Голодомор 1932-1933 в Україні та в Одеській області

на тему: «Голодомор 1932-1933 років в Україні та в Одеській області» Виконав Учень 7(11)-Б класу Одеської гімназії №4 Одеса 2008 Голодомор в Україні В аграрній програмі партії більшовиків соціалістична перспектива пов’язувалась з утворенням на базі експропрійованої поміщицької власності великих державних господарств під керівництвом

Рад депутатів від сільських робітників. Економічні зв’язки між сільськими радянськими господарствами та промисловістю, а також між дрібними селянськими господарствами і усуспільненим секторм мали здійснюватись у нетоварній формі, шляхом продуктообміну. Та величезна більшість селян бажала зрівняльного поділу земель. Інтерес до самостійного господарювання на своїй землі навіть ті дрібні власники, які опинилися вже

на грані розорення. І тому наприкінці серпня 1917р. В.Ленін висловився за те, щоб партія пішла на поступки дрібнобуржуазному селу і задовольнила його вимогу про соціалізацію, тобто оголошення державних поміщицьких селянських та інших земель всенародним надбанням, їх безвідплатне відчуження і перехід у користування всіх трудящих на зрівняльній основі.

По суті, партія більшовиків брала на озброєння есерівську аграрну програму. Соціалізація землі була узаконена Декретом про землю. Аграрні перетворення перших років Радянської влади зняли основну частину класових суперечностей, які нагромаджувались всередині селянства. Якщо раніше на селі гостро відчувалося протистояння двох більш-менш сформованих класових спільностей – пролетарів та напівпролетарів, з одного боку,

і куркулів – з другого, то за нових умов класів позиції всього селянства почав уособлювати середняк. Середняцькими стали майже половина бідняцьких господарств і три четверті куркульських. Куркульський клас, який почав формуватися ще в дореволюційному селі, перетворився на прошарок всередині селянства. Соціалістичне будівництво у перші роки Радянської влади здійснювалося на воєнно-комуністичних засадах.

Система воєнного комунізму передбачала продуктообмін між містом і селом при забороні торгівлі, націоналізаю всієї промисловості, включаючи дрібну, встановлення практики замовлень-нарядів на державних підрпиємствах при максимальній централізації управління промисловістю (главкізм), поступове згортання грошового обігу. Винекнення воєнно-комуністичної практики та ідеології пов’зувалося не лише з прогалинами в марксистській теорії на початковій стадії

її розвитку, коли соціалізм по суті був лише доктриною, непідтвердженою життям, а й з необхідністю вистояти у складних умовах згортання громадянської війни та воєнної інтервенції. Однак вже в умовах переходу до мирного будівництва було прийнято ряд воєнно-комуністичних дерктів, спрямованих на дальше згортання сфери грошового обігу. Зокрема, у грудні 1920р. з’явилися декрети про безплатність розподілюваних по картках продуктів, а

також поштово-телеграфних і телефонних послуг. З початку 1921р. безплатним стало користування житлом, водопроводом, каналізацією, газом та електрикою. Припинилося стягнення грошових податків. Радянський уряд прагнув налагодити “державну організацію розподілу продуктів замість приватної торгівлі, промислових продуктів на село”. Положення про витіснення торгівлі планомірно організованим розподілом у рамках споживчо-виробничих комун увійшло до підготовленого

Леніним начерку проекту нової партійної прграми. В умовах розруху у промисловості обмін між містом і селом набув форми продовольчої розкладки, коли всі товарні лишки забирали у селян майже безкоштовно. Селянські маси реагували на продрозкладку скороченням обсягу вироблюваної продукції, і тоді, щоб запопігти цьому VІIІ з’їзд Рад у грудні 1920р. висловився за встановлення кожному селянському господарству обов’зкових завдань по засіву. Цей крок (ніколи не реалізований) був таким же логічним

продовженням продрозкладки, як і заборона торгівлі. Життя показало, однак, що селяни не мирилися з продрозкладкою, забороною торгівлі, директивним плануванням посівних площ. Все це йшло врозріз з їх життєвими інтересами. Як тільки війна закінчилась, селянське невдоволення набуло гострих форм. Стягнення продрозкладки проходило з величезними труднощами.

У хлібовиробничих районах виник і поширився політичний бандитизм. Зростання продовольчих труднощів поглибило господарську розруху. У березні 1921р. відбувся Х з’їзд РКП(б), який проголосив заміну продовольчої розкладки продовольчим податком. Це рішення було принциповим кроком на шляху впровадження економічної політики. У промові Леніна на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921р. вперше з’являється термін “нова

економічна політика”. Уперше тут припусккається можливість торгівлі не тільки в місцевому обороті. Уперше перед більшовиками ставиться завдання вчитися контролювати ринок. Керуючись в основному дерективами, Держплан розробив два варіанти п’ятирічки – відправий і оптимальний. У квітні 1929р. XVI конференція ВКП(б) схвалила оптимальний варіант, а через місяць, на V з’зді Рад він став законом. Проте цей закон залишився на папері.

Перша п’ятирічка, яка почалася з жовтня 1928р виконувалась за сумою щорічних планів, які не мали майже нічого спільного із затвердженим п’ятирічним планом. Ця п’ятирічка ще у формі деректив ХV з’їзду ВКП(б) мала фундаментальний недолік: “ножиці цін”(розрив у цінах). Селяни не давали на це згоди і взимку 1927-1928 років практично припинили підвезення хліба на ринки. У країні спалахнула хлібозаготівельна криза.

Одразу після ХV з’їзду ВКП(б) Сталін відійшов від курсу соціалістичного будівництва, накресленого в дерективах по п’ятирічному плану. Замисливши в лютому 1928р. скасування непу, примусове об’єднання селян у колективні господарства і накладання продрозкладки на колгоспи, Сталін на словах усе це заперечував. Партійний вплив на стан справ у колгоспах відчувався слабо. З кількісного та якісного боку, а також за своєю організаційною структурою партійні організації не

стали на належній висоті. Нечисленність сільської парторганізації і специфіка складу(переважали члени партії, які займали керівні посади, а також агрономи, лікарі, вчителі та інші спеціалісти) перешкоджали переходу від територіального до виробничого принципу в її побутові. А життя вимагало розв’язати питання про організацію партійного осередку безпосередньо в колгоспі. У лютому 1931р. ЦК партії прийняв “положення про осередок

ВКП(б) у колгоспах”. Відповідно до нього сільські осередки в районах суцільної колективізації обов’язково мали бути перетворені на колгоспні. Найпоширенішими були міжколгоспні організації, які об’днували по 5-6, а іноді більше 10 колгоспів у кількох населених пунктах. З жовтня 1930р. до кінця п’ятирічки на Україні через кожних два дні з’являлася нова машинно-тракторна станція. Наприкінці 1932р. в республіці діяло їх 592 – обслуговували половину колгоспів, переважно великих.

