поведінки партнерів, їхніх манер, рис характеру,емоційно-вольової та мотиваційної сфер. Його соціально-психологічна специфіка полягаєв тому, що у процесі взаємодії суб'єктивний світ одного індивіда розкривається дляіншого, відбувається обмін думками, інтересами, почуттями, діяльністю, інформацієютощо. У результаті спілкування реалізуються певні контакти, міжособистісні відносини,здійснюється об'єднання (розмежування) людей, виробляються правила і норми поведінки.Успішність будь-яких контактів залежить від взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню.У міжособистісних контактах розкривається увесь спектр якостей, комунікативний потенціал,соціальна значущість особистості, виявляються людські симпатії та антипатії, любові дружба, сумісність і несумісність. Це свідчить про необхідність знати відносиниміж учасниками контактної групи, адже від них залежить система спілкування окремоїособистості, розвиток її комунікативного потенціалу, засоби, що використовуютьсяпри взаємодії [16,18-21].
У характеристиці спілкування важливими є його функ­ції. Б. Ломоввиділяє три групи таких функцій — інформаційно-комунікативну, регуляційно-комунікативнута афективно-комунікативну.
Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування,передання та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першомуздійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості лю­дей, що вступаютьу психологічний контакт. Другий рівень — передання інформації та прийняття рішень.На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Тре­тій рівеньпов'язаний із прагненням людини зрозуміти ін­ших. Спілкування тут спрямоване наформування оцінок досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, по­рівнянняпоглядів тощо) [30, 175].
Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки.Завдяки спілкуванню людина здійснює регуля­цію не тільки власної поведінки, а йповедінки інших лю­дей, і реагує на їхні дії. Відбувається процес взаємного нала­годженнядій. Тут виявляються феномени, властиві спільній діяльності, зокрема сумісністьлюдей, їх спрацьованість, здійс­нюються взаємна стимуляція і корекція поведінки.Регуляційно-комунікативну функцію виконують такі феномени, як імітація, навіюваннята ін. [30, 177].
Афективно-комунікативна функція характеризує емоцій­ну сферу людини.Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставленнялюдини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального [30, 179]. Однією з особливостей спілкуванняє формування міжособистісних стосунків.
Виходячи з названих вище функцій, Г. Андрєєва виділяє три сторониспілкування: комунікативну (обмін інформа­цією), інтерактивну (взаємодія) та перцептивну(розуміння людини людиною) [30, 143].
Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформацією, протене може бути вичерпно роз­крита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування —це не тільки прийом та передання інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, декожна є активним суб'єктом взає­модії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтаціяна іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншогосуб'єкта). В акті міжособистісної кому­нікації важливу роль відіграють значущістьінформації, праг­нення сприйняти її загальний зміст.
Ще одна особливість комунікативного процесу полягає в тому, щозавдяки знаковій системі партнери по спілкуван­ню впливають один на одного. Прицьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться прозміну типу відносин, що склалися між комунікаторами.
Такий вплив випускається з уваги при інформаційному під­ході.
Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системизначень усіма учасниками акту комунікації. Лише за цієї умови можливе досягненняпартнерами взає­морозуміння. Якщо немає такого загального розуміння, мо­жуть виникатиперепони в процесі спілкування, так звані комунікативні бар'єри. Останні постаютьунаслідок дії психологічних факторів — різних диспозицій, установок, ціннісних орієнтаційлюдей, їх індивідуально-психологічних особливостей тощо.
 1.2 Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистіснеспілкування
Стереотип — це думка про особисті якості групи людей, що може бути надмірноузагальненою і неточною. З їхньою допомогою людина сприймає, «класифікує» іншихлюдей по їхній приналежності до тієї або іншої групи, соціально-економічному класуабо по їхніх фізичних характеристиках (стать, вік, колір шкіри й та ін.), наприкладпідлітки, жінки /чоловіки, політики, безробітні й та ін. Стереотипи, у тому числій гендерні, часто породжують занадто умовне й спрощене уявлення про людей, формуютьочікування й установки у відношенні інших, сприяють спрощеному сприйняттю й позбавляютьвигід, пов'язаних з пізнанням окремої особистості.
Стереотипи усвідомлюються й здобуваються індивідом у ході соціалізації в тійгрупі, до якої він належить (батьків, приятелів, учителів, ЗМІ й та ін.). Причомунавіть власні уявлення особистості про себе можуть бути тісно пов'язані зі стереотипами [25, 186].
Гендерний стереотип — це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений вид поведінкий рис характеру чоловіків або жінок. Дані стереотипи проявляються у всіх сферахжиття людини: самосвідомості, у міжособистісному спілкуванні, міжгруповій взаємодії.Вони дуже стійкі. Гендерні стереотипи набагато сильніше расових.
У сучасному світі в суспільній свідомості й практиках взаємодії гендерні стереотипирозглядаються як «щирі», як якийсь соціальний консенсус, застосовуваний при вирішенніпроблем, для яких немає однозначних підтверджень й об'єктивних критеріїв. Гендерністереотипи трансформуються в цінності й формують нормативні образи «істинної» фемінінності,маскулінності. Таким чином, існуюча норма поведінки перетворюється в приписання.Гендерні стереотипи визначають статусні характеристики чоловіків і жінок, закріплюючидомінуюче положення чоловіків і дискримінаційної практики відносно жінок.
Виділяють кілька груп гендерних стереотипів.
Перша група — стереотипи маскулінності-фемінінності. У стереотипному уявленнімаскулінності приписуються «активно-творчі» характеристики, інструментальні рисиособистості, такі як активність, домінантність, упевненість у собі, агресивність,логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінинність, навпаки, розглядається як«пасивно-репродуктивний початок», що проявляється в експресивних особистісних характеристиках,таких як залежність, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Маскулинні характеристикизазвичай протиставляються фемінінним, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі[25, 189].
Друга група гендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних іпрофесійних ролей між чоловіками й жінками. Для жінки найбільш значимою соціальноюроллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці пропонується знаходження в приватнійсфері життя — дім, народження дітей, на неї покладають відповідальність за взаєминив родині. У німецькій мові існує приказка про чотири «К», що відбиває стереотипнеуявлення про соціальну роль жінки. Переводиться вона як: «кухня, церква, дитина,плаття». Чоловікам пропонується включеність у громадське життя, професійна успішність,відповідальність за забезпечення родини. Найбільш значимими соціальними ролями длячоловіка є саме професійні ролі [25, 190-191].
Третя група стереотипів визначається специфікою змісту праці. Відповідно дотрадиційного уявлення передбачається, що жіноча праця повинна носити виконавський,обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастішепрацюють у сфері торгівлі, охорони здоров'я, освіти. Для чоловіків можлива творчай керівна робота, їхня праця визначається в інструментальній сфері діяльності [25,193].
Гендерні стереотипи сформувалися на підставі сприйняття й тлумачення статевихрозходжень у різні історичні періоди, у різних культурах, а також у результаті століттямиіснуючого розділу праці. У суспільстві існувало «табу на подобу», що затверджувалой підтверджувало існування статевих розходжень, а також розходжень у соціальнихролях чоловіків і жінок, детермінувало гендерну нерівність.
Гендерні стереотипи виступають генеральними угодами про взаємодію «чоловічого»і «жіночого». Позитивним у дії гендерних стереотипів вважають підтримку міжособистісногой міжгрупового взаєморозуміння й співробітництва. Культурні стереотипи повинні бутиодночасно ригідні й гнучкі, щоб, з однієї сторони забезпечувати стійкість уявлень,з іншого боку — не зупиняти розвиток суспільства.
У чому негативний вплив гендерних стереотипів? Гендерні стереотипи можутьнегативно позначатися на самореалізації чоловіків і жінок, виступати бар'єром урозвитку індивідуальності. Дотримання гендерних стереотипів часто пов'язане з механізмамиповинності, тобто самореалізація й самовираження неможливе, якщо діяльність виконуєтьсяна підставі почуття обов’язку. У подібній ситуації не враховуються особисті інтереси,губиться почуття «Я», формується покірність і залежність. Подібне самовідчуття йсамосприйняття не відповідає ідеям самореалізації й вільного вибору [26, 154].
Але навіть індивід, який визнає свою незалежність від гендерних стереотипів,може їх дотримуватись на несвідомому рівні. Так гендерні уявлення перетворюютьсяв пророцтва, які самовиконуються. Пророцтво, яке само виконується — це неусвідомлене,внутрішнє переконання людини, установка стосовно будь-яких об'єктів або подій, якереалізуються в реальній поведінці. Маючи неусвідомлювані установки стосовно самогосебе, індивід зовні заявляє незалежність від гендерного стереотипу, але вноситьйого у своє життя, реалізує стереотипне уявлення [26, 157].
