Коран (Укр.)

Коран Сунна Святе письмо та Святий переказ мусульман 1. Коран книга книг сламу У багатьох релгях свту маються книги, що шануються вруючими як священн. Так Веди в ндусв, Авеста в зороастрйцв, Ббля Старий завт в удев, Ббля, що включа крм Старого завту Новий завт, у християн. Звичайно в них мстяться сказання про бога про богв, хнх всниках, посланниках пророках, розповд про

загробне царство, ангелв чортв, ра пекл, про те, як ким створен свт, земля, людина, тварини рослини, установлен обряди звича, визначен учинки вруючих, часом навть перелчуться, як з них похвальн, гдн нагороди - земно загробно як - засуджуван, переслдуван людськими небесними законами Проповдники всх релгй затверджують, що тльки книги хньо ври правильн, божественн, боговдохновенн. Наука ж пдходить до всм цим книгам однаково, обктивно, без упередженост.

Так вона розгляда Коран - головну священну книгу одн з найбльше розповсюджених щодо молодих релгй - сламу. Спочатку пророч одкровення передавалися в громад неписемно, по памят. Але згодом, у Медин за вказвкою Мухаммеда стали вестися систематичн записи. Канонзаця змсту Корану складання остаточно редакц вдбулося при халф Олф 644-656 р.р Коран наказу арабам залишити звича батькв на користь правил, встановлених сламом.

У самому Коран його правова значимсть визначаться в такий спосб Отже, ми ниспослали його як арабський судебник 3 стор. 165-166. Коран складаться з 14 глав сур, розчленованих на 6219 вршв аята. Велика частина цих вршв ма мфологчний характер, лише близько 500 вршв мстить розпорядження, що вдносяться до правил поведнки мусульман. При цьому не бльш нж 80 з них можна розглядати як власне правов в основному

це правила, що вдносяться до шлюбу родини, нш стосуються релгйного ритуалу й обовязкв 6 стор.420. Сури розташован без усякого порядку, просто по розмрах бльш довг ближче до початку, бльш коротк - до кнця. Сури меккйськ бльш ранн мединськ бльш пзн перемшан. Те саме повторються багатослвно в рзних сурах. Вигуки прославляння велич могутност Аллаха чергуються з розпорядженнями, заборонами погрозами гною у майбутнм житт всм непослушникам.

У Коран зовсм непомтно слдв тако редакцйно-лтературно обробки, як у християнському вангел це зовсм сир, неопрацьован тексти. Велика частина положень Корана носить казуальний характер явля собою конкретн тлумачення, дан пророком у звязку з окремими випадками. Але багато встановлень мають дуже невизначений вигляд можуть набувати рзного сенсу в залежност вд того. який змст у них вкладаться. У наступнй судово-богословськй практиц й у правовй доктрин в результат

досить вльного тлумачення вони одержали сво вираження в суперечливих, а нердко у взамовиключних правових розпорядженнях. Сури Корана рзного розмру у 2-й, найбльшо з них - 286 аятов, а в найменших - 103, 108 110-й - усього по трьох аята. Довжина сур зменшуться, якщо не вважати невеликих вдхилень, до кнця книги. Перша сура - аль-фатха - Вдкриваюча книгу мстить усього см аятов уживаться як молитва, свого роду мусульманський

Отче наш. По вровченню сламу, Коран - книга нестворена, снуюча предвечно, як сам бог, Аллах вона його слово 4815. Назва Коран походить вд арабського дслова караа, що означа читати вголос речитативом, декламувати. Оригнал Корана, згдно сламу, написаний арабською мовою на аркушах - сухуф суво з ним збергаються на сьомому неб, звдси й одне з його назв - Свтки, Книга 982. Коран - Мати книги - розум аль-ктаб, знаходиться пд престолом

Аллаха тльки один Аллах у ц небесний книз стира, що бажа, затверджу К 1339 Природно, що створення настльки великого добутку, як Коран, хоча виробляючого при найближчому ознайомленн враження збрника висловлень, проповдей, сказань правових норм, як правило, тематично хронологчно не систематизованих, було справою непростим, так ще в народу, що не мав до цього настльки великих письмово зафксованих релгйних чи свтських творв.

