Сущность языковой (а значит и терминологической) номинации состоит в том, чтобы, отражая в сознании носителей языка их практический и общественный опыт, обращать факты внеязыковой действительности в языковые значения1. При этом необходимо подчеркнуть, что терминообразование (как, впрочем, и словообразование вообще) представляет собой процесс вторичной номинации, результаты которой являются производными по смыслу или морфологическому составу.
Осваивая закрепленные в языке результаты познания, добытого практикой, человечество достигает новых рубежей в освоении и преобразовании действительности. Накопленный опыт с помощью языка передается будущим поколениям, что способствует дальнейшему росту и углублению знаний.
В ходе развития науки и производства открываются новые явления, возникают новые понятия, которые обозначаются именованиями особого рода – терминами. Под термином здесь понимается слово или словосочетание специальной формы употребления. Специфика термина, отграничивающая его от других слов языка, заключается в особом назначении, функции термина – по возможности точно выражать специальные понятия. Следовательно, термин – это прежде всего функциональная единица языка. Бернард Шоу с присущим ему остроумием определял терминологию как «заговор посвященных», подчеркивая тем самым замкнутый, резко ограниченный характер распространения специальной лексики, которая доступна лишь избранным, посвященным в специфику той или иной отрасли знания. Не менее образно (Fach-Chinesisch) обозначается это свойство терминологии в немецком языке, да и само слово «термин» (от лат. terminus – “граница”, “предел”) семантически манифестирует понятие ограниченности, обособленности.
Характерная особенность терминов заключается в том, что они не даны в языке сами по себе, а творятся по мере осознания их необходимости. М.Н. Володина утверждает, что терминологическая номинация – целенаправленный, творческий процесс, обусловленный взаимодействием внешних и внутренних языковых факторов. Являясь языковым выражением специальных понятий, термины образуются в соответствии с законами конкретного языка. «Терминология рождается и эволюционирует на почве конкретного языка, и … создатели терминологии являются носителями этого языка»2. Однако специфика термина накладывает свой отпечаток и на терминологическую номинацию, особенности которой в известной степени способствуют тому, что терминология, теснейшим образом связанная с национальным общелитературным языком, представляет собой явление, достаточно самостоятельное не только в функциональном, но и в структурном плане.
М.Н. Володина, ссылаясь на некоторые научные работы, выделяет три момента, которые нередко сопровождают формирование нового термина.
Во-первых, это довольно широко распространенное в науке использование «старого» именования для обозначения нового явления, основанное на принципе «переноса термина по аналогии понятий»3. По мере того как новое достижение науки и техники оформляется в самостоятельное явление, получившее широкое признание, возникает настоятельная потребность в специальном названии для выражения связанного с ним понятия. Так, Галилео Галилей называл созданный им телескоп общеупотребительным словом occiale («окуляры»), и только много позднее член академии Линчи Демисиани предложил специальный термин (telescopium) для обозначения нового изобретения4.
Во-вторых, к одной из тенденций, свойственных развитию языка в целом, относят также «тенденцию к соответствию нерасчлененности обозначаемого понятия с нерасчлененностью обозначающего»5. Стремление именовать предмет или явление, представляющие собой единое целое, не словосочетанием, а одним словом, отличает и терминологическую номинацию, при которой полилексемные термины нередко заменяются монолексемными новообразованиями.
В-третьих, существует примечательное явление, связанное с формированием терминов, выражающих ключевые понятия какой-либо отрасли науки и техники. Имеются в виду случаи наименования новых понятий, для которых в том или ином языке как бы уже «заготовлены» свои названия. Так, слово «самолет» было известно в русском языке задолго до появления авиации. Наряду со сказочным «ковром-самолетом» старинное русское слово «самолет», в значении которого заключена идея самостоятельного полета, использовалось также для обозначения разного рода быстродвижущихся устройств и скоростного транспорта6. Немецкое слово Schreibmaschine («пишущая машинка») было предложено одним из ученых еще в 1789 г., хотя изобретение самой машинки произошло значительно позднее.
Подобные языковые явления взяты на вооружение представителями идеалистического направления в языкознании. Л. Вайсгербер, в частности, использует данные факты языка для защиты своей формулировки: «Слова раньше вещей» (verba ante res).
Названные особенности терминологической номинации, непосредственно связанные с языковым выражением новых понятий, отчетливо проявились в процессе создания ключевых радио- и телетерминов.
Семантическое терминообразование.
Наиболее ярко специфика терминологической номинации раскрывается при анализе различных способов образования новых терминов.
Одним из самых распространенных способов создания любой терминологии является использование общеупотребительных слов в функции терминов. Когда новое явление обнаруживает нечто общее с тем, что известно из прежнего опыта, выделение и закрепление этого общего осуществляется посредством языка: новые понятия формируются на базе слов, имеющихся в том или ином языке. Обогащение знания о мире удобно и естественно фиксировать с помощью уже известных образов, закрепленных в лексических значениях (слов). Чем больше в существующем значении слова содержится информации, совпадающей со свойствами познаваемого объекта, тем выше вероятность избрания данного слова для обозначения именуемого объекта.
Показывая, как работали над формированием национальной научной терминологии итальянский ученый Галилео Галилей и основоположник искусства немецкого Возрождения Альбрехт Дюрер, Леонардо Ольшки1 говорит об «идеальном чутье языка» и «научном языковом инстинкте» этих ученых, позволявших им черпать «из вечно обновлявшегося потока родного языка». Используя общеупотребительные слова в функции терминов, они строго ограничивали их значения, образуя научные термины «в том духе, в каком и стала создавать эти термины новая наука в своем стремлении к однозначному синтезу существенного и объединению общего и частного…». В отличие от других математиков своего времени, которые включали в немецкий текст латинские и латино-греческие специальные выражения, А. Дюрер стремится уяснить смысл этих выражений путем их перевода на немецкий язык и делает это «не из чувства пуризма, но чтобы быть понятым…»3. Его новообразования, однако, не представляют дословных переводов с греческого или латинского, «взор его… устремлен на предмет, который он видит перед своими глазами и за сущностью и формой которого он следит, чтобы назвать его затем соответствующим образом»4. Именно так возникли термины Kreis («круг»), Winkel («угол»), Eck («вершина»), Kugel («шар»), Wurfel («клуб»), представляющие собой слова, которые принадлежали к лексической системе немецкого языка задолго дол возникновения математических теорий и служили для обозначения различных предметов.
Особенно наглядно роль национального языкового фонда проявилась в работах М.В.Ломоносова, с именем которого связано формирование русской научной и технической терминологии. В трудах М.В.Ломоносова можно найти классические образцы научных терминов, образованных на основе национального языкового материала, когда в «научный оборот» в широких масштабах вводилась лексика «повседневного употребления» («опыт», «теплота», «сила тягости» и др.).
Наглядным примером использования конкретного языкового опыта для выражения понятий, связанных с новыми отраслями науки и техники, являются широко распространенные в современном немецком и русском языках радио- и телетермины senden «транслировать (передавать по радио/телевидению)» и Sendung «радио- или телепередача».
Проблема использования общеупотребительных слов в функции терминов тесно связана с проблемой тождества слова, проблемой полисемии и омонимии, т.е. с вопросом о том, в каком отношении к опорному слову выступает соответствующий термин: как его особое терминологическое значение, особый лексико-семантический вариант или как новое слово-омоним. Большая заслуга в решении этих сложнейших проблем лексикологии и лексикографии принадлежит исследовательской школе Московского университета. В работах В.В.Виноградова9, А.И.Смирницкого10, О.С.Ахмановой11, КА.Левковской12 и их последователей13 четко формулируется положение, согласно которому в результате семантических изменений терминологического характера на уровне слова возможны как полисемия, так и омонимия, решается вопрос о способах разграничения полисемии и омонимии, об объективности критериев их распознавания.
Моделированное терминообразование
Формирование новых терминов на базе определенных языковых традиций осуществляется не только путем семантического словообразования, о чем говорилось выше. Продуктивным способом терминологической номинации, основанным на конкретном языковом опыте, является также создание терминов из имеющихся в языке корневых морфем по словообразовательным моделям, типичным для данного языка.
Словообразовательная модель рассматривается в работе как «двусторонняя единица, характеризующаяся в плане содержания общим словообразовательным значением, единым для всех слов данного типа, а в плане выражения – общей структурой»14. Наличие конкретных словообразовательных моделей обеспечивает возможность создания новых терминов по готовому образцу. Это обусловливает предсказуемость их структурно-семантической организации, что особенно важно для терминологии, имеющей ярко выраженный системный характер.
Понимая словообразование (и, уже, терминообразование) как систему моделирования вторичных единиц номинации, следует учитывать неслучайный, заданный характер номинативной деятельности именно в сфере терминообразования, что обусловлено необходимостью реализации дефинитивной функции термина. Этому подчинены такие аспекты номинативной деятельности, как «выбор мотивирующего признака для нового обозначения, выбор адекватной структуры наименования и определенного словообразовательного средства для ее создания, подведение обозначаемого под тот или иной класс обозначений данного языка и его грамматическое оформление»15.
Часто выбор мотивирующей основы для нового понятия диктуется специфически национальными внутренними и внешними языковыми факторами, которые выступают во взаимной обусловленности16. В таких случаях создаются, как правило, мотивированные термины с «живой» внутренней формой, осознаваемой носителями языка. Термины разных языков, обозначающие один и тот же предмет или явление и образованные с использованием различных признаков номинации, как бы дополняют друг друга с точки зрения того, какие стороны объективной действительности в них фиксируются. Русскому термину «самолет» соответствует немецкий термин Flugzeug («летательный аппарат»), английский – aircraft («воздушный корабль») и французкий avion (от лат. аvis «птица»).
Постоянно растущая потребность в наименовании новых специальных понятий, вызванная бурным развитием науки и техники в эпоху НТР, обусловливает высокую продуктивность определенных терминообразующих моделей и морфем, которые приобретают особый, семантически и структурно специализированный характер. Регулярность словообразовательных моделей определенной терминологии, т.е. повторяемость средств выражения для оформления близких понятий конкретной научно-технической отрасли становится наиболее характерным принципом номинации специальных понятий.
Какой необходимый и достаточный признак, «вскрывающий физическую сущность или техническую идею терминируемого понятия в должной связи со всеми соответствующими другими понятиями»18, будет избран в процессе создания нового термина, во многом зависит от индивидуальной воли автора, именующего то или иное открытие. Если новый термин отвечает реальным потребностям данного общества, он получает широкое распространение и закрепляется в соответствующем языке.
2.1. Терминологические микросистемы с регулярно повторяющимися терминоэлементами
Стремление использовать специализированные терминообразующие морфемы и модели при терминологической номинации объясняется необходимостью строить мотивированные термины с предсказуемой семантикой. Кроме того, системность самих понятий той или иной научно-технической отрасли, их классификационный характер не могут не влиять на соответствующую терминологию, предопределяя в известной степени ее системность и единообразие. Логическая взаимозависимость научных понятий неизбежно влечет за собой взаимообусловленность их языкового оформления, закономерную повторяемость и специализацию языковых средств для их выражения.
Весьма показательна в этом отношении система немецких терминов из области радиоэлектроники, зафиксированная в «Немецко-русском словаре по радиоэлектронике»21. Словарный материал, составляющий 65 тысяч единиц и расположенный в алфавитном порядке, логично и четко распадается на целый ряд терминологических микросистем в зависимости от количества регулярно повторяющихся терминоэлементов, которые выступают либо в качестве мотивирующих основ производных терминов, либо как определяющий (реже – определяемый) компонент сложных терминов. К наиболее активным терминоэлементам, представляющим собой специализированные терминообразующие немецкие морфемы (основы), относятся Bild – («связанный с изображением»), Empfangs- («принимаемый»), Fern - («дистанционный»), Fernseh - («телевизионный»), Funk - («радио-«), Gleichlauf - («синхронный»), Halbleiter - («полупроводниковый»), Kenn-/Kennungs - («характерный», «опознавательный»): Leucht-/Licht - («световой»), Leit1 - («проводящий»), Leit2 - («ведущий»), Me - («измерительный»), Nachrichten - («информационный»), Netz - («сетевой»), Rundfunk - («радио»), Shall - («звуковой»), Sende - («передающий»), Steuer - («управляющий»), Speicher - («запоминающий»), Widerstands - («связанный с сопротивлением»), Zeit - («временной»). Даже простой перечень этих регулярно повторяющихся терминоэлементов отчетливо показывает, что терминообразующая активность той или иной основы обусловлена социальным заказом и находится в прямой зависимости от актуальности соответствующих понятий.
Сложные многосоставные слова
как оптимальное средство выражения
системности понятий (в немецком языке)
Внутри каждой микросистемы формирование терминов происходит в соответствии с конкретными словообразовательными моделями, характерными для терминологии национального языка. Наибольшее распространение в немецком языке имеет модель определенного сложного или сложно производного имени существительного, состоящего из двух, трех и более компонентов. С помощью основосложения на базе ключевых терминов, выражающих родовые понятия, образуются группы терминов, выражающих видовые понятия. При этом часто возникают емкие термины, в которых наращиваются отдельные компоненты по своеобразной «лестнице»22 (в русском языке им соответствуют словосочетания как наиболее характерный способ выражения развернутого определения).
Leitung - (электрическая линия)
Hohlleitung - волновая линия
Eckhohlleitung - угловая волновая линия
Rechteckhohlleitung - волновая линия прямоугольного сечения
Stelle - станция
Endstelle - конечная станция
Funkendstelle - конечная радиостанция
Richtfunkendstelle - конечная радиорелейная станция
Verkehr - связь
Weitverkehr - дальняя связь
Funkweitverkehr - дальняя радиосвязь
Richtfunkweitverkehr - дальняя радиорелейная связь
В данных примерах постоянный терминоэлемент – определяемая основа, по отношению к которой «наращиваются» компоненты развернутого определения. Нередко в качестве постоянного элемента выступает основа-определитель, являющаяся первым компонентом сложных терминологических образований, имеющих разные определяемые основы:
Lichtstrahl - световой луч;
Lichtstrahlabtaster - развертывающее устройство с бегущим лучом;
Lichtstrahlabtastrohle - трубка с бегущим лучом;
Mewert - результат измерения;
Mewertverarbeitung - обработка результатов измерения;
Mewertverarbeitungseinheit - блок обработки результатов измерения.
