План.

1. організація обліку в торгівлі

2. формуваня цін на товари і контроль за їх дотриманям

3. облік товарних операцій в оптовій торгівлі

3.1. облік придбання товарів

3.2. облік реалізації товарів зі складів

3.3. облік реалізації товарів транзитом

4. облік товарних операцій у роздрібній торгівлі

4.1. облік придбання товарів

4.2. облік тари в роздрібній торгівлі

4.3. облік реалізації товарі уроздріб

4.4. облік реалізації товарів у розстрочку

5. облік реалізації товарів у комісійній торгівлі

6. облік товарних витрат у торгівлі

7. облік операцій по патентуванню окремих видів діяльності

8. облік витрат діяльності торговельних підприємств

9. узагальнення результатів діяльності торговельного підприємства.

Організація обліку в торгівлі

Торгова діяльність є одним із видів підприємницької діяльності. Пунктом 2 Порядку здійснення торгової діяльності І правил торгового обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, дано визначення торгової діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів народного споживання з метою одержання прибутку.
Торгова діяльність може здійснюватися в сферах оптової і роздрібної торгівлі, а також торгово-виробничій сфері (громадському харчуванні).

Бухгалтерський облік і звітність в торгівлі здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності торговельних підприємств.

Однією з особливостей організації обліку в торгівлі є те, що облік роздрібного товарообігу ведеться, як правило, у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які вимагають особливого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів, товари, прийняті на комісію, та ін.).

Облік товарів і тари в торговельних підприємствах ведеться на рахунку 28 «Товари» за субрахунками:

281 «Товари на складі»,

282 «Товари в торгівлі»,

283 «Товари на комісії»,

284 «Тара під товарами»

285 «Торгова націнках.

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік наявності і руху товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих складах, базах, овочесховищах, морозильниках та ін.

На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік наявності і руху товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (універмагах, універсамах, магазинах, у буфетах підприємств громадського харчування та ін.).
Субрахунок 283 «Товари на комісії» призначений для обліку товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають перехід права власності на цей товар до оплати їх вартості.

На субрахунку 284 «Тара під товарами» торговельні підприємства ведуть облік наявності і руху порожньої тари під товарами як покупної, так і власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих і господарських потреб (облік якої ведеться на рахунку II «Інші необоротні матеріальні активи» або 20 «Виробничі запаси»).

Субрахунок 285 «Торгова націнка» торговельні та постачальницько-збутові підприємства використовують у тому випадку, коли облік товарів на субрахунках 281 «Товари на складі» або 282 «Товари в торгівлі» ведеться за
продажними цінами.

Товари в роздрібній торгівлі обліковуються за продажними цінами, а в оптово-збутових організаціях - за покупними або продажними цінами. Тому розпорядчим документом керівника має бути встановлено, за якими цінами
буде вестись облік товарів у звітному році.

У разі обліку товарів за продажними цінами різниця між їх вартістю за покупними і продажними цінами (яка утворюється за рахунок торгової націнки на товари) відображається на пасивному субрахунку 285 «Торгова
націнка». При обліку товарів за покупними цінами цим субрахунком не користуються.
Відповідно до наказу Мінфіну України «Зміни і доповнення до положень (стандартів) бухгалтерського обліку» від 14.06.2000 № 131 торговельні підприємства витрати по придбанню (заготівлі) товарів відображають на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати», витрати по збуту товарів, а також управлінню діяльністю — відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут».

Формування цін на товари і контроль за їх дотриманням

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» застосовують ціни на товари вільні і державні (фіксовані і регульовані). Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін І торгових націнок на продукцію і товари, що мають вирішальний вплив на рівень, динаміку і соціальне значення цін.

Вільні ціни
встановлюються виробниками продукції самостійно за погодженням з торговельними підприємствами та іншими покупцями продукції.
Вільні відпускні ціни оптових торговельних підприємств
складаються з відпускної ціни підприємств-виробників продукції і оптоео-збутової націнки
оптового підприємства, яка призначена для покриття витрат обігу й
одержання прибутку.

Вільні роздрібні ціни на товари вітчизняного виробництва
складаються з відпускної оптової ціни (включаючи оптово-збутову націнку) і торгової націнки самого роздрібного підприємства. Розмір торгової націнки визначається кожним роздрібним підприємством (суб'єктом підприємницької діяльності) виходячи з планових (або фактичних) показників за попередній звітний період (місяць, квартал), власних витрат обігу і прибутку.

По імпортних товарах
торгові націнки встановлюються Виходячи з Їх митної вартості (а по підакцизних товарах — з урахуванням акцизного збору і ПДВ). Акцизним збором оподатковуються окремі види товарів, які ввозяться на митну територію України, за переліком І ставками, затвердженими Верховною Радою України (алкогольні напої, пиво, ювелірні вироби, легкові автомобілі, нафтопродукти).

Для стимулювання збуту і прискорення товарообігу постачальники можуть надавати знижки з відпускної вартості товарів — оптово-збутові
(для оптових підприємств) і торгові (для роздрібних підприємств). Знижки надаються у формі зменшення продажної ціни товарів при придбанні товарів у певній кількості або на певну суму, а також постійним покупцям і залежать від виду товарів і попиту на них на споживчому ринку. Знижки можуть також надаватись на відшкодування додаткових транспортних витрат торговельного підприємства.
Відпускна ціна виробника, митна вартість товарів, транспортні та інші витрати, що підлягають до оплати, оптово-збутові і торгові націнки і знижки, ставки і суми ПДВ та акцизного збору в рахунках-фактурах мають відображатися окремими рядками. Це дає можливість торговельним підприємствам здійснювати контроль за дотриманням договірних цін, націнок, тарифів, сум ПДВ І акцизного збору.

Контроль за дотриманням цін і тарифів здійснюється Державною інспекцією по контролю за цінами Мінекономіки України та податковими органами. Посадові особи зазначених органів мають право перевіряти в суб'єктів господарської діяльності документи, облікові регістри, звітні форми, пов'язані з визначенням та застосуванням цін. Їх економічного обгрунтування. У разі виявлення порушень законодавства по застосуванню цін (застосування вільних цін і тарифів за наявності державних фіксованих або регульованих цін, порушення в нарахуванні ПДВ і акцизного збору тощо) до порушників застосовуються санкції згідно з законодавством. Статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що вся виручка, необгрунтовано одержана підприємством внаслідок порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню в доход бюджету. Крім того, до позабюджетних фондів місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної виручки.

Облік товарних операцій в оптовій торгівлі

Облік придбання товарів

У торгівлі взаємовідносини постачальника і: покупця оформляються відповідними договорами (контрактами, угодами), якими передбачаються назва товарів, ціна, умови та строки поставки, порядок розрахунків, вимоги щодо якості товару, а також відповідальність сторін за порушення умов договору.

Товари, що надходять на оптові склади і бази, приймаються на підставі рахунків-фактур або товарно-транспортних накладних (при доставці товарів автотранспортом). У разі виявлення нестачі товарів складають відповідний акт
(комерційний — при прийманні товарів від залізниці (порту) або приймальний — при перевірці одержаного товару на складі). Ці акти є юридичною підставою для пред'явлення претензії винуватцю нестачі (транспортній організації або постачальнику у випадку недовантаження).
Порядок приймання імпортних товарів передбачається в контрактах з іноземними постачальниками. Як правило, такі товари приймаються на складах торговельного підприємства шляхом суцільної перевірки. У разі виявлення розходжень між фактично одержаними товарами і товаросупровідними документами складають Акт про встановлення розходжень за кількістю й якістю імпортних товарів. Акт складається по кожному іноземному постачальнику на кожну партію товарів комісією, призначеною наказом керівника підприємства, в присутності матеріально відповідальної особи і представника іноземного постачальника, а при неможливості його присутності (за згодою постачальника) — компетентного представника незаінтересованої організації (за наявності документа, що
посвідчує його право на участь у прийманні товарів).
При надходженні товарів без товаросупровідних документів (невідфактуровані поставки) їх приймають на облік на підставі Акта про приймання товарів без рахунку постачальника.

Оптові торговельні підприємства придбавають у підприємств-виробників (постачальників) товари за відпускними (договірними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Постачальник (продавець) повинен надати оптовому
підприємству (покупцю) податкову накладну,
у якій, крім інших реквізитів, вказуються ціна товару, ставка і сума ПДВ, загальна сума до оплати. При звільненні від оподаткування товарів відповідно до ст. 5 Закону України «Про
податок на додану вартість» (продукти дитячого харчування, лікарняні засоби, товари спеціального призначення Для Інвалідів та ін.) у податковій накладній зазначається “Звільнено від ПДВ” з посиланням на відповідний пункт
ст. 5 Закону.

Податкова накладна виписується на кожну поставку товарів у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю (одержувачу товарів або послуг), а копія зберігається у продавця (постачальника) як звітний і розрахунковий податковий документ.

Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ) на включення до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість (з віднесенням на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками»).
Постачальник виписує також рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, які підтверджують факт передачі (відпуску) товарів покупцеві із зазначенням суми ПДВ, що підлягає сплаті.
Платники податку повинні вести окремий облік по придбанню і продажу:

- операцій, що оподатковуються за встановленою ставкою;

- операцій, що звільнені від оподаткування;

- операцій) вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва або обігу;

- операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою (експортні операції).

Для одержання такої інформації ДПДУ розроблено і затверджено дві книги:
Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг)
, яка містить порядок обліку операцій по придбанню товарів (робіт) послуг) і визначає підставу для можливого віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальнику у звітному періоді при придбанні товарів (дебет рахунка 641);
Книга обліку продажу товарів (робіт, послуг)
, яка містить порядок обліку операцій по продажу товарів
(робіт, послуг) і є підставою для можливого віднесення до податкових зобов'язань,
сум ПДВ, нарахованих у звітному періоді у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) (кредит рахунка 641).
Книги обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг) мають бути пронумеровані, прошнуровані і зареєстровані в податковій інспекції. Дата початку книги і дата її закінчення засвідчуються підписами керівника підприємства і головного бухгалтера.

При оприбуткуванні придбаних у постачальників товарів у бухгалтерському обліку оптових підприємств роблять записи:
1) на покупну вартість товарів (без ПДВ):

Д-т рах. 281 «Товари на складі»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

3) на суму, перераховану постачальнику в оплату вартості придбаних товарів (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках».

При попередній оплаті
оптовим підприємством за товари, що підлягають за договором до поставки, в бухгалтерському обліку оптового підприємства роблять записи:

1) на суму, перераховану постачальнику в порядку попередньої оплати товарів за відпускною вартістю, без ПДВ:

Д-т рах. 63
«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

2) на суму сплаченого постачальнику ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

3) одночасно — на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. 644 «Податковий кредит»;

4) на вартість одержаних від постачальника попередньо оплачених товарів за відпускною вартістю, без ПДВ:

Д-т рах. 281 «Товари на складі»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

5) одночасно — на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 644 «Податковий кредит»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Якщо під час приймання виявлена недостача товарів, то на дебеті рахунка 281 «Товари на складі» відображають тільки фактично одержані товари. На вартість товарів, яких не вистачає, на підставі належно оформленого акта (комерційного, приймального) пред'являють претензію винуватцю такої недостачі і в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» у кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Лишки товарів,
виявлені при прийманні вантажу (про що письмово повідомляють постачальника), на підставі акта прибуткують на дебет рахунка 281 «Товари на складі» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після одержання належних документів постачальника раніше зроблений запис сторнують
і роблять відповідні записи на оприбуткування товарів за даними документів постачальника.
У такому самому порядку відображають в обліку операції по оприбуткуванню товарів, які надійшли в оптове підприємство без товаросупровідних документів.

У разі обгрунтованої відмови від оплати
розрахунково-платіжних документів постачальника на товари, що надійшли на адресу оптового підприємства (невідповідність якості, асортименту, ціни умовам договору тощо), такі товари на підставі складених актів приймаються на відповідальне зберігання й обліковуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні», субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні», до вказівок постачальника про їх повернення,
переадресування або реалізацію на місці (якщо це товари нетривалого зберігання).
Вартість тари під товарами прибуткується записом по дебету рахунка 283 «Тара під товарами» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Облік реалізації товарі в зі складів

У практиці оптових торговельних підприємств застосовують дві форми реалізації товарів - зі складів (складський оборот) і транзитом (транзитний оборот).
При транзитній реалізації
товари споживачам відвантажуються безпосередньо зі складів підприємств-виробників, минаючи проміжні ланки - склади і бази оптових підприємств. Така форма реалізації забезпечує більш швидке просування товарів від виробника до споживача, зменшуються витрати обігу. Проте у випадках, коли необхідно відвантажити товари споживачам у кількості нижче транзитної норми (тобто мінімальної кількості товарів, яка може бути відвантажена у контейнері, вагоні, цистерні тощо) або необхідне комплектування товарів тощо, більш раціональним є складський оборот.
До переваг складської форми реалізації належить також можливість обслуговування більшої кількості споживачів при оптимальних товарних запасах.
Оптові підприємства реалізують товари, як правило, на підставі договорів купівлі-продажу. При разових поставках або відпуску товарів у незначному обсязі письмовий поговір може не складатися. Відпуск товарів у цьому разі здійснюється на підставі належно оформлених накладних рахунків-фактур. У разі доставки оптовим підприємством товарів покупцям (роздрібним та Іншим підприємствам) власним або орендованим автотранспортом оформляється
товарно-транспортна накладна (ф. № І-ТН).

Для проведення розрахунків з покупцями виписуються рахунки-фактури і платіжні документи, в яких вказуються назва, кількість, сорт товарів, ціна виробника або митна вартість, транспортні та інші послуги, що підлягають до
оплати, ставка і сума ПДВ, загальна сума до оплати.

Якщо покупець зареєстрований як платник ПДВ, то одночасно виписується податкова накладна,
оригінал якої надається покупцеві, а копія залишається у оптового підприємства (як завітний І розрахунковий податковий документ) і є підставою для відповідних записів у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Для обліку реалізації законодавством встановлено, як відомо, метод нарахування,
за яким датою реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) товарів,
тобто дата передачі права власності на товари покупцям
відповідно до базисних умов поставки, визначених сторонами (а для робіт, послуг — дата оформлення документів, які засвідчують їх виконання), незалежно від строку здійснення платежів.

Відповідно до Плану рахунків на відпускну вартість відвантажених покупцям товарів у бухгалтерському обліку оптового підприємства робиться запис:

Д-т рах. 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”

К-т рах. 702 «Доход від реалізації товарів».

Одночасно робиться запис на списання вартості відвантажених товарів за обліковими цінами:

Д-т рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів»

К-т рах. 281 «Товари на складі».

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» торговельні підприємства, постачальницько-збутові та посередницькі організації сплачують до бюджету 20% загальної суми товарообороту (доходу від реалізації). Звідси на суму податкового зобов'язання по ПДВ складають бухгалтерську проводку:

Д-т рах. 702 «Доход від реалізації товарів»

К-т рах. 641 «Розрахунки за податками».

У міру надходження коштів від покупців за реалізовані товари роблять запис:

Д-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»

К-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Якщо за умовами договору купівлі-продажу передбачена попередня оплата
поставок товарів, то в цьому разі оптовим підприємством складаються такі бухгалтерські проводки:

1. На суму коштів, одержаних від покупців у порядку предоплати за відпускною вартістю товарів (включаючи ПДВ):

Д-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»

К-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

2. Одержані кошти зараховуються в доход від реалізації товарів:

Д-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

К-т рах. 702 «Доход від реалізації товарів».

3. Сума сплаченого покупцями ПДВ зараховується до податкових зобов'язань:

Д-т рах. 643 «Податкові зобов'язання»

К-т рах. 641 «Розрахунки за податками».

4. Списуються за собівартістю відвантажені покупцям попередньо оплачені трвари:

Д-т рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів»

К-т рах. 281 «Товари на складі».

5. Відображається сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою з доходу від реалізації товарів:

Д-т рах. 702 «Доход від реалізації товарів»

К-т рах. 643 «Податкові зобов'язання».

6. Наприкінці звітного періоду сума чистого доходу від реалізації товарів (за вирахуванням ПДВ) списується на фінансові результати записом:

Д-т рах. 702 «Доход від реалізації товарів»

К-т рах. 791 «Результатосновної діяльності».

7. Наприкінці звітного періоду собівартість реалізованих товарів списується на фінансові результати записом:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Облік реалізації товарів транзитом

Реалізація товарів транзитом може здійснювати двома способами:

- з участю оптового підприємства у розрахунках;

- без участі у розрахунках.

При транзитній реалізації товарів з участю в розрахунках
оптове підприємство на підставі договору, заключеного з постачальником і покупцем, виписує наряд постачальнику на відвантаження покупцеві товарів, передбачених договором. Постачальник на відвантажені за нарядом
товари виписує відповідні розрахунково-платіжні документи, один комплект яких направляє покупцю, а другий - оптовому підприємству, яке повинно стягнути з покупця належну плату за реалізовані транзитом товари і перерахувати їх постачальнику. За організацію транзитного обороту і проведення розрахунків оптове підприємство нараховує оптово-збутову націнку (винагороду) в розмірі, передбаченому договором, до відпускної вартості товарів.

Операції по транзитній реалізації товарів з участю в розрахунках відображаються в системі рахунків аналогічно обліку реалізації зі складів з тією різницею, що придбання (тобто виникнення заборгованості постачальнику) і відвантаження товарів покупцеві відображаються в обліку
одночасно, тобто минаючи рахунок 28 «Товари».
При одержанні розрахунково-платіжних документів постачальника на відвантажені транзитом товари покупцеві оптове підприємство робить запис:

Д-т рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів»

К-т рах. 63 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Одночасно оптове підприємство виписує і пред'являє до оплати покупцеві розрахунково-платіжні документи на продажну вартість відвантажених транзитом товарів з включенням оптово-збутової націнки (винагороди за організацію реалізації товарів), що оформляється записом:

Д-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

К-т рах, 702 «Доход від реалізації товарів».

