КОРОЛЕВА МАРГО І ГЕНРІХ IV, ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ ЗА ЧАСІВ РІШЕЛЬЄ І МАЗАРІНІ (укр.версия)

РЕФЕРАТ КОРОЛЕВА МАРГО І ГЕНРІХ IV, ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ ЗА ЧАСІВ РІШЕЛЬЄ І МАЗАРІНІ Виконала: Учениця 8-в класу Спеціалізованої школи №323 Сабліна Юлія Київ – 2003 р КОРОЛЕВА МАРГО і ГЕНРІХ IV, РІШЕЛЬЄ І МАЗАРІНІ ГЕНРІХ IV БУРБОН - французький король. 1553-1610 р.

МАЗАРІНІ — кардинал, перший міністр Франції. 1602-1615 р. МАРГАРИТА ВАЛУА — королева Франції. 1553-1615 р. РІШЕЛЬЄ АРМАН ЖАН ДЮ ПЛЕССІ — кардинал, перший міністр Франції. 1585-1642 р. ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ ГУГЕНОТИ ФРОНДА Особливо драматично склалися взаємини протестантів і католиків у Франції після смерті короля Франциска

I. Франциск женив свого другого сина на племінниці Папи Римського Катерині Медичі, чий рід йшов від тих самих Медичі, що колись були флорентійськими банкірами, а пізніше стали правителями Флоренції. Катерина Медичі після довгого років придворних інтриг звела на королівський престол свого сина Карла

IX. Карлу в той час виповнилося всього десять років, і державна влада виявилася в руках його матері. Катерина Медичі підтримувала католиків. Але і протестанти мали в країні величезний вплив. Їх називали гугенотами, тобто «товаришами по клятві», тому що вони давали клятву не змінювати своїй вірі. Вождями гугенотів були знаменитий полководець адмірал

Колиньи і родич королівської родини, король королівства Наварра, що входили до складу Франції, Генріх Бурбон. Це були сміливі і войовничі люди, готові відстоювати свої переконання зі зброєю в руках. Щоб примирити ворогуючі сторони, Катерина Медичі вирішила видати свою дочку Маргариту за Генріха Бурбона. Католики хотіли запобігти цей шлюб католички з гугенотом.

Але весілля відбулося. Молодих вінчали відразу два священики — католицький і протестантський. У Париж, на весілля короля Наварри і сестри короля Франції, зібралися представники гугенотів із усієї країни. Католики вирішили скористатися цим, але не для примирення. Катерина Медичі Керівник партії католиків герцог Гіз переконав королеву-матір,

Катерину Медичі, дати згоду на побиття гугенотів. У ніч, напередодні свята святого Варфоломія, католики зібралися в міської ратуші. У кожного з них на рукаві була біла пов'язка, а на капелюсі — білий хрест, щоб дізнаватися своїх у темряві. Усі вдома гугенотів католики заздалегідь відзначили білими хрестами. По сигналі дзвону почалося побиття не очікувало напади гугенотів.

Хвиля погромів прокотилася по усій Франції. Загинули десятки тисяч чоловік. Генріх Бурбон, щоб врятувати життя, прийняв католицтво. Адмірала Колиньи убили. Генріх Бурбон три роки залишався при королівському будинку, немов у полону. З першою ж нагодою він біг на південь країни, знову прийняв протестантизм і очолив гугенотів. Почалася громадянська війна. У цей час від рук змовників загинув останній король

з династії Валуа. Спадкоємцем престолу міг стати Генріх Бурбон. Незважаючи на свої перемоги в боях, йому не удалося взяти Париж і домогтися перемоги протестантів у всій країні. Усе-таки велика частина французів залишалася вірній католицькій вірі і старим традиціям. Генріх знову прийняв католицтво

і сказав слова, що стали знаменитими: — Париж коштує обідні. Зубожій називалося церковне богослужіння, що відбувалося по католицьких обрядах. Цю фразу говорять, коли для яких-небудь цілей відмовляються від старих переконань. Генріх Гіз Генріх IV Бурбон став королем і засновником нової, останньої в історії Франції королівської династії Бурбонів. Зі своєю першою дружиною — королевою

Маргаритою — Генріх IV розлучився. Вона прославилася своїми любовними пригодами і знаменита завдяки романові Олександра Дюма «Корольова Марго». Карл IX Другий раз Генріх IV женився на Марії Медичі, племінниці герцога Тосканського, що відбувалася з роду тих же Медичі, що і Катерина Медичі, теща короля. Марія Медичі родила

