Зв язок аудиту з іншими контрольними службами

Зв'язок аудиту з іншими контрольними службами

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Огляд літератури…………………….…………………………………...4

Державний аудит в Україні …………………………………………..…8

Рахункова палата України…………………………………………..….10

Державна контрольно-ревізійна служба………………………………14

Державна податкова служба України…………………………………16

Інші органи державного аудиту………………………………………..18

Висновки і пропозиції………………………………………………………...…19

Список використаної літератури……………………………………………..…21

Додатки…………………………………………………………………………...23

Вступ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції в систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні й внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів тощо. Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку й фінансову стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів.

Поточний стан системи державного фінансового контролю в Україні не можна назвати задовільним – нецільове використання, неповернення державних коштів, малоефективне управління і відчуження державної власності залишаються значними. Функціонує велика кількість контролюючих і перевіряючи органів різної підлеглості, відсутня чітка регламентація їх функцій і повноважень. Реформи років незалежності призвели до існування розгалуженої, але малоефективної і погано скоординованої системи різних органів фінансового контролю. Причин тому багато, але в першу чергу – це відсутність наукових засад формування і функціонування вітчизняної системи державного фінансового контролю.

Актуальність проблеми, недостатня наукова розробка і практична її значущість обумовили вибір теми індивідуальної науково-дослідної роботи, її мету та завдання.

Метою роботи є дослідження основних державних структур, що займаються питанням фінансового державного контролю.

Завданнями, що ставляться перед виконанням роботи є:

Визначення суті фінансового державного аудиту;

Дослідження функцій і мети діяльності органів у сфері фінансового державного аудиту.

1.Огляд літератури

Відповідно до Господарського Кодексу України аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом «Про аудиторську діяльність» та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами [5].

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Відповідно до Ст.363 державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби відповідно до законів. Аудит та державний фінансовий аудит можуть проводитися за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит)[5].

Теоретичні, методологічні та організаційні проблеми функціонування системи державного фінансового контролю в господарському бутті суспільства досліджуються в працях Барановського А.І [1], Білухи М.Т. [2], Германчука П.К. [4], Шевчука О.А. [18-19] та ін.

Отже, відповідно до Господарського кодексу України в Україні проводиться два види аудиту – аудит, який здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення (комерційний аудит), та державний фінансовий аудит про який далі йтиметься і який буде розглядатися в роботі, що здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби (далі – ДКРС) [5].

Основним міжнародним документом в сфері контролю державних фінансів є Лімська декларація про керівні принципи фінансового контролю, яка була прийнята у жовтні 1977 року на ІХ Конгресі Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI). Основною метою цієї декларації є визначення незалежності вищих органів контролю державних фінансів, що є неодмінною ознакою правової та демократичної держави. Відповідно до Лімської декларації належне управління громадськими фінансами і дієвість рішень органів влади залежить від забезпечення цільового і ефективного використання громадських коштів. Для цього кожна країна повинна мати Вищий орган контролю державних фінансів, незалежність якого повинна бути законодавчо гарантована. У більшості країн світу державний аудит здійснюють незалежні органи, відокремлені від уряду: рахункові палати, державні контрольні палати, незалежні контрольні управління, національні управління аудиту, аудиторські суди тощо[8].

На ХІХ Конгресі INTOSAI 2007 року у Мехіко було затверджено Мексиканську декларацію незалежності вищих органів державного аудиту. Метою цієї декларації стало проголошення незалежності вищих органів державного аудиту для тих випадків, коли така незалежність не проголошена в Конституції країни, або проголошена лише формально.

В Україні вперше термін «аудит» в сфері державних фінансів було застосовано у Бюджетному Кодексі у 2001 році [3]. Наступним кроком у запровадженні державного аудиту став прийнятий парламентом у 2005 році Закон України «Про управління об’єктами державної власності». Статтями

даного закону було встановлено, що органи державної контрольно-ревізійної служби здійснюють державний аудит суб’єктів господарювання державного сектору економіки, спрямований на запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного майна [11].

І лише з прийняттям у 2005 році Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна» було дано офіційне трактування терміну «державний фінансовий аудит». Даним законом визначено, що «державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю» [12].