Среди производных и сложнопроизводных аффиксальных терминов в немецком языке особенно распространены отглагольные имена существительные с суффиксом –er, обозначающие названия различных приборов и инструментов. В русском языке им соответствуют, как правило, существительные с суффиксами –тель, -чик, -ник, -тор (ср.: Kanalwahler - «переключатель каналов, Verstarker – «усилитель», Sender - «передатчик», Empfanger - «приемник», Phaseregulator - «фазорегулятор»).
Очень продуктивные в немецком языке также существительные с суффиксом –ung, имеющие значение опредмеченного действия или процесса. В русском языке этой модели соответствуют чаще всего имена существительные с суффиксами –ка, -ние, -ция (ср.: Durchfuhrung - «проводка», Nulleinstellung - «установка на нуль», Bewertung - «оценка», Regelung - «регулировка»/»регулирование», Rechnung - «вычисление», Isolierung - «изоляция», Luftung - «вентиляция»/»вентилирование»).
Субстантивированный инфинитив (в немецком языке)
Нередко в качестве синонимов к существительным с суффиксом –ung в немецком языке выступают термины-существительные, образованные путем субстантивации инфинитива. В русском языке их аналоги обычно оформляются с помощью суффиксов –ка, -ния, -ция (ср.: Laden/Ladung - “зарядка”, Richten/Richtung - “наводка”, Tasten/Tastung - “выборка”, “опробование”, “манипуляция”, Kippen/Kippung- “развертка”, “качание”, “релаксация”). Однако субстантивированные инфинитивы употребляются не только параллельно с существительными на –ung. Эта терминообразовательная модель весьма продуктивна. Так, термины Absperren– “блокировка”, Abspielen - “воспроизведение (записи)”, Brummen- “пульсация”, Entblocken - “размыкание”, Wahltn - “набор (номера)” не имеют аналогов-существительных с суффиксом –ung. Вместе с тем, многие термины данного словообразовательного типа создаются совершенно независимо от того, существуют ли в языке соответствующие глаголы (ср.: Nullstellen - “гашение (счетчика)”, Ruckmelden - “ответ, обратная сигнализация”). Показательно, что Г.О.Винокур отмечает подобное явление, расматривая русские термины-существительные, оканчивающиеся на –ние,(-тие), которые имеют значение опредмеченного действия и большинство из которых также “возникает именно в терминологическом качестве, минуя глагольную и причастную стадии”23.
Регулярно повторяющийся комплекс
терминообразующих моделей
Необходимо подчеркнуть, что в рамках конкретной терминологической микросистемы с единым базовым терминоэлементом существует регулярно повторяющийся комплекс терминообразующих моделей, который отчетливо проявляется как в немецком, так и в русском языках:
lesen - считать, regeln - регулировать,
Lesen - считывание, Regeln - регулирование,
Leser - считывающее Regler - регулятор,
устройство,
Lesung - отсчет, Regelung - регулировка;
tasten - манипулировать,
Tasten - опробирование,
Taster - ключ, манипулятор,
Tastung - манипуляция;
peilen - пеленговать, schalten - включать,
Peilen - пеленгование, Schalten - включение,
Peiler - пеленгатор, Schalter - выключатель,
Peilung - пеленгация, Schaltung - схема переключения;
wobbeln - детонировать,
Wobbeln - качание,
Wobbler - двусторонний (телеграфный) ключ,
Wobbelung - детонация (звука).
Иногда в данном комплексе вместо модели субстантивированного инфинитива употребляется модель безаффиксного образования отглагольных существительных путем чередования гласных (ср.: abschlieen - «замыкать» Abschlu – «замыкание») или путем выделения основы (ср.: anlassen - «пускать» –Anla - «пуск», anlaufen - «разгонять» – Anlauf - «разгон», empfangen - «принимать» – Empfang - «прием»). При этом в составе соответствующей терминологической микросистемы основа каждого из терминов, входящих в названный терминообразующий комплекс, в свою очередь становится определяющей или определяемой основой особой группы терминов.
Схема терминологической микросистемы с базовым терминоэлементом leit-/Leit- может служить наглядным примером специфики терминообразующего комплекса в немецкой терминосистеме радиоэлектроники:
leit-/Leit-:
A
A
H
H
H
Leiter
leiten
Leitung
L
Funkleitstrahlraketensteuerung
Ionenleitfahigkeit Leitfahigkeitsabstand
Из данной схемы отчетливо видно, что большинство членов рассматриваемой терминологической микросистемы представляет собой сложные и сложнопроизводные существительные, состоящие из двух, трех, четырех и даже пяти (Funkleitstrahlraketensteuerung) компонентов.
Следует подчеркнуть, что неоспоримым преимуществом сложных многосоставных имен существительных является их экономная и одновременно семантически емкая структура по содержанию термины-определения. Именно поэтому многосоставные термины, особенно типичные для немецкой терминологии, получили широкое распространение и в других языках, в частности, в русском (ср.: Funkhochmesser - «радиовысотомер», Funkfernsteuerung - «радиотелеуправление»). Благодаря сложной многокомпонентной структуре термина создается оптимальная номинация специального понятия, мотивированного необходимым количеством соответствующих признаков.
Оптимальным средством создания краткого варианта термина \являются сложносокращенные слова разных типов также, получившие распространение в терминологии многих языков. Такие слова, как правило, не меняют «ни содержательной структуры терминируемого понятия, ни грамматической структуры развернутого варианта термина»24. Сложносокращенные термины-аббревиатуры, возникающие на базе словосочетаний или многосоставных сложных слов, содержат то же количество и качество информации, что и соответствующие развернутые варианты терминов. Для немецкого языка особенно характерны инициальные аббревиатуры – акронимы (ср.: - EWR – Elektronenwellenrohre - «элетронноволновая лампа», FBG – Fernsehbildmustergenerator - «генератор сигналов телевизионной испытательной таблицы»). К сложносокращенным терминам относятся также термины с усеченными основами: Bildubertragungsgerator – Bildgerator (“фототелеграфный аппарат”).
Весьма употребительны в терминологии так называемые дистантные сложные слова, возникшие в результате сокращения копулятивных словосочетаний (ср.: Rundfunk-und Fernsehtechnik - “техника радио- и телевещания”).
Сложносокращенные образования разного рода наглядно иллюстрируют тенденцию к экономии языковых средств для выражения специальных понятий. На основе проведенного анализа отчетливо видно, что в рамках разных языков существуют и развиваются по-своему универсальные способы терминообразования, характерные, например, для таких неблизкородственных языков, как немецкий и русский.
Следовательно, распологая всеми способами номинации, свойственными конкретному языку, терминологическая номинация, призванная служить удовлетворению постоянно растущей потребности в именовании новых специальных понятий, имеет свою спецфику. За терминологией как за определенной функциональной сферой языка закрепляются специфические средства и способы именования специальных понятий, приобретающие межъязыковой характер.
Избирательность конкретного языка на фоне интернациональности понятий (несовпадение признака номинации в немецких ключевых радиотерминах Radio, Rundfunk и Funk)
«История терминологии – это проблема не только национально-историческая, но и интернациональная, проблема истории мировой науки и проблема истории человеческой цивилизации, истории культурных взаимодействий и группировок»1.
Процесс интернационализации научно-технической терминологии во многом предопределен интернациональным характером развития науки и техники, что особенно ярко проявляется в современную эпоху научно-технической революции. Анализ специфики этого явления возможен только в связи с рассмотрением проблемы интернационализмов в более широком плане.
Уже в начале ХХ века некоторые исследователи (в частности А. Мейе во Франции, Элиза Рихтер в Германии, О. Есперсен в Дании) указывали на особый слой интернациональной лексики как на явление языковой действительности, своеобразно отражающее социально-экономические, культурные и научные связи в истории разных народов.
В формировании и языковом выражении ключевых понятий какой-либо отрасли науки и техники решающую роль играет взаимодействие внешних и внутренних языковых факторов, детерминированный характер выбора того или иного слова (или основа) для оформления нового понятия. Историю таких слов-терминов необходимо рассматривать в конкретной языковой системе, связывая их семантическое развитие с историей соответствующих понятий, а также с конкретно-историческими условиями развития общества, в котором существует данный язык.
История создания и семантическое развитие слов-терминов Radio, Rundfunk и Funk, ставших языковом выражением понятия радио в немецком языке, свидетельствует о неразрывной связи внешних и внутренних языковых факторов в процессе формирования ключевых терминов немецкой радиотерминологии, становление которой обусловлено не только историей развития такого сложного и многостороннего явления, как радио, но также конкретно-историческими условиями развития Германии соответствующего периода.
Интернациональный термин Radio
Интернациональный термин Radio, получивший широкое распространение в современном немецком языке в 20-е годы нашего столетия, представляет собой сложносокращенное слово, которое восходит к международному термину «радиотелеграфия» (англ. radiotelegraphy, нем. Radiotelegraphie), появившемуся в конце XIX-начале ХХ в.
Изобретение радио - нового способа электрической связи без проводов – было подготовлено всем ходом развития интернациональной научно-технической мысли в области электротехники. С конца 1898 года, когда стало ясно, что сфера применения радиосвязи гораздо шире, А.С. Попов начал пользоваться термином «телеграфия без проводов» или «беспроволочная телеграфия».
Этот термин возник в 1889 году вскоре после знаменитых опытов Г. Герца. Именно тогда сначала английский физик У. Томсон, а затем русский физик О.Д. Хвольсон указали на возможность применения электромагнитных волн для передачи телеграфных сообщений без проводов («беспроволочная телеграфия»). Открытый в 1895 году способ беспроволочной передачи сообщений на расстоянии, т.е. радио, по аналогии с телеграфной связью получил международное название «беспроволочная телеграфия» (ср.: англ. Wireless telegraphy, нем drahtlose Telegraphie).
Спустя десятилетие на международных конференциях по радиосвязи, проходивших в Берлине (1903 и 1906 гг.), термин «беспроволочная телеграфия» было решено заменить термином «радиотелеграфия» (radiotelegraphy). Терминоэлемент radio- впервые употребил французский физик Э. Бранли, назвавший изобретенный им в 1890 году индикатор радиоволн «радиокондуктором» (фр. Radioconducteur).
Следовательно, уже с конца XIX века в области международной научной терминологии начинают применяться два терминоэлемента radio: radio-1, указывающий на отношение сложных терминов с данной основой к понятию радио (напр., radiology). В связи с этим следует подчеркнуть, что при определении этимологии термина «радио» более правильной представляется ссылка на латинскую форму radio – «излучаю», хотя во многих словарях приводится слово radius – «луч»2.
Термин radiotelegraphy, подобно большинству слов, состоящих из латинских и греческих элементов, не имеет специфически национальной окраски. Его структура, лишенная национально-языковых черт, которые «помогли» бы определить родину автора данного термина, подчеркивает интернациональный характер терминологической лексики такого типа. Особенно популярный в США, термин radiotelegraphy (а затем и radio) к началу десятилетия ХХ века получает распространение в Европе, оформляясь в соответствии с закономерностями конкретных языков.
Вхождение обоих интернациональных терминов в лексическую систему немецкого языка сопровождается их неизбежной графической, фонетической и морфологической ассимиляцией. Термины Radiotelegraphie и Radio, структурно совпадающие с интернациональными прототипами, претерпевают в немецком языке соответствующие изменения: графическое (написание с большой буквы), фонетическое (ударным гласным является долгое «а» [a:]) и грамматическое (включение в определенную парадигму).
Немецкие радиотермины Rundfunk и Funk
Немецкий термин Rundfunk, возникший в Германии в начале 20-химическая продукция годов, представляет собой сложное слово, вторым компонентом которого является основа –funk, этимологически связанная со словом (der) Funke – «искра». Это значение, подвергшееся семантическому переосмыслению, стало основанием номинации целого ряда немецких радиотерминов.
Известно, что на первых этапах становления радио источником электромагнитных колебаний, лежащих в основе нового способа беспроволочной связи, был электрический разряд, электрическая искра. Поэтому первую радиосистему называли также «искровым телеграфом» – (нем.) Funkentelegraph(ie)12.
Первым компонентом термина Funkentelegraphie, который представляет собой типичное для немецкой терминологии сложное слово, является корневая основа –funk-, присоединяющаяся ко второму компоненту с помощью соединительного элемента –en-.
Выбор данной основы в качестве детерминанта нового термина неслучаен, он предопределен предшествующим функционально-семантическим развитием основы –funk- в составе сложных слов терминологического характера.
Функционально-семантическое развитие
основы –funk- в составе сложных слов
терминологического характера
Первое сложное слово-термин с основой –funk- зафиксировано в толковом словаре И.Г. Кампе в 1808 году: Funkenmesser – “искромер” (прибор для измерения силы разряда молнии). Основа –funk- присоединяется ко второму компоненту при помощи соединительного элемента –en-. В этой же словарной статье приводится другое сложное слово Blitzfunk – «разряд молнии», в которм основа –funk- является вторым компонентом. В обоих случаях фигурирует именная основа, значение которой непосредственно связано со значением имени существительного (der) Funke – «искра огня». В указанных словарях приводится также имя существительное (der) Funken, имеющее значение «искра огня». В однотомном словаре Д. Зандерса (1869) зафиксировано слово (der) Funk-e с дефисом перед конечным –e («частица огня», «искра»), а в многотомном словаре братьев Я. И В. Гримм (1878) курсивом отмечено существительное (der) Funk с тем же значением и указанием на то, что это сокращенная форма южнонемецкого (der) Funke.
Cемантически связанные общей корневой основой, но различающиеся морфемным составом и склонением, имена существительные Funke (Funk-e), Funken и Funk можно считать фоно-морфологическими вариантами одного и того же слова. Существует также мнение, что Funke и Funken – это варианты словоформы именительного падежа единственного числа17.
Чем бы ни было вызвано наличие этих форм, очевидно, что именно их сосуществование в немецком языке позволило оформлять сложные слова-термины по-разному: либо с соединительным элементом –en, либо без него.