Генріхові сина — майбутнього короля Людовика XIII. На думку багатьох істориків, вона ж організувала змову проти свого чоловіка, і його закололи кинджалом на паризькій вулиці. Медаль Папи Григорія XII,вибита в пам'ять Варфоломіївській ночі Після смерті Генріха IV Марія Медичі стала правителькою

Франції при своєму малолітньому сині. В роки її правління висунувся молодий єпископ по імені Ришелье. Марія Медичі зробила його членом королівської ради і своїм особистим радником. Варфоломіївська ніч Молодий король, який прагнув до самостійності, за допомогою вірних придворних відсторонив матір і її вірного помічника від керівництва країною. Обоє вони виявилися в посиланні. Але завдяки вмілим діям

Рішельє королеві довелося повернути засланих до двору. А через деякий час Рішельє цілком підкорив Людовика XIII своєму впливові. Рішельє одержав сан кардинала і посада першого міністра. Розумний, розважливий і жорстокий кардинал вчасно попереджав змови своїх ворогів. Він уміло керував Францією і поступово зробив

її одним з найсильніших держав Європи. Марія Медичі виявилася не при справах. Вона спробувала посварити сина з Рішельє, відновити проти нього дружину короля — Ганну Австрійську, але всього її старання не мали успіху. Тоді Марія Медичі бігла в Брюссель, зібрала армію і відкрито виступила проти урядових військ. Рішельє

і цього разу здобув перемогу. Заколотники потерпіли поразку, а командуючий військами Марії Медичі герцог Монморансі потрапив у полон і був страчений. Користуючись впливом на Людовика XIII, Рішельє майже двадцять років правил Францією. Він зміцнив королівську владу, придушив усіх своїх політичних супротивників при дворі й остаточно розгромив французьких протестантів — війська під командуванням

Рішельє штурмом узяли їхній останній оплот — міцність Ла-Рошель. Рішельє заступництвовав наукам і мистецтвам. Він заснував знамениту Французьку академію, перетворив Сорбону. Рішельє побудував палац Пале-Рояль, що він заповідав королеві. Пізніше Пале-Рояль став головною резиденцією французьких королів.

Незадовго до смерті Рішельє сам рекомендував королеві свого спадкоємця — Мазаріні. Людовик ХІІІ Мазаріні народився в родині дрібного дворянина на острові Сицилія. Він одержав гарне утворення, вивчав філософію, богослов'я, право і мав ступінь доктора. Потім Мазаріні надійшов у війська Папи Римського і дослужився до звання капітана — у ті часи це був дуже високий чин.

Прийнявши духовний сан, він одержав посаду папського посланника в Парижі. Рішельє познайомився з ним ще раніш, під час дипломатичних переговорів. Усесильний правитель Франції оцінив розум і спритність молодого італійця, запросив його до себе на службу і допоміг йому одержати звання кардинала. А пізніше залишив Мазаріні своє місце першого міністра королівства.

Після смерті Людовика XIII Мазаріні зачарував королеву Ганну Австрійську і вступив з нею в таємний шлюб. Рішельє в кардинальській мантії Придворна знать зненавиділа іноземця, що взяв у свої руки керування Францією. Спалахнуло повстання, що одержала назва Фронди. Фрондерами в Парижі називали вуличних хлопчиськ, що, ховаючись по пришляхових канавах, шпурляли за

допомогою пращі камені в поліцейських. «Фронда» у перекладі з французького і значить «праща». Ганна Австрійська в старості Справа доходила до того, що жителі Парижа бралися за зброю і будували барикади. Кілька разів Мазаріні змушений був разом з королевою і малолітнім королем бігти зі столиці, а двічі навіть ховатися за межами Франції. Хитрий і митецький інтриган, Мазаріні пересварив своїх ворогів, переміг

їх і зрештою урочисто в'їхав у Париж. Мазаріні продовжував політикові Рішельє. При ньому Франція диктувала свою волю недавнім суперникам — Іспанії, Німеччині й Англії. Зробивши багато чого для Франції, перший міністр не забув і себе. Його особистий стан перевищувало сто мільйонів ліврів, він був багатше багатьох монархів. Коли Мазаріні вже лежав на смертному одрі, молодий король

Людовик XIV запитав його, кого призначити першим міністром. Дотепний італієць порадив французькому королеві правити без першого міністра. По його думці, королівська скарбниця одержить від цього найбільший доход. Олександр Дюма описав епоху Рішельє і Мазаріні у своїх знаменитих романах «Три мушкетери» і «Через двадцять років». І пригоди всіма улюбленого мушкетера д'Артаньяна прославили

імена обох кардиналів більше, ніж усі їхні політичні справи й історичні перемоги.