Варто зазначити, що в результаті прийняття цього закону було також скасовано заборону займатися наданням аудиторських послуг органам державної контрольно-ревізійної служби, а також встановлено, що положення Закону України «Про аудиторську діяльність» не поширюватимуться на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами на здійснення фінансового контролю, зокрема й у формі аудиту[6].

Чинним законодавством визначено, що в Україні державний фінансовий аудит здійснюють контрольно-ревізійна служба, яка підпорядковується Міністерству фінансів, і Рахункова палата [13]. В той самий час, чітко не прописаний статус Рахункової палати як вищого органу фінансового контролю, а лише зазначається, що вона підпорядкована і підзвітна Верховній Раді України і здійснює свою діяльність самостійно і незалежно від будь-яких інших владних органів [14]. І лише в новій редакції Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету міністрів України від 22 жовтня 2008 року, розмежовується зовнішній і внутрішній державний аудит. Так, відповідно до зазначеної Концепції, зовнішній державний аудит здійснює Рахункова палата України, а внутрішній аудит може проводитись централізовано – органами державної контрольно-ревізійної служби, і децентралізовано – уповноваженим самостійним підрозділом, що підпорядкований безпосередньо керівництву органу державного чи комунального сектору, але функціонально незалежним від нього [7].

Аналіз постанов Кабінету Міністрів України № 1017 від 10.08.04 «Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм» та № 361 від 25.03.06 «Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання» виявляє, що уряд прагне взяти на себе функції відповідального та координуючого органу, котрий повинен забезпечувати функціонування єдиної державної системи фінансового контролю[15]. Це суперечить Лімській декларації і нівелює статус вищого органу державного фінансового контролю в державі, яким має стати Рахункова палата.

Порядок проведення державного аудиту наразі визначений Законом України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” та прийнятими відповідно до нього актами законодавства, а також Законом України „Про Рахункову палату”. Він суттєво відрізняється від комерційного аудиту як за процедурою його проведення, так і за завданнями, на розв’язання яких він спрямований [13,14 ].

Так, чинне законодавство (п. 3 ст. 363 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”) під державним фінансовим аудитом визначає “різновид державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю” [5,13]. Визначення цього поняття без змін продубльовано й у відомчому наказі ГоловКРУ № 232 від 09.10.2007 р. [15].

Pозглянуті нормативно-правові акти в сфері державного фінансового контролю, що регламентують поняття державного аудиту, доводять невизначеність правового статусу аудиту в цій сфері, а саме: відсутня єдність у тлумаченні терміну «державний аудит», його законодавче визначення звужене до фінансового; чітко не визначений суб’єктний склад та об’єкти державного аудиту; відсутня законодавчо регламентована організаційна структура тощо.

2. Державний аудит в Україні

Сьогодні все частіше мова вітчизняних практиків заходить про створення цілісної системи державного контролю. Зокрема, В. Мельничук наголошує на тому, що без законодавчо створеної ефективної системи внутрішнього та зовнішнього державного фінансового контролю, особливо сьогодні – в період становлення – держава має і матиме великі проблеми. Тільки навівши порядок в кожній із складових державного контролю, тобто у внутрішньому та незалежному від уряду зовнішньому контролі, можна отримати єдину систему державного контролю в Україні. І вирішення цього завдання здається сьогодні надто необхідним [9].

Система фінансового контролю нашої держави, що склалася ще за радянських часів, не змогла швидко сприйняти такий новий інститут контролю, як державний аудит. Однак, на сьогоднішній день, в результаті ринкових перетворень, стає необхідним реформування системи фінансового контролю шляхом відокремлення незалежного зовнішнього фінансового контролю – державного аудиту [16]. Адже адекватний фінансовий контроль виступає гарантом ефективності здійснюваних економічних реформ і є одним з основних інструментів боротьби з правопорушеннями та корупцією в економіці.

Виходячи з цього, становлення державного аудиту на сучасному етапі розвитку країни передбачає формування такої системи, яка б охоплювала всі рівні економіки, була б цілісною та побудованою на єдиних методологічних і організаційних нормах, принципах і вимогах функціонування, на вирішенні поставлених завдань стосовно використання суспільних ресурсів, з чітким розмежуванням функцій та повноважень органів державного аудиту та державного фінансового контролю.