Именная основа –funk-, выступающая в качестве одного из компонентов сложного слова, оказалась весьма продуктивной. В четырехтомном словаре И.Г.Кампе (1808) отмечено только два сложных слова с одной основой (Funkenmesser und Blitzfunk), а в многотомном словаре братьев Я. И В.Гримм (1878) их насчитывается уже 45. Появляются, в частности, такие существительные с терминологическим значением, как Funkenrost – «решетка для прохождения искр в паровой машине», Funkenentladung – “разряд єлектрической искры и Funkenzieher – «принимающий и проводящий электрические искры провод». (Толкование цитируемых слов взято из многотомного словаря J.u.W.Grimm “Deutsches Worterbuch”, Bd. 1У/1 1878, Leipzig).
При этом в значении основы –funk- наблюдаются изменения, обусловленные отражением качественно нового содержания в значении самых сложных слов. В словах Funkenentladung и Funkenzieher значение основи
–funk- связано уже не с понятием искра огня, а с понятием электрическая искра. Это новое, специализированное значение основа –funk- приобретает в составе сложных слов, выступающих в терминологической функции. Семантической мотивировкой нового терминологического значения основы является отражение внешнего сходства обозначаемых явлений.
Тот факт, что основа –funk-, материально и семантически связанная с именами существительными Funke/Funken, в составе сложных слов терминологического характера выступила также в значении “электрическая искра”, по-видимому, сыграл решающую роль в выборе именно данной основы для создания нового термина Funkentelegraphie.
Вслед за термином Funkentelegraphie в 1903 году в немецком языке появляется слово Funkspruch – «беспроволочная депеша» или «радиограмма»18. Первый компонент этого сложного слова имеет форму основы (без соединительного элемента –en-).
Значение обоих сложніх терминов связано с віраженим нового понятия р а д и о через основу –funk-, что свидетельствует о семантическом сдвиге в значении данной основі в составе сложніх слов19. Прежнее терминологическое значение основі –funk- (“єлектрическая искра”) прямо соотносится с новім терминологическим значением (“радио”), выразителем которого она становится в составе сложных слов Funkentelegraphie и Funkspruch.
Создание радиотермина funken
Глагол-термин funken “радировать” был предложен пуристом Отто Саррацином в качестве немецкого эквивалента термину drahtlos telegraphieren в 1914 году21. Точно также глагол drahten в свое времябыл признан заменить созданный раньше международный термин telegraphieren. Это объясняется тем, что языковая политика Германии конца ХIX- начала XX века характеризовалась организованной борьбой против иностранных и особенно интернациональных слов. Орудием этой политики стал Общенемецкий языковой союз, явившийся инициатором создания многочисленных словарей “онемечивания” и перевода иностранных слов на немецкий язык. Именно в таких словарях появились слова drahten – “телеграфировать”, Drahtleitung – “телеграф”, Drahtung – “телеграмма”22 (два последних слова совсем неупотребительны в современном немецком языке).
Термин funken, однако, получил широкое распространение. Это связано, во-первых, с тем, что новое терминологическое значение глагола funken прямо соотносилось с его основным номинативным значением “искрить”, “выбивать искру”. Во-вторых, производное значение “радировать” поддерживалось уже имеющимися сложными существительными-терминами с первой основой –funk- (Funkentelegraphie, Funkspruch), непосредственно относящимися к радиотерминологии.
Поскольку радио как новое средство связи сразу же находит применение в армии, в период первой мировой войны в немецком языке возникают слова: - “радиобатальон”, - “радист”, - “радиокоманда”24. Таким образом, на первом этапе формирования немецкой радиотерминологии основными терминообразующими элементами становятся именная и глагольная основы –funk-, выступающие прежде всего как определитель в сложных терминах-существительных.
Образование немецкого радиотермина Rundfunk
Становление радио, неразрывно связанное с достижениями международной научно-технической мысли, сопровождалось образованием радиотерминологии, носившей ярко выраженный интернациональный характер. По мере развития радио в Германии в немецкий язык проникали интернациональные радиотермины, распространение которых неизбежно наталкивалось на сопротивление со стороны реакционных пуристов. Иноязычные термины, получившие международное признание, заменялись «чисто немецкими», отнюдь не всегда соответствовавшими выражаемым ими понятиями. Так, вместо широко известных слов Detektor и Antenne предлагались немецкие эквиваленты Zelle и Luftleiter, не укоренившиеся в языке, а международный термин Radio указом министерства связи был официально заменен немецким словом Rundfunk.
Следует подчеркнуть, что в отличие от большинства слов, искусственно насаждавшихся таким способом, термины funken и Rundfunk утвердились в лексической системе немецкого языка, так как были созданы с учетом реальных языковых возможностей.
Существует мнение, что радиоинженер Г.Бредов, называемый «отцом немецкого радио», предложивший термин Rundfunk еще в 1921 году, использовал в качестве модели для него английское слово broadcasting – «радиовещание».
В сложном слове Rundfunk основа Rund – выступает в значении “кругом”, “вокруг” (ср: Rundschau, Rundruf), а основа –funk- в терминологическом значении “радио”, присущем данной основе в составе сложных и производных слов, образующих к этому времени целую микросистему немецких радиотерминов (Funkentelegraphie, Funkspruch, funken, Funker, Funkenmannschaft, Funkwesen).
Начиная с 1924 года, в Германии выходят газеты и журналы, так или иначе связанные с радио, в которых в качестве ключевого термина выступает термин Rundfunk (или его основа):
“Der Deutsche Rundfunk”, Berlin, 1924;
Handbuch des deutschen Rundfunkteilnehmers”, Berlin, 1924;
„Reklams-Rundfunkbibliothek“, Leipzig, 1925;
„Rundfunk-Jahrbuch“, Berlin, 1929.
Все это свидетельствует о том, что основа Rundfunk- в терминологическом значении "радио" укореняется в немецком языке Германии. Необходимо подчеркнуть, что в специальном англо-немецком словаре по технике связи ("Wцrterbuch der Elektrischen Nachtrichtentechnik" von O. Sattelberg, Berlin, 1925) термины, имеющие отношение к радиосвязи, переводятся с помощью основы -funk-, а термины радиовещания - через основу rundfunk-/Rundfunk-, ср.:
radio mast - Funkmast;
radiostation - Funkstelle, Funkstation;
radio tower - Funkturm;
radiotransmitter - Funksender;
broadcast I. - rundfunken;
II. - Rundfunk;
broadcast apparatus - Rundfunkgerдt;
broadcast receiver - Rundfunkempfдnger;
broadcast reception - Rundfunkempfang;
broadcast transmitter - Rundfunksender;
broadcasting - Rundfunk; (Rundspruch).
Появление и распространение немецкого радиотермина Funk
Самым ярким свидетельством закрепления в лексической системе немецкого языка Германии основы -funk-, имеющей значение "радио", является образование термина (der) Funk "радио". Этот термин, получивший широкое распространение в Германии в середине 20-х гадов, представляет собой неологизм, созданный путем сокращения (усечения) сложного термина Rundfunk31. Такой способ словообразования весьма характерен для германских языков вообще и для немецкого языка в частности.
Уже в 1924 году в Берлине начал издаваться радиожурнал "Funk" (Die Wochenschrift des Funkwesens), который пользовался большой популярностью среди многочисленного отряда радиолюбителей, появившихся к тому времени в Германии. В эти же годы выходят периодические издания, в которых очень активно выступает в качестве первого компонента сложных слов, относящихся к радио и радиовещанию, основа -funk-:
"Die Funkwelt", Hamburg, 1924;
"Berliner illustrierte Funkwoche", Berlin, 1924;
"Der deutsche Funkverkehr", Berlin, 1926;
"Die Funkwelle", Hamburg, 1926;
"Die Funk-Stunde" (Ein Jahrbuch d. Berliner Rundfunk-Senders),Funk-Dienst, Berlin, 1926;
"Funk-Express" (Rundfunk-Nachrichten-Schnelldienst),Berlin, 1929.
Именно Funk становится в немецком языке тем ключевым радиотермином, с которым связывается развитие радио в Германии. Термин Funk остается как в общеупотребительной, так и в специальной лексике немецкого языка, поскольку именно он получил всеобщее признание.
Соотношение интернационального термина Radioи и его немецких эквивалентов Rundfunk и Funk
Проведенный анализ позволяет сделать вывод о том, что появление в немецком языке слов-терминов Rundfunk и Funk при условии существования интернационального термина Radio объясняется как внешними, так и внутренними языковыми факторами.
Внешним импульсом для поисков немецкого эквивалента международного термина Radio явились реакционно-пуристические тенденции, характерные для языковой политики Германии начала и середины XX века, борьба против иностранных, особенно интернациональных слов.
Внутренние факторы определяются существованием в лексической системе немецкого языка адекватных средств для выражения нового понятия. Функционально-семантическое развитие основы -funk- в составе сложных слов, обусловившее появление целой микросистемы слов терминологического характера с данной основой, способствовало созданию немецких радиотерминов Rundfunk и Funk.
Все три радиотермина: интернациональное заимствование Radio и слова Rundfunk и Funk, для создания которых использованы внутренние ресурсы немецкого языка, выражают общее понятие. Однако, заключая в себе в качестве основания номинации разные признаки обозначаемого явления, они как бы дополняют друг друга с точки зрения того, какие стороны объективной действительности в них фиксируются.
Параллельно функционирующие в немецком языке радиотермины Rundfunk, Funk и Radio нельзя отнести к абсолютным синонимам или терминологическим дублетам, что также вызвано причинами двоякого рода: лингвистическими (внутриязыковыми) и внешними (социально обусловленными).
Влияние экстралингвистических факторов
на функционирование терминов
(«судьба» интернационального
термина Radio в Германии)
Как уже отмечалось, термин Radio, будучи краткой формой международного термина Radiotelegraphie, с начала второго десятилетия XX века наряду с немецким термином Funkentelegraphie использовался в Германии для выражения понятия радио - способа беспроволочной передачи сообщений на расстояние с помощью электромагнитных волн. Именно данное значение первоначально было основным значением интернационального термина Radio, адекватно выражавшего новое научно-техническое понятие в разных европейских языках.
В периодических изданиях, посвященных радио как новому способу передачи и приема информации на расстояние и публиковавшихся в Германии с начала 20-х годов, в качестве ключевого радиотермина употреблялся международных термин Radio:
„Radio-Almanach“, Berlin-Tempelhof, 1921;
„Radio“ (Zeitschrift fьr das gesamte Radiowesen), Berlin, 1923;
„Radio“ (Deutsche ill. Zeitschrift fьr Wissenschaft u. Leben),
Reichenberg, 1924;
„Radiowelt“, Berlin - Schцneberg, 1924;
"Radiotechnik" (Ein Bьcherverzeichnis), Leipzig, 1924;
"Radio international", Berlin, 1933.
Именно с термином Radio было связано в Германии и такое техническое новшество, как радиовещание.
20-е годы XX столетия ознаменовались появлением интернациональной армии радиолюбителей (Radio-Amateure). Массовое "радиодвижение" (Radio-Bewegung) охватило почти все европейские государства, включая Германию. По всей стране были созданы многочисленные "радиосоюзы" (Radio-Verbдnde) и "радиоклубы" (Radio-Clubs). Большой популярностью среди радиолюбителей пользовались такие издания, как:
"Radio-Amateur", Berlin, 1923;
"Radio-Amateur-Kalender". Leipzig, 1924;
"Der Radio-Apparat" (Radio-Apparat "Telefunken"), Berlin, 1924;
"Ralio-Lexikon" - Die Radio-Reihe, Berlin, 1924;
К середине 20-х годов международный термин (das) Radio уже имел широкое распространение не только в научно-технической литературе Германии, но и в речевой сфере. Этому способствовало растущее значение радио для многих областей общественной жизни страны. Достаточно назвать лишь несколько (кроме перечисленных выше) журналов из той массы печатной продукции, посвященной радио, которая издавалась в это время в Германии, чтобы представить степень популярности как самого явления, так и интернационального термина, его выражавшего:
"Radio fьr alle" (Radiokosmos), Stuttgart, 1924:
"Radio-Sport" Organ d. "Deutschen Radio-Sport-Verbandes", Leipzig, 1924;
"Radio-Rundschau", Berlin, 1926;
"Der aktive Radiogenosse" Mitteilungsblatt d. Bezirksgruppe Berlin d. "Arbeiter Radio-Bundes Deutschland", Berlin, 1928.
Ярким подтверждением популярности радио может служить высказывание, относящееся к 1924 году:
"Der Berliner wenigstens redet bereits in der Wiege nur von Radio." ("Radio und Funk" - In: "BB-C" Nr. 141, 23.3.1924, S. 10).
Вот два примера из газет того периода, свидетельствующие о большой роли, которую было призвано играть радиовещание в общественной (и даже частной) жизни:
"Radio - oder Tribьne der Kunst und Zeit. Man kann auch sagen: Radio - oder die Kultur der Gegenwart." (1926).
"...Das Radio hat dazu gedient, das verlorengegangene Gleichgewicht (im Familienleben) wiederherzustellen" (1926) (Deutsches Fremdwцrterbuch /in fьnf Bдnden. Dritter Band).
Особенно широкое распространение получает термин Radio со значением "радиоприемник". Это значение возникло в результате опредмечивания семантики термина Radio, выражающего абстрактное понятие, и свойственно почти всем европейским языкам. В Германии вместо сложных терминов Radio-Apparat и Radio-Empfдnger монолексемный термин Radio употребляется преимущественно в разговорной речи:
"Im Nebcnraum wimmerte ein Radio" (1932)
"...lieЯ sie das Radio laufen". (1934)
(Deutsches Fremdwцrterbuch/in fьnf Banden/Dritter Band)
Интернациональный термин Radio органично входит в лексическую систему немецкого языка, о чем свидетельствует образование большого числа сложных существительных с основой Radio- в качестве первого компонента (Radiowesen, Radiotechnik, Radio-Industrie, Radio-Amateur, Radio-Stunde, Radiowundcr).
Однако реакционно-пуристическая языковая политика тогдашней Германии, организованная борьба против интернациональных элементов в немецком языке, препятствовала распространению терминов типа Radio, получивших международное признание. Иностранные и прежде всего интернациональные термины из различных областей общественной жизни Германии того времени (экономика, почта, военное дело, техника) "онемечивались" с помощью официально издаваемых указов соответствующих министерств и ведомств. Так, вместо международного термина Radio указом министерства связи от 4 июня 1924 года был официально введен "чисто немецкий" эквивалент Rundfunk (Runkfunk - fьr das. fremde Rasio eingefьhrt durch Verfugung 418 vom 4, Juli 1924)35.
