Облік матеріальних запасів

План
1. Економічна сутність матеріальних запасів, їхкласифікація та оцінка
2. Облік матеріальних запасів на складі
3. Облік надходження виробничих запасів
4. Облік витрат виробничихзапасів
5. Відмінності зарубіжноїпрактики обліку запасів
6. Відображення запасів у фінансовійзвітності
Висновок
Список використаних джерел
Додаток

Вступ
 
Актуальність теми дослідження.
Матеріальні запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства,вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витратпідприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльностіпідприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Матеріальнізапаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетвореніна грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.
Найбільш поширенимивидами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція,запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипніречовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежатьвід особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами дляодних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а дляпідприємства, що здійснює їх перепродаж — товаром.
Матеріальні запаси- придбані або самостійно виготовлені вироби, які і підлягають подальшій переробціна підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали),інші — змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті- входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті- лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічногоскладу (МШП).
До складу запасіввключаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певнудату, незалежно від місця їх знаходження. Предмети, що є власністю інших фізичнихта юридичних осіб і знаходяться на території, що належить підприємству не є запасамипідприємства.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальністьдослідження курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є бухгалтерський облік у вітчизняній та зарубіжній практиці.
Предмет дослідження — облік матеріальних запасів.
Метою курсової роботиє дослідження особливостей обліку матеріальних запасів в Україні та зарубіжних країнах.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
– дослідити поняття матеріальних запасів;
– дослідити облік надходження та витрачання матеріальнихзапасів;
– виявити відмінності в обліку матеріальних запасів;
1. Економічна сутність матеріальнихзапасів, їх класифікація та оцінка
До матеріальних запасів відносяться матеріальні активи, використовуваніпротягом року або операційного циклу підприємства, якщо він більше року. Запасиперестають бути активами, якщо немає ймовірності того, що підприємство в майбутньомуодержить від їхнього використання економічні вигоди і їхня вартість не може бутивірогідно оцінена. Простіше говорячи, якщо запаси неможливо продати хоча б за копійкуабо отримати яку-небудь іншу користь від їхнього використання, яку можна оцінити,і у зв’язку із цим неможливо вірогідно оцінити вартість самих запасів, то це вжене актив. Але оцінити, чи одержить підприємство економічні вигоди від тих або іншихзапасів у майбутньому, можна тільки тоді, коли ці запаси будуть належати підприємству.Звідси ще дві обов’язкові умови визнання запасів активами, зазначені в Методрекомендаціяхз обліку запасів:
Ø  підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності абоз правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані)запаси;
Ø  підприємство здійснює управління та контроль за запасами [11].
Дане вище визначення — це єдине більш-менш точне визначення запасів,яке можна дати виходячи з існуючої законодавчої та нормативної бази. А визначеннязапасів, що дане в П (С) БО 9, по суті і визначенням, як таким, не є. Воно дає лишеуявлення про призначення запасів і їхній стан на певний момент часу. Відповіднодо нього запаси:
1) призначені для продажу в межах звичайної господарськоїдіяльності;
2) перебувають у процесі виробництваз метою подальшого продажу отриманого в результаті такого виробництва продукту;
3) утримуються для споживання в процесівиробництва продукції, виконання робіт або надання послуг, а також керування підприємством.
Ця класифікація запасів за їхнім призначенням і станом ділить всіматеріальні запаси на три групи, які і є основою для подальшої їхньої класифікації.
До першої групи включають:
Ø  товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуютьсяпідприємством з метою подальшого продажу;
Ø  готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажуі відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншимнормативно-правовим актом.
До другої групи включають:
Ø  незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей,вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництвона підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат навиконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.
До третьої групи включають:
Ø  сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальніцінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг,обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
Ø  малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більшеодного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
Ø  поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом),а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після їїпервісного визнання [15; c.82].
Методрекомендації з обліку запасів до перелічених вище видів запасів,зазначених у П (С) БО 9, додають до третьої групи ще й інші запаси. Що в цьому випадкупід іншими запасами мав на увазі Мінфін, у Методрекомендаціях з обліку запасів нероз’ясняється, але неважко помітити, що в зазначеному вище переліку відсутні, наприклад,такі запаси, як тара, брак у виробництві або відходи виробництва.
Як бачимо, тільки друга група є цілісною. Перша і третя розділеніна підгрупи запасів, кожна з яких містить у собі кілька видів запасів і має своїособливості та проблеми обліку, які ми розглянемо далі.
Оскільки класифікація запасів дана за їхнім призначеннямі станом на певний момент часу, то цілком природним є визнання такої класифікаціїумовною. Про це не варто забувати. Адже в будь-який момент тара може стати паливом,сировина — товаром, а незавершене виробництво рано або пізно перетвориться на готовупродукцію [25; c.122].