Та розгортання мережі – лише частина справи. Активно впливати на організаційно-господарське зміщення колгоспів МТС ще не могли. Замість того, щоб покінчити з виробничими відносинами, які змушували колгоспників красти власну продукцію, Сталін та його найближче оточення обрали шляхи репресії. Хоч давно вже було оголошено про ліквідацію куркульства як класу, Молотов знову заговорив про загрозу збоку куркуля, який нібито організував на селі розкрадання хліба

та іншого колгоспного добра, аби шкодити громадському господарству колгоспників, виконанню ними державних завдань. ВЦВК і РНК СРСР 7 серпня 1932р. прийняли постанову “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності”. Відповідно до цього законодавчого акту розкрадання майна колгоспів і кооперативів каралося розстрілом, а за пом’якшуючих обставин – бозбавлення волі на строк не менше 10

років. 22 серпня 1932р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову ”Про боротьбу із спекуляцією”.Спекуляція каралась ув’язненням в концтаборі на строк від 5 до 10 років без права застосування амністії. Сталін сліпо вірив у дієвість обов’язкових постанов, незалежно від того, чи відповідають вони реальним інтересам і відносинам. Він думав, що проблему жнив 1932р. можна розв’язати прийняттям закону, в якому були б передбачені заходи проти виявлених раніше хиб.

У постанові РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 5 липня 1932р. “Про збиральну кампанію 1932 року” висувалася вимога запроваджувати скиртування: своєчасно скошений і заскиртований хліб не міг тривалий час зберігатися в полі. З метою заохочення колгоспників дозволялося вже при обмолоті видавати аванси в рахунок натуральної частини доходів в обсязі 10-15% фактично обмолоченого хліба. Це був певний крок уперед від ”залишкового” принципу оплати трудоднів: раніше хліб на трудодні видавали

тільки взимку, після виконання заготівельного плану. 1932р. було заскиртовано більше скошеного хліба, ніж у попередні роки. Втрати від обсипання зменшилися. Зате тривале зберігання хліба в полі викликало масове розмноження гризунів. На засіданні Раднаркому УРСР 11 листопада 1932р. вказувалося, що поширення польових мишей набуває розмірів стихійного лиха. Щоб не вмерти з голоду колгоспники ціною надлюдської праці розкрили

мишачі нори на площі 120 гектарів. У результаті вдалося одержати 17 центнерів доброякісного зерна. В кожній норі було від 2 до 6кг пшениці. 1932р. втрати врожаю позначилися вже не тільки на життєвому рвні колгоспників, а й на хлібозаготівлях. До першого листопада від селянського сектора України надійшло лише 136млн пудів хліба. Мляво відбувалися заготівлі і в інших регіонах країни. Централізовані ресурси хліба та

інших видів продовольства швидко танули. Це викликало скорочення і без того низьких норм видачі продуктів за картками для робітників та службовців. Різко зменшився хлібний експорт, що призвело до майже десятикратного збільшення дифіциту зовнішньоторговельного балансу порівняно з 1929 роком. Зростання короткострокової заборгованості обумовило появу на західних валютних ринках чорної біржі радянських векселів. Прострочення платежів загрожувала непередбаченими

наслідками, і з поточних рахунків іноді доводилося розплачуватися валютою, одержаною від продажу національних художніх цінностей. Саме тоді з головних музеїв країни назавжди пішли за кордон сотні творів великих художників. Вилучення максимальної кількості колгоспного хліба методами продрозкладки на перших порах докорінно поліпшило непросту ситуацію в зовнішній торгівлі. Справді, у 192627р коли хлібозаготівлі відбувалися шляхом закупок на ринку, було вивезено приблизно130млн

пудів. У 1928р коли вибухнула хлібозаготівельна криза, вивезти вдалося лише 27 млн пудів, а в 1929р. – 11 млн пудів. Якраз у цей час почалася світова криза, що з особливою силою вдарило по радянській зовнішеій торгівлі. Ціни на сировину, що вивозилася, впали значно нижче, ніж ціни на устаткування, що ввозилося. Отже, треба було експортувати зночно більше сировини, щоб одержати ту саму валютну вирочку.Продрозкладка спочатку дала можливість збільшити експорт зернових.

У 1930р. він зріс у 27 разів – до 298 млн пудів, у 1931р. – досяг максимальної величини за весь післяреволюційний період – 316млн пудів. Воднораз продрозкладка викликаючи прогресуючий параліч, сільськогосподарського виробництва, різко зменшила, в кінцевому підсумку, експортні ресурси. Хлібозаготівлі подовжувалися навіть у першій декаді лютого 1933 року, коли селяни почали гинути від голоду. Практично на всій території України в сільській місцевості тоді вже не

існувало скільки-небудь великих запасів продовольства. Повна безвихідь ситуації змусила на Дніпропетровщині звернутися до апсолютно неморального засобу – нагороди за донос. Кожний, хто вказував, де сусід ховае зерно, одержував від 10 до 15% виявленого як премю. 17 лютого цей ”досвід” поширився на всю республіку у формі спеціальної урядової постанови. Аналіз даних демографічної статистики 30-х рр. свідчить, що прямі втрати населення

України від голоду 1932р. становили близько 150 тисяч чоловік. 1933р. голодною смертю загинуло від 3 до 3,5 млн чоловік. Повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності, сягали в 1932-1934 рр. 5млн чоловік. Не менше мільона загинуло на Кубані. Голод у 1933р. був наслідком спроби здійснювати соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.

Проте примусова колективізація і накладена на колгоспи продрозкладка призвели до глибокої деградації сільського виробництва, яка так дорого, так боляче і невідшкодовно обійшлася країні й народові. Голодомор в Одеській області. Спогади, документи, дослідження (документи приведено мовою оригіналу) № 40 ВИТЯГ З ЛИСТА ОДЕСЬКОГО ОБЛАСНОГО КОМІТЕТУ КОМУНІСТИЧНОЇ

ПАРТІЇ БІЛЬШОВИКІВ УКРАЇНИ ДО ВСІХ ПАРТІЙНИХ КОМІТЕТІВ ТА ПАРТІЙНИХ КОЛЕКТИВІВ ПРО ПЕРЕБІГ ЗБИРАННЯ УРОЖАЮ ТА ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ 15 серпня 1932 р. Обком КП(б)У провів перевірку перебігу збирання врожаю та стану підготування до хлібозаготівель. Перевіркою виявлено ряд серйозних хиб і викривлень у проведенні збиральної та хлібозаготівельної компаній.