Зауважимо, що на сьогодні ще нерозвинена відповідна науково-дослідна база, практично відсутні сучасні науково-практичні розробки, мало наукових публікацій, щодо дієвості, результативності та ефективності державного аудиту. Саме тому побудова цілісної системи державного аудиту вимагає вирішення цілої низки завдань, а саме:

1. розробка і реалізація концепції системи державного аудиту заснованої на єдиних принципах, правилах і єдиній методології,;

2. розробка організаційно-управлінських основ системи державного аудиту, а також механізму взаємодії органів законодавчої і виконавчої влади на державному та регіональному рівні;

3. приведення методологічної бази державного аудиту у відповідність до умов сьогодення та досягнень науки і практики;

4. більш широке впровадження інформаційних технологій з метою підвищення інформаційної взаємодії контролюючих органів та ін.

Варто зазначити, що система державного аудиту не повинна мати багаторівневу співпідпорядкованість та ієрархічну замкнутість. З метою недопущення дублювання при здійсненні контролю за законністю витрачання державних ресурсів, необхідно методологічно, обґрунтовано розмежувати основні контрольні функції контрольно-ревізійних управлінь, Рахункової палати, органів Державного казначейства і контрольних служб головних розпорядників бюджетних коштів.

Крім того, необхідно визначити статус Рахункової палати з урахуванням положень Лімської декларації керівних принципів аудиту. При цьому функції і сфера діяльності Рахункової палати мають концептуально відрізнятися від завдань інших державних органів фінансового контролю. Зауважимо, що важливою сферою діяльності Рахункової палати має стати попередній фінансовий контроль усіх найбільш важливих законодавчих актів з питань економіки і фінансів.

Принциповим є питання формування і функціонування регіональних незалежних органів фінансового контролю. На сьогоднішній день, в регіонах практично відсутня незалежна система дієвого фінансового контролю стосовно ефективного і законного витрачання бюджетних коштів. Це ж, в свою чергу, є однією з багатьох причин неефективного витрачанням коштів місцевих бюджетів. Саме тому, з метою подолання цих явищ, необхідно передбачити механізм взаємодії між органами контролю в усіх ланках бюджетної системи.

Важливою вимогою до побудови цілісної системи державного аудиту є створення в державі ефективної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи на основі сучасних інформаційних технологій, яка призначена для збору, зберігання, пошуку та видачі інформації про всі здійсненні контрольні заходи та їхні результати, тобто для систематизації даних контролю й узагальнюючого висновку.

Не слід забувати про те, що вирішальну роль у забезпеченні ефективного функціонування цілісної системи державного аудиту відіграє професійна компетентність кадрів, які повинні будуть здійснювати державний аудит.

3. Рахункова палата України

Вищим органом державного аудиту в Україні є Рахункова палата. Її статус, права і функції визначені Конституцією і Законом України «Про Рахункову палату». За статусом Рахункова палата є постійно діючим органом державного фінансового контролю, що утворений Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй [14]. Рахункова палата як орган зовнішнього контролю державних фінансів функціонує в Україні з 1997 року.

Основні її завдання полягають в організації і здійсненні контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; в здійсненні контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, у визначенні ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; в контролі за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; в контролі за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; в аналізі встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовці пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому.

В межах цих завдань Рахункова палата має організаційну і функціональну незалежність.

Об’єктом контролю з боку Рахункової палати є усі операції, що мають фінансові наслідки для Державного бюджету України, які здійснюють у ході своєї діяльності будь-які установи, організації, суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності. Слід зазначити, що Рахункова палата України визнана світовою спільнотою одним з кращих вищих органів контролю державних фінансів серед країн Європи. Підтвердженням цього є те, що Рахункова палата є членом Міжнародної організації Вищих органів державного аудиту (INTOSAI) з 1998 року, Європейської організації Вищих органів державного аудиту (EUROSAI) з 1999 року, Ради керуючих Вищих органів фінансового контролю країн – учасниць СНД з 2000 року. Також у квітні 2009 року Рахункову палату України було обрано зовнішнім аудитором Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) терміном на один рік з правом переобрання ще на два роки. І хоча Україна є членом цієї організації, факт обрання її в якості зовнішнього аудитора є надзвичайним, оскільки вперше в історії ОБСЄ цю посаду посіла країна колишнього СРСР. До цього зовнішній аудит здійснювався вищими органами державного аудиту Швейцарії, Фінляндії, Швеції, Великобританії та Норвегії. А вже у квітні 2010 року на засіданні Постійної Ради ОБСЄ термін повноважень Рахункової палати України, як зовнішнього аудитора цієї організації, було продовжено ще на два роки. За це рішення одностайно проголосували всі 56 членів цієї організації.