Не випадково в самому ж Коран поява цього великого письмового памятника не раз витлумачуться як небувале, чудесне. Вд мен Аллаха в ньому написано Скажи Якби збралися люди джини, щоб зробити подбне до цього Корана, вони б не створили подбного, хоча б одн з них були ншим помчниками К 1790. Звдси ж виплива, що для сочинивших цю фразу казков демончн сили - джини -були настльки ж реальними, як люди, м здавалося навть, що люди джини могли спльно виконувати ту саму роботу, допомагати один одному.

Судячи з цього бльш пзнм даним мусульмансько традиц, одкровення Аллаха передавалися пророку приблизно в 610-632 роках н.е а хнй запис, збирання зафксованого й особливе складання книги розтяглися на довг роки. Труднощ, що при цьому довелося переборювати, як побачимо, не зводилися лише до вдсутност в арабв у минулому подбно практики. сторя, як вдомо, пдносить людям часом чимало несподваних урокв. У хньому числ той, що книга, з початку додавання яко пройшло майже 14 столть,

в наш дн в ряд кран зберга значення не тльки як сторичний релгйний памятник, але як добуток широкого соцального змсту. У кранах, де слам державна релгя, з положень Корана виходять багато правових норм, законодавство - шарат, на Коран присягають дають клятви, порушення яких визнаться найважчим грхом, злочином. Вивчення Корана його тлумачень тафсир одним з профлюючих предметв багатьох навчальних закладв у таких

кранах, як Пакистан, ран, Саудвська Аравя. Пояснимо нтерес до ц книги й у тих сучасних закордонних державах, де труднощв пошуку третього шляху сприяють звертанню до минулого, плекають надю знайти в ньому бажаний вихд Коран вивчаться давно не буде перебльшенням сказати - столттями. Але в кранах поширення сламу, за рдксними винятками, вивчення його було пдлегле задачам конфесонального правового порядку. У регонах, де пануючими нш релг, особливо католицизм удазм, ця задача не тльки в

середн столття й у Нове час, але часто ще тепер визначаться цлями мсонерства тсно звязаного з ним колоналзму неоколоналзму. Крах колонально системи мпералзму внс чимало позитивного в життя народв Ближнього Середнього Сходу, розбудив пдняв на принципово нову висоту сторична самосвдомсть нацональн нтереси народв, що звльнилися, спонукав х обктивно оцнити минуле сьогодення свох кран, щоб намтити можлив шляхи в завтрашнй день, у майбутн. 2. Коран раннй слам слам зародився в

Арав в VII столтт нашо ери. Походження його яснше, нж походження християнства буддизму, тому що воно майже з самого початку висвтлються письмовими джерелами. Але тут багато легендарного. За мусульманською традицю, засновником сламу був пророк божий Мухаммед, араб, що жив у Мецц вн нбито одержав вд бога ряд одкровень, що записан у священнй книз Коран, передав х людям. Коран - основна священна книга мусульман.

Рвень пзнання основ мусульмансько релг дуже рзний в рзних шарв населення й у рзних кранах традицйного поширення сламу. Усякий мусульманин зна арабське звучання змст символу ври релг сламу нема някого божества, крм Аллаха, Мухаммед - посланник Аллаха. Тут коротко виражен два головних догмати сламу сну диний, один, вчний усемогутнй бог - Аллах свом посланником Аллах обрав араба з Мекки, Мухаммеда, через нього бог передав людям текст священно книги -

Корана, його руками вн заснував громаду вруючих умма. За 14 столть з невелико групи Арав вона перетворилася в багатомльйонну масу людей рзних нацональностей, рзних мов, рзних соцальних шарв культурних орнтаций. Звязок ври з традицйним життям був характерний для сламу за всх часв, але особливо очевидним вн поста сьогодн, коли деологи полтики, що виступають пд гаслом сламу, намагаються якнайбльше людей оголосити

