Реферат на тему:

“Білорусь”

(економіко-географічна характеристика країни)

Офіційна назва - Республіка Білорусь.

Географічні координати - 53 градуси Північної широти, 28 градусів Східної довготи.

Розташування. Білорусь - держава в Східній Європі, яка межує на заході з Польщею (605 км), на північному заході - з Литвою (502 км) і Латвією (141 км), на сході і північному сході - з Росією (959 км), на півдні - з Україною (891 км). У липні 1990 Верховна Рада республіки ухвалила Декларацію про державний суверенітет.

Країна має стратегічне положення щодо сполучення заходу і сходу, півночі і півдня. Відстань від Мінська до Варшави становить 500 км, до Москви - 700 км, до Берліна - 1060 км, до Відня - 1300 км.

Площа території: загальна - 207 600 кв. км. Довжина з півночі на південь - 560 км (350 миль), зі сходу на захід - 650 км (460 миль).

Населення - близько 10,2 млн. осіб. Білоруси - 80%, росіяни - 13%, поляки - 4%, українці - 2,5%, євреї - 1,1% та інші. Крім того, в країні проживає близько 20 тис. литовців та інших народів.

Столиця - Мінськ (1711 тис. жителів).

Інші великі міста: Гомель (500 тис. жителів), Могильов (370 тис.), Вітебськ (358 тис.), Гродно (304 тис. жителів).

Державна мова - білоруська і російська. Найпоширеніші мови ділового спілкування - російська, англійська, німецька.

Релігія - православні - 70%, католики - 20%, уніати - 7%.

Адміністративно-територіальний поділ. Білорусь складається з 6 областей з центрами у Мінську, Бресті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могильові. Кожна область поділяється на райони, міста та інші територіальні та адміністративно-господарські одиниці. У Білорусі налічується понад 1000 міст, у тому числі 12 з населенням більш як 100 тис. осіб.

Найвища точка - пагорб Дзержинський у Мінській області (345 метрів над рівнем моря).

Найнижча точка - Німанська долина в Гродненській області (80-90 метрів над рівнем моря).

Державний герб Республіки Білорусь є символом державного суверенітету Республіки Білорусь. Це зелений контур Білорусі у золотих променях сонця над земною кулею, зверху контура знаходиться червона зірка, герб обрамлює вінок із золотих колосків, переплетених справа квітами конюшини, зліва - льону. Колосся навхрест обвите червоно-зеленою стрічкою з написом "Рэспубліка Беларусь".

Державний прапор Республіки Білорусь є символом державного суверенітету Республіки Білорусь. Це прямокутне полотнище з двох прямокутних горизонтальних кольорових смуг. Верхня смуга червоного кольору займає 2/3 полотна, нижня - зеленого - третину полотна. Біля древка вертикально розміщується білоруський національний орнамент червоного кольору на білому тлі, що займає 1/9 частину полотна. Довжина прапора удвічі більша від його ширини.

Членство в міжнародних організаціях. Білорусь є членом ООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МОП, ВООЗ, Ради Європи, СНД, ОБСЄ.

Економічна ситуація

Після розпаду СРСР у 1991 році Білорусь почала створення змішаної (державно-ринкової) економіки. Політика уряду полягала в тому, щоб, базуючись на існуючій структурі сільського господарства і промисловості, перетворити країну в експортера сільськогосподарської сировини та обладнання. До кінця 1990-х років приватизація практично не здійснювалася, як і раніше існує система державних замовлень і розподілу продукції. У період з 1992 по 1994 роки обсяги промислового виробництва скоротилися на 39%, інвестицій - на 54%, торгівлі - на 67%. Це зниження супроводжувалося швидким ростом інфляції і безробіття (в середині 1999 року було зареєстровано 96,9 тис. безробітних), зростанням дефіциту державного бюджету і платіжного балансу.

Хоча президент О.Лукашенко оголосив у 1995 році про успіхи своєї політики стабілізації, МВФ піддав критиці фінансову політику Білорусі і скасував програму надання Мінську кредиту в 300 млн. доларів. Заснування у січні 1995 року митного союзу з Росією призвело до підвищення імпортних тарифів для білоруських споживачів з 5% до 20%, а пізніше - до 40%.

Згідно з офіційними даними, у Білорусі з 1997 року обсяги виробництва щорічно збільшуються на 7-10%, але це зростання в основному базується на виробництві товарів за держзамовленням, більшість яких залишаються не оплаченими. Відсутність структурних реформ призвела до послаблення підприємницького сектора і нестабільності банківського сектора економіки. Держава продовжує виплачувати субсидії сільськогосподарському сектору і зберігає контроль за цінами. Незважаючи на лібералізацію валютного ринку для приватних осіб наприкінці 1997р., держава зберігає контроль над обмінним курсом валют для підприємств та організацій, що призводить до відтоку іноземного капіталу.

Внаслідок економічної кризи в Росії у 1998 році Білорусь зазнала великих збитків у промисловості, торгівлі і сільському господарстві.

Економічна історія

За радянської влади Білорусь перетворилася в одну з провідних індустріально-аграрних республік СРСР. Промисловість розвивалася особливо швидко у післявоєнні роки, коли були збудовані великі підприємства з виробництва тракторів, автомобілів, штучного волокна і радіоапаратури.

У радянський період у Білорусі був створений потужний агропромисловий комплекс.