Суму податкового зобов'язання по ПДВ, визначену за встановленою ставкою до суми винагороди, відображають записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» у кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками».

При одержанні виписки банку про зарахування коштів на рахунок оптового підприємства, які надійшли від покупця і підлягають перерахуванню постачальнику за реалізовані транзитом товари, оптове підприємство в бухгалтерському обліку робить запис:

Д-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»

К-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Перерахування належної суми постачальнику за відпускною вартістю реалізованих товарів відображається по дебету -рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках».

При транзитній реалізації товарів без участі в розрахунках
оптове підприємство виступає лише як посередник: воно заключає договори на поставку товарів між постачальником і покупцем, контролює їх виконання. Розрахунки з постачальником здійснює безпосередньо сам одержувач товарів. Тому такий вид реалізації одержав назву «організуючого обороту».
Для забезпечення контролю за виконанням договорів поставки постачальник надсилає оптовому підприємству копії розрахунково-платіжних документів. У бухгалтерському обліку сума винагороди, належна до одержання за організацію транзитного обороту, відображається по кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» і дебету рахунків:
36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (на суму винагороди, що підлягає сплаті покупцем),

63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на суму винагороди, що підлягає сплаті постачальником).

При зарахуванні на рахунок оптового підприємства зазначених коштів роблять запис по дебету рахунка ЗІ «Рахунки в банках» І кредиту рахунків 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (на суму винагороди, одержаної від
покупця), 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на суму винагороди, одержаної від постачальника).

За рахунок одержаного доходу (винагороди) оптове підприємство нараховує належну суму ПДВ (за встановленою ставкою до суми винагороди) і відображає по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» у кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками».

Облік товарних операцій у роздрібній торгівлі

Облік придбання товарів

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої наказом Мінстату України від 28.12.96 № 389, під роздрібним товарооборотом
розуміють оборот по продажу товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків, через спеціально організовану торгову мережу (магазини, універмаги, супермаркети, автозаправні станції тощо), незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, а також відпуск товарів по безготівковому розрахунку дрібним оптом окремим установам (дошкільним дитячим установам, школам, лікарням та ін.).
До роздрібного товарообороту належать також продаж товарів, прийнятих від юридичних і фізичних осіб на комісію.
Порядок документального оформлення й обліку надходження товарів в роздрібній торгівлі в цілому аналогічний порядку обліку цих операцій у оптових підприємствах.

Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників. Основну масу продовольчих товарів роздрібні підприємства одержують від місцевих постачальників.

На відвантажені (відпущені) роздрібному підприємству товари постачальник виписує рахунок-фактуру та інші товаросупровідні документи, а також податкову накладну. За даними зазначених документів роздрібні підприємства приймають товари, а також перевіряють правильність цін, націнок) тарифів на перевезення, нарахованої суми ПДВ і акцизного збору. Товари приймають матеріально відповідальні особи по місцях зберігання товарів. Одержаний затарений товар приймають за чистою вагою (вага — нетто), тобто за вирахуванням ваги тари. При неможливості переважити товар без тари його вагу визначають після вивільнення від тари, вираховуючи її фактичну вагу від маси-брутто.

У випадку виявлення розходження між фактично одержаними товарами і даними товаросупровідних документів комісією, призначеною наказом керівника торгового підприємства, складається Акт про встановлення розходжень за кількістю й якістю при прийманні товарно-матеріальних цінностей.
Облік товарів ведуть за місцями зберігання матеріально відповідальні особи у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які потребують суворого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів та ін.).

Бухгалтерія на кожну матеріально відповідальну особу відкриває особовий рахунок, у який в подальшому на підставі прибутково-видаткових документів роблять записи про вартість одержаних та відпущених товарів і виводять залишок на звітну дату. Матеріально відповідальні особи у встановлені строки складають і подають до бухгалтерії товарні звіти, які після перевірки служать підставою для відображення операцій в облікових регістрах.
Синтетичний облік наявності і руху товарів у роздрібній торгівлі ведуть на рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Оприбуткування товарів, одержаних від постачальників на підставі даних Книги обліку надходження товарів (робіт, послуг), відображається записами:
1) на вартість придбаних у постачальників товарів за відпускними (покупними) цінами:

Д-т рах. 282 «Товари в торгівлі»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»:

2) на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»:

3) на суму, сплачену постачальником за товари (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. 31 «Рахунки в танках».

Оскільки в роздрібних торговельних підприємствах облік товарів ведеться за продажними (роздрібними) цінами, то відповідно до п. 5 Інструкції по бухгалтерському обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 168 сума ПДВ, сплачена постачальникам при придбанні товарів, включається в торгову націнку записом:

Д-т рах. 281 «Товари в торгівлі»

К-т рах. 285 «Торгова націнка».

Такою самою бухгалтерською проводкою відображається сума торгової націнки на товари, яка нараховується торговельним підприємством для покриття витрат обігу й одержання прибутку.

Субрахунок 285 «Торгова націнка» — пасивний. Виконує функцію регульованого контрарного
рахунка щодо субрахунка 282 «Товари в торгівлі» і призначений для того, щоб, обліковуючи товари на субрахунку 282 за продажними цінами, можна було б визначити їх покупну вартість (шляхом вирахування з вартості товарів за продажними цінами суми торгової націнки).
Якщо за договором купівлі-продажу передбачена попередня оплата
рахунків постачальників за товари, що підлягають до поставки, то в бухгалтерському обліку роздрібного підприємства роблять такі записи

Таблиця 9.3

Облік придбання товарів при попередній оплаті
рахунків постачальників

Облік тари в роздрібній торгівлі

Оприбуткування одержаної від постачальників тари під товарами в бухгалтерському обліку роздрібних підприємств відображається записом по дебету рахунка 284 «Тара під товарами» в кореспонденції з кредитом рахунка
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Звільнена з-під товарів тара підлягає поверненню постачальнику або тарозбиральним організаціям, тому роздрібні підприємства обліковують тару не тільки в грошовому вимірнику, а й за Їх кількістю. Окремі види тари
(наприклад, мішки) допускається оприбутковувати не за цінами придбання, а за цінами, встановленими для повернення тари (Із зниженням на одну категорію). Різницю в цінах (уцінку) відносять на рахунок 946 «Втрати від
знецінення запасів». У цьому разі роблять запис:

Д-т рах. 284 «Тара під товарами» (на вартість тари за ціною повернення постачальнику)

Д-т рах. 946 «Втрати від знецінення запасів» (на суму уцінки тари)
К-т рах, 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на вартість тари за ціною придбання).

Тара, вартість якої включена до ціни товарів (не виділена окремо у рахунку-фактурі) прибуткується за ціною, встановленою на тару, що була у вживанні, на дебет рахунка 284 «Тара під товарами» в кореспонденції
з кредитом рахунка 745 «Доход від безоплатно одержаних
активів».
Деякі особливості є в обліку сіяної закладної тари.
На рахунку 284 «Тара під товарами» скляна тара (під алкогольними і безалкогольними напоями, молочними та іншими продуктами) в роздрібних підприємствах при одержанні товарів від постачальників не відображається. Вартість такої тари за закладними цінами прибуткується разом з товарами на дебет субрахунка 282 «Товари в торгівлі». При продажу товарів покупці одночасно оплачують і закладну вартість скляної тари, а при поверненні порожнього скляного посуду їм виплачується його закладна вартість з торгової виручки.

Виходячи з того, що п. 2.3.10 Інструкції з обліку роздрібного товарообороту і товарних запасів від 28.12.96 № 389 роздрібний товарооборот визначається без вартості скляної тари, з торгової виручки за звітний період вартість такої тари підлягає вирахуванню. Для спрощення обліку і складання звітності роздрібні підприємства показують дані про вартість проданої з товарами тари (умовно - в обсязі її надходження від постачальників з товарами) і скляного посуду, прийнятого від населення (в обсязі, зданого постачальникам). З метою одержання такої інформації в облікових регістрах (накопичувальних відомостях, журналах-ордерах), у яких відображається надходження товарів, передбачається окрема графа «Вартість одержачого від постачальників скляного посуду під товарами».
На вартість скляного посуду за закладними цінами, поверненого покупцями за готівку, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету субрахунка 284 «Тара під товарами» в кореспонденції з кредитом рахунка 30 «Каса». В підприємствах громадського харчування (ресторанах, кафе, їдальнях тощо) продаються тільки напої без скляного посуду. Тому базою оподаткування ПДВ є продажна вартість напоїв.

