Аэрозоль (Укр.)

ЗАГАЛЬН ВДОМОСТ ПРО АЕРОЗОЛ Вже давно достатньо надйно встановлено вплив аерозоля природнього походження на клмат. Найбльш чтко це проявилося в пероди псля великих вулканчних вивержень, коли спостергалося зниження температури повтря. Навпроти - вдсутнсть на протяз деклькох десятирч потужних вивержень розглядаться як головна причина пдвищення температури в першй половин двадцятого сторччя. Вплив вивержень на температуру повтря дуже чтко виявляться в стратосфер нижнх широт, що обумовлено

прямим впливом поглинення сонячно радиац аерозолем. Останнм часом накопичуться все бльше даних про значний зрст нтенсивност вибросв в атмосферу ндустральних аерозолей. Разом з тим спроба аналзу даних вимрювань прозорост атмосфери з початку XX вку призвела до висновку, що, якщо виключити спорадичн варац, обумовлен вулканчною активнстю, будь-яких помтних глобальних тенденцй змни прозорост за останн 50 рокв не виявлено.

В таблиц 1.1 представлено порвняльну характеристику о рол рзномантних джерел аерозольних часток, як не дуже точними можуть використовуватись для приблизно характеристики рол окремих джерел 3. Табл1.1 Порвняння вибросв в атмосферу чи виникнення в атмосфер часток радуса 20 мкм Джерела106 тонгодприродн джерела - частки грунту горних порд вивтрювання100 500- продукти лсових пожарв спалювання сльсько господарських остаткв3 150- морська сль300- частки вулканчних вивержень20 150частки,

що були образован внаслдок емсй газв та послдуючих реакцй- сульфати з H2S130 200- сол аммака з NH380 270- нтрати з NОX60 430- вуглеводн сполуки, як продуктами життдяльност рослинност75 200770 2200ндустральн джерела- прямий виброс часток90Частки, що утворен внаслдок газового забруднення- сульфат з SO2130 200- Вуглеводнi сполуки15 90- нтрати з NОX30 35185 415Вс. 2615Дуже важливим в цьому е проблема роздльно оцнки внескв ндустральних природнх

джерел аерозолей. В таблиц 1.2 приведена зводна характеристика компонент джерел атмосферного забруднення. Табл.1.2 Компоненти джерела атмосферного забруднення 3 CO2вулкани, спалювання палива, твариниокис вуглецюдвигуни внутршнього сгорання, вулканисполуки сркибактер, спалення палива, вулкани, випарення морських бризоквуглеводн сполукидвигуни внутршнього сгорання, бактер, рослиннстьсполуки Nбактер, горннячасткивулкани, втряна ерозя, горння, промислова обробка, метеори,

випарення краплин морських бризк, лсов пожеж Табл.1.3 Характеристика вдношення мж компонентами забруднення природнього та антропогенного походження 3 КомпонентаВмст компонентв кгрк природнхАнтропогеннихО012МалоСО37.2 10131.41012Н204.5101791012СО1.81011S N010 Актуальнсть проблеми можливого впливу аерозолей на клмат визвала великий нтерес до ц проблеми породила цлу серю дослджень, присвячених приблизним оцнкам впливу аерозолей.

Однак, вдсутнсть адекватних даних про планетарний аерозоль та ного характеристики концентраця, мкроструктура, форма часток, хмчний состав, оптичн параметри роблять поки що нездйсненними спроби достатньо надйного опису прогнозу впливу аерозоля на клмат. снуюч результати дозволяють, однак, дивитись на окрем аспекти ц проблеми як, наприклад, на вплив аерозолей на перенос випромнювання 3 . Важливе вивчення аерозолей 1 як фактора забрудненост атмосфери 2 як фактора, що вплива на радацйн та

енергетичн процеси в атмосфер 3 вплив аерозоля на електричн властивост атмосфери2 ЗАГАЛЬН ХАРАКТЕРИСТИКИ АТМОСФЕРНОГО АЕРОЗОЛЯ 2.1 Форма та розмри аерозолей Розмри аерозольних часток в бльшост випадкв визначаться через розмр радусу або даметра сферичних часток, що мають площу перетину, яка дорвню площ перетину реальних аерозольних часток. Це виправдовуться тим, що бльшсть аерозольних часток в атмосфер мають форму, яка не дуже вдрзняться

