ГЕОГРАФІЧНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ)
ПОДІЛ ПРАЦІ

План

1. Поняття про географічний поділ праці.

2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці.

3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції.

1. Поняття про географічний поділ праці

Географічний (територіальний) поділ праці (ГГІП) — одне з основних, ключо-
вих поаять в економічній і соціальній географії.

Чим глибший географічний поділ праці н країні, тим вищий рівень її економіч-
ного розвитку. Одна людина, одна родина не може забезпечити себе всім необхід-
ним за потребами. Та й окрема невелика територіальна спільність людей не змогла
б організувати економічно ефективне виробництво матеріальних благ в умовах за-
мкненого натурального господарства, економічної автаркії (від грецьк. autarkcia—
самозадоволення), тобто відокремлення країни, створення замкнутої економіки.

На перших етапах людської історії поділ пращ відбувався за біологічними озна-
ками — статтю, віком людей. Величезну роль відіграв поділ праці між племенами

кочівників-скотарів і хліборобів. Він відображений у біблійному міфі про синів
Адама й Сви — Каїна й Авеля. Праця первісного хлібороба була набагато важчою,
ніж праця пастуха, звідси й заздрість хлібороба Каїна до пастуха Авеля. одо при-
звела до братовбивства. Наступним кроком в історії було відділення міських видів
занять — ремесел і торгівлі. Поділ фізичної й розумової праці й кожен із нових
самостійних видів трудової діяльності ніби закріплювався за певними територія-
ми. Так поступово виникали зачатки ПІП.

Зовні ГІІІІ проявляється в територіальних відмінностях у виробництві про-
дуктів. Але не всяка відмінність — результат і ознака ГПП. Якщо народи Піїї-
денио-Східкої Азії вирощували рис. а корінні жителі Америки — кукурудзу,
територіальні відмінності е, а ПІП — немає. Лише коли певну кількість рису
або кукурудзи почали вирощувати додатково для обміну, виник ГІІІІ. Подіб-
ний обмін значно підвищував продуктивність праці в традиційних промислах.
У сусідів шляхом обміну можна було добути нові вили продуктів, отриманих
в інших природних умовах і з інших природних матеріалів. У такий спосіб роз-
ширювовся асортимент використовуваних продуктів, засобів виробництва тощо.
Обмін дивав спільноті людей можливість мати продукти, які взагалі не можна
було виробити на місці через відсутність відповідних умов ибо ресурсів. Мисли-
вець-чукча міг добути додаткову кількість хутра для обміну, але не міг зробити
чай або вінчестер.

Первинні форми міжтериторіального обміну обмежувалися порівняно невели-
ким простором і вузьким колом продуктів.

Найочевидніша причина ГПГІ — відмінності в природних умовах і ресурсах,
оскільки вони багато в чому визначають економічну ефективність виробництва.

Але ця причина не єдина й не завжди головна. Наприклад, спеціалізація Куби
на тютюні й цукровому виробництві, південних штатів СІІІА на бавовні поясню-
валася не тільки сприятливим кліматом, але й можливістю застосування дешевої
рабської праці. І в наш час розквіт економіки «азіатських тигрів» (Таїланду. Сінга-
пуру та 1н.) за рахунок виробництва сучасної продукції машинобудування в першу
чергу визначається наявністю численної й досить дешевої робочої сили.

Велике значення мають сформовані національні традиції суспільства.

Основоположником учення про ГПП у радянській географії з повною підста-
вою можна низвати М. М. Баранського. Його заслуги в розробці основ учення про
ГІІІІ такі:

1) він визначив ГПП як просторову форму суспільного поділу праці: «Необ-
хідна умова географічного поділу праці полягає в тому, щоб різні країни
(або райони) працювали одна для одної, щоб результат праці переправляв-
ся з одного місця в інше, щоб був, таким чином, розрнв між місцем вироб-
ництва й місцем споживання»;

2) він виділяв два основних види ГІІІІ — міжрайонне й міжнародне:

3) він проаналізував найважливіші історичні етапи розвитку ГІІІІ «ушир
і вглиб», відзначивши вплив на цей процес таких факторів, як економічна
вигода, транспорт, мита тощо;

4) він показав вплив ГПІ1 на зростання продуктивності праці й процес фор-
мувавші спеціалізації економічних районів.

2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (ЛИШ) академік О. Т. Богомазов визначає як «процес стійкої концентрації в окремих країнах виробництва матеріальних благ і послуг понад внутрішні нотребн, тобто для зовнішнього обміну, і одночасно процес розвитку споживання понад виробничі можливості на основі придбання продукції ззовні».

Сутністю МНИ є міжнародна спеціалізація окремих країн на певних галу-
зях господарства, причому вона нерозривно пов'язана з обміном продукцією між

країнами, розвитком міжнародних торгово-економічних відносин. Як же скла-
дається спеціалізація на виробництві певних продуктів?

Для цього необхідні три умови.

Перша умова: країна повинна мати ті чи інші переваги над іншими країнами
у розвитку певного виробництва. Вони можуть бути різного характеру: наприклад,
багаті мінеральні ресурси (або який-небудь один вид) чи родючі землі; зручність
географічного положення, що полегшує підвезення сировини й відправлення про-
дуктів на ринок; дешевизна робочої сили або висока класифікація робітничих і ін-
женерно-технічних кадрів; паявність значного капіталу тощо.