Уже в середине 20-х годов на страницах газет и журналов развернулась дискуссия под заголовком: "Rundfunk oder Radio?" Вместо иностранных слов Radio-Club, Radio-Amateur, Radio-Industrie предлагались "чисто немецкие" слова Rundfunk-Verband, Funk-Freund, Funk-Industrie (Funk - усеченная форма от Runkfunk).
В 1924 году появляется журнал для специалистов и радиолюбителей под названием "Radiofunk" (Zeitschrift fьr Amateure und Fachleute, Berlin, 1924), а затем такие издания, как "Funk" (Die Wochenschrift des Funkwesens, Berlin, 1924), "Handbuch des Runlfunk-Teil-nehmcrs" (Berlin, 1924), "Funk-Praxis" (Lьbeck, 1924" или "Reklams Rundfunk-Bibliothek" (Leipzig, 1925).
В этот период в специальных радиогазетах и журналах нередко можно было встретить рядом выражения "Entwicklung des Funks" и "Erfolge auf dem Radiogebict", имеющие синонимичное значение, а также сложные слова-синонимы типа Radio-Museum, Runkfunk-Mu-seum, Funk-Museum или Radio-Ausstellung, Rundfunk-Ausstellung, Funk-Ausstellung36.
Очень скоро интернациональный термин Radio, выражающий понятие "средство беспроволочной связи", вытесняется немецким термином Funk, термин Rundgunk все чаще употребляется в значении "радиовещание", а сложные термины Radiowesen, Radiotechnik, Radio-Apparat, Radio-Empfдnger, Radio-Teilnehmer, Radio-Stunde - заменяются соответственно новообразованиями Funkwesen, Funktechnik, Rundfunk-Apparat, Rundfunk-Empfдnger, Rundfunk-Teilnehmer, Funk-Stunde.
Правящие круги фашистской Германии, продолжая реакционные традиции своих предшественников, изгоняли из немецкого языка интернациональные слова и термины, не отвечавшие национал-шовинистическому духу. "Fort mit dem Fremdwort Radio!"37 -один из типичных фашистских лозунгов. Характерно, что только интернациональный рабочий радиоклуб уже после прихода к власти фашистов какое-то время носил название "Arbeiter Radio-Club Deutschland", хотя государственные учреждения и прочие организации задолго до этого были переименованы по правительственному указу.
Начиная с 1933 года, в литературе по радиоделу и радиовещанию,
издававшейся в Германии, используются только немецкие термины
Runkfunk и Funk:
"Reichsdeutscher Rundfunkhцrer", Kцln, 1933;
"Fortschritte der Funk-Technik", Stuttfart, 1936;
"Funktechnik in Theorie und Praxis", Dresden, 1938.
Так термин Radio, имеющий значение "способ беспроволочной передачи информации на расстояние", становится совсем неупотребительным в технической и прочей "радиолитературе" Германии 30-х и 40-х годов. Из научно-технической сферы этого периода интернациональный термин Radio полностью вытеснен немецкими терминами Runfunk и Funk.
Однако вопреки почти двадцатилетним гонениям слово Radio не исчезло из живого немецкого языка. Согласно данным словарей и других источников38, термины Rundfunk и Funk использовались, в основном, в официальных кругах, а носители языка употребляли слово Radio, воспринимая именно его как более знакомое и понятное. Неслучайно во многих послевоенных словарях немецкого языка к интернациональному термину Radio дается пояснение "разговорное"39. Очень показателен в этой связи пример, взятый из газеты "Lokal-Anzeiger" (26.08.1934). В небольшой заметке передается разговор корреспондента с пожилой женщиной по поводу радио:
"...ob sie denn Radio habe. Nein. - Vielleicht haben ihre Nachbarsleute RundfunkanschluЯ...? Nein, sagt sie bekьmmert, die haben nur ein Radio, aber keinen Rundfunk, EinigermaЯen verblьfft, versuchte ich, ihr die Gleichbedeutung klarzumachen".
В общеупотребительной лексике при обозначении радиоприемника, как правило, использовалось слово Radio: "Jede Bar hat ihr Radio (1941)
("Deutsches Fremdwцrterbuch/in fьnf Bдnden/. Dritter Band). "Doch Simones Unbehangen wurde nicht geringer. Nicht einmal das Radio wagte sie abzustellen" (1944"
(Feuchtwanger L. "Simone", S. 48.)
Достаточно широко был распространен термин Radio, имеющий значение "радиовещание", хотя в официальных кругах и в прессе для выражение данного понятия преимущественно употреблялся термин Rundfunk:
"Als sich vor 11 Jahren bei uns die ersten geheimnisvollen Nachrichten ьber Radio und A'therweUen verbreiteten, ahnte kaum jemand, in welchem Umfange gerade der Rundfunk einmal einwirken wurde". ("Lokal-Anzeiger", 18.11.1934).
В романе "Голубая лента"., написанном в 1938 году в нацистской Германии, Б.Келлерман в иносказательной форме показывает неизбежность крушения буржуазного общества лжи и наживы. Один из героев романа безоговорочно отвергает буржуазные средства массовой информации (прессу, кино и радио);
"Ja, ich lehne alle Dinge und Einrichtungen ab, die geeignet sind, die Menschen zu nivellieren. Zu diesen Einrichtungen gehцrt die Presse. Ich lehne sie ebenso ab, wie ich den Film, das Grammophon und das Radio ablehne. Grammophon und Radio hasse ich in Wahrheit."
(Kellermann B. "Das blaue Band", S.. 23).
Таким образом, несмотря на последовательную борьбу против иностранных слов интернационального характера, проводимую .реакционными правящими кругами Германии, международный термин Radio укоренился в лексической системе немецкого языка уже в 30-е годы нашего века.
Искусственно созданное противопоставление интернационального термина Radio и немецких терминов Rundfunk и Funk привело к семантической перестройке термина Radio на немецкой почве. Несмотря на то, что после 1945 года интернациональное слово Radio активно употребляется не только в разговорной речи, но также в прессе и (особенно в последнее время) в научно-технической литературе, его смысловой объем и семантическая структура существенно отличаются от термина "радио", например, в русском или английском языках. Это отличие заключается прежде всего в том, что первоначальное значение интернационального термина Radio - "способ беспроволочной передачи и приема информации на расстояние посредством радиоволн" - не отмечено в толковых словарях современного немецкого языка. Немецкие термины Rundfunk и Funk полностью вытеснили термин Radio из научно-технической сферы, связанной с изучением физических явлений, лежащих в основе способа беспроволочной передачи информации на расстояние и его практического использования.
Однако после 1945 года на страницах специальных газет и журналов вновь начинает появляться интернациональный термин Radio. Прежде всего активизируется употребление основы Radio- в качестве первого компонента сложных .терминов из области радиотехники. В 1947 году публикуется ряд статей под заголовками40:
"Ausbau der Radioproduktion in USA",
"Krise in der Radioindustrie",
"Fortschritte der Radiotechnik",
"Radiowirtschaft in Italien, Цsterreich, der Schweiz und den
Vereinigten Staaten".
Как и в 20-е годы, рядом с официально признанными немецкими терминами Rundfunktechnik - "радиотехника", Rundfunkindustrie -"радиопромышленность", в прессе все чаще появляются имеющие то же значение сложные слова с интернациональной основой Radiotechnik, Radioindustrie.
В 1949 году в Берлине начинает издаваться специальный радиотехнический журнал "Das Radio" (Radio-Technischer Almanach), a с 1950 года - журнал "Radio und Fernsehen" (Zeitschrift f.Radio, Fernsehen, Elektroakustik u.Elektronik).
В 60-е и 70-е годы увеличивается число периодических изданий и специальных монографий из области радиотехники и электроники, в которых в качестве ключевого термина фигурирует интернациональный термин Radio или его основа, ср.:
"Radio- und Fernsehtechnik (Ausbildungslehrgang). Stuttgart, 1965.
"Radiopraxis fьr alle" von Richter. H., Stuttgart, 1964.
"Radio, Fernsehen, Photo" von Finke, K.-H., Berlin, 1974.
"Die elektronischen Grundlagen der Radio- und Fernsehtechnik" von
Leucht, K. Leipzig, 1975.
"Kleine Elektronik-Formelsammlung fьr Radio-, Fernsehpraktiker
und Elektroniker" von Rose, G., Mьnchen, 1976.
"Возрождение" термина Radio в первоначальном значении на немецкой почве носит специфический характер. В то время как сам интернациональный термин является менее употребительным в сфере радиотехники, чем немецкий термин Funk, его основа Radio представляет собой наиболее продуктивный терминообразовательный элемент в области радиотехнической терминологии и терминологии радиоэлектроники.
О динамике роста продуктивности терминообразовательного элемента Radio- в области немецкой радиотехнической терминологии можно судить по данным специальных немецких и отечественных словарей. В немецко-английском словаре "Funktechnik" (von H.Arnoldt, 1. Teil. D.-Eng., Berlin, 1947) зафиксировано всего 12 сложных слов терминологического характера с основой Radio- в качестве первого компонента. В трехъязычном словаре "Wцrterbuch der Elektrotechnikhnik, Fernmeldetechnik und Elektronik", (Teil I, Wiesbaden, 1965) отмечено уже более 20 сложных слов с основой Radio-. А в первом "Немецко-русском словаре по радиоэлектронике" (Москва, 1979) насчитывается уже более 60 сложных слов с интернациональным терминоэлементом Radio-/ radio-.
Продуктивность терминообразовательных моделей с основой Radio-/radio- в качестве первого (реже - второго) компонента вполне закономерна, поскольку связана с социальным заказом. Бурное развитие радиотехники, радиоэлектроники и радиолакации вызвало острую необходимость в создании соответствующей терминологической группы и обусловило активизацию терминообразовательных моделей сложного или сложнопроизводного термина с постоянным терминоэлементом Radio-/ radio-.
Основной причиной подобного явления можно считать создание интернационального терминологического фонда в. области радиотехники, радиоэлектроники и радиолокации, что обусловлено растущей тенденцией к языковой интернационализации современной науки и техники.
Radio, Rundfunk u Funk
Соотносительные связи немецких терминов Rundfunk и Funk и интернационального термина Radio с момента их возникновения носили характер постоянного противоборства, конфронтации, определяемых непосредственным воздействием общественно-политической жизни Германии начала и середины XX столетия. Это внешнее, искусственно насаждавшееся противопоставление исконно-немецкого и заимствованного не могло не влиять на внутреннее развитие соответствующих радиотерминов, способствуя их смысловой дифференциации.
С другой стороны, такая семантическая дифференциация закономерно вытекает из самой природы языка, она связана с экономным и рациональным распределением смысловой (или стилистической) нагрузки между словами вообще и терминами в частности. Рассматривая терминологические пары, в которых объединяются интернациональное слово и его немецкий эквивалент, К.А.Левковская41 отмечает неизбежность возникновения понятийного или стилистического различия между ними.
Первоначально, в период становления радио как нового средства связи и массовой информации, все три радиотермина Rundfunk, Funk и Radio выражали аналогичные понятия, охватывающие основные стороны нового явления (радиосвязь, радиотехника, радиовещание), и были взаимозаменяемы. Однако постепенно происходит закономерное перераспределение смысловой нагрузки между этими радиотерминами, что ведет к ослаблению синонимических отношений между ними, к известной "специализации" каждого из терминов на выражении понятий определенной области такого сложного явления, как радио.
Поскольку каждый из анализируемых радиотерминов немецкого языка представляет собой семантически поливариантное слово, смысловое развитие и функциональная перестройка данных терминов происходит по линии развития и взаимодействия их лексико-семан-тических вариантов. В настоящее время синонимические отношения между всеми тремя терминами существуют по ЛСВ "радиовещание" (ср.: Rundfunk hцren, Konzertsaal im Funk, das Radio bringt).
В некоторых ЛСВ синонимичны только два из трех терминов. Так, ЛСВ "средство массовой информации" свойственны терминам Rundfunk я Funk (ср.: Die drei Massenmedien: Presse, Rundfunk und Fernsehen; Funk und Fernsehen). ЛСВ "радиостанция" входят в смысловую структуру терминов Radio и Rundfunk (ср.: Berliner Rundfunk, Radio Moskau, Bayrischer Rundfunk).
Сутність мовної (а значить і термінологічної) номінації полягає в тому, щоб, відбиваючи у свідомості носіїв мови их практичний і суспільний досвід, звертати факти позамовної дійсності в мовні значення1. При цьому необхідно підкреслити, що терміноутворення (як, утім, і словотвір узагалі) являє собою процес вторинної номінації, результати якої є похідними за змістом чи морфологічним складом.
Освоюючи закріплені в мові результати пізнання, добутого практикою, людство досягає нових рубежів в освоєнні і перетворенні дійсності. Накопичений досвід за допомогою мови передається майбутнім поколінням, що сприяє подальшому росту і поглибленню знань.
У ході розвитку науки і виробництва відкриваються нові явища, виникають нові поняття, що позначаються іменуваннями особливого роду – термінами. Під терміном тут розуміється слово чи словосполучення спеціальної форми вживання. Специфіка терміна, що відмежовує його від інших слів мови, полягає в особливому призначенні, функції терміна – по можливості чітко виражати спеціальні поняття. Отже, термін – це насамперед функціональна одиниця мови. Бернард Шоу з властивою йому дотепністю визначав термінологію як «змова присвячених», підкреслюючи тим самим замкнутий, різко обмежений характер поширення спеціальної лексики, що доступна лише обраним, присвяченим у специфіку тієї чи іншої галузі знання. Не менш образно (Fach-Chinesisch) позначається ця властивість термінології в німецькій мові, та й саме слово «термін» (від лат. terminus – “границя”, “межа”) семантично маніфестує поняття обмеженості, відособленості.
Характерна риса термінів полягає в тім, що вони не дані в мові самі по собі, а діються в міру усвідомлення їхньої необхідності. М.Н. Володина затверджує, что термінологічна номінація – цілеспрямований, творчий процес, обумовлений взаємодією зовнішніх і внутрішніх мовних факторів.
