Планування позаурочної роботи

Робота з фізичного виховання школярів виконується всім педагогічним колективом із залученням медперсоналу, громадських організацій і батьків. Загальне керівництво здійснюється адміністрацією, а практичне — учите­лем фізичної культури. У цій ситуації успіху можна досягти лише за умови чіткого і конкретного планування.

Позаурочну роботу регламентують такі документи:

- загальношкільний річний план позаурочної роботи з фізичного ви­ховання школярів або відповідний розділ у шкільному плані;

- календар спортивно-масових заходів;

- розклад занять секцій.

Загально-шкільний річний план позаурочної роботи передбачає на­прями діяльності колективу і може містити такі розділи:

- аналіз роботи за минулий рік і основні завдання на наступний;

- організаційна робота,

- навчальна робота;

- організація оздоровчих заходів у режимі навчального дня;

- спортивно-масова робота;

- робота за місцем проживання;

- просвітницька діяльність,

- медичний контроль;

- господарська робота.

Календар спортивно-масових заходів складається відповідно до ка­лендаря районних змагань. У календарі передбачаються всі шкільні змагання (у хронологічному порядку). Розклад занять складається на рік. У клітин­ках проти кожної секції і дня занять проставляють час їх початку і закінчення.

У школі рідше з'являються комісії, відходять у минуле фронтальні пере­вірки. Але це зовсім не означає, що минає контроль навчального процесу. Контролювати треба систематично і хід, і результати навчальної діяльності. При цьому до контролю бажано залучати учнів, учителів, батьків, адмініст­рацію. Контроль — один з найважливіших елементів управління навчальним процесом.

Головна мета приїзду інспектора до школи — допомогти колективу утвер­дити творчий дух, виявити резерви поліпшення якості роботи. Деколи інспектор зустрічається з неординарним учителем, що дозволив собі мисли­ти І діяти не за інструкцією. І в цьому виявляється його новаторство. Із таких "порушень" починається творчість.

Сьогодні серйозно акцентують на інспекторській функції шкільного керів­ництва. Але вчитель повинен сприймати директора (і його заступників) не як контролера, а як учителя вчителів. У будь-яких випадках інспектування — це форма налагодження співробітництва з учителем. Як директор, завуч, інс­пектор ставляться до вчителя, так і вчитель ставиться до учнів.

Для фізичного виховання властиві два типи контролю: педагогічний кон­троль (здійснюється вчителем-спеціалістом) і самоконтроль (суб'єкт і об'єкт контролю збігаються). Цим зміст і форми контролю не обмежуються, але будь-який контроль здатний вплинути на хід та результати фізичного вихо­вання лише тоді, коли його дані пройдуть через свідомість і дії тих, хто цим процесом управляє і хто піддається впливу факторів фізичного виховання.

Педагогічний контроль охоплює всі сторони педагогічного процесу, його умови та результати і розглядає їх у взаємозв'язках, як єдине ціле. Здійснюєть­ся спеціалістом із використанням тих засобів і методів, які він може і повинен кваліфіковано застосовувати. Його основними складовими частинами є:

• система факторів впливу на учнів;

• контроль стану учнів до і після впливу на них;

• оцінка ефекту впливу.

Загалом контроль повинен виявити співвідношення впливу і його ефекту, оцінити їх відповідність результатам, що планувались, і тим самим дати під­стави для прийняття відповідних рішень щодо подальшого ходу навчально-виховного процесу.

Педагогічний контроль розпочинається з вивчення вихідного рівня можли­востей і готовності учнів до реалізації завдань. Він, звичайно, починається до початку процесу навчання або чергового циклу занять і є необхідною перед­умовою доцільної організації педагогічного процесу, включаючи і розподіл контингенту учнів за групами (згідно з їхніми індивідуальними можливостями). Вихідний педагогічний контроль передбачає також оцінку індивідуального рівня знань і фізичного розвитку, рухового досвіду, фізичної підготовленості, моти­вацій і установок, що віддзеркалюють ставлення учнів до майбутніх занять.

Такий зміст має контроль вихідного стану учнів перед початком чергово­го річного циклу занять з тією різницею, що контрольні дані оцінюються в динаміці, зіставленні з результатами, зафіксованими в попередніх циклах.

Контроль факторів, що впливають на учнів у процесі фізичного вихо­вання, повинен охоплювати щонайменше три роди впливів:

• ті, що йдуть безпосередньо від педагога;

• ті, що чинять умови зовнішнього середовища;

• ті, що випливають із діяльності та взаємодії учнів. Контролюючи першу групу впливів, учитель повинен здійснювати педа­гогічний самоконтроль, тобто шляхом самоспостереження та інших методів контролювати власні дії, вчинки, вказівки, повідомлення тощо, звернені на вихованців.

Контроль факторів зовнішнього середовища передбачає оцінку метео­рологічної інформації, гігієнічних умов занять, обладнання, інвентаря, одягу. педагогічний аспект контролю тут полягає у зіставленні наявних умов і мож­ливостей досягнення передбаченого ефекту.

Контроль у процесі фізичного виховання, як і планування, належить за часом до певних структурних ланок цього процесу і водночас у певному розумінні є безперервним. Він характеризується послідовним виконанням контролюю­чих операцій у ході окремого заняття, в інтервалах між ними, а крім цього, і по завершенні серії занять, їхніх циклів і етапів на шляху до мети.

Постійний контроль, який можна назвати оперативно-поточним, регу­лярно доповнюється підсумковим цикловим контролем, в якому сумарно оцінюється зроблене і досягнуте в межах більш (або менш) тривалих циклів занять (малі, середні, великі).

