Латинська мова Іменники

Р Е Ф Е Р А Т

з латинської мови

на тему:

«Іменник»

2008

ПЛАН РОБОТИ:

Граматичний склад латинської мови -------------------------------------------------- 2 ст.

Іменник. Число і рід. --------------------------------------------------------------------- 4 ст.

Відмінки ------------------------------------------------------------------------------------ 4 ст.

Типи відмінювань ------------------------------------------------------------------------- 4 ст.

Перша відміна ----------------------------------------------------------------------------- 6 ст.

Друга відміна ------------------------------------------------------------------------------ 8 ст.

Третя відміна ----------------------------------------------------------------------------- 11 ст.

Третя приголосна відміна -------------------------------------------------------------- 13 ст.

Третя голосна відміна ------------------------------------------------------------------ 14 ст.

Третя змішана відміна ------------------------------------------------------------------ 16 ст.

Деякі особливості третьої відміни --------------------------------------------------- 17 ст.

Правила роду і важливіші винятки -------------------------------------------------- 18 ст.

Список використаної літератури і джерел ----------------------------------------- 25 ст.

Граматичний склад латинської мови

По своїй граматичній будові латинської мови належить до мов синтетичного (флективного) типу. Це значить, що, на відміну від мов з аналітичним ладом, граматичні відносини виражаються в ньому головним чином за допомогою зміни форми слова – надбавкою до основи суфіксів і флексій (закінчень).

У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.

Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.

У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.

Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови. Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних – англійська, фран­цузька та ін.

Так, ознакою особи і числа у формі дієслова є особисті закінчення: lauda-t він хвалить, vidc-t він бачить, laudд-mus ми хвалимо, vidc-mus ми бачимо.

Ті ж особисті закінчення зберігаються в різних часах дійсного і умовного способів; форми відрізняються один від одного суфіксами: lauda-t він хвалить, laudд-ba-t він хвалив, laudд-v-i-t він похвалив, laudд-re-l він хвалив би. Синтетичний характер латинської мови виразно виявляється із зіставлення приведеної вище форми 3-го л. ед. ч. перфекта laudдvit (він похвалив) з відповідними тимчасовими формами в нових мовах: it а louй, he has praised, er hat gelobt.

Ознакою відмінків в латинській мові є відмінкові закінчення, приєднувані до основи імені, що схиляється: terra земля, terra-m землю, terrа-rum земель, tеrrа-s землі (вин. п. мн. числа).

Частини мови поділяються на змінні й незмінні.

Змінні частини мови Незмінні частини мови

1. Іменник – nomen substantīvum 1. Прислівник – adverbium

2. Прикметник – nomen adiectīvum 2. Прийменник – praepositio

3. Займенник – pronōmen 3. Сполучник – coniunctio

4. Числівник – nomen numerāle 4. Частка – particŭla

5. Дієслово – verbum 5. Вигук – interiectio

Схема частин мови

Іменник. Число і рід.

Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).

Три роди (Genĕra):

а) masculīnum (m) – чоловічий рід

б) feminīnum (f) – жіночий рід

в) neutrum (n) – середній рід.

Два числа (Numĕri):

а) singulāris – однина

б) plurālis – множина.

Відмінки

Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):

nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)

genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)

datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)

accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)

ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)

vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.

Типи відмінювань

П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.

Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):

Перша відміна – основа на -ā

Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ

Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ

Четверта відміна – основа на -ŭ

П’ята відміна – основа на -ē.

Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).

Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:

Відміна	І	ІІ	ІІІ	ІV	V
Закінчення	-ae	-ī	-ĭs	-ūs	-ēi

Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:

Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.

Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.

Наприклад:

terra, terrae, feminīnum – земля;

popŭlus, popŭli, masculīnum – народ;

acĭdum, acĭdi, neutrum – кислота;

homo, homĭnis, masculīnum – людина;

status, status, masculīnum – стан;

Перша відміна (Declinatio prima)

До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -г, у Gen. sing. – на -ае. Історична основа -ā.