мусульманами тльки тому, що вони дотримуються багатьох звичав свох батькв. У сучасному розумнн слам релгя, держава через активне втручання релг в державн справи. слам у переклад з арабського означа покрнсть, мусульманство вд арабського муслм вдданий Аллаху. Засновником сламу арабський пророк Мухаммед Мухаммад чи Магомет, вплив якого на загальну долю людства важко переоцнити, тому на цй сторичнй особистост

треба зупинитися особливо. Велич бога - Аллаха - виражено в багатьох формулах, добре вдомих усм мусульманам часто повторюваних ними в мов, молитвах, побутових вигуках, а також що постйно зустрчаються у витонченй вяз арабського письма, на памятниках мусульмансько архтектури в Аз, Африц, вроп й Америц Аллаху акбар - Аллах наймогутнший т.д. Основн догмати сламу складались поступово, та й дос в них розбжност мж рзними напрямками мусульманства.

Взагал цих догматв пять 1 вчення про динобожжя 2 вра у божу справедливсть та правосуддя Аллаха 3 визнання пророчо мс Мухаммада та пророкв, що йому передували 4 вра у воскресння, Судний день та потойбчний свт 5 вчення про верховну владу мамат-халфат. Перш чотири догмати спльн для всх мусульман. Питання про верховну владу головний предмет розбжностей мж рзними течями. Найкоротший виклад головного догмата сламу мститься у 112 сур глав

Корану В мя Аллаха милостивого, милосердного Скажи Вн - Аллах диний, Аллах могутнй. Не народжував не був породжений, не було нкого подбного йому, нколи. По мусульманськй доктрин, люди, що не сповдають слам неврн, серед них уде християни видляються особливо, як ахль-аль-китаб, тобто люди Писання. Вдповдно до Корану вони врять нбито в того ж бога, що й мусульмани.

Цей бог м посилав свох посланникв - Адама, Ноя, Авраама, Мойсея Мусу, суса су, але Мухаммед вище х. Однак люди спотворили забули те, чому т вчили. Тому Аллах направив людям Мухаммеда, свого останнього пророка, з божим словом - Кораном. Це була як би остання спроба наставити людей на праведний шлях, останн попередження, псля якого повинен настати кнець свту Суд, коли всм людям буде вддано по хнх справах - вони потраплять у

райськ сади чи в пекельний вогонь. снують ангели зл духи джини, утм, останн, що перейшли в слам з древньоарабских врувань, не завжди зл, вони теж перебувають пд владою бога виконують його волю. Аллах зображуться в Коран як стота з чисто людськими моральними якостями, але в чудовому ступен. Вн то гнваться на людей, то пробача х одних любить, нших ненавидить. Як удейський християнський боги, Аллах заздалегдь передбачив долю одних людей до праведного життя майбутнього

блаженства, нших - до беззаконня загробних мук. Проте, в Коран, як в вангел, бог багаторазово йменуться милостивим. Найважливша яксть Аллаха - це його могутнсть велич. Тому найважливше догматичне моральне розпорядження в Коран - це вимога повно, беззастережно покрност людини вол

Аллаху. 3. сторя людства по Корану У Коран вдсутне представлення про людину як внц утвору, а також про поступовсть розвитку життя на Земл, босфери тим бльше ноосфери - сфери людського розуму. Вдповдно до Корана, створенню Аллахом людини передував акт створення м ангелв джинв, його небесно крилато опори. У суре Ангели про це сказано Хвалу Аллаху, творцю небес земл, створившему ангелв посланниками, що володють крилами подвйними, потрйними четверными.

Вн збльшу в утвор, що йому завгодно К 351 вн створив джинв з чистого вогню К 5514 з вогню пекучого К 1527. все-таки акту створення людини Аллах, судячи по викладеному в Коран древнеарабскому сказанню, дода особливе значення. Навть псля того як м був вилплений свого роду манекен людини залишилося лише його оживити, Аллах виршив обговорити свй учинок з ранше ним створеними многокрылыми помчниками.