Оцінка запасів
У бухгалтерському обліку запаси, відповідно до вимог П (С) БО 9,оцінюються за первісною вартістю. При оцінці запасів принципове значення має джерелоїхнього надходження. Розглянемо кожний з них окремо.
1. Придбання за плату. Найпростіший варіант придбання запасіві визначення їхньої первісної вартості, але і тут не обходиться без проблем.
Придбання за плату може здійснюватися в юридичних і фізичних осібяк за готівку, так і за безготівкові кошти, у тому числі за валюту.
Відповідно до П (С) БО 9 до первісної вартості запасів, придбанихза плату, включаються:
а) сума, сплачена продавцеві, за винятком знижок, наданих відповіднодо договору з постачальником (продавцем) і непрямих податків. Щодо знижок і непрямихподатків, як правило, питань не виникає, тим більше що в первинних документах вонизавжди відображаються окремо. Нагадаємо лише те, що не завжди непрямі податки невключаються до первісної вартості придбаних запасів. Якщо такі непрямі податки,нараховані та сплачені підприємством у зв’язку з придбанням запасів, йому не відшкодовуються,то підприємство має право включити їх до первісної вартості придбаних запасів. Наприклад,відповідно до вимог п.5.3 Закону про оподаткування прибутку запаси, придбані недля господарської діяльності підприємства, не включаються до валових витрат підприємства,а відповідно до п.7.4.4 Закону про ПДВ сума ПДВ, сплачена у зв’язку з придбаннямтаких запасів, не включається до податкового кредиту. Отже, у такому випадку сумаПДВ не відшкодовується підприємству і включається до первісної вартості придбанихзапасів. Аналогічна ситуація складається з ПДВ, включеним до вартості запасів, щопридбаваються у підприємств — покупців таких запасів (неплатників цього податку),а також з податком на доходи фізичних осіб у випадку придбання запасів у фізичнихосіб за готівку (див. нижче).
А от щодо суми, сплаченої продавцеві запасів, питання виникаютьу тому випадку, коли оплата здійснена в іноземній валюті. У П (С) БО 9 така ситуаціявзагалі не розглядається і відповіді на питання, на яку дату і за яким курсом здійснюватиперерахування в гривні суми, сплаченої продавцеві-нерезиденту за придбані в ньогозапаси, немає. А от у п.2.5 Методрекомендацій з обліку запасів з цього приводу сказанотаке:
Запаси, придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітностііз застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій (дата визнання активів).Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасівна дату їх оприбуткування здійснюється у валюті звітності із застосуванням валютногокурсу на дату перерахування іноземної валюти [11].
З наведеної вище цитати виходить, що датою здійснення операціїз придбання запасів є дата визнання їхнім активом. Інакше, як уточнення «датиздійснення операції», слова «дата визнання активів», наведені в дужках,розуміти не можна.
Якщо ми звернемося до вимог «спеціального» Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив зміни валютних курсів», затвердженогоНаказом Мінфіну від 20.10.1999 р. № 246 (далі — П (С) БО 21), то знайдемо в ньомумайже точну копію вимог Методрекомендацій з обліку запасів щодо визначення первісноївартості імпортних запасів, зазначених у наведеній вище цитаті:
Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаютьсяу валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютногокурсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власногокапіталу, доходів і витрат).
Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншимособам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основнихзасобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включеннідо вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуваннямвалютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземнійвалюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарнихактивів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається засумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовностіздійснення авансових платежів [29; c.54-55].
За умови імпорту запасів щодо їхньої достовірної оцінки питаньне виникає, а от щодо впевненості в одержанні в майбутньому економічних вигід деяканеясність існує. Для визнання запасів активами необхідно, щоб до підприємства перейшливсі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на такі запаси, і вони (запаси)перейшли під повне керування та контроль з боку підприємства. Але перехід прававласності залежить від умов контракту. Не обов’язково це момент перетинання кордонуі визначення митної вартості запасів. Це може бути і момент одержання запасів зіскладу постачальника за межами України, і момент одержання запасів на склад підприємства-покупця,що розташоване на території України, від транспортної організації та інше. Самев цей момент ми визнаємо запаси активами, визнаємо придбання запасів підприємствомі повинні перерахувати їхню вартість в іноземній валюті в гривні за курсом НБУ,якщо здійснюється подальша оплата цих запасів. Якщо оплата імпортованих запасівздійснюється авансом, то сума оплати в інвалюті перераховується в гривні на моментперерахування авансу, після чого отримана сума враховується при оцінці запасів(визначенні їхньої первісної вартості).
