Еволюція управлінського (господарського) обліку

ЗМІСТ

Вступ

Трактування поняття «Управлінський облік»

Передумови формування системи управлінського обліку

Розвиток обліку від Стародавнього світу

Етапи розвитку управлінського обліку

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва.

Істотним недоліком вітчизняної системи обліку є те, що він не забезпечує надання управлінцям різних ієрархічних рівнів достатньої та оперативної інформації, яка потрібна зазвичай негайно, оскільки конкретні управлінські рішення щодо економічного регулювання виробництва не можуть прийматися з відстроченням, до моменту появи необхідних даних.

Що стосується самого визначення «управлінський облік», то відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,«внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством». Тобто, метою управлінського обліку є оптимізація витрат об’єктів в обліку підприємства і отримання максимального рівня рентабельності або норми прибутку.

ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК»

Одним із важливих і в той же час доволі дискусійних питань сьогодення в теорії та практиці обліку є поняття «управлінський облік». Даний термін використовується не в усіх країнах. Так, в США - це «Управління витратами», у Франції - «Аналітична бухгалтерія», а Німеччині аналогом управлінського обліку є контролінг.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,«внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством». Виходячи із приведеного визначення, управлінський та внутрішньогосподарський облік - це тотожні терміни. Проте, сучасний розвиток економічних відносин і умов діяльності господарських одиниць обумовив підвищення вимог до інформаційного забезпечення керівництва кожного підприємства. Відповідно, функції управлінського обліку повинні розширюватися, вони вже не є лише функціями внутрішньогосподарського обліку. Такої ж думки дотримується і С. Левицька, зазначаючи, що «управлінський облік є не тільки системою збору, реєстрації та узагальнення інформації, а й системою управління підприємством [1, с.27].

На думку В. Палія управлінський облік включає елементи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, що підтверджує наявність набагато ширших можливостей досліджуваної системи [2, с.59]. М. Чумаченко також відносить до функцій управлінського обліку такі, як узагальнення нормативів і планування витрат, аналіз собівартості, врахування не фінансових показників, прийняття рішень, що доводить масштабність управлінського обліку порівняно з традиційним обліком [3, с.45].

Досліджуючи застосування вченими терміну «виробничий облік» та «управлінський облік» І. Білоусова формулює висновки про те, що управлінський облік виник внаслідок розвитку та удосконалення виробничого обліку, але підкреслює неправильність розуміння під управлінським обліком стратегічного обліку. Проте, С. Голов досліджуючи перспективи розвитку управлінського обліку звертає увагу на той факт, що на відміну від минулого, коли управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, за сучасних умов глобальних змін у системах управління він досить швидко перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Відомі зарубіжні вчені-економісти Е. Аткінсон, Р. Банкер, Р. Каплан, М., які дають наступне визначення сучасного управлінського обліку, як такого, що «додає вартість, процес безперервного вдосконалення планування, проектування, вимірювання і функціонування систем фінансової і не фінансової інформації, яка спрямовує дії менеджера, мотивує поведінку і підтримує та створює культурні цінності, необхідні для досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей організації».

І. Аверчев визначає управлінський облік як «процес ідентифікації, вимірювання, накопичення, проведення аналізу, підготовки, інтерпретації і представлення фінансової інформації, необхідної управлінській ланці підприємства для здійснення планування, оцінки і контролю господарської діяльності». Така інформація, на думку вченого, дозволяє, також, організувати оптимальне використання ресурсів підприємства і контроль за повнотою їх обліку

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

Актуальність проблеми поглиблення інформативності бухгалтерського обліку,посилення його оперативності є не перехідною. Вона виникла давно, проте не вирішена й досі, хоча заради справедливості слід зазначити, що ця проблема постійно була основною як в науці, так і на практиці. Інтенсивно проводилися наукові дослідження, спрямовані на пошук раціональної системи бухгалтерського обліку, яка б відповідала, крім критеріїв точності, повноти та об’єктивності, запитам користувачів інформації щодо її оперативності. Однак, як це не прикро визнавати, такої системи вітчизняною наукою розроблено не було. Причин тут декілька. Це насамперед ізоляція від міжнародних досліджень у галузі бухгалтерського обліку, який нині є історичним нонсенсом, оскільки не можна серйозно сприймати радянські «теоретичні здобутки» щодо відмінностей соціалістичного і капіталістичного обліку. Іншою причиною є те, що незважаючи на декларативність проблеми в оперативній інформації, об’єктивно формувалася стихійна протидія цьому, оскільки в умовах централізованого керівництва економікою, до того ж за знеособленої власності, у виконавців на місцях відсутній стимул об’єктивно висвітлювати результати діяльності.

