Рафаэль

Сонце Ренесансу зйшло над талю в 15 столтт. Не була тод таля диною краною. Складалася вона з невеликих герцогств республк, як ворогували мж собою. Володар кожно держави прагнув уславлення охоче приймав при свому двор артиств, музикантв, спвакв, поетв, художникв. Найпередовшою талйською республкою у галуз мистецтв, флософ та природничих наук була на той час Флоренця, правила якою династя шерстяникв та банкрв

Медич. Економчне пднесення Флоренц лишилося в минулому, але саме тепер, у 15 ст пишно розцвло мистецтво. Ренесанс вдродив нтерес до людини, виправдав плоть, що в середньовчч вважалася вмстилищем грха. Вдродив вн нтерес до антично флософ, зокрема деалзму Платона. Античн стату та монументальн розписи стали зразком для художникв. Ренесанс являв собою пишн плоди того економчного пднесення, яке вдбувалося у 13-14ст.

Тож не дивно, що на його хвил пднеслися велик художники, справжн титани Леонардо да Внч, Мкеланджело Буонаротт, Рафаель Сант. Рафаель, наймолодший з ц трйки генальних майстрв, у свох численних творах з винятковою повнотою втлив художн деали Ренесансу. Майже п ять столть Рафаель для бльшост шанувальникв мистецтва творцем деально прекрасних водночас живих, повнокровних людських образв, що снують у щасливй гармон з навколишнм свтом.

Живопис великого талйця задовольня одвчне прагнення людини до радсно краси. Художник увйшов у свдомсть шанувальникв мистецтва передусм як творець неповторних у свой чарвност мадонн та монументальних фресок, деяк з них зараз прикрашають Ватиканський палац. Дан архвних документв свдчать, що народився Рафаель 28 березня 1483 року в тод невеличкому талйському мстечку

Урбно. Його батько Джованн Сант був надлений рзномантними талантами, зокрема й живописним, про що свдчить фресковий розпис, в якому на стн свого помешкання вн намалював пд виглядом мадонни дружину з сином на руках, а рвно й те, що герцог урбнський Федерго да Монтефельтро мав його за порадника в питаннях мистецтва. Коли Рафаелю виповнилось всм рокв, померла мати. Батько часто кликав його до майстерн, де учн малювали

церковн образи, вкривали позолотою зброю та посуд, розписували мебл. Тут Рафаель набував перших фахових навичок. Ймоврно, брав його батько з собою до герцогського замку, де можна було побачити картини майстра П тро делла Франческо та коли йшов до Перудж, порвняно з Урбно бльшого мста, де вони заходили до майстерн славного на цлу талю П тро Ванучч, прозваного Перуджно. Перший бограф

Рафаеля Джорджо Вазар твердить, що це було ще за життя матер Рафаеля, буцмто батько тод ж вддав його в науку до цього майстра. Важко цьому поврити, тим бльше, що Джованн помер, коли синов було тльки одинадцять рокв. Але упевнено можна твердити, що в артл, керованй Перуджно, смнадцятирчний Рафаель був не останнм учнем, оскльки вн брав участь у створенн розписв брж перуджйсько корпорац банкрв,

видатного й новаторського для того часу архтектурно-живописного ансамблю. В тому, що мав вн вже тод певну творчу ндивдуальнсть, перекону найранша з його збережених картин - Мадонна Конестабле зветься так за прзвищем власника, вд якого перейшла до Ермтажу. кольори лн Рафаеля вд Перуджно вдрзняються, дарма що картина мальована за його начерком. Але сну ще одна, перша пдписана його м ям картина

Розп яттяЛондон, що датуться 1502-1503 рр. У 1503 роц Перуджно перебрався до Флоренц. Рафаель лишився найкращим художником Перудж, керував великою майстернею, мав багато замовлень. Тим часом в Урбно запанував Гвдобальдо да Монтефельтро, син Федерго. На вдмну вд батька, передусм вона, а вже потм шанувальника мистецтва,

