Творчістю Тютчева і Фета (укр)

НВК загальноосвтня школа - ступенв 2-лцей Школа чистого мистецтва в росйськй поез. Флософчнсть поетична сворднсть поез представникв за творчстю Тютчева Фета наукове дослдження з зарубжно лтератури учня 10-А класу Форменка Максима м. Глухв 2002 р. План . Вступ - поетичне угруповання Парнас - послдовники дей Парнасу у Рос . Основна частина 1.

Афанасй Афанасйович Фет - умови формування свтогляду поета - поетичний шлях - Фет спвець росйсько природи - любовна лрика поета 2. Федр ванович Тютчев - роль см у становленн поета - визнання - особливост свтосприйняття Тютчева та його вдображення у поез - любов у житт поета . Висновок Лтература Вступ Поетичне угруповання Парнас

Назва Парнас пшла вд назви гори у Грец, на якй за уявленнями давнх грекв жили чудов музи мистецтва бог поез Аполлон. Зараз це слово символ мистецтва, символ поез. У Франц в 70-т роки ХХ ст. парнасцями почали називати поетв, що за мету соб ставили створення чистого мистецтва, яке б оспвувало не щось з буденного життя, а тльки справжню красу природу, кохання Ц поети майже не звертали уваги на те що саме з цього вони оспвують, для них головним було те, як вони

це роблять. Найвдомшими представниками цього поетичного угруповання були Теофл Гофь, Поль Готь, де Лль, де Ларме, де Ереда. Послдовники дей Парнасу у Рос Не обминула ця течя в мистецтв ХХ столття Росю. Загальновизнаним вважаться наявнсть в росйськй поез цього часу двох напрямкв. Один це поети, що зверталися у свой творчост до важливих суспльно полтичних проблем, розповдали про

сучасну людину з турботами, тривогами, розчаруванням, горем. х твори швидко вдгукувались на актуальн явища дйсност, брали активну участь у лтературнй боротьб. Найяскравший представник ц школи М.О.Некрасов. Широко вдомий погляд Некрасова на роль поета в суспльному житт Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан Водночас снував у поез другий напрямок, орнтований на теорю мистецтва заради мистецтва.

Поети чистого мистецтва зверталися до свту флософських та психологчних проблем, вдображали особист, нтимн переживання, красу та витонченсть оточуючо природи. Звичайно, мж представниками цих напрямкв снувала непримиренна боротьба. Другий напрям в мистецтв обрали для сво творчост О.Майков, Л.Мей, О.Толстой. Але найяскравшими представниками чистого мистецтва в росйськй лтератур вважаються

Афанасй Фет Федр Тютчев. Основна частина Афанасй Афанасйович Фет 1820-1892 Умови формування свтогляду поета Афанасй Афанасйович Фет народився в садиб Новоселки Мценского повту в листопад 1820 року. сторя його народження не зовсм звичайна. Батько його, Афанасй Неофитович Шеншин, ротмстр у вдставц, належав до старого дворянського роду був багатим помщиком.

Знаходячись на лкуванн в Нмеччин, вн оженився на Шарлотт Фет, яку вивз у Росю вд живого чоловка доньки. Через два мсяц по призд в Шарлотти народився хлопчик, названий Панасом на прзвище Шеншин. Чотирнадцять рокв потому, духовна влада Орла виявила, що дитина народилася до внчання батькв Афанасй був позбавлений права носити прзвище батька та дворянського титулу.

Ця подя сильно вразила душу дитини, Фет майже усе сво життя переживав двозначнсть свого положення. Особлива ситуаця з народженням вплинула на подальшу долю Афанася Фета - вн повинний був вислужити соб дворянськ права, яких його позбавила церква. Насамперед, вн закнчив унверситет, де навчався спочатку на юридичному, потм на флологчному факультет. Поетичний шлях У цей час, у 1840 роц вн видав окремою книгою сво перш добутки, збрку

Лирический пантеон Пуская в свет свои мечты, Я предаюсь надежде сладкой, Что может быть на них украдкой Блеснет улыбка красоты, Иль раб мучительных страстей, Читая скромные создания, Разделит тайные страданья С душой взволнованной моей Але, нажаль, збрка не мала някого успху. Одержавши освту,

Афанасй Афанасйович виршив стати вйськовим, тому що офцерський чин давав можливсть одержати дворянський титул. Але в 1858 роц А.Фет змушений був вийти у вдставку. Дворянських прав вн так не здобув - у той час дворянство давало тльки чин полковника, а вн був штаб - ротмстром. Звичайно, вйськова служба не пройшла для Фета даром це були роки свтанку його поетично дяльност.

