Економічна характеристика Японії

По розмірах території Японія складає 378 тис. км2 Японія – країна-архіпелаг, розташована на чотирьох великих (Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сикоку) і майже 6 тис. дрібних островів. Довжина берегової лінії складає майже 30 тис.км. Берега сильно зрізані й утворять безліч заток і бухт.

Японія відділена від материка Східно-Китайським, Японським і Охотським морями. Зі сходу і південно-сходу країну омивають води Тихого океану. Між островами Хонсю, Сикозу і Кюсю розташоване Внутрішнє Японське море.

Омиваючі Японію моря й океани мають для країни величезне значення, як джерело біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів. Зв'язок Японії з іншими країнами світу здійснюється морським шляхом.

Положення Японії на стику материка Євразія і Тихий океан, що знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, відкриває дуже великі можливості для участі країни в міжнародному поділі праці.

Японія – гірська країна (75% території). Для розширення життєвого простору використовується принадлежна до суші акваторія: на штучних півостровах і островах, створених шляхом засипання мілководь, розміщаються житлові і промислові зони. Основна частина населення країни проживає на прибережних рівнинах (в основному по тихоокеанському узбережжю островів).

Значний вплив на господарське освоєння робить висока сейсмічність і вулканізм. Щорічно в Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різної сили. На островах знаходяться 15 діючих вулканів, а ще кілька десятків можуть пробудитися. Найвища вершина Японії – гора Фудзіяма (3776 м.). З виверженням підводних вулканів зв'язані моретрясения і викликувані ними цунамі, що наносять великий збиток господарству (в основному о.Хонсю й о.Хоккайдо). Утім, життя на островах не можна назвати ідилічної. За рік тут випадає до 1700 мм опадів – більше, ніж у дощовій Великобританії. До цього треба додати тайфуни і тропічні зливи, цунамі і землетрусу, що є тут нерідкими гістьми. І тільки дивні стійкість і працьовитість японського народу дозволяють країні не тільки протистояти природним стихіям, але і процвітати.

Клімат Японії в цілому досить сприятливий для проживання людей і ведення господарства. Острів Хоккайдо і північ Хонсю розташовані в зоні помірного морського клімату, інша частина Хонсю, острова Сикоку і Кюсю – у вологому субтропічному, а острова Рюкю (у т.ч. Окінава) – у зоні тропічного клімату.

Найважливішим фактором, що формує клімат, є мусони, що влітку супроводжуються тайфунами і зливами, а узимку – снігопадами. Зм'якшуюче вплив робить теплий океанічний плин Куросио. Завдяки кліматичним умовам у південних субтропічних і тропічних областях можна збирати по двох врожаю в рік.

В останні роки в Японії загострилася земельна проблема (погіршується якість земель). Розташовані в основному слабоподзолистые і торф'янисті ґрунти, а також бурі лісові і червоноземи, що підходять для вирощування багатьох сільськогосподарських культур (від картоплі на півночі до цукрового очерету на півдні). Оброблювані землі складають 13% площі, луги і пасовища – 4%.

В даний час Японія – конституційна монархія (тобто імперія). Вищий орган державної влади і вищий законодавчий орган – парламент, що складається з двох палат: палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата). Термін повноважень депутатів палати представників – 4 роки, палати радників – 6 років (з переобранням половини складу кожні 3 роки). Парламент виконує важливу роль - приймає бюджет, ратифікує міжнародні договори й угоди, вносить пропозиції про виправлення до Конституції.

Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Основні релігії – синтоизм і буддизм. Грошова одиниця – 1 ієна = 10 сенам.

Японія бідна корисними копалинами. Прив'язка до зовнішніх джерел сировини і ринкам збуту готових товарів стала найважливішою причиною проведення країною активної зовнішньої політики.

Понад 2/3 територію Японії займають лісу, чагарники; значна частина лісів, понад 1/3 – штучне насадження. Хвойні породи складають 50% загальних запасів деревини і 37% усієї лісової площі. Усього у флорі Японії нараховується близько 300 видів трав і понад 700 видів дерев і чагарників.