_________________
1 Языковая номинация. (Общие вопросы). М., 1977. С.13
Будучи мовним вираженням спеціальних понять, терміни утворюються відповідно до законів конкретної мови. «Термінологія народжується й еволюціонує на ґрунті конкретної мови, і … творці термінології є носіями цієї мови»2. Однак специфіка терміна накладає свій відбиток і на термінологічну номінацію, особливості якої певною мірою сприяють тому, что термінологія, найтіснішим образом зв'язана з національною загальнолітературною мовою, являє собою явище, достаточно самостійне не тільки у функціональному, але й у структурному плані.
М.Н. Володина, посилаючись на деякі наукові праці, виділяє три моменти, що нерідко супроводжують формування нового терміна.
По-перше, це довольно широко розповсюджене в науці використання «старого» іменування для позначення нового явища, засноване на принципі «переносу терміна за аналогією понять»3. У міру того як нове досягнення науки і техники оформляється в самостійне явище, що одержало широке визнання, виникає настійна потреба в спеціальній назві для вираження зв'язаного з ним поняття. Так, Галилео Галилей називав створений їм телескоп загальновживаним словом occiale («окуляри»), і только багато пізніше член академії Лінчі Демісіані запропонував спеціальний термін (telescopium) для позначення нового винаходу4.
По-друге, до однієї з тенденцій, властивих розвитку мови в цілому, відносять також «тенденцію до відповідності нерозчленованості визначаємого поняття, з нерозчленованістю визначаючого»5. Прагнення іменувати предмет чи явище, що представляють собою єдине ціле, не словосполученням, а одним словом, відрізняє і термінологічну номінацію, при якій полилексемні терміни
________________
2Даниленко В.П., Скворцов Л.И. Нормативные основы унификации терминологии // Культура речи в технической документации. М., 1982. С.6
3Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии (вопросы теории и методики). М., С.43
4 Ольшки Л. История научной литературы на новых языках. Т.З. М.-Л., 1933. С.232
5 Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке. М., 1968. С.27
нерідко заміняються монолексемними новотворами.
По-третє, існує примітне явище, зв'язане з формуванням термінів, що виражають ключові поняття якої-небудь галузі науки і техники. Маються на
увазі випадки найменування нових понять, для яких у тій чи іншій мові как би уже «заготовлені» свої назви. Так, слово «літак» було відомо в російській мові задовго до появи авіації. Поряд з казковим «килимом-літаком» стародавнє російське слово «літак», у значенні якого укладена ідея самостійного польоту, використовувалося також для позначення різного роду швидкорухаючихся пристроїв і швидкісного транспорту6. Німецьке слово Schreibmaschine («друкарська машинка») було запропоновано одним із учених ще в 1789 р., хоча винахід самої машинки відбувся значно пізніше.
Подібні мовні явища узяті на озброєння представниками ідеалістичного напрямку в мовознавстві. Л. Вайсгербер, зокрема, використовує дані факти мови для захисту свого формулювання: «Слова раніш речей» (verba ante res).
Названі особливості термінологічної номінації, безпосередньо зв'язані з мовним вираженням нових понять, чітко проявилися в процесі створення ключових радіо- і телетермінів.
_______________
6 Люстрова З.Н., Скворцова Л.И., Дерягин В.Я. Беседы о русском языке. М., 1976. С. 94-95II. Національні способи термінологічної номінації
Семантичне терміноутворення
Найбільше яскраво специфіка термінологічної номінації розкривається при аналізі різних способів утворення нових термінів.
Одним з найпоширеніших способів створення будь-якої термінології є використання загальновживаних слів у функції термінів. Коли нове явище виявляє щось загальне з тим, що відомо з колишнього досвіду, виділення і закріплення цього загальних здійснюється за допомогою мови: нові поняття формуються на базі слів, що маються в тій чи іншій мові. Збагачення знання про світ удобно і природно фіксувати за допомогою уже відомих образів, закріплених у лексичних значеннях (слів). Чим більше в існуючому значенні слова міститься інформації, що збігає з властивостями пізнаваного об'єкта, тим вище імовірність обрання даного слова для позначення іменованого об'єкта.
Показуючи, як працювали над формуванням національної наукової термінології італійський ученый Галилео Галилей і основоположник мистецтва німецького Відродження Альбрехт Дюрер, Леонардо Ольшки говорить про «ідеальне чуття мови» і «науковому мовному інстинкті» цих вчених, що дозволяли їм черпати «з потоку рідної мови, який вічно відновлюється». Використовуючи загальновживані слова у функції термінів, вони строго обмежували їхнє значення, утворити наукові терміни «у тім дусі, у якому і стала створювати ці терміни нова наука у своєму прагненні до однозначного синтезу істотного й об'єднанню загального і частки…». На відміну від інших математиків свого часу, що включали в німецький текст латинські і латино-грецькі спеціальні вираження, А. Дюрер прагне усвідомити зміст цих виражень шляхом їхнього перекладу на німецьку мову і робить це «не з почуття пуризму, але щоб бути понятим…»2. Його новотвору, однак, не представляють дослівних перекладів із грецького чи латинського, «погляд його…спрямований на
_________________
1 Ольшки Л. История научной литературы на новых языках. Т. З. М.-Л., 1933. С. 172-173, 279-282
предмет, що він бачить перед своїми очима і за сутністю і формою якого він стежить, щоб назвати его потім відповідним чином»3. Саме так виникли терміни Kreis («коло»), Winkel («кут»), Eck («вершина»), Kugel («куля»), Wurfel («клуб»), що представляють собою слова, що належали до лексичної системи німецької мови задовго діл виникнення математичних теорій і служили для позначення різних предметів.
Особливо наочно роль національного мовного фонду проявилася в роботах М.В.Ломоносова, з ім'ям якого зв'язане формування російської наукової і технічної термінології. У працях М.В.Ломоносова можна знайти класичні зразки наукових термінів, утворених на основі національного мовного матеріалу, коли в «науковий оборот» у широких масштабах уводилася лексика «повсякденного вживання» («досвід», «теплота», «сила тягаря» і ін.).
Наочним прикладом використання конкретного мовного досвіду для вираження понять, зв'язаних з новими галузями науки і техники, є широко розповсюджені в сучасному німецькій і русском мовах радіо- і телетерміни senden «транслювати (передавати по радіо/телебаченню)» і Sendung «радіо- чи телепередача».
Проблема використання загальновживаних слів у функції термінів тісно зв'язана з проблемою тотожності слова, проблемою полісемії й омонімії, тобто з питанням про тім, у якім відношенні до опорного слова виступає відповідний термін: как його особливе термінологічне значення, особливий лексико-семантичний чи варіант как нове слово-омонім. Велика заслуга в рішенні цих найскладніших проблем лексикології і лексикографії належить дослідницькій школі Московського університету. У роботах В.В.Віноградова, А.И.Смирницького, О.С.Ахманової, КА.Левковської і їх послідовників чітко формулюється положення, відповідно до якого в результаті семантичних змін термінологічного характеру на рівні слова можливі як полісемія, так і омонімія, зважується питання про способи розмежування полісемії й омонімії, про
__________________
3 Ольшки Л. История научной литературы на новых языках. Т. З. М.-Л., 1933.С. 281
об'єктивність критеріїв их розпізнавання.
Модельоване терміноутворення
Формування нових термінів на базі визначених мовних традицій здійснюється не тільки шляхом семантичного словотвору, про що говорилося вище. Продуктивним способом термінологічної номінації, заснованим на конкретному мовному досвіді, є також створення термінів з наявних у мові кореневих морфем по словотворчих моделях, типовим для даної мови.
Словотворча модель розглядається в роботі как «двостороння одиниця, що характеризується в плані змісту загальним словотворчим значенням, єдиним для всіх слів даного типу, а в плані вираження – загальною структурою»4. Наявність конкретних словотворчих моделей забезпечує можливість створення нових термінів по готовому зразку. Це обумовлює передбачуваність їх структурно-семантичної організації, що особливо важливо для термінології, що має яскраво виражений системний характер.
Розуміючи словотвір (і, уже, терміноутворення) як систему моделювання вторинних одиниць номінації, варто враховувати невипадковий, заданий характер номінативної діяльності саме в сфері терминообразования, що обумовлено необхідністю реалізації дефінітивної функції терміна. Цьому підлеглі такі аспекти номінативної діяльності, як «вибір мотивуючого ознаки для нового позначення, вибір адекватної структури найменування і визначеного словотворчого засобу для її створення, підведення позначається під тот чи інший клас позначень даної мови і его граматичне оформлення»5.
Часто вибір мотивуючої основи для нового поняття диктується специфічно національними внутрішніми і зовнішніми мовними факторами, що виступають у взаємній обумовленості6. У таких випадках створюються, як правило, мотивовані терміни з «живою» внутрішньою формою, усвідомлюваної
_________________
4 Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М., 1972. С.367
5 Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. М., 1981. С.27
носіями мови. Терміни різних мов, що позначають той самий предмет чи явище й утворені з використанням різних ознак номінації, як би доповнюють один одного з погляду того, які сторони об'єктивної дійсності в них фіксуються. Російському терміну «літак» відповідає німецький термін Flugzeug («літальний апарат»), англійський – aircraft («повітряний корабель») і французкий avion (від лат. аvіs «птах»).
Постійно зростаюча потреба в найменуванні нових спеціальних понять, викликана бурхливим розвитком науки і техники в епоху НТР, обумовлює високу продуктивність визначених термынообразуючих моделей і морфем, що здобувають особливий, семантично і структурно спеціалізований характер. Регулярність словотворчих моделей визначеної термінології, тобто повторюваність засобів вираження для оформлення близьких понять конкретної науково-технічної галузі стає найбільш характерним принципом номінації спеціальних понять.
Яка необхідна і достатня ознака, «вскрывающий фізичну чи сутність технічну ідею терминируемого поняття в належному зв'язку з усіма відповідними іншими поняттями»6, буде обраний у процесі створення нового терміна, багато в чому залежить від індивідуальної волі автора, що іменує то чи інше відкриття. Якщо новий термін відповідає реальним потребам даного суспільства, він одержує широке поширення і закріплюється у відповідній мові.
2.1. Термінологічні мікросистеми з регулярно повторюваними терміноелементами
Прагнення використовувати спеціалізовані терминообразующие морфеми і моделі при термінологічній номінації порозумівається необхідністю будувати
мотивовані терміни з передбачуваною семантикою. Крім того, системність
__________________
6 Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии (вопросы теории и методики). М., 1961. С. 26
самих понять тієї чи іншої науково-технічної галузі, їх класифікаційний характер не можуть не впливати на відповідну термінологію, визначаючи певною мірою її системність і однаковість. Логічна взаємозалежність наукових понять неминуче спричиняє взаємозумовленість їх мовного оформлення, закономірну повторюваність і спеціалізацію мовних засобів для їхнього вираження.
Дуже показова в цьому відношенні система німецьких термінів з області радіоелектроніки, зафіксована в «Німецько-російському словнику по радіоелектроніці»7. Словниковий матеріал, що складає 65 тисяч одиниць і розташований за абеткою, логично і чітко розпадається на цілий ряд термінологічних мікросистем у залежності від кількості регулярно повторюваних терміноелементів, що виступають або як мотивуючі основи похідних термінів, або як визначальний (рідше – обумовлений) компонент складних термінів. До найбільш активних терміноелементів, що представляють собою спеціалізовані термінообразуючі німецькі морфеми (основи), відносяться Bild – («зв'язаний із зображенням»), Empfangs- («прийнятий»), Fern - («дистанційний»), Fernseh - («телевізійний»), Funk - («радіо-«), Gleichlauf - («синхронний»), Halbleiter - («напівпровідниковий»), Kenn-/Kennungs - («характерний», «пізнавальний»): Leucht-/Licht - («світловий»), Leit1 - («провідний»), Leit2 - («ведучий»), Me - («вимірювальний»), Nachrichten - («інформаційний»), Netz - («мережний»), Rundfunk - («радіо»), Shall - («звуковий»), Sende - («передавальний»), Steuer - («управляющий»), Speicher - («запам'ятовуючий»), Widerstands - («зв'язаний з опором»), Zeit - («тимчасовий»). Навіть простий перелік цих регулярно повторюваних терміноелементів чітко показує, що термінообразуюча активність тієї чи іншої основи обумовлена соціальним замовленням і знаходиться в прямої залежності від актуальності відповідних понять.
__________________
7 Немецко-русский словарь по радиотехнике. М., 1979
Складні багатоскладні слова
як оптимальний засіб вираження
системності понять (у німецькій мові)
Усередині кожної мікросистеми формування термінів відбувається відповідно до конкретних словотворчих моделей, характерними для термінології національної мови. Найбільше поширення в німецькій мові має модель визначеного складних чи складнопохідного імені іменника, що складає з двох, трьох і більш компонентів. За допомогою основосложения на базі ключових термінів, що виражають родові поняття, утворяться групи термінів, що виражають видові поняття. При цьому часто виникають ємні терміни, у яких нарощуються окремі компоненти по своєрідним «сходам»8 (у російській мові їм відповідають словосполучення як найбільш характерний спосіб вираження розгорнутого визначення).
Leitung - (електрична лінія)
Hohlleitung - хвильова лінія
Eckhohlleitung - кутова хвильова лініяRechteckhohlleitung - хвильова лінія прямокутного перетину
Stelle - станція
Endstelle - кінцева станція
Funkendstelle - кінцева радіостанція
Richtfunkendstelle - кінцева радіорелейна станція
Verkehr - зв'язок
Weitverkehr - далекий зв'язок
Funkweitverkehr - далекий радіозв'язок
Richtfunkweitverkehr - далекий радіорелейний зв'язок
_________________
8 Омельчук О.С. Структурно-семантические особенности терминосистемы в отрасли радиоэлектроники // АКД. Львов, 1978. С. 8
У даних прикладах постійний терміноелемент – обумовлена основа,
стосовно якої «нарощуються» компоненти розгорнутого визначення. Нерідко як постійний елемент виступає основа-визначник, що є першим компонентом складних термінологічних утворень, що мають різні обумовлені основи:
Lichtstrahl - світловий промінь;
Lichtstrahlabtaster - пристрій, що розгортає, із променем, що біжить;
Lichtstrahlabtastrohle - трубка з променем, що біжить;
Mewert - результат виміру;
Mewertverarbeitung - обробка результатів виміру;
Mewertverarbeitungseinheit - блок обробки результатів виміру.