Крім цього, Рахункова палата України співпрацює зі Світовим банком, зокрема перевіряє усі кредитні лінії, відкриті ним в Україні. Експерти GRECO також визнали Рахункову палату України дієвою в питаннях боротьби з корупцією.

Діяльність Рахункової палати не можна звести суто до контрольно-ревізійної. Вона є органом, який дає суспільству та органам влади незаангажовану реальну інформацію щодо стану управління коштами Державного бюджету України, керується у своїй діяльності принципами законності, плановості, об’єктивності, незалежності і гласності.

Аналіз законодавчо-нормативних актів і практики діяльності Рахункової палати свідчить, що сьогодні акцент робиться на принципі законності використання державних ресурсів, але при цьому недооцінюються принципи ефективності, результативності й економії, на яких має базуватись незалежний контроль державних фінансів.

Повноцінна діяльність Рахункової палати України як незалежного вищого органу контролю державних фінансів, що відповідає європейським і міжнародним стандартам зовнішнього аудиту (INTOSAI), потребує численних взаємопов’язаних реформ.

Рахункова палата повинна сприяти засвоєнню виконавчою владою передового досвіду управління державними фінансами, а для цього вона має стати каталізатором реформ в державному секторі економіки.

Для ефективного виконання своїх функцій Рахункова палата, як вищий орган контролю державних фінансів, має користуватись довірою Верховної Ради, громадськості та інших зацікавлених сторін, що можливе за умов забезпечення високої якості контролю.

Тривалий досвід організації незалежного контролю державних фінансів у розвинених країнах доводить необхідність гармонійного поєднання фінансового аудиту з дослідженням ефективності і результативності урядових заходів і програм з точки зору їх економічності і відповідності цілям розвитку (аудит ефективності).

Незалежний орган зовнішнього фінансового контролю повинен мати законодавчо закріплене право ініціації планування і проведення перевірок (аудиту). Створення гнучких планів, що передбачають можливість внесення до них змін, їх оприлюднення підкреслює об’єктивний і незалежний характер вищого органу фінансового контролю. Діяльність вищого органу державного аудиту повинна впливати на систему внутрішнього контролю органів державної влади (особливо в тому, що стосується їх адаптованості та надійності), сприяти активній ролі цих органів у загальнонаціональній системі фінансового контролю. Дії вищого органу державного аудиту мають забезпечувати надійний захист від різних форм шахрайства і корупції, сприяти формуванню етичних норм в органах державної влади.

Вищий орган державного аудиту має надавати достовірну і зрозумілу інформацію. Високий рівень транспарентності (відкритості, гласності, публічності, доступності) забезпечує ефективний аналіз впливу економічної і фінансової політики на макроекономічні показники держави.

4. Державна контрольно-ревізійна служба

Державна контрольно-ревізійна служба України є системою органів контролю державної виконавчої влади. Вона підпорядковується Міністерству фінансів України і складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділах (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за використанням коштів і матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти з бюджетів усіх рівнів, та державних валютних фондів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Завданнями аудиту, що ставляться перед ДКРС є:

- проведення оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання, яка полягає у забезпеченні:

- дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та суб'єкта господарювання;

- виконання статутних завдань, фінансових планів, досягнення визначених цілей або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності;

- достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- збереження активів.

Процес аудиту складається з чотирьох етапів:

- перший етап - підготовка до аудиту;

- другий етап - детальне вивчення об'єкта аудиту та складання програми аудиту;

- третій етап - перевірка факторів ризику;

- четвертий етап - формування висновків за результатами аудиту та підготовка аудиторського звіту.

Аудит проводиться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи органу ДКРС, які складаються та затверджуються у встановленому порядку.

Аудит казенних підприємств, а також суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, проводиться щороку.