Не сприяло підвищенню оперативності обліку і його недостатнє матеріально-технічне забезпечення, яке до того ж тривалий час здійснювалося хибним шляхом: замість оснащення обчислювальною технікою підприємств її безпосередньо зосереджували на колективних центрах користування – районних інформаційно-обчислювальних центрах. За відсутності належних комунікацій це аж ніяк не забезпечувало підвищення оперативності обліку.

Подолання ідеологічних бар’єрів усунуло зазначені перешкоди, а перехід на ринкові взаємовідносини підприємств України ще більше загострив проблему підвищення оперативності бухгалтерського обліку. Відкритий доступ до наукових праць західних учених дає змогу використовувати прогресивні розробки у вітчизняній практиці.

Однією з таких розробок є поділ бухгалтерського обліку на фінансвовий та управлінський. Уже майже півстоліття практика такого поділу обліку у країнах ринкової економіки засвідчує його незаперечні переваги. Свого часу було опубліковано монографію А.Ш.Маргуліса (1996р.) та М.Г.Чумаченка (1971р.), де висвітлювався такий поділ обліку у США. Подальшого розвитку ці дослідження тоді не набули. Лише у 90-х роках з’явилася у перекладах англомовна література, де ширше викладено загальні особливості фінансового й управлінського обліку.

Зокрема в них зазначається, що у зв’язку з потребою ефективного управління бухгалтерія західних фірм бере на себе обов’язки, які традиційно зосереджені в нас у плановому відділі чи аналітичних службах. Тому управлінський облік не можна розглядати лише з позиції відокремлення об’єктів,які були складовою частиною системи бухгалтерського обліку. Такий підхід може бути вмотивований щодо визначення змісту фінансового обліку. Управлінський же облік – це не тільки частина традиційного бухгалтерського обліку, а й, по суті, самодостатня, заново сконструйована система накопичення й використання в управлінській діяльності інформації, яка включає і ту, що сформована у фінансовому обліку. Він охоплює не лише облікові методи й процедури, а й такі, які удосконалюють планування, контроль та прийняття рішень, і є ефективним тоді, коли система управління включає зворотній зв’язок.

Методологія і методика функціонування системи управлінського обліку в Україні потребує комплексного дослідження цієї проблеми фахівцями різного профілю, передусім управлінцями, оскільки для них призначена ця інформація. Водночас обліковий аспект такої системи також дуже важливий, оскільки ефективність управлінських рішень врешті-решт вимірюється і фіксується саме завдяки відображенню фактографічних даних на відповідних носіях інформації.

РОЗВИТОК ОБЛІКУ ВІД СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Історичні пам’ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер господарського обліку в різних країнах Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує подвійний запис, як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.

Облік Стародавнього світу – облік фактів – в цілому був статичним .В його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна. Пряма реєстрація означала вказівки на певний об’єкт . Непряма реєстрація з’явилась пізніше і полягала в тому , що обліковий працівник замість певного облікового об’єкту фіксував дані з так званих первинних документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ перестають бути адекватними .

Характерною рисою обліку елліністичного періоду було прагнення все обліковувати і нічого не пропускати. Це стало передумовою суворої регламентації обліку. В Греції вперше з’явились такі поняття, як матеріальна відповідальність та інвентаризація. Виникли перші принципи класифікації рахунків : матеріальні, особові та фінансові.

У Давньому Римі завершився розвиток стародавнього бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе практично усе найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно власних умов господарювання і власних інтересів. З’явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибутково-видаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і у домашньому господарстві.

Виникнення книг, термінів, які застосовуються в сучасному бухгалтерському обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) – це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки цій країні.

Нікому не відомо, хто був винахідником бухгалтерського обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з’являтись в 13 – 14 ст. в деяких торгових центрах Північної Італії

Відомий у світі вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи подвійного запису, а також виділив історичні передумови, які, на думку вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських містах – державах.

А.Ч. Літтлтон зазначає, що кожна з названих ним передумов існувала окремо в різних місцях і в різний час, але одночасно вони жодного разу не спостерігались. Поєднання цих передумов відбулось, коло Христові походи призвели до масового переміщення людей через держави Північної Італії (тоді ще не єдиної), яка відігравала роль центру торгівлі між Європою та Близьким Сходом.