Деяк з новтнх коментаторв намагалися углядеть у цьому обговоренн ознака особливо демократичност всевишнього. Тим часом, якщо виходити з Корана, це обговорення чи рада, бесда, змагання з верховним сонмом ангелв вигляда дуже деспотично. У всякому раз, у цьому обговоренн не почувалося яко-небудь терпимост, уваги до скликаного ангельського сонму, навть ознаки толерантност. Творець заздалегдь визначив сво ршення , вислухавши диного що возражали, вдразу суворо покарав його.

Коран у деклькох сурах повертаться до цього епзоду, але щораз виклада усього лише сухий конспект, як би канву розповд про раду. Так, у суре 38 читамо От сказав господь твй ангелам Я створюю людину з глини. А коли я його завершу вдуну в нього вд мого духу, то упадть, поклоняючись йому упали ангели вс разом, крм блсаЗ цього аята 3874 виходить, що блс - з ангелв, а, згдно аяту 48 18-й сури Корана, був вн з джинв. Намагаючись знайти вихд з цього протирччя, автори тафсиров приводять складн

доводи, по одним з яких блс - з ангелв, але судячи з його вчинкв - з джинв, а по ншим - вн по природ сво джин, але жив серед ангелв навть командував тисячами з них - вн загордився виявився неврним. Аллах сказав блис, що удержало тебе вд поклонння тому, що я створив своми руками Чи загордився ти чи виявив зарозумлсть Л.К. виявився з вищих блс. сказав Я краще його ти створив мене з вогню, а його створив з глини.

Аллах сказав Виходи ж звдси адже ти - побитий каменями. над тобою мй проклн до дня страшного суду. Вн сказав Господи, вдстрочи мен до дня, коли люди будуть вдроджен Аллах. сказав Востину, ти з тих, кому вдстрочено до дня визначеного термну блс сказав Клянуся ж твою величчю, я спокушу х усх, крм рабв твох серед них чистих Аллах сказав Востину, я говорю правду, наповню я гену тобою тими, хто пшов за тобою, -усма

К 3871-85. Отже, створення першо людини, вдповдно до Корана, одночасно зявилося актом падння чи джина ангела з числа вищих, що стало дияволом, сатаною, шайтаном, царем пекл. Утм, у 2-й сур Корана падння блса, а також уведення людини в рай зображено вже с ншими подробицями. Насамперед, тут сказано не тльки про першу людину, але про його чоловка. Адам вже одушевлений представлений ангелам у якост намсника

Аллаха на земл. А ангели дають зрозумти Аллаху, що вони вже знають, на що здатно людей, явно х не схвалюють. Ангели говорять Аллаху Хба ти установиш на нйЗемл того, хто буде там робити нечестие проливати кров, а ми пдносимо хвалу тоб святимо тебе Слдом за цим у Коран знову продовжена досить суха конспективна мова И навчив вн Адама всм менам ангелв а по тлумаченню шитських богословв - ще не народжених на земл х верховних

мамв, а потм запропонував хнм ангелам сказав Повдомите мен мена цих, якщо ви правдив. Вони сказали Хвала тоб Ми знамо тльки те, чому ти нас навчив. Востину, ти - знаючий, мудрий Вн сказав ПРО Адам, повдом м мена х коли вн повдомив м мена х, те вн Аллах сказав Хба я вам не говорив, що знаю сховане на небесах на земл знаю те, що ви виявляте, те, що ховате от, сказали ми ангелам Поклонитеся Адамов поклонилися вони, крм блса.

Вн вдмовився звеличився виявився невруючим. ми сказали Адам Оселися ти твоя дружина в ра харчуйтеся вдтля на задоволення, де побажате, але не наближайтеся до цього дерева, щоб не виявитися з несправедливих. змусив хнй сатана спткнутися про нього вивв х вдтля, де вони були. ми сказали Звалться, будучи ворогами один одному Для вас на земл мсце перебування користування до часу

К 228-34. З незначними змнами цей текст приведений у сурах 15, аяти 26-43 20, аяти 114-126. Змни вдносяться, зокрема, до уточненню того, з чого створена людина. Слд зазначити, що в Коран нема по цьому питанню диного погляду. Так, у сур 15 трич повторено з звучно, з глини, убрано у форму. Крм цього говориться, що бог створив людину з пороху 352 225, з сутност глини 711, з глини сухий, звучно,

як судина, глиняне блюдо 5513, ще з глини липкою, що приста, отже сирий 3711, з глини гончарно, бднли 1526 нарешт - з води. З вологи - з крапл - людин розмножуться 2556 8017-18. По останньому питанню в Коран викладений, утм, ншо, погляд, висхдний, як зясовутьсяДив. Винников И.Н. Коранические заметки до концепц, широко розповсюджено в древньому свт бог створив людину з згустку кров алак - К 961-2 з нього ж вн формуться 2314.