На цих хибах та збоченнях обласний комітет зосереджує увагу всієї партійної організації області і вимагає мобілізації всіх зусиль для їх негайного виправлення. Від'ємним в організації збиральної кампанії є, насамперед, те, що в ряді районів, незважаючи на сприятливі умови, косовицю й досі не закінчено (Первомайський, Зінов'ївський, Знам'янський, Вознесенський, Ново-Український,

Бобринецький та інші райони). Ще гірший стан з скиртування. 15% заскиртованого хліба є цифра ганебна для всієї області. Ця цифра ставить під загрозу загибелі ще в серпні місяці значної частини врожаю. ДАОО, ф. П-11, оп. 21, спр. 1, арк. 24 № 41 ПОСТАНОВЛЕНИЕ ОДЕССКОГО ОБКОМА КП(Б)У ОБ УСИЛЕНИИ БОРЬБЫ С ПРОДАЖЕЙ

ХЛЕБА И КОНФИСКАЦИЕЙ ЕГО НА РЫНКАХ 18 ноября 1932 г. Секретарю городского районного партийного комитета. В целях усиления борьбы с продажей хлеба, как на базарах, так и вне базаров, Областной комитет, в соответствии с постановлением Центрального Комитета Всесоюзной Коммунистической Партии большевиков от 15 ноября, постановляет:

1. Обязать Областной отдел Объединенного Главного Политического Управления дать директиву начальникам районных отделений и районным уполномоченным ГПУ - о всемерном усилении борьбы с продажей зерна, муки и большого количества выпеченного хлеба (более пуда) колхозниками и единоличниками, конфискации на базарах привезенного зерна, муки и выпеченного хлеба. 2. Обязать городские и районные партийные комитеты провести широкую разъяснительную работу в колхозных

массах и среди единоличников, как через печать, так и путем соответствующей массовой работы с тем: - что до полного выполнения плана хлебозаготовок областью, торговля зерном и выпеченным хлебом в большом количестве, безусловно, воспрещена и должна караться, как за злостную спекуляцию; - что торговля указанными видами хлеба может быть разрешена колхозникам и единоличникам лишь после полного выполнения плана хлебозаготовок Одесской областью. 3. Областной комитет предлагает всем городским и районным партийным комитетам привлечь

к строгой партийной ответственности работников, не ведущих борьбу с указанными фактами спекуляции хлебом. 4. Через 10 дней заслушать на Бюро Обкома информацию начальника Отдела ГПУ о ходе выполнения этой директивы. Секретарь Одесского обкома КП(б)У Майоров ГАОО, ф. П-11, оп. 21, д. 1, л. 34 № 42 ПОСТАНОВЛЕНИЕ ОДЕССКОГО ОБКОМА КП(Б)У

ОБ УТВЕРЖДЕНИИ СПИСКА ЛИЦ, ИСКЛЮЧЕННЫХ ИЗ ПАРТИИ "ЗА САБОТАЖ ХЛЕБОЗАГОТОВОК", И О ПУБЛИКАЦИИ В ОБЛАСТНОЙ И РАЙОННОЙ ПРЕССЕ ОБ ИХ ВЫСЫЛКЕ В КОНЦЕНТРАЦИОННЫЙ ТАБОР 29 декабря 1932 г. В соответствии со своим решением от 27 декабря, Областной комитет постановляет: 1.Утвердить прилагаемый список 50 человек, исключенных из партии за

саботаж хлебозаготовок и расхищение хлеба, опубликовать в областной и районной печати о высылке их в концентрационный лагерь (Список прилагается). Решение об исключении их из партии опубликовать постановлением о высылке их и заключении в концлагерь, с поименным списком, опубликовать от имени областного исполкома со следующей мотивировкой. Областной исполком постановляет: За саботаж хлебозаготовок, расхищение государственного и колхозного хлеба, за прямое предательство

интересов партии и рабочего класса, ниже перечисленных, бывших членов партии Одесской областной партийной организации - ныне исключенных из рядов Коммунистической Партии большевиков Украины, заключить в концентрационный лагерь на разные сроки…" 2. Одновременно опубликовать в областной и районной прессе от имени Областного исполнительного комитета, утвержденное Советом

Народных Комиссаров УССР решение о выселении из Одесской области за организацию саботажа и срыв хлебозаготовок 500 семей. Обязать городские и районные партийные комитеты опубликовать это решение в районной прессе, с перечислением глав этих семейств по данному району не позже 1 января 1933 года. Поручить: товарищу Капцану отредактировать проект постановления по данному вопросу и разослать гранки набора для окончательного просмотра, товарищам Майорову,

Любченко и Леплевскому. 3. Предложить товарищу Капцану осветить в передовой "Черноморской коммуны" решение Областного комитета о заключении в концлагерь 50 исключенных из партии, а также о выселении из Одесской области 500 семей; при опубликовании списков в отдельных номерах газеты - в двух передовых статьях. С проектом передовых статей ознакомить товарищей Майорова, Любченко и Леплевского. 4. Обязать областную и районную печать поместить постановление

Областного комитета о высылке "50" и "500" - на первой странице газет. 5. Ответственность за своевременную передачу этих решений, а также передовых статей "Черноморской коммуны" районным газетам - возложить на заведующего областным отделением РАТАУ - товарища Осадчего. Секретарь обкома Майоров ГАОО, ф. П-11, оп. 21, д. 1, л. 47 № 43 РІШЕННЯ БЮРО

ОДЕСЬКОГО ОБКОМУ КП(Б)У ПРО "ГРУБУ ПОЛІТИЧНУ ПОМИЛКУ, ПРИПУЩЕНУ СНІГУРІВСЬКИМ РАЙОННИМ ПАРТІЙНИМ КОМІТЕТОМ, ГАЗЕТОЮ "СОЦІАЛІСТИЧНИЙ ШЛЯХ" ТА ВИЇЗНОЮ РЕДАКЦІЄЮ "МОЛОДА ГВАРДІЯ" ПРИ ОПУБЛІКУВАННІ ПОСТАНОВИ ОБЛАСНОГО ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЩОДО ВИСИЛКИ 500

ГОСПОДАРСТВ" 31 грудня 1932 р. 1. Відзначити, що постанова облвиконкому про висилку 500 господарств у Снігурівській районній газеті " Соціалістичний шлях" була вміщена на 4 сторінці в скороченому вигляді, що принизило й змазало політичне значення цього акту боротьби з класовим ворогом, причому з 25 родин, що їх вислано з села Ново-Петрівки, опубліковано лише у відозві районного виконавчого комітету, за підписом голови Ровинського, 4 прізвища. Таким способом, снігурівські керівники не забезпечили того,

щоб це важливіше рішення обласного виконавчого комітету зрозуміла вся колгоспна маса, щоб кожний колгоспник і одноосібник знав - кого й за що висилають. 2. Відмітити, що Снігурівський РПК не виконав директиви обкому про опублікування постанови обласної Контрольної Комісії щодо виключення 50 зрадників з партії та постанови обласного виконавчого комітету про ув'язнення цих 50 до концентраційного табору. 3.Обласний комітет вважає ці факти за найгрубішу політичну

помилку, у припущенні якої винні: в.о. секретаря РПК Кривошей, голова РВК Ровенський, редактор районної газети Чаленко, заступник редактора "Молодої Гвардії", керівник виїзної редакції Таксе. 4.Кривошею оголосити сувору догану. 5.Ровинському оголосити сувору догану з попередженням. 6.Редактору районної газети Чаленко та заступнику редактора "

Молодої Гвардії" Таксе оголосити сувору догану. 7.Запропонувати Снігурівському РПК опублікувати в найближчому номері районної газети повний список прізвищ всіх 25 висланих з села Ново-Петрівки згідно директиви обкому. 8.Доручити товаришу Павленку перевірити у 2-денний термін, як газети інших районів виконали директиву обкому щодо порядку опублікування постанови обласного виконавчого комітету