Серед похідних і складнопохідних афіксальних термінів у німецькій мові особливо поширені віддієслівні імена іменники із суфіксом –er, що позначають назви різних приладів і інструментів. У російській мові їм відповідають, як правило, іменники із суфіксами –тель, -чик, -ник, -тор (порівн.: Kanalwahler - «перемикач каналів», Verstarker – «підсилювач», Sender - «передавач», Empfanger - «приймач», Phaseregulator - «фазорегулятор»).
Дуже продуктивні в німецькій мові також іменники із суфіксом –ung, що мають значення опредмеченного чи дії процесу. У російській мові цієї моделі відповідають чаще імена іменники із суфіксами -ка, -ние, -ция (порівн.: Durchfuhrung - «проводка», Nulleinstellung - «установка на нуль», Bewertung - «оцінка», Regelung - «регулювання»/»регулювання», Rechnung - «обчислення», Isolierung - «ізоляція», Luftung - «вентиляція»/»вентилювання»).
Субстантивований інфінітив (у німецькій мові)
Нерідко як синоніми до іменників із суфіксом –ung у німецькій мові виступають терміни-іменники, утворені шляхом субстантивації інфінітива. У російській мові їхні аналоги звичайно оформляються за допомогою суфіксів
-ка, -ния, -ция (порівн.: Laden/Ladung - “зарядка”, Richten/Richtung - “наведення”, Tasten/Tastung - “вибірка”, “випробування”, “маніпуляція”, Kippen/Kippung- “розгорнення”, “хитання”, “релаксація”). Однак субстантивовані інфінітиви вживаються не тільки паралельно з іменниками на
-ung. Ця терміноутворювана модель дуже продуктивна. Так, терміни Absperren – “блокування”, Abspielen - “відтворення (запису)”, Brummen- “пульсація”, Entblocken - “розмикання”, Wahltn - “набір (номера)” не мають аналогів-іменників із суфіксом –ung. Разом з тим, багато термінів даного словотворчого типу створюються зовсім незалежно від того, чи існують у мові відповідні дієслова (порівн.: Nullstellen - “гасіння (лічильника)”, Ruckmelden - “відповідь, зворотна сигналізація”). Г.О.Винокур відзначає подібне явище, розглядая російські терміни-іменники, що закінчуються на –ние,(-тие), що мають значення опредметкованої дії і більшість з яких також “виникає саме в термінологічній якості, минаючи дієслівну і причетну стадії”.
Регулярно повторюваний комплекс
термінообразуючих моделей
Необхідно підкреслити, що в рамках конкретної термінологічної мікросистеми з єдиним базовим терміноелементом існує регулярно повторюваний комплекс термнообразуючих моделей, що чітко виявляється як у німецькій, так і в російській мовах:
lesen - зчитувати, regeln - регулювати,
Lesen - зчитування, Regeln - регулювання,
Leser - пристрій, що зчитує, Regler - регулятор,
Lesung - відлік, Regelung - регулювання;
tasten - маніпулювати,
Tasten - опробирование,
Taster - ключ, маніпулятор,
Tastung - маніпуляція;
peilen - пеленгувати, schalten - включати,
Peilen - пеленгування, Schalten - включення,
Peiler - пеленгатор, Schalter - вимикач,
Peilung - пеленгація, Schaltung - схема переключення;
wobbeln - детонувати,
Wobbeln - хитання,
Wobbler - двосторонній (телеграфний) ключ,
Wobbelung - детонація (звуку).
Іноді в даному комплексі замість моделі субстантивованого інфінітива вживається модель безаффиксованого утворення віддієслівних іменників шляхом чергування голосних (порівн.: abschlieen - «замикати», Abschlu – «замикання») чи шляхом виділення основи (порівн.: anlassen - «пускати» – Anla - «пуск», anlaufen - «розганяти» – Anlauf - «розгін», empfangen - «приймати» – Empfang - «прийом»). При цьому в складі відповідної термінологічної мікросистеми основа кожного з термінів, що входять у названий термінообразуючий комплекс, у свою чергу стає визначальною чи обумовленою основою особливої групи термінів.
Схема термінологічної мікросистеми з базовим терміноелементом leit-/Leit - може бути наочним прикладом специфіки термінообразуючого комплексу в німецькій терміносистемі радіоелектроніки:
leit-/Leit-:
A
A
H
F
H
F
H
L
ionenleitend
Funkleitstrahlraketensteuerung
Ionenleitfahigkeit Leitfahigkeitsabstand
З даної схеми чітко видно, що більшість членів розглянутої термінологічної мікросистеми являє собою складні і складнопохідні іменники, що складаються з двох, трьох, чотирьох і навіть п'яти (Funkleitstrahlraketensteuerung) компонентів.
Варто підкреслити, що незаперечною перевагою складних багатоскладних імен іменників є їх ощадлива й одночасно семантично ємна структура по змісту терміна-визначення. Саме тому багатоскладні терміни, особливо типові для німецької термінології, одержали широке поширення й в інших мовах, зокрема, у російській (порівн.: Funkhochmesser - «радіовисотомер», Funkfernsteuerung - «радіотелеуправління»). Завдяки складній багатокомпонентній структурі терміна створюється оптимальна номінація спеціального поняття, мотивованого необхідною кількістю відповідних ознак.
Оптимальним засобом створення короткого варіанта терміна є складноскорочені слова різних типів також, що одержали поширення в термінології багатьох мов. Такі слова, як правило, не змінюють «ні змістовної структури термініруючого поняття, ні граматичної структури розгорнутого варіанта терміна»9. Складноскорочені терміни-абревіатури, що виникають на базі словосполучень чи багатоскладних складних слів, містять таку ж кількість і якість інформації, що і відповідні розгорнуті варіанти термінів. Для німецької мови особливо характерні ініціальні абревіатури – акронимы (порівн.: - EWR – Elektronenwellenrohre - «електронохвильова лампа», FBG – Fernsehbildmustergenerator - «генератор сигналів телевізійної іспитової таблиці»). До складноскорочених термінів відносяться також терміни з усіченими основами: Bildubertragungsgerator – Bildgerator (“фототелеграфний
________________
9 Даниленко В.П. Еще раз у вопросу о кратких вариантах терминов // Культура речи в технической документации. М., 1982. С.44
апарат”).
Дуже вживані в термінології так називані дистантны складні слова, що виникли в результаті скорочення копулятивних словосполучень (порівн.: Rundfunk-und Fernsehtechnik - “техника радіо- і телемовлення”).
Складноскорочені утворення різного роду наочно ілюструють тенденцію до економії мовних засобів для вираження спеціальних понять. На основі проведеного аналізу чітко видно, що в рамках різних мов існують і розвиваються по-своєму універсальні способи терміноутворювання, характерні, наприклад, для таких різних мов, як німецька і російська.
Отже, маючи всі способи номінації, властивими конкретній мові, термінологічна номінація, покликана служити задоволенню постійно зростаючої потреби в іменуванні нових спеціальних понять, має свою специфіку. За термінологією як за визначеною функціональною сферою мови закріплюються специфічні засоби і способи іменування спеціальних понять, що здобувають міжмовний характер.
1.Вибірковість конкретної мови на фоні інтернаціональності понять (розбіжність ознаки номінації в німецьких ключових радіотермінах Radio, Rundfunk і Funk)
В.В. Віноградов вважає, що «історія термінології – це проблема не тільки національно-історична, але й інтернаціональна, проблема історії світової науки і проблема історії людської цивілізації, історії культурних взаємодій і угруповань».
Процес інтернаціоналізації науково-технічної термінології багато в чому визначений інтернаціональним характером розвитку науки і техники, что особенно яскраво виявляється в сучасну епоху науково-технічної революції. Аналіз специфіки цього явища можливий тільки в зв'язку з розглядом проблеми інтернаціоналізмів у більш широкому плані.
Уже на початку ХХ століття деякі дослідники (зокрема А. Мейє у Франції, Элиза Ріхтер у Німеччині, О. Есперсен у Данії) указували на особливий прошарок інтернаціональної лексики як на явище мовної дійсності, що своеобразно відбиває соціально-економічні, культурні і наукові зв'язки в історії різних народів.
У формуванні і мовному вираженні ключових понять якої-небудь галузі науки і техники вирішальну роль грає взаємодію зовнішніх і внутрішніх мовних факторів, детермінірований характер вибору того чи іншого слова (чи основа) для оформлення нового поняття. Історію таких слів-термінів необхідно розглядати в конкретній мовній системі, зв'язуючи їх семантичний розвиток з історією відповідних понять, а також з конкретно-історичними умовами розвитку суспільства, у якому існує дана мова.
Історія створення і семантичний розвиток слів-термінів Radio, Rundfunk і Funk, що стали мовному вираженням поняття радіо в німецькій мові, свідчить про нерозривний зв'язок зовнішніх і внутрішніх мовних факторів у процесі формування ключових термінів німецької радіотерминології, становлення якої обумовлене не тільки історією розвитку такого складного і багатобічного явища, як радіо, але також конкретно-історичними умовами розвитку Німеччини відповідного періоду.
1.1.Інтернаціональний термін Radio
Інтернаціональний термін Radio, що одержав широке поширення в сучасній німецькій мові в 20-і роки нашого сторіччя, являє собою складноскорочене слово, що входит до міжнародного терміна «радіотелеграфія» (англ. radiotelegraphy, нім. Radiotelegraphie), що з’явився наприкінці XIX-початку ХХ в.
Винахід радіо - нового способу електричного зв'язку без проводів – було підготовлено всім ходом розвитку інтернаціональної науково-технічної думки в області електротехніки. З кінця 1898 року, коли стало ясно, що сфера застосування радіозв'язку набагато ширше, А.С. Попов почав користуватися терміном «телеграфія без проводів» чи «бездротова телеграфія».
Цей термін виник у 1889 році незабаром після знаменитих досвідів Г. Герца. Саме тоді спочатку англійський фізик У. Томсон, а потім російський фізик О.Д. Хвольсон указали на можливість застосування електромагнітних хвиль для передачі телеграфних повідомлень без проводів («бездротова телеграфія»). Відкритий у 1895 році спосіб бездротової передачі повідомлень на відстані, тобто радіо, за аналогією з телеграфним зв'язком одержав міжнародну назву «бездротова телеграфія» (порівн.: англ. wireless telegraphy, нім. drahtlose Telegraphie).
Спустя десятиліття на міжнародних конференціях по радіозв'язку, що проходили в Берліні (1903 і 1906 р.), термін «бездротова телеграфія» було вирішено замінити терміном «радіотелеграфія» (radiotelegraphy). Терміноелемент radio- вперше ужив французький фізик Э. Бранли, що назвав винайдений їм у 1890 році індикатор радіохвиль «радиокондуктором» (фр. radioconducteur).
Отже, уже з кінця XIX століття в області міжнародної наукової термінології починають застосовуватися два терміноелементи radio: radio-1, що вказує на відношення складних термінів з даною основою до поняття радіо (напр., radiology). У зв'язку з цим варто підкреслити, що при визначенні етимології терміна «радіо» більш правильної представляється посилання на латинську форму radio – «випромінюю», хоча в багатьох словниках приводиться слово radius – «промінь»1.
Термін radiotelegraphy, подібно більшості слів, що складаються з латинських і грецьких елементів, не має специфічно національного фарбування. Його структура, позбавлена національно-мовних чорт, що «допомогли» би визначити батьківщину автора даного терміна, підкреслює інтернаціональний характер термінологічної лексики такого типу. Особливо популярний у США, термін radiotelegraphy (а потім і radio) до початку десятиліття ХХ століття одержує поширення в Європі, оформляючи відповідно до закономірностей конкретних мов.
Входження обох інтернаціональних термінів у лексичну систему німецької мови супроводжується їх неминучою графічною, фонетичною і морфологічною асиміляцією. Терміни Radiotelegraphie і Radio, що структурно збігаються з інтернаціональними прототипами, перетерплюють у німецькій мові відповідні зміни: графічне (написання з великої букви), фонетичне (ударним голосним є довге «а» [a:]) і граматичне (включення у визначену парадигму).
1.2.Німецькі радиотермины Rundfunk і Funk
Німецький термін Rundfunk, що виник у Німеччині на початку 20-х років, являє собою складне слово, другим компонентом якого є основа –funk,
__________________
1 “Duden. Das groe Worterbuch deer deutschen Sprache”. Band 5. Mannheim/Wien/Zurich, 1980/ S.2089
етимологічно зв'язана зі словом (der) Funke – «іскра». Це значення, після
семантичного переосмислення, стало основою номінації цілого ряду німецьких радиотерминов.
Відомо, що на перших етапах становлення радіо джерелом електромагнітних коливань, що лежать в основі нового способу бездротового зв'язку, був електричний розряд, електрична іскра. Тому першу радіосистему називали також «іскровим телеграфом» – (нім.) Funkentelegraph(ie)2.
Першим компонентом терміна Funkentelegraphie, що являє собою типове для німецької термінології складне слово, є коренева основа –funk-, що приєднується до другого компонента за допомогою сполучного елемента –en-.
Вибір даної основи як детермінант нового терміна невипадковий, він визначений попереднім функціонально-семантичним розвитком основи –funk- у складі складних слів термінологічного характеру.
Функціонально-семантичний розвиток
основи –funk- у складі складних слів
термінологічного характеру
Перше складне слово-термін з основою –funk- зафіксовано в тлумачному словнику И.Г. Кампе в 1808 році: Funkenmesser – “искромер” (прилад для виміру сили розряду блискавки). Основа –funk- приєднується до другого компонента за допомогою сполучного елемента –en-. У цій же словниковій статті приводиться інше складне слово Blitzfunk – «розряд блискавки», у которому основа –funk- є другим компонентом. В обох випадках фігурує іменна основа, значення якої безпосередньо зв'язане зі значенням імені іменника (der) Funke – «іскра вогню». У зазначених словниках приводиться також ім'я іменник (der) Funken, що має значення «іскра вогню». В однотомному словнику Д.
Зандерса (1869) зафіксоване слово (der) Funk-e з дефісом перед кінцевим –e
___________________
2 Lerg W.G. Die Entstehung des Rundfunks in Deutschland. Fr./M., 1965.S. 19
(«частка вогню», «іскра»), а в багатотомному словнику братів Я. І В. Гримм (1878) курсивом відзначений іменник (der) Funk з тим же значенням і вказівкою на те, що це скорочена форма южнонемецкого (der) Funke.
