Адміністративні стягнення

ПЛАН

Вступ

1 Характеристика адміністративних стягнень, основні правила
накладення адміністративних стягнень

2 Накладення адміністративних стягнень
при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Особливості строків
накладання адміністративного стягнення

3 Строки накладення
адміністративного стягнення

4 Обставини, які пом’якшують або обтяжують
відповідальність за адміністративне правопорушення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність
теми- Актуальність
проблематики адміністративних стягнень викликана передусім необхідністю
підтримки в сфері виконавчої влади режиму законності, умов належного
забезпечення в адміністративно-правових відносинах захисту прав та свобод
громадян. І хоч адміністративні стягнення є одним з провідних елементів
інституту адміністративної відповідальності, проте вони, зазвичай, не
досліджувалися як самостійне правове явище. Теоретичні підходи та положення
тривалий час не оновлювалися, що не найкращим чином відобразилося на
законотворенні.

Мета
дослідження- полягає в тому, щоб на
основі чинного законодавства України, а також узагальнень практики його
реалізації здійснити комплексний аналіз теоретичних і методичних питань,
пов’язаних із застосуванням адміністративних стягнень визначити по цій
категорії адміністративних справ особливості провадження, здійснити системний
підхід до вивчення причин способів вчинення та виявлення правопорушень.

Завдання
дослідження - дослідження особливостей
адміністративних стягнень в законодавстві України, розроблення поняття,
проведення аналізу перетворення адміністративних стягнень, визначення
проблем і запропонування шляхів їх вирішення щодо вдосконалення законодавства
про адміністративні стягнення.

1
Характеристика адміністративних стягнень, основні правила накладення
адміністративних стягнень

Стягнення
за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом
“Про адміністративні правопорушення” та іншими законами України.При накладенні стягнення
враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його
вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Сутність і мета
адміністративного стягнення зафіксовані в ст. 23 КпАП. У ній підкреслюється, що
адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою
виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання
законів, а також запобігання вчинення нових правопорушень. Ст. 24 КпАП
установлює такі види адміністративних стягнень:

1) попередження;

2) штраф;

3) сплатне вилучення предмета;

4) конфіскація предмета;

5) позбавлення спеціального права;

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване
адміністративне видворення за межі України (ст. 24 КпАП і ст. 32 Закону Про
правовийстатусіноземців). Усі названі стягнення тісно пов'язані між собою й
утворюють єдину систему, їх насамперед об'єднує загальна мета: захист
правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі
дотримання законів, а також попередження вчинення нових проступків як самими
правопорушниками, так і іншими особами. Кожне стягнення є покаранням, мірою
відповідальності, призначеної за проступки, а застосування будь-якого стягнення
означає настання адміністративної відповідальності і тягне для винного
несприятливі юридичні наслідки. Адміністративні стягнення, як правило, полягають
в позбавленні або обмеженні прав чи благ. За вчинений проступок громадянин або
позбавляється якогось суб'єктивного права (права керування транспортним засобом
тощо), тобто звужується його правоздатність, або на нього покладаються
спеціальні обов'язки (сплата штрафу).

Законами
України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті,види адміністративних стягнень.

Законами
України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України
іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці
від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у
потерпілого;

2)попередження;

3)догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх
замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а
також окремим громадянам на їх прохання.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись
як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні
стягнення, зазначені в частині першій статті 24 КпАП, можуть застосовуватись тільки
як основні.

2 Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох
адміністративних правопорушень. Особливості строків накладання
адміністративного стягнення

За одне
адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і
додаткове стягнення.

Попередження.

Попередження
як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У
передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.

Ознаки:

-осуд правопорушника;

-виховний характер;

-не стосується майнових прав порушника.

Постанова
про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується
органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови
порушнику.

Якщо
постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження
виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в
порядку і строки, передбачені статтею 285 КпАП.

При
винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення
порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117, 125, частиною першою статті
127 КпАП, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством
внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України.

Штраф.

Штраф
є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за
адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами України.

Ознаки:

-найбільш поширений вид стягнення;

-грошовий характер;

-обчислюється
у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян;

-обмежує майнові права порушника;

-може стягуватися на місці
вчинення правопорушення;

-стягується одноразово.

Строки
і порядок виконання постанови про накладення штрафу

Штраф
має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня
вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або
опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня
повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У
разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до
вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф
стягується з батьків або осіб, які їх
замінюють.

Штраф,
накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в
установу Ощадного банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці
вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У
разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою
статті 307 КпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового
виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання
порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Виконання
постанови про накладення штрафу, який стягується на місці вчинення
адміністративного правопорушення При стягненні штрафу відповідно до статті 258
КпАП на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається
квитанція встановленого зразка, яка є документом суворої фінансової звітності.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення
провадження в справі, а потім виконання постанови здійснюється в порядку,
передбаченому КпАП.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його
примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею
вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації
вилученого предмета.

Порядок
застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню,
встановлюються КпАП та іншими законами України.

Постанова
про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем.

