Агропромисловий комплекс Іркутської області

Реферат

Агропромисловий комплекс Іркутської області

ВСТУП

З переходом до ринкових відносин багато підприємств, не пристосовані до конкурентної боротьби, були змушені припиняти свою діяльність і закриватися, інші просто скорочували виробництво. Зараз починається зворотній процес, - економіка починає розвиватися, підприємства збільшують випуск продукції, знову починають працювати колись закрити підприємство.

Промисловість - основна галузь народного господарства Іркутської області, в ній зайнято до 40% працездатного населення, вона дає основну частку валової продукції.

У структурі промисловості виділяються такі великі галузі, як енергетика, вугільна, нафтопереробна, кольорова, гірничодобувна, машинобудівна, лісова, деревообробна, целюлозно-паперова, лісохімічна, хімічна, будівельна, легка і харчова.

Енергетика. Наявність величезних запасів кам'яного вугілля Іркутського вугленосної басейну дозволило створити потужну енергетичну базу на сході країни, яка забезпечує роботу промисловості них підприємств області, транспорту, сільського господарства і потреби населення. Електроенергія, що виробляється Іркутській, Братської, Усть-Ілімськ ГЕС утворює єдину енергосистему Іркутськенерго, яка за потуж ності посідає перше місце в країні. Вона об'єднує 13 теплових електростанцій, чотири ГЕС, інших підприємств. У лютому 1984 іркутська енергосистема виробила трильйон кВт-год електроенергії з початку свого існування. Її добовий виробіток складає 230 млн. кВт-год електроенергії. За кількістю електроенергії, що припадає а одного жителя, область не має собі рівних у світі.

У структурі промисловості області енергетика займає перше місце за вартістю основних фондів п'яте за валової продукції. Це нова галузь народного господарства області, створена в післявоєнний час. Розвиток енергетики в Іркутській області є прикладом втілення в життя ленінського плану електрифікації країни. У колишній околиці царської Росії, що служила місцем заслання політичних в'язнів, побудовані такі гіганти електричної енергії, як Братська ГЕС потужністю 4,5 млн. кВт, Усть-Ілімськ ГЕС потужністю 4,5 млн. кВт, Іркутська ГЕС потужністю 660 тис. кВт (рис . 40). У грудні 1983 Іркутська ГЕС виробила 100 млрд. кВт-год електроенергії і окупила витрати на будівництво більш ніж в 10 разів. Північно-східні райони області забезпечує електроенергією Мамаканская ГЕС потужністю 86 тис. кВт.

Іркутська область є одним з найбільших виробників електроенергії, що дозволяє розвивати швидкими темпами нові галузі промисловості - кольорову металургію, нафтохімічну, нафтопереробну та інші.

Хімічна промисловість - молода, одна з профілюючих галузей народного господарства. Вона стала створюватися в області після травневого (1958 р.)Пленуму ЦК КПРС і розвивалася швидкими темпами. Цьому сприяла наявність сировинної бази (сіль, кам'яне вугілля, ліс, вапняки), швидкий розвиток енергетики, будівельної індустрії, а також будівництва нафтопроводу Туймази - Ангарськ.

Основними центрами хімічної промисловості є Ангарськ, Усольє-Сибірське, Зима, Братськ. Хімічна промисловість області випускає більше 200 видів продукції.

В області створено великі комплекси підприємстві великої хімії. Першим з них є виробництв венное об'єднання Ангарскнефтеоргсінтез - найбільше в Східному Сибіру і на Далекому Сході, що об'єднує серію заводів хімічної промисловості ності. Основною сировиною для розвитку вироб ництва хлорорганічних синтезу, мінеральних добрив, синтетичних смол, спиртів та іншої продукції нафтохімії є продукти переробки західно сибірської нафти. Об'єднання виробляє бензин А-72, А-76, дизельне паливо, змащувальні масла, ароматичні вуглеводи, вищі спирти, азотні добрива, формалін, амінокислоти, фталіевий ангідрид, полістирол, а також товари побутової хімії (миючі порошки, пластилін, клей, нашатирний спирт, чорнило, універсальну замазку, поліруючі рідини).

За рівнем технологічних процесів, набору установок та асортименту вироблюваної продукції Ангарскнефтеоргсінтез відповідає передовим вітчизняними і зарубіжним комплексам. Його продукція відправляться в тисячі адрес по нашій країні і в 18 зарубіжних країн.