1.3 Конструктивні та деструктивні вияви гендернихстереотипів у спілкуванні
У сучасному суспільстві гендерні стереотипи змінюються, по-різному в різнихверств суспільства. Так стереотип жіночності був закладений в ХІХ ст., але залишаєтьсяпопулярним дотепер (особливо в чоловіків): жінка повинна бути ніжною, гарною, м'якою,ласкавою й у той же час пасивною й залежною, але, за уявленнями сучасних жінок,їм треба бути розумними, енергійними, заповзятливими — тобто мати чоловічі якості.
 Стереотип маскулінності також змінився: традиційно в нього входили фізичнасила, придушення ніжності, функціональне відношення до жінки й одночасно нестриманістьі вираження гніву й пристрасті. Сучасний портрет інший: інтелект цінується вищефізичної сила, допускається прояв ніжності й щиросердечної тонкості, необхідне приборкання«грубих» почуттів, хоча в менш освічених людей стереотип маскулінності залишаєтьсябільш традиційним, наприклад це простежується у підлітків. Але в цілому можна констатувати,що сучасна культура безумовно відрізняється по своїх уявленнях про гендерні розходженняй гендерну рівність від попередніх культур.
Досліджуючи гендерні установки суспільства, західні вчені вважають, що в більшнеблагополучній ситуації перебувають дівчатка. Однак у нашій культурі справа можебути іншою: у ній вигадливо сполучаються елементи маскулінності — чоловічі якості(лідерство, сміливість, рішучість, незалежність) здаються більш привабливими нараціональному рівні, однак на емоційному рівні більш позитивне відношення до фемініннихякостей (співчуття, розуміння інших, слабість і беззахисність завжди цінувалисянашим народом) і, може бути, у цілому — до жінок [25, 185].
Найперша система виміру маскулінності й фемінінності була розробленаамериканськими психологами Льюїсом Терманом і Кетрін Кокс-Майлз в 1936 році. Щобприховати головну мету свого опитувальника, вони назвали його «Аналіз відносин іінтересів». У нього входили питання про особистісні якості, інтереси, схильності,а також про асоціації, які викликаються різними словами. Дослідники відносили домаскулінних такі риси, як наявність голосного голосу, любов до полювання, неслухняністьу дитинстві, стійкість у перенесенні фізичного болю та ін. Фемінінність визначалася«прямо протилежними» якостями, а також наявністю позитивних асоціацій із приводутаких слів, як «дитина», «виховання». Відповіді опитаних тоді чоловіків і жіноку середньому вписувалися в задумані авторами моделі маскулінності й фемінінності[34, 73].
Принципово новий підхід до визначення маскулінності й фемінінностірозробила в 1974 році американський психолог Сандра Бем [20, 45]. На відміну від всіх попередніх дослідників,які заздалегідь визначали маскулінні й фемінінні якості, вона надала їх на вибірсуспільству.
Дослідження Сандри Бем і її послідовників показали, що гендерніякості багатогранні й багатовимірні й що фемінінність і маскулінність — це не двапротилежних полюси однієї й тої ж осі. Скоріше, вони являють собою дві різні й незалежнішкали, два різних виміри людяності. З погляду багатьох соціальних психологів, люди,які мають високі показники по обох вимірах, є повними, цілісними людськими істотами.Тих, у кого низькі показники по обох вимірах, відносять до психологічно нейтральних,або незрілих, особистостей [20, 48].
В останні роки уявлення про чоловічу й жіночу статеву роль зазнаютькритики з боку ряду авторів. Представники нової точки зору вважають, що традиційністатеві ролі обмежують і стримують розвиток не тільки жінок, але й чоловіків. Вонислужать джерелом психічної напруженості чоловіків і непридатні для виховання хлопчиків.Вказується, що ці стереотипи не пасують більшості чоловіків. Більше того, вони шкідливі,тому що чоловіки, що не приймають їх, зазнають суспільного осуду; ті ж, хто намагаєтьсяїх наслідувати, роблять над собою насильство. Дж. Плек (J. Pleck, 1978) навіть дотримуєтьсядумки, що, за винятком агресивності, чоловіки й жінки схожі один на одного у своїйповедінці, і їх не слід диференціювати за характером статевих ролей [6, 19].
Треба визнати, що існуючі в суспільстві гендерні стереотипи дійсноможуть відігравати негативну роль, багато в чому спотворюючи істинну картину. Першийнегативний ефект міститься в тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінокдіють як збільшувальне скло, і розходження між чоловіками й жінками підкреслюютьсяв набагато більшому ступені, ніж є в дійсності. У дослідженнях психологів доведено,що чоловіки й жінки сприймають гендерні розходження досить значними в тих областях,де їхня стать розглядається позитивно, а при розгляді негативних сторін розходженнянамагаються применшити.
Другий негативний ефект статевих стереотипів — це різна інтерпретаціяй оцінка однієї і тої ж події залежно від того, до якої статі належить учасник цієїподії.
Третій негативний ефект гендерних стереотипів укладається в гальмуваннірозвитку тих якостей, які не відповідають даному статеворольовому стереотипу.
Вважається, що чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим,безстороннім у взаєминах з іншими людьми. Жінка ж може дозволити собі капризи, аколи її скривдять, вона може й поплакати. Більша емоційність жінок є одним зі стійкихгендерних стереотипів. Для особи чоловічої статі розплакатися — значить порушитинорму мужності. У результаті в хлопчиків може розвитися феміфобія, тобто страх передпроявом у себе жіночності. Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічоїролі можуть вважати, що якщо чоловік не повинен бути емоційним, то немає причинвдосконалювати експресивні здатності й здатність розуміти емоції інших. У результатіприродні розходження між чоловіками й жінками ще більше збільшуються [2, 153].
У старшому підлітковому віці гендерні проблеми здобувають особливуактуальність у період закінчення школи, коли старшокласники стоять перед виборомсвого подальшого життєвого шляху й сфери професійної діяльності. У суспільстві усе ще досить стійкістереотипи про те, що для жінок головними соціальними ролями є не професійні, асімейні ролі (мати, господарка). Вважається, що доля жінок — це експресивна сферадіяльності, де головним є виконавський і обслуговуючий характер праці, а інструментальнасфера — це область діяльності для чоловіків, де головним є творча, керівна праця.Прагнення відповідати соціальним очікуванням, пов'язаним з різним ступенем значимостіпрофесійної діяльності й кар'єри для чоловіків і жінок, спонукає статевотипізованихдівчат у професійному виборі зневажати своїми схильностями, здатностями, інтересами,а натомість вибирати типово жіночі професії, пов'язані з виконанням обслуговуючихфункцій. Як відомо, навіть здатні до точних наук дівчата досить рідко вступаютьу технічні вузи. Незважаючи на те, що в розвитку основних мозкових структур у різнихстатей істотних розходжень не спостерігається [27, 100-103], на поведінку дітей, безперечно, впливають різні соціальні очікуваннявідносно хлопчиків і дівчат. Багато дорослих, особливо вчителів, перебувають у впевненості,що хлопчики більш здатні до математики, ніж дівчатка, і тому приділяють їм більшеуваги при викладанні цього предмета, тим самим, орієнтуючи їх на активне й творчевикористання цих знань у майбутній професійній діяльності [27, 104].
Статевотипізовані хлопчики, не з огляду на свої схильності, рідшевибирають для себе професії гуманітарного профілю, виходячи зі стереотипного уявлення,що ця діяльність не для сучасного чоловіка. Нівелювання статевих розходжень у старшомушкільному віці виникає внаслідок того, що старшокласники засвоюють відповідні стереотипий стилі поведінки, і в них формуються психосексуальні установки й орієнтири. Всеце створює основу для більше рівного характеру взаємин між учнями різної статі.Разом з тим у старшому шкільному віці відбувається переорієнтація з рольових цінностей(однією з яких є статева приналежність: роль юнака або роль дівчини) на особистісні.1.4 Особливості проявів гендерних стереотипіву процесі спілкування
Відповідність стереотипам, які стосуються поведінки й особистісних характеристикчоловіків і жінок, можна спостерігати в підлітковому і юнацькому віці. Очевидно,вплив суспільства проявляється в тому, що поведінка, яка відповідає гендерному стереотипу,вважається більш прийнятною, а відхилення від стереотипу може викликати осуд. Дівчатабільшою мірою реагують на тиск із боку суспільства в силу своєї націленості на взаєминиз навколишніми [25, 195].
Слід зазначити, що комунікативні риси й стиль спілкування юнаківі дівчат не зовсім однакові. Це стосується й рівня товариськості, і характеру аффіліації.
На перший погляд хлопчики у завжди більш активні у спілкуваннініж дівчатка. Почуття приналежності до групи однолітків і спілкування з ними дляхлопчиків значно важливіше, ніж для дівчат. Однак розходження між статями в рівнітовариськості не стільки кількісні скільки якісні. Зміст спільної діяльності й власнийуспіх у ній для хлопчиків значать більше, ніж наявність індивідуальної симпатіїдо інших учасників діяльності. Спілкування дівчат виглядає більш пасивним, затебільше виборчим і дружнім.