Друга умова: за межами країни, що може виробляти надлишок певних то-
варів, мають існувати країни, де цих товарів не вистачає й де існує попит за ви-
щою ціною.

Третя умова: витрати на доставку товаріи на ринок не повинні поглинати всю
різницю між продажною ціною товару па місці виробництва й на тому ринку, куди
товар доставляється.

Остання умова безпосередньо залежить від стану транспорту: чим він дешев-
ший. тим на більші відстані можна переміщати товар, не побоюючись збитків,
і тим далі може знаходитися місце виробництва товару від місця його збуту або
споживання. Особливо важливу роль у зв'язку Із цим відіграє технічний прогрес
морського транспорту (тому вихід країни до моря — дуже важлива умова поглиб-
лення спеціалізації).

Міжнародний географічний поділ праці складався історичио. У давнину обмін
між країнами Старого Світу обмежувався в основному районами Середземномор'я.
У середньовіччі він розширився за рахунок країн Європи й Північної Африки. Піс-
ля Великих географічних відкриттів у сферу МПП увійшли території, що знахо-
дяться на берегах Атлантичного й Індійського океанів.

Дійсно міжнародним поділ праці став лише на тому досить високому щаблі
розвитку людського суспільства, коли між державами встановилися виробничі,
економічні зв'язки в міжнародному масштабі. Зовнішня торгівля й світовий ри-
нок зародилися раніше, ніж МПГІ почав інтенсивно розпиватися і склалося світове
господарство. Якщо світовий ринок виник ще на мануфактурній стадії капіталіз-
му. то МІНІ — на базі високої промислової стадії, в XIX ст.

Під дією науково-технічного прогресу в МІІП відбуваються глибокі зміни, зу-
мовлені розвитком внутрішньогалузевої спеціалізації. Одним з її напрямків є пред-
метна спеціалізація — зосередження в якійсь країні випуску певних видів про-
дукції певної галузі. Так, виробництво тракторів розвинене в США. у Німеччині,
у Великобританії (та в інших країнах), але США спеціалізується на випуску най-
потужніших колісних і гусеничних тракторів,- Великобританія — колісиих трак-
торів середньої, а Німеччина малої потужності.

Тісніші зв'язки між виробниками різних країн забезпечує подетальна спе-
ціалізація. тобто спеціалізація підприємств однієї сторони на виготовленні не ці-
лого готового продукту, а комплектуючих виробів, вузлів або деталей, які не ма-
ють самостійного вжитку, а застосовуються як частини кінцевого продукту (зби-
рання його може здійснюватися за багато тисяч кілометрів від місць виробництва
вузлів і деталей).

Розвивається й так звана технологічна, або постадійпа, спеціалізація, у ході
якої підприємства спеціалізуються не па виробництві виробів чи їхніх частин,
а на виконанні конкретних видів робіт, стадій єдиного технологічного процесу.

Важко переоцінити значення участі тієї чи іншої країни в системі МІІП. «За-
вдяки міжнародному поділу праці відбувається безперервна циркуляція деякої
частки вироблених в національному господарстві сировини, матеріалів, готових
виробів, фінансових ресурсів, наукових і технічних знань, виробничого й управ-
лінського досвіду поза національними кордонами. Це відкриває кожній країні
доступ до освоєння природних ресурсів світу (незалежно від місця її розташу-
нянмя), до створених виробничих сил, до накопиченого за всю історію знання
і досвіду. Участь у міжнародному поділу пращ дозволяє кожній країні повні-
ше і з найменшими витратами задовольняти свої потреби порівняно з тим, якби
вона це "робила самотужки"» (Н. С. Мироненко «Вступ до географії світового
господарства»).

3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції

Сучасна НТР у величезній мірі сприяє поглибленню МІІП. розвитку міжна-
родної виробничої й науково-технічної кооперації. Це означає, що. власне кажу-
чи, іде процес розвитку всесвітнюго поділу праці, тобто вищого за масштабом
просторового охоплення та рівня ГГІП, такого, що в тій чи іншій мірі стосується
всіх країн світу.

У сучасному світі це виявляється в утворенні розгалуженої системи міжнарод-
них економічних зв'язків:

1) обмін капіталами, товарами, послугами, досягненнями науки й техніки,
ученими, фахівцями;

2) контракти на основі міжнародної кооперації науково-технічних досліджень
і розробок у сфері виробництва, постачання й збуту.

І чим складніша й дорожча продукція, що випускається, тим відносно менші
мояслнвості для її виробництва а національних межах, тим нагальнігаа необхідність
створення виробництва на міжнародній основі. Це стосується таких наукдємних
галузей, як авіаракетно-космічна промисловість, атомне енергомашинобудування,
виробництво супер-ЕОМ тощо.

НТР дозволила організаційно розвивати єдині технологічні ланцюжки й роз-
міщати їхні ланки в різних районах і країнах у найбільш повній відповідності до
вимог економічної ефективності кожної ланки. Разом Із тим, відбувся стрибок
в організації світового виробництва, який виявився у стандартизації у світовому
масштабі, впровадженні широкого технічного обслуговування закордонних покуп-
ців, удосконаленні системи збуту.

Активне й ефективне входження України в міжнародні економічні відносини
має сприяти необхідним змінам у структурі господарства, усуненню диспроиорцій
між окремими його галузями, технічному відновленню промисловості н сільсько-
го господарства, формуванню сучасної сфери послуг.