Усольський хімічний комбінат. Він випускає хлор, каустичну соду, полівпаіл-хлор, хлорметіл, кремнійорганічні лаки і рідини, карбід кальцію, а також товари побутової хімії (персолі, скипидар, розчинники, відбілювачі).

Усольський фармхімкомбінат - наймолодше підприємство галузі, але вже здобули популярність у наший країні і за кордоном. Він виробляє до 25 на іменувань лікарських препаратів, ніж повністю забезпечує потребу країни в них.

Зімінскій електрохімічний комбінат - великий ший в країні. Джерелом сировини для нього є місцева кам'яна сіль. Основні види продукції за вода - рідкий хлор, каустична сода, сіль.

Для широкого кооперування хімічної промисловості області побудований етіленопровод Ангарськ - Усольє-Сибірське - Зима.Поруч з Зімінскім електрохімічним комбінатом зростає місто Саянської.

Кольорова металургія - галузь союзного значення. Наявність дешевої електроенергії дозволило створити алюмінієву промисловість, що поставило нашу про ластах на одне з перших місць в країні по виробництву крилатого металу.

Відмінною особливістю алюмінієвої промисловості є те, що в області немає першої стадії-випуску глинозему, а зосереджена друга ста Дія-електроліз глинозему.Ця стадія дуже енергоємна і наближена до джерел електроенергії - каскаду ГЕС на Ангарі. На виплавлення 1 т алюмінію витрачається 1,92 т глинозему і 10-18 тис. кВт-год електроенергії.

Сировина для виробництва алюмінію у вигляді глинозему привозиться з Уралу, Казахстану і Ачинського глиноземного заводу в Красноярському краї.

Виплавка алюмінію виробляється на Іркутськом (ІркАЗ) і Братському (Бразіл) заводах, що одержують енергію відповідно з Іркутській і Братському ГЕС.

Іркутський алюмінієвий завод - первісток кольорової металургії. Перший метал він видав в 1962 р.Основної продукцією є чушковий метал, катанка (провід), сплав (силумін).Вартість 1 т алюмінію 630-650 руб.Братський алюмінієвий завод (Бразил)-найбільш потужний гігант кольорової металургії. Серія його корпсов розташована в стрункому порядку серед пріангарской тайги.Продукція Братського алюмінієвогового заводу йде в райони європейської частини СРСР і за кордон.

Алюмінієві заводи споживають велику кількість енергії, глинозему, кварциту, деревини, кам'яновугільного пеку, стеарину. Все це складає 80% завитрат на виробництво «крилатого» металу. Тому раціональне використання та економія цінних ресурсів є важливим завданням працівників алюмінієвого виробництва.

Машинобудування і металообробка займає друге місце в області за чисельністю працюючих і третє місце по валовій продукції. До 1975 машинобудування виросло в порівнянні з 1970 р. в 2,4 рази. Це викликано бурхливим розвитком продуктивних сил області і зростанням технічної оснащеності підприємств нема, що вимагають нових машин і устаткування.

Іркутський завод важкого машинобудування ім. В. В. Куйбишева випускає переважно металургіческое обладнання та машини для гірничодобувної промисловості, з тому числі драги для золотовидобувної промисловості. Його продукція надходить на багато заводів країни і за кордон. Круп вим машинобудівним підприємством є Іркутській верстатобудівний завод, що виробляє токарно-болторезние верстати, що користуються великим попитом в країні і за кордоном.Черемхівській машинобудівельний завод ім.Карла Маркса виробляє зем лосос, прохідницькі насоси, обладнання для шахт і розрізів.Усольський завод гірського устаткування приносить продукцію для гірничорудної промисловості та кольорової металургії. У Нижнєвудинська працює за вод інвентарних будівель контейнерного типу. Ангарський електромеханічний завод виробляє пульти управління, магнітні станції, автоматичні вимикачі для енергетики, металургії, хімії,

Стали до ладу заводи з ремонту автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки в Шелехова. У великих залізничних центрах сосредоточили вагоноремонтні майстерні і депо з ремонту електровозів.

Широкий розвиток отримали суднобудування та судноремонт на Байкалі, в Іркутську, Усть-Куті, Качуге, Кіренська.