У 1850 роц в Москв вийшли Врш А. Фета, зустрнут читачами з захватом. У Петербурз вн познайомився з Некрасовим, Панавим, Дружинним, Гончаровим, Язиковим. Пзнше вн подружився з Левом Миколайовичем Толстим. Ця дружба була довга потрбна для обох. В роки вйськово служби Афанасй Фет пережив трагчну любов, що вплинула на всю його творчсть.

Це була любов до Мар Лазич, шанувальниц його поез, двчин дуже талановито й освчено. Вона теж полюбила його, але вони обо були бдн, А. Фет з ц причини не зважився зднати свою долю з коханою двчиною. Незабаром Маря Лазич загинула, вона згорла. До само смерт поет памятав про свою нещасливу любов, у багатьох його вршах чуться невянучий подих. У 1856 роц вийшла нова книга поета.

Вийшовши у вдставку, А. Фет купив землю в Мценському повт виршив присвятити себе сльському господарству. Незабаром Фет женився на М.П. Боткнй. У сел Степанвц Фет прожив смнадцять рокв, лише зрдка навдуючись до Москви. Тут застав його указ царя про те, що за ним, нарешт, затверджене прзвище Шеншин, з усма звязаними з нею правами. У 1877 роц

Афанасй Афанасйович купив у Курськй губерн село Воробйовку, де провв залишок свого життя, лише на зиму пережджаючи до Москви. Ц роки на вдмну вд рокв, прожитих у Степанвц, характерн його поверненням до лтератури. Ус сво врш поет пдписував прзвищем Фет пд цим мям вн придбав поетичну славу, воно було йому дорого. У цей перод А. Фет видав збори свох творв за назвою

Вечрн вогн - усього було чотири випуски. У 1892 роц поет помер, не доживши двох днв до 72 рокв. Похований вн у сел Клейменово - родовому матку Шеншиних, у 25 верстах вд Орла. Врш А. Фета - це чиста поезя, у тому контекст, що там нема н крапельки прози. Фет обмежував свою поезю трьома темами кохання, природа, мистецтво. Звичайно вн не оспвував жарких почуттв, розпачу, захвата, високих думок.

Н, вн писав про найпростше - про картини природи, про дощ, про снг, про море, про гори, про лс, про зрки, про найпростш рухи душ, навть про хвилини враження. Його поезя радсн свтла, й притаманне почуття свтла спокою. Навть про свою загублену любов вн пише свтло спокйно, хоча його почуття глибок свж, як у перш хвилини. До кнця життя Фету не зрадила радсть, який перейнят майже вс його врш.

Краса, природнсть, щирсть його поез доходять до повно досконалост, стих його надзвичайно виразний, образний, музичний. Це не просто поет, а скорше поет - музикант говорив про нього Чайковський. На врш Фета була написана безлч романсв, що швидко завоювали широку популярнсть. Фет спвець росйсько природи Фета можна назвати спваком росйсько природи. Наближення весни й оснн увядання, запашна лтня нч морозний день, що розкинувся без кнця без краю, житн

поле густий тнистий лс - про все це пише вн у свох вршах. Природа у Фета завжди спокйна, притихла, немов застигла. в той же час вона на диво багата звуками фарбами, живе свом життям, схованим вд неуважного ока Я пришел к тебе с приветом, Рассказать, что солнце встало, Что оно горячим светом По листам затрепетало Рассказать, что лес проснулся,

Весь проснулся, веткой каждой, Каждой птицей встрепенулся И весенней полон жаждой Дуже чудово переда Фет благоухающую свежесть чувств, навяних природою, красою, принаднстю. Його врш перейнят свтлим, радсним настром, щастям любов. Поет надзвичайно тонко розкрива рзномантн вдтнки людських переживань. Вн вм уловити надлити в яскрав, жив образи навть скороминущ щиросердечн рухи, що важко позначити передати

словами Шепот, робкое дыханье, Трели соловья, Серебро и колыханье Сонного ручья, Свет ночной, ночные тени, Тени без конца, Ряд волшебных изменений Милого лица, В дымных тучках пурпур розы, Отблеск янтаря, И лобзания, и слезы, И заря, заря Звичайно А. Фет у свох вршах зупиняться на однй фгур, на одному поворот почуттв, в той же час його поезю

