Фінанси страхової організації

Для забезпечення діяльності страховика по наданню страхового захисту він повинен формувати й використовувати кошти страхового фонду з метою покриття збитків страхувальників, компенсації власних затрат по веденню страхових операцій, а також одержання прибутку. В умовах розвинутих ринкових відносин страхова компанія, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність. Тому рух готівкових, та безготівкових коштів страховика досить складний і включає в себе два від­носно самостійних грошових потоки: оборот засобів, що є джерелом страхового захисту, і оборот ресурсів, по­в'язаних з веденням страхових операцій. Певні особливості властиві й руху частини засобів страхового фонду, що інвестуються з метою одержання прибутку. Всe це зумовлює специфіку фінансових форм страхової організації.

Найважливішою особливістю грошового обороту, пов'язаного з наданням страхового захисту, е ризиковий, ймовірний характер руху коштів. Якщо в основі форму­вання страхового фонду лежить ймовірність збитку, що вимагає вивчення статистичних даних й застосування відповідних розділів теорії ймовірності, то використання коштів з страхового фонду залежить від фактичним збитків страхувальників в певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами у виплаті страхового відшкодування також породжує специфічні особливості організації фінансів страхової організації.

Можлива невідповідність між очікуваним й фак­тичним збитком зумовлює певні вимоги, насамперед, до величини й структури тарифу. В її основну частину (нетто-ставку) повинна включатись ризикова надбавка, що відображає вірогідну ймовірність відхилення вели­чини фактичного збитку від очікуваного — ж в часі, так і в просторі.

Чим вища ймовірність того, що сформований стра­ховою організацією фонд буде достатнім для повного відшкодування збитків страхувальників, тим вища її фі­нансова стійкість.

Як і для будь-якої підприємницької структури, діяльність страхової компанії спрямована не тільки на відшкодування витрат, а й на одержання прибутку. Разом з тим, страховик не повинен намагатись отримати надвисокий прибуток від страхових операцій, бо така практика порушує принцип еквівалентності його від­носин зі страхувальником. Взагалі, у страхуванні засто­сування поняття "прибуток" досить умовне, бо тут не створюється національний доход, а лише відбувається його перерозподіл. Для страховика прибутком є такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення його доходів над витратами.

До доходів від страхової діяльності відносяться:

1) страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування та перестрахування;

2) комісійні винагороди за перестрахування;

3) частка від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками;

4) повернуті суми спеціальних страхових резервів попередніх періодів;

5) інші доходи від страхової діяльності.

Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування, є виплата страхових сум і страхового від­шкодування, відрахування в страхові резерви і на за­побіжні засоби.

Об'єктом оподаткування страховиків є прибуток, одержаний від страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може здійснюватись згідно законодавства.

Прибуток страховика, що залишається після сплати податків (чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання встановлюється страховиком самостійно.

Важлива сфера руху коштів страхової організації пов'язана з формуванням страхових резервів. Вони передбачені для забезпечення майбутніх виплат стра­хових сум та страхового відшкодування. Резерви утво­рюються окремо по договорах страхування життя, медичного страхування та по ризикових видах страхування. *1

Резерви створюються страховиками шляхом відпо­відних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) , а також від доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.

До складу резервів входять:

а) технічні резерви — страхові резерви, які створю­ються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань по підписаних договорах страхування;

б) вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків, і не зв'язані конкретними зобов'язаннями по підписаних договорах страхування.

У випадку недостатніх резервів для здійснення стра­хових виплат, вони повинні поповнюватись за рахунок прибутку.

Звертаємо увагу на те, що забороняється здійснюва­ти виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів страхування життя і медичного страхування.Недозволяється використання (зменшення) обсягів ре­зервів для будь-яких цілей, крім страховик виплат.

Встановлені певні зобов'язання для страховиків. Вони повинні створювати такі технічні резерви з рин­кових видів страхування:

— резерви премій (резерви незароблених премій) ~ по договорах, термін дії яких ще не минув;

— резерви збитків (зарезервовані сплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страху­вальників).

Страховики можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.

Для страховиків встановлені зобов'язання створю­вати такі технічні резерви по страхуванню життя і медичному страхуванню:

— резерви довгострокових зобов'язань;

— резерви належних виплат страховим сум.

Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо по кожному договору.

З обов'язкових видів страхування технічні резерви створюються окремо від інших видів страхування.

Не рідше, ніж один раз на місяць, страховики зобов’язані самостійно здійснювати необхідний пере­розподіл створених резервів відповідно до страхових подій, що настали.