Гвдобальдо був людиною вченою, знавцем антично лтератури, збирачем книжок та старожитностей. Вн кликав до свого двору талановитих людей з вс тал. Тож не дивно, що Рафаель мав щастя увйти в число обранцв. Бальтасар Кастльйоне дипломат письменник, що стане одним з найближчих друзв Рафаеля, розповдав у свой знаменитй книз Придворний про товариство деальних людей, яке збралося тод

в урбнському замку. Розважалося товариство декламацю вршв, диспутами на теми про найвищ людськ досконалост, аматорськими виставами, музикою. Тод на честь герцогин лизавети, дружини володаря замку, живописець склав панегрик, порвнявши з самою двою Марю, а трохи пзнше написав картину Заручини Мар. Не дивно, що, перебуваючи в аристократичному середовищ, звертаться художник до рицарського сюжету битви святого Георгя з драконом Лондонська Нацональна галерея.

Герцог Гвдобальдо врив у велике майбутн Рафаеля розумв, що мсце йому вже не при його двор, а у найвидатншому художньому осередку тал Флоренц. З рекомендацйним листом до голови уряду Флорентйсько республки П тро Содерн двадцятирчний маестро прибува до славнозвсного мста. Переживало воно тод радсне пднесення. Деспотичне правлння родини Медич, вйна з мстом Пзою, похмур дн масових покаянь, викликаних проповдями

Сованарол, який з силою бблйних пророкв таврував безбожництво та розпусту все це було у минулому. Подю недавнього часу було встановлення перед палацом Векко стату Давида шедевра Мкеланджело Буонаррот в мських хронках Флоренц навть зустрчаються так записи такого-то числа, мсяця, року вд дня встановлення Давида. Всупереч сподванням, замовлень вд Содерн Рафаель не отримав, але роботи йому не бракувало.

Та подю в його житт стало знайомство з творами Мкеланджело Леонардо, з якими завдяки Перуджно вн познайомився особисто. Уперше побачив вн нш численн художн скарби Флоренц, знайшов соб тут друга й порадника Фра Бартоломео, хоч не генального, але визначного майстра. Перодично навдувався Рафаель до сво перуджйсько майстерн, керував роботою учнв, але все мцнше вростав

у благодатний рунт флорентйського мистецтва. Вн остаточно вдйшов вд манери Перуджно, вд традиц середньовччя, багато перейняв у Леонардо. Тема мадонни, як ранше, лишаться для нього улюбленою, але мадонни, створен у Флоренц, знаменують новий етап у його творчост. Краща з них Мадонна на зеленому луз 1506, Вденський музей. Флорентйськ мадонни

Рафаеля розпочинають новий перод у творчост митця. Вони так оригнальн й рзномантн, що змушують не одне поколння мистецтвознавцв сушити голову над точною датою хнього виникнення. Так, встановлено тльки, що картини Мадонна дель грандука Мадонна великого герцога тосканського, Мадонна дель прате Мадонна в зелен, Мадонна дель гардльно

Мадонна з щигликом, Ла белла гардньра Прекрасна садвниця написан мж 1504 1507 рр. У композиц останнх трьох картин вбачають вплив Леонардо да Внч. Вс три твори побудован за одним принципом у центр прамдально групи постать сидячо жнки у вльному скромному вбранн традицйна для Мар червона сукня, стягнута в пояс, синй плащ з мальовничими складками. Основа прамди дв нижн оголен фгурки хлопчикв сус та оанн

Хреститель, що, приластившись до колн жнки, бавляться пташкою, чи тримаються за тонкий довгий хрест, чи просто завмерли на хвилинку. Емоцйний зв язок мж трьома постатями яскраво виражений це безмежна нжнсть, доврливсть, любов у поглядах, у дотиках рук, у тому, як горнуться дти до тепла материнських колн. На всх картинах один тип жночого обличчя, правильного, миловидного, з опущеними долу очима. Так само хлопчики на всх картинах схож мж собою. До ншого типу належить

Мадонна дель грандука, у яко нема пейзажного тла вся увага зосереджена на постат матер та сина, якого вона трима на руках. У цй картин прозирають риси майбутнього шедевра Скстинсько мадонни з врочистою величчю, складною гамою почуттв. В ншй картин, виконанй у Флоренц, художник представив святу родину. Це ермтажна Мадонна з безбородим Йосипом. Юну матр хлопчика надлив вн надзвичайно привабливою зовншнстю.