Тривалість аудиту (час перебування аудиторів безпосередньо на об'єкті аудиту) не повинна перевищувати 90 календарних днів.

Головне контрольно-ревізійне управління має специфічні функції контролю за використанням політичними партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності.

Рішення щодо оприлюднення аудиторського звіту (інформації про участь в аудиті) приймається керівництвом органу ДКРС, що проводив аудит. Аудиторський звіт може направлятись Верховній Раді України, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування.

Аудиторський звіт може виноситись на розгляд колегії відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном. Орган ДКРС здійснює моніторинг та облік стану впровадження пропозицій, відображених в аудиторському звіті чи інформації про результати аудиту. В разі виявлення під час аудиту фактів порушень, які містять ознаки злочину, орган ДКРС негайно інформує про них правоохоронні органи.

Оприлюднення органами ДКРС інформації, що міститься в аудиторських звітах, здійснюється відповідно до законодавства про інформацію, звернення громадян тощо. Така інформація може також використовуватися органами ДКРС в оглядових листах, що направляються державним органам.

5. Державна податкова служба України

Державна податкова служба в Україні є органом державної виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики і представляє інтереси держави в відносинах між державою і платником податку з приводу сплати податків.

Систему органів державної податкової служби очолює Державна податкова адміністрація України. У складі органів державної податкової служби знаходяться територіальні органи – державні податкові адміністрації та інспекції, та відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Головними завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;

прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування, внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні порушення, роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Можна виділити основні функції державних податкових органів:

1. Облік платників податків і надходжень податків та інших платежів до бюджетів та цільових державних фондів.

2. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства.

3. Затвердження форм податкової звітності.

4. Застосування заходів відповідальності до порушників законодавства у сфері оподаткування.

5. Правоохоронна діяльність, в тому числі запобігання організованій злочинності.

6. Контроль за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

7. Проведення роз’яснень податкового законодавства серед платників податків.

8. Аналіз та прогнозування податкових надходжень.

Виходячи з особливостей діяльності різних рівнів податкових органів, кожний із них виконує лише йому притаманні функції. Наприклад, на ДПА України покладається виконання організації, інструктивного і методичного забезпечення податкової роботи, контроль за діяльністю податкових органів всіх рівнів.

Податковий контроль здійснюється посадовими особами податкових органів в межах своєї компетенції шляхом проведення податкових перевірок, отримання пояснень платників податків, отримання інформації про відкриті розрахункові рахунки, отримані доходи фізичними особами, ввезення на митну територію України імпортних товарів та справляння податків при цьому. Контрольні дії працівників державної податкової служби також передбачають вимогу від платників податків усувати виявлені порушення податкового законодавства, застосовувати фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені, надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, приймати рішення про списання безнадійного боргу.

Органи податкової міліції не мають повноваження із здійснення процедур податкового контролю і стягування податкових санкцій. Їх завданням є виконання оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та охоронної роботи. Така робота полягає у проведенні оперативно-розшукових заходів з метою виявлення, попередження і припинення фактів приховання доходів від оподаткування і ухилення від сплати податків, здійснення досудового слідства та підготовку матеріалів, застосовуванні примусових заходів.

6.Інші органи державного аудиту

Для здійснення контролю за рухом і використанням бюджетних коштів, оперативним та цільовим проходженням коштів через банківську систему, в Україні функціонує Державне казначейство, яке одночасно контролює рух і використання бюджетних коштів і здійснює операції з коштами державного бюджету.

Для покращення роботи щодо контролю за експортними операціями спільно з ДПА запроваджено Порядок взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Митному контролю підлягають всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Пріоритетними напрямками вдосконалення контрольних дій із забезпечення повноти справляння податків є впровадження заходів з посилення контролю за правильністю визначення митної вартості, класифікації та країни походження товару. Таким чином митна служба теж здійснює аудит.

Основними завданнями Антимонопольного комітету є здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства, контролю за економічною концентрацією, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Комiтет контролює дотримання антимонопольного законодавства суб'єктами господарювання, органами державної влади, мiсцевого самоврядування, адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю, зокрема при створеннi, реорганiзацiї, лiквiдацiї господарюючих суб'єктiв та в усiх iнших випадках економiчної концентрацiї. Адже значно легше попередити появу нового монопольного утворення на ринку, нiж у подальшому боротись iз його зловживаннями.