При здійсненні операції перестрахування ризиків у страховика (цедента) обсяг страхових резервів не змен­шується після передачі ризику перестраховику. При цьому в активі балансу суми, передані в перестрахування, відображаються по статті активу "Участь перестраховиків у технічних резервах". При здійсненні страхових виплат по ризиках, що передані в перестрахування, відповідні резерви зменшуються на суму виплат.

При реформації балансу на звітну дату страховики зобов'язані здійснити поповнення відповідних резервів та відобразити їх використання для страхових виплат.

Умовами забезпечення виконання своїх зобов'язань страховою організацією є наявність у неї сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також система перестрахування.

Мінімальний розмір статутного фонду, згідно Декре­ту Кабінету Міністрів України "Про страхування", уста­новлюється в сумі, еквівалентній 5 тисяч доларів США за курсом Національного банку України.

Страховики зобов'язані дотримуватись нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду і страхових резервів та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

Страхові зобов'язання залежно від страхування (пе­рестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутно­го фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати:

— з особистого страхування, крім страхування жит­тя, — 40-кратної її величини;

~ з страхування всіх видів відповідальності — 20-кратної й величини;

— з перестрахування — 10-кратної її величини.

Вказані співвідношення можуть змінюватися Кабі­нетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

Звертаємо увагу на те, що максимальний обсяг стра­хових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.

Для забезпечення страхових зобов'язань а страхуван­ня життя страховики повинні утворювати окремі резерви за методикою, встановленою Комітетом у/ справах нагля­ду за страховою діяльністю.

Страховики, що прийняли» на себе страхові зо­бов'язання в обсягах, які перевищують, можливість їх виконання за рахунок власних засобів, повинні застраху­вати ризик виконання власних зобов'язань у перестраховиків.

Резервні фонди утворюються страховим товариством з метою забезпечення майбутніх виплат і необхідного страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та інших доходів. Страхові фонди утворюються у ті й валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формують­ся окремо від резервів з ризикових видів страхування.

Страхові організації мають право утворювати ре­зервні фонди для фінансування заходів щодо запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна, також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, встановлених нормативними актами.

Обов'язком страховиків є розміщення страхових резервів, інших тимчасово вільних коштів з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.

Для забезпечення вимог безпечності,, прибутковості та ліквідності активів страхової компанії, достатніх для виконання прийнятих зобов'язань, сума її наявних тех­нічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного» фонду повинна бути представлена (покрита) активами таких категорій (допустимими активами):

— грошові кошти на розрахунковому рахунку;

—банківські вклади (депозити);

— нерухоме майно;

— цінні папери і права участі, що передбачають одержання доходів;

— державні цінні папери;

— іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України;

— грошові позики за договорами боргу юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам;

— готівка;

— права вимоги до перестраховиків (участь перестра­ховиків. у технічних резервах).

Резерви не можуть бути розміщені (інвестовані) в цінні папери та права участі інших страховиків.

Видані позики фізичним особам-страхувальникам, які заключили договори страхування життя, повинні бути в .межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій по цих договорах.

При визначенні рівня покриття до заліку приймають­ся (в обмежених обсягах) такі активи у відсотках до суми, рівній величині наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного фонду:

— банківські вклади (депозити) —не більше 30 в одному банку;

— нерухоме майно — не більше 10;

— іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів — не більше 5;

—цінні папери (крім державних цінних паперів) і права участі не більше 40, в тому числі:

а) акції, які не котируються на фондовій біржі,— не більше 15, з них акцій одного емітента — не більше 2;

б) акції, які котируються на фондовій біржі,— не більше 5 одного емітента;

в) облігацій — не більше 5;

— грошові позики юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам — не більше 30, в тому числі:

а) позики юридичним особам, не забезпечені бан­ківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків,— не більше 5, з них розмір позики окремому позикоодержу-вачу не повинен перевищувати 1 відсотка;

б) позики юридичним особам, які забезпечені бан­ківськими або страховими гарантіями, не повинні пе­ревищувати 5 відсотків окремому позикоодержувачу;

— права-вимоги до перестраховиків (участь перестра­ховиків у технічних резервах) — не більше 50 відсотків обсягів страхових зобов'язань, переданих в перестраху­вання.

Не менше 90 відсотків резервів повинні бути роз­міщені (інвестовані) на території України, якщо іншене передбачене чинним законодавством та міжнародними угодами, що підписані Україною.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю» може дозволити страховикам іншу структуру покриття створених обов'язкових резервів та сформованого ста­тутного фонду. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне обґрунтування доцільності запропонованої структури такого покриття» в якому підтверджується підвищення безпечності й лік­відності допустимих активів.

Використана література:

Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. - К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995 -180с.

Словник-довідник страховика. – К., 2000.

1 * Див.: Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів. Затверджено наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю №12 від 12 березня І994 р. // Україна - бізнес.- l994.- №20.- C.20.