Саме з епохою відродження пов’язується виникнення терміну “бухгалтер” ( звідси і “бухгалтерія”). Першою посадовою особою, яка отримала звання бухгалтера, був Христофор Штехер, діловод Інсбрукської облікової палати.

В Німеччині до 1498 р. Особи , які займалися веденням облікових книг ,називались писцями. З цього часу терміни “бухгалтер” і “бухгалтерія” почали витісняти старі назви. В епоху Середньовіччя облік активно розвивався в країнах Західної Європи – Англії, Італії, Франції, Ватикані, Іспанії, Голландії тощо. З початком епохи Ренесансу в розвитку обліку відбувся відчутний стрибок. Протягом цього періоду він систематизувався. Все частіше використовувалась подвійна бухгалтерія, яка отримала визнання в Європі. Іоганн Вольфганг Гете вустами свого героя стверджує: ”...подвійна бухгалтерія є найтоншим відкриттям лядського інтелекту.”

В 15 ст. бухгалтерський облік як сформована система обліку в окремих купецьких підприємствах набула літературного оформлення. Першим літературним твором з бухгалтерії стала праця, написана в Неаполі в 1458 р.Венедиктом Котруллі “Про торгівлю і досконалого купця”, хоча надрукована вона була лише в 1573 р. Робота була присвячена організації і техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як один із інструментів управління одиничним підприємством і тому автор присвятив йому спеціальну частину.

Однак вперше систематизацію обліку провів францисканський монах Лука Пачолі. Його слава ґрунтується на відомому “Трактаті про рахунки і записи ”, який увійшов до складу фундаментальної праці - “Сума арифметики, геометрії ,вчення про пропорції і відношення”. Трактат був перекладений багатьма мовами і, за ступенем впливу на розвиток обліку з ним не може зрівнятися жодна праця. Історики відмічають п’ять найголовніших моментів, які Лука Пачолі вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку.

Вчений першим зібрав і систематизував окремі відомості про прийом, які застосовувалися купцями того часу при веденні своїх торгових рахунків і записів. Тим самим Л.Пачолі заклав основи наукової розробки обліку, виводячи його з суто практичної діяльності. Ідеї подвійного запису закладені в середньовічній Італії, привернули до себе увагу багатьох видатних вчених того часу . Бухгалтерський облік став предметом наукових досліджень. В цей період в історії розвитку обліку було закладено підвалини для зародження науки – бухгалтерії. Попри всі негативні фактори і те ,що розвиток обліку відбувся в епоху пізнього Середньовіччя, саме завдяки їм виникла посада бухгалтер і термін “бухгалтерія”.

З кінця 15 ст. італійські міста почали занепадати. З відкриттям Нового Світу та нових торгових шляхів центр торгівлі змістився в Іспанію і Португалію, а потім в Антверпен і Нідерланди. Досить природно що італійська система подвійної бухгалтерії, повинна була розповсюджуватись і на інші країни .

Історик Раймонд де Рувер назвав період з 1494 по 1800 рр. епохою Застою в Бухгалтерському обліку, що не зовсім справедливо, оскільки саме в цей час закінчились революційні перетворення і почались серйозні дослідження. Світ змінювався і разом з ним змінювався облік.

До кінця 19 ст. система бухгалтерського обліку, основи якої були закладені Лукою Пачолі, зазнала певних змін, що були пов’язані із специфікою господарської діяльності великих промислових корпорацій: 1) створені перші компанії, які були відокремленні від їх власників; 2) виник акціонерний капітал; 3) розмежовано капітал і прибуток; 4)введено поняття “діюче підприємство”; 5) почали працювати фондові біржі; 6) розширилась промисловість і торгівля. На сцені з’явилися люди облікової професії.

Середина 19 ст. – це рубіж, який характеризувався значним розвитком наукової думки в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі з’являються твердження про необхідність відтворення бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були провідними в Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з ґрунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх училищах теж вводиться курс бухгалтерії, організовувались публічні лекції та читання з питань рахівництва в прикажчиських товариствах та ферейнах, проводились диспути на конференціях бухгалтерів. З часом почали з’являтися нові докладні праці з бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки, закипіла робота і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва в науку, яка набувала все більшого значення в економічному житті.