Ріки Японії численні, але малопротяженны. Найбільша з них – ріка Синако (367 км). Більшість рік – це бурхливі гірські потоки, джерела гидроэнергетики і води для іригації. Для судноплавства ріки непридатні. Озера в Японії двох типів: глибоководні гірські і мілководні, розташовані на прибережних низменностях. Достаток рік, озер, підземних вод, який щедро нагороджена Японія, впливає благотворно на розвиток сільського господарства і промисловості. Промисловий розвиток країни викликало серйозні проблеми з забрудненням навколишнього середовища, що і привело до розвитку програми за удосконалювання контролю за станом природи.

Останнім часом у Японії особливе значення приділяється розвитку рекреаційних ресурсів. Питання культури й естетики ландшафту, декоративне садівництво, створення парків і заповідників, охорона пам'ятників старовини ввійшли в життя японського народу здавна. Зараз у Японії мається близько 25 національних парків. На развитие туризму приходиться розплачуватися, зараз висловлюється заклопотаність значним ушкодженням природного навколишнього середовища. Тому розробляються шляхи кращого використання визначних пам'яток природи, одночасно з її захистом і збереженням.

По чисельності населення (більш135 млн. чол.) Японія входить у першу десятку країн світу. Однак за останнє десятиліття характер природного руху населення різко змінився. Японія стала першою державою Азії, що перешли від другого до першого типу його відтворення. За прогнозами Японських демографів чисельність населення стабілізується до 2010 року на рівні 130 млн. чіл. Великою проблемою для Японії стало швидке збільшення частки обличчя, старше 65 років. Тривалість життя в цій країні найвища у світі (76 років – для чоловіків, 82 року – для жінок). Населення Японії відрізняється національною однорідністю (більш 95% складають японці). З інших народностей значна чисельність проживаючих корейців і китайців.

Японська мова дуже специфічна і не входить у жодну з мовних родин. Дуже складна і система Японської писемності, у якій використовуються як ієрогліфи, так і словникова абетка.

Населення розміщене по території неоавномерно. При високій середній щільності (більш 330 млн. чел. на 1 км2) деякі райони по цьому показнику із самими густонаселеними районами світу (це прибережні райони тихоокеанського узбережжя, де проживає 2/3 населення країни).

Майже 4/5 населення Японії – міські жителі. 11 міст мають населення понад 1 млн. чоловік. Найбільша міська агломерація – Кэхин (Токіо – Йокогама), де зосереджено більш 25 млн. чоловік у 150 населених пунктах. Разом із двома іншими найбільшими агломераціями Хансин (Осако – Кобе – Кіто) і Тюку (Нагоя й ін.), а також з розташованими між ними містами, агломерація Кэйхин зливаються в єдину систему – Токійський мегаполіс (Токайдо). Загальна чисельність його населення – більш 60 млн. чоловік.

Мегаполіс Токайдо простягнувся уздовж узбережжя на 600 – 700 км. Середня щільність населення в його межах складає 800 – 1000 чел. на 1 км2. Близькість моря і звивиста лінія узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку морського транспорту і будівництва портів.

Швидко ростуть і периферійні центри – Саппоро, Сэндай. А за межами мегаполіса сформувалася ще одна агломерація – Китайкюсю-Фукуока (на півночі острова Кюсю).

В останні десятиліття Японія виступає як одна з ведучих економічних держав, є другий по величині національною економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2,3% загальносвітової чисельності, але створює близько 16% валового світового продукту (ВМП), обчисленого по поточним валютним курсам, і 7,7% по купівельній спроможності ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію приходиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її валовий внутрішній продукт (ВВП), підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високої технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії у Світовому господарстві – результат її економічного розвитку в другій половині минулого сторіччя. У 1938 р. на її частку приходилося всего 3% ВМП.