Облік реалізації товарів уроздріб

Реалізація товарів у роздрібній торгівлі здійснюється переважно за готівку, а також за допомогою розрахункових чеків установ банків. Обсяг реалізації визначається за сумою, яка надійшла до каси за продані товари.
При торгівлі з використанням ЕККА сума виторгу за роздрібними цінами визначається за показниками фіскального чека, у якому відображається загальна сума денного обороту за реалізовані товари, на підставі даних якого і
звіту касира в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка ЗО «Каса» і кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів».
Вартість реалізованих товарів (за роздрібними цінами) за даними товарних звітів матеріально відповідальних осіб списується з їх підзвіту на дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» з кредита рахунка 282
«Товари в торгівлі».

Якщо оплата товарів здійснюється в безготівковому порядку через установи банків розрахунковими чеками,
то в бухгалтерському обліку на суму таких чеків роблять запис по дебету рахунка 331 «Грошові документи в
національній валюті» і кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів». У міру одержання виписки банку про зарахування виручки від реалізації товарів, оплачених розрахунковими чеками, на рахунок торговельного підприємства
роблять запис по дебету рахунка ЗІ «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 331 «Грошові документи в національній валюті».

Оскільки в роздрібних підприємствах по дебету рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» протягом місяця обороти відображаються за роздрібними цінами, то для визначення покупної вартості реалізованих товарів наприкінці місяця визначають суму торгової націнки, що відноситься до цих товарів за таким розрахунком:

1) до суми торгової націнки на початок місяця (кредитове сальдо рахунка 285 «Торгова націнка») додають суму торгової націнки за звітний місяць (кредитовий оборот рахунка 285) і вираховують суму торгової націнки на інші
списання товарів (дебетовий оборот рахунка 285);
2) одержану суму перемножують на 100 і ділять на продажну вартість реалізованих за звітний місяць товарів (дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів») і залишок нереалізованих на кінець місяця товарів (дебетове сальдо рахунка 282 «Товари в торгівлі») і визначають середній процент торгової націнки;

3) шляхом множення вартості нереалізованих на кінець місяця товарів на середній процент торгової націнки і діленням на 100 визначають суму торгової націнки, що відноситься до цього залишку;
4) різниця між сумою торгової націнки, що підлягає до розподілу, і сумою, що відноситься до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів, списується на собівартість реалізації.

Приклад розрахунку розподілу торгової націнки між товарами реалізованими і залишком нереалізованих товарів наведено в таблиці 9.4.

Таблиця 9.4.
Розрахунок розподілу торгової націнки на товари реалізовані і залишок нереалізованих товарів

Визначена розрахунком сума торгової націнки, що відноситься до реалізованих товарів, для коригування вартості товарів за продажними цінами до їх покупної вартості списується «червоним сторно», як зазначалося
раніше, на собівартість реалізації (записом по дебету рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» і кредиту субрахунка 285 «Торгова націнка»). Сума торгової націнки, що відноситься до залишку нереалізованих товарів, залишається як кредитове сальдо субрахунка 285. Під час складання бухгалтерського балансу ця сума вираховується з сальдо субрахунка 281 «Товари на складі», що забезпечує відображення залишку товарів у балансі за їх покупною вартістю.

Торговельні підприємства нараховують ПДВ за встановленою ставкою до обсягу товарообороту (доходу від реалізації). Підставою для нарахування податкових зобов'язань по ПДВ є дані податкових накладних і Книги
обліку продажу товарів (робіт, послуг).

У бухгалтерському обліку роздрібних підприємств сума податкових зобов'язань по ПДВ відображається записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» у кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками». Сума сплаченого до бюджету ПДВ відображається по дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками» і кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках».
Аналітичний облік реалізації товарів вроздріб ведуть за місцями їх продажу і торговельному підприємству в цілому, що забезпечує контроль за виконанням плану товарообігу.

Облік реалізації товарів у розстрочку

Порядок продажу товарів у розстрочку регламентується Правилами торгівлі в розстрочку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.97 № 997 (з доповненням і змінами, внесеними постановами від 04.02.99 № 139 та від 31.08.99 № 1608).
Зазначеними Правилами встановлено порядок продажу суб'єктами господарювання (резидентами і нерезидентами) непродовольчих товарів фізичним особам (у тому числі громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності без створення юридичної особи) в розстрочку, тобто на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на певний строк і під кредит.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання. Перелік товарів, що продаються в розстрочку, визначає суб'єкт господарювання з урахуванням орієнтовного переліку товарів, що рекомендується до продажу (телерадіоапаратура, електропобутові товари, комп'ютери, меблі, автомобілі, будівельні матеріали, одяг, взуття тощо).

Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу
товарів у розстрочку, який заключається за встановленою формою між суб'єктом господарювання і фізичною особою (покупцем), згідно з яким
суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений товар, а покупець - здійснити розрахунки затовар у строки і в розмірах, передбачених договором. При цьому покупець повинен подати паспорт і довідку для придбання товарів у розстрочку встановленої форми, яка видається
за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам - органом, який призначив пенсію.

Довідка для придбання товарів у розстрочку видається адміністрацією підприємства (установи, організації) тільки тим особам, які знаходяться у трудових відносинах з цим підприємством (або навчання у навчальних закладах) не менше трьох місяців і постійно отримують заробітну
плату (стипендію).
Підприємства можуть видавати фізичним особами тільки одну довідку. Наступна довідка може бути видана тільки після остаточного розрахунку за товари, що куплені у розстрочку.

Бланки довідок
виготовляються за замовленням підприємства, містять друковану нумерацію, видаються, обліковуються і зберігаються як бланки документів суворого обліку.

Договір між суб'єктом господарювання і покупцем, який буде здійснювати погашення кредиту шляхом відрахувань із його заробітної плати (стипендії) за місцем роботи (навчання), складається в трьох примірниках: перший залишається у суб'єкта господарювання, другий — надається покупцеві, третій — підприємству (установі), що видало довідку. В разі розрахунків з покупцями, які будуть здійснювати погашення кредиту шляхом внесення готівкою до каси суб'єкта господарювання або шляхом безготівкового перерахування через установи банків, договір складається в двох примірниках: перший залишається у суб'єкта господарювання (продавця), другий — надається покупцеві.

Передача в розпорядження покупцям товарів, що придбаються в розстрочку, здійснюється за умови сплати першого внеску (завдатку) у таких розмірах:

- не менше вартості товару при ціні такого товару до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 грн.);

- не менше 50% при ціні такого товару більше 50 неоподатковуваних мінімумів (більше 850 грн.);

- не менше 25% вартості при торгівлі в розстрочку транспортними засобами.
Договором передбачається строк оплати решти вартості товарів у таких розмірах:

- від 6 до 15 місяців, якщо вартість товарів не перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.);

- від б до 24 місяців, якщо вартість товарів перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів (850 грн.).

- від 6 до 60 місяців, якщо відбувається продаж транспортних засобів (п. 10 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.99 № 138).

Наданий кредит не повинен перевищувати:

- З-місячної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця в разі продажу товарів з розстроченням платежу на 6 місяців;

- б-місячної — з розстроченням платежу на 12 місяців;

- 12-місячної—з розстроченням платежу на 24 місяця.

Зазначені обмеження не поширюються до випадків продажу транспортних засобів (п. 11 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.99 № 138).

На товари, придбані в розстрочку, поширюються гарантійні строки обслуговування (ремонту). Продаж товарів в розстрочку і внесення чергових платежів здійснюється за цінами, що діяли на день продажу, і зміні
не підлягають.

Право власності на товар, переданий згідно з договором у розпорядження покупця, переходить до нього після остаточного розрахунку. При продажу транспортних засобів суб'єкт господарювання робить помітку «Розстрочка» в довідці-розрахунку або акті приймання-передачі, виданої заводом-виробником. На ці транспортні засоби не видаються довіреності з правом відчуження, а також ці транспортні засоби не знімаються з обліку в органах Державтоінспекції до подання покупцем договору з відміткою суб'єкта господарювання про повний розрахунок (п. 10 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.99 № 138).
При продажу товарів у розстрочку покупець сплачує відсотки від наданого кредиту,
розмір яких встановлює суб'єкт господарювання, але не вище діючих на час продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, який обслуговує суб'єкт господарювання, що здійснює продаж
товарів у розстрочку.

Погашення кредиту, наданого покупцю при продажу товарів у розстрочку, здійснюється шляхом внесення грошей готівкою в касу суб'єкта господарювання або шляхом безготівкового перерахування через установи банків підприємствами (установами) суми чергового платежу і відсотків за наданий кредит, утриманих із заробітної плати (стипендії) покупця.
При внесенні чергових платежів готівкою в касу суб'єкта господарювання для підтвердження оплаченої суми обов'язковим є видача чека через ЕККА, який наклеюється безпосередньо на договорі (інші відмітки і розписки щодо сплати і виправлення суми на договорі вважаються недійсними).
Бухгалтерський облік по продажу товарів у розстрочку
суб'єктом господарювання здійснюється в такому порядку. При реалізації товарів у розстрочку їх продажна вартість повністю включається в обсяг роздрібного товарообороту за датою фактичного відпуску товарів покупцю. Тому на всю вартість проданих у кредит товарів робиться запис по кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» і дебету рахунків:

ЗО «Каса» (або ЗІ «Рахунки в банках») — на суму початкового платежу за товари, здійсненого покупцями;

36 «Розрахунки з
покупцями і замовниками» — на решту вартості товару, проданого в кредит.