Стиль спілкування тісно пов'язаний з необхідністю підтримуватиприйнятий культурою нормативний канон маскулінності або фемінінності.
Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу,зобов'язує приховувати свої слабості й підкреслювати досягнення й високі домагання.Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані й встановлення психологічноїблизькості з іншими людьми. Така нормативна установка змушує чоловіків приховуватитакі свої риси й проблеми, які виглядають фемінінними (наприклад, сором'язливість),що зменшує ступінь їхнього загального саморозкриття. Сором'язливість — найпоширенішаз комунікативних труднощів підлітків і юнаків. Особливо важко переживають її юнаки,оскільки сором'язливість вважається «не чоловічою» якістю. Щоб полегшити свої комунікативнітруднощі, підлітки і юнаки використовують цілий ряд специфічних хитростей, стратегічнихприйомів [22, 28].
Багато авторів підкреслюють, що жінки на перше місце ставлятьвідносини між людьми, які проявляється й у більшій для жінок значимості спілкування.
 Юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонові типи взаємодії.Вони в меншому ступені володіють прийомами й способами спілкування. Дівчата ж більшгнучкі й варіативні в спілкуванні. Більше прагнення дівчинок до спілкування показаной іншими дослідниками.
О. О. Бодальов показав, що в коло безпосереднього спілкуванняу жінок різновікових осіб входить більше, ніж у чоловіків [7, 34]. Це підтверджуєтьсяй даними, отриманими І. С. Коном [23, 26]. Якщо юнаки в спілкуванні із представниками протилежної статіорієнтуються в основному на одноліток, то дівчата в значній їхній частині — на більшестарших представників чоловічої статі. Так, за даними І. С. Кона, на запитання:«Другу якого віку ви б віддали перевагу?» юнаки в 80 % віддали перевагу одноліткові,в 20 % — старшому й лише в рідких випадках — молодшому. Дівчата ж віддають перевагустаршим в 40-50 % і нікого не вибирають молодше за себе. При цьому їхня позиціявідносно спілкування з особами різного віку вкрай суперечлива. Так, вони охоче опікуються(допомагають, наставляють, доглядають) саме над молодшими дітьми [23, 28].
За даними О. О. Бодальова (1983), у колі найближчого спілкуваннячоловіків людей, що займалися однаковою з ними діяльністю, виявилося на 21-34 %більше, ніж у жінок. У чоловіків, у порівнянні з жінками, серед суб'єктивно значимихдля них людей, з якими вони безпосередньо спілкувалися, виявилося також більше осібз більше високим соціальним статусом (на 24-27 %) [7, 52-54].
Підставою для включення тієї або іншої людини в коло спілкуванняв чоловіків є можливість одержання від цих осіб різного роду допомоги, а також участьїх у задоволенні повсякденних побутових потреб. При формуванні кола безпосередньогоспілкування в підлітків, перевага віддається по емоційно-статевій ознаці.
Більша суб'єктивна значимість взаємодії з іншою людиною й взагалівзаємин має своїм слідством порівняно більший розвиток у дівчат, ніж у юнаків, соціальноперцептивних здатностей: дівчата тонше вловлюють стан іншої людини по змінах у тембріголосу й в інших експресивних проявах, точніше визначають ефект свого власного впливуна іншу людину.
 Дівчата-студентки всі основні сторони, у яких виражається зовнішнійвигляд людини, фіксували частіше, ніж юнаки-студенти. При цьому розходження в частотіфіксування таких характеристик фізичної зовнішності, як ріст і очі, виявилися достовірними.
Перевага дівчат була виявлена за точністю фіксування таких характеристик,як оформлення зовнішності сприйманих людей, пропорційність статури, колір волоссяі очей та інших.
В. С. Агєєв [2, 154] показав, що, незважаючи на кросскультурнірозходження між російськими й в'єтнамськими студентами при оцінці ділових, комунікативнихі особистісних якостей незнайомої людини оцінка представників своєї статі виявляєменше розходжень, ніж представника протилежної статі.
Чоловічий стиль спілкування із самого раннього дитинства виглядаєбільш активним і предметним. Чоловіки більш прямолінійні у своїх потребах, що робитьїх більш зрозумілими й передбачуваними в порівнянні з жінками. Чоловічий стиль підкреслюєнезалежність, схильність до дій, характерний для людей, наділених владою, а жіночий— взаємозалежність. Чоловіки говорять із натиском, перебивають співрозмовника, твердішедивляться в очі, рідше посміхаються. Правда, багато чого залежить від групи спілкуванняй позиції в ній чоловіка. У чисто чоловічих групах чоловіки посміхаються й сміютьсярідше, ніж жінки в чисто жіночих групах. Однак у змішаних групах чоловіки-лідери,спілкуючись із жінками-підлеглими, і чоловіки-підлеглі, спілкуючись із жінками-лідерами,посміхаються частіше, ніж жінки. Жінки ж (особливо в різностатевих групах) виявляютьменш прямі способи впливу на співрозмовника — вони менше перебивають, більше тактовній ввічливі, менш самовпевнені. Вони частіше задають питання, повторюючи їх, частішевиражають сумнів або заперечення із приводу своїх висловлень, щоб пом'якшити своюдумку й виявити хоча б мінімальну підтримку іншому промовцю.
Чоловіче спілкування характеризується більшою емоційною стриманістю,прагненням до домінування, до креативних і раціональних способів взаємодії. Чоловікиспілкуються один з одним на більшій відстані, у них менше прийнято обійматися йособливо цілуватися. Це обумовлено, як думають деякі автори, острахом, що їх запідозрятьу гомосексуалізмі. Правда, ці норми витримуються не у всіх країнах. У Марокко, якпише Ш. Берн, чоловіки вільно можуть ходити по вулицях, тримаючись за руки або навітьпід лікоть. Для чоловіка зміст спільної діяльності важливіший, ніж індивідуальнасимпатія до партнерів [6, 72].
Жінки вільніше виражають свої емоції й почуття, у тому числі зособами протилежної статі, вони мають у своєму розпорядженні більший діапазон міжособистіснихдистанцій, кожна з яких показує певний рівень близькості з людиною. Внаслідок більшоїсоціальної орієнтованості жінки чіткіше усвідомлюють ті тендітні зв'язки, які поєднуютьлюдей і роблять їхнє спілкування більше довірчим. Жіночий стиль спілкування пов'язанийз такими міжособистісними відносинами, для яких характерні соціально бажані стратегіїповедінки, демонструючи які жінка опирається більшою мірою на інтуїцію [6, 78].
Чоловічий і жіночий стилі спілкування в основному формуються підвпливом історично сформованих статеворолевих стереотипів, хоча не заперечуєтьсяй роль психофізіологічних особливостей. Дійсно, навряд чи потреба дівчат виражатисвої емоційні переживання в спілкуванні з ровесницями теж є лише слідством наслідуванняматері. Більшість дівчат від природи більше емоційні, а це значить, що в них сильнішевиражена й потреба в розрядці емоційної напруги. Скоріше поведінкові характеристикиварто розглядати як фенотипові, як сплав уродженого й набутого. Виховання в рамкахтрадиційних уявлень сприяє розвитку в дівчат більше емпатії й здатності більш глибокорозуміти почуття інших людей, а в хлопчиків — здатності приховувати й придушуватисвої почуття.
Хлопчиків стимулюють стримувати, витісняти почуття: «Не плач!Ти повинен стати чоловіком!» у поведінці хлопчиків в основному заохочується змагальність,а не діалог або компроміс, у результаті чого як основні стратегії засвоюються суперництво,маніпуляція, авторитарність. Такі стилі взаємодії характеризуються недовірою додумки іншого, що не сприяє розвитку емпатії у хлопчиків. У процесі соціалізаціїдівчат заохочують прагнення до спілкування, до розвитку взаємин і прихильності,а хлопчиків — до здатності передбачати й контролювати оточення. У результаті дляжінок взаємодія й взаємозалежність більше значимі, ніж для чоловіків [10, 153].
Сучасному суспільству властиве стереотипне мислення й сприйняттягендерних відмінностей. При першому враженні велика кількість людей приписує співрозмовниковіне ті якості, які він має насправді, а ті, котрі в їх уявлені повинен мати представникданої статі. Надзвичайно важливо звертати увагу на стереотипи, щоб не піддаватисяїхньому впливу на сприйняття й життєдіяльність. Одні з найпоширеніших стереотипівце уявлення про типово жіночі й типово чоловічі якості. Наявність різних соціальнихролей, які сприймаються як фундаментальні розходження між чоловіками й жінками вїхній психіці й діяльності, формує гендерні стереотипи. У першу чергу гендерні стереотипиформуються в рамках певної культури. Зазвичай батьки й оточуючі дитину люди формуютьїї уявлення про себе й свою гендерну ідентичність.
