Евгений Филимонович Маланюк (Укр.)

Евген Филимонович Маланюк Народився Евген Филимонович Маланюк 20 счня 1897 р. в Архангород на Херсонщин тепер селище Новоархангельське Кровоградсько обл. в родин нтелгентв, як любили рдне слово й шанували нацональн святин. Родина була не зовсм звичайна, хоч, може, й типова для степового пвдня. В лн батька були чумаки, осл запорожц. Дд замолоду ще чумакував, мав виразну поставу гуцула.

Мати була донькою чорногорця Якова Стоянова, вйськовика з сербських осадчих, що х спроваджувала Катерина II для колонзац земель Запорозьких. В хньому старому, мурованому з степового каменю дом жилося на дв хати ддову батькову. В першй хат панував дух вкв, старовинного побуту, тисячолтнх звичав обрядв. В другй хат панувала атмосфера укранського нтелгента, неспокушеного ан далеким Петербургом, ан навть близькою Одесою. Мама померла у 1913 роц.

Батько щолта режисерував в театр, та займався суспльною дяльнстю вчительства та просвтительства цле не дуже довге життя помер 1917 р. був людиною без определенных занятий, як було занотовано в рестрах полц. Родина наркала на батька за таку його карру, але саме батько заклав основи нтелектуального й свтоглядового розвитку вгена. Досить згадати, що, мавши яких 13-14 лт, вн з рук батька дстав нелегальний переклад книги де-Кюстна Russie en 1839, багато сторичних матералв з

Русского Архва, льввськ видання Зор.Франка, празьке видання Кобзаря, раннього Коцюбинського, Карпенка-Карого. У 1906 роц вген вступив до лисаветградського реального училища, де здобув середню освту, псля закнчення його вступив до Петроградського полтехнчного нституту. Звдтля його, з початком - свтово вйни, моблзували до царсько арм. Закнчивши Кивську вйськову школу, отриму офцерське звання ста начальником кулеметно команди 2-го

Туркестанського стрлецького полку на Пвденно-Захдному фронт. У листопад 1917 року молодий офцер переходить у розпорядження полковника Мшковського, котрий пд час встановлення гетьмансько влади в Укран ста кервником оперативного вддлу Генштабу Арм УНР, з якою 1920 року вийшов на емграцю, живши спочатку в табор для нтернованих укранських частин у

польському мст Калш. Тут разом з Ю. Дараганом заснував журнал Веселка, де зявилися його перш твори 1923. Згодом перебрався до Чехо-Словаччини там у Потбрадах закнчив гдротехнчний вддл Укрансько господарсько академ 1923. Потм перехав до Варшави, де працював нженером. Псля одруження тридцятитрирчного письменника з

Богумлою Савицькою, поет нарешт знайшов спокй родинного життя в складних умовах емграцйного побуту в Польщ, рядки Ще ся день. Ще високо блакить,Далеко ще до вечора, дина.Мо обйми сильн палк, прийде час ти подаруш сина, цлком повнстю передають суто особист, й земн бажання та емоц автора. Збрка Земна Мадонна син поета Богдан зявилися у свт одночасно, у 1934 роц. javascriptgotimagesemc08r.jpgДружина, син, родинне життя надзвичайно багато важили у житт поета-вигнанця.

Згадаймо, що митець з дитинства був окрадений повнокровним вдчуттям рдно домвки квартируванням з девяти лт в лисаветград, у реальнй школ. А потм пятилтня вйна, потм бараки в таборах нтернованих, згодом знову студентськ митарства по квартирах. Все це вилилося у мрю власного Дому родини. Той диний прихисток зруйнувала розвязка вйни. Спогади Богдана Маланюка про сво дитинство можна найлакончнше передати його ж словами

Смя була деальна, а в мене було деальне дитинство. За традицю дитячо памят батько запамятався вдома за письмовим столом, над рукописами, статтями, книгами та в час смейного вдпочинку в Кунштат Моравя, на дач вдомого польського письменника Я.вашкевича. .Маланюк дуже любив вдвдувати Моравю, яка йому нагадувала Украну. Богдан вгенович згаду, що поет любив розтирати в руках полин довго-довго вдихати його запах.

Збирав материнку чебрець. У щоденниках письменника збереглися засушен степов квти. До реч, за спогадами сина, вже у США вген Маланюк дуже сердився на природу Америки. Говорив, що там не пахнуть квти не спвають птахи. Рабин - диний, який вида звуки, почне спвати нби засоромиться. Бракувало йому соловейка. Надзвичайно багатий матерал для висвтлення родинних стосункв

Маланюкв мстить ункальна книга Оксани Сембай-Галицько Весна на вки, видана у США 1997. Вона мстить листи поета до авторки за пятнадцять рокв 1953-1968. Зацитумо клька рядкв з них . Сниться мен часом мй Богданчик, саме завжди малий, або немовлям, або в 5-6 лт. Щось знову не маю встки. Вн саме тепер у вйську - щоб Мати Божа над ним мала свй Покров Бо з таким прзвищем та ще й у вйську рч не дуже примна 02.01.1960.

