Швейцарія у Європейському просторі

ШВЕЙЦАРІЯ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРI

Сто років тому Швеція належала до бідних аграрних країн, основним джерелом існування яких було сільське господарство. Тоді індустріалізація тільки-но починалася. Перетворення Швеції у сучасне індустріальне суспільство відбулося завдяки тому, що наша країна має значні (на загальноєвропейському рівні) запаси природних ресурсів: деревини, залізної руди, гідроенергії. Ці ресурси, використовувані для виробництва лісоматеріалів, паперу і чавуну, заклали основу орієнтованої на експорт промисловості Швеції. Iнвестиції в галузі, що базуються на сировинних матеріалах, використання гідроенергії, електрифікація та розширення залізничної і телефонної мереж привели до підвищення попиту на продукцію машинобудування та зумовили появу великих компаній.

Ще до початку Другої світової війни завдяки наявності сировинних матеріалів, кваліфікованих кадрів та інноваційних талантів Швеція спромоглася досягнути рівня Великобританії за таким показником, як доход на душу населення. Оскільки участі у війні нашій країні вдалося уникнути, її промисловість та інфраструктура виявилися неушкодженими, а відтак 50—60-ті роки характеризувалися швидко зростаючим добробутом шведів. Виріс попит на автомобілі, побутові товари тривалого користування й інші споживчі товари. Витрачалися великі кошти на житлове будівництво і створення державної системи забезпечення соціального добробуту.

Звичайно, у сучасній економіці Швеції ліс, залізна руда і вироблювані з них напівфабрикати грають уже другорядну роль, а провідне місце належить машинобудуванню, електротехніці й електроніці. Однак Швеція, як і раніше, залишається одним із найбільших у світі виробників та експортерів залізної руди, якісної сталі, пиломатеріалів і целюлозно-паперової продукції.

До середини 1970-х років економіка Швеції розвивалася винятково високими темпами, поступаючись лише Японії. Можна вважати, що високі темпи росту були значною мірою досягнуті завдяки розвитку шведських промислових підприємств, які вже на ранньому етапі зрозуміли важливість присутності на зовнішніх ринках.

Варто відзначити, що сьогодні економіці країни властивий дуже високий ступінь монополізації. У провідних галузях промисловості, судноплавстві, банківській справі переважають великі концерни, як-от: «SKF», «ACEA», «Erіcsson», «Electrolux», «SAAB-Scanіa», «Volvo Group». Ці й багато інших фірм знаходяться в тісному зв'язку з великими банками. Особливістю є зосередження значних капіталів у руках окремих сімейств. Наприклад, сімейство Валленбергів контролює компанії, біржова вартість яких перевищує 1/3 акціонерного капіталу всіх зареєстрованих на біржі фірм.

Високий рівень концентрації промислового виробництва та капіталу у Швеції став одним із важливих факторів, що сприяв збільшенню витрат на науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НIОКР). Шведські багатонаціональні компанії входять у число підприємств із найбільш наукомістким виробництвом у світі, і за минулі роки основна частина цих НIОКР припадала саме на Швецію.

Протягом багатьох років наші промислові компанії є найактивнішими міжнародними інвесторами, про що свідчить такий показник: частка ВНП на душу населення у Швеції дорівнює $23 540 — 14 місце у світі. Сьогодні 60% працівників, зайнятих у шведських багатонаціональних компаніях, працюють за межами Швеції.

Серед найважливіших особливостей економіки Швеції слід назвати її «яскраво виражену експортну спрямованість»: на зовнішньому ринку реалізується близько 25% валового національного продукту і понад 30% промислових товарів. Водночас, країна сильно залежить від імпорту, за рахунок якого покривається до 25% потреб Швеції в товарах і послугах. Це можна пояснити процесами інтеграції, що відбуваються в Європі.