У Японії розвиті череная і кольорова металургія, машинобудування, хімічна і харчова промисловість. Хоча Японія є найбільшим імпортером сировини для більшості цих галузей, проте по випуску продукції багатьох галузей країна часто займає 1-2 місце у світі. Причому промисловість концентрується в основному в межах Тихоокеанського промислового пояса (на 13% території країни випускається майже 80% промислової продукції).

Промисловість Японії спочатку розвивалася в основному по еволюційному шляху. На імпортній сировині практично заново були створені такі базові галузі, як енергетика, металургія, автомобілі- і суднобудування, хімічна і нафтохімічна, будівельна промисловість. Після енергетичної і сировинної криз середини 70-х років у промисловості став переважати революційний шлях розвитку. Країна початку усе більше обмежувати ріст енергоємних і металлоёмких виробництв, що залежать від імпорту палива і сировини й орієнтуватися на новітні наукомісткі галузі. Вона стала лідером в області електроніки, биотехники, приступила до використання нетрадиційних джерел енергії.

Металургія потерпіла за останнім часом сильні зміни. Замість безлічі застарілих заводів побудовані могутні комбінати, оснащені новітньою технікою. Не розташовуючи в достатній мері своєю сировинною базою, Японія орієнтується на імпорт залізної руди і вугіль, що коксують. Великими постачальниками залізної руди були і залишаються Малайзия і Канада. Основні постачальники вугілля – США, Австралія; у меншому ступені – Індія і Канада. По виробництву рафінованої міді Японія займає друге місце у світі, після США. Родовища поліметалевих руд складають базу для розвитку виробництва цинку і свинцю.

Енергетика Японії орієнтується переважно на імпортну сировину (в основному нафту і нафтопродукти). Імпорт нафти складає більш 200 млн. тонн (власний видобуток 0,5 млн. тонн на 1997 рік). Скорочується в споживанні частка вугілля, росте в споживанні частка природного газу (імпортується в зниженому виді). Росте роль гидроэнергетики й атомної енергії. Японія має у своєму розпорядженні могутню електроенергетику. Понад 60% потужностей приходиться на ТЕС (найбільш великі по 4 млн. квт). Із середини 60-х років споруджується АЕС. У даний час працює понад 20 АЕС на імпортній сировині (більш 40 енергоблоків). Вони дають близько 30% електроенергії. У країні побудовані самі могутні АЕС у світі (у тому числі Фукусіма – 10 енергоблоків).

Суднобудування Японії дуже різноманітно: зі стапелів судноверфей Йокогами, Осаки, Кобе, Нагасакі і багатьох інших суднобудівних центрів сходять найбільші у світі супертанкери й інші судна. Суднобудування спеціалізується на будівництві крупнотоннажных танкерів і сухогрузов. Загальний тоннаж побудованих у Японії судів складає 40% світового тоннажу. По суднобудуванню країна міцно займає перше місце у світі (2 місце – Республіка Корея). Суднобудівні і судноремонтні підприємства розміщені по всій країні. Головні центри знаходяться в найбільших портах (Йокогама, Нагасакі).

Виробництво кольорових металів є материало- і енергоємними. Відносяться до “екологічно брудного” галузям промисловості, тому проведена істотна реорганізація галузі. Тільки за останнє десятиліття виплавка кольорових металів скоротилася в 20 разів. Передільні ж заводи розміщені практично у всіх великих промислових центрах.

МашинобудуванняЯпонії містить у собі безліч галузей (суднобудування, автомобілебудування, загальне машинобудування, приладобудування, радіоелектроніка, авіаційно-космічна промисловість). Діє ряд великих заводів важкого машинобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для легкої і харчової промисловості. Але головними галузями стали електроніка, радіопромисловість і транспортне машинобудування.

По випуску автомобілів (13 млн. штук у рік) в останні роки Японія також займає перше місце у світі (продукція галузі складає 20% японського експорту). Найважливіші центри галузі – Тойота (район Нагасакі), Йокогама, Хіросіма.

