боспорське царство

П Л А Н 1.Еллінське нашестя. Спроби створення держави 2.Династія Археанактидів. Особливості правління 3.Династія Спартокідів: 4 а) фракієць Спарток (438 р. до н.е.) та його послідовник Селевк 4 б) Спарток ІІ (429/428 р. до.н.е.) 4 в) Сатір І (407/406-390/389 р. до н.е.) 5 г) син Сатіра І Левкон

І (390/389-351/350 р. до н.е.) 6 д) син Левкона І Перісад І (351/350-310/309 р. до н.е.) 6 е) сини Перісада І Сатір ІІ і Евмел. Їх боротьба за трон 7 є) син Евмела Спарток ІІІ (304-284 р.р. до н.е.) 8 ж) Перісад V – останній Спартокід 4. Занепад Боспорського царства. Повстання

Савмака 8 5. „Понтійська неволя” 6. Асандро і його нащадки в історії Боспору 7. Варварські нашестя і кінець існування античної держави 8. Культура Боспорського царства 9. Власні висновки 10 Література 11 1. Еллінське нашестя. Спроби створення держави Поява еллінів в східній частині Північного Причорномор’я пов’язана з досі нерозгаданими таємницями.

Чому елліни не поселилися на освоєних землях Керченського і Таманського півостровів, а пішли на Таганрозьку бухту залишається загадкою. Елліни відмовляються від традиційної форми державного правління. Замість звичного для них поліса тут складається значна територіальна монархічна держава. Отже, в останній чверті VII ст. до н.е. в Північно-

Східному Причорномор’ї з’являються два поселення – Таганрозьке і Пантікапей. Перше завершило своє існування в середині VI ст. до н.е. Відсутність в перші два десятиліття VI ст. до н.е. інших еллінських апойкій (поселень) на Боспорі наштовхую на взаємозв’язок Боспору з Пантікапеєм.

Згідно знайдених археологічних матеріалів, вчені вважають. Що Пантікапей – перша апойкія на Боспорі. А Таганрозьке поселення, можливо було торговим емпорієм Пантікапея, щоб контактувати зі скіфами Подоння. Спроба була невдала, тому що місцеве населення відмовлялось контактувати з еллінами (з записок Страбона, географа І ст. до н.е.). Пантікапей заснували мілетяни. Древні письменники називали

Пантікапей не тільки першим містом , заснованим на Боспорі, а й „метрополією всіх мілетських поселень на Боспорі”, „резиденцією всіх боспорських правителів”. Отже, Пантікапей – це центр, якому було передбачалося велике майбутнє. Розмістився Пантікапей в глибині найзручнішої бухти

Керченської протоки. Це була зручна стоянка для кораблів, що сприяло морській торгівлі. Ще протока була і зала шиється важливим районом міграції риби. Яка була основним харчем еллінів. А з суші до міста примикали майже не заселені плодючі степи, які забезпечували не тільки необхідний, а й запасний фонд земель для населення. Пристань Пантікапея знаходилась на місті центра сучасної

Керчі. Протягом 580-560 рр до н.е. вздовж узбережжя Керченського півострова і на островах в дельті Кубані виникає ще кілька апойкій, які згодом стануть великими містами (наприклад, Феодосія, яку заснували мілетяни, місто Кепи і Гермонаса на острові Лесбос). Виходці з Теоса, щоб не попасти під владу персів, заснували місто Фанагорія. Саме Фанагорію Стратон вважав столицею азіатського

Боспору. В середині УІ ст. до н.е. освоюються землі під сільськогосподарські угіддя, що стало базою для подальшого розвитку ремесел і торгівлі в містах держави. До кінця УІ ст. до н.е. невеликих сільських поселень було 63. Практично вся територія майбутнього Боспорського царства була освоєна еллінами. В заснованих еллінами поселеннях форма правління була аристократична.

Але в найбільших містах (Пантікапей, Гермонаса, Фанагорія) – могла бути і більш жорстка форма правління – тиранія. Важкою задачею для еллінів стало налагодження стосунків зі скіфами. Землі, зайняті колоністами, не цікавили кочівників. Але скіфи були зацікавлені в забезпеченні своєї безпеки під час походів через Боспор Кіммерійський, де жили підвладні їм племена сіндів.