Відсотки, що підлягають сплаті покупцями за наданий кредит, за спеціальним розрахунком відносяться на доходи майбутніх періодів і відображаються записом по дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 69 «Доходи майбутніх періодів».

При цьому відсотки за кредит розраховуються за кожен місяць із застосуванням 1/2 річного розміру відсотків від фактичного кредиту, яким покупець користувався у місяці, за який сплачено черговий внесок до повного погашення заборгованості.

Приклад.
За договором купівлі-продажу товарів розстрочку торговельним підприємством продано товар фізичній особі за продажною вартістю 6000 грн. з розстроченням платежу на 6 місяців. Відсоткова ставка за користування кредиту—72% річних, місячна —6% (72 : 12 міс.) початковий внесок, сплачений покупцем (50% від вартості товарів), — 3000 грн.

У міру погашення покупцями заборгованості за товари, придбані в кредит, на суми, внесені в касу торговельного підприємства (включаючи відсотки за кредит), у бухгалтерському обліку робиться запис по дебету рахунка 30 «Каса» і кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Одночасно робиться запис на зарахування до доходів від реалізації звітного періоду суми сплачених покупцями відсотків за наданий кредит (раніше врахованих як доходи майбутніх періодів):

Д-т рах. 69 «Доходи майбутніх періодів»
К-т рах. 702 «Доход від реалізації товарів».

Вартість проданих у розстрочку товарів за обліковими цінами списується на дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» з кредиту рахунка 282 «Товари в торгівлі». Порядок відображення в обліку розглянутого прикладу наведено в таблиці 9.5.

За несвоєчасне внесення чергових платежів за придбані в розстрочку товари з покупців або з підприємств (установ, організацій), де вони працюють (навчаються), стягується пеня в розмірі, який обумовлений договором (але не більше 1/365 частки встановленої річної відсоткової ставки за кредит від простроченої суми за кожен день прострочення).

Облік реалізації товарів у комісійній торгівлі

Порядок комісійної торгівлі регламентується Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом МЗЕЗторгу України від 13.03.95 №37 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.07.97 № 342) та Інструкцією про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженою наказом МЗЕЗторгу України від 08.08.97 № 343.

Порядок приймання на комісію і продажу автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів, ювелірних виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів регламентується окремими правилами.
На комісію приймаються товари як нові, так і ті, що були в користуванні, але не вимагають ремонту або реставрації, відповідають санітарним вимогам, а також антикварні, унікальні речі і мистецькі твори. Дозволяється приймання на комісію виробів кооперативів, МП, громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, а також за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади - конфісковане безгоспне майно, що перейшло у
власність держави, вилучене за рішенням суду у громадян для відшкодування спричиненого збитку; державних, кооперативних та інших підприємств - залишки товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути реалізовані населенню, крім заборонених законом (зброя і боєприпаси, крім мисливської і спортивної), вибухові, наркотичні, лікувальні засоби, товари побутової хімії тощо.
При здачі речей на комісію громадяни повинні подати паспорт (або документ, який його заміняє). Товари від юридичних осіб приймаються на підставі товаросупровідних документів і за наявності інформації про товар та його якість. Ціни на комісійні товари встановлюються комітентом за домовленістю з комісіонером на підставі ринкового попиту. Під час приймання товарів на комісію комісіонер на кожну одиницю товару (крім дрібних речей) виписує квитанцію (ф. № І-ВТ ґ№ 2-ВТ) у двох примірниках і товарний ярлик (ф. № З-ВТ). Перший примірник квитанції видається комітенту, другий (комісійна картка) - залишається у комісіонера і з товарним звітом передається до бухгалтерії. Спеціаліст-оцінювач прийняті на комісію
товари записує в оціночно-здавальну відомість, у якій зазначається номер квитанції, назва товару і ціна реалізації. Перший примірник відомості разом з товарним звітом передається до бухгалтерії, другий разом з товарами, прийнятими на комісію, передасться матеріально відповідальній особі.
Строк реалізації прийнятого на комісію товару - 60 календарних днів (за винятком антикваріату, виробів мистецтва і унікальних речей, строк реалізації яких не обмежений). Якщо товар не реалізовано протягом цього часу

він повертається комітенту або проводиться його уцінка в таких розмірах:
- 30% від встановленої сторонами початкової вартості, якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);
- на 40% від залишкової вартості ціни після першого зниження вартості товару, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 календарних днів. Якщо і після цього товар нереалізоване, його знімають з продажу без письмового попередження комітента (п. 4.1 Правил). Уцінка товарів оформляється Актом на уцінку комісійних товарів (ф. № 5 ВТ), а повернення комітенту нереалізованих товарів - Актом про зняття комісійних товарів з продажу.
При поверненні комітенту нереалізованих товарів, які знаходилися у комісіонера більше одного дня, комітент відшкодовує витрати на зберігання як за повний місяць у таких розмірах:

за перші ЗО календарних днів - 2% від визначеної ціни товару;
за другі ЗО календарних днів – 3%
від визначеної ціни товару;
за наступні ЗО календарних днів - 4% від залишкової ціни товару після проведених уцінок. За кожен день зберігання знятого з продажу товару після закінчення 90 календарних днів з комітента стягується пеня, розмір якої
встановлюється договором. При поверненні комітенту антикваріату, виробів мистецтва і унікальних речей, які не були реалізовані, витрати по зберіганню цих товарів визначаються за погодженням сторін.

Кошти, сплачені комітентом за зберігання товарів, підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, оскільки вони є платою за надані послуги (лист ДПАУ від 29.07.98 № 8949/10/16-12Ї8).
Відповідно до п. 5.8 Правил комісійної торгівлі кошти за проданий товар виплачуються комітенту на третій день після продажу товарів
(не враховуючи дня продажу, вихідних і святкових днів) при пред'явленні виданої комітентам квитанції, паспорта або документа, який його заміняє. Гроші за продані товари, прийняті на комісію від юридичних осіб, перераховуються на їх рахунки в банках.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» залежно від того, які товари реалізує комісіонер — нові чи вживані, застосовуються різні об'єкти оподаткування ПДВ.
При продажу взятих на комісію нових
товарів базою оподаткування є продажна вартість
таких товарів. У підтвердження виникнення податкового зобов'язання комісіонер виписує податкову накладну
на ім'я покупця (якщо він зареєстрований як платник ПДВ) і робить відповідні записи в Книзі обліку продажу товарів
(робіт, послуг).

Якщо продаж товарів здійснюється особі, яка не зареєстрована як платник ПДВ, податкова накладна не виписується.
При продажу прийнятих на комісію вживаних товарів
від фізичних осіб, які не являються платниками ПДВ, а також при продажу вживаних товарів, прийнятих на комісію від юридичних осіб (конфісковане і безгоспне
майно тощо), базою оподаткування є комісійна винагорода комісіонера.

Якщо комісіонером, який здійснює торгівлю як новими, так і вживаними товарами, не ведеться окремий облік
по придбанню і продажу нових і вживаних товарів, то база оподаткування ПДВ визначається виходячи з повної
вартості вживаних товарів,
а не з комісійної винагороди (наказ МЗЕЗторгу від 18.07.97 № 342).

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» комісіонер на суми, виплачені комітентам за продані товари, повинен протягом ЗО днів подати податковому органу за місцем проживання комітента довідку за ф. № 2 про виплачені суми. Податковий орган використовує ці дані для перевірки поданих громадянами декларацій і визначення загального сукупного доходу. При виплаті коштів комітентам, які не являються громадянами України, з них утримується прибутковий податок, а довідка за ф. № 2 податковому органу не надсилається.
Облік товарних операцій У комісійній торгівлі
здійснюється з дотриманням єдиних методологічних вимог, встановлених законодавчими і нормативними актами і Планом рахунків бухгалтерського обліку.
Оскільки за договором комісії комісіонер не набуває права власності на товари, прийняті на комісію, то облік наявності і руху таких товарів здійснюється на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні», субрахунок 024 «Товари, прийняті на комісію». На дебеті
субрахунка 024 відображається вартість прийнятих на комісію товарів, а також сума уцінки (способом «сторно»), на кредиті — вартість проданих і повернених комітенту непроданих товарів.

Облік розрахунків з комітентами ведеться на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Операції по реалізації прийнятих на комісію товарів відображаються на рахунку 702 «Доход від реалізації товарів». По кредиту цього рахунка в кореспонденції з дебетом рахунка ЗО «Каса» на підставі звітів касира відображають виручку від продажу взятих на комісію товарів. На суму заборгованості комітенту за продані товари (продажна ціна, за вирахуванням комісійної винагороди, належної комітенту) роблять запис по дебету рахунка 702 “Доход від реалізації” товарів» у кореспонденції з кредитом рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Сума ПДВ, нарахована за встановленою ставкою до суми комісійної винагороди (при продажу вживаних товарів) або продажної вартості товарів (при продажі нових товарів), відображається записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» і кредиту рахунка 641 «Розрахунки за податками».