Одночасно з вченнями в галузі подвійної бухгалтерії з'являлись, як і раніше, вчення про потрійну та інші системи, і це ще більше посилило те завзяття , з яким на підставі досвіду і знань продовжували дослідження.

Французькі вчені висунули доктрину трьох функцій обліку:

1)рахівничої, пов’язаної з розробкою спеціальної логіки, класифікацією об’єктів рахунків тощо; 2)соціальної, що порівнює інтереси різних суб’єктів суспільних відносин; 3) економічної, що дозволяє за допомогою облікової інформації здійснити управління господарськими процесами.

Суттєвий внесок до розвитку теорії бухгалтерського обліку зробила американська школа рахівництва силу обмеженого характеру участі держави в регулюванні економіки (в порівнянні з Європою) і специфіки англо-американської системи права ідеї американської школи обліку значно відрізняються від європейських концепцій.

Традиційно бухгалтерський облік в США був спрямований передусім на задоволення інтересів власників і використовувався, в основному, як інформація для прийняття рішень з управління виробництвом. Завдяки цьому американські спеціалісти приділяли значну увагу розробці різних економічних методик узагальнення та оцінки фактів господарської діяльності, а також їх застосування в залежності від умов функціонування підприємства і цілей власника.

Перша згадка про виникнення управлінського обліку датується 1855 р. і відноситься до системи обліку, що застосовувалась на фабриці “Ліман Міллс” і була спроектована, виходячи з цілей більш ефективного моніторингу виробничого процесу.

Одним із значних досягнень американської бухгалтерської школи є розробка нових методів розробки виробничих запасів, зокрема, в цінах останніх за надходженням партій (ЛІФО), перших за надходженням партій (ФІФО) , відшкодування (НІФО) тощо. У першій половині 19 ст. Формується російська бухгалтерська школа Її засновником вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс багато нововведень до системи обліку: відкриття рахунків через рахунок капіталу, впровадження синтетичного обліку товарів тощо. Дана школа розвивалась в руслі ідей методів німецької школи через те, що в Росії велика кількість бухгалтерів були німцями. Однак існували спроби використати й інші доктрини. Ф.Єгерський, видатний вчений, батько потрійної бухгалтерії, намагався дати фінансове трактування обліку, яке виявилось досить близьким до ідей французької школи.

Аналіз облікової літератури до початку 20 ст. свідчить про існування трьох напрямків в російській, а, отже , й українській бухгалтерській науці:

1) Висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил ведення бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;

2) Науковий пошук та виникнення реформаторських течій;

3) Початок наукової розробки з питань обліку і контролю.

Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам’ятати і про інші науки, які так чи інакше пов’язані з обліком.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

Дослідження Історичних аспектів управлінського обліку дає змогу виокремити чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію.

Перша стадія охоплює період від початку ХІХ століття до початку ХХ століття. До 1800 року підприємства були переважно невеликими і зорієнтованими на родинний бізнес. За таких умов не було особливих потреб в управлінському обліку. Управлінські рішення приймали безпосередньо власники підприємств.

У продовж 1825-1925 років спостерігається збільшення кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреб в нових методах обліку та управління.

Саме у цей період було розроблено більшість сучасних методів управлінського обліку.

Інформацію управлінського обліку використовували для:

- контролю та підвищення ефективності;

- прийняття рішень щодо ціноутворення й асортименту.

Інформація стосовно продуктивності праці вможливлювала прийняття рішень щодо додаткової винагороди найпродуктивнішим працівникам та вдосконалення технологій.

Інформація про витрати допомагала менеджерам приймати рішення щодо доцільності придбання нового устаткування, встановлення цін для поточного продажу та спеціальних замовлень, визначення рівня оплати праці тощо.

Вамогий внесок у розвиток управлінського обліку зробили відомі американські компанії Du Pont і General Motors/

Компанія Ви Ропі була прототипом вертикально інтегрованої організації. Для управління діяльністю різних підрозділів вище керівництво компанії запровадило систему операційних і капітальних бюджетів. Щоденно й щотижня інформація про продаж, оплату праці та виробничі витрати надходила із заводів і відділень у головний офіс компанії. Вище керівництво компанії використовувало цю інформацію для:

- координації діяльності;

- моніторингу ефективності виробництва та продажу;

- планування збільшення обсягів різних видів діяльності;

- оцінки й контролю результатів трьох основних операційних підрозділів (виробництво, збут і постачання).