Іменники:

terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка

silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода

via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма

gutta, ae, f – крапля cellŭla, ae, f – клітина

charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа

farīna, ae, f – борошно natūra, ae, f – природа

pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька

Відмінкові закінчення першої відміни:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	-г	-ae
Gen.	-ae	-ārum
Dat.	-ae	-is
Acc.	-am	-as
Abl.	-ā	-is
Voc.	-г	-ae

Відмінювання словосполучень: aqua liquĭda (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	aqu- a liquĭd-a	aqu- ae liquĭd-ae
Gen.	aqu- ae liquĭd-ae	aqu- ārum liquid-ārum
Dat.	aqu- ae liquĭd-ae	aqu- is liquĭd-is
Acc.	aqu- am liquĭd-am	aqu- as liquĭd-as
Abl.	aqu- ā liquĭd- ā	aqu- is liquĭd-is
Voc.	aqu- a liquĭd-a	aqu- ae liquĭd-ae

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	terr- a magn-a	terr- ae magn-ae
Gen.	terr- ae magn-ae	terr- ārum magn-ārum
Dat.	terr- ae magn-ae	terr- is magn -is
Acc.	terr- am magn-am	terr- as magn-as
Abl.	terr- ā magn- ā	terr- is magn -is
Voc.	terr- a magn-a	terr - ae magn-ae

Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.

Іменникові основи.

Від основи іменника за допомогою формантів:

а) -ŭla, -cŭla, -ŏla, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:

lingua, ae, f – язик, мова – lingŭla, ae, f – язичок

forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭla, ae, f – формула

pars, partis, f – частина – particŭla, ae, f – частинка

cutis, is, f – шкіра – cuticŭla, ae, f – шкірочка

arteria, ae, f – артерія – arteriŏla, ae, f – артерійка

filia, ae, f – донька – filiŏla, ae, f – донечка

capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька;

б) за допомогою форманта -īna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officīna, ae, f – аптека, doctrīna – вчення, наука.

Прикметникові основи.

Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:

concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода

miser, ĕra, ĕrum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя

iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність

potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила

avārus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність.

Дієслівні основи:

а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, ‑(a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:

consistĕre – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов’язких рідин і напівтвердих речовин

differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця

intellegĕre – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття

substāre – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність;

б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів ‑(t)ūra, -(s)ūra утворюються іменники із значенням результату дії:

struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура

metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір.

Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:

лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna;

укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;

фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;

англ. nature, culture, doctrinе, medicine;

нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.

Друга відміна (Declinatio secunda)

До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um.

Відмінкові закінчення другої відміни:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	-us, -er, -ir (m), -um (n)	-i (m), -a (n)
Gen.	-i (m,n)	-ōrum (m, n)
Dat.	-o (m,n)	-is (m,n)
Acc.	-um (m,n)	-os (m), -a (n)
Abl.	-ō (m, n)	-is (m,n)
Voc.	-e (m), -er (m), -um (n)	-i (m), -a (n)

Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:

а) liber novus (m) – нова книжка;

б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	liber nov-us	libr-i nov-i
Gen.	libr-i nov-i	libr-ōrum nov-ōrum
Dat.	libr-o nov-o	libr-is nov-is
Acc.	libr-um nov-um	libr-os nov-os
Abl.	libr-ō nov-ō	libr-is nov-is
Voc.	liber nov-e	libr-i nov-i

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	debĭt-um pecuniari-um	debĭt-a pecuniari-a
Gen.	debĭt-i pecuniari -i	debit-ōrum pecuniari-ōrum
Dat.	debĭt-o pecuniari-o	debĭt-is pecuniari-is
Acc.	debĭt-um pecuniari-um	debĭt-a pecuniari-a
Abl.	debĭt-ō pecuniari-ō	debĭt-is pecuniari-is
Voc.	debĭt-um pecuniari-um	debĭt-a pecuniari-a

Особливості іменників (прикметників) другої відміни

У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.

Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.

Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, ‑аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.

Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑ōrum.

Вони означають:

а) вагу і міру:

iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 мІ, Gen. plur. – iugerum

modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium

nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum

sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;

б) назви посад і визначення службового становища:

decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum

faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.

Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.

Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а.

Третя відміна (Declinatio tertia)

Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.

Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).

Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:

Nom. sing.	Gen. sing.	основа
rex lux civĭtas palus	reg-is luc-is civitāt-is palūd-is	reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitāt- (civitāt + s > civĭtas) palūd- (palūd + s > palus)

Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:

Nom. sing.	Gen. sing.	основа
consul victor flumen flos	consŭl-is victōr-is flumĭn-is flor-is	consŭl- victōr- flumĭn- flor-

Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:

Nom. sing	Gen. sing	основа
homo	homĭnis	homĭn-
radix	radīcis	radīc-
regio	regiōnis	regiōn-
tempus	tempŏris	tempŏr-

У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.

Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:

Число	Singulāris			Plurālis
Casus	рід			рід
	m	f	n	m	f	n
Nom.	-s (-x) або нульове	-s (-x) або нульове	нульове	-es	-es	-a, -ia
Gen.	-is	-is	-is	-um -ium	-um -ium	-um -ium
Dat.	-i	-i	-i	-ĭbus	-ĭbus	-ĭbus
Acc	-em	-em	=Nom.	-es	-es	-a, -ia
Abl.	-e, -i	-e, -i	-e, -i	-ĭbus	-ĭbus	-ĭbus
Voc.	=Nom.	=Nom	=Nom.	=Nom.	=Nom.	=Nom.

Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.

Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:

Група	Відмінки
	Abl. sing	Gen. plur	Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід)
приголосна	-e	-um	-a
голосна	-i	-ium	-ia
мішана	-e	-ium	-a

Третя приголосна відміна (Classis consŏnans)

До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, ōris, m – творець; aetas, ātis, f – вік; genus, ĕris, n – рід, вид.

Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:

homo, ĭnis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏris, n – тіло:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	homo, lex, corpus	homĭn-es, leg-es, corpŏr-a
Gen.	homĭn-is, leg-is, corpŏr-is	homĭn-um, leg-um, corpŏr-um
Dat.	homĭn-i, leg-i, corpŏr-i	homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus
Acc.	homĭn-em, leg-em, corpus	homĭn-es, leg-es, corpŏr-a
Abl.	homĭn-e, leg-e, corpŏr-e	homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus
Voc.	homo, lex, corpus	homĭn-es, leg-es, corpŏr-a

Третя голосна відміна (Classis vocālis)

До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -ĭ:

Іменники третьої голосної відміни

До голосної відміни належать іменники середнього роду, що в називному відмінку однини закінчуються на -e, -al, -ar. Наприклад: mare, maris, n – море; anĭmal, ālis, n – тварина; exemplar, āris, n – зразок, приклад.

Зразок відмінювання іменників голосної відміни:

Числa	Singulāris			Plurālis
Відмінки	n	n	n	n	n	n
Nom.	mare	anĭmal	exemplar	mar-ia	animal-ia	exemplar-ia
Gen.	mar-is	animāl-is	exemplār-is	mar-ium	animal-ium	exemplar-ium
Dat.	mar-і	animāl-і	exemplār-і	mar-ĭbus	animal-ĭbus	exemplar-ĭbus
Acc.	mare	anĭmal	exemplar	mar-ia	animal-ia	exemplar-ia
Abl.	mar-і	animāl-і	exemplār-і	mar-ĭbus	animal-ĭbus	exemplar-ĭbus
Voc.	mare	anĭmal	exemplar	mar-ia	animal-ia	exemplar-ia

Рівноскладові іменники жіночого роду

1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is:

turris, is, f – вежа, башта puppis, is, f – корма

secūris, is, f – сокира febris, is, f – гарячка

sitis, is, f – спрага tussis, is, f – кашель.

2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на -is:

Neapŏlis, is, f – Неаполь; Tibĕris, is, m – Тібр (усі назви річок – чоловічого роду).

3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis: basis, is, f – основа; dosis, is, f – доза; prognōsis, is, f – прогноз: analysis, is, f – аналіз та ін.

Знахідний відмінок однини цих іменників закінчується на -im.

Зразок відмінювання іменників:

secūris, is, f; Neapŏlis, is, f; analysis, is, f

Casus	Singulāris			Plurālis
Nom	secūr-is	Neapŏl-is	аnalys-is	secūr-es	analys-es
Gen.	secūr-is	Neapŏl-is	analys-is	secur-ium	analys-ium
Dat.	secūr-i	Neapŏl-i	analys-i	secur-ĭbus	analys-ĭbus
Acc.	secūr-im	Neapŏl-im	analys-im	secūr-es	analys-es
Abl.	secūr-i	Neapŏl-i	analys-i	secur-ĭbus	analys-ĭbus
Voc.	secūr-is	Neapŏl-is	аnalys-is	secūr-es	analys-es

До голосної відміни належить іменник vis, f – сила, могутність із основою в однині на vi-, де -ī – довге. У цьому іменникові відсутні форми родового і давального відмінків однини. Форми множини утворені від називного відмінка однини, що вважається основою, причому ‑s переходить в -r за законом ротацизму (vises переходить у vires).