Чимало людей, серед них і українців, думає, що економіка Швеції є державною, особливо, коли йдеться про «шведський соціалізм». Однак нам, шведам, цей вираз, який усі пам'ятають ще від радянських часів, ні про що не говорить. Поглянувши крізь історію на розвиток шведської індустрії, можна побачити, що вона завжди була приватною. Звичайно, держава має майно, але його частка не перевищує 10% індустрії. За традицією, переважно державними були такі галузі економіки, як лісництво, електроенергетика. Нині залишається державною певна частина рудовидобування. Шведський державний сектор найбільш розвинутий у сфері соціальних послуг.Наприклад, у таких галузях, як охорона здоров'я, освіта, соціальне страхування, що становлять половину сфери послуг, частка держави дорівнює близько 90%.

Загалом майже 85% усіх шведських компаній з числом зайнятих понад 50 людей належать приватному капіталу. Iнша частина припадає на державу і кооперативи. До речі, починаючи з 1965 року, частка кооперативного майна є досить сталою.

Водночас, необхідно завважити, що державне власництво у Швеції базується на тих самих ринкових економічних принципах, що і приватне власництво. Iншими словами, держава діє стосовно малих підприємств, акціонерних компаній, а також отримання прибутку для держпідприємств на засадах ринкової економіки.

Останнім часом держава прагне усунути міжвласництво, передати свою частку у приватні руки. Цей процес, який дістав назву «дерегуляція», досить активно сьогодні проходить у Швеції. У результаті частка приватної індустрії збільшується, а державної власності — зменшується. Понад те, питання стосовно розвитку суспільства Швеції шляхом державного власництва взагалі ніколи не стояло. Політика наша є така, що уряд бажає контролювати, стимулювати виробництво не через власництво, а через регуляцію законів і добровільні угоди на ринку праці.

Таким чином, існуючу у Швеції економічну систему можна охарактеризувати як змішану економіку, що поєднує основні форми власності: приватну, державну, кооперативну.

Податкові ставки у Швеції, відверто кажучи, не низькі, а податкова база досить широка.

Податкова система Швеції містить значну кількість прямих та непрямих податків і різних зборів. Найважливішими прямими податками є місцевий та національний податок на прибуток і національний податок на капітал. Національний податок на прибуток стягується з резидентів із усього доходу, а з нерезидентів — з доходів, отриманих зі шведських джерел. Компанія вважається податковим резидентом, якщо вона утворена (зареєстрована) у Швеції чи має постійне представництво на її території. Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 28%. Не існує ніяких місцевих податків для корпорацій.

Підприємці також сплачують значні кошти у фонди медичного й пенсійного страхування, на забезпечення інших соціальних гарантій працівників. Роботодавець зобов'язаний виплачувати внески в соціальні фонди за своїх працівників (резидентів Швеції) у розмірі 32,82% валової заробітної плати, включаючи вартість додаткових виплат і пільг.Громадяни ЄС, що працюють у Швеції, керуються законодавчими актами ЄС.Знижена ставка внесків у розмірі 21,39% установлена на підприємницький і трудовий доход громадян, вік яких перевищує 65 років. У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути знижена на 5—10%. Попри те, що велику частину податку в соціальні фонди сплачує роботодавець, працівник, вік якого не перевищує 65 років, також повинний сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування — 3,95% і пенсійне забезпечення — 1%.

Вагома роль у доходах бюджету різних рівнів належить прибутковому податку з громадян. Фізичні особи вважаються резидентами Швеції для цілей оподатковування, якщо вони присутні в країні понад 183 дні у рік. Резиденти Швеції зобов'язані сплачувати національний і муніципальний прибутковий податок на доход, отриманий як у Швеції, так і за її межами, а нерезиденти — тільки з доходів, отриманих на території Швеції.

Доход у розмірі не більше 209 100 шведських крон обкладається муніципальним податком за ставкою приблизно 32%. Якщо доход перевищує названу суму, з нього стягується ще національний податок у розмірі 25%. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку (муніципального й національного) — 57%.

Доход від капіталу обкладається окремо за ставкою 30%.

Доходи від непрямих податків фактично повністю спрямовуються до державного бюджету. Основними з них є податок на додану вартість та акцизні збори (їх налічується 16 видів). Швеція підписала договори про уникнення подвійного оподаткування ПДВ із 60 країнами світу. Система обкладання податком на додану вартість (ПДВ) у Швеції подібна до тієї, що існує всередині ЄС.Підприємство, що має обороти, які підлягають обкладанню ПДВ, у розмірі понад 1 млн. шведських крон, повинне бути зареєстроване в місцевих податкових органах як платник ПДВ. Звичайна ставка ПДВ — 25%. Знижена ставка — 12% на продукти харчування і туристичні послуги. Низька ставка — 6% на газетні видання.