Основні підприємства загального машинобудування розташовані в межах Тихоокеанського промислового пояса: у Токійському районі – складне верстатобудування, промислові роботи; в Осакском – металлоёмкое устаткування (біля центрів чорної металургії); у Нагойском районі – верстатобудування, виробництво устаткування для інших галузей промисловості.

Підприємства радіоелектронної й електротехнічної промисловості орієнтуються на центри з кваліфікаційною робочою силою, з добре розвитий транспортною системою, з розвитий науково-технічною базою. На частку Японії на початку 90-х років приходилося понад 60% виробництва промислових роботів, ? верстатів із ЧПУ і продуктів чистої кераміки, від 60 до 90% виробництва окремих типів мікропроцесорів у світі. Японія зберігає лідируючі позиції у виробництві побутової електроніки й електронної апаратури. Питома вага країни у світовому випуску кольорових телевізорів (з урахуванням виробництва на закордонних підприємствах японських компаній складає більш 60%, відеомагнітофонів – 90%, і ін.). На продукцию наукомістких галузей приходиться близько 15% всього обсягу промислового виробництва Японії. А в цілому, на продукцію машинобудування – близько 40%.

Підприємства нафтопереробної, а також хімічної промисловості тяжіють до основних центрів Тихоокеанського промислового пояса – у токійській агломерації аланского промислового пояса. У токійській агломерації (Кавасакі, Тиба, Йокогама), у районі Осаки і Нагои підприємства використовують привізну сировину. За рівнем розвитку хімічної промисловості Японія займає одне з перших місць у світі.

У Японії також розвита целлюлозно-бумажня промисловість.

Зберігає не мало важливе значення галузі легкої і харчової промисловості. Однак росте конкуренція з боку країн, що розвиваються, по багатьом видам трудомістких виробництв легкої промисловості (за рахунок дешевини робочої сили в інших країнах).

Ще одна важлива традиційна галузь японської промисловості – рибальство. По улові риби Японія займає одне з перших місць у світі. У країні більш 3 тис. рибальських портів. Багата і різноманітна фауна прибережних морів сприяло розвитку не тільки рибальства, але і марі-культури. Риба і морепродукты займають дуже велике місце в харчовому раціоні японців. Розвитий також і перловий промисел.

Дуже важлива особливість промисловості Японії – її винятково сильна утягнутість у міжнародні економічні зв'язки.

У сільському господарстві Японії зайняте близько 3% економічно активного населення, а частка його у ВНП країни складає близько 2%. Для японського сільського господарства характерний високий рівень продуктивності праці і землі, врожайності культур і продуктивності тварин.

Сільськогосподарське виробництво має яскраво виражену продовольчу спрямованість

Растеневодство дає основну частину продукції (близько 70%), але його питома вага знижується. Кормові і технічні культури країна змушена ввозити з за рубежу. Пасовищні землі складають всего 1,6% від загальної площі. Але навіть ці ділянки виходять з обороту сільського господарства в міру збільшення імпорту дешевої м'ясної і молочної продукції. Розвиваються нові інтенсивні галузі тваринництва. На оброблювані землі приходиться 13% території країни. Однак у ряді районів Японії можна одержувати 2-3 врожаю в рік, тому посівна площа більше оброблюваної. Незважаючи на те, що оброблювані землі займають невелику частку в земельному фонді, а їхня величина, що приходиться на душу населення дуже мала (у порівнянні зі США менше в 24 рази, у порівнянні з Францією – у 9 разів), свої потреби в продовольстві Японія забезпечує в основному за рахунок власного виробництва (близько 70%). Практично задовольняється попит на рис, овочі, м'ясо птаха, свинину, фрукти. Однак країна змушена імпортувати цукор, кукурудзу, бавовну, вовну.

Для сільського господарства Японії характерно дрібне землеробство. Більшість господарств – дрібнотоварні. Найбільш великі господарства займаються тваринництвом. Крім індивідуальних господарств функціонують фірми і продуктивні кооперативи. Це значні сільськогосподарські одиниці.