Випадок, коли імпортні запаси зараховуються набаланс за митною вартістю, призначеною винятково для визначення податків і платежів,у тому числі митних, також зустрічаються. Коли митна вартість запасів збігаєтьсяз вартістю, зазначеною в договорі (контракті), то такі дії бухгалтерів можна визнатиправильними. Але не варто забувати, що митна вартість імпортованих запасів можебути визначена вище вартості, зазначеної в договорі (контракті). У цьому випадкутака практика призведе до помилки [23].
 2. Облік матеріальних запасів наскладі
 
Для потреб бухгалтерського обліку матеріальні запаси включають:
сировину,основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та Інші матеріальні цінності,що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговуваннявиробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінченихтехнологічних процесів.
Одиницею бухгалтерського обліку матеріальних запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Згідно із Стандартом 9 до запасів належать;
сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючівироби;
незавершене виробництво;
готова продукція;
товари
МШП (які використовуються протягом не більше одногороку або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);
молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукціюсільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.
Усобівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50,0%,а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає80, 85%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.
Длязабезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди маютьбути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складськихприміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів,що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечитиконтроль за залишками, надходженням І витратами виробничих запасів на складі, щоє важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.
Важливою умовою правильної організації обліку виробничихзапасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствахвиробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконуютьв процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основуготової продукції — меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствахдошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участіу виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати)матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесівиробництва.
За призначенням матеріали групуються таким чином.
1. Сировина й основні матеріали. До нихналежать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлятьїх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків,залізна руда для виробництва чавуну тощо); обліковуються на активному рахунку №201 «Сировина і матеріали».
2. Допоміжні матеріали. До них належатьматеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеноїякості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба дляфарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад,мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесувиробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочкитощо). Допоміжні матеріали також обліковуються на субрахунку № 201 «Сировинаі матеріали».
3. Паливо. Економічно цей вид матеріалівналежить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з йогозначною роллю у народному господарстві і великоючасткою у загальних витратахматеріалів.
Паливо може використовуватися:
а) для технологічних потреб, коли воно використовуєтьсябезпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад,у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);
б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяєвиробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами,у печах та інших теплосилових агрегатах);
в) для господарських потреб (наприклад, для опаленняприміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо).
Обліковуєтьсяпаливо на рахунку № 203 «Паливо».
4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети,призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так іта, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією). Обліковується тара на рахунку№ 204 «Тара і тарні матеріали».
Тара, призначена для виробничих або господарськихпотреб, Належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно від термінуслужби або вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху).
Тараодноразового використання в особливу групу не відокремлюється І входить до собівартостіматеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).
5. Будівельні матеріали. До них належать будівельніматеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах,які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності,призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальні цінності обліковуютьсяна субрахунку № 205 «Будівельні матеріали».
6. Запасні частини для проведення ремонтів.Це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначенідля виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основнихзасобів. Обліковуються на субрахунку № 207 «Запасні частини».
7. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власноговиробництва, так І куплені.
Обліковуютьсяскладові цієї групи на субрахунку № 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».
8. Малоцінні та швидкозношувані предмети, щовикористовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу,якщо він перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку № 22 «Малоцінні та швидкозношуваніпредмети».
Удеяких галузях промисловості, наприклад, машинобудуванні, підприємства купують впорядку виробничої кооперації напівфабрикати (наприклад, деталі, які підлягаютьподальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції),У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.
Важливоюумовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.
Напідприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів,розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі,плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групуванняматеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалівкласифікується за визначеною ознакою.
Матеріалиподіляються на групи (наприклад, кольорові метали, чорні металитощо). Кожна група поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат,вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо), У межах кожної підгрупи матеріалив свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.
Закожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що маєбути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифромкористуються також в аналітичному обліку.
Перелікматеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованихіз зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.
Накожному документі на надходження або витрату матеріалів мають бути вказані не лишеназва матеріалу, а й його номенклатурний номер.
Однієюз важливих умов правильної організації облікуматеріалів є попередня розробканорми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожноговиду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролюза станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також заправильним їх використанням у виробництві.
Такимчином, необхідними умовами правильної організації обліку матеріальних запасів є:
правильнаорганізація складського господарства;
наявністьінструкції з обліку запасів;
правильнегрупування (класифікація) запасів;
розробканоменклатури запасів;
розробканорм запасу і нормвитрат запасів.
Сировина,основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби,запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції(товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку ізвітності заїх фактичною собівартістю.
Поточнийоблік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю,а за раніше встановленими цінами, наприклад, за минулий місяць.
Обліковимицінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.
Фактичнасобівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи звитрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданийпостачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплаченупостачальником і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж,митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюютьсясторонніми організаціями [15; c.82,84].
