Зоологія як наука Предмет і метод дослідження Зв язок з іншими науками

Реферат

з зоології

Вступ до курсу „Зоологія”

Зоологія, як наука. Предмет і метод дослідження. Зв’язок з іншими науками.

Теорія еволюції. Основні властивості тваринного організму.

1. Вступ до курсу „Зоологія”

Різноманітність тварин. Царство Тварини об'єднує понад 1,5 млн. видів (найчисельніше серед інших царств живих організмів). Тварини, як і рослини, бактерії, гриби, заселили усі сере­довища життя: водне — риби, ссавці, ракоподібні, медузи; наземно-повітряне — комахи, птахи, звірі; ґрунт — дощові черви, терміти, кроти. Середовищем життя для багатьох тварин є інші тварини, людина, рослини.

Тварини різноманітні за розмірами, формою тіла, покривами, органами руху, внутрішньою будовою, поведінкою та іншими ознаками (по­рівняйте, наприклад, між собою медузу, дощо­вого черв'яка, восьминога, річкового рака, трав­невого хруща, акулу, голуба, вовка).

Подібність тварин з іншими організмами та їх відмінності. Тварини, як і усі інші організми, мають клітинну будову, живляться, дихають, ростуть і розвиваються, розмножуються, вмира­ють. На відміну від інших організмів вони, як правило, живляться твердою їжею, яка містить уже готові органічні речовини; у них розвинуті різні пристосування до її захоплення, утри­мання, подрібнення та перетравлювання. Май­же всі тварини мають органи руху (плавці, ласти, ноги, крила), що сприяють активному пошуку їжі, захисту від ворогів та непогоди тощо. У більшості тварин розрізняють передній і задній кінець тіла, черевний і спинний бік, лівий і правий бік тіла. На передньому (посту­пальному) кінці тіла містяться рот, основні органи чуття (зору, слуху, нюху, смаку, доти­ку), органи захисту та нападу. Уявно через тіло таких тварин можна провести лише одну пло­щину, яка поділятиме його на дві дзеркально симетричні половини. Така симетрія тіла нази­вається двосторонньою, або двобічною. Вона дозволяє тваринам рухатися прямолінійно, збе­рігаючи рівновагу, з однаковою легкістю повер­татися вправо і вліво.

Вздовж тіла деяких тварин, наприклад, ме­дуз, можна провести декілька уявних площин, і кожна з них ділитиме його на дві дзеркально симетричні половини. Лінії площин розходять­ся від центру перетину променями. Таку симет­рію тіла називають променевою. Вона характер­на для тварин, що ведуть прикріплений або ма­лорухливий спосіб життя, і дає можливість ловити здобич і відчувати наближення небезпе­ки з будь-якого боку.

2. Зоологія, як наука. Предмет і метод дослідження. Зв’язок з іншими науками.

Зоологія — наука про тварин. Люди здавна використовували тварин у своєму житті. Добуваючи тварин, охороняючи житло від хижаків та отруйних змій тощо, вони набували знань про їхній зовнішній вигляд, місцезна­ходження, спосіб життя, поведінку і передавали ці знання з покоління в покоління. З часом з'я­вилися книги про тварин, виникла наука зоо­логія (з грец. зоон — тварина і логос — слово, вчення), її народження відносять до ІІІ ст. до н.е. і пов'язують з іменем давньогрецького вченого Аристотеля.

Сучасна зоологія — це ціла система наук про тварин. Одні з них вивчають будову, розвиток тварин, спосіб життя, поширення по Землі; інші — окремі групи тварин, наприклад, тільки риб (іхтіологія) або ж тільки комах (ентомологія). Знання, здобуті зоологічними науками, мають велике значення для здійснення охорони та відновлення чисельності тварин, боротьби зі шкідниками рослин, переносниками та збудни­ками хвороб людини і тварин тощо.

Класифікація тварин. Усі тварини, як і інші живі організми, за ознаками близькоспорідненості вченими об'єднані у систематичні групи. Найменша з них — вид. Усі зайці-біляки, що живуть у тайзі, змішаних лісах або тундрі, належать до одного виду — Заєць-біляк. Видом в зоології називають сукупність тварин, подібних між собою за усіма істотними ознаками будови і життєдіяльності, поширених у межах певної території і здатних давати пло­дюче потомство. Кожну тварину з наявними лише їй особливостями будови та поведінки називаються особиною. Подібні види об’єднують у роди, роди – в родини, родини – в ряди, ряди – в класи, класи – в типи.

3. Теорія еволюції. Основні властивості тваринного організму.

Автором першої еволюційної теорії був фран­цузький біолог Жан-Батіст Ламарк (1744-1829). Ламарк увічнив своє ім'я, ввівши термін «біологія», створивши систему тваринного сві­ту, в якій вперше поділив тварин на «хребетних» та «безхребетних». Ламарк вперше ство­рив цілісну концепцію розвитку природи і сформулював три закони мінливості організмів.

1. Закон прямого пристосування. Пристосу­вальні зміни рослин і нижчих тварин відбуваю­ться під прямим впливом навколишнього сере­довища. Пристосування виникають завдяки подразливості.

2. Закон вправляння і невправляння органів. Для тваринних організмів дія середовища опо­середкована нервовою системою та органами чуття. Тривалий вплив середовища формує у тварин звички, пов'язані з частими вправлян­нями органів. Посилене його вправляння при­зводить до поступового розвитку цього органа і закріплення змін.

3. Закон «успадкування набутих ознак», від­повідно до якого корисні зміни передаються і закріплюються у потомстві. Цей процес носить поступовий характер.

Неперевершеним авторитетом XIX ст. в галу­зі палеонтології та порівняльної анатомії був французький зоолог Жорж Кюв'є (1769-1832). Він став одним із реформаторів порівняльної анатомії і систематики тварин, ввів поняття «тип» у зоології. Спираючись на багатий фак­тичний матеріал, Кюв'є встановив «принцип ко­реляції частин тіла», на основі якого рекон­струював будову вимерлих форм тварин. За своїми поглядами був креаціоністом і стояв на позиціях незмінності видів, а наявність присто­сувальних ознак у тварин розглядав як свідчен­ня споконвічно встановленої гармонії у природі. Причини змін викопних тварин Ж. Кюв'є вба­чав у катастрофах, що відбувалися на поверхні Землі. Згідно з його теорією, після кожної катастрофи відбувалося повторне створення ор­ганічного світу.