Семантично зв'язані загальною кореневою основою, але різними за морфемним складом і відмінюванням, імена іменники Funke (Funk-e), Funken і Funk можна вважати фоно-морфологічними варіантами того самого слова. Існує також думка, что Funke і Funken – це варіанти словоформи називного відмінка однини3.
Чим би ни була викликана наявність цих форм, очевидно, що саме їхнє співіснування в німецькій мові дозволило оформляти складні слова-терміни по-різному: або зі сполучним елементом –en, або без нього.
Іменна основа –funk-, що виступає в якості одного з компонентів складного слова, виявилася дуже продуктивною. У чотиритомному словнику И.Г.Кампе (1808) відзначено тільки два складних слова з однією основою (Funkenmesser und Blitzfunk), а в багатотомному словнику братів Я. І В.Гримм (1878) їх нараховується вже 45. З'являються, зокрема, такі іменники з термінологічним значенням, як Funkenrost – «ґрати для проходження іскор у паровій машині», Funkenentladung – “розряд єлектрической іскри і Funkenzieher – «приймаючий і провідний електричні іскри провід». (Тлумачення цитуємих слів узято з багатотомного словника J.u.W.Grimm “Deutsches Worterbuch”, Bd. 1У/1 1878, Leipzig).
При цьому в значенні основи –funk- спостерігаються зміни, обумовлені відображенням якісно нового змісту в значенні самих складних слів. У словах Funkenentladung і Funkenzieher значення основи –funk- зв'язано вже не з поняттям іскра вогню, а з поняттям електрична іскра. Це нове, спеціалізоване значення основа –funk- здобуває в складі складних слів, що виступають у термінологічній функції. Семантичним мотивуванням нового термінологічного
__________________
3 Левковская К.А. О некоторых грамматических и лексических явлениях// ИЯШ. 1955. N 3. С. 23-27
значення основи є відображення зовнішньої подібності явищ, що позначаються.
Той факт, що основа –funk-, материально і семантично зв'язана з іменами іменниками Funke/Funken, у складі складних слів термінологічного характеру виступила також у значенні “електрична іскра”, очевидно, зіграв вирішальну роль у виборі саме даної основи для створення нового терміна Funkentelegraphie.
Слідом за терміном Funkentelegraphie у 1903 році в німецькій мові з'являється слово Funkspruch – «бездротова депеша» чи «радіограма». Перший компонент цього складного слова має форму основи (безсполучного елемента –en-).
Значення обох сложніх термінів зв'язано з віраженим нового поняття
р а д и о через основу –funk-, что свідчить про семантичне зрушення в значенні даної основі в складі сложніх слів. Колишнє термінологічне значення основі –funk- (“електрична іскра”) прямо співвідноситься з новім термінологічним значенням (“радіо”), виразником якого вона стає в складі складних слів Funkentelegraphie і Funkspruch.
Створення радиотермина funken
Дієслово-термін funken “радирувати” був запропонований пуристом Отто Саррацином як німецький еквівалент терміну drahtlos telegraphieren у 1914 році. Точно також дієслово drahten у свій час був визнаний замінити створений раніш міжнародний термін telegraphieren. Це порозумівається тим, що мовна політика Німеччини кінця ХIX-початку XX століття характеризувалася організованою боротьбою проти іноземних і особливо інтернаціональних слів. Знаряддям цієї політики став Загальнімецький мовний союз, що з'явився ініціатором створення численних словників “понімечення” і перекладу іноземних слів на німецьку мову. Саме в таких словниках з'явилися слова drahten – “телеграфувати”, Drahtleitung – “телеграф”, Drahtung – “телеграма” (два останніх слова зовсім невживані в сучасній німецькій мові).
Термін funken, однак, одержав широке поширення. Це зв'язано, по-перше, з тим, що нове термінологічне значення дієслова funken прямо співвідносилося з його основним номінативним значенням “іскрити”, “вибивати іскру”. По-друге, похідне значення “радирувати” підтримувалося уже наявними складними іменниками-термінами з першою основою –funk- (Funkentelegraphie, Funkspruch), що безпосередньо відносяться до радіотермінології.
Оскільки радіо як новий засіб зв'язку відразу ж знаходить застосування в армії, у період першої світової війни в німецькій мові виникають слова: - “радіобатальон”, - “радист”, - “радіокоманда”. Таким чином, на першому етапі формування німецької радіотермінології основними терміноутворюваними елементами стають іменна і дієслівна основи –funk-, що виступають насамперед як визначник у складних термінах-іменниках.
Утворення німецького радиотермина Rundfunk
Становлення радіо, нерозривно зв'язане з досягненнями міжнародної науково-технічної думки, супроводжувалося утворенням радіотермінології, що носило яскраво виражений інтернаціональний характер. В міру розвитку радіо в Німеччині в німецьку мову проникали інтернаціональні радіотерміни, поширення яких неминуче наштовхувалося на опір з боку реакційних пуристів. Іншомовні терміни, що одержали міжнародне визнання, замінялися «чисто німецькими», аж ніяк не що завжди відповідали виражається ними поняттями. Так, замість широко відомих слів Detektor і Antenne пропонувалися німецькі еквіваленти Zelle і Luftleiter, що не укоренилися в мові, а міжнародний термін Radio указом міністерства зв'язку був офіційно замінений німецьким словом Rundfunk.
Варто підкреслити, що на відміну від більшості слів, що штучно насаджувалися таким способом, терміни funken і Rundfunk затвердилися в лексичній системі німецької мови, тому що були створені з обліком реальних мовних можливостей.
Існує думка, що радіоінженер Г.Бредов, якого називають «батьком німецького радіо», що запропонувало термін Rundfunk ще в 1921 році, використовував як модель для нього англійське слово broadcasting – «радіомовлення».
У складному слові Rundfunk основа Rund – виступає в значенні “навкруги”, “навколо” (порівн: Rundschau, Rundruf), а основа –funk- у термінологічному значенні “радіо”, властивій даній основі в складі складних і похідних слів, що утворять до цього часу целую мікросистему німецьких радиотерминов (Funkentelegraphie, Funkspruch, funken, Funker, Funkenmannschaft, Funkwesen).
Починаючи з 1924 року, у Німеччині виходять газети і журнали, так чи інакше зв'язані з радіо, у яких як ключовий термін виступає термін Rundfunk (чи його основа):
“Der Deutsche Rundfunk”, Berlin, 1924;
Handbuch des deutschen Rundfunkteilnehmers”, Berlin, 1924;
„Reklams-Rundfunkbibliothek“, Leipzig, 1925;
„Rundfunk-Jahrbuch“, Berlin, 1929.
Усе це свідчить про те, що основа Rundfunk - у термінологічному значенні "радіо" укореняється в німецькій мові Німеччини. Необхідно підкреслити, що в спеціальному англо-німецькому словнику по техніці зв'язку ("Worterbuch der Elektrischen Nachtrichtentechnik" von O. Sattelberg, Berlin, 1925) терміни, що мають відношення до радіозв'язку, переводяться за допомогою основи -funk-, а терміни радіомовлення - через основу rundfunk-/Rundfunk-, порівн.:
radio mast - Funkmast;
radiostation - Funkstelle, Funkstation;
radio tower - Funkturm;
radiotransmitter - Funksender;
broadcast I. - rundfunken;
II. - Rundfunk;
broadcast apparatus - Rundfunkgerдt;
broadcast receiver - Rundfunkempfдnger;
broadcast reception - Rundfunkempfang;
broadcast transmitter - Rundfunksender;
broadcasting - Rundfunk; (Rundspruch).
Поява і поширення німецького радиотермина Funk
Самим яскравим свідченням закріплення в лексичній системі німецької мови Німеччини основи -funk-, що має значення "радіо", є утворення терміна (der) Funk "радіо". Цей термін, що одержав широке поширення в Німеччині в середині 20-х гадів, являє собою неологізм, створений шляхом скорочення (усікання) складного терміна Rundfunk. Такий спосіб словотвору дуже характерний для німецьких мов взагалі і для німецької мови зокрема.
Вже в 1924 році в Берліні початків видаватися радіожурнал "Funk" (Die Wochenschrift des Funkwesens), що користався великою популярністю серед численного загону радіоаматорів, що з'явилися на той час у Німеччині. У ці ж роки виходять періодичні видання, у яких дуже активно виступає як перший компонент складних слів, що відносяться до радіо і радіомовленню, основа -funk-:
"Die Funkwelt", Hamburg, 1924;
"Berliner illustrierte Funkwoche", Berlin, 1924;
"Der deutsche Funkverkehr", Berlin, 1926;
"Die Funkwelle", Hamburg, 1926;
"Die Funk-Stunde" (Ein Jahrbuch d. Berliner Rundfunk-Senders),Funk-Dienst, Berlin, 1926;
"Funk-Express" (Rundfunk-Nachrichten-Schnelldienst),Berlin, 1929.
Саме Funk стає в німецькій мові тим ключовим радиотермином, з яким зв'язується розвиток радіо в Німеччині. Термін Funk залишається як у загальновживаної, так і в спеціальній лексиці німецької мови, оскільки саме він одержав загальне визнання.
2. Співвідношення інтернаціонального терміна Radio і его німецьких еквівалентів Rundfunk і Funk
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що поява в німецькій мові слів-термінів Rundfunk і Funk за умови існування інтернаціонального терміна Radio порозумівається як зовнішніми, так і внутрішніми мовними факторами.
Зовнішнім імпульсом для пошуків німецького еквівалента міжнародного терміна Radio з'явилися реакционно-пуристические тенденції, характерні для мовної політики Німеччини початку і середини XX століття, боротьба проти іноземних, особливо інтернаціональних слів.
Внутрішні фактори визначаються існуванням у лексичній системі німецької мови адекватних засобів для вираження нового поняття. Функціонально-семантичний розвиток основи -funk- у складі складних слів, що обумовило появу цілої мікросистеми слів термінологічного характеру з даною основою, сприяло створенню німецьких радиотерминов Rundfunk і Funk.
Усі три радиотермина: інтернаціональні запозичення Radio і слова Rundfunk і Funk, для створення яких використані внутрішні ресурси німецької мови, виражають загальне поняття. Однак, укладаючись у собі як підставу номінації різні ознаки явища, що позначається, вони як би доповнюють один одного з погляду того, які сторони об'єктивної дійсності в них фіксуються.
Паралельно функціонуючі в німецькій мові радіотерміни Rundfunk, Funk і Radio не можна віднести до абсолютних чи синонімів термінологічним дублетам, що також викликано причинами двоякого роду: лінгвістичними (внутрімовними) і зовнішніми (соціально обумовленими).
3. Вплив экстралінгвістичних факторів на функціонування термінів
(«доля» інтернаціонального терміна Radio у Німеччині)
Як вже відзначалося, термін Radio, будучи короткою формою міжнародного терміна Radiotelegraphie, з початку другого десятиліття XX століття поряд з німецьким терміном Funkentelegraphie використовувався в Німеччині для вираження поняття радіо - способу бездротової передачі повідомлень на відстань за допомогою електромагнітних хвиль. Саме дане значення первісне було основним значенням інтернаціонального терміна Radio, що адекватно виражали нове науково-технічне поняття в різних європейських мовах.
У періодичних виданнях, присвячених радіо як новому способу передачі і прийому інформації на відстань і публиковавшихся в Німеччині з початку 20-х років, у якості ключового радиотермина вживався міжнародних термін Radio:
„Radio-Almanach“, Berlin-Tempelhof, 1921;
„Radio“ (Zeitschrift fьr das gesamte Radiowesen), Berlin, 1923;
„Radio“ (Deutsche ill. Zeitschrift fьr Wissenschaft u. Leben),
Reichenberg, 1924;
„Radiowelt“, Berlin - Schцneberg, 1924;
"Radiotechnik" (Ein Bucherverzeichnis), Leipzig, 1924;
"Radio international", Berlin, 1933.
Саме з терміном Radio було зв'язано в Німеччині і таке технічне нововведення, як радіомовлення.
20-і роки XX сторіччя ознаменувалися появою інтернаціональної армії радіоаматорів (Radio-Amateure). Масове "радиодвижение" (Radio-Bewegung) охопило майже всі європейські держави, включаючи Німеччину. По всій країні були створені численні "радіосоюзи" (Radio-Verbande) і "радіоклуби" (Radio-Clubs). Великою популярністю серед радіоаматорів користалися такі видання, як:
"Radio-Amateur", Berlin, 1923;
"Radio-Amateur-Kalender". Leipzig, 1924;
"Der Radio-Apparat" (Radio-Apparat "Telefunken"), Berlin, 1924;
"Ralio-Lexikon" - Die Radio-Reihe, Berlin, 1924;
До середини 20-х років міжнародний термін (das) Radio уже мав широке поширення не тільки в науково-технічній літературі Німеччини, але й у мовній сфері. Цьому сприяло зростаюче значення радіо для багатьох областей громадського життя країни. Досить назвати лише трохи (крім перерахованих вище) журналів з тієї маси друкованої продукції, присвяченої радіо, що видавалася в цей час у Німеччині, щоб представити ступінь популярності як самого явища, так і інтернаціонального терміна, його що виражали:
"Radio fьr alle" (Radiokosmos), Stuttgart, 1924:
"Radio-Sport" Organ d. "Deutschen Radio-Sport-Verbandes", Leipzig, 1924;
"Radio-Rundschau", Berlin, 1926;
"Der aktive Radiogenosse" Mitteilungsblatt d. Bezirksgruppe Berlin d. "Arbeiter Radio-Bundes Deutschland", Berlin, 1928.
Яскравим підтвердженням популярності радіо може служити висловлення, що відноситься до 1924 року:
"Der Berliner wenigstens redet bereits in der Wiege nur von Radio." ("Radio und Funk" - In: "BB-C" Nr. 141, 23.3.1924, S. 10).
От два приклади з газет того періоду, що свідчать про велику роль, яку було покликано грати радіомовленні в суспільному (і навіть приватному) житті:
"Radio - oder Tribьne der Kunst und Zeit. Man kann auch sagen: Radio - oder die Kultur der Gegenwart." (1926).
"...Das Radio hat dazu gedient, das verlorengegangene Gleichgewicht (im Familienleben) wiederherzustellen" (1926) (Deutsches Fremdworterbuch /in funf Banden. Dritter Band).