вд сферично зависл в повтр, не будучи зорнтованими електромагнтним або гравтацйним полями. Дапазон розмрв аерозольних часток дуже широкий вд часток з деклькох молекул, радуса приблизно 10-7 , до розмрв в деклька мкрон. Верхнй кордон розмрв аерозольних часток визначаться можливстю тривалого снування цих часток в атмосфер, тобто в першу чергу швидксть осдання. снують рзномантн класифкац атмосферних аерозольних часток по розмру 3. Фракцю часток с радусом 0.1 мкм прийнято називати дрбнодсперсною або

високодсперсною. Ця фракця вдгра важливу роль в електричних атмосферних явищах, а також у фотохмчних процесах, що вдбуваються в атмосфер, наприклад, у сло озону. Середньодсперсна фракця атмосферних аерозолей, або велик чистки, включа частки в дапазон розмрв 0.1 мкм r 1 мкм. Ця фракця визначаться оптичними властивостями атмосферного аерозоля у видимй та близькй нфрачервонй област спектру, а саме обумовлю як розсяння, так поглинання сонячно радац атмосферою.

Грубодсперсною фракцю атмосферних аерозолей, або ггантськими частками, називаються частки з r 1 мкм. Вони вдграють важливу роль в процесах хмаротворення, а також стотно впливають на оптичн властивост атмосферних аерозолей в нфрачервонй област спектру. Вони головною компонентою, яку вимряють при вивченн атмосферно аерозольно забрудненност. Фазовий стан аерозольних часток обумовлений механзмом х утворення багато в чому визначають форму часток.

Рдк частки мають сферичну форму, тод коли терд - в загальному випадку - неправильну форму 3 . 2.2 Хмчний склад та основн джерела аерозольних часток Хмчний склад аерозольних часток визначаться природою та потужнстю рзних джерел цих часток, а також механзмом виведення часток рзного походження з атмосфери 3. Основн джерела аерозольних часток грунт явля собою найбльш потужне джерело аерозольних часток. В прикордонному шар атмосфери, далеко вд моря промислових

районв, вони майже повнстю визначають хмчний склад аерозольних часток. Непрям оцнки дозволяють припустити, що по мас грунт да 50 - 80 усiх аерозольних часток. Однак хмчний склад цих часток не дентичен хмчному складу грунтв, так як не вс мнерали та нш грунтов продукти однаково диспергуються . В основному це кварц, нш сполуки S, глиноземи, карбонати кальцити, оксли залза.

Кльксть органчних сполук в аерозолях рунтового походження порвняно невелике, десь бля 10. Значна кльксть аерозоля в атмосфер повязано з пиловими бурями. Морська поверхня да по мас 10 - 20 часток. Хмчний склад цих часток вдповда приблизному хмчному складу сухого остатка морсько води KaCl - 78, МgСl2 - 11, CaSO4, Na2SO4, K2SO4 -11. Концентраця соляних часток над океаном може досягати 100 см-3, але в середньому 1см-3.

По розмрам максимум в розподл приходиться на частки з даметром бля 0.3 мкм. Вулкани викидають в атмосферу до 75 млн.м3 диму, вулканчного попелу та бльш дрбних часток. Вони можуть пдйматися в стратосферу на висоту бльше 20км. Найбльш дрбн обергаються в стратосфер впродовж деклькох рокв. Середньорчна потужнсть вивержень 1 - 5108 тон. 60 -

80 кремню, 30 - 10 сульфатв, 3 - 10 кальцитв, 0 - 20 сполук алюмню, залза - 1 - 10. Неземного походження.Кожний рк на Землю потрапля 1 - 5106 тон космчно речовини. Вмст елементв по мас приблизно такий О - 33, Fe - 29, Si - 17, Mg - 14, S - 2,1о, Ni - 1,7, Са - 1,4о, Аl - 1, Nа - 0,7, а також Cr,Мn,K,Р,Т,Со.