А також їх цікавили пасовища для худоби в гирлі Кубані. В другій половині УІ ст. до н.е. в Пантікапеї, який на той час уже був полісом, чеканиться власна монета. Можливо, найближчі до нього поселення, будувалися уже вихідцями з самого Пантікапею. В місті закріплюється авторитарний режим. 2. Династія Археанактидів. Особливості правління Першою, виходячи з документальних свідчень, правлячою

династією в місті стала династія Археанактидів. Всього династія правила 42 роки. Правили Археанактиди над всією Керченською протокою, а над азіатською частиною Боспора їх влада розповсюдилась саме за 42 роки правління. Спочатку вони підкорюють собі північно-східну частину Керченського півострова, а в 480 р. до н.е. і деякі поселення

Азії. В цей час почався похід перського царя Ксеркса, який хотів покорити увесь світ. Це заставляє Археанактидів розширити свої володінні в східному напрямку і тим самим об’єднати еллінські поселення. Щоб об’єднати населення ще й духовно, правителі прибігають до релігійних хитрощів. Храм Аполлона – головного божества греків, який був зруйнований саме персами, Археанактиди відбудовують. Більше того, це був грандіозний храм, навіть по міркам

Середземномор’я. Пантікапейці тим самим підкреслювали свої анти перські погляди і призивали еллінів об’єднатися проти загрози їх незалежності. В цей час починаються чеканка монети „АПОЛ”. Володарюючи, Археанактиди не соромились приміняти силу. Про це свідчать руйнування в Патреї, Кепах, Німфеї і Фанагорії. Про це свідчить

і збройна майстерня в Пантікапеї. В кінці УІ на початку У ст. до н.е. боспоряни виводять ряд нових колоній на Азовському узбережжі (Акра) і на Чорноморському (Китей). Влада Археанактидів була визначена полісними законами і називалася есимнатією, або, як казав Аристотель – виборна тиранія.

Розширення об’єднань вимагало збільшення війська. В арміях служили найманці, які були вірними тим, хто більше і вчасно платив. Під час правління Археанактидів, виріс економічний рівень держави, зявляються міста, сільські поселення. Будуються виробничі споруди, святилища. Провідною галуззю економіки булотсільське господарство.

Про це свідчить зображення на монетах зерна чи колоса. Зброя була схожою з скіфською. В зовнішньоекономічних зв’язках провідну роль в торгівлі займають Афіни. З Хіоса, Мілета, Родоса, Самоса і Коринфа постачаються продовжуються поставки керамічних виробів, вина, оливкового масла, дорогих тканин і ін. Археанактиди зуміли багато зробити для укріплення своєї держави. Але, не зважаючи на ріст і процвітання , в 438 р. до н.е.

їх відсторонили від влади. 3. Династія Спартокідів: Історичні факти свідчать, що в 438 р. до н.е. на Боспорі стався політичний переворот, внаслідок якого до влади прийшов Спарток І. 3а) фракієць Спарток (438 р. до н.е.) та його послідовник Селевк Спарток був еллінізованим представником знатного фракійського роду. Він був за більш активну завойовницьку політику. Після його приходу перестає чеканиться „АПОЛ”.

Характер влади Спартака – тиранія і нетривалість його правління і його приймака. Авторитарний характер влади завжди передбачає особисту зацікавленість в боротьбі за нею, а нетривалість правління – явище характерне для грецької тиранії. Спарток правив 7 років, його приймак Селевк – 4 роки, можливо через те, що був, як і його попередник, узурпатором і заколотником нового політичного перевороту.