Якщо порівняти шведський рівень податків з українським, то можна побачити, що сьогодні рівень оподаткування у Швеції навіть вищий, ніж в Україні. Однак у шведській системі є чимало переваг, яких бракує у вашій країні. По-перше, всі громадяни та підприємства Швеції наділені рівними правами, і немає такої кількості винятків, що існують наразі в Україні. По-друге, система оподаткування у Швеції прозора, зрозуміла та стабільна, хоч ставки податків можуть знижуватися за вимогами часу. По-третє, і найважливіше: кожен швед знає, куди використовуються його податки, може контролювати виплати і впливати на рішення Уряду щодо витрачання грошей, які отримуються з доходів. I це дуже важливо для того, щоб суспільство мало довіру як до влади, так і до податкової системи. Я вже зазначав, що основними напрямами витрат державного бюджету є утримання таких сфер, як охорона здоров'я та соціальне забезпечення. I пересічний швед, який сплачує занадто високі податки, розуміє, що він отримає гарантоване медичне та пенсійне забезпечення.

Основними характеристиками банківської сфери Швеції є високій ступінь стабільності та концентрації банківського капіталу.

Хоч на ринку працюють понад 100 банків, великих з них лише 4. Вони погоджують між собою політику. Більше того, у населення зазвичай не постає питання, який банк вибрати, оскільки вони надають майже однакові послуги.

У шведській фінансовій індустрії працює 90 тис.людей, або майже 2% усього працездатного населення країни. На кінець 2002р. у Швеції налічувалося 128 банків, з них чотири великих: Forenings-Sparbanken (Swedbank), Svenska Handels-banken, Nordea та SEB. На грудень 2002р. на їхню сукупну частку припадало 79% депозитарного ринку та 73% ринку кредитів.

Згідно з результатами різноманітних досліджень, 35—40% респондентів використовують Iнтернет як основний канал зв'язку зі своїм банком.У 2002р. Iнтернет-банкінгом користувалося 4 400 тис.шведів з 8 900 тис.загальної чисельності населення, тоді як у 1996р. цей показник становив 14 тис.чол., у 1999-му — 1 500 тис.чол.

Останнім часом спостерігається й така тенденція, як злиття банківської і страхової сфер. Шведські банки дуже часто здійснюють страхові послуги, а приватні страхові компанії відкривають власні банки, які обслуговують потреби страхових компаній і пропонують банківські послуги. Хочу відмітити, що банки Швеції віддають перевагу наданню послуг з довгострокового страхування, наприклад пенсійного або страхування життя, що є вигідним інструментом зберігання та вкладання грошей, залучення нових активів. Натомість компанії, які спеціалізуються на страховому бізнесі, займаються здебільшого страхуванням матеріальних і майнових ризиків.

Ще однією особливістю банківської сфери є високий рівень залучення комп'ютерних технологій до банківських послуг, тобто люди і компанії дедалі частіше користуються системами «Клієнт-банк» та здійснюють он-лайн платежі. Великі шведські банки почали цілеспрямовано розвивати сферу Iнтернет-банкінгу ще з середини 1990-х, і на сьогодні вони значно просунулися в цій царині. Важливим фактором, який посприяв розвиткові електронного банкінгу, є те, що у 60% шведських домівок є доступ до Iнтернету.

Особливість, яка відрізняє шведську банківську сферу від української, полягає в тому, що 80% своїх грошових доходів шведи зберігають у банківсько-страховій системі. Це досить високий показник, навіть на світовому рівні, який свідчить про велику довіру до нашої банківської системи. I зрозуміло, адже вона дуже стабільна, оскільки стабільна економіка.