Гендерна ідентичність — базова структура соціальної ідентичності,що характеризує людину з погляду приналежності до чоловічої або жіночої групи. Найбільшзначимо, як людина сама оцінює свою ідентичність, яка формується в певній культуріпри взаємодії «Я» і «інших». Психологічна стать — це сукупність особистісно-психологічних,соціокультурних і поведінкових характеристик особистості [10, 156].
Взаємодіючи й спостерігаючи за оточуючими її людьми, людина здобуваєуявлення про те, до якої групи відноситься й вибирає ті типи діяльності й поведінки,які відповідають її уявленню про чоловічу й жіночу поведінку й захоплення.
Стереотипи проявляються на всіх стадіях розвитку. У молодшомуй дошкільному віці спостерігається чіткий поділ статей: вони майже не спілкуються,у них немає спільних інтересів. На більш старших етапах розвитку жінки й чоловікипочинають прагнути до спілкування й знову ж попадають у владу своїх стереотипів— як слідство, їм важко зрозуміти поведінку один одного.
Стилі соціальної гендерної поведінки так само відрізняються, такяк існують статеві розходження в таких типах поведінки: інструментальна й експресивна,діяльна й комунікативна, конкурентна й кооперативна поведінка, а також поведінка,пов'язана з орієнтацією на завдання або на взаємини.
Особистісний стиль поведінки залежить від віку і статевого складу.У дитячому віці статевих розходжень за рівнем активності немає. Вони з'являютьсяв дошкільному віці — коли діти починають брати участь у соціальних іграх. Оскількив цих іграх відображаються гендерні ролі дорослих людей, як правило, хлопчики демонструютьбільшу активність, ніж дівчата. Дівчата часто грають у більш спокійні ігри, алеце не значить, що вони менш активні.
Вибух активності хлопчиків спостерігається в присутності іншиххлопчиків — можливо, через конкуренцію з ними. Жінки проявляють гнучкість у реакціїна ситуацію: з експресивними колегами вони більше експресивні, з інструментальними- інструментальні. Для чоловіків це не характерно — вони схильні проявляти свійінструментальний стиль у всіх ситуаціях, можливо, тому, що ці стилі пов'язуютьсяз маскулінністю й фемінністю.
Вважається, що чоловіки будуть демонструвати у своїй поведінціорієнтацію на завдання, а жінки — на взаємини. Іноді цей стереотип має уточнення:орієнтовану на завдання поведінку будуть демонструвати не всі, а лише маскуліннічоловіки, а орієнтацію на людей — фемінінні жінки.
Стиль поведінки представника певної статі не є вродженим, а формуєтьсясуспільством. Сполучення індивідуальних якостей і вимог соціуму впливає на тип підпорядкуваннягендерним нормам.
Шон Берн виділяє три типи підпорядкування людей гендерним нормам:поступливість, схвалення й ідентифікацію [6, 52-54].Поступливість — це такий тип підпорядкування соціальнимнормам, коли людина не приймає їх, але приводить свою поведінку у відповідністьіз ними, щоб уникнути покарання й одержати соціальне схвалення. Схвалення, або інтерналізаціяце тип підпорядкування, коли людина повністю згодна з гендерними нормами. Ідентифікація— це повторення дій рольової моделі (чоловіка, жінки, батька, матері).
Суспільству потрібно, щоб жінки були орієнтовані на взаємини,а чоловіки — на завдання. Це відповідає історично сформованому поділу ролей — чоловікзаймався справою, а жінка піклувалася про психологічний клімат. Такий поділ ролейможна часто простежити й у родинах, і в діловому світі.
У звичних умовах, тобто при вирішенні стереотипного завдання (де,як правило, перевага на їхній стороні) жінки не уступають чоловікам за інструментальністю,але в складній ситуації (можливо, через те, що вони не знають рішення завдання)жінки прибігають до гендерно-типової поведінки і не вирішують завдання, а проявляютьемоції, з'ясовують відносини з навколишніми [29, 25].
Часто стереотип перебільшує гендерні розходження які насправдіне є стійкою характеристикою окремих особистостей. У сучасному суспільстві існуєбезліч жінок, які успішно займаються бізнесом і чоловіків, які знаходять себе утворчості й традиційно чисто жіночих заняттях.
Соціальні уявлення відносно чоловіків і жінок стосуються норм їхньої соціальноїповедінки, а також того, чим повинні відрізнятися один від одного чоловіки й жінкиза своїми соціальними і психологічними якостями. У таких випадках невідповідністьстереотипу може проявлятися як осуд або нерозуміння з боку суспільства, це нерозумінняможе травмувати особистість.
В останні роки уявлення про чоловічу й жіночу статеву ролі зазнаютькритики з боку ряду авторів. Представники нової точки зору вважають, що традиційністатеві ролі обмежують і стримують розвиток не тільки жінок, але й чоловіків. Вонислужать джерелом психічної напруженості. Ті, хто намагається їм наслідувати, роблятьнад собою насильство.
Перший негативний ефект міститься у тому, що існуючі стереотипиобразів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, і розходження між чоловікамий жінками підкреслюються в набагато більшому ступені, ніж вони є в дійсності.
Другий негативний ефект статевих стереотипів — це різна інтерпретаціяй оцінка однієї і тієї ж події залежно від того, до якої статі належить учасникцієї події. Це наочно виявилося при сприйнятті дорослими дітей різної статі. Дж.Рубін з колегами опитали батьків, що мали одноденний досвід спілкування зі своєюдитиною в перший день її появи на світ. Діти чоловічої і жіночої статі не розрізнялисяв оцінках по активності й інших поведінкових ознаках. Однак дівчат описували якмаленьких, гарненьких, а хлопчиків як більше насторожених, впевнених і сильних [29, 32-33].
Третій негативний ефект гендерних стереотипів міститься у гальмуваннірозвитку тих якостей, які не відповідають даному статево-ролевому стереотипу. Вважається,наприклад, пише Н. Н. Обозов, що чоловік повинен бути витриманим, урівноваженим,безстороннім у взаєминах з іншими людьми [29, 37]. Більшаемоційність жінок є одним зі стійких гендерних стереотипів. Для особи чоловічоїстаті проявити почуття — це значить, порушити норму мужності. У результаті в хлопчиківможе розвитися фемінофобія, тобто страх перед проявом у себе жіночності. Тому чоловікиз вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що раз чоловікне повинен бути емоційним, то немає потреби удосконалювати експресивні здатностій здатність розуміти емоції інших.
Таким чином можна зробити висновок, що хоча в сучасному суспільствіуявлення про мужність і жіночність стають більш гнучкими для сприйняття, все-такибагатьом людям потрібна допомога психолога для того, щоб прийняти себе й свої якості,які не завжди схвалюються традиційними поглядами суспільства.
Розуміння гендерного стереотипу надзвичайно важливо, оскількибагато талановитих людей змушені боротися з химерами не тільки суспільства, алей своїми власними. Усвідомлення й прийняття того факту, що кожна людина, поза залежністювід її гендерної приналежності, є індивідуальністю, зі своїм набором психологічнихякостей і властивостей, співвідношенням маскулінності й фемінінності в психіці,дозволить кожній індивідуальності й суспільству в цілому стати більш продуктивнимігармонічним.
Розділ 2. Аналіз впливу гендерних стереотипівна характер та ефективність спілкування старших підлітків2.1 Методи й методики дослідження впливу гендернихстереотипів на процес спілкування старших підлітків
 
Мета дослідження полягає в тому, щоб встановити взаємозв'язок між гендерними стереотипами й процесом спілкування в старшому підлітковому віці. Дослідження проводилося у вересні 2009 року серед учнів 9-го класу ЗОШ №1: 48 чоловік у віці 15-17 років.
У нашому дослідженні ми застосовували наступні методики:
1.  Методика «Опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина / Ідеальний юнак». (Див. Додаток І)
2.  Методика «Опитувальник « Я-Дівчина/ юнак». (Див. Додаток ІІ)
3.  Методика «Опитувальник С.Бем». (Див. додаток ІІІ) Методика Сандри Бем використовується для виявлення наявних маскулінних та фімінінних рис у досліджуваних.