Босфера щорчно видля в атмосферу 108 тон терпеноподбного або слабо окисленого вуглеводня. Фотохмчн та хмчн реакц можуть бути вдповдальн за виникнення дрбнодсперсно фракц. Дуже стотним джерелом аерозолей продукти лсових пожеж сажа. попл, можуть поглинати помтну долю потрапляючо на Землю радац. У випадку промислових аерозолей найбльша доля часток прихопиться на продукти спалювання сажа - 48 - 27, смола - бля 1, зола - 51-62. У вихлопних газах автомоблей сконцентрована велика кльксть

рзних часток даметром 0.02 - 0.06 мкм невелика кльксть великих часток. Як джерело аерозолв в стратосфер верхнх шарах тропосфери можна вважати продукти сгорання авацйного палива, приблизно 1 - 5106 тонрк. Таким чином загальна кльксть аерозольно матер, що видляться в земну атмосферу, склада приблизно 109 - 1010 тонрк. Виведення аерозолв з атмосфери сдйснються, в основному, за рахунок вимивання хмарами 3. Очищення повтря опадами одним з головних процесв виведення газових,

рдких та твердих забруднювачив з атмосфери у грунт. Цей процес ма 3 головних аспекта 1 перемщення домшок до мсця очищення 2 внутрхмарне очищення елементами хмари 3 пдхмарне очищення опадами, яке зазвичай називають вимиванням. Вимивання у хмар та вимивання у пдхмарному шар визначаються головним чином такими 5 параметрами, як 1 розмром та концентрацю часток в атмосфер 2 розмрами та концентрацю хмарних та дощових крапель, дючих

як коллектори 3 запасом рдко води у хмар при безперервнй конденсац 4 значенням рН та хмчним складом хмарно та дощово води 5 ступнню можливост газв та часток розчинятися у водяних краплях 4 . 2.3 Оптичн параметри аерозолей Аналз даних по хмчному складу атмосферних аерозолв показу, що неможливо запропонувати унверсальну модель комплексого показника заломлення аерозолей. Можлив, однак, наближення. Один 5 варантв модел можна отримати в припущенн деально механчно перемшуваност

всих хмчних сполук в кожнй аерозольнй частц, якщо вдом показники заломлення всих складових частки. Така модель, основана на використанн метода Крамера - Кронига, була розрахована для модел хмчного складу аерозолей приземного шару 3 Якщо вважати врним припущення про деальну перемшувансть для води, то можна розрахувати показники заломлення модел аерозоля при рзному вмст в аерозол води , отже, при рзнй вологост.

Основн риси модел комплексного показника заломлення 1 Для сухого аерозоля реальна частина показника заломлення в видимй област спектру дорвню 1,650,02, а уявна- бля 0.0050,003. 2 снують потужн полоси поглинення аерозольною речовиною поблизу хвиль 3,6,7,9,2 11,5мкм. 3 При збльшенн вологост повтряного середовища величини реально частини показника заломлення аерозоля зменшуться, наближаючись до значення реально частини показника для води 3 .

Ще один варант побудови модел оптичних параметрв аерозоля поляга у використанн набора оптичних констант для рзних хмчних компонент полдсперсного аерозоля. Цей варант вельми незручний для проведення розрахункв оптичних характеристик, так як потребу тання функц розподлу часток по розмрам для кожно компоненти. Крм цього, вн припуска, що ц компоненти аерозоля не перемшуються мж собою. Для окремих сполук й при певних умовах таке припущення може бути близьким до

стини. Подбним, дуже важливим по свой рол у формуванн радацйного режиму атмосфери, а також по впливу на жив органзми предмети людсько дяльност, компонентами сажа, срчана кислота, сульфат аммоню, вода лд, оксли залза, органка. Одна з можливостей визначення комплексного показника заломлення поста в тому, щоб виршувати цю проблему, як зворотню задачу атмосферно оптики 3 . Розподл аерозольних часток по розмрам бльше залежить вд походження цих часток, х хмчно природи рзномантних

метеорологчних особливо мкрофзичних характеристик середовища, чим вд концентрац часток, хоча в загальному випадку справедливо твердження, що збльшення рахунково концентрац призводить за рахунок пдсилення коагуляц до перебудови спектру розмрв. Можна припускати, що первсне аерозольн частки певно природи мають власн характерн нормально - логарфмчн розподли з певними модальними розмрами. Потм коагуляцйн ефекти мж всима частками вилучення часток з атмосфери призводять до трансформац спектру.