Розходження цих версй зайвий раз пдтверджу складнсть неодночаснсть складання Корана. Вигадливим нагадуванням про нелегку аравйську дйснсть у 20-й сур звернен до Адама його дружин слова Аллаха, сказан псля того, як Иблис вдмовився поклонитися. Адам - попередив Аллах Адже це - ворог твй твоя дружина. Нехай же вн не изведет вас з раю, так не виявишся ти нещасливим

Адже тоб можна не голодувати там у ра Л.К не бути нагим, не жадати там, не страждати вд спеки К 20115-117. Однак у наступно ж рядку виявляться, що ц попередження вс Аллаха, що визнача, виявилися даремними. нашептав йому Адамов сатана, вн сказав Адам, чи не вказати тоб на дерево вчност влада неминущу вони обо Адам його дружина поли вд нього, виявилася перед ними хня скверна, стали вонизшивати для себе райськ

листи, ослухався Адам доброд свого збився з шляху К 20118-119. У сур 7, спокушаючи Адама його дружину, блс уточнив Заборонив вам ваш господь це дерево тльки тому, щоб ви не виявилися чи ангелами не стали вчними К 720. Лише псля грхопадння свох створень Аллах виявив завзятсть. У 20-й суре, слдом за нейтральним аятом 120 Потм обрав його господь простив його повв прямим шляхом

читамо Вн Аллах сказав Звалться з нього з раю разом, ворогами друг другу А якщо прийде до вас вд мене посбник - те, хто пде за мом посбником, той не збться не буде нещасливим А хто вдвернеться вд спогаду про мене, у того, востину, буде тсна життя в день воскресння зберемо ми його слпим Звичайно, покарання майбутнього життя сильнше довше К 20 121-123, 127. Достаток у слов Аллаха подбних настров, звязаних з обцянками близьких змн у житт

арабв настанням кнця свту, свтопредставння, привело окремих дослдникв до висновку про тм, що Коран за винятком тих його мсць, що мають законодавчий характер за часом свого походження бльш пзнми новий Апокалпсис, одкровення про кнець свту. Як ми знамо, у Коран дйсно говориться про годину про тм, що вн близький. Я Аллах готовий його вдкрити, щоб усяка душа одержала воздаяние за те, про що намагаться

К 2015-16. Однак сторя пдтвердила, що не мотиви, звязан з чеканням свтопредставння, що мстилися в проповдях пророкв раннього сламу, споювали пднмали народ на боротьбу проти погрози чужоземного ярма, за обднання арабських пологв племен, не вони вдбивали процес. Безнадйнсть, розпач, думки про те, що порятунок воздаяння прийдуть псля смерт, нколи не пднмали на боротьбу, не служили надйною пдтримкою людям. Якщо вважати, що життя найближча, то дина земна дйснсть, тльки користування оманне, як написано в

Коран К 5719-20, те чи кошту за обман бороти Коран же цю думку ще пдгрва домислом про тм, що, хто бажа посву для ближньо накше кажучи, земного життя нема йому в останнй посмертно няко дол К 4219. Люди - застерга Коран Бйтеся доброд вашого страшитеся дня, коли батько не вдшкоду за дитину породжений вд нього не вдшкоду нчим за свого батька Востину, обтовання Аллаха - стина нехай же тебе не зваблю життя найближча

К 3132-33 це дине земне життя. Характерною рисою численних закликв Корана до ври в посмертну долю, що бува двох пологв - добро злий, прекрасно й огидний, те, що вона мислиться як воздаяння за земн справи людей яка вона буде - залежить вд поводження, учинкв, переконань, дй людини. У досламских культах арабв подбно ври в скльки-небудь розробленому вид не було. З чужоземних религий це знаходимо тю чи ншою мрою в християнств й удазм бльш чтко - у зороастризм,