3б) Спарток ІІ (429/428 р. до.н.е.) В 429/428 р. до н.е. до влади приходить Спарток ІІ. Його прямим нащадкам влада передавалася протягом 300 років. Це єдиний приклад в еллінському світі. Тривалість царювання свідчить про серйозну зміну в державній системі. Спарток ІІ вводить ряд нових державних інститутів – загально боспорське громадянство і загально боспорські народні збори. Введення загально боспорського громадянства сприяло закріпленню

єдинства боспорського об’єднання і влади тирана. Жителі Пантікапея, в якості компенсації, отримали право ателії – звільнення від митного збору. Коли доход Спартокідів зріс за рахунок захватів нових земель, пантнікапейці звільнялися від традиційного земельного податку. Також пантікапейці отримали право на чеканку державної монети. В останній третині У ст. до н.е. створено Афінський морський союз, який стає основною політичною силою

в Греції. В цей же час Спарток ІІ розширює свої володіння за рахунок сусідських земель. Сусіди входять в АМС (428 між 425 рр. до н.е.). не бажаючи „сваритися ” з Афінами, які стали головним торговим партнером для міст Боспору, Спарток ІІ переносить центр зовнішньополітичної діяльності на взаємовідносини з сусідніми варварами. В цей час призупиняється внутрішня колонізація Боспору, з’являється велика кількість пам’ятників античної

культури в поселенні і захороненні місцевого населення. Значно розширились економічні зв’язки еллінів з місцевим населенням. Багаті скіфи, сінди і меоти можуть жити в боспорських містах. Саме під час правління Спартока ІІ закріпилися союзні відносини між Боспором та Скіфією. Сінди були воєнними союзниками боспорян.

Навіть сіндський цар носив „чисто грецьке ім’я” Гекатей, що говорить про тісні взаємовідносини між близькими сусідами (варварами). 3в) Сатір І (407/406-390/389 р. до н.е.) Наступником Спартока ІІ Сатір І (407/406-390/389 р. до н.е.). Сатір особисто керував державою, армією і зовнішньою політикою. Його найближчими помічниками стають родичі і чиновники в ранзі „друзі”.

Одним із таких „друзів” був Сопей – представник місцевого населення. Який правив значною частиною земель держави і керував військом. В зовнішньополітичних відносинах Сатір розширив політичні зв’язки з провідним економічним центром Греції – Афінами. Сатір навіть отримав афінське громадянство за надане право безмитної торгівлі афінським купцям. Сатір направляє в Афіни постійних представників, створює дипломатичне представництво в

Афінах. Сатір прагне розширити територію держави. Першою жертвою стає Німфея. Командуючий афінським гарнізоном міста стратег Гілон здає Німфею без бою (405/404 р.). потім Гілон емігрував на Боспор і став на службу до Сатіра, який лодружив його на багатій скіф’янкі і віддав в управління місто Кепи. Прикладу Гілонап ослідували командуючі міст

Гермонаси і Кіммеріка. Сінд і Фанагорія була взяті „вогнем і мечем”. Про це свідчать залишки від пожарищ і те, що перестали чеканитись монети цих міст. Саме в цих боях допомогли сінди на чолі з царем Гекатеєм. Одним із непідкорених міст в Азії залишалася Феодосія. Що стало причинами війни, досі не відомо. Але можливо

Феодосіє були прийняті вигнанці – супротивники Сатіра. Армія Сатіра осадила місто. Але заволодіти містом не вдалося. Противники союзника Сатіра царя Гекатея, за допомогою меотських племен, зганяють його з престолу і нападають на боспорські володіння. Подальша доля Гекатея невідома, а ментів „підняла” його дружина Тіргатао.

Терплячи поразку, Сатір віддає меотянкі Сіндіку. Після чого Сатір організував замах на життя розумної меотянки, який провалився. За що Тіргатао починає нівечити еллінські землі. Задобрив її Горгіпп – син Сатіра. Сатір знову осаджує Феодосію, але знову терпить поразку. На допомогу феодосійцям прийшли гераклеоти (Геракле

Понтійська), боячись, що їх колонія Херсонес може стати наступним здобутком Сатіра І. Але військова хитрість гераклейського наварха Тінніха налякала сатірське військо. Дізнавшись про поразку, німфейці теж вигнали боспорський гарнізон з міста. Випробовування, які прийшли на долю Сатіра після стрімкого початку правління відбились на його здоров’ї – від відчаю Сатір І помирає. Ледь створене

Боспорське об’єднання знову було під загрозою розпаду. Але доля була на стороні Спартокідів. 3г) син Сатіра І Левкон І (390/389-351/350 р. до н.е.) Після смерті Сатіра І влада перейшла до його сина Левкона І (390/389-351/350 рр. до н.е.). На початку його правління держава була в критичному стані.