Документальне оформлення надходження запасів на склад і відпуску зі складу.
Упроцесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватисявідповідними нормативними документами.
Матеріальні,сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальнеоформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальнимпроцесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і дляконтролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.
Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є:
ü Накладні;
ü Товарно-транспортні накладні;
ü Прибуткові ордери;
ü Акти про приймання матеріалів.
Матеріали,що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості,кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявленорозходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера.Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, щонадходять від постачальників або з переробки.
Увипадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючихдокументів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів,складають «Акт про приймання матеріалів».
Акт складається комісією, яка призначається керівникомпідприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання(або відповідальна особа) та ін. В комісії обов'язковою є участь представника, аза його відсутності (наприклад, у зв'язку з великою віддаленістю) представника іншоїнезацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставоюдля оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордерпри цьому не заповнюється [31].
 3. Облік надходження виробничихзапасів
Синтетичний облікнаявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку № 20 «Виробничі запаси»за субрахунками:
201 «Сировинай матеріали»,
202 «Купівельнінапівфабрикати та комплектуючі вироби»,
203 «Паливо»,
204 «Тара йтарні матеріали»,
205 «Будівельніматеріали».
206 «Матеріали,передані в переробку»,
207 «Запаснічастини»,
208 «Матеріалисільськогосподарського призначення»,
209 "Інші матеріали".
По дебету рахунка№ 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповіднихзапасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту- витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартостізапасів внаслідок уцінки [35; c.128].
Переважну більшістьвиробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладенихдоговорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальниквиписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуютьсяназва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного видуматеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягаєдо оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві,зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченупостачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).
Приймання матеріалів,що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпусктоварно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером(ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістюматеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьомунедостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці(порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі — приймальнимактом. Ці акти є підставою для пред’явлення претензії винуватцю недостачі (або псування)матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику — у разі недовантаженняабо неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностейпри перевезенні).
Матеріали, доставленіавтотранспортом, оприбуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. №І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів(невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо),непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоціннихі швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється занакладною, яка виписується цехом-здавальником або Іншим підрозділом [35; c.140].
Синтетичний облікпридбаних запасів на рахунку № 20 «Виробничі запаси» та його субрахункахпідприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка,як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати(витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства,включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послугтоварних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартість виявляється,як правило, тільки наприкінці місяця — після відображення всіх заготівельних операційі розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списаннявитрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають Їх систематичногоопрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньоїоцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятимиобліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельнихвитрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхиленнявід фактичної собівартості).
Наприкінці місяцявартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а такожвартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхомсписання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасіввід фактичної) [35; c.151].
Виходячи з вимогЗакону України «Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерськогообліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 141 при оприбуткуванні товарно-матеріальнихцінностей, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їходержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:
1) на покупну вартість запасів(без ПДВ):
Д-т 20 «Виробничізапаси» (відповідний субрахунок), 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»та ін.
К-т 63 «Розрахункиз постачальниками і підрядчиками»;
2) на суму податковогокредиту по ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання:
Д-т 641 «Розрахункиза податками»
К-т 63 «Розрахункиз постачальниками і підрядчиками»;
3) на суму, перерахованупостачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):
Д-т 63 «Розрахункиз постачальниками і підрядчиками)
К-т 31 „Рахункив банках“.
Якщо договором передбаченапопередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці,то в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:
1. на суму, перерахованупостачальнику в оплату відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці(без ПДВ):
Д-т 63 „Розрахункиз постачальниками і підрядчиками“
К-т 31 „Рахункив банках“;
2. на суму оплаченого ПДВ:
Д-т 641 „Розрахункиза податками“
К-т З1 „Рахункив банках“;
3. одночасно на сумуподаткового кредиту по ПДВ:
Д-т 63 „Розрахункиз постачальниками і підрядчиками“
К-т 644 „Податковийкредит“;
4. на оприбуткування одержаних від постачальників попередньо оплачених запасівза покупною вартістю:
Д-т 20 „Виробничізапаси“ (відповідний субрахунок) 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети“та ін.
К-т 63 „Розрахункиз постачальниками і підрядчиками“
5. одночасно — насуму податкового кредиту по ПДВ;
Д-т 644 „Податковийкредит“
К-т 63 „Розрахункиз постачальниками і підрядчиками“ [36]
Запаси, які надійшлина підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактурованіпоставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляютьсязаписом по дебету рахунка 20 „Виробничі запаси“ (відповідні субрахунки)в кореспонденції з кредитом рахунка 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками“.Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документівраніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робитьсязвичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах.