4.  Методика «Діагностика міжособистісних відносин (ДМВ)». (Див. Додаток IV) Дана методика дозволяє провести більш поглиблену діагностику тих характеристик особистості, які стосуються міжособистісних відносин. Ми включили дану методику в наше дослідження, з урахуванням того, що в старшому підлітковому й ранньому юнацькому віці спілкування має важливе значення для розвитку особистості. Метод діагностики міжособистісних відносин являє собою опитувальник, у якому короткі характеристики відображають індивідуальний стиль спілкування конкретної людини з навколишніми. Основою для створення методики послужив тест американського психолога Т. Лірі, послідовника ідей Г.С.Саллівена. Опонуючи своєму вчителеві Зиґмундові Фрейдові, що виводить властивості особистості в основному із проблем раннього дитинства в контексті неусвідомлених еротичних переживань, Саллівен розумів формування особистості як процес, у якому найважливіша роль приділяється думці значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація зі значимими іншими. У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й здійсненні своїх бажань, людина погоджує свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю. А також (не усвідомлено) із символікою ідентифікації. Ґрунтуючись на даній концепції, американський психолог Тімоті Лірі систематизував свої емпіричні спостереження у вигляді 16 варіантів міжособистісної взаємодії й використовував свою методику в основному в умовах клініки. Цей тест модифікований Людмилою Собчик. Модифікація тесту й адаптація його до потреб практичного психолога укладається в переробці опитувальника, представленого у вигляді 128 характеристик, у поділі факторів на 8 різнонаправлених по своїй сутності октантів, у створенні нової сітки, зручної для реєстрації відповідей і швидкого обрахування отриманих даних, у розвороті показників методики за годинниковою стрілкою. Опитувальник методики представлений у вигляді 128 характеристик. Випробуваний повинен на реєстраційній сітці закреслювати хрестиком номера, що відповідають тим рисам, які він у себе знаходить, залишаючи не закресленими інші номери.
 2.2 Аналіз результатів дослідження впливу гендернихстереотипів на спілкування старших підлітків
Дослідження впливу гендерних стереотипів на міжособистісне спілкування старшихпідлітків розпочалося з методики «Я – дівчина/юнак», оцінка характеристикивідповідного або невідповідного гендерного стереотипу носить суб'єктивний характер,тобто визначається самим досліджуваним. Однак, як правило, старшокласники добрекласифікують самоописи як стереотипні/нестереотипні, орієнтуючись на традиційніуявлення про мужність — жіночність. У результаті проведеної методики ми одержалинаступні результати: 22 % юнаків і 10 % дівчат характеризують себе, як особистість,на яку не впливають відповідні гендерні стереотипи. За результатами ми виділилище одну категорію учнів — це ті, які погано усвідомлюють або витісняють власнігендерні характеристики: 10 % хлопчиків і 10 % дівчат.
Наступна категорія учнів — це ті, які відповідають гендерному стереотипу:68 % хлопчиків і 80 % дівчат. Аналізуючи дані, ми одержали, що дівчата частіше характеризуютьсебе як підвладних гендерному стереотипу, ніж юнаки.
Діаграма 2.1.
/>
Далі ми використовувалиопитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина»(«Ідеальний юнак»). Методологічною основою дослідження гендерних стереотипівє концепція психосемантичного вивчення свідомості. У завдання психосемантики входитьреконструкція індивідуальної системи значень, через призму якої відбувається сприйняттясуб'єктом світу, інших, самого себе. Під психологічною структурою значень, розумієтьсясистема співвіднесення й протиставлення слів у процесі їхнього вживання в мовнійі пізнавальній діяльності. У системі уявлень кожної людини є специфічні, властивітільки їй складові, обумовлені її індивідуальним досвідом. Наприклад, образи «ідеальногочоловіка або дружини», «справжньої жінки або справжнього чоловіка», формуються завдякивласному досвіду, який завжди унікальний, і спричиняються формуванням критеріїв,«мірок», з якими індивід підходить до оцінки себе й інших. У даній роботі досліджуєтьсятака детермінанта індивідуальної свідомості суб'єкта, як гендерна приналежність(сукупність вимог, приписань, норм, відмінних якостей, які характеризують юнаківі дівчат).
Методологічним інструментарієм був обраний один з методів експериментальноїпсихосемантики — метод особистісних семантичних диференціалів, побудований на базіприкметників і деяких описових тверджень, які означають риси особистості й характеруй орієнтований на оцінку іншої людини.
Процедура проведення дослідження за допомогою методу особистісного семантичногодиференціала стандартна. По безлічі біополярних і уніполярних шкал, утворених «особистісними»прикметниками й описовими характеристиками, оцінюються задані образи, які піддаютьсяпотім факторному аналізу.
У результаті проведеного дослідження ми одержали такі дані — ідеальному образуюнака на відміну від дівчат відповідають наступні середні показники в групі юнаківі дівчат по 10 наведеним нижче факторам.

Діаграма 2.2.
Ідеальний образ юнака за відповідями учениць 9-го класу
/>
 
Діаграма 2.3.
Ідеальний образ юнака за відповідями хлопців-учнів 9-го класу
/>
Ідеальному образу дівчини на відміну від юнака відповідають наступні середніпоказники.
 
Діаграма 2.4
Ідеальний образ дівчини за відповідями учениць 9-го класу
/>
 
Діаграма 2.5.
Ідеальний образ дівчини за відповідями хлопців-учнів 9-го класу
/>
У цілому в групі можна виділити стереотипний образ ідеального юнака із середнімипоказниками по факторах:
1. Оцінки (загальноїпривабливості) — 74,6%
2. Сила особистості- 65%,
3. Емоційність- 55%
4. Соціальнийстатус — 77%
5. Залежність- 54%
6. Емпатійність- 62,5%
7. Сучасність- 77,45%
8. Фемінінність- 65,25%
9. Маскулінність-67,75%
10. Андрогинність- 66,52%,
А також образ ідеальної дівчини:
1. Оцінки (загальної привабливості) — 74,12%
2. Сила особистості — 58,85%
3. Емоційність — 63,15%
4. Соціальний статус — 71,5%
5. Залежність — 58,6%
6. Емпатійність — 71,5%
7. Сучасність — 66,8%
8.Фемінінність — 78,4%
9. Маскулінність — 65,5%
10. Андрогинність — 70,62%
На думку старших підлітків, ідеальний юнак на відміну від дівчини має загальнупривабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність,але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. Старші підлітки вважають,що ідеальна дівчина повинна бути емоційною, емпатійною, також має відрізнятися фемінінністью,та більш високою андрогинністю.
Використовуючи опитувальник Сандри Бем і методику «ДМВ» ми одержали наступні результати: 100% старших підлітків за методикою С.Бем мають андрогинність. Андрогінія – сполучення традиційно жіночих і чоловічих рис – значима психологічна характеристика людини, яка визначає її здатність варіювати поведінку залежно від ситуації; вона допомагає формуванню стабільності до стресів, сприяє досягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності. Незважаючи на те, що в даному класі й у дівчаток і в хлопчиків була виявлена андрогінія, але в дівчаток незначно переважали фемінінні якості, а в хлопчиків маскулінні. Використовуючи методику «ДМВ» ми отримали результати, які підтверджують, що 50% дівчат мають маскулінні риси особистості, а 25% хлопчиків фемінінні. Порівнявши результати по шкалах «маскулінності і фемінінності», отримані за опитувальником С.Бэм і тестом ДМВ, подібні значення можна розглядати як показник стабільності маскулінних і фемінінних характеристик у структурі ідентичності. 50% дівчат і 75% хлопчиків мають подібні значення по даних шкалах, отже можна говорити про те, що даний показник є стійкою характеристикою фемінінності і маскулінності в структурі ідентичності
Отримані дані говорять про наявність психологічних статевих розходжень міжхлопчиками й дівчатками. 76 % дівчат більше хочуть додержуватися власних уявленьпро жіночність, вони більш фемінінні, експресивні й менш інструментальні. Дівчаткибільш довірливі, натомість 84 % хлопчиків більше схильні до прикрашання себе (щопогоджується зі стереотипами про мужність-жіночність).
Цікаво те, що дівчата — 54% — приблизно рівною мірою із хлопчиками — 58% —хочуть бути схожими на ідеальних чоловіків. Це можна пояснити або високою цінністюдля дівчат якостей, якими вони наділяють ідеального чоловіка, або деякою фемінізацієюобраза ідеального чоловіка дівчатами. Порівнявши результати методики «ДМВ» і методикиС.Бем ми одержали: дівчата й хлопчики з тенденцією до фемінінності уникають контактівз людьми й мають обмежене коло контактів, уникають брати на себе відповідальністьза прийняття рішень, обережні при встановленні близьких інтимних відносин. У дівчаті хлопчиків з тенденцією до маскулінності велике коло контактів, вони легко вступаютьу взаємини, мають середній рівень контролю, беруть на себе відповідальність приприйнятті рішень, схильні встановлювати близький взаємини.
Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показникигендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок,у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковомувіці.