Свої повноваження йому довелося ділити з братом Горгіппом, який мав вирішувати проблеми азійського Боспору. Сам же Левкон захвачує Німфей і відновлює осаду Феодосії. Найманцям скіфам наказав під час осади зайняти задні позиції і розстрілювати всіх з луків, хто буде погано протидіяти висадці гераклійських десантників. Ще левкон створив воєнний флот, який блокував Феодосію з моря.

Після приєднання Фоедосії, у правителя Боспора з’являється офіційний титул «архонт» (правитель). Цей титул має передаватися у спадок. Прийняття нового титула робило Левкона більш прийнятним в якості друга чи соратника в стосунках з демократичними полісами Еллади, передусім з Афінами. Але прийняття титулу не змінила тиранічний характер влади Спартокідів на демократичний. Так як Левкона і його послідовників звали архонтами

Боспору і Феодосії, то можна судити, що Феодосія мала привілеї автономії, на відміну від інших міст держави (окрім Пантікапею). Також Феодосія залишила за собою право чеканки власної монети. Розширюється морський порт з метою експорту хліба в Елладу. Саме хлібна торгівля стала одним із основних джерел доходів боспорських правителів на довгі роки. Після підкорення азійських племен, Левкон намісником там ставить свого брата

Горгіппа. На його честь Синдську Гавань назвали Горгіппією. Левкон надав афінським купцям ателію – право безмитної торгівлф і право завантажування суден в першу чергу. За це афіняни надали надали йому права громадянства і привілеїв в Афінах. Статуя Левкова була встановлена поряд зі стеллою його батька Сатіра. При Левконі Боспор мав контакти ше з Мітіленою,

Аркадією, Хіосом, Сінопою, Пафлагонією, Херсонесом і Гераклією. При Левконі була випущена перша золота монета, що свідчить про економічний зріст. 3д) син Левкона І Перісад І (351/350-310/309 р. до н.е.) Після Левкона стався розподіл влади, коли на престолі були два старших сини : Спарток ІІІ і Перісад І. Це пояснювалось невмінням

Спартака реально виконувати свої обов’язки. Почалися повстання племен, а коли Перісад зміг їх задушити, то його стали йменувати царем синдів і всіх меотів. Успіхи армії Перісада І в Азії спровокували війну зі скіфами, внаслідок якої торгівля в державі завмерла. За Перісада заснований Танаїс місто на березі Дона (Танаїса). Боспорські ювеліри і чеканники стають одними з найкращих.

Ніде в світі немає такої кількості шедеврів з золота, срібла і сплавів електра, як в Північному Причорномор’ї. Виготовлення черепиці при Левконідах стало окремою галуззю керамічного виробництва. Щоб контролювати її випуск, починають клеймувати продукцію. За часів Перісада І боспорські купці витісняють Ольвію навіть з

Базарів Придніпров’я. Великі прибутки призвели до зміни зовнішнього виду міст. Особливо розквітає столиця Боспору – Пантікапей. В місті з’являються нові храми, замки правителів. Будується власний воєнний і торговий флот. Бюджет Боспорського царства дозволяв собі утримувати 20 кораблів і 4-тисячну найомну армію. Перісада порівнювали з богом.

Його культ здійснювався в храмах Пантікапея. Його поховано в Царському кургані. 3е) сини Перісада І Сатір ІІ і Евмел. Їх боротьба за трон До смерті Перісада не виникало питань про порядок наслідування трону. Але після його смерті починається війна його синів. Проти старшого сина Перісада І Сатіра ІІ виступив його брат

Евмел. Евмел заключив союзи з варварськими племенами і царем сіраків Аріфарном. Але під час бойових дій на р. Фат Аріфарн поніс великі втрати тому почав тікати. Сатір почав його переслідувати, а в той час Евмел почав громити його найомників. Але повернення Сатіра до війська спричинило втечу

Евмела. Вцілілі воїни Евмела і Аріфарна переховувалися в фортеці сіраків. А Сатір зруйнував поселення сіраків і захопив багато полонених. Але дістатися фортеці Сатір так і не зміг, хоча й поніс військові втрати. Другий загін Сатіра, щоб дістатися фортеці, за три дні вирубав ліс. Але поніс втрати через лучників Аріфарна. Атаку розпочав ватажок надомників