Іркутський завод радіоприймачів дає основну частку виробництва радіол і радіоприймачів всього Східно-Сибірського економічного району.

Братський завод опалювального обладнання забезпечує потреби Сибіру в радіаторах і частина продукції відправляє в західні райони країни і Середню Азію.

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість стоїть на першому місці за об'єкту йому валової продукції і чисельності працюючих .Вона дає 20% загального виробництва продукції Приангар'ї. Це багатогалузева частину господарства, що складається з ле созаготовкі, деревообробки, житлового будівництва, меблево го виробництва, гідролізний, целюлозно-паперовій і лісохімічної промисловості.Базується на богатої сировинної бази. У 1980 р. вивезення деревини составила понад 30 млн. м ^3.
За кількістю заготовлювані деревини область вийшла на перше місце в країні. Ліс з області вивозиться в 75 районів країни і за кордон.

Деревина широко використовується як будівельний матеріал, як сировина для одержання целюлози, картону, паперу, деревного спирту, каніфолі, скипидару, кормових дріжджів і т. д.

Заготівлю деревини та первинну обробку ведуть 65 ліспромгоспу, 15 сплавних контор і лісоперевалочних баз області.

Деревообробна промисловість представлена лісопиляння, шпалопіленіем, житлове будівництво, меблевою промисловістю, виробництвом тари, фанери, сірників.

Основними центрами лісової і деревообробної промисловості є міста Іркутськ, Братськ, Усть-Ілімськ, Ангарськ, Усольє-Сибірське, Зима, Нижньоудинськ, Бірюсінск.

Гідролізна промисловість представлена Бірюсінскім, Тулунскім, Зімінскім, Братським заводами.

Вони працюють на відходах лісозаготівельних і деревообробних підприємств, виробляють деревне спирт, кормові дріжджі. У 1980 р. було вироблено 55,2 тис. т. кормових дріжджів.

Заводи целюлозно-паперової промисловості началі випускати продукцію в 1966 р. Зараз великийз них - Братський ЛПК, Усть-Ілімський ЛПК і Байкальський целюлозно-паперовий комбінат, оснащуючи щенние сучасною технікою.Основною продукцією заводів є високоякісна кордна Целле лоза, що поставляється на підприємства країни і за межі цу.У 1975 р. в області було вироблено 877 тис. т. целюлози, в 1980 р. - 940 тис. т., що склало 17% загальносоюзного виробництва.

З інших видів продукції слід відзначити виробництво деревоволокнистих, деревостружкових плит, фіброліта, картону, обгорткового паперу.

Відмінною особливістю лісопереробної промисловості є комбінування виробництва, коли підприємства, послідовно пов'язаний ІНШІ переробкою сировини, знаходяться недалеко один від одного.Прикладом комплексного використання деревини можуть служити Братський та Усть-Ілімський ЛПК.

Братський ЛПК, що розкинувся на території 300 га, є гігантом північній лісохімії. Це комплекс із 10 заводів і 75 цехів з переробки деревени, які дають країні кордну целюлозу та картон, деревоволокнисті, деревостружкові плити, широкоформатну фанеру, пиломатеріали, скипидар, кормові дріжджі, етиловий спирт і багато іншої продукції.

У 1968 р. Братський ЛПК дав першу партію вітчизняної целюлози для виробництва кордної волокна. З пуском Братського ЛПК наша країна стала робити папір й картону вдвічі більше, ніж до війни.

Другий комплекс-гігант з переробки деревини побудований за рішенням XXV з'їзду КПРС в Усть-Ілімську. У його складі 63 промислових об'єкта, зблокованих під одним дахом. Щорічна виробка тільки целюлози становить 624 тис. т.

Для створення Усть-Ілімського ЛПК є всі умови: електроенергія, вода, хвойні ліси, в яких щорічно заготовлюється 7,4 млн. м ³
деревини.

Усть-Ілімський ЛПК - колективна будівництво країн-членів РЕВ. Частина вартості внесли Болгарія, Венгрія, НДР, Польща і Румунія у вигляді поставок машин, обладнання, матеріалів, транспортних засобів. В по рядку компенсації за кредити вони отримують сульфатну, целюлозу пропорційно їхньому внеску.

На комбінаті застосовується замкнутий цикл водопостачання і проводиться спалювання шкідливих газів, що дозволяє значно зменшити вплив викидаються відходів на навколишнє середовище.