про висилку 500 та ув'язнення до концентраційного табору 50 вилучених з партії. 9. Це рішення, за винятком пункту 8, передати Снігурівському РПК телеграфом. 10.Постанову цю, за винятком пунктів 7, 8, 9 опублікувати в "Чорноморській Комуні". ДАОО, ф. П-11, оп. 1, спр. 165, арк. 19 № 46 АКТ ОПИСУВАННЯ МАЙНА ЗАМОЖНОГО СЕЛЯНИНА

ЧАЙКИ СЕМЕНА З МЕТОЮ ВИЛУЧЕННЯ НА КОРИСТЬ СИЧАВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ 23 січня 1933 р. Ми, комісія у складі Кушніра Михайла, Шкуренка Івана, Єрощенка Василя, склали цей акт у нижчезазначеному: цього дня по розпорядженню Сичавської сільської ради було описано майно громадянина села Сичавки Хайки Семена, який був оштрафований за приховування посіву та невиконання плану хлібозаготівлі

державі за 1932 рік. При описанні виявили наступне майно: 1. коней 4 штуки 400 карбованців здані в кооператив 2. корів 1 штука 300 карбованців артіль "Життя" 3. шлеї 1 пара 10 карбованців здано в В.Е.С.Т. 4. вожжі 1 пара 2 карбованці здано в В.Е.С.Т. 5. кукурудзи 4 пуда 2 карбованці здано до сільської ради 6. возів 1 штука 35 крб.

В.Е.С.Т. 7. шапок зимових 6 штук 90 карбованців В.Е.С.Т. 8. шкурок малих чинних (овечих) 5 штук 50 карбованців здані в кооператив На що і склали список цього майна для Сичавської сільської ради. Голова сільради (Підпис) ДАОО, ф. Р-2199, оп. 1, спр. 85, арк. 4. № 47 ПОСТАНОВЛЕНИЕ ОДЕССКОГО ОБКОМА КП(Б)У

О ПРИОСТАНОВЛЕНИИ МАССОВЫХ САМОВОЛЬНЫХ ВЫЕЗДОВ КРЕСТЬЯН ИЗ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ 24 января 1933 г. 1. Отметить, что в последнее время имеют место самовольные выезды крестьян, как колхозников, так и единоличников, из сел Одесской области за ее пределы в другие республики и края. 2. Отметить, что не все партийные и советские работники в районах и селах понимают, что такого рода

массовые самовольные выезды крестьян, колхозников и единоличников организуются врагами советской власти, кулаками и петлюровцами, ведущими контрреволюционную агитацию за бегство крестьян в целях подрыва колхозов. Многие районные партийные комитеты (РПК) не только не ведут необходимой массово-политической работы по приостановлению самовольных выездов из села, но в ряде случаев даже не разоблачают кулацкой агитации за самовольные выезды крестьян и не разъясняют колхозным массам и трудящимся единоличникам вреда для

колхозов, колхозников и единоличников такого рода самовольных выездов. 2. Предложить секретарям РПК немедленно развернуть массовую политическую работу, в первую очередь в тех селах и колхозах, где наблюдается наибольшее число самовольных выездов, выявляя контрреволюционных организаторов и вдохновителей этого дела. Всю эту широкую разъяснительную работу провести на основе доведения до каждого колхозника и единоличника решений

Январского Пленума Центрального Комитета и Центральной Контрольной Комиссии, в особенности на основе популяризации речи товарища Сталина о работе в селе, постановления ЦК и Совета Народных Комиссаров от 19 января о поставке хлеба государству в 1933 году. 3. Поручить начальникам районных отделов Государственного

Политического Управления провести изъятие контрреволюционных организаторов бегства крестьян из села. 4. Заслушать на Бюро Областного комитета 3 февраля сообщение Начальника Областного отдела ГПУ о результатах проведения мероприятий в связи с самовольными выездами крестьян из села. Секретарь обкома КП(б)У Майоров ГАОО, ф. П-11, оп. 21, д. 11, лл. 76-77 № 48 ЛИСТ ГОЛОВИ ПЕРВОМАЙСЬКОЇ

РАЙОННОЇ КОНТРОЛЬНОЇ КОМІСІЇ КП(Б)У ПОЛЯКОВА ДО ЧЛЕНА ОДЕСЬКОГО ОБКОМУ КП(Б)У БЕЙЛІНА ПРО СТАН ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ І ГОЛОДУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ РАЙОНУ 26 лютого 1933 р. Шановний товаришу Бейлін! Змушений написати про стан громадського харчування, який вимамагає вжиття негайних заходів. У нас трапились випадки отечності (опухання) на

ґрунті недоїдання не тільки серед декласованого населення, а навіть і серед робітників. І хоч дещо було спущено харчовими продуктами та грішми, це не вирішує справу. По відомостям, які я зараз маю, на заводі ім. 25 жовтня від недоїдання опухло 13 робітників; в районній лікарні № 2 з 1 січня 33 року з 201 хворих 67 чоловік опухли від недоїдання, з них 17 чоловік померло. Тут відсутні відомості по іншій лікарні та дитячій консультації, крім того,

є багато випадків, захворювань, опухань та смертей людей, які не зверталися до лікарів. В більшості по соціальному стану вони з декласованих. Перевіряючи районну лікарню, я там застав хворих з набряками - одного колгоспника, одного сторожа МРК, одного водоноса, одного робітника шкірного заводу, одного інваліда та 4 чоловіка з арештованих. Я вважаю, що необхідна негайна продуктова допомога не тільки для

робітників та службовців, а насамперед для партактиву міста, який декілька місяців не одержує хліб - купують на базарі макуху, яка коштує понад 30 крб і навіть в постачанні її є перебої. Для декласованого елементу відкрито їдальню та майстерню - "Труд-допомога", але ж цього зовсім замало. Я гадаю, що ти вживеш необхідних заходів. Поляков

ДАОО, ф. р 710, оп. 2, спр.2, арк. 4. № 51 ІНФОРМАЦІЯ З ГРИФОМ ЦІЛКОМ ТАЄМНО ТИМЧАСОВО ВИКОНУЮЧОГО ОБОВ'ЯЗКИ ГОЛОВИ НОВО-УКРАЇНСЬКОЇ КОНТРОЛЬНОЇ КОМІСІЇ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ ДО ГОЛОВИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ КОМІСІЇ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ КОНІКА ПРО ВБИВСТВО 15-ТИ

РІЧНИМ ВАСИЛЬЧЕНКО СВОЄЇ СЕСТРИ 1 березня 1933 р. В ніч 28 лютого на 1 березня 1933 року. в с.Леонтовічево Ново-Українського району, в родині середняка Васильченко Мефодія, виключеного з колгоспу за крадіжку хліба в час молотьби й засудженого на 10 років до БУПРу, трапився випадок, що хлопець 15-ти років задушив дитину 4-х років. Задушивши, збудив останніх дітей віком 12 років, 8 років,

6 років й запропонував їм порізати її для споживання. Завдяки тому, що менші діти боялися його і пристали до його пропозиції, тут же він, взявши сокиру порубав дитину на шматки, склав у діжку і засолив. В процесі цієї роботи вийняв серце, печінку та легені, зажаривши, сам їв й годував останніх дітей. На другий день діти стали розмовляти, що вмерла у них дитина, ця звістка дійшла до сільської ради, з сільської ради вислали своїх представників, які впевнились, що дитина не