Предмет,
вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, здається державним
виконавцем для реалізації в порядку, встановленому законом.

Суми,
виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до статті 28
КпАП передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Конфіскація
предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення . Конфіскація - це
примусова безоплатна передача предмета у власність держави.

Конфіскація
стосується предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.

Конфіскація
можлива лише за рішенням суду.

Конфісковано
може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не
передбачено законами України.

Конфіскація
вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може
застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Порядок
застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації,
встановлюються КпАП та іншими законами України.

Постанови
про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок
вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в
порядку, встановленому законом.

Виконання
постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних
внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом
вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього
предмета у власність держави.

Реалізація
конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім
об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному
законами України. Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про
виконання повертається до суду, який виніс постанову.

Позбавлення
спеціального права, наданого даному громадянинові:

-права керування транспортними засобами;

-права полювання;

Застосовується

-на строк до трьох років;

-за
грубе порушення порядку користування цим правом;

-за
систематичне (три і більше) порушення порядку користування цим правом.

Винятки:

1.Позбавлення
права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які
користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків
керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у
разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу,
залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної
пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного,
наркотичного чи іншого сп'яніння.

2.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Постанова
про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами
органів внутрішніх справ, зазначеними у пункті 2 частини другої статті 222
КпАП.

Постанова
про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується
начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та
його заступниками, капітаном річкового порту.

Постанова
про позбавлення права полювання виконується зазначеними у частині другій статті
242 КпАП посадовими особами органів мисливського господарства. У разі винесення
постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або
маломірним судном вилучене відповідно до частини п'ятої статті 265 КпАП
посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід
адміністративного стягнення,не повертається.

Дія
виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома) тимчасового
дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном
продовжується до закінчення строку, встановленого для подання скарги, або до
прийняття рішення по скарзі.

Якщо
в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови і
закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним
засобом, річковим або маломірним судном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4
частини першої статті 293 КпАП), вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом)
повертається особі, у якої його було вилучено.

Порядок
виконання постанови про позбавлення права полювання Виконання постанови про
позбавлення права полювання провадиться шляхом вилучення посвідчення мисливця.
У разі ухилення особи, позбавленої права полювання, від здачі посвідчення
мисливця органи мисливського господарства вилучення посвідчення мисливця
провадять у встановленому порядку. Порядок вилучення посвідчення мисливця
встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі лісового господарства.

Підстава
і порядок скорочення строку позбавлення спеціального права При сумлінному
ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк
права керування транспортним засобом, річковим, маломірним судном або права
полювання, орган (посадова особа), який наклав стягнення, може після закінчення
не менш як половини призначеного строку скоротити за клопотанням громадської організації,
трудового коллективу строк позбавлення зазначеного права.

Водії
транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання,
вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права.

Якщо
зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі
документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права
обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після
закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, а також у разі
його скорочення відповідно до статті 320 КпАП особі, щодо якої застосовано
даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку
вилучені у неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу
повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами,
після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху у Державній
автомобільній інспекції.

Виправні роботи.

Виправні роботи застосовуються:

1)на строк до двох місяців;

2)з відбуванням їх за
місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення;

3) з відрахуванням до
двадцяти процентів її заробітку в доход держави;

4)виправні роботи призначаються судом;

5) застосовується до тих
осіб, які мають постійне місце роботи, де працюють за трудовим договором;

6) не застосовується до
військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів;

7)не надається відпустка;

8)час відбування виправних
робіт не зараховується у стаж;

9) не допускається звільнення
з роботи за власним бажанням;

Постанова
районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про
застосування виправних робіт надсилається органу Державного департаменту
України з питань виконання покарань на виконання не пізніш як наступного дня
після її винесення. Виправні роботи відповідно до статті 31 КпАП відбуваються
за місцем постійної роботи порушника.

На
підставі постанови про виправні роботи із заробітку порушника провадяться
відрахування в доход держави протягом строку відбування адміністративного
стягнення в розмірі, визначеному постановою.

Обчислення строку відбування виправних робіт.

Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого
порушник працював і з його заробітку провадилось відрахування. Кількість днів,
відпрацьованих порушником, має бути не менше кількості робочих днів, що
припадають на встановлений районним, районним у місті, міським чи міськрайонним
судом (суддею) календарний строк стягнення.

Якщо
порушник не відпрацював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави
для зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних
робіт триває до повного відпрацювання порушником належної кількості робочих
днів. У строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник
не працював з поважних причин і йому відповідно до закону виплачувалась
заробітна плата. До цього строку також зараховується час хвороби, час, наданий
для догляду за хворим, і час, проведений у відпустці по вагітності і родах.

Час
хвороби, спричиненої сп'янінням або діями, зв'язаними з сп'янінням, до строку
відбування виправних робіт не зараховується.

На
власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за
місцем відбування порушником виправних робіт покладається: правильне і
своєчасне провадження відрахувань із заробітку порушника в доход держави і
своєчасний переказ відрахованих сум у встановленому порядку; трудове виховання
порушника; повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення,
про ухилення порушника від відбування стягнення.