Йосип, немолода людина з дуже характерними далеко не гарними рисами обличчя разючий контраст деальнй крас Мар та суса. Ймоврно, у образ Йосипа Рафаель дав портрет конкретно особи замовника картини. В усякому раз, ця постать, очевидно, мальована за натурою, вдтвореною без жодних прикрас, з характерними рисами виразом обличчя модел. У цьому твор в загостренй форм вдбилися два напрямки, якими однаково мг ти Рафаель деалзуючий суворо реалстичний, ближчий до так званого пвнчного

Вдродження, нж до талйського Ренесансу. У клькох нших святих смействах Рафаель по-рзному виршу проблему психологчного зв язку мж людьми, хньо близькост до природи, яка податься у спвзвучност з настром почуттями персонажв. Так Святе смейство з пальмою 1506, Святе смейство з ягням 1507 та нш. Пейзаж становить важливу складову в творах ншо тематики в ранньофлорентйському Сплячому рицар 1504-1505 та клькох зображаннях святого

Георгя 1505-1506, у Трьох грацях. Не виключено, що 1505 року вдбулося знайомство Рафаеля з Альбрехтом Юбером одним з найвидатнших представникв нмецького Вдродження, який тод перебував в тал , врогдно, вдвдав Флоренцю. Вдомо принаймн, що Дюкер переслав Рафаелев свй рисунок той його збергав, як дорогу релквю. На противагу поетичним, мфологчним та казковим творам, портрети

Рафаеля, написан у Флоренц, цлком тверезо реальн. Це передусм так звана Донна Гравда Вагтна жнка, 1506, портрети подружжя Дон 1506 бльш раннй Портрет лизавети Гонзага 1504-1505. 1508 року Рафаель залишив флорентйськ мури й вирушив до Рима. Одна з останнх його праць перед перездом до Вчного мста багатофгурна композиця, динамчне й драматичне Покладення в труну. На цьому полотн все в рус, скрзь пану неспокй, пдкреслений, подекуди гпертрофоновий

спалах притального живопису мабуть, саме тому його запросили працювати у Ватикан, де вже тривалий час найкращ художники тал оздоблювали рзн примщення фресками. Перезд до Рима був зумовлений не лише запрошенням працювати в папському палац, не лише прихильнстю великого земляка-умбрйця, одного з найвдомших архтекторв Вдродження Браманте, а й причинами бльш загального соцально-полтичного характеру в останн десятилття

Високого Вдродження Ватикан був наймогутншою й найбагатшою установою тал, вд нього залежали у свой творчост генальн митц Леонардо, Мкеланджело, Рафаель. При двор папи Юля мав Рафаель впливових знайомих, у числ яких, окрм Браманте, був П тро Рембо, вчений та письменник, частий гсть урбнського замку. Нарешт, сам папа був у свояцтв з герцогом да Монтефельтро.

Отож не дивно, що в Рим на двадцятип ятирчного урбнця чекало добре приймання. Амбц Юля були неосяжн. Мав намр пдкорити соб коли не цлий свт, то принаймн талю. Потрбн йому були полководц вони, що уславили б його м я перемогами, видатн майстри, здатн у небувалих творннях мистецтва увчнити його дяння. Браманте мав спорудити найбльший найпрекраснший у свт храм собор св. Петра. У тому собор Мкеланджело мав збудувати величну гробницю, у якй спочине

Юлй, та прикрасити пвсотнею статуй сво апартаменти у Ватиканському палац, почасти вже розписан видатними художниками П тро делла Франческо, Содомою, Лукою Синьйорелл та ншими менш знатними виршив папа перетворити на прижиттвий пам ятник свой особ. Як гадав Юлй, каплиця св. Скста, заступника роду Реверо, з якого походив папа, мала перетворитися на мистецьке диво папа змусив