Висновки і пропозиції

Державний аудит є корисним не лише тому, що здійснюється аналіз того, що сталося і готуються звіти, але й тому, що він вимагає думання на перспективу, навчання на помилках та поширення інформації про приклади ефективного та доброчесного функціонування державних органів. Таким чином, зовнішні державні аудитори мають безпосередній вплив на те, як державні органи та державні службовці виконують свої обов’язки. Внутрішні аудитори, що працюють в державних органах, допомагають покращувати систему управління та прийняття рішень, таким чином покращуючи використання грошей платників податків, і грають важливу роль в управлінні державними органами.

У висновку можна сказати, що ухвалення Закону України „Про фінансовий контроль в Україні” завершило б створення правових основ функціонування цілісної системи фінансового контролю в Україні, сприяло б загалом зміцненню державної влади, місцевого самоврядування і стабільності фінансової системи, становленню ефективної системи державного контролю та зростанню ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку держави.

Отже, подальше становлення державного аудиту в Україні повинно піти шляхом чіткого визначення його суб’єктного складу, розширення об'єктів, використання наукових підходів щодо його організації, перегляду функцій. Існує нагальна потреба чіткого визначення правового статусу державного аудиту і розробки методики його здійснення, яка передбачатиме системний підхід і базуватиметься на сучасних досягненнях науки. У зв’язку з цим необхідно:

- привести теоретико-методологічну базу державного аудиту у відповідність до сучасних умов;

- розробити концептуальні основи і уточнити нормативно-правове забезпечення діяльності органів, що проводять державний аудит (зовнішній і внутрішній);

- реформувати організаційну структуру і відповідно змінити розподіл функцій і сфер діяльності органів державного фінансового контролю;

- закріпити статус вищого органу державного аудиту;

- організувати адекватну інформаційну інфраструктуру;

-розробити стандарти державного аудиту (зовнішнього і внутрішнього).

Список використаних джерел

1. Барановський А.І. Шляхи формування та розвитку взаємодії органів державного фінансового контролю з аудиторськими організаціями / А.І. Барановський, І.В. Басанцов // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 5. – С. 138-142

2. Білуха М.Т., Микитенко Т.В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит — К.: Українська академія оригінальних ідей, 2005. — 888 с.

3. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37. – ст. 189.

4. Германчук П.К., Стефанюк І.Б., Рубан Н.І., Назарчук О.І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит — К.: «АВТ», 2004. — 423 с.

5. Господарський Кодекс України N 436-IV від 16.01.2003 зі змінами і доповненнями // Електронний носій [Режим доступу] /http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15

6. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року №3125-ХІІ (зі змінами та доповненнями) //Електронний носій [Режим доступу] / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12.

7. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 р. № 1347-р // Офіційний вісник України від 07.11.2008. – 2008 р. – № 82. – ст. 2767

8. Лимская декларация руководящих принципов контроля // Контроллинг. – 1991. – № 1. – С. 56-65.

9. Мельничук В. Г. Незалежний державний фінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн [Текст] / В. Г. Мельничук // Фінансовий контроль. – 2002. – № 2. – С. 33-35.

10. Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ: затверджені наказом Голови КРУ України від 19.12.2005 № 451.

11. Про управління об’єктами державної власності : закон України від 21 вересня 2006 р. № 185-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 46.– ст. 456.

12. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна : закон України від 15 грудня 2005 р. № 3202-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 14. – ст. 117.

13. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : закон України від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – ст. 110.

14. Про рахункову палату : закон України від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 24. – ст. 137.

15. Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 № 1777.

16. Слободяник Ю.Б. Концептуальні засади державного аудиту / Ю.Б. Слободяник // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит в епоху глобальних змін : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – К. : КНЕУ : ФПБАУ, 2009. – С. 384-391.

17. Стефанюк І.Б. Проблеми і напрями реформування державного внутрішнього фінансового контролю в Україні / І. Б. Стефанюк // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2009. – № 1. – С. 47-49.

18. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. — К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998. — 371 с.

19. Шевчук О.А. Державний фінансовий контроль бюджетних установ: Навч. Посіб. / За заг. ред. Є.В. Мниха. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. — 216 с.

Додатки