В умовах глобалізації ці потужні промислово-банківські структури починають грати на всьому скандинавському ринку. Наприклад, ми бачимо, що фінансова група «Нордея» (Nordea) нині об'єднала найкрупніші банки у Швеції, Фінляндії, Норвегії і Данії, утворивши єдиний фінансовий простір на скандинавському ринку, виходячи за межі національного. На сьогоднішній день «Нордея» є найбільшим та найвпливовішим гравцем у Скандинавії, і не лише на ринку традиційних банківських послуг, а й на ринку довгострокового страхування, управління фондами (fund management) та надання кредитів під заставу, які сьогодні стали невід'ємними складовими діяльності шведського банкінгу.

Традиційно у Швеції досить високий рівень страхування майнових ризиків. Він приблизно такий, як у країнах ЄС, і навіть вищий, ніж у США. Для шведа страхувати свої ризики — природно. Ми автоматично про це думаємо, бо так уже спрацьовує наш менталітет. У Швеції є обов'язкове страхування, що визначено на законодавчому рівні.

Стосовно довгострокового страхування. Кілька років тому пенсійне страхування здійснювалося винятково за рахунок податків. Особисте страхування є досить новим для шведського ринку порівняно, скажімо, з американським, але сьогодні воно набуває дедалі більшої ваги.

Страховий приватний бізнес — це досить новий вид діяльності у Швеції. А коли починається новий розвиток якоїсь галузі, а законодавча база ще недостатньо врегульована, тоді з'являється грунт для певних зловживань. Швеція в цій галузі пережила свого роду кризу. Особливо вона була відчутною в пенсійному страхуванні, коли гроші потрапляли не туди, куди планувалося, а спрямовувалися зовсім на інші цілі, тобто відбувалося нецільове використання коштів. Зокрема, така практика склалася в страховій компанії «Скандіа» (Skandia).

Утім, слід відзначити, що у Швеції громадянське суспільство вчасно відреагувало на ситуацію, що значною мірою вплинуло на подальше функціонування страхових компаній. Шведське громадянське суспільство є невід'ємною складовою розвитку в економічних та інших сферах — це база нашої демократії. I до намірів Швеції стосовно України входить передавати досвід утвердження демократії у суспільстві.

Основним принципом місцевого управління як у Швеції, так і в інших Скандинавських країнах, звичайно, є високий рівень прав місцевої громади.

Місцеве самоврядування у нашій країні має довгу традицію. На сьогоднішній день у Швеції є два типи органів місцевого самоврядування, а саме: муніципальні ради на міському рівні (їх налічується 289) та ради графств на регіональному рівні (кількістю 18). Поза цим окремо виділяють муніципалітет Готланду.

Муніципальні ради та ради графств спільно опікуються дорогами, будівництвом та комунальним господарством.Окрім того, муніципальні ради відповідають за організацію освіти, культурного та громадського життя, допомогу людям з дисфункціями та горомадянам пенсійного віку, перекваліфікацію безробітних, соціальний захист населення. Останнім часом вони поклали на себе й роботу із численними біженцями та емігрантами — звичайно, за особливу фінансову компенсацію з боку держави.

Головним завданням рад графств у Швеції є забезпечення належного рівня медичного обслуговування громадян, яке переважно є державним.Вони також формують програми ділового розвитку регіонів та сприяння місцевому підприємництву.

Муніципальні ради мають надзвичайно широке коло повноважень в усіх сферах суспільного життя. Вони самостійно формують свої бюджети, визначають пріоритетні напрями діяльності, рівень прибуткового податку та інших місцевих зборів, включаючи плату за муніципальні послуги. Кожні чотири роки місцева громада обирає прямим пропорційним голосуванням членів муніципальної ради, причому партії, які отримали місця в органі місцевого самоврядування, отримують дотаційне фінансування з відповідного місцевого бюджету.

Кожна муніципальна рада та рада графства має свій виконавчий комітет, який координує всю поточну діяльність органу місцевого самоврядування, визначає напрями розвитку міста або регіону, формує бюджет та контролює його виконання, готує до прийняття муніципальні рішення. Голова виконавчого комітету є спеціальним муніципальним уповноваженим із статусом мера. Громадськість має надзвичайно широкий вплив на прийняття та моніторинг муніципальних рішень.