вмерла, а її задушено. Зараз в цій справі до с. Леонтовічева виїхав товариш Мельніченко і помічник прокурора, для переведення відповідної роботи. Про певність обставин справи буде докладно повідомлено додатково. Т.в. обов'язки голови Ново-Української КК РКІ Конік ДАОО, ф. Р- 710,оп. 2, спр. 2, арк. 20. № 53 ПРОТОКОЛ № 3

ПОЗАЧЕРГОВОГО ОБ'ЄДНАНОГО ЗАСІДАННЯ БЮРО РАЙОННОЇ ПАРТІЙНОГО КОМІТЕТУ ТА РАЙОННОЇ КОНТРОЛЬНОЇ КОМІСІЇ ПРО ВИКОНАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ВИПАДКІВ ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ ТА ЛЮДОЇДСТВА 13 березня 1933 р. Присутні: Члени бюро РПК: тт. Савенко, Ровинський, Чаленко, Ротерштейн,

Федорчук. Кандидати бюро: Топман, Тільний. Члени Районної Контрольної Комісії: Сітов, Паншин. Запрошені: Капустін, Дегтяренко, Мороз, Данілейко Слухали: Інформацію товариша Савенко про випадок людоїдства, що мав місце в нашому районі. Громадянин Омелянів, колишній голова артілі "

Спартак" Пришибської сільської ради, знятий з головування за халатне відношення до роботи за те, що не справлявся з роботою, працював останній час рядовим колгоспником мав на своєму утриманні 4 дітей непрацездатних. Родина переносила харчові труднощі, внаслідок чого Омельянів пустився на людоїдство: вкупі зі своїм 13-літнім сином поїли двох рідних дітей 3-х та 5-ти років, які, по їх словам, вмерли від голоду. Батько

і син забрані в лікарню для обстеження їхнього психічного стану. Голова сільської ради знав про ці факти раніше і не інформував РПК та РВК. Висловились: Дегтяренко, Сіток, Ротерштейн, Чаленко, Ровинський, Тепмен. Ухвалили: заслухавши інформацію товариша Савенка, об'єднане засідання бюро

РПК та РКК констатує, що цей випадок є наслідком того, що бюро РПК, РКК не перевіряли, як реалізовується партійними осередками директиви бюро РПК, дані секретарям партійних осередків 3 листопада на партійній нараді та 12 листопада на пленумі РПК про те, щоб виявити всі голодуючі родини та надати їм допомогу, мобілізовуючи наявні фонди по колгоспах, а тому бюро

РПК та РКК цілком і повністю беруть на себе відповідальність за спричинившийся випадок. Голові сільської ради товаришу Билю за те, що не попередив цей випадок своєчасно, не повідомив бюро РПК, об'єднане засідання ухвалює оголосити сувору догану. Для того, щоб надалі запобігти випадкам голодної смерті, які мають місце в нашому районі, об'єднане засідання бюро РПК та РКК ухвалює: 1. Негайно, протягом 48 годин, виявити всі голодуючі родини по району

і надати їм негайну допомогу з фондів продовольчої допомоги. Точно виявити причини голодування цих родин. 2. По всіх сільських радах організувати громадське харчування для всіх дітей шкільного віку. 3. Зобов'язати товариша Ровинського мобілізувати в районі допоміжні харчові продукти - рибу, яловичину, цукор щоб надати допомогу селам, які знаходяться в найбільш скрутному стані. 4.

Перевіряти стан одноосібних господарств, голодуючим надати допомогу, зробивши упор на втягування їх до колгоспів. 5. Для проведення цієї роботи виділити відповідальними уповноваженими таких товаришів: Костильова, Ротерштейна, Паншина, Авраменка, Мороза, розбивши весь район на 5 кущів, зобов'язавши уповноважених протягом 3 днів доставити до РПК повну інформацію про стан сіл. Секретар РПК Савенко Голова РКК Сітов ДАОО, ф. Р-710, оп.

2, спр. 2, арк. 23. № 54 ИНФОРМАЦИОННОЕ ПИСЬМО ПРЕДСЕДАТЕЛЯ СНЕГУРЕВСКОЙ РАЙОННОЙ КК РКИ СИТОВА ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТНОЙ КК РКИ КОНИКУ О СЛУЧАЕ КАННИБАЛИЗМА В ПОСЕЛКЕ ЛОЦКИНО СНЕГУРОВСКОГО РАЙОНА 15 марта 1933 г. Снегуровская районая Контрольная комиссия рабоче-крестьянской инспекции (КК

РКИ) сообщает, что установлены в поселке Лоцкино Калужского сельского совета Снегуровского района случай людоедства, а именно: семья Юрченко Захария, состоящая из 8 человек - 6 детей, матери и отца, числившихся членами колхоза "12 летие Октября" имеет заработанных 286 трудодней, семья в своем составе имеет 4 трудоспособных, остальные -не трудоспособные. Глава семьи Юрченко Захарий осужден судом за кражу коровы и находится

в ДОПРе уже 6 месяцев. Таким образом, семья осталась под руководством старшего сына, ему около 20 лет. На работу хозяйство перестало выходить еще с осени по окончанию молотьбы, сам сын Юрченко имеет всего заработанных в колхозе 45 трудодней. Из опроса матери Юрченко и имеющихся материалов выяснено, что в семье от недоедания на почве голода умерла одна дочь, а за ней умирает и другая. Тогда, когда заболевает третий ребенок, сын с матерью решают

этого ребенка задушить и им питаться, что и приводят в исполнение, не удовлетворившись одним сыном и братом, они душат другого и также съедают его. После этого ловят совершенно чужого ребенка Ваню Черненко, отец которого бросил семью и уехал, а за ним также бросила его и мать, и мальчика остался одним, и также душат его и едят. Таким образом, ими съедено 3 ребенка, два из которых свои и один чужой. Необходимо отметить, что со стороны партийной ячейки сельского совета и правления колхоза проявлено

было не чуткое отношение к данной семье, несмотря на то, что єта семья являлась за помощью и в сельский совет, и в колхоз. Наряду с этим, отпущенная продовольственная помощь данному сельскому совету в количестве 35 центнеров, из которых колхозу "12 летие Октября" 15 центнеров до настоящего времени не используется, то есть, на протяжении 7-8 дней, в тот момент, когда по сельсовету имеются опухшие.

Постановлением бюро РПК приняты меры, одновременно с этим, секретарь партийной ячейки, председатель сельского совета и председатель колхоза из партии исключены и переданы суду. Необходимо также отметить, что случай людоедства по Снегуревскому району является вторым, о первом случае вам было сообщено письмом от 14 марта 1933 года. Председатель КК РКИ Ситов ГАОО, ф. Р-710, оп. 2, д.