В області знаходиться найбільший в країні трест Востсібхімлесзаг, який дає близько 25% заготовлюється в СРСР живиці, яка використовується для виробництва каніфолі, скипидару та іншої продукції.

Гірничодобувна промисловість - Це стара галузь народного господарства. Вона представлена видобутком кам'яного вугілля, слюди, золота, залізної руди, тальку, вапняків, гіпсу, каолінових глин, скляних пісків, солі.

Видобуток залізної руди проводиться на базі Коршуновський залізорудного родовища. Тут розташований Коршуновський гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК) - молоде підприємство, оснащене сучасною технікою. У нього входять кар'єр, збагачувалась фабрика, промислова площадка з підсобними цехами.Він переробляє близько 20 млн. т залізної руди і виробляє 6,4 млн. т. залізної концентрата, який відправляє на Західно-Сибірський металургійний комбінат. У 11-й п'ятирічці почалася розробка Рудногорского залізорудної руди.

Золотодобувна промисловість є однією з найстаріших галузей народного господарства. Основний район видобутку золота - Ленський, в якому роботи ведуться з 1843 р. Лено-Вітімскій рай він продовжує відігравати важливу роль у золотодобувнійщів промисловості Росії. Зараз тут підготовлені родовища для дражному обробки та гідравлічні чеських робіт. Інтенсивно ведуться пошуки нових місценароджень.Розробка золота на Балахнінськой, Апрельском, Артемівському, Кропоткинской, Мамаканском та інших копальнях йде за допомогою драг.Менше значення мають Бірюсінскій золотоносний район і західне узбережжя оз. Байкал.

Видобуток слюди. Ще на початку XVII ст. .російські промисловці почали добувати слюду на берегах Витима, у Східному Саяне і на узбережжі оз. Байкал, слюда в той період часу заміняла скло, тому користувалася великим попитом і вивозилася навіть за кордон. Зараз Іркутська область є важливим постачальником слюди.Центр її видобутку - Мамско-Чуйський район. Переробляють слюду Іркутська, Черемхівській і Нижнєвудинська слюдяні фабрики .Іркутська слюдива фабрика-найбільша країні. Тут виробляється розщеплення слюди, калібрування й відправлення її виробів на різні радіо-і електрон ІНШІ підприємства країни.

Видобуток гіпсу ведеться в Іркутському кар'єрі, потім він поставляється на Ангарський гіпсовий завод, цементні заводи Сибіру і Далекого Сходу. У області видобувається 60-70 тис. т. будівельного гіпсу.

У місті Тулун видобувається кварцовий пісок, на базі якого працює Тулунскій скляний завод.

Вогнетривкі глини видобуваються на Трошковском родовищі і надходять на Хайтінскій фарфоровий завод, який випускає фарфор, абразивні зробу, і на Ангарський завод керамічних виробів.На базі Трошковского родовища ведеться будівельництво Східно-Сибірського заводу вогнетривів, який задовольнятиме потреби Східного Сибіру і Далекого Сходу.

Видобуток кам'яної солі виробляється на Усольська і Тиретском родовищах. У Усольє сіль почали виварювати ще в середині XVII ст. В на варте час Усольський вакуумний завод є найбільшим в країні, на його частку доводиться 2/ виробництва. На Тиретском родовищі до буваєте кам'яна сіль, яка йде на потреби риб ної промисловості Далекого Сходу. Шляхом перекристалізації, без очищення, з неї можна отримувати харчову сіль «екстра».Проектна потужність рудника Тиретского 500 тис. т. на рік.

Гірниче підприємство «Перевал» видобуває мармуру, який надходить на Ольхінскій вапняний і Ангарський цементний заводи. Рожеві і білі мармурові блоки цього підприємства купують Чехословаччина, Японія, Польща та інші країни. Одна до основна частина продукції йде до Москви для облицювання стін нових станцій метро.

Вугільна промисловість відіграє основну роль у паливному балансі області (80-88%). Вона базується на вугільних родовищах Іркутського басейну, про щіе балансові запаси якого складають більше 20 млрд. т, геологічні - 60 млрд. т.

Основний культурою землеробства є пшениця, яка займає 53,6% посівних площ зернових і дає 56,4% валового збору. Середня врожайність пшениці в 1993р. склала 14,5 ц / га, а від слушні колгоспи і радгоспи отримали по 27-30 ц / га.