Чистий доход від реалізації прийнятих на комісію товарів, визначений за даними рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» (як різниця між продажною вартістю товарів і сумою, сплаченою комітентам з урахуванням
ПДВ), наприкінці місяця списується на фінансові результати записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» і кредиту рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності».
Приклад.
Протягом звітного періоду (кварталу) комісіонером прийнято на комісію товарів, що були в користуванні, на суму 200 000 грн. Протягом встановленого строку (60 календарних днів) товари не були продані, отже, зроблена їх уцінка на 30% від погодженої сторонами суми, що становить 60 000 грн. (200 000 • ЗО : 100). Вартість товарів після уцінки — 140 000 грн. (200 000 — 60 000). Товари реалізовано за ціною 165 200 грн. (з урахуванням комісійної винагороди комісіонеру).

Сума комісійної винагороди комісіонеру визначена у розмірі 15% від погодженої ціни товарів за вирахуванням зробленої уцінки і дорівнює 21 000 грн. (200 000—60000 · 15: 100). Сума, що підлягає сплаті комітентам за продані на комісійних засадах товари, — 140 000 грн. (200 000 — 60 000) Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до комісійної винагороди, — 4200 грн. (21000 • 20 : 100).

Чистий доход комісіонера, одержаний від реалізації прийнятих на комісію товарів, — 2100 грн. (165200 —140000 — 4200).
У бухгалтерському обліку наведені операції матимуть такий вигляд:

Отже, чистої доходом
комісіонера від реалізації товарів на комісійних засадах є комісійна винагорода.

Витрати, пов'язані з забезпеченням торговельної діяльності комісіонера (заробітна плата, оренда, комунальні послуги, охорона тощо), відображаються протягом звітного періоду на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Наприкінці звітного періоду відображені витрати списуються з кредиту зазначених рахунків на дебет рахунка 791 «Результат основної діяльності». Зіставленням чистого доходу від реалізації прийнятих на комісію товарів (відображеного на кредиті рахунка 791) з сумою витрат діяльності (списаної на дебет рахунка 791) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від торговельної діяльності комісіонера, який відповідними записами списують на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Облік товарних втрат у торгівлі

У торговельних підприємствах у процесі перевезення, зберігання і реалізації товарів можливі товарні втрати. Вони поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих втрат
належать природні втрати, які виникають внаслідок усушки, утруски, розпилу, витікання за нормальних умов перевезення, зберігання і реалізації товарів. Ненормовині втрати -
це недостачі та інші втрати товарів понад встановлені норми.
Норми природних втрат продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі та Інструкції по їх застосуванню, затверджені наказом Мінторгу СРСР від 02.04.87 № 88 і діють донині. Відповідно до п. 2 Інструкції із застосування норм природних втрат продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі (додаток № 2 до Наказу № 88) норми природних втрат установлені на товари, що реалізуються на розвіє, у відсотках до їх роздрібного обороту. Затверджені норми природних втрат є граничними і застосовуються тільки у тому разі, коли при прийманні товарів або інвентаризації виявлена недостача. Якщо недостачі немає, норми природних втрат не застосовуються і недостача товарів не списується.
Слід мати на увазі, що природні втрати не нараховуються на штучні, фасовані товари і товари, що надходять в фабричній упаковці (наприклад, кондитерські вироби в дрібній розфасовці, товари у вакуумній упаковці тощо).
Норми природних втрат не поширюються також на товари, списані за актами, повернені постачальникам, передані іншим підприємствам, а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації. До норм природних втрат також не включаються додаткові втрати торговельних підприємств, зумовлені специфічними властивостями товарів, умовами їх поставки або реалізації:

- нормовані відходи, які утворюються при підготовці до продажу ковбас і м'ясокопченостей. (Норми на ці відходи затверджені наказом Мінторгу УРСР від 14.12.89 № 122):

- зачистки вершкового масла, а також крихти, що утворюються при продажу обсипної карамелі і цукру-рафінаду;

- різного роду втрати, що утворюються внаслідок псування товарів, пошкодження тари, завісу тари (різниці між фактичною вагою тари і вагою за трафаретом);
- фактичні додаткові втрати, пов'язані з реалізацією товарів у магазині самообслуговування, у межах установлених норм.
Оскільки в підприємствах роздрібної торгівлі оборот по реалізації окремих товарів не виявляється, то природні втрати за встановленими потоварними нормами визначаються а такому порядку: до суми втрат на залишок товарів за даними попередньої інвентаризації додаються втрати на товари, що надійшли, і віднімаються втрати на товари, що вибули
(повернені постачальникам, списані за актами, передані іншим підприємствам тощо), а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації.
Розрахунок складають за такою формою:

Для зручнішого визначення природних витрат на реалізовані товари після чергової інвентаризації рекомендується природні втрати на товари, що надійшли, визначати по кожному прибутковому і видатковому документу і поступово накопичувати протягом всього міжінвентаризаційного періоду. Торговельні підприємства можуть застосовувати порядок нормування природних втрат у відсотках до товарообігу (виходячи із структури товарообігу, фактичного рівня втрат за попередні періоди, частоти завезення товарів, тривалості їх зберігання, обсягу реалізації тощо).
За середньою нормою природних втрат і обсягу товарообігу бухгалтерія визначає суму природних втрат товарів. Потоварні норми при цьому методі зберігаються як розрахункові. При цьому норми природних втрат застосовуються тільки до товарів, придбаних у звітному періоді, незалежно від строку зберігання.

Недостача товарів, виявлена при інвентаризації товарів на складах торговельного підприємства,
в межах норм природних втрат списується на витрати діяльності. Проте для рівномірного відображення у витратах діяльності нормованих втрат торговельні підприємства можуть створювати
резерв на природні втрати товарів у плановому розмірі. Створення такого резерву щомісячно відображається по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» і кредиту рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». У подальшому недостачі товарів, виявлені при інвентаризації, в межах норм
природних втрат списуються на зменшення цього резерву.
Порядок проведення інвентаризації і відображення її результатів в обліку регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від
11.08.94 № 69.

Інвентаризація товарних запасів проводиться комісією, призначеною наказом керівника (власника) підприємства, за обов'язковою участю головного бухгалтера. Очолює комісію керівник підприємства (або його заступник). Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник.

Дані інвентаризації кожного виду товарних цінностей комісією заносяться до інвентаризаційних описів
(ф. № інв-21), які складаються в двох примірниках і підписуються головою і всіма членами комісії. Один примірник інвентаризаційного опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий передається до бухгалтерії, де фактичні залишки товарних цінностей, зафіксовані в опису, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Товари, по яких виявлені розходження (лишки, недостачі), записують в порівняльну відомість,
а матеріально відповідальні особи повинні дати комісії письмові пояснення про причини їх
виникнення.
Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і
передає на затвердження керівникові. Керівник повинен прийняти рішення про списання недостачі товарів і оприбуткування їх лишків і затвердити протокол у 5-денний
строк.
У бухгалтерському обліку результати інвентаризації товарів відображають в такому порядку.

Лишки товарів,
облік вартості яких ведеться за продажними цінами, приймаються на облік записом:

Д-т рах. 282 «Товари в торгівлі» (на вартість товарів за продажними цінами)
К-т рах. 285 «Торгова націнка» (на суму торгової націнки, що відноситься до цих товарів)

К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (на вартість товарів за покупними цінами).

Вартість недостачі товарів,
незалежно від причин її виникнення, списується з кредита рахунка 281 «Товари на складі» (або рах. 282 «Товари в торгівлі») на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
На вартість недостачі товарів понад норми природних втрат
з вини матеріально відповідальних осіб роблять запис:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»,
К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі товарів винні особи не встановлені, то вартість таких недостачі і втрат від псування цінностей списується на забалансовий рахунок 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців таких недостач відображають зменшення невідшкодованих втрат по кредиту рахунків 072 І одночасно роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і
кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо торговельним підприємством створюється резерв на природні втрати товарів, то після кожної інвентаризації рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» закривається: зайво нарахована сума резерву сторнується, а сума, якої не вистачає, - донараховується.
Розмір збитку,
нанесеного підприємству в результаті недостачі і псування товарних цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами, визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації розкраданням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 №218, та Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (Із змінами, внесеними відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.96
№ 1009, від 20.01.97 № 34, від 15.12.97 № 1402).
Згідно із Законом України №218 збиток, нанесений підприємству (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, зберіганням або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, відходів з лому, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінні камені, а також які здійснюють валютні операції і винні в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі цінностей, визначається в таких розмірах:
- дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, алмазних інструментів і порошків з природними алмазами в подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;
- оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних і побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, - в потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;

- іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення нанесеного збитку.