2, лл. 24-25 об. № 56 СПРАВКА ОТВЕТСТВЕННОГО ИНСТРУКТОРА ОДЕССКОЙ ОБЛАСТНОЙ КК РКИ О СЛУЧАЯХ СМЕРТИ НА ПОЧВЕ НЕДОЕДАНИЯ ПО ПЕРВОМАЙСКОМУ РАЙОНУ 15 марта 1933 г. На 14 марта по Первомайскому району зарегистрированы по селам следующие случаи смерти от недоедания: Крымка - 4 чел Долгая Пристань - 4 чел Степковка -

2 чел Дорожинка - 15, из них 1 человек повесился, Витольдов Брод - 7 чел в селе Конецполе - 60 случаев опухания. На заводе "15-летия октября", со слов директора товарища Аттола, зарегистрировано 40 случаев опухания рабочих завода. Кроме того, зарегистрированы случаи смерти на станции железной дороги

Голтянского участка - за 13 дней марта на станции Голта умерло 9 человек, за февраль умерло 17 человек. В первых числах марта 2 человека бросились под поезд, которые были перерезаны поездом. За февраль месяц было подброшено 40 человек детей. Со слов агента ГПУ ст. Голта, все эти случаи были на почве недоедания. Отв. инструктор Одесской ОблКК РКИ (Підпис) ГАОО, ф.

Р- 710, оп. 2, д. 2, л. 30. № 57 ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА С ГРИФОМ "СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО" ЗАМЕСТИТЕЛЯ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ КРИВО-ОЗЕРСКОЙ РАЙОННОЙ КК РКИ ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТНОЙ КК РКИ О СЛУЧАЯХ КАННИБАЛИЗМА В СЕЛАХ СЕКРЕТАРКА И ТРИДУБЫ 16 марта 1933 г. Доложу, что по селам

Секретарка и Тридубы Криво-Озерского района имеются случаи каннибализма, а именно: По с. Секретарка 1. Гражданка Романчишина Ольга - беднячка-колхозница, Ищенко П. -середняк-колхозник, Бондар Иван - колхозник, в начале первых чисел марта месяца сего года откопали похороненный на кладбище труп гражданки Мандриной Матроны, разделили между собою по частям, варили и ели.

Кроме того, у Бондаря Ивана в хате на печи обнаружили вялый труп его 7-летнего брата. 2. Гражданин Головатюк Даниил - бедняк-индивидуальник, умершую свою мать закопал на кладбище и в тот же день вечером отрыл и принес домой, варил и ел. При обыске обнаружена голова с седыми волосами, половые органы с тазовой костью и остатками на них мяса, конечности рук и ног. 3. Гражданин Маснюк Антон Калистратович - середняк, зверски убил своих двух детей, девочек 4-х и 3-х

лет. При обыске обнаружены трупы и часть вареного мяса. По с.Тридубы Гражданка Ридка Евдокия, беднячка, исключенная из колхоза, зарезала 2 детей - мальчика 3-х лет и девочку 1,5 года, мясо которых съела. Муж Ридки Евдокии сидит, арестован за кражу и убийство колхозной лошади. По этому поводу приняты следующие меры: на места происшествий выехали работники

ГПУ и следственных органов, которые проводят расследования по данным случаям. По селу Секретарке выявили и задержали 12 человек, которые ели человеческое мясо. По селу Тридубы была арестована гражданка Ридка Евдокия. По линии партийной и советской в село Секретарка высланы: член районной КК РКИ, кандидат в члены бюро РПК, он же член президиума

РИК и член партии директор МТС. Наряду с проведением работ, связанных с разукрупнением колхоза (в с. Секретарка один колхоз насчитьывает до 800 дворов), проводят также соответствующая массовая работа среди населения. На места дополнительно выехали по 2 человека из числа членов бюро РПК и членов Президиума РИК. Для устранения случаев каннибализма районом дополнительно занаряжена продовольственная ссуда в количестве 25 центнеров к ранее выданной из общего количества на район 450 центнеров -

30 центнеров, а также районом была оказана продовольственная помощь из местных наличных ресурсов в количестве 7 центнеров. Таким образом, для села Секретарки дана продовольственная помощь 62 центнера. Ведется работа по всем сёлам по выявлению голодающих и оказанию им продпомощи. Отмечены случаи голодания, кроме Секретарки, по селам В.Мечетия, Березки, Тридубы, Мазурово и Красненькое.

Были характерные случаи, когда у голодающих опухших обнаруживалось закопанное в ямах зерно, хлеб, картошка и тому подобное, такие случаи имели место в селах Березки, Кривое Озеро, В.Мечетия. В связи с получением продовольственной ссуды, сельсоветами даны распоряжения немедленно ее раздать, ликвидировав отдельные случаи опухания на почве голода. Получение продпомощи колхозами значительно улучшило настроение колхозников, активность поднялась, что

дало возможность более успешно подготовиться к севу. Зам. председателя Криво-Озерской районной КК РКИ (Підпис) ГАОО, ф. Р- 710, оп. 2, д. 2, лл. 31-31 об. № 61 ПОСТАНОВЛЕНИЕ СЕКРЕТАРИАТА ОДЕССКОГО ОБКОМА КП(Б)У О ПЛАНЕ ХЛЕБОПОСТАВОК НА АВГУСТ 1933 ГОДА 4 августа 1933 г. 1. Представленный

Областным отделом снабжения, план хлебопоставок по области на август месяц - утвердить. 2. Утвердить следующие нормы снабжения хлебом на август месяц: по первому списку - рабочим 800 грамм, служащим и иждивенцам - 400 грамм; по второму списку - рабочим 600 грамм, иждивенцам - 300 грамм. Ведущим предприятиям по Зиновьевску "Красная Звезда", по Херсону - заводы Петровского и

Обозный - рабочим по 700 грамм По третьему списку - рабочим 500 грамм, служащим - 300 грамм, иждивенцам рабочих и служащих - 200 грамм. 3. Установить для рабочих Одессы и Николаева отпуск 50% нормы хлеба из пшеничной муки и 50% из ржаной. Предложить Областной конторе заготовки зерна обеспечить в указанном ассортименте своевременный отпуск муки. 4. Предложить городским партийным комитетам и районным партийным комитетам

Одессы, Николаева, Херсона, Зиновьевска, Первомайска строго придерживаться установленных норм и контингентов, проведя тщательную проверку и отсев "мертвых душ". Предложить Областному отделу снабжения установить тщательный оперативный контроль над фактическим расходованием хлеба, в соответствии с утвержденными нормами, контингентами и планами. ГАОО, ф. П-11, оп. 21, д. 2, л. 23 № 62 ДОДАТОК ДО

ПРОТОКОЛУ № 55 ЗАСІДАННЯ БЮРО ОДЕСЬКОГО ОБКОМУ КП(Б)У ПРО ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ХЛІБОПОСТАЧАННЯ, ОСІННЬОЇ СІВБИ ТА ЗЯБЛЕВОЇ ОРАНКИ 22 жовтня 1933 р. Обласний комітет відмічає, що, незважаючи на суворе попередження від ЦК КП(б)У, партійні організації значної частини районів області не мобілізовані ще на дійсно більшовицьку боротьбу за ліквідацію прориву, що утворився в хлібоздачі та осінній сівбі, не зуміли рішучими заходами

зламати куркульський саботаж та опортуністичний самоплив у проведенні цих робіт. Ряд політичних відділів, що показали ударні зразки роботи під час збиральної та хлібозаготівельної компаній, значно послабили свою роботу в організації партійних та колгоспних мас, у розгортанні серед них масово-політичної роботи, у мобілізації їх на виконання найважливіших сільськогосподарських робіт (хлібопостачання, сівба та зяблювання). Через це встановлений