якому близьк деяк картини потойбчно життя, намальован в Коран. Для того щоб араби поврили в ц обцянки, як видно з Корана, проповдники його стин повинн були прикласти чимало енерг. м насамперед було необхдно переконати людей у тм, що х постйн життв спостереження, хнй досвд, що свдчать про те, що тло, що розпалося псля смерт, що змшалося з землею, розсяне, распилене по пску т.п неможливо вдновити, неправильн.

У всякого народу - своя межа коли прийде хню межу, то вони не сповльнять н на годину не прискорять Хто ж кривднше того, хто вигадав на Аллаха чи неправда вважав неправдою його знамення Цих осягне хня доля з книги тобто визначене, визначене покарання. А коли прийдуть до них наш посланц, щоб завершити хн життя, вони скажуть Де ж т, кого ви призивали крм Аллаха Вони скажуть Утратилися вд нас засвдчать проти самих себе, що вони

були неврними. Вн Аллах скаже Увйдть серед народв, що пройшли до вас з джинв людей, у вогонь Кожен раз, як входив один народ, вн проклинав йому подбний. А коли вони збралися вс там, те ншо сказав про перший Господи Ц збили нас, пшли ж м покарання подвйне з вогню. Вн Аллах сказав Кожному - подвйне, тльки ви не знате сказав перший ншому

У ви не було переваги перед нами укусите ж покарання за те, що ви придбали К 732, 35-37. Так гуманн вдносини мж людьми, навть цлими народами, виховували Кораном. Для досягнення бльшого ефекту писавший одинз аятв 7-й сур прибг навть до вдомого вангельського виречення, утм, близькому образам аравйсько дйсност Востину, т, як вважали неправдою наш Аллаха знамення звеличувалися над ними, не вдкриються м врота неба,

не увйдуть вони в рай, поки не увйде верблюд у голкове вухо порвн. вангеля вд Матфея, гл.19, с.24 Луки, гл.18, ст.25 Марка, гл.10, ст.25 Л.К Так вдплачумо ми гршникам К 738. У рай же, де течуть рки, прийшли посланц доброд з стиною, було виголошено От вам - рай, що даний вам у спадщина за те, що ви робили воззвали мешканц раю до мешканцям вогню Ми знайшли те, що обцяв нам наш господь, стиною, чи знайшли ви стиною те, що обцяв ваш господи

Вони сказали Так. виголосив глашатай серед них Проклн Аллаха на несправедливих, як вдвертають вд шляху Аллаха прагнуть звернути його в кривизну не врують вони в життя майбутню мж ними - завса, а на перешкод - люди, що знають усх по хнх ознаках. воззовут до мешканцв раю Свт вам - т, котр не ввйшли в нього, хоча бажали виголосять мешканц вогню до мешканцв раю Пролийте на нас чи воду те, чим надлив вас Аллах

Вони скажуть Аллах заборонив те й нше для неврних К 741-44, 48. Отже, коли в попавших у рай прокинуться почуття жалю, людинолюбства, те х вдразу заглушать забороною всемилостивого Аллаха. Бльш того, коли вони щопотрапили в пекло Л.К. будуть благати про допомогу, м допоможуть водою, подбно до розтопленого металу, що буде палити обличчя. Болсне питво Томливе мсце вдпочинку 1828.