няк не можна назвати одномантно, навпаки вона уража розматтям безлччю тем. Особлива принаднсть його вршв крм змсту - саме в характер настров поез. Муза Фета легка, повтряна, у нй начебто нема нчого земного, хоча говорить вона нам саме про земн реч. У його поез майже нема д, кожен його врш - це цлий ряд вражень, думок, радощв сумувань. Узяти хоча б так з них, як Луч твой, летящий далеко

Недвижные очи, безумные очи Солнце луч промеж лип Тебе в молчании я простираю руку та н. Поет оспвував красу там, де бачив , а знаходив вн повсюди. Вн був художником з винятково розвинутим почуттям краси. Напевно тому в його вршах так чудов картини природи, що вн брав такою, яка вона , не припускаючи няких прикрас дйсност. Любовна лрика поета Таким же прекрасним для

А.Фета було почуття кохання, якому присвячено чимало творв поета. Кохання для нього це захист, тиха гавань вд вчного плескоту гомону життя. Любовна лрика Фета вдрзняться багатством вдтнкв, нжнстю, теплом, що йде з середини душ. Мед запашний любовно радост чарвних снв Фет змалював в свох творах словами надзвичайно свжост прозорост. Пронизана то свтлим сумом, то легкою радстю, його любовна лрика дотепер згрва серця читачв, золотом

вчним горить у спв. В всх творах А. Фет бездоганно врний в описах чи то почуттв, чи то природи х дрбним рискам, вдтнкам, настроям. Саме завдяки цьому поет створив дивн твори, що вже стльки рокв вражають нас флгранною психологчною точнстю. До х числа належать так поетичн шедеври, як Шепот, робкое дыхание Я пришел к тебе с приветом На заре ты ее не буди Заря прощается с землей Поезя Фета поезя натякв, здогадок, умовчань його врш у бльшост свой не мають

сюжету це лричн мнатюри, призначення яких не стльки передати читачев думки почуття, скльки летючий настрй поета. Вн був далекий вд душевних бур тривог. Поет писав Язык душевной непогоды Был непонятен для меня. А.Фет був глибоко переконаний, що краса це реальний найважливший елемент побудови свту, який нада йому гармонйну виваженсть цльнсть. Тому, вн шукав та знаходив красу в усьому в опалому лист, в троянд, що дивно посмхнулася в день быстролетный

сентября, в фарбах неба родного. Поет вдрзняв розум розуму та розум серця. Вн вважав, що лише розумом серця можливо проникнути крзь зовншню оболонку у прекрасну суть буття. У сердечно розумну лрику Фета нема доступу нчому жахливому, потворному, дисгармонйному. Федр ванович Тютчев 1803-1873 Роль см у становленн поета Федр ванович Тютчев народився в культурнй дворянськй см .

Хлопчик рано виявив надзвичайне обдарування та схильнсть до навчання. Тому батьки запросили вчителем до нього поета перекладача Рача, який був дуже обзнаний у класичнй древнй та талйськй лтератур. Вже дванадцятирчний Федр перекладав твори Гораця, захоплювався Пушкним, читав Жуковського, нмецьких романтикв, французьких просвтителв, поетв та флософв древньо

Грец та Рима. Тому в 1822 роц Тютчев закнчив словесний факультет Московського унверситету та був прикомандирований до державно колег ноземних справ, а трохи пзнше вдбув чиновником у росйську дипломатичну мсю в Мюнхен, де провв 22 роки. Визнання Саме звдти почали надходити та публкуватися у тогочасних часописах, зокрема у Современнике цикли вршв Ф.Тютчева. Особливу зацкавленсть до його вршв виявили в

Рос в 1850 роц, коли Некрасов в цьому ж журнал надрукував статтю Росйськ другорядн поети, а Тургенв Деклька строк про врш Тютчева. Чим же так приваблювали приваблюють сьогодн врш Тютчева Особливост свтосприйняття Тютчева та його вдображення в поез Лрика Федора Тютчева увбрала в себе його особливе бачення довклля.