Особливо широке поширення одержує термін Radio зі значенням "радіоприймач". Це значення виникло в результаті опредмечивания семантики терміна Radio, що виражає абстрактне поняття, і властиво майже всім європейським мовам. У Німеччині замість складних термінів Radio-Apparat і Radio-Empfдnger монолексемный термін Radio уживається переважно в розмовній мові:
"Im Nebcnraum wimmerte ein Radio" (1932)
"...lieЯ sie das Radio laufen". (1934)
(Deutsches Fremdworterbuch/in funf Banden/Dritter Band)
Інтернаціональний термін Radio органічно входить у лексичну систему німецької мови, про що свідчить утворення великого числа складних іменників з основою Radio- як перший компонент (Radiowesen, Radiotechnik, Radio-Industrie, Radio-Amateur, Radio-Stunde, Radiowundcr).
Однак реакційно-пуристична мовна політика тодішньої Німеччини, організована боротьба проти інтернаціональних елементів у німецькій мові, перешкоджала поширенню термінів типу Radio, що одержали міжнародне визнання. Іноземні і прежде інтернаціональні терміни з різних областей громадського життя Німеччини того часу (економіка, пошта, військова справа, техника) "онімечувалися" за допомогою офіційно видаваних указів відповідних міністерств і відомств. Так, замість міжнародного терміна Radio указом міністерства зв'язку від 4 червня 1924 року був офіційно введений "чисто німецький" еквівалент Rundfunk (Runkfunk - fьr das. fremde Rasio eingefьhrt durch Verfugung 418 vom 4, Juli 1924).
Вже в середині 20-х років на сторінках газет і журналів розгорнулася дискусія під заголовком: "Rundfunk oder Radio?" Замість іноземних слів Radio-Club, Radio-Amateur, Radio-Industrie пропонувалися "чисто німецькі" слова Rundfunk-Verband, Funk-Freund, Funk-Industrie (Funk - усічена форма від Runkfunk).
У 1924 році з'являється журнал для фахівців і радіоаматорів за назвою "Radiofunk" (Zeitschrift fьr Amateure und Fachleute, Berlin, 1924), а потім такі видання, як "Funk" (Die Wochenschrift des Funkwesens, Berlin, 1924), "Handbuch des Runlfunk-Teil-nehmcrs" (Berlin, 1924), "Funk-Praxis" (Lьbeck, 1924" чи "Reklams Rundfunk-Bibliothek" (Leipzig, 1925).
У цей період у спеціальних радіогазетах і журналах нерідко можна було зустріти рядом вираження "Entwicklung des Funks" і "Erfolge auf dem Radiogebict", що мають синонимичное значення, а також складні слова-синоніми типу Radio-Museum, Runkfunk-Mu-seum, Funk-Museum чи Radio-Ausstellung, Rundfunk-Ausstellung, Funk-Ausstellung.
Незабаром інтернаціональний термін Radio, що виражає поняття "засіб бездротового зв'язку", витісняється німецьким терміном Funk, термін Rundgunk усі чаще вживається в значенні "радіомовлення", а складні терміни Radiowesen, Radiotechnik, Radio-Apparat, Radio-Empfдnger, Radio-Teilnehmer, Radio-Stunde - заміняються соответственно новотворами Funkwesen, Funktechnik, Rundfunk-Apparat, Rundfunk-Empfдnger, Rundfunk-Teilnehmer, Funk-Stunde.
Правлячі кола фашистської Німеччини, продовжуючи реакційні традиції своїх попередників, виганяли з німецької мови інтернаціональні слова і терміни, що не відповідали націонал-шовіністичному духу. "Fort mit dem Fremdwort Radio!" -одне з типових фашистських гасел. Характерно, що тільки інтернаціональний робітник радіоклуб уже після приходу до влади фашистів деякий час звався "Arbeiter Radio-Club Deutschland", хоча державні заснування та інші організації задовго до цього минулого перейменовані по урядовому указі.
Починаючи з 1933 року, у літературі по радіосправі і радіомовленню,
видавався в Німеччині, використовуються тільки німецькі терміни
Runkfunk і Funk:
"Reichsdeutscher Rundfunkhцrer", Kцln, 1933;
"Fortschritte der Funk-Technik", Stuttfart, 1936;
"Funktechnik in Theorie und Praxis", Dresden, 1938.
Так термін Radio, що має значення "спосіб бездротової передачі інформації на відстань", стає зовсім невживаним у технічній і іншої "радіолітературі" Німеччини 30-х і 40-х років. З науково-технічної сфери цього періоду інтернаціональний термін Radio цілком витиснутий німецькими термінами Runfunk і Funk.
Однак усупереч майже двадцятилітнім гонінням слово Radio не зникло з живої німецької мови. Согласно даним словників і інших джерел, терміни Rundfunk і Funk використовувалися, в основному, в офіційних колах, а носії мови вживали слово Radio, сприймаючи саме его як більш знайоме і зрозуміле. Невипадково в багатьох післявоєнних словниках німецької мови до інтернаціонального терміна Radio дається пояснення "розмовне". Дуже показовий у цьому зв'язку приклад, узятий з газети "Lokal-Anzeiger" (26.08.1934). У невеликій замітці передається розмова кореспондента з жінкою похилого віку з приводу радіо:
"...ob sie denn Radio habe. Nein. - Vielleicht haben ihre Nachbarsleute RundfunkanschluЯ...? Nein, sagt sie bekummert, die haben nur ein Radio, aber keinen Rundfunk, Einigerma?en verblufft, versuchte ich, ihr die Gleichbedeutung klarzumachen".
У загальновживаній лексиці при позначенні радіоприймача, як правило, використовувалося слово Radio: "Jede Bar hat ihr Radio (1941)
("Deutsches Fremdwцrterbuch/in fьnf Bдnden/ Dritter Band). "Doch Simones Unbehangen wurde nicht geringer. Nicht einmal das Radio wagte sie abzustellen" (1944)
(Feuchtwanger L. "Simone", S. 48.)
Досить широко був розповсюджений термін Radio, що має значення "радіомовлення", хоча в офіційних колах і в пресі для вираження даного поняття переважно вживався термін Rundfunk:
"Als sich vor 11 Jahren bei uns die ersten geheimnisvollen Nachrichten ьber Radio und A'therweUen verbreiteten, ahnte kaum jemand, in welchem Umfange gerade der Rundfunk einmal einwirken wurde". ("Lokal-Anzeiger", 18.11.1934).
У романі "Блакитна стрічка", написаному в 1938 році в нацистській Німеччині, Б.Келлерман в алегоричній формі показує неминучість катастрофи буржуазного суспільства неправди і наживи. Один з героїв роману беззастережно відкидає буржуазні засоби масової інформації (пресу, кіно і радіо);
"Ja, ich lehne alle Dinge und Einrichtungen ab, die geeignet sind, die Menschen zu nivellieren. Zu diesen Einrichtungen gehцrt die Presse. Ich lehne sie ebenso ab, wie ich den Film, das Grammophon und das Radio ablehne. Grammophon und Radio hasse ich in Wahrheit."
(Kellermann B. "Das blaue Band", S.. 23).
Таким чином, незважаючи на послідовну боротьбу проти іноземних слів інтернаціонального характеру, проведену .реакційними правлячими колами Німеччини, міжнародний термін Radio укоренився в лексичній системі німецької мови вже в 30-і роки нашого століття.
Штучно створене протиставлення інтернаціонального терміна Radio і німецьких термінів Rundfunk і Funk призвело до семантичної перебудови терміна Radio на німецькому ґрунті. Незважаючи на те, що після 1945 року інтернаціональне слово Radio активно вживається не тільки в розмовній мові, але також у пресі і (особливо останнім часом) у науково-технічній літературі, його значеннєвий обсяг і семантична структура істотно відрізняються від терміна "радіо", наприклад, у російській чи англійській мовах. Ця відмінність полягає насамперед у тім, що первісне значення інтернаціонального терміна Radio - "спосіб бездротової передачі і прийому інформації на відстань за допомогою радіохвиль" - не відзначено в тлумачних словниках сучасної німецької мови. Німецькі терміни Rundfunk і Funk цілком витиснули термін Radio з науково-технічної сфери, зв'язаної з вивченням фізичних явищ, що лежать в основі способу бездротової передачі інформації на відстань і его практичне використання.
Однак після 1945 року на сторінках спеціальних газет і журналів знову починає з'являтися інтернаціональний термін Radio. Насамперед активізується вживання основи Radio- як перший компонент складних термінів з області радіотехніки. У 1947 році публікується ряд статей під заголовками:
"Ausbau der Radioproduktion in USA",
"Krise in der Radioindustrie",
"Fortschritte der Radiotechnik",
"Radiowirtschaft in Italien, Osterreich, der Schweiz und den
Vereinigten Staaten".
Як і в 20-і роки, поруч з офіційно визнаними німецькими термінами Rundfunktechnik - "радіотехніка", Rundfunkindustrie -"радіопромисловість", у пресі всі частіше з'являються складні слова, які мають однакове значення з інтернаціональною основою Radiotechnik, Radioindustrie.
У 1949 році в Берліні починає видаватися спеціальний радіотехнічний журнал "Das Radio" (Radio-Technischer Almanach), a з 1950 року - журнал "Radio und Fernsehen" (Zeitschrift f.Radio, Fernsehen, Elektroakustik і Elektronik).
У 60-і і 70-і роки збільшується число періодичних видань і спеціальних монографій з області радіотехніки й електроніки, у яких як ключовий термін фігурує інтернаціональний термін Radio чи його основа, порівн.:
"Radio- und Fernsehtechnik (Ausbildungslehrgang). Stuttgart, 1965.
"Radiopraxis fьr alle" von Richter. H., Stuttgart, 1964.
"Radio, Fernsehen, Photo" von Finke, K.-H., Berlin, 1974.
"Die elektronischen Grundlagen der Radio- und Fernsehtechnik" von
Leucht, K. Leipzig, 1975.
"Kleine Elektronik-Formelsammlung fьr Radio-, Fernsehpraktiker
und Elektroniker" von Rose, G., Munchen, 1976.
"Відродження" терміна Radio у первісному значенні на німецькому ґрунті носить специфічний характер. У той час як сам інтернаціональний термін є менш вживаним у сфері радіотехніки, чим німецький термін Funk, його основа Radio являє собою найбільш продуктивний терміноутворюваний елемент в області радіотехнічної термінології і термінології радіоелектроніки.
Про динамік росту продуктивності терміноутворювального елемента Radio- в області німецької радіотехнічної термінології можна судити за даними спеціальних німецьких і вітчизняних словників. У німецько-англійському словнику "Funktechnik" (von H.Arnoldt, 1. Teil. D.-Eng., Berlin, 1947) зафіксовано усього 12 складних слів термінологічного характеру з основою Radio- як перший компонент. У трьохмовному словнику "Worterbuch der Elektrotechnikhnik, Fernmeldetechnik und Elektronik", (Teil I, Wiesbaden, 1965) відзначено вже більш 20 складних слів з основою Radio-. А в першому "Німецько-російському словнику по радіоелектроніці" (Москва, 1979) нараховується вже більш 60 складних слів з інтернаціональним терміноелементом Radio-/ radio-.
Продуктивність терміноутворюваних моделей з основою Radio-/radio- у якості першого (рідше - другого) компонент цілком закономірний, оскільки зв'язана із соціальним замовленням. Бурхливий розвиток радіотехніки, радіоелектроніки і радіолокації викликало гостру необхідність у створенні відповідної термінологічної групи й обумовило активізацію терміноутворюваних складного чи складнопохідного терміна з постійним терміноелементом Radio-/ radio-.
Основною причиною подібного явища можна вважати створення інтернаціонального термінологічного фонду в області радіотехніки, радіоелектроніки і радіолокації, що обумовлено зростаючою тенденцією до мовної інтернаціоналізації сучасної науки і техники.
Висновки
В цій курсовій роботі я намагалася розглянути запитання про національне та інтернаціональне в процесі термінологічної номінації на прикладі німецьких радіотермінів Radio, Rundfunk та Funk.
При підготовці цієї роботи я спиралася на роботи вчених лінгвістичної школи Московського університету (В.В. Віноградова, Г.О. Вінокура, О.І. Смірницького, О.С. Ахманової, К.А. Левковської та їх послідовників), а також на дослідження іноземних лінгвістів (В. Флейшера, Т. Шиппана та ін.).
Національна своєрідність кожної мови залежить від історичного розвитку народу. Національна специфіка кожної мови найближчим чином зв’язана з національною культурою даного народу. В кожній мові є особливий культурно-історичний прошарок, який неможна відокремлювати від його мовного вираження. “Мовна картина миру” завжди неповторно національна.
38
План Вступ І. Сутність термінологічної номінації. ІІ. Національні засоби термінологічної номінації.
Семантичне терміноутворювання.
Модельоване терміноутворення.
2.1.Термінологічні мікросистеми з регулярно повторюваними терміноелемнтами.
Складноскорочені слова й абревіатури.
ІІІ. Взаємодія національних і інтернаціональних елементів у процесі термінологічної номінації.
Вибірковість конкретної мови на фоні інтернаціональності понять.
1.1. Інтернаціональний термін Radio. 1.2. Німецькі радіотерміни Rundfunk і Funk.
Співвідношення інтернаціонального терміна Radio і його німецьких еквівалентів Rundfunk та Funk.
3. Вплив экстралінгвістичних факторів на функціонування термінів
(«доля» інтернаціонального терміна Radio у Німеччині). Висновки
3
Зміст
План 3
Вступ 4
I.Сутність термінологічної номінації 5
II.Національні засоби термінологічної номінації
1. Семантичне терміноутворювання 8
2. Модельоване терміноутворення 10
2.1. Термінологічні мікросистеми з регулярно повторюваними терміноелементами 11
3. Складноскорочені слова й абревіатури 18
ІІІ. Взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі термінологічної номінації
1. Вибірковість конкретної мови на фоні інтернаціональності понять 20
1.1. Інтернаціональний термін Radio 21
1.2. Німецькі радіотерміни Rundfunk та Funk 22
2. Співвідношення інтернаціонального терміна Radio та його німецьких еквівалентів Rundfunk та Funk 29
3. Вплив екстралінгвістичних факторів на функціонування термінів 30
Висновки 38
Бібліографія 39
| ! |
Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов. |
| ! | План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом. |
| ! | Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач. |
| ! | Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты. |
| ! | Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ. |
| → | Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре. |