Мкеланджело вдкласти на потм працю над гробницею й розписати фресками плафон каплиц. Роботу над свом шедевром Мкеланджело починав з превеликою неохотою, бо скульптуру ставив вище живопису, а до того ж дея гробниц його не захоплювала. Але ось папа наказу йому якнайскорше закнчувати роботу в капел переходити до розписв палацових кмнат станц. Мкеланджело обурився й утк вд нестерпно вибагливого замовника до

Флоренц щоправда, ненадовго. Тод лй доруча розпис станц Рафаелев хай зрозум впертий флорентць, що не незамнним майстром Трохи бльше року працював молодий майстер над ескзами розписв, а тим часом дедал бльше чарував суворого й гнвливого Юля та його далеких вд святост кардиналв придворних свою чемнстю, люб язнстю, вмнням розумти будь-якого спврозмовника. Вн ходив на прогулянки з секретарем папа -

П тро Рембо. Той розповдав йому про давнй Рим, споруди, що збереглися або стояли в рунах. Заприятелював Рафаель з великим розумником дотепником кардиналом Ббною. Цьому свому приятелев Рафаель вддячив за ласку, прикрасивши ванну кмнату його помешкання зображенням народження Венери з пни морсько та купання у товариств Амура. Близько зйшовся вн з папським банкром, спритним длком

Агостно Кдж багатм на цлу талю. Користуючись вдсутнстю Мкеланджело, Браманте вдмкнув Рафаелев Скстинську капелу той побачив незакнчений розпис плафона був приголомшений досконалстю могутнх постатей сивлл та пророкв. Та ось 1508 року розписи попередникв Рафаеля у ватиканських станцах були знищен, вн приступив до роботи слд вддати йому належне фрески свого вчителя Перуджно вн пощадив.

Взагал, римський перод творчост Рафаеля становить трохи бльше десяти рокв. Його можна подлити на принаймн три етапи. Перший це праця над фресками у ватиканських примщеннях. До найвдомших , на думку бльшост знавцв, найкращих належать фрески в Станца делла сеньятура тобто в Кмнат пдписв. На чотирьох стнах цього вдносно невеликого примщення Рафаель намалював картини, присвячен теолог Диспут про святе причастя, поез

Парнас, флософ Афнська школа та алегоричн постат Мудрсть, Мра Сила. Лише на двох стнах можна було використати всю площу для створення фрески на двох нших цьому заважали вкно й двер. Але митець виявив таку вигадливсть, зробив композицю так природно й невимушено, що вкно й двер цлком вписуються в не. У Парнас, наприклад, вн вписав вкно в парнаський пагорб так, що постат богв великих митцв природно розмстилися на верхвц й узбччях гори.

Так само виршив вн композицйн проблеми в другй кмнат Станца д Елдоро де зображен Визволення апостола Петра, Вигнання Гелодора, Меса в Больсен, Лев Великий та Ахлла. Найуславленша з чотирьох фресок Станца делла сеньятура Афнська школа, в якй Рафаель показав себе не лише освченим гуманстом, блискучим майстром живопису, а

й талановитим архтектором. Половину картини займа архтектурна споруда дивовижно краси, плд його фантаз. В останн роки життя Рафаель малював значно менше, вс сво сили вн вддавав тепер проектуванню палацв для рзних визначних осб папського Рима, серед яких найцкавша й найоригнальнша споруда влла Мадама, комплекс палацу й парку в передмст. Рафаель виявив велик здбност архтектора, оформлювача нтер рв. У Диспут богослови обговорюють питання про танство причастя.

Серед них, на перший погляд, не зовсм доречн особи Данте, Савонарола ретик, спалений на вогнищ нквзицю, живописець Фра Анжелко. Проте це особи, шанован художником Данте його улюблений поет, Фра Анжелко чимось близький йому живописець, про Савонаролу розповдав йому Фра Бароломео, та й сам папа високо ставив його благочестя навть збирався зарахувати до лику святих.