Мому внуков 26.12. буде повний рочок. Згадайте за мох двох Богданв, дружину й мене гршного на Свят Вечр. Та випийте добру чарку, бо то нколи не шкодить 62. Прошу Вас замовити Службу Божу за спокй душ раби Божо Богумили, яка залишила мене й сина увечер 4.10.63. Це дина, незаступна, найдорожча Дружина. Стан мй такий, що писати про нього не варто.

Мушу пережити якось дал жити, але сенсу життя вже майже нема 63. Цитован уривки листв та поезя вгена Маланюка вияскравлюють ставлення письменника до сво см псля того, як вн змушений був залишити родину. Письменник, тверезо оцнюючи ситуацю, розумв, що залишатися у Варшав це свдомо приректи себе на загибель. Под на територях звльнених земель давали чимало пдстав у тому переконатися. Ще у грудн 1944 року Петро Одарченко розповв у лист до поета про жорстоку розправу

енкевеесникв над поетом Юрм Липою, який залишився у сел Бунв на Яворвщин, що в Галичин. з наближенням фронту до Варшави Маланюки виршили залишити Польщу У Варшав ми, властиво, все покинули, як стояло аж страшно згадати - лист до О.Сембай-Галицько вд 61. Першою перехала до невеличкого села Кунштату в Морав пан Богумла з сином. Там мешкала рдня матер.

Отож, як протягом десятилття мстечко приймало родину Маланюкв на вдпочинок, так мало дати прихисток м у неспокйн мсяц закнчення вйни. вген Маланюк приднався до см весною 1945 року. Коли ж у травн радянськ вйська зайняли сусдн з Кунштатом село, то пзно увечер до Маланюкв завтав мсцевий полцейський розповв, що радянська вйськова комендатура ма списки росйських та укранських емгрантв, як пдлягають негайному арешту.

У тих списках значиться прзвище поета вгена Маланюка, отже, йому потрбно термново залишити Кунштат. Рдня з дружиною спшно збрали письменника в дорогу. Часу на роздуми практично не залишалося, оскльки кожно мит до Кунштату могли увйти вйська. На найнятому рднею авто вген Маланюк уноч вдбув до найближчо залзнично станц, а звдтля до

Праги дал. Через той поспх та хворобу сина дружина не змогла залишити Кунштат. Ршення перехати до села Кунштату можна пояснити. вген Маланюк покинув Чехословаччину ще у 1929 роц. Отже, його тут не знали очевидно, родина й виршила перечекати клька мсяцв закнчення вйни у глибоко провнцйному мстечку, загубленому в Морав, далеко вд великих мст культурних центрв. Навна недооцнка енкевеесвського вдомства.

Ще задовго до вступу радянських вйськ на територю Чехословаччини були складен надзвичайно повн списки антирадянських елементв з числа бло та петлюрвсько емграц. Побуту думка, що невльно злу послугу НКВС принесла ункальна енциклопедична праця Семена Наржного Укранська емграця. Культурна праця укрансько емграц в 1919-1939, видана у Праз 1942 року. Сотн мен, названих у книз, включаючи список 140 жертводавцв на здйснення видання книги,

стали для НКВС одночасно свордною картотекою, пдставою для вироку. Це вповн стосуться вгена Маланюка, якому Наржний приурочив не одну сторнку в свой книз. Але навть тод, у травн 1945 року, вдзд .Маланюка не сприймався трагчно. Жила надя, що це тимчасове розлучення поет ще зможе повернутися до Кунштату. Нхто тод не думав, що радянськ вйська залишаться в

Чехословаччин на довг десятилття. Коли ж стало очевидним тривале перебування вйськ, тод, як свдчить Богдан Маланюк, мати спробувала перетнути кордон з сином нелегально. Не посвячуючи у свою затю сина, вона, прибула в район Шумави на кордон з ФРН, проте була затримана. Обйшлося поясненнями, що вони заблукали. Вд того травня 1945 року листування було диним сплкуванням родини.

Спершу були листи з Регензбургу ФРН, згодом, з США, куди вн переджа у червн 1949 року. нколи поет збирав для родини яксь грош, надсилав чотири посилки у рк. Робив це щоразу пд ншим прзвищем, аби не зашкодити синов. Матр всляко пдтримувала у см культ батька, проте теж намагалася зробити все, щоб тнь батька-емгранта не лягла на сина. Мркуваннями синово безпеки була зумовлена перша через смнадцять рокв зустрч вгена

Маланюка з дружиною не в Праз, а у Варшав восени 1962 року. Вийшовши на пенсю, поет зважився на ризиковану для нього мандрвку до словянського свту. Ще у США, в посольств Польщ, йому було заявлено, що вони не вдповдають за нього у Варшав. все ж письменник виршив вдвдати мсто, з яким було повязано стльки рокв життя. Пан Богумла не покликала на зустрч сина, пклуючись за його майбутн.