Для оцінки діяльності було розроблено показник прибутковості інвестицій, що забезпечував взаємозв’язок прибутковості продажу й оборотності активів.

У 1920році під керівництвом Д.Брауна та А.Слоуна було розроблено систему управлінського обліку, яка включала зокрема:

- процес річного операційного бюджетування;

- щотижневі звіти про продаж і щомісячні гнучкі бюджети;

- річні звіти про результати діяльності дивізіонів, включно з прибутковістю інвестицій.

Така система забезпечувала комплексну організацію планування, координації, контролю й оцінки діяльності підрозділів компанії, яка дотримувалася філософії централізованого контролю з децентралізованою відповідальністю.

Перший етап розвитку управлінського обліку відбувся на початку XX століття, коли стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Вперше ідеї, покладені в основу цієї системи, висунув американський інженер Гарингтон Емерсон, котрий наголошував, що метою обліку є збільшення кількості та інтенсивності застережень. Ці застереження потрібні для пошуку правильного курсу господарської діяльності підприємства. Облік має спрямовуватися у майбутнє, оскільки передбачення означає попередження. [4, с. 33]

Ці ідеї були втілені в життя співробітником аудиторської фірми «Прайс Вотер-хаус» Чартером Гаррисоном, який у 1912 році опублікував концепцію обліку, що дістала назву «стандарт-костинг».

Ця система вможливила оперативне прийняття рішень на підставі відхилень від норм.

У 1923 році Джон Кларк обґрунтував необхідність розподілу витрат на змінні та постійні. На його думку, саме такий підхід є актуальним для управління, а розподіл не прямих витрат не мав принципового значення для прийняття рішень.

Ідеї Кларка набули подальшого розвитку в роботах Джонатана Харриса, який у 1936 році виклав концепцію калькулювання прямих витрат-директ-костинг, - це і був другий етап розвитку управлінського обліку.

Згідно з цим методом, у собівартість продукції включають лише змінні витрати, а постійні витрати не розподіляють між виробництвом. Це дало можливість більш обґрунтовано приймати поточні управлінські рішення, зокрема щодо ціноутворення та рентабельності, а також застосовувати аналіз взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».

Внаслідок запровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не тільки грошові вимірники, і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень. Отже, можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років. Саме відтоді він є обов'язковим початковим курсом в університетах США, а згодом в інших країнах світу.

Починаючи з середини 60-х років ХХ століття спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку на забезпечення інформації для планування і контролю за допомогою аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності.

Цьому певною мірою сприяли дослідження Спенсера А. Такера, який розробив так званий метод «тариф-година-машина»,за яким за кожним виробничим центром відповідальності закріплюють відповідні устаткування і заздалегідь визначають витрати на одну машино-годину. Це дало можливість калькулювати і контролювати витрати за кожним технологічним процесом у межах виробничого центру відповідності.

Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70-х років у зв'язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління. Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Починаючи з 1975 року важливими факторами, що вплинули на розвиток управлінського обліку, були:

- автоматизація виробництва та комп’ютерні інформаційні технології;

- глобальна конкуренція.

З 1986 року значну увагу приділяють зниженню витрат ресурсів, що використовуються в господарській діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.

У зв’язку з цим дедалі більшу увагу приділяють удосконаленню методів калькулювання собівартості продукції.

Саме в цей час Р. Купер і Р. Каштан обґрунтували актуальність калькулювання на основі аналізу діяльності. Втім, поширення системи управління «якраз вчасно»,яку започаткувала японська компанія «Тойота»,зумовило появу адекватних методів обліку, зокрема калькулювання шляхом зворотного потоку.

Разом із тим бухгалтер-аналітик і досі залишався на позиції працівника бухгалтерії, що надає інформацію менеджерам для здійснення ними відповідних функцій управління.

Революційні зміни в ролі управлінського обліку спостерігаються у 90-х роках ХХ століття. Про це свідчать дослідження американського Інституту управлінських бухгалтерів та міжнародної федерації бухгалтерів.

По-перше, управлінський облік дедалі частіше розглядають як складову процесу стратегічного управління. Це пов’язано передусім із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях та системах управління.

Якщо раніше управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, то тепер він невпинно перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

З огляду на це головною метою управлінського обліку є допомогти компанії досягти її стратегічних цілей. Досягнення стратегічних цілей означає задоволення потреб клієнтів, акціонерів та інших учасників господарської діяльності (постачальників, персоналу тощо).