Щораз, як захочуть вони вийти з нього пекла, з мучень у ньому, вони будуть повертатись в нього насолоджуйтеся мукою в полум 2222. Коли ж страждальц валу вддадуть перевагу смерт випробовуваним мученням, х позбавлять смерт. Вони викликнуть МалкУ даному випадку слово Малк - власне мя ангела, що володарю над джаханнам - геною, пеклом. Крм нього в кораничному пеклу 19 стражв 7430-31 господь твй послав би нам кончину Вн скаже ви залишитеся тут назавжди 4377. Але гршники не заспокояться. коли вони, звязан одн з ншими,

м Малком Л.К. будуть повален в тсне поместилище, тод вони там будуть просити соб знищення. У день цей учить Коран не просите соб однократного знищення, але просите соб багаторазових знищень 2514-15. Але у ген йому винному перед Аллахом Л.К. н смерть, н життя 2076, вн у ньому у великому вогн не вмре, але не буде жити 8712-13. Там возвещает Коран вони пробудуть, поки снують небеса земляТвердження, що ма суперечлив тлумачення якщо тльки господь не захоче чого-небудь особливого тому що господь твй повновладний

совершитель того, що хоче 11109. Таке людинолюбство розглянуто нами книги, що часом тепер люди, як виплива в нй не розбралися чи довряють мнливим тлумаченням, свдомим перекручуванням, характеризують як добуток послдовного високого гуманзму. 4. Сунна Якщо Коран це святе письмо мусульман, то святим переказом сламу Суна збрка переказв хадисв. Вона мстить приклади з життя Мухаммада як зразок та керуванн для усього мусульманського загалу та кожного мусульманина зокрема, як

виток вдомостей про те, яка поведнка чи думка до вподоби Аллаху. У звичайному лексикон суна може означати просто правильн, вдповдаюч Сун вчинки суна звичай приклад. Чотири канончних збрки суни були укладен ще в .IX ст. У хадсах також можна зустрти рзн правов нашарування, що вдбивають розвиток соцальних вдносин в арабському суспльств. Остаточне редагування хадсв було здйснено в 9 столтт, коли були складен в ортодоксальних

збрниках сунни, найбльшу популярнсть з який одержав Бухар помер у 870 р З сунни також виводяться норми шлюбного спадкомного, доказового судового права, правила про рабв т.д. Хадиси сунни, незважаючи на хню обробку, мстили багато суперечних положень, вибр найбльш достоврних цлком вдносився до розсуду богословв-правознавцв суддв. Вважалося, що мають силу лише т хадси, що були пересказан сподвижниками

Мухаммеда, та на вдмну вд суннитв, шити визнавали дйсними лише т хадси, що прийшли до халфа Ал до його прихильникв. Таким чином, Сунна посланника Аллаха повна назва Сунни - звд текств, що описують життя Мухаммеда, його слова справи, а в широкому змст - збрник благих звичав, традицйних установлень, що доповнюють Коран. Навчання Сунн - важлива частина релгйного виховання, а знання

Сунни пдкорення й - один з головних критерв авторитетних проводирв вруючих . Шарат правова богословська система Шарат мусульманське право органчно повязане з сламом, його вченням. Вдповдно до юридично енциклопед Шарат збрник релгйних правових норм, укладений на основ Корану Сунни мусульманських священних переказв, що мстить норми державного, спадкомного, карного брачно-смейного права . ншими словами, шарат - це правов розпорядження, невдмн вд теолог сламу, тсно звязан

з його релгйно-мстичними уявленнями. слам розгляда правов догми як частину диного божественного закону порядку. Звдси велнням заборонам, що складають норми шарату, також приписуться божественне значення. Шарат поширювався як суто конфесйне право. Особливо на початку шарат у цлому його нормативна частина фкх увбрали в себе не тльки правов встановлення, але релгйну догматику мораль. У результат норми шарату правила, розпорядження, з одного боку, регулювали суспльн людськ вдносини,

а з ншого боку - визначали вдносини мусульман з Аллахом бадат. Введення в шарат божественного проведння релгйно-морального початку знайшло сво вдображення у свордност правосприйняття, а також у оцнц правомрност поводження. Так, тсний звязок права з теологю сламу знайшов сво вираження у встановленн в шарат пяти видв дй мусульманина, яким надано рвною мрою правовий морально-релгйний змст - обовязков рекомендован дозвльн попереджувальн,

але так, як не несуть за собою покарань - заборонн так, як належать до покарання. Визнання божественного призначення в шарат з неминучстю породило велику значимсть питання про рамки вол мусульманина. Релгйно-флософськ школи, що зштовхнулися з цього приводу, зайняли рзну позицю. Так, одна з цих шкл джабарти узагал заперечувала вльност людини . Норми, що мстять також обовязки, визначають усе життя правоврного мусульманина щоденна молитва, дотримання