По інших матеріальних цінностях (крім дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей) визначення розміру збитку від розкрадання (псування) та недостачі регламентується Порядком № 116.

Згідно з цим Порядком розмір збитку від розкрадання, недостачі і псування матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на час виявлення такого факту, з урахуванням індексів інфляції (які щомісячно визначаються Держкомстатом України), відповідного розміру ПДВ і акцизного збору за формулою:

Рз =
[(Бв-А) Іінф+ПДВ+Аз] К,

де Рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А - амортизаційні відрахування; Іінф- Індекс інфляції; Аз - акцизний збір; К - коефіцієнт, який застосовується до певного виду цінностей.

Так, вартість спирту етилового, коньячного, соків спиртових визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ і акцизного збору з застосуванням коефіцієнта 3; вартість плодоягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника І ПДВ з використанням коефіцієнта 3. Продовольчі товари, ціни на які дотуються державою, оцінюються з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій.
Розмір збитку від розкрадання, недостачі, знищення бланків цінних паперів визначається виходячи з їх номінальної вартості з застосуванням коефіцієнта 5, а по бланках цінних паперів, на яких не зазначена номінальна вартість, - за вартістю придбання з застосуванням коефіцієнта 50.
Якщо, наприклад, балансова вартість недостачі товарів становить 1000 грн., індекс інфляції – 1,1 ставка ПДВ - 20%, а коефіцієнт, який застосовується по даній групі товарів, - 3, то сума збитку, що підлягає відшкодуванню винуватцем, становить 3 960 грн.; різниця між балансовою вартістю недостачі товарів і визначеною сумою збитку, що підлягає відшкодуванню винуватцями, складатиме відповідно 2960 грн. (3960 - 1000).

У бухгалтерському обліку на визначену суму різниці роблять запис по

дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Вартість відшкодованого винними особами збитку по недостачі товарно-матеріальних цінностей відображається по дебету рахунка ЗО «Каса» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо керівником прийнято рішення
про утримання суми збитку із заробітної плати винних осіб) у кореспонденції з кредитом рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків».
Із суми, сплаченої винними особами, відшкодовується збиток, нанесений підприємству по недостачах і псуванню цінностей, а решта суми (різниця між балансовою вартістю товарів, яких невистачає, і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до бюджету, що відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік лишків і недостач товарів,
які виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений в порядку винятку, якщо пересортиця відбулася в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же звітний період і товарів однієї і тієї самої назви (якщо товари мають подібний зовнішній вигляд або упаковані в однакову тару і відпускалися без розпакування тари). Проте різниця у вартості недостач і лишків при більшій вартості недостач
списується на рахунок винних осіб, які допустили пересортицю, і з них стягується.
Якщо винуватці пересортиці товарів не встановлені, то сума різниці розглядається як недостача товарів понад норми природних втрат з віднесенням її на витрати операційної діяльності підприємства. В цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтування, чому сума різниці по пересортиці не може бути віднесена на матеріально відповідальних осіб.

Перевищення вартості товарів, виявлених у надлишку, над вартістю недостачі товарів внаслідок пересортиці відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей з віднесенням на доходи операційної діяльності підприємства.

Облік операцій по патентуванню окремих видів діяльності

Патентування окремих видів підприємницької діяльності в країні регламентується Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 №98 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.02.98 № 102). Дія цього Закону поширюється на торговельну діяльність за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток на території України; на діяльність по обміну готівкових валютних цінностей.
Суб'єктами правовідносин, які регулюються цим Законом, є юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи – резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва), які займаються зазначеною вище діяльністю, за винятком:
1) підприємств і організацій Укоопспілки, воєнної торгівлі (військовою атрибутикою тощо), аптек, які знаходяться у державній формі власності, і торговельно-виробничих державних підприємств робітничого постачання в селах, селищах та містах районного підпорядкування;
2) суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:
- здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;
- платять податок на промисел в порядку, передбаченому чинним законодавством;
- здійснюють продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибних, дачних, садових і городних ділянках продукції рослинництва, бджільництва тощо;

- платять фіксований податок згідно з чинним законодавством про оподаткування доходів фізичних осіб;

- платять державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна (якщо товари кожної категорії відчужуються не частіше одного разу на рік);

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих і Українського товариства
глухих.
Не вимагає патентування діяльність суб'єктів підприємницької діяльності по закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається по розрахунках в безготівковій формі (заготівля сільськогосподарської продукції і продукції її переробки; пункти приймання склотари від населення тощо).
Торговий патент -
це державне посвідчення, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в Законі видами підприємницької діяльності.

Торговий патент
не засвідчує права суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність (тобто не є нематеріальним активом).
Якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, то патент придбавасться для кожного підрозділу.
Торгові патенти
видаються для здійснення торговельної діяльності за готівку, надання побутових послуг (строк дії 12 місяців), здійснення операцій по торгівлі (обміну) валютними цінностями (строк дії 36 місяців) і надання послуг у сфері грального бізнесу (на 60 місяців).
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів (на календарний місяць в межах таких граничних рівнів):
- на території м. Києва, обласних центрів - від 60 до 320 грн.;
- на території м. Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від ЗО до 160 грн.;
- на території інших населених пунктів - до 80 грн.
Короткостроковий торговий патент
видається для здійснення торговельної діяльності за готівку строком від І до 15 днів з одночасною сплатою всієї вартості патенту з розрахунку 10 грн. за один день. Такий патент видається при проведенні ярмарків) виставок-продажу та інших короткострокових заходів, пов'язаних з демонстрацією і продажем товарів (п. 16 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.97 № 1077).

Пільговий торговий патент
видається строком на 12 місяців (з одноразовою оплатою в розмірі 25 гри.) суб'єктам підприємницької діяльності, в торговельній діяльності яких використовуються товари вітчизняного виробництва (поштові марки, листівки, конверти, проїзні квитки, товари народних промислів, періодичні видання друкованих засобів масової інформації, готові лікарські засоби, вітаміни для населення; вугілля, торф, дрова для населення та інші товари, передбачені ст. 8 Закону). Повний перелік товарів, передбачених до реалізації, обов'язково зазначається у пільговому патенті.

Особливістю патентування торгівлі валютними готівковими цінностями
є стягнення плати в розмірі 320 грн. за календарний місяць, а також більш тривалий строк дії торгового патенту (36 місяців).
Особливістю придбання торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу
є більш висока фіксована вартість патенту на окремі види грального бізнесу (наприклад, при використанні грального автомата з грошовим або речовим виграшем стягується плата за патент у розмірі 700 гри. на рік; при використанні грального стола з кільцем рулетки - 32000 грн. на рік: при використанні інших гральних столів (крім столів для більярда) - 24000 гри. на рік і т.д.). Торговий патент для проведення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу видається на кожне окреме гральне місце (автомат, стіл) строком дії 60 місяців. При придбанні патенту на здійснення операцій у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить плату в розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності в податковому органі за місцем знаходження цих суб'єктів (або їх підрозділів). Підставою для придбання патенту є заявка, оформлена згідно з установленим порядком.

Оплата вартості патенту на здійснення торговельної діяльності і діяльності на надання побутових послуг здійснюється в розмірі місячної вартості патенту до 15 числа місяця, що передував звітному, а на здійснення операцій по торгівлі валютними цінностями, операцій по наданню послуг в сфері грального бізнесу - щоквартально до 15 числа, що передує звітному кварталу. По короткострокових торгових патентах оплата вноситься не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності. Проте суб'єкт може здійснити і попередню оплату вартості патенту за весь строк користування, але не більше ніж на три роки.
Крім зазначеної попередньої щомісячної (щоквартальної) оплати вартості торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності вносять одноразову плату в розмірі його вартості за один місяць (квартал). На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії. Щомісячне (щоквартальне) внесення плати за торговий патент відображається податковим органом на особистому рахунку платника.

На суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний період зменшується сума податку на прибуток (або прибуткового податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).
Вартість спеціального торгового патенту
встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів (або місцезнаходження об'єкта по наданню побутових послуг і виду побутових послуг). При цьому розрахункова сума надходжень за рік від суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді плати за спеціальні торгові патенти не може бути менша від загальної суми надходжень в бюджети всіх рівнів і державних цільових фондів, податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачених такими суб'єктами за попередній бюджетний рік з урахуванням індексів інфляції.
Придбання спеціального торгового патенту має як ряд переваг, так і недоліків для підприємця. Так, недоліком може бути те, що для даного патенту не встановлюється граничний рівень його вартості. Перевага полягає у встановленні плати за спеціальний торговий патент за єдиною
методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності і в податкових перевагах. Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, згідна зі ст. 7.1 Закону про патентування не сплачує:

- податок на додану вартість;

- податок на фізичних осіб;

- податок на прибуток підприємств;

- плату (податок) за землю;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- збір в Державний Інноваційний фонд:

- комунальний податок;

- ринковий збір;

- збір на видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі і сфери послуг.