Отже, можна констатувати, що управлінський облік пройшов чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію з іншими функціями управління.

Утім, інтеграція управлінського обліку у систему управління підвищує вимоги до компетентності бухгалтера і гнучкості інформаційних систем обліку.

В СРСР, до складу якого входила Україна, терміна «управлінський облік» не застосовували. Значна частина показників (фінансових і не фінансових) поточної внутрішньої звітності базувалася на даних оперативного, а не бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік був, по суті, фінансовим обліком, спрямованим на контроль за збереженням соціалістичної власності й виконанням державних планів. Використовували також для управління з метою скорочення витрат і підвищення рентабельності.

За радянських часів у публікаціях вітчизняних авторів, присвячених зарубіжному обліку, управлінський облік розглядали переважно з ідеологічних позицій, тобто як засіб підвищення експлуатації трудящих і приховування прибутків капіталістами.

Найсерйознішим дослідженням методів управлінського обліку була в ті часи книжка професора М. Чумаченка «Облік і аналіз у промисловому виробництві США», видана 1971 року.

На початку 90-х років ХХ ст. російською мовою було видано низку підручників зарубіжних авторів з управлінського обліку та контролінгу (К. Друрі, Ч. Хорнгрена та Дж. Фостера, Р. Ентоні та Дж. Риса, Р. Манна, Е. Маєра то ін.)[4, ст.40-41].

Пізніше, завдяки ознайомленню із зарубіжним досвідом, були опубліковані підручники, посібники та монографії з управлінського обліку українських і російських авторів, зокрема М. Пушкаря, С. Голова і В. Єфіменко тощо.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тому термін управлінський облік з’явився в ухваленому 1999 року ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як синонім внутрішньогосподарського обліку. При цьому стаття 8 Закону передбачає, що підприємство самостійно розробляє систему і форми управлінського обліку.

Сьогодні слід говорити про систему бухгалтерського обліку, яка не обмежується грошовим вимірником, системою рахунків і подвійним записом,реєстрацією лише фактів минулого. У зв’язку з цим, безумовно, має рацію М. Чумаченко, який писав: «Бухгалтерський облік ставить своїм завданням описувати, пояснювати, передбачати факти і одночасно спрямовувати наші дії. В цьому він спирається на чотири види моделей: описові, пояснювальні, прогностичні та моделі прийняття рішень».

У свою чергу, не слід вважати управлінський облік складовою контролінгу або розглядати контролінг як складову бухгалтерського обліку.

Відмінності в змісті та структурі інформації, що використовується інвесторами, податковими і статистичними органами, управлінським персоналом підприємства, розроблення й удосконалення специфічних методів перетворення інформації.

Тому управлінський облік слід розглядати як підсистему обліку, яка забезпечує фінансову та не фінансову інформацію, необхідну для прийняття рішень, спрямованих на досягнення стратегічної мети підприємства.

ВИСНОВОК

Аналіз досліджень вчених, які приділяли значну увагу в своїх роботах висвітленню проблем обліку в управлінні підприємством, показав, що: по-перше: управлінський облік виник в результаті розвитку та удосконалення виробничого обліку; по-друге, до функцій управлінського обліку включається набагато ширше коло вирішуваних завдань, що пов'язано з сучасними потребами інформаційного забезпечення керівництва підприємств.

Очевидно, що трактування поняття «управлінський облік» необхідно здійснювати з позиції системного підходу, як методологічної концепції, побудованої на прагненні відобразити повну картину досліджуваного об'єкта як системи, єдиного суцільного цілісного організму із врахуванням всіх важливих для даного дослідження внутрішніх елементів, зв'язків і взаємодій між ними та зовнішніх зв'язків з іншими об'єктами та оточуючим середовищем.

Список використаних джерел

1. Левицька С. «Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження» // Бухгалтерський облік і аудит №2 – 2009р.

2. Палій В.Ф. Управлинческий учет – новое прочтение внутрихозяйственного расчета // Бухгалтерский учет - №7 – 2000

3. Чумаченко М. Управлінський облік в Україні // Бухгалтерський облік і аудит №6 – 2001

4. Корецький М.Х., Дацій Н.В., Пельтек Л.В. Управлінський облік: Навч.посібник – К.: центр учбової літератури, 2007 – 296с.

5. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Курс управлінського обліку: Навч.посіб. – К.: Знання, 2007 – 314с.