Меніск. Коли його настигла невдача до справи взявся сам Сатір. Під його керівництвом почалася нова атака. Але його ранили і до наступного ранку архонт не дожив, пробувши на престолі 9 місяців. Його смерть передбачив оракул, але неправильно його трактувавши, всі думали, що Сатіру варто боятися мишей. Але „мюс” означає „миша”

і „м’яз”. Після смерті царя командування військом взяв на себе Меніск. Відправивши тіло царя з Гаргази по річці в Пантікапей, Меніск пердав військо і трон брату Сатіра Притану. Евмел хоче отримати частину держави, але його прохання Притан залишає без уваги. Тоді Евмел, поки Притан закріплює свою владу, захопив

Гаргазу й інші укріплення і міста азіатського Боспору. Коли Притан наступив на Евмела, то був розбитий. Йому був поставлений ультиматум: передати військо Евмелу і відмовитися від царської влади. Відмова від влади підштовхнула його до пошуку союзників. Коли він їх не знайшов в Пантікапеї, втік до Кепи. Покинутий всіма, він був вбитий. Щоб нічого не загрожувало його владі,

Евмел повбивав всіх дружин і дітей своїх братів. Втекти вдалося лише Перісаду, юному сину Сатіра. Його приютив скіфський цар Агар, але відмовив в допомозі повернути владу. Спочатку Евмел лишив боспорян всіх привілеїв, але опасаючись народного повстання і свого законного конкурента, Евмел повертає звичні порядки.

Евмел розширює політичні зв’язки з Візантією, Сінопою. Для захисту мореплавців в Чорному морі, Евмел розпочав війну з Кавказькими племенами – геніохами і ахейцями, а також з племенами гірського Криму – таврами. Таким чином він звільнив морські простори від піратів і про це сурмили на весь світ. Він мав здобути ще багато перемог, але стався нещасний випадок.

Йому напророчено загинути від бігучого будинку, але це був критий екіпаж з четвіркою коней. Правив він 5 років і 5 місяців. Був останнім з династії Спартокідів, про якого можна сказати як про великого правителя Боспору. Після смерті Евмела настала нова фаза розвитку. Це ще не занепад, але й розквіту вже не було. Афіни занепадали.

Хліб на ринки Еллади постачав уже Єгипет. Але боспоряни вирощують виногради і займаються виноробством. Боспор продовжує союзи з Родосом, Косом, Синопою. Заключається союз з Єгиптом по ініціативі єгипетського царя Птоломея ІІ, який вербував надомників для своєї армії. Тому для рішення власних військових проблем, боспорські царі заключають шлюбні союзи з представниками

скіфської царської династії. Виросла роль скіфів і серед командуючого складу боспорської армії. До кінця ІІ ст. до н.е. зі складу Боспору виходять практично всі меотські племена, окрім синдів. Це скорочує прибутки Спартокідів і вони більше не можуть утримувати найомну армію. 3є) син Евмела Спарток ІІІ (304-284 р.р. до н.е.) Після Евмела до трону прийшов його син Спарток ІІІ.

Він правив 20 років. В 288 році заключив договір про взаємодопомогу з Афінами, але він не Боспору ніякої реальної вигоди. На цей час зникає чітке розмежування між еллінами і варварами – тепер вони просто „боспоряни”. В середині ІІІ ст. до н.е. завершується чеканка золотих і срібних монет, а мідна монета втрачаю свою вагу

і в ціні, і в якості. В останній чверті століття цар Левкон ІІ випускає монету від свого імені. На початку ІІ ст. до н.е. відновлюється чеканка монет. Отже, перша економічна криза була подолана. Але продовжується боротьба за трон: цар Левкон ІІ вбиває свого брата, але сам гине від власної дружини. До трону могли дістатися особи, які не мали відношення до династії.