Якщо при прийманнівантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20»Виробничі запаси" прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартістьнедостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформленихактів пред’являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортнійорганізації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374«Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».
У разі обґрунтованоївідмови від оплати розрахункових платіжних документів за матеріали, що надійшлина адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договорутощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуютьсяна позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні»(субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»)до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці[19; c. 207-208].
Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням (заготівлею)виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальнихробіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельнівитрати», який відкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси».На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншимстороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебетурахунка 20 «Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельнівитрати», і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо).
Таким чином на дебетісинтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) відображаєтьсяпокупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлятьїх фактичну собівартість.
Облік розрахунківз постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями)за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а приспрощеній формі обліку — у відомості ф. № В-7 «Відомість обліку розрахунківз постачальниками» (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6). Оприбуткуваннявиробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитомрахунків:
40 «Статутнийкапітал» (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутногокапіталу підприємства);
719 "Інші доходивід операційної діяльності" на вартість безоплатно одержаних запасів від іншихюридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);
742 «Дохід відреалізації необоротних активів» (на вартість придбаних запасів у результатіобміну на необоротні активи) [19; c.320].
4.Облік витрат виробничих запасів
Основним первиннимдокументом на відпуск матеріалів увиробництво є лімітно-забірні картки,в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідногономенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис профактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджуєтьсяпідписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітнійкартці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтеріїдля обліку витрат матеріалів.
Відпуск матеріалівна господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів(за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється завимогами.
Щомісяця цехи таінші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріаліві напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишокна початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати,витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звітпро використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовомувимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використанихматеріалів [30].
Підставою длясписання використаних у виробництві матеріалів служить Відомість розподілу витратматеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковимидокументами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається,на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або наяку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.
За даними цієї відомостівитрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредитурахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:
23 «Виробництво»(на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконанняробіт, надання послуг);
91 «Загальновиробничівитрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використанихдля загальновиробничих і загальногосподарських потреб);
93 «Витратина збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов’язані з реалізацією(збутом) продукції);
949 "Інші витратиопераційної діяльності" (на вартість запасів, використаних на утримання об’єктівжитлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.
Для того щоб до собівартості продукції (робіт,послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі),наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситьсядо витрачених у виробництві запасів [33].
У практиці облікудля визначення суми відхилення від облікових цін запасів, використаних у виробництві,складають розрахунок поданий у додатку 1.
 5.Відмінності зарубіжної практики обліку запасів
Запаси є найбільш значною частиною активів підприємства.Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності,їх облік і оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства тана розкриття інформації про його фінансовий стан.
Визначення терміну «запаси» в різнихкраїнах відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництвапродукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, тов США запаси — це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного діловогоциклу, або використання протягом одного виробничого циклу.
В нормативних документах Німеччини визначення терміну«запаси» не наводиться, однак під останніми завжди розуміють предмети,призначені для короткострокового використання або перепродажу [16; с.334].
В системі бухгалтерського обліку Великобританіївизначення терміну «запаси» трактується аналогічно до визначення ЗПБОСША, за виключенням наступної лінгвістичної особливості. В американській обліковійлітературі такі активи позначаються терміном «inventory». У Великобританіїзапаси позначаються терміном «stock», тоді як в американській літературі«stock» — це, як правило, акції. В МСБО 2 «Запаси» під запасамирозуміють активи, призначені для використання в ході звичайної господарської діяльностів процесі виробництва, для продажу, чи у формі матеріалів для споживання при наданніпослуг. За кордоном, на торговельних підприємствах, де придбані товари, які не підлягаютьобробці перед реалізацією, практично всі запаси є товарними. Порівнюючи термін«запаси», наведений в МСБО 2 та П (С) БО 9, можна стверджувати, що термін«запаси» за міжнародними та вітчизняними стандартами має аналогічний зміст.Запаси підприємства у різних країнах об'єднуються в наступні групи (Мал.1.1)
/>
Мал.1.1. Класифікація запасів у різних країнах [16; с.335]
Слід відмітити, що російська практика та положеннянормативних документів щодо класифікації запасів, на перший погляд, аналогічні закордонним.Однак, відмінність системи обліку та надання звітності по запасах в російській системіобліку і звітності полягає в тому, що під запасами розуміють лише запаси сировинита матеріалів у виробничих підприємствах та запаси товарів в організаціях.
Весь цикл запасів — від моменту закупки сировинидо їх реалізації у вигляді готової продукції — відображається в системі ЗПБО СШАнаступним чином (Мал.1.2).
/>
Мал.1.2. Облік руху запасів відповідно до ЗПБОСША [16; с.336]6. Відображення запасів у фінансовійзвітності
В Україні вартість сировини, основних та допоміжнихматеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запчастин,тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, які призначені для споживанняв ході нормального операційного циклу відображається в балансі.