Другою найбільш важливою зерновою культурою є овес, на частку якого припадає 30,6% посів них площ зернових і 21% валового збору. Ячмінь займає 12% посівних площ і дає 13,5% валового збору.

Просо, гречка та зернобобові у структурі землеробства мають невелику питому вагу.

Посадка картоплі здійснюється на площі 57 тис. га, а його валовий збір досягає 823 тис. т, що забезпечує потребу населення па 35-40%. Урожайность картоплі 110-136 ц / га.

Овочі висіваються на площі 11 тис. га, валовий збір складає 137,6 тис. т. Під кормовими культурами зайнято 34% (570 тис. га) всіх посівних площ. Їх призначення - забезпечити кормами тваринництво.

Тваринництво. За вартістю валової продукції тваринництво перевищує землеробство (62%). Однак тваринництво не повністю забезпечує потреби населення.

Кормовою базою тваринництва є сінокоси (364,8 тис. га), пасовища (508,8 тис. га), однорічні та багаторічні трави, кукурудза на силос і корм, зерно вівса, ячменю, комбікорм, кормові коренеплоди і відходи харчової промисловості, а також кормові дріжджі.Велика рогата худоба становить основу тваринництва, має молочне і молочно-м'ясне направлення. У тваринництві проводиться велика ра бота з будівництва механізованих ферм, спеціалізаціі і міжгосподарської кооперації.В області створено 16 міжгосподарських об'єднань та обласне об'єднання Іркутскскотопром по дорощування і відгодівлі великої рогатої худоби.

Для створення міцної кормової бази в області підвищується продуктивність луків і пасовищ, збільшуються посіви багаторічних трав і зернових культур, нарощується виробництво кормових дріжджів гідролізно промисловістю.

Свинарство - найбільш скоростигла галузь тваринництва, тяжіє до сільськогосподарських і пропромисловому районам. Зараз в області створено і створюються великі сільськогосподарські комплекси - Усольський, Уковскій, Братський та інші. Вівчарство концентрується в південних степ них районах.

ВИСНОВОК

У даному рефераті було розглянуто питання «Аграрно-промисловий комплекс Іркутської області». У першій частині роботи розглядалася промисловість регіону, її напрями і основні центри. У другій частині - сільське господарство. У третій - новини АПК Іркутської області.

Можна зробити висновки про те, що промисловість області розвинута значно краще, ніж сільське господарство, а окремі її напрямки, такі як деревообробна, алюмінієва і енергетична промисловість-займають провідне місце в країні.

Головні галузі промисловості: гірничодобувна (вугілля, залізна руда, золото, слюда, тальк, гіпс, сіль), машинобудування (обладнання для гірничодобувної промисловості та кольорової металургії, верстати, радіоприймачі тощо), хімічна та нафтохімічна, лісова, деревообробна, целюлозно- паперова, лісохімічна.Братська, Іркутська, Мамаканская, Усть-Ілімськ ГЕС. Посіви зернових (пшениця, гречка, ячмінь, овес тощо) і кормових культур; вирощують картоплю і овочеві культури. Тваринництво молочно-м'ясного напряму. На півночі - оленярство, хутровий промисел, звіринництво. На Байкалі, Ангарі і Лену - рибальство. Судноплавство головним чином по ріках Ангара, Лена, Витим, оз.Байкал.

Список літератури

1."Географічний атлас СВІТУ для вчителів середньої школи", "Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР" М.1982

2."Географічний атлас СВІТУ", "Комітет географії і геодезії СРСР", М.1992

3."Географічний атлас СРСР", "Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР" М.1991

4.Гладкий Ю.Н.Лавров С.Б. Підручник 10 класу.1999.

5."Географія промисловості СРСР" Хрущов А.Т., "Вища школа" М.1990

6.Пашканг К.В.«Географія господарства Росиії».1991.

7."Розміщення виробничих сил" за редакцією Кістанова В.В. і Копилова Н.В., М.1994

8."Економіка природокористування" за редакцією Хачатурова Т.С., М.1991.

9."Економічна географія СРСР" А.Н. Лаврищев, "Економіка" М.1986

10."Економічна та соціальна географія" В.П. Дронов, В.П. Максаковский, В.Я. Ром, "Просвіта" М.1994