Розвивалося добування і переробка калійних солей, які давали майже половину хімічних добрив, що виготовлялися в колишньому СРСР. Сільське господарство Білорусі, володіючи лише 1,6% розораних земель колишнього Радянського Союзу, давало 33% всієї картоплі, 13% м'яса і 15% молока.

Дезінтеграція Радянського Союзу паралізувала білоруську економіку, оскільки значна її частка залежала від стабільного постачання деталями і комплектуючими з інших радянських республік. Коли необхідні комплектуючі перестали надходити, багато заводів змушені були різко скоротити виробництво і звільнити велику кількість робітників. В середині 1990-х років уряд, намагаючись попередити можливий крах промислового виробництва, розпочав налагодження прямих економічних зв'язків з тими регіонами Росії, в яких білоруські товари користувалися попитом і звідки в Білорусь надходили комплектуючі і сировина.

Економічна географія

Мінськ - не лише столиця, але й найбільший промисловий центр Білорусі. Тут випускається чверть всієї промислової продукції країни. Іншими великими промисловими центрами є Гомель (сільськогосподарське обладнання і кабелі), Могильов (електроніка і штучне волокно), Бобруйськ (шини), Брест (електроніка, шерстяні тканини і споживчі товари тривалого використання), Гродно (продукція хімічної промисловості, текстиль), Полоцьк (штучне волокно і продукти нафтохімії).

Головні сільськогосподарські райони розташовані в центрі республіки і на південно-східній рівнині, але радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської аварії на 40-50% зменшило площі оброблюваних земель і поголів'я худоби в цих районах.

Підприємства лісової промисловості розміщені переважно на півночі і південному заході. Видобуток калійних солей здійснюється на Поліссі.

Енергетика

За радянської влади велика частина необхідного Білорусі палива надходила з РРФСР у вигляді нафти, природного газу і вугілля. Теплові електростанції виробляли дві третини електроенергії країни.

Після розпаду Радянського Союзу поставки дешевого палива припинилися, і Білорусь зіткнулася з енергетичною кризою. Білоруський уряд звернувся до Росії за допомогою, пропонуючи концесії в промисловості і військовій сфері в обмін на поставки нафти і природного газу. Через економічну кризу в Росії у 1998 року Білорусь отримала на 5% нафти менше, ніж у 1997-му. Восени 1998 року борг Білорусі Російській Федерації становив 1,5 млрд. дол., у т.ч. "Газпрому" 250 млн. дол.

На період до 2010 року паливно-енергетичному комплексу Білорусі необхідні інвестиції в розмірі понад 7 млрд. доларів. 3,9 млрд. дол. з цієї суми необхідно направити в електроенергетику, 1,7 млрд. - на постачання країни природним газом, 1,6 млрд. - на постачання нафтопродуктами і 2,8 млрд. дол. - на розвиток нетрадиційних джерел енергії.

Транспорт

Залізниці та автомобільний транспорт - основні види транспортного сполучення країни. Мережа залізниць орієнтована на головну магістраль, що проходить через Оршу, Мінськ і Брест, яка з'єднує Білорусь з Москвою на сході і Варшавою на заході. У 1992р. функціонувало 5480 км залізниці і 61000 км автошляхів з твердим покриттям. Річковий флот здійснює перевезення по 1500 км судноплавних водних шляхів (переважно в басейні Дніпра). Повітряний транспорт розвинутий відносно слабко; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.

Сільське господарство

Після Другої світової війни програма меліорації розширила площу оброблюваних земель з 5 млн. га у 1940-му до 6,5 млн. га в 1990 році. Приблизно половина оброблюваних земель відведена під зернові культури, близько третини - під кормові культури, сьома частина - під картоплю, решта - під цукровий буряк, льон і сади.

Білорусь виділялася серед колишніх радянських республік найвищою продуктивністю сільського господарства і була основним експортером продовольства в інші райони колишнього СРСР. Незважаючи на спроби заохочення фермерства, державні і колективні господарства у 1998 році володіли 95% сільськогосподарських угідь. З 2700 колгоспів і радгоспів Білорусі до листопада 1998 року були реорганізовані лише близько 100.

Видобувна промисловість

Великі запаси лісу Білорусі є сировиною для значної за масштабами лісової і деревообробної промисловості (виробництво будівельних матеріалів і меблів для внутрішнього ринку).

Калійні сполуки, що добуваються в шахтах поблизу Солігорська, забезпечують великомасштабне виробництво хімічних добрив. У великих кількостях є буре вугілля і торф.

Обробна промисловість

Обробна промисловість дає близько 60% доходу Білорусі. Її провідними галузями є сільськогосподарське машинобудування (трактори, самоскиди, комбайни), станкобудування, військово-промисловий комплекс, промислова нафтохімія і виробництво будівельних матеріалів.

У Білорусі виробляються телевізори і радіоприймачі, годиннки, холодильники, скловироби, меблі, одяг, льняне полотно і вироби зі шкіри. У харчовій промисловості виділяються консервні і цукрові заводи.

Зовнішня торгівля

Експорт Білорусі в 1996 році становив 5,2 млрд. доларів. Експортувалися продукція машинобудування, хімікати, продовольство; головними партнерами були Росія (80%), Україна, Польща і Німеччина. Обсяг імпорту в 1996 році становив 6,8 млрд. дол.; головними його статтями були рідке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор, а основними партнерами - також Росія, Україна, Польща та ін.