ЦК КП(б)У крайній строк закінчення осінньої сівби - 20 жовтня - зірвано. Поруч з цим, в останні дні не тільки не забезпечено потрібне наростання темпів хлібоздачі, а навпаки, в переважній більшості районів неприпустимо зменшили темпи, що ставить під загрозу зриву своєчасне закінчення державного плану хлібопостачання. Особливо неприпустимий стан у районах: Любашівському,

Цебриківському та Компаніївському, які протягом останнього п'ятиденника жовтня майже припинили хлібопостачання та натуральну оплату машинно-тракторній станції, а такі райони, як Гарбузинський та Добро-Величківський своєю бездіяльністю, примиренським ставленням до куркульського саботажу поставили під пряму загрозу зриву виконання плану хлібопостачання держави. Обласний комітет вважає за цілком ненормальне й неприпустиме, що райони

Снігурівський, Ново-Одеський, Гросулівський, Роздільнянський та інші, маючи порівняно високий процент виконання плану хлібоздачі, замість того, щоб форсовано завершувати виконання своїх зобов'язань перед державою, припустили заспокоєння, самоплив у роботі та демобілізацію партійної організації і широких колгоспних мас в організації хлібоздачі. Обласний комітет особливо підкреслює, ще однією з причин незадовільного виконання плану хлібоздачі

в більшості північних районів є те, що районні партійні комітети, політичні відділи та директори машинно-тракторних станцій продивилися куркульський маневр, спрямований на зрив молотьби кращого, добре заскиртованого сухого хліба й зосередили всю увагу на обмолоті хліба не заскиртованого, або погано заскиртованого - пророслого й мокрого. Основною причиною зриву виконання плану осінньої сівби у встановлені ЦК КП(б)У строки є те, що районні партійні комітети, районні виконавчі комітети, директори та начальники

машино-тракторних станцій, а також правління колгоспів не переключили на осінню сівбу максимальну кількість коней, корів, бичків. Живе тягло й трактори на сівбі продовжують використовувати вкрай огидно. Замість усунути ці неподобства, керівні працівники районів і машинно-тракторних станцій, посилаючись на перебої постачання тракторам пального та інші об'єктивні недоліки, прикривають тим самим саботаж сівби, який все ще триває.

Добившись деяких наслідків у кількісних виходах колгоспників на роботу, керівники районів, машинно-тракторних станцій і колгоспів неприпустимо ігнорують боротьбу за підвищення продуктивності праці, встановлення жорсткого контролю за виконанням денних завдань кожним, що працює на виробництві. Через це встановлені норми виробки в колгоспах, як правило, не виконуються. Не зважаючи на неодноразові вказівки обкому, досі надзвичайно слабо застосовується робота тракторів

на зяблюванні нічного часу, не виділено певної частини тяглової сили та тракторів на зяблювання в районах, що закінчують сівбу. Обласний комітет ухвалює: 1. За зрив установлених партією і урядом строків хлібопостачання та провал осінньої сівби, за відсутність більшовицького керівництва колгоспним будівництвом у районі та безвідповідальне ставлення до виховання партійної організації в дусі партійної дисципліни та чіткість в роботі, секретаря

Гарбузинського РПК товариша Кобзаря з роботи зняти і з партії виключити. 2. Попередити секретарів РПК: Добро-Величківського - товариша Луцького, Любашівського - товариша Большунова, Компаніївського - товариша Федорова й Цебриківського - товариша Абрамовича, що якщо протягом найближчого п'ятиденника не буде досягнуто перелому, який забезпечував

би виконання планів осінньої сівби до 1 листопаду й хлібоздачі до 7 листопада, обком вживе до них суворих заходів партійного впливу. 3. Зобов'язати РПК, РВК, директорів і начальників машинно-тракторних станцій забезпечити безумовне виконання директив Центрального і обласного комітетів про використання не менш 75% усього тягла виключно на сівбу, установивши повсякденний, пильний контроль за виконанням цього.

4. Запропонувати зосередити керівникам районів, машинно-тракторних станцій і колгоспів центр уваги організаторської та масово-політичної роботи в справі підвищення трудової дисципліни серед колгоспників, перенести на підвищення продуктивності праці, на безперечне виконання денних завдань та норм виробки кожним агрегатом і кожним колгоспником, що працює на колгоспному виробництві. При цьому особливу увагу треба звернути на запровадження жорстокої дисципліни, що не дозволяє працюючим

залишати свою дільницю роботи до повного виконання денного завдання - норм виробітку. 5. Зобов'язати РПК, РВК, директорів і начальників політвідділів МТС, під їх персональну відповідальність, організувати обмолот, у першу чергу, зі скирт, що забезпечують максимальний вихід зерна, придатного для здачі держави, яке потребує найменше часу та зусиль для перероблення його в колгоспах. Організувати справжнє цілодобове перероблення зерна (просушування, провітрювання,

провіювання тощо) і вивіз його на заготовочні пункти з тим, щоб весь річний план хлібоздачі був повністю закінчений до 16 річниці Жовтневої революції по всіх районах, МТС і колгоспах, а також по індивідуальному сектору. 6. Всю роботу в хлібопостачанні організувати й сполучити з проведенням осінньої сівби так, щоб сівба була закінчена по всіх районах області безумовно не пізніше 1 листопада, забезпечивши високу якість

сівби. 7. Зобов'язати керівників районів, МТС та колгоспів зосередити особливу увагу на організації найшвидшого збирання просапних, як найважливішу умову збереження цих культур від втрат та швидкого розгортання сівби на звільнених площах. 8. У колгоспах, що закінчили чи наближаються до закінчення сівби, 75% всього живого тягла та всі трактори перемістити на зяблювання з тим, щоб решта живого тягла була зайнята на обмолоті та вивозі зерна. 9. Установити найсуворіший контроль за тим, щоб видачу авансів

провадити тим колгоспникам, що чесно й сумлінно працюють на осінній сівбі, обмолоті, збиранні просапних, хлібоздачі та зяблюванні, суворо відповідно виробленим трудодням. Обласний комітет з всією силою підкреслює, що стан, який утворився з хлібопостачанням, сівбою, зяблевою оранкою та збиранням просапних, потребує величезного напруження та використання всіх сил, умілого сполучення робіт, бойової мобілізації всієї партійної організації та широких колгоспних мас, рішучого розгрому

куркульського саботажу для форсованого закінчення цих робіт у встановлені строки. Секретар обкома КП(б)У Бричкін ДАОО, ф. П-11, оп. 1, спр. 185, арк. 73-75 Голодомор як геноцид Маючи безспірні докази виморення голодом мільйонів громадян України у 1932 — 1933 рр. і не менш безспірні свідчення політичного переслідування радянською владою представників українського етносу в Україні та за її межами впродовж тривалого періоду з 1917 по 1953

рр ми можемо просити міжнародну громадськість визнати голод 1933 року геноцидом. Мотивуванням такого прохання можуть бути слова із звернення до українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам’яті жертв голодомору. Аргументація звернення парламенту цілком відповідає історичній правді і висловлена в юридично точних виразах. «Голодомор 1932 — 1933 років, — говориться

у зверненні, — був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один із найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду». Чи можна твердити, що визнання голодомору геноцидом на рівні міжнародної громадськості і, перш за все, в стінах Організації Об’єднаних Націй вже забезпечене?