В балансі та звіті про фінансові результати такожвідображається уцінка (дооцінка) вартості запасів.
В ряді країн в балансі запаси відображаються відповіднодо правила нижчої оцінки, сутність якого полягає в тому, що за принципом обачностізапаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей: ринкової ціничи собівартості.
Різниця між собівартістю запасів та їх ринковоюціною списується двома методами: прямим і непрямим. У першому випадку ринкова вартістьзапасів просто заміщує їх собівартість, і різниця прямо списується на собівартістьреалізованої продукції; у другому — складається контрактовий коригуючий рахунок«Знижки в результаті зниження ринкової вартості запасів» до рахунку запасіві рахунок, який відображає цей збиток у звіті про прибутки і збитки, — «Збитокв результаті зниження ринкової вартості запасів». Використання прямого методуявляє собою нормальну практику, непрямий зазвичай використовується при суттєвійвеличині збитку. Списання на собівартість різниці між ринковою вартістю і собівартістюєбезповоротним [16; c.342].
При складанні фінансової звітності важливу рольвідіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. В Україні,якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примітках наводиться різницяміж вартістю запасів, відображеної на дату балансу в обліку і звітності, та найменшоюз вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФОта чистої вартості реалізації.
Слід відмітити, що в Росії підготовка звітностіпідприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформаціїзарубіжним партнерам та інвесторам, у той час, як розрахунок податку здійснюєтьсявідповідно до чинних нормативних документів, які не дають підприємству можливостівибору між ФІФО та ЛІФО. Тому використання ЛІФО призводить лише до заниження чистогодоходу і не дозволяє при цьому економити на податках. Між тим підприємству, особливотому, яке шукає інвестора або партнера, вигідно надати результати своєї господарськоїдіяльності в якомога вигіднішому світлі, тобто показати у звітності, орієнтованійна зовнішнього приватного користувача, якомога вищий показник чистого доходу. Уподібній ситуації підприємством може надаватися перевага використанню ФІФО або іншихметодів розрахунку вартості запасів (наприклад, як середньозваженої за період).
У Великобританії при підготовці фінансових звітів,що публікуються, метод оцінки вартості запасів регулюється насамперед положеннямиЗакону про компанії 1985 р. В межах цих офіційних правил виділяються детальнішідирективи, що обумовлюються стандартом ПСОП 9 «Виробничі запаси та незавершеневиробництво».
При стабільній економіці достатньо характерноює тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору моральногостаріння, що передбачає відмінності між вартістю придбання та їх вартістю на даниймомент, визначеною за методом LCM. Різниця між первісною вартістю, що визначеназа фактичними витратам на придбання запасів, і вартістю, визначеною методом LCM,називається збитком від одержання запасів. Цей збиток може бути безпосередньо включенийдо собівартості реалізованої продукції і відображатися окремим рядком у фінансовійзвітності. Відповідно використовуються два методи обліку запасів:
– метод безпосереднього зниження вартості запасів передбачаєвикористання методу LCM від періоду до періоду і реєстрації та відображення в звітностівартості запасів, отриманої цим методом. При цьому збиток від отримання запасівавтоматично включається до собівартості реалізованої продукції;
– метод відрахувань на знецінення запасів передбачає відображеннязбитку від отримання запасів окремою проводкою і рядком у звіті про прибутки тазбитки [16; с.348].
Оцінка запасів впливає на точність фінансовогорезультату підприємства. Щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в умовах ціновоїнестабільності, вони оцінюються за правилом найнижчої оцінки (поштучний метод, методосновних категорій, метод загальної величини запасів). При оцінці товарів в СШАвикористовують два методи: чистий і валовий. Облікова практика західних компанійбазується на припущенні, що надходження і продаж (відпуск у виробництво) запасівтрактуються як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць. При складанні фінансовоїзвітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві привибутті запасів. При стабільній економіці достатньо характерною є тенденція до зниженняринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору морального старіння.
Висновок
Отже, однією з обов’язковихумов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (запасами)- сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з якихабо за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістюїх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості насобівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль зазбереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві маєвелике значення.
Виробничі запаси — це активи які необхідні дляподальшого продажу, або необхідні для використання у виробництві. Кожне підприємствомає виробничі запаси і за рахунок яких має прибуток і подальший розвиток підприємства.Особливо в сільськогосподарській сфері. Без виробничих запасів жодне підприємствоне може існувати. Кожне підприємство має вести достовірно і правильно бухгалтерськийоблік.