На суб'єктів підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент, не поширюється вимога Закону України «Про застосування електронних касових апаратів і товарно-касових книг». Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи звільняються:

- від обов'язкового ведення книги обліку доходів і витрат (щодо діяльності, на яку придбано патент);

- від обов'язкового подання декларацій податковому органу, які подаються суб'єктами підприємницької діяльності.

Вони подають декларацію про свої доходи в загальному порядку і визначеному законодавством України для громадян, які не займаються підприємницькою діяльністю. Доходи від діяльності, на яку суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою придбано спеціальний торговий патент, не включаються до складу інших оподатковуваних доходів, у тому числі в сукупний доход, оподатковуваний за підсумками звітного року.

Бухгалтерський облік діяльності, що підлягає патентуванню,
регламентується Положенням про бухгалтерський облік фінансових результатів від здійснення операцій, які підлягають патентуванню, затвердженим наказом Мінфіну України від 23.06.98 № 13$. Згідно з зазначеним Положенням затрати, пов'язані з наданням побутових послуг і послуг грального бізнесу, відображаються на рахунку 23 «Виробництво». а пов'язані з діяльністю в сфері торгівлі і громадського харчування - на рахунку 93 «Витрати на збут».

Витрати, пов'язані з попередньою оплатою вартості торгового і пільгового патентів, а також одноразова плата, яка вноситься при придбанні торгового патенту, відображаються записом по дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» у кореспонденції з кредитом рахунка ЗІ «Рахунки в банках». У міру настання звітного періоду (місяця, кварталу), до якого відноситься сума попередньої оплати торгового патенту, робиться запис по кредиту рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» і дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками» (тобто на зменшення податку на прибуток, нарахованого за звітний період).

Сума попередньої оплати за пільговий патент списується повністю з кредиту рахунка 39 на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками» в перший місяць дії такого патенту.

Сума одноразової плати за торговий патент з кредиту рахунка 39 на дебет рахунка 641 списується в останньому місяці (кварталі) його дії.
При складанні декларації про податок на прибуток підприємства суми, сплачені за торговий патент, пільговий торговий патент, відображаються в рядку 47.2 «Вартість придбаних торгових патентів» додатка П до декларації у тому звітному періоді, у якому вони списані з кредиту рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками». Одночасно ці суми показуються у Звіті про фінансові результати як фактично внесені до бюджету платежі податку на прибуток.

Податковий облік діяльності, здійснюваної за спеціалізованим
торговим патентом
не ведеться. При придбанні такого патенту суб'єкт підприємницької діяльності не вносить одноразову плату, а сума попередньої оплати вартості такого патенту відображається записом по дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» І кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках». У міру настання звітного періоду сума, попередньо сплачена за спеціальний торговий патент, списується з кредиту рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» на дебет рахунка 23 «Виробництво» (по діяльності, пов'язаній з наданням побутових послуг і послуг грального бізнесу) або рахунка 93 «Витрати на збут» (по діяльності в сфері торгівлі і громадського харчування). Ця сума включається відповідно в елементи затрат:

а) «Відрахування на соціальні заходи» (у розмірі 25% місячної вартості спеціального торгового патенту);

б) «Інші витрати» (у розмірі 75% місячної вартості спеціального торгового патенту).

Оплата вартості спеціального торгового патенту за звітний період у Звіті про фінансові результати відображається в однаковому розмірі як така, що підлягає розрахунку, так і фактично сплачена до бюджету сума інших по датків і платежів.

При заповненні декларації про податок на прибуток підприємства — суб'єкти підприємницької діяльності відображають у ній суму доходів і витрат, які пов'язані тільки з тими видами діяльності, по яких спеціальний торговий патент не придбавався.

Облік витрат діяльності торговельних підприємств

Витрати комерційної діяльності торговельних підприємств (витрати обігу) є витратами по переміщенню товарів від виробника до споживача. До них належать витрати по перевезенню, зберіганню, реалізації товарів, по утриманню транспортних засобів, будівель і споруд, по оренді необоротних матеріальних і нематеріальних активів, страхуванню майна, рекламі та ін., а також по управлінню діяльністю підприємства.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій витрати діяльності торговельних підприємств відображаються на рахунках: 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 92
“Адміністративні витрати”
призначений для обліку загальногосподарських витрат, пов’язаних з управлінням і обслуговуванням діяльності торговельного підприємства в цілому. До них належать:

- витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу ( оплата праці, пенсійне і соціальне страхування, додаткові витрати та ін.);

- витрати на утримання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення (оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, комунальні послуги, охорона та ін.);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна та ін.);

- витрати на зв’язок (поштові, телефонно - телеграфні та ін.)

- організаційні, представницькі та інші адміністративні витрати.

На рахунку 93 «Витрати на збут»
відображають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) товарів (послуг). До них належать:
— витрати пакувальних матеріалів,

— витрати на транспортування продукції (товарів) за умовами договору;

— витрати на маркетинг та рекламу;

— витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту;

— амортизація, ремонт та утримання основних засобів: інших необоротних матеріальних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції (товарів, робіт послуг) та ін.

На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності
ведуть облік:

- витрати на досліди і розробки;

-собівартість реалізованої іноземної валюти (відображається вартість реалізованої іноземної валюти на дату її продажу);

-сумнівні і безнадійні борги (відображається інформація про нарахування резерву сумнівних боргів по заборгованості; про суми списаної поточної дебіторської заборгованості, визнаною безнадійною і створення якої не було пов'язано з реалізацією товарів, послуг);

-витрати по операційній курсовій різниці (відображаються витрати по активах і зобов'язаннях операційної діяльності торговельного підприємства від зміни курсу національної валюти до іноземної);

-втрати від знецінення запасів (тобто втрати, пов'язані із знеціненням (уцінкою) товарів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»;

-нестачі і втрати від псування цінностей (відображаються нестачі грошових коштів та матеріальних цінностей і втрат від їх псування, які виявлені в процесі заготівлі, переробки, зберігання і реалізації товарів, якщо на час виявлення нестачі винуваті особи не встановлені);

-визнані штрафи, пеня, неустойки (ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством умов договору, законодавства по оподаткуванню та ін.);

- Інші витрати операційної діяльності (витрати по утриманню житлово-комунального господарства, дошкільних дитячих установ, оздоровчих закладів та ін.).

Протягом звітного періоду торговельні підприємства витрати, пов’язані з комерційною діяльністю, відображають відповідно на дебеті рахунків 92 “Адміністративні витрати”, 93 “ Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” в кореспонденції з кредитом рахунків.

63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”;

685 “ Розрахунки з іншими кредиторами” (на вартість послуг по перевезенню товарів, навантажувально-розвантажувальні роботи, рекламні та інші послуги);

66 “Розрахунки з оплати праці” ( на суму нарахованої основної і додаткової заробітної плати працівникам, винагород із фонду оплати праці тощо);

65 “ Розрахунки за страхуванням” (на суму нарахованих зборів по пенсійному забезпеченню і соціальному страхуванню майна)

13 “ Знос необоротних активів” (на суму нарахованої амортизації по основних засобах, інших необоротних матеріальних активах, нематеріальних активах)

47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” (на суму нарахованого резерву, на оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне страхування, гарантованих зобов’язань ) та ін.;

Відображені протягом звітного періоду витрати, пов’язані із забезпеченням торговельної діяльності підприємства, на дебеті рахунків 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, наприкінці звітного періоду списуються з кредиту цих рахунків на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”, субрахунок 791 “Результат основної діяльності”

Узагальнення результатів діяльності торговельного підприємства

Для узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємств Планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:

791 «Результат основної діяльності»,

792 «Результат фінансових операцій»,

793 «Результат іншої звичайної діяльності»,

794 «Результат надзвичайних подій».

По кредиту рахунка 79 «Фінансові результати» та його субрахунків підприємства відображають суму доходів від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, а по дебету - собівартість реалізації, витрат діяльності і податок на прибуток від звичайної діяльності.

Звідси торговельні підприємства для визначення фінансового результату основної діяльності наприкінці звітного періоду роблять записи:

1. на списання суми доходу

Д рах. 702 “Доход від реалізації товарів”

К рах. 791 “Результат основної діяльності”

2)на суму витрат діяльності:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів

К-т рах. 92 «Адміністративні витрати»

К-т рах. 93 «Витрати на збут»

К-т рах. 94 «Інші витрати операційної діяльності»;

3)на суму належного податку на прибуток від звичайної діяльності,
визначену за даними бухгалтерського обліку:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності»;

Шляхом порівняння на рахунку 791 «Результат основної діяльності» кредитового обороту (загальна сума одержаного доходу від реалізації товарів) з оборотом по дебету цього рахунка (загальна сума операційних витрат з урахуванням податку на прибуток від звичайної діяльності) торговельні підприємства визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності.

Визначену суму фінансового результату списують на фінансово-результативний активно-пасивний рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» записами:

1)на суму одержаного прибутку:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

2)на суму збитку:

Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»

К-т рах. 791 “Результат основної діяльності”