При зіставленні ступеня сформованості статеворолевої ідентичності з рівнемспілкування виявилося, що хлопчики й дівчата розрізняються за рівнем розвитку психологічнихвластивостей, які входять у загальнопоширені уявлення про маскулінність – фемінінність,а також інструментальності й експресивності. Причому відповідність статеворолевимстереотипам у хлопчиків набагато важливіше для встановлення продуктивного спілкуванняй подальшого особистісного розвитку, ніж у дівчат. Дівчатам простіше будувати своюстатеворолеву ідентичність, тому що м'якість, розмитість стереотипу «справжньоїжінки» залишає їм більшу свободу. Більше того, оволодіння дівчатами інструментальнимиякостями розширює діапазон їхньої поведінки й позитивно впливає на здатність доадаптації в суспільстві, яке динамічно змінюється.
Знання, вимірюване ступенем диференційованості уявлень про чоловічу й жіночуповедінку, і засвоєння статевих стереотипів, вимірюване ступенем ідентифікації себеіз представниками своєї статі, позитивно впливають на процес спілкування й розвитокособистості в цілому.
Висновки
 
Як показує практика, причини труднощів підлітків і юнаків, які можна пов'язати із труднощами освоєння нових відносин, нового періоду в житті людини, багатогранні і можуть бути представлені комплексами у різноманітних сполученнях. Багато дослідників, зауважують, що важко складаються відносини підлітків з батьками й однолітками, важко засвоюється процес навчання в школі, а це в свою чергу важко диференціювати від міжособистісних відносин з однолітками, батьками й учителями, труднощами, обумовленими розвитком самосвідомості. Пережиті труднощі й проблеми хлопчика або дівчини пов'язані з найбільш важливими змінами й психологічними надбаннями цього віку. У той же час труднощі, які виявляються в підлітка, не відображають цілком і повністю позицій і вчинків юнака, до них не можуть бути зведені всі устремління й прояви його активності.
Сьогодні гендерні стереотипи міняються, по-різному в різних верств суспільства.Так стереотип жіночності, який зложився ще в ХІХ ст., залишається популярним дотепер(особливо в чоловіків): жінка повинна бути ніжною, гарною, м'якою, ласкавою й утой же час пасивною й залежною. Але, за уявленнями сучасних жінок, їм треба бутирозумними, енергійними, заповзятливими — тобто мати чоловічі якості.
Стереотип маскулінності також змінився: традиційно в нього входили фізичнасила, придушення ніжності, функціональне відношення до жінки, нестриманість, вираженнягніву і пристрасті. Сучасний портрет інши: інтелект цінується вище фізичної сили,допускається прояв ніжності й щиросердечної тонкості, потрібне приборкання «грубих»почуттів, хоча в менш освічених людей стереотип маскулінності залишається більштрадиційним (наприклад, як у підлітків).
У старшому підлітковому віці гендерні проблеми здобувають особливу актуальність у період закінчення школи, коли старшокласники стоять перед вибором свого подальшого життєвого шляху й сфери професійної діяльності. У суспільстві усе ще досить стійкі стереотипи про те, що для жінок головними соціальними ролями є не професійні, а сімейні ролі (мати, господарка). Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники спілкування й показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, та у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.
На думку старших підлітків ідеальний юнак на відміну від дівчини має загальну привабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність, але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. На думку старших підлітків ідеальна дівчина повинна відрізнятися емоційністю, емпатійністю, фемінінністю, більш високою андрогінністю.
Гендерні стереотипи дуже впливають на процес спілкування. відповідність гендерному стереотипу формує впевненість у собі, розширює коло контактів, полегшує процес спілкування, а невідповідність гендерному стереотипу утрудняє встановлення близьких відносин, звужує коло контактів.
Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники процесу спілкування й показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.

Списоквикористаної літератури:
1. Абраменкова В.В. Половаядифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии.— 1987. — №5. — С. 70-78.
2. Агеев B.C.Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии.— 1987. — № 2. — С. 152-158.
3. Алешина Ю.Е., Волович А. С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии.— 1991. — № 4. — С. 74-81.
4. Антологиягендерной теории. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е.И. Гаповой и А.Р. Усмановой.— Минск: Пропилеи, 2000. — 384 с.
5. Бендас Т.В.Гендерная психология:учеб. пособие. — М., Питер, 2005.
6. Берн Шон. Гендерная психология. /Пер.с англ. — СПб., 2004.
7. Бодалев А.А:Восприятие и понимание человека человеком. – М.: МГУ, 1982. – 280 с.
8. Боричев АТеория межличностных отношений и когнитивные теории личности. – М.: Прайм-Еврознак,2007. — 128 с.
9. Брандт Г.А. Природа женщины. — Екатеринбург,2000.
10. Вариации натему гендера. — СПб.: Алетейя, 2004. — 316 с.
11.  Введениев гендерные исследования. Часть 1. Учеб. пособие / Под ред. И. Жеребкиной. — Харьков,СПб., 2001. — 707 с.
12. Воронина О.А. Феминизм и гендерное равенство.— М.: Едиториал УРСС, 2004.
13. Воронцов Д.В. Что такое гендер // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И. С. Клециной.– СПб., 2003
14. Гендерныйподход в психологических исследованиях и консультировании: Мат-лы конференции /Под ред. Е.И. Крукович и Ю.Г. Фроловой. — Минск: ЕГУ, 2002. — 100 с.
15. Грошев И.В. Психология половых различий.— Тамбов, 2001.
16. ДермановаИ.Б., Сидоренко Е. В. Межличностные отношения. – М.: «Речь», 2005. – 40 с.
17. Дуткевич Т.В.Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 96с.
18. Зуйкова Е.М. Феминология: учеб. пособие. —М., 2001.
19. Ильин Е.П.Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. — СПб, 2002.
20. Клёцина И.С.Гендерная психология и направления ее развития // Практикум по гендерной психологии/ Под ред. И.С. Клёциной. — СПб, 2003. — С.44-471.
21. Клецина И.С. Психология гендерных отношений:теория и практика. — СПб., 2004.
22. Клёцина И.С.Самореализация личности и гендерные стереотипы // Психологические проблемы самореализацииличности. — СПб, 1998. — Вып.2. – С. 28.
23.  Кон И.С:Психология половых различий // Вопросы психологии, 1980. — №. 2. – С. 25-36.
24. Корнев М. Н., КоваленкоА. Б. Соціальнапсихологія. — К., 1995.
25. Кошенова М.И.Влияние гендерных стереотипов на качество межличностного общения // Практикум погендерной психологии / Под ред. И.С. Клёциной. — СПб, 2003. — С.185-195.
26. ЛогвіноваД.В. Вплив гендерних установок на розвиток і становлення особистості // Вісник ХДПУім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2002. – Вип.9. – С. 154-159.
27. ЛогвіноваД.В. Гендерні стереотипи старшокласників про соціальні ролі // Вісник ХарківськогоНаціонального університету імені В.Н. Каразіна. Збірник наукових праць. Серія: Психологія.— №702. — Випуск 34. Харків 2005. – С. 100-104.
28. Мачуська І. />Міжособистісне спілкування підлітків / І. Мачуська// Шкільний світ. — 2007. — Трав. (№ 17). — С. 1 – 11.
29. Петрова Р.Г. Гендерология и феминология. —М., 2006.
30. Погольша В.М., Казаринова Н. В., Куницына В. Н. Межличностное общение: Учебник для вузов, 1-еиздание. – СПб.: Питер, 2003. — 544с.
31.  Практикумпо гендерной психологии. Учеб. пособие. /Под ред. И. С. Клециной. — СПб. и др.,2003. — С.277-284.
32. РубинштейнС.Л. Основы общей психологии: В 2 т. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. — 486 с.
33. Семиченко В. А. Психология общения. — К., 1997.
34. Теория и методологиягендерных исследований. Курс лекций / отв. ред. Воронина О.А… — М.: МЦГИ, 2001— 415 с. — С.13-108
35. Теун Марез. Мужское и женское: в поискахмужественности. /Пер. с англ. — К., 2001.
36. Шульц Д. Историясовременной психологи. — СПб, 1998 — С.499-511.
Додатки
І.
Методика «Я — дівчина/юнак»
 
Інструкція.
Ви одержали опитувальні бланки, які починаються із фрази « Я- дівчина» або«Я — юнак» і далі залишений порожній рядок. Будь ласка, протягом 10 хвилин допишітьречення на власний розсуд.
1. Я — дівчина(юнак), тому що...
2. Я — дівчина(юнак) і хочу...
3. Я — дівчина(юнак), і для мене...
4. Я — дівчина(юнак) і не терплю, коли...
5. Я — дівчина(юнак) і можу...
6. Я — дівчина(юнак) і рада/ий коли...
7. Я — дівчина(юнак) і знаю, що...
8. Я — дівчина(юнак) і засмучена/ний тим, що...
9. Я — дівчина(юнак) і роблю...
Обробка результатів.