При організації фінансовогообліку матеріальних запасів значну увагу потрібно приділяти напряму їх використанняв подальшому у виробництві — як сировина та матеріали, для продажу — товари, видачаспецодягу, виплата натуральної оплати праці готовою продукцією, використання наадміністративні потреби тощо. Зазначені особливості мають відповідний вплив на організаціюобліку запасів.
Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяєтьсяна підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом,а потім за розміром та ін.
Перелік матеріалів, згрупованих за характерноюдля них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру,називається номенклатурою матеріалів.
Також важливе значеннядля правильного обліку має порядок оцінки запасів.
Визначення терміну «запаси» в різнихкраїнах відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництвапродукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, тов США запаси — це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного діловогоциклу, або використання протягом одного виробничого циклу.
Порівнюючи термін «запаси», наведенийв МСБО 2 та П (С) БО 9, можна стверджувати, що термін «запаси» за міжнароднимита вітчизняними стандартами має аналогічний зміст.
Списоквикористаних джерел
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в Україні» від 16.07.1999 p., №996-XІV // Відомості Верховної Ради(ВВР). — 1999. — №40. — ст.365.
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств"N 335/94-вр від 28.12.94. В редакції Закону N 440-ІV від 16.01.2003 // rada.gov.ua
3. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерськогообліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99р.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1«Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Міністерствафінансів України від 31 березня 1999 р. N 87.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2«Баланс», затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99р.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3«Звіт про фінансові результати» Затверджено Наказом Міністерства фінансівУкраїни N 87 від 31.03.99р.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4«Звіт про рух грошових коштів» Затверджено Наказом Міністерства фінансівУкраїни N 87 від 31.03.99р.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5«Звіт про власний капітал» Затверджено Наказом Міністерства фінансів УкраїниN 87 від 31.03.99р.
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6«Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» Затверджено НаказомМіністерства фінансів України N 137 від 28.05.99р.
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7«Основні засоби», затверджене Наказом Міністерства фінансів України N92 від 27.04.2000р.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9«Запаси», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня1999 року №246.
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15«Дохід» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.1999р.
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16«Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318.
14. МСБО 2 «Запаси» (переглянутий у 1993 р.).
15. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручникдля студентів вузів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”./ За ред. Проф. Ф.Ф.Бутинця та доц. Н.М. Малюги. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Житомир: ВАТ „Рута”,2008. — 576с.
16. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерським облік узарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладавспеціальності 7.050106 «Обпік і аудит». — Житомир; ПП «Рута»,2002. — 544 с.
17. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальнийпосібник для студентів. / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. — Житомир:ЖІТІ, 2005. — 448 с.
18. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: Збірникзадач і вправ / Бутинець Ф.Ф. — Житомир, 2004. — 256 с.
19. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник./За ред. Ф.Ф. Бутинця. — 5-те вид., доп. і перероб. — Житомир: ВАТ. „Рута”, 2006. — 726 с.
20. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. — К.: Лібра,2003. — 704с.
21. Горицька Н.В. Порядок використання чинних з 01.07.2000р. методів нарахування амортизації згідно з П (С) БО 7 та порівняння його з існуючоюміжнародною практикою. // Дебет-Кредит. — 2003. — №25. — с.12-17.
22. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственныхи торговых предприятиях, 2006./ Под ред. Н.В. Кужельного.- К.: А.С.К., 2001. — 624 с.
23. Грачова Р. C. Як визначити реальний фінансово-майновий стансвого підприємства. // Дебет-Кредит. — 2007. — №34. — с.51-59.
24. Губачова О.М. Облік у зарубіжних країнах: Навчальнийпосібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: НІМЦ «Укркоопосвіта»,1998. — 226 с.
25. Драч С.В. Економічний аналіз виробничих запасів підприємств(на прикладі м'ясокомбінатів України): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04/С.В.Драч; Терноп. акад. нар. госп-ва. — Тернопіль, 2001. — 19 с.
26. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організаціїбухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2006. — 349 с.
27. Коновалова О.В. Аналіз оборотних активів підприємства(на прикладі підприємств гірничої промисловості Кривбасу): Автореф. дис. канд. екон.наук: 08.06.04/О.В. Коновалова; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2006. — 18 с.
28. Олійник О.В. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.К: ”Українська консалтингова мережа”. — 56 с.
29. Поплюйко А.М. Облік і аналіз використання виробничихзапасів (на прикладі підприємств машинобудування Полтавської області): Автореф.дис. канд. екон. наук: 08.06.04/А.М. Поплюйко; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2005.- 17с.
30. Поплюйко А.М. Документальне оформлення операцій використаннявиробничих запасів // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту.- Вип.17. — Житомир: ЖІТІ, 2007. с.146-155.
31. Поплюйко А.М. Облік запасів на складі // Регіональніперспективи №6 (25). — Кременчук: Перспектива, 2003. с.116-117.