Відмінювання іменника vis:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom	vis	vires
Gen.	–	virium
Dat.	–	virĭbus
Acc.	vim	vires
Abl.	vi	virĭbus
Voc.	vis	vires

Третя мішана відміна (Classis mixta)

До третьої мішаної відміни належать:

а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -es, -is.

sedes, is, f – житло

clades, is, f – поразка

navis, is, f – корабель

testis, is, m, f – свідок;

б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка однини -is мають дві приголосні букви:

urbs, urbis, f – місто

ars, artis, f – мистецтво, ремесло

fons, fontis, m – джерело

os, ossis, n – кістка.

Зразок відмінювання іменників:

civis, is, m, f – громадянин (ка); nubes, is, f – хмара; pars, partis, f – частина; os, ossis, n – кістка

Casus	Singulāris
Nom.	civ-is	nub-es	pars	os
Gen.	civ-is	nub-is	part-is	oss-is
Dat.	civ-i	nub-i	part-i	oss-i
Acc.	civ-em	nub-em	part-em	os
Abl.	civ-e	nub-e	part-e	oss-e
Voc.	civ-is	nub-es	pars	os

Casus	Plurālis
Nom.	civ-es	nub-es	part-es	oss-a
Gen.	civ-ium	nub-ium	part-ium	oss-ium
Dat.	civ-ĭbus	nub-ĭbus	part-ĭbus	oss-ĭbus
Acc.	civ-es	nub-es	part-es	oss-a
Abl.	civ-ĭbus	nub-ĭbus	part-ĭbus	oss-ĭbus
Voc.	civ-es	nub-es	part-es	oss-a

Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium.

Деякі особливості третьої відміни

Особливості відмінювання іменників третьої відміни

1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на «u», «ov», які походять від дифтонга «ou», наприклад: bos (корова, віл), Iuppĭter (Юпітер). Іменник vas, vasis,n (посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині – за другою.

2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is замість -ĭbus.

Singulāris
Nom.	bos, m, f – корова, віл	vas, n – посудина	systema, n – система	Iuppĭter, m – Юпітер
Gen.	bovis	vasis	systemгtis	Iovis
Dat.	bovi	vasi	systemгti	Iovi
Acc.	bovem	vas	systema	Iovem
Abl.	bove	vase	systemгte	Iove
Voc.	bos	vas	systema	Iuppĭter

Plurālis
Nom.	boves	vasa	systemгta	–
Gen.	boum	vasōrum	systemгtum	–
Dat.	bubus (bobus)	vasis	systemгtis	–
Acc.	boves	vasa	systemгta	–
Abl.	bubus (bobus)	vasis	systemгtis	–
Voc.	boves	vasa	systemгta	–

Правила роду і важливіші винятки Ознаки роду іменників третьої відміни

Оскільки Nom. sing. третьої відміни відзначається різноманітністю закінчень, визначити рід іменника важко. Часто рід визначається за значенням: uxor, ōris, f – дружина, virgo, ĭnis, f – дівчина, pater, tris, m – батько.

Назви країн, островів, дерев – жіночого роду, незалежно від закінчень.

Закінчення nominatīvus i genetīvus singulāris у третій відміні

Чоловічий рід – genus masculīnum:

Nom. sing.	Gen. sing.	Nom. sing.	Gen. sing.
-o	-ōnis	sermo	sermōnis
	-ĭnis	homo	homĭnis
-or	-ōris	victor	victōris
-os	-ōris	mos	moris
-er	-ĕris	carcer	carcĕris
-es	-tis	miles	milĭtis
	-dis	pes	pedis
-ex	-ĭcis	apex	apĭcis

Жіночий рід – genus feminīnum:

Nom. sing.	Gen. sing.	Nom. sing.	Gen. sing.
-as	-ātis	civĭtas	civitātis
-us	-ūtis	virtus	virtūtis
	-ūdis	pecus	pecūdis
-is рівноскладові	-is	navis	navis
-es рівноскладові	-is	nubes	nubis
-s з попередньою приголосною	-tis	ars	artis
-x	-cis	arx	arcis
	-gis	lex	legis
-do	-ĭnis	fortitūdo	fortitudĭnis
-go	-ĭnis	imāgo	imagĭnis
-io	-ōnis	oratio	oratiōnis