Прибережні низовини всіх островів, у тому числі й у Тихоокеанському промисловому поясі, є великими сільськогосподарськими районами, де вирощують рис, овочі, чай, тютюн, а також інтенсивно розвивається тваринництво. На усіх великих рівнинах і в природних зонах великих агломерацій розташовані птаху- і свиноферми, городи.

У Японії одержали розвиток усі види транспорту, за винятком річкового і трубопровідного. По характері своєї транспортної мережі ця країна нагадує країни Західної Європи, але по розмірах перевезень вантажів і особливо пасажирів вона набагато перевершує кожну з них. А по густоті пасажирських залізничних перевезень вона займає перше місце у світі. Японія також володіє дуже великим і найсучаснішим морським торговим флотом.

Японія – одна з найбільших світових торгових держав. Господарство в дуже великому ступені залежить від імпорту палива і промислової сировини. Але структура імпорту істотно міняється: зменшується частка сировинних товарів і збільшуються питому вагу готової продукції. Особливо росте частка готових виробів з НИС Азії (у тому числі кольорових телевізорів, відеокасет, відеомагнітофонів, запчастин). Країна ввозить також деякі види новітніх машин і устаткування з економічно розвитих країн.

В експорті готових промислових виробів (по вартості) 64% приходиться на машини й устаткування. Міжнародною спеціалізацією Японії на світовому ринку є торгівля продукцією наукомістких высокотехнологичных виробництв, таких, як виробництво сверхбольших інтегральних схем і мікропроцесорів, верстатів із ЧПУ і промислових роботів.

Обсяг зовнішньої торгівлі Японії постійно росте (760 млрд. длр., 1997 рік – третє місце після США і ФРН). Основними торговими партнерами Японії є економічно розвиті країни, у першу чергу США (30% експорту, 25% імпорту), ФРН, Австралія, Канада. Великими партнерами є Республіка Корея і Китай.

Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29% зовнішнього обороту) і Європи. Найбільші постачальники нафти в Японію – країни перської затоки

Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. По обсязі іноземних інвестицій країна перетворилася в один з лідерів поряд зі США і Великобританією. Причому росте частка вкладення капіталу в розвиток країни. Японія вкладає свої капітали в торгівлю, банківська справа, кредити та інші послуги (близько 50%), в обробну і видобувну промисловість різних країн світу. Гострі зовнішньоекономічні протиріччя Японії зі США і країнами Західної Європи приводять до боротьби за джерела сировини, ринки збуту і сфери додатка капіталу. Розширюються масштаби закордонного підприємництва японських фірм. Причому, поряд з виносом за рубіж екологічно небезпечних, энерго- і материалоемких виробництв (шляхом будівництва підприємств у країнах, що розвиваються,), відбувається і перенос у ці країни деяких машинобудівних виробництв – тих, розвиток яких у Японії стає менш респектабельним (переводяться туди, де нижче витрати на робочу силу).

Особливу активність виявляють японські фірми в НИС Азії – у Республіці Корея, на Тайвані і Сінгапуру. Створені там за участю японського капіталу підприємства текстильної, харчовий, швейної, металургійної, хімічний галузей промисловості, електронного і точного машинобудування стають серйозними конкурентами власне японських фірм (особливо дрібних і середніх) на світовому і навіть на внутрішньому ринку Японії.

Усі найбільші промислові компанії Японії є транснаціональними корпораціями, одними з найбільших у світі. У списку 500 самих великих ТНК світу дуже високі позиції займають: Toyota motor, Honda motor – в автомобілебудуванні; Hitachi, Sony, NEC – в електроніці; Toshiba, Fujitsu, Canon – у виробництві комп'ютерної техніки і т.д.