Місцеві органи влади керують близько 1 600 корпораціями, причому більшість із них цілком належать певному муніципалітетові або раді графства. Такі компанії спеціалізуються здебільшого на наданні технічних послуг і діють за тими самим принципами, що й приватні. Втім, є і деяка відмінність: широка громадськість може вільно ознайомлюватися з документацією щодо діяльності муніципальних компаній за «принципом гласності», який записаний у Шведській Конституції.

У 1999р. витрати шведських муніципальних рад і рад графств становили 22,7% ВНП. Найбільшою статтею у видатковій частині бюджету муніципалітетів є витрати на освітню галузь — вони сягають 29% сукупних витрат. На допомогу людям пенсійного віку та інвалідам спрямовується 28% загальних витрат. Найважливішим джерелом наповнення місцевих бюджетів є прибутковий податок із зарплат та пенсій громадян, ставки якого місцева влада встановлює самостійно. У 2000р. розмір найвищої ставки сукупного муніципального та графського податку становив 33,17%, а найнижчої — 27,13% оподатковуваного прибутку. Iншою важливою статтею прибутків у місцевих бюджетах є плата за комунальні та інші послуги, які надає муніципалітет. У 1999р. такі надходження склали 8,4% загальних муніципальних доходів.

Слід зазначити, що, починаючи з 1996р., держава запровадила нову систему податкового вирівнювання для місцевої влади. Вона полягає в тому, що ті графства та муніципалітети, у яких рівень оподатковуваного прибутку на душу населення нижчий за середній по країні, — отримують державні дотації, а в кого вищий — повинні здійснити додаткові відрахування до державної казни. Така вирівнювальна система дає змогу уникнути диспропорцій між структурними потребами регіонів та наявними коштами на їх забезпечення. Сукупні державні дотації не можуть перевищувати загальну суму додаткових відрахувань. Таким чином у країні відбувається перерозподіл надлишку муніципальних ресурсів, який регулює держава.

Відносини між державою та місцевими органами самоврядування можна охарактеризувати як тривалу співпрацю в різних сферах суспільного життя. Окрім того, Уряд та Парламент Швеції здійснюють регулювання та контроль діяльності муніципальної влади за допомогою державних агенцій, розгалуженої законодавчої бази і необхідних інструкцій, які регламентують діяльність в основних соціальних сферах муніципального самоврядування. Iншою формою нагляду з боку держави є те, що законність рішень муніципальних рад або рад графств може бути оскаржена будь-яким громадянином у Адміністративному суді.

Iз входженням Швеції до Європейського Союзу в 1995р. посилилася міжнародна кооперація місцевих рад Швеції з аналогічними органами самоврядування в інших європейських країнах. Окрім того, шведські місцеві ради разом із місцевими радами інших нордичних країн включилися у програми розвитку Балтійських країн та північно-західної Росії. Швеція ділиться досвідом місцевого самоврядування і з Україною, зокрема, здійснюючи експериментальний проект у м.Iрпінь, що в Київській області.

Ви знаєте, що дуже довго Швеція була нейтральною державою із власними потужними оборонними ресурсами. Ми розбудували свою індустрію оборони, а відтак були незалежними від інших країн. Але щоб утримувати свій нейтралітет, потрібно постійно доводити силу нашого оборонного потенціалу. I це, можна казати, було традицією після Полтавської битви і ще деяких війн до кінця ХVIII століття. Уже від початку ХIХ ст. Швеція більше не вела війн, оскільки запровадила політику нейтралітету, котра тривала до Другої світової війни. Але в 1939р., коли Радянський Союз напав на Фінляндію, яка для нас була і є сусідньою, братньою країною, Швеція, хоч і не брала участі у війні, але іншими методами, зокрема ресурсами, допомагала фінському народові. Відтоді й аж до 1995р. Швеція цілковито дотримувалася політики нейтралітету. Ми не входили до жодних альянсів у мирні часи, аби мати змогу бути нейтральними і в періоди війни. I такий підхід не є позицією якої-небудь однієї партії — він закладений у платформі всіх демократичних партій Швеції. Обачно Комуністична партія не взяла участі в таких рішеннях. Утім, вона наразі не вважається у нас демократичною.