Ус ц фрески демонструють ще одну грань живописного геня Рафаеля його вмння люзорно вдтворювати рзномантн свтлов ефекти. Майже заслплююче свтло випромню постать ангела, що виводить Петра з в язниц вдблиски цього свтла бачимо на металевих латах стражникв зовсм ншим свтлом осява хмари мсяць. В усх композицях мстяться прозор натяки на вигнання французького вйська з володнь папи, на боротьбу

папи з неслухняним духвництвом, на визволення посла Юля, кардинала Медич, з французького полону. Отож назвати ц розписи релгйним живописом можна лише умовно. 1513 року войовничий суворий Юлй помер. Новим папою пд м ям Лева Х став вищезгаданий кардинал Медич, великий життлюб та веселун, син знаменитого правителя Флоренц Лоренцо Пишного. Крм нших численних праць, додалися

Рафаелев нов малювати декорац до комедйних вистав, псля смерт Браманте вдати будвництвом собору св. Петра. Розписи ватиканських станц за ескзами Рафаеля тепер виконували його учн, в числ яких був видатний художник Джуло Романо, вони ж розписали палац Агостно Кдж, вдкрит галере лодж у Ватикан. Особисто Рафаель малював портрети, дедал психологчнш, порвняно нечисленн картини, одну фреску

в палац Агостно. Уява художника дозволяла якусь конкретну жнку надлити рисами то антично, то християнсько богин. При цьому обидва образи народжувались у Рафаеля з його щирого кохання. Коли його близький друг, Агостно Фдж, доручив йому розписати нижнй поверх свого палацу розповда Джорджо Вазар Рафаель не мг спокйно працювати, бо кохав одну жнку, так що Агостно прийшов у розпач нарешт домгся того, що коханка митця весь час перебувала у тй частин палацу,

де працював Рафаель лише завдяки цьому робота була довершена. Ця жнка, яку пзнше легенда назвала Форнарною, мешкала у розкшному будинку, котрий придбав Рафаель у Рим. Вн намалював два портрети. На одному вона напвголе на у прозорй сорочц Галерея Боргезе у Рим, на другому бачимо в ошатному вбранн з дорогим намистом на ши покривалом на голов Флоренця, Галерея Птт. Судячи з образв облич, була це досить моторна особа.

Славнозвсна Скстинська мадонна Дрезденська галерея вершина творчост Рафаеля схожа обличчям на цю жнку, але надлена ншою душею. Скстинська мадонна силою свого впливу на глядача перевершу всх нших мадонн. Довгий час нкому не спадало на думку, чому, перебуваючи в зент сво слави, переобтяжений замовленнями папи, кардиналв, королв, фнансових магнатв, генальний художник написав свй кращий твр на замовлення

чорних монахв далекого вд Рима провнцального мста П яченци. Чому поряд з мадонною намалював вн саме святих Скста та Варвару Справа в тому, що Скстинська мадонна створювалась не як ввтарний образ для собору П яченци. Мала вони висти над мсцем поховання благодйника Рафаеля Юля . Ось чому тара, яку зняв святий Скст, покровитель роду

Роверо, перед мадонною, увнчана жолудем гербовим знаком Юля, ось чому явилася йому мадонна з святою Варварою, яка, за повр ям, полегшу муки вмираючих. Нарешт, завса постат ангеляток, що виглядають з-пд нижнього краю полотна, властивими деталями ренесансних скульптурних надгробкв. З 1754 року найлпша з мадонн Рафаеля оселилася у Дрезден. В останн роки життя Рафаель працював дуже багато.

Сам художник робив дуже докладн шкци, а розписувати палаци доручав ншим. З великих праць, виконаних псля 1515 року, жодна не належить цлком пензлю Рафаеля. Незавершеною залишилася остання велика картина Спас, розпочата 1517 року. Помер Рафаель 28 березня 1520 року, проживши рвно 37 рокв. Мистецьку скарбницю людства неможливо уявити соб без творв цього художника.

Список використано лтератури. 1. Рафаель. Альбом. К. Мистецтво, 1990. С.4-14. Вступна стаття П.А.Блецького. 2. Кра Шахова. РафаельВсесвт. 1983 4.