Середній рід – genus neutrum:

Nom. sing.	Gen. sing.	Nom. sing.	Gen. sing.
-ma	-гtis	poēma	poēmгtis
-al	-ālis	vectīgal	vectigālis
-ar	-āris	exemplar	exemplāris
-c	-tis	lac	lactis
-e	-is	ovīle	ovīlis
-en	-ĭnis	carmen	carmĭnis
-ur	-ŭris -ŏris	fulgur robur	fulgŭris robŏris
-us	-ŏris -ĕris	tempus onus	tempŏris onĕris
-t	-ĭtis	caput	capĭtis

Найважливіші винятки з правил про рід іменників третьої відміни

1. Іменники чоловічого роду закінчуються на -o, -or, -os, -er, -es (нерівноскладові), -ex.

Винятки:

Feminīna	Neutra
arbor, arbŏris, f – дерево	aequor, aequŏris, n – море cor, cordis, n – серце marmor, marmŏris, n – мармур
dos, dotis, f – посаг	os, ossis, n – кістка os, oris, n – уста
linter, lintris, f – човен	ver, veris, n – весна
gaster, gastris, f – живіт merces, mercēdis, f – плата seges, segĕtis, f – посів quies, quiētis, f – спокій	iter, itinĕris, n – дорога tuber, tubĕris, n – горбок cadāver, cadаvĕris, n – труп papāver, papavĕris, n – мак piper, pipĕris, n – перець

2. Іменники жіночого роду закінчуються на -as, -us (Gen. -ūtis, ‑ūdis), -is (рівноскладові), -es (рівноскладові), -s (з попереднім приголосним), ‑x, -do, -go, -io.

Винятки:

Masculīna

Neutra

ordo, ordĭnis, m – порядок pugio, pugiōnis, m – кинджал elephas, elephantis, m – слон as, assis, m – ас (монета) calix, calĭcis, m – кубок cortex, cortĭcis, m – кора grex, gregis, m – стадо amnis, amnis, m – річка crinis, crinis, m – волос collis, collis, m – пагорб fascis, fascis, m – пучок, в’язка finis, finis, m – кінець, межа mensis, mensis, m – місяць ignis, ignis, m – вогонь orbis, orbis, m – круг panis, panis, m – хліб piscis, piscis, m – риба cinis, cinĕris, m – попіл lapis, lapĭdis, m – камінь pulvis, pulvĕris, m – порох, пил sanguis, sanguĭnis, m – кров dens, dentis, m – зуб fons, fontis, m – джерело merces, mercēdis, f – плата seges, segĕtis, f – посів quies, quiētis, f – спокій

рondo, n (невідмінюване) – тягар fas, n (невідмінюване) – моральне право; те, що годиться nefas, n (невідмінюване) – те, що не годиться, беззаконність vas, vasis, n – посудина

3. Іменники середнього роду закінчуються на -ma, -l (-al), -ar, -c, -e, ‑en, -ur, -us, -t.

Винятки

Masculīna	Feminīna
sal, salis, m – сіль sol, solis, m – сонце vultur, vultŭris, m – шуліка lepus, lepŏris, m – заєць mus, muris, m – миша	tellus, tellūris, f – земля

Є ще низка інших винятків щодо роду іменників. У третій відміні є деякі іменники, які у множині набувають іншого значення, ніж в однині: aedes, aedis, f – храм, aedes, aedium, f – дім, будинок, finis, finis, m – межа, кордон, fines, finium, m – область, територія, pars, partis, f – частина, partes, partium, f – роль актора, партія та ін.

Словотворення третьої відміни

Більшість іменників третьої відміни утворюється від дієслівних основ (інфекта і супіна). Найпродуктивніші типи утворення віддієслівних іменників:

1. Від основи супіна за допомогою суфікса -tor, -sor утворюються іменники чоловічого роду, що означають особу, яка діє:

condūco, duxi, ductum, ĕre – супроводжувати – conductor, ōris, m – кондуктор;

collĭgo, legi, lectum, ĕre – збирати – collector, ōris, m – збирач, з’єднувач;

comprĭmo, pressi, pressum, ĕre – збирати – compressor, ōris, m – стискач.

Цей тип латинського словотворення засвоївся в українській (англійській, німецькій, французькій, іспанській) мовах: новатор, раціоналізатор, індикатор, респіратор, конденсатор, телевізор та ін.