Конкретні завдання, що розв'язуються при оперативно-поточному контролі:

• негайно оцінити передумови виконання запланованого на заняття, передусім стан готовності учнів до реалізації головного з наміченого (розучування вправ, освоєння навантажень), проаналізувати показ­ники оперативної працездатності, втоми і відновлення в ході занять;

• проконтролювати риси рухових дій, що виконуються, параметри навантажень і відпочинку, освітній, тренувальний, виховний ефек­ти занять;

• дійти загальних висновків про якість заняття, позитивні сторони і хиби його змісту і методики;

• оцінити зміну показників Індивідуального стану в інтервалі між поточними і черговими заняттями (в аспекті оцінки "післядії" ми­нулого заняття і ходу відновних процесів, від динаміки котрих зале­жить ефект чергового заняття).

Для оперативно-поточного контролю найпридатніші методи, що дають змогу одержати необхідну інформацію з мінімальною витратою часу. Суттєво також, щоб операції, котрі виконуються в його ході, не вимагали б від учнів значних додаткових зусиль, не відволікали б їх від розв'язання основних за­вдань, на які спрямоване заняття, не утворювати б перерви у них, а органічно вписувались би в його структуру.

Основними способами оперативно-поточного контролю є: 1) пряме, Інструментальне забезпечене спостереження, самоспостереження, опитуван­ня, самоаналіз; 2) одержання інформації шляхом використання контрольних рухових завдань з визначенням поточних результатів їх використання у порі­вняно стандартних умовах. При цьому завдання пов'язуються з виконанням основних і підготовчих вправ, що передбачені змістом занять і реалізуються згідно з логікою цілісної побудови заняття. Так, в Інтересах оперативно-по­точного контролю стандартизують певну частину "розминки" і виконують слідом за нею короткочасні вправи з установою на результат, що дає підставу судити про рівень оперативної готовності до виявлення швидкісно-силових якостей (наприклад, темпові стрибки з дотиком рукою відповідної розмітки, стартові рухи, короткі прискорення з виміром часу реакції і швидкості пересування.

В інтервалах між заняттями оперативно-поточний контроль практично звужується до меж індивідуального самоконтролю. Вчитель спрямовує його і бере участь в аналізі одержаних шляхом самоконтролю даних.

Узагальнений облік і аналіз матеріалів оперативно-поточного контролю пов'язані з великим обсягом рукописної роботи. Ступінь детальності записів у різних умовах не однаковий. Але в усіх випадках бажано, щоби вони хоча б стисло містили:

• висновок щодо реалізації завдань (виконано, невиконане), оцінки результативності дій;

• перелік основних компонентів занять (помітки конспектів про ви­конання вправ), дані про фактично витрачений час, параметри на­вантаження, функціональні зрушення (за даними ЧСС);

• висновок про хиби методики побудови занять та їхні наслідки;

• висновок про достатність інтервалів відпочинку між заняттями та ефективність застосованих засобів оптимізації відновних процесів.

Із нагромадженням даних оперативно-поточного контролю створюються передумови для виявлення тенденцій у системі занять. У цьому полягає не­розривний зв'язок оперативно-поточного і циклового контролю.

Призначення циклового етапного контролю — Інтегрально оцінити сис­тему занять, що відбулися в межах завершеного циклу (етапу), отримати інформацію, необхідну для правильної орієнтації наступних дій.

Крім операцій, характерних для контролю загалом, цикловий і етапний контролі передбачають три групи процедур.

Перша група процедур передбачає узагальнену обробку матеріалів опера­тивно-поточного контролю, взятих у сукупності за малі цикли і отриманих цим шляхом сумарних даних, які в поєднанні віддзеркалюють загальні риси і пара­метри процесу, що контролюється в його середніх циклах, етапах і великих циклах.

Елементарними операціями обробки є :

• підрахунок суми часу, витраченого на заняття протягом циклу або етапу загалом І за основними розділами їх змісту (на вивчення но­вого, виховання різних здібностей тощо), порівняння одержаних величин з аналогічними в попередньому циклі, етапі;

• підрахунок занять, пов'язаних з основними фізичними навантажен­нями, І визначення їх співвідношення Із загальним числом занять і числом днів, вільних від них у циклі (етапі);

• підрахунок сумарних величин фізичного навантаження за окреми­ми нормативами і визначення частки різних за рівнем і спрямовані­стю навантажень у загальному обсязі навантаження;

• визначення середніх величин, що відбивають зміни фізичного ста­ну учнів протягом циклу або етапу (за даними оперативно-поточного контролю)

Друга група процедур — тестування в кінці циклу, а також в окремих його фазах для визначення кумулятивного ефекту занять, одержання Інфор­мації про зрушення, що відбулись у цей час у стані учнів, рівні їхньої тренованості І підготовки Наприкінці серп уроків доцільно відводити одне заняття спеціально для комплексного тестування, забезпечивши "підведен­ня" до результату виділенням відповідно побудованого мікроциклу

Третя група процедур — порівняльний аналіз динаміки показників, виявлених процедурами ІІП типу, осмислення виявлених тенденцій І спів­відношень з висновками для наступних дій

Такий аналіз найкраще робити за допомогою графіків, які відбивають, з одного боку, параметри впливів, а з Іншого — результати контрольних вправ та Інших показників змін у стані учнів

Перераховане разом складає послідовні ланки "технологи" циклового І етапного контролю, яка повинна спиратися на знання закономірностей, що визначають динаміку контрольованих показників Без таких знань аналіз неможливий