Оцнки дй цих факторв на частки рзних розмрв були зроблен Х.Юнге, В.Мартеллом, Д.Хайд, Д.Жилеттом, .Блффордом та Ч.Фекстером. На малюнку .1 зображено змну тривало швидкост процесв вибування часток в залежност вд розмрв часток по . Блффорд3. Використовуючи для початково мкроструктури розподл Х.Юнге, I.Блффорд розрахував змну спектру розмрв часток з часом пд впливом цих факторв.

Розподл ма тенденцю з часом звужуватись як боку малих розмрв часток, так з боку великих часток. Модальний розмр з часом перемщуться в сторону бльших часток до розмрв г 0.1 - 0.2 мкм. Так вимоги можуть реалзовуватися, наприклад, у сухй чистй тропосфер 3 . Мал. 2.1.Тривала швидкост процесв вибування часток, обумовленного рзними механзмами, в залежност вд розмрв часток 3 . Наприклад, швидксть очищення атмосфери вд

SO2 зроста з пдвищенням нтенсивност опадв при незмннй нтенсивност дощу швидксть вимивання зменшуться з збльшенням крапель з збльшенням рН швидксть збльшуться 4. Експериментальн дан, що засвдчують залежнсть оптичних властивостей аерозолв вд величини вдносно вологост, починаючи з рвня 20 - 30 вологост. При цьому необхдно помтити, що, наприклад, зрст коефцнтв аерозольного послаблення радац з вологстю до значень 60 - 70. При вологост 60 -

85 помтного .росту коефцнта послаблення не дослджуться часто зустрчаться навть зменшення. Конденсацйна теоря зросту часток не може пояснити тако залежност коефцнтв послаблення радац вд вологост. Послдовним логчним треба вважати припущення про конденсацйне - коагуляцйний механзм зросту часток, коли коагуляця виявляться залежною вд величини вдносно вологост середовища фзико-хмчних властивостей поверхн аерозольних часток. З цього припущення випливають, наприклад, висновки про вибр показника заломлення

речовини атмосферного аерозоля про залежнсть функцй розподлу аерозольних часток вд величини вдносно вологост. Так, наприклад, ста зрозумлим ефект зменшення коефцнта послаблення радац при вологостях 60 - 70, обумовлений зменшенням показника заломлення речовини можливим покриттям часток тонкою водною плвкою 3 . Найбльш мнлива структура дрбнодсперсно фракц аерозолей, що може визвати значн варац спектрального ходу коефцнтв аерозольного послаблення поглинання.

Мнлива компонента дрбнодсперсно фракц аерозолей може складатись з сажи, гематту органки. Ус ц складов обумовлюють поглинення короткохвильово радац. Доля короткохвильово радац, що поглинаться частками, може бути дуже значною для сажи - 50 60, гематту - 25 - 30, органки - 15 - 40 вд ослаблення радац цими частками 3 . 3 ВПЛИВ АЕРОЗОЛЯ НА КЛМАТ Таким чином з всього вищесказанного робимо висновок, що ж таке аерозол.

Аерозолем називаться дсперсна система, яка складаться з газоподбного дсперсйного середовища й твердо або рдко дсперсно фази, накше кажучи, це зависл в газ тверд або рдк частки. Прикладв природнх та антропогенних аерозолей дуже багато. Це й хмари в неб, тумани, пил над шляхом, хмари вулканчних вивержень, смог над мстами, дим вд пожеж та заводських труб, грибовидна хмара ядерного вибуху навть саме чисте повтря, яким ми дихамо вдома5.