Адміністративний арешт.

Адміністративний
арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види
адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб.

-адміністративний арешт призначається судом;

-найбільш суворий вид покарання;

-не
застосовується до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Адміністративний
арешт не може застосовуватись:

-до вагітних жінок;

-жінок,що мають дітей віком до дванадцяти років;

-до осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

-до інвалідів першої і другої груп.

Постанова
районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про
застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Осіб,
підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх
визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування
адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові.

Строк
адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту.

Відбування
адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Стягнення
за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП та
іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються:

1)характер вчиненного правопорушення;

2)особа порушника, ступінь його вини;

3)майновий стан;

4)обставини, що пом'якшують
і обтяжують відповідальність.

Обставинами,
що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення,визнаються:

-щире розкаяння винного;

-
відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне
відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

-
вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу
тяжких особистих чи сімейних обставин;

-вчинення правопорушення неповнолітнім;

-
вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами
України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність
за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу
про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не
зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне
правопорушення,визнаються: - продовження протиправної поведінки, незважаючи
на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за
яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення
особою, яка раніше вчинила злочин;

-втягнення неповнолітнього в правопорушення;

-вчинення правопорушення групою осіб;

- вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших
надзвичайних обставин;

- вчинення правопорушення в стані сп'яніння.

Орган
(посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від
характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

При
вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень
адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо
особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно
розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається
в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа
вчинених.

До
основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових
стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених
правопорушень.

3 Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне
стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення
правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.

У
разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи,
але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення
адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня
прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Строк,
після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана
адміністративному стягненню.

Якщо
особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення
виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця
особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Має
значення для повторності.

Оголошення
постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови .

Постанова
оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом
трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія
постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його
прохання. Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови
висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Обставини,
що виключають адміністративну відповідальність:

-крайня необхідність;

-необхідна оборона;

-неосудність;

Крайня необхідність .

Особа,
яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в
стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Не
є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими
законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення,
але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка
загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам
громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин
не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною,
ніж відвернена шкода.

Необхідна оборона.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена
КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні
правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті
державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян,
установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння
посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Неосудність.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час
вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не
могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної
хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого
хворобливого стану.

4 Обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність за
адміністративне правопорушення

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне
правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним
шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або
усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного
душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4)
вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною
жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може
бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за
адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про
адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не
зазначені в законі. Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне
правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених
на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за
яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення
особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших
надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа),
який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру
адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

3.
Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних
правопорушень. Особливості строків накладання адміністративного стягнення

При
вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень
адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо
особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно
розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається
в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа
вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з
додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з
вчинених правопорушень. Строк адміністративного арешту обчислюється добами,
виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками,
місяцями або днями. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного
правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через
місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або
про її закриття. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з
дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного
правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана
адміністративному стягненню. Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення
заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації,
то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради
під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне
правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним
майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених
частиною другою цієї статті. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг
шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на
неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею
усунути її. В
інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної
адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Висновки

Отже,
можна зробити наступні висновки:

1.Усі існуючі види адміністративних стягнень тісно пов'язані між
собою й утворюють єдину систему. 2.Їх насамперед об'єднує загальна мета: захист
правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі
дотримання законів; 3.Попередження вчинення нових проступків як самими
правопорушниками, так і іншими особами. Кожне стягнення є покаранням, мірою
відповідальності, призначеної за проступки, а застосування будь-якого стягнення
означає настання адміністративної відповідальності і тягне для винного несприятливі
юридичні наслідки. 4.Адміністративні стягнення, як правило, полягають в позбавленні або
обмеженні прав чи благ. 5.Адміністративні стягнення накладаються
компетентними органами і посадовими особами шляхом видання спеціальних
індивідуальних актів управління, що мають примусовий характер. Примусовий вплив
повинен бути справедливим, відповідати характеру проступку й особи
правопорушника.

Список використаної літератури

1. Адміністративне право
України / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право,2007.

2. Алексеев С.С. Теорія права. - Харків: БЕК, 2008.

3. Базилев В.Т. Юридична
відповідальність— К:,
2008.

4. Братусь С.Н. Юридична відповідальність
і законність.
— К., 2008.

5. Господарське
законодавство України: 3б. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В.
Щербина. - К.: Атіка, 2008.

6. Денисов Ю.А. Загальна теорія
правонарушення і відповідальності. — Л., 2009.

7. Загальна теорія держави
і права / За редакцією В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком, 2007.

8. Коваль Л.В.
Адміністративне право. – К., 2007.

9. Коваль Л.В.
Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. —
К.: Вентурі., 2008.

10.Кодекс про
адміністративні правопорушення України

11. Котюк В.О. Теорія
права: Курс лекцій. — К.: Вентурі, 2009.

12. Кудрявцев В.Н. Закон,
поступок,відповідальність. — К., 2007.