Таким міг бути і Гігієнонт. Він взяв собі титул архонта, хоча мав всю повноту влади у власних руках. Про це свідчить випуск золотої, срібної і мідної монети від його імені. 3ж) Перісад V – останній Спартокід Останній Спартокід Перісад V був сильно залежний від скіфів. Він розумів, що після захоплення ними Херсонесу, наступним буде

Боспор. Тому веде таємні переговори з царем Понта – найсильнішої елліністичної держави в Малій Азії. Документи всі були таємними. Та відомо, що Перісад V втратив не лише царську корону, але й життя. До Понта звернулися херсонесіти – головні противники скіфів, Понт вступає в війну за Херсонес, Боспор переходить під протекторат царя

Понта, то скіфи розцінюють боспорського царя як зрадника. 4. Занепад Боспорського царства. Повстання Савмака З другої половини ІІІ ст. до н.е. розпочинається занепад Боспору. Літературні й епіграфічні джерела стають бідними. Лиш випадкові написи говорять про деяких правителів

Боспору, але встановити їх послідовність неможливо. Династія Спартокідів правила на Боспорі до кінця ІІ ст. до н.е. відчувався натиск сарматів зі сходу і скіфів з заходу, який збільшився до кінця ІІІ ст. до н.е. Занепад торгівлі в кінці ІІ ст. до н.е. призвів до занепаду економіки. Не вистачало коштів сплачувати дань скіфам і сарматам.

Положення настільки загострилось, що можна було очікувати виступу рабів і залежних селян проти правлячої знаті. 5. „Понтійська неволя” Цар Перісад V передав свою владу понтійському царю Мітрідату VІ Евпатору. Але закріпачене населення Боспору було з цим незгодне. Тому боспорські раби-скіфи під проводом Савмака повстали проти понтійських порядків.

Деталі повстання невідомі, але відомо, що Савмака проголосили царем і ним було організоване власне царство. Повсталі погрожували понтійцю втратою його володінь і впливу в Північному Причорномор’ї. Весною 107/106 р. до н.е. Мітрідат зібрав флот і сухопутне військо і під командуванням Діофанта відправив його в Крим. Спочатку була атакована

Феодосія. Але і в ній і в Пантікапеї військо чекав серйозний опір місцевої бідноти. Розруха свідчить, що велися жорстокі бої на вулицях міста, але непрофесійне військо потерпіло поразку. Багатьох учасників повстання Діофант казнив. А Савмака доправили до Мітрідата, якого вочевидь, теж не пожалкували. Таким чином Боспор і інші держави Причорномор’я повернулись Мітрідату.

Але великі податки царю спровокували занепад економіки. Погіршення економічного стану стало причиною появи антипонтійских настроїв. В кінці війни Мітрідата з Римом в 83 р. до н.е. Боспор повертає собі незалежність. Але в 80 р. до н.е. Боспор знов „під крилом” Мітрідата. Після загибелі Мітрідата влада переходить до Фарнака в 63 р. до н.е.

Але це не полегшило життя населенню Північного Причорномор’я яке постачало військо судна для його воєн з Римом. На противагу Фарнаку боспорські рабовласники висувають знатного боспорця Асандра і проголошують його царем. Але він не зміг зупинити економічну катастрофу, яка губила державу. З середини І ст. до н.е. у внутрішнє політичне життя Боспору все активніше приймають участь римляни, які оцінили стратегічне значення

Північного Причорномор’я. 6. Асандро і його нащадки в історії Боспору Римляни повертають Фарнаку Боспор, назвавши його своїм „другом і союзником”. Але Фарнак проголошує себе „царем царів” і в якості намісника в 48 р. до н.е. залишає Асандро. Той успішно відвойовує престол, розгромивши в 47 р.

Фарнака, а потім і Мітрідата ІІ. А сам одружився на доньці Фарнака і з 46 стає єдиним правителем Боспору. Правив Асандро до 20 р. до н.е. За його правління побудовані захисні споруди (Асандрів вал між Керченським півостровом і Кримом), провів відновлювальні роботи, активізував морські сили, провів успішну боротьбу з піратами. При його сині Аспургі положення на

Боспорі стабілізується. Починається період нового розквіту, який охопи І-ІІІ ст. до н.е. при Аспурзі збільшилась територія за рахунок приєднання Херсонесу. Цар ві активні війни зі скіфами і в 14 р. отримав звання „друг римлян” і домігся у римлян права на боспорський престол. На його монетах були зображені римські правителі. Але син Аспурга Мітрідат вів війни з римлянами. Але в роки правління його брата