Присутнсть аерозольних часток визнача багато властивостей газових середовищ, в тому числ найважливш для снування людини властивост атмосферного повтря, як средовища проживання. Навть маленька концентраця часток може радикально змнити властивост газу. Наприклад, саме снування ядер конденсац, яких у повтр не бльше нж атомв самого рдксного з нертних газв ксенона, визнача можливсть утворення хмар, що дуже важливо для життя на

Земл. Прозорсть атмосфери, що обмежу доступ сонячно радац до земно поверхн тим самим визнача клмат планети, залежить вд вмсту аерозолей в повтр 5. Клматом називаться сукупнсть закономрностей, що визначають розподл погодних умов на земнй кул, закономрностей сезонного чергування цих умов.Вн визначаться циркуляцю атмосфери, океанчними течями, взамодю мж потоками тепла, що переносяться масами води та повтря. Тепло потрапля з сонячним випромнюванням видляться з нагртих надр

Земл. Але часть випромнювання Сонця вдбиваться хмарами та земною поверхнею назад у свтовий простр. Сама по соб Земля випромню тепла в 7 разв менше, нж отриму вд Сонця. Вдношення мж притоком тепла його випромнюванням в свтовий простр називаться радацйним балансом планети. Саме ця величина визнача клмат на Земл. Величина радацйного балансу визначаться двома параметрами альбедо прозорстю атмосфери. Прозорсть в свою чергу залежить вд вмсту в атмосфер аерозолв, що поглинають

сонячн промен5. Великих часток в атмосфер нема, а лише частки, що добре розсюють ультрафолетове та видиме випромнювання, але не нфрачервоне, Нижн шари атмосфери добре пропускають навть червоне випромнювання. Як результат, атмосферний аерозоль може послабити приток сонячного тепла, але не заважа випромнюванню земного тепла у свтовий простр. Роль взамод часток атмосферних аерозолей з сонячним випромнюванням змнються в залежност вд того, поглинаюч ц частки чи розсююч де вони знаходяться - в тропосфер чи в стратосфер.

Непоглинаюч частки розсюють випромнювання в передню полусферу в сотн разв бльше, нж в задню, тому вони мало послабляють потк сонячного випромнювання до поверхн, мало впливають на радацйний баланс. Лише товст шари аерозолей, так, як потужн хмари водяних крапель, вдбивають значну частину сонячно енерг назад, внося вклад в збльшення альбедо Земл5. Поглинаюч частки, в першу чергу сажев, нагрваються випромнюванням немешкаючи передають тепло навколишньому повтрю. Якщо вони зависл в стратосфер, то цей процес зашкоджу

надходженню тепла в приземний шар. А нагрв стратосфери призводить до випромнювання тепла в свтовий простр. В нижнх шарах атмосфери присутнсть поглинаючих часток може сприяти х прогрву. Але в цлому збльшення вмсту аерозолей в атмосфер змню радацйний баланс у вдмний бк, в бк похолодання клмату 5. Антропогенн викиди срки, як збльшувались у пвнчнй пвкул протягом останнього столття як результат горння палива, утворюють аерозол, як впливають на оптичн властивост хмар, що виклика охолодження

Земл. Про величину цього впливу важко робити висновки, але можна припускати, що в нашому столтт вн порвняний з парниковим ефектом. ншими словами, якби не срков викиди, то пдвищення температури вд 0,3 до 0,6 градусв Целься, яке ми спостергамо, можливо було б вдвч бльшим 1 . Вплив на клмат антропогенних викидв срки не слд роздивлятись як можливий вклад у послаблення глобального потеплння, а слд як частину проблеми. Викиди двуокс срки, як викликають утворення центрв конденсац хмар,

сприяють процесу збльшення вмсту аерозольних часток кислоти в атмосфер. Пошкодження лсних екосистем шляхом випадння кислотних дощв фактично наража на небезбеку важливий природнй резервуар в вуглеродному цикл. Цей фактор може збльшити вмст двуокс вуглецю в атмосфер 1 . Але сну фактор, що вплива в протилежний бк нж аерозол. Це накопичення в атмосфер двуокису вуглецю. Основн компоненти атмосфери - азот, кисень, нертн гази

- не поглинають ан видимого, ан нфрачервоного випромнювання, а водяна пара та двуокис вуглецю мають широк полоси поглинання в нфрачервонй област, що заважа випромнюванню земного тепла в космос . Тому накопичення в атмосфер двуокису вуглецю повинно вести до потеплення, так названого парникового ефекту. Надходження двуокису вуглецю в атмосферу зроста з кожним роком за рахунок зросту енергетики та промисловост. З ншого боку, постйно зменшуться площа лсв, що дають основну частину кисню.