посту правил поховання т.д Не випадковою особливстю норм, що складають шарат, те, що вони застосовуються тльки до мусульман у вдносинах мж мусульманами. Ранньому сламу шарату були притаманн норми, що були встановлен ще до общинного ладу, вони мстять елементи колективзму, милосердя, турботи про калк. Але в шарат знайшли сво вдображення й поняття про безсилля людини перед богом, про споглядальнсть покрнсть. У Коран особливо пдкреслювалася необхднсть для мусульманина виявляти терпння смиреннсть

Терпння, адже Аллах терплячим848. У такий же спосб у шарат закрплювався обовязок мусульманина пдкорятися халфу державнй влад Корться Аллаху корться посланнику власникам влади серед вас 462. Як конфесйне право шарат вдрзнявся вд канончного права в кранах вропи в тому вдношенн, що вн регулював не чтко обкреслен сфери суспльного церковного життя, а виступав у якост всеохоплюючо всеосяжно нормативно системи, що затвердилася в цлому ряд кран Аз й Африки.

Згодом норми шарату вийшли далеко за меж Ближнього Середнього Сходу, поширили свою дю на Середню Азю частину Закавказзя, на Пвнчну, частково Схдну Захдну Африку, на ряд кран Пвденно-Схдно Аз. Однак настльки бурхливе широке поширення сламу шарату спричинило за собою й усе бльший прояв у ньому мсцевих особливостей розходжень при тлумаченн окремих правових нститутв.

Так, згодом з утвердженням двох головних напрямкв в слам вдповдним чином вдбувся розкол у шарат, де поряд з ортодоксальним напрямком суннзм виник нший напрямок - шизм. джма Трет мсце в рарх джерел мусульманського права займала джма, що розглядалася як загальна згода мусульмансько громади. Поряд з Кораном Сунною вона вдносилася до групи авторитетних джерел шарату. Практично джма складалася з спвпадаючих думок по релгйним правовим питанням, що були висловлен сподвижниками

Мухаммеда чи згодом найбльш впливовими мусульманськими теологами-правознавцями мамами, муфтями, муджатахдами. джма розвивалася як у вигляд нтерпретацй тексту чи Корана Сунни, так шляхом формування нових норм, що уже не звязувалися з Мухаммедом. Вони передбачали самостйн правила поведнки ставали обовязковими в силу одностайно пдтримки муфтв муджатахидв. Такий спосб розвитку норм мусульманського права одержав назву джтхад.

Правомрнсть джми як одного з основних джерел шарату виводилася з вказвки Мухаммеда Якщо ви сам не знате, запитате тих, хто зна. Велика роль джми в розвитку шарату полягала в тому, що вона дозволяла правлячй релгйнй верхвц Арабського халфату створювати нов правов норми, пристосован до мнливих умов феодального суспльства, що враховують специфку завойованих кран. До джме як джерела права, що доповню шарат, примикали фетва

- ршення думки окремих муфтв по правових та богословських питаннях. Кяс Одним з найбльш спрних джерел мусульманського права, що виклика гостр розбжност мж рзними напрямками, був кяс - ршення правових справ за аналогю. Згдно кясу правило, встановлене в Коран, Сунн чи джм, може бути застосоване до справи, що прямо не передбачена в цих джерелах права. Кяс не тльки дозволяв швидко врегулювати нов суспльн вдносини, але сприяв звльненню шарату в цлому

ряд моментв вд теологчного нальоту. Але в руках мусульманських суддв кяс часто ставав зброю вдверто свавол. Найбльше широко даний метод був обрунтований Абу Ханфа та його послдовниками- ханфатами. Як додаткове джерело права шарат допускав мсцев звича, що не ввйшли безпосередньо в саме мусульманське право в перод його становлення, але не суперечили прямо його принципам нормам. При цьому визнавалися правов звича, що склалися в самому арабському суспльств

урф, а також у численних народв, скорених у результат арабських завоювань.