Свт це загадка, вдгадку яко треба шукати все життя. Загадкове усе природа, людина, сам поет Как сердцу высказать себя Другому как понять тебя Поймет ли он чем ты живешь Мысль изреченная есть ложь. Але поет вм знаходити в житт прекрасне навть у важк часи хвилювань та тривог Блажен, кто посетил сей мир в его минуты роковые. Хоча все ж найкращ рядки його вршв присвячен саме

природ джерелу його поетичного натхнення та життдайних сил. Природа для Тютчева не просто середа снування, а щось набагато бльше, без чого неможливо жити. Природа нагаду про себе стуком крапель дощу по шибках в нчнй тиш чи пташиним спвом серед полуденного зною. Тльки поет, що насправд врить в те, що природа це щось тамниче, надзвичайне, неосяжне мг стверджувати Не то, что мните вы, природа Не слепок, не бездушный лик-

В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык Головними персонажами його творв виступають Мати Природа, пори року, Небо, Сонце, пори доби. Под його лричних творв неосяжн, космчн, охоплюють значн промжки часу та простору. Але при цьому його образи зримими, конкретними, зрозумлими кожному. Здаться. Що х бачиш та вдчуваш Уж солнца раскаленный шар с главы своей земля скатила,

Уж звезды светлые взошли и тяготеющий над нами небесный свод приподняли своими влажными главами. Вс його персонаж пднесен та величав, йому дуже добре вдаться передати емоцйне вдчуття зовншнього свту. Здаться, що явища природи не тльки бачиш, але й чуш Люблю грозу вначале мая, Когда весенний, первый гром, Как бы резвяся и играя, Грохочет в небе голубом. Любов у житт поета

На протяз всього життя Тютчев писав чудову любовну лрику. Здаться, що все життя до само смерт, поет був закоханий у чудових тамничих жнок, яким присвятив чимало поетичних рядкв. Люблю глаза твои, мой друг, С игрой их пламенно чудесной, Когда их приподнимешь вдруг И, словно молнией небесной, Окинешь бегло целый круг Тльки людина, що глибоко та тонко вдчува могла передати в вршах невимовну

тугу, каяття до дружини, що пшла з життя Любима ты, и так, как ты, любишь Нет, никому еще не удавалось О, господи И это пережить И сердце на клочки не разорвалось Для мене поезя Тютчева це музика, яка хвилю душу, яка наповню величезною любов ю до природи, батьквщини, людей. Його поезя зачпа найпотамнш струни душ, вчить звертати увагу на те, що ранше нколи не впадало в око. Висновок Аналзуючи твори цих поетв, можна з повною впевненстю

стверджувати, що росйська школа чистого мистецтва не тльки не поступалася французькй, а можливо навть де в чому перевершувала . На вдмну вд представникв французько школи чистого мистецтва, як в свох вршах придляли увагу в першу чергу ритму врша, повторам, чергуванню лтер в словах, створенням вршв символв, росйськ поети були майстрами музикальних вршв, як легко читалися. Образи створюван в вршах були легк, пронизан свтлом, зверталися до найкращих почуттв людини, вчили

прекрасному, вчили знаходити любити красу в кожному прояв природи, або почутт любов. Врш представникв росйсько школи чистого мистецтва бльш зрозумл читачев, оскльки х врш не обтяжен великою клькстю символчних образв. Цкавою особливстю росйських поетв не тльки оспвували природу, а ставились до не, як до чогось визначного, надзвичайного, що може стати сенсом життя. Саме в природ, любов до жнки чи чоловка людина ма знаходити наснагу до життя, прац, творчост, любов

до батьквщини. На мою думку, росйськ поети школи чистого мистецтва оспвували в вршах природу через сво особливе ставлення до не, а французьк поети, просто вважали, що в вках гдно зберегти лише врш про вчне, щось пднесене, не буденне. Саме тому, в вршах французв панувала природа. Через це мен бльше мпону лрика поетв А.Фета та Ф.Тютчева, яка через усю несхожсть зачарову свою красою, тонким вдчуттям душ природи та прагненням вдобразити в усх свох проявах.

Лтература Журнали Зарубжна лтература 1999 2001 рр. Зарубжна лтература 10-й клас. Матерали до урокв. Укладач Р.Б. Шутько Харкв Торснг, 2000р. Ф Тютчев Вибран твори, Москва Художественная литература, 1985р. А.А. Фет Вибран твори, Днпропетровськ Промнь 1984р. нтернет сайти www.literatura.ru www.literature.ru