Поки що можливе похолодання внаслдок приросту клькост аерозолей в атмосфер перекриваться парниковим ефектом, обумовленим зростом вибросв С02. Але сну небезпека, що в деяких умовах всеж таки ефект аерозолей буде бльшим призведе до багаторчно зими на всй територ Пвнчно пвкул. Так, наприклад, в 1815 роц вдбулося ггантське виверження вулкана Тамбора в ндонез. Десятки, якщо не мльйони тон пилу були заброшен в стратосферу.

В результат 1816 рк уввйшов в сторю, як рк без лта. В окремих районах вропи та Пвнчно Америки температура на протяз року неодноразово падала нижче -20С 5 . Дуже велик змни клмату планети можуть статися в результат ядерно вйни. Неодноразов ядерн вибухи призведуть не тльки до зараження навколишнього середовища але й до вибросу велико клькост аерозолв у стратосферу, звдки вони виводяться дуже довго.

Земна куля вкриться непрозорим покривалом з аерозолей, як не будуть пропускати сонячне випромнювання до земно поверхн. Внаслдок цього земна поверхня не буде нагрватися наступить так звана ядерна зима. Без тепла не зможе рости рослиннсть, багато тварин, що харчуться тльки рослиннстю загине. Так як вс тварини рослиннсть повязан в екологчний ланцюжок, а зима буде довгою, го на Земл може не залишитись няких форм життя. Ц фактори поки що зупиняють людство вд найбльшо катастрофи

свту 5. 4 ДОСЛДНИЦЬК ЦЕНТРИ ПО ВИЗНАЧЕННЮ ВМСТУ МАЛИХ ДОМШОК В АТМОСФЕР У мжнароднй ст ВМО передбачено видлення базових станцй як дослдницьких центрв по вимрюванню з високою точнстю якомога бльшо клькост малих домшок для визначення довгоперодних вимрювань х вмсту та регональн станц фонов для вдображення змн складу атмосфери, що визван мсцевими умовами та дяльнстю людини. На регональних станцях проводяться найбльш прост та засвон вимрювання оптично мутност повтря

фактора мутност та хмчного складу атмосферних опадв. На базових станцях крм цих повинн проводитись бльш складн та точн вимрювання вмсту малих газових домшок атмосфери, перш за всих CO2 2. Час перебування в атмосфер CO2, CO та вуглеводнв - роки, а H20. SO2, H2S та майже всих аерозолей вд доби до деклькох мсяцв. Концентраця домшок, що довго знаходяться у великих частинах атмосфери змнюються порвняно мало, тому

вимрювання проводяться на базових станцях. Концентраця домшкв, що мало часу находяться в атмосфер бльш мнлива. Для вимрювань цих домшкв потрбна бльш густа сть регональних станцй. Базових станцй всього 10, регональних бля 100, розташованих на вдстан не менш 1000 км одна вд ншо2. 5 АСТРОЗОЛ ТА Х УЧАСТЬ У ВИНИКНЕНН ВСЕСВТУ Для хмар часток у вакуум було запропоновано найменування астрозолi. Це теж дуже важливий обкт для наукових дослджень.

Ус небесн тла виникли з космчного пороху, тому вивчення його властивостей необхдно для розумння процесв формування й еволюц планетних та зркових систем5. У тепершнй час бльшсть астрофзикв вважають, що процес творення Всесвту почався вибухом первинного ядра. Нхто точно не зна як проходили ранн стад вибуху, якими були його первинн продукти. Але ясно, що через деякий час , коли Всесвт трохи охолов, утворились елементарн частки, потм атомн ядра, потм нейтральн атоми, а коли температура

досягла порядку тисяч градусв стало можливим виникнення молекул. Ус спецалсти сходяться в думц, що холодн тла планети, астероди т.д. виникли шляхом конденсац мжзркового газу, а багато вчених вважають, що так виникли й зрки 5 . Конденсаця це послдовна агломераця у все бльш крупн утвори спочатку кластери, потм мкроскопчн порошинки, потм мкроскопчн тла. Останню стадю було б врнше називати коагуляцю, але теж не завжди5.