Котиса І (45-68 рр.) відновився зв’язок з Римом. З кінця І ст Боспор стає для Риму важливим форпостом на північному сході, який ладен стримувати натиск варварів. Рескупорід І і Савромат І будують оборонні споруди, укріплюють кордони, посилюють армію і флот. Савромат І і Котіс ІІ перемагають скіфів. При Савроматі ІІ (174-210 рр.) боспорський флот очищує південне узбережжя

Чорного моря від піратів. Спільні воєнні дії з сусідами мали збільшити незалежність Боспору від Риму. 7. Варварські нашестя і кінець існування В 30-х рр. ІІІ ст. варварські племена готського союзу розрушили Горгіппію, а в 40-х Танаїс з найближчими поселеннями. З середини ІІІ на державу все частіше нападають варвари – готи

і борани. Вони здійснювали морські походи, опираючись на Боспор як на організаційну базу і користувалися його флотом. Після смерті Рескупоріда ІV (254/255-267/268 рр.) починається боротьба за престол. В ІV ст. Боспор вимагає від Риму забезпечити йому спокійне життя за регулярну виплату податків. Але так як Рим був ослаблений постійними набігами зі сторони гуннів, то забезпечити спокоєм боспоряни

не було можливості. На початку 40-х років перестає чеканитись монета. А це говорить про крайній занепад держави. В 80-х рр. була повна розруха на Таманському півострові. Переправившись через протоку, гунни знищили й інші міста європейського Боспору. Хоча життя в кінці ІV ст. на руїнах відновилося, але антична держава Боспорське царство завершило своє

існування. 8. Культура Боспорського царства Для матеріальної і духовної культури Боспору було характерне переплетіння еллінських і місцевих елементів. На металічних предметах зображуються сюжети, пов’язані з життям скіфів. Художньою озлобленістю виділяється боспорська кераміка. Особливу зацікавленість викликають теракотові статуетки

і акварельні вази, які були виготовлені в ІV-ІІІ ст. до н.е. Іонійські поселенці принесли до Пантікапею культ Аполлона. Але разом з тим прийняли культи місцевих жителів. Основним був культ верховного жіночого божества – „володарка тварин”. Про інтелектуальне життя в Боспорі відомо мало. Вихідцем з

Боспору був філософ Сфер – ідейний натхненник спартанського реформатора Клеомена. Вірші на надгробках вказують на поетичність народу. Це були скіфські новели, які розповідали про місцеві умови життя. Під час свого розквіту, а це ІV-ІІІ ст. до н.е. в Пантікапеї було водопостачання і каналізація – про це свідчать свинцеві

і глиняні труби. 9. Власні висновки На мою думку у Боспорського царства були всі можливості простояти ще кілька віків, якби не ослаблена політична і економічна система через внутрішню боротьбу за престол. Замість того щоб будувати стратегічні плани захисту завойованих земель божественним Перісадом, Евмел власноруч риє собі могилу йдучи на союз з

Аріфарном. Замість того, щоб створити власну армію, йдуть великі кошти на найманців, які в свою чергу можуть і зрадити. Але правителям не нашої ери стратегії не позичати. Країна, в якій економічна криза і не чеканиться монета, менш ніж за чверть століття долає інфляцію. Та відновлена боротьба за престол не дає змоги безповоротно забути про дні минувші. Але в свою чергу звичайний люд попрацював на славу: художні

і керамічні вироби часів Боспорського царства тоді були дорогими, а зараз безцінні. Я вважаю, що держава, яка існувала в V ст. до н.е. була більш розвинута, ніж деякі країни третього світу в ХХІ ст. н.е. Але за 25 століть майже нічого не змінилося: люди за владу і гроші йдуть на кровопролиття і ладні залишитися без рідних і друзів. Література (посилання): 1)http://www.world-history.ru/countries_ about/283/2229.html 2)http:

//www.world-history.ru/countries_ about/283/2230.html 3)http://historic.ru/books/item/f00/s00/ z017/st058.shtml 4)http://ru.wikipedia.org/wiki/Боспорско е_царство