2. Від основи інфекта за допомогою суфікса -or утворюються іменники чоловічого роду із значенням стану чи діяльності:

odōro, āvi, ātum, āre – пахнути – odor, ōris, m – запах;

caleo, ui, –, ēre – бути теплим – calor, ōris, m – теплота.

3. Від основи супіна за допомогою суфікса -tio, -sio утворюються іменники жіночого роду із значенням назви дії чи стану:

ago, egi, actum, ĕre – робити, діяти – actio, ōnis, f – діяльність, рух;

concipio, cepi, ceptum, ĕre – сприймати – conceptio, ōnis, f – сприйняття;

praecēdo, cessi, cessum, ĕre – йти попереду – praecessio, ōnis, f – передування, прецесія.

Іменники цього типу засвоєні новими мовами. У західноєвропейські мови слова ввійшли у формі основи: латинський називний відмінок однини – demonstratio – показ – родовий однини – demonstra­tiōnis – основа demonstration – порів. нім. die Demonstration, англ. – the demonstration, фр. – la dйmonstration. В українській мові латинським іменникам такого типу відповідають іменники жіночого роду на -ція: інфляція, еволюція.

4. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tāt утворюються абстрактні іменники жіночого роду із значенням якості:

liber, ĕra, ĕrum – вільний, a, e – libertas, ātis, f – свобода;

verus, a, um – істинний, a, e – verĭtas, ātis, f – істина.

5. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tūdo утворюються іменники жіночого роду із значенням властивості чи якості:

amplus, a, um – обширний, a, е – amplitūdo, ĭnis, f – величина;

longus, a, um – довгий, a, e – longitūdo, ĭnis, f – довжина.

6. Від основи прикметника за допомогою суфікса -tas утворюються іменники жіночого роду, що означають якість:

universus, a, um – загальний, a, e – universĭtas, ātis, f – цілісність, сукупність;

humānus, a, um – людяний, a, e – humanĭtas, ātis, f – гуманізм, людяність.

7. Від основи інфекта за допомогою суфікса -men утворюються іменники середнього роду із значенням засобу або наслідку дії:

nomĭno, āvi, ātum, āre – називати – nomen, ĭnis, n – назва, ім’я;

medĭco, āvi, ātum, āre – виготовляти, лікувати – medicāmen, ĭnis, n – засіб лікування, ліки.

8. Від основи іменника за допомогою форманта -ālis, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням властивості, належності до чогось:

natūra, ae, f – природа – naturālis, e – природний, а, е;

locus, i, m – місце – locālis, e – місцевий, а, е;

natio, ōnis, f – нація, народ – nationālis, e – національний, а, е.

9. Від основи іменника за допомогою форманта -āris, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням ознаки, якості, належності:

militia, ae,f – військова служба – militāris, e – військовий, а, е;

popŭlus, i, m – народ – populāris, e – народний, а, е.

10. Від дієслівних основ інфекта за допомогою форманта -ĭlis, e утворюються прикметники із значенням стану:

frango, fregi, fractum, ĕre – ламати, кришити – fragĭlis, e – ламкий, a, e, крихкий, a, e;

utor, uti, usus sum – користуватися – utĭlis, e – корисний, a, e.

11. Від основи інфекта за допомогою суфікса -bĭlis, e утворюються прикметники зі значенням якості, можливості:

sto, steti, ātum, āre – стояти – stabĭlis, e – постійний, а, е.

Список використаної літератури і джерел:

Венгловський П.П.; «Латинська мова»; Львів, 1970 р.;

Грищенко С.П.; «Латинська мова й основи римського права»; К., 2005 р.;

Дворецкий І.Х.; «Латинско-русский словарь»; М., 2000 р.;

Литвинов В.Д.; «Латинсько-український словник»; К., 1998 р.;

Малінін A.M.; «Латинско-русский словар»; М., 1961 р.;

Никифоров Б.С.; «Латинская юридическая фразеологія»; М.; 1979 р.;

Овруцький Н.І.; «Крилаті латинські вирази в літературі»; М., 1969 р.;

Ревак Н.Г., Сулим В.Т.; «Латинська мова»; Л., 2002 р.;

Скорина Л.П., Чуракова Л.П.; «Латинська мова для юристів»; К., 2004 р.;

Цимбалюк Ю.В.; «Латинські прислів'я і приказки»; К., 1989 р.;

http://linguaeterna.com/ua/site.php