32. Поплюйко А.М. Оцінка виробничих запасів при їх використанні// Збірник наукових праць черкаського державного технологічного університету. — №1. — Черкаси: ЧДТУ, 2006. с.55-63.
33. Скригун Н., Цимбалюк Л. Оптимізація виробничих запасівяк один із напрямків управління витратами // Економіка підприємств — 2007. — №2.- с.39-41.
34. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формуваннябухгалтерського фінансового обліку. К: ”А.С. К.”, 2001. — 348 с.
35. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствахУкраїни: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. — 5-те вид., допов. й переробл.- К.: А.С.К., 2000. — 784с.
36. HTTP://WWW.RADA.GOV.UA — Офіційний веб-сайт ВерховноїРади України
Додаток
Додаток 1
 
Визначення суми відхиленнявід облікових цін запасів, використаних у виробництві.
№
п/п Показники Вартість запасів за обліковими цінами, грн. Транспортно-заготівельні витрати, грн. Разом фактична собівартість запасів, грн.
1
2
Залишок запасів на початок місяця
Придбано запасів за місяць
125,00
1175,00
10,00
55,00
135,00
1230,00 Разом 1900,00 65,00 2365,00
3
4
5
6
7
8
Середній процент транспортно-заготівельних витрат:
Витрати запасів усього
у тому числі:
основне виробництво
допоміжні виробництва
інші виробництва і господарства
залишок запасів на кінець місяця
х
1150,00
750,00
275,00
125,00
150,00
5%
57,50
37,50
13,75
6,25
7,5
х
1207,50
787,50
288,75
131,25
157,50 Разом 1300,00 65,00 1365,00

Додаток 2
 
Первинні документи з обліку виробничих запасівФорма документу Назва документу Призначення документу
1
2
3 М-1 Журнал облік вантажів, що надійшли Застосовується для реєстрації транспортних документів пов’язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад підприємства М-2 Довіреність Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою п-ва при отриманні запасів М-2 а Акт списання бланків довіреностей Призначені для списання використаних бланків довіреностей М-3 Журнал реєстрацій довіреностей Призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні М-4 Прибутковий ордер Викор. на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постан., при оприбуткуванні запасів, отриманих з переробки М-7 Акт про приймання матеріалів Застос. при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постач, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Викор. для обліку надходж. запасів і виправлення листа-претензій постачальнику М-8,9,28, 28 а Лімітно-забірна картка Викор. для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матер., а також для поточного контролю за дотриманнями встановлених лімітів їх відпуску. Зазнач. Місячний ліміт відпуску певному цеху М-10 Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матер. Заповн. при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів Використовують для разового відпуску запасів всередині підприємства М-12 Картка № складського обліку матер. Використовують для обліку виробничих запасів на складі. М-14 Відомість обліку залишків матер. на складі Використовується для взаємозв’язку складського та бухгалтерського обліку М-16 Матеріальний ярлик Використовується для позначення одиниць запасів М-18 Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матер. від встановлених норм запасу Складається завскладом у разі виявлення відхилень фактичного залишку, виробничих запасів від встан. норм М-19 Матер. звіт Склад МВО і передається до бухгалтера, відображає рух запасів на складі за певний період М-26 Довіреність (бланк суворого обліку) Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів 63 Рахунок-фактура Викор. для розрахунків між постач. та покупцями за відвантажені (відпущені) товари 1-ТН Товарно-транспортна накладна Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Викор. для якісного та кількісного приймання запасів - Акт закупки ТМЦ Викор. при закупівлі запасів підзвіти особами у фізичних осіб на ринку та в ін. місцях торгівлі. Форма Акту повинна бути затверджена наказом про облік. політику. При оформленні в ньому обов’язково зазначаються паспортні дані та ідентифікаційний код продавця

Додаток 3
Методи оцінки запасів при їх вибутті, прийняті у зарубіжній практиці Країна Методи оцінки запасів ФІФО ЛІФО Середньозваженої (середньої) вартості Чистої вартості реалізації Інші 2 3 4 5 6 7 Великобританія + + + - Греція + + + - Метод базового запису готових виробів Іспанія + + + - - Італія + + + - - Люксембург + + + Фактичні витрати Нідерланди + + + - Метод базового запасу готових та незавершених робіт Німеччина + + + + - Португалія + + + - Стандартна та спеціальна (ринкова) ціна базового запасу Росія + + - Метод собівартості кожної одиниці США + + + - Роздрібний метод Україна + + + - Метод ідентифікованої собівартості, ціни продажу Франція + Використовується при складанні консолідованої звітності + - Швейцарія + + + - - Швеція + - - + Метод проценту від виконання, метод завершення контракту