Теким чином, хмари пилу у космчному простор астрозол попередниками виникнення небесних тл середовищем, в якому ц тла продовжують шлях5. У космчному простор знаходиться велика кльксть астрозольних порошинок, х роль в житт Всесвту дуже велика. Ус хмчн реакц проткають на цих частках у свободному простор вони неможлив за причини необхдност участ третьо молекули в елементарному акт реакц. Присутнсть часток полегшу справу. Молекули речовини при зткненн з порошинкою адсорбуються мають змогу

знаходитись на нй сколь завгодно довго. Потм сорбуються молекули нших речовин, в адсорбованому стан, особливо пд впливом випромнювань, можуть проходити рзномантн реакц5 В останн десятирччя виникла дея, що у космос могло зародитись якщо не життя, то, хоча б необхдн для виникнення життя амнокслоти, з яких вже в атмосфер виникла бологчна речовина5. Участь ядер атомв вуглерода в процесс термоядерного синтеза, проткаючого в зрках, давно вдомо, у всякому

випадку достоврно вдомо, що зрки вмщують в себе вуглерод. Можливо, генераця астрозолей - унверсальна властивсть зрок. Треба вдзначити, що зрка, хоча гравтаця в десятки разв бльша, нж планетна, не в силах утримати ц частки свтловий тиск, а в атмосфер зрок фотофорез набагато перевищують гравтацю 5. Генерують астрозол й холодн безатмосферн тла. Наприклад, вулкани супутника

Юптера о викидають пари срки, як конденсуються в астрозоль, що притягуться до Юптера. В результат Навколо Юптера сну кльце срного астрозоля 5 . Великий масшаб ма формування астрозолей при наближенн до Сонця комет. Вважаться, що комета це небесне тло, що складаться з речовин, як легко випаровуються5. Астрозол можуть мати антропогенну природу. Одним з джерел конденсаця продуктв сгорання палива у двигунах

космчних апаратв. Розвиток космчно технолог також повинен привести до появи нових джерел астрозолей. Так процеси, як плавка, сварка, вирощування кристалв, повязан з нагрванням матер, а отже, з послдуючим виникненням космчних часток5. Деяк вчен вважають, що окрм ядерно зими можлива космчна зима. Коли астерод зткнеться з безатмосферним супутником планети, вн перетвориться в пар, який з дуже великою швидкстю буде розповсюджватись у космчний простр потягне за собою мiсячний пил та уламки лунних порд,

схдно з тим як вдбуваться утворення пилово хмари при наземному ядерному вибус. Швидксть газв буде такою, що хмара вирветься з поля мiсячного тяжння. Випарена речовина сконденсуться, виникнуть частки, що мають найбльшу здатнсть розсювати свтло та нфрачервоне випромнювання. Хмару захопить поле земного тяжння воно змнить свою форму поступово прийме форму диска5. снування тако хмари пилу обовязково под на змну радацйного балансу

Земл. Хмара ма змогу не тльки екранувати сонячне свтло, але й вдбивати додаткову кльксть сонячно енерг на Землю, тому змни клмату Земл будуть проходити поступово не обовязково в сторону похолодання5 . До змни радацйного балансу планети може призвести й виникнення антропогенних астрозолей, наприклад внаслдок технологчно дяльност на Мсяц. У кнц 50-х рокв американськ генерали обмрковували дею вибуху атомно бомби на Мсяц. А це загрожу зруйнуванням геофзичного середовища на самй планет, а також геофзичному

стан навколоземного простору 5 . ВИСНОВОК Аерозол можуть як наносити шкоду так й приносити користь для людини. Так, наприклад, збергаться велика кльксть врожаю завдяки знищенню комах-шкдникв. Штучн аерозол використовуються для лкування людей та тварин, викликання дощу, запобгання граду. Вд успшного розвитку учення об аерозолях залежить виршення багатьох проблем, навть таких, як визначають можливсть подальшого снування людини на Земл, а можливо й самого життя нашо планети.

Виршення проблеми глобально змни клмату, поляга, головним чином, у збереженн природи, та виршенн проблеми безвдходного виробництва. Тод змни клмату будуть вдбуватися за природнми процесами, а людина буде лише слдкувати, щоб ц змни не призвели до загибел людства на Земл. Але ця проблема поки що вважаться нездйсненною ми повинн наближати час виршення.