У 90-х роках у світі відбулися значні геополітичні трансформації: розпався Радянський Союз, посилилися процеси глобалізації, сталися зміни в концепції НАТО та Європейського Союзу. Відтак у 1995р. ми вирішили стати членом ЄС, що означало для нас початок нової політики. Проте членство Швеції в ЄС має певні особливості: вона бере участь у політичному альянсі, але військово залишається нейтральною. Iншими словами, Швеція ніколи не братиме участі у військових операціях, навіть якщо їх проводитиме Європейський Союз, який нині має намір створити свої збройні сили.

Як відомо, нині тривають дискусії щодо прийняття Конституції ЄС.Ми б хотіли, аби там знайшла місце шведська позиція, яка полягає в тому, що Швеція повинна мати гарантії і право не брати участі у війні, якщо до неї вдасться Європейський Союз. Це принцип, якого наша країна досі неухильно дотримувалася. Сподіваємося, що ми зможемо досягти порозуміння в цьому питанні з іншими членами ЄС.До того ж у пропонованій Конституції є деякі прелімінарні формулювання, які дають нам змогу продовжити таку політику, де від нас не вимагатимуть мілітарного союзу. Ми хочемо самі вирішувати брати участь будь-де або ні, бажаємо тримати право прийняття рішення у своїх руках. Скажімо, якщо Балтійські країни, наприклад Естонія, будуть атаковані зовнішніми військовими силами, ми не зможемо стояти осторонь і залишатися нейтральними. I це нові принципи для нас, які завжди розвиваються, змінюються, обговорюються в суспільстві.

Другим напрямом наших геополітичних орієнтирів є співпраця з НАТО. Швеція не є членом НАТО, але має близькі стосунки і співпрацює з цією військово-політичною організацією. Втім — тільки в рамках миротворчих та гуманітарних місій, наприклад у складі миротворчого контингенту в Боснії чи інших країнах третього світу.

Наріжним каменем нашої геополітики є також стосунки з ООН, яка має систему важливих важелів. Швеція дуже сильно підтримує цю Організацію і вважає, що вона й надалі повинна відігравати визначальну роль у міжнародних відносинах. Наприклад, коли розглядалося питання щодо участі в операції в Iраку, ми сказали, що Швеція діятиме відповідно до рішення ООН. На жаль, США увійшли в Iрак попри це рішення, і багато країн підтримали їх, але не Швеція.

Ще за радянських часів Швеція висловлювала намір створити спільний економічний ринок Скандинавських та Нордійських країн, однак СРСР не підтримали нас.А для Фінляндії тоді було важливо неформально мати підтримку від Радянського Союзу. Тому така ідея спільного простору відпала. А тепер є Європейський Союз, де функціонує вільний ринок, що нам, власне, і потрібно. Адже Швеція, яка багато експортує, дуже орієнтована на інші ринки й залежить від відкритої торгівлі.

Для Швеції важливо включити у співробітництво країни Балтійського моря — задля економічної безпеки, політичної стабільності й довіри між країнами. Звичайно, з цього боку, я думаю, можуть відіграти позитивну роль відносини між країнами Балтійського і Чорного морів. Такі думки висловлювалися й раніше — вони шукали шляхів для інтеграції. Наприклад, представники від Ради Чорного моря запрошуються на наради країн Балтійського моря, насамперед для обміну досвідом.

Співпраця Скандинавських і Балтійських країн є природною, оскільки культура, традиції, демократія, інші цінності у цих двох групах країн є дуже східними, майже однаковими. З цих самих причин досить легко включити до системи співробітництва, скажімо, Німеччину, Польщу і також Росію. Мабуть, не така ситуація для суспільства Чорного моря, але, я думаю, що прагнення розвивати різноманітні форми співробітництва є дуже важливим.