Задум був мудрий. Поет приздить до Варшави, туди ж прибува до сво рдно сестри його дружина. Таким чином, дво вже лтнх людей без жодних перешкод зустрчаються губляться у великому мст. Так мрялося хоч тепер обхитрити спецслужби, та дарма. За обома, татом мамою, розповда у листах Богдан Маланюк, стежила тамна полця у Варшав, а потм у Секочин 16 км. вд Варшави, де ттка мала свй будиночок.

Вони туди втекли, але незабаром за будинком у лс вже також стежили два-три агенти, так що вони вноч задврками через поле й болото вернулися до Варшави й сховалися ще в одних знайомих. Пд час вдльоту лтака на Нью-Йорк тато прийшов у останню хвилину, знайом обступили його так, щоб його не змогли затримати, коли вн виходитиме на аеродромне поле. Мама вернулася до Праги розхвильована, але дуже щаслива.

Невдовз по тому допитувала держбезпека у Праз 1963 року вона померла. Письменник неймоврно тяжко переживав смерть дружини. Не давало спокою почуття вини, яко, власне, й не було. Корив себе, що так не зустрвся з сином. Свдомсть цього не давала спокою, виливаючись новими творами. Миколо Зерове, втративши сина, Ти спромгся написати сонет.

Поможи, це до тебе вимога дина, Бо нараз не маю нших мет, Крм одно вернути не рвновагу, Тльки власне погоду духа це зна кожен поет. Цей твр народився у квтн 1964 року, напередодн чергово рчниц хнього з Богумлою шлюбу А Богдан прихав до батька наприкнц лта цього ж року, додавши тим самим поетов життво сили й душевно рвноваги. Дбаючи про синову безпеку, запрошення для призду до

США було оформлене вд мен поетово добро знайомо пан Гайворонсько Пелехович. Пан Гайворонська дуже багато допомогла поетов з його власним облаштуванням на Американському континент, свого часу вона поручилася у видач громадянства США самому поетов. А вген Филимонович з допомогою друзв органзував гарну програму для синового знайомства з США Нью-Йорк, Вашингтон, Рчфльд, Стемфорд, Фладельфя,

Нагара, Буфало, Гантер. Оснь вони прожили разом, багато мандруючи, а ще бльше розмовляючи. Саме ця зустрч з сином додала письменников тих клька рокв життя до лютого 1968 року. вген Филимонович чекав вд сина листв, чекав на нову зустрч. вона вдбулася влтку 1967 року тепер уже в вроп, у Франц. Девять днв вддали Парижу. Приймав х Жуковський, у котрого батько з сином мешкали у передмст Парижа Серсел. Там вген Маланюк зустрчався з багатьма представниками укрансько, польсько, чесько емграц.

З Парижу батько з сином перебралися до тал. Це було хн останн побачення. Запамяталися вдвдини Неаполя, Риму, Монте-Карло, папсько резиденц у Ватикан. Поет з сином були гостями кардинала Бучка. На його запрошення вген Маланюк прочитав лекцю для вихованцв Укрансько Папсько Мало семнар. Це вже вдруге син слухав виступ батька перед аудиторю вперше у

США на академ науки й мистецтва. Вразило, що виступав вльно, без тексту, а, одночасно, логчно, переконливо. Брав не тльки змстом сказаного, але й голосом, ритмом, логчними акцентами. Мав неймоврне вдчуття аудитор гарне почуття гумору. Умв заставити себе слухати. Роки вже брали сво, проте поет не мг вдмовитися вд набутих протягом життя звичок. Так, вн був неймоврним кофеманом. Попри заборону лкарв, не обминав жодно кавярн говорив щоразу

офцанту Дайте, будь ласка, слабенько кави з сметаною. Його незмнним супутником була люлька. Знову ж на вимогу лкарв трубка була маленька, але й не витримував поет довго дороги, щоб не викурити. 16 лютого 1968 року вген Маланюк помер на удар серця у свому самотньому помешканн в Нью-Йорку. Його знайшли день пзнше на пдлоз в його кмнат в поз молитви.

У кишен його був квиток до опери якраз на вечр його смерти. Помер на ходу. Час внс сво корективи. Незалежна Украна повернула свого сина-поета. Збулося його пророцтво Мй ярий крик, мй бль тужавий,Випалюючи ржу грх,Ввйде у складники держави,Як криця й камнь слв мох. Довелося синов пзнати батька не вигнанцем, а найвидатншим укранським поетом

ХХ столття. м випало зустртися ще раз. Тепер уже на земл предкв, у поетовому Новоархангельську, де на центральнй площ мстечка на честь святкування 100-рччя вд дня народження батька синов було доручено вдкрити погруддя вгена Маланюка.