Для кожного речення виводиться бал, який показує, наскільки дане речення характеризуєдосліджуваного: 2 бали — піддається впливу гендерного стереотипу, 0 балів — не піддаєтьсявпливу гендерного стереотипу, 1 бал — нейтральний вплив. У цьому випадку індивідуальнаоцінка ступеня стереотипності / нестереотипності носить суб'єктивний характер, тобтосам досліджуваний визначає для себе характеристики гендерного стереотипу.
Приклади речень і варіанти відповідей з оцінкою.
Я — дівчина тому, що...
Народилася такою 2
Мені подобається бути такою 0
Просто дівчина 1
Я — дівчина й хочу, щоб...
Я завжди була гарною 2
Мене поважали й цінували мою думку 0
Був мир в усьому світі 1
Я — дівчина й можу...
Бути терплячою 2
Домогтися в житті всього сама 0
Дозволити собі деякі речі 1
Отримані по всіх реченнях результати підсумовуються.
Набрана кількість балів від 19 до 27 свідчить про те, що особистість характеризуєсебе як підвладну гендерному стереотипу; кількість балів від 10 до 18 — про те,що особистістю погано усвідомлюються або «витісняються» власні гендерні характеристики;кількість балів від 0 до 9 свідчить про те, що особистість характеризує себе якне підвладну гендерному стереотипу.
ІІ.
Опитувальник, пропонований для оцінки образів «Я», «Ідеальна дівчина»(«Ідеальнийюнак»)
 
Ціль. Виявити існуючі гендерні стереотипи в нормативному відношенні,а також порівняти поведінкову модель старшокласника з його гендерними уявленнями.
Оснащення. Бланки опитувальників. Ручки, олівці. Калькулятор для підрахункурезультатів.
Порядок роботи.
1. Характеристикаобразів «Я» — заповнення бланків.
2. Обробка бланків.
3. Порівняннярезультатів.
Інструкція. У правому і лівому стовпцях бланка містяться полярні якості дляобразів «Я», «Ідеальна дівчина», «Ідеальний юнак». Дайте оцінку даним якостям, відзначившиступінь виразності характеристик для кожного образа в середньому стовпці (у процентномувираженні від 0 до 100).
 
«Ідеальний юнак»
%
10
%
20
%
30
%
40
%
50
%
60
%
70
%
80
%
90
%
100
% 1 Відразливий Привабливий 2 Некрасивий Гарний 3 Непривабливий Чарівний 4 Не викликає довіри Викликає довіру 5 Дурний Розумний 6 Байдужий Доброзичливий 7 Нещирий Щирий 8 Невпевнений Упевнений 9 Боязкий Сміливий 10 Скований Вільний 11 Слабка особистість Сильна особистість 12 Не має власної думки Має власну думку 13 Пасивний Активний 14 Замкнутий Відкритий 15 Сподівається тільки на себе Сподівається на допомогу інших 16 Розважливий Безпосередній 17 Не захоплює Захоплює 18 Любить ризик Любить стабільність 19 Образне мислення Аналітичний розум 20 Незалежний Орієнтується на думку інших 21. Любить змагатися Віддає перевагу компромісам 22 Черствий Уважний до потреб інших 23 «Виражається» Не користується брутальними словами 24 Недовірливий Довірливий 25 Байдужний Співчуваючий 26 Стриманий Емоційний 27 Не має вдома тварин Має вдома тварину 28 Сподівається на інтуїцію Раціональний 29 Статичний Метушливий 30 Фамільярний Коректний 31 Низький соціальний статус Високий соціальний статус 32 Має вузьке коло інтересів Має широке коло інтересів 33 Погано одягнений Добре одягнений 34 Погано вчиться Добре вчиться 35 Нещасний Щасливий 36 Неорганізований Організований 37 Нерішучий Рішучий 38 Передбачуваний Непередбачений 39 Ненадійний Надійний 40 Має шанувальниць Вірний друг 41 Вміє готувати 42 Любить дітей 43 Спортивний 44 Не ревнивий Ревнивий 45
 
«Ідеальна дівчина»
%
10
%
20
%
30
%
40
%
50
%
60
%
70
%
80
%
90
%
100
% 1. Відразлива Приваблива 2 Некрасива Гарна 3 Неприваблива Чарівна 4 Не викликає довіри Викликає довіру 5 Дурна Розумна 6 Байдужа Доброзичлива 7 Нещира Щира 8 Невпевнена Упевнена 9 Боязка Смілива 10 Скована Вільна 11 Слабка особистість Сильна особистість 12 Не має власної думки Має власну думку 13 Пасивна Активна 14 Замкнута Відкрита 15 Сподівається тільки на себе Сподівається на допомогу інших 16 Розважлива Безпосередня 17 Не захоплює Захоплює 18 Любить ризик Любить стабільність 19 Образне мислення Аналітичний розум 20 Незалежна Орієнтується на думку інших 21. Любить змагатися Віддає перевагу компромісам 22 Черства Уважна до потреб інших 23 «Виражається» Не користується брутальними словами 24 Недовірлива Довірлива 25 Байдужа Співчуваюча 26 Стримана Емоційна 27 Не має домашніх тварин Має домашні тварини 28 Сподівається на інтуїцію Раціональна 29 Статична Метушлива 30 Фамільярна Коректна 31 Низький соціальний статус Високий соціальний статус 32 Має вузьке коло інтересів Має широке коло інтересів 33 Погано одягнена Добре одягнена 34 Погано вчиться Добре вчиться 35 Нещасна Щаслива 36 Неорганізована Організована 37 Нерішуча Рішуча 38 Передбачувана Непередбачена 39 Ненадійна Надійна 40 Має шанувальників Вірна подруга 41 Уміє готувати 42 Любить дітей 43 Ненадійна Надійна 44 Спортивна 45 Не ревнива Ревнива 46
Обробка даних.
Всі шкали групуються для факторного аналізу, результати підсумовуються, обчислюєтьсясередній показник кожного фактору.
Для аналізу виділяються наступні фактори:
— оцінка загальної привабливості
— сили особистості
— емоційності
— соціального статусу
— залежності
— емпатійності
— сучасності
— фемінінності
— маскулінності
— андрогінності
По кожному фактору обчислюється середній показник.
1. Фактор оцінки(загальної привабливості) містить у собі шкали: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
2. Фактор силиособистості: 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15.
3. Фактор емоційності:17, 26, 28, 29, 37.
4. Фактор соціальногостатусу: 12, 31, 32, 33, 34.
5. Фактор залежності:16, 18, 20, 21, 24.
6. Фактор емпатійності:7, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 30.
7. Фактор сучасності:9, 11, 12, 31, 32, 33, 43, 44, 45.
8. Фактор фемінінності:22, 23, 24, 26, 40, 41, 19, 28.
9. Фактор маскулінності:12, 14, 32, 34, 43, 44, 45, 19, 28.
10. Фактор андрогінності:2, 7, 8, 35, 36, 37, 38, 39.
У результаті обчислень і порівнянь можна зробити висновки про стереотипністьпоглядів досліджуваних.
 
ІІІ.
Опитувальник С. Бем.
Інструкція: оцініть наявність у себе названих нижче якостей. Можна відповідатитільки «Так» або «Ні».
1. Віра в себе
2. Вміння уступати
3. Здатністьдопомогти
4. Схильністьзахищати свої погляди
5. Життєрадісність
6. Похмурість
7. Незалежність
8. Сором'язливість
9. Совісність
10. Атлетичність
11. Ніжність
12. Театральність
13. Напористість
14. Запопадливістьна лестощі
15. Удачливість
16. Сильна особистість
17. Відданість
18. Непередбачуваність
19. Сила
20. Жіночність
21. Надійність
22. Аналітичність
23. Уміння співчувати
24. Ревнивість
25. Здатністьдо лідерства
26. Турбота пролюдей
27. Прямота, правдивість
28. Схильністьдо ризику
29. Скритність
30. Швидкістьу прийнятті рішень
31. Жаль
32. Щирість
33. Самодостатність(розраховує тільки на себе)
34. Здатністьутішити
35. Марнославство
36. Владність
37. Тихий голос
38. Привабливість
39. Мужність
40. Теплота, сердечність
41. Урочистість.Важливість
42. Власна позиція
43. М'якість
44. Уміння дружити
45. Агресивність
46. Довірливість
47. Малорезультативність
48. Схильністьвести за собою
49. Інфантильність
50. Пристосовуваність
51. Індивідуалізм
52. Нелюбов долайок
53. Несистематичність
54. Дух змагання
55. Любов до дітей
56. Тактовність
57. Амбіційність
58. Спокій
59. Традиційність.
60. Розумінняінших
Обробка даних.
Ключ.
Маскулінність (відповідь «так»): 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31,34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58.
Фемінінність (відповідь «так»): 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 29, 32, 35, 38,41, 44, 47, 50, 53, 56, 59.