Не можна відкидати ідею проведення вісі між цими морями, як було раніше, за часів вікінгів. Ми пам'ятаємо, що такі вертикальні сигнали йшли, і вони мали природний ефект. I сьогодні це також може додати до стабільності й довіри між нашими країнами. Але, звичайно, всі країни Чорного морі повинні мати можливість суверенно та вільно реалізовувати свої бажання, без тиску і впливу з боку інших держав. Швеція готова підтримати ідею створення Балто-Чорноморської геоеконоічної вісі, якщо це буде природне неагресивне співробітництво, яке може посилити стабільність регіону.

Стан і динаміка економічної співпраці між Україною та Швецією. Якими можуть бути її найбільш перспективні форми?

По-перше. Нині спостерігається зростання експорту та інвестицій зі Швеції в Україну. Був період після 1998р., коли ми помітили незначний спад, але наразі динаміка зазначених показників вирівнялася й навіть покращилася.

По-друге. Обсяг шведського еспорту в Україну набагато більший, приблизно на порядок, ніж експортний потік у зворотному напрямку. У 2002р. експорт зі Швеції в Україну становив понад 1 млрд. шведських крон, а з України у Швецію — близько 200 млн. Але в обох напрямках є тенденція зростання.

По-третє. Шведська продукція є високотехнологічною і високої якості, а тому, звичайно, недешевою. Наші товари — це високі технології в галузі біотехнологій, телекомунікацій, захисту навколишнього середовища, технологічні промислові лінії, що враховують екологічні потреби. На жаль, готовність українського ринку до таких технологій у багатьох випадках є досить низькою. Наприклад, продукція, яка є ергономічною на виробництві, має високу якість і високу ціну, на жаль, поки що не знаходить попиту на українському ринку.

За статистикою, зі Швеції в Україну сьогодні експортується найбільше телекомунікаційних систем (стаціонарний і мобільний зв'язок), а також транспортних засобів (вантажівки та автомашини). Успіх у цій сфері зумовлений тим, що деякі потужні шведські компанії-продавці мають можливість фінансувати або кредитувати торгові операції з українськими партнерами завдяки лізингу. Натомість шведські виробники, що належать до малого або середнього бізнесу, досить слабо представлені на українському ринку.

Нині в Україні працюють близько 50 великих шведських компаній, тоді як, приміром, у Польщі — понад 300, більшість з яких — малий і середній бізнес.Подібна картина є свідченням відмінності у рівнях розвитку українського та польського ринків. Однак із розширенням ЄС до України буде вливатися більше інвестицій. Ті шведські компанії, які досягли успіху на теренах Польщі та Балтійських країн, уже готові йти далі, в тому числі на український ринок, що стоїть наступним у східному напрямку після польського. Цьому сприятиме й той факт, що Україна невдовзі відкриє торгове представництво у Швеції.

Верховна Рада ратифікувала Кіотський протокол щодо екології, чим показала європейськість країни. У зв’язку з цим відкриваються нові великі можливості для українсько-шведського співробітництва в галузі екології та впровадження технологій захисту навколишнього середовища.

Однак для розвитку співпраці між підприємствами малого і середнього бізнесу України та Швеції бракує, на мою думку, адекватного підходу до малого підприємництва з боку українського політикуму. Ще з часів СРСР традиційно акцент ставиться на підтримці великих фабрик, заводів, землеволодіння. Проте у Швеції основу суспільства складають маленькі та середні підприємці, середній клас — і це дуже важливо. Ми бачимо, що менталітет українців поступово міняється, однак хотілося б дещо пришвидшити цю тенденцію, що допоможе як Україні, так і нашим відносинам з нею.

У шведських бізнесменів є також зацікавленість у аграрному секторі України. Але прямим інвестиціям зі Швеції у цю сферу (втім, як і в інші галузі) перешкоджає нестабільність принципів законодавчого регулювання. Постійні зміни законодавства, а також недостатній розвиток судової системи і виконання законів відлякують інвесторів від українського ринку.

Тому сьогодні Швеція співпрацює з Україною переважно через гранти, сприяючи розвиткові різних державних сфер України. Зокрема, ми виділили кошти на якісний та ефективний аудит державного бюджету України, оскільки для політиків і суспільства загалом важливо знати, як використовуються гроші, і чи відповідає це передбаченим статтям.Подібна робота вже проводилася разом із Міністерством економіки, Кабінетом Міністрів України.