На превеликий жаль, сьогодні такої гарантії ніхто не може дати. Кампанія, спрямована на поширення в світі інформації про український голод 1933 року і його жахливі демографічні наслідки, здійснюється уже впродовж двох десятиліть (від 50-ї річниці голодомору) передусім зусиллями північноамериканської діаспори. Певну участь у цій кампанії беруть органи влади України, починаючи від радянських часів: варто пригадати

спеціальну постанову ЦК Компартії України від 26 січня 1990 року. Від листопаду 2002 року проблематикою голодомору зацікавилася Верховна Рада України. Поза всякими сумнівами, цей інтерес пов’язаний із тим, що на чолі парламенту став історик. Однак доповідь віце-прем’єр-міністра Д.Табачника на спеціальному засіданні

Верховної Ради 14 травня 2003 року слухали, за свідченнями журналістів, лише кілька десятків депутатів. Не побажала бути присутньою при розгляді цього пункту порядку денного фракція КПУ у повному складі. Але справа не тільки в комуністах. Того дня зареєструвалося 410 депутатів, а проголосували за звернення (мабуть, зусиллями голови парламенту) 226 депутатів — той мінімум, при якому документ вважається прийнятим.

На «круглому столі», влаштованому 21 серпня 2003 року Українським конгресовим комітетом Америки у Київському будинку вчителя, виявилося під час виступу заступника державного секретаря МЗС України Наталії Зарудної, що міністерство вилучило термін «геноцид» із проектів документів по голодомору, які готуються для ООН. Представники США, Росії та Великої Британії, як пояснила

Н.Зарудна, не вважають це визначення адекватним події. Парадокс полягає в тому, що шістнадцятим пунктом «висновків» комісії з українського голоду 1932 — 1933 рр. Конгресу США, прийнятих 19 квітня 1988 року, голодомор був кваліфікований як геноцид. Що спонукало представників США через 15 років змінити позицію? Здається, що негативна позиція американців, росіян

і майже половини народних депутатів України обумовлена тільки одним: переконаністю в тому, що радянська влада не знищувала українців тільки через те, що вони були українцями. Інакше кажучи, вони не вірять в те, що геноцид українців був голокостом. Хто ж їх переконує у цьому? Одними з перших порівняли український голодомор з єврейським голокостом редактори «Українського тижневика» (США)

Р.Гадзевич, Ю.Зарицький і М.Коломієць в номері від 20 березня 1983 року. Пізніше (у 1983 і 1986 рр.) матеріал із цього номера тижневика було видано в Джерсі-Сіті окремою брошурою під назвою «Великий голод: невідомий голокост». На жаль, назва прищепилася. Одним із останніх її вжив Д.Табачник, доповідь якого на спеціальному засіданні

Верховної Ради 14 травня 2003 року закінчувалася такими словами: «Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість». Здається також, що негативна позиція багатьох людей в Україні і поза її межами щодо голодомору пов’язана з перебільшенням числа жертв тими, хто постійно апелює

до міжнародної громадськості, вимагаючи визнати голод 1933 року геноцидом. У зверненні учасників згаданого вище «круглого столу» до Президента України і до українського народу, а також у зверненні VIII світового конгресу українців (Київ, 21 серпня 2003 року) до урядів і народів світу стверджується, що голод в Україні забрав життя від 7 до 10 млн. осіб.

У проекті звернення, зачитаного організаторами, називалася одна цифра — 10 млн. осіб. Микола Жулинський запротестував і запропонував назвати цифру, яка найчастіше фігурує у публіцистів, — 7 млн. осіб. Учасники «круглого столу» погодилися з ним (крім C. Кульчицького, бо він стверджує, що демографічна статистика виводить всіх нас на удвічі меншу цифру). Коли конгрес обговорював документ «круглого столу», вирішили назвати цифру жертв голодомору в діапазоні

від 7 до 10 млн. осіб.[3] Апеляція до світової громадськості, у тому числі — до світової науки — це серйозна справа. Не можна розв’язувати питання про демографічні наслідки голодомору по-дитячому. Хіба ми зможемо, підходячи таким чином до прийняття документів, переконати кого-небудь в тому, що голодомор 1933 року є геноцидом українського народу? А переконати потрібно! У зверненні Верховної Ради України до українського народу від 14 травня 2003 року справедливо зазначено:

«Ми вважаємо, що кваліфікація цієї катастрофи української нації як геноциду має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є важливим чинником відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страхітливого соціального стресу, незаперечним доказом незворотності процесів демократизації суспільства, суворим застереженням спробам встановити в Україні нову диктатуру, нехтувати найголовнішим правом людини

— правом на життя». Висновок Був час коли навіть згадка про нечуваний в історії людства голодомор на Україні в 1932-1933 роках оголошувалася злісним наклепом на радянську дійсність. Та сьогодні ми уже знаємо: голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зроду-віку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню. Це був найстрашніший злочин

Сталіна і його найближчих опричників, сотень тисяч їхніх яничарів на місцях. Безпосередньою реквізицією зерна та інших продуктів займалися спеціальні уповноважені, комітети незаможників, “буксирні” бригади та інші “активісти”. Під виглядом боротьби з куркульством вони довели селян до відчаю. Реквізиторські групи нишпорили по селах і забирали останні жмені зерна.

Люди або вмирали з голоду або накладали на себе руки. Траплялися непоодинокі факти людоїдства. За короткий час Україна вкрилася суцільними могилами. Сьогодні називають різні числа жертв голоду, спланованого сталінським режимом в Україні у 1932-1933рр. Одні дослідники говорять про 7-8 мільйонів чоловік, інші – про 15 мільйонів осіб. Конкретної цифри жахливого голокосту нема,

і хто - зна, коли й чи взагалі буде встановлена. Ця страхітлива за своїми намірами й масштабами акція більшовизму – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління. Джерела інформації 1.Взято документи з сайта http://www.archives.gov.ua/Sections/Fami ne/Publicat/Fam-Odesa-1932-33.php 2. С. В. Кульчицький “Трагедія голоду 1933” ; т-во “Знання” ;К. 1989; 3. С. В. Кульчицький, М. Котляр; “Довідник з

історії України”; видавництво “Україна” ; К. 1996 4.Висновки Міжнародної комісії з розслідування голодомору в Україні у 1932-1933рр. //Русалка Дністрова. – 1993 №11 (трав.). 5.Голодомор в Україні 1932-33 років.//Матеріали Посольства України у Фінляндській Республіці. Адреса статті - http://www.geocities.com/finukr/golodomo r.htm 6.Кульчицький С. Причини голоду 1933 року в Україні -

2.// Дзеркало тижня № 38 (463) Субота, 4 - 10 Жовтня 2003 року 7.Кульчицький С. Скільки нас загинуло під час голодомору.// Дзеркало тижня № 45 (420) Субота, 23 - 29 Листопада 2002 року