Одним з найважливіших факторів економічного розвитку Японії є широка участь у міжнародній торгівлі технологіями. В експорті технологій переважають ліцензії в області електротехнічного і транспортного машинобудування, хімії, будівництва. З географічної точки зору в японському експорті технологій у 80-х роках переважали країни, що розвиваються. Особливо активно здійснюється обмін ліцензіями технологічних процесів в області електротехніки, хімічної промисловості і д.р.

Новою дорогою співробітництва в останні роки стали зовнішньоекономічні відносини з Росією, де зараз діють спільні підприємства за участю японського капіталу. Географічне розміщення СП в основному обмежуються Далекосхідним регіоном. Японія стала основним торговим партнером Приморського краю, Сахалінської області, Хабаровського краю. З Росії вивозять нафта, вугілля, кольорові метали, лісоматеріали, целюлозу, рибу і морепродукты.

У цілому в міжнародному поділі праці Японія є одним зі світових фінансових центрів, а також виробником продукції наукомістких галузей промисловості – “науково-виробничою лабораторією світу”. Очікується, що до початку XXI століття Японія обійде США по ступеню залученню у світове господарство.

Самі Японці з древніх часів називають свою країну Ниппон (чи Ниххон). Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, один із яких означає “Сонце”, а другий – “основа”. Звідси і відбувається алегоричне найменування Японії, як країни висхідного сонця. Червоне сонячне коло на японському прапорі і круглій хризантемі (національна квітка японців) на державному гербі країни також символізують висхідне сонце.

Синтоизм (від слова “синто”, що значить “божественний шлях”) обслуговує основні релігійно-побутові обряди, і насамперед весільні церемонії, що завжди проходять у синтоистических храмах. Буддизм, навпроти, бере на себе всі похоронні і заупокійні обряди.

У Японії щорічно проводиться близько 40 різних фестивалів. Один з них – знаменитий сніжний фестиваль на “білому ” острові Хоккайдо, що буває на початку Лютого. У дні фестивалю на головній вулиці Саппоро піднімаються більш 300 споруджень зі снігу. Це персонажі з казок, літературні герої, копії знаменитих поместников і архітектурних споруджень.

Загальна довжина вулиць Токіо складає 22 тис. км., що перевищує половину дожини екватора; у місті 4 млн. будинків. При цьому більшість вулиць узагалі не мають назв. Таблички з цифрами вказують номер району (а їх у місті 23), зблоку, порядкові номери квартир. Знайти адресу в Токіо навіть поліції, водіям, що славляться високою якістю обслуговування, не говорячи про гості і приїжджих, дуже непросто. Окремі частини міста з'єднані між собою швидкісними автомобільними естакадами, але і вони з працею забезпечують руху 5 млн. автомобілів.

Рибу і всілякі інші продукти моря – восьминогів, молюсків, великих креветок – японці охотно їдять у сиром, рідше у вяленом виді, хоча в японській кухні є чимало способів готування варених, запечених, смажених на чи сковороді вугіллях блюд з цих продуктів.

Загальна довга магістралі “Синкасен” (“Нова лінія”) близько 1100 км. Потяга йдуть по ній із середньою швидкістю 200 км/год і більш. Особливо велико двимжение на відрізку Токіо – Осака, довгої 515 км., де за добу проходить до 120 пар потягів, а за рік перевозиться близько 120 млн. пасажирів, що дорівнює всьому населенню країни. Відстань між цими містами експрес “Хикари” (“Світло”) проходить за 2 год. 15 хв. При цьому він проїзжає 66 тунелей і 3 тис. мостів.

Найбільша у світі АЕС у Фукусімі, розташована в 200 км. До півночі від Токіо, у 1998 році з пуском сьомого реактора досягла потужності 8,2 млн. квт. А найбільший у світі металургійний комбінат у Фукуяме, на березі Внутрішнього Японського моря, має потужність 16 млн. тонн стали в рік.

«Економічна географія» И.Н.Леонов, Н.Д.Бахунина.

«Географія країн світу» Л.Н.Павленко, И.Л.Петров.

«Географія» Максаковский (10-11кл.).

9