За кожний збіг із ключем нараховується 1 бал. Потім визначається показникфемінінності (F) і маскулінності (M) відповідно до формули:F= (сума балів по фемінінності): 20
M= (сума балів по маскулінності): 20
Основний індекс визначається як IS = (F — M) 2, 322.
Якщо величина індексу коливається в межах від — 1 до +1, то робиться висновокпро андрогинність. Якщо індекс менше — 1, то робиться висновок про маскулінність,коли індекс більше +2,025, то це говорить про яскраво виражену фемінінність, а якщоменше 2, 025, то це говорить про яскраво виражену маскулінність.
ІV.
Метод діагностики міжособистісних відносин (ДМВ)
 
Перед вами опитувальник, який містить різні характеристики. Варто уважно прочитати кожну й подумати, чи відповідає вона вашому уявленню про себе. Якщо так, то перекресліть хрестиком відповідний порядковий номер характеристики в сітці реєстраційного листа. Якщо ні, то не робіть жодних позначок на реєстраційному листі. Постарайтеся виявити максимальну уважність і відвертість. Щоб уникнути повторного обстеження. Отже, яка ви людина?
1. Уміє подобатися
2. Справляє враженняна навколишніх
3. Уміє розпоряджатися,наказувати
4. Уміє наполягтина своєму
5. Має почуттядостоїнства
6. Незалежний
7. Здатний самподбати про себе
8. Може виявитибайдужність
9. Здатний бутисуворим
10. Строгий, алесправедливий
11. Може бутищирим
12. Критичнийдо інших
13. Любить поплакатися
14. Часто сумний
15. Здатний проявлятинедовіру
16. Часто розчаровується
17. Здатний бутикритичним до себе
18. Здатний визнатисвою неправоту
19. Охоче підкоряється
20. Покладливий
21. Вдячний
22. Захоплюєтьсяй схильний до наслідування
23. Поважний
24. Шукаючий схвалення
25. Здатний доспівробітництва, взаємодопомоги
26. Прагне ужитисяз іншими
27. Доброзичливий
28. Уважний іласкавий
29. Делікатний
30. Підбадьорливий
31. Чуйний дозакликів про допомогу
32. Безкорисливий
33. Здатний викликатизамилування
34. Користуєтьсяв інших повагою
35. Має таланткерівника
36. Любить відповідальність
37. Упевненийу собі
38. Самовпевненийі напористий
39. Діловитий,практичний
40. Любить суперничати
41. Стійкий ікрутий, там де треба
42. Невблаганний,але безсторонній
43. Дратівливий
44. Відкритийі прямолінійний
45. Не терпить,щоб їм командували
46. Скептичний
47. На нього важкозробити враження
48. Вразливий,педантичний
49. Легко бентежиться
50. Невпевненийу собі
51. Поступливий
52. Скромний
53. Часто вдаєтьсядо допомоги інших
54. Дуже почитаєавторитети
55. Охоче приймаєпоради
56. Довірливийі прагне радувати інших
57. Завжди люб'язнийв обходженні
58. Дорожить думкоюнавколишніх
59. Товариський
60. Добросердий
61. Добрий, тавселяє впевненість
62. Ніжний і м'якосердий
63. Любить піклуватисяпро інших
64. Щедрий
65. Любить даватипоради
66. Справляє враженнязначущості
67. Начальственно- наказовий
68. Владний
69. Хвалькуватий
70. Гордовитийі самовдоволений
71. Думає тількипро себе
72. Хитрий
73. Нетерпимийдо помилок інших
74. Розважливий
75. Відвертий
76. Часто недружелюбний
77. Озлоблений
78. Скаржник
79. Ревнивий
80. Довго пам'ятаєобрази
81. Самобичувальний
82. Соромливий
83. Безініціативний
84. Лагідний
85. Залежний,несамостійний
86. Любить підкорятися
87. Надає іншимприймати рішення
88. Легко попадаєвпросак
89. Легко піддаєтьсявпливу друзів
90. Готовий довіритисябудь-кому
91. Прихильнийдо усіх
92. Усім симпатизує
93. Прощає всіх
94. Переповненийнадмірним співчуттям
95. Великодушнийі терпимий до недоліків
96. Прагне допомогтикожному
97. Прагне доуспіху
98. Очікує захопленнявід кожного
99. Розпоряджаєтьсяіншими
100. Деспотичний
101. Ставитьсядо навколишніх з почуттям переваги
102. Марнолюбний
103. Егоїстичний
104. Холодний,черствий
105. Уїдливий,глузливий
106. Злий, жорстокий
107. Часто злий
108. Байдужий
109. Злопам'ятний
110. Проникнутийдухом протиріччя
111. Упертий
112. Недовірливийі підозрілий
113. Боязкий
114. Соромливий
115. Послужливий
116. М'якотілий
117. Майже нікомуне заперечує
118. Нав'язливий
119. Любить, щобйого опікували
120. Надмірно довірливий
121. Прагне здобутиприхильність кожного
122. З усіма погоджується
123. Завжди з усімадружелюбний
124. Усіх любить
125. Занадто поблажливийдо навколишніх
126. Намагаєтьсяутішити кожного
127. Піклуєтьсяпро інших
128. Псує людейнадмірною добротою
Після того, як випробуваний оцінить себе і заповнить сітку реєстраційноголиста, підраховуються бали за 8-ми варіантами міжособистісної взаємодії. Для цьоговикористовується «ключ», за допомогою якого виділяються блоки по 16 номерів, щоформують 8 октантів методики. Кількість перекреслених досліджуваним номерів у кожномублоці виноситься на таблицю кількісних результатів відповідно до кожного октанта,що відображає той або інший варіант міжособистісних відносин.
Реєстраційна сітка.
Прізвище_______________Ім'я______________по батькові________________
Дата__________Вік__________
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32
33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 50 61 62 63 64
65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96
97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121122 123 124 125 126 127 128
Ключ.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32
33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 50 61 62 63 64
65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96
97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121122 123 124 125 126 127 128
Результати.
I октант. Владно-Лідируючий тип міжособистісної поведінки у відносинах з навколишніми. Помірні показники (до 8 балів включно) виявляють упевненість у собі, уміння бути гарним наставником і організатором, властивості керівника. При більш високих балах (до 12 балів) — нетерпимість до критики, переоцінка власних можливостей, при балах вище 12 — дидактичний стиль висловлень, імперативна потреба командувати іншими, риси деспотизму.
II октант. Незалежно — домінуючий. Виявляє стиль міжособистісних відносин від упевненого, незалежного, того, який любить суперничати (при помірних показниках у межах 8 балів) до самовдоволеного, нарцистичного. З вираженим почуттям власної переваги над навколишніми ( 9-12 балів), з тенденцією мати особливу думку відмінну від думки більшості, і займати відособлену позицію в групі — при балах вище 12.
III октант. Прямолінійно-агресивний. Залежно від ступеня виразності показників цей октант виявляє щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети (помірні бали) або надмірна завзятість, недружелюбність, нестриманість і запальність (високі бали).
IV октант. Недовірливо-Скептичний стиль міжособистісної поведінки. Для нього характерна реалістичність бази суджень і вчинків, скептицизм і неконформність (до 8 балів), які переростають у вкрай уразливий і недовірливий модус відносин до навколишніх з вираженою схильністю до критицизму, з невдоволенням іншими й підозрілістю (при показниках 12-16 балів).
V октант. Покірно-Сором’язливий. Відображає такі особливості міжособистісних відносин, як скромність, сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки. При високих балах — повна покірність. Підвищене почуття провини, самознищення.
VI октант. Залежно-слухняний. При помірних балах — потреба в допомозі й довірі з боку навколишніх, у їхньому визнанні. При високих показниках — понадконформність, повна залежність від думки навколишніх.
VII октант. Співробітничо-Конвенціональний стиль міжособистісних відносин, властивий особам, які прагнуть тісного співробітництва з референтною групою, до дружелюбних відносин з навколишніми. Надмірність ступеня виразності даного стилю проявляється компромісною поведінкою, нестриманістю у виливах своєї дружелюбності стосовно навколишніх, прагнення підкреслити свою причетність до інтересів більшості.
VIII октант. Відповідально-Великодушний варіант міжособистісної поведінки. Проявляється вираженою готовністю допомагати навколишнім. Розвиненим почуттям відповідальності (до 8 балів). Високі бали виявляють м’якосердечність, понадобов’язковість, гіперсоціальність установок, підкреслений альтруїзм.
Перші чотири типи міжособистісних відносин — I, II, III і IV — характеризуються перевагою неконформних тенденцій, з них III, IV— схильністю до конфліктних проявів, а I і II— незалежної думки, завзятістю у відстоюванні власної точки зору, тенденції до лідерства й домінування. Інші чотири октанти — V, VI, VII і VIII — виявляють собою протилежну картину: вони підкоряються, виявляють непевність у собі й конформність (V і VI), схильність до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з навколишніми (VII і VIII).